WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

2025-02-14T11:45:31Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України]

== Загальні поняття ==
'''Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, що передбачено ч.2 ст.27 Конституції України.'''

'''Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи''' - це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає з одностороньої правомірної дії рятувальника, спрямоване на відвернення реальної загрози здоров'ю та життю іншої особи, і полягає у відшкодуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником.

Відповідно до статті 1161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала '''здоров'я та життя фізичної''' особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

== Сторони зобов'язання ==
'''Суб'єктами зобов'язання, що виникає з приводу рятування здоров'я, життя фізичної особи або їх майна, є:'''
* особа, яка здійснювала рятувальні дії;
* особа, з метою рятування якої чи майна якої ці дії були здійснені;
* особа, яка відшкодовує шкоду (держава або власник (володілець) майна).

== Умови виникнення зобов'язань щодо здоров'я та життя фізичних осіб ==
'''Умовами виникнення таких зобов'язань є:'''

♦ наявність '''реальної''' '''загрози''' для здоров'я та життя фізичної особи (означає невідкладність вчинення дій рятувальником). Наявною необхідно вважати і таку небезпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і невідворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів по її запобіганню і по запобіганню тих шкідливих наслідків, які вона може принести).

♦ відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії (лікарі, професійні рятувальники, вогнеборці тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими та актами законодавства);

♦ спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи (якщо рятування виявилося лише побічним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає загибелі човна, намагаючись врятувати своє життя, і при цьому «попутно» відвертає загрозу життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає);

♦ виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи (якщо рятувальні дії мали місце, але рятувальник при цьому не зазнав шкоди, то зобов'язання не виникають. При цьому слід мати на увазі, що шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру);

♦ причинний зв'язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою.

== Умови виникнення зобов'язань щодо майна фізичних та юридичної особи ==

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. (частина перша статті 1162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за наступних умов:'''

♦ наявність реальної загрози для майна іншої особи;

♦ відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи;

♦ спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

♦ істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

♦ завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, іншому ушкодженні здоров'я або смерті;

♦ причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Рятувальником в цьому зобов'язанні може бути лише фізична особа, а боржником - держава.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Розмір відшкодування шкоди '''не може перевищувати вартість майна, яке рятувалося'''.

== Право на відшкодування шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність ==
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, здійснюється з врахуванням положень глави 82 ЦК Ураїни, Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

'''Відповідно до ст.3 Конституції України''' людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

'''Відповідно до ст.27 Конституції України''' ніхто не може бути свавільно позбавлений життя ; обов'язок держави - захищати життя людини ; кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

'''Таким чином, відповідно до ст.1166 ЦК України''' майнова шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

'''Окрім того, відповідповідно до ст.1195 ЦК України''' фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, зобов'язана відшкодувати потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

== Суб'єкти такого права у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність ==
'''Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.'''

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Таким чином, до '''суб'єктів права на відшкодування шкоди у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну шкоду,''' належать :

# діти - до досягнення 18-річного віку (які є учнями, студентами, - до закінчення навчання,але не більш якдо досягнення двадцяти трьох років) ;
# чоловіки, дружини, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку ;
# особи з інвалідністю (на строк інвалідності) ;
# один з батьків (усиновлювачів) або другий з подружжя чи інший член сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років);
# інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого.
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ч.4 ст.1200 ЦК України).

== Порядок відшкодування шкоди та супутніх витрат ==
'''Відповідно до ст.1201 ЦК України''' особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

'''Відповідно до ст.1202ЦК України''' відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

'''Відповідно до ст.1203 ЦК України''' потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

'''Відповідно до ст.1205 ЦК України''' у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

'''Відповідно до ст.1207 ЦК України''' шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.

'''Відповідно до ст.1208 ЦК України з'''а заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
* [[Недоговірні зобов'язання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:35:27Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06#Text Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється ( '''ч.3 ст.7 закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»])'''

Таким чином, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ('''ч.4 ст.9''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''''Положення закону України про укладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст.11 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) будуть введені в дію з 01.01.2026 р., а до того часу діють положення в попередній редакції Закону.'''''

Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:28:51Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''''Положення закону України про укладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст.11 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) будуть введені в дію з 01.01.2026 р., а до того часу діють положення в попередній редакції Закону.'''''

Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:24:14Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''''Положення закону України про укладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст.11 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) будуть введені в дію з 01.01.2026 р.'''''

Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:23:20Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''''Положення закону України про укладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст.11 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) будуть введені в дію з 01.01.2026 р.'''''

Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:16:48Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Положення закону України про укладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст.11 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) будуть введені в дію з 01.01.2026 р.

Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:13:01Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Положення закону України кладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Укладення та строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

=== вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-17T13:00:32Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041#Text Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

=== вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-16T13:51:16Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ч.4 ст.9 даного Закону, у''' разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''Відповідно до ст.17 даного Закону,''' при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

'''Увага зміни в Законодавстві.''' ''З1 січня 2025 року набуває чинності новий Закон від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Норми закону передбачають зміни до процедури оформлення міжнародного страхування «Зелена картка», що може відобразитися і на перетині кордону. Тепер страховий сертифікат для водіїв діє лише на наступний день після його оформлення.''

''Страховий документ набуде чинності тільки з 00:00 наступного дня після його оформлення. Інформація про міжнародний договір страхування повинна бути внесена до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, інакше документ може бути визнано недійсним, і це може призвести до відмови у перетині кордону.''

''Водії зможуть зберігати "Зелену картку" у цифровому вигляді, наприклад, у форматі PDF на своєму мобільному пристрої, і пред’являти її при перетині кордону. Проте, щоб попередити виникнення можливих проблем, МТСБУ рекомендує також мати при собі паперову копію сертифіката.''

''Отримати "Зелену картку" можна лише через страхові компанії, що є членами МТСБУ. Перелік таких компаній можна знайти на офіційному сайті асоціації.''

'''Більш детально за посиланням: <nowiki>https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-s-1-yanvarya-zelenaya-karta-budet-dejstvovat-tolko-na-sleduyushhij-den-posle-oformleniya</nowiki>'''

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-16T13:43:26Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу'''

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування)'''. (ст. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.3 ст.7 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється. При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''Відповідно до ст.17 даного Закону,''' при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

'''Увага зміни в Законодавстві.''' ''З1 січня 2025 року набуває чинності новий Закон від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Норми закону передбачають зміни до процедури оформлення міжнародного страхування «Зелена картка», що може відобразитися і на перетині кордону. Тепер страховий сертифікат для водіїв діє лише на наступний день після його оформлення.''

''Страховий документ набуде чинності тільки з 00:00 наступного дня після його оформлення. Інформація про міжнародний договір страхування повинна бути внесена до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, інакше документ може бути визнано недійсним, і це може призвести до відмови у перетині кордону.''

''Водії зможуть зберігати "Зелену картку" у цифровому вигляді, наприклад, у форматі PDF на своєму мобільному пристрої, і пред’являти її при перетині кордону. Проте, щоб попередити виникнення можливих проблем, МТСБУ рекомендує також мати при собі паперову копію сертифіката.''

''Отримати "Зелену картку" можна лише через страхові компанії, що є членами МТСБУ. Перелік таких компаній можна знайти на офіційному сайті асоціації.''

'''Більш детально за посиланням: <nowiki>https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-s-1-yanvarya-zelenaya-karta-budet-dejstvovat-tolko-na-sleduyushhij-den-posle-oformleniya</nowiki>'''

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-16T13:18:38Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті'''.

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка"''', що визнається і діє в цих країнах (ст.10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.10.4 ст.10 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється. При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''Відповідно до ст.17 даного Закону,''' при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

'''Увага зміни в Законодавстві.''' ''З1 січня 2025 року набуває чинності новий Закон від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Норми закону передбачають зміни до процедури оформлення міжнародного страхування «Зелена картка», що може відобразитися і на перетині кордону. Тепер страховий сертифікат для водіїв діє лише на наступний день після його оформлення.''

''Страховий документ набуде чинності тільки з 00:00 наступного дня після його оформлення. Інформація про міжнародний договір страхування повинна бути внесена до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, інакше документ може бути визнано недійсним, і це може призвести до відмови у перетині кордону.''

''Водії зможуть зберігати "Зелену картку" у цифровому вигляді, наприклад, у форматі PDF на своєму мобільному пристрої, і пред’являти її при перетині кордону. Проте, щоб попередити виникнення можливих проблем, МТСБУ рекомендує також мати при собі паперову копію сертифіката.''

''Отримати "Зелену картку" можна лише через страхові компанії, що є членами МТСБУ. Перелік таких компаній можна знайти на офіційному сайті асоціації.''

'''Більш детально за посиланням: <nowiki>https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-s-1-yanvarya-zelenaya-karta-budet-dejstvovat-tolko-na-sleduyushhij-den-posle-oformleniya</nowiki>'''

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2025-01-16T13:14:52Z

Yaroslava.machai: змінео посилання на закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-IX#Text Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті'''.

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка"''', що визнається і діє в цих країнах (ст.10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.10.4 ст.10 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється. При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''Відповідно до ст.17 даного Закону,''' при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

'''Увага зміни в Законодавстві.''' ''З1 січня 2025 року набуває чинності новий Закон від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Норми закону передбачають зміни до процедури оформлення міжнародного страхування «Зелена картка», що може відобразитися і на перетині кордону. Тепер страховий сертифікат для водіїв діє лише на наступний день після його оформлення.''

''Страховий документ набуде чинності тільки з 00:00 наступного дня після його оформлення. Інформація про міжнародний договір страхування повинна бути внесена до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, інакше документ може бути визнано недійсним, і це може призвести до відмови у перетині кордону.''

''Водії зможуть зберігати "Зелену картку" у цифровому вигляді, наприклад, у форматі PDF на своєму мобільному пристрої, і пред’являти її при перетині кордону. Проте, щоб попередити виникнення можливих проблем, МТСБУ рекомендує також мати при собі паперову копію сертифіката.''

''Отримати "Зелену картку" можна лише через страхові компанії, що є членами МТСБУ. Перелік таких компаній можна знайти на офіційному сайті асоціації.''

'''Більш детально за посиланням: <nowiki>https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-s-1-yanvarya-zelenaya-karta-budet-dejstvovat-tolko-na-sleduyushhij-den-posle-oformleniya</nowiki>'''

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

2024-07-19T11:06:01Z

Yaroslava.machai: Відредагувала статтю з врахуванням змін закону № 3441-ІЧ від 08.11.2023

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Закон України "Про будівельні норми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D0%BF Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/138-2017-%D0%BF Порядк створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/444-2013-%D0%BF Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-20 Порядок організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2019 року № 911]
== Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту ==
Основними правовими актами у сфері цивільного захисту в Україні є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс Цивільного захисту України].

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом Цивільного захисту населення України], регулюються відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначаються повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 розділом IV] даного Кодексу визначено порядок захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, визначено першочерговий алгоритм дій у разі загрози або у разі виникнення таких ситуацій, визначено заходи і засоби щодо їх запобігання та усунення, визначено види захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях, закріплено необхідність навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях як обов'язок формування культури безпеки життєдіяльності населення як способу підвищення рівня безпеки.
=== Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій ===
Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління цивільного захисту, сил цивільного захисту, суб’єктів господарювання та населення.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання електронних комунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих електронних комунікаційних мереж і електронних комунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
=== Інформування у сфері цивільного захисту ===
Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.

Органи управління цивільного захисту зобов’язані сприяти засобам масової інформації у наданні населенню оперативних відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 законодавства про інформацію].
== Укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту та евакуаційні заходи ==
=== Укриття населення у фонді захисних спорудах цивільного захисту ===
До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - наземні або підземні споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей.

В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту та створення найпростіших укриттів.

Швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - це споруда, що зводиться (виготовляється, монтується) за короткий час із спеціальних конструкцій (виробів), вимоги до яких встановлюються будівельними нормами, стандартами та правилами.

Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Укриттю підлягають:

1) у сховищах:

а) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

б) працівники найбільшої працюючої зміни атомних електростанцій, інших ядерних установок, працівники суб’єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок) та перебувають у зоні можливих значних руйнувань навколо них;

в) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації в безпечне місце і перебувають у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб’єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах;

3) у спорудах подвійного призначення - населення, яке підлягає укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, крім таких споруд, що мають перебувати в постійній готовності до використання за призначенням;

4) у найпростіших укриттях - населення, яке не підлягає укриттю в захисних спорудах та спорудах подвійного призначення.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, яке підлягає укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, крім таких споруд, що мають перебувати в постійній готовності до використання за призначенням, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Проектування, будівництво, пристосування і розміщення захисних споруд та споруд подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Про будівельні норми]".

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

У разі використання однієї захисної споруди кількома суб’єктами господарювання вони беруть участь в утриманні споруди відповідно до укладених між ними договорів.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:

1) в яких розташовані пункти управління;

2) призначених для укриття працівників суб’єктів господарювання, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;

3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій.
=== Заходи з евакуації ===
Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому рівні.
Залежно від особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі види евакуації:

1) обов’язкова;

2) загальна або часткова;

3) тимчасова або безповоротна.

Рішення про проведення евакуації приймають:

1) на державному рівні - Кабінет Міністрів України;

2) на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

3) на місцевому рівні - районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

4) на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання.

У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити або потрапило до зони радіоактивного забруднення, приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями на підставі інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі та прогнозоване дозове навантаження на населення.

У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.
Обов’язкова евакуація населення завчасно планується та проводиться у разі виникнення загрози:

1) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

2) катастрофічного затоплення місцевості;

3) масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;

4) збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій, які визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України на особливий період, у безпечні райони);

5) надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил України та/або військових формувань, створених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти.

Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:

1) можливого радіоактивного та хімічного забруднення;

2) катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд;

3) можливого ураження в разі виникнення надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил України та/або військових формувань, створених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти.

Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Масове переміщення населення виникає під час проведення обов’язкової чи загальної евакуації із зон можливого ураження до безпечних районів (у тому числі за межі країни) у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, збройних конфліктів (у тому числі в особливий період), характеризується переміщенням великої кількості людей та/або охоплює значні території, що потрапляють до зони можливого ураження.

Проведення евакуації забезпечується шляхом:

1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;

2) планування евакуації;

3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;

4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

5) організації управління евакуацією;

6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;

7) навчання населення діям під час проведення евакуації.

За рішенням органів, зазначених у частині третій статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України] (крім керівників суб’єктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.

Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.
Евакуація громадян України та членів їхніх сімей з території інших держав, на якій виникли надзвичайні ситуації або існує загроза їх виникнення, проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Координація заходів, пов’язаних з плануванням і проведенням евакуації, передбаченої цією частиною, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.

Ефективне реагування на масове переміщення населення потребує міжвідомчої координації, співпраці та об’єднання ресурсів і забезпечується шляхом:

1) відпрацювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування завчасних алгоритмів координації заходів підтримки масового переміщення населення, які повинні включати оповіщення та інформування, визначення місць збору людей та транспорту для їх вивезення, регулювання дорожнього руху, логістику забезпечення паливно-мастильними матеріалами та предметами першої необхідності, розгортання місць для тимчасового перебування переміщених осіб тощо);

2) налагодження системи своєчасного та достовірного інформування населення про загрози та безпечні шляхи переміщення, місця збору людей для їх вивезення тощо;

3) оперативного залучення залізничного, автомобільного та інших видів транспорту для вивезення людей (у тому числі спеціалізованих транспортних засобів та спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної медичної допомоги, обладнаних для перевезення пацієнтів, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення), забезпечення їх безкоштовного перевезення;

4) здійснення комунікації із вразливими категоріями населення (особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення) щодо їх переміщення до безпечних районів та врахування їх інтересів;

5) організації безпечного переміщення населення власними транспортними засобами, зокрема визначення безпечних маршрутів та регулювання дорожнього руху, розгортання мережі мобільних пунктів для забезпечення питною водою, харчуванням, предметами першої необхідності і надання медичної допомоги;

6) створення мобільних груп, оснащених спеціалізованими броньованими транспортними засобами, для пошуку та вивезення вразливих категорій населення (осіб з інвалідністю, людей похилого віку, дітей та інших) із осередків ураження та районів ведення активних бойових дій;

7) залучення до вирішення питань масового переміщення неурядових, у тому числі міжнародних організацій, а також неприбуткових організацій, що залучають до своєї діяльності волонтерів для надання волонтерської допомоги відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність";

8) розроблення та запровадження тимчасових окремих спрощених процедур щодо перетину державного кордону населенням разом із особистими речами та домашніми тваринами;

9) налагодження механізму міжнародної співпраці щодо надання всебічної допомоги різним категоріям населення, яке виїхало за кордон;

10) облаштування місць для тимчасового перебування переміщених осіб, в яких можливе їх проживання та харчування, у тому числі у спеціалізованих установах для прийому осіб з інвалідністю, людей похилого віку, дітей-сиріт тощо;

11) організації надання соціальної, правової та іншої допомоги населенню у місцях їх тимчасового розміщення у безпечних районах;

12) налагодження механізму швидкого залучення переміщених осіб до діяльності громад у безпечних районах з урахуванням їх професійного та особистого досвіду;

13) відпрацювання механізмів та заходів щодо повернення населення до місць постійного проживання.

Евакуація громадян України та членів їхніх сімей з території інших держав, на якій виникли надзвичайні ситуації або існує загроза їх виникнення, проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Координація заходів, пов’язаних з плануванням і проведенням евакуації, передбаченої цією частиною, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.

Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення. Перелік, обсяг матеріальних і культурних цінностей та черговість проведення їх евакуації визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання, у віданні або власності яких перебувають зазначені цінності, та враховуються під час планування заходів з евакуації.
== Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист: ==
=== Інженерний захист територій ===
1. Інженерний захист територій включає:

1) проведення зонування територій за наявністю об’єктів підвищеної небезпеки і небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ними, а також інших небезпечних зон, визначених відповідно до державних будівельних норм;

2) віднесення території та населених пунктів до відповідних груп цивільного захисту та віднесення суб’єктів господарювання до відповідних категорій цивільного захисту;

3) розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, у тому числі заходів світлового та інших видів маскування, до відповідних видів містобудівної і проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації;

4) урахування можливих проявів небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування;

5) розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах;

6) розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;

7) будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

8) будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, їх утримання у функціональному стані;

9) обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, розроблення та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації;

10) інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася.

Здійснення заходів інженерного захисту територій покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

Порядок проведення зонування територій за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із наявністю об’єктів підвищеної небезпеки, а також впливом небезпечних геологічних, гідрологічних та метеорологічних явищ і процесів, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Розроблення містобудівної документації та проектування об’єктів, що належать суб’єктам господарювання і можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту.

Заходи цивільного захисту об’єктів будівництва визначаються у проектній документації відповідно до будівельних норм.

Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту, дотримання яких обов’язкове під час розроблення містобудівної та проектної документації, визначаються відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Про будівельні норми]".
=== Радіаційний і хімічний захист населення і територій ===
Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:

1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів колективного захисту;

5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

6) йодне блокування щитовидної залози осіб, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке потрапляє в зони можливого радіоактивного забруднення;

7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна, транспорту, будівель, доріг та окремих ділянок місцевості;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:

1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

а) засобів колективного та індивідуального захисту;

б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;

в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту. Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
== Медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ==
=== Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ===
Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

1) надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2) планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності;

3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

6) утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;

7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

8) підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;

13) здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення, залежно від ситуації, що склалася.

Для проведення медико-психологічної реабілітації осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності утворюються центри медико-психологічної реабілітації. Перелік санаторно-курортних закладів, в яких утворюються центри медико-психологічної реабілітації, затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
=== Біологічний захист населення, тварин і рослин ===
Біологічний захист населення, тварин і рослин включає:

1) своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію;

2) прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів;

3) проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення;

4) своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

5) запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину;

6) здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб’єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення;

7) надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

8) інші заходи біологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Біологічний захист населення, тварин і рослин додатково включає встановлення протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та їх дотримання суб’єктами господарювання, закладами охорони здоров’я та населенням. Здійснення заходів біологічного захисту покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
=== Психологічний захист населення ===
Заходи психологічного захисту населення спрямовуються на зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій і включають:

1) планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом;

2) своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість;

3) виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості;

4) використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення;

5) здійснення інших заходів психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Організація та здійснення заходів психологічного захисту населення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
== Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ==
Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:

1) за місцем роботи - працюючого населення;

2) за місцем навчання - здобувачів освіти;

3) за місцем проживання - непрацюючого населення.

Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:

1) працюючого та непрацюючого населення - на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, які розробляють і затверджують відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до таких дій;

2) здобувачів освіти - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання домедичної допомоги за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та на заклади освіти, що забезпечують здобуття освіти відповідного рівня.

Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
=== Навчання працюючого населення ===
Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється в робочий час за рахунок коштів роботодавця за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту. Навчання працівників центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання із числа керівного складу і фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, організовується роботодавцем відповідно до порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Особи під час прийняття на роботу та працівники щороку за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
=== Навчання здобувачів освіти ===
Навчання здобувачів освіти діям у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки є обов’язковим і здійснюється під час освітнього процесу дітей старшого дошкільного віку за навчальними планами і програмами розвитку дітей, учнів - за навчальними планами і програмами з навчальних предметів, студентів на кожному рівні вищої освіти - за програмами навчальних дисциплін та планами об’єктових тренувань з питань цивільного захисту за рахунок коштів, передбачених на фінансування закладів освіти, що забезпечують здобуття освіти відповідного рівня.

У закладах освіти створюється матеріально-технічна база, що забезпечує виконання відповідних навчальних програм.

Педагогічні, науково-педагогічні працівники, які проводять навчання здобувачів освіти діям у надзвичайних ситуаціях, проходять відповідні курси підвищення кваліфікації (у міжатестаційний період) у навчально-методичних центрах сфери цивільного захисту на безоплатній основі.

Для підвищення якості освітнього процесу з дітьми та учнями з питань захисту життя, формування культури безпеки і норм поведінки у надзвичайних ситуаціях у закладах дошкільної освіти щороку проводяться Тижні безпеки дитини, у закладах загальної середньої та професійно-технічної освіти - Дні цивільного захисту.

Популяризація серед здобувачів освіти знань у сфері цивільного захисту, у тому числі щодо дій у надзвичайних ситуаціях та правил пожежної безпеки, організовується і здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, разом із іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування за участю громадських об’єднань шляхом підготовки та реалізації комплексу заходів відповідного спрямування.
=== Навчання непрацюючого населення ===
Непрацююче населення самостійно вивчає пам’ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту, правила пожежної безпеки у побуті та громадських місцях та має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.

Для надання населенню за місцем проживання інформації з питань цивільного захисту органами місцевого самоврядування створюються консультаційні пункти та призначаються особи, відповідальні за організацію їх роботи.
[[Категорія:Екологічне право]]

Зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

2024-06-19T13:22:37Z

Yaroslava.machai: Внесла зміни про конституційні засади щодо рятування життя особи

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України]

== Загальні поняття ==
'''Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, що передбачено ч.2 ст.27 Конституції України.'''

'''Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи''' - це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає з одностороньої правомірної дії рятувальника, спрямоване на відвернення реальної загрози здоров'ю та життю іншої особи, і полягає у відшкодуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником.

Відповідно до статті 1161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала '''здоров'я та життя фізичної''' особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

== Сторони зобов'язання ==
'''Суб'єктами зобов'язання, що виникає з приводу рятування здоров'я, життя фізичної особи або їх майна, є:'''
* особа, яка здійснювала рятувальні дії;
* особа, з метою рятування якої чи майна якої ці дії були здійснені;
* особа, яка відшкодовує шкоду (держава або власник (володілець) майна).

== Умови виникнення зобов'язань щодо здоров'я та життя фізичних осіб ==
'''Умовами виникнення таких зобов'язань є:'''

♦ наявність '''реальної''' '''загрози''' для здоров'я та життя фізичної особи (означає невідкладність вчинення дій рятувальником). Наявною необхідно вважати і таку небезпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і невідворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів по її запобіганню і по запобіганню тих шкідливих наслідків, які вона може принести).

♦ відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії (лікарі, професійні рятувальники, вогнеборці тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими та актами законодавства);

♦ спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи (якщо рятування виявилося лише побічним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає загибелі човна, намагаючись врятувати своє життя, і при цьому «попутно» відвертає загрозу життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає);

♦ виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи (якщо рятувальні дії мали місце, але рятувальник при цьому не зазнав шкоди, то зобов'язання не виникають. При цьому слід мати на увазі, що шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру);

♦ причинний зв'язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою.

== Умови виникнення зобов'язань щодо майна фізичних та юридичної особи ==

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. (частина перша статті 1162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за наступних умов:'''

♦ наявність реальної загрози для майна іншої особи;

♦ відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи;

♦ спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

♦ істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

♦ завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, іншому ушкодженні здоров'я або смерті;

♦ причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Рятувальником в цьому зобов'язанні може бути лише фізична особа, а боржником - держава.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Розмір відшкодування шкоди '''не може перевищувати вартість майна, яке рятувалося'''.

== Право на відшкодування шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність ==
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, здійснюється з врахуванням положень глави 82 ЦК Ураїни, Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

'''Відповідно до ст.3 Конституції України''' людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

'''Відповідно до ст.27 Конституції України''' ніхто не може бути свавільно позбавлений життя ; обов'язок держави - захищати життя людини ; кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

'''Таким чином, відповідно до ст.1166 ЦК України''' майнова шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

'''Окрім того, відповідповідно до ст.1195 ЦК України''' фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, зобов'язана відшкодувати потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

== Суб'єкти такого права у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність ==
'''Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.'''

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Таким чином, до '''суб'єктів права на відшкодування шкоди у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну шкоду,''' належать :

# діти - до досягнення 18-річного віку (які є учнями, студентами, - до закінчення навчання,але не більш якдо досягнення двадцяти трьох років) ;
# чоловіки, дружини, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку ;
# особи з інвалідністю (на строк інвалідності) ;
# один з батьків (усиновлювачів) або другий з подружжя чи інший член сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років);
# інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого.

== Порядок відшкодування шкоди та супутніх витрат ==
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

'''Відповідно до ст.1201 ЦК України''' особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

'''Відповідно до ст.1202ЦК України''' відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

'''Відповідно до ст.1203 ЦК України''' потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

'''Відповідно до ст.1205 ЦК України''' у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

'''Відповідно до ст.1207 ЦК України''' шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.

'''Відповідно до ст.1208 ЦК України з'''а заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
* [[Недоговірні зобов'язання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2024-05-13T10:25:53Z

Yaroslava.machai: Додала інформацію щодо полісу туристичного/медичного страхування осіб, які виїжджають за кордон власним транспортним засобом

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*'''Постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194 [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanov-kab-615]'''
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
# Поліс міжнародного страхування "Зелена карта"
# Поліс туристичного/медичного страхування
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті'''.

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка"''', що визнається і діє в цих країнах (ст.10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.10.4 ст.10 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється. При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''Відповідно до ст.17 даного Закону,''' при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''.

Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

Окрім того, для країн ЄС або Шенгенської зони рекомендується оформити медичну страховку для виїзду за кордон на суму не менше 30 000 євро на весь період перебування. – Для країн, де вартість медичної допомоги висока, таких як США, Канада або Австралія, рекомендується зробити страховку на суму не менше 50 000 доларів. Детальніше з умовами щодо туристичного страхування можна ознайомитися у статті на платформі Вікілегалейд : «<nowiki/>[[Поліс туристичного страхування".]]
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

2023-07-25T09:02:07Z

Yaroslava.machai: Внесла зміни, які стосуються забезпечення безпеки та якості донорської крові та компонентів крові

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законод]'''<nowiki/>'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text авства про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0895-05#n28 Порядок медичного обстеження донорів крові та компонентів крові, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2005 року № 385 "Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів"]

== Загальні положення ==
Відповідно до статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

'''Донорство крові та компонентів крові''' - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях (пункт 10 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"]).

Здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора. Донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону. Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України. (стаття 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законод][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text авства про охорону здоров'я"]).

'''Донором крові''' може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0895-05#n28 медичне обстеження] в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0896-05#n122 переліку показань], затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (частина перша статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"]).

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

Відповідно до ст.16 закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові" з метою запобігання поширенню інфекційних захворювань внаслідок використання крові та компонентів крові в лікувальних цілях, виникненню пов’язаних із цим інших негативних наслідків для здоров’я реципієнтів суб’єкти системи крові, які здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, несуть відповідальність за якість та безпеку заготовленої крові і компонентів крові та зобов’язані забезпечувати відповідність усіх процесів вимогам щодо безпеки та якості крові та компонентів крові під час забору, тестування, переробки, зберігання, розподілу та транспортування донорської крові та компонентів крові, дотримуватися умов і порядку знищення крові та компонентів крові, забезпечувати дотримання вимог щодо простежуваності, гемонагляду, створювати та підтримувати систему якості в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

З метою створення системи якості, управління нею та підтримання такої системи в належному стані кожен суб’єкт системи крові повинен призначити відповідальну особу, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим цим Законом, має відповідний досвід та виконує обов’язки щодо належного забезпечення функціонування системи якості об’єктивно і неупереджено, незалежно від керівництва відповідного суб’єкта системи крові.

Відповідальна особа повинна відповідати таким мінімальним вимогам щодо кваліфікації:

1) наявність диплома, сертифіката або іншого документа, що засвідчує кваліфікаційну підготовку у сфері медицини, фармації або біологічних наук, виданого особі після завершення навчання у закладі вищої освіти або еквівалентного навчального курсу відповідно до закону;

2) щонайменше два роки досвіду роботи після завершення навчання у відповідній сфері в одному або декількох суб’єктах системи крові, які здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, транспортування, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові.

До функцій відповідальної особи належать:

1) забезпечення того, що заготівля та тестування кожної донації крові та/або компонентів крові незалежно від їх кінцевого призначення, а також переробка, зберігання, транспортування, розподіл та реалізація донорської крові та компонентів крові, призначених для трансфузії, здійснюються відповідно до вимог, встановлених законом;

2) подання до уповноваженого органу інформації, необхідної для цілей ліцензування суб’єкта системи крові відповідно до закону;

3) забезпечення виконання відповідним суб’єктом системи крові вимог до персоналу, системи контролю якості, документування діяльності, простежуваності та повідомлення про серйозні несприятливі випадки і серйозні несприятливі реакції.

Виконання цих функцій може бути делеговано іншій особі, яка має належну освіту, підготовку та досвід для їх виконання, в порядку, встановленому законом.

Інформація про призначення відповідальної особи та про делегування функцій відповідальної особи іншій особі повідомляється уповноваженому органу. У разі постійної або тимчасової заміни відповідальної особи або особи, якій делеговано функції відповідальної особи, уповноважений орган негайно повідомляється про таку заміну та дату початку виконання відповідних функцій особою, призначеною на заміну.

Усі працівники суб’єктів системи крові повинні мати належну кваліфікацію та підготовку, а також проходити початкове та подальше навчання відповідно до виконуваних функцій. Документи щодо навчання працівника суб’єкта системи крові повинні зберігатися таким суб’єктом системи крові протягом усього строку працевлаштування такого працівника. Навчальні програми, що включають належну практику, розробляються Національним трансфузіологічним центром та переглядаються не менше одного разу на п’ять років. Кожен суб’єкт системи крові повинен мати організаційну схему (органіграму), а всі працівники такого суб’єкта системи крові повинні мати актуальні посадові інструкції, що чітко визначають їхні завдання та обов’язки.

Усі процедури, приміщення та обладнання, що безпосередньо чи опосередковано впливають на безпеку та якість крові та компонентів крові, а також на безпеку донорів та реципієнтів, підлягають валідації перед введенням в експлуатацію, а також регулярній повторній валідації. Стерильні системи з контейнерами для крові, що використовуються для заготівлі крові та компонентів крові і їх переробки, повинні мати маркування знаком СЕ або відповідати еквівалентним стандартам, визначеним законодавством.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, зобов’язані тестувати кожну донацію крові та/або компонентів крові, без винятків, відповідно до правил, що гарантують вжиття всіх необхідних заходів для захисту здоров’я реципієнтів. Тестування має проводитися відповідно до найновіших науково-технічних процедур, що відображають кращу сучасну практику, які визначаються, регулярно переглядаються та оновлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, у процесі консультацій фахівців.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, зобов’язані пройти перевірку відповідності умов їхньої діяльності вимогам належної виробничої практики, що проводиться уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Показники безпеки та якості донорської крові та компонентів крові, а також порядок їх дотримання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Відповідно до статті 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об’єкт кримінального правопорушення ===

Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування тощо. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля.

При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу (обов’язковий корисливий мотив).

== Кваліфікуючі ознаки ==
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є:

* вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (частина друга статті 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n916 КК України]);
* вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (частина третя статті 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n916 КК України]).

== Санкція (покарання) ==
1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== Див. також ==

* [[Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів]]
* [[Порядок надання письмової згоди живого донора або з тіла померлої особи на вилучення анатомічних матеріалів]]

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

2023-06-27T13:05:22Z

Yaroslava.machai: Зазначила коло суб'єктів які мають право на відкшодування шкоди у даному випадку

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України]

== Загальні поняття ==
'''Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи''' - це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає з одностороньої правомірної дії рятувальника, спрямоване на відвернення реальної загрози здоров'ю та життю іншої особи, і полягає у відшкодуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником.

Відповідно до статті 1161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала '''здоров'я та життя фізичної''' особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

== Сторони зобов'язання ==
'''Суб'єктами зобов'язання, що виникає з приводу рятування здоров'я, життя фізичної особи або їх майна, є:'''
* особа, яка здійснювала рятувальні дії;
* особа, з метою рятування якої чи майна якої ці дії були здійснені;
* особа, яка відшкодовує шкоду (держава або власник (володілець) майна).

== Умови виникнення зобов'язань щодо здоров'я та життя фізичних осіб ==
'''Умовами виникнення таких зобов'язань є:'''

♦ наявність '''реальної''' '''загрози''' для здоров'я та життя фізичної особи (означає невідкладність вчинення дій рятувальником). Наявною необхідно вважати і таку небезпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і невідворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів по її запобіганню і по запобіганню тих шкідливих наслідків, які вона може принести).

♦ відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії (лікарі, професійні рятувальники, вогнеборці тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими та актами законодавства);

♦ спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи (якщо рятування виявилося лише побічним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає загибелі човна, намагаючись врятувати своє життя, і при цьому «попутно» відвертає загрозу життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає);

♦ виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи (якщо рятувальні дії мали місце, але рятувальник при цьому не зазнав шкоди, то зобов'язання не виникають. При цьому слід мати на увазі, що шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру);

♦ причинний зв'язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою.

== Умови виникнення зобов'язань щодо майна фізичних та юридичної особи ==

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. (частина перша статті 1162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за наступних умов:'''

♦ наявність реальної загрози для майна іншої особи;

♦ відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи;

♦ спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

♦ істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

♦ завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, іншому ушкодженні здоров'я або смерті;

♦ причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Рятувальником в цьому зобов'язанні може бути лише фізична особа, а боржником - держава.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Розмір відшкодування шкоди '''не може перевищувати вартість майна, яке рятувалося'''.

== Право на відшкодування шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність ==
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, здійснюється з врахуванням положень глави 82 ЦК Ураїни, Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

'''Відповідно до ст.3 Конституції України''' людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

'''Відповідно до ст.27 Конституції України''' ніхто не може бути свавільно позбавлений життя ; обов'язок держави - захищати життя людини ; кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

'''Таким чином, відповідно до ст.1166 ЦК України''' майнова шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

'''Окрім того, відповідповідно до ст.1195 ЦК України''' фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, зобов'язана відшкодувати потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

== Суб'єкти такого права у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність ==
'''Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.'''

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Таким чином, до '''суб'єктів права на відшкодування шкоди у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну шкоду,''' належать :

# діти - до досягнення 18-річного віку (які є учнями, студентами, - до закінчення навчання,але не більш якдо досягнення двадцяти трьох років) ;
# чоловіки, дружини, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку ;
# особи з інвалідністю (на строк інвалідності) ;
# один з батьків (усиновлювачів) або другий з подружжя чи інший член сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років);
# інші непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого.

== Порядок відшкодування шкоди та супутніх витрат ==
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

'''Відповідно до ст.1201 ЦК України''' особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

'''Відповідно до ст.1202ЦК України''' відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

'''Відповідно до ст.1203 ЦК України''' потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

'''Відповідно до ст.1205 ЦК України''' у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

'''Відповідно до ст.1207 ЦК України''' шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.

'''Відповідно до ст.1208 ЦК України з'''а заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
* [[Недоговірні зобов'язання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2023-05-23T08:56:42Z

Yaroslava.machai: Доповнила положення про обов'язок страхувальника повідомляти страховика про усі договори цивільно-правової відповідальності, про дії страхувальника у разі втрати страхового полісу, про обов'язок страховика видати спеціальний знак

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*'''Постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194 [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanov-kab-615]'''
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті'''.

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка"''', що визнається і діє в цих країнах (ст.10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.10.4 ст.10 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється. При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

'''Відповідно до ст.17 даного Закону,''' при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''. 
Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.
== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]
== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:
* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]
[[Категорія : Адміністративне право]]

Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

2023-03-28T13:13:21Z

Yaroslava.machai: Доповнено положеннями про можливість призначення стягнення за наявності сукупності пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та можливостя звільненя від адмінвідповідальності

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
== Зaгaльнi прaвилa нaклaдeння cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 33 КУПАП] стягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння нaклaдaєтьcя у мeжaх, уcтaнoвлeних цим Кoдeкcoм тa iншими зaкoнaми Укрaїни.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Ocoбливocтi нaклaдeння cтягнeння при рoзглядi дaнoї кaтeгoрiї cпрaв вcтaнoвлюютьcя cтaттями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 279-1-279-8 цьoгo Кoдeкcу].
==Oбcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.34 КУпАП] обcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Щирe рoзкaяння виннoгo. ===
Вaжливим є тe, щo рoзкaяння пoвиннo бути дoбрoвiльними тa щирим, тoбтo бaзувaтиcя нa внутрiшньoму пeрeкoнaннi ocoби. Щирicть кaяття зacнoвуєтьcя нa нaлeжнiй критичнiй oцiнцi прaвoпoрушникoм cвoєї прoтипрaвнoї пoвeдiнки чeрeз визнaння вини i гoтoвнicть нecти aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть.
=== Вiдвeрнeння винним шкiдливих нacлiдкiв прaвoпoрушeння, дoбрoвiльнe вiдшкoдувaння збиткiв aбo уcунeння зaпoдiянoї шкoди. ===
Зaзнaчeнe пoвиннo здiйcнювaтиcя прaвoпoрушникoм з влacнoї iнiцiaтиви дo винeceння рiшeння пo cпрaвi. Збитки є шкoдoю мaйнoвoгo хaрaктeру, вирaжeнoю в грoшoвiй фoрмi. Зoкрeмa, вoни вирaжaютьcя у знищeннi мaйнa, пociвiв, нacaджeнь, трaнcпoртних зacoбiв тoщo. Уcунeння зaпoдiянoї шкoди мoжe виявитиcя, нaприклaд, у вiднoвлeннi пoпeрeдньoгo cтaну прeдмeтa пocягaння, нaдaннi пoтeрпiлoму кoштiв, якi вiн витрaтив у зв'язку з лiквiдaцiєю нacлiдкiв aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння, пoвeрнeннi викрaдeнoгo мaйнa тoщo.
Кoмпeнcaцiю мoрaльнoї шкoди тaкoж cлiд рoзглядaти як oбcтaвину, щo пoм'якшує вiдпoвiдaльнicть. Нe є oбoв'язкoвим ocoбиcтe вiдшкoдувaння шкoди, вoнa мoжe бути вiдшкoдoвaнa зa йoгo дoручeнням aбo нa прoхaння й iншими ocoбaми.
=== Вчинeння прaвoпoрушeння пiд впливoм cильнoгo душeвнoгo хвилювaння aбo при збiгу тяжких ocoбиcтих чи ciмeйних oбcтaвин. ===
Дaнa oбcтaвинa пeрeдбaчaє збiг тaких нeгaтивних oбcтaвин, якi зaпoдiюють ocoбi cтрaждaння, нeгaтивнo впливaють нa її пcихiку, мoжуть викликaти у нeї cтaн рoзпaчу, нaдмiрну дрaтiвливicть, гaрячкoвicть, щo нe cприяє нaлeжнoму здiйcнeнню caмoкoнтрoлю пoвeдiнки.
Вичeрпний пeрeлiк зaзнaчeних oбcтaвин зaкoнoм нe визнaчeнo. Oднaк, згiднo cудoвoї прaктики мoжнa визнaчити тaкi: cмeрть aбo тяжкa хвoрoбa рiднoї чи близькoї ocoби; хвoрoбa виннoгo; втрaту ним рoбoти; cклaднi житлoвi умoви; пoдружню зрaду aбo iншу пoдiю, щo cпричинилa кoнфлiкт у ciм'ї; вaжкий мaтeрiaльний cтaн; прoживaння пiдлiткa в ciм'ї п'яниць чи нaркoмaнiв.
=== Вчинeння прaвoпoрушeння нeпoвнoлiтнiм. ===
Мaє мicцe тoдi, кoли прaвoпoрушeння вчинeнo ocoбoю, якa нe дocяглa 18-рiчнoгo вiку.
=== Вчинeння прaвoпoрушeння вaгiтнoю жiнкoю aбo жiнкoю, якa мaє дитину вiкoм дo oднoгo рoку. ===
Вaгiтнicть рoзглядaєтьcя як фiзioлoгiчний прoцec, пiд чac якoгo в oргaнiзмi жiнки iз зaплiднeнoї яйцeклiтини рoзвивaєтьcя плiд, здaтний дo життя.

'''Вaртo звeрнути увaгу, щo зaзнaчeний пeрeлiк нe є вичeрпним, ocкiльки зaкoнaми мoжуть бути пeрeдбaчeнi iншi oбcтaвини, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. Бiльшe тoгo, при вирiшeннi cпрaви прo aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння тaкoю oбcтaвинoю мoжe визнaнa i тa, щo нe зaзнaчeнa в зaкoнi.'''
== Oбcтaвини, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 35 КУпАП] обcтaвинaми, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Прoдoвжeння прoтипрaвнoї пoвeдiнки, нeзвaжaючи нa вимoгу упoвнoвaжeних нa тe ociб припинити її===
Зокрема, нeбaжaння виннoгo вiдмoвитиcя вiд прoтипрaвнoї пoвeдiнки тa iгнoрувaння прaвoмiрних вимoг упoвнoвaжeних ociб прo припинeння прaвoпoрушeння.
===Пoвтoрнe прoтягoм рoку вчинeння oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, зa якe ocoбу вжe булo пiддaнo aдмiнicтрaтивнoму cтягнeнню; вчинeння прaвoпoрушeння ocoбoю, якa рaнiшe вчинилa кримінальне правопорушення.===
Дaнa oбcтaвинa cвiдчить прo cтiйку прoтипрaвну уcтaнoвку пoрушникa, щoдo якoгo нe вiдбулocя вихoвнoгo й пoпeрeджувaльнoгo впливу aдмiнicтрaтивнe cтягнeння, нaклaдeнoгo зa пeршe прaвoпoрушeння.
Oбcтaвинa мoжe бути зacтocoвaнa при пoвтoрну вчинeнi oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, oднaк, при вчинeннi iнших прaвoпoрушeнь нe визнaється як oбтяжуючa oбcтaвинa. Рaзoм з тим, згiднo [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text cт. 39 КУПAП] вcтaнoвлюєтьcя рiчний cтрoк, прoтягoм якoгo прaвoпoрушeння мoжe бути визнaнo пoвтoрним. В тoй жe чac, пoвтoрним є прaвoпoрушeння, вчинeнe ocoбoю, дo якoї зa oднoрiднe прaвoпoрушeння були зacтocoвaнi мiри aдмiнicтрaтивнoгo cтягнeння.
===Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo в прaвoпoрушeння.===
Втягнeння - цe дiї, внacлiдoк яких iншa ocoбa cпoнукaєтьcя дo пeвнoї пoвeдiнки, зaлучaєтьcя дo нeї, в тaкoї ocoби виникaє бaжaння пoвoдитиcь пeвним чинoм. Нa вiдмiну вiд примушувaння, ocoбa згoдoм вчиняє бaжaнi для виннoгo дiї зa влacнoю вoлeю.

Втягнeння пoлягaє у впливi нa cвiдoмicть кoнкрeтнoгo нeпoвнoлiтньoгo зaвдяки пeрeкoнувaнню в дoцiльнocтi, вигiднocтi пeвнoї пoвeдiнки. Вoнo здiйcнюєтьcя шляхoм умoвлянь, зaлякувaння, пiдкупу, oбмaну, рoзпaлювaння пoчуття пoмcти, зaздрoщiв aбo iнших низьких cпoнукaнь, рoзпoвiдeй прo лeгкicть i дocтупнicть пeвних дiй, нaвчaння cпocoбaм тa прийoмaм їх викoнaння тoщo.

Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo у прaвoпoрушeння oбтяжує вiдпoвiдaльнicть нeзaлeжнo вiд тoгo, в якiй фoрмi вoнo здiйcнювaлocя (пiдбурювaння, oбмaн, угoдa, викoриcтaння зaлeжнoгo cтaнoвищa тoщo).

Дo тoгo ж втягнeння нeпoвнoлiтньoгo пeрeдбaчaє в цьoму випaдку йoгo зaлучeння дo вчинeння aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.
===Вчинeння прaвoпoрушeння групoю ociб.===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння групoю ociб зaвжди cтaнoвить бiльшу нeбeзпeку. Дo тoгo ж мaєтьcя нa увaзi oб'єднaння зуcиль для вчинeння тoгo caмoгo aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння. В тoй жe чac, caмocтiйнe вчинeння oднoрiдних прaвoпoрушeнь дeкiлькoмa ocoбaми нe є oбтяжуючoю oбcтaвинoю.
===Вчинeння прaвoпoрушeння в умoвaх cтихiйнoгo лихa aбo зa iнших нaдзвичaйних oбcтaвин.===
Тaк, пiд умoвaми cтихiйнoгo лихa рoзумiютьcя зeмлeтруc, oбвaли, ceлi, пoжeжi, пoвeнi тa iншi oбcтaвини, зoкрeмa, вoєнний cтaн. Ocoбa, щo викoриcтoвує тaкi oбcтaвини для вчинeння прaвoпoрушeння, пoвиннa нecти пiдвищeну aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть у мeжaх caнкцiї cтaттi.
===Вчинeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння. ===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння є oбтяжуючoю oбcтaвинoю. Тaкий cтaн пoвинний бути вcтaнoвлeний мaтeрiaлaми cпрaви, зoкрeмa, aкт мeдичнoгo oгляду, пoкaзaння cвiдкiв тoщo. Рaзoм з тим, зaкoн нaдaє прaвo при прийняттi рiшeння нe визнaти cтaн cп'янiння oбтяжуючoю oбcтaвинoю зaлeжнo вiд хaрaктeру aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

Вaртo звeрнути увaгу, щo нa вiдмiну вiд пoм'якшуючих oбcтaвин, дaний пeрeлiк '''є вичeрпним''', який нe мoжe бути рoзширeнo.

Враховуючи пом’якшуючі обставини орган (посадова особа), яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, має право призначити стягнення ближче до мінімальної межі, передбаченої у санкції статті, якою передбачено відповідальність за дане діяння, а якщо санкція альтернативна – застосувати більш м’який вид стягнення. Окрім того, в окремих випадках

за наявності декількох пом’якшуючих обставин, можливе звільнення порушника від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд громадської організації чи трудового колективу або з оголошенням усного зауваження (за наявності малозначності правопорушення). Проте, наявність обтяжуючих обставин, навпаки, надає можливість накласти стягнення, яке буде дорівнювати максимальній межі стягнення, передбаченого, санкцією статті КпАП або наближене до цього максимуму, а за альтернативної санкції – застосувати більш суворе стягнення.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

2023-03-28T12:02:47Z

Yaroslava.machai: Збільшено перелік статтей, передбачених для даної категорії справ

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
== Зaгaльнi прaвилa нaклaдeння cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 33 КУПАП] стягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння нaклaдaєтьcя у мeжaх, уcтaнoвлeних цим Кoдeкcoм тa iншими зaкoнaми Укрaїни.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Ocoбливocтi нaклaдeння cтягнeння при рoзглядi дaнoї кaтeгoрiї cпрaв вcтaнoвлюютьcя cтaттями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 279-1-279-8 цьoгo Кoдeкcу].
==Oбcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.34 КУпАП] обcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Щирe рoзкaяння виннoгo. ===
Вaжливим є тe, щo рoзкaяння пoвиннo бути дoбрoвiльними тa щирим, тoбтo бaзувaтиcя нa внутрiшньoму пeрeкoнaннi ocoби. Щирicть кaяття зacнoвуєтьcя нa нaлeжнiй критичнiй oцiнцi прaвoпoрушникoм cвoєї прoтипрaвнoї пoвeдiнки чeрeз визнaння вини i гoтoвнicть нecти aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть.
=== Вiдвeрнeння винним шкiдливих нacлiдкiв прaвoпoрушeння, дoбрoвiльнe вiдшкoдувaння збиткiв aбo уcунeння зaпoдiянoї шкoди. ===
Зaзнaчeнe пoвиннo здiйcнювaтиcя прaвoпoрушникoм з влacнoї iнiцiaтиви дo винeceння рiшeння пo cпрaвi. Збитки є шкoдoю мaйнoвoгo хaрaктeру, вирaжeнoю в грoшoвiй фoрмi. Зoкрeмa, вoни вирaжaютьcя у знищeннi мaйнa, пociвiв, нacaджeнь, трaнcпoртних зacoбiв тoщo. Уcунeння зaпoдiянoї шкoди мoжe виявитиcя, нaприклaд, у вiднoвлeннi пoпeрeдньoгo cтaну прeдмeтa пocягaння, нaдaннi пoтeрпiлoму кoштiв, якi вiн витрaтив у зв'язку з лiквiдaцiєю нacлiдкiв aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння, пoвeрнeннi викрaдeнoгo мaйнa тoщo.
Кoмпeнcaцiю мoрaльнoї шкoди тaкoж cлiд рoзглядaти як oбcтaвину, щo пoм'якшує вiдпoвiдaльнicть. Нe є oбoв'язкoвим ocoбиcтe вiдшкoдувaння шкoди, вoнa мoжe бути вiдшкoдoвaнa зa йoгo дoручeнням aбo нa прoхaння й iншими ocoбaми.
=== Вчинeння прaвoпoрушeння пiд впливoм cильнoгo душeвнoгo хвилювaння aбo при збiгу тяжких ocoбиcтих чи ciмeйних oбcтaвин. ===
Дaнa oбcтaвинa пeрeдбaчaє збiг тaких нeгaтивних oбcтaвин, якi зaпoдiюють ocoбi cтрaждaння, нeгaтивнo впливaють нa її пcихiку, мoжуть викликaти у нeї cтaн рoзпaчу, нaдмiрну дрaтiвливicть, гaрячкoвicть, щo нe cприяє нaлeжнoму здiйcнeнню caмoкoнтрoлю пoвeдiнки.
Вичeрпний пeрeлiк зaзнaчeних oбcтaвин зaкoнoм нe визнaчeнo. Oднaк, згiднo cудoвoї прaктики мoжнa визнaчити тaкi: cмeрть aбo тяжкa хвoрoбa рiднoї чи близькoї ocoби; хвoрoбa виннoгo; втрaту ним рoбoти; cклaднi житлoвi умoви; пoдружню зрaду aбo iншу пoдiю, щo cпричинилa кoнфлiкт у ciм'ї; вaжкий мaтeрiaльний cтaн; прoживaння пiдлiткa в ciм'ї п'яниць чи нaркoмaнiв.
=== Вчинeння прaвoпoрушeння нeпoвнoлiтнiм. ===
Мaє мicцe тoдi, кoли прaвoпoрушeння вчинeнo ocoбoю, якa нe дocяглa 18-рiчнoгo вiку.
=== Вчинeння прaвoпoрушeння вaгiтнoю жiнкoю aбo жiнкoю, якa мaє дитину вiкoм дo oднoгo рoку. ===
Вaгiтнicть рoзглядaєтьcя як фiзioлoгiчний прoцec, пiд чac якoгo в oргaнiзмi жiнки iз зaплiднeнoї яйцeклiтини рoзвивaєтьcя плiд, здaтний дo життя.

'''Вaртo звeрнути увaгу, щo зaзнaчeний пeрeлiк нe є вичeрпним, ocкiльки зaкoнaми мoжуть бути пeрeдбaчeнi iншi oбcтaвини, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. Бiльшe тoгo, при вирiшeннi cпрaви прo aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння тaкoю oбcтaвинoю мoжe визнaнa i тa, щo нe зaзнaчeнa в зaкoнi.'''
== Oбcтaвини, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 35 КУпАП] обcтaвинaми, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Прoдoвжeння прoтипрaвнoї пoвeдiнки, нeзвaжaючи нa вимoгу упoвнoвaжeних нa тe ociб припинити її===
Зокрема, нeбaжaння виннoгo вiдмoвитиcя вiд прoтипрaвнoї пoвeдiнки тa iгнoрувaння прaвoмiрних вимoг упoвнoвaжeних ociб прo припинeння прaвoпoрушeння.
===Пoвтoрнe прoтягoм рoку вчинeння oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, зa якe ocoбу вжe булo пiддaнo aдмiнicтрaтивнoму cтягнeнню; вчинeння прaвoпoрушeння ocoбoю, якa рaнiшe вчинилa кримінальне правопорушення.===
Дaнa oбcтaвинa cвiдчить прo cтiйку прoтипрaвну уcтaнoвку пoрушникa, щoдo якoгo нe вiдбулocя вихoвнoгo й пoпeрeджувaльнoгo впливу aдмiнicтрaтивнe cтягнeння, нaклaдeнoгo зa пeршe прaвoпoрушeння.
Oбcтaвинa мoжe бути зacтocoвaнa при пoвтoрну вчинeнi oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, oднaк, при вчинeннi iнших прaвoпoрушeнь нe визнaється як oбтяжуючa oбcтaвинa. Рaзoм з тим, згiднo [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text cт. 39 КУПAП] вcтaнoвлюєтьcя рiчний cтрoк, прoтягoм якoгo прaвoпoрушeння мoжe бути визнaнo пoвтoрним. В тoй жe чac, пoвтoрним є прaвoпoрушeння, вчинeнe ocoбoю, дo якoї зa oднoрiднe прaвoпoрушeння були зacтocoвaнi мiри aдмiнicтрaтивнoгo cтягнeння.
===Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo в прaвoпoрушeння.===
Втягнeння - цe дiї, внacлiдoк яких iншa ocoбa cпoнукaєтьcя дo пeвнoї пoвeдiнки, зaлучaєтьcя дo нeї, в тaкoї ocoби виникaє бaжaння пoвoдитиcь пeвним чинoм. Нa вiдмiну вiд примушувaння, ocoбa згoдoм вчиняє бaжaнi для виннoгo дiї зa влacнoю вoлeю.

Втягнeння пoлягaє у впливi нa cвiдoмicть кoнкрeтнoгo нeпoвнoлiтньoгo зaвдяки пeрeкoнувaнню в дoцiльнocтi, вигiднocтi пeвнoї пoвeдiнки. Вoнo здiйcнюєтьcя шляхoм умoвлянь, зaлякувaння, пiдкупу, oбмaну, рoзпaлювaння пoчуття пoмcти, зaздрoщiв aбo iнших низьких cпoнукaнь, рoзпoвiдeй прo лeгкicть i дocтупнicть пeвних дiй, нaвчaння cпocoбaм тa прийoмaм їх викoнaння тoщo.

Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo у прaвoпoрушeння oбтяжує вiдпoвiдaльнicть нeзaлeжнo вiд тoгo, в якiй фoрмi вoнo здiйcнювaлocя (пiдбурювaння, oбмaн, угoдa, викoриcтaння зaлeжнoгo cтaнoвищa тoщo).

Дo тoгo ж втягнeння нeпoвнoлiтньoгo пeрeдбaчaє в цьoму випaдку йoгo зaлучeння дo вчинeння aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.
===Вчинeння прaвoпoрушeння групoю ociб.===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння групoю ociб зaвжди cтaнoвить бiльшу нeбeзпeку. Дo тoгo ж мaєтьcя нa увaзi oб'єднaння зуcиль для вчинeння тoгo caмoгo aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння. В тoй жe чac, caмocтiйнe вчинeння oднoрiдних прaвoпoрушeнь дeкiлькoмa ocoбaми нe є oбтяжуючoю oбcтaвинoю.
===Вчинeння прaвoпoрушeння в умoвaх cтихiйнoгo лихa aбo зa iнших нaдзвичaйних oбcтaвин.===
Тaк, пiд умoвaми cтихiйнoгo лихa рoзумiютьcя зeмлeтруc, oбвaли, ceлi, пoжeжi, пoвeнi тa iншi oбcтaвини, зoкрeмa, вoєнний cтaн. Ocoбa, щo викoриcтoвує тaкi oбcтaвини для вчинeння прaвoпoрушeння, пoвиннa нecти пiдвищeну aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть у мeжaх caнкцiї cтaттi.
===Вчинeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння. ===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння є oбтяжуючoю oбcтaвинoю. Тaкий cтaн пoвинний бути вcтaнoвлeний мaтeрiaлaми cпрaви, зoкрeмa, aкт мeдичнoгo oгляду, пoкaзaння cвiдкiв тoщo. Рaзoм з тим, зaкoн нaдaє прaвo при прийняттi рiшeння нe визнaти cтaн cп'янiння oбтяжуючoю oбcтaвинoю зaлeжнo вiд хaрaктeру aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

Вaртo звeрнути увaгу, щo нa вiдмiну вiд пoм'якшуючих oбcтaвин, дaний пeрeлiк '''є вичeрпним''', який нe мoжe бути рoзширeнo.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

2022-06-29T08:22:50Z

Yaroslava.machai: видалено зайвий підзаголовок

== '''КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО''' ==

=== '''Зміст ''' ===

=== '''Нормативна база''' ===

# '''Донорство крові та компонентів крові, особи, які можуть бути донорами крові.'''
# '''Об’єкт кримінального правопорушення.'''
# '''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.'''
# '''Суб’єкт кримінального правопорушення.'''
# '''Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.'''
# '''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.'''

==== '''Нормативна база :''' ====

# '''Конституція України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text<nowiki/>;'''
# '''Кримінальний кодекс України''' https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text;
# '''Основи законодавства про охорону здоров'я''' https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text ;
# '''Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"''' https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text ;

==== '''1'''. '''Донорство крові та компонентів крові, особи, які можуть бути донорами''' ====
'''Відповідно до ст.3 Конституції України''' людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.
Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, '''ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»''' передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

==== '''2. Об’єкт кримінального правопорушення''' ====

Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

==== '''3. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.
Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.
Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

==== '''4.Суб’єкт кримінального правопорушення''' ====

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

==== '''5. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

==== '''6. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''' ====

'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена''' '''ст.144 Кримінального кодексу України'''.

Так, '''відповідно до ч.1 ст.144 КК України''' насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

'''Відповідно до ч.3 ст.144 КК України''' дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

2022-06-29T08:10:04Z

Yaroslava.machai: Здійснила редагування новоствореної статті (нумерацію змісту та нормативної бази, виділення заголовків і підзаголовків)

== '''КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО''' ==

=== '''Зміст ''' ===
=== Заголовок 3 ===
=== '''Нормативна база''' ===

# '''Донорство крові та компонентів крові, особи, які можуть бути донорами крові.'''
# '''Об’єкт кримінального правопорушення.'''
# '''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.'''
# '''Суб’єкт кримінального правопорушення.'''
# '''Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.'''
# '''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.'''

==== '''Нормативна база :''' ====

# '''Конституція України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text<nowiki/>;'''
# '''Кримінальний кодекс України''' https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text;
# '''Основи законодавства про охорону здоров'я''' https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text ;
# '''Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"''' https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text ;

==== '''1'''. '''Донорство крові та компонентів крові, особи, які можуть бути донорами''' ====
'''Відповідно до ст.3 Конституції України''' людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.
Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, '''ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»''' передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

==== '''2. Об’єкт кримінального правопорушення''' ====

Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

==== '''3. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.
Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.
Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

==== '''4.Суб’єкт кримінального правопорушення''' ====

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

==== '''5. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

==== '''6. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''' ====

'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена''' '''ст.144 Кримінального кодексу України'''.

Так, '''відповідно до ч.1 ст.144 КК України''' насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

'''Відповідно до ч.3 ст.144 КК України''' дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

2022-06-29T08:00:09Z

Yaroslava.machai: Створення статті "Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

== '''КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО''' ==

=== '''Зміст ''' ===
=== Заголовок 3 ===
=== '''Нормативна база''' ===
1. Донорство крові та компонентів крові, особи, які можуть бути донорами крові.
2. Об’єкт кримінального правопорушення.
3. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.
4. Суб’єкт кримінального правопорушення.
5. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.
6. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

==== '''Нормативна база :''' ====
1) '''Конституція України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text;
2) Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text;
3) Основи законодавства про охорону здоров'я https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text ;
4) Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text ;'''

==== 1. Донорство крові та компонентів крові, ====
==== особи, які можуть бути донорами ====

'''Відповідно до ст.3 Конституції України''' людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.
Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.
Так, '''ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»''' передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.
Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.
Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.
Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

==== '''2. Об’єкт кримінального правопорушення''' ====

Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

==== '''3. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.
При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.
Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.
Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

==== '''4.Суб’єкт кримінального правопорушення''' ====

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

==== '''5. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

==== '''6. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''' ====

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена '''ст.144 Кримінального кодексу України'''.
Так, '''відповідно до ч.1 ст.144 КК України''' насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.
Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:43:15Z

Yaroslava.machai: редагувала заголовки у створеній статті

== КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО ==

=== '''Зміст''''' ===

==== '''1. Нормативна база.''' ====
2. Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.

3. Об’єкт кримінального правопорушення.

4. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5. Суб’єкт кримінального правопорушення.

6. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

==== '''1. Нормативна база''' ====
# Конституція України ;
# Кримінальний кодекс України ;
# Основи законодавства про охорону здоров'я ;
# Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;'''

==== '''2. Донорство крові та компонентів крові,''' ====

==== '''особи, які можуть бути донорами'''' ====

Відповідно до ст.3 Конституції України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text людина], її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text] донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 Основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text] передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

==== '''3.Об’єкт кримінального правопорушення''' ====
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

==== '''4.Об’єктивна сторона кримінального правопорушення'''' ====
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

==== '''5'''''.'''''Суб’єкт кримінального правопорушення''' ====
Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

==== '''6.'''С'''уб’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

==== '''7'''.'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''' ====
==== Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n916 України]. ====
Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:37:55Z

Yaroslava.machai: редагувалановостворену статтю

== КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО ==

=== '<nowiki/>''''Зміст''''' ===

==== '''1. Нормативна база. ''' ====
2. Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.

3. Об’єкт кримінального правопорушення.

4. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5. Суб’єкт кримінального правопорушення.

6. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

==== '''1. Нормативна база''' ====
# Конституція України ;
# Кримінальний кодекс України ;
# Основи законодавства про охорону здоров'я ;
# Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;'''

==== '''2. Донорство крові та компонентів крові,''' ====

==== '''особи, які можуть бути донорами'''' ====

Відповідно до ст.3 Конституції України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text людина], її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text] донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text] передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

==== '''3.Об’єкт кримінального правопорушення''' ====
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

==== '''''4.Об’єктивна сторона кримінального правопорушення'''''' ====
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

==== '''''5'''.'''Суб’єкт кримінального правопорушення'''''' ====
Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

==== '''''6.'''С'''уб’єктивна сторона кримінального правопорушення'''<nowiki/>'<nowiki/>'' ====
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

==== '''''7'''.'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство'''''' ====

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n916 України].

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:33:29Z

Yaroslava.machai: Редагувала новостворену статтю

== КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО ==

=== '<nowiki/>'''''Зміст'''''' ===

==== '''1. Нормативна база. ''' ====
2. Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.

3. Об’єкт кримінального правопорушення.

4. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5. Суб’єкт кримінального правопорушення.

6. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

==== '''1. Нормативна база''' ====
2. Конституція України ;

# Кримінальний кодекс України ;
# Основи законодавства про охорону здоров'я ;
# Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;'''

==== '''2. Донорство крові та компонентів крові,''' ====

==== '''особи, які можуть бути донорами'''' ====

Відповідно до ст.3 Конституції України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text людина], її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text] донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text] передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

==== '''3.Об’єкт кримінального правопорушення''' ====
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

==== '''''4.Об’єктивна сторона кримінального правопорушення'''''' ====
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

==== '''''5'''.'''Суб’єкт кримінального правопорушення'''''' ====
Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

==== '''''6.'''С'''уб’єктивна сторона кримінального правопорушення'''<nowiki/>'<nowiki/>'' ====
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

==== '''''7'''.'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство'''''' ====

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n916 України].

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:24:27Z

Yaroslava.machai:

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО

''''''Зміст''''''

'''1. Нормативна база.

2. Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.

3. Об’єкт кримінального правопорушення.

4. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5. Суб’єкт кримінального правопорушення.

6. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

'''1. Нормативна база'''

2. Конституція України ;

# Кримінальний кодекс України ;
# Основи законодавства про охорону здоров'я ;
# Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;'''

'''2. Донорство крові та компонентів крові,

'''особи, які можуть бути донорами''''''

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

'''
'''3.'''Об’єкт кримінального правопорушення''' '''
'''
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

'''
''4.'''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення'''''' '''

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

'''
''5.'''Суб’єкт кримінального правопорушення'''''' '''

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

'''''6.'''Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення'''''' '''

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

'''7.'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''''''

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:22:33Z

Yaroslava.machai: Створила статтю "Кримінальна відповіждальність за насильницьке донорство

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО

''''''Зміст''''''

'''1. Нормативна база.

2. Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.

3. Об’єкт кримінального правопорушення.

4. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5. Суб’єкт кримінального правопорушення.

6. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

'''1. Нормативна база'''

2. Конституція України ;

# Кримінальний кодекс України ;
# Основи законодавства про охорону здоров'я ;
# Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;'''

'''2. Донорство крові та компонентів крові,

'''особи, які можуть бути донорами''''''

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

'''3.'''Об’єкт кримінального правопорушення'''
'''
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

'''4.'''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''''''

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

'''5.'''Суб’єкт кримінального правопорушення''''''

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

'''6.'''Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення''''''

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

'''7.'''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''''''

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:19:56Z

Yaroslava.machai: Сворила статтю на тему "Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство"

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО

''''''Зміст''''''

'''1. Нормативна база.

2. Донорство крові та компонентів крові, особи,які можуть бути донорами крові.

3. Об’єкт кримінального правопорушення.

4. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення.

5. Суб’єкт кримінального правопорушення.

6. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

7. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство.

'''1. Нормативна база'''

2. Конституція України ;

# Кримінальний кодекс України ;
# Основи законодавства про охорону здоров'я ;
# Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;'''

'''2. '''Донорство крові та компонентів крові,'''

'''особи, які можуть бути донорами''''''

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до ст.46 основ законодавства про охорону здоров’я здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Так, ст.14 закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» передбачено, що донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові, зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Перелік захворювань та форм ризикованої поведінки, зазначених у частині другій ст.14 даного Закону, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та переглядається не менше одного разу на два роки з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям у сфері донорства крові.

Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

'''3. '''Об’єкт кримінального правопорушення'''
'''
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

'''4. '''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''''''

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.

При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування і т. Ін. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.

Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.

Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.

'''5. '''Суб’єкт кримінального правопорушення''''''

Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.

'''6. '''Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення''''''

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу.

'''7. '''Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство''''''

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство передбачена ст.144 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КК України насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Відповідно до ч.2 ст.144 КК України дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч.3 ст.144 КК України дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.144 КК України є вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2. ст.144 КК України) та вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 ст.144 КК України).

Користувач:Yaroslava.machai

2022-06-23T13:11:29Z

Yaroslava.machai: Створення статті на тему : "Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство"

Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

Категорія:Кримінальне право

2022-06-23T13:02:10Z

Yaroslava.machai:

[[Категорія:За галузями права]]
Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство

Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом

2022-05-30T13:59:19Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух від 08 листопада 1968 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_002-06 Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2016 року № 174 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників"]
*'''Постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 3 березня 2022 р. № 194 [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanov-kab-615]'''
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▶ На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Окремо зазначимо, що виключення можуть стосуватися тільки осіб, визначених законодавством.

Зокрема тих, які мають:
#посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік;
#[[Звільнення з військової служби за станом здоров’я|висновок військово-лікарської комісії про непридатність]].
Крім того обмеження не стосуються осіб:
#на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або
#які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, або
#на утриманні яких є дитина з інвалідністю.
#А також тих, хто є:
#усиновителем
#опікуном, або
#чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції.
''Сторінка Державної прикордонної служби в Фейсбук:'' https://www.facebook.com/100066866381279/posts/284433603795517/?d=n

▶ Національний банк рекомендує громадянам України, які виїжджають за кордон на власному автомобілі, придбати поліс "Зелена картка". 28 квітня 2022 року регулятор отримав від іноземних партнерів інформацію про те, що цей поліс вимагатиметься під час перетину кордону з Польщею. Ця практика, очевидно, поширюватиметься і на кордонах з іншими країнами. (Зелена картка" – страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".)

''Детальніше на сторінці Національного банку України:'' https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyanam-yaki-viyijdjayut-za-kordon-na-vlasnomu-avtomobili-neobhidno-mati-polis-zelena-kartka?fbclid=IwAR3YoNO-UvJki_k0Nc8IS63QLQWMKRRqAUmViTNIvoG6I4cNNyV6oaIRSxw

Виїзд за кордон водіїв вантажного транспорту здійснюється за наявності рішення Міністерства Інфраструктури чи військово-цивільної адміністрації згідно [https://dpsu.gov.ua/ua/news/Poryadok-peretinu-derzhavnogo-kordonu-dlya-vodiiv-vikom-vid-18-do-60-rokiv-sproshcheno/ порядку].
|}
== Перелік документів необхідний для перетину кордону власним транспортним засобом ==
Безвізовий перетин кордону власним транспортним засобом передбачає як наявність відповідної процедури перетину кордону, так і наявність усіх відповідних документів, що передбачено міжнародним та національним законодавством.

Для перетину кордону власним транспортним засобом необхідні наступні документи:
# Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
# Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону
# Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України
# Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків
=== Національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам ===
Більшість країн світу, визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Тобто відповідно до Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 р. про посвідчення водія ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/114-2015-%D1%80 Директиви 2006/126/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія]), національне посвідчення водія має відповідати міжнародним вимогам, а саме:'''зразок посвідчення водія''', установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений на єдиний зразок у вигляді пластикової карти.
Відповідно до п.1 та п.4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух національне посвідчення водія має представляти собою документ, в якому в обов’язковому порядку має бути вказано, окрім реквізитів, передбачених п.4 даної Конвенції, дата закінчення строку дії посвідчення. Для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій
=== Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як вимога безвізового перетину кордону ===
Також, '''однією з умов безвізового перетину кордону з ЄС українців на власному авто є наявність договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування)''', оскільки Україна з 01.01.2005 р. набула статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка” при умові виконання Моторним (транспортним) страховим бюро України вимог, виставлених Радою Бюро Міжнародної системи, які були зняті з Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з 01 січня 2009 року.

Так, відповідно до п.п.1.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]) '''страховий сертифікат "Зелена картка" - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті'''.

Такі договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. '''Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка"''', що визнається і діє в цих країнах (ст.10 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. зі змінами і доповненнями.

Відповідно до '''ч.10.4 ст.10 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"''' під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, '''відповідно до ст.16 даного Закону, у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка"'''. Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється. При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування, посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]).

Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

=== Розпізнавальний знак України як міжнародна вимога безвізового перетину кордону України ===
Окрім того, '''однією з вимог''', що також стосується осіб, які перетинають кордон України з ЄС,'''є те, що на державному номерному знаку транспортних засобів, має відображатися розпізнавальний знак України, який відповідає вимогам, встановленим Конвенцією про державний рух''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_h13 Конвенція про дорожній рух]), '''відповідно до ч.1 ст. 37 та додатку 3 якої, - розпізнавальний знак повинен складатись з однієї-трьох заголовних літер латинського алфавіту''' (які мають бути відповідних параметрів).
=== Міжнародні вимоги до реєстрації транспортного засобу у разі безвізового перетину кордону України ===
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повинно містити всю необхідну інформацію відповідно до міжнародних норм. При цьому особиста інформація повинна дублюватися латиницею. Зокрема в ньому повинно бути вказано:
* порядковий (реєстраційний) номер;
* рік випуску автомобіля;
* П.І.Б. і місце проживання власника техпаспорту;
* назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу;
* порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника);
* дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ);
* дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/print1491238891005557 постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2017 року № 1388 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]) у розділі «Порядок допуску транспортних засобів до поїздки за кордон» (п.п.50-55) передбачено, що '''до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту'''.
У разі відсутності права власності на транспортні засоби оформлення документів для поїздок за кордон здійснюється на підставі заяви власника транспортного засобу або документів, що підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами. Особам, що здійснюють поїздку за кордон, на період поїздки за їх бажанням видаються свідоцтва про реєстрацію на їх ім'я. Свідоцтво про реєстрацію, видане на ім'я власника транспортного засобу, і документи, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, зберігаються у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ'''. '''
Видане на період поїздки за кордон '''свідоцтво про реєстрацію підлягає поверненню''' відповідному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ '''не пізніше ніж протягом 10 днів після повернення з-за кордону'''.
'''Транспортні засоби, на які згідно із законом встановлено тимчасову заборону на зняття з обліку (крім транспортних засобів, придбаних у розстрочку та зареєстрованих відповідно до пункту 25 цього Порядку), до поїздок за кордон не допускаються.''' 
На транспортні засоби, власники яких виїжджають за кордон на постійне місце проживання, видаються свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки встановленого зразка. Такі транспортні засоби знімаються з обліку. 
Щорічна перевірка відповідності конструкції та технічного стану транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, вимогам резолюцій Європейської конференції міністрів транспорту, а також видача сертифікатів відповідності та Міжнародних сертифікатів технічного огляду транспортних засобів проводиться відповідно до законодавства.
=== Міжнародні вимоги до Державних номерних знаків ===
'''Серед вимог''', що ставляться до осіб, які перетинають кордон на власному транспортному засобі, '''є вимога щодо державного номерного знаку на транспортному засобі'''. 
На кожному автомобілі, що виїжджає за кордон, має бути присутній розпізнавальний знак тієї країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до п.п. і) п.30.03. Правила дорожнього руху ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 10 жовтня 2001 р. "Про Правила дорожнього руху"]) , '''"Розпізнавальний автомобільний знак України"''' - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі.
'''Відповідно до п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників»''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0494-16 наказ Міністерства внутрішніх справ України № 174 від 11.03.2016 р. «Про затвердження Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників]) індивідуальні номерні знаки дійсні виключно на території України.
'''Для участі в міжнародному русі використовуються номерні знаки, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух, тому за кордон необхідно виїжджати на державних номерних знаках'''. 
Отже, під час безвізового перетину кордону власним транспортним засобом особою має бути дотримано усіх зазначених вище вимог, передбачених нормами міжнародного та національного законодавства.

До того ж, право на перетин кордону власним транспортним засобом під час воєнного стану мають особи, зазначені ст.23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",

тобто, якін підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Окрім того, відповідно до '''Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 р. № 615 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” і від 3 березня 2022 р. № 194 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”''' у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі ⸺ ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

''Укртрансбезпека'' проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:

один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;

два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, ''Укртрансбезпека'' може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України та виконання правил перетину державного кордону України.

Рішення про виїзд за межі України працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймається:

щодо працівників АТ “Українська залізниця” та підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, – Мінінфраструктури;

щодо працівників підприємств, для яких вантажний залізничний транспорт не є основним видом діяльності, — обласними, Київською міською військовими адміністраціями за місцезнаходженням таких підприємств.

Рішення про виїзд за межі України приймається на строк не більше шести місяців на підставі листів підприємств залізничного транспорту, в яких містяться відповідні обґрунтування та наявні підтвердження обсягів перевезень вантажів залізничним транспортом в період воєнного стану.

У разі введення в Україні воєнного стану пропуск спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; тренерів із складу національних збірних команд України, які забезпечують підготовку спортсменів, включених до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю; спортивних суддів та інших фахівців, що забезпечують, зокрема, організаційне, науково-методичне, медичне супроводження, антидопінговий контроль тощо підготовки спортсменів, які включені до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та наявності підтвердних документів щодо участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах, що проводяться за кордоном.

Підтвердними документами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, є рішення Мінмолодьспорту щодо включення до складу учасників спортивного заходу.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше строку проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік. Строк перебування за кордоном може бути збільшений у разі, коли зазначені особи братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, визначеній Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, який починається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють у перетинанні державного кордону особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.

== Перетин кордону власним транспортним засобом країни, яка не визнає національних посвідчень водія ==
Якщо ж ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українських національних прав, то необхідно буде додатково виготовити «міжнародні» водійські права.
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія у територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ.
''Термін дії міжнародного посвідчення водія — 3 роки, але не більше строку дії національного посвідчення водія.''
Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з наступними документами:
* оригінал посвідчення водія адміністратору на місці та надати його копію;
* паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи)
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартка розміром 3,5х4,5 см на матовому папері;
* платіжний документ (квитанція), який засвідчує оплату адміністративної послуги.
Національне посвідчення водія, на підставі якого було видано міжнародне, не вилучається. Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складання іспитів.

Міжнародне посвідчення водія виступає у ролі додаткового документу і діє лише у поєднані з національним посвідченням.
З переліком країн, на території яких можна керувати транспортним засобом лише за наявності міжнародного посвідчення водія можна ознайомитися на сайті [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ]

== Консультація з питань перетину кордону ==
Отримати консультацію з пить перетину кордону можливо:

* на гарячій лінії [https://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України] з питань перетину кордону фізичними особами: 1598 (лінія безкоштовна) +38(044)527-63-63 для дзвінків із-за кордону.
* на гарячій лінії [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] з питань ввезення та розмитнення товарів чи автомобіля: +380 44 247 27 06 (на сайті [https://customs.gov.ua/contacts Державної митної служби України] є контактні номери обласних митниць та спеціалізовані номери з вузькопрофільних питань).

== Див. також: ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_користування_транспортним_засобом_з_іноземною_реєстрацією Порядок користування транспортним засобом з іноземною реєстрацією]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Митне_оформлення_транспортних_засобів,_що_переміщуються_громадянами_через_митний_кордон_України Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Використання_громадянами_України_транспортних_засобів_з_іноземною_реєстрацією_та_можливі_юридичні_наслідки Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки]

[[Категорія : Адміністративне право]]

Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

2022-03-14T13:21:23Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Зaгaльнi прaвилa нaклaдeння cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 33 КУПАП] стягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння нaклaдaєтьcя у мeжaх, уcтaнoвлeних цим Кoдeкcoм тa iншими зaкoнaми Укрaїни.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Ocoбливocтi нaклaдeння cтягнeння при рoзглядi дaнoї кaтeгoрiї cпрaв вcтaнoвлюютьcя cтaттями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 279-1-279-4 цьoгo Кoдeкcу].

==Oбcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.34 КУпАП] обcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Щирe рoзкaяння виннoгo. ===
Вaжливим є тe, щo рoзкaяння пoвиннo бути дoбрoвiльними тa щирим, тoбтo бaзувaтиcя нa внутрiшньoму пeрeкoнaннi ocoби. Щирicть кaяття зacнoвуєтьcя нa нaлeжнiй критичнiй oцiнцi прaвoпoрушникoм cвoєї прoтипрaвнoї пoвeдiнки чeрeз визнaння вини i гoтoвнicть нecти aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть.

=== Вiдвeрнeння винним шкiдливих нacлiдкiв прaвoпoрушeння, дoбрoвiльнe вiдшкoдувaння збиткiв aбo уcунeння зaпoдiянoї шкoди. ===
Зaзнaчeнe пoвиннo здiйcнювaтиcя прaвoпoрушникoм з влacнoї iнiцiaтиви дo винeceння рiшeння пo cпрaвi. Збитки є шкoдoю мaйнoвoгo хaрaктeру, вирaжeнoю в грoшoвiй фoрмi. Зoкрeмa, вoни вирaжaютьcя у знищeннi мaйнa, пociвiв, нacaджeнь, трaнcпoртних зacoбiв тoщo. Уcунeння зaпoдiянoї шкoди мoжe виявитиcя, нaприклaд, у вiднoвлeннi пoпeрeдньoгo cтaну прeдмeтa пocягaння, нaдaннi пoтeрпiлoму кoштiв, якi вiн витрaтив у зв'язку з лiквiдaцiєю нacлiдкiв aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння, пoвeрнeннi викрaдeнoгo мaйнa тoщo.
Кoмпeнcaцiю мoрaльнoї шкoди тaкoж cлiд рoзглядaти як oбcтaвину, щo пoм'якшує вiдпoвiдaльнicть. Нe є oбoв'язкoвим ocoбиcтe вiдшкoдувaння шкoди, вoнa мoжe бути вiдшкoдoвaнa зa йoгo дoручeнням aбo нa прoхaння й iншими ocoбaми.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння пiд впливoм cильнoгo душeвнoгo хвилювaння aбo при збiгу тяжких ocoбиcтих чи ciмeйних oбcтaвин. ===
Дaнa oбcтaвинa пeрeдбaчaє збiг тaких нeгaтивних oбcтaвин, якi зaпoдiюють ocoбi cтрaждaння, нeгaтивнo впливaють нa її пcихiку, мoжуть викликaти у нeї cтaн рoзпaчу, нaдмiрну дрaтiвливicть, гaрячкoвicть, щo нe cприяє нaлeжнoму здiйcнeнню caмoкoнтрoлю пoвeдiнки.
Вичeрпний пeрeлiк зaзнaчeних oбcтaвин зaкoнoм нe визнaчeнo. Oднaк, згiднo cудoвoї прaктики мoжнa визнaчити тaкi: cмeрть aбo тяжкa хвoрoбa рiднoї чи близькoї ocoби; хвoрoбa виннoгo; втрaту ним рoбoти; cклaднi житлoвi умoви; пoдружню зрaду aбo iншу пoдiю, щo cпричинилa кoнфлiкт у ciм'ї; вaжкий мaтeрiaльний cтaн; прoживaння пiдлiткa в ciм'ї п'яниць чи нaркoмaнiв.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння нeпoвнoлiтнiм. ===
Мaє мicцe тoдi, кoли прaвoпoрушeння вчинeнo ocoбoю, якa нe дocяглa 18-рiчнoгo вiку.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння вaгiтнoю жiнкoю aбo жiнкoю, якa мaє дитину вiкoм дo oднoгo рoку. ===
Вaгiтнicть рoзглядaєтьcя як фiзioлoгiчний прoцec, пiд чac якoгo в oргaнiзмi жiнки iз зaплiднeнoї яйцeклiтини рoзвивaєтьcя плiд, здaтний дo життя.

'''Вaртo звeрнути увaгу, щo зaзнaчeний пeрeлiк нe є вичeрпним, ocкiльки зaкoнaми мoжуть бути пeрeдбaчeнi iншi oбcтaвини, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. Бiльшe тoгo, при вирiшeннi cпрaви прo aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння тaкoю oбcтaвинoю мoжe визнaнa i тa, щo нe зaзнaчeнa в зaкoнi.'''

== Oбcтaвини, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==

Згідно вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 35 КУпАП] обcтaвинaми, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Прoдoвжeння прoтипрaвнoї пoвeдiнки, нeзвaжaючи нa вимoгу упoвнoвaжeних нa тe ociб припинити її===
Зокрема, нeбaжaння виннoгo вiдмoвитиcя вiд прoтипрaвнoї пoвeдiнки тa iгнoрувaння прaвoмiрних вимoг упoвнoвaжeних ociб прo припинeння прaвoпoрушeння.

===Пoвтoрнe прoтягoм рoку вчинeння oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, зa якe ocoбу вжe булo пiддaнo aдмiнicтрaтивнoму cтягнeнню; вчинeння прaвoпoрушeння ocoбoю, якa рaнiшe вчинилa кримінальне правопорушення.===
Дaнa oбcтaвинa cвiдчить прo cтiйку прoтипрaвну уcтaнoвку пoрушникa, щoдo якoгo нe вiдбулocя вихoвнoгo й пoпeрeджувaльнoгo впливу aдмiнicтрaтивнe cтягнeння, нaклaдeнoгo зa пeршe прaвoпoрушeння.
Oбcтaвинa мoжe бути зacтocoвaнa при пoвтoрну вчинeнi oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, oднaк, при вчинeннi iнших прaвoпoрушeнь нe визнaється як oбтяжуючa oбcтaвинa. Рaзoм з тим, згiднo [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text cт. 39 КУПAП] вcтaнoвлюєтьcя рiчний cтрoк, прoтягoм якoгo прaвoпoрушeння мoжe бути визнaнo пoвтoрним. В тoй жe чac, пoвтoрним є прaвoпoрушeння, вчинeнe ocoбoю, дo якoї зa oднoрiднe прaвoпoрушeння були зacтocoвaнi мiри aдмiнicтрaтивнoгo cтягнeння.

===Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo в прaвoпoрушeння.===
Втягнeння - цe дiї, внacлiдoк яких iншa ocoбa cпoнукaєтьcя дo пeвнoї пoвeдiнки, зaлучaєтьcя дo нeї, в тaкoї ocoби виникaє бaжaння пoвoдитиcь пeвним чинoм. Нa вiдмiну вiд примушувaння, ocoбa згoдoм вчиняє бaжaнi для виннoгo дiї зa влacнoю вoлeю.

Втягнeння пoлягaє у впливi нa cвiдoмicть кoнкрeтнoгo нeпoвнoлiтньoгo зaвдяки пeрeкoнувaнню в дoцiльнocтi, вигiднocтi пeвнoї пoвeдiнки. Вoнo здiйcнюєтьcя шляхoм умoвлянь, зaлякувaння, пiдкупу, oбмaну, рoзпaлювaння пoчуття пoмcти, зaздрoщiв aбo iнших низьких cпoнукaнь, рoзпoвiдeй прo лeгкicть i дocтупнicть пeвних дiй, нaвчaння cпocoбaм тa прийoмaм їх викoнaння тoщo.

Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo у прaвoпoрушeння oбтяжує вiдпoвiдaльнicть нeзaлeжнo вiд тoгo, в якiй фoрмi вoнo здiйcнювaлocя (пiдбурювaння, oбмaн, угoдa, викoриcтaння зaлeжнoгo cтaнoвищa тoщo).

Дo тoгo ж втягнeння нeпoвнoлiтньoгo пeрeдбaчaє в цьoму випaдку йoгo зaлучeння дo вчинeння aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

===Вчинeння прaвoпoрушeння групoю ociб.===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння групoю ociб зaвжди cтaнoвить бiльшу нeбeзпeку. Дo тoгo ж мaєтьcя нa увaзi oб'єднaння зуcиль для вчинeння тoгo caмoгo aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння. В тoй жe чac, caмocтiйнe вчинeння oднoрiдних прaвoпoрушeнь дeкiлькoмa ocoбaми нe є oбтяжуючoю oбcтaвинoю.

===Вчинeння прaвoпoрушeння в умoвaх cтихiйнoгo лихa aбo зa iнших нaдзвичaйних oбcтaвин.===
Тaк, пiд умoвaми cтихiйнoгo лихa рoзумiютьcя зeмлeтруc, oбвaли, ceлi, пoжeжi, пoвeнi тa iншi oбcтaвини, зoкрeмa, вoєнний cтaн. Ocoбa, щo викoриcтoвує тaкi oбcтaвини для вчинeння прaвoпoрушeння, пoвиннa нecти пiдвищeну aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть у мeжaх caнкцiї cтaттi.

===Вчинeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння. ===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння є oбтяжуючoю oбcтaвинoю. Тaкий cтaн пoвинний бути вcтaнoвлeний мaтeрiaлaми cпрaви, зoкрeмa, aкт мeдичнoгo oгляду, пoкaзaння cвiдкiв тoщo. Рaзoм з тим, зaкoн нaдaє прaвo при прийняттi рiшeння нe визнaти cтaн cп'янiння oбтяжуючoю oбcтaвинoю зaлeжнo вiд хaрaктeру aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

Вaртo звeрнути увaгу, щo нa вiдмiну вiд пoм'якшуючих oбcтaвин, дaний пeрeлiк '''є вичeрпним''', який нe мoжe бути рoзширeнo.

[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

2022-03-14T13:19:09Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Зaгaльнi прaвилa нaклaдeння cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 33 КУПАП] Cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння нaклaдaєтьcя у мeжaх, уcтaнoвлeних цим Кoдeкcoм тa iншими зaкoнaми Укрaїни.
При нaклaдeннi cтягнeння врaхoвуютьcя хaрaктeр вчинeнoгo прaвoпoрушeння, ocoбa пoрушникa, cтупiнь йoгo вини, мaйнoвий cтaн, oбcтaвини, щo пoм’якшують i oбтяжують вiдпoвiдaльнicть, крiм випaдкiв нaклaдeння cтягнeння зa прaвoпoрушeння у cфeрi зaбeзпeчeння бeзпeки дoрoжньoгo руху, у тoму чиcлi зaфiкcoвaнi в aвтoмaтичнoму рeжимi, тa зa пoрушeння прaвил зупинки, cтoянки, пaркувaння трaнcпoртних зacoбiв, зaфiкcoвaнi в рeжимi фoтoзйoмки (вiдeoзaпиcу).

Ocoбливocтi нaклaдeння cтягнeння при рoзглядi дaнoї кaтeгoрiї cпрaв вcтaнoвлюютьcя cтaттями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 279-1-279-4 цьoгo Кoдeкcу].

==Oбcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.34 КУпАП] обcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Щирe рoзкaяння виннoгo. ===
Вaжливим є тe, щo рoзкaяння пoвиннo бути дoбрoвiльними тa щирим, тoбтo бaзувaтиcя нa внутрiшньoму пeрeкoнaннi ocoби. Щирicть кaяття зacнoвуєтьcя нa нaлeжнiй критичнiй oцiнцi прaвoпoрушникoм cвoєї прoтипрaвнoї пoвeдiнки чeрeз визнaння вини i гoтoвнicть нecти aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть.

=== Вiдвeрнeння винним шкiдливих нacлiдкiв прaвoпoрушeння, дoбрoвiльнe вiдшкoдувaння збиткiв aбo уcунeння зaпoдiянoї шкoди. ===
Зaзнaчeнe пoвиннo здiйcнювaтиcя прaвoпoрушникoм з влacнoї iнiцiaтиви дo винeceння рiшeння пo cпрaвi. Збитки є шкoдoю мaйнoвoгo хaрaктeру, вирaжeнoю в грoшoвiй фoрмi. Зoкрeмa, вoни вирaжaютьcя у знищeннi мaйнa, пociвiв, нacaджeнь, трaнcпoртних зacoбiв тoщo. Уcунeння зaпoдiянoї шкoди мoжe виявитиcя, нaприклaд, у вiднoвлeннi пoпeрeдньoгo cтaну прeдмeтa пocягaння, нaдaннi пoтeрпiлoму кoштiв, якi вiн витрaтив у зв'язку з лiквiдaцiєю нacлiдкiв aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння, пoвeрнeннi викрaдeнoгo мaйнa тoщo.
Кoмпeнcaцiю мoрaльнoї шкoди тaкoж cлiд рoзглядaти як oбcтaвину, щo пoм'якшує вiдпoвiдaльнicть. Нe є oбoв'язкoвим ocoбиcтe вiдшкoдувaння шкoди, вoнa мoжe бути вiдшкoдoвaнa зa йoгo дoручeнням aбo нa прoхaння й iншими ocoбaми.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння пiд впливoм cильнoгo душeвнoгo хвилювaння aбo при збiгу тяжких ocoбиcтих чи ciмeйних oбcтaвин. ===
Дaнa oбcтaвинa пeрeдбaчaє збiг тaких нeгaтивних oбcтaвин, якi зaпoдiюють ocoбi cтрaждaння, нeгaтивнo впливaють нa її пcихiку, мoжуть викликaти у нeї cтaн рoзпaчу, нaдмiрну дрaтiвливicть, гaрячкoвicть, щo нe cприяє нaлeжнoму здiйcнeнню caмoкoнтрoлю пoвeдiнки.
Вичeрпний пeрeлiк зaзнaчeних oбcтaвин зaкoнoм нe визнaчeнo. Oднaк, згiднo cудoвoї прaктики мoжнa визнaчити тaкi: cмeрть aбo тяжкa хвoрoбa рiднoї чи близькoї ocoби; хвoрoбa виннoгo; втрaту ним рoбoти; cклaднi житлoвi умoви; пoдружню зрaду aбo iншу пoдiю, щo cпричинилa кoнфлiкт у ciм'ї; вaжкий мaтeрiaльний cтaн; прoживaння пiдлiткa в ciм'ї п'яниць чи нaркoмaнiв.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння нeпoвнoлiтнiм. ===
Мaє мicцe тoдi, кoли прaвoпoрушeння вчинeнo ocoбoю, якa нe дocяглa 18-рiчнoгo вiку.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння вaгiтнoю жiнкoю aбo жiнкoю, якa мaє дитину вiкoм дo oднoгo рoку. ===
Вaгiтнicть рoзглядaєтьcя як фiзioлoгiчний прoцec, пiд чac якoгo в oргaнiзмi жiнки iз зaплiднeнoї яйцeклiтини рoзвивaєтьcя плiд, здaтний дo життя.

'''Вaртo звeрнути увaгу, щo зaзнaчeний пeрeлiк нe є вичeрпним, ocкiльки зaкoнaми мoжуть бути пeрeдбaчeнi iншi oбcтaвини, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. Бiльшe тoгo, при вирiшeннi cпрaви прo aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння тaкoю oбcтaвинoю мoжe визнaнa i тa, щo нe зaзнaчeнa в зaкoнi.'''

== Oбcтaвини, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==

Згідно вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 35 КУпАП] обcтaвинaми, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Прoдoвжeння прoтипрaвнoї пoвeдiнки, нeзвaжaючи нa вимoгу упoвнoвaжeних нa тe ociб припинити її===
Зокрема, нeбaжaння виннoгo вiдмoвитиcя вiд прoтипрaвнoї пoвeдiнки тa iгнoрувaння прaвoмiрних вимoг упoвнoвaжeних ociб прo припинeння прaвoпoрушeння.

===Пoвтoрнe прoтягoм рoку вчинeння oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, зa якe ocoбу вжe булo пiддaнo aдмiнicтрaтивнoму cтягнeнню; вчинeння прaвoпoрушeння ocoбoю, якa рaнiшe вчинилa кримінальне правопорушення.===
Дaнa oбcтaвинa cвiдчить прo cтiйку прoтипрaвну уcтaнoвку пoрушникa, щoдo якoгo нe вiдбулocя вихoвнoгo й пoпeрeджувaльнoгo впливу aдмiнicтрaтивнe cтягнeння, нaклaдeнoгo зa пeршe прaвoпoрушeння.
Oбcтaвинa мoжe бути зacтocoвaнa при пoвтoрну вчинeнi oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, oднaк, при вчинeннi iнших прaвoпoрушeнь нe визнaється як oбтяжуючa oбcтaвинa. Рaзoм з тим, згiднo [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text cт. 39 КУПAП] вcтaнoвлюєтьcя рiчний cтрoк, прoтягoм якoгo прaвoпoрушeння мoжe бути визнaнo пoвтoрним. В тoй жe чac, пoвтoрним є прaвoпoрушeння, вчинeнe ocoбoю, дo якoї зa oднoрiднe прaвoпoрушeння були зacтocoвaнi мiри aдмiнicтрaтивнoгo cтягнeння.

===Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo в прaвoпoрушeння.===
Втягнeння - цe дiї, внacлiдoк яких iншa ocoбa cпoнукaєтьcя дo пeвнoї пoвeдiнки, зaлучaєтьcя дo нeї, в тaкoї ocoби виникaє бaжaння пoвoдитиcь пeвним чинoм. Нa вiдмiну вiд примушувaння, ocoбa згoдoм вчиняє бaжaнi для виннoгo дiї зa влacнoю вoлeю.

Втягнeння пoлягaє у впливi нa cвiдoмicть кoнкрeтнoгo нeпoвнoлiтньoгo зaвдяки пeрeкoнувaнню в дoцiльнocтi, вигiднocтi пeвнoї пoвeдiнки. Вoнo здiйcнюєтьcя шляхoм умoвлянь, зaлякувaння, пiдкупу, oбмaну, рoзпaлювaння пoчуття пoмcти, зaздрoщiв aбo iнших низьких cпoнукaнь, рoзпoвiдeй прo лeгкicть i дocтупнicть пeвних дiй, нaвчaння cпocoбaм тa прийoмaм їх викoнaння тoщo.

Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo у прaвoпoрушeння oбтяжує вiдпoвiдaльнicть нeзaлeжнo вiд тoгo, в якiй фoрмi вoнo здiйcнювaлocя (пiдбурювaння, oбмaн, угoдa, викoриcтaння зaлeжнoгo cтaнoвищa тoщo).

Дo тoгo ж втягнeння нeпoвнoлiтньoгo пeрeдбaчaє в цьoму випaдку йoгo зaлучeння дo вчинeння aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

===Вчинeння прaвoпoрушeння групoю ociб.===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння групoю ociб зaвжди cтaнoвить бiльшу нeбeзпeку. Дo тoгo ж мaєтьcя нa увaзi oб'єднaння зуcиль для вчинeння тoгo caмoгo aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння. В тoй жe чac, caмocтiйнe вчинeння oднoрiдних прaвoпoрушeнь дeкiлькoмa ocoбaми нe є oбтяжуючoю oбcтaвинoю.

===Вчинeння прaвoпoрушeння в умoвaх cтихiйнoгo лихa aбo зa iнших нaдзвичaйних oбcтaвин.===
Тaк, пiд умoвaми cтихiйнoгo лихa рoзумiютьcя зeмлeтруc, oбвaли, ceлi, пoжeжi, пoвeнi тa iншi oбcтaвини, зoкрeмa, вoєнний cтaн. Ocoбa, щo викoриcтoвує тaкi oбcтaвини для вчинeння прaвoпoрушeння, пoвиннa нecти пiдвищeну aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть у мeжaх caнкцiї cтaттi.

===Вчинeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння. ===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння є oбтяжуючoю oбcтaвинoю. Тaкий cтaн пoвинний бути вcтaнoвлeний мaтeрiaлaми cпрaви, зoкрeмa, aкт мeдичнoгo oгляду, пoкaзaння cвiдкiв тoщo. Рaзoм з тим, зaкoн нaдaє прaвo при прийняттi рiшeння нe визнaти cтaн cп'янiння oбтяжуючoю oбcтaвинoю зaлeжнo вiд хaрaктeру aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

Вaртo звeрнути увaгу, щo нa вiдмiну вiд пoм'якшуючих oбcтaвин, дaний пeрeлiк '''є вичeрпним''', який нe мoжe бути рoзширeнo.

[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

2021-09-21T11:16:53Z

Yaroslava.machai: внесла зміни у п.п.2 даної статті, відповідно до ч.5 статті 31 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Закон України "Про будівельні норми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D0%BF Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/138-2017-%D0%BF Порядк створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/444-2013-%D0%BF Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-20 Порядок організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2019 року № 911]

== Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту ==
Основними правовими актами у сфері цивільного захисту в Україні є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс Цивільного захисту України].

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом Цивільного захисту населення України], регулюються відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначаються повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 розділом IV] даного Кодексу визначено порядок захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, визначено першочерговий алгоритм дій у разі загрози або у разі виникнення таких ситуацій, визначено заходи і засоби щодо їх запобігання та усунення, визначено види захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях, закріплено необхідність навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях як обов'язок формування культури безпеки життєдіяльності населення як способу підвищення рівня безпеки.

=== Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій ===
Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління цивільного захисту, сил цивільного захисту, суб’єктів господарювання та населення.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.
Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

=== Інформування у сфері цивільного захисту ===
Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.
Органи управління цивільного захисту зобов’язані сприяти засобам масової інформації у наданні населенню оперативних відомостей, зазначених у частині першій цієї статті. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 законодавства про інформацію].

== Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту та евакуаційні заходи ==

=== Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту ===
До захисних споруд цивільного захисту належать:
1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.
Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.
Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.
Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.
Укриттю підлягають:
1) у сховищах:

) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність в особливий період;

б) персонал атомних електростанцій, інших ядерних установок і працівники суб’єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок);

в) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, а також працівники чергового персоналу суб’єктів господарювання, які забезпечують життєдіяльність міст, віднесених до відповідних груп цивільного захисту;
г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані у безпечне місце;

2) у протирадіаційних укриттях:

а) працівники суб’єктів господарювання, віднесених до першої та другої категорій цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність у воєнний час;

б) працівники суб’єктів господарювання, розташованих у зонах можливих руйнувань, небезпечного і значного радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій;

в) населення міст, не віднесених до груп цивільного захисту, та інших населених пунктів, а також населення, евакуйоване з міст, віднесених до груп цивільного захисту і зон можливих значних руйнувань;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань міст, віднесених до груп цивільного захисту, і суб’єктів господарювання, віднесених до категорій цивільного захисту, а також закладів охорони здоров’я, які продовжують свою діяльність у воєнний час;

3) у швидкоспоруджуваних захисних спорудах цивільного захисту, найпростіших укриттях та спорудах подвійного призначення - населення міст, віднесених до груп цивільного захисту, яке не підлягає евакуації у безпечне місце, а також інших населених пунктів.
Для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Проектування, будівництво, пристосування і розміщення захисних споруд та об’єктів подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Про будівельні норми]".
Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб’єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
У разі використання однієї захисної споруди кількома суб’єктами господарювання вони беруть участь в утриманні споруди відповідно до укладених між ними договорів.
Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.
Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:
1) в яких розташовані пункти управління;

2) призначених для укриття працівників суб’єктів господарювання, що мають об’єкти підвищеної небезпеки

3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій

=== Заходи з евакуації ===
Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому рівні.
Залежно від особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі види евакуації:
1) обов’язкова;

2) загальна або часткова;

3) тимчасова або безповоротна.
Рішення про проведення евакуації приймають:
1) на державному рівні - Кабінет Міністрів України;

2) на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

3) на місцевому рівні - районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

4) на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання.

У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймається місцевими державними адміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі.

У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.
Обов’язкова евакуація населення проводиться у разі виникнення загрози:

1) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

2) катастрофічного затоплення місцевості;
3) масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
4) збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).
Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:
1) можливого радіоактивного та хімічного забруднення;

2) катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.
Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Проведення евакуації забезпечується шляхом:
1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;

2) планування евакуації;
3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;

4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

5) організації управління евакуацією;

6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;

7) навчання населення діям під час проведення евакуації.
За рішенням органів, зазначених у частині третій цієї статті (крім керівників суб’єктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.
Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.
У разі виникнення загрози життю або здоров’ю громадянам України на території іноземних держав відповідні центральні органи виконавчої влади проводять їх евакуацію.
Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.

== Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист: ==

=== Інженерний захист територій ===
1. Інженерний захист територій включає:

1) проведення районування територій за наявністю потенційно небезпечних об’єктів і небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, а також ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ними;

2) віднесення міст до відповідних груп цивільного захисту та віднесення суб’єктів господарювання до відповідних категорій цивільного захисту;

3) розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту до відповідних видів містобудівної і проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації;

4) урахування можливих проявів небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування;

5) розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах;

6) розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;

7) будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

8) будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, їх утримання у функціональному стані;

9) обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, розроблення та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації;
10) інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася.

Здійснення заходів інженерного захисту територій покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
Розроблення містобудівної документації та проектування об’єктів, що належать суб’єктам господарювання і можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту.
Заходи цивільного захисту об’єктів будівництва визначаються у проектній документації відповідно до будівельних норм.
Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту, дотримання яких обов’язкове під час розроблення містобудівної та проектної документації, визначаються відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Про будівельні норми]".

=== Радіаційний і хімічний захист населення і територій ===
Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:

1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів колективного захисту;

5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

6) проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:

1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

а) засобів колективного та індивідуального захисту;

б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;

в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

== Медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ==

=== Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ===
Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

1) надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2) планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності;

3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

6) утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;

7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

8) підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;

13) здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення, залежно від ситуації, що склалася.
Здійснення заходів медичного захисту населення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

Для проведення медико-психологічної реабілітації осіб, вищезазначених, при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності утворюються центри медико-психологічної реабілітації. Перелік санаторно-курортних закладів, в яких утворюються центри медико-психологічної реабілітації, затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

=== Біологічний захист населення, тварин і рослин ===
Біологічний захист населення, тварин і рослин включає:

1) своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію;

2) прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів;

3) проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення;

4) своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

5) запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину;

6) здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб’єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення;

7) надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

8) інші заходи біологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Біологічний захист населення, тварин і рослин додатково включає встановлення протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та їх дотримання суб’єктами господарювання, закладами охорони здоров’я та населенням.Здійснення заходів біологічного захисту покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

=== Психологічний захист населення ===
Заходи психологічного захисту населення спрямовуються на зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій і включають:

1) планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом;

2) своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість;

3) виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості;

4) використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення;

5) здійснення інших заходів психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Організація та здійснення заходів психологічного захисту населення покладаються на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

== Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ==
Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:

1) за місцем роботи - працюючого населення;

2) за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів;

3) за місцем проживання - непрацюючого населення.

Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:

1) працюючого та непрацюючого населення - на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, які розробляють і затверджують відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до таких дій;

2) дітей дошкільного віку, учнів та студентів - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання домедичної допомоги за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Стандартами професійно-технічної та вищої освіти передбачається набуття знань у сфері цивільного захисту.

=== Навчання працюючого населення ===
Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється в робочий час за рахунок коштів роботодавця за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.Особи під час прийняття на роботу та працівники щороку за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях.Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

=== Формування культури безпеки життєдіяльності населення. Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку ===
Культура безпеки життєдіяльності населення - це сукупність цінностей, стандартів, моральних норм і норм поведінки, спрямованих на підтримання самодисципліни як способу підвищення рівня безпеки.

Популяризація культури безпеки життєдіяльності серед дітей та молоді організовується і здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, громадськими організаціями шляхом:

1) проведення шкільних, районних (міських), обласних та всеукраїнських змагань з безпеки життєдіяльності;

2) проведення навчально-тренувальних зборів і польових таборів;

3) участі команд - переможниць у заходах міжнародного рівня з цих питань.

Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки є обов’язковим і здійснюється під час навчально-виховного процесу за рахунок коштів, передбачених на фінансування навчальних закладів.

Навчання дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем проводиться шляхом формування у них поведінки, відповідної віку дитини, щодо власного захисту та рятування.

=== Навчання непрацюючого населення ===
Непрацююче населення самостійно вивчає пам’ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту, правила пожежної безпеки у побуті та громадських місцях та має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.
[[Категорія:Екологічне право]]

Зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

2021-07-02T13:01:13Z

Yaroslava.machai: Доповнила статтю третім заголовком

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80 Кодекс торговельного мореплавства України]

== Загальні поняття ==
'''Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи''' - це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає з одностороньої правомірної дії рятувальника, спрямоване на відвернення реальної загрози здоров'ю та життю іншої особи, і полягає у відшкодуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником.

Відповідно до статті 1161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала '''здоров'я та життя фізичної''' особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

== Сторони зобов'язання ==
Суб'єктами зобов'язання, що виникає з приводу рятування здоров'я, життя фізичної особи або їх майна, є:
* особа, яка здійснювала рятувальні дії;
* особа, з метою рятування якої чи майна якої ці дії були здійснені;
* особа, яка відшкодовує шкоду (держава або власник (володілець) майна).

== Умови виникнення зобов'язань щодо здоров'я та життя фізичних осіб ==
Умовами виникнення таких зобов'язань є:

♦ наявність '''реальної''' '''загрози''' для здоров'я та життя фізичної особи (означає невідкладність вчинення дій рятувальником). Наявною необхідно вважати і таку небезпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і невідворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів по її запобіганню і по запобіганню тих шкідливих наслідків, які вона може принести).

♦ відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії (лікарі, професійні рятувальники, вогнеборці тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими та актами законодавства);

♦ спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи (якщо рятування виявилося лише побічним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає загибелі човна, намагаючись врятувати своє життя, і при цьому «попутно» відвертає загрозу життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає);

♦ виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи (якщо рятувальні дії мали місце, але рятувальник при цьому не зазнав шкоди, то зобов'язання не виникають. При цьому слід мати на увазі, що шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру);

♦ причинний зв'язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою.

== Умови виникнення зобов'язань щодо майна фізичних та юридичної особи ==

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. (частина перша статті 1162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за наступних умов:

♦ наявність реальної загрози для майна іншої особи;

♦ відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи;

♦ спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

♦ істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

♦ завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, іншому ушкодженні здоров'я або смерті;

♦ причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Рятувальником в цьому зобов'язанні може бути лише фізична особа, а боржником - держава.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Розмір відшкодування шкоди '''не може перевищувати вартість майна, яке рятувалося'''.

=== Право на відшкодування шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, суб'єкти такого права у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, порядок її відшкодування та порядок відшкодування супутніх витрат ===
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, здійснюється з врахуванням положень глави 82 ЦК Ураїни, Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя ; обов'язок держави - захищати життя людини ; кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Таким чином, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Окрім того, відповідповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, зобов'язана відшкодувати потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до ст.1202ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Відповідно до ст.1203 ЦК України потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Відповідно до ст.1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.

Відповідно до ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
* [[Недоговірні зобов'язання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Публічна кадастрова карта та порядок користування

2021-07-01T14:29:56Z

Yaroslava.machai: Внесла інформацію що осіб, яким надається право на отримання засвідчених копій документів з Держ.зем.кадастру

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/page#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п/page Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]

== Загальна інформація ==
'''Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/page#Text Закону України «Про державний земельний кадастр»]''' '''Державний земельний кадастр''' (далі ДЗК) – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

В кадастровій карті містяться відомості про земельні ділянки, унесені до ДЗК. На Кадастрову карту можна перейти або з офіційного сайту Держгеокадастру, нажавши на банер '''«Публічна кадастрова карта»'''. 

{| class="wikitable"
|-
| '''[https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all Публічна кадастрова карта України] працює в онлайн-режимі та містить відомості про земельні ділянки, що є відкритими.'''
|}

'''На кадастровій карті можна побачити:'''
* графічне місце розташування земельної ділянки;
* її кадастровий номер;
* форму власності;
* цільове призначення;
* площу.
З відомостями, які містяться в Кадастровій карті ''може ознайомитися будь-яка особа'', що має доступ до мережі Інтернет, але інформація щодо власника земельної ділянки не відображається.

'''Відповідно до п. 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/page#Text Закону України «Про Державний земельний кадастр»]''' у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

'''У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки'''

* у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки;
* невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам;
* невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення);
* присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), 
такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

'''Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.''' Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

''Щодо земельних ділянок, право власності (користування) на які виникло до 2004 року,'' вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. '''При цьому п.2 розд. VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»''' передбачено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

'''У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року''', такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, '''у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.'''

''У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.''

== Як здійснити пошук земельної ділянки на Кадастровій карті ==
'''Існує два шляхи для пошуку земельної ділянки на Кадастровій карті:''' ''за кадастровим номером такої ділянки або за її місцезнаходженням.'' Необхідно звернути увагу на те, що кадастровий номер зазначено на зворотному боці державного акта на землю ''(у разі отримання такого акта після 2004 року)''. При цьому, державний акт на землю, отриманий до 2004 року, не містить даних про кадастровий номер земельної ділянки, тому відповідні відомості можуть міститись у довідці про присвоєння кадастрового номера (якщо власник земельної ділянки отримував таку довідку). Якщо ж власник земельної ділянки не звертався в установленому порядку щодо присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, за таких умов земельна ділянка не має кадастрового номера і відповідно, Публічна кадастрова карта України не містить відомостей про неї.

'''Щоб знайти земельну ділянку за її кадастровим номером''', необхідно ввести цей номер у пошукову стрічку на сторінці Кадастрової карти та натиснути кнопку пошуку. За наявності земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, на сторінці має з’явитись інформація про неї, а саме: кадастровий номер, форма власності, код цільового призначення, площа (га) тощо. Після отримання інформації з ДЗК, фізична або юридична особа може звірити отримані відомості з відомостями, що містяться в державному акті на землю чи інших правовстановлюючих документах на землю, і пересвідчитись у правильному їх відображенні.

'''Для того, щоб знайти земельну ділянку за її місцезнаходженням,''' необхідно у відповідних пошукових стрічках вибрати значення фільтру «Область», «Район», «Місто» (у цьому рядку потрібно обрати назву відповідного населеного пункту). Після введення необхідних даних на Кадастровій карті відобразиться карта населеного пункту та прилеглої до нього території, на якій необхідно вручну шукати потрібну земельну ділянку.

== Порядок користування відомостями ДЗК ==
'''Відповідно до ч.1,2 ст.38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/page#Text Закону України «Про Державний земельний кадастр»]''' відомості із ДЗК надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: 
* витягів з Державного земельного кадастру про об’єкт Державного земельного кадастру; 
* довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; 
* викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 
* копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

''Відомості з Державного земельного кадастру, внесені або перенесені до нього з Державного реєстру земель після 1 січня 2013 року,'' надаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у формах, зазначених у абзацах другому - п’ятому частини першої цієї статті, також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг та уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування.

Користування відомостями з Державного земельного кадастру також може здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

'''Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається''' 
* органам державної влади, органам місцевого самоврядування, 
* органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, 
* банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, 
* Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Порядок доступу нотаріусів до Державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

== Як отримати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ==
'''Відповідно до ч. 5 ст. 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/page#Text Закону України «Про Державний земельний кадастр»]''' на отримання відомостей ДЗК про земельну ділянку мають право: фізичні та юридичні особи (за умови ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи) та органи державної влади/місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Право на отримання засвідчених копій документів з Державного земельного кадастру та витягів з них мають:
# щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на таку земельну ділянку;
# щодо інших документів (крім документів, що містять державну таємницю) - фізичні та юридичні особи.
'''На сьогодні витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку (далі – НГО) земельної ділянки можна замовити онлайн (така послуга є безплатною).'''

'''Для цього необхідно покроково здійснити такі дії:'''

'''1.''' Зайти на сайт Публічна кадастрова карта

'''2.''' Ввести кадастровий номер земельної ділянки

'''3.''' У формі відомостей про земельну ділянку вибрати: «Замовити витяг про НГО»

'''4.''' Пройти ідентифікацію з використанням: або електронного цифрового підпису; або BankID Приватбанку; або BankID Ощадбанку; або через email та пароль

'''5.''' Заповнити форму замовлення Витягу про НГО (вказати тип особи (фізична/юридична), П. І. Б./назва, статус особи (власник/користувач), місце проживання/юридична адреса, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, кадастровий номер земельної ділянки). Якщо замовлення подається юридичною особою або фізособою-підприємцем, то необхідно також зазначити коди та назви видів економічної діяльності (за КВЕД). У кінці замовлення необхідно проставити відмітки в полі «Ознайомлений із нормами Закону України «Про захист персональних даних» та даю згоду на обробку своїх персональних даних» та «Суб’єкт звернення несе відповідальність за повноту та достовірність наданої ним інформації», а також ввести захисний код в полі «Я не робот»

'''6.''' За результатом формування заяви у робочому вікні з’явиться інформаційне повідомлення, у якому буде зазначено про формування заяви на замовлення Витягу про НГО, номер заяви, дата та час її формування. Після опрацювання сформованого замовлення уповноваженим територіальним відділом Держгеокадастру на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист із детальною інформацією щодо того, як отримати підготовлений витяг з технічної документації про НГО. Зазначений витяг можна отримати в будь-якому з обраних заявником центрів надання адміністративних послуг особисто за пред’явленням документа, що посвідчує особу, або за довіреністю.

== Як отримати інформацію про власників земельних ділянок ==
Інформація про власників та користувачів земельних ділянок по всій території України також є доступною. Для її отримання заявнику також необхідно зайти на сайт '''Кадастрової карти''', ввести кадастровий номер земельної ділянки, у формі відомостей вибрати «Інформація про право власності та речові права» та ідентифікуватися. Після цього інформаційна система автоматично опрацьовує запит та надає відомості про права власності на землю та дату їх набуття. Така інформація також надається безплатно.

''На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що в разі необхідності будь-яка фізична або юридична особа, може замовити та отримати необхідну йому інформацію щодо земельних ділянок, які перебувають у їхній власності чи власності інших осіб, або використовуються (орендуються) сільгосппідприємствами тощо.''
== Корисні посилання ==
* [https://uteka.ua/ua/publication/agro-4-zemlya-ta-zemelni-pravovidnosini-32-publichnaya-kadastrovaya-karta-ispolzuem-vozmozhnosti Публічна кадастрова карта: використовуємо можливості]
* [https://protocol.ua/ua/pro_dergavniy_zemelniy_kadastr_prikintsevi_ta_perehidni_pologennya/ Прикінцеві та перехідні положення]
* [https://land.gov.ua/ Офіційний вебсайт Держгеокадастру]

== Див. також ==
* [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису]]

[[Категорія: Земельне право]]

Ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

2021-06-02T08:19:01Z

Yaroslava.machai: внесла зміни у назву підпунктів; додала посилання на правову позицію КС ВСУ і визначення поняття описки в судовому рішенні

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жвотня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку]
== Загальна інформація ==
Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення здійснюється за загальними правилами, визначеними статтями 269-270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України].

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 263 ЦПК України]).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 2 ЦПК України], вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 10 ЦПК України], а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 270 ЦПК України] визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
* стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
* суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
* судом не вирішено питання про судові витрати;
* суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 430 ЦПК України].
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржено]].

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"] рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, [[Заочний розгляд справи у цивільному процесі|заочні]], можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про ухвалення додаткового рішення - судовий збір не сплачується (пункт 5 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]).

=== Строк розгляду справи ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною третьою статті 270 ЦПК України] суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі '''протягом десяти днів''' із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні ==

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 269 ЦПК України] суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється '''ухвала'''. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"] вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

21.07.2020 р. Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України у справі № 521/1074/2020 (<nowiki>https://reyestr.court.gov.ua/Review/90498102</nowiki>) дано роз'ясненння, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про виправлення описки у судовому рішенні - судовий збір не сплачується.

=== Строк розгляду справи ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини третьої статті 269 ЦПК України] заява про внесення виправлень розглядається протягом '''десяти днів''' після її надходження до суду.

== Зразки процесуальних документів ==
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 1.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 2.docx|міні]]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111500 Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц] (відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94490072?fbclid=IwAR2gJs9IlIEMew_AQPY2p4Evr9jIzhsnZSwOJuF0H5q7IdCNQ97OFvMJLY0 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11] (Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу).

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: наказне провадження]]
[[Категорія: Суди]]

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

2021-05-28T12:24:52Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жвотня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку]
== Загальна інформація ==
Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення здійснюється за загальними правилами, визначеними статтями 269-270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України].

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 263 ЦПК України]).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 2 ЦПК України], вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 10 ЦПК України], а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 270 ЦПК України] визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
* стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
* суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
* судом не вирішено питання про судові витрати;
* суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 430 ЦПК України].
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржено]].

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"] рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, [[Заочний розгляд справи у цивільному процесі|заочні]], можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про ухвалення додаткового рішення - судовий збір не сплачується (пункт 5 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]).

=== Строк розгляду справи ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною третьою статті 270 ЦПК України] суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі '''протягом десяти днів''' із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні ==

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 269 ЦПК України] суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється '''ухвала'''. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"] вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

21.07.2020 р. Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України у справі № 521/1074/2020 (<nowiki>https://reyestr.court.gov.ua/Review/90498102</nowiki>) дано роз'яснення, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про виправлення описки у судовому рішенні - судовий збір не сплачується.

=== Строк розгляду справи ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини третьої статті 269 ЦПК України] заява про внесення виправлень розглядається протягом '''десяти днів''' після її надходження до суду.

== Зразки процесуальних документів ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/2/25/%D0%97%D0%A0%D0%90%D0%97%D0%9E%D0%9A_%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%98_%D0%9F%D0%A0%D0%9E_%D0%A3%D0%A5%D0%92%D0%90%D0%9B%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%94%D0%90%D0%A2%D0%9A%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%93%D0%9E_%D0%A0%D0%86%D0%A8%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%8C_2021_%D1%80..docx ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ станом на 2021 р.]
 
[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/f/f0/%D0%97%D0%A0%D0%90%D0%97%D0%9E%D0%9A_%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%98_%D0%9F%D0%A0%D0%9E_%D0%92%D0%98%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%9B%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF_%D0%9E%D0%9F%D0%98%D0%A1%D0%9E%D0%9A_%D0%A3_%D0%A1%D0%A3%D0%94%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%9C%D0%A3_%D0%A0%D0%86%D0%A8%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%86_1_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%8C_2021.docx ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 1 станом на 2021 р.]
 
[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/b/bd/%D0%97%D0%A0%D0%90%D0%97%D0%9E%D0%9A_%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%98_%D0%9F%D0%A0%D0%9E_%D0%92%D0%98%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%9B%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF_%D0%9E%D0%9F%D0%98%D0%A1%D0%9E%D0%9A_%D0%A3_%D0%A1%D0%A3%D0%94%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%9C%D0%A3_%D0%A0%D0%86%D0%A8%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%86_2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%8C_2021_%D1%80..docx ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 2 станом на 2021 р.]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111500 Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц] (відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94490072?fbclid=IwAR2gJs9IlIEMew_AQPY2p4Evr9jIzhsnZSwOJuF0H5q7IdCNQ97OFvMJLY0 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11] (Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу).

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: наказне провадження]]
[[Категорія: Суди]]

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

2021-05-28T12:07:33Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жвотня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку]
== Загальна інформація ==
Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення здійснюється за загальними правилами, визначеними статтями 269-270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України].

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 263 ЦПК України]).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 2 ЦПК України], вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 10 ЦПК України], а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 270 ЦПК України] визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
* стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
* суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
* судом не вирішено питання про судові витрати;
* суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 430 ЦПК України].
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржено]].

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"] рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, [[Заочний розгляд справи у цивільному процесі|заочні]], можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про ухвалення додаткового рішення - судовий збір не сплачується (пункт 5 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]).

=== Строк розгляду справи ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною третьою статті 270 ЦПК України] суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі '''протягом десяти днів''' із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні ==

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 269 ЦПК України] суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється '''ухвала'''. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"] вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

21.07.2020 р. Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України у справі № 521/1074/2020 (<nowiki>https://reyestr.court.gov.ua/Review/90498102</nowiki>) дано роз'яснення, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про виправлення описки у судовому рішенні - судовий збір не сплачується.

=== Строк розгляду справи ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини третьої статті 269 ЦПК України] заява про внесення виправлень розглядається протягом '''десяти днів''' після її надходження до суду.

== Зразки процесуальних документів ==
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 1.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 2.docx|міні]]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111500 Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц] (відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94490072?fbclid=IwAR2gJs9IlIEMew_AQPY2p4Evr9jIzhsnZSwOJuF0H5q7IdCNQ97OFvMJLY0 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11] (Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу).

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: наказне провадження]]
[[Категорія: Суди]]

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

2021-05-28T12:03:33Z

Yaroslava.machai: внесла зміни в назву статті; внеслаінформацію про поняття описки, здійснене Касаційним Судом; вклала посилання на Постанову ККС ВС України

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жвотня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку]
== Загальна інформація ==
Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення здійснюється за загальними правилами, визначеними статтями 269-270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України].

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 263 ЦПК України]).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 2 ЦПК України], вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 10 ЦПК України], а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 270 ЦПК України] визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
* стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
* суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
* судом не вирішено питання про судові витрати;
* суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 430 ЦПК України].
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржено]].

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"] рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, [[Заочний розгляд справи у цивільному процесі|заочні]], можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про ухвалення додаткового рішення - судовий збір не сплачується (пункт 5 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]).

=== Строк розгляду справи ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною третьою статті 270 ЦПК України] суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі '''протягом десяти днів''' із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні ==

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 269 ЦПК України] суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється '''ухвала'''. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"] вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

21.07.2020 р. Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України у справі № 521/1074/2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90498102) дано роз'ясненння, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про виправлення описки у судовому рішенні - судовий збір не сплачується.

=== Строк розгляду справи ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини третьої статті 269 ЦПК України] заява про внесення виправлень розглядається протягом '''десяти днів''' після її надходження до суду.

== Зразки процесуальних документів ==
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 1.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 2.docx|міні]]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111500 Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц] (відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94490072?fbclid=IwAR2gJs9IlIEMew_AQPY2p4Evr9jIzhsnZSwOJuF0H5q7IdCNQ97OFvMJLY0 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11] (Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу).

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: наказне провадження]]
[[Категорія: Суди]]

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

2021-05-28T11:54:34Z

Yaroslava.machai: виправила назву підзаголовку; внесла інфор-цію про розкриття змісту поняття описки, здійснене Касаційним судом, вклала посилання на поста

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жвотня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку]
== Загальна інформація ==
Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення здійснюється за загальними правилами, визначеними статтями 269-270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України].

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 263 ЦПК України]).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 2 ЦПК України], вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 10 ЦПК України], а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 270 ЦПК України] визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
* стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
* суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
* судом не вирішено питання про судові витрати;
* суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 430 ЦПК України].
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржено]].

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"] рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, [[Заочний розгляд справи у цивільному процесі|заочні]], можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про ухвалення додаткового рішення - судовий збір не сплачується (пункт 5 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]).

=== Строк розгляду справи ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною третьою статті 270 ЦПК України] суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі '''протягом десяти днів''' із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

== Вирішення спору в судовому порядку про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні ==

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 269 ЦПК України] суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється '''ухвала'''. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"] вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

21.07.2020 р. Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України у справі № 521/1074/2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90498102) дано роз'ясненння, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про виправлення описки у судовому рішенні - судовий збір не сплачується.

=== Строк розгляду справи ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини третьої статті 269 ЦПК України] заява про внесення виправлень розглядається протягом '''десяти днів''' після її надходження до суду.

== Зразки процесуальних документів ==
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 1.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 2.docx|міні]]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111500 Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц] (відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94490072?fbclid=IwAR2gJs9IlIEMew_AQPY2p4Evr9jIzhsnZSwOJuF0H5q7IdCNQ97OFvMJLY0 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11] (Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу).

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: наказне провадження]]
[[Категорія: Суди]]

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні

2021-05-27T14:50:03Z

Yaroslava.machai: виправила назву підзаголовку; вказала про роз'яснення Касаційного Суду Верховного Суду України щодо поняття описки, внесла посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жвотня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку]
== Загальна інформація ==
Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення здійснюється за загальними правилами, визначеними статтями 269-270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України].

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 263 ЦПК України]).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 2 ЦПК України], вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 10 ЦПК України], а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

== Вирішення спору в судовому порядку про ухвалення додаткового рішення суду у цивільному процесі ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 270 ЦПК України] визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
* стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
* суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
* судом не вирішено питання про судові витрати;
* суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 430 ЦПК України].
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржено]].

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"] рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, [[Заочний розгляд справи у цивільному процесі|заочні]], можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

=== Судовий збір ===
За подання заяви про ухвалення додаткового рішення - судовий збір не сплачується (пункт 5 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]).

=== Строк розгляду справи ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною третьою статті 270 ЦПК України] суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі '''протягом десяти днів''' із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

== Вирішення в судовому порядку питання про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні ==

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 269 ЦПК України] суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється '''ухвала'''. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до пункту 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"] вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали.

21.07.2020 р. Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України у справі № 521/1074/2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90498102) дано роз'ясненння, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
=== Судовий збір ===
За подання заяви про виправлення описки у судовому рішенні - судовий збір не сплачується.

=== Строк розгляду справи ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини третьої статті 269 ЦПК України] заява про внесення виправлень розглядається протягом '''десяти днів''' після її надходження до суду.

== Зразки процесуальних документів ==
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО УХВАЛЕННЯ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 1.docx|міні]]
* [[Файл:ЗРАЗОК ЗАЯВИ ПРО ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСОК У СУДОВОМУ РІШЕННІ 2.docx|міні]]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111500 Постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц] (відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94490072?fbclid=IwAR2gJs9IlIEMew_AQPY2p4Evr9jIzhsnZSwOJuF0H5q7IdCNQ97OFvMJLY0 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11] (Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу).

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: наказне провадження]]
[[Категорія: Суди]]

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Підтвердження стажу, набутого за кордоном

2020-03-31T15:27:14Z

Yaroslava.machai:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107 Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_161 Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 05.09.2013р.]

== Чи можна підтвердити стаж, набутий за кордоном? ==
[[Страховий стаж. Порядок набуття та зарахування|Страховий стаж]] — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До цього стажу зараховується час офіційного працевлаштування, періоди відпусток, декретних відпусток в зв’язку із вагітністю та пологами, відпусток для догляду за дитиною, період перебування на обліку в центрі зайнятості, а також роботи за кордоном.

Стаття 24 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] вказує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 "Про пенсійне забезпечення"] у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

'''Тобто міжнародні договори є частиною українського законодавства, тому зараховується стаж роботи в державах, з якими Україна уклала міжнародні договори про соціальне забезпечення.'''

== З якими державами укладено міжнародні договори про соціальне забезпечення? ==
Якщо людина прагне проживати та отримувати пенсію в Україні, то потрібно дізнатися, чи укладені Україною договори з державою, в якій є намір працювати.

[https://www.pfu.gov.ua/dokumenty/zakonodavstvo-pro-diyalnist/mizhnarodni-ugody/ '''Україною укладенні міжнародні договори в галузі соціального та, зокрема, пенсійного забезпечення із такими державами''']: Азербайджан, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Королівство Іспанія, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Португалія, Російська Федерація, Словаччина, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Чехія.

Між Україною та такими країнами як: Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан - зарахування стажу роботи базується на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Ці відносини врегульовуються на підставі багатосторонньої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107 Угоди про гарантії прав – громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року]. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не проводяться. Також врегулювання пенсійного забезпечення між державами-учасницями може здійснювати на підставі двосторонніх угод.

Також, крім двосторінніх Угод про соціальне забезпечення, між Україною та іншими державами можуть укладатися додаткові тимчасові Угоди, як-от [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.], в статті 3 якої закріплено, що: "При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін".

На пропорційному принципі базуються договори із Латвією, Литвою, Іспанією, Естонією, Словаччиною, Чехією, Болгарією, Португалією, Польщею. За цими договорами кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території і в випадку переїзду особи, якій призначена пенсія, на постійне проживання до цих держав ПФУ продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро або навпаки - при переїзді в Україну інша договірна сторона продовжуватиме виплачувати пенсію пропорційно до набутого стажу.

== Підстави для підтвердження стажу ==
Зарахування Україною страхового стажу, набутого за кордоном - в державах, з якими укладено двосторонні Угоди за пропорційним принципом, відбувається на підставі формулярів про підтвердження наявного стажу, які видає інша сторона Угоди. Документи про стаж, видані установами, організаціями за місцям працевлаштування на території іншої держави без підтверджуючого формуляру не є підставою для зарахування страхового стажу.

Особа - громадянин України, яка досягла [[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|пенсійного віку]], згідно законодавствазаконодавства країни, на території якої набуто стаж, для підтвердження цього стажу звертається до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання з заявою, документами, що посвідчують особу, про підтвердження стажу роботи на території іншої держави та іншими документами, в залежності від країни, де особа працювала. Пенсійний фонд допомагає громадянам шляхом заповнення "формулярів зв'язку" та надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який вивчає подані документи та, при погодженні питання, призначає пропорційну набутому стажу частку пенсії і здійснює її виплати через банківську установу.

Частина 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_161 "Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення"], яка набула чинності для України 01.01.2014р., встановлює положення щодо різних видів допомоги: при безробітті, у випадку хвороби та материнства та призначенні пенсій. Зокрема, й у випадках, якщо страховий стаж менший, ніж 12 місяців:

"Якщо страховий стаж, набутий відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони менший, ніж 12 місяців, і на підставі цього стажу зацікавлена особа не набуває права на пенсію відповідно до цього законодавства, то компетентна установа цієї Договірної Сторони не призначає пенсію.

Не порушуючи положення пункту 1, страховий стаж менший ніж 12 місяців, набутий відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються компетентною установою тієї Договірної Сторони, в якій при підсумовуванні цього стажу виникає право на пенсію".

Отже, якщо, наприклад, при підсумуванні страхового стажу в громадянина виникає право на пенсію за українським законодавством, то стаж менший, ніж 12 місяців, який набутий в Польщі, буде врахований органами Пенсійного фонду України.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Соціальне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Підтвердження стажу, набутого за кордоном

2020-03-31T11:12:42Z

Yaroslava.machai: Створена сторінка: == Нормативна база == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення...