WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Захист прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників

2023-11-10T07:49:59Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база: ==

* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»]
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]

Відповідно до ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+1#w1_1 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]'' '''діти, позбавлені батьківського піклування''', - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, '''відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства''', розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та безпритульні діти.

За приписами ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+52#w2_1 частини 2 статті 52 Конституції України]'' утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

До набрання чинності Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»] від 12.01.2023року, питання захисту прав дитини, у разі, якщо до батьків застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як затримання та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було фактично неврегульованим. У такій ситуації дитина нейчастіше залишається без піклування батьків та зазнає негативного психо-емоційного впливу. Отже саме у цей час захист інтересів дитини потребує особливої уваги з боку держави.

Вівдповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+6#w1_6 ч.1 ст. 6 ''ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»''] за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

   Згідно п.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82+4#w1_15 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини особи], якім стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Орган опіки та піклування повинен з’ясувати іншу інформацію щодо дитини та вжити заходів щодо забезпечення її прав і інтересів. Однак жодна з чинних норм не передбачала обов’язок службових осіб, уповноважених на затримання особи, слідчого, прокурора інфоромувати органи опіки та піклування про дитину, яка внаслідок таких процесуальних дій залишалася без догляду та піклування батьків.

   [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] доповнено нормами, що передбачають обов’язкове повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліціїї та органу опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування та необхідність вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини у таких випадках:

   У разі затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, уповноважена службова особа, яка затримала особу, повинна негайно повідомити відповідні органи про факт залишення дитини без батьківського піклування. відомості про дату і точний час повідомлення зазначаються у протоколі затримання ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+191#w2_1 ч.9 ст. 191 КПК України])

   Такий саме порядок встановлений для уповноваженої на затримання службової особи у разі затримання особи без дозволу суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+213#w2_1 ч.6 ст.213 КПК України])

   У разі, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважені органи, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Крім того, після отримання такої інформації, зазначені службові особи зобов’язані повідомити наведену інформацію про місце проживання (перебування) дитини підозрюваного, обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+194#w2_1 ч.9 ст.194 КПК України]).

   У разі вирішення питання про застосування запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, та після застосування судом запобіжних заходів у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом або поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, у разі наявності на утриманні у такої особи дитини, яка залишається без батьківського піклування, прокурор повинен негайно проінформувати уповноважені органи, а про вжиті заходи – затриманого та суд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+508#w2_1 ч.4 ст.508 КПК України]).

   У разі наявності на утриманні особи, стосовно якої слідчим суддею розглядається клопотання про застосування тимчасового арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+583#w2_1 ч.11 ст.583 КПК України]) або екстрадиційного арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+584#w2_1 ч.15 ст.584 КПК України]), дитини, яка залишається без батьківського піклування, слідчий суддя зобов’язує прокурора негайно повідомити уповноважені органи, про що зазначається в ухвалі суду.

   Дітям, батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді, відповідно до п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+24#n96 .7 ст.24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини], надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у:

* сім’ю родичів, знайомих;
* сім’ю патронатного вихователя;
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* центр соціальної підтримки дітей та сімей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення;
* стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей;
* стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг.

Захист прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників

2023-11-10T07:32:37Z

Volodymyr.antontsev: Створена сторінка: == Нормативна база: == * Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників» * Закон У...

== Нормативна база: ==

* Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»
* Закон України «Про охорону дитинства»
* Конвенція про права дитини
* Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
* Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
* Конституція України

Відповідно до ''ст. 1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»'' '''діти, позбавлені батьківського піклування''', - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, '''відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства''', розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та безпритульні діти.

За приписами ''частини 2 статті 52 Конституції України'' утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

До набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників» від 12.01.2023року, питання захисту прав дитини, у разі, якщо до батьків застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як затримання та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було фактично неврегульованим. У такій ситуації дитина нейчастіше залишається без піклування батьків та зазнає негативного психо-емоційного впливу. Отже саме у цей час захист інтересів дитини потребує особливої уваги з боку держави.

Вівдповідно до ч.1 ст. 6 ''ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»'' за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

   Згідно п.4 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини особи, якім стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Орган опіки та піклування повинен з’ясувати іншу інформацію щодо дитини та вжити заходів щодо забезпечення її прав і інтересів. Однак жодна з чинних норм не передбачала обов’язок службових осіб, уповноважених на затримання особи, слідчого, прокурора інфоромувати органи опіки та піклування про дитину, яка внаслідок таких процесуальних дій залишалася без догляду та піклування батьків.

   КПК України доповнено нормами, що передбачають обов’язкове повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліціїї та органу опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування та необхідність вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини у таких випадках:

   У разі затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, уповноважена службова особа, яка затримала особу, повинна негайно повідомити відповідні органи про факт залишення дитини без батьківського піклування. Відомості про дату і точний час повідомлення зазначаються у протоколі затримання ( ч.9 ст. 191 КПК України)

   Такий саме порядок встановлений для уповноваженої на затримання службової особи у разі затримання особи без дозволу суду (ч.6 ст.213 КПК України)

   У разі, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважені органи, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Крім того, після отримання такої інформації, зазначені службові особи зобов’язані повідомити наведену інформацію про місце проживання (перебування) дитини підозрюваного, обвинуваченого (ч.9 ст.194 КПК України).

   У разі вирішення питання про застосування запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, та після застосування судом запобіжних заходів у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом або поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, у разі наявності на утриманні у такої особи дитини, яка залишається без батьківського піклування, прокурор повинен негайно проінформувати уповноважені органи, а про вжиті заходи – затриманого та суд (ч.4 ст.508 КПК України).

   У разі наявності на утриманні особи, стосовно якої слідчим суддею розглядається клопотання про застосування тимчасового арешту (ч.11 ст.583 КПК України) або екстрадиційного арешту (ч.15 ст.584 КПК України), дитини, яка залишається без батьківського піклування, слідчий суддя зобов’язує прокурора негайно повідомити уповноважені органи, про що зазначається в ухвалі суду.

   Дітям, батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді, відповідно до п.7 ст.24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у:

* сім’ю родичів, знайомих;
* сім’ю патронатного вихователя;
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* центр соціальної підтримки дітей та сімей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення;
* стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей;
* стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг.

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

2023-10-11T07:36:02Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text Закон України «Про Державний реєстр виборців»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4454 статті 83 Конституції України] у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
В умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n173 стаття 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
|}

==Загальні положення==
Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 (стаття 70 Конституції України)]

Вибори в Україні є основною формою народного волевиявлення, способом безпосереднього здійснення влади Українським народом.

Вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text ( стаття 1 Виборчого кодексу України)]

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:
* вибори Президента України;
*вибори народних депутатів України;
*місцеві вибори;
*вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
*вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;
*вибори сільського, селищного, міського голови;
*вибори депутатів районної ради;
*вибори депутатів обласної ради;
*вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3#w1_4 (частина 1 статті 3 Виборчого кодексу України)]
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 ( стаття 72 Конституції України)]

Державний реєстр виборців (далі – Реєстр) - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 статті 70 Конституції України] (далі - виборці). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text ( стаття 1 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Повноваження органу ведення Реєстру здійснюють територіальні представництва Центральної виборчої комісії, утворені відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+14#w2_1 ( частина 5 статті 14 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Для підготовки та проведення голосування на виборах орган ведення Державного реєстру виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, складає на основі відомостей Державного реєстру виборців попередні списки виборців. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+39#w2_1 (частина 1 статті 39 Виборчого кодексу України)]

Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі виявлення ними невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_2 (частина 1 статті 23 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]
==Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу==
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#w1_6 (частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України)]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до відповідної виборчої комісії, а також розгляд скарг та прийняття рішення виборчою комісією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, до якого подана позовна заява, невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію та комісію вищого рівня (щодо списків виборців - також орган ведення Державного реєстру виборців) про надходження позову, відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі, а також про ухвалене судом рішення.

Якщо за адміністративним позовом судом відкрито провадження і тим самим суб’єктом з того ж питання і з тих же підстав подано скаргу до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про відкриття провадження припиняє розгляд скарги.

Суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом.

Питання розгляду скарг виборчими комісіями, не врегульовані цим Кодексом, визначаються Центральною виборчою комісією. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+63#w2_1 (стаття 63 Виборчого кодексу України)]

Місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
*оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
*уточнення списку виборців;
*оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, уствнов, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+20#w2_1 (пункт 2 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України)].
==Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців==
Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду '''без сплати судового збору'''. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 1- 3 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Загальні вимоги до позовної заяви: ====
* У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
*Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
*Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
*На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
В позовній заяві зазначаються:
*найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
*повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
*зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
*зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
*відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
*відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
*перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
*у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
*у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
*власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 пункті 2 частини п’ятої цієї статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України] стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+160#w2_1 (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Документи, що додаються до позовної заяви:====
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 частиною другою цієї статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України]

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців '''у дводенний строк після надходження позовної заяви''', але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 4-5 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України).]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом

2023-10-11T07:28:46Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_029 Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 29 травня 1997 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 14 квітня 2005 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+209#w2_5 статті 209 КК України] злочином визнається набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

'''Доходи, одержані злочинним шляхом,''' - будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n6 пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»] (далі - Закон).

До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n167 стаття 5 Закону]).

Під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом (частина 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України від 14.04.2005 № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»]).

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 2091][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20211004#n1415 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, якщо такі діяння заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, Розголошення у будь-якому вигляді таємниці фінансового моніторингу або факту обміну інформацією про фінансову операцію та її учасників між суб’єктами первинного фінансового моніторингу, суб’єктами державного фінансового моніторингу, іншими державними органами, а також факту надання (одержання) запиту, рішення чи доручення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, або надання (одержання) відповіді на такий запит, рішення чи доручення особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою діяльністю, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
== Склад злочину ==
=== Об'єкт злочину ===
Безпосередній об'єкт злочину - встановлений з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом, та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю.

Додатковим безпосереднім об'єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової системи, засади добросовісної конкуренції.

'''Предмет злочину'''

Предмет злочину - майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Під поняттям "'''майно'''" слід розуміти річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1099 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України). Речами визнаються різноманітні предмети матеріального світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки (це, наприклад, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва).

Відповідно до статті 193 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1099 ЦК України], одним із видів майна є валютні цінності. В свою чергу валютні цінності, відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19#Text Закону України "Про валюту і валютні цінності"] – це національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.
=== Об'єктивна сторона злочину: ===
Об’єктивна сторона злочину може виражатись в одній з двох форм:
* набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна;
'''Набуттям майна''' - отримання такого майна винною особою, яка усвідомлює його відповідне походження, тим чи іншим оплатним чи безоплатним способом (купівля, отримання в обмін на інші предмети, прийняття як оплата за надані послуги або виконану роботу, одержання як подарунок або як плата за борг тощо).

'''Володіння''' майном, одержаним злочинним шляхом, означає фактичне перебування такого майна у особи, яка має можливість впливати на нього. Володіти майном може як його власник, так і інші особи, наприклад, ті хто дістає таку можливість з огляду на певні договірні відносини (договір найму, комісії, схову тощо).

'''Використання''' майна, одержаного злочинним шляхом – це вилучення у тій чи іншій формі корисних властивостей такого майна для задоволення потреб власника чи інших осіб. Зазначене майно може бути використане, зокрема, при здійсненні господарської діяльності, в тому числі підприємницької.

'''Розпорядження майном''' – це можливість визначати фактичну долю майна, наприклад, у вигляді передачі іншій особі.

При визначенні '''здійснення фінансової операції з майном''', одержаними злочинним шляхом, слід норми інших нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у цій сфері, зокрема до Законів України: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12#Text "Про зовнішньоекономічну діяльність"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text "Про страхування"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text "Про банки і банківську діяльність"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"] тощо.

'''Вчинення правочину''' щодо майна, одержаного внаслідок вчинення предикатного діяння, - це вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] порядку незалежно від кількості сторін у договорі.

'''Переміщення майна''', одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину, - фактичне здійснення переміщення предмета легалізації з одного місця в інше.

'''Зміна форми (перетворення) майна''', одержаного унаслідок вчинення предикатного злочину, - змінюється форма зазначеного майна як результат його перетворення в інше майно.
* вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
Такі дії можуть бути спрямовані на: зміну правового статусу коштів або іншого майна шляхом підроблення документів, що засвідчують право власності; отримання фіктивних документів на придбання майна; вчинення цивільно-правових угод (удавана купівля у комісійному магазині, ломбарді тощо); оформлення права власності на підставних осіб; укладення фіктивних угод про надання кредитів або різноманітних послуг - юридичних, аудиторських та ін.; внесення коштів на банківські рахунки юридичних і фізичних осіб, у тому числі в офшорних зонах; переміщення коштів з одного рахунку на інший - за умови, що всі зазначені дії не були способом вчинення предикатного діяння.

Склад злочину - формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з двох дій (форм), зазначених у диспозиції частини першої статті 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України],при цьому достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним майном.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинених дій, завідомо знаючи про злочинне походження майна або прав на таке майно і бажає вчинити ці дії.

Дії, спрямовані на приховування, маскування походження майна, одержаного злочинним шляхом, або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження» (дії другої групи), із суб’єктивної сторони характеризується метою досягнення результату цих дій у вигляді прихованого чи замаскованого майна.
=== Суб'єкт злочину ===
Суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16-ти річного віку, у тому числі й особа, яка брала участь (як виконавець чи співучасник) у здійсненні первинного злочину.

Особа, яка бере участь у здійсненні предикатного злочину, внаслідок вчинення якого були одержані грошові кошти чи інше майно або право на них, а потім легалізує їх, може нести відповідальність за правилами сукупності злочинів: за відповідною статтею Особливої частини КК України і за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 209 КК України].
== Кваліфікуючи ознаки злочину ==
Вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом:
# [[Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень|повторно]];
# за попередньою змовою групою осіб;
# у великому розмірі (якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
# організованою групою;
# в особливо великому розмірі (якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує 18 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУкраїни]).

