WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Перегляд судових рішень Верховним Судом у адміністративних справах

2021-06-09T07:25:53Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== Право на касаційне оскарження ==
Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України].

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України], після їх перегляду в апеляційному порядку.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

== Підстави касаційного оскарження судових рішень ==
* Підставами касаційного оскарження рішень суду першої інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
# якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
# якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
# якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
# якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] .
*Підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
== Строки на касаційне оскарження судових рішень ==
* Касаційна скарга на судове рішення подається протягом '''тридцяти днів''' з дня його проголошення.
* У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
* Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п’ятою статті 333 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] .
== Форма та зміст касаційної скарги ==
У касаційній скарзі зазначаються:
# найменування суду касаційної інстанції;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
# судові рішення, що оскаржуються;
# підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] підстави (підстав);
# вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
# у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу;
# дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується;
# перелік матеріалів, що додаються.
Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

До касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить '''200 відсотків''' ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання касаційної скарги на ухвалу суду - '''1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''

Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

== Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження ==
* касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;
* є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої касаційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;
* є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
* скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними;
* суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою;
* Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України], і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Питання про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції вирішує '''протягом двадцяти днів''' з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

== Відкриття касаційного провадження ==

За відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 332 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України].

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України].

== Порядок розгляду справи Верховним Судом ==
* Підготовка справи до касаційного розгляду
Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Підготовчі дії, визначені пунктом 2 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування та заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
* Попередній розгляд справи
Попередній розгляд справи має бути проведений '''протягом п’яти днів''' після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
* Касаційний розгляд справи у судовому засіданні
# У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України].
# Неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
# Розгляд справи в суді касаційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, доводи касаційної скарги та відзиву на неї.
# Сторони та інші учасники справи надають свої пояснення.
Касаційна скарга на рішення та постанови, визначені частиною першою статті 328 цього Кодексу, має бути розглянута '''протягом шістдесяти днів''', а на ухвали, визначені частинами другою та третьою статті 328 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України], - '''протягом тридцяти днів''' з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.

== Повноваження Верховного Суду ==
Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
# залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;
# скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
# скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
# скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
# скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
# у визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
# у визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої статті 349 КАС України.

== Набрання судовими рішеннями суду касаційної інстанції законної сили ==

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Після закінчення касаційного розгляду справа у п’ятнадцятиденний строк повертається до суду першої інстанції, який її розглядав, якщо інше не зазначено у судовому рішенні суду касаційної інстанції.

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Відновлення втраченого судового провадження в адміністративному процесі

2021-06-09T07:19:43Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій та статус суддів»]

== Загальні положення ==
'''Адміністративне провадження''' – кожне провадження характеризується своєю певною кількістю стадії, серед яких можна виділити обов’язкові і факультативні стадії. '''Обов’язкова стадія провадження''' – це стадія адміністративного провадження, проходження якої є обов’язковим для досягнення цілей і завдань, які поставлені перед провадженням. '''Факультативна стадія провадження''' – це стадія адміністративного провадження, проходження якої не завжди є обов’язковим для досягнення загальних цілей і завдань провадження.

== Спосіб відновлення втраченого судового провадження ==
Згідно Розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12580 Кодекса адміністративного судочинства Україн] відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відновлення втраченного судового провадження в адміністративній справі може бути відновлене:
# За заявою учасника справи
# За ініціативою суду.
<blockquote>'''''Підсудність заяви про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.'''''</blockquote>

== Форма та зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12580 ст. 387 Кодекса адміністративного судочинства України] Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:
* про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник.
* особи які брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування ( для юридичних осіб) або ім’я ( прізвище, ім’я, та по батькові за його наявності для фізичних осіб), їх місцезнаходження для юридичних осіб) або місце проживання ( для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків ( для фізичних осіб) за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України, якщо відповідні дані відомі заявникові.
* номери засобів зв’язку учасників судового процесу, якщо вони відомі заявникові.
* наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних щодо таких копій.
* документи, відновлення яких заявник вважає необхідним і з якою метою.
Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження.

Заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску ''поважними''.

У справі про відновлення втраченого судового провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати, понесені іншими учасниками справи, відшкодовуються заявником у повному обсязі, про що суд постановляє ухвалу.
[[ Категорія: Адміністративне процесуальне право ]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі

2021-06-09T07:16:05Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України)]

== Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу ==

'''Заходами процесуального примусу''' є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10562#n10562 статті 144 КАС України]).

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, '''негайно після вчинення порушення'''. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10562 КАС України].

== Види заходів процесуального примусу ==

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10562#n10562 Статтею 145 КАС України] передбачені наступні види заходів процесуального примусу:

=== Попередження ===

Згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10562#n10562 частиною першою статті 146 КАС України] до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень судді (головуючого судді) застосовується попередження.

=== Видалення із залу судового засідання ===

В разі повторного порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень судді (головуючого судді) до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, застосовується видалення із залу судового засідання.

У разі повторного вчинення перекладачем, спеціалістом дій, визначених у частині першій [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10576#n10576 статті 146 КАС України], суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, спеціаліста.

=== Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом ===

У разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом, що передбачено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10562#n10562 статтею 147 КАС України].

Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом мають бути зазначені:
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань], номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти або офіційна електронна адреса, за наявності;
# назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;
# підстави проведення його тимчасового вилучення;
# кому доручається вилучення.

=== Привід ===
До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення у відповідності до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10587#n10587 статті 148 КАС України].

Привід до суду не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, осіб з інвалідністю першої і другої груп, жінок, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю, а також осіб, які згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10562 КАС України] не можуть бути допитані як свідки.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести.

=== Штраф ===
Порядок застосування штрафу та його розміри передбачені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran10587#n10587 статтею 149 КАС України].

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
# невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
# зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
# неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб’єктом владних повноважень;
# використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
# Повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків;
# Неодноразового зловживання процесуальними правами;
# Повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
# Невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є [https://dsa.court.gov.ua/dsa/ Державна судова адміністрація України].

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88259715 Ухвала Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року у справі № 758/10787/18] (застосувано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу)
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/88652282 Ухвала Драбівського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2020 року у справі № 695/371/19] (застосування примусового приводу)
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Відповідальність за невиконання судових рішень

2021-04-30T12:26:44Z

Volodymyr.letuchyi: Додано інформацію про відповідальність керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення

== Нормативна база ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran54#n54 Закон України “Про виконавче провадження”]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”]

== Опис суттєвих аспектів вирішення проблеми ==

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України] суд допускає негайне виконання рішень у справах про:
# стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
# присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
# відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;
# поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
# відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
# розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
# примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;
# встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України;
# надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;
# видачу або продовження обмежувального припису.
Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.

Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Підставою для виконання суб’єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб’єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч. 2 ст. 431 ЦПК України)].

