WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців

2025-12-15T10:35:07Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право".]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text Закон України "Про міжнародні договори України".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#Text Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року.]

== Позбавлення батьківських прав (поняття та підстави)==
'''Позбавлення батьківських прав''' - санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей. Може бути застосоване лише в судовому порядку і з підстав, визначених у Сімейному кодексі України.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788:~:text=%D1%81%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20164.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE ст. 164 Сімейного кодексу України] мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:'''
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Позбавлення батьківських прав''' є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рекомендуємо детальніше ознайомитися з особливостями процедури позбавлення батьківських прав на платформі WikiLegalAid у розділі [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|"Позбавлення батьківських прав: підстави, та порядок розгляду та наслідки".]]

== Особливості позбавлення батьківських прав осіб-іноземців. Визначення поняття "іноземний елемент". ==
'''Іноземний елемент''' - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право", та виявляється в одній або кількох з таких форм:
* хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
* об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
* юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави, (відповідно до визначення у пункті 2 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=2)%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4245:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 У статті 26 Конституції України]''' закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n42:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text "]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text:~:text=%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20(%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8)%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року]''' особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4194:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.,-%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8 ст. 9 Конституції України]).

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#n166:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2019.%20%D0%94%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"]'''). До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#o132:~:text=%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%94%D0%86%D0%9B%203.%20%D0%94%D0%92%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%9D%D0%9D%D0%86%20%D0%94%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2024.,-%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%2C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%B2%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів]''' '''від 23 серпня 1978 року''' (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли:

# вони чітко про це домовилися;
# через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

== Загальні правила визначення підсудності судам України справ з "іноземним елементом". ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4348:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2055.,-%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8 Відповідно до ст. 55 Конституції України]''' права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,-1.%20%D0%A6%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України]''', цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%96.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC,-1.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України]''', кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94:~:text=3%0A%D0%97%D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%20%D0%A6%D0%98%D0%92%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%A2%D0%90%20%D0%86%D0%9D%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%A1%D0%86%D0%92-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015,-.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України]''' кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0 Частиною 1 ст. 27 ЦПК України]''' встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|в порядку цивільного судочинства]] в загальному позовному провадженні '''за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування того з батьків (відповідача), якого хочуть позбавити прав''' із додержанням форми та змісту позовної заяви, визначеної статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Позови до одного із батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням його майна чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позовна заява про позбавлення батьківських прав обох батьків, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з них за вибором позивача (частина 15 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D1%82%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0,-1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE Статтею 28 ЦПК України]''' визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

'''Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.'''

ВІдповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n89:~:text=%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. ст. 17 Закону України «Про міжнародне приватне право»], позивач вказує, що іноземці мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України. Отже, невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки є порушенням вимог чинного законодавства України.

'''Відповідно до ч.1, 2 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2075.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Закону України "Про міжнародне приватне право"]''' підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

'''Відповідно до ч.1 ст.76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2076.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Закону] суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:'''
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

'''Якщо іноземець зареєстрований на території України, подавати позов потрібно до міського/районного суду за місцем його реєстрації. Те саме стосується випадків, коли місце реєстрації відповідача не відомо, звертаємося до суду за останнім місцем прописки іноземця.'''

== Судова практика. ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202,-.%20%D0%A1%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»]''' до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»)]'''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE За змістом частини другої статті 3 ЦПК] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

На сьогоднішній день питання підсудності регулюється ст. 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9608:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20497.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Цивільного процесуального кодексу України], згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Можливо, у обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам у визначенні підсудності справ з іноземним елементом допомагає п. 2 тієї ж ст. 76, який передбачає правомірність звернення до українського суду, '''якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження'''.

'''Стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n326:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2077.%20%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C,-1.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC Закону]''' перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними.

'''Таким чином, з норм спеціального [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону] вбачається, що єдиним варіантом, коли Позивач, який є громадянином України, може звернутись до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли такий Відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження.'''

Судова практика:

- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66590103 Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2017 року у справі № 638/929/17] про позбавлення батьківських прав громадянина російської федерації;

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]

Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців

2025-12-15T10:33:53Z

Voskoboinyk.Zoriana:

Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців

2025-12-15T10:31:32Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право".]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text Закон України "Про міжнародні договори України".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#Text Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року.]

== Позбавлення батьківських прав (поняття та підстави)==
'''Позбавлення батьківських прав''' - санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей. Може бути застосоване лише в судовому порядку і з підстав, визначених у Сімейному кодексі України.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788:~:text=%D1%81%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20164.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE ст. 164 Сімейного кодексу України] мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:'''
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Позбавлення батьківських прав''' є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рекомендуємо детальніше ознайомитися з особливостями процедури позбавлення батьківських прав на платформі WikiLegalAid у розділі [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|"Позбавлення батьківських прав: підстави, та порядок розгляду та наслідки".]]

== Особливості позбавлення батьківських прав осіб-іноземців. Визначення поняття "іноземний елемент". ==
'''Іноземний елемент''' - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право", та виявляється в одній або кількох з таких форм:
* хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
* об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
* юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави, (відповідно до визначення у пункті 2 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=2)%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4245:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 У статті 26 Конституції України]''' закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n42:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text "]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text:~:text=%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20(%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8)%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року]''' особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4194:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.,-%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8 ст. 9 Конституції України]).

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#n166:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2019.%20%D0%94%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"]'''). До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#o132:~:text=%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%94%D0%86%D0%9B%203.%20%D0%94%D0%92%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%9D%D0%9D%D0%86%20%D0%94%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2024.,-%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%2C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%B2%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів]''' '''від 23 серпня 1978 року''' (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли:

# вони чітко про це домовилися;
# через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

== Загальні правила визначення підсудності судам України справ з "іноземним елементом". ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4348:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2055.,-%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8 Відповідно до ст. 55 Конституції України]''' права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,-1.%20%D0%A6%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України]''', цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%96.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC,-1.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України]''', кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94:~:text=3%0A%D0%97%D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%20%D0%A6%D0%98%D0%92%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%A2%D0%90%20%D0%86%D0%9D%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%A1%D0%86%D0%92-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015,-.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України]''' кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0 Частиною 1 ст. 27 ЦПК України]''' встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|в порядку цивільного судочинства]] в загальному позовному провадженні '''за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування того з батьків (відповідача), якого хочуть позбавити прав''' із додержанням форми та змісту позовної заяви, визначеної статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Позови до одного із батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням його майна чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позовна заява про позбавлення батьківських прав обох батьків, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з них за вибором позивача (частина 15 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D1%82%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0,-1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE Статтею 28 ЦПК України]''' визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

'''Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.'''

ВІдповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n89:~:text=%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. ст. 17 Закону України «Про міжнародне приватне право»], позивач вказує, що іноземці мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України. Отже, невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки є порушенням вимог чинного законодавства України.

'''Відповідно до ч.1, 2 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2075.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Закону України "Про міжнародне приватне право"]''' підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

'''Відповідно до ч.1 ст.76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2076.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Закону] суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:'''
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

'''Якщо іноземець зареєстрований на території України, подавати позов потрібно до міського/районного суду за місцем його реєстрації. Те саме стосується випадків, коли місце реєстрації відповідача не відомо, звертаємося до суду за останнім місцем прописки іноземця.'''

== Проблеми підсудності справ про позбавлення батьківських прав осіб-іноземців ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202,-.%20%D0%A1%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»]''' до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»)]'''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE За змістом частини другої статті 3 ЦПК] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

На сьогоднішній день питання підсудності регулюється ст. 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9608:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20497.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Цивільного процесуального кодексу України], згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Можливо, у обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам у визначенні підсудності справ з іноземним елементом допомагає п. 2 тієї ж ст. 76, який передбачає правомірність звернення до українського суду, '''якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження'''.

'''Стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n326:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2077.%20%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C,-1.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC Закону]''' перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними.