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина третя статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
== Кримінальна відповідальність за скоєння легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ==
1. Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
== Корисні посилання ==
* [https://finmonitoring.in.ua/analiz-statti-209-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini/ Роз'яснення Державної служби фінансового моніторингу України щодо застосування статті 209 КК України]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність

2023-10-11T07:02:08Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція Украіни]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство"]

== Загальні положення ==

Відповідно до статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 Кримільного кодексу України] (КК України) кримінальним правопорушенням вважається вчинення '''хуліганства''' - грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт ===
Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок.

Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

Кримінальне караним є саме грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Отже, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші суспільні відносини, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

За змістом частини першої статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] під '''грубим порушенням громадського порядку''' з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Це поняття вироблене судовою практикою і містить особливі ознаки хуліганства, які дозволяють відмежувати його від [[Дрібне хуліганство|дрібного хуліганства]] (стаття 173 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення]).

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

2) діє тривалий час і вперто не припиняється;

3) пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (пункт 5 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство"] (далі - постанова Пленуму).

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, які супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Правозастосовна практика виробила певні критерії відмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень. При цьому потрібно враховувати спрямованість умислу винного, мотиви кримінального правопорушення, цілі та обставини вчинених особою дій.

Дії, які супроводжувались погрозами вбивством, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, квартирі, щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними відносинами, неправильними діями потерпілих та інше, повинні кваліфікуватись за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.

Це кримінальне правопорушення вважатиметься закінченим, якщо особа вчинила дії, зазначені в диспозиції статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

=== Суб'єкт ===
Суб'єкт кримінального правопорушення - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років, згідно з положеннями частини другої статті 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

'''Неповага до суспільства''' - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:

# вчиняється за явно несуттєвим приводом;
# безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);
# дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;
# спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.

=== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===

* Кваліфікований склад - хуліганство, вчинене групою осіб (якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою чи за попередньою змовою групою осіб незалежно від виконаної ролі) (частина друга статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);
* Особливо кваліфікований склад:

# вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). За ознакою наявності попередньої судимості за хуліганство (за будь-який його вид) можливо кваліфікувати дії винного за умови, що ця судимість не [[Погашення та зняття судимості|знята та не погашена]] у встановленому законом порядку;
# хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Під '''опором''' слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку (пункт 8 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму)];
# застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (частина четверта статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України)]. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян (пункт 9 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети (пункт 11 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Під заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід розуміти предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть завдати шкоду здоров'ю та життю особи. За наявності зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення (сокира, молоток, кухонний ніж) спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно до частини четвертої статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] можуть бути визнані вказаними предметами.

Слід відрізняти групове хуліганство від інших кримінальних правопорушень, зокрема від групового порушення громадського порядку та масових заворушень. Основна відмінність цих кримінальних правопорушень полягає в мотиві. Групове порушення громадського порядку вчиняється з будь-якими мотивами. Масові заворушення передбачають наявність натовпу, учасники якого керуються також різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір представникам владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. У разі групового хуліганства ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

Хуліганство - це формальний склад кримінального правопорушення, а групове порушення громадського порядку - матеріальний склад, а масові заворушення - це матеріально-формальний склад кримінального правопорушення.

Останньою відмінністю є кількість осіб, які вчиняють такі кримінальні правопорушення: для хуліганства наявність декількох осіб у вчиненні кримінально протиправних дій не є обов'язковою ознакою, а лише кваліфікуючою, для масових заворушень характерна наявність натовпу, а для групового порушення громадського порядку - 2-х і більше осіб.

Хуліганські дії, які супроводжувались погрозою вбивством, заподіянням побоїв, легких тілесних ушкоджень належить кваліфікувати тільки за відповідною частиною статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. Додаткова кваліфікація за статтями про кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи не потрібна.

== Санкція (покарання) ==

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

== Див. також ==

* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування]]

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого

2023-08-17T10:42:30Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база: ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора» (має гриф «Для службового користування»).]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 «Про затвердження Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими»].

== ''І. Основні законодавчо визначені поняття'' ==
'''Військовополоненими''' є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:

* Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
* Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
* ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
* вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
* вони носять зброю відкрито;
* вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.
* Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує.
* Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_a153 посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку].
* Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.
* Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.

'''З наведеними нижче особами поводяться так само, як і з військовополоненими''':

* Особами, які належать або належали до збройних сил окупованої країни, якщо держава-окупант вважає за потрібне з причини такої відданості інтернувати їх, навіть якщо перед тим їх було звільнено тоді, коли бойові дії проходили за межами окупованої зазначеною державою території, зокрема коли ці особи зробили безуспішну спробу приєднатися до збройних сил, до яких вони належать і які ведуть бойові дії, або коли вони не з'явилися за викликом, зробленим з метою їхнього інтернування.
* Особами, які належать до однієї з категорій, перелічених у цій статті, яких прийняли на своїй території нейтральні держави або держави, що не воюють, і яких ці держави повинні інтернувати відповідно до міжнародного права, якщо вони не вирішать застосувати до них більш сприятливий режим; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+4#w1_4 (стаття 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949)]

'''Особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого''', - будь-яка особа, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та яка включена відповідним уповноваженим органом до списку для обміну як військовополонений. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82+28#w2_2 (пункт 28 частина 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України)]

'''Засудженим''' у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+43#w2_1 (частина 2 статті 43 Кримінального процесуального кодексу України)]

== ''ІІ. Звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого'' ==

Звільняється від відбування покарання засуджений, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про його передачу для обміну як військовополоненого та яким надано письмову згоду на проведення такого обміну. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+84#w2_4 (частина 1 статті 841 Кримінального кодексу України)]

Якщо обмін такого засудженого не відбувся, суд за клопотанням прокурора приймає рішення про направлення засудженого, звільненого від відбування покарання у зв'язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+84#w2_4 (частина 2 статті 841 Кримінального кодексу України)]

У разі вчинення особою, яку було звільнено судом від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про її передачу для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+71#w2_2 статтями 71 «Призначення покарання за сукупністю вироків»] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 72 «Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення»] Кримінального кодексу України. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+84#w2_4 (частина 3 статті 841 Кримінального кодексу України)]

== ''ІІІ. ІНШЕ'' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w1_2 Порядок здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора], який має гриф «Для службового користування».

Повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, відповідно до П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w1_2 орядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора], затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441], здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w1_2 (підпункт 4 пункту 4 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)]

Склад Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими: Начальник Головного управління розвідки Міноборони, голова Координаційного штабу; Радник Керівника Офісу Президента України (за згодою); Представник Головного управління розвідки Міноборони, секретар Координаційного штабу; Представник Мінреінтеграції; Представник Мін’юсту; Представник Мінекономіки; Представник Міноборони; Представник МВС; Представник МЗС; Представник МОЗ; Представник Національної поліції; Представник Адміністрації Держприкордонслужби; Представник Національної гвардії (за згодою); Представник Збройних Сил (за згодою); Представник СБУ (за згодою); Представник Апарату Ради національної безпеки і оборони України (за згодою); Представник Офісу Генерального прокурора (за згодою). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4#w1_2 (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 257)]

Рішення Координаційного штабу вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів Координаційного штабу.

Рішення про затвердження списку для здійснення передачі військовополонених ворогів та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, приймається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w1_2 Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора], затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441.]

Рішення Координаційного штабу, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w1_2 (пункт 9 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)]

Звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого

2023-08-17T10:18:44Z

Volodymyr.antontsev: Створена сторінка: == Нормативна база: == * Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949. * Кримінальний кодекс України. * Кримінальний процесуальний кодекс України. * Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку зді...

== Нормативна база: ==

* Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949.
* Кримінальний кодекс України.
* Кримінальний процесуальний кодекс України.
* Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора» (має гриф «Для службового користування»).
* Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 «Про затвердження Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими».

== ''І. Основні законодавчо визначені поняття'' ==
'''Військовополоненими''' є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:

* Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
* Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
* ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
* вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
* вони носять зброю відкрито;
* вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.
* Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує.
* Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, '''наведеним у додатку'''.
* Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.
* Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.

'''З наведеними нижче особами поводяться так само, як і з військовополоненими''':

* Особами, які належать або належали до збройних сил окупованої країни, якщо держава-окупант вважає за потрібне з причини такої відданості інтернувати їх, навіть якщо перед тим їх було звільнено тоді, коли бойові дії проходили за межами окупованої зазначеною державою території, зокрема коли ці особи зробили безуспішну спробу приєднатися до збройних сил, до яких вони належать і які ведуть бойові дії, або коли вони не з'явилися за викликом, зробленим з метою їхнього інтернування.
* Особами, які належать до однієї з категорій, перелічених у цій статті, яких прийняли на своїй території нейтральні держави або держави, що не воюють, і яких ці держави повинні інтернувати відповідно до міжнародного права, якщо вони не вирішать застосувати до них більш сприятливий режим; (стаття 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949)

'''Особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого''', - будь-яка особа, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та яка включена відповідним уповноваженим органом до списку для обміну як військовополонений. (пункт 28 частина 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України)

'''Засудженим''' у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. (частина 2 статті 43 Кримінального процесуального кодексу України)

== ''ІІ. Звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого'' ==

Звільняється від відбування покарання засуджений, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про його передачу для обміну як військовополоненого та яким надано письмову згоду на проведення такого обміну. (частина 1 статті 841 Кримінального кодексу України)

Якщо обмін такого засудженого не відбувся, суд за клопотанням прокурора приймає рішення про направлення засудженого, звільненого від відбування покарання у зв'язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання. (частина 2 статті 841 Кримінального кодексу України)

У разі вчинення особою, яку було звільнено судом від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про її передачу для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 «Призначення покарання за сукупністю вироків» і 72 «Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» Кримінального кодексу України. (частина 3 статті 841 Кримінального кодексу України)

== ''ІІІ. ІНШЕ'' ==
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 затверджено Порядок здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, який має гриф «Для службового користування».

Повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

(підпункт 4 пункту 4 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)

Склад Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими: Начальник Головного управління розвідки Міноборони, голова Координаційного штабу; Радник Керівника Офісу Президента України (за згодою); Представник Головного управління розвідки Міноборони, секретар Координаційного штабу; Представник Мінреінтеграції; Представник Мін’юсту; Представник Мінекономіки; Представник Міноборони; Представник МВС; Представник МЗС; Представник МОЗ; Представник Національної поліції; Представник Адміністрації Держприкордонслужби; Представник Національної гвардії (за згодою); Представник Збройних Сил (за згодою); Представник СБУ (за згодою); Представник Апарату Ради національної безпеки і оборони України (за згодою); Представник Офісу Генерального прокурора (за згодою). (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 257)

Рішення Координаційного штабу вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів Координаційного штабу.

Рішення про затвердження списку для здійснення передачі військовополонених ворогів та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, приймається відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441.

Рішення Координаційного штабу, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади. (пункт 9 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)

Особливості судового провадження у справах за зверненнями податкових та митних органів

2023-08-14T07:06:47Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
== Категорії справ, за зверненнями податкових та митних органів, щодо яких встановлено особливий порядок судового провадження==
Відповідно до частини першої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ) провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі '''заяви''' таких органів щодо:
*зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях платника податків;
*підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
*надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;
*зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим;
*стягнення коштів за податковим боргом;
*зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на податковий орган;
*встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
==Звернення до суду податкових та митних органів у справах, щодо яких встановлено особливий порядок судового провадження==
Відповідно до статті 269 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] у справах, визначених зокрема статтею 283, заявами по суті справи є '''позовна заява''' та '''відзив на позовну заяву (відзив)'''. Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], у письмовій формі та повинна містити:
#найменування адміністративного суду;
#найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
#найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ];
#підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
#перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
#підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
Згідно з частинами першої-третьою та п'ятою статті 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] на обчислення строків, встановлених статтею 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ].

Строки, встановлені у відповідних справах обчислюються календарними днями і годинами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених статтею 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
==Залишення заяви без руху та усунення недоліків ==
Відповідно до частини третьої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
==Відмова у відкритті провадження==
Згідно з частинами четвертою-шостою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] суд '''ухвалою''' відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:
*заявлено вимогу, не передбачену частиною першою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ];
*із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.
==Особливості розгляду справи==
Відповідно до частини сьомої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Згідно із статтею 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] у справах, визначених зокрема статтею 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] у справах, визначених статтею 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
==Особливості оскарження судових рішень==
Згідно з частиною восьмою статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], не перешкоджає його виконанню.

Відповідно до частин першої - третьої статті 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] cудові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених пунктами 5 та 6 частини першої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], не може повертати справу на новий розгляд.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини десятої статті 283 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження.
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

2023-07-18T06:11:10Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових ==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Законом України «Про державну таємницю»]:

'''державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація)''' - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

'''Таємна інформація''' – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»], розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю.

Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом.

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог:
* виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
* розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
* шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»]).
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є '''''[https://ssu.gov.ua/ Служба безпеки України].'''''

''Державний експерт з питань таємниць'' - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування.

''Охорона державної таємниці'' - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;
== Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==
'''Предмет злочинів:'''
* Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці (стаття 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
* Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
'''Об’єкт злочинів:'''

Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави.

'''Об’єктивна сторона злочинів:'''

Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).

Врата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком:
* порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними
* втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок.

'''Суб’єкт злочинів:'''

Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю.

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення. Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною першою статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною другою статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

'''Суб’єктивна сторона злочинів:'''

Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці.

Необережна вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.
== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==
Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого (частина перша статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 5 до 8 років''' (частина друга статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк '''до 3 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк '''до 3 років''' або без такого (частина перша статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років''' (частина друга статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

'''''До тяжких наслідків''''' можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди.