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається '''один виконавчий лист'''. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати '''кілька виконавчих листів,''' точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до органів державної виконавчої служби.
Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Для якомога скорішого вирішення питання з виконання судового рішення може розглядатися питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Дане питання вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Суд негайно розглядає таке подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
У разі невиконання судового рішення особа, на користь якої вирішено питання має право на оскарження дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця до вищестоящого органу чи безпосередньо до суду.

== Кримінальна відповідальність ==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 382 Кримінального кодексу України] передбачена '''''відповідальність за невиконання судового рішення:'''''
''' '''

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається ''штрафом'' від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''позбавленням волі'' на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -

караються ''штрафом'' від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''позбавленням волі'' на строк до п'яти років, ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -

караються ''позбавленням волі'' на строк від трьох до восьми років ''з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років.

4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України -

карається ''позбавленням волі'' на строк від трьох до восьми років ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років. 

== Відповідальність у виконавчому провадженні ==

=== Відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі ===

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ст. 75 ЗУ “Про виконавче провадження”] у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі '''виконавець виносить постанову''' про накладення '''штрафу''' на боржника - ''фізичну особу'' у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ''на посадових осіб'' - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - ''юридичну особу'' - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
'''У разі повторного невиконання рішення боржником''' без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього '''штраф у подвійному розмірі''' та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. 
=== Відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України “Про виконавче провадження”] ===

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог даного Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. 

'''За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи''', яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, '''виконавець складає акт про порушення''' і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. 

=== Судовий контроль за виконанням судових рішень ===

'''Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою,''' якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи. 

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. 

Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця ''не пізніше наступного дня після прийняття її судом.''
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. 

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, ''суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги''. 

Крім того, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, '''накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

'''Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.''' Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов’язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, '''але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу,''' який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

=== Зміст та форма скарги у виконавчому провадженні ===

'''Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:'''
# найменування органу виконавчої служби або суду, до якого вона подається;
# повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
# реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
# зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
# викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
# підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. 
=== Строки для звернення із скаргою ===

'''Скаргу може бути подано до суду:'''
# ''у десятиденний строк'' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;
# ''у триденний строк'' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників. 
=== Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги ===

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. 
=== Виконання ухвали суду ===

Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у '''місячний строк з дня одержання ухвали суду.''' 
=== Особливі випадки ===

==== Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання ====

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання. 

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”], суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у порядку, передбаченому частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ст. 33 ЗУ “Про виконавче провадження”].
Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. 

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Суди]]

Вирішення земельних спорів: судовий та позасудовий порядок

2021-04-30T12:03:23Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page7 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"]

== Поняття "земельні спори" ==
'''''Земельні спори''''' — це вид правовідносин, пов'язаних із розв’язанням розбіжностей, які випливають з порушення права власності та права користування земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

== Позасудовий порядок ==
=== Куди звернутись ===
Земельні спори в позасудовому порядку вирішуються органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України]).

=== Земельні спори, які підлягають вирішенню ===
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори ''у межах населених пунктів'' щодо:
* меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
* додержання громадянами правил добросусідства;
* розмежування меж районів у містах.

Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ([http://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]) та його [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ територіальні підрозділи] вирішують земельні спори щодо:
* меж земельних ділянок за межами населених пунктів;
* розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

=== Перелік необхідних документів та вимоги до заяви ===
Для вирішення земельного спору заінтересована особа або її представник може подати заяву в письмовій формі [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluVjZWVGFrdV9MMEU ''(зразок)''], яка має містити:
* найменування органу, до якого вона подається;
* ім'я сторін, які беруть участь у земельному спорі, телефон заявника або ім'я та телефон представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження;
* зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
* зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
* перелік документів, що додаються до заяви.
Заява про вирішення земельного спору підписується заявником, або його представником, із зазначенням дати її подання. Якщо заява про вирішення земельного спору подається представником заявника, до заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

'''При поданні заяви про вирішення земельного спору пред’являються оригінали для огляду та надаються такі документи:'''
* копія паспорта або іншого документу, що посвідчує особу;
* копія документу, що посвідчує право на земельну ділянку;
* кадастровий план земельної ділянки із відображенням зон обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку та наявних земельних сервітутів (''за наявності'');
* порівняльний план з відображенням меж, кількісних характеристик земельної ділянки;
* копії документів, що підтверджують зміни, які відбулися у правовому режимі земельної ділянки;
* копія витягу із Реєстру речових прав на нерухоме майно;
* копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, в тому числі матеріалів інвентаризації;
* копії рішень органу місцевого самоврядування або судових органів щодо вирішення земельних спорів, якщо такі мали місце.
'''Заява про вирішення земельного спору підлягає поверненню заявнику у випадках, коли:'''
* не додержано вимог щодо оформлення заяви;
* заява про вирішення земельного спору від імені заявника подана особою, яка не має відповідних повноважень;
* вирішення відповідного земельного спору не належить до повноважень органу, до якого звернулася особа.

=== Порядок розгляду земельних спорів органом місцевого самоврядування ===
Для розгляду та вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування створюються узгоджувальні комісії. Кількісний та персональний склад комісії затверджується рішенням сільської ради. 
Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які завчасно повідомляються про час і місце розгляду спору.
До прийняття рішення щодо земельного спору за сторонами, які беруть участь у розгляді земельного спору, зберігається право зробити спільну заяву про припинення розгляду спору у зв’язку із примиренням. Перед початком розгляду земельного спору, голова комісії оголошує склад комісії, роз’яснює зацікавленим сторонам їх права та обов’язки. 
'''Засідання комісії оформлюється протоколом, в якому зазначаються:'''
* рік, місяць, число і місце засідання;
* найменування органу, який розглядає спір, прізвище та ініціали голови та секретаря комісії;
* справа, що розглядається, імена сторін, які беруть участь у земельному спорі;
* відомості про явку на засідання сторін та членів комісії;
* відомості про роз’яснення сторонам їх прав та обов’язків;
* опис ходу проведення засідання комісії, у тому числі відомості про заявлені клопотання, основний зміст пояснень сторін;
* відомості про докази, які надаються сторонами;
* рекомендації щодо вирішення земельного спору;
* інші відомості.

Протокол у триденний строк підписується головою та секретарем комісії.
У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання, і відсутності офіційної згоди на розгляд питання, розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин, про які зацікавлена сторона має письмово повідомити голову комісії із зазначенням причин неявки. Вирішуючи питання про повторне відкладення розгляду земельного спору, комісією досліджується поважність причин. При цьому комісія виходить з того, що поважними є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджають зацікавленій стороні прийняти участь в засіданні комісії.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
У разі необхідності можливим є дослідження ситуації на місці.
Вирішення спорів щодо меж земельних ділянок здійснюється на підставі відомостей державного земельного кадастру.
Доказами при розгляді земельного спору є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення зацікавлених сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Якщо подані зацікавленими сторонами докази є недостатніми, комісія має право одержувати від посадових осіб органу місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для розгляду та вирішення земельного спору.
Для надання консультацій (висновків) під час розгляду та вирішення земельного спору з питань, що потребують спеціальних знань, комісія може робити запити місцевим органам державної виконавчої влади, структурним підрозділам органу місцевого самоврядування, організаціям, які отримали відповідні дозволи (ліцензії) на виконання робіт із землеустрою, підприємствам, установам, зацікавленим сторонам (юридичним і фізичним особам) про надання інформації, матеріалів та своїх висновків, що стосуються розгляду земельного спору, які зобов'язані у визначений законодавством термін, надати інформацію або повідомити про її відсутність.

З урахуванням протоколу комісії орган місцевого самоврядування приймає рішення по суті земельного спору, яке підписується головою місцевої ради.

=== Строк розгляду заяви ===
Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ([https://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]), та органами місцевого самоврядування у тижневий строк з дня подання заяви.

Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]).

Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є ''юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність'' без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються [[Звернення до господарського суду|господарськими судами]], а всі інші – в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|порядку цивільного судочинства]], крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ''суб'єктів владних повноважень'' при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9685 Кодексу адміністративного судочинства] віднесено до компетенції [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративних судів]].

=== Підсудність ===
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї зі сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. Варто зазначити, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

=== Перелік необхідних документів ===
Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву з доданими до неї документами, з урахуванням вимог законодавства в залежності від виду судочинства ([[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільне]], [[Звернення до господарського суду|господарське]], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративне]]).

=== Вартість ===
В залежності від судочинства (цивільне, господарське, адміністративне), в рамках якого розглядається земельний спір, позивачу необхідно сплатити судовий збір з врахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].
{| class="wikitable"
|-
| Автоматичний розрахунок судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}

== Корисні посилання ==
* [https://pravokator.club/news/pro-zemelni-spory-shlyahy-vyrishennya-ta-algorytmy-dij-i-chastyna/?fbclid=IwAR0SjCMGkwAIVUihA9EP-3oWEjP4_lgGmuz0gdYgQvJb1sbcKivWG1OeR1c PRO земельні спори – шляхи вирішення та алгоритми дій (І частина)]
[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства‎]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Соціальні пенсії

2021-04-30T11:59:45Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/261-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 року № 261 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1098-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1098 "Про Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05/paran12#n12 Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0466-02 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169 "Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]

== Поняття "соціальна пенсія" ==
'''Соціальні пенсії (допомоги)''' - це щомісячні державні виплати особам, які не мають необхідного стажу роботи для призначення трудової (страхової) пенсії (за віком, по інвалідності, по втраті годувальника).

'''Ознаки соціальних пенсій (допомог):'''
*право на них мають незастраховані особи;
*фінансуються з державного бюджету;
*їх мета – матеріальна підтримка осіб, що її потребують.

Відповідно до розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закону України "Про пенсійне забезпечення"](далі - Закон) cоціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім осіб з інвалідністю з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:

*особам з інвалідністю I і II груп, у тому числі особам з інвалідністю з дитинства, а також особам з інвалідністю III групи;
*особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;
*дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закон]);
*дітям з інвалідністю віком до 16 років.

Відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" призначаються такі види державної соціальної допомоги:

*державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю;
*державна соціальна допомога на догляд.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю призначається і виплачується :
*громадянам України, які постійно мешкають на території України;
*іноземцям та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україні, та особам, які одержали статус біженця.

== ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПРАВА НА ПЕНСІЮ, ТА ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ==

'''Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю''' - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

'''Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю призначається і виплачується:'''

# громадянам України, які постійно проживають на території України;
# іноземцям та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, що набули статусу біженця.

'''Перелік документів для призначення допомоги та надбавки на догляд визначено''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0466-02 Порядком надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 № 226/293/169]):
* Заява;
* паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву;
* довідка про присвоєння ідентифікаційного номера Єдиного державного реєстру фізичних осіб;
* оригінал та копія свідоцтва про народження дитини з інвалідністю;
* довідка про місце проживання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю чи копія паспорта особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю з відомостями про постійне місце проживання;
* довідка про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про постійне місце проживання. Іноземці та особи без громадянства додатково подають копію посвідки на постійне або тимчасове проживання Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення про встановлення опіки чи піклування.
'''Особа, яка не має права на пенсію,''' - дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи (далі - дитина померлого годувальника), особа, яка досягла 65 років та не має права на пенсію відповідно до закону.

'''До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:'''

* 58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно;
* 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;
* 59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;
* 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;
* 60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;
* 60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;
* 61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;
* 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
* 62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
* 62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
* 63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
* 63 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
* 64 роки - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
* 64 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
* 65 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року;

'''Одинока особа''' - особа, яка не має працездатних родичів,зобов'язаних за законом її утримувати.

'''Державна соціальна допомога призначається особі, яка:'''

*є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закону], та не мають права отримувати у зв’язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку;
*не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування";]
*є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю, зазначених у пункті 4 цієї частини);
*є особою з інвалідністю I групи.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/261-2005-%D0%BF Кабінетом Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261.]

До малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу на догляд, належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника). До одиноких осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу на догляд, належать громадяни, що не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

=== Підтвердження належності до категорії ===

Підтвердженням належності до цієї категорії є:
# інформація про відсутність працездатних родичів (незалежно від місця їх проживання), зобов'язаних за законом їх утримувати (зазначається у поданій заяві про призначення допомоги на догляд);
# інформація про склад сім’ї (зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги).

Бездомні особи замість довідки про склад сім’ї подають довідку про місце проживання або місце перебування, яка видається центром обліку бездомних осіб, де вони перебувають на обліку, або закладом соціального захисту для бездомних осіб, де їм надається тимчасовий притулок.

Особам, які одержують пенсію по інвалідності, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства (чи мають право на їх призначення), за бажанням замість зазначених виплат може бути призначена соціальна допомога відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

Для визначення права на соціальну допомогу застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:
* особам з інвалідністю I групи, жінкам, яким присвоєно звання "Мати-героїня", на одну дитину померлого годувальника - 100 відсотків, на двох дітей - 120 відсотків, на трьох і більше дітей - 150 відсотків;
* особам з інвалідністю II групи - 80%
* особам з інвалідністю III групи - 60%
* священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»] обіймали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні і легалізованих відповідно до законодавства, за наявності архівних документів відповідних державних органів і релігійних організацій або інформації від свідків, що підтверджують факт такої роботи - 50%
* чоловікам, які досягли віку 63 років, жінкам — 58 років -30%

=== Ким призначається допомога ===

Соціальна допомога призначається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення).

=== Необхідні документи ===

# заява за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.
# під час подання заяви пред’являється паспорт громадянина України, трудова книжка та довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики (у разі потреби);
# копія рішення суду про визнання особи недієздатною (для недієздатної особи);
# копія рішення про призначення опікуна (для недієздатної особи, якій призначено опікуна);
# копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу, який виконує функції опікуна над особою (для недієздатної особи, опікуна якій не призначено);
# копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідчення біженця або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання (у разі потреби);
# копія довідки про реєстрацію місця проживання.

Бездомні особи замість довідки про склад сім’ї подають довідку про місце проживання або місце перебування, яка видається центром обліку бездомних осіб, де вони перебувають на обліку, або закладом соціального захисту для бездомних осіб, де їм надається тимчасовий притулок.

'''Для призначення соціальної допомоги дітям померлого годувальника додатково подаються:'''
* копія свідоцтва про народження або паспорта громадянина України особи, якій призначається соціальна допомога, з пред’явленням оригіналу;
* копія довідки (за наявності) про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, якій призначається допомога (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмiтку в паспорті), з пред’явленням оригіналу;
* копії документів, що засвідчують родинні відносини члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності);
* копія свідоцтва про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим з пред’явленням оригіналу;
* довідка загальноосвітнього навчального закладу системи загальної середньої освіти, професійно-технічного, вищого навчального закладу про те, що дитина навчається за денною формою навчання (у разі потреби).
''Для призначення соціальної допомоги заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.''

Якщо особа, якій призначається соціальна допомога, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою, за місцезнаходженням таких закладів (місцем проживання особи).

Органи соціального захисту населення в разі потреби додають до заяви витяг з акта огляду, одержаний ними від медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

У разі звернення за призначенням соціальної допомоги замість пенсії по інвалідності, органи соціального захисту населення додають до заяви видану органом, який призначає пенсію, довідку-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності та витяг з акта огляду МСЕК (у таких випадках в архівних справах одержувачів пенсії залишається копія витягу з акта огляду).

=== Призначення допомоги ===

Соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою.

У разі, коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”] або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”] або встановлення МСЕК інвалідності особі.

Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.

''Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення заяви'' з усіма необхідними документами. У разі коли заява про призначення відповідної допомоги з усіма необхідними документами надсилається поштою, днем звернення вважається дата на поштовому штемпелі з місця відправлення заяви. У разі коли до заяви про призначення соціальної допомоги додано не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи необхідно додати. У разі подання решти документів не пізніше трьох місяців з дня і відправлення повідомлення про необхідність їх подання днем звернення вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення соціальної допомоги.

''Соціальна допомога призначається довічно особам, які досягли віку, встановленого статтею 1'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”].

У разі зміни групи інвалідності соціальна допомога у новому розмірі призначається з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, і з місяця, що настає за тим, у якому встановлено нову групу інвалідності, - у разі зменшення розміру допомоги. Перерахунок розміру соціальної допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності органи соціального захисту населення здійснюють на підставі витягу з акта огляду в МСЕК без подання заяви одержувачем.

У такому ж порядку здійснюється перерахунок соціальної допомоги у разі встановлення особі інвалідності в період одержання допомоги.

== ПЕНСІЯ ПО ВТРАТІ ГОДУВАЛЬНИКА ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003р], пенсія по втраті годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсія по втраті годувальника призначається незалежно від того, чи били вони на утриманні годувальника.

Членами сім'ї, які були на утриманні померлого годувальника, вважаються особи, які:
# були на повному утриманні померлого годувальника;
# одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом коштів для існування.
# Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом коштів для існування, але які й самі одержували пенсію, за бажанням мають право перейти на пенсію по втраті годувальника .

Усиновлені діти мають право на пенсію по втраті годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка мають право на пенсію по втраті годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. За неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію по втраті годувальника, зберігається це право і в разі їх усиновлення. Так само положення Закону, які стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою за рішенням суду.

=== Необхідні документи ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій] відповідно до затверджено постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005г. за № 1566/ 11846. Згідно з цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядком] заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

=== Призначення пенсії ===

'''Необхідний страховий стаж:''' обов'язковою умовою для призначення пенсій по втраті годувальника за нормами згаданого Закону є наявність страхового стажу померлого годувальника від одного до п'ятнадцяти років залежно від віку на момент смерті. Згідно статті 32 Закону кількість необхідного страхового стажу померлого годувальника має бути таким, яке було б йому необхідно для призначення пенсії по третій групі інвалідності. Якщо годувальник помер : ''для осіб з інвалідністю I групи:''
* до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
* від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
* від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
* від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
* від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
* від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
* від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;
* від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
* від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
* від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

''для осіб з інвалідністю II та III груп:''
* до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
* від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
* від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
* від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
* від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
* від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
* від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
* від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
* від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
* від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
* від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
* від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
* від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
* від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

=== Розмір пенсій по втраті годувальника: ===

Пенсія по втраті годувальника залежно від кількості утриманців призначається в таких розмірах:
* на одного непрацездатного члена – 50 % від пенсії за віком померлого годувальника,
* на двох і більше непрацездатних членів сім'ї – 100 % від пенсії за віком, померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, з якого обчислюється його розмір пенсії за віком, крім наявного страхового стажу, зараховується так само період з дня смерті до встановленого Законом пенсійного віку померлого.

=== Період, на який призначається пенсія по втраті годувальника. ===

Даний вид пенсії призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку – довічно.

'''Непрацездатними членами сім'ї вважаються:'''
* чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку;
* чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків, брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника, незалежно від віку чи працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за дитиною померлого годувальника до досягнення нею 8 років;
* діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), що не досягли 18-річного віку або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Неповнолітнім дітям виплата пенсії проводиться включно по місяць досягнення повноліття.

=== Право на отримання пенсії по втраті годувальника після досягнення повноліття ===

Після досягнення повноліття право на отримання пенсії по втраті годувальника мають діти померлого годувальника при дотриманні певних умов, а саме:
* якщо вони навчаються на денній формі навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти (школа, ліцей і т.д.);
* якщо вони навчаються на денній формі навчання у професійно-технічних або вищих навчальних закладах до закінчення таких навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;
* діти-сироти, тобто у яких померли обоє батьків, до досягнення ними 23 років незалежно від факту навчання, роботи і т.д.

=== Виділення частки пенсії ===

Виділення частки пенсії: на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію по втраті годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частина, яка виплачується окремо. Виділення частини пенсії провадиться з першого числа місяця, який настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення частини пенсії. Діти, яким виповнилося 18 років і вони продовжують вчитися (дивись вище), повинні з'явитися до органу ПФУ з копією паспорта, ідентифікаційного коду та довідкою з місця навчання для подачі заяви на виділення їх частки пенсії.

== ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ З ДИТИНСТВА ТА ДІТЯМ З ІНВАЛІДНІСТЮ ==

Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#Text Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”] право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

=== Розмір державної соціальної допомоги ===

Розміри допомоги у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
* особам з інвалідністю з дитинства I групи -100%
* особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80%
* особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60%
* на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70%

'''Особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі:'''

* особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи - 75%
* особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи - 50%
* одиноким особам з інвалідністю з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

'''Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А встановлюється в розмірі:'''
* на дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 6 років - в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
* на дитину з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років - в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

'''Надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі:'''
* на дитину з інвалідністю віком до 6 років - в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
* на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

При визначенні розмірів надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

=== Порядок та умови призначення соціальної допомоги ===

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров'я у 3-денний строк зобов'язані надіслати копії акта огляду особи з інвалідністю з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною з інвалідністю до місцевої державної адміністрації за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю. Не пізніше 10 днів після надходження документів, місцева державна адміністрація зобов’язана у письмовій формі повідомити особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання. За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги місцева державна адміністрація зобов’язана попередити у письмовій формі особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про причину припинення її виплати.

=== Необхідні документи ===

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи:
* про вік і місце проживання дитини з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю;

* документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву;

* довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.
Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування. Один із непрацюючих батьків, усиновителів, опікун або піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем проживання. Місцева державна адміністрація, яка прийняла заяву про призначення державної соціальної допомоги, видає заявнику розписку про прийом заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийому заяви. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами. Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У тих випадках, коли до заяви додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3-х місяців з дня одержання повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому або відправлення заяви про призначення такої допомоги. Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

=== Здійснення виплат соціальної допомоги ===

Державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного ним заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

=== Строк на який призначається соціальна допомога ===

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку. У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомога у новому розмірі виплачується особі з інвалідністю з дитинства з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, але з місяця, наступного за тим, в якому встановлена нова група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги. Якщо дитина з інвалідністю, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, по досягненні 18-річного віку визнана особою з інвалідністю з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за її заявою (недієздатним - за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру допомоги, але з місяця, наступного за тим, в якому дитині з інвалідністю встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги. Виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. Якщо строк перегляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особу з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

== Додатково ==
'''Додатково дивись:'''
* [[Призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка не набула права на пенсійні виплати]]
* [[Порядок виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів]]
[[Категорія: Призначення пенсії]]
[[Категорія: Перерахунок пенсії]]
[[Категорія: Припинення виплати пенсії]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту

2021-04-30T11:37:33Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]

== Загальні положення ==
'''Договір про споживчий кредит''' - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).]

'''Споживач''' - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»]). '''Споживчий кредит''' - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 п. 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).] Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав, в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text частини 1, 2 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»]).

== Умови договору про споживчий кредит ==
'''Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»] у договорі про споживчий кредит зазначаються:'''
# найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
# тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
# загальний розмір наданого кредиту;
# порядок та умови надання кредиту;
# строк, на який надається кредит;
# необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
# види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
# процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
# реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;
# порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
# інформація про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
# порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
# порядок дострокового повернення кредиту;
# відповідальність сторін за порушення умов договору;
# право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

'''УВАГА! Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.'''

'''З 14 липня 2021 року''' вводяться в дію наступні положення '''статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»''':

Кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, '''якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право''' кредитодавця, нового кредитора.

Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія має право звертатися до третіх осіб у порядку та на умовах, передбачених статтею 25 цього Закону, з метою інформування про необхідність виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, '''якщо таке право прямо передбачено умовами договору про споживчий кредит''', а у разі якщо такий договір укладається шляхом приєднання - '''в індивідуальній частині договору'''.

'''Умови договору про споживчий кредит повинні передбачати''' заборону кредитодавцю, новому кредитору, колекторській компанії повідомляти інформацію про укладення споживачем договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір особам, які не є стороною цього договору. Така заборона не поширюється на випадки повідомлення зазначеної інформації представникам, спадкоємцям, поручителям, майновим поручителям споживача, третім особам, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, а також на випадки передачі інформації про прострочену заборгованість близьким особам споживача із дотриманням вимог частини шостої статті 25 цього Закону, '''за умови наявності у договорі про споживчий кредит волевиявлення споживача щодо передачі зазначеної інформації.''' У разі якщо такий договір укладається шляхом приєднання, зазначене волевиявлення повинно міститися '''в індивідуальній частині договору.'''

Таким чином, після введення вказаних положень закону в дію '''з 14 липня 2021 року''' рекомендуємо '''уважно''' ознайомлюватися з договором споживчого кредиту, а у разі якщо такий договір укладається шляхом приєднання - з індивідуальною частиною договору, щодо '''наявності в кредитора права''' залучати колекторську компанію та звертатися до третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання споживачем зобов’язань покладених на нього договором.

Крім того, звертайте увагу на '''наявність у договорі про споживчий кредит пунктів стосовно волевиявлення споживача щодо передачі зазначеної інформації''' про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір '''особам, які не є стороною цього договору.'''

У випадку якщо в договорі споживчого кредиту будуть наявні пункти стосовно наявності в кредитора права залучати колекторську компанію, звертатися до третіх осіб та передавати їм вищевказану інформацію, в наступному '''захист прав споживача може бути значно ускладнений.'''

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
* Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

* Споживач НЕ зобов’язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
* Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін.
* Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
* Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні закону.
* Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»], є нікчемною.
'''Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту:'''
# такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем '''протягом тридцяти календарних днів;'''
# за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - '''шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця'''.
# якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
# якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.
'''При цьому кредитодавцю забороняється:'''
* надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;
* вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;
* зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;
* вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;
* звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;
* вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;
* вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

== Реструктуризація заборгованості за договором про надання споживчого кредиту ==
Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. '''Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:'''
# надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту '''на строк не більше трьох років;'''
# продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;
# зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;
# поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на:
# зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;
# зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.
Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором '''протягом трьох років з дня реструктуризації боргу,''' комерційний банк має право на щорічне '''зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років''' з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.

== Форма договору про споживчий кредит ==
У відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»] '''договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них:'''
* укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством);
* кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього;
* примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами;
* примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит;
* обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

== Укладення договору про споживчий кредит ==
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування», а саме наступним чином.

'''По-перше.''' Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит, на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

'''По-друге.''' Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

'''По-третє.''' У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством, зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - у письмовій формі.

'''Зверніть увагу:'''
* НЕ вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).
* Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.

== Право споживача на відмову від договору про споживчий кредит ==
У статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 15 Закону України «Про споживче кредитування»] передбачено, що споживач має право відмовитись від договору про споживчий кредит.

Відмовитись від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, '''можна протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит.'''

'''Для цього необхідно:'''
# Повідомити кредитодавця про намір відмовитись від договору у письмовій формі ''(у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством)'' до закінчення встановленого строку. Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій.
# Протягом '''семи календарних днів''' з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов’язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. При цьому Споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв’язку з відмовою від договору про споживчий кредит.
# Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, що були визначені як обов’язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові чи супутні послуги, '''не пізніш як протягом 14 календарних днів''' з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.
'''Право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо:'''
# договорів про споживчий кредит, виконання зобов’язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів);
# споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від договору про споживчий кредит.

== Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит ==
Споживач, який порушив своє зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

'''У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним:'''
* '''НЕ може''' перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;
* '''НЕ може''' бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
'''Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит:'''
* '''НЕ може''' перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором;
* '''НЕ може''' бути збільшена за домовленістю сторін.
{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені). (пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закону України "Про споживче кредитування"])
|}

== Куди звернутися ==
'''Відповідно до чинного законодавства України за захистом порушених прав можна звернутися до:'''
# Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ;
# суду;
# місцевих державних адміністрацій;
# органів місцевого самоврядування;
# органів виконавчої влади.

== Судовий захист прав споживачів ==
Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

== Додатково дивись також: ==
* [[Захист прав споживачів кредитних послуг]]
* [[Реструктуризація боргу за кредитним договором]]
* [[Стягнення боргу за онлайн кредитом]]
[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Банківське право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]
<references />

Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту

2021-04-30T11:35:29Z

Volodymyr.letuchyi: Додано зауваження щодо умов договору споживчого кредиту

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]

== Загальні положення ==
'''Договір про споживчий кредит''' - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).]

'''Споживач''' - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»]). '''Споживчий кредит''' - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 п. 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).] Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав, в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм (частини 1, 2 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text]</ref>).

== Умови договору про споживчий кредит ==
'''Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»] у договорі про споживчий кредит зазначаються:'''
# найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
# тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
# загальний розмір наданого кредиту;
# порядок та умови надання кредиту;
# строк, на який надається кредит;
# необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
# види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
# процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
# реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;
# порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
# інформація про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
# порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
# порядок дострокового повернення кредиту;
# відповідальність сторін за порушення умов договору;
# право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

'''УВАГА! Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.'''

'''З 14 липня 2021 року''' вводяться в дію наступні положення '''статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»''':

Кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, '''якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право''' кредитодавця, нового кредитора.

Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія має право звертатися до третіх осіб у порядку та на умовах, передбачених статтею 25 цього Закону, з метою інформування про необхідність виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, '''якщо таке право прямо передбачено умовами договору про споживчий кредит''', а у разі якщо такий договір укладається шляхом приєднання - '''в індивідуальній частині договору'''.

'''Умови договору про споживчий кредит повинні передбачати''' заборону кредитодавцю, новому кредитору, колекторській компанії повідомляти інформацію про укладення споживачем договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір особам, які не є стороною цього договору. Така заборона не поширюється на випадки повідомлення зазначеної інформації представникам, спадкоємцям, поручителям, майновим поручителям споживача, третім особам, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, а також на випадки передачі інформації про прострочену заборгованість близьким особам споживача із дотриманням вимог частини шостої статті 25 цього Закону, '''за умови наявності у договорі про споживчий кредит волевиявлення споживача щодо передачі зазначеної інформації.''' У разі якщо такий договір укладається шляхом приєднання, зазначене волевиявлення повинно міститися '''в індивідуальній частині договору.'''

Таким чином, після введення вказаних положень закону в дію '''з 14 липня 2021 року''' рекомендуємо '''уважно''' ознайомлюватися з договором споживчого кредиту, а у разі якщо такий договір укладається шляхом приєднання - з індивідуальною частиною договору, щодо '''наявності в кредитора права''' залучати колекторську компанію та звертатися до третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання споживачем зобов’язань покладених на нього договором.

Крім того, звертайте увагу на '''наявність у договорі про споживчий кредит пунктів стосовно волевиявлення споживача щодо передачі зазначеної інформації''' про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір '''особам, які не є стороною цього договору.'''

У випадку якщо в договорі споживчого кредиту будуть наявні пункти стосовно наявності в кредитора права залучати колекторську компанію, звертатися до третіх осіб та передавати їм вищевказану інформацію, в наступному '''захист прав споживача може бути значно ускладнений.'''

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
* Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

* Споживач НЕ зобов’язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
* Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін.
* Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
* Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні закону.
* Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»], є нікчемною.
'''Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту:'''
# такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем '''протягом тридцяти календарних днів;'''
# за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - '''шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця'''.
# якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
# якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.
'''При цьому кредитодавцю забороняється:'''
* надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;
* вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;
* зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;
* вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;
* звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;
* вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;
* вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

== Реструктуризація заборгованості за договором про надання споживчого кредиту ==
Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. '''Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:'''
# надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту '''на строк не більше трьох років;'''
# продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;
# зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;
# поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на:
# зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;
# зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.
Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором '''протягом трьох років з дня реструктуризації боргу,''' комерційний банк має право на щорічне '''зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років''' з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.

== Форма договору про споживчий кредит ==
У відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»] '''договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них:'''
* укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством);
* кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього;
* примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами;
* примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит;
* обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

== Укладення договору про споживчий кредит ==
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування», а саме наступним чином.

'''По-перше.''' Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит, на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

'''По-друге.''' Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

'''По-третє.''' У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством, зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - у письмовій формі.

'''Зверніть увагу:'''
* НЕ вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).
* Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.

== Право споживача на відмову від договору про споживчий кредит ==
У статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 15 Закону України «Про споживче кредитування»] передбачено, що споживач має право відмовитись від договору про споживчий кредит.

Відмовитись від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, '''можна протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит.'''

'''Для цього необхідно:'''
# Повідомити кредитодавця про намір відмовитись від договору у письмовій формі ''(у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством)'' до закінчення встановленого строку. Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій.
# Протягом '''семи календарних днів''' з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов’язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. При цьому Споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв’язку з відмовою від договору про споживчий кредит.
# Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, що були визначені як обов’язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові чи супутні послуги, '''не пізніш як протягом 14 календарних днів''' з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.
'''Право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо:'''
# договорів про споживчий кредит, виконання зобов’язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів);
# споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від договору про споживчий кредит.

== Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит ==
Споживач, який порушив своє зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

'''У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним:'''
* '''НЕ може''' перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;
* '''НЕ може''' бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
'''Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит:'''
* '''НЕ може''' перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором;
* '''НЕ може''' бути збільшена за домовленістю сторін.
{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені). (пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закону України "Про споживче кредитування"])
|}

== Куди звернутися ==
'''Відповідно до чинного законодавства України за захистом порушених прав можна звернутися до:'''
# Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ;
# суду;
# місцевих державних адміністрацій;
# органів місцевого самоврядування;
# органів виконавчої влади.

== Судовий захист прав споживачів ==
Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

== Додатково дивись також: ==
* [[Захист прав споживачів кредитних послуг]]
* [[Реструктуризація боргу за кредитним договором]]
* [[Стягнення боргу за онлайн кредитом]]
[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Банківське право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Порядок оформлення запрошення іноземцям та особам без громадянства на отримання візи для в’їзду в Україну

2021-03-31T09:29:05Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/118-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 118 "Про затвердження Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_083 Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації підписана урядами обох країн 16.01.1997 року та ратифікована Україною 10.03.1997 року]

== Поняття ==
[[Файл:Зразок нотаріально посвідченого запрошення для в’їзду в Україну.jpg|250px|thumb|right|Зразок нотаріально посвідченого запрошення на отримання візи для в’їзду в Україну для іноземців та осіб без громадянства]]

'''Запрошення''' іноземця та особи без громадянства від фізичної особи – це нотаріально посвідчена заява, яка є підставою для оформлення в дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном короткострокової візи типу С для в’їзду в Україну.

Короткострокова віза передбачає, що іноземці та особи без громадянства з країн, з якими відповідно до міжнародних договорів чи законодавства України встановлено візовий порядок в’їзду в Україну, перебуватимуть в Україні протягом строку, ''не перевищуватиме 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду''.

== Хто може звернутися ==
За оформленням запрошення може звернутися ''приймаюча сторона'' - зареєстровані в установленому порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій (далі - юридичні особи), а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв'язку з навчанням, стажуванням, роботою або на інших законних підставах та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства (далі - фізичні особи).

== Куди звернутися ==
16 квітня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 118 "Про затвердження Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію". Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 Правил оформлення віз підставою для оформлення короткострокової візи є, зокрема, запрошення зареєстрованої в Україні юридичної особи, оформлене на офіційному бланку, або нотаріально посвідчене запрошення фізичної особи.

Отже, з 16 квітня 2017 року оформлене Державної міграційної служби України запрошення іноземцям та особам без громадянства на отримання візи для в’їзду в Україну не є підставою для оформлення короткострокової візи для в’їзду в Україну.

Таким чином, '''фізичній особі для оформлення такого запрошення необхідно звернутися до нотаріуса.'''

В свою чергу, юридичній особі для оформлення такого запрошення необхідно звернутися до територіального органу чи підрозділу Державної міграційної служби України за місцем своєї реєстрації.

== Перелік необхідних документів ==
Для оформлення запрошення '''фізична особа''' подає до нотаріуса такі документи:
# паспортний документ, якщо приймаючою стороною є громадянин України (після пред'явлення повертається) та копію його сторінок з особистими даними (1, 2 сторінки та сторінка з адресою реєстрації, або ID-картки та витягу Єдиного державного демографічного реєстру);
# посвідку на постійне чи тимчасове проживання, якщо приймаючою стороною є іноземець чи особа без громадянства (після пред'явлення повертається) та копію її сторінок з особистими даними;
# копію сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними особи, що запрошується, з перекладом українською мовою, засвідченим у встановленому порядку;
# інформацію, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення фізичної особи для виконання свого зобов’язання взяти на себе можливі витрати, пов’язані з перебуванням та виїздом з України запрошеної особи.
Для оформлення запрошення '''юридична особа''' подає до територіального органу чи підрозділу Державної міграційної служби України за місцем своєї реєстрації такі документи:
# клопотання юридичної особи для оформлення запрошення іноземцю чи особі без громадянства на отримання візи для в’їзду в Україну;
# копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
# копію розпорядчого документа (наказу, витягу з протоколу, доручення) про призначення працівників, які відповідають за оформлення документів іноземцям та особам без громадянства, засвідчену в установленому законодавством порядку;
# паспортний документ (після пред'явлення повертається) та копію його сторінок з особистими даними керівника юридичної особи чи уповноваженої особи;
# копію сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними особи, що запрошується, з перекладом українською мовою, засвідченим у встановленому порядку;
# інформацію, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення юридичної особи для виконання свого зобов’язання взяти на себе можливі витрати, пов’язані з перебуванням та виїздом з України запрошеної особи.

== Вартість послуги ==
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" вартість запрошення '''юридичним особам''' для отримання візових документів на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства '''169 грн. 70 коп.'''

В свою чергу, контактні дані приватних нотаріусів, які нотаріально посвідчують запрошення фізичним особам для отримання візових документів на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства, а також вартість відповідних послуг можна знайти, зокрема, в інтернеті.

== Підстави для відмови ==
Підставою для відмови є ''відсутність одного з документів,'' необхідних для оформлення запрошення. У разі відмови в оформленні запрошення територіальний орган чи підрозділ Державної міграційної служби України, який прийняв таке рішення, протягом п'яти робочих днів направляє приймаючій стороні письмове повідомлення із зазначенням підстав відмови.

== Строк дії запрошення ==
Запрошення, як правило, видається строком дії на шість місяців або інший строк від дати його оформлення (протягом цього строку іноземець чи особа без громадянства може звернутися до дипломатичного представництва або консульської установи України за оформленням короткострокової візи).

== Корисні посилання ==
* [http://dmsu.gov.ua Державна міграційна служба України]
* [https://igov.org.ua Портал державних послуг] 

[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Договір іпотеки

2021-03-29T09:38:42Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку]"
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/979-15 Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3273-15 Закон України "Про іпотечні облігації"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0071323-11 Роз’яснення Міністерства юстиції України від 13 грудня 2011 року "Особливості посвідчення договору іпотеки"]

== Загальні поняття ==
'''Іпотека''' - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Законом України «Про іпотеку»].

'''Договір іпотеки''' – цивільно-правова угода про заставу нерухомого майна, для рішення житлових проблем, предметом застави звичайно виступає житловий будинок або квартира.

== Сторони договору іпотеки ==
Сторонами в іпотечному договорі є іпотекодавець та іпотекодержатель.

'''Іпотекодавець''' – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем.

'''Іпотекодавцем''' може бути як боржник так і його майновий поручитель:
* майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку власне нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання третьої особи – боржника за договором, яким встановлено основне зобов'язання;
* боржник - це особа, яка передає в іпотеку власне нерухоме майно для забезпечення виконання власних зобов'язань за договором, яким встановлено основне зобов'язання.
Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням.
Іпотекодавцем та іпотекодержателем за іпотечним договором можуть виступати фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи та держава в особі уповноважених органів.
Фізичні і юридичні особи для укладення іпотечного договору повинні мати повну цивільну дієздатність. 
Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

== Істотні умови договору іпотеки ==
Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: I. 1. для іпотекодавця та іпотекодержателя - ''юридичних осіб'' відомості про:
* для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
* для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
2. для іпотекодавця та іпотекодержателя - ''фізичних осіб'' відомості про:
* для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
* для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
II. зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; III. опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; IV. посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

== Предмет іпотеки ==
Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
* нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
* нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
* нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення (відповідно до статті 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]) в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (частина третя статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text 5 Закону України «Про іпотеку»]). Іпотека також поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для забезпечення виконання основного зобов'язання вважається нерухомим майном.

'''Не може бути предметом іпотеки:''' вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право на отримання аліментів тощо);
об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

== Форма іпотечного договору ==
'''Іпотечний договір''' укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню

Відповідно до частини першої ст. 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має свої наслідком визнання такого договору нікчемним. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, посвідчується за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.

== Державна реєстрація іпотеки ==
Відповідно до ч. 1 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закону України "Про іпотеку"] обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень], затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Державна реєстрація іпотеки проводиться з метою встановлення пріоритету, тобто переважного права іпотекодержателя перед іншими особами задовольнити свої вимоги першим за рахунок майна переданого в іпотеку. У разі недотримання умови про державну реєстрацію іпотеки іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється особою , на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, шляхом внесення відповідних відомостей до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Державного реєстру речових прав на нерухоме майно] на підставі повідомлення іпотекодержателя.

== Виконання умов договору ==
Позичальник іпотечного кредиту має право проживати в закладеному будинку або квартирі, а так само зареєструвати на цій житловій площі всіх членів родини. Іпотекодавець має право на проведення перепланування, передачу в оренду або продаж закладеного нерухомого майна виключно на підставі згоди іпотекодержателя. Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стану, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/481-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 481 "Про внесення змін до Правил реєстрації місця проживання"] передбачено, що в разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань, для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.

== Припинення іпотеки. Визнання недійсним іпотечного договору ==
'''Підстави припинення іпотеки:'''
# припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
# реалізації предмета іпотеки відповідно до закону;
# набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
# визнання іпотечного договору недійсним;
# знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
# з інших підстав, передбачених законом.
Особливу увагу слід звернути на випадок припинення іпотеки у разі набуття права власності на предмет іпотеки. В тому випадку, коли іпотекодавцем за іпотечним договором виступав майновий поручитель, останній набуває права кредитора за основним зобов’язанням. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Також слід звернути увагу, що у разі смерті іпотекодавця виконання умов договору іпотеки не припиняється, Цивільним кодексом України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, і має всі його права, несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умова, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78215412 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17] (відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого з власників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і надає іншому з співвласників право оспорити договір з підстав його недійсності).

Велика Палата Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82997488 постанові від 19 червня 2019 року по справі № 643/17966/14-ц] дійшла висновку, що у разі передачі в іпотеку багатоквартирного житлового будинку в цілому, а не окремої квартири у ньому, то таке житлове приміщення - квартира, як і інші нежитлові та допоміжні приміщення, що знаходяться у ньому, не можна вважати відокремленими предметами іпотеки, на які може бути звернуто стягнення, як на самостійні об`єкти нерухомого майна. За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду підтримала правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження 6-1582цс16), у яких зазначено, що '''неможливо звернути стягнення на квартиру''' як на частину об`єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) '''в разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки будинку у цілому, а не окремих квартир.'''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84152991 постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 711/4556/16-ц] зазначено, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання '''за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки,''' які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).

Великою Палатою Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89819777 постанові від 19 травня 2020 року по справі № 361/7543/17] зауважено, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства '''не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки''' та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням '''шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки''' у спосіб, передбачений законодавством. З метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині Верховний Суд зазначив, що звернення '''стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором''', а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія: Нотаріат]]
{| class="wikitable"
|-

|}

Захист персональних даних

2021-03-29T08:16:27Z

Volodymyr.letuchyi:

== Нормативна база ==
# [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України "Про доступ до публічної інформації"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14/paran11#n11 Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 року № 1/02-14 "Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0076323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 21 грудня 2011 року "Деякі питання практичного застосування Закону України "Про захист персональних даних""]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-14 Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 року "Роз'яснення до Типового порядку обробки персональних даних"]

== Поняття "персональні дані" ==
'''''Персональні дані''''' - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
{| class="wikitable"
|-
| '''''До відома:''''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0076323-11 роз'яснення Міністерства юстиції України від 21 грудня 2011 року "Деякі питання практичного застосування Закону України "Про захист персональних даних"]
|}

== Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними ==
Згідно з положеннями статті 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"] суб'єктом персональних даних є фізична особа, персональні дані якої обробляються і яка має право:
# знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
# отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
# на доступ до своїх персональних даних;
# отримувати '''не пізніш як за 30 календарних днів''' з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
# пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
# пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
# на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
# звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
# застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;
# вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
# відкликати згоду на обробку персональних даних;
# знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
# на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
'''''Володільцем чи розпорядником''''' персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

'''''Розпорядником персональних даних''''', володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Володілець персональних даних може доручити обробку персональних даних розпоряднику персональних даних відповідно до договору, укладеного в письмовій формі. 
'''Розпорядник''' персональних даних може обробляти персональні дані лише з метою і в обсязі, визначених у договорі. 
'''''Третьою особою''''' є будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних.

== Об'єкти захисту ==
Відповідно до статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"] об’єктами захисту є персональні дані.

Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

'''Не є конфіденційною''' '''інформацією''' персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", '''не належать до інформації з обмеженим доступом,''' крім відомостей, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

'''Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація''' про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".]

Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.

== Обробка персональних даних ==
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Обробка персональних даних здійснюється за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-14 згодою суб'єкта персональних даних] ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-14 ''роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 року "Роз'яснення до Типового порядку обробки персональних даних"'']), тобто за добровільним волевиявленням фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловленим у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.

'''Обробка даних про фізичну особу без її згоди ''не допускається''''', крім випадків, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, або якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту його життєво важливих інтересів. У такому випадку обробляти персональні дані без згоди суб'єкта персональних даних можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.
=== Підстави для обробки персональних даних: ===
# згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
# дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
# укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних;
# захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних;
# необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
# необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб'єкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес (стаття 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).

== Які дії можуть вчинятися під час обробки персональних даних? ==
I. '''''Збирання:''''' суб'єкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані:
# в момент збору персональних даних, якщо персональні дані збираються у суб'єкта персональних даних;
# в інших випадках протягом 30 робочих днів з дня збору персональних даних.
II. '''''Накопичення персональних даних''''' - дії щодо поєднання та систематизації відомостей про фізичну особу чи групу фізичних осіб або внесення цих даних до бази персональних даних. III. '''''Зберігання персональних даних''''' - дії щодо забезпечення їх цілісності та відповідного режиму доступу до них. IV. '''''Поширення персональних даних''''' - дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

== Підстави для видалення або знищення персональних даних ==
'''Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:'''
# закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
# припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
# видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
# набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних (стаття 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону], підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

== Порядок доступу до персональних даних ==
Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб’єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Законом України "Про доступ до публічної інформації"], крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог Закону або неспроможна їх забезпечити.

Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закону України "Про доступ до публічної інформації"] щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних.

Строк вивчення запиту на предмет його задоволення '''не може перевищувати 10 робочих днів''' з дня його надходження. Протягом цього строку володілець персональних даних доводить до відома особи, яка подає запит, що запит буде задоволено або відповідні персональні дані не підлягають наданню, із зазначенням підстави, визначеної у відповідному нормативно-правовому акті. Запит задовольняється '''протягом 30 календарних днів''' з дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.

Суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, за умови надання інформації, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника), - крім випадків, установлених законом.

== Відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних ==
=== Адміністративна відповідальність===
Громадяни, посадові особи, громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності притягуються до '''адміністративної відповідальності''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 18839 Кодексу України про адміністративні правопорушення]) за вчинення таких правопорушень:
# неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб’єкта персональних даних про його права у зв'язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються;
# неповідомлення або несвоєчасне повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних про зміну відомостей, що подаються для державної реєстрації бази персональних даних;
# ухилення від державної реєстрації бази персональних даних;
# недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них;
# невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних.

{| class="wikitable"
|-
| У разі наявності складу адміністративного провопорушення треба звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а саме до спеціально уповноваженого органу державної влади з питань захисту персональних даних.
|}
=== Кримінальна відповідальність ===
За порушення недоторканості приватного життя, а саме за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації винна особа притягується до '''кримінальної відповідальності (стаття 182 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).'''

[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]