WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

2026-03-20T10:27:16Z

Yaroslav.savchuk: /* Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури) (''стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').

07.05.2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2220-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 № 2220-IX], згідно з яким внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії можуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою, про що центром зайнятості повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України
|}
== Поняття трудового договору ==
'''Трудовий договір''' - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, є неприйнятними та вважаються недійсними.

Контракт оформлюється у двох примірниках для кожної зі сторін. Ці примірники мають однакову юридичну силу та зберігаються окремо у кожної сторони.

== Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника ==
Законодавства про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому пацючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, що досить часто називають звільненням за власним бажанням.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]). Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, у разі ведення бойових дій у регіоні, де розташоване робоче місце працівника, внаслідок чого існує загроза життю та здоров’ю працівника, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо:

* роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору,
* чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

== Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
'''При бажанні працівника розірвати договір з власної ініціативи він має подати заяву про звільнення (за два тижні до бажаної дати) як у період роботи, враховуючи й час випробування, так і при відсутності на роботі''', наприклад у період відпустки чи тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворою. Але в усіх випадках заява повинна бути добровільним волевиявленням працівника. 1) Двотижневий строк попередження встановлюється для власника і уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільнюється, іншого працівника. При цьому необхідно наголосити, що обов'язок забезпечення підприємства кадрами покладається на власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов'язок не може перекладатись на працівника шляхом вимоги знайти для себе заміну на робоче місце, що звільняється. 2) Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Власник або уповноважений ним органне має права звільнити працівника до закінчення строку попередження. 3) До закінчення двотижневого строку працівник також не має права залишити роботу. 4) В межах двотижневого строку працівнику належить право відкликати свою заяву в іншій формі повідомити власника або уповноважений ним орган про зміну свого наміру розірвання трудового договору.
== Процедура розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
По закінченню двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган видає наказ, і працівник припиняє виконання своїх трудових обов'язків. Якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.

Подача працівником заяви про розірвання трудового договору не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, що передбачені законом, до закінчення двотижневого строку попередження, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленого порядку дисциплінарного стягнення.
== Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника ==
Відповідно до ст. 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України] - Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України].

Працівник, який бажає достроково розірвати строковий трудовий договір за своєю ініціативою, навіть за наявності поважних причин, не має права на двотижневе письмове попередження власника або уповноваженого ним органу і залишення роботи по закінченні цього строку. Він може залишити роботу лише тоді, коли власником або уповноваженим ним органом буде виданий наказ про звільнення з роботи.

Право на розірвання строкового трудового договору мають також тимчасові та сезонні працівники. Про бажання звільнитись вони письмово попереджують власника або уповноважений ним орган за три дні.

== Куди звертатись в разі виникнення трудового спору ==
Трудові спори розглядаються:

1) [[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]];

Комісія обирається загальними зборами трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 чоловік.

2) [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами]].

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

== Див. також ==
* [[Звільнення працівника за угодою сторін]]
* [[Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення]]
[[index.php?title=Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

2025-03-20T10:20:55Z

Yaroslav.savchuk: /* Поняття трудового договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури) (''стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').

07.05.2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2220-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 № 2220-IX], згідно з яким внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії можуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою, про що центром зайнятості повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України
|}
== Поняття трудового договору ==
'''Трудовий договір''' - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, є неприйнятними та вважаються недійсними.

Контракт оформлюється у двох примірниках для кожної зі сторін. Ці примірники мають однакову юридичну силу та зберігаються окремо у кожної сторони.

== Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника ==
Законодавства про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому пацючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, що досить часто називають звільненням за власним бажанням.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]). Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо:

* роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору,
* чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

== Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
'''При бажанні працівника розірвати договір з власної ініціативи він має подати заяву про звільнення (за два тижні до бажаної дати) як у період роботи, враховуючи й час випробування, так і при відсутності на роботі''', наприклад у період відпустки чи тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворою. Але в усіх випадках заява повинна бути добровільним волевиявленням працівника. 1) Двотижневий строк попередження встановлюється для власника і уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільнюється, іншого працівника. При цьому необхідно наголосити, що обов'язок забезпечення підприємства кадрами покладається на власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов'язок не може перекладатись на працівника шляхом вимоги знайти для себе заміну на робоче місце, що звільняється. 2) Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Власник або уповноважений ним органне має права звільнити працівника до закінчення строку попередження. 3) До закінчення двотижневого строку працівник також не має права залишити роботу. 4) В межах двотижневого строку працівнику належить право відкликати свою заяву в іншій формі повідомити власника або уповноважений ним орган про зміну свого наміру розірвання трудового договору.
== Процедура розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
По закінченню двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган видає наказ, і працівник припиняє виконання своїх трудових обов'язків. Якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.

Подача працівником заяви про розірвання трудового договору не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, що передбачені законом, до закінчення двотижневого строку попередження, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленого порядку дисциплінарного стягнення.
== Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника ==
Відповідно до ст. 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України] - Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України].

Працівник, який бажає достроково розірвати строковий трудовий договір за своєю ініціативою, навіть за наявності поважних причин, не має права на двотижневе письмове попередження власника або уповноваженого ним органу і залишення роботи по закінченні цього строку. Він може залишити роботу лише тоді, коли власником або уповноваженим ним органом буде виданий наказ про звільнення з роботи.

Право на розірвання строкового трудового договору мають також тимчасові та сезонні працівники. Про бажання звільнитись вони письмово попереджують власника або уповноважений ним орган за три дні.

== Куди звертатись в разі виникнення трудового спору ==
Трудові спори розглядаються:

1) [[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]];

Комісія обирається загальними зборами трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 чоловік.

2) [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами]].

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

== Див. також ==
* [[Звільнення працівника за угодою сторін]]
* [[Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]

Конституційна скарга

2024-08-19T17:03:12Z

Yaroslav.savchuk: /* Прийнятність та забезпечення конституційної скарги */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19 Закон України "Про Конституційний суд України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]

== Повноваження Конституційного Суду України==
Конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд) є органом конституційної юрисдикції. Він не належить до судів системи судоустрою України, найвищим судом у якій є Верховний Суд.

До повноважень Конституційного Суду, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтями 147, 150,151, 1511 Конституції України], статтею 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#Text Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон)], належить:
# вирішення питань про відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# офіційне тлумачення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України];
# надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції Україн]и чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;
# надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України висновків про відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
# надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтями 111 і 151 Конституції України;]
# надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статей 157 і 158 Конституції України;]
# надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] або законів України;
# вирішення питань про відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 частиною другою статті 137 Конституції України;]
# вирішення питань про відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

'''Звертаємо увагу, що Конституційний Суд не здійснює офіційного тлумачення законів України. '''

Листи, скарги, клопотання, заяви, в тому числі позовні заяви, інші звернення з питань, вирішення яких не належить до повноважень Конституційного Суду, опрацьовуються Секретаріатом в порядку, передбаченому [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про звернення громадян".]