'''Таким чином, з норм спеціального [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону] вбачається, що єдиним варіантом, коли Позивач, який є громадянином України, може звернутись до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли такий Відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження.'''

=== Судова практика: ===
- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66590103 Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2017 року у справі № 638/929/17] про позбавлення батьківських прав громадянина російської федерації;

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців

2025-12-15T08:01:45Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право".]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text Закон України "Про міжнародні договори України".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#Text Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року.]

== Позбавлення батьківських прав (поняття та підстави)==
'''Позбавлення батьківських прав''' - санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей. Може бути застосоване лише в судовому порядку і з підстав, визначених у Сімейному кодексі України.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788:~:text=%D1%81%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20164.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE ст. 164 Сімейного кодексу України] мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:'''
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Позбавлення батьківських прав''' є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рекомендуємо детальніше ознайомитися з особливостями процедури позбавлення батьківських прав на платформі WikiLegalAid у розділі [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|"Позбавлення батьківських прав: підстави, та порядок розгляду та наслідки".]]

== Особливості позбавлення батьківських прав осіб-іноземців. Визначення поняття "іноземний елемент". ==
'''Іноземний елемент''' - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право", та виявляється в одній або кількох з таких форм:
* хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
* об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
* юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави, (відповідно до визначення у пункті 2 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=2)%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4245:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 У статті 26 Конституції України]''' закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n42:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text "]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text:~:text=%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20(%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8)%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року]''' особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4194:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.,-%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8 ст. 9 Конституції України]).

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#n166:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2019.%20%D0%94%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"]'''). До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#o132:~:text=%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%94%D0%86%D0%9B%203.%20%D0%94%D0%92%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%9D%D0%9D%D0%86%20%D0%94%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2024.,-%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%2C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%B2%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів]''' '''від 23 серпня 1978 року''' (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли:

# вони чітко про це домовилися;
# через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

== Загальні правила визначення підсудності судам України справ з "іноземним елементом". ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4348:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2055.,-%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8 Відповідно до ст. 55 Конституції України]''' права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,-1.%20%D0%A6%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України]''', цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%96.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC,-1.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України]''', кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94:~:text=3%0A%D0%97%D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%20%D0%A6%D0%98%D0%92%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%A2%D0%90%20%D0%86%D0%9D%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%A1%D0%86%D0%92-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015,-.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України]''' кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0 Частиною 1 ст. 27 ЦПК України]''' встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|в порядку цивільного судочинства]] в загальному позовному провадженні '''за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування того з батьків (відповідача), якого хочуть позбавити прав''' із додержанням форми та змісту позовної заяви, визначеної статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Позови до одного із батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням його майна чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позовна заява про позбавлення батьківських прав обох батьків, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з них за вибором позивача (частина 15 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D1%82%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0,-1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE Статтею 28 ЦПК України]''' визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

'''Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.'''

'''Відповідно до ч.1, 2 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2075.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Закону України "Про міжнародне приватне право"]''' підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

'''Відповідно до ч.1 ст.76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2076.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Закону] суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:'''
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

'''Якщо іноземець зареєстрований на території України, подавати позов потрібно до міського/районного суду за місцем його реєстрації. Те саме стосується випадків, коли місце реєстрації відповідача не відомо, звертаємося до суду за останнім місцем прописки іноземця.'''

== Проблеми підсудності справ про позбавлення батьківських прав осіб-іноземців ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202,-.%20%D0%A1%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»]''' до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»)]'''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE За змістом частини другої статті 3 ЦПК] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

На сьогоднішній день питання підсудності регулюється ст. 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9608:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20497.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Цивільного процесуального кодексу України], згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Можливо, у обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам у визначенні підсудності справ з іноземним елементом допомагає п. 2 тієї ж ст. 76, який передбачає правомірність звернення до українського суду, '''якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження'''.

'''Стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n326:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2077.%20%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C,-1.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC Закону]''' перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними.

'''Таким чином, з норм спеціального [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону] вбачається, що єдиним варіантом, коли Позивач, який є громадянином України, може звернутись до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли такий Відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження.'''

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців

2025-12-15T07:52:24Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право".]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text Закон України "Про міжнародні договори України".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#Text Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року.]

== Позбавлення батьківських прав (поняття та підстави)==
'''Позбавлення батьківських прав''' - санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей. Може бути застосоване лише в судовому порядку і з підстав, визначених у Сімейному кодексі України.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788:~:text=%D1%81%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20164.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE ст. 164 Сімейного кодексу України] мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:'''
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Позбавлення батьківських прав''' є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рекомендуємо детальніше ознайомитися з особливостями процедури позбавлення батьківських прав на платформі WikiLegalAid у розділі [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|"Позбавлення батьківських прав: підстави, та порядок розгляду та наслідки".]]

== Особливості позбавлення батьківських прав осіб-іноземців. ==

=== Визначення поняття "іноземний елемент". ===
'''Іноземний елемент''' - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право", та виявляється в одній або кількох з таких форм:
* хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
* об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
* юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави, (відповідно до визначення у пункті 2 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=2)%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82 Закону України "Про міжнародне приватне право"]).
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4245:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 У статті 26 Конституції України]''' закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n42:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text "]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text:~:text=%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20(%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8)%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року]''' особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4194:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.,-%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8 ст. 9 Конституції України]).

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#n166:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2019.%20%D0%94%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"]'''). До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#o132:~:text=%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%94%D0%86%D0%9B%203.%20%D0%94%D0%92%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%9D%D0%9D%D0%86%20%D0%94%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2024.,-%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%2C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%B2%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів]''' '''від 23 серпня 1978 року''' (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли:

# вони чітко про це домовилися;
# через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
== Загальні правила та підстави підсудності справ судам України ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4348:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2055.,-%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8 Відповідно до ст. 55 Конституції України]''' права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,-1.%20%D0%A6%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України]''', цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%96.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC,-1.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України]''', кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94:~:text=3%0A%D0%97%D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%20%D0%A6%D0%98%D0%92%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%A2%D0%90%20%D0%86%D0%9D%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%A1%D0%86%D0%92-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015,-.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України]''' кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

====== Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. ======

====== Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. ======
'''''Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають:'''''
* місце проживання відповідача;
* місце заподіяння шкоди;
* місце знаходження спірного майна;
* місце розгляду первісного позову тощо.
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0 Частиною 1 ст. 27 ЦПК України]''' встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D1%82%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0,-1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE Статтею 28 ЦПК України]''' визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). '''Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.'''

'''Відповідно до ч.1, 2 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2075.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Закону]''' підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

'''Відповідно до ч.1 ст.76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2076.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Закону] суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:'''
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

'''Якщо іноземець зареєстрований на території України, подавати позов потрібно до міського/районного суду за місцем його реєстрації. Те саме стосується випадків, коли місце реєстрації відповідача не відомо, звертаємося до суду за останнім місцем прописки іноземця.'''

== Проблеми підсудності справ про позбавлення батьківських прав осіб-іноземців ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202,-.%20%D0%A1%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»]''' до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»)]'''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE За змістом частини другої статті 3 ЦПК] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

На сьогоднішній день питання підсудності регулюється ст. 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9608:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20497.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Цивільного процесуального кодексу України], згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Можливо, у обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам у визначенні підсудності справ з іноземним елементом допомагає п. 2 тієї ж ст. 76, який передбачає правомірність звернення до українського суду, '''якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження'''.

'''Стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n326:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2077.%20%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C,-1.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC Закону]''' перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними.

'''Таким чином, з норм спеціального [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону] вбачається, що єдиним варіантом, коли Позивач, який є громадянином України, може звернутись до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли такий Відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження.'''

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців

2025-12-15T07:39:16Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право".]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text Закон України "Про міжнародні договори України".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#Text Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року.]

== Позбавлення батьківських прав (поняття та підстави)==
'''Позбавлення батьківських прав''' - санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей. Може бути застосоване лише в судовому порядку і з підстав, визначених у Сімейному кодексі України.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788:~:text=%D1%81%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20164.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE ст. 164 Сімейного кодексу України] мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:'''
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Позбавлення батьківських прав''' є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рекомендуємо детальніше ознайомитися з особливостями процедури позбавлення батьківських прав на платформі WikiLegalAid у розділі [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|"Позбавлення батьківських прав: підстави, та порядок розгляду та наслідки".]]

== Визначення поняття "іноземний елемент" та джерела правового регулювання ==
Визначення поняття "іноземний елемент" наведено у пункті 2 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=2)%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82 Закону України "Про міжнародне приватне право"] (далі - Закон).

'''Іноземний елемент''' - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
* хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
* об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
* юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4245:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 У статті 26 Конституції України]''' закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4194:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.,-%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8 ст. 9 Конституції України]).

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n42:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text "]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13#Text:~:text=%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20(%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8)%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2 Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013року]''' особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#n166:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2019.%20%D0%94%D1%96%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України"]'''). До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_185#o132:~:text=%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%94%D0%86%D0%9B%203.%20%D0%94%D0%92%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%9D%D0%9D%D0%86%20%D0%94%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2024.,-%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%2C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%B2%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Відповідно до статті 24 Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів]''' '''від 23 серпня 1978 року''' (ООН) двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли:

# вони чітко про це домовилися;
# через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
== Загальні правила та підстави підсудності справ судам України ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4348:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2055.,-%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8 Відповідно до ст. 55 Конституції України]''' права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,-1.%20%D0%A6%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України]''', цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6055:~:text=%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%96.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC,-1.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України]''', кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94:~:text=3%0A%D0%97%D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%20%D0%A6%D0%98%D0%92%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%A2%D0%90%20%D0%86%D0%9D%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%A1%D0%86%D0%92-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015,-.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України]''' кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

====== Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. ======

====== Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. ======
'''''Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають:'''''
* місце проживання відповідача;
* місце заподіяння шкоди;
* місце знаходження спірного майна;
* місце розгляду первісного позову тощо.
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0 Частиною 1 ст. 27 ЦПК України]''' встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210:~:text=%D1%82%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0,-1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE Статтею 28 ЦПК України]''' визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). '''Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.'''

'''Відповідно до ч.1, 2 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2075.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Закону]''' підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

'''Відповідно до ч.1 ст.76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n308:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2076.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Закону] суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:'''
# якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
# якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
# у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
# якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
# якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
# якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
# дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
# якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
# якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
# якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
# якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
# в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

'''Якщо іноземець зареєстрований на території України, подавати позов потрібно до міського/районного суду за місцем його реєстрації. Те саме стосується випадків, коли місце реєстрації відповідача не відомо, звертаємося до суду за останнім місцем прописки іноземця.'''

== Проблеми підсудності справ про позбавлення батьківських прав осіб-іноземців ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202,-.%20%D0%A1%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»]''' до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»)]'''.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE За змістом частини другої статті 3 ЦПК] правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

На сьогоднішній день питання підсудності регулюється ст. 497 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9608:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20497.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC Цивільного процесуального кодексу України], згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Можливо, у обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам у визначенні підсудності справ з іноземним елементом допомагає п. 2 тієї ж ст. 76, який передбачає правомірність звернення до українського суду, '''якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження'''.

'''Стаття 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n326:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2077.%20%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C,-1.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BC Закону]''' перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними.

'''Таким чином, з норм спеціального [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону] вбачається, що єдиним варіантом, коли Позивач, який є громадянином України, може звернутись до українського суду з позовом до одного з батьків, який є іноземцем, може мати місце тоді, коли такий Відповідач має на території України постійне місце проживання або місце знаходження.'''

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Підтвердження стажу, набутого за кордоном

2025-08-11T10:32:44Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#n31 Постанова Кабінету Міністрів України №562 від 16 травня 2025 р. про деякі питання обчислення страхового стажу.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
== Чи можна підтвердити стаж, набутий за кордоном? ==
'''Страховий стаж''' — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До стажу зараховується час офіційного працевлаштування, періоди відпусток, декретних відпусток в зв’язку із вагітністю та пологами, відпусток для догляду за дитиною, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

23.06.2024 року до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”] внесено зміни, а саме доповнено статтями 24-1 та 26-1, які визначають, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 ч. 1 ст. 24-1]);

У разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464 частинами першою – третьою статті 26 цього Закону], для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

А[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text бзацом 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] зазначено, що у випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Зарахування стажу роботи здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни. Цим процесом, шляхом надсилання відповідних запитів та листів, займатиметься орган Пенсійного фонду України. Таким чином, звертатися до пенсійних органів інших країн особисто не потрібно.

'''Тобто, міжнародні договори, які ратифіковані в порядку визначеному Законом України «Про міжнародні договори України» є частиною українського законодавства, відповідно до яких, зараховується стаж роботи в державах, з якими Україна уклала міжнародні договори про соціальне та/або пенсійне забезпечення.'''

== З якими державами укладено міжнародні договори про соціальне забезпечення? ==
'''Державою -''' '''Україна укладенні міжнародні договори в галузі соціального та, зокрема, пенсійного забезпечення з такими державами''' як : Республіка Азербайджан, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Республіка Грузія.

Питання зарахування страхового стажу громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107 Угодою про гарантії прав таким громадянам в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року], що передбачає в собі зарахування страхового стажу, який базується на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач, крім росії (денонсувала в односторонньому порядку). При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не проводяться. Також врегулювання пенсійного забезпечення між державами-учасницями може здійснювати на підставі двосторонніх угод.

На пропорційному принципі базуються договори із: Республікою Латвією, Республікою Литвою, Королівством Іспанією, Республікою Естонією, Республікою Словаччиною, Республікою Чехією, Республікою Болгарією, Республікою Португалією, Республікою Польщею. За цими договорами кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території і в випадку переїзду особи, якій призначена пенсія, на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро або навпаки - при переїзді в Україну інша договірна сторона продовжуватиме виплачувати пенсію пропорційно до набутого стажу.

Крім двосторонніх Угод про соціальне забезпечення, між Україною та іншими державами можуть укладатися додаткові тимчасові Угоди, як-от [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004#Text Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.], в статті 3 якої закріплено, що: "При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін".

'''''ВАЖЛИВО!!!''''' '''''Через повномасштабне вторгнення росії, Україна припинила дію багатьох угод з країною-агресором,''''' '''''у тому числі:'''''

* ''припинено дію "Угоди між урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/639-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023 року], яка набрала чинності 27.06.2023 року;''
* ''припинено дію тимчасовї угоди України з Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2025-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2025 р. № 461], яка набрала чинності 24.04.2025 року;''
* вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, на підставі ''постанови Кабінету Міністрів України'' від 29 листопада 2022 р. № 1328.

== Порядок підтвердження стажу роботи набутого в іншій державі на умовах міжнародного договору ==
Періоди роботи осіб в іншій державі, з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору

Якщо пенсіонери повертаються жити в Україну з країн, з якими укладено договори, що базуються на пропорційному принципі, то необхідно звертатись до територіальних органів Пенсійного фонду України для оформлення установлених «формулярів зв’язку».

'''Трудовий стаж набутий за кордоном підтверджується якщо:'''

* офіційно оформлене працевлаштування;
* наявність територіального договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність пропорційного договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність певної кількості трудового стажу для виходу на пенсію;
* досягнення пенсійного віку.

Перелік документів, який потрібно надати, щоб підтвердити набутий стаж в іншій країні:

1.Паспорт громадянина України.

2.Копію закордонного паспорта.

3. Ідентифікаційний код.

4. Документи, що свідчать про роботу за кордоном:

· свідоцтво про реєстрацію в соціальному реєстрі;

· реєстрація в податкових органах;

· витяг із соціального реєстру;

· підписані з роботодавцями угоди.

Органи Пенсійного фонду допомагають громадянам шляхом заповнення «формулярів зв'язку» та надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який вивчає подані документи та при погодженні питання, призначає пропорційну набутому стажу частку пенсії і здійснює її виплати через банківську установу. Іншу частину пенсії – за український страховий стаж – призначає територіальний орган Пенсійного фонду України за законодавством України.

== Порядок підтвердження стажу роботи набутого в іншій державі, з якою не укладено міжнародний договір ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Згідно Порядком, інші держави - іноземні держави, з якими не укладено міжнародний договір України, згоду на обов’язковість якого надає Верховна Рада України.

Особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n465 частинами першою - третьою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”], додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи (будь-які документи у формі довідок, виписок тощо, виданих іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави).

Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п’яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п’яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду України підтвердних документів періоди роботи, зазначені в них, зараховуються до страхового стажу (стажу роботи) особи в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком

=== Особливості зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР. ===
Незалежно чи Україна мала ратифіковані угоди щодо врахування відповідно стажу, до страхового стажу враховується період трудової діяльності за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Відповідно до даного Порядку, до республік колишнього Союзу РСР відносять: Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.

У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така ''особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.''

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі коли особа повідомила про отримання пенсійних виплат в іншій державі, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, не враховуються до її страхового стажу для обчислення пенсії в Україні.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Після надходження від іншої держави відповіді на запит проводиться перерахунок призначеної пенсії з урахуванням строків, установлених законодавством, для подання документів про призначення (перерахунок) пенсії.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Соціальне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Підтвердження стажу, набутого за кордоном

2025-08-11T10:23:10Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#n31 Постанова Кабінету Міністрів України №562 від 16 травня 2025 р. про деякі питання обчислення страхового стажу.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
== Чи можна підтвердити стаж, набутий за кордоном? ==
'''Страховий стаж''' — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До стажу зараховується час офіційного працевлаштування, періоди відпусток, декретних відпусток в зв’язку із вагітністю та пологами, відпусток для догляду за дитиною, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. Зараховується до стажу також роботи із шкідливими умовами, період протягом якого особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу, а також роботи за кордоном.

У відповідності до частини 2 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] вказується, що, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

А[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text бзацом 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] зазначено, що у випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Зарахування стажу роботи здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни. Цим процесом, шляхом надсилання відповідних запитів та листів, займатиметься орган Пенсійного фонду України. Таким чином, звертатися до пенсійних органів інших країн особисто не потрібно.

'''Тобто, міжнародні договори, які ратифіковані в порядку визначеному Законом України «Про міжнародні договори України» є частиною українського законодавства, відповідно до яких, зараховується стаж роботи в державах, з якими Україна уклала міжнародні договори про соціальне та/або пенсійне забезпечення.'''

== З якими державами укладено міжнародні договори про соціальне забезпечення? ==
'''Державою -''' '''Україна укладенні міжнародні договори в галузі соціального та, зокрема, пенсійного забезпечення з такими державами''' як : Республіка Азербайджан, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Республіка Грузія.

Питання зарахування страхового стажу громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107 Угодою про гарантії прав таким громадянам в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року], що передбачає в собі зарахування страхового стажу, який базується на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач, крім росії (денонсувала в односторонньому порядку). При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не проводяться. Також врегулювання пенсійного забезпечення між державами-учасницями може здійснювати на підставі двосторонніх угод.

На пропорційному принципі базуються договори із: Республікою Латвією, Республікою Литвою, Королівством Іспанією, Республікою Естонією, Республікою Словаччиною, Республікою Чехією, Республікою Болгарією, Республікою Португалією, Республікою Польщею. За цими договорами кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території і в випадку переїзду особи, якій призначена пенсія, на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро або навпаки - при переїзді в Україну інша договірна сторона продовжуватиме виплачувати пенсію пропорційно до набутого стажу.

Крім двосторонніх Угод про соціальне забезпечення, між Україною та іншими державами можуть укладатися додаткові тимчасові Угоди, як-от [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004#Text Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.], в статті 3 якої закріплено, що: "При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін".

'''''ВАЖЛИВО!!!''''' '''''Через повномасштабне вторгнення росії, Україна припинила дію багатьох угод з країною-агресором,''''' '''''у тому числі:'''''

* ''припинено дію "Угоди між урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/639-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023 року], яка набрала чинності 27.06.2023 року;''
* ''припинено дію тимчасовї угоди України з Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2025-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2025 р. № 461], яка набрала чинності 24.04.2025 року;''
* вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, на підставі ''постанови Кабінету Міністрів України'' від 29 листопада 2022 р. № 1328.

== Порядок підтвердження стажу роботи набутого в іншій державі на умовах міжнародного договору ==
Періоди роботи осіб в іншій державі, з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору

Якщо пенсіонери повертаються жити в Україну з країн, з якими укладено договори, що базуються на пропорційному принципі, то необхідно звертатись до територіальних органів Пенсійного фонду України для оформлення установлених «формулярів зв’язку».

'''Трудовий стаж набутий за кордоном підтверджується якщо:'''

* офіційно оформлене працевлаштування;
* наявність територіального договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність пропорційного договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність певної кількості трудового стажу для виходу на пенсію;
* досягнення пенсійного віку.

Перелік документів, який потрібно надати, щоб підтвердити набутий стаж в іншій країні:

1.Паспорт громадянина України.

2.Копію закордонного паспорта.

3. Ідентифікаційний код.

4. Документи, що свідчать про роботу за кордоном:

· свідоцтво про реєстрацію в соціальному реєстрі;

· реєстрація в податкових органах;

· витяг із соціального реєстру;

· підписані з роботодавцями угоди.

Органи Пенсійного фонду допомагають громадянам шляхом заповнення «формулярів зв'язку» та надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який вивчає подані документи та при погодженні питання, призначає пропорційну набутому стажу частку пенсії і здійснює її виплати через банківську установу. Іншу частину пенсії – за український страховий стаж – призначає територіальний орган Пенсійного фонду України за законодавством України.

== Порядок підтвердження стажу роботи набутого в іншій державі, з якою не укладено міжнародний договір ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Згідно Порядком, інші держави - іноземні держави, з якими не укладено міжнародний договір України, згоду на обов’язковість якого надає Верховна Рада України.

Особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n465 частинами першою - третьою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”], додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи (будь-які документи у формі довідок, виписок тощо, виданих іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави).

Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п’яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п’яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду України підтвердних документів періоди роботи, зазначені в них, зараховуються до страхового стажу (стажу роботи) особи в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком

=== Особливості зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР. ===
Незалежно чи Україна мала ратифіковані угоди щодо врахування відповідно стажу, до страхового стажу враховується період трудової діяльності за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Відповідно до даного Порядку, до республік колишнього Союзу РСР відносять: Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.

У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така ''особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.''

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі коли особа повідомила про отримання пенсійних виплат в іншій державі, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, не враховуються до її страхового стажу для обчислення пенсії в Україні.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Після надходження від іншої держави відповіді на запит проводиться перерахунок призначеної пенсії з урахуванням строків, установлених законодавством, для подання документів про призначення (перерахунок) пенсії.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Соціальне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Підтвердження стажу, набутого за кордоном

2025-08-11T10:16:25Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text ПОРЯДОК підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562.]
== Чи можна підтвердити стаж, набутий за кордоном? ==
'''Страховий стаж''' — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До стажу зараховується час офіційного працевлаштування, періоди відпусток, декретних відпусток в зв’язку із вагітністю та пологами, відпусток для догляду за дитиною, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. Зараховується до стажу також роботи із шкідливими умовами, період протягом якого особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу, а також роботи за кордоном.

У відповідності до частини 2 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] вказується, що, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

А[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text бзацом 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] зазначено, що у випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Зарахування стажу роботи здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни. Цим процесом, шляхом надсилання відповідних запитів та листів, займатиметься орган Пенсійного фонду України. Таким чином, звертатися до пенсійних органів інших країн особисто не потрібно.

'''Тобто, міжнародні договори, які ратифіковані в порядку визначеному Законом України «Про міжнародні договори України» є частиною українського законодавства, відповідно до яких, зараховується стаж роботи в державах, з якими Україна уклала міжнародні договори про соціальне та/або пенсійне забезпечення.'''

== З якими державами укладено міжнародні договори про соціальне забезпечення? ==
'''Державою -''' '''Україна укладенні міжнародні договори в галузі соціального та, зокрема, пенсійного забезпечення з такими державами''' як : Республіка Азербайджан, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Республіка Грузія.

Питання зарахування страхового стажу громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107 Угодою про гарантії прав таким громадянам в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року], що передбачає в собі зарахування страхового стажу, який базується на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач, крім росії (денонсувала в односторонньому порядку). При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не проводяться. Також врегулювання пенсійного забезпечення між державами-учасницями може здійснювати на підставі двосторонніх угод.

На пропорційному принципі базуються договори із: Республікою Латвією, Республікою Литвою, Королівством Іспанією, Республікою Естонією, Республікою Словаччиною, Республікою Чехією, Республікою Болгарією, Республікою Португалією, Республікою Польщею. За цими договорами кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території і в випадку переїзду особи, якій призначена пенсія, на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро або навпаки - при переїзді в Україну інша договірна сторона продовжуватиме виплачувати пенсію пропорційно до набутого стажу.

Крім двосторонніх Угод про соціальне забезпечення, між Україною та іншими державами можуть укладатися додаткові тимчасові Угоди, як-от [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004#Text Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.], в статті 3 якої закріплено, що: "При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін".

'''''ВАЖЛИВО!!!''''' '''''Через повномасштабне вторгнення росії, Україна припинила дію багатьох угод з країною-агресором,''''' '''''у тому числі:'''''

* ''припинено дію "Угоди між урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/639-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023 року], яка набрала чинності 27.06.2023 року;''
* ''припинено дію тимчасовї угоди України з Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2025-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2025 р. № 461], яка набрала чинності 24.04.2025 року;''
* вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, на підставі ''постанови Кабінету Міністрів України'' від 29 листопада 2022 р. № 1328.

== Порядок підтвердження стажу роботи набутого в іншій державі на умовах міжнародного договору ==
Періоди роботи осіб в іншій державі, з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору

Якщо пенсіонери повертаються жити в Україну з країн, з якими укладено договори, що базуються на пропорційному принципі, то необхідно звертатись до територіальних органів Пенсійного фонду України для оформлення установлених «формулярів зв’язку».

'''Трудовий стаж набутий за кордоном підтверджується якщо:'''

* офіційно оформлене працевлаштування;
* наявність територіального договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність пропорційного договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність певної кількості трудового стажу для виходу на пенсію;
* досягнення пенсійного віку.

Перелік документів, який потрібно надати, щоб підтвердити набутий стаж в іншій країні:

1.Паспорт громадянина України.

2.Копію закордонного паспорта.

3. Ідентифікаційний код.

4. Документи, що свідчать про роботу за кордоном:

· свідоцтво про реєстрацію в соціальному реєстрі;

· реєстрація в податкових органах;

· витяг із соціального реєстру;

· підписані з роботодавцями угоди.

Органи Пенсійного фонду допомагають громадянам шляхом заповнення «формулярів зв'язку» та надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який вивчає подані документи та при погодженні питання, призначає пропорційну набутому стажу частку пенсії і здійснює її виплати через банківську установу. Іншу частину пенсії – за український страховий стаж – призначає територіальний орган Пенсійного фонду України за законодавством України.

== Порядок підтвердження стажу роботи набутого в іншій державі, з якою не укладено міжнародний договір ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Згідно Порядком, інші держави - іноземні держави, з якими не укладено міжнародний договір України, згоду на обов’язковість якого надає Верховна Рада України.

Особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n465 частинами першою - третьою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”], додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи (будь-які документи у формі довідок, виписок тощо, виданих іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави).

Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п’яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п’яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду України підтвердних документів періоди роботи, зазначені в них, зараховуються до страхового стажу (стажу роботи) особи в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком

=== Особливості зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР. ===
Незалежно чи Україна мала ратифіковані угоди щодо врахування відповідно стажу, до страхового стажу враховується період трудової діяльності за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Відповідно до даного Порядку, до республік колишнього Союзу РСР відносять: Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.

У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така ''особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.''

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі коли особа повідомила про отримання пенсійних виплат в іншій державі, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, не враховуються до її страхового стажу для обчислення пенсії в Україні.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Після надходження від іншої держави відповіді на запит проводиться перерахунок призначеної пенсії з урахуванням строків, установлених законодавством, для подання документів про призначення (перерахунок) пенсії.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Соціальне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Підтвердження стажу, набутого за кордоном

2025-08-11T09:47:46Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text ПОРЯДОК підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562.]
== Чи можна підтвердити стаж, набутий за кордоном? ==
'''Страховий стаж''' — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До стажу зараховується час офіційного працевлаштування, періоди відпусток, декретних відпусток в зв’язку із вагітністю та пологами, відпусток для догляду за дитиною, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. Зараховується до стажу також роботи із шкідливими умовами, період протягом якого особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу, а також роботи за кордоном.

У відповідності до частини 2 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n430 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] вказується, що, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

А[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text бзацом 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] зазначено, що у випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Зарахування стажу роботи здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни. Цим процесом, шляхом надсилання відповідних запитів та листів, займатиметься орган Пенсійного фонду України. Таким чином, звертатися до пенсійних органів інших країн особисто не потрібно.

'''Тобто, міжнародні договори, які ратифіковані в порядку визначеному Законом України «Про міжнародні договори України» є частиною українського законодавства, відповідно до яких, зараховується стаж роботи в державах, з якими Україна уклала міжнародні договори про соціальне та/або пенсійне забезпечення.'''

== З якими державами укладено міжнародні договори про соціальне забезпечення? ==
'''Державою -''' '''Україна укладенні міжнародні договори в галузі соціального та, зокрема, пенсійного забезпечення з такими державами''' як : Республіка Азербайджан, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Республіка Грузія.

Питання зарахування страхового стажу громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107 Угодою про гарантії прав таким громадянам в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року], що передбачає в собі зарахування страхового стажу, який базується на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач, крім росії (денонсувала в односторонньому порядку). При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не проводяться. Також врегулювання пенсійного забезпечення між державами-учасницями може здійснювати на підставі двосторонніх угод.

На пропорційному принципі базуються договори із: Республікою Латвією, Республікою Литвою, Королівством Іспанією, Республікою Естонією, Республікою Словаччиною, Республікою Чехією, Республікою Болгарією, Республікою Португалією, Республікою Польщею. За цими договорами кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території і в випадку переїзду особи, якій призначена пенсія, на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро або навпаки - при переїзді в Україну інша договірна сторона продовжуватиме виплачувати пенсію пропорційно до набутого стажу.

Крім двосторонніх Угод про соціальне забезпечення, між Україною та іншими державами можуть укладатися додаткові тимчасові Угоди, як-от [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004#Text Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.], в статті 3 якої закріплено, що: "При призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін".

'''''ВАЖЛИВО!!!''''' '''''Через повномасштабне вторгнення росії, Україна припинила дію багатьох угод з країною-агресором,''''' '''''у тому числі:'''''

* ''припинено дію "Угоди між урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/639-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023 року], яка набрала чинності 27.06.2023 року;''
* ''припинено дію тимчасовї угоди України з Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2025-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2025 р. № 461], яка набрала чинності 24.04.2025 року;''
* вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, на підставі ''постанови Кабінету Міністрів України'' від 29 листопада 2022 р. № 1328.

== Підстави для підтвердження стажу ==
Якщо пенсіонери повертаються жити в Україну з країн, з якими укладено договори, що базуються на пропорційному принципі, то необхідно звертатись до територіальних органів Пенсійного фонду України для оформлення установлених «формулярів зв’язку».

'''Трудовий стаж набутий за кордоном підтверджується якщо:'''

* офіційно оформлене працевлаштування;
* наявність територіального договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність пропорційного договору з країною, де здійснювалася трудова діяльність;
* наявність певної кількості трудового стажу для виходу на пенсію;
* досягнення пенсійного віку.

Перелік документів, який потрібно надати, щоб підтвердити набутий стаж в іншій країні:

1.Паспорт громадянина України.

2.Копію закордонного паспорта.

3. Ідентифікаційний код.

4. Документи, що свідчать про роботу за кордоном:

· свідоцтво про реєстрацію в соціальному реєстрі;

· реєстрація в податкових органах;

· витяг із соціального реєстру;

· підписані з роботодавцями угоди.

Органи Пенсійного фонду допомагають громадянам шляхом заповнення «формулярів зв'язку» та надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який вивчає подані документи та при погодженні питання, призначає пропорційну набутому стажу частку пенсії і здійснює її виплати через банківську установу. Іншу частину пенсії – за український страховий стаж – призначає територіальний орган Пенсійного фонду України за законодавством України.

=== '''Особливості зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР.''' ===
Незалежно чи Україна мала ратифіковані угоди щодо врахування відповідно стажу, до страхового стажу враховується період трудової діяльності за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562] «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено ПОРЯДОК підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Відповідно до даного Порядку, до республік колишнього Союзу РСР відносять: Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.

У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така ''особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.''

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі коли особа повідомила про отримання пенсійних виплат в іншій державі, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, не враховуються до її страхового стажу для обчислення пенсії в Україні.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Після надходження від іншої держави відповіді на запит проводиться перерахунок призначеної пенсії з урахуванням строків, установлених законодавством, для подання документів про призначення (перерахунок) пенсії.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Соціальне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Виникнення права власності на скарб

2025-02-14T14:03:58Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#Text Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"]

== Поняття скарбу ==
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1849 частини 1 статті 343 Цивільного кодексу України] '''''скарбом''''' є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.

'''''Важливою інформацією є те''''', що на відміну від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15?find=1&text=%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0#w1_1 знахідки], речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом. 
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

'''Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:'''
* особа, яка виявила скарб;
* власник майна, у якому скарб був прихований;
* органи поліції;
* органи місцевого самоврядування;
* відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.
== Набуття права власності на скарб ==

Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього, що передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1849 частиною 2 статті 343 Цивільного кодексу України.]

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

При виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
''Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.''

'''УВАГА! У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини"] '''культурна спадщина''' - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

'''Об'єкт культурної спадщини''' - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Крім того, до '''культурних цінностей''' належать об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України. Детальний перелік таких об'єктів міститься у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#n9 статті 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".]

'''За виявлений скарб виникає право на отримання ВИНАГОРОДИ від держави!'''

Відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1849 статті 343 Цивільного кодексу України] Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі '''''до 20 % від його вартості на момент виявлення''''', якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі '''''до 10 % від вартості скарбу кожна'''''.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено чіткої процедури передачі знайденого скарбу уповноваженим органам, не визначено порядку виплати винагороди.

Вартість скарбу встановлюється на підставі оцінки експертних комісій з питань повернення культурних цінностей, створених Міністерством культури та інформаційної політики України.

На осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 343 Цивільного кодексу України] '''не поширюються.'''

Окремо варто визанчити поняття '''''"Скарб дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" -''''' це приховані у надрах, на поверхні землі, на дні водоймищ дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння або вироби з них, власник яких згідно з чинним законодавством втратив на них право або не може бути встановлений, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".]

Право власності на такі речі виникає за договорами купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими договорами, а також за правом спадкоємства.
== Відповідальність за приховування скарбу ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1291 статті 193 Кримінального кодексу України] незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, - ''карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.''

Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.
 
Слід зазначити, що особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність можуть становити як окремі твори, речі тощо, так і колекції, предметів, які набувають такої цінності лише у своїй сукупності (наприклад, зібрані за певними ознаками стародавні монети, поштові марки, предмети побуту, виробництва, книги тощо, які в окремих примірниках можуть і не являти особливої історичної, наукової, художньої, культурної цінності).
== Судова практика ==
Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.

* В Апеляційному суді Тернопільської області “шукач скарбів” просив змінити [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93824391 Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.12.2020 року у справі № 598/1956/20 (провадження № 1-кп/598/296/2020)]
* Вирок [https://reyestr.court.gov.ua/Review/120793020 Коломийського міськрайонного суду у справі №346/3750/24 від 15 липня 2024 року,] особу визнано винною у незаконному привласненні знайденого скарбу, який має особливу історичну, наукову, художню та культурну цінність. Призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

[[Категорія:Цивільне право]]

Виникнення права власності на скарб

2025-02-14T12:32:22Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#Text Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"]

== Поняття скарбу ==
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1849 частини 1 статті 343 Цивільного кодексу України] '''''скарбом''''' є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.

'''''Важливою інформацією є те''''', що на відміну від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15?find=1&text=%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0#w1_1 знахідки], речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом. 
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

'''Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:'''
* особа, яка виявила скарб;
* власник майна, у якому скарб був прихований;
* органи поліції;
* органи місцевого самоврядування;
* відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.
== Набуття права власності на скарб ==

Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього, що передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1849 частиною 2 статті 343 Цивільного кодексу України.]

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

При виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
''Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.''

'''УВАГА! У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини"] '''культурна спадщина''' - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

'''Об'єкт культурної спадщини''' - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Крім того, до '''культурних цінностей''' належать об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України. Детальний перелік таких об'єктів міститься у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#n9 статті 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".]

'''За виявлений скарб виникає право на отримання ВИНАГОРОДИ від держави!'''

Відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1849 статті 343 Цивільного кодексу України] Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі '''''до 20 % від його вартості на момент виявлення''''', якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі '''''до 10 % від вартості скарбу кожна'''''.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено чіткої процедури передачі знайденого скарбу уповноваженим органам, не визначено порядку виплати винагороди.

Вартість скарбу встановлюється на підставі оцінки експертних комісій з питань повернення культурних цінностей, створених Міністерством культури та інформаційної політики України.

На осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 343 Цивільного кодексу України] '''не поширюються.'''

Окремо варто визанчити поняття '''''"Скарб дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" -'''''

це приховані у надрах, на поверхні землі, на дні водоймищ дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння або вироби з них, власник яких згідно з чинним законодавством втратив на них право або не може бути встановлений, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".]

'''Право власності на такі речі виникає за договорами купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими договорами, а також за правом спадкоємства.'''
== Відповідальність за приховування скарбу ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1291 статті 193 Кримінального кодексу України] незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, - ''карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.''

Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.
 
Слід зазначити, що особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність можуть становити як окремі твори, речі тощо, так і колекції, предметів, які набувають такої цінності лише у своїй сукупності (наприклад, зібрані за певними ознаками стародавні монети, поштові марки, предмети побуту, виробництва, книги тощо, які в окремих примірниках можуть і не являти особливої історичної, наукової, художньої, культурної цінності).
== Судова практика ==
Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.

* В Апеляційному суді Тернопільської області “шукач скарбів” просив змінити [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93824391 Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.12.2020 року у справі № 598/1956/20 (провадження № 1-кп/598/296/2020)]
* Вирок [https://reyestr.court.gov.ua/Review/120793020 Коломийського міськрайонного суду у справі №346/3750/24 від 15 липня 2024 року,] особу визнано винною у незаконному привласненні знайденого скарбу, який має особливу історичну, наукову, художню та культурну цінність. Призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

[[Категорія:Цивільне право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2024-10-07T13:55:27Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристика кримінального провадження щодо неповнолітніх ==
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3880 38 КПК України.]

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповіднодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text статті 1 Конвенції про права дитини,] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n440 Конвенції про права дитини (стаття 40 )] зазначає: Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, '''щоб кожна дитина''', яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, '''мала принаймні такі гарантії''':

◆ негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів;

◆ одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

◆ невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

'''Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:'''

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч. 2 ст. 484,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 1 ст. 499 КПК України]);

2) особливий предмет доказування;

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю захисника - обов’язкова його участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п. 1 ч. 2 ст. 52], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 3 ст. 499 КПК України]); батьків або інших законних представників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3900 ст. 488 КПК України]); при допиті - педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 ст. 226], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 ч. 1 ст. 491 КПК України]); у судовому розгляді - представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 ст. 496 КПК України]);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ст. 176 КПК України,] до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3915 ст. 493 КПК України]);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження - поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 4 ст. 499 КПК України]).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3930 ст. 497], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 5 ст. 499 КПК України]);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч. 14 ст. 31 КПК України]).

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене. В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення '''виповнилося 16 років''' та в деяких '''випадках 14 років.'''

== Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ==
Кримінально-процесуальне законодавство містить спеціальну норму, що визначає ''предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3886 (ст. 485 КПК)].'' Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 т. 91 КПК], також з'ясовуються:

* '''повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього''': його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

* '''ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;'''
* '''умови життя та виховання неповнолітнього;'''
* '''наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.'''

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть надати потрібні відомості, а також потрібно витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Вік неповнолітнього повинен бути встановлений за документами про народження. Таким документом є свідоцтво про народження. При неможливості встановити точний вік неповнолітнього повинна бути призначена і проведена судово-медична експертиза для встановлення віку. Порядок призначення експертизи передбачено ст. 243 КПК.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання: чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумовому розвитку і від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку, не пов'язані з психічним захворюванням, якщо є, то в чому вони виявляються; нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього; чи міг неповнолітній, ураховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними

При розслідуванні кримінального провадження щодо неповнолітніх обов'язково потрібно долучати до матеріалів провадження розгорнуту характеристику зі школи, з місця роботи, а також з місця проживання.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3895 ст. 487 КПК]): склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

== Участь законного представника неповнолітнього ==
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого:

* неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників;
* допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника;
* при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).

Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

== Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітньої особи ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''з''дійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
'''Обов`язкова участь захисника'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого'''

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється ''обов`язково у присутності захисника.'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

'''Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених'''

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд кримінального провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3044 ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3935 ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n649 ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі №127/15271/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2022 у справі 305/2054/19]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Див. також ==

* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2024-10-07T13:51:35Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристика кримінального провадження щодо неповнолітніх ==
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3880 38 КПК України.]

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповіднодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text статті 1 Конвенції про права дитини,] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n440 Конвенції про права дитини (стаття 40 )] зазначає: Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, '''щоб кожна дитина''', яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, '''мала принаймні такі гарантії''':

◆ негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів;

◆ одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

◆ невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

'''Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:'''

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч. 2 ст. 484,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 1 ст. 499 КПК України]);

2) особливий предмет доказування;

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю захисника - обов’язкова його участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п. 1 ч. 2 ст. 52], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 3 ст. 499 КПК України]); батьків або інших законних представників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3900 ст. 488 КПК України]); при допиті - педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 ст. 226], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 ч. 1 ст. 491 КПК України]); у судовому розгляді - представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 ст. 496 КПК України]);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ст. 176 КПК України,] до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3915 ст. 493 КПК України]);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження - поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 4 ст. 499 КПК України]).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3930 ст. 497], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 5 ст. 499 КПК України]);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч. 14 ст. 31 КПК України]).

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене. В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення '''виповнилося 16 років''' та в деяких '''випадках 14 років.'''

== Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ==
Кримінально-процесуальне законодавство містить спеціальну норму, що визначає ''предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3886 (ст. 485 КПК)].'' Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 т. 91 КПК], також з'ясовуються:

* '''повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього''': його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

* '''ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;'''
* '''умови життя та виховання неповнолітнього;'''
* '''наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.'''

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть надати потрібні відомості, а також потрібно витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Вік неповнолітнього повинен бути встановлений за документами про народження. Таким документом є свідоцтво про народження. При неможливості встановити точний вік неповнолітнього повинна бути призначена і проведена судово-медична експертиза для встановлення віку. Порядок призначення експертизи передбачено ст. 243 КПК.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання: чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумовому розвитку і від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку, не пов'язані з психічним захворюванням, якщо є, то в чому вони виявляються; нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього; чи міг неповнолітній, ураховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними

При розслідуванні кримінального провадження щодо неповнолітніх обов'язково потрібно долучати до матеріалів провадження розгорнуту характеристику зі школи, з місця роботи, а також з місця проживання.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3895 ст. 487 КПК]): склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

== Участь законного представника неповнолітнього ==
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого:

* неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників;
* допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника;
* при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).

Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

== Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітньої особи ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''з''дійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
'''Обов`язкова участь захисника'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого'''

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється ''обов`язково у присутності захисника.'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

'''Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених'''

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд кримінального провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3044 ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3935 ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n649 ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Див. також ==

* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі №127/15271/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2022 у справі 305/2054/19]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2024-10-07T13:47:22Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристика ==
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3880 38 КПК України.]

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповіднодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text статті 1 Конвенції про права дитини,] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n440 Конвенції про права дитини (стаття 40 )] зазначає: Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, '''щоб кожна дитина''', яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, '''мала принаймні такі гарантії''':

◆ негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів;

◆ одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

◆ невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

'''Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:'''

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч. 2 ст. 484,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 1 ст. 499 КПК України]);

2) особливий предмет доказування;

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю захисника - обов’язкова його участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п. 1 ч. 2 ст. 52], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 3 ст. 499 КПК України]); батьків або інших законних представників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3900 ст. 488 КПК України]); при допиті - педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 ст. 226], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 ч. 1 ст. 491 КПК України]); у судовому розгляді - представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 ст. 496 КПК України]);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ст. 176 КПК України,] до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3915 ст. 493 КПК України]);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження - поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 4 ст. 499 КПК України]).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3930 ст. 497], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 5 ст. 499 КПК України]);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч. 14 ст. 31 КПК України]).

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене. В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення '''виповнилося 16 років''' та в деяких '''випадках 14 років.'''

== Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ==
Кримінально-процесуальне законодавство містить спеціальну норму, що визначає ''предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3886 (ст. 485 КПК)].'' Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 т. 91 КПК], також з'ясовуються:

* '''повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього''': його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

* '''ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;'''
* '''умови життя та виховання неповнолітнього;'''
* '''наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.'''

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть надати потрібні відомості, а також потрібно витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Вік неповнолітнього повинен бути встановлений за документами про народження. Таким документом є свідоцтво про народження. При неможливості встановити точний вік неповнолітнього повинна бути призначена і проведена судово-медична експертиза для встановлення віку. Порядок призначення експертизи передбачено ст. 243 КПК.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання: чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумовому розвитку і від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку, не пов'язані з психічним захворюванням, якщо є, то в чому вони виявляються; нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього; чи міг неповнолітній, ураховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними

При розслідуванні кримінального провадження щодо неповнолітніх обов'язково потрібно долучати до матеріалів провадження розгорнуту характеристику зі школи, з місця роботи, а також з місця проживання.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3895 ст. 487 КПК]): склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

== Участь законного представника ==
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого:

* неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників;
* допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника;
* при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).

Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

== Досудове розслідування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''з''дійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
'''Обов`язкова участь захисника'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого'''

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється ''обов`язково у присутності захисника.'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

'''Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених'''

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3044 ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3935 ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n649 ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Див. також ==

* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі №127/15271/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2022 у справі 305/2054/19]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2024-10-07T13:45:48Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристикаПорядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3880 38 КПК України.] ==
Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповіднодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text статті 1 Конвенції про права дитини,] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n440 Конвенції про права дитини (стаття 40 )] зазначає: Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, '''щоб кожна дитина''', яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, '''мала принаймні такі гарантії''':

◆ негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів;

◆ одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

◆ невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

'''Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:'''

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч. 2 ст. 484,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 1 ст. 499 КПК України]);

2) особливий предмет доказування;

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю захисника - обов’язкова його участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п. 1 ч. 2 ст. 52], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 3 ст. 499 КПК України]); батьків або інших законних представників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3900 ст. 488 КПК України]); при допиті - педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 ст. 226], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 ч. 1 ст. 491 КПК України]); у судовому розгляді - представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 ст. 496 КПК України]);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ст. 176 КПК України,] до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3915 ст. 493 КПК України]);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження - поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 4 ст. 499 КПК України]).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3930 ст. 497], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 5 ст. 499 КПК України]);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч. 14 ст. 31 КПК України]).

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене. В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення '''виповнилося 16 років''' та в деяких '''випадках 14 років.'''

== Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ==
Кримінально-процесуальне законодавство містить спеціальну норму, що визначає ''предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3886 (ст. 485 КПК)].'' Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 т. 91 КПК], також з'ясовуються:

* '''повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього''': його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

* '''ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;'''
* '''умови життя та виховання неповнолітнього;'''
* '''наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.'''

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть надати потрібні відомості, а також потрібно витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Вік неповнолітнього повинен бути встановлений за документами про народження. Таким документом є свідоцтво про народження. При неможливості встановити точний вік неповнолітнього повинна бути призначена і проведена судово-медична експертиза для встановлення віку. Порядок призначення експертизи передбачено ст. 243 КПК.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання: чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумовому розвитку і від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку, не пов'язані з психічним захворюванням, якщо є, то в чому вони виявляються; нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього; чи міг неповнолітній, ураховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними

При розслідуванні кримінального провадження щодо неповнолітніх обов'язково потрібно долучати до матеріалів провадження розгорнуту характеристику зі школи, з місця роботи, а також з місця проживання.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3895 ст. 487 КПК]): склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

== Участь законного представника ==
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого:

* неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників;
* допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника;
* при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).

Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

== Досудове розслідування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''з''дійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
'''Обов`язкова участь захисника'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого'''

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється ''обов`язково у присутності захисника.'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

'''Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених'''

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3044 ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3935 ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n649 ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Див. також ==

* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі №127/15271/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2022 у справі 305/2054/19]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2024-10-07T12:26:05Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристика особливостей кримінального провадженнях щодо неповнолітніх ==
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3880 38 КПК України.]

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповіднодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text статті 1 Конвенції про права дитини,] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n440 Конвенції про права дитини (стаття 40 )] зазначає: Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, '''щоб кожна дитина''', яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, '''мала принаймні такі гарантії''':

◆ негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів;

◆ одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

◆ невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

'''Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:'''

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч. 2 ст. 484,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 1 ст. 499 КПК України]);

2) особливий предмет доказування;

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю захисника - обов’язкова його участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п. 1 ч. 2 ст. 52], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 3 ст. 499 КПК України]); батьків або інших законних представників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3900 ст. 488 КПК України]); при допиті - педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 ст. 226], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 ч. 1 ст. 491 КПК України]); у судовому розгляді - представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 ст. 496 КПК України]);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ст. 176 КПК України,] до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3915 ст. 493 КПК України]);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження - поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 4 ст. 499 КПК України]).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3930 ст. 497], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 5 ст. 499 КПК України]);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч. 14 ст. 31 КПК України]).

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене. В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення '''виповнилося 16 років''' та в деяких '''випадках 14 років.'''

== Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ==
Кримінально-процесуальне законодавство містить спеціальну норму, що визначає ''предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3886 (ст. 485 КПК)].'' Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 т. 91 КПК], також з'ясовуються:

* '''повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього''': його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

* '''ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;'''
* '''умови життя та виховання неповнолітнього;'''
* '''наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.'''

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть надати потрібні відомості, а також потрібно витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Вік неповнолітнього повинен бути встановлений за документами про народження. Таким документом є свідоцтво про народження. При неможливості встановити точний вік неповнолітнього повинна бути призначена і проведена судово-медична експертиза для встановлення віку. Порядок призначення експертизи передбачено ст. 243 КПК.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання: чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумовому розвитку і від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку, не пов'язані з психічним захворюванням, якщо є, то в чому вони виявляються; нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього; чи міг неповнолітній, ураховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними

При розслідуванні кримінального провадження щодо неповнолітніх обов'язково потрібно долучати до матеріалів провадження розгорнуту характеристику зі школи, з місця роботи, а також з місця проживання.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3895 ст. 487 КПК]): склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

== Участь законного представника у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ==
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого:

* неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників;
* допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника;
* при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).

Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

== Досудове розслідування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''з''дійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
'''Обов`язкова участь захисника'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого'''

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється ''обов`язково у присутності захисника.'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

'''Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених'''

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3044 ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3935 ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n649 ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Див. також ==

* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі №127/15271/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2022 у справі 305/2054/19]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2024-10-07T12:23:45Z

Voskoboinyk.Zoriana:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристика ==
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3880 38 КПК України.]

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповіднодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text статті 1 Конвенції про права дитини,] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n440 Конвенції про права дитини (стаття 40 )] зазначає: Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, '''щоб кожна дитина''', яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, '''мала принаймні такі гарантії''':

◆ негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів;

◆ одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

◆ невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

'''Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:'''

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч. 2 ст. 484,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 1 ст. 499 КПК України]);

2) особливий предмет доказування;

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю захисника - обов’язкова його участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п. 1 ч. 2 ст. 52], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 3 ст. 499 КПК України]); батьків або інших законних представників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3900 ст. 488 КПК України]); при допиті - педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 ст. 226], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 ч. 1 ст. 491 КПК України]); у судовому розгляді - представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 ст. 496 КПК України]);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 ст. 176 КПК України,] до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3915 ст. 493 КПК України]);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження - поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 4 ст. 499 КПК України]).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3930 ст. 497], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 ч. 5 ст. 499 КПК України]);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч. 14 ст. 31 КПК України]).

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене. В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями "малолітньої" та "неповнолітньої".

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення '''виповнилося 16 років''' та в деяких '''випадках 14 років.'''

== '''Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх:''' ==
Кримінально-процесуальне законодавство містить спеціальну норму, що визначає ''предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3886 (ст. 485 КПК)].'' Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 т. 91 КПК], також з'ясовуються:

* '''повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього''': його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

* '''ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;'''
* '''умови життя та виховання неповнолітнього;'''
* '''наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.'''

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть надати потрібні відомості, а також потрібно витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Вік неповнолітнього повинен бути встановлений за документами про народження. Таким документом є свідоцтво про народження. При неможливості встановити точний вік неповнолітнього повинна бути призначена і проведена судово-медична експертиза для встановлення віку. Порядок призначення експертизи передбачено ст. 243 КПК.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання: чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумовому розвитку і від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку, не пов'язані з психічним захворюванням, якщо є, то в чому вони виявляються; нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього; чи міг неповнолітній, ураховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними

При розслідуванні кримінального провадження щодо неповнолітніх обов'язково потрібно долучати до матеріалів провадження розгорнуту характеристику зі школи, з місця роботи, а також з місця проживання.

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3895 ст. 487 КПК]): склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

== '''Участь законного представника у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.''' ==
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого:

* неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників;
* допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника;
* при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).

Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

== '''Досудове розслідування''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''з''дійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
'''Обов`язкова участь захисника'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого'''

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється ''обов`язково у присутності захисника.'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

'''Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених'''

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3044 ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3935 ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n649 ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Див. також ==

* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 у справі №127/15271/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2022 у справі 305/2054/19]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]