Встановлення факту існування трудових правовідносин

Матеріал з WikiLegalAid
Це остання версія цієї сторінки; у неї немає затверджених версій.

Нормативна база

Основні поняття

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. (частина перша статті 24 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 24 КЗпП України).

Виникнення трудових правовідносин

Трудові відносини виникають на підставі угоди (трудового договору або контракту) між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Встановлюючи конкретні трудові відносини, трудовий договір визначає правове становище працівника по відношенню до роботодавця.

Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові відносини по факту не закріплено (правовідносини відсутні). Але у разі виконання особою трудових обов'язків (фактичного перебування в трудових відносинах) і не бажання роботодавця оформити дані трудові відносини належним чином, особа змушена доводити факт перебування з конкретним роботодавцем у трудових відносинах.

Для підтвердження факту перебування у трудових відносинах в Україні можуть бути використані такі документи і джерела:

1. Трудовий договір: документ, який укладається між працівником і роботодавцем і підтверджує умови трудових відносин.

2. Трудова книжка: офіційний документ, в якому ведеться облік трудової діяльності працівника. Записи в трудовій книжці підтверджують факт роботи на певному підприємстві або в організації.

3. Копії платіжних відомостей або банківських виписок: документи, що підтверджують факт отримання заробітної плати.

4. Звітність перед органами соціального страхування: документи, що підтверджують нарахування і сплату внесків до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів.

5. Листи, кореспонденція або інші документи: офіційні листи від роботодавця, накази, розпорядження, що підтверджують факт працевлаштування і трудові обов'язки, проєкти договорів, інструкції, графіки роботи, табелі обліку робочого часу, накладні, акти виконаних робіт, перепустки на територію підприємства.

6. Електронна комунікація - листування в месенджерах, електронна пошта з робочих питань із керівництвом чи колегами.

7. Акти перевірок інспекцій з праці: документи від органів державного нагляду, які підтверджують існування трудових відносин.

8. Свідчення свідків: показання колег або осіб, які можуть підтвердити факт трудових відносин.

9. Фото- та відеофіксація робочого процесу чи робочого місця.

Підтвердження факту перебування в трудових правовідносинах в позасудовому порядку

1. Шляхом переговорів з роботодавцем. Ви можете звернутися до власника або керівника підприємства (ФОП) з вимогою офіційно оформити трудові відносини заднім числом, видати відповідний наказ та внести запис до трудової книжки, подати відомості про прийняття на роботу до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України). Також Ви можете звернутися зі скаргою до засновника (власника), вищого органу управління. При цьому потрібно пам'ятати, що офіційне працевлаштування гарантує працівнику сплату роботодавцем внеску на обов'язкове соціальне страхування, запис в трудовій книжці, який підтверджує трудовий стаж, перебування на конкретній посаді.

2. Звернення одночасно із заявами до Державної служби України з питань праці та Державної податкової служби України, в т.ч. через відкриті електронні реєстри даних органів за допомогою електронно-цифрового підпису, скориставшись доступом до мережі Інтернет. Інспектори Державної служби України з питань праці мають право провести інспекційне відвідування роботодавця, виявити неофіційну зайнятість та зобов'язати його усунути порушення (наприклад, видати наказ про прийняття на роботу та сплатити податки і збори).

Особливості встановлення факту перебування в трудових правовідносинах у судовому порядку

Справи про встановлення факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку (стаття 315 ЦПК України)

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду фізичною особою за місцем її проживання (реєстрації місця проживання).

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.

Під час звернення до суду з відповідною заявою необхідно зазначити:

  • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
  • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт.

Судовий збір

Судовий збір за подання заяви до суду про встановлення факту перебування в трудових відносинах складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

ДОВІДКОВО: Відповідальність роботодавців за неофіційне працевлаштування працівників

  • Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (частина друга статті 265 КЗпП України).
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265, не застосовуються (частина третя статті 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану")
  • Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Судова практика

Додатково див.: