WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Припинення постачання енергопостачальником електричної енергії побутовим споживачам. Оформлення претензій

2017-11-29T11:55:36Z

Volodymyr.shyshov: Створена сторінка: '''Припинення постачання енергопостачальником електричної енергії побутовим споживач...

'''Припинення постачання енергопостачальником електричної енергії побутовим споживачам. Оформлення претензій.'''

'''Зміст'''

1. Припинення постачання енергопостачальником електричної енергії побутовим споживачам.

2. Оформлення претензій.

'''Нормативна база:
'''

- Закон України «Про електроенергетику»;http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80

- Постанова Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 «Про затвердження правил користування електричною енергією для населення»;http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1357-99-%D0%BF

- Постанова НКРЕ №28 від 31.07.1996 «Про затвердження правил користування електричною енергією».http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0417-96

'''1. Припинення постачання енергопостачальником електричної енергії побутовим споживачам.
'''

Відповідно до п.34 Постанова Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 «Про затвердження правил користування електричною енергією для населення», користування електричною енергією може бути тимчасово припинено у разі:

- проведення планових ремонтів електроустановок і електричних мереж;

- виникнення режимів, безпосередньо не пов'язаних з аварією, за яких провадиться обмеження відпуску електричної енергії та потужності.

Про тимчасове припинення постачання електричної енергії енергопостачальник повідомляє через засоби масової інформації не пізніше ніж за 10 днів.

Під час виникнення аварійних режимів енергопостачальник протягом 5 днів після виникнення аварії повинен повідомити споживачів про причини тимчасового припинення постачання електричної енергії.

Відповідно до п.35 Постанови, енергопостачальник має право відключити споживача у разі:

- самовільного підключення до електричної мережі;

- розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби;

- порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості;

- неоплати за встановлення нового приладу обліку відповідно до пункту 17 або інших платежів згідно з цими Правилами;

- невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії;

- зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Відповідно до п.36 Постанови, Відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.

У разі розгляду спірних питань у судовому порядку термін відключення не повинен перевищувати 1 місяця за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію.

'''2. Оформлення претензій.
'''

Відповідно до п. 49, 50, 51, 52 Постанова Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 «Про затвердження правил користування електричною енергією для населення», у разі порушення енергопостачальником умов договору споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо.

Акт-претензія складається споживачем та представником енергопостачальника і скріплюється їхніми підписами.

У разі неприбуття представника енергопостачальника протягом 3 днів з дня звернення у містах або 7 днів - у сільській місцевості споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі.

У разі відмови представника енергопостачальника від підписання акта, акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три споживачі або споживач і виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.

Акт-претензія споживача подається енергопостачальнику, який у десятиденний термін усуває недоліки або надає споживачеві обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій.

У разі відмови енергопостачальника провести необхідні заміри параметрів якості електричної енергії споживач має право сам організувати проведення таких замірів. Проводити заміри параметрів якості електроенергії може організація, яка має відповідні повноваження або дозволи. У цьому випадку енергопостачальник повинен відшкодувати витрати споживача.

Складання акту про порушення, виявлені представником енергопостачальника

2017-11-29T11:43:46Z

Volodymyr.shyshov: Створена сторінка: '''<big>Складання акта про порушення, виявленні представником енергопостачальника. Поряд...

'''<big>Складання акта про порушення, виявленні представником енергопостачальника. Порядок оскарження актів про порушення.

'''Зміст'''</big> 
'''
1. Складання акта про порушення, виявленні представником енергопостачальника.

2. Порядок оскарження актів про порушення.

'''Нормативна база:'''

Закон України «Про електроенергетику»;http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80

Постанова Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 «Про затвердження правил користування електричною енергією для населення»;http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1357-99-%D0%BF

Постанова НКРЕ №28 від 31.07.1996 «Про затвердження правил користування електричною енергією»;http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0417-96

Постанова НКРЕ № 562 від 04.05.2006 «Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією».http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0782-06

1.'''Складання акта про порушення, виявленні представником енергопостачальника.'''

Відповідно до п.53 Постанова Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 «Про затвердження правил користування електричною енергією для населення», у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
Відповідно до п.4.6 Постанови НКРЕ № 562 від 04.05.2006 «Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією» (надалі – Методика), в акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням:

- меж балансової належності;

- перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення;

- фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення.

Відповідно до п.4.7. Методики, в акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

Відповідно до п.4.8. Методики, згода або незгода споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб або розрахункових приладів обліку фіксується в акті про порушення."

Відповідно до п.6.42. Постанови НКРЕ №28 від 31.07.1996 «Про затвердження правил користування електричною енергією», На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

'''2. Порядок оскарження актів про порушення.
'''

Відповідно до п.6.42, п.6.43 Постанова НКРЕ №28 від 31.07.1996 «Про затвердження правил користування електричною енергією», Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

У разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі.
На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил обмеження та відключення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється.

У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

Пункт 6.43. Кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Нараховані до оплати за актами порушень обсяги електричної енергії, які припадають на попередні розрахункові періоди, не враховуються під час підбиття підсумків розрахункового періоду при визначенні фактичної величини споживання за цей розрахунковий період.

Сума збитків перераховується споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії або електропередавальної організації.

Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.

Для стягнення збитків за не обліковане споживання електричної енергії, суду потрібно встановлювати дотримання виконавцем комунальних послуг методики нарахування таких збитків, правильність складання актів та наявність вини відповідача.

Так рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.11.2014 р. по справі № 636/5477/13-ц н/п 22-ц/790/7521/14 скасовано рішення Чугуївського міського суду Харківської області про задоволення позовних вимог про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої в наслідок порушення споживачем «Правил користування електроенергією для населення» та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Рішення мотивовано тим, що акт про порушення відповідачем правил користування електричною енергією не містить вказівки на місце підключення відповідних мереж та це не зазначено на схемі. Оскільки не виявлено місця підключення до відповідних мереж, не зазначено про це в акті про порушення та не позначено на схемі, то дану «Методику» відповідно до п. 3.1. застосовувати не можливо, а тому протокол засідання комісії від 17.01.2013 р. є незаконним, і нарахування відповідачу вартості не облікованої електричної енергії є безпідставним.

Сплата судового збору за позовом про захист прав споживачів

2017-10-19T12:04:41Z

Volodymyr.shyshov: Створена сторінка: 1. Нормативна база. 2. Право звільнення споживача від сплати судового збору. 3. Кол...

1. Нормативна база. 

2. Право звільнення споживача від сплати судового збору. 

3. Колізія між Законом України “Про захист прав споживачів” та Законом України “Про судовий збір”. 

4. Роз’яснення щодо звільнення споживачів від сплати судового збору. 

'''1. Нормативні база. '''

- Конституція України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України ]

- Закон України “Про захист прав споживачів” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12

- Закон України “Про судовий збір” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004

- Цивільний процесуальний кодекс України http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

- Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09.08.2017 р. N 93-1517/0/4-17. http://sc.gov.ua/ua/informacijni_listi.html 

'''2. Право звільнення споживача від сплати судового збору.''' 

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. 

Частиною 1 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Частиною 3 цієї ж статті зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. 

'''3. Колізія між Законом України “Про захист прав споживачів” та Законом України “Про судовий збір”.
''' 

Певний час існувала суперечність між положеннями двох Законів, що регулюють одні й ті ж правовідносини, а саме ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” та ст. 5 Закону України “Про судовий збір” стосовно обов’язку сплати споживачем судового збору. 

На практиці окремі суди за позовними заявами захисту прав споживачів залишають такі позовні заяви без руху у зв’язку із не сплатою позивача судового збору у загальному порядку, посилаючись у своїх ухвалах, що ст. 5 Законом України “Про судовий збір” не передбачено пільг для даної категорії споров. 

Практика окремих судів є хибною, оскільки залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору позбавляє таких споживачів права на справедливий судовий розгляд, що також є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

'''4. Роз’яснення щодо звільнення споживачів від сплати судового збору.
''' 

Остаточну позицію щодо звільнення від сплати судового збору під час здійснення цивільного судочинства висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Листі від 09.08.2017 р. N 93-1517/0/4-17 щодо застосування ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”, а саме: 

Норма ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору. Тому сама по собі відсутність такої категорії осіб у встановленому в зазначеній нормі переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки вона встановлена спеціальним Законом, який гарантує реалізацію та захист їх прав. 

Спеціальний Закон — це саме Закон України “Про захист прав споживачів”. 

Крім того у цьому ж Листі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що застосування передбаченої ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підстави для звільнення від сплати судового збору не обмежується розглядом справи в суді першої інстанції, оскільки ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України споживачу гарантується апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (рішень), прийнятого за результатами розгляду його позову. 
 

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порушення зобов'язання.Відповідальність

2016-12-16T10:37:29Z

Volodymyr.shyshov: Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.] # [http://hra.court.gov.ua/su...

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
# [http://hra.court.gov.ua/sud2090/inf_court/generalization/civil7/ Узагальнення судової практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві судами Харківської області.]
== Порушення зобов’язання (неналежне виконання). ==
Згідно зі ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. 

Стаття 526 ЦК встановлює загальні вимоги щодо виконання зобов’язання: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

Отже, зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов’язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої ніж обумовлена договором якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце тощо. 

Оскільки зобов’язальне правовідношення є відносним і його учасники є завжди чітко визначеними (див. ст. 510 ЦК), порушником зобов’язання у більшості випадків є одна з його сторін. Третя особа (тобто особа, яка не є учасником зобов’язання) може бути його порушником лише у випадку, коли на неї покладено виконання зобов’язання в цілому або в частині (див. ст. 618 ЦК). 
== Правові наслідки порушення зобов’язання. ==
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
# припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
# зміна умов зобов’язання;
# сплата неустойки;
# відшкодування збитків та моральної шкоди.
Слід враховувати, що передбачені цією статтею правові наслідки порушення зобов’язань не є однорідними за своєю правовою природою. Сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є мірами відповідальності І застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника (див. ст. 614 ЦК і коментар до неї). Припинення зобов’язання і зміна його умов не є мірами відповідальності і, отже, застосовуються незалежно від вини порушника зобов’язання.
Конкретні правові наслідки порушення того чи іншого зобов’язання визначаються ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором. 

== Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання. ==
'''Відшкодування збитків''' є універсальною мірою цивільно-правової відповідальності, а, отже, найпоширенішим правовим наслідком порушення зобов'язання, який застосовується незалежно від спеціального застереження про це у договорі чи законі. 

Згідно зі ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Поняття та склад збитків розкриваються у ст. 22 ЦК. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. 

== Відповідальність за порушення зобов’язання. ==
Цивільно-правова відповідальність полягає в застосуванні до порушника санкцій, у результаті чого до останнього наступають несприятливі економічні та правові наслідки. 

Однім з поширених видів цивільно-правової відповідальності у сучасній правозастосовчій судовій практиці є покладення на боржника обов`язку відшкодування завданих ним збитків через накладення грошового зобов`язання.
Грошове зобов`язання – це зобов`язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. 

Особливістю застосування ст.625 ЦК України є можливість зобов`язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов`язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов'язання від відповідальності. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника (ч. 1 ст. 616 ЦК). 
=== Застосування відповідальності за порушення зобов’язань в судовій практиці: ===
==== Застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, разом з неустойкою (пенею) яка встановлена іншим законом чи договором. ====

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч.3 ст.549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст.625 ЦК України). Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
# застосування виключно у грошових зобов’язаннях;
# можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
# обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання;
# триваючий характер: нарахування пені за кожний день прострочення.

Сучасна вітчизняна юридична наука розрізняє види неустойки залежно від її співвідношення зі збитками:
# виключна неустойка, після стягнення якої збитки не відшкодовуються;
# залікова неустойка, після стягнення якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою;
# альтернативна неустойка – за вибором кредитора він може стягнути або неустойку або збитки;
# штрафна неустойка, після стягнення якої збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Отже, п.1 ст.624 ЦК України встановлює загальне правило, за яким якщо у разі порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.
Тобто ЦК України передбачає застосування передусім штрафної неустойки. Водночас п.п.2., 3 ст.624 ЦК України передбачають можливість змінити в договорі це загальне правило і застосувати виключну, залікову або альтернативну неустойку. 

У переважній більшості випадків розглянутих позовів судами Харківської області встановлено, що сторони зобов`язань в умовах договору або взагалі не обговорювали можливість застосування ст.625 ЦК України, або не передбачали спеціально знижений % (менше 3%) відшкодування.
Цивільний кодекс України, регулюючи відносини між особами, які не є суб’єктами господарювання, більш суворо підходить до визначення розміру відповідальності порушників зобов’язань, причому саме у випадку, коли розмір цієї відповідальності не визначений у договорі. 

Тому суди, керуючись змістом ч.2 ст.625 ЦК України стягують з боржників індекс інфляції та проценти. 

==== Застосування спеціальних (скорочених) у випадку стягнення сум на підставі ч.2 ст.625 ЦК України ====

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в 1 рік. Разом з тим, суди враховують, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо основного зобов’язання. 

У випадку, якщо неустойкою забезпечується виконання зобов’язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.
Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки фактично означає можливість стягнення неустойки за 1 рік, якщо не сплинув строк позовної давності щодо основної вимоги. 
==== Одночасне стягнення штрафу та пені за прострочення грошового зобов’язання ====
Відповідно до ч.1 ст.546, ст..549 ЦК України зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Аналіз судової практики показав, що суди здебільшого приймають рішення про одночасне стягнення штрафу та пені за позовами банківських установ до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Підставами одночасного стягнення є зміст укладених договорів, положеннями яких це прямо передбачено. Такі умови стягнення передбачені у договорах банків ПАТ КБ Приватбанк, ПАТ КБ Надра, ПАТ Раффайзен банк Аваль та ін.

==== Застосування ч.2 ст.625 ЦК України до грошових зобов’язань, визначених в іноземній валюті ====

Судова практика у виходить з того, що чинному законодавству не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, а позивач просить стягнути суму у валюті. Разом з тим, вказана норма діє лише за умови наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.
При задоволенні позову про стягнення грошових сум суди зазначають в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, у грошовій одиниці України – гривні. У разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суди у мотивувальній частині рішення наводять розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Однак, наявні випадки, коли суди виносять рішення про стягнення сум заборгованостей саме в іноземній валюті.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Порушення зобов'язання]]