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19/stru/paran556#n556 частиною третьою статті 8 Закону] Суд не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 пунктом 28 частини першої статті 85 та частиною другою статті 137 Конституції України.]

Також '''до повноважень Конституційного Суду не належить''' вирішення питань, віднесених до компетенції судів системи судоустрою України. Він не є контролюючою інстанцією щодо цих судів, не може втручатися в їх діяльність, давати вказівки та доручення, перевіряти правильність застосування ними норм законодавства, розглядати питання конституційності прийнятих ними рішень. Конституційний Суд не уповноважений розглядати скарги на дії та рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати оцінку цим діям та рішенням.

'''Конституційний Суд не вирішує питань''' встановлення та відновлення соціальних пільг, нарахування та перерахунку пенсій, інших питань, віднесених до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади, судів та органів місцевого самоврядування. Він не дає роз’яснень та консультацій з правових питань, що виникають під час застосування чинного законодавства.

Конституційний Суд не є суб’єктом законодавчої ініціативи, він не може втручатися у діяльність законодавчого органу державної влади, змінювати чи доповнювати чинні нормативні акти.

З набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#top Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"] (з 30 вересня 2016 року) Конституційний Суд втратив повноваження здійснювати офіційне тлумачення законів України за конституційними зверненнями громадян.

== Суб’єкт права на конституційну скаргу==
Суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

'''До суб’єктів права на конституційну скаргу не належать юридичні особи публічного права.'''

Конституційну скаргу фізична особа підписує особисто. Якщо суб’єктом права на конституційну скаргу є дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я або фізичною вадою не в змозі особисто підписати конституційну скаргу, її підписує уповноважена в установленому законом порядку особа, що діє від її імені.

Конституційну скаргу юридичної особи підписує уповноважена на це особа, повноваження якої має бути підтверджено установчими документами цієї юридичної особи та актом про призначення (обрання) на посаду уповноваженої особи (стаття 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#n26 Закону]).

== Форма звернення та вимоги до конституційної скарги==
[[Файл:31091885 418968035215298 7405517251605533844 n.png|міні|Типові помилки в конституційних скаргах]]
Формою звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб до Конституційного Суду є конституційна скарга. Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19/stru/paran556#n556 статтею 55 Закону] конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу.

'''У конституційній скарзі зазначаються:'''
# прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса зареєстрованого місця проживання особи (для іноземця чи особи без громадянства – місця перебування) або повна назва та місцезнаходження юридичної особи, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
# відомості про уповноважену особу, що діє від імені суб'єкта права на конституційну скаргу;
# короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України;
# опис перебігу розгляду відповідної справи в судах;
# конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України;
# обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону;
# відомості про документи і матеріали, на які посилається суб’єкт права на конституційну скаргу, із наданням копій цих документів і матеріалів;
# перелік документів і матеріалів, що додаються.

Копія остаточного судового рішення у справі суб’єкта права на конституційну скаргу має бути засвідчена в установленому порядку судом, що його ухвалив.

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19/stru/paran556#n556 статті 56 Закону] суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.

Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19/stru/paran556#n556 статтею 74 Закону] конституційна скарга подається до Суду державною мовою.

Конституційні скарги надсилаються до Конституційного Суду поштою або передаються безпосередньо до Секретаріату Суду (далі – Секретаріат) без стягнення державного мита.

{| class="wikitable"
|-
| У зв’язку з тим, що до Конституційного Суду (як і до конституційних судів інших країн) значна кількість клопотань вноситься з порушенням вимог Закону, Законом та Регламентом Конституційного Суду передбачено їх попереднє опрацювання відповідним підрозділом Секретаріату. Так, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19/stru/paran556#n556 статтею 57 Закону] передбачено, що попередню перевірку звернень до Суду здійснює Секретаріат. Якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам Закону, керівник Секретаріату повертає її суб’єкту права на конституційну скаргу. '''Повернення конституційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Суду з дотриманням вимог цього Закону.'''
|}

== Прийнятність та забезпечення конституційної скарги==
Конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19/stru/paran556#n556 статтями 55, 56 Закону,] та якщо:
# вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження - судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду);
# з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), '''сплинуло не більше трьох місяців.'''

Як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, якщо Суд визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу.

Якщо суб’єкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку.

Суд відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#top Закону] конституційну скаргу може бути подано, виключно якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року.

=== Забезпечення конституційної скарги===
При розгляді конституційної скарги Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом.

Підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення.

Способом забезпечення конституційної скарги є встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію.

Забезпечувальний наказ втрачає чинність з дня ухвалення рішення або постановлення ухвали про закриття конституційного провадження у справі (стаття 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#n671 Закону]).

У випадку коли Конституційний Суд, розглянувши справу за конституційною скаргою, визнає закон України чи його положення таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявляє, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення.

'''Додатково'''

Необхідні консультації щодо звернення до Конституційного Суду можуть бути надані на особистому прийомі громадян, який здійснюється з понеділка по четвер з 10.00 до 17.00 (у п’ятницю з 10.00 до 15.45), обідня перерва з 13.00 до 13.45 год. У ці ж години надаються роз’яснення і в телефонному режимі (тел. 238-10-30; 238-11-17). Докладніше про порядок особистого прийому можна дізнатися на офіційному веб-сайті Конституційного Суду ([http://www.ccu.gov.ua/ www.ccu.gov.ua]) у підрозділі "Конституційна скарга" розділу "До відома громадян".

[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Конституційне право]]

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою

2024-08-19T11:25:16Z

Yaroslav.savchuk: /* Контакти органів з розшуку безвісті відсутньої особи */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#Text Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Назаз Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-11. Роз’яснення Міністерства юстиції України від 04.02.2011 «Встановлення опіки над майном фізичної особи, визнаної судом безвісно відсутньою»]
== Загальні положення ==
'''Фізична особа''' — це людина, що виступає як учасник цивільних відносин (ст. 24 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України)] .

'''Особа, зникла безвісти''', - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правовий_статус_осіб,_зниклих_безвісти_за_особливих_обставин Особа, зникла безвісти за особливих обставин]''', - особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

'''Заявник''' - особа, яка подала заяву про розшук особи, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування.

Розшук зниклої особи здійснюється органами національної поліції шляхом написання заявником відповідної заяви в відділку поліції (в умовах неможливості відвідин відділку поліції таке звернення можна подати на гарячу лінію національної поліції 0-800-212-151). За кожним фактом зникнення поліція відкриває справу, яка реєструється в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР). Обов'язково необхідно зафіксувати реєстраційний номер заяви, а також отримати витяг із ЄРДР, де буде зазначено ПІБ слідчого. Також заявник має бути готовими надати біографічні дані зниклої людини, її фото, копії документів чи інші відомості про особу зниклу безвісті. В деяких випадках, з метою прискорення пошуку, заявника можуть попросити здати генетичний матеріал для експертизи ДНК. Здати генетичний матеріал родичі зниклих безвісти тепер зможуть і за межами України. Пункти збору працюють на базі закордонних представництв Державної міграційної служби.
== Визнання фізичної особи безвісно відсутньою ==
=== Умови для визнання фізичної особи безвісно відсутньою ===
# особа відсутня за місцем свого постійного проживання протягом '''одного року''';
# заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування протягом '''одного року''';
# вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів;
# питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання (ст. 43 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
=== Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою ===
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою здійснюється в [[Звернення_до_суду:_окреме_провадження|судовому порядку]], який встановлюється Глава 4 Розділу IV [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
=== Підсудність справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою ===
Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
=== Зміст заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою ===
У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.
=== Наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою ===
* На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи чи органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані доглядати.

Опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим (ст. 44 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
* Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через державні органи реєстрації актів цивільного стану.
* Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, чинність довіреності, договору доручення стаття 129,248, 1008 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).
=== Підстави та порядок скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою ===
Підставою для скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою є:
* Поява в місці постійного проживання;
* Одержання відомостей про місце перебування фізичної особи (ст.45 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
Особа, щодо якої було прийнято рішення суду про визнання її безвісно відсутньою, має право звернутися до суду із заявою про скасування такого рішення суду 
[[Файл:Заява про скасування рішення про визнання безвістно відсутніми.docx|міні]] 
Суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання з участю цього громадянина, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім . 
Відповідно до статтей 45, 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 309 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] заява розглядається:
* судом за місцем перебування особи; або 
* судом, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою.
== Визнання фізичної особи померлою ==
=== Умови для визнання фізичної особи померлою ===
{| class="wikitable"
|-
! Умова !! Строк
|-
| у місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування || протягом 3-х років
|-
| особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку || протягом 6-ти місяців
|-
| можливість вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру || протягом 1-го місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
|-
| фізична особа зникла у зв’язку із воєнними діями, збройним конфліктом || після спливу 2-х років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
|}
=== Реєстрація смерті фізичної особи, оголошеної померлою ===
Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи. На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАЦСУ видають заінтересованим особам '''свідоцтво про його смерть'''.

Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення.
Порядок визнання фізичної особи померлою ===
Визнання фізичної особи померлою здійснюється у [[Звернення_до_суду:_окреме_провадження|судовому порядку]], який встановлюється Глава 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).

У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха).
== Порядок визнання фізичної особи померлою ==
Визнання фізичної особи померлою здійснюється у [[Звернення_до_суду:_окреме_провадження|судовому порядку]], який встановлюється Глава 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).

У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха).
=== Правові наслідки визнання фізичної особи померлою ===
Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме: '''відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників'''.

Спадкоємці не мають права протягом '''п'яти років''' відчужувати нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини після смерті особи, оголошеної померлою (ст. 47 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього '''заборону відчуження'''. Така заборона вноситься до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
{| class="wikitable"
!'''''Важливо!''' Для оголошення фізичної особи померлою законодавство не вимагає попереднього визнання її безвісти відсутньою. ''
|}
При оголошенні громадянина померлим '''днем його смерті вважається день набуття чинності рішенням суду''', а в деяких випадках - день його ймовірної загибелі.
=== Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою ===
'''Перший наслідок''' — поновлюється особисто-правовий статус громадянина.

'''Другий наслідок''' — стосується майна, яке зберіглося на момент появи громадянина і яке перейшло безоплатно до інших осіб після оголошення відсутнього померлим. Власник, який з'явився, може вимагати повернення свого майна від цих осіб.

'''Третій наслідок''' — полягає у можливості повернути майно від осіб, до яких воно перейшло за відплатними угодами. Ці громадяни зобов'язані повернути майно власнику, який з'явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, вони знали, що громадянин, оголошений померлим, перебуває серед живих, завдані при цьому збитки компенсуються особами, у яких майно набувалося за відплатною угодою.
{| class="wikitable"
!'''''Важливо!''' '''Поверненню належить тільки майно, що його виявлено в натурі. Закон не дозволяє повернення вартості речей, які були придбані безоплатно, а потім відчужені за гроші. Наприклад, якщо спадкоємці громадянина, оголошеного померлим, продали отриманий у спадщину будинок, то від покупця, який не знав, що оголошений померлим є живим, не можна вимагати повернення цього будинку, але не можна стягнути і його вартість із спадкоємців. '''''
|}
'''Четвертий наслідок''' — щодо майна, яке в порядку спадкування перейшло до держави:
# якщо майно є в наявності, то воно повертається власникові;
# якщо майно було реалізовано, то після скасування рішення про оголошення особи померлою, їй повертається сума грошей, виручених від реалізації майна.
== Контакти органів з розшуку безвісті відсутньої особи ==
Функціонує '''«гаряча лінія» з розшуку осіб зниклих безвісти''':
* 0 800 339 247 (з понеділка по п’ятницю з 9:00-18:00);
* 095 896 0421 (у вихідні через повідомлення вайбер та телеграм);

* для зв’язку з працівниками кол-центру можна скористатися e-mail: war2022people@gmail.com
У випадку зникнення безвісті цивільної особи слід звернутись в відділок національної поліції з заявою чи на гарячу лінію '''Національної поліції''':
* 0 800 212 151 - цілодобово, лінія безоплатна;
* 0 894 200 18 67;
* та електронна скринька: rozshuk_znyklyh@police.gov.ua.
'''Центр з пошуку та звільнення полонених,''' для звернень громадян цілодобово працюють телефони:
* +38 067 650 83 32;
* +38 098 087 36 01;
* та електронна скринька: united.centre.ssu@gmail.com
Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин - Олег Котенко (тел. 099-792-0126).

'''Національне інформаційне бюро''' (НІБ) за коротким номером 1648 або +38 (044) 287-81-65 (для дзвінків з-за кордону). Ця служба теж збирає, обробляє та фіксує інформацію про осіб, зниклих безвісти, незаконно переміщених, полонених та загиблих.

'''Міжнародний Комітет Червоного Хреста:''' 0-800-300-155. Дана організація веде власний реєстр та іноді може відвідувати людей у полоні.

{| class="wikitable"
|[https://nib.gov.ua/missing/uk.pdf '''Інформація Національного інформаційного бюро та Мінреінтеграції: Що робити у разі, коли Ви не маєте зв’язку з близькою людиною понад три дні і ця людина знаходилася в зоні бойових дій або на тимчасово окупованій території?''']
|}

== Див. також ==
* [[Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин]]
[[Категорія:Визнання особи безвісно відсутньою, оголошення особи померлою‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Цивільне право‎]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]

Порядок розірвання шлюбу

2021-03-31T10:42:13Z

Yaroslav.savchuk: /* Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]

== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України (далі - СК України)];
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СК України]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' За спільною заявою подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя.

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя:
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним.

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя).
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі:
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''.

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Справа про [[Розірвання шлюбу із засудженою особою|розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі]], може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.

Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу (частина четверта статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року - 908,00 грн) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу 'після спливу одного місяця від дня подання заяви'. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|позовного провадження]] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. В даній позовній заяві має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.

Слід зазначити, що діти, які досягли чотирнадцяти років, мають право самостійно обирати своє місце проживання після розірвання шлюбу батька та матері.

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

=== '''<big>Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження</big>''' ===
З 08.02.2020 року, відповідно до частини четвертої статті 274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Цивільного процесуального кодексу України] розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами [[Спрощене провадження в цивільних справах|спрощеного позовного провадження]].
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Зміни не стосуються справ про розірвання шлюбу щодо яких вже відкрито провадження
|}
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (частина перша статті 276 Цивільного процесуального кодексу України)].

==== '''Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження''' ====
За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( стаття 277 Цивільного процесуального кодексу України).]

==== '''Строк''' ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статті 275 Цивільного процесуального Кодексу України], справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини.

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок розірвання шлюбу

2021-02-25T11:16:32Z

Yaroslav.savchuk: /* Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]

== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України (далі - СК України)];
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СК України]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' За спільною заявою подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя.

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя:
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним.

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя).
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі:
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''.

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Справа про [[Розірвання шлюбу із засудженою особою|розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі]], може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.

Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу (частина четверта статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року - 908,00 грн) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу 'після спливу одного місяця від дня подання заяви'. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|позовного провадження]] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. В даній позовній заяві має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей. До позовної заяви потрібно додати копію паспорта громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача, копію паспорта громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, оригінал свідоцтва про шлюб (за наявності), копію свідоцтва про народження дитини, у деяких випадках довідку про склад сім’ї та довідки про місце реєстрації та місце фактичного проживання позивача та відповідача, інформацію про доходи батьків.

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Слід зазначити, що діти, які досягли чотирнадцяти років, мають право самостійно обирати своє місце проживання після розірвання шлюбу батька та матері.

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

=== '''<big>Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження</big>''' ===
З 08.02.2020 року, відповідно до частини четвертої статті 274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Цивільного процесуального кодексу України] розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами [[Спрощене провадження в цивільних справах|спрощеного позовного провадження]].
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Зміни не стосуються справ про розірвання шлюбу щодо яких вже відкрито провадження
|}
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (частина перша статті 276 Цивільного процесуального кодексу України)].

==== '''Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження''' ====
За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( стаття 277 Цивільного процесуального кодексу України).]

==== '''Строк''' ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статті 275 Цивільного процесуального Кодексу України], справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини.

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2021-01-29T17:14:42Z

Yaroslav.savchuk: /* Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»]

== Загальна інформація ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 19 Господарського кодексу України] суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»].

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

== Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання ==
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
* збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
* за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
* фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
* за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
* цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
* монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
* земельних відносин - за використанням і охороною земель;
* водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
* виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
* споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
* зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

== Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання ==
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

За існуючої системи державного нагляду та контролю органами державної влади та посадовими особами за суб'єктами господарювання, наявне закріплення повноважень контролюючих органів нормативними документами. Дане закріплення чітко конкретизує права та обов'язки державного органу та слугує інформаційною базою для прийняття ефективних управлінських рішень керівництвом країни.

== Права суб'єктів господарювання ==
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

[[Категорія:Господарське право]]

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2020-12-31T08:29:55Z

Yaroslav.savchuk: /* Державний контроль: ситуація в Україні */

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»]
== '''Загальна інформація''' ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 19 Господарського кодексу України] (в редакції від 26.03.2020 року), суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 26.03.2020 року)].

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

== '''Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання''' ==
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
* збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
* за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
* фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
* за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
* цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
* монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
* земельних відносин - за використанням і охороною земель;
* водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
* виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
* споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
* зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

== '''Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання''' ==
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

== '''Права суб'єктів господарювання''' ==
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

== '''Державний контроль: ситуація в Україні''' ==
Здійснення державного контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – закон про державний нагляд). При цьому, вказаний закон не поширюється на дуже широке коло відносин за участю підприємців. Так, зокрема, закон не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення поступних заходів:
* контролю органами державної фіскальної служби;
* валютного контролю;
* державного експортного контролю;
* контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
* банківського нагляду;
* державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
* державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки;
* державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;
* при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;
* державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);
* державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Серед зазначених вище виключень окремі дійсно мають значну специфіку, а тому повинні бути врегульованими нормами спеціального законодавства, але ж доволі багато із зазначених випадків цілком можуть підкорятися загальним правилам.

На даний час механізм здійснення державного контролю за суб’єктами господарювання полягає в частому проведенні планових та позапланових перевірок, які охоплюють великий спектр діяльності суб’єктів господарювання та які ж, як зазвичай, дуже важко оскаржити, тому що перевірка ведеться держаними органами та представниками держави. Внаслідок чого більшість «невеликих за масштабами діяльності» суб’єктів господарювання уникають офіційної діяльності та здійснюють свою діяльність неофіційно. Також виникає дуже багато корупційних схем з метою уникнення відповідальності.

[[Категорія:Господарське право]]

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2020-11-30T14:19:13Z

Yaroslav.savchuk: /* Державний контроль: ситуація в Україні */

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»]
== '''Загальна інформація''' ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 19 Господарського кодексу України] (в редакції від 26.03.2020 року), суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 26.03.2020 року)].

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

== '''Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання''' ==
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
* збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
* за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
* фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
* за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
* цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
* монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
* земельних відносин - за використанням і охороною земель;
* водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
* виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
* споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
* зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

== '''Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання''' ==
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

== '''Права суб'єктів господарювання''' ==
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

== '''Державний контроль: ситуація в Україні''' ==
Здійснення державного контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – закон про державний нагляд). При цьому, вказаний закон не поширюється на дуже широке коло відносин за участю підприємців. Так, зокрема, закон не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення поступних заходів:
* контролю органами державної фіскальної служби;
* валютного контролю;
* державного експортного контролю;
* контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
* банківського нагляду;
* державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
* державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки;
* державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;
* при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;
* державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);
* державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Серед зазначених вище виключень окремі дійсно мають значну специфіку, а тому повинні бути врегульованими нормами спеціального законодавства, але ж доволі багато із зазначених випадків цілком можуть підкорятися загальним правилам.

На даний час механізм здійснення державного контролю за суб’єктами господарювання полягає в частому проведенні планових та позапланових перевірок, які охоплюють великий спектр діяльності суб’єктів господарювання та які ж, як зазвичай, дуже важко оскаржити, тому що перевірка ведеться держаними органами та представниками держави. Внаслідок чого більшість «невеликих за масштабами діяльності» суб’єктів господарювання уникають офіційної діяльності та здійснюють свою діяльність неофіційно. Також виникає дуже багато корупційних схем з метою уникнення відповідальності.

За існуючої системи державного контролю слід приділити увагу чіткому закріпленню повноважень, контролюючих органів нормативними документами. Дане закріплення дозволить чітко усвідомлювати стан матеріально-технічної бази всередині країни, і тим самим бути інформаційною базою для прийняття ефективних управлінських рішень керівництвом країни.

Крім того, здійснення господарської діяльності регулюється значною кількістю нормативно-правових актів. Зокрема, для поділу підприємств за видами діяльності здійснюється відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), яким визначено основні піддалися і національні класифікації. Ієрархія різних рівнів класифікаторів шифри, якими слід користуватися при здачі статистичної звітності. Поруч із Класифікатором видів економічної діяльності діє Державний класифікатор продукції та послуг. Названі документи тісно взаємопов’язані.

На даний момент також спостерігається інтернаціоналізація економічних процесів, прийняття і впровадження міжнародних стандартів. Адже не всі види господарської діяльності підлягають контролю з боку спеціалізованих контролюючих органів. Беручи до уваги той факт, що кожним окремим документом визначається різний предмет контролю, є актуальним питання щодо розробки окремої постанов для кожного виду діяльності.

[[Категорія:Господарське право]]

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2020-10-30T13:25:37Z

Yaroslav.savchuk: /* Державний контроль: ситуація в Україні */

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»]
== '''Загальна інформація''' ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 19 Господарського кодексу України] (в редакції від 26.03.2020 року), суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 26.03.2020 року)].

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

== '''Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання''' ==
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
* збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
* за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
* фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
* за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
* цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
* монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
* земельних відносин - за використанням і охороною земель;
* водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
* виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
* споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
* зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

== '''Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання''' ==
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

== '''Права суб'єктів господарювання''' ==
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

== '''Державний контроль: ситуація в Україні''' ==
Здійснення державного контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – закон про державний нагляд). При цьому, вказаний закон не поширюється на дуже широке коло відносин за участю підприємців. Так, зокрема, закон не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення поступних заходів:
* контролю органами державної фіскальної служби;
* валютного контролю;
* державного експортного контролю;
* контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
* банківського нагляду;
* державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
* державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки;
* державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;
* при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;
* державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);
* державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Серед зазначених вище виключень окремі дійсно мають значну специфіку, а тому повинні бути врегульованими нормами спеціального законодавства, але ж доволі багато із зазначених випадків цілком можуть підкорятися загальним правилам.

На даний час механізм здійснення державного контролю за суб’єктами господарювання полягає в частому проведенні планових та позапланових перевірок, які охоплюють великий спектр діяльності суб’єктів господарювання та які ж, як зазвичай, дуже важко оскаржити, тому що перевірка ведеться держаними органами та представниками держави. Внаслідок чого більшість «невеликих за масштабами діяльності» суб’єктів господарювання уникають офіційної діяльності та здійснюють свою діяльність неофіційно. Також виникає дуже багато корупційних схем з метою уникнення відповідальності.

За існуючої системи державного контролю слід приділити увагу чіткому закріпленню повноважень, контролюючих органів нормативними документами. Дане закріплення дозволить чітко усвідомлювати стан матеріально-технічної бази всередині країни, і тим самим бути інформаційною базою для прийняття ефективних управлінських рішень керівництвом країни.

Крім того, здійснення господарської діяльності регулюється значною кількістю нормативно-правових актів. Зокрема, для поділу підприємств за видами діяльності здійснюється відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), яким визначено основні піддалися і національні класифікації. Ієрархія різних рівнів класифікаторів шифри, якими слід користуватися при здачі статистичної звітності. Поруч із Класифікатором видів економічної діяльності діє Державний класифікатор продукції та послуг. Названі документи тісно взаємопов’язані. На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин спостерігається інтернаціоналізація економічних процесів, прийняття і впровадження міжнародних стандартів та інші глобалізаційні процеси

[[Категорія:Господарське право]]

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2020-09-30T12:24:19Z

Yaroslav.savchuk: /* Державний контроль: ситуація в Україні */

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»]
== '''Загальна інформація''' ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 19 Господарського кодексу України] (в редакції від 26.03.2020 року), суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 26.03.2020 року)].

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

== '''Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання''' ==
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
* збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
* за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
* фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
* за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
* цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
* монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
* земельних відносин - за використанням і охороною земель;
* водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
* виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
* споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
* зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

== '''Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання''' ==
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

== '''Права суб'єктів господарювання''' ==
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

== '''Державний контроль: ситуація в Україні''' ==
Здійснення державного контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – закон про державний нагляд). При цьому, вказаний закон не поширюється на дуже широке коло відносин за участю підприємців. Так, зокрема, закон не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення поступних заходів:
* контролю органами державної фіскальної служби;
* валютного контролю;
* державного експортного контролю;
* контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
* банківського нагляду;
* державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
* державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки;
* державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;
* при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;
* державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);
* державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Серед зазначених вище виключень окремі дійсно мають значну специфіку, а тому повинні бути врегульованими нормами спеціального законодавства, але ж доволі багато із зазначених випадків цілком можуть підкорятися загальним правилам.

На даний час механізм здійснення державного контролю за суб’єктами господарювання полягає в частому проведенні планових та позапланових перевірок, які охоплюють великий спектр діяльності суб’єктів господарювання та які ж, як зазвичай, дуже важко оскаржити, тому що перевірка ведеться держаними органами та представниками держави. Внаслідок чого більшість «невеликих за масштабами діяльності» суб’єктів господарювання уникають офіційної діяльності та здійснюють свою діяльність неофіційно. Також виникає дуже багато корупційних схем з метою уникнення відповідальності.

За існуючої системи державного контролю слід приділити увагу чіткому закріпленню повноважень, контролюючих органів нормативними документами. Дане закріплення дозволить чітко усвідомлювати стан матеріально-технічної бази всередині країни, і тим самим бути інформаційною базою для прийняття ефективних управлінських рішень керівництвом країни.

[[Категорія:Господарське право]]

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2020-08-31T12:17:46Z

Yaroslav.savchuk: /* Державний контроль: ситуація в Україні */

Державний контроль у сфері господарської діяльності

2020-07-23T08:40:35Z

Yaroslav.savchuk: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України № 436- IV...

== '''Нормативна база''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України № 436- IV від 16.01.2003 року].
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року].
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 19 Господарського кодексу України] (в редакції від 26.03.2020 року), суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 26.03.2020 року)].

== '''Поняття''' ==
Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

== '''Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання''' ==
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
* збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
* за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
* фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
* за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
* цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
* монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
* земельних відносин - за використанням і охороною земель;
* водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
* виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
* споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
* зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

== '''Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання''' ==
Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

== '''Права суб'єктів господарювання''' ==
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

== '''Державний контроль: ситуація в Україні''' ==
Сучасний стан відносин у сфері державного контролю характеризується наступним. Здійснення державного контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – закон про державний нагляд). При цьому, вказаний закон не поширюється на дуже широке коло відносин за участю підприємців. Так, зокрема, закон не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення поступних заходів:
* контролю органами державної фіскальної служби;
* валютного контролю;
* державного експортного контролю;
* контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
* банківського нагляду;
* державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
* державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки;
* державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;
* при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;
* державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);
* державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Серед зазначених вище виключень окремі дійсно мають значну специфіку, а тому повинні бути врегульованими нормами спеціального законодавства, але ж доволі багато із зазначених випадків цілком можуть підкорятися загальним правилам.
[[Категорія:Господарське право]]

Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів

2020-06-29T19:46:38Z

Yaroslav.savchuk: /* Пільги, що надаються донорам */

==Нормативна база==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про донорство крові та її компонентів"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0896-05 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2005 № 385 "Порядок медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0301282-03 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 07.07.2003 № 301 "Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в закладах служби крові"]
== Пільги, що надаються донорам ==
Донором крові або плазми крові може бути кожен дієздатний громадянин України віком від 18 років, який має вагу не менше 50 кг та пройшов відповідне медичне обстеження у медзакладі перед здачею крові і немає протипоказань, визначених МОЗ України.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ та закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права і обов'язки та порядок здійснення донорської функції. Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються '''безплатно'''. Донору в порядку, встановленому законодавством, відшкодовується шкода, заподіяна йому ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

[[Файл:35206729 1596240803806911 5484105356416122880 n.png|міні|Пільги, що надаються донорам]]

В день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, '''звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку.''' Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять. 

Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів. 

У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.

У разі давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові. 

Виплата середнього заробітку, здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.

Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. 

В день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати донору готівкову вартість відповідних наборів харчування. 

Норми харчування донорів та рекомендації щодо складання відповідних наборів продуктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вартість наборів продуктів для харчування донорів встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

== Додаткові пільги, що надаються донорам у зв'язку з систематичним безоплатним здаванням крові та її компонентів==

Додаткові пільги надаються лише в тому разі, якщо кров та/або її компоненти даються донором:

* безоплатно;
* протягом року у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам.
*
Максимально допустимі дози визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0896-05 пунктом 3.1 Порядку медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів].

До прикладу, стандартний об’єм заготовленої крові (максимально допустима доза) — 450 мл без урахування крові, взятої для аналізів (до 40 мл).

Таким чином, дві разові максимально допустимі дози для крові — 900 мл (450 мл × 2).

Отже, якщо вимоги виконуються, то протягом року після давання крові та (або) її компонентів донору передбачена допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з захворюванням, яка виплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи.

Учням професійних навчально-виховних, студентам вищих навчальних закладів, які виконали вищезазначені вимоги надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у навчальному закладі стипендії протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання донора.

Крім того, протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у відповідній кількості донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

== Пільги, що надаються донорам - військовослужбовцям та курсантам військових навчальних закладів ==
Донори крові та її компонентів з числа офіцерів, прапорщиків, мічманів та інших військовослужбовців мають право на пільги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80/parao56#o56 статтями 9 та 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".] 

Військовослужбовці строкової служби та курсанти військових навчальних закладів, які є або виявили бажання стати донорами, в день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження увільняються від несення нарядів, вахт та інших форм служби. 

У разі давання донорами - військовослужбовцями строкової служби або курсантами військових навчальних закладів крові та (або) її компонентів у період відпустки, у вихідний чи святковий день їм за бажанням надається інший день відпочинку, який може бути приєднано до відпустки або використано в інший час протягом року після здачі крові та (або) її компонентів. 

Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів донорам - військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових навчальних закладів надається додатковий день відпочинку. За бажанням донора та за погодженням з командуванням військової частини цей день може бути приєднано до відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів. 

Військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти в кількості двох разових максимально допустимих доз, надається право на одержання грошової надбавки у розмірі 25 відсотків до призначеного їм грошового забезпечення протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової надбавки проводиться
за місцем проходження служби або навчання цих донорів відповідно до законодавства.

== Пільги для осіб, які мають статус Почесного донора України ==
Підставою для надання зазначених пільг є довідка за [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0301282-03 формою № 435/о.]

Донори, які безоплатно здали кров у кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових максимально допустимих доз, незалежно від часу їх давання набувають статусу Почесного донора України.

Таким особам видається відповідне посвідчення та вручається нагрудний знак «Почесний донор України».

Посвідчення є документом, що підтверджує статус Почесного донора України, на підставі якого надаються відповідні пільги згідно із Законом про донорство.

'''Отже, почесні донори України мають право на:'''
* безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування з використанням дорогоцінних металів) у закладах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній та комунальній власності;
* пільгове придбання ліків (із знижкою 50 відсотків їх вартості) за рецептами, виданими закладами охорони здоров'я, заснованими на загальнодержавній та комунальній власності;
* безплатне забезпечення донорською кров'ю та її препаратами, необхідними для їх особистого лікування, за рецептами, виданими закладами охорони здоров'я, заснованими на загальнодержавній та комунальній власності;
* першочергове придбання за місцем роботи або навчання путівок для санаторно-курортного лікування та першочергове лікування у закладах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній та комунальній власності;
* позачергове забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, протезами та іншими протезно-ортопедичними виробами;
* використання чергової щорічної оплачуваної відпустки у зручний для них час;
* отримання надбавки до пенсії у розмірі 10 відсотків від затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць;
* отримання пільгових позик для будівництва індивідуального житла відповідно до законодавства.

== Відповідальність роботодавця за ненадання пільг ==
Згідно зі [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 статтею 20 Закону України "Про донорство крові та її компонентів"] особи, винні у порушенні встановлених цим [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Законом] прав донорів, несуть встановлену законодавством дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність.

Фактично ненадання донором пільг є порушенням трудового законодавства, за яке передбачено відповідальність:

* дисциплінарну — згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтями 147 — 152 Кодексу законів про працю України] (догана або звільнення), яка застосовується до відповідних працівників, що порушили норми законодавства щодо ненадання пільг;
* адміністративну — згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правовпорушення] за порушення вимог законодавства про працю накладається штраф на посадових осіб роботодавця в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн.).

[[Категорія: Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія: Трудове право‎]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Єдиний податок для фізичних осіб-підприємців (спрощена система оподаткування)

2020-05-31T16:52:06Z

Yaroslav.savchuk: Добавлено способи обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]

== '''Поняття спрощеної системи оподаткування''' ==
'''Спрощена система оподаткування, обліку та звітності (далі - спрощена система оподаткування)''' - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового Кодексу (далі - ПКУ), на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

== '''Хто може застосувати спрощену систему оподаткування''' ==
Юридична особа чи фізична особа - підприємець (далі - ФОП) може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою I Розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку у визначеному порядку.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування ФОП подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог пункту 291.5 статті 291 ПКУ. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

== '''Основні умови роботи і ставки єдиного податку''' ==
{| class="wikitable"
|-
! rowspan="2" | Групи платників єдиного податку !! rowspan="2" | Платник єдиного податку !! colspan="3" | Основні умови перебування в групі !! colspan="2" | Ставка єдиного податку / єдиного соціального внеску
|-
! '''Річний обсяг доходу не вище (грн.)''' || '''Кількість працівників не більше (осіб)'''|| '''Діяльність''' || '''Звичайна''' || '''Підвищена'''
|-
| Перша група || ФОП || 1 000 000 || 0|| Виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню || '''''ЄП:''''' у межах до 10 % розміру прожиткового мінімуму 210,20 грн. у 2020 році) '''''ЄСВ "за себе" для пенсійного стажу:''''' 22% від мінімальної заробітньої плати (1039,06 грн. у 2020 році) || rowspan="2" !! | 15 % (для ФОП у випадках, визначених п. 293.4 ПКУ
|-
| Друга група || ФОП || 5 000 000 || 10 || Господарська діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства (''крім надання посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснення діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння'') || '''''ЄП:''''' у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати (944,60 грн. у 2020 році) 
'''''ЄСВ "за себе" для пенсійного стажу:''''' 22% від мінімальної заробітньої плати (1039,06 грн. у 2020 році)
|
|-
| Третя група || Юр.особи та ФОП || 7 000 000 || Без обмежень || --- || '''''ЄП:'''''* 3 % доходу при сплаті ПДВ; * 5 % доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку '''''ЄСВ "за себе" для пенсійного стажу:''''' 22% від мінімальної заробітньої плати (1039,06 грн. у 2020 році) || '''для ФОП''' у випадках, визначених п. 293.4 ПКУ: 15 %; '''для юр.осіб''', у випадках, визначених п. 293.5 ПКУ: 6 % зі сплатою ПДВ; 10 % без сплати ПДВ
|-
|Четверта група|| С/г товаровиробники та ФОП, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України "Про фермерське господарство"]|| Частка с/г товаровиробництва за попередній період ≥ 75 % || Без обмежень || Для ФОП за умови виконання сукупності таких вимог:
# здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
# провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
# не використовують працю найманих осіб;
# членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України];
# площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
|| Ставки визначені пунктом 293.9 ПКУ як % до нормативної грошової оцінки 1 га з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 1 січня поточного року залежно від категорії (типу) земель, їх розташування ||
|}

== '''Обмеження для першої — третьої групи спрощеної системи оподаткування''' ==
'''I. Обмеження за суб'єктним складом:'''

* '''Суб'єкти господарювання (ФОП та юр.особи), які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник у результаті дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).''' Податковий борг виникає у разі несплати платником податків суми погодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) у встановлені ПКУ строки, а також нарахованої на суму такого грошового зобов'язання пені (підпункт 14.1.175 пункту 14.1. ПКУ). Необхідно звернути увагу, що: наявність неподаткового боргу не є перешкодою для одержання статусу єдиноподатника (наприклад, не вважається податковим боргом заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

* '''Фізичні та юридичні особи — нерезиденти:'''
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.

* '''Юр.особи, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 %.'''
* '''Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи, яка не є єдиноподатником.'''

* '''Суб'єкти господарювання, а саме:'''
* страхові (перестрахові) брокери;
* банки; кредитні спілки; ломбарди;
* лізингові компанії; довірчі товариства;
* страхові компанії;
* установи накопичувального пенсійного забезпечення;
* інвестиційні фонди і компанії;
* інші фінансові установи, визначені законом;
* реєстратори цінних паперів.

* '''Інші суб'єктні обмеження.''' Наприклад, приватні нотаріуси не мають права займатися підприємницькою діяльністю відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], фізичні особи, які здійснюють адвокатську діяльність або діяльність арбітражного керуючого, не можуть провадити підприємницькою діяльністю та обрати спрощену систему оподаткування, враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"].

'''II. Обмеження за видами діяльності:'''
* ''Діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім поширення лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора).''
Обмеження щодо діяльності з організації та проведення азартних ігор почне діяти з дня набуття чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу. На сьогодні гральний бізнес та участь в азартних іграх в Україні заборонена ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні"]).
До азартних ігор не належать, зокрема, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без отримання гравцем призу (виграшу), гра на ігрових автоматах типу «кран-машина», де як виграш гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо).

* ''Обмін іноземної валюти.''

* ''Виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів і діяльності ФОП, пов'язаної з роздрібним продажем пива і столових вин).'' Роздрібна торгівля передбачає реалізацію товару для особистого споживання та домашнього використання (тобто кінцевому споживачу). Водночас, не можуть бути єдиноподатниками суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію талонів на паливо (реалізація талонів за своєю суттю є продажем палива). Cуб'єктів господарювання, які здійснюють заміну мастила (оливи) під час надання послуг з техобслуговування транспортного засобу, це обмеження не стосується, оскільки така діяльність не належить до продажу паливно-мастильних матеріалів.
{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' [http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/5643-4403.html Лист Міністерства доходів і зборів України від 04 липня 2014 року № 4403/б/99-99-21-03-14 "Про надання роз'яснень"] (тютюнові вироби є підакцизними товарами. Для ФОП, які застосовують другу групу спрощеної системи оподаткування, не передбачено заборони на здійснення діяльності у сфері торгівлі електронними сигаретами, люльками, електронними кальянами.).
|}
* ''Видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).'' Дорогоцінними металами є золото, срібло, платина та метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді і стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах), перелік яких наведено у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80 Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"]. До дорогоцінного каміння органогенного утворення відносяться перли та бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді. У групах 1 і 2 підприємцям можна здійснювати тільки надання «ювелірних» послуг (і то окремим особам), наприклад: з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, ремонту годинників та ювелірних виробів.

* ''Видобуток, реалізація корисних копалин (крім реалізації корисних копалин місцевого значення).''
'''Корисні копалини''' - природні мінеральні утворення органічного та неорганічного походження в надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва і втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва та споживання безпосередньо або після первинної переробки ( підпункт 14.1.91 ПКУ). Перелік корисних копалин міститься в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/827-94-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення"].

* ''Діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, що здійснюється страховими агентами, визначеними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про страхування"], сюрвейєрами, аварійними комісарами і аджастерами.''

* ''Діяльність з управління підприємствами.''

* ''Діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) і зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).'' Діяльність з надання послуг інтернет-зв'язку без використання радіочастотного ресурсу ліцензуванню не підлягає.

* ''Діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування чи антикваріату.''

* ''Діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.'' Забороні підлягає та діяльність, що охоплена поняттям «гастрольні заходи» відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1115-15 Закону України "Про гастрольні заходи в Україні"].

'''III. Додаткові обмеження у здійснення діяльності ФОП:'''

* ''Технічні випробування та дослідження ( підпункт 291.5.2 ПКУ).''

* ''Діяльність у сфері аудиту.''

* '''Надання в оренду:'''
# земельних ділянок, загальна площа яких перевищує 0,2 га;
# житлових приміщень та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;
# нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

== '''Податковий (звітний) період''' ==
'''Податковий період висвітлений в статті 294 Податкового кодексу України:'''

* Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є ''календарний рік''.
* Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є ''календарний квартал''.
* Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
* Попередній податковий (звітний) рік для ''новоутворених сільськогосподарських товаровиробників'' - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.
* Податковий (звітний) період для сільськогосподарських ''товаровиробників, що ліквідуються'', - період з початку року до їх фактичного припинення.
* Для ''суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку'' із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
* Для зареєстрованих в установленому порядку ''фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування'' та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.
* Для зареєстрованих в установленому законом порядку ''суб'єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації'' подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, а також четвертої групи (фізичні особи), перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
* Для ''суб'єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації'' (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов'язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
* У разі державної реєстрації ''припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця'', які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.
* У разі ''зміни податкової адреси'' платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

== '''Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку''' ==

'''Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.''' Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
 У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
 
'''Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами''' на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
 
'''Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів''' після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
 
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
 
''Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.''
 
'''Платники єдиного податку четвертої групи:'''
самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;
сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:
* у I кварталі - 10 відсотків;
* у II кварталі - 10 відсотків;
* у III кварталі - 50 відсотків;
* у IV кварталі - 30 відсотків.

== '''Відповідальність платника єдиного податку''' ==
<big>'''Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.'''</big>

== Див. також ==
* [[Державна реєстрація фізичної особи – підприємця]]
* [[Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця]]

[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Звернення до суду: провадження в адміністративній справі

2020-04-28T09:47:02Z

Yaroslav.savchuk: /* Протягом якого строку особа може звернутися до суду */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"]

== Хто має право звернутися до суду ==
Кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10995 частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України]).

== Куди звернутися ==
Позовна заява в порядку адміністративного судочинства пред’являється до суду першої інстанції - ''місцеві адміністративні суди'' (місцеві загальні суди як адміністративні суди (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди) та окружні адміністративні суди), ''апеляційні адміністративні суди'', ''Верховний Суд'', - до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративної справи.

== Протягом якого строку особа може звернутися до суду ==
За загальним правилом, звернутися до суду з адміністративним позовом можна '''протягом 6 місяців''' з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, '''тобто, коли особа дізналася''' або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10995 частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України]).

== До якого суду звернутися (підсудність справи) ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Параграфи 1-3 Глави 3 Розділу I Кодексу адміністративного судочинства України]
{| class="wikitable"
|-
!№!! colspan="2" |Вид підсудності!!Предмет позову!!Який суд розглядає
|-
| rowspan="9" |1.|| colspan="2" rowspan="9" |'''Предметна підсудність'''||Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень ''у справах про притягнення до адміністративної відповідальності''|| rowspan="5" | Місцевий загальний суд як адміністративний суд
|-
|Адміністративні справи, пов’язані ''з виборчим процесом чи процесом референдуму'', щодо:
* оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
* уточнення списку виборців;
* оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб.
|-
|Адміністративні справи, пов’язані ''з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України'', щодо:
* примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
* примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
* затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
* продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
* затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
* затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
|-
|Адміністративні справи з приводу ''рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця'' чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених вищезазначеними пунктами
|-
|Адміністративні справи щодо ''оскарження рішень Національної комісії з реабілітації'' у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
|-
|Адміністративні справи, що не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам||Окружний адміністративний суд
|-
|Адміністративні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності ''Центральної виборчої комісії'' (окрім справ, підсудних Верховному Суду), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб||Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ
|-
|Адміністративні справи про ''примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки'', інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені||Апеляційним адміністративним судам
|-
|Адміністративні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів || Верховний Суд
|-
| rowspan="5" |2.|| rowspan="5" |'''Територіальна підсудність'''|| rowspan="2" |Загальна||Позови до фізичної особи||За зареєстрованим місцем проживання / перебування фізичної особи (відповідача)
|-
|Позови до юридичної особи||За місцезнаходженням юридичної особи (відповідача) згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань
|-
|Виняткова||Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань)||За вибором позивача судом за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, або судом за місцезнаходженням відповідача
|-
| rowspan="2" |Виключна||
# Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених кодексом; 
# адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання; 
# адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, його посадова чи службова особа; 
# адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії
||Окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ
|-
||Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності||За місцезнаходженням відповідного контрольного пункту
|-
|}

==Форма і зміст позовної заяви==
Позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693 стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України]):
# найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
# зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
# зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
# відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
# відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
# перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
# у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
# у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
# власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

До позовної заяви додаються:
# документ про сплату судового збору (за необхідності);
# документ, що підтверджує повноваження представника (якщо позовну заяву подає представник);
# копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи, докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів. 
'''Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.'''
[[Файл:Бланк Адміністративний позов.docx|міні|Бланк_Адміністративний позов]]

== Вартість ==
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України "Про судовий збір"]. 
За подання до адміністративного суду: 
''Адміністративного позову:''
{| class="wikitable"
|-
| '''майнового характеру, який подано''': ||
|-
| суб’єктом владних повноважень, юридичною особою || 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| фізичною особою або фізичною особою - підприємцем || 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| '''немайнового характеру, який подано''': ||
|-
| суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем || 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| фізичною особою || 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|} 
{| class="wikitable"
|-
| ''апеляційної скарги'' на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами || 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
| ''касаційної скарги'' на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду || 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
|-
| апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду || 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення || 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|}
Прожитковий мінімум для для працездатних осіб згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/294-IX Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"] '''2102 грн.''' ''Мінімальний розмір судового збору 840,80 грн.''
'''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"]

== Строки розгляду справи судом ==
Суд має розпочати розгляд справи по суті '''не пізніше ніж через 60 днів''' з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті '''протягом 30 днів''' з дня початку розгляду справи по суті (стаття 193 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10995 Кодексу адміністративного судочинства України]).

== Порядок оскарження ==
Рішення суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржено в ''апеляційній інстанції'' протягом 30 днів з дня проголошення постанови адміністративного суд (протягом 15 днів з дня проголошення ухвали), в окремих випадках протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. 
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в ''касаційній інстанції'' протягом 30 днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду. 
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

== Див.також ==
* [[Спрощене провадження в адміністративних справах]]
* [[Окрема ухвала суду в адміністративному процесі]]
* [[Апеляційне оскарження в адміністративному процесі]]
* [[Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у адміністративних справах]]

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]