'''''Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей''''', що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я.
== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю==
'''Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці:'''

1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;

2) засекречування інформації:
* про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;
* про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян;
* про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення;
* про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
* про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
* іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена;
3) безпідставне засекречення інформації; 4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності (стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
{| class="wikitable"
|-
| Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці:
|}
Накладення штрафу на громадян '''''від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і на посадових осіб - '''''від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''''.

Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян '''''від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і на посадових осіб - '''''від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' (стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Як поводити себе при затриманні – права та поради

2023-07-18T06:01:42Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363]
== Загальна інформація ==
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (частина перша статті 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).

'''Затримання''' - це тимчасовий захід, який обирається уповноваженим органом в разі нагальної потреби з певною метою і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на певний строк.

Випадки затримання:
* [[Адміністративне затримання, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення|адміністративне затримання]]: застосовується до осіб, які вчиняють [[Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність|адміністративні правопорушення]];
* затримання у кримінальному процесі:
# [[Затримання особи без ухвали слідчого суду, судді|затримання без ухвали слідчого судді, суду]] (стаття 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінального процесуального кодексу України]);
# [[Затримання особи як тимчасовий запобіжний захід|затримання як тимчасовий запобіжний захід]] (стаття 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінального процесуального кодексу України]).
== Інформація, яку варто знати особі на випадок її затримання працівниками правоохоронних органів ==
♦ Звертаючись до особи поліцейський '''зобов’язаний''' назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук (частина третя статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/ed20200422 Закону України "Про Національну поліцію"] (далі - Закон).

♦ Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів (абзац другий частини третьої статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/ed20200422 Закону]).
[[Файл:Як діяти в разі затримання .jpg|обрамити|праворуч|mini|Як діяти у разі затримання]]
♦ Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження (частина четверта статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/ed20200422 Закону]).

♦ У випадку висловлення працівником прохання щодо надання йому на перевірку документів, що посвідчують особу або надають особі право вчиняти певні дії, варто попередньо з'ясувати у працівника правоохоронного органу підстави такої перевірки.

Відповідно до статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/ed20200422 Закону] поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких '''випадках''':
# якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
# якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
# якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
# якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
# якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
# якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.
== Обов'язки працівника правоохоронних органів під час затримання оссоби ==
→ Уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, має '''негайно''' повідомити затриманому:
# зрозумілою для нього мовою підстави (мотиви) затримання та у вчиненні якого злочину/адміністративного правопорушення її підозрюють;
# роз'яснює право мати захисника;
# отримувати [[Невідкладне надання медичної допомоги затриманому|медичну допомогу]];
# давати пояснення, показання або не говорити нічого згідно принципу презумпції невинуватості (частина друга статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).
→ Уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість '''негайно повідомити''' про своє затримання і місце знаходження близьким родичам, членам сім'ї або іншим особам за вибором цієї особи (стаття 213 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінального процесуального кодексу України], статті 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]), а також центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363].

У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, [[Опіка та піклування|органам опіки і піклування]].

→ Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину/адміністартивного правопорушення, складається '''протокол''', в якому зазначаються:
* дата і місце складення;
* посада, прізвище, ім’я та по-батькові особи, яка склала протокол;
* відомості про особу затриманого;
* місце, час і підстави (мотиви) затримання;
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою особою. З цього часу починається відлік часу затримання.
|}
* посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за такий злочин/правопорушення;
* відмітка про роз’яснення затриманому його права і обов’язки
* прізвища, адреси свідків і потерпілих ''(за наявності)'';
* пояснення затриманого;

* результати [[Підстави проведення особистого огляду та поверхневої перевірки працівниками поліції|особистого огляду та вилучення речей, документів]];
* підпис посадової особи, яка його склала;
* підпис затриманої особи або відмітка про відмову та мотиви затриманої особи підписувати протокол, якщо зміст написаного не зрозуміли або затриманий не згодний з написаним.
Копія протоколу під розпис вручається затриманому.
== Права затриманого: ==
* вимагати негайного виклику адвоката;
* мати побачення наодинці з адвокатом;
* відмовлятися давати показання і пояснення до прибуття адвоката;
* знайомитися з матеріалами справи;
* давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
* при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката;
* виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володієте мовою, якою ведеться провадження;
* оскаржити постанову по справі до органу вищої інстанції, прокуратури та суду.
== Строки затримання ==
Термін затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати '''сімдесяти двох годин''' з моменту затримання (частина перша статті 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінального процесуального кодексу України]).

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа '''не пізніше шістдесяти годин''' з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу (частина друга статті 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінального процесуального кодексу України]).

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати '''не більш як три години''' (частина перша статті 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]).
== Практичні поради у випадку провокації вчинення правопорушення ==
=== Провокація вчинення правопорушення із застосуванням наркотичних засобів ===
У випадку, якщо особа помітила, що до її кишені чи речей (сумка, рюкзак) підклали пакунок з невідомим вмістом необхідно:

→ не торкатися пакунку і не намагатися позбутися його у присутності працівника правоохоронного органу;

→ у випадку проведення працівником правоохоронного органу [[Підстави проведення особистого огляду та поверхневої перевірки працівниками поліції|особистого огляду та/або речей]], вимагати присутності двох свідків та пересвідчитися у правильності викладу обставин у протоколі огляду;

→ вимагати відібрання зразків нігтів, біологічного матеріалу з долонь та ротової порожнини, їх опечатування у присутності затриманої особи та направлення на експертизу;
→ вимагати зняття відбитків з пакунку (без наявності відбитків затриманої особи, важко довести, що пакунок належить їй).
=== Провокація вчинення правопорушення із застосуванням зброї чи боєприпасів ===
У випадку, якщо особа помітила (виявилося), що у квартиру, офіс чи машину підклали зброю чи боєприпаси, що їй не належать, необхідно:

→ не торкайтесь цих речей руками;

→ у випадку проведення обшуку приміщення, вимагати присутності двох свідків та пересвідчитися у правильності викладу обставин у протоколі [[Порядок проведення обшуку|обшуку]];

→ вимагати зняття відбитків пальців з цих предметів і внесення до протоколу інформації, що на руках і одежі затриманої особи відсутні сліди зброярського мастила;

→ вимагати зняття мазків з долонь і одежі на аналіз наявності на них часточок металу чи зброярського мастила;

→ вимагати проведення експертизи на наявність відбитків пальців затриманої особи на обоймі, набоях чи інших внутрішніх частинах зброї.
== Див. також ==
* [[Адміністративне затримання, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення]]
* [[Затримання особи без ухвали слідчого суду, судді]]
* [[Затримання особи як тимчасовий запобіжний захід]]
* [[Підстави проведення особистого огляду та поверхневої перевірки працівниками поліції]]
* [[Порядок проведення обшуку]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Правові засади застосування попереднього ув’язнення

2023-06-15T06:35:25Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/go/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/go/3352-12 Закон України «Про попереднє ув’язнення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/go/995_078 Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікована Україною 21.10.1999]
* [https://zakon.rada.gov.ua/go/z0212-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525]
* Наказ Державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення»
== Загальні положення про попереднє ув’язнення ==

'''Попереднє ув’язнення''' - це запобіжний захід, який застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили, з метою:

* запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду;
* запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю;
* забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.

