WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Нормування та ліцензування в галузі використання та охорони земель

2020-03-31T09:51:37Z

Volodymyr.matsay: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України "Про ліцензування ви...

== Нормативно-правова база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 20 березня 2015 року № 20222-VIII;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18 Закон України "Про стандартизацію" від 5 червня 2014 року № 1315-VII;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України "Про охорону земель" від 19.06.2003 року № 0962-IV.]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України" від 06.12.1991 року № 1932-ХII.]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14 Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 року № 2210-III]

== Поняття нормування в галузі використання та охорони земель ==
Правове регулювання використання та охорони земель відбувається за допомогою стандартів та нормативів у галузі охорони земель. Ефективність правового регулювання використання та охорони земель залежить від того, на скільки стандарти та нормативи у галузі охорони земель являють собою цілісну систему.

'''Охорона земель''' - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

'''Нормування та стандартизація у сфері використання й охорони земель''' — функція державного управління земельними ре¬сурсами, яка полягає у прийнятті та забезпеченні використання суб'єктами земельних відносин вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15 статтями 29, 30 Закону України «Про охорону земель»] стандартизація та нормування у сфері використання та охорони земель передбачає прийняття відповідними органами влади нормативних документів (терміни, поняття, класифікації; методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель; вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів; вимоги щодо раціонального використання та охорони земель тощо) і стандартів.

Нормативні документи в галузі охорони земель розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18 Законом України «Про стандартизацію»]. Згідно із Законом стандартизація передбачає діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих зав¬дань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву. Мета стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів полягає в забезпеченні екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропоген¬ного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

Поряд зі стандартизацією в сучасних умовах застосовується ще один напрям забезпечення впорядкованості суспільних відносин у галузі охорони земель — нормування. Воно полягає у прийнятті нормативів, перелік яких встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15 ЗК України «Про охорону земель»]:
* оптимального співвідношення земельних угідь;
* якісного стану ґрунтів;
* гранично допустимого забруднення ґрунтів;
* показники деградації земель та ґрунтів.

Згідно зі ст. 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закону України «Про охорону земель»] нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному, зокрема сільськогосподарському, освоєнню території та надмірній розораності земельних угідь сільськогосподарського призначення. До цих нормативів належать:

*нормативи оптимального співвідношення земель сільськогосподарського, природоохоронного, оздо¬ровчого, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;
*нормативи оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь інтенсивного (рілля) та ощадливого (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) використання тощо. Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються для здійснення ефективного контролю за якісним станом ґрунтів сільськогосподарських угідь, які використовуються у сільськогосподарському виробництві, та запобігання їх виснаженню. Ці нормативи встановлюються для різних типів ґрунтів і визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо.

Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів запроваджуються з метою встановлення критеріїв придатності земель за їх основним цільовим призначенням (сільськогосподарським, оздоровчим, рекреаційним тощо). До нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів належать: гранично допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо; максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.

Нормативи рівня деградації земель та ґрунтів встановлюються для кожної категорії земель з метою здійснення ефективного контролю за земельними ресурсами та запобігання погіршенню їх стану.

Згідно зі ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18 Закону України «Про стандартизацію»] суб'єктами стандартизації є: центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації; рада стандартизації; технічні комітети стандартизації; інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. До останніх належать Держземагенство України та Мінприроди України, які можуть затверджувати стандарти у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів. Що стосується нормативів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, то їх встановлення належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Проте нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів.

Застосування стандартів та нормативів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів може здійснюватися шляхом укладення та реалізації договорів. Наприклад, у договорі оренди земельної ділянки можуть бути визначені обов'язки орендаря щодо дотримання в процесі використання орендованої ділянки певних параметрів (стандартів, нормативів) її використання. Стандарти та нормативи можуть також реалізовуватися через укладення та виконання договорів на рекультивацію земель, їх консервацію, виконання землевпорядних робіт тощо.

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Законі України “Про охорону земель”] ст. 28 визначено, що стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.

До нормативних документів із стандартизації у галузі охорони земель належать:
*терміни, поняття класифікації;
*методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель;
*вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості грунтів;
*вимоги щодо раціонального використання та охорони земель;
*технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель;
*метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;
*інші нормативні документи зі стандартизації у галузі охорони земель.

Нормативні документи в галузі охорони земель розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18 Законом України “Про стандартизацію”].

== Поняття ліцензування, порядок здійснення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII] (Далі – Закон № 222-VIII), '''Ліцензування''' - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров’я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на:
* принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом:
встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключно цим Законом;
визначення вичерпного переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, виходячи з мінімальної кількості таких документів, достатніх лише для підтвердження виконання вимог відповідних ліцензійних умов;
визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування, крім державних органів, які визначені органами ліцензування законом, видів господарської діяльності.
* принципі територіальності, згідно з яким дія ліцензії поширюється на адміністративну територію органу ліцензування, що її видав;
* принципі дотримання законності шляхом того, що:
запровадження ліцензування виду господарської діяльності здійснюється виключно законом шляхом внесення змін до статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закону № 222-VIII;]
види господарської діяльності, не зазначені у статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закону № 222-VIII], ліцензуванню не підлягають;
виключно законами визначаються підстави для видачі ліцензії, залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії, переоформлення ліцензії, розширення та звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом, зупинення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, анулювання ліцензії повністю або частково і строки прийняття та набрання чинності рішеннями органів ліцензування;
встановлюються конкретні строки здійснення кожної дії органу ліцензування, спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування;
вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб’єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами;
повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами;
запроваджується відповідальність посадових осіб органів ліцензування і спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та суб’єктів господарювання за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють сферу ліцензування;
забороняється вимагання органами ліцензування надання документів з державних паперових або електронних інформаційних ресурсів;
* принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров’я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає:
ліцензування застосовується лише до такого виду господарської діяльності, провадження якого становить загрозу порушення прав, законних інтересів громадян, життю чи здоров’ю людини, навколишньому природному середовищу та/або безпеці держави, і лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання;
запобігання проявам корупції;
у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці;
* принципі рівності прав суб’єктів господарювання, що передбачає:
вільний вибір суб’єктом господарювання провадження встановленого законом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, і території своєї діяльності;
забезпечення при отриманні ліцензії рівності прав суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, якщо інше не встановлено законом;
встановлення єдиних вимог ліцензійних умов шляхом визначення їх відповідності рівням ризику від провадження відповідного виду господарської діяльності;
уникнення необґрунтованих обтяжень чи зайвих адміністративних процедур;
заборону використання ліцензування видів господарської діяльності для обмеження конкуренції;
* принципі відкритості процесу ліцензування, що забезпечується шляхом:
внесення відомостей про ліцензування видів господарської діяльності суб’єктів господарювання до ліцензійних реєстрів;

своєчасного оприлюднення результатів ліцензійної діяльності органами ліцензування на своїх офіційних веб-сайтах та проектів нормативно-правових актів - у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації";

забезпечення доступності інформації у сфері ліцензування відповідно до закону;

залучення на паритетних засадах представників профільних громадських організацій, суб’єктів господарювання та/або їх об’єднань до процесу прийняття рішень Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.

Документи, подання яких до органу ліцензування можуть бути подані до органу ліцензування за вибором здобувача ліцензії, ліцензіата:
* нарочно;
* поштовим відправленням з описом вкладення;
* в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі оформлення документів, що складаються здобувачем ліцензії, ліцензіатом відповідно до цього Закону, на паперовому носії вони складаються за допомогою друкувальних засобів або оформлюються рукописним способом.

Документи, що подаються в електронній формі, оформлюються згідно з вимогами законодавства у сфері електронного документообігу.

Документи, що складаються здобувачем ліцензії, ліцензіатом відповідно до цього Закону, мають бути викладені державною мовою та підписані здобувачем ліцензії, ліцензіатом або іншою уповноваженою на це особою.
Заява про отримання ліцензії та підтвердні документи, подані у паперовій формі, приймаються за описом.

При надходженні до органу ліцензування заяви про отримання ліцензії разом з підтвердними документами на паперових носіях на двох екземплярах опису документів уповноваженою посадовою особою органу ліцензування робиться відмітка про дату прийняття документів і засвідчується своїм підписом із зазначенням прізвища, ініціалів, посади. Один екземпляр опису уповноваженою посадовою особою органу ліцензування надається (надсилається рекомендованим листом чи за допомогою засобів телекомунікації) здобувачу ліцензії (а у разі подання здобувачем ліцензії документів до органу ліцензування нарочно - видається йому нарочно одразу після заповнення), а другий екземпляр опису залишається в органі ліцензування.

У заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про:
* здобувача ліцензії:
для юридичної особи - повне найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, перелік відокремлених підрозділів, у межах яких планується провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дані про місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичною особою, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті, - подається копія цієї відмітки) та згода на обробку персональних даних з метою забезпечення виконання вимог цього Закону;
* вид господарської діяльності (повністю або частково), на провадження якого здобувач ліцензії має намір отримати ліцензію.

До заяви про отримання ліцензії додаються:
* документи відповідно до ліцензійних умов;
* копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);
* опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (у разі подання документів у паперовій формі).

Перелік підтвердних документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, встановлюється ліцензійними умовами і є виключним.
Документи, копії яких подавалися до органу ліцензування відповідно до цього Закону, та документи (копії), що підтверджують достовірність даних, зазначених здобувачем ліцензії в документах, що подавалися органу ліцензування, зберігаються ліцензіатом протягом дії ліцензії.

Посадовим особам органів ліцензування забороняється вимагати від здобувача ліцензії:
* подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
* зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
* документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
* наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом.

Документи, подання яких для отримання ліцензії передбачено цим Законом та прийняті органом ліцензування до розгляду для видачі ліцензії, поверненню здобувачеві ліцензії не підлягають.

З документів, поданих для отримання ліцензії на паперових носіях, органом ліцензування обов’язково виготовляється електронна копія шляхом сканування.

Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:
* подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії;
* заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії:
підписаний особою, яка не має на це повноважень;
* оформлений із порушенням вимог цього Закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з цим Законом;
* подання заяви з порушенням строків, передбачених цим Законом;
* відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
* наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14 Закону України "Про захист економічної конкуренції"], резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"].

Ліцензія видається на необмежений строк.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

'''Переоформлення ліцензії є безоплатним.'''

Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється. Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру. Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв’язку. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2018-11-01T11:40:40Z

Volodymyr.matsay:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] від 02.08.2018, підстава 2505-19

== Поняття адміністративного правопорушення ==
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

== Ознаки та склад адміністративного правопорушення ==
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* обєкт;
* обєктивна с торона;
* субєкт;
* субєктивна сторона.
'''Об'єкт адміністративного правопорушення''' - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими словами, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.
'''Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення'''— це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення.

'''Суб'єкт адміністративного правопорушення''' - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути ''фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та юридична особа'' незалежно від форми власності.
'''Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення''' -внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* діяння;
* протиправність;
* суспільна небезпека;
* загроза громадському порядку;
* винність;
* карність
Відповідно до статті 10 КУпАП дміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі статтею 11 КУпАП - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

== Вік після досягнення якого настає адміністративна відповідальність ==
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення '''шістнадцятирічного віку.''' 
До осіб віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років,''' які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. 
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 183-1, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. 
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

== Поняття і сутність адміністративної відповідальності ==
'''Адміністративна відповідальність''' - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення ''шістнадцятирічного віку.'' Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
'''Адміністративне стягнення''' є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
Відповідно до ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* штрафні бали;
* оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
* конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
* позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* громадські роботи;
* виправні роботи;
* адміністративний арешт;
* арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. 

Відповідно до ст. 24-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' можуть бути застосовані такі заходи впливу:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

== Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення ==
Відповідно до ст. 213 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
* адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
* виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
* районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
* органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2018-11-01T11:38:21Z

Volodymyr.matsay:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] від 02.08.2018, підстава 2505-19

== Поняття адміністративного правопорушення ==
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

== Ознаки та склад адміністративного правопорушення ==
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* обєкт;
* обєктивна с торона;
* субєкт;
* субєктивна сторона.
'''Об'єкт адміністративного правопорушення''' - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими словами, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.
'''Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення''' — це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення.

'''Суб'єкт адміністративного правопорушення''' - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення може бути ''фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та юридична особа'' незалежно від форми власності.
'''Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення''' -внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння і його шкідливих наслідків.
Ознаками адміністративного правопорушення є:

* діяння;
* протиправність;
* суспільна небезпека;
* загроза громадському порядку;
* винність;
* карність
Відповідно до статті 10 КУпАП дміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі статтею 11 КУпАП - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

== Вік після досягнення якого настає адміністративна відповідальність ==
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення '''шістнадцятирічного віку.''' 
До осіб віком від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років,''' які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. 
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 183-1, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. 
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

== Поняття і сутність адміністративної відповідальності ==
'''Адміністративна відповідальність''' - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення ''шістнадцятирічного віку.'' Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
'''Адміністративне стягнення''' є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
Відповідно до ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* штрафні бали;
* оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
* конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
* позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* громадські роботи;
* виправні роботи;
* адміністративний арешт;
* арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. 

Відповідно до ст. 24-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від '''шістнадцяти до вісімнадцяти років''' можуть бути застосовані такі заходи впливу:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

== Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення ==
Відповідно до ст. 213 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
* адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
* виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
* районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
* органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2017-06-27T09:21:12Z

Volodymyr.matsay:

== Нормативна база. == 

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру.Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/1700-18. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700 - VІІ]). Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (Повітряний кодекс України[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3393-17], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України], Митний кодекс України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17, «Про запобігання корупції»http://zakon3.rada.gov.ua/laws/1700-18., «Про рекламу»,http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80 “Про об’єднання громадян”http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2460-12 тощо). Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

== Опис суттєвих аспектів ,що впливають на один з варіантів вирішення проблеми (добровільний, позасудовий та судовий порядок). == 

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
2-1) штрафні бали;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. 

== позасудовий порядок == 

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Його суть полягає в офіційному, від імені держави, осуді протиправної поведінки. Воно застосовується тоді, коли особа вперше скоїла незначне адміністративне правопорушення і до неї недоцільно застосовувати більш суворе стягнення.
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Чинний Кодекс про адміністративні правопорушення переважно встановлює фіксовані розміри штрафів. Однак з урахуванням інфляційних процесів спостерігається тенденція до встановлення розміру, кратного мінімальній заробітній платі, з визначенням верхнього і нижнього рівнів. Штрафи, які накладаються на громадян, значно нижчі, ніж штрафи, які застосовуються до службових осіб.
Штрафні бали є стягненням, що накладається на громадян за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, установлені цим Кодексом. Кожному громадянину, який має право керування транспортним засобом, щороку з початку року (з дня отримання права керування транспортним засобом) і до кінця року нараховується 150 балів. 

== Куди звертатися. ==
 

Відповідно д ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах
сільських, селищних, міських рад;
2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та
їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними
судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. 

== Вартість – не передбачено == 

== Перелік та зразки необхідних документів. == 

Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол уповноваженими на те посадовою особою або
представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням
заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності
свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами. 

== Строки розгляду питання. == 

Відповідно ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. 

== Порядок оскарження. == 

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим (ст. 287 КУпАП). Скаргу на постанову по справі про адміністративне
правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня
винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у
тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти
днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного
строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої
винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою
особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП). Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі проадміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати (ст. 288 КУпАП). Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. 

== судовий порядок == 

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом на строк від шести місяців до одного року, незалежно від того, чи передбачене воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, коли з урахуванням характеру адміністративного правопорушення, вчиненого за посадою, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.
Арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень на строк до десяти діб. Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Арешт з утриманням на гауптвахті не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок. 

== Куди звернутися. == 

Справи про адміністративні правопорушення розглядають суди відкрито, здебільшого, за місцем його вчинення. Під час розгляду справи суд з'ясовує: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 

== Вартість – не передбачено. == 

== Перелік та зразки необхідних документів. == 

Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол уповноваженими на те посадовою особою або
представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням
заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності
свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами. 

== Строки розгляду питання. == 

За загальним правилом справи про адміністративне правопорушення розглядають у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи — одна доба, три-, п'яти- і семиденний строк, встановлено законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень. 

== Підстави для відмови – не передбаено. == 

== Порядок оскарження. == 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою у відповідний апеляційний суд. Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2017-01-04T08:19:24Z

Volodymyr.matsay: Створена сторінка: == Нормативна база. == Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається прот...

== Нормативна база. == 

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/1700-18. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700 - VІІ]). Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (Повітряний кодекс України[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3393-17], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України], Митний кодекс України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17, «Про запобігання корупції»http://zakon3.rada.gov.ua/laws/1700-18., «Про рекламу»,http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80 “Про об’єднання громадян”http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2460-12 тощо). Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. 

== Опис суттєвих аспектів ,що впливають на один з варіантів вирішення проблеми (добровільний, позасудовий та судовий порядок). == 

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
2-1) штрафні бали;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. 

== позасудовий порядок == 

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Його суть полягає в офіційному, від імені держави, осуді протиправної поведінки. Воно застосовується тоді, коли особа вперше скоїла незначне адміністративне правопорушення і до неї недоцільно застосовувати більш суворе стягнення.
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Чинний Кодекс про адміністративні правопорушення переважно встановлює фіксовані розміри штрафів. Однак з урахуванням інфляційних процесів спостерігається тенденція до встановлення розміру, кратного мінімальній заробітній платі, з визначенням верхнього і нижнього рівнів. Штрафи, які накладаються на громадян, значно нижчі, ніж штрафи, які застосовуються до службових осіб.
Штрафні бали є стягненням, що накладається на громадян за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, установлені цим Кодексом. Кожному громадянину, який має право керування транспортним засобом, щороку з початку року (з дня отримання права керування транспортним засобом) і до кінця року нараховується 150 балів. 

== Куди звертатися. ==
 

Відповідно д ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах
сільських, селищних, міських рад;
2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та
їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними
судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. 

== Вартість – не передбачено == 

== Перелік та зразки необхідних документів. == 

Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол уповноваженими на те посадовою особою або
представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням
заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності
свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами. 

== Строки розгляду питання. == 

Відповідно ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. 

== Порядок оскарження. == 

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим (ст. 287 КУпАП). Скаргу на постанову по справі про адміністративне
правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня
винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у
тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти
днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного
строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої
винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою
особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП). Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі проадміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати (ст. 288 КУпАП). Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. 

== судовий порядок == 

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом на строк від шести місяців до одного року, незалежно від того, чи передбачене воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, коли з урахуванням характеру адміністративного правопорушення, вчиненого за посадою, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.
Арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень на строк до десяти діб. Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Арешт з утриманням на гауптвахті не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок. 

== Куди звернутися. == 

Справи про адміністративні правопорушення розглядають суди відкрито, здебільшого, за місцем його вчинення. Під час розгляду справи суд з'ясовує: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 

== Вартість – не передбачено. == 

== Перелік та зразки необхідних документів. == 

Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол уповноваженими на те посадовою особою або
представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням
заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності
свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами. 

== Строки розгляду питання. == 

За загальним правилом справи про адміністративне правопорушення розглядають у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи — одна доба, три-, п'яти- і семиденний строк, встановлено законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень. 

== Підстави для відмови – не передбаено. == 

== Порядок оскарження. == 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою у відповідний апеляційний суд. Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.