WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів міжнародних організацій

2024-02-19T07:06:10Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Порядок отримання допомоги */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/445-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 року № 445 "Про реалізацію спільного з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 року № 446 "Про реалізацію спільного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2021 року № 487 “Про реалізацію спільного з Місією Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні та Товариством Червоного Хреста України проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки окремих категорій населення”]
== Загальна інформація ==
Уряд України спільно з низкою міжнародних організацій запустив декілька програм щодо додаткових заходів із соціальної підтримки для внутрішньо переміщених і постраждалих осіб.

Програми спрямовані на підтримку людей, які були змушені змінити місце проживання або постраждали через російську агресію, щоб вони змогли задовольнити свої основні потреби, включаючи оренду житла, придбання їжі та предметів гігієни. Ці види допомоги надаються додатково до допомоги держави.

'''[https://aid.edopomoga.gov.ua/terms Докладніше про види допомоги та організації, які її надають.]'''

Грошова допомога надається міжнародними організаціями відповідній соціальній категорії населення, згідно з умовами меморандумів про співпрацю/співробітництво, укладених Міністерством соціальної політики України та відповідною міжнародною організацією.
[[Файл:Допомога ВПО за рахунок коштів міжнародних організацій.jpg|міні]]
== Хто має право на допомогу ==
Право на допомогу за рахунок коштів зазначених міжнародних організацій мають [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|внутрішньо переміщені особи]], які перебувають на обліку як платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії, та яка визначена в переліку, затвердженому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/204-2022-%D1%80#n9 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204 “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка"]. Відомості про про таких осіб мають бути включені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
== Порядок отримання допомоги ==
Виплата допомоги в рамках реалізації проектів здійснюється додатково без подання окремого звернення внутрішньо переміщеною особою на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, незалежно від отримання особою інших видів допомоги, зокрема виплати [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам|допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]].

'''Увага!''' Заявку на допомогу можна подати через [https://aid.edopomoga.gov.ua/ соціальну платформу "єДопомога"].
Отримати фінансову допомогу можна тільки від однієї з організацій, яка реалізує програму ООН. Це один і той самий вид допомоги, який здійснюють різні міжнародні організації.
Для додаткової інформації можна звертатися за номером: 0 800 307 711.

Для отримання допомоги Міністерство соціальної політики формує і передає Управлінню Верховного комісара ООН у справах біженців перелік внутрішньо переміщених осіб взаємоузгоджених вразливих категорій, відомості про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

До переліку вноситься така інформація про внутрішньо переміщену особу:

* прізвище, ім’я та по батькові (за наявності);

* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

* останнє задеклароване/зареєстроване місце проживання (область та район);

* місце, куди перемістилася особа (область та район);

* кількість переміщених членів домогосподарства;

* номер банківського рахунка (за стандартом IBAN);

* контактний номер мобільного телефону.

== Розмір допомоги деяких організацій ==
=== Проект Всесвітньої продовольчої програми ООН ===
Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2220 гривень''' на кожного члена домогосподарства на місяць, але не більш як для трьох осіб.

Виплата допомоги здійснюється щомісяця протягом трьох місяців через систему Міжнародних грошових переказів Western Union на території України, та через будь-якого іншого постачальника фінансових послуг, з яким у Всесвітньої продовольчої програми ООН укладено угоду, шляхом надсилання грошового переказу внутрішньо переміщеній особі.
=== Проект Управління Верховного комісара ООН у справах біженців внутрішньо переміщених осіб (УВКБ ООН) ===
Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2220 гривень''' на кожного члена сім’ї на місяць. Виплата допомоги здійснюється щомісяця протягом не менше ніж трьох місяців шляхом зарахування коштів на банківський рахунок внутрішньо переміщеної особи.
=== Проект Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні ===
За результатами розгляду інформації про отримувачів Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні або Товариство Червоного Хреста України на підставі проведеної внутрішньої перевірки на контактний номер мобільного телефону отримувача надсилають повідомлення про прийняте рішення щодо виплати допомоги. Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2500 гривень''' на кожного отримувача на місяць. Мінімальний строк надання допомоги становить один місяць з можливістю подальшого збільшення тривалості надання допомоги та перегляду критеріїв з огляду на потреби та наявність необхідного фінансування.

'''Увага!''' Розмір отриманої допомоги не враховується під час обчислення сукупного доходу домогосподарства для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства, та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
=== [https://www.unicef.org/ukraine/spilno-cash-transfers Програма грошової допомоги від ЮНІСЕФ Спільно] – додаткова підтримка багатодітних українських сімей, які постраждали від війни ===
Багатодітним сім’ям буде виплачувалась допомога у розмірі 2 200 грн раз на місяць, але не більше як на п’ятьох осіб.

'''''Зверніть увагу! '''Самостійна реєстрація для отримання грошової допомоги «Спільно» від ЮНІСЕФ була відкрита в період між 31 березня та 15 серпня 2022 року, '''наразі онлайн-реєстрацію на програму закрито.''''' Зараз ЮНІСЕФ опрацьовуємо подані дані у 2022 році.

'''''Протягом 2023 року взяти участь в програмі можуть''' родини, які мають принаймні одну дитину або більше дітей до 18 років, та які проживають на території східної та південної України, на територіях, де відновлено контроль уряду України та у громадах що розташовані 30 км та ближче від лінії зіткнення''' ('''Харківська, Запорізька, Донецька, Херсонська та Миколаївська області'''). Наразі реєстрацію на грошову програму здійснюють виключно представники місцевих органів влади, працівники соціальних департаментів обласних, міських, районних адміністрацій та організації-партнери ЮНІСЕФ. '''''
{| class="wikitable"
|У разі виникнення додаткових питань варто звернутися за номером гарячої лінії [https://www.unicef.org/ukraine/spilno-cash-transfers Програми грошової допомоги від ЮНІСЕФ "Спільно"] - '''0 800 600 017''' (з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 20:00, у суботу з 9:00 до 18:00, неділя вихідний, дзвінки безкоштовні).
|}
=== Багатоцільова грошова допомога від ООН ===
Багатоцільова грошова допомога від ООН запроваджена в усіх областях, які приймають велику кількість переміщених осіб. А саме у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській та Полтавській.
Грошова допомога надається УВКБ ООН ВПО, допомагає вирішити їхні основні потреби, як-от необхідність платити оренду, купувати їжу та предмети гігієни.
Сума допомоги становить 2 220 грн на кожного члена родини. Допомога надаватиметься протягом трьох місяців. Тобто, в цілому за три місяці – 6 660 грн на одного члена сім’ї.
== Див. також ==
* [[Додаткова грошова допомога за рахунок коштів ЮНІСЕФ]]
* [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]]
* [[Грошова допомога особам, які проживають на деокупованих територіях, або евакуювалися з населених пунктів, де ведуться бойові дії]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Адвокатська етика

2023-12-13T09:36:05Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017]
== Правила адвокатської етики ==
Відповідно до статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний, зокрема дотримуватися правил адвокатської етики.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17/paran4#n4 Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09 червня 2017 року.]

Правила адвокатської етики закріплюють традиції і досвід української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.

Правила адвокатської етики слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
== Основні принципи адвокатської етики ==
* '''Незалежність'''
З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов’язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнта.
* '''Дотримання законності'''
У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
* '''Пріоритет інтересів клієнтів'''
Адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.

У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядках урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами.
* '''Неприпустимість конфлікту'''
Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.
* '''Конфіденційність'''
Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва.
Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Адвокатською таємницею є:
# факт звернення особи за правовою допомогою;
# будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням), у зв'язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
# зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв'язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
# зміст порад, консультацій, роз'яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
* '''Компетентність та добросовісність'''
Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. 
Адвокат зобов’язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. 
Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.
* '''Повага до адвокатської професії'''
Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. 
Адвокат зобов’язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості їх оскарження у встановленому законом порядку.
* '''Чесність та добропорядна репутація'''
Адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов'язки.Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.
* '''Вимоги до рекламування адвокатської діяльності'''
Адвокат має право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і Правил. 
Рекламні матеріали про адвокатську діяльність (та будь-які інші матеріали такі як бланки, візитівки та інше) не можуть містити: 
# оціночних характеристик відносно адвоката;
# критики адвокатами інших адвокатів;
# заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;
# вказівок, які можуть сформувати уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.
Рекламні матеріали про діяльність адвоката мають бути об'єктивними, достовірними, чіткими та зрозумілими й не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, а також мають відповідати розумним естетичним вимогам.
==Відносини адвоката з клієнтами==
=== Підстави надання адвокатом правничої допомоги ===
Адвокат надає правничу допомогу відповідно до законодавства України на підставі договору про надання правничої допомоги.
{| class="wikitable"
|-
| '''Договір про надання правничої допомоги''' - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
|}
Договір про надання правничої допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Якщо договір про надання правничої допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов’язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правничої допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

На вимогу клієнта до укладення договору про надання правничої допомоги адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) має повідомити клієнту чи має адвокат належну кваліфікацію для надання професійної правничої допомоги у конкретній справі та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"].
=== Ведення справи клієнта ===
Приймаючи доручення про надання професійної правничої допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості щодо його виконання.

Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Адвокат зобов'язаний інформувати клієнта щодо ведення дорученої йому справи, утому числі щодо правової позиції у справі.

Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними, або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката.

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов'язаний договором про надання правничої допомоги.
=== Гонорар ===
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення. 
Адвокат, який надає безоплатну правничу допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2014-%D0%BF#n244 постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 465 «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу»].
== Відносини адвоката з судом та іншими учасниками судового провадження. ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n206 Представляючи інтереси] клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.

Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його самого, або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та/або актами РАУ, НААУ

Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен:

- бути стриманим і коректним;

- реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо;

- бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.
== Відносини адвоката при здійсненні діяльності з іншими органами та особами ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n206 У відносина]х з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством.

Адвокат повинен зберігати таємницю досудового розслідування в межах, визначених чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.

У відносинах з державними органами з приводу виконання доручення клієнта адвокат має дотримуватися вимог Правил у частині, застосовній до цих відносин.
== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
1. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text стаття 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність])

2. Дисциплінарним проступком адвоката є: 
1) порушення вимог несумісності; 
2) порушення присяги адвоката України; 
3) порушення правил адвокатської етики; 
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 
7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правничої допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
== Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень ==
1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text стаття 35 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність]) :

1) попередження; 
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. 
2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
== Відповідальність за порушення правил адвокатської етики ==
За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"], а також рішеннями З'їзду адвокатів України, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України. 
Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
 
Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. 
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою). 
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
== Додатково див.==
* [[Дисциплінарна відповідальність адвоката]]
* [[Правові наслідки порушення адвокатської таємниці]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
* [[Правова позиція адвоката]]
* [[Правовий висновок адвоката]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Землі транспорту

2023-12-13T09:33:26Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Склад земель */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний Кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр#Text Закон України «Про транспорт»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Закон України «Про автомобільний транспорт»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України «Про дорожній рух»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-п#Text Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. (зі змінами та доповненнями)]
== Загальні положення ==
'''До земель транспорту''' належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. До земель транспорту належать землі, надані під будівництво та обслуговування мультимодальних терміналів.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Розміщення споруд та інших об’єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
== Склад земель ==
До складу '''земель залізничного транспорту''' згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 68 Земельного Кодексу України] входять, у першу чергу, землі, які є смугою відведення залізниць. Крім того, землями залізничного транспорту вважаються землі:
* зайняті станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства,
* сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації,
* землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
До '''земель автомобільного транспорту''' належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

'''Землями дорожнього господарства''' вважаються землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг. Залежно від характеру цих споруд вони класифіковані на чотири групи:
* Перша група: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протиселеві споруди, вловлюючі з'їзди.
* Друга группа: майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу.
* Третя група: будинки (у тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами. До останньої групи належать захисні насадження.
'''До земель морського транспорту''' належать землі під:
* морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;
* гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.
На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель
До '''земель річкового транспорту''' належать землі під:
* портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт;
* пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;
* судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;
* берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;
* вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;
* будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.
До '''земель авіаційного транспорту''' належать землі під:
* аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;
* вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;
* ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;
* службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту
До '''земель трубопровідного транспорту''' належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.
Використання земель автомобільного транспорту здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], законів України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр#Text Про транспорт]», «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Про автомобільний транспорт»], «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Про дорожній рух»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-п#Text Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. (зі змінами та доповненнями)].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 74 ЗК України] до '''земель міського електротранспорту''' належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

До з'''емель внутрішнього водного транспорту''' належать території річкових портів (терміналів), а також землі під:

а) причальними спорудами, операційними акваторіями причальних споруд і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують внутрішній водний транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судновими ходами, судноплавними каналами, судноплавними і захисними гідротехнічними спорудами внутрішніх водних шляхів;

г) берегоукріплювальними спорудами та насадженнями;

ґ) вузлами зв’язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними і суднобудівними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф’ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об’єктами, що забезпечують роботу внутрішнього водного транспорту.

== Право на землі транспорту ==
Суб'єктами прав на зазначені землі можуть бути: підприємства, установи та організації. Здебільшого постійними користувачами щодо названих земель є державні підприємства, установи та організації промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та інших галузей суспільного виробництва.

В той же час не виключена можливість, коли носіями земельних прав у цих випадках виступають і недержавні, наприклад, комунальні юридичні особи. Тут важливо лише те, щоб діяльність, зумовлена цільовим призначенням цих земель, здійснювалася юридичними особами, які наділені спеціальною (статутною) правоздатністю. Не виключається і використання цих земель названими суб'єктами і на умовах оренди.
== Користування землями транспорту ==
Використання земель транспорту, пов'язане з розміщенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. На підприємства транспорту, яким надані земельні ділянки, покладено додаткові обов'язки щодо належного їх використання та охорони. Підприємства транспорту зобов’язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси інших землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель.

Відповідальність за утримання в належному стані земель, наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об’єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об’єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.

Підприємства транспорту зобов’язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси інших землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель.

Відповідальність за утримання в належному стані земель, наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій.

З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об’єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об’єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.
[[Категорія: Земельне право]]

Відповідальність за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу

2023-11-15T06:48:28Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Визначення термінів */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/556-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-14#Text Закон України "Про рослинний світ"]

== Загальні положення ==
17 квітня 2020 року Набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/556-20#Text Закон України від 13 квітня 2020 року № 556-IX] «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу». 
Він удосконалює порядок притягнення до відповідальності за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, забруднення атмосферного повітря, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 50 Конституції України], кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Стаття 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] встановлює, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Стаття 12 цього ж Закону] визначає обов’язок кожного берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text статті 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»] визначено, що шкідливі впливи на атмосферне повітря, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, забороняються.

== Визначення термінів ==
'''Атмосферне повітря''' - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. 
'''Об'єкти рослинного світу''' - дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. 
'''Охорона атмосферного повітря''' - система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів. 
'''Забруднення атмосферного повітря''' - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

'''Забруднююча речовина''' - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

'''Джерело викиду''' - об’єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

== Адміністративна відповідальність ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 77 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]'''
* Порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від дев’яноста до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістсот тридцяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 77-1 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев’ятисот до однієї тисячі двохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот шістдесяти до семисот двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від однієї тисячі двохсот шістдесяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 78 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 78-1 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях, тягне за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 79 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря, тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Порушення правил експлуатації, а також невикористання встановлених споруд, устаткування, апаратури для очищення і контролю викидів в атмосферу тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 79-2 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Порушення правил недопущення та запобігання витокам і викидам озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 80 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Випуск в експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 81 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]
* Експлуатація громадянами автомототранспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 83-1 Кодексу України Про адміністративні правопорушення]

Порушення законодавства про захист рослин:

# поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;
# екологічно не обгрунтоване здійснення захисту рослин;
# неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого грунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;
# завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;
# ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, дослідження;
# недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля, -

тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== Кримінальна відповідальність ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 241 Кримінального кодексу України]'''
* Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, караються штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.
* Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 245 Кримінального кодексу України]
* Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом караються штрафом від п’яти тисяч чотирьохсот до дев’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/93872739 Рішення Господарського суду Харківської області від 29 грудня 2020 року у справі № 922/3228/20] (Підприємство здійснювало свою діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. З метою добровільного відшкодування зазначеної шкоди Держекоінспекцією направлені претензії, однак завданих збитків відшкодовано не було.Суд вирішив позов задовольнити і стягнути з підприємства на користь держави понад 400 тис. грн.).

[[Категорія:Екологічне право‎]]
[[Категорія: Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Землі індустріальних парків

2023-11-15T06:45:57Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Обмеження щодо створення індустріальних парків */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#Text Закон України «Про індустріальні парки»]
== Загальні положення ==
'''Землі індустріальних парків''' – це землі промисловості в межах земельних ділянках площею не менше 15 гектарів і не більше 700 гектарів.

Створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюються на засадах вільного доступу до інформації про можливість використання земель для створення індустріальних парків; конкурентності у виборі керуючої компанії на землях державної та комунальної власності; гарантування прав на земельні ділянки у межах індустріального парку; державної підтримки створення індустріальних парків; державного стимулювання залучення інвестицій в індустріальні парки.
== Право на створення індустріальних парків ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n32 ст. 5 Закону України «Про індустріальні парки"], право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які згідно з Конституцією України здійснюють право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділені повноваженнями розпорядження земельними ділянками, а також орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n34 ст. 6 Закону України «Про індустріальні парки»] право на створення індустріальних парків на землях приватної власності мають власники чи орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n36 Статею 7 Закону України «Про індустріальні парки»] передбачено, що на земельних ділянках, які передані в оренду, індустріальні парки можуть створюватися з ініціативи орендарів після внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки та прийняття орендодавцем рішення про погодження концепції індустріального парку.
== Вимоги до земельної ділянки у межах індустріального парку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n39 Cт. 8 Закону України «Про індустріальні парки»], земельна ділянка, використання якої планується для створення та функціонування індустріального парку, може розташовуватися у межах або за межами населених пунктів і повинна відповідати таким вимогам:
# належати до земель промисловості;
# бути придатною для промислового використання з урахуванням умов та обмежень, встановлених відповідною містобудівною документацією;
# площа земельної ділянки або сукупна площа суміжних земельних ділянок повинно становити не менше 10 гектарів та не більше однієї тисячі гектарів. Допускається розташування між земельними ділянками індустріального парку земельних ділянок, на яких розташовано або передбачається розташувати відповідно до містобудівної документації виключно об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
== Умови використання земельної ділянки у межах індустріального парку ==
Використання земельних ділянок у межах індустріального парку на землях державної чи комунальної власності здійснюється з додержанням таких умов, що передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n44 ст. 9 Закону України «Про індустріальні парки»]:
# строк використання земельної ділянки у межах індустріального парку повинен бути не менше 30 років з дня прийняття рішення про створення індустріального парку;
# використання земельних ділянок у межах індустріальних парків повинно відповідати санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам.
== Вибір території для індустріального парку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n48 Cт. 10 Закону України «Про індустріальні парки»], вибір території для створення індустріальних парків на землях державної чи комунальної власності здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а також за рахунок залучених інвестицій, коштів приватних інвесторів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

У межах індустріального парку використання учасниками земельних ділянок може здійснюватися у правових формах, передбачених Земельним кодексом України.

'''Правові форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n51 Ст. 11 Закону України «Про індустріальні парки»] встановлює форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків.

Керуюча компанія, що у встановленому законом порядку набула право оренди на землі індустріального парку, передає у володіння та користування земельні ділянки (суборенду) з правом їх забудови учасникам відповідно до земельного законодавства України.

У разі якщо на одну земельну ділянку у межах індустріального парку претендують два і більше потенційних учасників, керуюча компанія зобов’язана провести конкурс з вибору учасника з урахуванням концепції індустріального парку.

Земельна ділянка із земель державної чи комунальної власності, вільна від забудови, у межах індустріального парку надається керуючій компанії на умовах оренди у встановленому законодавством порядку.

Якщо індустріальний парк створюється на землях приватної власності, права на земельні ділянки можуть передаватися учасникам індустріального парку та/або керуючій компанії ініціатором його створення у формах та в порядку, передбачених законодавством.

Якщо ініціатором створення індустріального парку виступає орендар земельної ділянки, ця земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду безпосередньо учасникам відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Земельні ділянки надаються учасникам для будівництва та обслуговування об’єктів нерухомості, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Кошти, одержані від продажу земельних ділянок державної і комунальної власності на території індустріального парку, зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

До об’єктів, що можуть розміщуватися на території індустріального парку належать:

1) офіси керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;

2) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти;

3) наукові парки, акселератори, лабораторії з розвитку інноваційних технологій;

4) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;

5) пожежні частини;

6) озеленені території;

7) виробничі, складські будівлі та споруди, об’єкти логістичної інфраструктури;

8) інженерні будівлі та споруди;

9) об’єкти поводження з відходами (крім захоронення відходів);

10) інші об’єкти, не заборонені законодавством.

Джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

=== Об’єкти, що можуть розміщуватися на території індустріального парку ===
До об’єктів, що можуть розміщуватися на території індустріального парку належать:

1) офіси керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;

2) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти;

3) наукові парки, акселератори, лабораторії з розвитку інноваційних технологій;

4) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;

5) пожежні частини;

6) озеленені території;

7) виробничі, складські будівлі та споруди, об’єкти логістичної інфраструктури;

8) інженерні будівлі та споруди;

9) об’єкти поводження з відходами (крім захоронення відходів);

10) інші об’єкти, не заборонені законодавством.

==Обмеження щодо створення індустріальних парків==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n48 ст. 7-1 Закону України «Про індустріальні парки»] існує ряд обмеження щодо їх створення.

Ініціатор створення, керуюча компанія не можуть бути створені/засновані фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, або юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].

Учасниками або іншими суб’єктами індустріального парку не можуть бути суб’єкти господарювання будь-якої форми власності, створені фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, є юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].

== Ліквідації індустріальних парків ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n298 ст. 37 Закону України "Про індустріальні парки"] індустріальний парк ліквідується у разі, якщо:

1) протягом двох років з дня прийняття рішення про його створення не укладено договір про створення та функціонування індустріального парку, крім випадків, визначених законом;

2) протягом трьох років у межах індустріального парку не здійснюється господарська діяльність його учасниками.

Рішення про ліквідацію індустріального парку приймається ініціатором його створення.

Ліквідація індустріального парку не є підставою для ліквідації керуючої компанії чи учасників, вони можуть продовжувати свою діяльність як суб’єкти господарювання на загальних засадах.

Ліквідація керуючої компанії державної чи комунальної форми власності здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

У разі ліквідації індустріального парку права на земельні ділянки, не відчужені у власність керуючої компанії або учасників, передаються ініціатору створення.

Спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, у тому числі з договірних правовідносин, за угодою сторін може бути переданий на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду відповідно до законодавства.

Сторонами зазначеного спору можуть бути ініціатор створення індустріального парку (крім органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який згідно з Конституцією України здійснює право власності на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділений повноваженнями розпоряджатися землею), керуюча компанія або учасник індустріального парку.
[[Категорія:Земельне право]]

Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства

2023-09-25T12:13:25Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Землі дорожнього господарства */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про транспорт»]
== Автомобільний транспорт і його склад ==
Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

До складу автомобільного транспорту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#n12 входять :]
* підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти,
* авторемонтні і шиноремонтні підприємства,
* рухомий склад автомобільного транспорту,
* транспортно-експедиційні підприємства,
* автовокзали і автостанції,
* навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади,
*землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства,
*лінійні виробничі споруди.
*службово-технічні будівлі,
*станції технічного обслуговування,
*автозаправні станції,
* інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
== Землі автомобільного транспорту ==
До земель автомобільного транспорту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n565 належать :]
* землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства,
* землі під автовокзалами, автостанціями,
* землі під лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування,
* землі під автозаправними станціями,
* землі під автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами,
* землі під авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними землі для перечеплення,
* землі під службовими та культурно-побутовими будівлями,
* землі під іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту,
*землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства,
Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.
== Землі дорожнього господарства ==
До земель дорожнього господарства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n565 належать:]
* землі під проїзною частиною,
* землі під узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням,
* землі під резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками,
* землі під водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням,
* землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг
* паралельні об'їзні дороги,
* поромні переправи,
* снігозахисні споруди і насадження,
* протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;
* майданчики для стоянки транспорту і відпочинку,
* підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
* будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;
* захисні насадження
* придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#n250 ділової].
Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.
[[Категорія:Земельне право]]

Порядок державної реєстрації символіки громадської організації

2023-08-23T11:22:36Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Опис та види символіки громадської організації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»]
== Опис та види символіки громадської організації ==
'''Символіка''' — сукупність символів, які використовуються певною групою осіб, організацією, громадським чи політичним утворенням, державою тощо.

Символіка громадського об’єднання:
* підлягає реєстрації;
* затверджується уповноваженим статутним органом громадського об’єднання в порядку, визначеному його статутом;
* має відрізнятися від зображення вже зареєстрованої символіки іншого громадського об’єднання;
* не повинна відтворювати:
# державні символи України;
# інші офіційні символи чи знаки, які використовуються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, державні та інші нагороди, печатки та інші відмітні знаки цих органів;
# державні герби, прапори або офіційні назви інших держав;
# ім’я або зображення фізичної особи без письмової згоди такої особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом;
# інші символи та знаки, використання яких обмежено законом.
'''Опис символіки має відповідати таким вимогам:'''
* містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки;
* містити інформацію про повне або скорочене найменування громадського об’єднання (визначене статутом громадського об’єднання);
* відповідати зображенню символіки.
'''Види символіки громадської організації''':
# Емблема
# Прапор
'''Символіка громадського об’єднання не повинна відтворювати:'''

1) державні символи України;

2) інші офіційні символи чи знаки, які використовуються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, державні та інші нагороди, печатки та інші відмітні знаки цих органів;

3) державні герби, прапори або офіційні назви інших держав;

4) ім’я або зображення фізичної особи без письмової згоди такої особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом;

5) інші символи та знаки, використання яких обмежено законом.

У символіці громадського об’єднання не може використовуватися символіка комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, символіка воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну.

Символіка громадського об’єднання має відрізнятися від зображення вже зареєстрованої символіки іншого громадського об’єднання.

'''Вимоги до подачі зображення символіки:'''
* у вигляді графічного файла;
* у форматі .jpg (.gif, .tif);
* вписане у квадрат розміром 8 х 8 см;
* повне або скорочене найменування громадського об’єднання українською мовою*

*Не заборонено на 1 зображенні дати найменування українською мовою і водночас назву іноземною мовою.
Громадська організація може зареєструвати декілька емблем чи прапорів організацій. Жодних обмежень щодо їх кількості законом не встановлено. Громадське об’єднання має право на використання власної символіки з дня її реєстрації. Забороняється використання зареєстрованої символіки громадського об’єднання фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Власну символіку може мати лише громадське об’єднання із статусом юридичної особи
|}
Якщо громадська організація не є юридичною особою, то відповідно вона не може мати власної символіки.
== Порядок реєстрації символіки ==
[[Файл:Покроковий алгоритм реєстрації символіки громадської організації.jpg|міні]]
'''КРОК 1''' 
* Визначити вид символіки: емблема чи прапор.
* Підготувати її зображення та опис. 
'''Опис символіки має відповідати таким вимогам:'''
* містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки;
* містити інформацію про повне або скорочене найменування громадського об’єднання (визначене статутом громадського об’єднання);
* відповідати зображенню символіки.
'''КРОК 2''' 
Провести засідання/збори уповноваженого органу організації (наприклад, Правління ГО) та затвердити символіку. 
Рішення про затвердження символіки має містити:
* вид символіки;
* зображення символіки;
* опис символіки з інформацією про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки. 
'''КРОК 3''' 
Підготувати пакет документів для державної реєстрації символіки. 
'''КРОК 4''' 
Подати пакет документів до Міністерства юстиції України для державної реєстрації символіки. 
'''КРОК 5''' 
Отримати рішення про державну реєстрацію символіки.
== Перелік необхідних документів для державної реєстрації символіки громадської організації: ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»] визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації символіки, а саме:
* заява про державну реєстрацію символіки;
[https://minjust.gov.ua/dep/ddr/dlya-reestratsii-simvoliki Бланк заяви про реєстрацію символіки]
* копія установчого документа юридичної особи (наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статуту] чи положення);
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про затвердження символіки, визначення виду символіки, її опис;
* зображення символіки (прапора та/або емблеми, текст гімну та/або девізу) у паперовій та електронній формі;
* опис символіки в паперовій та електронній формі.
Громадське об’єднання має право на використання власної символіки з дня її реєстрації. 
== Подача документів для реєстрації символіки ==
Подати документи можна у такий спосіб:
# Особисто або через уповноваженого представника (подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження);
# Поштою (справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена)
== Правові наслідки порушення права на символіку ==
Згідно ч. 6 ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Закону України «Про громадські об’єднання»] забороняється використання зареєстрованої символіки громадського об’єднання фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання. 
Однак, законом не передбачено ні адміністративної, ні кримінальної відповідальності за такі діяння.
== Див. також ==
* [https://minjust.gov.ua/dep/ddr/reestr-simvolik-gromadskih-formuvan Реєстр символік громадських формувань]
* [https://drive.google.com/file/d/0B8u_pYIkoApyQzIyTmdHN0toM00/view Буклет "Як зареєструвати символіку"]
[[Категорія: Адміністративне право ]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Звільнення працівника за аморальний проступок

2023-08-23T11:19:22Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Порядок оскарження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
== Загальна інформація ==
'''Аморальним проступком''' є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Вчинення аморального проступку є додатковою підставою до розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП УКраїни]).

Проте за всіх обставин вчинення аморального проступку має бути достовірно доведено. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.
== Підстави звільнення працівника за аморальний проступок ==
Вчинення аморального проступку є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 частини першої ст. 41 КзПП УКраїни]). Це стосується насамперед працівників, що займаються виховною діяльністю.До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, а саме: 
'''вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів'''. 
Якщо працівник, що займається виховною діяльністю, недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України]. 
Таке звільнення допускається, як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:
* '''аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;'''
* '''вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.'''
У той же час, не кожен проступок може вважатися аморальним. Окрім того, сам термін «аморальний проступок» не конкретизований законодавцем. У кожному випадку варто визначати: чи настали негативні наслідки або можуть настати пізніше ці наслідки і вони зумовлені вчиненням аморального проступку
== Порядок оскарження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 221 КзПП України] органами, які розглядають трудові спори, є:
* комісії з трудових спорів (що утворюються безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях з кількістю працівників не менше 15 чоловік);
* місцеві загальні суди.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і роботодавцем, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації. Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. У разі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник чи власник (або уповноважений ним орган) можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 (ст. 225 КзПП УКраїни)].

Трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у трудових спорах укладаються в письмовій формі. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду трудового спору до органів, передбачених статтею 221 цього Кодексу.

Аморальний проступок є оціночним поняттям. Немає і чітких критеріїв для визначення того, наскільки такий проступок несумісний із продовженням роботи. Тому суди вирішують такі питання з урахуванням конкретних обставин справи.
Однак відповідно до п. 3 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] звільнення можливе не за будь-який аморальний проступок, а лише за такий, що несумісний із продовженням даної роботи. У судовій практиці немає чіткого визначення різниці між проступками, сумісними і несумісними із продовженням роботи. Тому вирішення питання щодо сумісності чи несумісності проступку із продовженням роботи працівника покладено на роботодавця з урахуванням конкретних обставин, які мають бути документально підтверджені доказами (наприклад, акт, що свідчить про вчинення проступку, який може бути підтверджений свідками, постанова про порушення кримінальної справи, протокол про адміністративне правопорушення тощо).
Що стосується судового розгляду трудових спорів, то звернутися з позовом про порушення трудових прав може будь-яка особа, яка вважає, що її права порушили. Право на звернення до суду для вирішення трудових спорів закріплено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України, а саме ст.124.]
Позивачу необхідно подавати позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява подається до суду за місцем проживання позивача.
До позовної заяви треба долучити:
* копію позовної заяви;
* копію наказу про прийняття на роботу;
* копію наказу про звільнення;
* довідку про розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи.
Важливо пам'ятати про терміни подання позовної заяви. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в справах про звільнення — в місячний строк місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КзПП УКраїни]).

У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 зі ст. 157 Цивільного процесуального кодексу] суд розглядає справи про поновлення на роботі протягом розумного строку, але не більше одного місяця. 
Крім того, у судовому порядку незаконно звільнений працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 237-1 КзПП УКраїни]).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність

2023-07-26T08:31:14Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Обов'язки виконавців */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень суду»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://kyivobljust.gov.ua/news/info/derjavna-vikonavcha-slujba-yak-zvyazatis-iz-derjavnimi-vikonavtsyami?fbclid=IwAR1pYKBLZd58n_6EdHHEyw3aUgZT56QjCc3y-2QcZFnTtqRn3_66MAhtlpo Контакти для термінового зв'язку з органами державної виконавчої служби].
|}
== Правова основа і принципи діяльності державного та приватного виконавця ==
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], Закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] органи державної виконавчої служби та приватні виконавці здійснюєть свою діяльність з дотриманням принципів:
* верховенства права,
* законності,
* незалежності,
* справедливості, неупередженості та об’єктивності,
* обов’язковості виконання рішень,
* диспозитивності,
* гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами,
* розумності строків виконавчого провадження,
* співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
'''Державний виконавець та приватний виконавець повинні''' здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

'''Важливо:''' до професійної таємниці належить інформація, що стала відома державному виконавцю, приватному виконавцю, помічнику приватного виконавця у зв’язку із здійсненням професійної діяльності. Обов’язок зберігати професійну таємницю поширюється на особу і після її звільнення з посади державного виконавця чи припинення діяльності приватного виконавця, помічника приватного виконавця. Державний виконавець, приватний виконавець можуть надавати іншим особам інформацію, що містить професійну таємницю, виключно у випадках і порядку, передбачених законом.

Державний виконавець, приватний виконавець зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
== Компетенція державних виконавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n40 Державними виконавцями] є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій цієї статті, видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (для керівників органів державної виконавчої служби та їх заступників - не нижче другого рівня), володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"] підлягають примусовому виконанню державними виконавцями рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України,[[Файл:30 1.jpg.jpg|альт=Путівник виконавчого провадження|міні|Путівник виконавчого провадження]]2) судові накази,
3) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом,

4) виконавчих написів нотаріусів,

5) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій,

6) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди,

7) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом,

8) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами,

9) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України,

10) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
== Вимоги до приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n95 Приватним виконавцем] може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Приватним виконавцем не може бути особа:
* яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою цієї статті;
* визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
* яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
* яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;
* якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;
* звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов’язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення. Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До інформації про офіс приватного виконавця належать:
# поштова адреса офіса;
# номер телефону, номер факсу офіса;
# адреса електронної пошти;
# номер мобільного телефону приватного виконавця.

У разі здійснення в одному офісі діяльності двох і більше приватних виконавців офіс приватних виконавців повинен забезпечувати можливість здійснення кожним приватним виконавцем своєї діяльності одночасно, окремо та незалежно від інших приватних виконавців, у тому числі забезпечувати окреме зберігання документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей, діловодства та архіву кожного приватного виконавця.

Приватний виконавець зобов’язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію та кожні п’ять років з дня отримання посвідчення приватного виконавця безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування.

Підвищення кваліфікації може передбачати платне або безоплатне відвідування приватними виконавцями навчальних курсів, тренінгів, семінарів, що організовуються органами самоврядування приватних виконавців. Відмова приватного виконавця від участі у зазначених заходах не може бути підставою для його недопущення до складення іспиту.

== Компетенція приватних виконавців ==
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень,передбачених статтею 3 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»], тобто тих же, що виконують державні виконавці, крім:

# рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною,
# рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету,
# рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону,
# рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи,
# рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини,
# рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності,
# рішень про виселення та вселення фізичних осіб,
# рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена,
# рішень про конфіскацію майна,
# рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання,
# інших випадків, передбачених Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] та Законом України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].
== Обов'язки виконавців ==
'''Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] передбачено що виконавець під час вчинення виконавчих дій зобов‘язаний діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і домагатися виконання рішень в повному обсязі.'''

Виконавець зобов’язаний:

# здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],
# надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження,
# розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання,
# заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],
# роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Крім того, '''приватний виконавець зобов’язаний''' забезпечити зберігання документів діловодства та архіву протягом усього строку здійснення ним діяльності., а також подавати Міністерству юстиції України інформацію про свою діяльність у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Приватний виконавець з метою належного виконання своїх обов’язків має право залучати працівників поліції для сприяння у вчиненні ним виконавчих дій.

'''Приватний виконавець для здійснення діяльності зобов’язаний відкрити в державному банку окремі рахунки для''':

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам,

2) зарахування коштів виконавчого провадження,
[[Файл:1531328576 4.jpg|альт=приватні виконавці|міні|приватні виконавці]]
3) зарахування винагороди.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' постійно підвищувати свою кваліфікацію та кожні п’ять років з дня отримання посвідчення приватного виконавця безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування.

'''Забороняється''' здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення або припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

'''Забороняється''' здійснення діяльності приватного виконавця без чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності.

'''Забороняється:''' протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

'''Державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо:'''

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.

Пов’язаними особами у цьому контексті є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.
== Права виконавців ==
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

# проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
# проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
# з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
# за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
# безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
# накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
# накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
# здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;
# використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
# звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
# приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
# звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
# звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
# викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
# У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
# залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;
# накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
# астосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
# вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
# у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
# залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
# отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
# здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

'''Закон дозволяє''' виконавцям для проведення виконавчих дій за потреби залучати понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень '''виконавець має право''' на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

'''Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у таких випадках:'''

# якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
# в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

'''Приватний виконавець має право''' отримувати винагороду за вчинення виконавчих дій.

'''Приватний виконавець уповноважений''' зберігати кошти, цінні папери або інші цінності, що вилучаються у боржника за результатами вчинення виконавчих дій, для подальшої їх передачі стягувачу.

'''Приватний виконавець має право''' мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.
=== Права та обов’язки помічника приватного виконавця ===
Приватний виконавець має право мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.

Помічником приватного виконавця може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту не нижче першого рівня та володіє державною мовою.

Помічник приватного виконавця працює під керівництвом приватного виконавця. Приватний виконавець відповідальний за діяльність помічника під час вчинення виконавчих дій, у тому числі за шкоду, завдану діями помічника сторонам виконавчого провадження і третім особам.

Помічник приватного виконавця зобов’язаний виконувати свої професійні обов’язки відповідно до законодавства, умов трудового договору (контракту), вказівок та інструкцій приватного виконавця.

Помічник приватного виконавця складає проекти документів виконавчого провадження, бере участь у прийомі відвідувачів, забезпечує ведення діловодства і архіву, без права підписання документів виконавчого провадження, подає їх та отримує за пред’явленням посвідчення, виконує інші доручення приватного виконавця у справах, що перебувають у провадженні, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця припиняється у разі:

* припинення трудових відносин з приватним виконавцем з підстав, визначених законодавством про працю і трудовим договором (контрактом);
* припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця зупиняється одночасно із зупиненням права на здійснення діяльності приватного виконавця.
== Відповідальність приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n312 За вчинення дисциплінарного проступку] до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

# попередження;
# догана;
# зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
# припинення діяльності приватного виконавця.

Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:
* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця,
* порушення правил професійної етики приватного виконавця,
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення,
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків,
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
== Винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження ==
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n219 Основна винагорода] приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

* фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
* відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов’язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

Солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.

Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.
== Відповідальність державного виконавця ==
Державний виконавець за вчинення протиправних дій як державний службовець несе відповідальність згідно Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінального кодексу України]

За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"].

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до державного службовця, який заподіяв шкоду. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Кримінальна відповідальність настає за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг.

До таких злочинів відносяться:
* зловживання владою або службовим становищем
* зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
* службове підроблення
* службова недбалість
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
* провокація підкупу.
== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/ddvs Департамент державної виконавчої служби]
== Див. також ==
* [[Дисциплінарне провадження щодо державного службовця]]
* [[Інститут приватних виконавців]]
* [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
* [[Оскарження дій державних виконавців]]
* [[Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Оформлення права на спадщину

2023-06-26T07:13:03Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Куди подається заява про прийняття спадщини */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦКУ)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Види спадкування ==
* за законом;
* за заповітом.
Заповіт про спадщину – це письмовий документ на спадщину, який містить розпорядження людини на випадок смерті щодо належного їй майна, майнових прав. Заповіт обов’язково підлягає посвідченню нотаріусом і один екземпляр залишається в нотаріальній справі.

За відсутності заповіту або якщо заповіт стосується лише частини спадщини, а не всього майна, відбувається спадкування за законом в порядку черговості.
== Що входить у спадщину ==
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника.
== Куди подається заява про прийняття спадщини ==
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Незалежно від того, чи ви є спадкоємцем за законом або за заповітом, для прийняття спадщини у встановлений законодавством термін потрібно подати заяву нотаріусу, в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування. Оформити спадщину можна як у державного, так і приватного нотаріуса, '''за місцем відкриття спадщини'''. 
Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання померлого (населений пункт) або ж якщо воно невідоме – за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини). Тобто, для того, щоб вступити у спадщину, ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса в тому населеному пункті, де був зареєстрований (прописаний) померлий або ж де знаходиться його майно.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

== Усунення від права на спадкування ==
Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Ці положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ці положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
== Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину ==
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1296 ЦКУ]).

'''Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину'''.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 (стаття 1297 ЦКУ)].

Крім заяви особа повинна подати нотаріусу: документи, які підтверджують факт смерті особи після якої відкрилась спадщина, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; докази родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем; документи, що підтверджують, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю; документи, що підтверджують плату за видачу свідоцтва про право на спадщину.
== Строк видачі свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1298 ЦКУ]).
== Якщо пропущено строк для прийняття спадщини ==
У разі пропуску строку для прийняття спадщини можна вирішити цю проблему двома шляхами.
# якщо є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, і вони не заперечують проти вашого вступу в спадщину, то за наявності їх письмової згоди ви подаєте нотаріусу заяву.
# якщо інші спадкоємці заперечують або їх немає, то нотаріус відмовить в оформленні спадщини. У такому випадку строк прийняття спадщини доведеться продовжувати в судовому порядку. При зверненні до суду з заявою необхідно пояснити, чому термін був пропущений. Суд продовжує строки, які були пропущені з поважних причин.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

== Які причини пропуску строку вважаються поважними ==
* тривала хвороба, що обмежує можливість пересування;
* довгострокове відрядження;
* знаходження в місцях позбавлення волі;
* незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі) і так далі. 
'''Увага!''' Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається! Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.
== Державна реєстрація права на спадщину ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
== Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ==
За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1300 ЦКУ]).
== Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1301 ЦКУ]).
==Отримання правової консультації==
Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання. Відшкодування шкоди

2023-06-26T06:29:48Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-вр Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0062282-97 Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97), затверджені постановою Головного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62]

* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0116488-00 Доповнення до Норм радіаційної безпеки України, затверджені постановою Головного санітарного лікаря України від 12 липня 2000 року № 116]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0552-05 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2005 року № 54 "Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1256-07 Державні санітарні правила і норми "Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 червня 2007 року № 294]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва"]

== Загальна інформація ==
Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання (стаття 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-вр Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"] (далі - Закон).

Громадяни України та їх об'єднання мають право на отримання інформації щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від впливу іонізуючого випромінювання в місцях їх проживання чи роботи від відповідних органів виконавчої влади, до відання яких належать функції захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання згідно з законодавством України.

== Основні дозові межі опромінення населення ==

Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати '''1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік''', при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз (частина перша статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закону]).
Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії
щільності забруднення грунтів на території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи,
визначаються законами України та іншими нормативно-правовими
актами.

Основні принципи регламентації дозових навантажень:
* не перевищувати встановленої дозової межі;
* виключити будь-яке необґрунтоване опромінення;
* знижувати дози опромінення до можливого найнижчого рівня, враховуючи економічні та соціальні фактори. 

Для стажерів та здобувачів освіти віком від 18 років, які
працюють з джерелами іонізуючого випромінювання, ефективна доза
професійного опромінення не повинна перевищувати '''20 мілізівертів'''
на рік. 
Для стажерів та здобувачів освіти віком від 16 до 18 років,
які працюють з джерелами іонізуючого випромінювання, ефективна
доза професійного опромінення не повинна перевищувати 2
мілізіверти на рік, за умови що річна ефективна доза опромінення
для даної категорії не повинна перевищувати '''6 мілізівертів''' на рік. 

Для вагітних жінок, які працюють з джерелами іонізуючого
випромінювання, ефективна доза опромінення не повинна перевищувати
'''1 мілізіверт''' на рік. 
Жінки, які мають дитину грудного або раннього віку і годують
дитину грудним молоком, не можуть бути залучені до робіт з
джерелами іонізуючого випромінювання і мають бути переведені на
інші види робіт на весь період грудного вигодовування.

Медичні та інші працівники, здобувачі освіти, які працюють з
джерелами іонізуючого випромінювання, мають бути поінформовані
працедавцем про ризики для здоров’я, з якими пов’язана їхня
робота, про загальні процедури радіаційного захисту та запобіжні
заходи, яких необхідно вжити під час перебування на робочому місці
з метою запобігання ризикам для здоров’я, зумовленим іонізуючим
випромінюванням, а також про алгоритм вжиття невідкладних заходів
у випадку радіаційної аварії.

== Норми радіаційної безпеки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0062282-97 Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97), затверджені постановою Головного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62] (далі - Норми), є основним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення, як для окремої людини, так і суспільства взагалі.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0552-05 Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2005 року № 54] встановлюються такі категорії осіб, які зазнають опромінення:

♦ Категорія А (персонал) – особи, які постійно, чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

♦ Категорія Б (персонал) – особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення.

♦ Категорія В – все населення.

В реальних умовах різні органи або тканини людини опромінюються неоднаково. Особливо це проявляється при попаданні радіоактивних речовин всередину організму, оскільки різні радіонукліди по-різному розподіляються по органах і тканинах людини. Враховуючи ці обставини, а також різну радіочутливість різних органів і тканин людини нормування радіаційного фактора ведеться для трьох груп критичних органів.

'''Критичний орган''' - тканина або частина тіла, опромінення якого в даних умовах нерівномірного опромінення може завдати найбільшої шкоди здоров'ю даної особи або потомства.

Групи критичних органів:

I група: гонади і червоний кістковий мозок;

II група: м'язи, легкі, щитовидна залоза, шлунково-кишковий тракт, кришталик ока й інші органи, за винятком тих, що належать до I і III груп;

III група - шкірний покрій, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя, гомілки та стопи.

'''Основні дозові межі (ліміт ефективної дози) для категорій осіб, які зазнають опромінювання, становлять:'''
* Категорія А –20 мЗв (2 бер) за рік;
* Категорія Б –2,0 мЗв (0,2 бер) за рік;
* Категорія В – 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.

З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінювання.

До цієї суми не включають:

* дозу, яку одержують від природних джерел випромінювання;
* дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження;
* дозу, яку одержують при медичному обстеженні або лікуванні;
* дозу, що пов’язана з аварійним опроміненням населення (підпункту 5.1.3 пункту 5 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0062282-97 Норм радіаційної безпеки України (НРБУ - 97), затверджені постановою Головного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62]).

Заходи щодо укриття людей застосовуються, якщо протягом перших десяти діб, очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).

Тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом не більш одного тижня ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мЗв (5 бер).

Йодна профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мГр (5 рад) для дітей або 200 мілігрей для дорослих (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закон]).

'''Під час виконання аварійних робіт максимальне накопичення дози не повинне перевищувати 25 рад (для персоналу) та 10 рад (для населення)'''.

== Захист людини від впливу іонізуючого випромінювання ==
Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність, '''зобов'язані''':
# здійснювати систематичний контроль за радіаційним станом робочих місць, приміщень, території, в санітарно-захисних зонах та зонах спостережень, а також за викидами і скидами радіоактивних речовин;
# розробляти обгрунтування додержання норм радіаційної безпеки щодо нової (модернізованої) продукції, матеріалів і речовин, технологічних процесів і виробництв;
# планувати і проводити заходи щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;
# здійснювати контроль і облік індивідуальних доз опромінення персоналу;
# організовувати проведення періодичних медичних оглядів персоналу;
# регулярно інформувати персонал щодо рівнів іонізуючого випромінювання на робочих місцях та значення отриманих ним доз опромінення;
# своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо виникнення аварійних ситуацій, порушень технологічних регламентів, які створюють загрозу для безпеки людини;
# забезпечувати реалізацію прав громадян та їх об'єднань на надання інформації щодо стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закону]).
Фізичні та юридичні особи, до ліквідації районних аварій згідно з вимогами стандартів, норм і правил захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, які здійснюють практичну діяльність, забезпечують готовність, а також умови отримання дозволів.
Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо для діагностичних або лікувальних цілей, та не перевищувати затверджених в установленому порядку норм.

Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втручанні, повинна реєструватися, а інформація щодо дози опромінення повинна зберігатися в архівах медичних установ '''протягом 50 років''', а по закінченні зазначеного строку передаватися до [https://archives.gov.ua/ua/ Національного архівного фонду].

Пацієнту надається на його вимогу повна інформація про очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі його наслідки.

Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання, пов'язаного з його опроміненням, за винятком, коли таке втручання пов'язане з виявленням небезпечних інфекційних захворювань (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закону]).

== Компенсація та відшкодування шкоди ==
'''Компенсація за перевищення річної основної дозової межіопромінення надається особам, які проживають або тимчасово перебувають на території України, у випадках:'''
* опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності;
* помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів при
* медичному втручанні;
* вимушеного споживання забруднених радіонуклідами продуктів
* харчування та питної води;
* радіаційно небезпечних умов проживання, праці та навчання.
Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється у розмірі 1,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення встановленої цим Законом допустимої межі опромінення. (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закону]).

Підставою для виплати компенсації особам за перевищення річної основної дозової межі опромінення є зафіксований районним міським дозовим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи.

Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впливу іонізуючого випромінювання життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб. У разі смерті особи, що настала внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього коштів на утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Підставою для відшкодування шкоди, заподіяної впливом іонізуючого випромінювання, є встановлення факту заподіяння такої шкоди згідно з законодавством України.

Виплати компенсації за перевищення річної основної дозової межі та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, забезпечуються за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, у результаті практичної діяльності яких сталося перевищення.

Спори щодо виплат компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, розглядаються в судовому порядку.

== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78002471 Постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 805/1239/16-а]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89531464 Постанова Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у справі № 283/518/17-ц]

== Див. також ==
* [[Встановлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності і смерті, іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників аварії на ЧАЕС]]
* [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Куріння тютюнових виробів в заборонених місцях

2023-05-24T11:03:04Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Адміністративна відповідальність */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/481/95-вр#top Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"]
== Заборона куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів==
'''Статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2899-15#Text Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"] (в редакції Закону № 1978-IX від 16.12.2021, яка набрала чинності 11.07.2022 року) передбачено наступні види заборон куріння тютюнових виробів.'''

'''1. Забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов’язаних з їх вживанням, трав’яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів:'''
* у ліфтах і таксофонах;
* у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;
* у приміщеннях та на території навчальних закладів;
* у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
* у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
* у приміщеннях об’єктів культурного призначення;
* у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування;
* у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
* у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
* у приміщеннях гуртожитків;
* на дитячих майданчиках;
* у місцях загального користування житлових будинків;
* у підземних переходах;
* у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі;
* на вокзалах та станціях;
* на зупинках громадського транспорту.
У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: '''''"Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".'''''

'''2. Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.'''

У спеціально відведених в аеропортах місцях для куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака і тексту такого змісту: '''''"Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!".'''''

Адміністрація аеропортів може відводити спеціальні місця для куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, загальна площа яких ''не може перевищувати 5 відсотків загальної площі споруди аеропорту,'' за умови розташування таких місць в окремих відокремлених приміщеннях, які не мають потреби відвідувати люди, що не курять, не вживають, не використовують тютюнові вироби, електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, та обладнання їх витяжною вентиляцією, а також розміщення інформації, передбаченої частиною п’ятою цієї статті.

'''3. Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.'''

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні, дозволяються імпорт та реалізація на митній території України тютюнових виробів, віднесених до кодів 2402 20 90 20 та 2403 99 90 10 згідно з УКТ ЗЕД, з маркуванням, відмінним від маркування, передбаченого статтею 12 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2899-15#Text Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".]
== Куди звернутися ==
Якщо Вам відомо про порушення норм законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення Ви можете звернутися до поліції або до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Що робити, якщо вас обкурюють?
* Ввічливо звернутися до курця з проханням припинити порушення, якщо безпекова ситуація дозволяє.
* Звернутися до адміністрації закладу або установи з вимогою припинити порушення.
* Звернутися до поліції за номером 102.
* Скласти скаргу до Держпродспоживслужби на заклад, адміністрація якого створює умови для куріння або іншим чином порушує норми бездимного законодавства.
== Адміністративна відповідальність ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1881 статті 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - '''тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, '''- тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Також чинним законодавством України передбачені окремі статті за правопорушення, пов’язані з курінням у невстановлених місцях на суднах, куріння в вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також в метрополітенах, куріння в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях.

У випадку куріння в перерахованих місцях, застосовуються спеціальні норми. Частина 2 статті 110 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n854 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачає, що куріння у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також в метрополітенах, тягне за собою попередження або '''накладення штрафу від п’яти (85 грн.) до двадцяти (340 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n890 частини 2 статті 115 Кодексу України про адміністративні правопорушення куріння] у невстановлених місцях на суднах, тягне за собою '''попередження або накладення штрафу від п’яти (85 грн.) До двадцяти (340 грн.) Неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Згідно з частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n943 3 статті 119 Кодексу України про адміністративні правопорушення] куріння в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях, тягне за собою '''попередження або накладення штрафу від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n951 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення], штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через '''п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу''', а в разі оскарження такої постанови – '''не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.'''

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення] встановлює '''адміністративну відповідальність громадян та посадових осіб рекламодавця та/або розповсюджувача реклами''' за порушення вимог законодавства щодо заборони реклами та спонсорства тютюнових виробів (залежно від складу правопорушення на громадян може бути накладено штраф від п'яти до двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб рекламодавця та/або розповсюджувача реклами - '''від ста до трьохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян).'''

Закон також визначає '''фінансові санкції для суб'єктів господарювання у разі порушення ними заборони на рекламу''', стимулювання продажу та спонсорство тютюнових виробів (від тридцяти тисяч гривень до п'ятдесяти тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів).

З метою запобігання вживанню тютюнових виробів та зменшення їх шкідливого впливу на здоров'я людини центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров’я, освіти і науки, молоді та спорту, туризму та курортів, в межах їх повноважень зобов'язані не рідше одного разу в квартал забезпечувати розміщення у друкованих медіа, на телебаченні і радіо соціальної реклами, інших інформаційних матеріалів про шкоду, якої завдають здоров'ю людини вживання тютюнових виробів і вдихання тютюнового диму, що виділяється під час куріння тютюнових виробів, насамперед здоров'ю дітей та молоді, і пропагувати здоровий спосіб життя.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2023-04-19T08:07:07Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Надання додаткової оплачуваної відпустки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 634]
== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Працюючим надана можливість її набуття через широко розвинену мережу вечірнього, заочного та дистанційного навчання. Той, хто в основному віддає перевагу самостійній роботі, навчається заочно. На допомогу заочникам організуються лекції та практичні заняття, проводяться консультації. Контроль за навчанням при заочній формі здійснюється шляхом рецензування письмових завдань, передбачених навчальним планом та прийомом іспитів. Екзаменаційні сесії проводяться в терміни, визначені закладом освіти. Інший порядок навчання встановлений для вечірньої форми навчання. Відвідування занять є обов'язковим для студентів.

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду (ст. 60 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду.Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - основна форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів у закладах вищої освіти, яка передбачена для підготовки аспірантів, пошукувачів кандидатської дисертації за відповідною галуззю.
== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* відпустка надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати (ст. 214 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України])
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається, за їх бажанням, один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням,.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]:
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# ІІІ та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# I та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання державних іспитів у закладах вищої освіти незалежно від рівня акредитації - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - '''два місяці''', а у закладах вищої освіти третього і четвертого рівнів акредитації - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, '''визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Особам, які вступають до аспірантури з одним або кількома складеними кандидатськими іспитами, надається додаткова оплачувана відпустка для складання вступних іспитів, що залишились, із розрахунку 10 днів на кожний іспит. Особи, які склали всі кандидатські іспити, правом на додаткову відпустку для складання вступних іспитів до аспірантури за місцем роботи не користуються. До відпустки не включається час проїзду від місця роботи вступника до аспірантури до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. '''Витрати на проїзд''' та проживання несе вступник. Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника.
До щорічної відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної (професійно-технічної) освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за вечірніми формами навчання, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання атестацій, заліків, іспитів (екзаменів) загальною тривалістю '''35 календарних днів''' протягом навчального року.

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин, а також, за їх бажанням, можуть бути додатково надані ще 1-2 вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.
== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду (ст. 219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Відпустка]]
[[Категорія: Робочий час]]
[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
[[Категорія: Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Матеріальна відповідальність працівників

2023-03-27T11:30:51Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Порядок відшкодування шкоди */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4204400-76 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0447400-77 Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам»]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року по справі № 523/4413/1-ц]
* [http://consultant.parus.ua/?doc=04TP730697 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]
* [https://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/1300-312.html Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2010 року № 312/13/116-10 "Про повну матеріальну відповідальність"]
* [http://document.ua/pro-povnu-materialnu-vidpovidalnist-i-poednannja-profesii-doc145335.html Лист Міністерства соціальної політики України від 29 квітня 2013 року № 61/06/186-13 "Про повну матеріальну відповідальність і поєднання професій"]
== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==
'''<big>Матеріальна відповідальність працівників</big>''' - це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов’язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, завданий підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових зобов’язань ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.130 КЗпП України)].

'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:
* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;
* вина у діях або бездіяльності працівника;
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
== Види матеріальної відповідальності ==
Трудове законодавство передбачає '''два види''' матеріальної відповідальності :
* обмежену
* повну.
=== Обмежена матеріальна відповідальність ===
'''Основний вид''' матеріальної відповідальності працівника - '''обмежена матеріальна відповідальність''', яка полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власникові (уповноваженому ним органу) пряму дійсну шкоду, але '''''не більше його середнього місячного заробітку'''''. 
У відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.133 КЗпП України] обмежену матеріальну відповідальність несуть:
# '''''працівники''''' за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їхньому виготовленні, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування, - '''у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку'''; 

# '''''керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники''''' при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, - '''у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку'''.
=== Повна матеріальна відповідальність ===
'''''Повна матеріальна відповідальність''''' працівників у розмірі заподіяної шкоди без будь-якого обмеження передбачена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.134 КЗпП України]. 
'''<big>Перелік підстав</big>''' притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься в цій статті, є '''вичерпним'''.
{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Підстава !! Детальна інформація
|-
| 1 || між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.135-1 КЗпП України] укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей || Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
'''''Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність''''' затверджуються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом визначено посади та роботи, при виконанні яких з працівником укладається такий вид договору. На сьогоднійшній день застосовується [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0447400-77 '''''Перелік посад і робіт'''''], затверджений ще у 1977 році.Зокрема, 20 червня 2018 року до такого висновку дійшов Верховний Суд ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 справа № 523/4413/1-ц]).
Якщо виконання обов'язків з обслуговування матеріальних цінностей є основною трудовою функцією працівника, обумовленою при прийнятті на роботу, і, відповідно до чинного законодавства, з ним повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, то відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийняття громадянина на таку роботу(посаду). Така відмова без поважної причини вже прийнятого на роботу працівника вважається порушенням трудової дисципліни з відповідними юридичними наслідками. У разі відмови з поважних причин власник зобов'язаний надати працівникові іншу роботу, а за її відсутності або відмови від переведення працівник може бути звільнений за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п.1 ст.40 КЗпП України]. 
|-
| 2 || майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами || Ця підстава передбачає одноразове завдання для працівника одержати цінності, а не постійну трудову функцію. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника,
якому видано разову довіреність з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. 
Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися:
* головному бухгалтеру підприємства;
* особам, яким за вироком суду заборонено обіймати матеріально відповідальні посади протягом певного часу;
* особам, що мають судимість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знято і не погашено.
|-
| 3 || шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку || До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної злочином, повинні додаватися докази, що підтверджують вчинення працівником таких дій, встановлених у порядку кримінального судочинства. Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв’язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності.
Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину
|-
| 4 || шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані || Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду. 
Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків. Власник зобов’язаний довести, що шкоду заподіяно працівником у нетверезому стані. 
Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо. Вони повинні бути відповідно оцінені судом при вирішенні питання про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності.
|-
| 5 || шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування || '''''Обов'язкова умова''''' - умисне заподіяння такої шкоди. 
Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), '''''настає обмежена матеріальна відповідальність'''''.
|-
| 6 || відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків || Випадки матеріальної відповідальності, які передбачені спеціальними нормативно-правовими актами. Зокрема, за шкоду, заподіяну:
* перевитратою пального на автомобільному транспорті;
* отриманням посадовою особою премій внаслідок допущених з її вини викривлень даних про виконування робіт;
* розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних матеріалів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей;
* витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця у разі його звільнення. При цьому мають бути наявні 2 обов'язкових факти:
# звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або за власним бажанням без поважної причини;
# протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням.
|-
| 7 || шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків || Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. 
Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. 
''Типовим прикладом'' такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях, при виконанні на обладнанні (приладах, автотранспорті) підприємства роботи, яка не належить до трудової функції працівника.
|-
| 8 || службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу || Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене
|-
| 9 || керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати || '''''Обов'язкові умови''''': 
# несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;
# виплата компенсацій за порушення строків її виплати;
# Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством
|-
|}
== Порядок відшкодування шкоди ==
Існує '''три варіанти''' відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником:
* '''''Добровільне відшкодування. '''''
* '''''Стягнення за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу'''''.
* '''''Відшкодування в судовому порядку'''''. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Ст. 136 КЗпП] України регламентує порядок відшкодування шкоди. 
'''Стягнення шкоди провадиться шляхом:'''
* Відрахування із заробітної плати працівника на підставі розпорядження: 
# власника або уповноваженим ним органом, якщо '''''шкода завдана працівниками у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку'''''; 
# вищестоящого в порядку підлеглості органу, якщо '''''шкода заподіяна керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками'''''. 
Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено '''не пізніше двох тижнів''' від дня виявлення шкоди і звернено до виконання '''не раніше семи днів''' з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згодний з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в [[Комісія по трудових спорах|КТС]], а у разі незгоди з рішенням КТС — у суді. Працівник має право відразу звернутися до суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
* Подання власником позову до районного (міського) суду - '''''в інших випадках'''''.
Такий позов може бути подано '''протягом одного року''' з дня виявлення заподіяної шкоди. 
'''''Днем виявлення шкоди''''' є:
# день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди;
# день підписання акта або висновку, якщо шкода встановлена у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства.
== Визначення розміру відшкодування ==
Якщо працівник згоден із розміром збитків, то він може добровільно покрити шкоду, заподіяну підприємству, повністю або частково. За згодою власника працівник також може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно чи поправити пошкодження. 
'''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':
* за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами;
* за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;
* за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.
Законодавством може бути встановлено '''''окремий порядок''''' визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні,:
* заподіяної підприємству, установі, організації: 
# розкраданням;
# умисним зіпсуттям;
# недостачею окремих видів майна та інших цінностей;
# втратою окремих видів майна та інших цінностей;
* у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної '''''з вини кількох працівників''''', визначається для кожного з них з урахуванням:
# ступеня вини;
# виду матеріальної відповідальності;
# межі матеріальної відповідальності.
== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]
== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==
При визначенні розміру відшкодування, згідно ст. 137 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] враховуються:
* пряма дійсна шкода;
* ступінь вини працівника;
* конкретна обстановка, за якої шкоду було заподіяно. 
Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

== Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ==
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Спадкування права на вклад у банку

2023-02-17T09:18:20Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Права на спадкування вкладу у банку */

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України ];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність" ]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/ Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03 Інструкція Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Права на спадкування вкладу у банку ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 1228 Цивільного кодексу України] вкладник має право розпорядитися своїм правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

'''Спадкування права на вклад у банку може виникати:'''

1) шляхом складення заповіту;

2) шляхом складення спеціального розпорядження банку;

3) на підставі загальних норм спадкування за законом.

Зважаючи на те, що право на банківський вклад входить до складу спадщини, на нього поширюються загальні правила щодо порядку прийняття спадщини, відмови спадкоємця від спадщини тощо.

Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.
== Види банківських вкладів: ==
# зі спеціальними вказівками вкладників (можливість вкладника розпорядитись правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, зробивши відповідне розпорядження вкладом банку). Щодо складання заповіту, то у ньому вкладник може зазначити також вказівки щодо розпорядження вкладом.
# вклади, в яких не зроблене розпорядження банківській (фінансовій) установі.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
== Випадки визначення спадкоємця, до якого переходитиме право на вклад: ==
* за умови, що заповіт складено після вчинення заповідального розпорядження банку (фінансовій установі), то заповіт повністю або частково скасовує заповідальне розпорядження, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця;
* за тієї ситуації, коли заповідальне розпорядження банку вчинено після складення заповіту, в якому було визначено спадкоємця вкладу, то воно змінює таку особу;
* у разі відсутності заповіту вклад спадкується за заповідальним розпорядженням;
* за умови відсутності заповіту та заповідального розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.
== Спадкування права на банківський вклад на підставі спеціального розпорядження у банку ==
Спадкування на підставі спеціального розпорядження у банку буде мати місце, якщо вкладником не було складено заповіту взагалі або ж якщо розпорядження, вчинене після складання заповіту, повністю або частково скасовує заповіт. Варто відзначити, що ЦК України прямо не встановлює вимог щодо складання розпорядження банку щодо права на вклад на випадок смерті, втім слід враховувати, що розпорядження може міститися в тексті договору про банківський вклад або ж викладатися в окремому документі.

В останньому випадку документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається у банківській справі вкладника про оформлення депозиту. Спадкодавець у розпорядженні може визначити одну або декілька осіб, яким переходитиме право на вклад, та розмір вкладу в частках. У випадку, коли частки не визначені, кожен зі спадкоємців матиме право на вклад у рівних частинах.
== Вимоги до заповідального розпорядження на вклад: ==
* заповідальне розпорядження може міститися як в окремому документі, так і в тексті самого договору;
* якщо заповідальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання;
* за умови, що заповідальне розпорядження втілюється в окремому документі, він засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.
== Термін, за яким треба звернутися для оформлення своїх спадкових прав ==
Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися протягом '''шести місяців''' з дня смерті вкладника до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
== Особливості, щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі): ==
* об’єктом правонаступництва виступатиме в правовідносинах не сам вклад, а право вимагати від банку його видачі;
* нотаріус за певних обставин може видати спадкоємцеві '''дозвіл на одержання частини вкладу''' до закінчення строку на прийняття спадщини. Правова природа розпорядження правом на вклад залежить від форми його закріплення. У тому випадку, коли таке розпорядження міститься в окремій заяві, воно є одностороннім правочином. Якщо ж розпорядження вкладника міститься в договорі банківського вкладу, розпорядження є умовою цього договору, що наближає договір банківського вкладу до договору на користь третьої особи;
* якщо особа, при житті, яка відкривала вклад у банку (фінансовій установі), не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку.
[[Категорія:Спадкове право‎]]

Переуступка майнових прав

2022-12-30T07:09:11Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Законодавство: */

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5065 Зобов'язанням] є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Можуть бути відступлені права вимоги за будь-якими договорами (купівля-продаж, постачання, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
#[https://ips.ligazakon.net/document/view/as130457?ed=2013_11_19 Постанова ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370].
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
== Істотні умови договору про відступлення права вимоги. ==
* Форма договору про відступлення права вимоги.(правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
* Двосторонній правочин (договір)''.''
* Сторони. Первісний кредитор та новий кредитор, якому первісний кредитор передає свої права.
* Оплатність. Може бути оплатним або безоплатним
* Предмет договору - передача кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
*Може передбачати правонаступництво,виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), виконання обов'язку боржника третьою особою.
== Спорідненість з договором купівлі-продажу. ==
Договори відступлення права вимоги кваліфікуються як договори купівлі-продажу права вимоги (відповідно до Постанови ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договір купівлі-продажу та договір відступлення права вимоги відрізняються за своєю правовою природою, оскільки договір відступлення права вимоги не завжди є договором купівлі-продажу права вимоги, і навпаки.
== Відмінності відступлення права вимоги від договору факторингу. ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Факторинг] вважається фінансовою послугою.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відмінні ознаки договору факторингу від відступлення права вимоги :
* Предметом договору є право грошової вимоги до іншої особи (строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)

* Фактор передає або зобов'язується передати в розпорядження іншої сторони грошові кошти.

* Послуга є оплатною.
Зазначені ознаки слід враховувати під час інтерпретації договору відступлення права вимоги як факторингу .

<nowiki>[[Категорія:Цивільне право]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-29T13:43:29Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Істотні умови договору про відступлення права вимоги. */

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5065 Зобов'язанням] є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Можуть бути відступлені права вимоги за будь-якими договорами (купівля-продаж, постачання, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
#Постанова ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370.
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
== Істотні умови договору про відступлення права вимоги. ==
* Форма договору про відступлення права вимоги.(правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
* Двосторонній правочин (договір)''.''
* Сторони. Первісний кредитор та новий кредитор, якому первісний кредитор передає свої права.
* Оплатність. Може бути оплатним або безоплатним
* Предмет договору - передача кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
*Може передбачати правонаступництво,виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), виконання обов'язку боржника третьою особою.
== Спорідненість з договором купівлі-продажу. ==
Договори відступлення права вимоги кваліфікуються як договори купівлі-продажу права вимоги (відповідно до Постанови ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договір купівлі-продажу та договір відступлення права вимоги відрізняються за своєю правовою природою, оскільки договір відступлення права вимоги не завжди є договором купівлі-продажу права вимоги, і навпаки.
== Відмінності відступлення права вимоги від договору факторингу. ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Факторинг] вважається фінансовою послугою.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відмінні ознаки договору факторингу від відступлення права вимоги :
* Предметом договору є право грошової вимоги до іншої особи (строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)

* Фактор передає або зобов'язується передати в розпорядження іншої сторони грошові кошти.

* Послуга є оплатною.
Зазначені ознаки слід враховувати під час інтерпретації договору відступлення права вимоги як факторингу .

<nowiki>[[Категорія:Цивільне право]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-29T13:33:54Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5065 Зобов'язанням] є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторона у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За договором відступлення права вимоги можуть бути відступлені права вимоги за будь-якими договорами (купівля-продаж, постачання, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
#Постанова ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370.
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
== Істотні умови договору про відступлення права вимоги. ==
* Форма договору про відступлення права вимоги. Договір про відступлення права вимоги вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; Договір про відступлення права вимоги у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
* Двосторонній правочин (договір)''.''
* Сторони. Первісний кредитор та новий кредитор, якому первісний кредитор передає свої права.
* Оплатність. Може бути оплатним або безоплатним
* Предмет договору Відступлення права вимоги виконання обовֹ’язку у конкретному зобов’язанні.
* Зобов’язання може передбачати передачу коштів і передачу товарів, виконання робіт чи послуг.
* Наслідком виконання договору є заміна кредитора у зобов’язанні.
== Спорідненість з договором купівлі-продажу. ==
Договори відступлення права вимоги кваліфікуються як договори купівлі-продажу права вимоги (відповідно до Постанови ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договір купівлі-продажу та договір відступлення права вимоги мають різну правову природу, оскільки договір відступлення права вимоги не завжди є договором купівлі-продажу права вимоги, і навпаки.

== Відмінності відступлення права вимоги від договору факторингу. ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Факторинг] вважається фінансовою послугою.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відмінні ознаки договору факторингу від відступлення права вимоги :

* Предметом договору є право грошової вимоги до іншої особи (строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)

* Фактор передає або зобов'язується передати в розпорядження іншої сторони грошові кошти.

* Послуга є оплатною.

Зазначені ознаки слід враховувати під час інтерпретації договору відступлення права вимоги як факторингу .

<nowiki>[[Категорія:Цивільне право]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-29T13:30:40Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5065 Зобов'язанням] є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторона у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За договором відступлення права вимоги можуть бути відступлені права вимоги за будь-якими договорами (купівля-продаж, постачання, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
#Постанова ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370.
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#n84 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]

== Істотні умови договору про відступлення права вимоги. ==

* Форма договору про відступлення права вимоги. Договір про відступлення права вимоги вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; Договір про відступлення права вимоги у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
* Двосторонній правочин (договір)''.''
* Сторони. Первісний кредитор та новий кредитор, якому первісний кредитор передає свої права.
* Оплатність. Може бути оплатним або безоплатним
* Предмет договору Відступлення права вимоги виконання обовֹ’язку у конкретному зобов’язанні.
* Зобов’язання може передбачати передачу коштів і передачу товарів, виконання робіт чи послуг.
* Наслідком виконання договору є заміна кредитора у зобов’язанні.

== Спорідненість з договором купівлі-продажу. ==
Договори відступлення права вимоги кваліфікуються як договори купівлі-продажу права вимоги (відповідно до Постанови ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договір купівлі-продажу та договір відступлення права вимоги мають різну правову природу, оскільки договір відступлення права вимоги не завжди є договором купівлі-продажу права вимоги, і навпаки.

Переуступка майнових прав

2022-12-27T14:02:00Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

<nowiki>[[Категорія:Цивільне право]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-27T14:01:09Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

[ [ Категорія: Цивільне право ] ]

Переуступка майнових прав

2022-12-27T14:00:24Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

<nowiki>[[ Категорія: Цивільне право ]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:59:59Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

<nowiki>[[ Категорія:Цивільне право ]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:59:19Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:58:54Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:58:17Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

<nowiki>[[ Категорія: Цивільне право ]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:57:51Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

<nowiki>[[ Категорія : Цивільне право ]]</nowiki>

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:22:33Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:21:22Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T13:00:28Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:58:55Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:58:11Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:57:44Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

[ Категорії: Цивільне право ]

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:57:11Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:56:29Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:55:53Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:53:53Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
== Законодавство: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]
== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

[ Категорія : Цивільне право ]

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:53:11Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:52:37Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Переуступка майнових прав

2022-12-27T12:51:58Z

Yelyzaveta .krychevtsova: Створена сторінка: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредито...

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Відступлення права вимоги] - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

== Законодавство: ==

# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 Податковий кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text кодекс України. Цивільний кодекс України.]

== Підстави заміни кредитора у зобов'язанні ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

* передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
* правонаступництва;
* виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
* виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

== Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні ==
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

== Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні ==
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

== Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається ==
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

== Порядок заміни кредитора у зобов'язанні ==
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

== Докази прав нового кредитора у зобов'язанні ==
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

[Категорія : Цивільне право]

Землі індустріальних парків

2022-11-21T09:00:45Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Право на створення індустріальних парків */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#Text Закон України «Про індустріальні парки»]
== Загальні положення ==
'''Землі індустріальних парків''' – це землі промисловості в межах земельних ділянках площею не менше 15 гектарів і не більше 700 гектарів.

Створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюються на засадах вільного доступу до інформації про можливість використання земель для створення індустріальних парків; конкурентності у виборі керуючої компанії на землях державної та комунальної власності; гарантування прав на земельні ділянки у межах індустріального парку; державної підтримки створення індустріальних парків; державного стимулювання залучення інвестицій в індустріальні парки.
== Право на створення індустріальних парків ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n32 ст. 5 Закону України «Про індустріальні парки"], право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які згідно з Конституцією України здійснюють право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділені повноваженнями розпорядження земельними ділянками, а також орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n34 ст. 6 Закону України «Про індустріальні парки»] право на створення індустріальних парків на землях приватної власності мають власники чи орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n36 Статею 7 Закону України «Про індустріальні парки»] передбачено, що на земельних ділянках, які передані в оренду, індустріальні парки можуть створюватися з ініціативи орендарів після внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки та прийняття орендодавцем рішення про погодження концепції індустріального парку.
== Вимоги до земельної ділянки у межах індустріального парку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n39 Cт. 8 Закону України «Про індустріальні парки»], земельна ділянка, використання якої планується для створення та функціонування індустріального парку, може розташовуватися у межах або за межами населених пунктів і повинна відповідати таким вимогам:
# належати до земель промисловості;
# бути придатною для промислового використання з урахуванням умов та обмежень, встановлених відповідною містобудівною документацією;
# площа земельної ділянки або сукупна площа суміжних земельних ділянок повинно становити не менше 10 гектарів та не більше однієї тисячі гектарів. Допускається розташування між земельними ділянками індустріального парку земельних ділянок, на яких розташовано або передбачається розташувати відповідно до містобудівної документації виключно об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
== Умови використання земельної ділянки у межах індустріального парку ==
Використання земельних ділянок у межах індустріального парку на землях державної чи комунальної власності здійснюється з додержанням таких умов, що передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n44 ст. 9 Закону України «Про індустріальні парки»]:
# строк використання земельної ділянки у межах індустріального парку повинен бути не менше 30 років з дня прийняття рішення про створення індустріального парку;
# використання земельних ділянок у межах індустріальних парків повинно відповідати санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам.
== Вибір території для індустріального парку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n48 Cт. 10 Закону України «Про індустріальні парки»], вибір території для створення індустріальних парків на землях державної чи комунальної власності здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а також за рахунок залучених інвестицій, коштів приватних інвесторів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

У межах індустріального парку використання учасниками земельних ділянок може здійснюватися у правових формах, передбачених Земельним кодексом України.

'''Правові форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків
'''
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n51 Ст. 11 Закону України «Про індустріальні парки»] встановлює форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків.

Керуюча компанія, що у встановленому законом порядку набула право оренди на землі індустріального парку, передає у володіння та користування земельні ділянки (суборенду) з правом їх забудови учасникам відповідно до земельного законодавства України.

У разі якщо на одну земельну ділянку у межах індустріального парку претендують два і більше потенційних учасників, керуюча компанія зобов’язана провести конкурс з вибору учасника з урахуванням концепції індустріального парку.

Земельна ділянка із земель державної чи комунальної власності, вільна від забудови, у межах індустріального парку надається керуючій компанії на умовах оренди у встановленому законодавством порядку.

Якщо індустріальний парк створюється на землях приватної власності, права на земельні ділянки можуть передаватися учасникам індустріального парку та/або керуючій компанії ініціатором його створення у формах та в порядку, передбачених законодавством.

Якщо ініціатором створення індустріального парку виступає орендар земельної ділянки, ця земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду безпосередньо учасникам відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Земельні ділянки надаються учасникам для будівництва та обслуговування об’єктів нерухомості, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Кошти, одержані від продажу земельних ділянок державної і комунальної власності на території індустріального парку, зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

До об’єктів, що можуть розміщуватися на території індустріального парку належать:

1) офіси керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;

2) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти;

3) наукові парки, акселератори, лабораторії з розвитку інноваційних технологій;

4) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;

5) пожежні частини;

6) озеленені території;

7) виробничі, складські будівлі та споруди, об’єкти логістичної інфраструктури;

8) інженерні будівлі та споруди;

9) об’єкти поводження з відходами (крім захоронення відходів);

10) інші об’єкти, не заборонені законодавством.

Джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

==Обмеження щодо створення індустріальних парків==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n48 ст. 7-1 Закону України «Про індустріальні парки»] існує ряд обмеження щодо їх створення.

Ініціатор створення, керуюча компанія не можуть бути створені/засновані фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, або юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні Податкового кодексу України.

Учасниками або іншими суб’єктами індустріального парку не можуть бути суб’єкти господарювання будь-якої форми власності, створені фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, є юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.
[[Категорія:Земельне право]]

Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

2022-10-24T08:49:00Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Підстави усунення перешкод у користуванні */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] проголошує недоторканність житла (ст.30). Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 41] Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] у ст. 47 проголошує, що '''кожен має право на житло'''. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України], правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України] визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Частиною 1 статті 321 ЦК України] передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Приписами статті 379 Цивільного кодексу України] передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що '''правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах'''.

П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], '''гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла'''.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], а їхні права та обов’язки - ст. 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які '''встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами'''. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

В Україні виникають питання щодо житла, яке не використовується власниками протягом досить тривалого часу. Так, деякі власники вже змінили місце проживання на території України на територію інших держав. Якщо такі співвласники багатоквартирного житлового будинку не беруть участі в його утриманні протягом певного часу, наприклад 3-х років, то необхідно ставити питання про використання житла не за призначенням.

ЖК України поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.

Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

'''Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.''' Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном '''власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.'''
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
За змістом частини першої статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до глави 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.'''

Відповідно до ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.

Відповідно до ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] '''кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю'''. Частиною 4 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] встановлено принцип непорушності приватної власності.

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном''' і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України ласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що '''право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.'''

Стаття 379 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Глава 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] визначає житло об'єктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають '''право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд'''. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено п'''раво власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.'''

Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] '''позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.'''

[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Суди‎]]

Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства

2022-09-23T06:19:49Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Автомобільний транспорт і його склад */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про транспорт»]
== Автомобільний транспорт і його склад ==
Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

До складу автомобільного транспорту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#n12 входять :]
* підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти,
* авторемонтні і шиноремонтні підприємства,
* рухомий склад автомобільного транспорту,
* транспортно-експедиційні підприємства,
* автовокзали і автостанції,
* навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади,
*землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства,
*лінійні виробничі споруди.
*службово-технічні будівлі,
*станції технічного обслуговування,
*автозаправні станції,
* інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
== Землі автомобільного транспорту ==
До земель автомобільного транспорту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n565 належать :]
* землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства,
* землі під автовокзалами, автостанціями,
* землі під лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування,
* землі під автозаправними станціями,
* землі під автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами,
* землі під авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними землі для перечеплення,
* землі під службовими та культурно-побутовими будівлями,
* землі під іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту,
*землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства,
Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.
== Землі дорожнього господарства ==
До земель дорожнього господарства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n565 належать:]
* землі під проїзною частиною,
* землі під узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням,
* землі під резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками,
* землі під водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням,
* паралельні об'їзні дороги,
* поромні переправи,
* снігозахисні споруди і насадження,
* протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;
* майданчики для стоянки транспорту і відпочинку,
* підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
* будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;
* захисні насадження
* придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#n250 ділової].
[[Категорія:Земельне право]]

Звільнення працівника за аморальний проступок

2022-08-18T05:46:05Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Порядок оскарження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
== Загальна інформація ==
'''Аморальним проступком''' є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Вчинення аморального проступку є додатковою підставою до розірвання трудового договору з ініціативи власника з окремими категоріями працівників за певних умов ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. З частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП УКраїни]).

Проте за всіх обставин вчинення аморального проступку має бути достовірно доведено. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.
== Підстави звільнення працівника за аморальний проступок ==
Вчинення аморального проступку є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника з окремими категоріями працівників за певних умов ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. З частини першої ст. 41 КзПП УКраїни]). Це стосується насамперед працівників, що займаються виховною діяльністю.До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, а саме: 
'''вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів'''. 
Якщо працівник, що займається виховною діяльністю, недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України]. 
Таке звільнення допускається, як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 
* '''аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;'''
* '''вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.'''
У той же час, не кожен проступок може вважатися аморальним. Окрім того, сам термін «аморальний проступок» не конкретизований законодавцем. У кожному випадку варто визначати: чи настали негативні наслідки або можуть настати пізніше ці наслідки і вони зумовлені вчиненням аморального проступку

== Порядок оскарження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 221 КзПП УКраїни] органами, які розглядають трудові спори, є:
* комісії з трудових спорів (що утворюються безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях з кількістю працівників не менше 15 чоловік);
* районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і роботодавцем, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації. Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. У разі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник чи власник (або уповноважений ним орган) можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 (ст. 225 КзПП УКраїни)].

Аморальний проступок є оціночним поняттям. Немає і чітких критеріїв для визначення того, наскільки такий проступок несумісний із продовженням роботи. Тому суди вирішують такі питання з урахуванням конкретних обставин справи.
Однак відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП звільнення можливе не за будь-який аморальний проступок, а лише за такий, що несумісний із продовженням даної роботи. У судовій практиці немає чіткого визначення різниці між проступками, сумісними і несумісними із продовженням роботи. Тому вирішення питання щодо сумісності чи несумісності проступку із продовженням роботи працівника покладено на роботодавця з урахуванням конкретних обставин, які мають бути документально підтверджені доказами (наприклад, акт, що свідчить про вчинення проступку, який може бути підтверджений свідками, постанова про порушення кримінальної справи, протокол про адміністративне правопорушення тощо).
Що стосується судового розгляду трудових спорів, то звернутися з позовом про порушення трудових прав може будь-яка особа, яка вважає, що її права порушили. Право на звернення до суду для вирішення трудових спорів закріплено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України, а саме ст.124.]
Позивачу необхідно подавати позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява подається до суду за місцем проживання позивача.
До позовної заяви треба долучити:
* копію позовної заяви;
* копію наказу про прийняття на роботу;
* копію наказу про звільнення;
* довідку про розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи.
Важливо пам'ятати про терміни подання позовної заяви. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КзПП УКраїни]). У разі пропуску строку з поважних причин суд може його поновити.

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 зі ст. 157 Цивільного процесуального кодексу] суд розглядає справи про поновлення на роботі протягом розумного строку, але не більше одного місяця. 
Крім того, у судовому порядку незаконно звільнений працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 237-1 КзПП УКраїни]).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність

2022-07-26T06:29:55Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Вимоги до приватного виконавця */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень суду»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://kyivobljust.gov.ua/news/info/derjavna-vikonavcha-slujba-yak-zvyazatis-iz-derjavnimi-vikonavtsyami?fbclid=IwAR1pYKBLZd58n_6EdHHEyw3aUgZT56QjCc3y-2QcZFnTtqRn3_66MAhtlpo Контакти для термінового зв'язку з органами державної виконавчої служби].
|}
== Правова основа і принципи діяльності державного та приватного виконавця ==
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], Закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] органи державної виконавчої служби та приватні виконавці здійснюєть свою діяльність з дотриманням принципів:
* верховенства права,
* законності,
* незалежності,
* справедливості, неупередженості та об’єктивності,
* обов’язковості виконання рішень,
* диспозитивності,
* гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами,
* розумності строків виконавчого провадження,
* співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
'''Державний виконавець та приватний виконавець повинні''' здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

'''Важливо:''' до професійної таємниці належить інформація, що стала відома державному виконавцю, приватному виконавцю, помічнику приватного виконавця у зв’язку із здійсненням професійної діяльності. Обов’язок зберігати професійну таємницю поширюється на особу і після її звільнення з посади державного виконавця чи припинення діяльності приватного виконавця, помічника приватного виконавця. Державний виконавець, приватний виконавець можуть надавати іншим особам інформацію, що містить професійну таємницю, виключно у випадках і порядку, передбачених законом.

Державний виконавець, приватний виконавець зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
== Компетенція державних виконавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n40 Державними виконавцями] є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій цієї статті, видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (для керівників органів державної виконавчої служби та їх заступників - не нижче другого рівня), володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"] підлягають примусовому виконанню державними виконавцями рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України,[[Файл:30 1.jpg.jpg|альт=Путівник виконавчого провадження|міні|Путівник виконавчого провадження]]2) судові накази,
3) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом,

4) виконавчих написів нотаріусів,

5) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій,

6) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди,

7) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом,

8) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами,

9) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України,

10) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
== Вимоги до приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n95 Приватним виконавцем] може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Приватним виконавцем не може бути особа:
* яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою цієї статті;
* визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
* яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
* яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;
* якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;
* звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов’язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення. Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До інформації про офіс приватного виконавця належать:

1) поштова адреса офіса;

2) номер телефону, номер факсу офіса;

3) адреса електронної пошти;

4) номер мобільного телефону приватного виконавця.

У разі здійснення в одному офісі діяльності двох і більше приватних виконавців офіс приватних виконавців повинен забезпечувати можливість здійснення кожним приватним виконавцем своєї діяльності одночасно, окремо та незалежно від інших приватних виконавців, у тому числі забезпечувати окреме зберігання документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей, діловодства та архіву кожного приватного виконавця.

Приватний виконавець зобов’язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію та кожні п’ять років з дня отримання посвідчення приватного виконавця безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування.

Підвищення кваліфікації може передбачати платне або безоплатне відвідування приватними виконавцями навчальних курсів, тренінгів, семінарів, що організовуються органами самоврядування приватних виконавців. Відмова приватного виконавця від участі у зазначених заходах не може бути підставою для його недопущення до складення іспиту.

== Компетенція приватних виконавців ==
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень,передбачених статтею 3 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»], тобто тих же, що виконують державні виконавці, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною,

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету,

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону,

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи,

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини,

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності,

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб,

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена,

9) рішень про конфіскацію майна,

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання,

11) інших випадків, передбачених Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] та Законом України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].
== Обов'язки виконавців ==
'''Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] передбачено що виконавець під час вчинення виконавчих дій зобов‘язаний діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і домагатися виконання рішень в повному обсязі.'''

Виконавець зобов’язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження,

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання,

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],

5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Крім того, '''приватний виконавець зобов’язаний''' забезпечити зберігання документів діловодства та архіву протягом усього строку здійснення ним діяльності., а також подавати Міністерству юстиції України інформацію про свою діяльність у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

'''Приватний виконавець для здійснення діяльності зобов’язаний відкрити в державному банку окремі рахунки для''':

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам,

2) зарахування коштів виконавчого провадження,
[[Файл:1531328576 4.jpg|альт=приватні виконавці|міні|приватні виконавці]]
3) зарахування винагороди.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' постійно підвищувати свою кваліфікацію та кожні п’ять років з дня отримання посвідчення приватного виконавця безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування.

'''Забороняється''' здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення або припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

'''Забороняється''' здійснення діяльності приватного виконавця без чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності.

'''Забороняється:''' протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

'''Державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо:'''

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.

Пов’язаними особами у цьому контексті є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.
== Права виконавців ==
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

'''Закон дозволяє''' виконавцям для проведення виконавчих дій за потреби залучати понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень '''виконавець має право''' на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

'''Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у таких випадках:'''

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

'''Приватний виконавець має право''' отримувати винагороду за вчинення виконавчих дій.

'''Приватний виконавець уповноважений''' зберігати кошти, цінні папери або інші цінності, що вилучаються у боржника за результатами вчинення виконавчих дій, для подальшої їх передачі стягувачу.

'''Приватний виконавець має право''' мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.
=== Права та обов’язки помічника приватного виконавця ===
Помічник приватного виконавця працює під керівництвом приватного виконавця. Приватний виконавець відповідальний за діяльність помічника під час вчинення виконавчих дій, у тому числі за шкоду, завдану діями помічника сторонам виконавчого провадження і третім особам.

Помічник приватного виконавця зобов’язаний виконувати свої професійні обов’язки відповідно до законодавства, умов трудового договору (контракту), вказівок та інструкцій приватного виконавця.

Помічник приватного виконавця складає проекти документів виконавчого провадження, бере участь у прийомі відвідувачів, забезпечує ведення діловодства і архіву, без права підписання документів виконавчого провадження, подає їх та отримує за пред’явленням посвідчення, виконує інші доручення приватного виконавця у справах, що перебувають у провадженні, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця припиняється у разі:

1) припинення трудових відносин з приватним виконавцем з підстав, визначених законодавством про працю і трудовим договором (контрактом);

2) припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

2. Діяльність помічника приватного виконавця зупиняється одночасно із зупиненням права на здійснення діяльності приватного виконавця.

== Відповідальність приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n312 За вчинення дисциплінарного проступку] до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) догана;

3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;

4) припинення діяльності приватного виконавця.

Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:
* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця,
* порушення правил професійної етики приватного виконавця,
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення,
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків,
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
== Винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження ==
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n219 Основна винагорода] приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов’язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

Солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.

Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.
== Відповідальність державного виконавця ==
Державний виконавець за вчинення протиправних дій як державний службовець несе відповідальність згідно Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінального кодексу України]

За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"].

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до державного службовця, який заподіяв шкоду. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Кримінальна відповідальність настає за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг.

До таких злочинів відносяться:
* зловживання владою або службовим становищем
* зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
* службове підроблення
* службова недбалість
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
* провокація підкупу.
== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/ddvs Департамент державної виконавчої служби]
== Див. також ==
* [[Дисциплінарне провадження щодо державного службовця]]
* [[Інститут приватних виконавців]]
* [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
* [[Оскарження дій державних виконавців]]
* [[Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Оформлення права на спадщину

2022-06-28T08:05:36Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Що входить у спадщину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦКУ)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється.'''

Тимчасово не здійснюється видача свідоцтв про право на спадщину!

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Наразі наявна можливість здійснювати дії, які не потребують використання єдиних та державних реєстрів, які не функціонують (відкриття спадкової справи, прийняття заяв тощо).

'''На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено [https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Види спадкування ==
* за законом;
* за заповітом.
Заповіт про спадщину – це письмовий документ на спадщину, який містить розпорядження людини на випадок смерті щодо належного їй майна, майнових прав. Заповіт обов’язково підлягає посвідченню нотаріусом і один екземпляр залишається в нотаріальній справі.

За відсутності заповіту або якщо заповіт стосується лише частини спадщини, а не всього майна, відбувається спадкування за законом в порядку черговості.
== Що входить у спадщину ==
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

== Куди подається заява про прийняття спадщини ==
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Незалежно від того, чи ви є спадкоємцем за законом або за заповітом, для прийняття спадщини у встановлений законодавством термін потрібно подати заяву нотаріусу, в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування. Оформити спадщину можна як у державного, так і приватного нотаріуса, '''за місцем відкриття спадщини'''. 
Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання померлого (населений пункт) або ж якщо воно невідоме – за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини). Тобто, для того, щоб вступити у спадщину, ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса в тому населеному пункті, де був зареєстрований (прописаний) померлий або ж де знаходиться його майно.

== Усунення від права на спадкування ==
Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Ці положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ці положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

== Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину ==
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1296 ЦКУ]).

'''Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину'''.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 (стаття 1297 ЦКУ)].

Крім заяви особа повинна подати нотаріусу: документи, які підтверджують факт смерті особи після якої відкрилась спадщина, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; докази родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем; документи, що підтверджують, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю; документи, що підтверджують плату за видачу свідоцтва про право на спадщину.
== Строк видачі свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1298 ЦКУ]).
== Якщо пропущено строк для прийняття спадщини ==
У разі пропуску строку для прийняття спадщини можна вирішити цю проблему двома шляхами.
# якщо є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, і вони не заперечують проти вашого вступу в спадщину, то за наявності їх письмової згоди ви подаєте нотаріусу заяву.
# якщо інші спадкоємці заперечують або їх немає, то нотаріус відмовить в оформленні спадщини. У такому випадку строк прийняття спадщини доведеться продовжувати в судовому порядку. При зверненні до суду з заявою необхідно пояснити, чому термін був пропущений. Суд продовжує строки, які були пропущені з поважних причин.
== Які причини пропуску строку вважаються поважними ==
* тривала хвороба, що обмежує можливість пересування;
* довгострокове відрядження;
* знаходження в місцях позбавлення волі;
* незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі) і так далі. 
'''Увага!''' Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається! Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.
== Державна реєстрація права на спадщину ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
== Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ==
За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1300 ЦКУ]).
== Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1301 ЦКУ]).
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Захист прав фізичної особи при визначенні національності

2022-05-23T06:50:53Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Внесення змін до актових записів цивільного стану */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_055 Рамкова конвенція про захист національних меншин]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12 Закон України «Про національні меншини в Україні»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"]

* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_13_29-09-2016/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 12 «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв’язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану»]

== Поняття «національність» особи ==

Поняття «національність» означає приналежність особи до нації, держави або народу.

Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12#n15 законодавству.]

Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.

Кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особа має право на індивідуальність та збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 300 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність''' (ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12 Закону України «Про національні меншини в Україні"]). Це означає, що будь-який громадянин у будь-який час може довести свою національну ідентичність, змінивши національність, яку в дитинстві за нього обрали. На даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення відомостей про національність в паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб чи в інші документи.

'''ВАЖЛИВО!''' В українському законодавстві немає чіткого критерія щодо визначення національності за національністю матері або батька. Це означає, дитина може обрати національність одного з батьків.

'''Критерії, які служать для визначення національної приналежності''' 
Ними можуть бути: родовід батьків людини; місце народження, проживання чи її роботи, тобто місце становлення людини як особистості, формування її життєвих цінностей:
# освіта;
# релігія;
# територіальні або національні традиції,;
# виховання;
# вплив певної національної групи людей(оточення) тощо.
'''ВАЖЛИВО!''' Примушування громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

== Внесення змін до актових записів цивільного стану ==
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові. Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.

'''Встановлення (зміна) національності''' проводиться через '''орган державної реєстрації актів цивільного стану'''.

Документи, які необхідно подати:

• письмова заява про внесення змін до актового запису щодо її національності до органів реєстрації актів цивільного стану;

• свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;

• інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

== Порядок оскарження відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану ==
Оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється шляхом звернення до суду.

Позов подається до адміністративного суду: 
• за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або

• за місцезнаходженням відповідача. 
 Якщо особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. 

[[Категорія: Адміністративне право]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2022-04-20T08:52:59Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 634]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Працюючим надана можливість її набуття через широко розвинену мережу вечірнього, заочного та дистанційного навчання. Той, хто в основному віддає перевагу самостійній роботі, навчається заочно. На допомогу заочникам організуються лекції та практичні заняття, проводяться консультації. Контроль за навчанням при заочній формі здійснюється шляхом рецензування письмових завдань, передбачених навчальним планом та прийомом іспитів. Екзаменаційні сесії проводяться в терміни, визначені закладом освіти. Інший порядок навчання встановлений для вечірньої форми навчання. Відвідування занять є обов'язковим для студентів.

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду (ст. 60 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду.Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - основна форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів у закладах вищої освіти, яка передбачена для підготовки аспірантів, пошукувачів кандидатської дисертації за відповідною галуззю.

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* відпустка надається в період навчального року;
* бажання працівника.

Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати (ст. 214 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України])
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається, за їх бажанням, один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням,.

== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]:
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# ІІІ та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';

* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# I та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';

* на період складання державних іспитів у закладах вищої освіти незалежно від рівня акредитації - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - '''два місяці''', а у закладах вищої освіти третього і четвертого рівнів акредитації - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, '''визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.'''
|}

<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>

* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Особам, які вступають до аспірантури з одним або кількома складеними кандидатськими іспитами, надається додаткова оплачувана відпустка для складання вступних іспитів, що залишились, із розрахунку 10 днів на кожний іспит. Особи, які склали всі кандидатські іспити, правом на додаткову відпустку для складання вступних іспитів до аспірантури за місцем роботи не користуються. До відпустки не включається час проїзду від місця роботи вступника до аспірантури до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. '''Витрати на проїзд''' та проживання несе вступник. Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника.
До щорічної відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.

Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.

== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин, а також, за їх бажанням, можуть бути додатково надані ще 1-2 вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.

Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}

Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати.|заробітна плата]]
|}

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів

Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду (ст. 219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.

== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Відпустка]]
[[Категорія: Робочий час]]
[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
[[Категорія: Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Матеріальна відповідальність працівників

2022-04-06T08:11:08Z

Yelyzaveta .krychevtsova: /* Поняття матеріальної відповідальності працівників */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4204400-76 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0447400-77 Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам»]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року по справі № 523/4413/1-ц]
* [http://consultant.parus.ua/?doc=04TP730697 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]
* [https://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/1300-312.html Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2010 року № 312/13/116-10 "Про повну матеріальну відповідальність"]
* [http://document.ua/pro-povnu-materialnu-vidpovidalnist-i-poednannja-profesii-doc145335.html Лист Міністерства соціальної політики України від 29 квітня 2013 року № 61/06/186-13 "Про повну матеріальну відповідальність і поєднання професій"]

== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==

'''<big>Матеріальна відповідальність працівників</big>''' - це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов’язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за збиток, завданий підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових зобов’язань ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.130 КЗпП України)].

'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:

* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;
* вина у діях або бездіяльності працівника;
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

== Види матеріальної відповідальності ==

Трудове законодавство передбачає '''два види''' матеріальної відповідальності :
* обмежену
* повну.

=== Обмежена матеріальна відповідальність ===

'''Основний вид''' матеріальної відповідальності працівника - '''обмежена матеріальна відповідальність''', яка полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власникові (уповноваженому ним органу) пряму дійсну шкоду, але '''''не більше його середнього місячного заробітку'''''. 
У відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.133 КЗпП України] обмежену матеріальну відповідальність несуть:

# '''''працівники''''' за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їхньому виготовленні, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування, - '''у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку'''; 

# '''''керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники''''' при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, - '''у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку'''.

=== Повна матеріальна відповідальність ===

'''''Повна матеріальна відповідальність''''' працівників у розмірі заподіяної шкоди без будь-якого обмеження передбачена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.134 КЗпП України]. 

'''<big>Перелік підстав</big>''' притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься в цій статті, є '''вичерпним'''.

{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Підстава !! Детальна інформація
|-
| 1 || між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.135-1 КЗпП України] укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей || Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
'''''Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність''''' затверджуються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом визначено посади та роботи, при виконанні яких з працівником укладається такий вид договору. На сьогоднійшній день застосовується [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0447400-77 '''''Перелік посад і робіт'''''], затверджений ще у 1977 році.Зокрема, 20 червня 2018 року до такого висновку дійшов Верховний Суд ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 справа № 523/4413/1-ц]).
Якщо виконання обов'язків з обслуговування матеріальних цінностей є основною трудовою функцією працівника, обумовленою при прийнятті на роботу, і, відповідно до чинного законодавства, з ним повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, то відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийняття громадянина на таку роботу(посаду). Така відмова без поважної причини вже прийнятого на роботу працівника вважається порушенням трудової дисципліни з відповідними юридичними наслідками. У разі відмови з поважних причин власник зобов'язаний надати працівникові іншу роботу, а за її відсутності або відмови від переведення працівник може бути звільнений за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п.1 ст.40 КЗпП України]. 
|-
| 2 || майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами || Ця підстава передбачає одноразове завдання для працівника одержати цінності, а не постійну трудову функцію. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника,
якому видано разову довіреність з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. 
Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися:
* головному бухгалтеру підприємства;
* особам, яким за вироком суду заборонено обіймати матеріально відповідальні посади протягом певного часу;
* особам, що мають судимість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знято і не погашено.
|-
| 3 || шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку || До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної злочином, повинні додаватися докази, що підтверджують вчинення працівником таких дій, встановлених у порядку кримінального судочинства. Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв’язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності.
Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину
|-
| 4 || шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані || Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду. 
Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків. Власник зобов’язаний довести, що шкоду заподіяно працівником у нетверезому стані. 
Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо. Вони повинні бути відповідно оцінені судом при вирішенні питання про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності.
|-
| 5 || шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування || '''''Обов'язкова умова''''' - умисне заподіяння такої шкоди. 
Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), '''''настає обмежена матеріальна відповідальність'''''.
|-
| 6 || відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків || Випадки матеріальної відповідальності, які передбачені спеціальними нормативно-правовими актами. Зокрема, за шкоду, заподіяну:
* перевитратою пального на автомобільному транспорті;
* отриманням посадовою особою премій внаслідок допущених з її вини викривлень даних про виконування робіт;
* розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних матеріалів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей;
* витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця у разі його звільнення. При цьому мають бути наявні 2 обов'язкових факти:
# звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або за власним бажанням без поважної причини;
# протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням.
|-
| 7 || шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків || Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. 
Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. 
''Типовим прикладом'' такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях, при виконанні на обладнанні (приладах, автотранспорті) підприємства роботи, яка не належить до трудової функції працівника.
|-
| 8 || службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу || Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене
|-
| 9 || керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати || '''''Обов'язкові умови''''': 
# несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;
# виплата компенсацій за порушення строків її виплати;
# Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством
|-
|}

== Порядок відшкодування шкоди ==

Існує '''три варіанти''' відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником:
* '''''Добровільне відшкодування. '''''
* '''''Стягнення за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу'''''.
* '''''Відшкодування в судовому порядку'''''. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Ст. 136 КЗпП] України регламентує порядок відшкодування шкоди. 
'''Стягнення шкоди провадиться шляхом:'''
* Відрахування із заробітної плати працівника на підставі розпорядження: 
# власника або уповноваженим ним органом, якщо '''''шкода завдана працівниками у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку'''''; 
# вищестоящого в порядку підлеглості органу, якщо '''''шкода заподіяна керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками'''''. 
Таке розпорядження має бути зроблено '''не пізніше двох тижнів''' від дня виявлення шкоди і звернено до виконання '''не раніше семи днів''' з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згодний з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в [[Комісія по трудовим спорам|КТС]], а у разі незгоди з рішенням КТС — у суді. Працівник має право відразу звернутися до суду.

* Подання власником позову до районного (міського) суду - '''''в інших випадках'''''.

Такий позов може бути подано '''протягом одного року''' з дня виявлення заподіяної шкоди. 
'''''Днем виявлення шкоди''''' є:
# день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди;
# день підписання акта або висновку, якщо шкода встановлена у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства.

== Визначення розміру відшкодування ==
Якщо працівник згоден із розміром збитків, то він може добровільно покрити шкоду, заподіяну підприємству, повністю або частково. За згодою власника працівник також може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно чи поправити пошкодження. 

'''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':

* за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами;
* за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;
* за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.

Законодавством може бути встановлено '''''окремий порядок''''' визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні,:
* заподіяної підприємству, установі, організації: 
# розкраданням;
# умисним зіпсуттям;
# недостачею окремих видів майна та інших цінностей;
# втратою окремих видів майна та інших цінностей;
* у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної '''''з вини кількох працівників''''', визначається для кожного з них з урахуванням:
# ступеня вини;
# виду матеріальної відповідальності;
# межі матеріальної відповідальності.

== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]

== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==

При визначенні розміру відшкодування, згідно ст. 137 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] враховуються:
* пряма дійсна шкода;
* ступінь вини працівника;
* конкретна обстановка, за якої шкоду було заподіяно. 

Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів міжнародних організацій

2022-03-31T17:00:04Z

Yelyzaveta .krychevtsova:

Управління Верховного комісара ООН з питань захисту біженців спільно з «Укрпоштою» розпочали виплату грошової домоги кожній внутрішньо переміщеній особі. Програма спрямована на підтримку людей, які були змушені змінити місце проживання через російську агресію, щоб вони змогли задовольнити свої основні потреби, включаючи оренду житла, придбання їжі та предметів гігієни. Ця допомога надається додатково до допомоги держави. Про це повідомила Віце-прем’єр-міністр – Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України [https://t.me/vereschuk_iryna/1220 Ірина Верещук].

== Сума виплат ==
Розмір допомоги пов'язаний із показником прожиткового мінімуму, прогнозованого на квітень 2022 року, і становить 2 220 грн. на кожного члена родини на місяць.

Суму допомоги на одного члена родини буде розділено на три частини, їх перерахують упродовж трьох місяців. Виплати здійснюватимуться щомісяця. Управління Верховного комісара ООН має контракт з Національним оператором поштового звязку України «Укрпошта», який буде використовуватися як постачальник фінансових послуг для обробки виплат.

Через деякий час виплата допомоги вібдуватиметься шляхом переказу на особистий банківський рахунок. Співробітники попросять надати номер картки під час інтервью зі збору даних.

== Порядок отримання допомоги ==
Щоб отримати допомогу, потрібно зареєструватися як внутрішньо переміщена особа у відповідній області через органи соцзахисту чи Центр надання адміністративних послуг. Записатися в програму грошової допомоги можна у Львові, Ужгороді та Мукачеві.

Реєстрація відбувається за адресами:

* Львів, вул. Трускавецька, 2 Б (з 09:00 до 18:00);
* Львів, вул. Палія, 15 (з 09:00 до 18:00), вихідний — субота;
* Ужгород, Гуманітарний штаб «Совине гніздо», вул. Ференца Ракоці, 2 (пн-пт з 09:00 до 18:00);
* Ужгород, пл. Ш. Петефі, 24, Ужгородський міський центр соціальних служб департаменту соціальної політики (пн-пт з 09:00 до 18:00);
* Мукачево, ЦНАП, вул. Духновича, 2 (пн-пт з 09:00 до 18:00).

Для участі в програмі треба надати таку інформацію:

* біографічні дані;
* прізвище, ім'я, по батькові згідно з ідентифікаційним документом;
* ідентифікаційний код, необхідний для опрацювання виплати;
* свідоцтво про народження дітей.

Вся надана інформація є конфіденційною і буде занесена в базу даних Управління Верховного комісара ООН.Збір даних проводять співробітники партнерських організацій ООН: Міжнародний фонд охорони здоров’я та довкілля «Регіон Карпат» NEEKA, ГО «Неємія», ГО «Крим СОС» і БФ «Право на Захист».

Для додаткової інформації необхідно звертатися за номером: 0 800 307 711.

== Хто може отримати допомогу ==
Зареєстровані та незареєстровані внутрішньо переміщені особи (ВПО), а також постраждале населення на підкотрольних українському уряду територіях.

== Програма Міжнародної організації з міграції ==
Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні розпочало втілювати програму з надання грошової допомоги для підтримки найбільш вразливих переселенців із зон бойових дій.

Наразі програма працюватиме лише на Закарпатті, але в перспективі охопить й інші регіони. Розмір допомоги також становить 2220 гривень на людину. Цю грошову допомогу надаватимуть найвразливішим групам серед переміщених осіб. Серед них:

* вагітні жінки та матері, які самостійно виховують дітей;
* сім’ї з двома й більше дітьми;
* родини, серед членів яких є особи з інвалідністю;
* люди похилого віку.

Щоб отримати допомогу, потрібно зареєструватися як внутрішньо переміщена особа у відповідній області через органи соцзахисту чи ЦНАП. Якщо людина підпадає під визначені критерії, вона отримує відповідну допомогу.

<nowiki>[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]</nowiki>