'''Підставою для попереднього ув’язнення може бути:'''

# вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту;
# рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом;
# постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20615.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%8E статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України].

'''Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є:'''

# слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України;
# гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
# ізолятори тимчасового тримання (в окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій);
# дисциплінарний ізолятор або карцер установи виконання покарань чи на гауптвахта Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (у випадку притягнення до відповідальності особи, яка вже відбуває покарання, за інший злочин).

== Порядок і умови тримання осіб, взятих під варту ==
Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України "Про попереднє ув'язнення]" та іншими нормативними актами.

'''Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є:'''

# ізоляція осіб, взятих під варту;
# постійний нагляд за особами, взятими під варту, і роздільне тримання їх у маломісних або загальних камерах, у винятнкових випадках - в одиночних камерах за необхідності:
#* збереження таємниці досудового розслідування;
#* захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя;
#* запобігання вчиненню ув'язненими нового кримінального правопорушення;
#* за наявності на те медичних підстав.
# ув'язнені підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню;
# перегляд листування та огляд речей, передач та посилок;
# забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення;
# осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:

{| class="wikitable"
|+Вимоги щодо ізоляції
!Категорія осіб
!Умови
|-
|чоловіки
|окремо від жінок
|-
|неповнолітні
|окремо від дорослих
|-
|взяті під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівники Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України
|окремо від інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|особи, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності
|окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності
|-
|особи, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі
|окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі
|-
|особи, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів
|окремо від інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|особи, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України
|як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|особи, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді
|окремо від інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|засуджені
|окремо від осіб, які перебувають під вартою
|-
|іноземні громадяни і особи без громадянства
|як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|особи, підозрювані або обвинувачувані у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200 -235, частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України
|окремо від інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|засуджені до довічного позбавлення волі
|ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою
|-
|обвинувачені або підозрювані у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження
|роздільно
|}

== Права та обов’язки осіб, взятих під варту ==

=== Особи, взяті під варту, мають право: ===

# на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України тощо;
# знайомитися з правилами тримання під вартою;
# на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
# одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;
# купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;
# користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;
# користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
# на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);
# відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;
# на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
# звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб;
# взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років;
# взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

=== Особи, взяті під варту, зобов’язані: ===

# додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
# дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
# бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;
# бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
== Забезпечення осіб, взятих під варту ==

'''Побутові умови:'''

* такі, що відповідають правилам санітарії та гігієни;
* норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра;
* надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення;
* в необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка;
* медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

'''Соціальні умови:'''

* побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
* іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
* особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку;
* особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.

Побачення провояться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення. У разі порушення правил проведення побачення достроково припиняється.

'''Правова допомога:'''

* особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу;
* конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).

'''Забезпечення права на свободу світогляду і віросповідання:'''

* особи, взяті під варту, мають право на побачення із священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб, без обмеження кількості побачень, у вільний від виконання слідчих дій час;
* таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді.

'''Право на листування та подачу звернень:'''

* особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження.
* скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею;
* скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі;
* заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання;
* інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування;
* скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом;
* з відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ;
* кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає;
* кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

== Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту ==

'''Заходи заохочення''' - заходи, які адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати у разі зразкової поведінки:

* оголошення подяки;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
* дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»;
* дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;
* преміювання за кращі показники в роботі.

'''Заходи стягнення''' - заходи, які адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати у разі порушення вимог режиму:

попередження або догану;

позачергове залучення до прибирання приміщення;

поміщення до карцеру на строк до десяти діб (неповнолітні - на строк до п’яти діб, не застосовується до вагітніих жінок і жінок, які мають при собі дітей )

'''Важливо!''' Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

== Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під вартою ==

'''Підставами для звільнення з-під варти є:'''

# скасування запобіжного заходу;
# зміна запобіжного заходу;
# несення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
# закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;
# закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;
# припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;
# звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду, постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про продовження такого строку.

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
(частина 7 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення.

== Див. також ==

* [[Особливості зарахування строку попереднього ув’язнення]]

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Погашення та зняття судимості

2023-06-15T06:30:35Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Поняття судимості ==
'''Судимість є''' '''правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.'''

Вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

Судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання.

'''''Такими, що не мають судимості, визнаються:''''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 88 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ):
* особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;
* особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;
* особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом;
* особи, які були реабілітовані.
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 88 ККУ] судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 до ч. 1 ст. 88 ККУ] '''особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувачувальним вироком і до погашення або зняття судимості.'''

== Основні аспекти ==
'''''Погашення судимості''''' – настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ]) після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину. Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру.

'''''Зняття судимості''''' – це припинення судимості за рішенням суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і не вчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов’язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи судимість. Зняття судимості можливо лише до перебігу строків погашення судимості, передбачених у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ] тому воно завжди є достроковим.

== Погашення судимості ==
=== Строки погашення судимості===
{| class="wikitable"
|-
! colspan="3" | Такими, що не мають судимості, визнаються: ||
|-
| 1.||особи, засуджені відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 75 ККУ] || якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
| 2.||жінки, засуджені відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 79 ККУ] || якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
|3.
| colspan="2" |особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання
|-
|4.
|особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці,
|які '''відбули покарання на гауптвахті''' замість арешту
|-
|5.
|особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту,
|якщо вони '''протягом року з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|6.
|особи, засуджені за вчинення злочину до обмеження волі
|якщо вони '''протягом двох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|7.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за нетяжкий злочин
|якщо вони '''протягом трьох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|8.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом шести років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|9.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом восьми років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
|-
|10.
|засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
|'''після виконання''' цього покарання
|-
|}

=== Обчислення строків погашення судимості===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 90 ККУ] передбачає, що строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася.
* Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
* Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
* Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
* Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.

== Зняття судимості ==
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 91 ККУ], якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ].

{| class="wikitable"
|-
| Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ], '''не допускається''' у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією.
|}

=== Умови зняття судимості===
'''Для зняття судимості згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 91 ККУ] необхідні такі умови:'''
* відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;
Не можна вважати осіб такими, які відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі, у випадках, коли ці види покарання в установленому законодавством порядку були замінені на покарання інших видів або особа звільнялась від відбування покарання з випробуванням або невідбута нею частина покарання (у виді обмеження або позбавлення волі) була замінена більш м'яким покаранням. Тобто зняття судимості застосовується лише щодо тих осіб, які реально відбули призначене їм покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
* закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ];
* встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"])
Поняття '''«зразкова поведінка особи»''' означає наявність у неї стійких правомірних вчинків у побуті, колективі, спілкуванні з оточуючим середовищем, у додержанні норм моралі.

Поняття '''«сумлінне ставлення до праці»''' включає своєчасне і сумлінне виконання особою, про яку йдеться, своїх професійних або виробничих обов’язків, суворе додержання умов праці і вимог виробничої дисципліни. Додержання особою всіх вимог, що охоплюються цими двома поняттями, має підтверджувати виправлення такої особи.

