Вивезення за кордон дітей та їх повернення в Україну. Право на спілкування (доступ) з дитиною

Матеріал з WikiLegalAid
Це остання версія цієї сторінки; у неї немає затверджених версій.

Нормативна база

Виїзд дитини за кордон

Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (абзаци другий та третій частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України).

Увага! В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів). Для уточнення інформації щодо перетину кордону з дитиною можна звернутися до Державної прикордонної служби України: 0 800 218 808 або 1598 (багатоканальний номер для безкоштовних дзвінків з мережі фіксованого та мобільного зв'язку на території України); +38 (044) 527-63-63 (міський номер для дзвінків із України та із-за кордону, згідно з тарифами відповідного оператора зв’язку).

Отже в умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків проте згода може бути необхідна для отримання візи в деякі країни світу (наприклад, виїзд дитини за кордон на постійне місце проживання).

Умови перетинання державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, зокрема дітьми, дітьми з інвалідністю; дітьми, хворими на тяжкі захворювання; дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування визначено пунктами 21-25 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).

Детальніше див.: Правила перетину кордону в умовах воєнного стану окремими категоріями громадян

Відповідно до абзаців п’ятнадцятого, шістнадцятого пункту 23 Правил, після прибуття дітей до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов’язані протягом семи робочих днів звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік. Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через Міністерство закордонних справ України поінформувати Міністерство соціальної політики України та Національну соціальну сервісну службу України про взяття дітей на консульський облік.

★ Якщо законним представникам (батькові, матері, усиновлювачам, опікуну, піклувальнику) невідомо через який саме пункт пропуску вивезено дитину за кордон, можна звернутися з відповідним запитом до Адміністрації Державної прикордонної служби України: https://dpsu.gov.ua/ua/Elektronne-zvernennya.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідно до покладених на неї завдань організовує в установленому законодавством порядку здійснення прикордонного контролю та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів.

Повернення дитини в Україну або право на спілкування (доступ) з дитиною, яка постійно проживає за межами України

Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі – Конвенція) спрямована на забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

При цьому, Конвенція застосовується до будь-якої дитини, що постійно проживає в Договірній державі безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу, якій не виповнилося 16 років

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З цього випливає, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну постійного місця проживання дитини та, зокрема, вивозити її в іншу державу з цією метою.

Згідно з Конвенцією в такій ситуації дитина має бути негайно повернута в державу свого постійного проживання для того, щоб компетентний орган саме цієї держави, як держави постійного місця проживання дитини, міг вирішити спір між батьками дитини стосовно дитини по суті та прийняти рішення про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні батьків (інших осіб).

Стаття 16 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання ().

У разі, якщо другий з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не заперечує проти постійного місця проживання дитини на території іноземної держави, він може ініціювати процедуру забезпечення реалізації права доступу до дитини на підставі статті 21 Конвенції.

Увага! Згідно зі статтею 5 Конвенції "права доступу" включають право переміщення дитини на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання.

Ініціювати питання про повернення дитини в державу її постійного місця проживання відповідно до статті 8 Конвенції (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) або питання про доступ до дитини відповідно до статті 21 Конвенції можливо шляхом подання відповідної заяви за затвердженим формуляром.

Механізм взаємодії органів виконавчої влади під час опрацювання однієї із заяв, поданих в рамках Конвенції, регулюється Порядком виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 (далі - Порядок).

Важливо! Одночасне подання обох заяв неможливе, оскільки правові наслідки подання заяв суперечать один одному (під час розгляду заяви про повернення дітей компетентний суд іноземної держави вирішує питання щодо незаконного переміщення або утримування дітей та їх повернення в державу постійного місця проживання, а під час розгляду заяви про доступ до дітей компетентний суд іноземної держави, діючи як суд держави постійного місця проживання дитини, вирішує питання щодо участі заявника у вихованні та спілкуванні з дітьми).

Звернення із заявою про повернення дитини із-за кордону в Україну або із заявою про доступ до дитини, яка постійно проживає за кордоном

Повернення дитини Доступ (спілкування чи контакт) до дитиною
Коли можливе застосуванняКонвенції
  • Конвенція набула чинності у відносинах між Україною та іноземною державою, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується, та
  • на момент подання заяви дитині не виповнилося 16 років (застосування Конвенції припиняється після досягнення дитиною 16-річного віку), та
  • до виїзду з України дитина постійно проживала на території України, та
  • до моменту вивезення дитини або її утримування за кордоном заявник здійснював права піклування (опіки) щодо дитини (заявник не був позбавлений або обмежений у батьківських правах), та
  • дитину не повернуто в Україну після тимчасового виїзду за кордон, у тому числі після закінчення строку, визначеного статтею 157 Сімейного кодексу України або зазначеного в документі, на підставі якого дитину було тимчасово вивезено за кордон.

Перелік документів, на підставі яких дитина може виїхати за кордон на певний період часу, у тому числі під час дії воєнного стану, визначено Правилами.

Увага! Конвенція не застосовується до випадків, коли дитину вивезено за кордон тимчасово без наміру змінити державу її постійного проживання або, якщо заявником надано нотаріально засвідчену згоду на зміну дитиною держави постійного місця проживання.

  • Конвенція набула чинності у відносинах між Україною та іноземною державою, в якій дитина проживає, та
  • родинний зв'язок між заявником та дитиною підтверджується документами, та
  • на момент подання заяви дитині не виповнилося 16 років (застосування Конвенції припиняється після досягнення дитиною 16-річного віку).
Хто може звернутися 1. Один із батьків (усиновлювачів);

2. Опікун/піклувальник, який проживає в Україні та під чиєю опікою чи піклуванням перебуває дитина за рішенням органу опіки та піклування або суду;

3. Прийомні батьки, які проживають в Україні;

4. Батьки-вихователі, які проживають в Україні;

5. Патронатні батьки (на період дії воєнного стану);

6. Керівники закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, в яких передбачено цілодобове перебування дітей (якщо вони є законними представниками дітей), які проживають в Україні.

1. Один із батьків (усиновлювачів), які проживають в Україні;

2. Дід, баба, прадід, прабаба, мачуха, вітчим, які проживають в Україні;

3. Рідні брати, сестри (повнолітні), які проживають в Україні.

Куди звернутися Статті 8 та 21 Конвенції надають особі право вибору, до якого органу звернутися із заявою, про повернення дитини/про доступ до дитини, а саме до:

▷ Міністерства юстиції України безпосередньо: в електронній формі на електронну пошту: [email protected] або до його територіального органу (Міжрегіональні управління Міністерства юстиції).

▷ Центрального органу іноземної держави, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується/проживає. Назву Центрального органу відповідної іноземної держави та його контактні дані можна знайти за посиланням: https://cutt.ly/wJIxHtV.

Важливо! Конвенція діє у відносинах між Україною та 85-ма державами світу: Австралія, Австрія, Албанія, Андорра, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Бельгія, Болгарія, Болівія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Венесуела, Вірменія, Габон, Гайана, Гвінея, Гондурас, Греція, Грузія, Данія, Еквадор, Естонія, Замбія, Ізраїль, Ісландія, Іспанія, Італія, Ірак, Ірландія, Казахстан, Канада, Китай (прийняття від імені Гонконгу і Макао), Кіпр, Колумбія, Корея, Куба, Латвія, Лесото, Литва, Люксембург, Маврикій, Мальта, Марокко, Мексика, Молдова, Монако, Королівство Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Панама, Перу, Південно-Африканська Республіка, Північна Македонія, Республіка Польща, Португалія, Румунія, Сальвадор, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сербія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Туніс, Узбекистан, Угорщина, Уругвай, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Чилі, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Ямайка, Японія.

Протягом якого часу необхідно звернутися Рекомендовано ініціювати питання повернення дитини в Україну якнайшвидше і до сплину річного терміну з дати вивезення або утримування дитини на території іноземної держави держави (якщо заява подається після сплину річного терміну, суд іноземної держави, в якій знаходиться дитина, може винести рішення про відмову у поверненні дитини в Україну на підставі того, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі). Часові обмеження відсутні
Порядок звернення з відповідною заявою 1. Ознайомитися з інформацію щодо заповнення заяви про сприяння поверненню дитини: https://cutt.ly/8JIXzN6.

2. Заповнити та власноручно підписати заяву про повернення дитини (додаток 1 до Порядку).

Увага! В заяві має бути обов'язково зазначено державу, до якої дитину вивезено або в якій дитина утримується, або декілька держав, в яких дитина ймовірно перебуває або перебувала, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

Крім того, одночасно з поданням заяви про повернення дитини заявник може просити суд чи інший компетентний орган іноземної держави встановити тимчасовий порядок доступу до дитини на період розгляду заяви про повернення дитини в Україну до остаточного винесення судом або компетентним органом іноземної держави рішення з порушеного питання.

3. Додати до заяви необхідні підтвердні документи: копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання дитини в Україні; копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, у тому числі визначення місця проживання дитини (у разі наявності); будь-які інші документи, що стосуються справи; кольорові фотографії дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном, або особи, з якою дитина проживає (додатково дивіться розділ ХІ заяви).

4. Додати переклади заяви та всіх документів, які додаються до заяви, державною (офіційною) мовою іноземної держави, в якій знаходиться дитина.

Увага! Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо).

Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля, не вимагається.

5. Надіслати до Міністерства юстиції України зазначені в пунктах 2 - 4 документи разом із супровідним листом на ім'я Міністерства юстиції України, складеним в довільній формі, в якому слід також зазначити контактні номер телефону та електронну пошту заявника.

Увага! В електронній формі документи, у тому числі фотографії, повинні бути скановані в кольоровому режимі і надіслані у форматі "PDF". Один файл повинен містити документ, складений українською мовою, та переклад цього документа іноземною мовою. Розмір одного документа не повинен перевищувати 10 Мегабайт.

У разі потреби надіслати пакет документів додатково в паперовій формі, заявнику буде повідомлено про це Мін’юстом.

1. Ознайомитися з інформацію щодо заповнення заяви про забезпечення реалізації прав доступу до дитини: https://cutt.ly/zJI5isP.

2. Заповнити та власноручно підписати заяву про забезпечення реалізації прав доступу до дитини (додаток 2 до Порядку).

Увага! В заяві має бути обов'язково зазначено державу, в якій дитина проживає, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

3. Додати документи: копію свідоцтва про народження дитини; копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, зокрема щодо порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (у разі наявності); кольорові фотографії дитини та особи, з якою дитина проживає за кордоном (додатково дивіться розділ ХІ заяви).

4. Додати переклади заяви та всіх документів, які додаються до заяви, державною (офіційною) мовою іноземної держави, в якій знаходиться дитина.

Увага! Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо).

Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля, не вимагається.

Надіслати до Міністерства юстиції України зазначені в пунктах 2 - 4 документи разом із супровідним листом на ім'я Міністерства юстиції України, складеним в довільній формі, в якому слід також зазначити контактні номер телефону та електронну пошту заявника.

Увага! В електронній формі документи, у тому числі фотографії, повинні бути скановані в кольоровому режимі і надіслані у форматі "PDF". Один файл повинен містити документ, складений українською мовою, та переклад цього документа іноземною мовою. Розмір одного документа не повинен перевищувати 10 Мегабайт.

У разі потреби надіслати пакет документів додатково в паперовій формі, заявнику буде повідомлено про це Мін’юстом.

Увага! Якщо пакет документів надсилається в Мін’юст України адвокатом або довіреною особою (представником), що діє від імені заявника, до заяви потрібно додатково додавати документи, що підтверджують повноваження адвоката або довіреної особи (представника), без перекладу на іноземну мову.

Опрацювання заяви про повернення дитини/про доступ до дитини

  • Після отримання заяви про повернення дитини/про доступ до дитини Мін’юст перевіряє правильність заповнення заяви, наявність всіх необхідних підтвердних документів та їх перекладів іноземною мовою, чи відповідає заява вимогам Конвенції.
  • Якщо пакет документів оформлено належним чином та заява відповідає вимогам Конвенції – Мін’юст надсилає заяву центральному органу іноземної держави для подальшого опрацювання та вжиття заходів відповідно до Конвенції.

Якщо пакет документів потребує доопрацювання – Мін’юст повідомляє заявнику про необхідність дооформлення пакету документів із зазначенням недоліків, які потрібно усунути.

Якщо заява не відповідає вимогам Конвенції – Мін’юст повідомляє заявнику про причини неможливості надіслання заяви про повернення дитини/про доступ до дитини до центрального органу іноземної держави.

Важливо! Спілкування між Мін’юстом та заявником здійснюється виключно в електронній формі. У разі виникнення необхідності в невідкладній комунікації (зокрема, є потреба в надісланні додаткових документів, чи інформації, потрібні для продовження розгляду справи судом) спілкування може здійснюватися в телефонному режимі.

  • Центральний орган іноземної держави, в якій перебуває дитина, отримавши заяву про повернення дитини/про доступ до дитини, вживає заходів щодо підтвердження місцезнаходження дитини на території цієї держави, щодо добровільного повернення дитини/надання доступу до дитини або іншим чином вирішення питання мирним шляхом, у тому числі через процедуру медіації.
  • Центральний орган іноземної держави інформує Мін’юст про вжиті заходи, надає загальну інформацію про медіацію у своїй державі для подальшого доведення до відома заявнику, за необхідності запитує додаткові документи та/або інформацію.
  • Мін'юст забезпечує спілкування між заявником та центральним органом іноземної держави:

– надсилає заявнику інформацію, отриману від центрального органу іноземної держави, про вжиті заходи з метою добровільного повернення дитини та повідомляє про необхідність надати додаткові документи/інформацію на запит центрального органу іноземної держави, повідомляє заявнику про можливість вирішити питання мирним шляхом через участь в медіації;

– надсилає надані заявником додаткові документи, інформацію центральному органу іноземної держави.

  • У разі неможливості вирішення питання мирним шляхом заявнику надає інформацію щодо порядку ініціювання судових процедур в іноземній державі.
  • Надсилає інформацію, отриману від центрального органу іноземної держави про виконання рішення суду чи порядок його оскарження.
  • Якщо заявнику призначено адвоката за кордоном у справі, заявник отримує всю згадану інформацію безпосередньо від адвоката, який знає іноземне законодавство та може надати професійну правничу допомогу справі.

Забезпечення представництва заявників в судах іноземних держав

У кожній справі Міністерство юстиції України інформує заявника щодо порядку оплати послуг адвоката, наявність чи відсутність безоплатної правничої допомоги та функцій центрального органу іноземної держави регулюється законодавством Договірної держави, де перебуває дитина.

Порядок надання безоплатної правничої допомоги за кордоном регулюється законодавством іноземної держави:

Деякі з Договірних держав надають заявникам безоплатну правничу допомогу в межах своєї системи безоплатної правничої допомоги. З метою отримання безоплатної правничої допомоги заявнику необхідно заповнити державною (офіційною) мовою держави, в якій перебуває дитина, формуляр декларації про особистий та майновий стан та надати відповідні підтвердні документи разом з їх перекладом державною (офіційною) мовою держави, в якій дитина перебуває. Мін’юст надсилає формуляри заявникам виключно на електронну пошту.

Особливості отримання безоплатної правничої допомоги в деяких державах:

– США – система безоплатної правничої допомоги передбачає надання заявникам переліку адвокатів, які надають свої послуги на безоплатній основі, за зменшеною оплатою або за повну оплату;

– Держава Ізраїль – для отримання безоплатної правничої допомоги в Державі Ізраїль заявник повинен надати документ, в якому буде підтверджено його право на безоплатну вторинну правничу допомогу в Україні (представництво інтересів в судах), наприклад лист-відповідь місцевого центру з надання безоплатної правничої допомоги з інформацією про те, чи має заявник/заявниця право на безоплатну вторинну правничу допомогу в Україні відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» за результатами розгляду поданих до такого центру документі.

Спілкування між заявником та адвокатом відбувається без залучення центральних органів обох держав.

2. В деяких Договірних державах Центральний орган іноземної держави безпосередньо або через уповноваженого ним представника (адвокат, державний прокурор) ініціює судові процедури за заявою про повернення дитини/про доступ до дитини. В більшості держав Центральний орган іноземної держави ініціює судові процедури в компетентному суді цієї іноземної держави від свого імені та в інтересах дитини, а не від імені заявника. При цьому, заявник має право винайняти за власні кошти адвоката, який забезпечуватиме представництво інтересів під час судового розгляду заяви про повернення дитини/про доступ до дитини.

Особливості:

– Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії – центральний орган цієї держави призначає солісітора (адвоката), який ініціює судові процедури від імені заявника та забезпечує представництво інтересів заявника під час судового розгляду заяви про повернення дитини/про доступ до дитини. Спілкування між заявником та солісітором (адвокатом) відбувається без залучення центральних органів обох держав.

– Швейцарія – в залежності від кантону, в якому проживає дитина, з метою ініціювання судових процедур на території Швейцарії швейцарською стороною може додатково запитуватися окрема довіреність для адвоката за встановленою законодавством Швейцарії формою, про уповноваження адвоката діяти від імені та в інтересах заявника (така довіреність є відмінною від передбаченого статтею 28 Конвенції доручення).

– Франція – судові процедури за заявою про повернення дитини ініціює державний прокурор, який діє від імені держави та в інтересах дитини. Проте, щодо заяв про доступ до дитини, якщо другий з батьків (особа, з якою перебуває дитина) відмовляється поважати право заявника на доступ до дитини, заявник повинен буде ініціювати судовий розгляд у Франції самостійно. Центральний орган Франції надає інформацію про суд, компетентний розглядати заяву про доступ до дитини.

– Іспанія – Ініціювати питання доступу до дитини на підставі не вбачається за можливе, оскільки за інформацією Міністерства юстиції Королівства Іспанія, категорія справ, що виникає зі спірних сімейних правовідносин, розглядається на території Іспанії у загальному порядку, передбаченому чинним іспанським національним матеріальним та процесуальним законодавством.

Особа, яка має права доступу по відношенню до дитини, може звернутися за захистом своїх прав до іспанського суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку спілкування з дітьми з урахуванням їх режиму дня відповідно до законодавства Іспанії.

Для ініціювання судових процедур на території Іспанії така особа може звернутися безпосередньо до приватного іспанського адвоката, якого їй слід знайти самостійно, або звернутися із запитом про отримання безоплатної правової допомоги на підставі укладених міжнародних договорів про правову допомогу, що застосовуються у відносинах між Україною та Королівством Іспанія.

3. Деякі Договірні держави не мають системи безоплатної правничої допомоги, а Центральні органи таких держав не ініціюють судові процедури та не забезпечують представництво інтересів заявників під час судового розгляду заяви про повернення дитини/про доступ до дитини.

Таким чином у випадку, якщо в іноземній державі немає системи безоплатної правничої допомоги або заявник за рівнем доходів не може отримати безоплатну правничу допомогу, заявнику необхідно буде самостійно шукати адвоката в іноземній державі, який надаватиме заявнику послуги з надання правничої допомоги на платній основі.

Довідково: У разі якщо фінансовий стан не дозволяє особі, яка звертається із заявою про повернення дитини або про доступ до дитини, винайняти адвоката в іноземній державі на платній основі, така особа можете подати до Мін’юсту України заяву про правову допомогу та підтвердні документи, а також переклад заяви та додатків державною (офіційною) мовою держави, в якій перебуває дитина, з метою вирішення питання про надання заявнику безоплатної правничої допомоги в такій іноземній державі на підставі Європейської Угоди про передачу заяв про правову допомогу 1977 року, якщо ця Угода застосовується у відносинах між Україною та іноземною державою (формуляр заяви).

Консультацію оновлено за матеріалами Міністерства юстиції України

Корисні посилання

Див. також

Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Вивезення_за_кордон_дітей_та_їх_повернення_в_Україну._Право_на_спілкування_(доступ)_з_дитиною&oldid=54954