WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті

2026-03-19T10:55:47Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
== Перехід зобов’язання зі сплати аліментів спадкодавця до спадкоємців ==
Згідно з ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, до складу спадщини не входять, зокрема, обов’язки особи як боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою і у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст.ст. 1219, 608 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Обов’язок щодо сплати аліментів на дитину припиняється у разі смерті платника аліментів і не входить до складу спадщини, оскільки дане зобов’язання нерозривно пов’язане з особою батька/матері та дитини і не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до вимог частин першої, четвертої ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до позиції викладеної в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 '''''постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц'''''] за змістом статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

Зазначене узгоджується також із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 161/11682/15-ц та від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18.

Зі спадкоємця можна стягнути заборгованість з аліментів спадкодавця, але при цьому зобов'язання щодо відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входять до складу спадщини, а тому підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника немає.
== Порядок пред’явлення вимоги щодо виплати заборгованості за аліментами ==
Статтею 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 Постанова Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90985719 Постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16-ц (провадження № 61-20217св19)]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]

Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції

2026-03-19T10:49:26Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1717740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року № 10-1717/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]
== Вироки суду, які можуть бути оскаржені в суді апеляційної інстанції==
Згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4801 статті 129 Конституції України] однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 статті 392 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК)] в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.
{| class="wikitable"
|-
! №п/п !! Особа, яка може оскаржити вирок суду !! Який вирок суду може бути оскаржений !! Мотиви та підстави оскарження
|-
| 1 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Обвинувальний вирок || В частині, що стосується інтересів обвинуваченого
|-
| 2 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Виправдувальний вирок || В частині мотивів і підстав виправдання
|-
| 3 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим ||
* Призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;

* ухвалення вироку без згоди підозрюваного, обвинуваченого на призначення покарання;
* невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], в тому числі нероз'яснення наслідків укладення угоди
|-
| 4 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості ||
* Призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* ухвалення вироку без згоди підозрюваного, обвинуваченого на призначення покарання;
* невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], в тому числі нероз'яснення наслідків укладення угоди
|-
| 5 || Прокурор || Обвинувальний вирок; виправдувальний вирок || В цілому
|-
| 6 || Прокурор || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим (частиною третьою статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) || Лише з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] угода не може бути укладена (пункт 3 частини третьої статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК])
|-
| 7 || Прокурор || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим (частина четверта статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) ||
* Призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] угода не може бути укладена (пункт 2 частини четвертої статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК])
|-
| 8 || Потерпілий або його законний представник чи представник || Обвинувальний вирок, виправдувальний вирок || У частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції
|-
| 9 || Потерпілий або його законний представник чи представник || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим (пункт 2 частини третьої статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) ||
* Призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання;
* нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
* невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]
|-
| 10 || Цивільний позивач, його представник або законний представник || Вирок суду || У частині, що стосується вирішення цивільного позову
|-
| 11 || Цивільний відповідач, його представник || Вирок суду || У частині, що стосується вирішення цивільного позову
|-
| 12 || Інші особи, прав, свобод чи інтересів яких стосується вирок суду || Вирок суду || В частині порушених прав, свобод чи інтересів
|}
Примітки: Право на подання апеляційної скарги від сторони обвинувачення має прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також прокурори вищого рівня незалежно від їх участі в судовому провадженні. Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n622 частина четверта статті 36 КПК]).

====== Винятки: ======
# Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК], не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
# Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК].
== Строки апеляційного оскарження вироку суду ==
Відповідно до статті 395 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] особа має право подати апеляційну скаргу через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, '''протягом 30 днів із дня проголошення вироку'''.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому для розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні (стаття 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]), то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (частина третя статті 395 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]).

Відповідно до статті 397 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 400 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду першої інстанції зупиняє набрання цими судовими рішеннями законної сили та їх виконання, крім випадків, безпосередньо встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК].
== Вимоги до апеляційної скарги ==
Статтею 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] передбачено, що апеляційна скарга подається в письмовій формі.

'''В апеляційній скарзі зазначаються:'''
# Найменування суду апеляційної інстанції.
# Прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
# Судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив.
# Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
# Клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів.
# Перелік матеріалів, які додаються.
Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].

До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов’язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

Відповідно до статті 403 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] особа, яка подала апеляційну скаргу, наділена правом змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, яке може бути реалізовано лише до початку апеляційного розгляду. Необхідно звернути увагу, що внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, після закінчення строку на апеляційне оскарження не допускається.

Інші учасники судового провадження повинні бути ознайомлені зі змінами та/або доповненнями до апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції, за клопотанням таких учасників, зобов'язаний надати їм час для ознайомлення та підготовки заперечень на відповідні зміни/доповнення.
== Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції==
Після надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції вона '''не пізніше наступного дня''' передається судді-доповідачу, який '''протягом трьох днів''' перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]. Невідповідність апеляційної скарги встановленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК] вимогам перешкоджає її розгляду судом апеляційної інстанції.

За результатами перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] суддя-доповідач:
# Постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху (частина перша статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).
# Виносить ухвалу про повернення апеляційної скарги (частина третя статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).
# Виносить ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження (частина четверта статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).
# Постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Слід враховувати, що відповідно до частини шостої статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] особа, яка подала апеляційну скаргу, має право оскаржити у касаційному порядку ухвалу судді-доповідача про повернення апеляційної скарги, а також ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Водночас ухвали судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження, про залишення апеляційної скарги без руху '''оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягають'''. Проте, залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
=== Ухвала про відкриття апеляційного провадження. Підготовка до апеляційного розгляду ===
Якщо апеляційна скарга відповідає усім вимогам, визначеним у статті 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

'''Протягом десяти днів''' з моменту постановлення зазначеної ухвали суддя-доповідач:
# Надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом із копіями апеляційних скарг та інформацією про їхні права та обов'язки. Така інформація може міститися в ухвалі про відкриття апеляційного провадження або у супровідному листі, який надсилається учасникам судового провадження.
# Встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу. Вимоги до заперечення на апеляційну скаргу передбачено у частині другій статті 402 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].
# Пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує докази за наявності відповідного клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу.
# Вирішує інші клопотання, в тому числі щодо зміни, скасування чи припинення запобіжного заходу.
# Вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.
Усі судові рішення судді-доповідача під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали, копія якої надсилається учасникам судового провадження. Після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.

'''Необхідно зазначити''', що обвинувачений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов’язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Строк, у межах якого може бути призначено апеляційний розгляд, має бути достатнім для належної підготовки та подання учасниками провадження заперечень, витребування необхідних документів, доставки засудженого тощо.
== Апеляційний розгляд ==
Відповідно до частини четвертої статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється '''колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів'''.

Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції (статті 342 - 345 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції (частина четверта статті 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).

Суд апеляційної інстанції відкладає апеляційний розгляд у разі неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, присутність яких є обов'язковою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], або якщо суд апеляційної інстанції своїм рішенням визначив їх явку обов'язковою. При цьому у разі неприбуття до суду особи, явка якої визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції може з власної ініціативи прийняти рішення про здійснення [[Привід у кримінальному провадженні|приводу]] такої особи відповідно до частини другої статті 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].
=== Межі розгляду апеляційної скарги ===
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

'''Апеляційний суд має право вийти за межі апеляційних вимог''' лише у таких випадках:
# Якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
# Якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
# За наявності підстав для прийняття рішення на користь осіб, які не подали апеляційну скаргу. У такому випадку суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти рішення на користь цих осіб.
За наявності відповідного клопотання учасників кримінального провадження '''суд апеляційної інстанції зобов'язаний:'''
* повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями;
* дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише у випадку, якщо під час розгляду в суді першої інстанції було клопотання про дослідження таких доказів;
* дослідити докази, які стали відомими після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому слід мати на увазі, що такі докази можуть бути подані учасниками судового провадження або витребувані судом за наявності відповідного клопотання учасника кримінального провадження при підготовці до апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

=== Відмова від апеляційної скарги ===
Відповідно до частини 1 статті 403 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] о''соба, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї'' до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого або представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги лише за наявності згоди відповідно підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого. У цьому випадку вони подають відповідну заяву, яку обвинувачений, потерпілий можуть підтримати безпосередньо у засіданні, або до заяви додається документ від імені обвинуваченого, потерпілого, що підтверджує їх особисту згоду на відмову від апеляційної скарги.

У випадку відмови від апеляційної скарги особи, яка її подала, суд апеляційної інстанції виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження лише у випадку, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.

Відповідно до статті 406 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції може бути проведений '''у формі письмового апеляційного провадження'''. Обов'язковою умовою такого провадження є наявність клопотання від усіх без винятку учасників судового провадження про здійснення провадження за їх відсутності. За своїм змістом розгляд матеріалів кримінального провадження у письмовому провадженні є аналогічним звичайному апеляційному розгляду та передбачає детальний розгляд у контексті дослідження підстав та доводів апеляції, а також заперечень на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалює відповідне рішення.
== Наслідки апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції ==
Відповідно до частини першої статті 407 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] '''за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право''':
# Залишити вирок без змін.
# Змінити вирок.
# Скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
# Скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.
# Скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, окрім повноважень, передбачених пунктами 1 - 5 частини 1 статті 407 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], також має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
* до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
* до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

==== Залишення вироку суду без змін ====
Вирок суду першої інстанції залишається без змін, а апеляції - без задоволення у разі, якщо суд апеляційної інстанції встановить, що доводи апеляцій суперечать доказам, встановленим вироком і наявним у справі, і новим, які подані учасниками процесу або витребувані самим судом, і не порушують законність і обгрунтованість вироку.

==== Зміна вироку суду першої інстанції (стаття 408 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]). ====
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
#Пом'якшення призначеного покарання, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
#Зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
#Зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
#В інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. У таких випадках суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого, зокрема:

* у разі зміни рішення про долю речових доказів і документів згідно зі статтею 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК];
* у разі виключення окремих епізодів обвинувачення, що не підтверджені доказами, не містять складу кримінального правопорушення чи поставлені у вину особі з порушенням порядку застосування процесуального закону, якщо направлення провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним.

==== Підстави для скасування або зміни судового рішення (стаття 409 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]): ====
*неповнота судового розгляду;
*невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
*істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
*неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
*невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При цьому за наявності декількох підстав для скасування або зміни вироку суд апеляційної інстанції має зазначити в ухвалі про всі такі підстави.

У частині третій статті 409 та частині другій статті 421 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] закріплено застереження, спрямоване на забезпечення прав виправданого, оскільки '''суд апеляційної інстанції не має права скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого'''.

====Неповнота судового розгляду (стаття 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]):====
#Якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
#Якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Неповнота судового розгляду може бути встановлена також у разі, якщо:
#Належно не з'ясовано обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину.
#Всебічно і повно не досліджено ознаки, на підставі яких встановлюється суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину.
#Поверхово досліджено відомості про особу обвинувачуваного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
#Не з'ясовано наявність/відсутність обставин, що виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності.
#Недостатньо досліджено характер і розмір заподіяної шкоди.
#Не встановлено роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочину.
#Не виявлено причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, якщо це має істотне значення для справи.
#Не вжито заходів щодо перевірки показань заінтересованих учасників провадження, що покладені в основу судового рішення.
#Не з'ясовано причини істотних протиріч у доказах.
#Висновки суду побудовано на припущеннях.
#Не проведено необхідні слідчі дії.
#Неповно досліджено версії обвинувачення або захисту.
#Не з'ясовано обставини, що мають значення для початку досудового розслідування щодо осіб, причетних до злочину, встановлення ролі яких може вплинути на ступінь винуватості засуджених осіб.

====Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам кримінального провадження (статті 411 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).====
Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
#Висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
#Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
#Наявні суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
#Висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

====Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (стаття 412 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).====
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] визначено, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За змістом частини другої статті 412 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
#За наявності підстав для закриття судом кримінального провадження його не було закрито (стаття 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]), крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував.
#Судове рішення ухвалено незаконним складом суду.
#Судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
#Порушено правила підсудності.
#У матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

====Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (стаття 413 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).====
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

====Невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (стаття 414 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).0====
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

==== Підстави скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції (стаття 415 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]): ====
#Судове рішення ухвалено незаконним складом суду.
# Судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
#Порушено правила підсудності.
#У матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
#в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою
#судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд
==Судові рішення суду апеляційної інстанції==
Відповідно до статті 418 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], суд апеляційної інстанції '''ухвалює вирок'''. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає '''у формі ухвали'''.
==Зразок апеляційної скарги на вирок суду==
[https://www.advokat.in.net/zrazok-apelyacijna-skarga-na-virok-sudu/ Зразок апеляційної скарги на вирок суду]
[[index.php?title=Категорія:Оскарження рішення суду]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Працевлаштування та допомога по безробіттю особам, звільненим з місць позбавлення волі

2026-01-16T15:05:53Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2023-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2023 р. № 446 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2022-%D0%BF#n35 Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. № 735 "Про особливості реалізації державної політики у сферах зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час воєнного стану та після його припинення або скасування"]

== Порядок реєстрації в центрі зайнятості ==

 
Якщо особа, звільнена з місця позбавлення волі, шукає роботу за сприянням служби зайнятості, то відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2023-%D0%BF#n9 Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу], для реєстрації ''до будь-якого обраного ним центру зайнятості незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого/зареєстрованого місця проживання'' необхідно подати:

* заяву (подається особисто особою, яка шукає роботу, під час безпосереднього відвідування або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), засобами мобільного додатка Порталу Дія, а у разі технічної можливості в електронній формі - засобами офіційного веб-сайту Державного центру зайнятості або за допомогою технічних засобів електронних комунікацій з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікат);

* паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або єДокумент (на період воєнного стану);

* документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу), або електронне відображення інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків, у тому числі у формі електронного відображення інформації, що міститься в документах, оформлених із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - надається у разі відсутності в паспорті громадянина України інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

* документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката), або єДокумент про освіту;

* трудову книжку (за наявності) або цивільно-правовий договір, або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, або документ, що підтверджує припинення останнього виду зайнятості. Особа, яка втратила такі документи (за умови відсутності необхідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування), пред’являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи. За наявності технічної можливості відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування можуть бути отримані шляхом (в результаті) електронної інформаційної взаємодії між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України. Порядок електронної інформаційної взаємодії визначається Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України);

* військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (для осіб, які звільнилися із строкової військової служби), а під час воєнного стану та проведення мобілізації - військово-обліковий документ (військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці з відміткою про взяття на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або з відміткою про виключення з військового обліку відповідно до статті 37 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”);

* відповідну довідку установи, в якій така особа відбувала покарання, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2023-%D0%BF#n9 пп.5 пункту 20 Порядку].

Згідно частини 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"], індивідуальне надання послуг безробітному, який подав заяву про надання статусу зареєстрованого безробітного, здійснюється кар’єрним радником, а безробітним, які потребують сприяння в адаптації до умов ринку праці, - спеціалізованим кар’єрним радником.

Послуги зареєстрованому безробітному надаються відповідно до індивідуального плану працевлаштування, що складається кар’єрним радником або спеціалізованим кар’єрним радником спільно з такою особою.

== Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню ==

Подання довідки про звільнення з місць позбавлення волі надає шукачу роботи певні '''''додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню'''''. Такі громадяни можуть бути направлені на роботу ''на заброньовані робочі місця''.

Тобто, відповідно до статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України “Про зайнятість населення”] для працевлаштування певних категорій громадян на підприємствах з чисельністю штатних працівників ''понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5%'' середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. До таких категорій громадян належать також особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування, які вперше після звільнення з місць позбавлення волі приймаються на роботу. 
Якщо на підприємстві працює ''менше 5% працівників квотних категорій'', таке підприємство або самостійно, або за сприянням Державної служби зайнятості має прийняти на роботу громадян відповідних категорій. 
У разі не виконання квоти та відмови у працевлаштуванні з роботодавця стягується ''штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати''. 
Слід також зазначити, що працівники такої категорії враховуються до квоти підприємства протягом всього періоду роботи, що є додатковим механізмом підтримки їх трудових прав. 
Крім того при працевлаштуванні таких громадян ''на нові робочі місця'' роботодавцям може бути протягом року ''компенсовано фактичні витрати у розмірі 50 відсотків'' суми нарахованого єдиного внеску на загальноообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць. Компенсація є додатковим стимулом роботодавцям для працевлаштування безробітних.

== Порядок отримання та розмір допомоги по безробіттю ==

Особи, звільнені з місць позбавлення волі, мають право на отриманні допомоги по безробіттю '''''за наявності сплати страхових внесків під час перебування у трудових відносинах з роботодавцем'''''.

'''Зверніть увагу!''' Допомога по безробіттю не надається особам, які ''не мають страхового стажу''. 
Якщо громадянин був '''''звільнений з роботи ще до відбуття покарання''''', він буде мати право на отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу:
* до 3 років - 180 календарних днів;
* від 3 до 6 років - 210 календарних днів;
* від 6 до 12 років - 240 календарних днів;
* від 12 до 18 років - 270 календарних днів;
* від 18 до 24 років - 300 календарних днів;
* від 24 до 30 років - 330 календарних днів;
* понад 30 років - 360 календарних днів, частина друга статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"] (надалі Закон № 1533-14).

Допомога по безробіттю призначається ''з восьмого дня'' після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, ''відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі для застрахованих осіб.''

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю ''у межах двох років'', протягом яких виплачується допомога по безробіттю, не може перевищувати тривалості, визначеної частинами другою - четвертою цієї статті.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною ''у межах двох років'', протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

'''Зверніть увагу!''' Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, '''''які протягом 12 місяців''''', що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж '''''менше семи місяців''''' мають право на призначення допомоги по безробіттю '''''у мінімальному розмірі''''', який встановлюється правлінням Фонду.

Відповідно до п. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2022-%D0%BF#n35 Порядку надання допомоги по безробіттю], під час воєнного стану, у період проведення заходів, спрямованих на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, '''допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного'''.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, центром комплектування та соціальної підтримки, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу (далі - довідка про зарплату).

Допомога по безробіттю нараховується за період між відвідуваннями центру зайнятості і перераховується на рахунок особи у банківській установі.

Допомога по безробіттю виплачується не рідше ''ніж два рази на місяць'', а за згодою безробітного - ''один раз на місяць''.

Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по безробіттю, обмежується датою, що передує дню останнього відвідування (підтвердження наміру перебування у статусі зареєстрованого безробітного - під час надзвичайного або воєнного стану, карантину, у разі виникнення надзвичайної ситуації) безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований. Остаточний розрахунок виплат допомоги по безробіттю здійснюється на підставі рішення про припинення виплат і включає нарахування за останній день перебування особи у статусі зареєстрованого безробітного, що входить до визначеного періоду виплати.

== Поради громадянам для прискорення вирішення питання свого працевлаштування ==

При окремих установах виконання покарань, функціонують як загальноосвітні школи, так і професійно-технічні навчальні заклади. Документи про освіту у таких закладах є стандартними, жодним чином в них не зазначається, що освіта здобута в місцях позбавлення волі.

Особам, які ще відбувають покарання, рекомендовано не втрачати свій час і скористатись можливістю отримати повну середню освіту або оволодіти робітничою професією. Це значно допоможе у пошуку роботи. 
Особам, які готуються до звільнення, рекомендовано обов’язково відвідати заходи, які проводяться співробітниками органів пробації спільно з працівниками центрів зайнятості і які спрямовані на подальше вирішення питань працевлаштування.

[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Соціальне право]]

Порядок надання щорічних відпусток

2026-01-16T11:47:57Z

Zosia.Slavytska: незначні

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
|}
== Право на щорічні відпустки ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених [https://zakon-pro.ligazakon.net/document/FIN928?land=UA&context=UA&an=2 постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213].

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням;
* встановлення згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n665 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

З 01 січня 2026 року набув чинності Закону України від 03.12.2025 № <abbr>4695-IX</abbr>, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text "Про Державний бюджет України на 2026 рік"]

Відповідно до ст. 42 Закону "Про Державний бюджет України на 2026 рік", працівники державних органів зобов’язані використати щорічні відпустки, на які набули право за останній відпрацьований робочий рік, до кінця 2026 року.

У разі невикористання працівником державного органу відпусток, визначених частиною першою цієї статті, йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.Ця норма поширюється на всіх працівників державних органів – державних службовців, працівників патронатної служби, осіб, що здійснюють обслуговування, та робітників.

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки за відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Зокрема, йдеться про:

# щорічну основну відпустку, передбачену Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) та Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»;
# щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби;
# щорічні додаткові відпустки (ст. 7 і 8 Закону про відпустки).

Джерело: 7eminar''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[index.php?title=Категорія:Відпустка]]

Порядок надання щорічних відпусток

2026-01-16T11:43:46Z

Zosia.Slavytska: додано Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX, "Про Державний бюджет України на 2026 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
|}
== Право на щорічні відпустки ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених [https://zakon-pro.ligazakon.net/document/FIN928?land=UA&context=UA&an=2 постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213].

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням;
* встановлення згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n665 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки за відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

З 01 січня 2026 року набув чинності Закону України від 03.12.2025 № <abbr>4695-IX</abbr>, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text "Про Державний бюджет України на 2026 рік"]

Відповідно до ст. 42 Закону "Про Державний бюджет України на 2026 рік", '''працівники державних органів зобов’язані використати щорічні відпустки, на які набули право за останній відпрацьований робочий рік, до кінця 2026 року.'''

У разі невикористання працівником державного органу відпусток, визначених частиною першою цієї статті, йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.Ця норма поширюється на всіх працівників державних органів – державних службовців, працівників патронатної служби, осіб, що здійснюють обслуговування, та робітників.

Зокрема, йдеться про:

# щорічну основну відпустку, передбачену Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) та Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»;
# щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби;
# щорічні додаткові відпустки (ст. 7 і 8 Закону про відпустки).

Джерело: 7eminar''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[index.php?title=Категорія:Відпустка]]

Форми закінчення досудового розслідування

2025-12-15T18:17:19Z

Zosia.Slavytska:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#n7 Наказ Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності"]
==Форми закінчення досудового розслідування==
'''Форма закінчення досудового розслідування''' залежить від виду процесуальних рішень, з прийняттям яких може бути остаточно реалізовано функцію кримінального переслідування при провадженні розслідування. Так, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною другою статті 283 КПК України] '''розслідування може бути закінчено у формі:'''
#закриття кримінального провадження;
#звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності;
#звернення до суду з обвинувальним актом;
#звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру;
#звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.
Вказані форми закінчення досудового розслідування носять універсальний характер. Вони застосовуються при закінченні досудового розслідування злочинів (досудового слідства) і кримінальних проступків (дізнання) згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Разом с тим, закінчення дізнання здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною 2 статті 301 КПК України]. Таким чином, '''закінчення досудового розслідування''' – заключний етап розслідування, у ході якого прокурор та слідчий на підставі зібраних доказів приймають процесуальні рішення, пов’язані з підбиттям підсумків, а також із подальшим рухом кримінального провадження, спрямованим на остаточну реалізацію функції кримінального переслідування.
===Закриття кримінального провадження===
'''Закриття кримінального провадження''' як форма закінчення досудового розслідування являє собою заключний етап розслідування, на якому прокурор, слідчий та дізнавач підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на їх основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин, та вирішують питання, зумовлені рішенням про закриття провадження. Прийняти рішення про закриття кримінального провадження прокурор, слідчий та дізнавач мають право тільки за наявності передбачених законом підстав ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 284 КПК України).]

Так, відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 статті 284 КПК України] '''кримінальне провадження закривається в разі''', якщо:
*встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
*встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
*не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
*не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
*втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
*помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
*існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
*потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
*стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
*стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
*існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 частини 1 статті 284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
*після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page1 статтею 219 КПК України], крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи;
*слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page1 статтею 219 КПК України], закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 статті 284 КПК України] передбачено, що '''кримінальне провадження закривається судом''':
*у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
*не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;
*втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою;
*якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;
*досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення"] Податкового кодексу України.
Разом з тим, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи. 
Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина третя статті 284 КПК України]). 
Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. 
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
===Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності===
'''Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності''' – інша форма закінчення досудового розслідування, що характеризується процедурами, відмінними від закриття кримінального провадження прокурором та слідчим. 
Згідно з положеннями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»] роз’яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінального провадження, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] та в порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 286 КПК України]. 
'''Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.''' Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку. 
'''Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.''' Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
===Звернення до суду з обвинувальним актом===
Конституційні принципи презумпції невинуватості ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 стаття 62 Конституції України]) і підтримання державного обвинувачення в суді ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 пункт 5 статті 129 Конституції України]), по суті, прямо визначають звернення до суду з обвинувальним актом як форму закінчення досудового розслідування, у результаті якого обвинувачений був би поставлений у становище підсудного зі всіма правовими наслідками, що випливають із цього. Така позиція законодавця, що закріплена в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 283] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 291 КПК України], орієнтує прокурора та слідчого на встановлення й викриття особи, яка вчинила злочин, тобто на здійснення функції обвинувачення шляхом звернення до суду для вирішення питання про винуватість особи у скоєнні інкримінованого їй злочину та призначення справедливого покарання. 
Досудове розслідування може бути закінчено складанням обвинувального акту тільки за наявності внутрішнього переконання прокурора та слідчого про винуватість особи й необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо притягання її до кримінальної відповідальності та засудження. При цьому факти, покладені в основу рішення, що приймається, повинні бути встановлені всебічно, повно й об'єктивно, а саме рішення – відповідати змісту правових положень, бути законним, обґрунтованим і справедливим.
===Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру===
Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які застосовуються до неповнолітнього в разі вчинення такою особою кримінального правопорушення, які полягають у звільненні від кримінальної відповідальності, або застосуванні відповідного заходу адміністративного впливу.

Так, примусові заходи виховного характеру, передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=477 частиною другою статті 105 КК України], зокрема, застосовують:
*до особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин у віці до 18 років, якщо її виправлення можливе без застосування покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина 1 статті 97 КК України]);
*до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина 2 статті 97 КК України]).
'''Метою застосування таких заходів''' має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися. 
Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими главою 38, статтею 44, пунктом 1 частини 2 статті 52, частини 1 статті 62,статтею 64,частиною 4 статті 135,частиною 3 статті 140,частиною 2 статті 213, статтею 226, статтею 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] та інш. Таке розслідування здійснюється слідчим, спеціально уповноваженим керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (частина 1 статті 499 КПК України). 
Закон визначає, що за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 5 статті 499 КПК України]). 
Таким чином, звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру також самостійна форма закінчення досудового розслідування. Підстави і порядок її застосування регламентовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 292], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 498] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 499 КПК України].
===Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру===
Кримінальне законодавство України допускає '''застосування судом примусових заходів медичного характеру''' до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або в стані осудності, але захворіли до моменту проголошення вироку на душевну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або управляти ними ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 19], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 20] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 93 КК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 глава 39 КПК України]). Ці заходи виконують захисно-реабілітаційну функцію. Маючи єдину соціальну суть, вони активно застосовуються судами для лікування та соціальної реадаптації психічно хворих, запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь, а також для охорони їх самих. 
Примусові заходи медичного характеру застосовуються '''лише до осіб, які є суспільно небезпечними'''. 
Кримінально-процесуальне законодавство, яке органічно пов’язане з кримінальним правом, передбачає як форму закінчення досудового розслідування звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру. Таке рішення приймається прокурором, слідчим та дізнавачем у тому випадку, якщо достовірно буде встановлено психопатологічний стан особи, яка вчинила:
*суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
*кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 503 КПК України]).
Під час провадження досудового розслідування необхідно з достатньою повнотою з’ясувати всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 91], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 503], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 505 КПК України]). 
Через особливе правове становище неосудної особи, що не притягується як підозрюваний, ця форма закінчення досудового розслідування пов’язана з остаточною реалізацією функції обвинувачення тільки в процесуальному сенсі. Здійснюється це шляхом складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 511 КПК України]). Слід зазначити, що згідно зі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 20 КК України] особа, що визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 2 статті 504 КПК України]). Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 283 КПК України]).
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Процедура оголошення підозрюваного в розшук

2025-12-15T17:50:27Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1422-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв’язку із здійсненням спеціального досудового розслідування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17#Text Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затверджений наказом МВС України № 575 від 07.07.2017 року]
== Оголошення підозрюваного в розшук ==
Під час досудового розслідування одним з головних завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування обставин кримінального правопорушення.

Однак, існують об’єктивні причини, які зумовлюють неможливість провадження досудового слідства і вимагають його зупинення.

Відповідно до норм кримінально процесуального законодавства України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 280 КПК України]), перелік підстав є вичерпним:

1. підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2. оголошено в розшук підозрюваного;

3. слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;

4. наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

За чинним кримінальним процесуальним законодавством України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов’язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також усі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв’язку з обставинами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п.2 ч. 1 ст. 280 КПК України].

Таким чином, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п.2 ч. 1 ст. 280 КПК України] однією з підстав для зупинення досудового розслідування є оголошення підозрюваного в розшук.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 281 КПК України] визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення по такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук.
== Підстави оголошення підозрюваного в розшук ==
Виходячи з норм статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 281 КПК України], законодавець передбачає наступні підстави оголошення підозрюваного в розшук:

* місцезнаходження підозрюваного невідоме;
* особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення по такий виклик;
* слідчий, прокурор вжив усі необхідні заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося, оголошується його розшук. До матеріалів досудового розслідування приєднуються документи, які свідчать про те, що підозрюваний переховується і його місцезнаходження невідоме, а саме: підтвердження про отримання підозрюваним повістки про виклик (у порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 133 КПК України]); постанова про привід підозрюваного і результати її виконання (відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статей 140-143 КПК України]); протоколи допитів, інших слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, які було проведено з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного; довідки (з місця роботи, навчання, паспортної служби, військкомату, прикордонної служби, медичного закладу) тощо.
== Процедура оголошення підозрюваного в розшук ==
Перед тим, як оголосити у розшук підозрюваного, який ухиляється від явки до слідчого, прокурора, повинні бути проведенні всі дії, спрямовані на встановлення його місцезнаходження: допитані родичі, знайомі, сусіди, направлені запити до різних установ (лікарень, моргів, паспортної служби, військкоматів, підприємств, організацій), накладений арешт на кореспонденцію, здійснено її огляд та виїмку, проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, її дослідження тощо. Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося або є підтверджений факт перебування його за кордоном та неявки без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, оголошується розшук підозрюваного.

Оголошення розшуку підозрюваного передбачає обов'язковість належного повідомлення підозрюваного про виклик до слідчого, прокурора, неявку на виклик без поважних причин та наявність підтвердженого факту відсутності відомостей про місцезнаходження підозрюваного або перебування його за межами України. Наслідком рішення про оголошення розшуку підозрюваного може стати зупинення досудового розслідування. Підставою для зупинення досудового розслідування повинна бути сукупність фактів, підтверджених доказами, які переконливо свідчать про необхідність саме такого кроку.

Якщо одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного досудове розслідування зупиняється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України], то про розшук підозрюваного вказується в постанові про зупинення досудового розслідування.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 281 КПК України]).

Після прийняття процесуального рішення слідчий доповідає про оголошення підозрюваного в розшук керівникові органу досудового розслідування для їх погодження та подальшого направлення керівникові територіального органу, підрозділу поліції або міжрегіонального територіального органу Національної поліції України або його територіального (відокремленого) підрозділу, який здійснює оперативне супроводження кримінального провадження або матеріали діяльності якого стали підставою для початку кримінального провадження, для організації розшуку підозрюваного.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, слідчим вносяться за погодженням з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Розшук підозрюваного може здійснюватися особисто слідчим або доручатися оперативним підрозділам, перелік яких передбачено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 41 КПК України]. Про це слідчий вказує в постанові про оголошення розшуку. Порядок розшуку підозрюваного на підставі постанови слідчого і доручення про розшук здійснюється оперативними підрозділами згідно з відомчими нормативно-правовими актами.

З метою розшуку підозрюваного можуть проводитися негласні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 246-275 КПК України], а також оперативно-розшукові заходи.

При встановленні місцезнаходження підозрюваного, який переховувався від органів досудового розслідування, службові особи оперативних підрозділів вживають заходів щодо його затримання та доставлення до місця, де здійснюється кримінальне провадження.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа може переховуватися за межами України, слідчий відповідно до законодавства вирішує питання про оголошення особи в міжнародний розшук.

Громадянин, якого оголошено в розшук, може дізнатись про це завдяки офіційній базі Міністерства внутрішніх справ, копія якої розміщена у відкритому доступі на офіційному сайті відомства. Пошук інформації в базі можна здійснювати, зокрема, за прізвищем, іменем, по-батькові та даті народження. База містить опис підстав для розшуку, також вказує, який саме орган здійснює розшук. Крім того, досить часто містить фото розшукуваної особи.

Інший спосіб отримання інформації - направлення відповідного письмового запиту на адресу (фізичну або електронну) МВС або Національної поліції України, керуючись положеннями Законів України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації».

Процедура оголошення підозрюваного в розшук

2025-12-15T17:45:30Z

Zosia.Slavytska:

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

2025-12-15T17:35:48Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодексу України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України «Про адміністративні послуги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]

== Загальні положення ==
'''Зловживання особою своїми повноваженнями''' - це протиправне використання наданих їй повноважень у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, яка пов’язана з наданням публічних послуг.

Дане кримінальне правопорушення регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України].

За зловживання повноваженнями нотаріусом, оцінювачем, аудитором, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, проте здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб передбачена кримінальна відповідальність та накладення санкцій від штрафу до позбавлення волі на строк до 8 років.

== Суб'єкт кримінального правопорушення ==
Суб’єктом даного кримінального правопорушення є особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Такою особою може бути нотаріус, оцінювач, аудитор, експерт, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).

Суб’єктом також може бути й інша особа, яка:

1. не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування;

2. здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, які характеризуються такими ознаками:

* публічні послуги спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків юридичних або фізичних осіб;
* порядок та форма надання публічних послуг визначені органами держави чи місцевого самоврядування;
* результати надання послуг, оформлюються офіційним документом;
* послуги породжують наслідки правового характеру.

== Об’єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення ==
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України], характеризується наступними ознаками:

1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності (діяння полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг);

2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;

3) причинним зв’язком між діянням та наслідками. Тобто карається злочин, який визнається закінченим з моменту настання наслідків із матеріальним складом. Відсутність зазначених наслідків може вказувати про незакінчений.

Матеріальною шкодою, вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Форми зловживання повноваженнями особи, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, характеризуються повноваженнями, що визначають компетенцію особи та встановлюються законами, постановами, наказами, положеннями, інструкціями, актами індивідуальної дії та договорами.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною або змішаною формою вини.

Ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним.

Також суб’єктивна сторона обов’язково визначається:

1) корисливим мотивом;

2) спеціальною метою, а саме, отриманням неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

'''Судова практика.'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87985206 Постанова ВС від 26.02.2020 справа № 552/2170/15-к]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96342744 Постанова ВС від 14.04.2021 справа № 401/217/20]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Залучення експерта у адміністративному судочинстві, судова експертиза у адміністративному провадженні

2025-12-15T17:24:11Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3505/5 «Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах»]
== Загальні положення ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10066 частини першої статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ) '''експертом може бути''' особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.

Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом України «Про судову експертизу»] (далі - Закон).

'''Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа''':
* визнана в установленому законом порядку недієздатною;
* яка має не зняту або не погашену судимість;
* на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією;
* особа, на яку протягом року накладалося дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 частина перша статті 11 Закону]).
== Права, обов’язки та відповідальність експерта у адміністративному судочинстві ==
'''Експерт у адміністративному судочинстві має право:'''
* ознайомлюватися з матеріалами справи;
* заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом;
* викладати у висновку експерта виявлені в ході її проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
* бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;
*для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;
* подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права експерта;
* на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом до суду;
* відмовитись від надання висновку, якщо наданих на його запит матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, або якщо він не володіє відповідними знаннями;
* на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
* у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
* викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань.
'''Експерт зобов'язаний:'''
* провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань;
* у разі необхідності - прибути за викликом суду та роз’яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи;
* забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформлюється ухвалою;
* заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі;
* невідкладно повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;
* у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявити суду клопотання щодо його уточнення або повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;
* у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
Експерт не має права самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

'''Відповідальність експерта'''

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.

У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством (пункт 2.4 розділу II [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5] (далі - Інструкція).
== Відвід експерта у адміністративному судочинстві ==
Згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page1#n9847 статті 38 КАСУ] '''експерт не може брати участі в адміністративному процесі, якщо:'''
* він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від учасників справи;
* він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи;
* з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.
Участь експерта в судовому засіданні під час попереднього розгляду даної справи як експерта не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).
== Гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n22 Саттею 4 Закону] передбачено, що '''незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:'''
* визначеним законом порядком призначення судового експерта;
* забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
* існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду;
* створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;
* кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;
* можливістю призначення повторної судової експертизи;
* присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
== Поняття судової експертизи, види експертиз ==
'''Судова експертиза''' - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Експертиза повинна проводитися, як правило, в суді, тобто в приміщенні суду. Поза судом експертиза проводиться, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. Однак на практиці це положення неможливо реалізувати, оскільки експертиза - це наукове дослідження, яке потребує спеціального обладнання, програмного забезпечення, дотримання технологічного процесу дослідження. Тому реально судові експертизи в суді не проводяться. Вони проводяться за робочим місцем судового експерта.

Якщо експертизу необхідно провести за місцезнаходженням об'єкта дослідження, суд, який її призначив, повинен забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об'єкта дослідження та належні умови праці.

''Види експертиз:''

'''первинною є експертиза''', коли об’єкт досліджується вперше;

'''комісійна експертиза''' проводиться не менш як двома експертами одного напрямку знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності;

'''комплексна експертиза''' проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами, експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити '''додаткову експертизу''', яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити '''повторну експертизу''', яка доручається іншому експерту (експертам) та поставлені ті ж питання, які були в первинній експертизі.
== Призначення судової експертизи ==
'''Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частина перша статті 102 КАСУ]):'''
* для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
* жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Про призначення експертизи суд постановляє '''ухвалу''', в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
== Строки проведення експертизи ==
Строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати '''90 календарних днів'''.

У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Час попереднього вивчення матеріалів не повинен перевищувати '''п’ятнадцяти робочих днів'''.

У разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи '''протягом 45 календарних днів''' з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об’єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об’єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98?find=1&text=1.13#w1_9 пункт 1.13 розділу I Інструкції]).
== Висновок експерта ==
'''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

'''Предметом висновку експерта''' може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

'''У висновку експерта зазначаються''':
* коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта);
* на якій підставі була проведена експертиза;
* хто був присутній при проведенні експертизи;
* питання, що були поставлені експертові;
* які матеріали експерт використав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10270 пункт 6-8 статті 101 КАСУ]).
Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page1#n10334 стаття 112 КАСУ]):
* застосування аналогії закону чи аналогії права;
* змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

'''Дослідження висновку експерта''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text (стаття 221 КАСУ] )

1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засіданні.

2. Для роз’яснення і доповнення висновку експерта учасники справи, а також суд можуть поставити експерту питання. Першими ставлять питання експертові особа, яка викликала експерта, та її представник, а потім інші учасники справи. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими ставлять питання експертові позивач і його представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити експертові питання в будь-який час дослідження висновку експерта.

3. Викладені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються до справи.
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Примусове лікування осіб хворих на наркоманію

2025-11-14T13:10:30Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0534-97 Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0482-98 Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 16 липня 1998 року № 158/417 „Про затвердження Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 липня 1998 року за № 482/2922)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»]
== Заклади примусового лікування осіб які вживають наркотичні засоби ==
Примусове лікування осіб, визнаних хворими на наркоманію, але які ухилються від добровільного лікування або продовжють після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно яких у зв'язку з їхньою небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, '''за рішенням суду''' може бути направлена на лікування від наркоманії до спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров'я, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном '''до одного року'''.

Спеціалізовані лікувальні і лікувально-виховні заклади для неповнолітніх визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Порядок лікування таких хворих та функціонування спеціалізованих закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України ([https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov Міністерство охорони здоров'я України]) (частина перша статті 16 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»] (далі - Закон).
== Не підлягають направленню на примусове лікування особи: ==
* які страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає перебуванню в таких закладах;
* особи з інвалідністю І та ІІ груп, вагітні жінки і матері, що мають немовлят;
* чоловіки віком понад 60 років і жінки віком понад 55 років (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).
До таких осіб застосовується лікування в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я ([https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov Міністерство охорони здоров'я України]). До осіб, щодо яких порушено клопотання про направлення на примусове лікування, в разі ухилення від з'явлення до суду застосовується привід органом Національної поліції.
== Розгляд матеріалів у суді про направлення осіб на примусове лікування від наркоманії ==
Матеріали про направлення на примусове лікування осіб, хворих на наркоманію, розглядаються:
* районним (міським) судом за місцем проживання особи
* за місцем розташування органу, який подав такі матеріали.
Матеріали про направлення на примусове лікування від наркоманії підлягають розгляду суддею одноособово не пізніш як у '''двадцятиденний строк''' з моменту їх надходження до суду у відкритому судовому засіданні у присутності особи, щодо якої порушено таке клопотання, її законного представника, а за їх бажанням - і захисника. Про час розгляду матеріалів суддя повідомляє прокурора, нез'явлення якого не перешкоджає розгляду матеріалів. В судовому засіданні перевіряються обгрунтованість медичного висновку про необхідність направлення особи на примусове лікування від наркоманії та інші фактичні дані, що доводять чи спростовують потребу застосування до особи такого лікування.

В необхідних випадках до суду можуть бути запрошені члени (член) медичної комісії, які проводили медичне обстеження хворого на наркоманію і склали медичний висновок про необхідність направлення його на примусове лікування, а також особи, що порушили таке клопотання.

Після дослідження матеріалів, дачі пояснень запрошених осіб та заслухавши думку прокурора і думку захисника (в разі їх участі) суддя в нарадчій кімнаті виносить '''мотивовану постанову''' про направлення особи на примусове лікування від наркоманії чи про відмову в такому лікуванні, на яку може бути подано апеляцію до апеляційного суду (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).

За особами, які перебувають у спеціалізованих лікувальних закладах, '''зберігається право на жилтлове приміщення''' за місцем їх постійного проживання протягом усього часу перебування в них.
== Дострокове звільнення від примусового лікування від наркоманії: ==
* за постановою районного (міського) суду за місцем розташування спеціалізованого лікувального закладу особа, яка перебуває на примусовому лікуванні;
* на підставі подання спеціалізованого лікувального закладу і медичного висновку може бути достроково звільнена від нього або виписана з такого лікувального закладу в разі тяжкого захворювання, що перешкоджає подальшому її перебуванню в цій установі;
* у разі коли відпала необхідність у лікуванні від наркоманії (стаття 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).
== Продовження строку примусового лікування від наркоманії: ==
* у разі систематичного порушення особою, яка перебуває в спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування від наркоманії, внаслідок чого заходи лікувального впливу не дали позитивних результатів;
* за поданням адміністрації лікувального закладу, погодженим з прокурором, і на підставі медичного висновку районний (міський) суд за місцем розташування лікувального закладу може продовжити цій особі строк перебування у ньому.
'''При цьому загальний термін примусового лікування не може перевищувати дванадцяти місяців.'''

Зазначене подання розглядається судом не пізніш як у '''десятиденний строк''' з моменту його надходження до суду в присутності особи, щодо якої порушено клопотання про продовження строку перебування у закладі, і, за її бажанням, - захисника.

На постанову суду про продовження або про відмову в продовженні строку примусового лікування в спеціалізованому лікувальному закладі може бути подано апеляцію до апеляційного суду. Особа, яка втекла із спеціалізованого лікувального закладу, а так само по дорозі до такого закладу, притягається до відповідальності згідно з законодавством.
== Обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування: ==
Постанова суду про направлення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування є підставою для звільнення її з роботи або припинення навчання у встановленому законодавством порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text cт 21 Закону]).

== Судова практика ==
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 13 лютого 2020 року [https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87672612 у справі № 242/176/18] дійшла висновку про те, що звернення особи за медичною допомогою вже після ухвалення вироку щодо неї свідчить, що ця особа ставила собі за мету не виліковуватися від залежності, а ухилитися від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

== Див. також ==
* [[Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 Кримінального кодексу України]]
* [[Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння]]
* [[Притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп'яніння]]
[[index.php?title=Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Поняття та форми вини в кримінальному праві

2025-11-14T12:38:38Z

Zosia.Slavytska:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України](далі - КК)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
==Загальні положення==
'''Вина''' у кримінальному праві – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, що виражається у формі умислу або необережності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 23 КК]).

Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки). У кримінальному праві відповідальність без вини неможлива

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 62 Конституції України] закріплений важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні кримінального правопорушення. Це конституційне положення знайшло своє втілення в чинному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 2 КК]). Крім цього, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 11 КК] визнає кримінальним правопорушенням лише суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність). Законодавче закріплення цього положення є важливою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів і суду.
==Категорії вини в кримінальному праві==
Основними категоріями, які характеризують вину, є її зміст, сутність, форма та ступінь.

'''Зміст вини -''' це сукупність психічних елементів, у яких відображаються об'єктивні ознаки кримінального правопорушення, які виражають певне ставлення особи до цих ознак. Сам по собі він не дає повної характеристики вини. Для цього необхідно виділити і дати характеристику іншим елементам.

'''Сутність вини''' полягає в негативному ставленні особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, до суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

'''Форма вини''' характеризує певний зв'язок психічних ознак, які складають зміст вини, з об'єктивними ознаками кримінального правопорушення.

'''Ступінь вини''' - це кількісна характеристика вини. Вона визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного. Ступінь вини суб'єкта визначається:
*суспільною небезпечністю вчиненого діяння;
*особливостями психічного ставлення винного: формою вини, характером умислу або необережності;
*мотивом і метою суспільно небезпечного діяння;
*обставинами, що характеризують особу винного;
*причинами суспільно небезпечного діяння та умовами, що вплинули на формування суспільно небезпечного умислу або на допущення особою необережності.
Зміст вини, її форми і види істотно впливають і на визначення міри покарання за вчинене кримінальне правопорушення, визнання наявності рецидиву ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 34 КК]) та інших питань.

Визначення форми вини базується на поєднанні двох психічних ознак: інтелектуальної й вольової ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 24 та 25 КК]). Ці ознаки, у свою чергу, зв'язані ознаками об'єктивної сторони складу суспільно небезпечного діяння - дією (бездіяльністю) і наслідками.
==Форми вини в кримінальному праві==

=== Умисел ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 24 КК України]) ===

==== Умисел поділяється на два види — прямий і непрямий (евентуальний). ====
Законодавче визначення прямого і непрямого умислу містить три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків:
*усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння;
*передбачення його суспільно небезпечних наслідків;
*бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
Перші дві ознаки характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб'єкта і тому складають інтелектуальний компонент умислу. Третя ознака характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.

''Різне співвідношення інтелектуальних і вольових ознак психічної діяльності особи при вчиненні нею кримінального правопорушення лежить в основі поділу умислу на прямий і непрямий.''
====Прямий умисел.====
Умисел є прямим тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і ''бажала їх настання'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 24 КК України]).

Ознаки, притаманні прямому умислу:
*''Інтелектуальними ознаками'' є:
*#Усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру діяння (дії чи бездіяльності).
*#Передбачення суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
*''Вольовою ознакою'' є бажання настання суспільно небезпечних наслідків.
====Непрямий умисел.====
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і ''хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 3 ст. 24 КК України]).

Ознаки, притаманні непрямому умислу:
*''Інтелектуальними ознаками'' є:
**Усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру діяння (дії або бездіяльності).
**Передбачення суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
*''Вольовою ознакою'' є те, що особа хоча і не бажає, але свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків.
Обидва елементи інтелектуальної ознаки при непрямому і прямому умислі співпадають. Суть відмінності непрямого умислу від прямого - у змісті його вольової ознаки.

Поділ умислу на прямий і непрямий має важливе значення для кваліфікації кримінальних правопорушень та індивідуалізації кримінальної відповідальності й покарання, а також для відмежування замаху на кримінальне правопорушення від закінченого кримінального правопорушення.

Теорія кримінального права і судова практика крім прямого та непрямого умислу виділяють інші види умислу, які при певних обставинах також можуть мати кримінальне правове значення.

''За часом виникнення й формування відрізняють умисел заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово.''
====Заздалегідь обдуманий умисел.====
Заздалегідь обдуманий умисел характеризується тим, що намір вчинити суспільно небезпечне діяння і саме суспільно небезпечне діяння відокремлені одне від одного певним проміжком часу. Протягом цього часу суб'єкт обдумує плани і способи вчинення суспільно небезпечного діяння (місце, час, знаряддя й засоби вчинення діяння тощо). Наявність цього виду умислу може свідчити про підвищений ступінь вини, а також суспільної небезпеки суб'єкта кримінального правопорушення.
====Умисел, що виник раптово.====
Умисел, що виник раптово формується безпосередньо перед самим початком вчинення суспільно небезпечного діяння і відразу ж реалізується.

Окремим видом умислу, що виник раптово, є ''афективний'' вид умислу, тобто такий, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин найчастіше внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

''За ступенем визначеності, уявлення винного про суспільно небезпечні наслідки вчиненого ним діяння умисел ділиться на визначений, невизначений і альтернативний.''
==== Визначений умисел. ====
Визначений умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчиненого нею діяння. При цьому визначений умисел може бути простим (коли винний передбачає настання одного суспільно небезпечного наслідку) або альтернативним (коли винний передбачає можливість настання двох або більше, але індивідуально визначених наслідків).
==== Невизначений умисел. ====
При невизначеному умислі суспільно небезпечне наслідки хоч і передбачаються винним, але не є конкретизованими.
==== Альтернативний умисел. ====
Альтернативний умисел має місце тоді, коли винний передбачає й однаково бажає чи свідомо допускає настання одного з кількох можливих суспільно небезпечних наслідків. У випадках вчинення суспільно небезпечного діяння з невизначеним або альтернативним умислом відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний передбачав настання будь-якого із цих наслідків і бажав чи свідомо припускав Їх настання.
===Необережність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 25 КК України])===
Необережність є особливою формою психічного ставлення винного до шкідливих наслідків вчиненого ним діяння. При вчиненні необережних суспільно небезпечних діянь неможливі готування, замах та співучасть.

Необережність поділяється на кримінально протиправну самовпевненість та кримінально протиправну недбалість.
====Кримінально протиправна самовпевненість.====
Необережність є кримінально протиправною самовпевненістю, коли особа '''''передбачала''' можливість'' настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але '''''легковажно розраховувала на їх відвернення''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 25 КК України]).

Кримінально протиправна самовпевненість включає в себе дві ознаки - інтелектуальну та вольову.
*''Інтелектуальною ознакою'' є передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності).
*''Вольовою ознакою'' є легковажний розрахунок особи на цілком реальні, чіткі можливості (обставини), що можуть відвернути настання кримінально протиправних наслідків. Це можуть бути власні якості, дії інших осіб, технічні властивості механізмів, зміна обстановки тощо. У цьому її суттєва відмінність від вольової ознаки прямого й непрямого умислу.
Якщо при умислі передбачається як можливість, так і неминучість настання суспільно небезпечних наслідків, то при кримінально протиправній самовпевненості може йти мова лише про передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Передбачення неминучості настання суспільно небезпечних наслідків виключає розрахунок на їх відвернення.

На відміну від визначення умислу, при визначенні кримінально протиправної самовпевненості закон не містить характеристики психічного ставлення особи до свого протиправного діяння (дії чи бездіяльності). Вина особи полягає у тому, що її розрахунок виявився невірним (легковажним) і не забезпечив відвернення суспільно небезпечних наслідків. Таким чином, особа при кримінально протиправній самовпевненості недооцінює шкідливості своїх дій та переоцінює ті обставини, які, на її думку, здатні відвернути шкоду.

Вина може проявлятися не лише у якійсь одній формі, а й у так званій складній (подвійній) формі. Наприклад, особа мала на меті умисне заподіяння лише тілесних ушкоджень, але з необережності це призвело до настання смерті потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 121 КК України]).
====Кримінально протиправна недбалість.====
Необережність є кримінально протиправною недбалістю, коли особа '''''не передбачала''''' можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), '''''хоча повинна була і могла їх передбачити''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 3 ст. 25 КК України]).

Кримінально протиправна недбалість включає в себе дві ознаки - '''інтелектуальну та вольову.'''
*'''''Інтелектуальними ознаками'' є:'''
*#Винний не усвідомлює суспільної небезпеки вчинюваного ним діяння (дії або бездіяльності).
*#Винний не передбачає можливості настання якихось суспільно небезпечних наслідків.
*'''''Вольовою ознакою'' є''' те, що особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки свого кримінально протиправного діяння, не докладає належних зусиль для запобігання ймовірним кримінально протиправним наслідкам.
Сутність вини при кримінально протиправній недбалості полягає не в інтелектуальній, а у вольовій ознаці, оскільки лише у зв'язку з вольовою ознакою це психічне ставлення отримує кримінально-правову оцінку.

Закон, передбачаючи вину у виді кримінально протиправної недбалості, не вказує, яким повинно бути ставлення особи до самого діяння, що призвело до настання суспільно небезпечних наслідків. При кримінально протиправній недбалості особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків, отже винний не усвідомлює і суспільної небезпечності свого діяння, яке потягло шкідливі наслідки.

Законодавче визначення вольової ознаки кримінально протиправної недбалості пов'язане з двома критеріями - об'єктивним («повинна була передбачити настання шкідливих наслідків») і суб'єктивним («могла їх передбачити»).

Від кримінально протиправної недбалості слід відрізняти так званий випадок ("'''казус'''"), тобто невинне заподіяння шкоди. Він має місце тоді, коли у особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не було реальної можливості передбачити настання суспільно небезпечних наслідків.

Таким чином, на відміну від кримінально протиправної недбалості при казусі особа не передбачала настання наслідків своїх дій і не могла їх передбачити (відсутній суб'єктивний критерій).

'''''Казус виключає кримінальну відповідальність особи за вчинені діяння.'''''
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Поняття та форми вини в кримінальному праві

2025-11-14T12:36:30Z

Zosia.Slavytska: /* Умисел (ст. 24 КК України) */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України](далі - КК)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
==Загальні положення==
'''Вина''' у кримінальному праві – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, що виражається у формі умислу або необережності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 23 КК]).

Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки). У кримінальному праві відповідальність без вини неможлива

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 62 Конституції України] закріплений важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні кримінального правопорушення. Це конституційне положення знайшло своє втілення в чинному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 2 КК]). Крім цього, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 11 КК] визнає кримінальним правопорушенням лише суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність). Законодавче закріплення цього положення є важливою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів і суду.
==Категорії вини в кримінальному праві==
Основними категоріями, які характеризують вину, є її зміст, сутність, форма та ступінь.

'''Зміст вини -''' це сукупність психічних елементів, у яких відображаються об'єктивні ознаки кримінального правопорушення, які виражають певне ставлення особи до цих ознак. Сам по собі він не дає повної характеристики вини. Для цього необхідно виділити і дати характеристику іншим елементам.

'''Сутність вини''' полягає в негативному ставленні особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, до суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

'''Форма вини''' характеризує певний зв'язок психічних ознак, які складають зміст вини, з об'єктивними ознаками кримінального правопорушення.

'''Ступінь вини''' - це кількісна характеристика вини. Вона визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного. Ступінь вини суб'єкта визначається:
*суспільною небезпечністю вчиненого діяння;
*особливостями психічного ставлення винного: формою вини, характером умислу або необережності;
*мотивом і метою суспільно небезпечного діяння;
*обставинами, що характеризують особу винного;
*причинами суспільно небезпечного діяння та умовами, що вплинули на формування суспільно небезпечного умислу або на допущення особою необережності.
Зміст вини, її форми і види істотно впливають і на визначення міри покарання за вчинене кримінальне правопорушення, визнання наявності рецидиву ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 34 КК]) та інших питань.

Визначення форми вини базується на поєднанні двох психічних ознак: інтелектуальної й вольової ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 24 та 25 КК]). Ці ознаки, у свою чергу, зв'язані ознаками об'єктивної сторони складу суспільно небезпечного діяння - дією (бездіяльністю) і наслідками.
==Форми вини в кримінальному праві==

=== Умисел ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 24 КК України]) Умисел поділяється на два види — прямий і непрямий (евентуальний). ===
Законодавче визначення прямого і непрямого умислу містить три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків:
*усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння;
*передбачення його суспільно небезпечних наслідків;
*бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
Перші дві ознаки характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб'єкта і тому складають інтелектуальний компонент умислу. Третя ознака характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.

''Різне співвідношення інтелектуальних і вольових ознак психічної діяльності особи при вчиненні нею кримінального правопорушення лежить в основі поділу умислу на прямий і непрямий.''
====Прямий умисел.====
Умисел є прямим тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і ''бажала їх настання'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 24 КК України]).

Ознаки, притаманні прямому умислу:
*''Інтелектуальними ознаками'' є:
*#Усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру діяння (дії чи бездіяльності).
*#Передбачення суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
*''Вольовою ознакою'' є бажання настання суспільно небезпечних наслідків.
====Непрямий умисел.====
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і ''хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 3 ст. 24 КК України]).

Ознаки, притаманні непрямому умислу:
*''Інтелектуальними ознаками'' є:
**Усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру діяння (дії або бездіяльності).
**Передбачення суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
*''Вольовою ознакою'' є те, що особа хоча і не бажає, але свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків.
Обидва елементи інтелектуальної ознаки при непрямому і прямому умислі співпадають. Суть відмінності непрямого умислу від прямого - у змісті його вольової ознаки.

Поділ умислу на прямий і непрямий має важливе значення для кваліфікації кримінальних правопорушень та індивідуалізації кримінальної відповідальності й покарання, а також для відмежування замаху на кримінальне правопорушення від закінченого кримінального правопорушення.

Теорія кримінального права і судова практика крім прямого та непрямого умислу виділяють інші види умислу, які при певних обставинах також можуть мати кримінальне правове значення.

''За часом виникнення й формування відрізняють умисел заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово.''
====Заздалегідь обдуманий умисел.====
Заздалегідь обдуманий умисел характеризується тим, що намір вчинити суспільно небезпечне діяння і саме суспільно небезпечне діяння відокремлені одне від одного певним проміжком часу. Протягом цього часу суб'єкт обдумує плани і способи вчинення суспільно небезпечного діяння (місце, час, знаряддя й засоби вчинення діяння тощо). Наявність цього виду умислу може свідчити про підвищений ступінь вини, а також суспільної небезпеки суб'єкта кримінального правопорушення.
====Умисел, що виник раптово.====
Умисел, що виник раптово формується безпосередньо перед самим початком вчинення суспільно небезпечного діяння і відразу ж реалізується.

Окремим видом умислу, що виник раптово, є ''афективний'' вид умислу, тобто такий, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин найчастіше внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

''За ступенем визначеності, уявлення винного про суспільно небезпечні наслідки вчиненого ним діяння умисел ділиться на визначений, невизначений і альтернативний.''
==== Визначений умисел. ====
Визначений умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчиненого нею діяння. При цьому визначений умисел може бути простим (коли винний передбачає настання одного суспільно небезпечного наслідку) або альтернативним (коли винний передбачає можливість настання двох або більше, але індивідуально визначених наслідків).
==== Невизначений умисел. ====
При невизначеному умислі суспільно небезпечне наслідки хоч і передбачаються винним, але не є конкретизованими.
==== Альтернативний умисел. ====
Альтернативний умисел має місце тоді, коли винний передбачає й однаково бажає чи свідомо допускає настання одного з кількох можливих суспільно небезпечних наслідків. У випадках вчинення суспільно небезпечного діяння з невизначеним або альтернативним умислом відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний передбачав настання будь-якого із цих наслідків і бажав чи свідомо припускав Їх настання.
===Необережність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 25 КК України])===
Необережність є особливою формою психічного ставлення винного до шкідливих наслідків вчиненого ним діяння. При вчиненні необережних суспільно небезпечних діянь неможливі готування, замах та співучасть.

Необережність поділяється на кримінально протиправну самовпевненість та кримінально протиправну недбалість.
====Кримінально протиправна самовпевненість.====
Необережність є кримінально протиправною самовпевненістю, коли особа '''''передбачала''' можливість'' настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але '''''легковажно розраховувала на їх відвернення''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 25 КК України]).

Кримінально протиправна самовпевненість включає в себе дві ознаки - інтелектуальну та вольову.
*''Інтелектуальною ознакою'' є передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності).
*''Вольовою ознакою'' є легковажний розрахунок особи на цілком реальні, чіткі можливості (обставини), що можуть відвернути настання кримінально протиправних наслідків. Це можуть бути власні якості, дії інших осіб, технічні властивості механізмів, зміна обстановки тощо. У цьому її суттєва відмінність від вольової ознаки прямого й непрямого умислу.
Якщо при умислі передбачається як можливість, так і неминучість настання суспільно небезпечних наслідків, то при кримінально протиправній самовпевненості може йти мова лише про передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Передбачення неминучості настання суспільно небезпечних наслідків виключає розрахунок на їх відвернення.

На відміну від визначення умислу, при визначенні кримінально протиправної самовпевненості закон не містить характеристики психічного ставлення особи до свого протиправного діяння (дії чи бездіяльності). Вина особи полягає у тому, що її розрахунок виявився невірним (легковажним) і не забезпечив відвернення суспільно небезпечних наслідків. Таким чином, особа при кримінально протиправній самовпевненості недооцінює шкідливості своїх дій та переоцінює ті обставини, які, на її думку, здатні відвернути шкоду.

Вина може проявлятися не лише у якійсь одній формі, а й у так званій складній (подвійній) формі. Наприклад, особа мала на меті умисне заподіяння лише тілесних ушкоджень, але з необережності це призвело до настання смерті потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст. 121 КК України]).
====Кримінально протиправна недбалість.====
Необережність є кримінально протиправною недбалістю, коли особа '''''не передбачала''''' можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), '''''хоча повинна була і могла їх передбачити''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 3 ст. 25 КК України]).

Кримінально протиправна недбалість включає в себе дві ознаки - '''інтелектуальну та вольову.'''
*'''''Інтелектуальними ознаками'' є:'''
*#Винний не усвідомлює суспільної небезпеки вчинюваного ним діяння (дії або бездіяльності).
*#Винний не передбачає можливості настання якихось суспільно небезпечних наслідків.
*'''''Вольовою ознакою'' є''' те, що особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки свого кримінально протиправного діяння, не докладає належних зусиль для запобігання ймовірним кримінально протиправним наслідкам.
Сутність вини при кримінально протиправній недбалості полягає не в інтелектуальній, а у вольовій ознаці, оскільки лише у зв'язку з вольовою ознакою це психічне ставлення отримує кримінально-правову оцінку.

Закон, передбачаючи вину у виді кримінально протиправної недбалості, не вказує, яким повинно бути ставлення особи до самого діяння, що призвело до настання суспільно небезпечних наслідків. При кримінально протиправній недбалості особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків, отже винний не усвідомлює і суспільної небезпечності свого діяння, яке потягло шкідливі наслідки.

Законодавче визначення вольової ознаки кримінально протиправної недбалості пов'язане з двома критеріями - об'єктивним («повинна була передбачити настання шкідливих наслідків») і суб'єктивним («могла їх передбачити»).

Від кримінально протиправної недбалості слід відрізняти так званий випадок ("'''казус'''"), тобто невинне заподіяння шкоди. Він має місце тоді, коли у особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не було реальної можливості передбачити настання суспільно небезпечних наслідків.

Таким чином, на відміну від кримінально протиправної недбалості при казусі особа не передбачала настання наслідків своїх дій і не могла їх передбачити (відсутній суб'єктивний критерій).

'''''Казус виключає кримінальну відповідальність особи за вчинені діяння.'''''
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Нанесення тяжких тілесних ушкоджень

2025-11-14T12:30:29Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6]

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"]
== Загальна інформація ==
'''Тілесне ушкодження''' - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Відповідно до законодавства, тілесні ушкодження поділяються на легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до частини першої статті 121 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] '''умисне тяжке тілесне ушкодження''' - умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
== Склад злочину ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єкт злочину - здоров'я людини.
=== Об'єктивна сторона злочину ===

# Діяння у формі:
#* дія: застосування фізичного (завдання удару, заподіяння опіку тощо) або психічного впливу (загроза тощо) з використанням різних знарядь та засобів.
#* бездіяльність: нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров’ю , за умови, якщо він був зобов’язаний і мав можливість здійснити їх.

2. Наслідки (злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку у вигляді шкоди здоров’ю людини).

3. Причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

'''Небезпечними для життя''' є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

'''Втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій''' - це втрата:
# зору (повна стійка сліпота на обидва ока чи такий стан, за якого має місце зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Втрата зору на одне око зумовлює стійку втрату працездатності понад одну третину і за цією ознакою належить до тяжких тілесних ушкоджень);
# слуху (повна стійка глухота на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані трьох — п’яти сантиметрів від вушної раковини. Втрата слуху на одне вухо спричиняє стійку втрату працездатності менше як на одну третину і за цією ознакою належить до середньої тяжкості тілесного ушкодження);
# язика (мовлення) (втрата можливості висловлюватися членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих);
# руки або ноги (відокремлення їх від тулуба (як усієї руки або ноги, так і ампутація їх на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглоба) чи втрата ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).
Під '''психічною хворобою''' слід розуміти психічне захворювання. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється [[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи|психіатричною експертизою]]. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.

Ознакою тяжкого тілесного ушкодження є також інший розлад здоров'я, поєднаний '''зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину''' (не менш 33%). Під розладом здоров'я слід розуміти безпосередньо поєднаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керується у своїй роботі експертна комісія.

'''Ушкодження, що спричинило переривання вагітності''', незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок. Переривання вагітності спричинюється шляхом нанесення побоїв, поранень, застосування отруйних чи інших речовин тощо. Необхідна наявність причинного зв’язку між заподіяним тілесним ушкодженням і перериванням вагітності.

'''Непоправним знівечення обличчя''' визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним. Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості мілких шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд і, крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.

Для встановлення факту непоправності ушкодження призначається судово-медична експертиза, а наявність знівечення визначається слідчими та судовими органами. Суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду виходячи із загальноприйнятих уявлень про людський вигляд.
=== Суб'єкт злочину ===
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).

Встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
== Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження ==
1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, має місце тоді, коли його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого.

'''Мученням''' можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль (наприклад, дії, спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення іі в шкідливих для здоров'я умовах, та інші подібні дії).

2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, утвореною без попередньої змови.

3. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого або Інших осіб, має місце тоді, коли такі ушкодження заподіюються для викликання в них почуття страху перед винним чи іншими особами.

Залякування становить основний зміст погрози, однак страх не є самоціллю заподіяння зазначених ушкоджень. Найчастіше вони є засобом впливу на потерпілого чи інших осіб, щоб примусити їх виконати певну дію чи утриматись від її виконання. Іншими особами, на залякування яких спрямоване заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, можуть визнаватися будь-які особи, на яких, на думку винного, вчинення зазначених дій щодо потерпілого може вчинити бажаний для винного вплив (близькі родичі потерпілого, друзі, колеги по роботі тощо).

4. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості.

5. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене на замовлення (тілесні ушкодження заподіюються особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди).

6. Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

На практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства. Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер І локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини.
== Необережне тяжке тілесне ушкодження ==
У випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння '''необережного тяжкого тілесного ушкодження''' і кваліфікувати відповідно за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 128 Кримінального кодексу України]. Не можна, наприклад, розцінювати як умисний злочин заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, одержаних при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків.
== Санкція (покарання) ==
#Умисне тяжке тілесне ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років (частина перша статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
#Умисне тяжке тілесне ушкодження за наявності кваліфікуючої ознаки, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років (частина друга статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
#Необережне тяжке тілесне ушкодження, - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років (статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
== Див. також ==
* [[Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Призначення покарання за сукупністю вироків

2025-11-14T12:16:46Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
== Загальні положення ==
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частина перша статті 71 КК України]).

Невідбутою частиною покарання слід вважати:
# покарання, від відбування якого особу [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|звільнено з випробуванням]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 статті 75], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n421 79 КК України]);
# частину покарання, від якого особу звільнено [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-достроково]] (стаття 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# невідбуту частину більш м'якого покарання, призначеного судом особі в порядку [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|заміни невідбутої частини покарання більш м'яким]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n449 стаття 82 КК України]);
# частину покарання, від відбування якого звільнена вагітна жінка або жінка, яка має дитину (дітей) віком до трьох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n459 стаття 83 КК України]);
# невідбуту частину покарання, замінену в порядку [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністії]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n475 стаття 86 КК України]);
# невідбутий строк позбавлення волі, призначений судом в порядку заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n480 стаття 87 КК України]);
# частину будь-якого основного покарання, невідбуту засудженим;
# додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком.
== Характерні особливості призначення покарання за сукупністю вироків ==
При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України]. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Призначене хоча б за одним із вироків [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове покарання]] або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України], а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України].
== Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення ==
'''При складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:'''

1) одному дню позбавлення волі відповідають:
* один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
* два дні обмеження волі;
* три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
* вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:
* а) два дні обмеження волі;
* б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частина перша статті 72 КК України]).
{| class="wikitable"
|-
! Особливості правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
|-
| При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
|-
| Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
|-
| Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
|-
| Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 статті 72 КК України]. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 статті 72 КК України], суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
|}
== Обчислення строків покарання ==
[[Основні і додаткові кримінальні покарання|Види покарань]] та їх строки визначені в статтях 51-64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Суд, керуючись цими нормами Закону, в кожному конкретному випадку призначає за вчинене кримінальне правопорушення певний вид і розмір покарання. Виконання призначеного судом покарання вимагає точного обчислення строку такого покарання. Строки покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 73 КК України] обчислюються у роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

''Наприклад, за першим вироком суду за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 частина друга статті 125 КК України]) винному було призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці. Під час відбування покарання (відбув 25 днів) засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення - умисне нанесення побоїв, які мали характер мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 частина друга статті 126 КК України]), і за другим вироком йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців. Суд, керуючись [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частиною другою статті 71 КК України], до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднав невідбуту частину покарання (35 днів) за попереднім вироком і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на один рік вісім місяців і п'ять днів.''

Призначення строку покарання у роках передбачає закінчення строку покарання в останній день року, обчислюваного з дня призначення покарання. Якщо строк покарання було призначено в місяцях, то його закінчення припадає на відповідний день місяця, враховуючи початок строку покарання і його закінчення.
== Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84583234 Постанова ОП ККС від 23.09.2019 у справі № 199/1496/17]
**Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89675588 Постанова Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17]:
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною четвертою статті 70 КК України] (за сукупністю злочинів);
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею 71 КК України] (за сукупністю вироків). Тобто незалежно від набрання попереднім вироком законної сили, при призначенні остаточного покарання (під час розгляду іншого кримінального провадження) призначається за сукупністю вироків.
При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв'язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 71 КК України,] оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Підстави оскарження повідомлення про підозру

2025-11-14T12:00:17Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
== Загальні положення ==
'''Підозра''' – це процесуальне рішення прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.

Главою 22 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) визначений загальний порядок повідомлення про підозру, що складається зі статей, які регламентують випадки, зміст та вручення письмового повідомлення про підозру.

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2503 четвертою статті 278 КПК України] передбачено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа, невідкладно вносяться уповноваженою особою (слідчим, прокурором) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підозрюваним відповідно до норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] є особа, якій у порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2484 276-279 КПК України], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.
== Підстави, які характеризують обґрунтованість підозри ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] визначає чотири підстави, які характеризують обґрунтованість підозри:'''

1) повідомлення про підозру, складене письмово та вручене особі, яка після вручення набуває статусу підозрюваного, з обов’язковим посиланням на докази вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення;

2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують учинення особою кримінального правопорушення;

3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення;

4) оцінювання судом доказів учинення особою кримінального правопорушення.
== Оскарження повідомлення про підозру ==
'''''Оскарження повідомлення про підозру - це право підозрюваного, яке закріплено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].'''''

Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 16 частини третьої статті 42 КПК України] надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Пунктом 10 частини першої статті 303 КПК України] передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником

Тобто, повідомлення про підозру можливо оскаржити тільки в межах досудового розслідування.
== Підстави для скасування повідомлення про підозру ==
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

З аналізу положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статей 276–278 КПК України] можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

▶ Неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру

''Наприклад:''

''- повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);''

''- зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;''

''- підозра вручена не уповноваженою особою (підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3865 статтею 481 КПК України]).''

▶ Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру

'' Наприклад:''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування);''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).''

▶ Необґрунтованість підозри

''Наприклад:''

- ''повідомлення про підозру не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3845 статті 277 КПК України], не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] є грубим порушенням права на захист;''

- ''аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення;''

- ''матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.''

Після скасування письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

===== Практика Верховного суду. =====
У Постанові ККС ВС ''від 30.11.2021 по справі № 601/473/20 зазначено, "''…саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру не тим слідчим, який його склав, за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 277 КПК України суб’єктом, із урахуванням того, що обидва слідчих входять до групи слідчих, яким у визначеному законом порядку доручено розслідувати вказане кримінальне провадження, не порушує права на захист засудженого, про що він стверджує в касаційній скарзі» https://reyestr.court.gov.ua/Review/101673740
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Адміністративно-правові засоби захисту прав людини і громадянина

2025-11-14T11:27:52Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України «Про прокуратуру»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закон України “Про Національну поліцію”]
== Загальні положення ==
'''Адміністративно-правовий захист прав і свобод людини і громадянина''' являє собою сукупність застосовуваних у порядку, врегульованому нормами адміністративного права, засобів, спрямованих на здійснення уповноваженими на те органами (посадовими особами), а також особами та громадянами відповідних процесуальних дій (процедур). Адміністративно-правовий захист - це сукупність способів, прийомів і різних процесуальних дій, встановлених у законному порядку, за допомогою яких здійснюється відновлення порушеного права особи.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n9 статтею 2 Закон України “Про Національну поліцію”] охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави становить одне з основних завдань поліції.

'''Об’єктом''' адміністративно-правового регулювання забезпечення прав і свобод людини та громадянина є адміністративно-правові відносини, що виникають між суб’єктами з приводу реалізації, охорони, захисту та відновлення їхніх порушених прав і свобод.

Забезпечення прав і свобод людини та громадянина передбачає комплекс суспільних відносин, які виникають з метою реалізації, охорони, захисту та відновлення порушених прав і свобод. Важливе місце в цій системі посідають адміністративно-правові відносини, оскільки обов’язок держави забезпечити права та свободи і створити сприятливі умови для їх реалізації людиною, який походить з пріоритету прав і свобод людини та громадянина в державі, наділяє органи публічного управління (зокрема правоохоронні органи як органи виконавчої влади) владно-розпорядчими функціями задля реалізації прав і свобод людини та громадянина, що передбачають адміністративно-правові норми.

'''Суб’єктами''' адміністративно-правових відносин із забезпечення прав і свобод людини та громадянина, '''з одного боку''', ''є органи публічного управління – органи виконавчої влади, Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, правоохоронні органи'', а '''з іншого''' – ''фізична особа, навчальні заклади, підприємства, інші державні органи, установи й організації, діяльність яких пов’язана із забезпеченням прав і свобод людини та громадянина щодо їх реалізації, охорони, поновлення тощо. Органи виконавчої влади мають право породжувати адміністративні правовідносини в односторонньому порядку, керуючись інтересами держави й завданнями, що стоять перед ними.''

'''Належне адміністративно-правове гарантування прав і свобод громадян передбачає:'''
* Визначення у законодавстві персоніфікованих представників державної влади, відповідальних за забезпечення умов для реалізації прав і свобод.
* Закріплення конкретних обов' язків органів і посадових осіб публічної адміністрації, які б відповідали правам і свободам громадян.
* Встановлення конкретних адміністративних процедур, які вичерпно визначають порядок виконання відповідними суб' єктами управління своїх обов' язків у відносинах з громадянами.
*Посилення відповідальності органів і посадових осіб за невиконання ними своїх обов' язків, що призвело до порушення прав громадян.
'''Стадії механізму адміністративно-правового регулювання захисту прав і свобод людини та громадянина:'''

'''І стадія''' – загальна дія юридичних норм - регламентує умови виникнення прав й обов’язків, повноважень і відповідальності суб’єктів;

'''ІІ стадія''' - виникнення конкретних суб’єктивних прав й обов’язків, тобто правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії стає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов’язують настання юридичних наслідків;

'''ІІІ стадія''' – неправомірна поведінка суб’єкта. Правовою підставою цієї стадії є правопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за їх учинення, які визначають порядок застосування відповідальності.
== Види адміністративно-правових засобів захисту прав людини і громадянина ==

=== '''Адміністративно-правові засоби захисту прав людини і громадянина:''' ===
* конституційне право особи на звернення і оскарження;
* судовий захист і контроль;
* діяльність органів прокуратури та представництво інтересів особи прокурором в адміністративному судочинстві.
=== Право особи на звернення та оскарження ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Cтаттею 1 Закону України "Про звернення громадян"] передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

'''Під зверненнями громадян слід розуміти''' викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n18 стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n23 Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян»] передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
* порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
* створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
* незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення розглядаються і вирішуються '''у термін не більше одного місяця від дня їх надходження''', а ті, які не потребують додаткового вивчення, - '''невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання'''. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, '''не може перевищувати сорока п'яти днів'''. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Одержані об'єднаннями громадян звернення із зауваженнями і пропозиціями щодо їх діяльності розглядаються цими об'єднаннями та їх органами відповідно до статутів об'єднань, а заяви і скарги на ущемлення чи порушення ними прав громадян - згідно з цим Законом.

Дія цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону] не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text законами України "Про судоустрій і статус суддів"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3262-15#Text "Про доступ до судових рішень"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text законами України "Про запобігання корупції"], "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Про виконавче провадження".]

Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України "Про безоплатну правничу допомогу "]
=== Судовий захист і контроль ===
Відповідно до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини першої статті 2 КАСУ] '''завданням адміністративного судочинства''' є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text частина перша статті 5 КАСУ]).

До суду можуть звертатись в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text частини третя-сьома статті 5 КАСУ]).

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text статті 16 КАСУ] учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. [[Правнича допомога|Безоплатна правнича допомога]] надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Статтею 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] передбачено, що в установлених законом випадках Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах (ч. 1), і при цьому окремо окреслено процесуальне становище прокурора (ч.3)
=== Діяльність органів прокуратури та представництво інтересів особи прокурором в адміністративному судочинстві ===
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] визначено, що прокурор може здійснювати представництво в адміністративному суді інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page статті 23 Закону України "Про прокуратуру"] '''представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у''' здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

'''Зверніть увагу!''' Хоча прокурор в адміністративному процесі має рівні процесуальні права з іншими учасниками і є суб’єктом звернення до адміністративного суду, він не може вважатися звичайною стороною в процесі. Обов’язки прокурора є значно ширшими і їх не можна ототожнювати з процесуальними обов’язками.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

'''Під час здійснення представництва інтересів громадянина у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:'''
# Звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
# Вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.
# Ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
# Брати участь у розгляді справи.
# Подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом.
# Брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді.
# З дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов’язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

'''Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина в суді:'''
* право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку адміністративного судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
* право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в адміністративній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
* право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом в адміністративній справі надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
* змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Застосування запобіжного заходу у вигляді застави

2025-09-10T17:33:18Z

Zosia.Slavytska:

==Нормативна база==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу»]
==Умови та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді застави==
'''''Застава''''' - вид запобіжного заходу, не пов'язаний з обмеженням свободи особи.

''Застава'' ''полягає'' у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України):
*метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків;
*підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення слідчим, прокурором наявності ризику того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій:
#переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
#знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
#незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
#перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
#вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 статті 182 КПК України], застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і заставодавцем - іншою фізичною чи юридичною особою, яка вносить кошти від свого імені згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#n8 Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15].

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

==Розміри застави==
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо не помірним для нього.

Розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 частиною п'ятою статті 182 КПК України]:
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7320 статей 629-631 КПК України].

==== Практика ЄСПЛ щодо визначення розміру застави ====
[https://hudoc.echr.coe.int/rus#%7B%22tabview%22:%5B%22document%22%5D,%22itemid%22:%5B%22001-218275%22%5D%7D Справа "Істоміна проти України"] Порушення п. 3 ст. 5 Конвенції • Обґрунтованість тримання під вартою під час досудового розслідування • Ненаведення національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави для заявниці • Відсутність оцінки відповідних факторів і ненадання задовільного пояснення надзвичайно великого розміру застав

[https://hudoc.echr.coe.int/app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=001-184428&filename=CASE%20OF%20GAF%C3%80%20v.%20MALTA%20-%20%5BUkrainian%20Translation%5D%20by%20Drozdova%20%26%20Partners%0A.pdf Справа "Гафа проти Мальти"] Порушення п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.

==Форма==
Застава може бути застосована як окремий запобіжний захід, так і як частина взяття під варту.

У випадку, якщо слідчий суддя, суд встановлять ''заставу як окремий запобіжний захід'', підозрюваний, обвинувачуваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 частиною сьомою статтею 42 КПК] та покладені на нього відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1882 частини п'ятої статті 194 КПК] наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

Також ''при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту'' слідчий суддя, суд встановлюють розмір застави, сплата якої тягне за собою негайне звільнення взятого під варту. Обов'язок здійснення роз'яснень підозрюваному, обвинуваченому та заставодавцю щодо умов застосування застави як запобіжного заходу покладено на уповноважену службову особу місця ув'язнення. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1958 частина четверта стаття 202 КПК України]).

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1783 до ч.4 ст.183 КПК України] слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статтями 177] та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
*щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
*щодо злочину, який спричинив загибель людини;
*щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
*щодо злочину, передбаченого статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1695 255 - 255-3 Кримінального кодексу України];
*щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
{| class="wikitable"
|Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
|}

==Наслідки порушення==
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Копія постанови слідчого судді, ухвали суду про звернення застави в дохід держави протягом п'яти днів із дня набрання нею законної сили надсилається слідчим суддею, судом, який її постановив, до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу. Питання про звернення застави в дохід держави може бути вирішене й вироком суду (п.14 ч.1 ст.368 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу
==Застава, яка не була звернена в дохід держави==
За відсутності підстав для звернення застави в дохід держави суд при ухваленні вироку повинен прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла (підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю). Якщо заставу було внесено підозрюваним, обвинуваченим, вона може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, передусім на відшкодування завданої злочином шкоди. Таке звернення застави, внесеної заставодавцем, можливе тільки за його згодою.

Коли під час кримінального провадження застава як запобіжний захід скасовується, в тому числі у випадках закриття кримінального провадження з усіх передбачених законом підстав, або коли вона змінюється на інший запобіжний захід (за відсутності підстав для звернення її в дохід держави), слідчий суддя, суд повинен цією ж або окремою ухвалою прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунку – готівкою через банки або підприємства поштового зв’язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи :

- заяву особи чи заставодавця, в якій обов’язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка – відомості про банк чи підприємство поштового зв’язку;

- засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави;

- копія платіжного або ншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства.

Якщо з якихось причин питання про повернення застави під час кримінального провадження залишилось не вирішеним, особа, яка її внесла, має право звернутися до суду з клопотанням про його вирішення на стадії виконання судових рішень (ст.537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Масові заворушення: поняття, види та відповідальність

2025-08-15T12:16:54Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/894-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 894 «Про затвердження Порядку організації діяльності та взаємодії Національної гвардії з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з припинення масових заворушень»]
== Загальні положення ==
'''Масові заворушення''' - протиправні дії фізичних осіб, які вчиняються одночасно на території однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, порушують громадський порядок, становлять загрозу громадській безпеці та у зв’язку з їх кількістю, інтенсивністю і рівнем суспільної небезпеки потребують для відновлення громадського порядку та усунення загроз громадській безпеці комплексного залучення сил і засобів компетентних суб’єктів сил безпеки і оборони ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/894-2021-%D0%BF#Text Порядок організації діяльності та взаємодії Національної гвардії з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з припинення масових заворушень, затверджний постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року №894] (далі-Порядок).

''Суспільна небезпека масових заворушень полягає в тому, що'' це кримінальне правопорушення є результатом дій натовпу - великої кількості людей, дії яких мають характер бешкету і супроводжуються насильством над людьми, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя. ''Підвищену суспільну небезпеку'' становлять дії організаторів і активних учасників масових заворушень, дії яких вирізняються агресивністю, напруженням емоцій. Вони і спричиняють значні порушення громадського порядку, завдають шкоди нормальному функціонуванню державних і громадських структур, ритму суспільного життя, праці та спокою людей. Ці дії часто завдають шкоди життю, здоров’ ю людей, різним формам власності, громадській безпеці, авторитету органів державної влади. При вчиненні масових заворушень, розмір шкоди є оціночною категорією і фактично на наявність складу злочину та кваліфікацію не впливає.

'''Ознаки масових заворушень:'''

1) участь у них великої кількості людей;

2) дії юрби скеровано не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існуючого правопорядку, що полягає в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього е насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші дії вказані в диспозиції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.294 КК України]

3) кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а окремі від них відходити.

Основним суб’єктом, на який покладається припинення масових заворушень, є Національна гвардія. Іншими суб’єктами з припинення масових заворушень є Національна поліція, Держприкордонслужба, СБУ, Військова служба правопорядку у Збройних Силах, ДСНС, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/894-2021-%D0%BF#Text Порядок]).
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Суб’єкт ===
Суб’єктом кримінального правопорушення можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли '''16'''-річного віку. Особи у віці від 14 до 16 років, які знаходились у натовпі, можуть нести кримінальну відповідальність, якщо вчинили інші злочини: вбиства, згвалтування тощо.

Організаторами можуть виступати:

- лідери неформальних об’єднань, інших угруповань, які мають на меті створення масових заворушень;

- в деяких випадках – лідери політичних рухів і партій

- керівники (лідери) кримінальних угруповань, які зацікавлені у масових заворушеннях для вирішення своєї корисливої мети.
==== Активні учасники ====
''Активна участь -'' це особиста, значна за характером діяння чи обсягом участь у вчиненні будь-яких із визначених у диспозиції [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 ст.294 КК] дій.

Велику частину натовпу, що вчиняє масові заворушення складають неактивні учасники. Це можуть бути особи як чоловічої, так і жіночної статі, метою яких є проведення вільного часу або цікавість. Такі учасники не несуть особливої небезпеки, вони не чинять погромів, підпалів, насильницьких дій тощо. Якщо такі особи залишаються без організаторів, підбурювачів та інших активних учасників, то вони самостійно розходяться.

'''''Одне тільки перебування особи в натовпі або вчинення нею незначних порушень громадського порядку''''', наприклад, образливе чіпляння до громадян та інші види дрібного хуліганства, '''''не дають підстави для визнання цих осіб суб’єктами масових заворушень'''''.
=== Суб’єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона масових заворушень характеризується прямим умислом дій їх організаторів та активних учасників. Психічне ставлення зазначених осіб до суспільно небезпечних наслідків може виражатися і в непрямому умислі, коли учасник таких заворушень не бажає настання певного наслідку свого діяння, але свідомо допускає його настання.

'''Мотиви та цілі протиправного діяння'''

Мотиви та цілі можуть бути різними:
* політичні,
* корисливі,
* релігійні,
* хуліганські,
* помста (покарання осіб, винних з погляду активних учасників масових заворушень, наприклад, у погіршенні умов життя, безробітті),інші.
Мотиви і мета масових заворушень на кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання.
=== Об’єкт ===
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення є громадський порядок. Додатковим обов'язковим об'єктом цього правопорушення залежно від конкретної форми його прояву - є життя і здоров'я особи, конституційні права людини і громадянина, відносини власності, відносини, що забезпечують нормальну роботу органів влади, правоохоронних органів, здійснення громадянами діяльності по охороні громадського порядку або громадська безпека.

Громадський порядок, як об’єкт масових заворушень – це урегульована нормами права та взята під охорону закону про кримінальну відповідальність сукупність суспільних відносин, що формуються у сфері забезпечення нормальних умов праці, відпочинку, побуту і спокою громадян
=== Об’єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає дві форми дій:

1. ''Організацію масових заворушень'', які призвели до насильства над особою, до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя.

2. ''Активну участь'' у зазначених діях.

'''Під організацією масових заворушень розуміють:'''

1. Діяльність, спрямовану на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, об'єднання натовпу.

2. Керівництво такими діями, які спрямовані на збудження у людей негативного ставлення до законної влади, існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу до вчинення насильства над громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, опору представникам влади, захоплення будівель, насильницького виселення громадян.

Типовим способом організації масових заворушень є поширення серед натовпу неправдивої інформації, розробка сценарію дій натовпу, розподіл ролей серед активних учасників чи окремих груп масових заворушень тощо.

'''Способи здійснення організаційних дій:'''

- скликання (збирання) натовпу;

- звернення до нього, підготовка і розповсюдження листівок або інших друкованих видань;

- заклики до непокори, вчинення опору представникам влади, оголошення звернень, у тому числі доведення до натовпу завідомо неправдивої інформації (цьому можуть передувати дії з розповсюдження відповідних чуток);

- підбурювання до погромів;

- розподіл ролей серед своїх прибічників;

- розробка планів дій натовпу з урахуванням настрою людей, накопичених ними образ з визначенням винних у стані, що склався, та ін.

Для визнання кримінального правопорушення закінченим досить вчинення організатором чи активним учасником масових заворушень будь-якої із визначених у диспозиції [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 ст. 294 КК] дій.
== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючими ознаками закон визнає дії, визначені у [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 ч. 1 ст. 294 КК], якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Загибель людей має місце у разі спричинення смерті одній чи кільком особам. До інших тяжких наслідків слід віднести: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи багатьом потерпілим, спричинення значної матеріальної шкоди або дезорганізації роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.
== Види масових заворушень ==
Залежно від масштабів злочинних подій та спрямованості умислу виокремлюють три види масових заворушень:
=== Хуліганські дії натовпу ===
Характерні ознаки:
* характерна швидкоплинність;
* невелика і обмежена місцем її початку (наприклад, стадіон) та шляхом руху натовпу до транспортних розв’язок (метро, залізниця тощо) або до місця проживання;
* частково, і як правило, на короткий час паралізується діяльність місцевих органів влади;
* зупинення дій натовпу можливе без активної участі правоохоронних органів;
* порівняно невелика кількість учасників заворушень (це пов’язано з обмеженими можливостями для втягування в натовп значної кількості людей);
* невелика зорганізованість та стихійність дій.
=== Заворушення з політичними вимогами ===
Характерні ознаки:
* є спроби або є підстави вважати за можливе захоплення влади;
* порівняно довгий час дій натовпу;
* наявність значної кількості учасників;
* чим довше продовжуються заворушення, тим більше дії натовпу носять зорганізований характер - створення своєрідних органів влади у натовпі з подальшим висуненням політичних вимог та початком переговорів з представниками влади;
* територія, якою охоплюються заворушення, це, як правило, весь населений пункт або декілька населених пунктів;
* діями натовпу спричиняється значна матеріальна шкода, повністю паралізується діяльність місцевої влади. Дії натовпу, як правило, супроводжуються захопленням або спробами захоплення будівель органів влади.
Зупинення дій натовпу можливе лише за активної участі значної кількості правоохоронців або представників інших силових відомств
=== Бунт, обмежений територією певної установи ===
Характерні ознаки:
* чітко визначена територія, обмежена територією установи;
* добра зорганізованість, пов’язана зі спільним триманням значної кількості засуджених, арештованих;
* специфічні мотиви дій натовпу – вимога покращити умови утримання, спроба створити умови для втечі.
== Санкція (покарання) ==
1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях, карається позбавленням волі на строк '''від 5 до 8 років'''.

2. Ті самі дії, що призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, караються позбавленням волі на строк '''від 8 до 15 років'''.

Вчинене під час масових заворушень вбивство або посягання на життя певної категорії осіб потребує кваліфікації за сукупністю ст. 294 КК і відповідних статей, що передбачають відповідальність за такі більш тяжкі злочини ( [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 статті 112, 115, 348, 379, 400, 443КК]).

Якщо при вчиненні злочину, передбаченого [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 ст.392 КК] України (дії, що дезорганізують роботу виправних установ), напад на адміністрацію виправної установи, поєднаний з погромами, насильством над особою та іншими діями, передбаченими диспозицією [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 ст.294 КК] України, то такі дії винних кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=1562 ст.ст.294 і 392 КК] України.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання

2025-08-15T12:09:12Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

==Нормативна база==
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"]
==Загальна інформація==
Вбивство умисного характеру, яке скоєно в стані сильного душевного хвилювання, відносять до категорії насильницьких злочинів проти життя людини. Поняття «умисне вбивство» визначено в ст. 115 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Вбивство – це передбачене кримінальним законом винне суспільно небезпечне діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть. Ст. 116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
==Склад злочину==
===Об'єкт злочину===
Об'єкт злочину - життя людини.
===Об'єктивна сторона злочину===
♦ Діяння - посягання на життя іншої особи. ♦ Наслідки - у вигляді смерті людини. ♦ Причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідком, а також часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] є сильне душевне хвилювання, зумовлене жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.

''Стан сильного душевного хвилювання'' визначається п. 23 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»] як короткочасний інтенсивний емоційний стан винного ('''фізіологічний афект'''), який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

''Від фізіологічного афекту варто відрізняти так званий патологічний афект'', який є тимчасовим хворобливим розладом психіки. При ньому людина втрачає здатність усвідомлювати свої вчинки і керувати ними. Вона в таких випадках визнається неосудною, а отже, в силу ст. 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] і не може нести кримінальну відповідальність.

Для вирішення питання про те, здійснено діяння в стані фізіологічного чи патологічного афекту, необхідно призначити ''комплексну психолого-психіатричну експертизу''.

Необхідно мати на увазі, що будь-який афект припускає не взагалі стан хвилювання, який у багатьох випадках присутній під час убивства на ґрунті особистих неприязних стосунків, а стан сильного душевного хвилювання. Відсутність такого виключає стан фізіологічного афекту і тим самим можливість застосування ст. 116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб жорстоке поводження, або таке, що принижує честь і гідність особи, за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, виходили саме від потерпілого, тобто від того, хто був убитий. Дії особи, яка вчинила умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, не можуть кваліфікуватися за ст. 116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], якщо душевне хвилювання було викликано діями не потерпілого, а інших осіб.

Особливістю об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що він може бути вчинений виключно шляхом активної поведінки. Це означає, що здійснити вбивство у стані сильного душевного хвилювання, тобто перебуваючи у стані фізіологічного афекту, шляхом бездіяльності неможливо, оскільки психологічна природа афекту така, що йому в будь-якому випадку потрібна негайна «розрядка в діях».
===Суб'єкт злочину===
''Суб'єктом злочину'' є фізична осудна особа, яка досягла '''14'''-річного віку й перебувала під час учинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, зумовленого жорстоким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
===Суб'єктивна сторона злочину===
''Суб’єктивна сторона'' складу злочину характеризується умисною формою вини у вигляді прямого або непрямого умислу. Це означає, що винний, учиняючи діяння, передбачене ст.116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], у будь-якому випадку усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, завжди передбачає суспільно небезпечні наслідки та бажає або свідомо припускає їх настання.

Психічне ставлення особи в разі вчинення цього злочину характеризують дві особливості:
#умисел завжди є таким, що раптово виник, та афектованим, тобто, виникаючи раптово, він одразу й реалізується;
#емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що значною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Необхідною умовою застосування ст.116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] є раптовість як сильного душевного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство.

Раптовість виникнення стану сильного душевного хвилювання полягає в тому, що цей стан виникає як негайна реакція на жорстоке поводження або таке, що принижує честь і гідність особи, за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Умисел вчинити вбивство в особи, що перебувала в стані фізіологічного афекту, також повинен виникнути раптово. Вбивство в такому стані не може бути заздалегідь обдуманим.

Отже, склад злочину, передбачений ст.116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], наявний лише тоді, коли умисел на вбивство виник раптово у стані фізіологічного афекту й був виконаний, коли винний ще перебував у такому стані. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин. Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання пройшов, дії винного варто кваліфікувати за ст.115 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом’якшує покарання.

Вбивство, хоча й вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося результатом перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст.116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], а за ст.118 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Це пояснюється тим, що законодавець вважає вбивство, передбачене ст.118 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], менш небезпечним.

Може виникнути ситуація, коли винний у стані сильного душевного хвилювання вчиняє умисне вбивство двох осіб - особи, яка здійснила стосовно винного протиправні дії, і людини, котра перебувала разом з нею і жодних дій щодо винного не вчиняла. Відповідальність у цьому разі настає за сукупністю злочинів - вбивство першої особи кваліфікується за ст.116 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], а другої - за частинами 1 або 2 ст.115 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
==Санкція (покарання)==
Умисне вбивство, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n765 ст. 116], як і умисні вбивства, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n768 117] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118], належить до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства викликане такими обставинами: 1) суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; 2) суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

=== Судова практика. ===
У постанові Верховного Суду від 05 червня 2023 року зазначено наступне: " При кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України для встановлення стану сильного душевного хвилювання мають значення, окрім фізіологічного афекту, й інші емоційні стани, за умови, що вони є реакцією особи на поведінку з боку потерпілого, зазначену у диспозиції цієї статті, і досягли такого рівня впливу на свідомість і волю особи, що в момент вчинення умисного вбивства значно знижували її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Перебування винного у момент вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні"[https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/111524547 (справа № 587/241/18)]

==Див. також==
*[[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки]]
*[[Вбивство через необережність]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Кримінальна відповідальність громадян України, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України

2025-08-15T11:52:41Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон України «Про громадянство України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]

== Основні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n41 статті 7 Кримінального кодексу України] '''громадяни України''' та '''особи без громадянства, що постійно проживають в Україні''', які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені кримінальні правопорушення зазнали кримінального покарання за межами України, '''вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення.'''

Вищезазначене також зафіксоване в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародному пакті про громадянські та політичні права] від 16 грудня 1966 року та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] , які проголошують, що '''ніхто не може бути двічі засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону.''' Тобто, якщо громадяни України або особи без громадянства, які постійно в ній проживають, за вчинення в іншій державі діяння, яке в Україні теж визнається кримінальним правопорушенням, зазнали там покарання, вони, у разі їх повернення в Україну, вдруге не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за це же кримінальне правопорушення.

'''Особливості кваліфікації'''

'''''Притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, що вчинений за межами України, потребує точного встановлення, що ця особа на момент вчинення діяння, була громадянином України або особою без громадянства, що постійно проживає в Україні.'''''

[[Громадянство та належність до громадянства України|'''Громадянином України''']] визнається особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Виключний перелік таких осіб встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Законом України "Про громадянство України"]

'''Особи без громадянства, які постійно перебувають в Україні''' - особи, які не розглядається як громадяни будь-якою державою в силу дії її закону і постійно проживають в Україні на підставі [[Оформлення посвідки на постійне проживання на території України|посвідки на постійне проживання]], як це передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]. Іноземці і особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України

'''ВАЖЛИВО! Діяння визнається кримінальним правопорушенням за українськими законами незалежно від того, чи визнається таке діяння кримінальним правопорушенням у тій країні, де воно було вчинене.'''

== Вирішення питання про кримінальну відповідальність та виконання вироків ==
''Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n51 статтею 10 Кримінального кодексу України] '''громадяни України''', які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.''

Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.

'''Виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України] визнається кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його вчинення на території України.'''

== Правові наслідки відбутого покарання при вчиненні нового кримінального правопорушення ==
Так, у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n48 статті 9 Кримінального кодексу України] зазначено, що '''вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, та знову вчинили кримінальне правопорушення на території України.'''

Відповідно до частини першої цієї статті '''рецидив''' кримінальних правопорушень, '''невідбуте покарання''' або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави '''враховуються при кваліфікації нового кримінального правопорушення, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.'''

[[Категорія: Кримінальне право]]

Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

2025-07-17T14:23:14Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text РИМСЬКИЙ СТАТУТ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17 Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 № 1-р/2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України]

== Запобіжні заходи, як вид забезпечення кримінального провадження ==
=== [[Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування|Загальні положення про запобіжні заходи]] ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України] запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 131 КПК України]).

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 132 КПК України]):
* до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
* у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 132 КПК України] не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
* існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
* потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
* може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 132 КПК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1379 ч. 7 ст. 132 КПК України] до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. '''При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]).

'''Запобіжні заходи застосовуються:''' під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а '''під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 176 КПК України]).

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 437-442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (тримання під вартою).

Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України](тримання під вартою).

''Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 309 КПК України]):
* у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
* продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
* продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
* застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу.
З врахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-19#Text рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України], '''ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 5 ст. 331, абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК України])

== Мета і підстави застосування запобіжних заходів ==
'''Метою застосування запобіжного заходу''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 177 КПК України], '''є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (ризики):'''
* переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
* знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
* незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
* перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
* вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
'''Підставою застосування запобіжного заходу є''' ''наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення'', а також ''наявність ризиків'', '''які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 177 КПК України]'''. '''''Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 177 КПК України]).
=== Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 178 КПК України] при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 177 КПК України], слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
* вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
* вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
* міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
* наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
* репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
* майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
* наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
* дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
* наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
* розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
* ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
== Види запобіжних заходів ==
'''Запобіжними заходами, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 176 КПК України], є:'''
* особисте зобов'язання;
* особиста порука;
* застава;
* домашній арешт;
* тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 176 КПК України]).

'''Особисте зобов'язання''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 179 КПК України], полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною 5 статті 194 КПК України], зокрема:
* прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):
* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
'''Особиста порука''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 180 КПК України], полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

'''Домашній арешт''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 181 КПК України], полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

'''Застава''', як запобіжний захід, згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 182 КПК України], полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 3-4 ст. 183 КПК України].

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]).

'''Тримання під вартою''', згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 183 КПК України], є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України].

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 193 КПК України]).

'''Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 183 КПК України]):
# до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
# до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
# до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
# до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
# до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
# до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text розділом IX КПК України] або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
#до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 194 КПК України] будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 3 ст. 183 КПК України]).

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтями 177 та 178 КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]):
* щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
* щодо злочину, який спричинив загибель людини;
* щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
* щодо злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 255 - 2553 Кримінального кодексу України];
* щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 4 ст. 183 КПК України]).

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (Запобіжні заходи при співробітництві з Міжнародним кримінальним судом)(ч. 4 ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України](ч. 4 ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв'язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов'язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини (ч. 9 ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів ==
'''Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч.ч. 2, 5-6 ст. 132, ст. 184 КПК України], подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:'''
* короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
* правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України];
* виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
* обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
* обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 194 КПК України].
'''До клопотання додаються:'''
* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання;
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
'''Копія клопотання та матеріалів''', якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, '''надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.'''

'''Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.'''

 '''Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 192 КПК України]):

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 211 КПК України], - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. У разі затримання без ухвали про дозвіл на затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, зазначене клопотання подається до Вищого антикорупційного суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 192 КПК України]).

Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 184 КПК України]. До клопотання має бути доданий протокол затримання підозрюваного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 2 ст. 192 КПК України]).

'''Підстави для відкликання, зміни або доповнення клопотання''' про застосування запобіжного заходу, '''після подання клопотання про застосування запобіжного заходу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 185 КПК України], зокрема:'''
* якщо прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
* якщо слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
== Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ==
Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 1 ст. 186 КПК України]).

Відповідно до вимог, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 193 КПК України], розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 193 КПК України].

Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:
* мати захисника;
* знати суть та підстави підозри або обвинувачення;
* знати підстави його затримання;
* відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення;
* давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
* досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;
* заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.

За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Частиною 6 ст. 193 КПК України] передбачено, що за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу можливий лише у разі, доведення прокурором наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 177 КПК України], а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 193 КПК України]).
== Застосування запобіжного заходу ==
'''Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:'''
* наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
* наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 177 КПК України], і на які вказує слідчий, прокурор;
* недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України].

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України], але не доведе обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК україни], необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 194 КПК України], слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України]):
* прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
* не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
* повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
* утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
* не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
* пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
* докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
* здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
* носити електронний засіб контролю.
В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною 5 ст. 194 КПК України], суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 6 ст. 194 КПК України]):
* заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
* обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
* заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
* заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
* направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
Обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частинами 5 та 6 ст. 194 КПК України], можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 199 КПК України]. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ч. 7 ст. 194 КПК України]).

Якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв'язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов'язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини (ч. 9 ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді ==
=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час підготовчого засідання ===
'''Під час підготовчого судового засідання, у відповідності до вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 315 КПК України]''', з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#Text Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 р. N 1-р/2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України ], '''суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.''' '''При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text розділом II КПК України]'''.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 186 КПК України] клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин:
* з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого;
* або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі;
* чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

=== Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду ===
Під час судового розгляду, згідно вимог установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 331 КПК України], суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 18 КПК України].

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]).

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 331 КПК України]).

У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (ч. 4 ст. 331 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

=== Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 200 КПК України] передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 184 КПК України], до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
* виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
* існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
До клопотання слідчого, прокурора додаються:
* копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 6 ст. 132 КПК України]);
* підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 189 КПК України.]

=== Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Статтею 201 КПК України] передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 194 КПК України] та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

До клопотання мають бути додані:
* копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
* перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
* підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
'''Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання''' згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

== Особливості застосування, скасування або зміни запобіжного заходу в умовах воєнного стану ==
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 437-442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (тримання під вартою).

Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України](тримання під вартою).

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України](ч. 4 ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

'''Пунктом 6 ч. 1, частинами 2-6 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] установлено, що у разі введення воєнного стану та якщо:'''
* Наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу (п. 6 ч. 1 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання) (п. 6 ч. 1 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* Якщо в умовах воєнного стану відсутня об'єктивна можливість доставити затриману особу до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], розгляд клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу здійснюється із застосуванням доступних технічних засобів відеозв'язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи (п. 6 ч. 1 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* Якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється (п. 6 ч. 1 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування (ч. 2 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* Про рішення, прийняті прокурором у випадках та порядку, передбачених цією статтею, невідкладно за першої можливості повідомляється прокурор вищого рівня, а також суд, визначений у порядку, передбаченому законодавством, з наданням копій відповідних документів не пізніше 10 днів з дня повідомлення (ч. 3 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* Скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, прийняті або вчинені ним на виконання повноважень, визначених цією статтею, можуть бути подані до суду. Їх розгляд здійснює слідчий суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого суду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством (ч. 4 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* У разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.(ч. 5 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
* У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці. (ч. 6 ст. 615 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

=== Скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав ===

У разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, '''обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою''', '''крім тих''', які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146 - 147, 152 - 156, 186, 187, 189, 255, 2551, 257, 258 - 262, 305 - 321, 330, 335 - 337, 401 - 414, 426 - 433, 436, 437 - 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], '''має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період''' (ч. 1 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 1 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період повинно містити (ч. 1 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

* виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та висновок при придатність особи до несення військової служби в умовах воєнного стану;
* виклад обставин, які вказують на те, що відсутні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексу], а також ризик ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Слідчий суддя або суд, який розглядає кримінальне провадження, розглядає клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період невідкладно. За наявності достатніх підстав слідчий суддя або суд має право скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для подальшого проходження підозрюваним, обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 2 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Копія ухвали про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період негайно після її оголошення вручається прокурору та надсилається до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації підозрюваного, обвинуваченого (ч. 2 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше 48 годин з моменту оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації (ч. 3 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У разі нез'явлення такої особи у зазначений в абзаці першому цієї частини строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації, а також у разі отримання такою особою відмови територіального центру комплектування та соціальної підтримки у проходженні військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період територіальний центр комплектування та соціальної підтримки невідкладно, але не пізніше 24 годин, інформує про такі обставини прокурора. Прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин, подає клопотання про обрання стосовно особи, зазначеної у цій частині, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 3 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді або суду про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та виконанням підозрюваним, обвинуваченим обов'язку, передбаченого абзацом першим цієї частини, покладається на прокурора та відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ч. 3 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано інший запобіжний захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право звернутися до прокурора для скасування відповідного запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом на під час мобілізації, на особливий період (ч. 4 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Прокурор у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, звертається до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з відповідним клопотанням (ч. 4 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

За клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України (ч. 5 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У місцях ведення активних бойових дій за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право розглянути питання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання (ч. 6 ст. 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

=== Скасування запобіжного заходу для обміну як військовополоненого. ===
Прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтями 184 та 132 цього Кодексу, до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого (ч. 1 ст. 2011 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

До клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу обов'язково додаються матеріали, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого, та письмова згода підозрюваного, обвинуваченого на проведення обміну як військовополоненого (ч. 2 ст. 2011 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Копія клопотання та доданих до нього матеріалів надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання (ч. 3 ст. 2011 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом в день його надходження до суду за обов'язкової участі прокурора (ч. 4 ст. 2011 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Слідчий суддя, суд, перевіривши обставини, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого та надання підозрюваним, обвинуваченим згоди на такий обмін, виносить ухвалу про скасування запобіжного заходу та передачу особи під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення її обміну як військовополоненого (ч. 5 ст. 2011 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Запобіжні заходи при співробітництві з Міжнародним кримінальним судом ==
Відповідно до примітки до Розділу IX2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], - дія цього розділу поширюється виключно на співробітництво з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Міжнародним кримінальним судом], з метою поширення його юрисдикції на осіб (громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства), які на момент вчинення злочину, що підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, були підпорядковані та/або діяли, з метою здійснення збройної агресії проти України, та/або на підставі рішень (наказів, розпоряджень тощо) посадових осіб, військового командування, або органів державної влади Російської Федерації або іншої країни, що здійснювала агресію, або сприяла її здійсненню проти України.

Співробітництво з Міжнародним кримінальним судом з метою сприяння у притягненні до кримінальної відповідальності та покаранні осіб, які вчинили злочини, що підпадають під його юрисдикцію, здійснюється шляхом вжиття необхідних заходів на прохання Міжнародного кримінального суду про співробітництво, в тому числі прохання про надання допомоги, про тимчасовий арешт, про арешт і передачу особи, а також інші прохання, які можуть направлятися відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Римського статуту Міжнародного кримінального суду] (ч. 1 ст. 617 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

До особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою лише за рішенням суду у порядку, передбаченому статтями 629 - 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (ч. 5 ст. 627 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (Запобіжні заходи при співробітництві з Міжнародним кримінальним судом) (ч. 4 ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
=== Права особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду ===
Особа, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про її допит як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого, користується всіма правами, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом] для відповідних учасників кримінального провадження (ч. 1 ст. 627 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Особі, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду, перед початком виконання прохання також повідомляють, що (ч. 2 ст. 627 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]:

* вона має право не свідчити проти себе або не визнавати свою вину;
* якщо допит проводиться мовою, яку така особа не розуміє повною мірою і якою не спілкується, вона має право безоплатно користуватися допомогою перекладача та ознайомлюватися з документами, якщо це необхідно для виконання прохання Міжнародного кримінального суду, у перекладі на мову, якою вона вільно володіє.

Особі, стосовно якої є підстави вважати, що вона вчинила злочин, який підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, до початку допиту, що виконується на прохання Міжнародного кримінального суду, повідомляють також про право (ч. 3 ст. 627 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]:

* бути поінформованою про те, що є підстави вважати, що нею було вчинено злочин, який підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду;
* не давати показань або пояснень, що не буде враховуватися при визначенні винуватості або невинуватості;
* користуватися правовою допомогою обраного нею або призначеного захисника, у тому числі отримувати правову допомогу безоплатно у разі відсутності коштів для її оплати;
* бути допитаною у присутності захисника, якщо така особа не відмовилася від свого права на захисника.

Особа, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, також має право (ч. 4 ст. 627 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]:

* бути якнайшвидше та докладно поінформованою рідною або іншою мовою, якою вона володіє, про характер, підстави та зміст кримінальних правопорушень, у вчиненні яких її підозрюють;
* ознайомитися з проханням Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу або одержати його копію;
* брати участь у розгляді судом питань, пов'язаних з проханням Міжнародного кримінального суду про її тимчасовий арешт або про арешт і передачу;
* висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу;
* подавати клопотання про тимчасове звільнення з-під варти до передачі до Міжнародного кримінального суду;
* захищати себе особисто або користуватися правовою допомогою захисника, бути повідомленою, якщо вона не має захисника, про це право і мати призначеного захисника безоплатно, якщо вона не має достатньо коштів для оплати послуг захисника;
* звертатися із проханням про передачу до Міжнародного кримінального суду у спрощеному порядку;
* вільно і без обмежень у часі спілкуватися із захисником із дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування;
* безоплатно користуватися допомогою перекладача та отримувати документи рідною або іншою мовою, якою вона володіє, або з перекладом на таку мову.

=== Тимчасовий арешт на прохання Міжнародного кримінального суду ===
На прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт до особи застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до шістдесяти діб (тимчасовий арешт) (ч. 1 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Розгляд клопотання про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт здійснюється за правилами цього Кодексу з урахуванням положень цієї статті (ч. 4 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Прокурор звертається з клопотанням про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання такої особи (ч. 3 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

До клопотання про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт, яке прокурор подає на розгляд слідчого судді, додаються (ч. 5 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

* протокол затримання особи з відміткою про роз'яснення особі її права надати згоду на передачу до Міжнародного кримінального суду у спрощеному порядку;
* копія прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт та доданих до нього документів, засвідчена центральним органом України;
* документи, що підтверджують особу затриманого.

'''Під час розгляду клопотання про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи підтверджують надані докази наявність обставин, які свідчать про те, що (ч. 6 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):'''

* затримана особа є тією особою, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт;
* під час затримання особи були дотримані вимоги процесуального законодавства;
* дотримані права затриманої особи, передбачені цим Кодексом.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість особи та не перевіряє законність прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт стосовно особи.

'''Клопотання має бути розглянуто слідчим суддею за участю прокурора, затриманої особи та її захисника у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання''' (ч. 7 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановлює особу затриманого, роз'яснює особі її право надати згоду на застосування процедури передачі у спрощеному порядку, з'ясовує бажання особи скористатися цим правом, вислуховує думку прокурора та інших учасників розгляду.

У разі якщо затримана особа надала згоду на передачу до Міжнародного кримінального суду у спрощеному порядку, слідчий суддя вирішує питання про затвердження згоди особи на таку передачу та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до фактичної передачі особи до Міжнародного кримінального суду (ч. 8 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу про (ч. 9 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):
# застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
# застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у разі коли особа повідомить про те, що питання про її винуватість у вчиненні діяння, якого стосується прохання Міжнародного кримінального суду, вже було вирішено іншим судом або особу було виправдано за таке діяння іншим судом. У такому разі слідчий суддя в одноденний строк повідомляє про це центральний орган України для проведення консультацій з Міжнародним кримінальним судом;
# відмову в застосуванні до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо затримана особа не є тією особою, яка розшукується Міжнародним кримінальним судом або яка зазначена у проханні Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт;
# затвердження згоди особи на передачу до Міжнародного кримінального суду у спрощеному порядку та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до фактичної передачі особи до Міжнародного кримінального суду (ст. 630 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Копія ухвали слідчого судді, постановленої за результатами розгляду клопотання, невідкладно надсилається до центрального органу України через відповідну обласну прокуратуру для подальшого інформування Міжнародного кримінального суду.

У разі якщо строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт закінчився, а прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу не надійшло, особа підлягає негайному звільненню з-під варти (ч. 10 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Звільнення особи з-під варти у зв'язку з несвоєчасним надходженням до центрального органу України прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу не перешкоджає застосуванню до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу в разі отримання такого прохання в подальшому (ч. 11 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У разі надходження прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу до закінчення строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт ухвала слідчого судді про застосування такого запобіжного заходу втрачає юридичну силу з моменту винесення слідчим суддею ухвали відповідно до частини шостої статті 631 цього Кодексу (ч. 12 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Ухвала слідчого судді, постановлена відповідно до пунктів 1 - 3 частини дев'ятої цієї статті, може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором (ч. 13 ст. 629 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

=== Тримання під вартою до її фактичної передачі та про передачу до Міжнародного кримінального суду ===
Після надходження прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу особи за дорученням центрального органу України прокурор звертається до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою або за місцем перебування особи з клопотанням про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до її фактичної передачі та про передачу до Міжнародного кримінального суду на виконання виданого Міжнародним кримінальним судом ордеру на арешт або вироку про призначення покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді прокурор подає копію прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу особи та доданих до нього документів, засвідчену центральним органом України (ч. 2 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Ордер на арешт особи або копія судового рішення про визнання особи винною (вироку), видані Міжнародним кримінальним судом, є підставою для вирішення слідчим суддею питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до її фактичної передачі та про передачу особи до Міжнародного кримінального суду (ч. 3 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Клопотання розглядається слідчим суддею за участю прокурора, затриманої особи та її захисника (ч. 4 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Під час розгляду клопотання прокурора слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи підтверджують надані докази наявність обставин, які свідчать про те, що (ч. 5 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):
* затримана особа є тією особою, яка зазначена в ордері або вироку Міжнародного кримінального суду;
* під час затримання особи були дотримані вимоги процесуального законодавства;
* дотримані права затриманої особи, передбачені цим Кодексом.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу про (ч. 6 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

# застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до її фактичної передачі та про передачу особи до Міжнародного кримінального суду на виконання прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу особи; або
# відмову в застосуванні до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у передачі, якщо затримана особа не є тією особою, яка зазначена в ордері Міжнародного кримінального суду на арешт або у вироку Міжнародного кримінального суду.

Копія ухвали слідчого судді невідкладно надсилається до центрального органу України.

Після оголошення ухвали, зазначеної у пункті 1 частини шостої цієї статті, слідчий суддя роз'яснює особі (ч. 7 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

* право на оскарження ордеру на арешт, виданого Міжнародним кримінальним судом, до Палати досудового провадження Міжнародного кримінального суду;
* право звертатися з клопотанням про тимчасове звільнення до її передачі до Міжнародного кримінального суду відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді, постановлена відповідно до частини шостої цієї статті, може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу, її захисником чи законним представником, прокурором (ч. 8 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У разі якщо строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до фактичної передачі особи до Міжнародного кримінального суду закінчується, а передача особи до Міжнародного кримінального суду не відбулася, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора. Клопотання про продовження строку прокурор подає не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку тримання під вартою до фактичної передачі особи до Міжнародного кримінального суду (ч. 9 ст. 631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

=== Тимчасове звільнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на виконання прохання Міжнародного кримінального суду ===
Особа, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на виконання прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у будь-який час до фактичної передачі її до Міжнародного кримінального суду має право подати до слідчого судді за місцем тримання під вартою письмову заяву про тимчасове звільнення і обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Слідчий суддя невідкладно надсилає копію такої заяви до центрального органу України для звернення до Міжнародного кримінального суду з метою одержання рекомендацій щодо тимчасового звільнення особи. У зверненні до Міжнародного кримінального суду центральний орган України може зазначити строк, протягом якого може бути надано рекомендації (ч. 1 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Центральний орган України у триденний строк з дня одержання рекомендацій Міжнародного кримінального суду надсилає їх слідчому судді (ч. 2 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Розгляд заяви про тимчасове звільнення особи здійснюється слідчим суддею за участю прокурора, особи та її захисника у триденний строк з дня одержання від центрального органу України рекомендацій Міжнародного кримінального суду (ч. 3 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Під час розгляду слідчий суддя (ч. 3 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

* встановлює особу, яка подала заяву про тимчасове звільнення;
* роз'яснює особі її права, передбачені цим Кодексом і Римським статутом Міжнародного кримінального суду, а також правові наслідки та умови застосування тимчасового звільнення;
* досліджує матеріали, що стосуються застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
* досліджує та враховує рекомендації Міжнародного кримінального суду;
* заслуховує думку учасників розгляду.

Під час розгляду заяви слідчий суддя не досліджує питання про винуватість особи та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих стосовно особи Міжнародним кримінальним судом.

За результатами розгляду заяви слідчий суддя постановляє ухвалу про тимчасове звільнення особи та обрання їй запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, або про відмову у тимчасовому звільненні особи (ч. 4 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

При визначенні виду запобіжного заходу слідчий суддя оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі (ч. 4ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]):

* тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, зазначеного у проханні Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу;
* вік та стан здоров'я особи;
* міцність соціальних зв'язків особи в місці її постійного проживання, зокрема наявність у неї родини та/або утриманців;
* наявність у особи постійного місця проживання;
* дотримання особою умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до неї раніше;
* обставини, що можуть вплинути на вирішення питання про тимчасове звільнення особи, з урахуванням необхідності забезпечення виконання прохання про передачу особи до Міжнародного кримінального суду;
* строки виконання прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт, про арешт і передачу;
* інші надзвичайні та виняткові обставини, що виправдовують тимчасове звільнення особи відповідно до рекомендацій Міжнародного кримінального суду.

Слідчий суддя в ухвалі про тимчасове звільнення особи та обрання їй запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зобов'язує особу прибувати за кожною вимогою до суду або до центрального органу України, визначеного в ухвалі, а також встановлює особі зобов'язання, визначені в рекомендаціях Міжнародного кримінального суду (ч. 5 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Ухвала про тимчасове звільнення особи та обрання їй запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, або про відмову у тимчасовому звільненні набирає законної сили з моменту її оголошення слідчим суддею та оскарженню не підлягає. Копія ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається до центрального органу України для відповідного інформування Міжнародного кримінального суду (ч. 6 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Тимчасове звільнення особи не перешкоджає повторному застосуванню до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою фактичної передачі до Міжнародного кримінального суду або на прохання Міжнародного кримінального суду (ч. 7 ст. 632 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2025-07-17T14:00:13Z

Zosia.Slavytska: відредаговані причини ексгумації

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

Види:
* Законна ексгумація — з дозволу відповідних органів на розкопування могили;
* Випадкова ексгумація — при розкопках чи будівництві;
* Злочинна ексгумація — з метою мародерства і наруги над тілом, або пов'язана з шантажем або пропозицією про викуп тіла;
* Корислива ексгумація — з метою гострих відчуттів, екстриму.

== Причини проведення ексгумації ==

==== 1) Збирання доказів у кримінальному провадженні: ====

====== - Судово-медична експертиза (у випадках, коли потрібно встановити причину смерті, особливо якщо є підозра на насильницьку смерть або обставини смерті незрозумілі). ======

====== - Повторне дослідження: (якщо первинне судово-медичне дослідження було проведено неповно або виникли нові обставини, що потребують перевірки). ======

====== - Ексгумація може бути проведена для вилучення речових доказів з могили, пред'явлення трупу для впізнання та інше. ======

==== 2) Перепоховання (з метою перепоховання останків в інше місце, наприклад, ближче до родичів або на інше кладовище). ====
Перша причина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину. Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа.

Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.

== Особливості ==
* Ексгумація трупа не є слідчою дією. Вона є лише засобом забезпечення наступного огляду трупу.
* Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. Слідчий, прокурор зобов'язаний також запросити не менше двох понятих для проведення огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
* Витрати за відповідну дію несе сторона, яка заявила клопотання про її проведення, або обидві сторони, якщо відповідне клопотання заявлено обома сторонами.

== Процедура проведення ексгумації ==
Відповідно до статті 239 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] проводиться процедура ексгумації:
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил статті 238 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі.''

== Результати ексгумації ==
* Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії.
* Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
* Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні.
* У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані.
* Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.
[[Категорія:Слідчі дії]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Вбивство через необережність

2025-05-14T16:38:55Z

Zosia.Slavytska:

Відводи у кримінальному процесі

2025-05-14T15:54:16Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_j67 Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
== Загальна інформація ==
'''Відвід у кримінальному процесі''' – це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться — самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Метою застосування інституту відводів є:

1) належне виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n996 КПК України]);

2) забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження;

3) винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення в кожному кримінальному провадженні.

== Підстави для відводу слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні ==
Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)] слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
# якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
# якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
# якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;
# за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
# у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n995 КПК] порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи;
# у складі суду, що здійснює судове провадження, є особи, які є родичами між собою.
Разом з тим, положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 76 КПК] визначено недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні:

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункт 2.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_j67 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23]).
== Підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача ==
Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини першої статті 77 КПК] прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні:
* якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
* якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
* якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, як прокурора не є підставою для його відводу.
== Підстави для відводу захисника, представника ==
Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 78 КПК] захисником, представником не має права бути особа, яка:
* брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач.
* якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;
* зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;
* якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.
== Підстави для відводу спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта, секретаря судового засідання ==
Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 79 КПК], представник персоналу органу пробації, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною першою статті 77 КПК], з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу.

Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.
== Порядок вирішення питання про відвід ==
За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n996 КПК], слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.

Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути '''вмотивованим'''.

У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною третьою статті 35 КПК]. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Питання про відвід вирішується '''в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою''' слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
|}
== Наслідки відводу ==
=== Наслідки відводу слідчого судді, судді ===
У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді. У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.

Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною третьою статті 35 КПК].

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, то вирішується питання про передання кримінального провадження до іншого суду в порядку, передбаченому КПК.

=== Наслідки відводу слідчого, дізнавача, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача ===
У разі задоволення відводу слідчого, дізнавача, прокурора в кримінальному провадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий - керівником органу досудового розслідування, інший дізнавач - керівником органу дізнання або інший прокурор - керівником органу прокуратури. У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.

У разі задоволення відводу захисника, представника слідчий суддя, суд роз’яснює підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу його право запросити іншого захисника, представника та надає йому для цього під час досудового розслідування '''не менше двадцяти чотирьох годин''', а під час судового провадження - '''не менше сімдесяти двох годин'''. Якщо підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні, коли залучення захисника є обов’язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд самостійно залучають захисника в порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 49 КПК].
== Зразки заяв про відвід у кримінальному процесі ==
* [http://personal-advokat.com.ua/zrazky-doc/10-zrazky-dokumentiv/35-zaiava-pro-vidvid-kolehii-suddiv.html Зразок заяви про відвід колегії суддів]
* [https://rivneadvocate.io.ua/s2603203/zayava_pro_vidvid_u_kriminalnomu_provadjenni Зразок заяви про відвід судді]
* [http://personal-advokat.com.ua/zrazky-doc/10-zrazky-dokumentiv/33-zaiava-pro-vidvid-prokuroru.html Зразок заяви про відвід прокурору]
* [http://personal-advokat.com.ua/zrazky-doc/10-zrazky-dokumentiv/34-zaiava-pro-vidvid-slidchomu.html Зразок заяви про відвід слідчому]
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87009027 Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 20 січня 2020 року у справі № 712/34/20] (відсутність завчасного повідомлення про час та дату розгляду справи)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115648184 Ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року у справі № 447/658/15-к]<nowiki/>(зловживання захисником та обвинуваченим процесуальними правами)
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84481833 Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-к]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_272 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_428 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_567 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_613 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фельдман проти України"]
* [https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-59102%22]} Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії"]
* [https://precedent.in.ua/2016/04/08/persak-protyv-belgyy/ Рішення Європейського суду з прав людини у справі "П'єрсак проти Бельгії"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

2025-04-29T06:15:52Z

Zosia.Slavytska: виправлено 7 абзац

==Нормативна база==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
==Умови застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою==
'''Тримання під вартою''' є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.

Тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті цього рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 ст.177 КПК України], крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ч.8 ст.176 КПК України] (остання закріплює перелік злочинів, при підозрі або обвинуваченні у вчиненні яких,під час дії воєнного стану до військовослужбовців може бути застосований винятково запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).

''<big>Тримання під вартою застосовується:</big>''
#До особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,— виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 ст.177 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
# До раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 ст.177 КПК України], буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
# До раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років,— виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 ст.177 КПК України], буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
# До раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
# До раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
# До особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
#До особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
''<big>Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 ст. 177 КПК України]:</big>''
*''метою'' застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, ''є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків'';
*''підставою'' для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, ''є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення'' слідчим, прокурором наявності ризику, ''того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій'':
#Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
#Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
#Незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
#Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
#Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n472 КПК України] передбачає можливість ''застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою винятково на підставі ухвали слідчого судді'' (під час досудового розслідування) ''або ухвали суду'' (в судовому провадженні), постановлення яких ініціюється відповідним клопотанням слідчого, прокурора.

За результатами судового розгляду клопотання слідчого, погодженого з прокурором або клопотання прокурора, слідчий суддя (під час досудового розслідування) постановляє ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, яка відповідно до ст. 309 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] підлягає апеляційному оскарженню. Разом з тим, суд під час судового провадження може розглянути клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про зміну наявного запобіжного заходу на тримання під вартою у випадках, коли обвинувачений ухиляється від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків або наявні інші підстави та ризики, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 ст.177 КПК України].

Законом України від 14 квітня 2022 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки" (далі Закон) було доповнено Кримінально процесуальний кодекс України наступними змінами:

1) статтю 176 КПК України доповнено частиною шостою такого змісту:

"6. Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті" ( тобто тримання під вартою).

2) частину четверту статті 183 КПК України доповнено абзацом восьмим такого змісту:

"Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України".

==Тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1922 Ст. 197 КПК України] встановлює строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, який не може перевищувати '''шістдесяти днів'''.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд в ухвалі зобов'язаний вказати дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого законом.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування, не повинен перевищувати:

'''шести''' '''місяців''' — у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

'''дванадцяти''' '''місяців''' — у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Порядок продовження строку тримання під вартою передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1930 ст. 199 КПК України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1930 ч.3 ст.199 КПК України] при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення зобов’язана довести, крім питань, які вирішувалися при застосуванні цього запобіжного заходу, також, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

''Слід звернути увагу'' на необхідність подачі прокурором клопотання про продовження строку тримання особи під вартою в письмовому вигляді, оскільки КПК України передбачає процедуру вирішення питання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Це означає, що підозрюваному, обвинуваченому не пізніше, ніж за 3 години до початку судового засідання, повинно бути вручене клопотання, складене у відповідності з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1798 ст.184 КПК України], а також із зазначенням обставин про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї ст.199 КПК.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2855 Ч.3 ст.331 КПК України] передбачає обов’язок суду, незалежно від наявності клопотань, розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1968 Ст.203 КПК України] визначає, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
==Застава при взятті під варту==
Відповідно до ч.3 ст.183 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] , крім кримінальних проваджень щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1783 ч.4 ст.183 КПК України]).
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.

== Оскарження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ==

Відповідно до ст. 395 КПК України може бути подана апеляційна скарга на ухвали слідчого судді чи ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2025-04-14T10:56:30Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
== Загальні положення ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 26 Кримінального кодексу України).]

Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (частина друга статті 13 Кримінального кодексу України).]
== Види співучасників ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 27 Кримінального кодексу України] співучасниками кримінального правопорушення, поряд із '''виконавцем''', є:
* організатор;
* підбурювач;
* пособник.
'''Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''Організатором''' є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.

'''Підбурювачем''' є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

'''Пособником''' є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили такі діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Особливості кримінальної відповідальності співучасників ==
Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Особливої частини Кримінального кодексу України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] як ознаки кримінального правопорушення, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні.

Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
== Види незакінченого кримінального правопорушення ==
'''Готуванням до кримінального правопорушення''' є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

'''Готування до кримінального проступку або злочину''', за який статтею Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]) .

'''Замахом на кримінальне правопорушення''' є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (стаття 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення ==
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення (частина друга статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).
== Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення та за кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 68 Кримінального кодексу України]:

При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] , проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.

'''Судова практика.''' Висновок об'єднаної палати Касаційного кримінальної суду: "При призначенні покарання особам, винним у вчиненні замаху на злочин, за який у санкції статті Особливої частини КК альтернативно передбачено захід примусу довічне позбавлення волі, правила ч. 3 ст. 68 КК не застосовуються, оскільки найбільш суворим видом покарання у санкції закону залишається довічне позбавлення волі, а воно є таким, що виключає можливість визначення його двох третин. У такому випадку підлягають застосуванню лише правила ч. 4 ст. 68 цього Кодексу. При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення"https://reyestr.court.gov.ua/Review/86162661
[[Категорія:Кримінальне право]]

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

2025-04-14T10:15:06Z

Zosia.Slavytska: додано "оскарження запобіжного заходу"

==Нормативна база==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
==Умови застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою==
'''Тримання під вартою''' є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.

Тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті цього рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ч.8 ст.176 КПК] (остання закріплює перелік злочинів, при підозрі або обвинуваченні у вчиненні яких,під час дії воєнного стану до військовослужбовців може бути застосований винятково запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).

''<big>Тримання під вартою застосовується:</big>''
#До особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,— виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
# До раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
# До раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років,— виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
# До раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
# До раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
# До особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
''<big>Відповідно до статті 177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]:</big>''
*''метою'' застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, ''є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків'';
*''підставою'' для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, ''є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення'' слідчим, прокурором наявності ризику, ''того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій'':
#Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
#Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
#Незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
#Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
#Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n472 КПК України] передбачає можливість ''застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою винятково на підставі ухвали слідчого судді'' (під час досудового розслідування) ''або ухвали суду'' (в судовому провадженні), постановлення яких ініціюється відповідним клопотанням слідчого, прокурора.

За результатами судового розгляду клопотання слідчого, погодженого з прокурором або клопотання прокурора, слідчий суддя (під час досудового розслідування) постановляє ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, яка відповідно до ст. 309 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] підлягає апеляційному оскарженню. Разом з тим, суд під час судового провадження може розглянути клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про зміну наявного запобіжного заходу на тримання під вартою у випадках, коли обвинувачений ухиляється від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків або наявні інші підстави та ризики, визначені ст.177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Законом України від 14 квітня 2022 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки" (далі Закон) було доповнено Кримінально процесуальний кодекс України (далі КПК України) наступними змінами:

1) статтю 176 КПК України доповнено частиною шостою такого змісту:

"6. Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті" ( тобто тримання під вартою).

2) частину четверту статті 183 КПК України доповнено абзацом восьмим такого змісту:

"Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України".

==Тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою==
Ст. 197 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] встановлює строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, який не може перевищувати '''шістдесяти днів'''.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд в ухвалі зобов'язаний вказати дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого законом.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування, не повинен перевищувати:

'''шести''' '''місяців''' — у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

'''дванадцяти''' '''місяців''' — у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Порядок продовження строку тримання під вартою передбачено ст. 199 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Відповідно до ч.3 ст.199 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення зобов’язана довести, крім питань, які вирішувалися при застосуванні цього запобіжного заходу, також, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

''Слід звернути увагу'' на необхідність подачі прокурором клопотання про продовження строку тримання особи під вартою в письмовому вигляді, оскільки КПК України передбачає процедуру вирішення питання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Це означає, що підозрюваному, обвинуваченому не пізніше, ніж за 3 години до початку судового засідання, повинно бути вручене клопотання, складене у відповідності з вимогами ст.184 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а також із зазначенням обставин про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статі 199 КПК.

Ч.3 ст.331 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] передбачає обов’язок суду, незалежно від наявності клопотань, розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ст.203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] визначає, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
==Застава при взятті під варту==
Відповідно до ч.3 ст.183 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] , крім кримінальних проваджень щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею (ч.4 ст.183 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.

== Оскарження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ==

Відповідно до ст. 395 КПК України може бути подана апеляційна скарга на ухвали слідчого судді чи ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

2025-03-11T20:04:16Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про оплату праці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:

* Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
* Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
* Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
* Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
* У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
|}
== Загальна інформація ==
'''Своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат''' – це право кожного громадянина, яке закріплене у статтях 43, 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Реалізація зазначених конституційних прав громадян також регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України], іншими законодавчими та нормативними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»] визначено строк, періодичність і місце сплати заробітної плати.

Статтею 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачено, що '''заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки''', встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Положеннями статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачено кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Об'єктом кримінального правопорушення відповідно до статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є конституційне право на своєчасне отримання заробітної плати, в розмірі не нижчому від визначеного законом, а також право на соціальний захист, право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

Потерпілими від кримінального правопорушення є громадяни, яким повинна бути виплачена заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об'єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати в розумінні статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] слід вважати неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених соціальних гарантій. Невиплата утворює склад кримінального правопорушення, якщо вона:
* є безпідставною (невиплати має місце в тих випадках, коли існувала реальна можливість виплати, однак виплата не відбулась);

* має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).
Не вважається наявністю складу цього кримінального правопорушення, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, з працівника утримується частина заробітної плати для покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює) або невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, відсутністю бюджетного фінансування).

Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], має місце за умови, що існує наявність зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Тобто, склад кримінального правопорушення буде відсутній, якщо невиплата мала місце одноразово.

Також необхідно звернути увагу на те, що склад кримінального правопорушення утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text акону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсії поділяються на трудові ([[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|за віком]], [[Пенсія по інвалідності|по інвалідності]], [[Пенсія в разі втрати годувальника|в разі втрати годувальника]], [[Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери|за вислугу років]]) та соціальні (наприклад, [[Пенсія за особливі заслуги перед Україною|за особливі заслуги]]). Відповідальність, передбачена статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] настає за невиплату будь-якої встановленої відповідно до закону пенсії.

Що стосується стипендії, то склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у тому числі тих, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інші виплати - це установлені законом виплати громадянам, які здійснюються на регулярній основі, тобто щомісячно (наприклад, довічне грошове утримання судді, [[Грошове забезпечення військовослужбовців|грошове утримання військовослужбовців]] та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, певні види державної соціальної допомоги: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, [[Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям|допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми]] тощо.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам при умові, що її невиплата становить більше ніж за один місяць.

=== Суб'єкт кримінального правопорушення ===
Суб'єкт спеціальний - керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Інші службові особи, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.

'''Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення'''

Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується тільки умисною формою вини.

== Кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, визначеного статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є вчинення діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

== Санкція (покарання) ==
1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, -

карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частиною третьою статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності, але за певних умов. Особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у тому числі і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо:
* нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам;

* виплату проведено до притягнення її до кримінальної відповідальності.
Крім кримінальної, відповідно до нині діючого законодавства работодавця можуть притягнути до фінансової (стаття 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]) та адміністративної відповідальності (стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

З прийняттям чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Предметом доведення буде те, що порушення строків сталося внаслідок непереборної сили. Проте форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення строків, а не від самого зобов'язання виплати заробітної плати.

'''Судова практика''': обвинуваченого звільнено від кримінально відповідальності у відповідності до ч. 3 ст. 175 КК України, якою передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.https://reyestr.court.gov.ua/Review/117740181

== Див. також ==
* [[Грубе порушення законодавства про працю]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Оплата праці]]

Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції

2025-03-11T19:16:18Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1717740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року № 10-1717/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]
== Вироки суду, які можуть бути оскаржені в суді апеляційної інстанції==
Згідно з положеннями статті 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 392 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК)] в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.
{| class="wikitable"
|-
! №п/п !! Особа, яка може оскаржити вирок суду !! Який вирок суду може бути оскаржений !! Мотиви та підстави оскарження
|-
| 1 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Обвинувальний вирок || В частині, що стосується інтересів обвинуваченого
|-
| 2 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Виправдувальний вирок || В частині мотивів і підстав виправдання
|-
| 3 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим ||
* Призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;

* ухвалення вироку без згоди підозрюваного, обвинуваченого на призначення покарання;
* невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], в тому числі нероз'яснення наслідків укладення угоди
|-
| 4 || Обвинувачений, законний представник, захисник || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості ||
* Призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* ухвалення вироку без згоди підозрюваного, обвинуваченого на призначення покарання;
* невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], в тому числі нероз'яснення наслідків укладення угоди
|-
| 5 || Прокурор || Обвинувальний вирок; виправдувальний вирок || В цілому
|-
| 6 || Прокурор || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим (частиною третьою статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) || Лише з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] угода не може бути укладена (пункт 3 частини третьої статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК])
|-
| 7 || Прокурор || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим (частина четверта статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) ||
* Призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] угода не може бути укладена (пункт 2 частини четвертої статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК])
|-
| 8 || Потерпілий або його законний представник чи представник || Обвинувальний вирок, виправдувальний вирок || У частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції
|-
| 9 || Потерпілий або його законний представник чи представник || Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим (пункт 2 частини третьої статті 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) ||
* Призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання;
* нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
* невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]
|-
| 10 || Цивільний позивач, його представник або законний представник || Вирок суду || У частині, що стосується вирішення цивільного позову
|-
| 11 || Цивільний відповідач, його представник || Вирок суду || У частині, що стосується вирішення цивільного позову
|-
| 12 || Інші особи, прав, свобод чи інтересів яких стосується вирок суду || Вирок суду || В частині порушених прав, свобод чи інтересів
|}
Примітки: Право на подання апеляційної скарги від сторони обвинувачення має прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також прокурори вищого рівня незалежно від їх участі в судовому провадженні. Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня (ч.4 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК])

====== Винятки: ======
# Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК], не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
# Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК].
== Строки апеляційного оскарження вироку суду ==
Відповідно до статті 395 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] особа має право подати апеляційну скаргу через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, '''протягом 30 днів із дня проголошення вироку'''.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому для розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні (стаття 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]), то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (частина третя статті 395 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]).

Відповідно до статті 397 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 400 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду першої інстанції зупиняє набрання цими судовими рішеннями законної сили та їх виконання, крім випадків, безпосередньо встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК].
== Вимоги до апеляційної скарги ==
Статтею 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] передбачено, що апеляційна скарга подається в письмовій формі.

'''В апеляційній скарзі зазначаються:'''
# Найменування суду апеляційної інстанції.
# Прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
# Судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив.
# Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
# Клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів.
# Перелік матеріалів, які додаються.
Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].

До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов’язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

Відповідно до статті 403 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] особа, яка подала апеляційну скаргу, наділена правом змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, яке може бути реалізовано лише до початку апеляційного розгляду. Необхідно звернути увагу, що внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, після закінчення строку на апеляційне оскарження не допускається.

Інші учасники судового провадження повинні бути ознайомлені зі змінами та/або доповненнями до апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції, за клопотанням таких учасників, зобов'язаний надати їм час для ознайомлення та підготовки заперечень на відповідні зміни/доповнення.
== Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції==
Після надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції вона '''не пізніше наступного дня''' передається судді-доповідачу, який '''протягом трьох днів''' перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]. Невідповідність апеляційної скарги встановленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК] вимогам перешкоджає її розгляду судом апеляційної інстанції.

За результатами перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] суддя-доповідач:
# Постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху (частина перша статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).
# Виносить ухвалу про повернення апеляційної скарги (частина третя статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).
# Виносить ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження (частина четверта статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).
# Постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Слід враховувати, що відповідно до частини шостої статті 399 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] особа, яка подала апеляційну скаргу, має право оскаржити у касаційному порядку ухвалу судді-доповідача про повернення апеляційної скарги, а також ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Водночас ухвали судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження, про залишення апеляційної скарги без руху '''оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягають'''. Проте, залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
=== Ухвала про відкриття апеляційного провадження. Підготовка до апеляційного розгляду ===
Якщо апеляційна скарга відповідає усім вимогам, визначеним у статті 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

'''Протягом десяти днів''' з моменту постановлення зазначеної ухвали суддя-доповідач:
# Надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом із копіями апеляційних скарг та інформацією про їхні права та обов'язки. Така інформація може міститися в ухвалі про відкриття апеляційного провадження або у супровідному листі, який надсилається учасникам судового провадження.
# Встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу. Вимоги до заперечення на апеляційну скаргу передбачено у частині другій статті 402 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].
# Пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує докази за наявності відповідного клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу.
# Вирішує інші клопотання, в тому числі щодо зміни, скасування чи припинення запобіжного заходу.
# Вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.
Усі судові рішення судді-доповідача під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали, копія якої надсилається учасникам судового провадження. Після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.

'''Необхідно зазначити''', що обвинувачений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов’язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Строк, у межах якого може бути призначено апеляційний розгляд, має бути достатнім для належної підготовки та подання учасниками провадження заперечень, витребування необхідних документів, доставки засудженого тощо.
== Апеляційний розгляд ==
Відповідно до частини четвертої статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється '''колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів'''.

Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції (статті 342 - 345 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]) з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції (частина четверта статті 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).

Суд апеляційної інстанції відкладає апеляційний розгляд у разі неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, присутність яких є обов'язковою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], або якщо суд апеляційної інстанції своїм рішенням визначив їх явку обов'язковою. При цьому у разі неприбуття до суду особи, явка якої визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції може з власної ініціативи прийняти рішення про здійснення [[Привід у кримінальному провадженні|приводу]] такої особи відповідно до частини другої статті 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК].
=== Межі розгляду апеляційної скарги ===
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

'''Апеляційний суд має право вийти за межі апеляційних вимог''' лише у таких випадках:
# Якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
# Якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
# За наявності підстав для прийняття рішення на користь осіб, які не подали апеляційну скаргу. У такому випадку суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти рішення на користь цих осіб.
За наявності відповідного клопотання учасників кримінального провадження '''суд апеляційної інстанції зобов'язаний:'''
* повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями;
* дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише у випадку, якщо під час розгляду в суді першої інстанції було клопотання про дослідження таких доказів;
* дослідити докази, які стали відомими після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому слід мати на увазі, що такі докази можуть бути подані учасниками судового провадження або витребувані судом за наявності відповідного клопотання учасника кримінального провадження при підготовці до апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

=== Відмова від апеляційної скарги ===
Відповідно до частини 1 статті 403 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] о''соба, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї'' до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого або представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги лише за наявності згоди відповідно підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого. У цьому випадку вони подають відповідну заяву, яку обвинувачений, потерпілий можуть підтримати безпосередньо у засіданні, або до заяви додається документ від імені обвинуваченого, потерпілого, що підтверджує їх особисту згоду на відмову від апеляційної скарги.

У випадку відмови від апеляційної скарги особи, яка її подала, суд апеляційної інстанції виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження лише у випадку, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.

Відповідно до статті 406 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції може бути проведений '''у формі письмового апеляційного провадження'''. Обов'язковою умовою такого провадження є наявність клопотання від усіх без винятку учасників судового провадження про здійснення провадження за їх відсутності. За своїм змістом розгляд матеріалів кримінального провадження у письмовому провадженні є аналогічним звичайному апеляційному розгляду та передбачає детальний розгляд у контексті дослідження підстав та доводів апеляції, а також заперечень на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалює відповідне рішення.
== Наслідки апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції ==
Відповідно до частини першої статті 407 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] '''за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право''':
# Залишити вирок без змін.
# Змінити вирок.
# Скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
# Скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.
# Скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, окрім повноважень, передбачених пунктами 1 - 5 частини 1 статті 407 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], також має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
* до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
* до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

===Залишення вироку суду без змін===
Вирок суду першої інстанції залишається без змін, а апеляції - без задоволення у разі, якщо суд апеляційної інстанції встановить, що доводи апеляцій суперечать доказам, встановленим вироком і наявним у справі, і новим, які подані учасниками процесу або витребувані самим судом, і не порушують законність і обгрунтованість вироку.

===Зміна вироку суду першої інстанції (стаття 408 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]).===
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
#Пом'якшення призначеного покарання, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
#Зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
#Зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
#В інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. У таких випадках суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого, зокрема:
#* у разі зміни рішення про долю речових доказів і документів згідно зі статтею 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК];
#*у разі виключення окремих епізодів обвинувачення, що не підтверджені доказами, не містять складу кримінального правопорушення чи поставлені у вину особі з порушенням порядку застосування процесуального закону, якщо направлення провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним.
===Підстави для скасування або зміни судового рішення (стаття 409 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]):===
*неповнота судового розгляду;
*невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
*істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
*неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
*невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При цьому за наявності декількох підстав для скасування або зміни вироку суд апеляційної інстанції має зазначити в ухвалі про всі такі підстави.

У частині третій статті 409 та частині другій статті 421 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] закріплено застереження, спрямоване на забезпечення прав виправданого, оскільки '''суд апеляційної інстанції не має права скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого'''.

====Неповнота судового розгляду (стаття 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]):====
#Якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
#Якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Неповнота судового розгляду може бути встановлена також у разі, якщо:
#Належно не з'ясовано обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину.
#Всебічно і повно не досліджено ознаки, на підставі яких встановлюється суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину.
#Поверхово досліджено відомості про особу обвинувачуваного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
#Не з'ясовано наявність/відсутність обставин, що виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності.
#Недостатньо досліджено характер і розмір заподіяної шкоди.
#Не встановлено роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочину.
#Не виявлено причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, якщо це має істотне значення для справи.
#Не вжито заходів щодо перевірки показань заінтересованих учасників провадження, що покладені в основу судового рішення.
#Не з'ясовано причини істотних протиріч у доказах.
#Висновки суду побудовано на припущеннях.
#Не проведено необхідні слідчі дії.
#Неповно досліджено версії обвинувачення або захисту.
#Не з'ясовано обставини, що мають значення для початку досудового розслідування щодо осіб, причетних до злочину, встановлення ролі яких може вплинути на ступінь винуватості засуджених осіб.

====Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам кримінального провадження (статті 411 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).====
Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
#Висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
#Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
#Наявні суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
#Висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

====Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (стаття 412 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).====
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] визначено, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За змістом частини другої статті 412 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
#За наявності підстав для закриття судом кримінального провадження його не було закрито (стаття 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК]), крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував.
#Судове рішення ухвалено незаконним складом суду.
#Судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
#Порушено правила підсудності.
#У матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

====Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (стаття 413 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).====
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

====Невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (стаття 414 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]).0====
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

===Підстави скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції (стаття 415 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3344 КПК]):===
#Судове рішення ухвалено незаконним складом суду.
# Судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою.
#Судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
#Порушено правила підсудності.
#У матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
#в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою
#судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд
==Судові рішення суду апеляційної інстанції==
Відповідно до статті 418 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК] у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3250 КПК], суд апеляційної інстанції '''ухвалює вирок'''. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає '''у формі ухвали'''.
==Зразок апеляційної скарги на вирок суду==
[https://www.advokat.in.net/zrazok-apelyacijna-skarga-na-virok-sudu/ Зразок апеляційної скарги на вирок суду]
[[Категорія:Оскарження рішення суду]]
[[Категорія:Суди]]

Перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами в кримінальному процесі

2025-03-03T12:12:35Z

Zosia.Slavytska: видалений абзац 4, якій не стосується нововиявлених обставин, у розділі Поняття невиявлених обставин

==Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (Глава 34)]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_804 Протокол № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
==Поняття нововиявлених обставин==
Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3719 частина перша стаття 459 КПК України]).

'''Нововиявлені обставини''' - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.

'''''Нововиявленими обставинами, відповідно до статті 459 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] визнаються''':''
*штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.
*скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
*інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
''Варто звернути увагу, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина п'ята статті 459 КПК України]).
==Куди звернутися==
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3748 частина перша статті 463 КПК України]).
==Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами==
Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано '''протягом трьох місяців''' після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина перша статті 461 КПК України]).

Перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку допускається лише '''протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3731 частина друга статті 461 КПК України]).

За наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке вона була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами '''протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3731 частина третя статті 461 КПК України]).

''За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3731 частина четверта статті 461 КПК України]).
==Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами==
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається в письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3736 частина перша статті 462 КПК України]).

'''У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються:'''
#Найменування суду, до якого подається заява про перегляд
#Прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти.
#Судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява
#Обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі супу та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду
#Обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду
#Перелік документів та інших матеріалів, які додаються.
Докладний перелік вимог до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами викладений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3736 статті 462 КПК України.]

Зверніть увагу, що заява підписується особою, яка її подає. Якщо заяву подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3736 частина третя статті 462 КПК України]).

До заяви додаються копії заяви в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на особу, яка тримається під вартою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3736 частина четверта статті 462 КПК України]).

''Особа, яка подає заяву, має право додати до неї документи або копії документів, які мають значення для кримінального провадження і не були відомі на час ухвалення судового рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3736 частина п'ята статті 462 КПК України]).''
==Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами==
Суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за ново-виявленими обставинами без задоволення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3764 частина перша статті 467 КПК України]).

При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

Під час скасування судового рішення і надіслання справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції у судовому рішенні вирішується питання про обрання запобіжного заходу.

Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами '''може бути оскаржене в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.''' ''З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні .''

====Практика Верховного Суду====
У своєї постанові від 03.02.2020 року Верховний Суд звертає увагу на те, що при отримані заяви про перегляд справи законодавець надав судді повноваження "вирішувати питання" про відкриття провадження чи відмовити у його відкриті [https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87424124 (Постанова ВС від 03.02.2020, справа № 522/14170/18])

[[Категорія:Оскарження рішення суду]]
[[Категорія:Суди]]

Перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами в кримінальному процесі

2025-02-18T11:22:04Z

Zosia.Slavytska: додано практику ВС

==Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (Глава 34)]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_804 Протокол № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
==Поняття нововиявлених обставин==
<big>Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.</big> <big>([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 459 КПК України]) .</big>

'''Нововиявлені обставини''' - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.

'''''Нововиявленими обставинами, відповідно до статті 459 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] визнаються''':''
*штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.
*скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
*інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Обставини, передбачені пунктом третім цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами. Обставини, що стосуються зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, у разі неможливості ухвалення вироку можуть бути підтверджені постановою або ухвалою про закриття кримінального провадження, ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 459 КПК України]).

''Варто звернути увагу, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 459 КПК України]).
==Куди звернутися==
<big>Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.</big> ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 463 КПК України]).
==Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами==
Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано '''протягом трьох місяців''' після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 461 КПК України]).

Перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку допускається лише '''протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 461 КПК України]).

За наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке вона була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами '''протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 461 КПК України]).

''За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 461 КПК України]).
==Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами==
<big>Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається в письмовій формі</big> ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 462 КПК України]).

'''У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються:'''
#Найменування суду, до якого подається заява про перегляд
#Прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти.
#Судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява
#Обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі супу та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду
#Обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду
#Перелік документів та інших матеріалів, які додаються.
Докладний перелік вимог до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами викладений у статті 462 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Зверніть увагу, що заява підписується особою, яка її подає. Якщо заяву подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 462 КПК України]).

До заяви додаються копії заяви в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на особу, яка тримається під вартою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 4 ст. 462 КПК України]).

''Особа, яка подає заяву, має право додати до неї документи або копії документів, які мають значення для кримінального провадження і не були відомі на час ухвалення судового рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 462 КПК України]).''
==Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами==
<big>Суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за ново-виявленими обставинами без задоволення</big> ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 1 ст. 467 КПК України]).

При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

Під час скасування судового рішення і надіслання справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції у судовому рішенні вирішується питання про обрання запобіжного заходу.

Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами '''може бути оскаржене в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.''' ''З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні .''

==== Практика Верховного Суду ====
У своєї постанові від 03.02.2020 року Верховний Суд звертає увагу на те, що при отримані заяви про перегляд справи законодавець надав судді повноваження "вирішувати питання" про відкриття провадження чи відмовити у його відкриті [https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87424124 (Постанова ВС від 03.02.2020, справа № 522/14170/18])

[[Категорія:Оскарження рішення суду]]
[[Категорія:Суди]]

Поняття, види доказів у адміністративному процесі, обов'язок доказування

2025-01-21T13:46:42Z

Zosia.Slavytska: внесено зміни до назви Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги]
== Поняття доказів у адміністративному процесі. Види доказів ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10098 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ) '''доказами''' в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:
* письмовими, речовими і електронними доказами;
* висновками експертів;
* показаннями свідків.
=== Письмові докази ===
'''Письмовими доказами''' є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10098 КАСУ]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|електронним цифровим підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Іноземний офіційний документ, що підлягає [[Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном|дипломатичній або консульській легалізації]], може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10237 стаття 94 КАСУ]).
=== Речові докази ===
'''Речовими доказами є''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10250 стаття 96 КАСУ]).

Речові докази до набрання рішенням суду законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, які не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за місцем їх знаходження.

Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості сфотографовані або зафіксовані у відеозапису або в інший подібний спосіб, після чого вони підлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матеріалів справи.

Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані. Речові докази повертаються судом після їх огляду і дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, після набрання судовим рішенням законної сили.

Речові докази, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються особам, які відповідно до закону мають право ними володіти.
=== Електронні докази ===
'''Електронними доказами є''' інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|електронним цифровим підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"] Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10260 стаття 99 КАСУ]).

Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За заявою особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.
=== Висновок експерта ===
'''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10270 частина перша статті 101 КАСУ]).

'''Детальніше див.:''' "[[Залучення експерта у адміністративному судочинстві, судова експертиза у адміністративному провадженні]]"
=== Показання свідка ===
'''Показаннями свідка''' є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами КАСУ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10225 стаття 91 КАСУ]).
== Обов’язок доказування. Підстави звільнення від доказування ==
=== Обов’язок доказування ===
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10117 частини першої статті 77 КАСУ] кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
=== Підстави звільнення від доказуванння ===
Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10124 статті 78 КАСУ] визначено підстави звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє '''ухвалу.''' У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|закриття кримінального провадження]] і [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]] або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Обставини, встановлені рішенням [[Звернення до третейського суду|третейського суду]] або [[Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу|міжнародного комерційного арбітражу]], підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

=== Витребування доказів. ===
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10144 статті 80 КАСУ] учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10133 статті 79 цього Кодексу]. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

=== Судова практика. ===
Судді Верховного Суду розповіли про докази і доказування в адміністративному, господарському та цивільному процесах https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1126155/
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]

Поняття, види доказів у адміністративному процесі, обов'язок доказування

2025-01-21T13:43:59Z

Zosia.Slavytska: внесено зміни до Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги]
== Поняття доказів у адміністративному процесі. Види доказів ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10098 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ) '''доказами''' в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:
* письмовими, речовими і електронними доказами;
* висновками експертів;
* показаннями свідків.
=== Письмові докази ===
'''Письмовими доказами''' є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10098 КАСУ]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|електронним цифровим підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Іноземний офіційний документ, що підлягає [[Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном|дипломатичній або консульській легалізації]], може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10237 стаття 94 КАСУ]).
=== Речові докази ===
'''Речовими доказами є''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10250 стаття 96 КАСУ]).

Речові докази до набрання рішенням суду законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, які не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за місцем їх знаходження.

Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості сфотографовані або зафіксовані у відеозапису або в інший подібний спосіб, після чого вони підлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матеріалів справи.

Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані. Речові докази повертаються судом після їх огляду і дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, після набрання судовим рішенням законної сили.

Речові докази, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються особам, які відповідно до закону мають право ними володіти.
=== Електронні докази ===
'''Електронними доказами є''' інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|електронним цифровим підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 "Про електронні довірчі послуги"]. Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10260 стаття 99 КАСУ]).

Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За заявою особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.
=== Висновок експерта ===
'''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10270 частина перша статті 101 КАСУ]).

'''Детальніше див.:''' "[[Залучення експерта у адміністративному судочинстві, судова експертиза у адміністративному провадженні]]"
=== Показання свідка ===
'''Показаннями свідка''' є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами КАСУ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10225 стаття 91 КАСУ]).
== Обов’язок доказування. Підстави звільнення від доказування ==
=== Обов’язок доказування ===
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10117 частини першої статті 77 КАСУ] кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
=== Підстави звільнення від доказуванння ===
Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10124 статті 78 КАСУ] визначено підстави звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє '''ухвалу.''' У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|закриття кримінального провадження]] і [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]] або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Обставини, встановлені рішенням [[Звернення до третейського суду|третейського суду]] або [[Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу|міжнародного комерційного арбітражу]], підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

=== Витребування доказів. ===
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10144 статті 80 КАСУ] учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10133 статті 79 цього Кодексу]. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

=== Судова практика. ===
Судді Верховного Суду розповіли про докази і доказування в адміністративному, господарському та цивільному процесах https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1126155/
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]

Умисне легке тілесне ушкодження

2025-01-08T15:29:27Z

Zosia.Slavytska: додано ст. 7-1 Закону України "Про судові експертизи

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"]
== Характеристика легкого тілесного ушкодження ==
'''Тілесне ушкодження''' - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини. Легкими тілесними ушкодженнями можна вважатиструс мозку, подряпини, гематоми тощо.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] (далі - ККУ) розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: ''тяжке, середньої тяжкості, легке''.
 Легкі тілесні ушкодження поділяються на дві підгрупи:
* викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності;
* не викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю ''не більш як '''6''' днів''.
Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю ''понад '''6''' днів'', але ''не більше як '''3''' тижні (21 день)''. Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою з урахуванням нормативно визначених Міністерством охорони здоров'я України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95#top критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності]..
=== Об'єктивна сторона правопорушення ===
Об'єктом правопорушення є здоров'я особи. Об'єктивну його сторону характеризують:
* діяння (дія або бездіяльність);
* наслідки у виді легкого тілесного ушкодження;
* причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.
Правопорушення вважається закінченим з моменту настання вказаних вище наслідків.
=== Суб'єктивна сторона правоворушення ===
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується тільки умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди). Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а внаслідок його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене кваліфікується за спрямованістю умислу – за відповідними частинами статей 15 і 121 або 122 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ].

Суб'єктом правопорушення є осудна особа, яка досягла '''16'''-річного віку.
До осіб, від '''11''' років до '''16''' років, які вчинили злочин передбачений ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, такі як:
:- застереження,
:- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього,
:- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання,
:- покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
== Відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень ==
Ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.
 → Відповідно до ч.1 ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
 → Відповідно до ч.2 ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, передбачено накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строкв.

''Необхідно пам’ятати, що кримінальна відповідальність за нанесення легких тілесних ушкоджень може наступити тільки за наявності в діях винної особи умислу''. В разі необережного нанесення легких тілесних ушкоджень кримінальна відповідальність не наступає. За заподіяння легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кримінальної відповідальності чинним Кримінальним кодексом не встановлено.
== Куди звертатися ==
У випадку, якщо потерпілій особі нанесені тілесні ушкодження, їй необхідно, передусім, звернутись до органів поліції з письмовою заявою, після чого потерпілий буде направлений на проходження судово-медичної експертизи.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підставою для отримання висновку спеціаліста при з’ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків.( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n48 ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу"])

Судово-медична експертиза для встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України, а також може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається Міністерством охорони здоров'я України.
 Експертизу осіб, які не досягли 16 років, слід проводити в присутності батьків, дорослих, які їх замінюють, чи вчителів.

Якщо за результатами судово-медичної експертизи встановлено, що особі нанесено легкі тілесні ушкодження, розпочинається розслідування, проводяться слідчі дії, особи викликаються для допиту. Слідчий встановлює час, місце, спосіб, мотиви вчинення протиправних дій.
== Див. також ==
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень]]
* [[Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Поняття, види доказів у адміністративному процесі, обов'язок доказування

2025-01-08T15:06:51Z

Zosia.Slavytska: додано абзац про витребування доказів

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронні довірчі послуги"]
== Поняття доказів у адміністративному процесі. Види доказів ==
Відповідно до положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ) '''доказами''' в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:
* письмовими, речовими і електронними доказами;
* висновками експертів;
* показаннями свідків.
=== Письмові докази ===
'''Письмовими доказами''' є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10098 КАСУ]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|електронним цифровим підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Іноземний офіційний документ, що підлягає [[Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном|дипломатичній або консульській легалізації]], може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10237 стаття 94 КАСУ]).
=== Речові докази ===
'''Речовими доказами є''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10250 стаття 96 КАСУ)].

Речові докази до набрання рішенням суду законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, які не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за місцем їх знаходження.

Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості сфотографовані або зафіксовані у відеозапису або в інший подібний спосіб, після чого вони підлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матеріалів справи.

Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані. Речові докази повертаються судом після їх огляду і дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, після набрання судовим рішенням законної сили.

Речові докази, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються особам, які відповідно до закону мають право ними володіти.
=== Електронні докази ===
'''Електронними доказами є''' інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|електронним цифровим підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 "Про електронні довірчі послуги"]. Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10260 стаття 99 КАСУ]).

Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За заявою особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.
=== Висновок експерта ===
'''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10098 КАСУ]).

'''Детальніше див.:''' "[[Залучення експерта у адміністративному судочинстві, судова експертиза у адміністративному провадженні]]"
=== Показання свідка ===
'''Показаннями свідка''' є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами КАСУ (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10224 КАСУ]).
== Обов’язок доказування. Підстави звільнення від доказування ==
=== Обов’язок доказування ===
Відповідно до положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page частини першої статті 77 КАСУ] кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
=== Підстави звільнення від доказуванння ===
Положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page статті 78 КАСУ] визначено підстави звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє '''ухвалу.''' У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|закриття кримінального провадження]] і [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]] або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Обставини, встановлені рішенням [[Звернення до третейського суду|третейського суду]] або [[Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу|міжнародного комерційного арбітражу]], підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

=== Витребування доказів. ===
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст. 80 КАСУ] учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

=== Судова практика. ===
Судді Верховного Суду розповіли про докази і доказування в адміністративному, господарському та цивільному процесах https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1126155/
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

2024-12-12T19:39:04Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодексу України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України «Про адміністративні послуги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]

== Загальні положення ==
'''Зловживання особою своїми повноваженнями''' - це протиправне використання наданих їй повноважень у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, яка пов’язана з наданням публічних послуг.

Дане кримінальне правопорушення регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України].

За зловживання повноваженнями нотаріусом, оцінювачем, аудитором, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, проте здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб передбачена кримінальна відповідальність та накладення санкцій від штрафу до позбавлення волі на строк до 8 років.

== Суб'єкт кримінального правопорушення ==
Суб’єктом даного кримінального правопорушення є особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Такою особою може бути нотаріус, оцінювач, аудитор, експерт, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).

Суб’єктом також може бути й інша особа, яка:

1. не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування;

2. здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, які характеризуються такими ознаками:

* публічні послуги спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків юридичних або фізичних осіб;
* порядок та форма надання публічних послуг визначені органами держави чи місцевого самоврядування;
* результати надання послуг, оформлюються офіційним документом;
* послуги породжують наслідки правового характеру.

== Об’єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення ==
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України], характеризується наступними ознаками:

1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності (діяння полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг);

2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;

3) причинним зв’язком між діянням та наслідками. Тобто карається злочин, який визнається закінченим з моменту настання наслідків із матеріальним складом. Відсутність зазначених наслідків може вказувати про незакінчений.

Матеріальною шкодою, вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Форми зловживання повноваженнями особи, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, характеризуються повноваженнями, що визначають компетенцію особи та встановлюються законами, постановами, наказами, положеннями, інструкціями, актами індивідуальної дії та договорами.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною або змішаною формою вини.

Ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним.

Також суб’єктивна сторона обов’язково визначається:

1) корисливим мотивом;

2) спеціальною метою, а саме, отриманням неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

'''Судова практика.'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87985206 Постанова ВС від 26.02.2020 справа № 552/2170/15-к]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги

2024-12-12T19:21:09Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодексу України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України «Про адміністративні послуги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]

== Загальні положення ==
'''Зловживання особою своїми повноваженнями''' - це протиправне використання наданих їй повноважень у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, яка пов’язана з наданням публічних послуг.

Дане кримінальне правопорушення регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України].

За зловживання повноваженнями нотаріусом, оцінювачем, аудитором, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, проте здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб передбачена кримінальна відповідальність та накладення санкцій від штрафу до позбавлення волі на строк до 8 років.

== Суб'єкт кримінального правопорушення ==
Суб’єктом даного кримінального правопорушення є особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Такою особою може бути нотаріус, оцінювач, аудитор, експерт, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).

Суб’єктом також може бути й інша особа, яка:

1. не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування;

2. здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, які характеризуються такими ознаками:

* публічні послуги спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків юридичних або фізичних осіб;
* порядок та форма надання публічних послуг визначені органами держави чи місцевого самоврядування;
* результати надання послуг, оформлюються офіційним документом;
* послуги породжують наслідки правового характеру.

== Об’єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення ==
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 365-2 Кримінального кодексу України], характеризується наступними ознаками:

1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності (діяння полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг);

2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;

3) причинним зв’язком між діянням та наслідками. Тобто карається злочин, який визнається закінченим з моменту настання наслідків із матеріальним складом. Відсутність зазначених наслідків може вказувати про незакінчений.

Матеріальною шкодою, вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Форми зловживання повноваженнями особи, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, характеризуються повноваженнями, що визначають компетенцію особи та встановлюються законами, постановами, наказами, положеннями, інструкціями, актами індивідуальної дії та договорами.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною або змішаною формою вини.

Ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним.

Також суб’єктивна сторона обов’язково визначається:

1) корисливим мотивом;

2) спеціальною метою, а саме, отриманням неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

'''Судова практика'''

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78426368 у справі № 301/2178/13-к]сформулювала наступні висновки щодо застосування норми права, закріпленій у ч.2 ст.365 Кримінального кодексу:

«Не всі насильницькі дії, описані в частині другій статті 365 КК, можуть отримати юридичну оцінку за іншими статтями зазначеного Кодексу, а ті з них, що можуть бути кваліфіковані за статтями про злочини проти життя і здоров'я особи із загальним суб'єктом, не відображають належного рівня суспільної небезпечності вчиненого. Адже підвищення такої небезпечності зумовлене особливостями спеціального суб'єкта злочину - працівника правоохоронного органу, службове становище якого передбачає з одного боку обов'язок захисту прав і свобод людини від протиправних посягань, необхідні для його виконання державно-владні права та повноваження й підвищену відповідальність перед суспільством за свої дії чи бездіяльність, а з іншого - ширші можливості для порушення цих самих прав і свобод, аж до найтяжчих форм, порівняно з особою, котра не має відповідного службового становища. "Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту третього примітки до ст. 364 КК не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч.2 ст.365 КК"
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Залучення експерта у адміністративному судочинстві, судова експертиза у адміністративному провадженні

2024-12-12T18:48:30Z

Zosia.Slavytska: додано ст. 221 КАСУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3505/5 «Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах»]
== Загальні положення ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10066 частини першої статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ) '''експертом може бути''' особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.

Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом України «Про судову експертизу»] (далі - Закон).

'''Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа''':
* визнана в установленому законом порядку недієздатною;
* яка має не зняту або не погашену судимість;
* на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією;
* особа, на яку протягом року накладалося дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 частина перша статті 11 Закону]).
== Права, обов’язки та відповідальність експерта у адміністративному судочинстві ==
'''Експерт у адміністративному судочинстві має право:'''
# ознайомлюватися з матеріалами справи;
# заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом;
# викладати у висновку експерта виявлені в ході її проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
# бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;
#для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;
# подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права експерта;
# на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом до суду;
# відмовитись від надання висновку, якщо наданих на його запит матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, або якщо він не володіє відповідними знаннями;
# на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
# у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
# викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань.
'''Експерт зобов'язаний:'''
# провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань;
# у разі необхідності - прибути за викликом суду та роз’яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи;
# забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформлюється ухвалою;
# заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі;
# невідкладно повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;
# у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявити суду клопотання щодо його уточнення або повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;
# у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
Експерт не має права самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

'''Відповідальність експерта'''

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.

У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством (пункт 2.4 розділу II [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5] (далі - Інструкція).
== Відвід експерта у адміністративному судочинстві ==
Згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page1#n9847 статті 38 КАСУ] '''експерт не може брати участі в адміністративному процесі, якщо:'''
# він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від учасників справи;
# він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи;
# з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.
Участь експерта в судовому засіданні під час попереднього розгляду даної справи як експерта не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).
== Гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n22 Саттею 4 Закону] передбачено, що '''незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:'''
* визначеним законом порядком призначення судового експерта;
* забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
* існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду;
* створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;
* кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;
* можливістю призначення повторної судової експертизи;
* присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
== Поняття судової експертизи, види експертиз ==
'''Судова експертиза''' - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Експертиза повинна проводитися, як правило, в суді, тобто в приміщенні суду. Поза судом експертиза проводиться, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. Однак на практиці це положення неможливо реалізувати, оскільки експертиза - це наукове дослідження, яке потребує спеціального обладнання, програмного забезпечення, дотримання технологічного процесу дослідження. Тому реально судові експертизи в суді не проводяться. Вони проводяться за робочим місцем судового експерта.

Якщо експертизу необхідно провести за місцезнаходженням об'єкта дослідження, суд, який її призначив, повинен забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об'єкта дослідження та належні умови праці.

''Види експертиз:''

'''первинною є експертиза''', коли об’єкт досліджується вперше;

'''комісійна експертиза''' проводиться не менш як двома експертами одного напрямку знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності;

'''комплексна експертиза''' проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами, експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити '''додаткову експертизу''', яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити '''повторну експертизу''', яка доручається іншому експерту (експертам) та поставлені ті ж питання, які були в первинній експертизі.
== Призначення судової експертизи ==
'''Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частина перша статті 102 КАСУ]):'''
* для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
* жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Про призначення експертизи суд постановляє '''ухвалу''', в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
== Строки проведення експертизи ==
Строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати '''90 календарних днів'''.

У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Час попереднього вивчення матеріалів не повинен перевищувати '''п’ятнадцяти робочих днів'''.

У разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи '''протягом 45 календарних днів''' з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об’єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об’єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98?find=1&text=1.13#w1_9 пункт 1.13 розділу I Інструкції]).
== Висновок експерта ==
'''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

'''Предметом висновку експерта''' може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

'''У висновку експерта зазначаються''':
* коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта);
* на якій підставі була проведена експертиза;
* хто був присутній при проведенні експертизи;
* питання, що були поставлені експертові;
* які матеріали експерт використав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10270 пункт 6-8 статті 101 КАСУ]).
Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page1#n10334 стаття 112 КАСУ]):
* застосування аналогії закону чи аналогії права;
* змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

'''Дослідження висновку експерта''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text (стаття 221 КАСУ] )

1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засіданні.

2. Для роз’яснення і доповнення висновку експерта учасники справи, а також суд можуть поставити експерту питання. Першими ставлять питання експертові особа, яка викликала експерта, та її представник, а потім інші учасники справи. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими ставлять питання експертові позивач і його представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити експертові питання в будь-який час дослідження висновку експерта.

3. Викладені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються до справи.
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]

Призначення покарання за сукупністю вироків

2024-11-19T15:50:07Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
== Загальні положення ==
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частина перша статті 71 КК України]).

Невідбутою частиною покарання слід вважати:
# покарання, від відбування якого особу [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|звільнено з випробуванням]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 статті 75], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n421 79 КК України]);
# частину покарання, від якого особу звільнено [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-достроково]] (стаття 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
# невідбуту частину більш м'якого покарання, призначеного судом особі в порядку [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|заміни невідбутої частини покарання більш м'яким]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n449 стаття 82 КК України]);
# частину покарання, від відбування якого звільнена вагітна жінка або жінка, яка має дитину (дітей) віком до трьох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n459 стаття 83 КК України]);
# невідбуту частину покарання, замінену в порядку [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністії]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n475 стаття 86 КК України]);
# невідбутий строк позбавлення волі, призначений судом в порядку заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20231005#n480 стаття 87 КК України]);
# частину будь-якого основного покарання, невідбуту засудженим;
# додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком.
== Характерні особливості призначення покарання за сукупністю вироків ==
При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного [[Основні і додаткові кримінальні покарання|виду покарання]] в Загальній частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України]. При складанні покарань у [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|виді позбавлення волі]] загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|виді довічного позбавлення волі]] та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Призначене хоча б за одним із вироків [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове покарання]] або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України], а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 КК України].
== Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення ==
'''При складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:'''

1) одному дню позбавлення волі відповідають:
* один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
* два дні обмеження волі;
* три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
* вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:
* а) два дні обмеження волі;
* б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частина перша статті 72 КК України]).
{| class="wikitable"
|-
! Особливості правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
|-
| При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
|-
| Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
|-
| Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
|-
| Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 статті 72 КК України]. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 статті 72 КК України], суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
|}
== Обчислення строків покарання ==
[[Основні і додаткові кримінальні покарання|Види покарань]] та їх строки визначені в статтях 51-64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. Суд, керуючись цими нормами Закону, в кожному конкретному випадку призначає за вчинене кримінальне правопорушення певний вид і розмір покарання. Виконання призначеного судом покарання вимагає точного обчислення строку такого покарання. Строки покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 73 КК України] обчислюються у роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

''Наприклад, за першим вироком суду за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 частина друга статті 125 КК України]) винному було призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці. Під час відбування покарання (відбув 25 днів) засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення - умисне нанесення побоїв, які мали характер мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 частина друга статті 126 КК України]), і за другим вироком йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців. Суд, керуючись [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n365 частиною другою статті 71 КК України], до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднав невідбуту частину покарання (35 днів) за попереднім вироком і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на один рік вісім місяців і п'ять днів.''

Призначення строку покарання у роках передбачає закінчення строку покарання в останній день року, обчислюваного з дня призначення покарання. Якщо строк покарання було призначено в місяцях, то його закінчення припадає на відповідний день місяця, враховуючи початок строку покарання і його закінчення.
== Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84583234 Постанова ОП ККС від 23.09.2019 у справі № 199/1496/17]
**Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89675588 Постанова Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17]:
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною четвертою статті 70 КК України] (за сукупністю злочинів);
# якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею 71 КК України] (за сукупністю вироків). Тобто незалежно від набрання попереднім вироком законної сили, при призначенні остаточного покарання (під час розгляду іншого кримінального провадження) призначається за сукупністю вироків.
При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв'язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 71 КК України,] оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Підстави оскарження повідомлення про підозру

2024-11-19T15:23:15Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
== Загальні положення ==
'''''Підозра''''' – це процесуальне рішення прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2503 четвертою статті 278 КПК України] передбачено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа, невідкладно вносяться уповноваженою особою (слідчим, прокурором) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підозрюваним відповідно до норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] є особа, якій у порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2484 276-279 КПК України], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.
== Підстави, які характеризують обґрунтованість підозри ==
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] визначає чотири підстави, які характеризують обґрунтованість підозри:'''''

1) повідомлення про підозру, складене письмово та вручене особі, яка після вручення набуває статусу підозрюваного, з обов’язковим посиланням на докази вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення;

2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують учинення особою кримінального правопорушення;

3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення;

4) оцінювання судом доказів учинення особою кримінального правопорушення.
== Оскарження повідомлення про підозру ==
'''''Оскарження повідомлення про підозру - це право підозрюваного, яке закріплено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].'''''

Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 16 частини третьої статті 42 КПК України] надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Пунктом 10 частини першої статті 303 КПК України] передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником

Тобто, повідомлення про підозру можливо оскаржити тільки в межах досудового розслідування.
== Підстави для скасування повідомлення про підозру ==
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

З аналізу положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статей 276–278 КПК України] можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

▶ Неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру

''Наприклад:''

''- повідомлення про підозру складено слідчим, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);''

''- зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;''

''- підозра вручена не уповноваженою особою (підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3865 статтею 481 КПК України]).''

▶ Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру

'' Наприклад:''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру також є порушення порядку його вручення, (зокрема факт, що на момент вручення підозри, по кримінальному провадженню закінчився строк досудового розслідування);''

- ''підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).''

▶ Необґрунтованість підозри

''Наприклад:''

- ''повідомлення про підозру не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3845 статті 277 КПК України], не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] є грубим порушенням права на захист;''

- ''аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення;''

- ''матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.''

Після скасування письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

===== Практика Верховного суду. =====
У Постанові ККС ВС ''від 30.11.2021 по справі № 601/473/20 зазначено, "''…саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру не тим слідчим, який його склав, за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 277 КПК України суб’єктом, із урахуванням того, що обидва слідчих входять до групи слідчих, яким у визначеному законом порядку доручено розслідувати вказане кримінальне провадження, не порушує права на захист засудженого, про що він стверджує в касаційній скарзі» https://reyestr.court.gov.ua/Review/101673740
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Адміністративно-правові засоби захисту прав людини і громадянина

2024-11-19T14:48:11Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України «Про прокуратуру»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закон України “Про Національну поліцію”]
== Загальні положення ==
'''Адміністративно-правовий захист прав і свобод людини і громадянина''' являє собою сукупність застосовуваних у порядку, врегульованому нормами адміністративного права, засобів, спрямованих на здійснення уповноваженими на те органами (посадовими особами), а також особами та громадянами відповідних процесуальних дій (процедур). Адміністративно-правовий захист - це сукупність способів, прийомів і різних процесуальних дій, встановлених у законному порядку, за допомогою яких здійснюється відновлення порушеного права особи.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n9 статтею 2 Закон України “Про Національну поліцію”] охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави становить одне з основних завдань поліції.

'''Об’єктом''' адміністративно-правового регулювання забезпечення прав і свобод людини та громадянина є адміністративно-правові відносини, що виникають між суб’єктами з приводу реалізації, охорони, захисту та відновлення їхніх порушених прав і свобод.

Забезпечення прав і свобод людини та громадянина передбачає комплекс суспільних відносин, які виникають з метою реалізації, охорони, захисту та відновлення порушених прав і свобод. Важливе місце в цій системі посідають адміністративно-правові відносини, оскільки обов’язок держави забезпечити права та свободи і створити сприятливі умови для їх реалізації людиною, який походить з пріоритету прав і свобод людини та громадянина в державі, наділяє органи публічного управління (зокрема правоохоронні органи як органи виконавчої влади) владно-розпорядчими функціями задля реалізації прав і свобод людини та громадянина, що передбачають адміністративно-правові норми.

'''Суб’єктами''' адміністративно-правових відносин із забезпечення прав і свобод людини та громадянина, '''з одного боку''', ''є органи публічного управління – органи виконавчої влади, Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, правоохоронні органи'', а '''з іншого''' – ''фізична особа, навчальні заклади, підприємства, інші державні органи, установи й організації, діяльність яких пов’язана із забезпеченням прав і свобод людини та громадянина щодо їх реалізації, охорони, поновлення тощо. Органи виконавчої влади мають право породжувати адміністративні правовідносини в односторонньому порядку, керуючись інтересами держави й завданнями, що стоять перед ними.''

'''Належне адміністративно-правове гарантування прав і свобод громадян передбачає:'''
* Визначення у законодавстві персоніфікованих представників державної влади, відповідальних за забезпечення умов для реалізації прав і свобод.
* Закріплення конкретних обов' язків органів і посадових осіб публічної адміністрації, які б відповідали правам і свободам громадян.
* Встановлення конкретних адміністративних процедур, які вичерпно визначають порядок виконання відповідними суб' єктами управління своїх обов' язків у відносинах з громадянами.
*Посилення відповідальності органів і посадових осіб за невиконання ними своїх обов' язків, що призвело до порушення прав громадян.
'''Стадії механізму адміністративно-правового регулювання захисту прав і свобод людини та громадянина:'''

'''І стадія''' – загальна дія юридичних норм - регламентує умови виникнення прав й обов’язків, повноважень і відповідальності суб’єктів;

'''ІІ стадія''' - виникнення конкретних суб’єктивних прав й обов’язків, тобто правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії стає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов’язують настання юридичних наслідків;

'''ІІІ стадія''' – неправомірна поведінка суб’єкта. Правовою підставою цієї стадії є правопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за їх учинення, які визначають порядок застосування відповідальності.
== Види адміністративно-правових засобів захисту прав людини і громадянина ==
'''Адміністративно-правові засоби захисту прав людини і громадянина:'''
* конституційне право особи на звернення і оскарження;
* судовий захист і контроль;
* діяльність органів прокуратури та представництво інтересів особи прокурором в адміністративному судочинстві.
=== Право особи на звернення та оскарження ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Cтаттею 1 Закону України "Про звернення громадян"] передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

'''Під зверненнями громадян слід розуміти''' викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n18 стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n23 Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян»] передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
* порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
* створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
* незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення розглядаються і вирішуються '''у термін не більше одного місяця від дня їх надходження''', а ті, які не потребують додаткового вивчення, - '''невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання'''. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, '''не може перевищувати сорока п'яти днів'''. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Одержані об'єднаннями громадян звернення із зауваженнями і пропозиціями щодо їх діяльності розглядаються цими об'єднаннями та їх органами відповідно до статутів об'єднань, а заяви і скарги на ущемлення чи порушення ними прав громадян - згідно з цим Законом.

Дія цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону] не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text законами України "Про судоустрій і статус суддів"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3262-15#Text "Про доступ до судових рішень"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text законами України "Про запобігання корупції"], "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Про виконавче провадження".]

Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України "Про безоплатну правничу допомогу "]
=== Судовий захист і контроль ===
Відповідно до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини першої статті 2 КАСУ] '''завданням адміністративного судочинства''' є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text частина перша статті 5 КАСУ]).

До суду можуть звертатись в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text частини третя-сьома статті 5 КАСУ]).

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text статті 16 КАСУ] учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. [[Правнича допомога|Безоплатна правнича допомога]] надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Статтею 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] передбачено, що в установлених законом випадках Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах (ч. 1), і при цьому окремо окреслено процесуальне становище прокурора (ч.3)
=== Діяльність органів прокуратури та представництво інтересів особи прокурором в адміністративному судочинстві ===
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] визначено, що прокурор може здійснювати представництво в адміністративному суді інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page статті 23 Закону України "Про прокуратуру"] '''представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у''' здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

'''Зверніть увагу!''' Хоча прокурор в адміністративному процесі має рівні процесуальні права з іншими учасниками і є суб’єктом звернення до адміністративного суду, він не може вважатися звичайною стороною в процесі. Обов’язки прокурора є значно ширшими і їх не можна ототожнювати з процесуальними обов’язками.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

'''Під час здійснення представництва інтересів громадянина у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:'''
# Звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
# Вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.
# Ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
# Брати участь у розгляді справи.
# Подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом.
# Брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді.
# З дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов’язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

'''Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина в суді:'''
* право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку адміністративного судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
* право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в адміністративній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
* право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом в адміністративній справі надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
* змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право ]]

Невідкладне надання медичної допомоги затриманому

2024-10-18T11:48:27Z

Zosia.Slavytska: змінено нормативну базу

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України "Про попереднє ув’язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0793-11#Text Наказ Служби Безпеки України, Міністерства Охорони здоров'я України від 11.05.2011 за № 178/268 Про затвердження Інструкції про порядок надання медичної допомоги, використання лікувально-профілактичних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз у спеціально відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання) Відділу забезпечення досудового слідства Центрального управління Служби безпеки України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 "Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії"]

== Поняття затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Статтею 209 КПК України] передбачено, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частини 1 статті 191 КПК України], строк затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати тридцяти шести годин з моменту затримання.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ч. 1 ст. 211 КПК України)].

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ч. 2 ст. 211 КПК України)].

== Особливості надання медичної допомоги затриманій особі ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20231106#n2017 Підпунктом 6 частини третьої статті 212 КПК України] передбачено, що службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Затриманим та особам, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перед доставлянням в ІТТ проводиться первинний медичний огляд у закладах охорони здоров'я системи Міністерства охорони здоров'я України державної або комунальної форми власності з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги. У разі виявлення у них тілесних ушкоджень необхідно негайно, але не пізніше доби, письмово повідомляти органи прокуратури. Перед розміщенням їх у камерах вони повинні пройти комплексну санітарну обробку, що включає в себе миття, обробку одягу в дезкамері.

Особи, які поміщуються до ІТТ, обстежуються фельдшером ізолятора, у разі відсутності такої посади опитуються особою, відповідальною за перебування затриманих, черговим по установі про стан здоров'я, оглядаються на наявність педикульозу чи корости. Якщо така особа скаржиться на поганий стан здоров'я або в неї виявлені ознаки захворювання, черговий по ІТТ зобов'язаний негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

Особи, які тривало кашляють, повинні бути обстежені на ймовірність захворювання на туберкульоз шляхом проведення мікроскопії мазка мокротиння.

Якщо за висновком медпрацівника бригади швидкої і невідкладної медичної допомоги затримана або взята під варту особа потребує стаціонарного лікування, її направляють під охороною у відповідний лікувально-профілактичний заклад місцевих органів охорони здоров'я.

Не дозволяється тримати в ІТТ хворих на психічні та інфекційні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань, за наявності відповідних медичних документів.

Лікарські засоби, призначені медичними працівниками бригади швидкої та невідкладної медичної допомоги затриманим і взятим під варту особам, зберігаються в чергового ІТТ та приймаються хворим тільки в його присутності.

Наказом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12 Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту»] передбачено надання медичної допомоги затриманим особа, які під час перебування їх у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО). Усі особи, які прибули до СІЗО, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником, який виявив такі ушкодження, складається довідка у трьох примірниках, в якій детально зазначається:

- відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення особи, узятої під варту, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку особи, узятої під варту, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

- вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я особи, узятої під варту, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;

- припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані особою, узятою під варту, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень особи, узятої під варту. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та форми первинної облікової документації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № ___», затвердженої Наказом № 110], а третій примірник видається особисто особі, узятій під варту.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту,медичний працівник невідкладно, але '''не пізніше 24 годин''' з моменту виявлення таких ушкоджень ''телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням'' '''інформує прокурора та адміністрацію СІЗО''', а у випадках, коли особа, узята під варту, повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України або працівниками інших правоохоронних органів, також - '''Державне бюро розслідувань.''' Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в СІЗО, форма якого наведена в додатку до цього Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров’я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Медичні обстеження (огляди) осіб, узятих під варту, проводяться поза межами чутності і (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

Консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров’я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.

'''''Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря.''''' У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

'''''Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.'''''

''Відшкодування витрат, пов’язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.''

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров’я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я.

''У випадку погіршення стану здоров’я особи, узятої під варту, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах медичної частини'' '''здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги''' . Начальник СІЗО забезпечує негайний виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги у разі прийняття такого рішення медичним працівником.

У разі прийняття бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, така особа невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до СІЗО закладу охорони здоров’я відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу"]. Начальник СІЗО організовує цілодобову охорону особи, узятої під варту.

У разі госпіталізації особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров’я керівництво СІЗО повідомляє особу або орган, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, а також родичів особи, узятої під варту, або її законного представника.

При затриманні осіб, які є пацієнтами замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), з метою забезпечення безперервності лікування препаратами ЗПТ або проведення детоксикації затриманому, черговий підрозділу, який здійснив затримання, протягом трьох годин повинен проінформувати найближчий за місцем знаходження заклад охорони здоров`я (розділ 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії»]) .

Додатково потрібно зазначити, що будь-яка особа має право на вибір лікаря. Це регламентовано як Конституцією України, так і міжнародною практикою.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Участь спеціаліста у кримінальному провадженні

2024-10-18T11:13:43Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
==Статус спеціаліста у кримінальному провадженні==
===Особи, які можуть бути спеціалістами===
Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n958 стаття 71 КПК України]).
===Залучення спеціаліста===
Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, зокрема у випадках, передбачених ч.3 ст.214 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Про участь спеціаліста обов’язково зазначається у протоколі, який підписує він та інші учасники. Спеціаліст, який бере участь у проведенні слідчої дії, має право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу цієї слідчої дії.

Письмові пояснення спеціалістів можуть бути додатками до протоколу процесуальної дії, у проведенні якої відповідні спеціалісти брали участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1228 ст.105 КПК України).]

Підставою для отримання висновку спеціаліста під час з’ясування обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n48 ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу»]). Висновок спеціаліста має відповідати вимогам до висновку експерта (частина 1 статті 300 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

'''''Тобто для залучення спеціаліста під час досудового розслідування необхідна наявність однієї з таких обставин:'''''
#''проведення досудового розслідування кримінального проступку;''
#наявність обставин, передбачених частиною 3 статті 214 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], а саме: ''для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото‑ і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото‑ і кінозйомки, відеозапису'';
#''необхідність надання безпосередньої технічної допомоги'' (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо).
Що стосується безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо), то залучений спеціаліст має надати цю кваліфіковану допомогу та поставити свій підпис на відповідному процесуальному документі.

'''''Під час судового розгляду''''' суд за клопотанням сторін або за власною ініціативою може залучити спеціаліста, коли дослідження речових доказів або документів потребує застосування спеціальних знань, а також з метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах. Учасники судового провадження можуть ставити запитання спеціалістам щодо документів, а також з приводу речових доказів спеціалістам, які їх оглядали.

Витрати, пов’язані із залученням спеціалістів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, відповідно до ст.122 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]

'''''Спеціаліст не має права брати участі у кримінальному провадженні та відводиться за таких підстав:'''''
*якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
*якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок;
*якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження, а також коли він перебуває в службовій або іншій залежності від обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості;
*якщо він проводив ревізію, інвентаризацію, службове розслідування, аудиторську або іншого характеру перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.
Не може бути підставою для відводу спеціаліста його попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, перекладача, експерта і секретаря судового засідання.

Питання про самовідвід чи відвід спеціаліста під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислуханий спеціаліст, якому заявлено відвід, якщо вів хоче дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

'''''Участь спеціаліста є обов'язковою у випадках:'''''
*при проведенні огляду трупа обов'язкова участь судово-медичного експерта або лікаря (ч.1 ст.238 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
*при проведенні огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, обов'язкова присутність судово-медичного експерта, який може вилучити зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень (частини 2,3 ст.239 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
*проведення допиту малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за потреби - лікаря (ч.1 ст.226 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
*при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за потреби - лікаря (ч.1 ст.227 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
==Права спеціаліста у кримінальному провадженні==
'''Спеціаліст має право:'''
*ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;
*користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;
*звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів;
*викладати у висновку відомості, що мають значення для кримінального провадження і щодо яких йому не були поставлені запитання;
*знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
*одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;
*заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
*надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
*надавати довідки з питань, що належать до сфери його знань, у випадках, передбачених частиною третьою статті 245 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
==Обов'язки спеціаліста у кримінальному провадженні==
'''Спеціаліст зобов'язаний:'''
*прибути за викликом до слідчого, дізнавача, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;
*виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;
*не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв'язку з виконанням його обов'язків;
*заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.
==Відповідальність спеціаліста==
У разі '''неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття''' на спеціаліста судом покладаються ''всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні'' (ч.1 ст.72 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Відповідно до ч.2 ст.72 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] '''за неправдивий висновок''' спеціаліст несе ''кримінальну відповідальність, встановлену законом''.

'''Завідомо неправдивий висновок спеціаліста''', складений для надання або наданий органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, - ''караються виправними роботами на строк до двох років'' або ''арештом на строк до шести місяців'', або ''обмеженням волі на строк до двох років''.

Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - ''караються виправними роботами на строк до двох років'' або ''обмеженням волі на строк до п'яти років'', або ''позбавленням волі на строк від двох до п'яти років'' (ч.1 ст.384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

Крім того, спеціаліста, який брав участь у досудовому розслідуванні, стосується передбачена ст.222 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] заборона розголошення відомостей досудового розслідування, за порушення якої настає ''кримінальна відповідальність''.

Відповідно до ч.1 ст. 387 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] '''розголошення без письмового дозволу''' слідчого, прокурора або особи, яка проводила оперативно-розшукову діяльність, '''даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування''' особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, карається ''штрафом від п'ятдесяти до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' або ''виправними роботами на строк до двох років.''

'''Судова практика:''' [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113927796 У Постанові ВС зазначено, що КПК не містить заборони брати до уваги пояснення, усні консультації та письмові роз'яснення спеціалістів у сукупності з доказами у справі ( справа № 165/93/22)]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Суди]]

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

2024-10-18T10:48:15Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 травня 2013 року № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
* П[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 останова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0082700-97 Ухвала (витяг)судової колегії у кримінальних справах Верховного суду України «Рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянинові органами слідства, має бути належно мотивовано і відповідати фактичним обставинам справи» від 11 березня 1997 року]
== Складові предмету доказування (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) ==
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України '''доказування у кримінальному провадженні''' - це здійснювана у встановленому законом порядку діяльність, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

А тому елементами процесу доказування є збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 частини першої статті 91 КПК України] '''у кримінальному провадженні підлягають доказуванню''':
# подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
# винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
# вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
# обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
# обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
# обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
# обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
=== Встановлення події кримінального правопорушення ===
При доказуванні мають бути встановлені обставини, які належать до події кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку). При доказуванні обставин, які утворюють подію кримінального правопорушення, встановлюються передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки (для матеріальних складів) та наявність між ними причинно-наслідкового зв'язку. Подія кримінального правопорушення розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення кримінального правопорушення не визнається обов'язковою кваліфікуючою ознакою кримінальним законом. Незважаючи на це, в кримінальному процесі спосіб вчинення злочину є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному кримінальному провадженню. У теорії доказів спосіб вчинення кримінального правопорушення тлумачиться як комплекс дій, що вчиняється правопорушником у певній послідовності і призводить до злочинного наслідку.

Подія кримінального правопорушення відбувається в реальному місці і часі. Тому доказування обставин, що належать до події кримінального правопорушення, деталізують спосіб його вчинення, підтверджує його наявність і надає можливість перевірки факту вчинення злочину, а також може мати значення для предметного захисту особи, кваліфікації способів вчинення окремих видів кримінальних правопорушень, встановлення кримінально значущих ознак предмета злочину, причинно-наслідкового зв’язку вчинених дій з характером і розміром шкідливих наслідків тощо. Відсутність події злочину тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.
=== Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення ===
'''Винуватість''' - категорія кримінального процесуального права, яка означає доведеність доказами вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n104 статті 23 КК України] '''виною''' є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності, які, у свою чергу, знаходять прояв у двох видах: умисел - прямий і непрямий ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 24 КК України]), необережність - кримінальна протиправна самовпевненість та кримінальна протиправна недбалість ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 25 КК України]). Відсутність вини тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

Конкретний зміст вини окремих видів злочинів визначається їх складами, що передбачені нормами Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. На ступінь вини особи впливають мета, мотив, місце і час вчинення злочину, життєвий досвід, вік тощо. Тому знання ступеня вини кожної конкретної особи необхідне для індивідуалізації покарання. Склад кримінального правопорушення включає психічне ставлення обвинуваченого до всіх фактичних обставин, які віднесені законодавцем до об'єкта і об'єктивної сторони злочину. Тобто при доказуванні умислу необхідно встановити конкретні фактичні дані, які б свідчили, що інтелектом і волею (умислом) обвинуваченого охоплювались виявлені час, місце, спосіб вчинення злочину тощо, а у злочинах з матеріальним складом - настання злочинних наслідків.

В окремих випадках може встановлюватись осудність обвинуваченого і досягнення ним віку кримінальної відповідальності за дане правопорушення. Факт осудності обвинуваченого за загальним правилом розглядається як очевидний, але при виникненні певних сумнівів він підлягає доказуванню відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини другої статті 242 КПК України] (визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності).

Вина головним чином характеризує суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Але у ряді складів кримінальних правопорушень для встановлення їх суб'єктивної сторони слід з'ясовувати ще й мотив і мету вчинення посягання.

''Мотив і мету вчинення кримінальних правопорушень часто називають факультативними ознаками складу кримінального правопорушення''. Але для деяких складів кримінальних правопорушень мотив і мета виступають обов'язковими ознаками складу. Це має місце тоді, коли:
# Мотив чи мета прямо названі у диспозиції статті особливої частини статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];
# Наявність відповідної мети прямо випливає з інших ознак складу кримінального правопорушення.
'''Мотив''' - це те внутрішнє спонукання, яке штовхнуло особу на вчинення кримінального правопорушення. Мотив дозволяє виявити причину протиправної поведінки, дає можливість встановити ознаки вини. Мотиви кримінальних правопорушень можуть бути різноманітними - гроші, заздрість, ревнощі, помста тощо.

Залежно від виду мотиву того, яке значення йому надає законодавець, ''мотив має різне кримінально-правове значення'', а саме:
* виступає ознакою основного складу кримінального правопорушення;
* посилює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* послаблює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* враховується при визначенні кримінально-правових наслідків кримінального правопорушення.
Кримінально-правове значення мети кримінального правопорушення загалом таке ж, як і його мотиву.

'''Мета кримінального правопорушення'''- це результат, якого прагне досягти винний, вчинюючи правопорушення. Мотив характеризує, чим керується особа, здійснюючи кримінальне правопорушення, мета визначає те, чого прагне ця особа.

Мета, таким чином, прямо пов'язана з вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Якщо мета і наслідки збігаються, то однозначно особа бажає цих наслідків і має місце прямий умисел.

Однак правопорушник може ставити й іншу чи більш широку мету, яка виходить за межі наслідків, що є ознакою певного складу кримінального правопорушення. Тоді такі наслідки є лише проміжною метою - винний їх лише свідомо допускає для досягнення своєї мети, і це притаманне непрямому умислу. Якщо ж особа усвідомлює неминучість наслідків, які є для неї проміжною метою, то вона теж їх бажає і діє з прямим умислом.

''Отже, у загальному вигляді доказування вини і мотивів вчинення кримінального правопорушення вимагає встановлення:''

- обставин, які свідчать, що наслідки кримінального правопорушення є результатом дій підозрюваного (обвинуваченого);

- факту, що вказана особа усвідомлювала протиправність своїх дій, які охоплюються вилами і формами вини, передбаченими конкретним складом кримінального правопорушення;

- ступеня вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а при вчиненні його кількома особами - ступеня вини кожного з них;

- досягнення підозрюваним (обвинуваченим) на час вчинення кримінального правопорушення віку кримінальної відповідальності (число, місяць, рік та місце народження);

- психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

- конкретних фактичних даних, які свідчать про збуджуючі підозрюваного, обвинуваченого приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликали у нього рішучість вчинити даний злочин чи кримінальний проступок;

- фактичних даних, які б пояснювали, для чого особа вчинила злочин чи кримінальний проступок.
=== Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини першої статті 91 КПК України] у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Поняття шкоди в кримінальному процесуальному законодавстві не розкривається. Водночас аналіз окремих норм процесуального закону ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]) дозволяє розмежувати фізичну, моральну і майнову шкоду.

'''Фізична шкода''' - це сукупність змін, що сталися об'єктивно внаслідок вчинення кримінального правопорушення у стані людини як фізичної істоти. До складових фізичної шкоди належать: тілесні ушкодження, розлад здоров'я, фізичні страждання, біль.

Якщо відшкодування фізичної шкоди певним чином ускладнено, то відшкодування витрат на лікування можна визнати компенсаційною формою відшкодування фізичної шкоди, яка піддається обрахуванню. Це питання може стати предметом цивільного позову у кримінальному провадженні (пункт 10 частини першої статті 56, статті 61, 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95#Text постанова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"] ). Суб'єктами права на відшкодування шкоди у справах даного виду можуть бути самі потерпілі, а також прокурор відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 12 частини 2 статті 36 КПК].

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною шостої статті 55 КПК України] у справах про кримінальні правопорушення, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, право на відшкодування шкоди мають також його близькі родичі чи члени сім'ї такої особи, які в установленому законом порядку повинні визнаватися потерпілими. До таких осіб відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини першої статті З КПК України] ).

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»] під '''моральною шкодою''' слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації, Пленум визначає: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Під час досудового розслідування і судового провадження існують особливості щодо доказування моральної шкоди. Зокрема, під час досудового розслідування про доказування моральної шкоди можна вести мову в тих випадках, коли є потерпілий, яким заявлений цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]). При цьому підлягає доказуванню лише сам факт заподіяння моральної шкоди, тобто наявність її фактичних наслідків - характеру й тяжкості погіршення стану здоров'я, тривалості страждань тощо. Визначення конкретного розміру грошової компенсації визначається судом, а тому виходить за межі доказування під час досудового розслідування.

'''Майнова шкода,''' завдана кримінальним правопорушенням чи незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) правоохоронного або судових органів є найбільш поширеним негативним наслідком як вчинення злочину (кримінального правопорушення) так і прийняття незаконного рішення, дії (бездіяльності). Крадіжки, грабежі, розбої, вимагання, знищення або пошкодження майна та деякі інші злочини кримінального права, а також незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади), незаконна конфіскація майна завдають особі майнової шкоди, котра полягає в позбавленні її належних їй цінностей, грошей, майна, матеріальних благ.

У юридичній літературі майнова шкода визначається як сукупність негативних змін у майновій сфері фізичної чи юридичної особи, що об’єктивно відбулися внаслідок вчинення злочину, і розглядаються, як правило, тільки як втрата, привласнення, знищення або пошкодження майна. Майнова шкода відрізняється від інших видів шкоди (фізичної та моральної) можливістю її точного встановлення та вираження в грошовому еквіваленті. Разом з тим, майнова шкода виникає не лише в результаті посягання на відносини власності, а й при посяганні на особу. Зокрема, коли було вчинене злочинне посягання на здоров’я, суб’єктом вимог виступає сам постраждалий, який втрачає заробіток у зв’язку з хворобою, здійснює витрати на лікування, додаткове харчування, протезування, сторонній догляд.

У кримінальних правопорушеннях з формальним складом шкода є лише факультативним елементом предмету доказування. Для даного виду кримінальних правопорушень злочинний результат презюмується, тому для їх кваліфікації достатньо встановити лише вказане в законі діяння. Але дана презумпція стосується не всіх злочинів з формальним складом. Зокрема, встановлення шкоди вимагається, якщо злочин фактично закінчується настанням шкідливих наслідків, що знаходяться за межами складу, але передбачені законом як обставини, котрі впливають на визначення міри відповідальності, або настанням таких наслідків у вигляді майнової чи моральної шкоди, які належить відшкодовувати потерпілому (цивільному позивачу).

Крім виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України], у кримінальному провадженні підлягає доказуванню також '''розмір процесуальних витрат,''' тобто витрат, пов’язаних із здійсненням кримінального провадження, які відшкодовуються державою певним суб’єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 положень статті 118 КПК України] процесуальні витрати складаються із:
# витрат на правову допомогу;
# витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
# витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
# витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Порядок визначення розміру та стягнення процесуальних витрат, особи, які мають право отримати компенсацію, порядок зменшення витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 главі 8 КПК України].
=== Обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження ===
Предмет доказування також включає обставини, які характеризують обвинуваченого й повинні враховуватись при призначенні покарання. Такий підхід ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, серед яких від суду вимагається індивідуальний підхід, урахування особи винного та обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 4 частини першої статті 91 КПК] у кожному кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання.

'''1. До обставин, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання і підлягають доказуванню, належать:'''
* усі наявні у справі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує чи обтяжує покарання, передбачена в статті КК як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує чи обтяжує ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 66 КК України] і [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 67 КК України]);
* у разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 69 КК України]), необхідно встановлювати сукупність обставин, які б позитивно характеризували винну особу до вчинення злочину, а також після цього, що свідчить про можливість виправлення особи і перевиховання без реального застосування до неї призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі (ставлення підсудного до праці, навчання, громадського обов'язку, поведінка на виробництві і в побуті, працездатність, стан здоров'я, сімейний стан, дані про минулі судимості);
* обставини, які становлять соціально-психологічну характеристику обвинуваченого;
* обставини, що впливають на забезпечення в процесі доказування реалізації обвинуваченим своїх законних прав (наявність в обвинуваченого фізичних або психічних вад; володіння рідною мовою, якою ведеться судочинство, тощо). На окремі обставини, які впливають на призначення особі покарання і підлягають встановленню, може бути вказано у самій нормі Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].
'''2. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність,''' передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=912262 статтями 36,37,38,39,40,41,42,43,43-1 КК України]''': н'''еобхідна оборона; уявна оборона; затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення; крайня необхідність; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження; діяння, пов'язане з ризиком; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації; виконання обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

'''3. Закриття кримінального провадження''' є однією з форм закінчення досудового розслідування у кримінальній справі ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2151 частина 2 статті 283 КПК України] ). Підстави закриття кримінального провадження передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2151 частинами 1,2,3 статті 284 КПК України].

Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2176 ч.4 ст.284 КК України]), а судом - шляхом постановлення ухвали про закриття кримінального провадження при виявлені певних обставин чи винесення виправдувального вироку ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2176 ч.7 ст.284 КК України]).
=== Обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання ===
Важливим елементом предмета доказування є доведення обставин, що є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності або покарання. Для прийняття такого рішення необхідно мати достатньо доказів, що вказують на обставини, передбачені законом про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності закріплені у [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 статті 44 КК України].
==== '''Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності''' ====
* у зв’язку з дійовим каяттям ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.45 КК України]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.46 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ч.2 ст.111, ч.2 ст.114, ч.4 ст.212, ч.3 ст.369 КК України]).
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання здійснюється тільки судом. [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ XII Загальної частини та розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України] присвячені питанням звільнення від покарання та його відбування, під яким розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування. За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково звільнена від покарання за вчинене.
==== '''Види звільнення від покарання та його відбування''': ====
# '''звільнення від покарання:'''
#* щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 74 КК України]);
#* внаслідок втрати особою суспільної небезпечності ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 74 КК України]);
#* у зв'язку із закінченням строків давності ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 5 ст. 74 КК України]);
#* у зв'язку із хворобою ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 84 КК України]);
#* на підставі закону України про амністію або акта про помилування([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 85 КК України]);
#* неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 97 КК України]).
# '''звільнення від відбування покарання:'''
#* з випробуванням ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 75, 76, 77, 78 КК України]);
#* з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 79 КК України]);
#* у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 80 КК України]);
#* умовно-дострокове ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 81 КК України]);
#* вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 83 КК України]);
#* на підставі закону України про амністію або акта про помилування ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 85 КК України]);
#* у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 84-1 КК України]);
#* у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 74 КК України]);
# '''заміна більш м'яким покаранням:'''
#* невідбутої частини покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 82 КК України]);
#* покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 85 КК України]);
#* вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч.4 ст.83 КК України]);
# '''пом'якшення призначеного покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 74 КК України])'''
Випадки заміни покарання більш м'яким та пом'якшення покарання, передбачені КК України, не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбування покарання. Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 74 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена КК України 2001 р. Згідно з [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.
=== Обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення ===
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частиною першою статті 961 КК України] встановлено, що '''спеціальна конфіскація''' полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 1591, частиною першою статті 190,статтею 192, частиною першою статей 204, 2091, 210, частинами першою і другою статей 212, 2121, частиною першою статей 222, 229, 2391, 2392, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301,302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 3631, 3641, 3652 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n541 КК України].

'''Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:'''
# Обвинувального вироку суду.
# Ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
'''У випадках, коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:'''
# Ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 КПК України], за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
'''Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 962 КК України] спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:'''
# одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
# призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
# були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
# були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Спеціальна конфіскація також не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у статті 96-КК, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
=== Обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру ===
27 квітня 2014 року набрав чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 березня 2013 року 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по виконанню Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»], яким було введено кримінальну відповідальність для юридичних осіб. Цим Законом Загальну частину КК України доповнено розділом XIV1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=910897 ст.96-3 КК України]. Відповідно до норм законодавства '''до юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру:'''
# штраф;
# конфіскація майна;
# ліквідація.
До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий. При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобов’язана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

При застосуванні до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру судом враховуються ступінь тяжкості вчиненого її уповноваженою особою кримінального правопорушення, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, вжиті юридичною особою заходи для запобігання кримінального правопорушення.
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Осудність у кримінальному процесі

2024-09-07T14:03:41Z

Zosia.Slavytska: додано практику ВС

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
== Загальні положення ==
Відповідно частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 статті 18 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) '''суб'єктом кримінального правопорушення''' є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 КК України] може наставати кримінальна відповідальність.

Обов'язковою ознакою суб'єкта кримінального правопорушення є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомлювати його суспільно небезпечний характер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 частиною першою статті 19 КК України] '''осудною''' визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Осудність характеризується двома критеріями - медичним (біологічним) і юридичним (психологічним). Медичний критерій визначає здоровий стан психіки особи, відсутність певних психічних захворювань, недоліків розумового розвитку. Юридичний критерій полягає у здатності особи усвідомлювати характер своїх суспільно небезпечних дій (бездіяльності) та керувати ними.

Якщо виникає сумнів з приводу осудності, органи досудового розслідування чи суд призначають [[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи|судово-психіатричну експертизу]]. Особа повинна бути визнана судом осудною чи неосудною не взагалі, а лише стосовно діяння, що їй інкримінується.
== Стан неосудності особи ==
'''Неосудність''' - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 частина друга статті 19 КК України]).

Станом на сьогодні існує чотири види психічних захворювань, які підпадають під медичний критерій неосудності:

♦ Хронічне психічне захворювання - розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.

♦ Тимчасовий розлад психічної діяльності - психічне захворювання, що розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і як правило закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внаслідок тяжкого психічного потрясіння, так звані виняткові стани - патологічне сп'яніння, патологічний афект тощо).

♦ Недоумство, або як його ще називають, олігофренія,- стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок якогось психічного захворювання).

♦ Інший хворобливий стан психіки - це такий стан, що у вузькому розумінні не є психічним захворюванням, але інколи його перебіг є досить тяжким, супроводжується різними порушеннями психічної діяльності (наприклад, тяжкі форми психопатії, стан абстиненції).

Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, він не підлягає кримінальній відповідальності, але згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 19 КК України] до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]], які не є покаранням. Закон передбачає такі види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n522 стаття 94 КК України]).

Якщо особа вчиняє кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона не підлягає покаранню. До такої особи суд може застосувати примусові заходи медичного характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (частина третя статті 19 КК України, стаття 93 КК України).] Після одужання ця особа може підлягати покаранню, якщо не закінчився [[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності|строк давності]] притягнення її до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|підстави звільнення її від кримінальної відповідальності]] чи підстави звільнення від покарання.
== Обмежена осудність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 статті 20 КК України] особа підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Медичний критерій обмеженої осудності вказує на наявність у винного певного психічного розладу: різного роду психопатії, невротичні розлади, розлади особистості, залишкові явища черепно-мозкових травм, розумова відсталість.

Юридичний критерій обмеженої осудності складається із двох ознак - інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність) та (або) вольової ознаки (нездатність особи повною мірою керувати ними). Наявність такого психопатологічного стану, як обмежена осудність, безумовно, значно ослаблює здатність особи до розуміння характеру вчинюваного нею діяння і контролю за своєю поведінкою.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|застосування примусових заходів медичного характеру.]]

==== Судова практика ====
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85869081 Постанова Верховного Суду від 19 листопада 2019 року по справі 130/2612/17] У Постанові вказано на особливості оцінки злочину, який вчинила неосудна особа.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

2024-09-07T13:40:45Z

Zosia.Slavytska:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

==Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 83 Кримінального кодексу України (далі - ККУ)] засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Строк звільнення від відбування покарання визначається судом у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункту 4 частини першої статті 537 КПК України] звільнення від відбування покарання застосовується до засуджених за умови, що засуджена має сім'ю або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або засуджена має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.
== Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 83 ККУ] є:
* наявність вагітності, що повинна мати місце під час відбування покарання або народження в цей же період дитини, крім осіб, які засуджені до позбавлення волі за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини на строк більше п'яти років;
* засудження особи до обмеження волі або позбавлення волі;
* недоцільність тримання таких засуджених осіб у місцях позбавлення волі, у зв'язку з вагітністю або народженням дитини.
== Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років:
* Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини;
* Згода родичів на спільне проживання з засудженою особою.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є правом, а не обов'язком суду.

Рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, суд приймає з урахуванням вищезазначених підстав і умов.

Нагляд за звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

==== Судова практика ====
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/121015823 Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2024 року, по справі 363/5233/23] Судом задоволено клопотання фахівця Державної установи «Центр пробації» про звільнення від відбування покарання у зв`язку із встановленням вагітності засудженої

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/120327973 Ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської Області від 10 липня 2024, по справі № 585/4521/19] На переконання суду, ОСОБА не заслуговує на застосування ст. 83 КК України, так як за попереднім вироком вона була засуджена за попереднім вироком з іспитовим строком, проте вона не виконала покладені на неї обов`язки у зв`язку з чим було скасовано звільнення з іспитовим строком і направлено на відбування покарання. Після цього, за її клопотанням, суд надав їй відстрочку виконання вироку на 3 роки до досягнення дитиною трирічного віку. Після винесення останнього вироку , за клопотанням, їй було відстрочено виконання вироку. Тобто ОСОБА вже двічі надавалися судом відстрочки виконання вироку у зв`язку з народженням дитини.
== Підстави, згідно з якими суд може скасувати рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Перелік підстав, згідно з якими суд може скасувати звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є вичерпним.

Скасувати своє рішення суд може, лише у випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною п'ятою статті 83 ККУ], а саме якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила нове кримінальне правопорушення, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 71 і 72 ККУ].
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

2024-09-07T13:40:09Z

Zosia.Slavytska: додано судову практику

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

==Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 83 Кримінального кодексу України (далі - ККУ)] засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Строк звільнення від відбування покарання визначається судом у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункту 4 частини першої статті 537 КПК України] звільнення від відбування покарання застосовується до засуджених за умови, що засуджена має сім'ю або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або засуджена має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.
== Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 83 ККУ] є:
* наявність вагітності, що повинна мати місце під час відбування покарання або народження в цей же період дитини, крім осіб, які засуджені до позбавлення волі за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини на строк більше п'яти років;
* засудження особи до обмеження волі або позбавлення волі;
* недоцільність тримання таких засуджених осіб у місцях позбавлення волі, у зв'язку з вагітністю або народженням дитини.
== Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років:
* Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини;
* Згода родичів на спільне проживання з засудженою особою.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є правом, а не обов'язком суду.

Рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, суд приймає з урахуванням вищезазначених підстав і умов.

Нагляд за звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

==== Судова практика ====
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/121015823 Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2024 року, по справі 363/5233/23] судом задоволено клопотання фахівця Державної установи «Центр пробації» про звільнення від відбування покарання у зв`язку із встановленням вагітності засудженої

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/120327973 Ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської Області від 10 липня 2024, по справі № 585/4521/19] На переконання суду, ОСОБА не заслуговує на застосування ст. 83 КК України, так як за попереднім вироком вона була засуджена за попереднім вироком з іспитовим строком, проте вона не виконала покладені на неї обов`язки у зв`язку з чим було скасовано звільнення з іспитовим строком і направлено на відбування покарання. Після цього, за її клопотанням, суд надав їй відстрочку виконання вироку на 3 роки до досягнення дитиною трирічного віку. Після винесення останнього вироку , за клопотанням, їй було відстрочено виконання вироку. Тобто ОСОБА вже двічі надавалися судом відстрочки виконання вироку у зв`язку з народженням дитини.
== Підстави, згідно з якими суд може скасувати рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Перелік підстав, згідно з якими суд може скасувати звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є вичерпним.

Скасувати своє рішення суд може, лише у випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною п'ятою статті 83 ККУ], а саме якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила нове кримінальне правопорушення, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 71 і 72 ККУ].
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Застосування запобіжного заходу у вигляді застави

2024-09-07T11:57:34Z

Zosia.Slavytska: додано практику ЄСПЛ

==Нормативна база==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу»]
==Умови та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді застави==
'''''Застава''''' - вид запобіжного заходу, не пов'язаний з обмеженням свободи особи.

''Застава'' ''полягає'' у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.

Відповідно до статті 177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)]:
*метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків;
*підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення слідчим, прокурором наявності ризику того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій:
#Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
#Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
#Незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
#Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
#Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.182 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і заставодавцем - іншою фізичною чи юридичною особою, яка вносить кошти від свого імені згідно з Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15].

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

==Розміри застави==
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо не помірним для нього.

Розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених ч. 5 ст. 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]:
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7320 статей 629-631 КПК України.]

==== Практика ЄСПЛ щодо визначення розміру застави ====
[https://hudoc.echr.coe.int/rus#%7B%22tabview%22:%5B%22document%22%5D,%22itemid%22:%5B%22001-218275%22%5D%7D Справа "Істоміна проти України"] Порушення п. 3 ст. 5 Конвенції • Обґрунтованість тримання під вартою під час досудового розслідування • Ненаведення національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави для заявниці • Відсутність оцінки відповідних факторів і ненадання задовільного пояснення надзвичайно великого розміру застав

[https://hudoc.echr.coe.int/app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=001-184428&filename=CASE%20OF%20GAF%C3%80%20v.%20MALTA%20-%20%5BUkrainian%20Translation%5D%20by%20Drozdova%20%26%20Partners%0A.pdf Справа "Гафа прти Мальти"] Порушення п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.

==Форма==
Застава може бути застосована як окремий запобіжний захід, так і як частина взяття під варту.

У випадку, якщо слідчий суддя, суд встановлять ''заставу як окремий запобіжний захід'', підозрюваний, обвинувачуваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов'язки, передбачені ч.7 ст.42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] та покладені на нього відповідно до ч.5 ст.194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

Також ''при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту'' слідчий суддя, суд встановлюють розмір застави, сплата якої тягне за собою негайне звільнення взятого під варту. Обов'язок здійснення роз'яснень підозрюваному, обвинуваченому та заставодавцю щодо умов застосування застави як запобіжного заходу покладено на уповноважену службову особу місця ув'язнення. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч.4 ст.202 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Відповідно до ч.4 ст.183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
*щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
*щодо злочину, який спричинив загибель людини;
*щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
*щодо злочину, передбаченого статтями 255-255 - 3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України];
*щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
{| class="wikitable"
|Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
|}

==Наслідки порушення==
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Копія постанови слідчого судді, ухвали суду про звернення застави в дохід держави протягом п'яти днів із дня набрання нею законної сили надсилається слідчим суддею, судом, який її постановив, до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу. Питання про звернення застави в дохід держави може бути вирішене й вироком суду (п.14 ч.1 ст.368 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу
==Застава, яка не була звернена в дохід держави==
За відсутності підстав для звернення застави в дохід держави суд при ухваленні вироку повинен прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла (підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю). Якщо заставу було внесено підозрюваним, обвинуваченим, вона може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, передусім на відшкодування завданої злочином шкоди. Таке звернення застави, внесеної заставодавцем, можливе тільки за його згодою.

Коли під час кримінального провадження застава як запобіжний захід скасовується, в тому числі у випадках закриття кримінального провадження з усіх передбачених законом підстав, або коли вона змінюється на інший запобіжний захід (за відсутності підстав для звернення її в дохід держави), слідчий суддя, суд повинен цією ж або окремою ухвалою прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунку – готівкою через банки або підприємства поштового зв’язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи :

- заяву особи чи заставодавця, в якій обов’язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка – відомості про банк чи підприємство поштового зв’язку;

- засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави;

- копія платіжного або ншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства.

Якщо з якихось причин питання про повернення застави під час кримінального провадження залишилось не вирішеним, особа, яка її внесла, має право звернутися до суду з клопотанням про його вирішення на стадії виконання судових рішень (ст.537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2024-08-07T11:59:50Z

Zosia.Slavytska: Додано нормативну базу

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]
== Загальні положення ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною (частина четверта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 статті 74 КК України]).
== Підстави звільнення ==
Особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Тобто, звільнення від покарання внаслідок втрати суспільної небезпечності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, допускається тільки за сукупності таких умов:
# вчинення особою кримінального проступку або нетяжкого злочину за виключенням вказаних окремих видів кримінальних правопорушень;
# її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового кримінального правопорушення і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.
Поведінка особи є бездоганною, якщо особа не лише утримується від вчинення кримінальних правопорушень, а й цілком дотримується загальноприйнятих норм поведінки та моралі, іншими словами, поводить себе ідеально.
== Особливості ==
Для застосування частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 статті 74 КК України] необхідно встановити, що після вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення кримінального правопорушення та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального проступку або злочину.

Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом. Суд постановляє обвинувальний вирок (без призначення покарання) і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується від імені держави.

Звільнення від покарання з підстав, зазначених в частині 4 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 КК України] є правом, а не обов’язком суду, і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 статті 88 КК України] ).
[[Категорія:Звільнення від покарання]]