Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

Матеріал з WikiLegalAid
Це остання версія цієї сторінки; у неї немає затверджених версій.
У зв'язку з набранням чинності 21 квітня 2019 року Кодексу України з процедур банкрутства із переліку судових процедур виключено процедуру мирової угоди, її елементи вважатимуться складовими плану санації.

Нормативна база

Загальна інформація про особливості мирової угоди у справі про банкрутство

Відповідно до ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Мирова угода разом із санацією є способами уникнути ліквідації боржника. В деяких випадках її застосування дозволяє значно скоротити строк процедури банкрутства, а кредиторам – раніше отримати кошти (іноді отримати більше коштів, ніж у результаті ліквідації).

Водночас досягнення мирової угоди дозволяє врахувати інтереси не лише кредиторів, але й боржника, оскільки надає можливість зберегти підприємство та робочі місця. Особливістю мирової угоди є те, що вона може бути укладена на будь-якій стадії процедури банкрутства, але не раніше ніж затвердження реєстру кредиторів. Таке обмеження необхідне, оскільки в мировій угоді мають бути враховані інтереси всіх кредиторів, порушення інтересів окремого кредитора не допускається.

Виходячи із положень ст. 604 Цивільного кодексу України можна зробити висновок про те, що законодавець поряд із визнанням її окремою процедурою в ході провадження у справі про банкрутство розглядає мирову угоду як новацію зобов'язання боржника перед кредиторами.

Відповідно до п. 12 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Затвердження мирової угоди господарським судом

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити:

  • правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо;
  • повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів;
  • дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди;
  • чи не суперечать умови мирової угоди законодавству;
  • чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.

Господарський суд, отримавши заяву про затвердження мирової угоди з доданими документами, зобов'язаний призначити засідання для розгляду мирової угоди, про що повідомити сторони та усіх учасників провадження у справі про банкрутство, які подали суду чи комітету кредиторів заперечення проти укладення мирової угоди. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 12.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, у якій має надати оцінку правомірності рішення комітету кредиторів про укладення мирової угоди, розглянути усі заперечення проти укладення мирової угоди, заявлені кредиторами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також зазначити про припинення провадження у справі про банкрутство та про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як зазначено у ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

  1. умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними;
  2. одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Виконання мирової угоди

Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Див. також

Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Укладення_мирової_угоди_у_справах_про_банкрутство&oldid=52861