'''Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов.'''

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює рішення про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості.

При цьому зняття судимості є правом, а не обов'язком суду.
{| class="wikitable"
|-
| З метою повернення осіб, які відбули покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, до самостійного загальноприйнятого соціального життя в суспільстві [[Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань|вживаються заходи соціальної адаптації таких осіб]], передбачені Законом України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"] 
|}
=== Порядок зняття судимості ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 538 КПК] після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням. 
{| class="wikitable"
|-
| [[Файл:Клопотання про зняття судимості.docx|міні|Клопотання про зняття судимості]]
|}

== Зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] Закон про амністію не може передбачати зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. Інакше кажучи, амністія не передбачає автоматичного зняття судимості. Водночас, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] визначено, що питання про зняття судимості з осіб, до яких застосована амністія, вирішується відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ].

== Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 108 Кримінального кодексу України] '''погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку''', здійснюється відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статей 88-91 КК України] з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Такими, що '''не мають судимості, визнаються неповнолітні:'''

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

'''Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років''', '''після закінчення не менш як половини строку погашення судимості'''.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Засуджені]]

Погашення та зняття судимості

2023-06-15T06:30:03Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Поняття судимості ==
'''Судимість є''' '''правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.'''

Вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

Судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання.

'''''Такими, що не мають судимості, визнаються:''''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 88 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ):
* особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;
* особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;
* особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом;
* особи, які були реабілітовані.
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 88 ККУ] судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 до ч. 1 ст. 88 ККУ] '''особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувачувальним вироком і до погашення або зняття судимості.'''

== Основні аспекти ==
'''''Погашення судимості''''' – настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ]) після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину. Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру.

'''''Зняття судимості''''' – це припинення судимості за рішенням суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і не вчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов’язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи судимість. Зняття судимості можливо лише до перебігу строків погашення судимості, передбачених у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ] тому воно завжди є достроковим.

== Погашення судимості ==
=== Строки погашення судимості===
{| class="wikitable"
|-
! colspan="3" | Такими, що не мають судимості, визнаються: ||
|-
| 1.||особи, засуджені відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 75 ККУ] || якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
| 2.||жінки, засуджені відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 79 ККУ] || якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
|3.
| colspan="2" |особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання
|-
|4.
|особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці,
|які '''відбули покарання на гауптвахті''' замість арешту
|-
|5.
|особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту,
|якщо вони '''протягом року з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|6.
|особи, засуджені за вчинення злочину до обмеження волі
|якщо вони '''протягом двох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|7.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за нетяжкий злочин
|якщо вони '''протягом трьох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|8.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом шести років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|9.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом восьми років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
|-
|10.
|засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
|'''після виконання''' цього покарання
|-
|}

=== Обчислення строків погашення судимості===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 90 ККУ] передбачає, що строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася.
* Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
* Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
* Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
* Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.

== Зняття судимості ==
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 91 ККУ], якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ].

{| class="wikitable"
|-
| Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ], '''не допускається''' у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією.
|}

=== Умови зняття судимості===
'''Для зняття судимості згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 91 ККУ] необхідні такі умови:'''
* відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;
Не можна вважати осіб такими, які відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі, у випадках, коли ці види покарання в установленому законодавством порядку були замінені на покарання інших видів або особа звільнялась від відбування покарання з випробуванням або невідбута нею частина покарання (у виді обмеження або позбавлення волі) була замінена більш м'яким покаранням. Тобто зняття судимості застосовується лише щодо тих осіб, які реально відбули призначене їм покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
* закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 89 ККУ];
* встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"])
Поняття '''«зразкова поведінка особи»''' означає наявність у неї стійких правомірних вчинків у побуті, колективі, спілкуванні з оточуючим середовищем, у додержанні норм моралі.

Поняття '''«сумлінне ставлення до праці»''' включає своєчасне і сумлінне виконання особою, про яку йдеться, своїх професійних або виробничих обов’язків, суворе додержання умов праці і вимог виробничої дисципліни. Додержання особою всіх вимог, що охоплюються цими двома поняттями, має підтверджувати виправлення такої особи.

'''Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов.'''

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює рішення про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості.

При цьому зняття судимості є правом, а не обов'язком суду.
{| class="wikitable"
|-
| З метою повернення осіб, які відбули покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, до самостійного загальноприйнятого соціального життя в суспільстві [[Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань|вживаються заходи соціальної адаптації таких осіб]], передбачені Законом України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"] 
|}
=== Порядок зняття судимості ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 538 КПК] після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням. 
{| class="wikitable"
|-
| [[Файл:Клопотання про зняття судимості.docx|міні|Клопотання про зняття судимості]]
|}

== Зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] Закон про амністію не може передбачати зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. Інакше кажучи, амністія не передбачає автоматичного зняття судимості. Водночас, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] визначено, що питання про зняття судимості з осіб, до яких застосована амністія, вирішується відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ].

== Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 108 Кримінального кодексу України] '''погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку''', здійснюється відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статей 88-91 КК України] з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Такими, що '''не мають судимості, визнаються неповнолітні:'''

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злоіин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

'''Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років''', '''після закінчення не менш як половини строку погашення судимості'''.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Засуджені]]

Скасування запобіжного заходу у зв’язку з обміном підозрюваного, обвинуваченого як військовополоненого

2023-06-13T10:12:11Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора» (має гриф «Для службового користування»).]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 «Про затвердження Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими».]
== ''І. Основні законодавчо визначені поняття'' ==
'''Військовополоненими''' є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:
* Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
* Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
* ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
* вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
* вони носять зброю відкрито;
* вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.
* Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує.
* Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку.
* Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.
* Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.
'''З наведеними нижче особами поводяться так само, як і з військовополоненими''':
* Особами, які належать або належали до збройних сил окупованої країни, якщо держава-окупант вважає за потрібне з причини такої відданості інтернувати їх, навіть якщо перед тим їх було звільнено тоді, коли бойові дії проходили за межами окупованої зазначеною державою території, зокрема коли ці особи зробили безуспішну спробу приєднатися до збройних сил, до яких вони належать і які ведуть бойові дії, або коли вони не з'явилися за викликом, зробленим з метою їхнього інтернування.
* Особами, які належать до однієї з категорій, перелічених у цій статті, яких прийняли на своїй території нейтральні держави або держави, що не воюють, і яких ці держави повинні інтернувати відповідно до міжнародного права, якщо вони не вирішать застосувати до них більш сприятливий режим; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+4#w1_4 (стаття 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949)]
'''Особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого''', - будь-яка особа, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та яка включена відповідним уповноваженим органом до списку для обміну як військовополонений. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=28%29#w1_12 (пункт 28 частина 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України)]
== Запобіжний захід. ==
Запобіжними заходами є:
* особисте зобов’язання;
* особиста порука;
* застава;
* домашній арешт;
* тримання під вартою. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+176#w2_1 (частина 1 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України)]
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
* переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
* знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
* незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
* перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
* вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+177#w2_2 (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України)]
'''Підозрюваним''' є особа, якій у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+276#w2_4 статтями 276-279 Кримінального процесуального кодексу України], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+42#w2_1 (частина 1 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України)]

'''Обвинуваченим''' (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+291#w2_1 статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+42#w2_1 (частина 2 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України)]
== ''ІІ. Скасування запобіжного заходу'' ==
Прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+184#w2_1 184] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+132#w2_1 132 Кримінального процесуального кодексу України], до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого.

До клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу обов’язково додаються матеріали, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого, та письмова згода підозрюваного, обвинуваченого на проведення обміну як військовополоненого.

Копія клопотання та доданих до нього матеріалів надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом в день його надходження до суду за обов’язкової участі прокурора.

Слідчий суддя, суд, перевіривши обставини, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого та надання підозрюваним, обвинуваченим згоди на такий обмін, виносить ухвалу про скасування запобіжного заходу та передачу особи під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення її обміну як військовополоненого. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+201#w2_19 (стаття 2001 Кримінального процесуального кодексу України)]

У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+201#w2_19 статтею 2001 Кримінального процесуального кодексу України], підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений та переданий під нагляд уповноваженого органу, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Подальше тримання та заходи щодо поводження із звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+202#w2_1 (пункт 6 частини 3 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України)]
== ''ІІІ. ІНШЕ'' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441] затверджено Порядок здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, який має гриф «Для службового користування».

Повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441], здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF#Text (підпункт 4 пункту 4 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими], затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257])

Рішення Координаційного штабу вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів Координаційного штабу.

Рішення про затвердження списку для здійснення передачі військовополонених ворогів та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, приймається відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82+9#w1_11 (пункт 9 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)]

Скасування запобіжного заходу у зв’язку з обміном підозрюваного, обвинуваченого як військовополоненого

2023-06-13T09:32:29Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база: ==

* Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949.
* Кримінальний процесуальний кодекс України.
* Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора» (має гриф «Для службового користування»).
* Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 «Про затвердження Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими».

== ''І. Основні законодавчо визначені поняття'' ==
'''Військовополоненими''' є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:

* Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
* Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
* ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
* вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
* вони носять зброю відкрито;
* вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.
* Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує.
* Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку.
* Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.
* Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.

==== '''З наведеними нижче особами поводяться так само, як і з військовополоненими''': ====

* Особами, які належать або належали до збройних сил окупованої країни, якщо держава-окупант вважає за потрібне з причини такої відданості інтернувати їх, навіть якщо перед тим їх було звільнено тоді, коли бойові дії проходили за межами окупованої зазначеною державою території, зокрема коли ці особи зробили безуспішну спробу приєднатися до збройних сил, до яких вони належать і які ведуть бойові дії, або коли вони не з'явилися за викликом, зробленим з метою їхнього інтернування.
* Особами, які належать до однієї з категорій, перелічених у цій статті, яких прийняли на своїй території нейтральні держави або держави, що не воюють, і яких ці держави повинні інтернувати відповідно до міжнародного права, якщо вони не вирішать застосувати до них більш сприятливий режим; (стаття 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949)

'''Особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого''', - будь-яка особа, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та яка включена відповідним уповноваженим органом до списку для обміну як військовополонений. (пункт 28 частина 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України)

== Запобіжний захід. ==
Запобіжними заходами є:

* особисте зобов’язання;
* особиста порука;
* застава;
* домашній арешт;
* тримання під вартою. (частина 1 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України)

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

* переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
* знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
* незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
* перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
* вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України)

'''Підозрюваним''' є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. (частина 1 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України)

'''Обвинуваченим''' (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України. (частина 2 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України)

== ''ІІ. Скасування запобіжного заходу'' ==
Прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтями 184 та 132 Кримінального процесуального кодексу України, до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого.

До клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу обов’язково додаються матеріали, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого, та письмова згода підозрюваного, обвинуваченого на проведення обміну як військовополоненого.

Копія клопотання та доданих до нього матеріалів надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом в день його надходження до суду за обов’язкової участі прокурора.

Слідчий суддя, суд, перевіривши обставини, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого та надання підозрюваним, обвинуваченим згоди на такий обмін, виносить ухвалу про скасування запобіжного заходу та передачу особи під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення її обміну як військовополоненого. (стаття 2001 Кримінального процесуального кодексу України)

У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 2001 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений та переданий під нагляд уповноваженого органу, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Подальше тримання та заходи щодо поводження із звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених. (пункт 6 частини 3 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України)

== ''ІІІ. ІНШЕ'' ==
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 затверджено Порядок здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, який має гриф «Для службового користування».

Повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (підпункт 4 пункту 4 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)

Рішення Координаційного штабу вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів Координаційного штабу.

Рішення про затвердження списку для здійснення передачі військовополонених ворогів та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, приймається відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441. (пункт 9 Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257)

Повноваження органів і підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

2023-05-18T06:44:08Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно - розшукову діяльність"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19 Закон України "Про Державне бюро розслідувань"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/912-20/conv#n5 Закон України "Про розвідку"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15 Закон України "Про Державну прикордонну службу України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державну охорону органів влади України та посадових осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2713-15 Закон України "Про Державну кримінально - виконавчу службу України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12?info=1 Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5]
==Загальна інформація==
'''Оперативно-розшукова діяльність''' - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закону України "Про оперативно - розшукову діяльність"] (далі - Закон).

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
*Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції;
*Державного бюро розслідувань - оперативними, оперативно-технічними, внутрішнього контролю, забезпечення особистої безпеки;
*Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
*Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;
*Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), підрозділами забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки, оперативного документування, оперативно-розшуковими та оперативно-технічними;
*Управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
*Органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;
*Розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;
*Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю.
*Бюро економічної безпеки України - підрозділами детективів, оперативно-технічними підрозділами (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закону]).
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороня'ється.
==Повноваження органів і підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність==
===Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані===
#у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень;
#виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;
#виконувати у межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна;
#інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов’язані з службовою діяльністю посадових осіб;
#здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів;
#забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;
#брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт (стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закону]).
===Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність===
#опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
#проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь;
#порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
#ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України] (далі - КПК України), - витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні кримінального правопорушення, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку;
#проводити операції із захоплення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, припинення кримінальних правопорушень, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
#відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;
#негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України;]
#з метою виявлення та фіксації діянь, передбачених статтями [[Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів|305]], 307, [[Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 Кримінального кодексу України|309]], 311, 318, 321, 3641, 3652, 368, 3683, 3684, 369, 3692 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], проводити операції з контрольованого вчинення відповідних діянь;
#виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;
#здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
#накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями статей 261, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
#здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо- чи відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
#здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями статті 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
#мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;
#використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями статті 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
#отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про кримінальні правопорушення, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;
#використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
#створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
#створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
#застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про Національну поліцію, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митним кодексом України];
#звертатися у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна;
#безпосередньо проводити або ініціювати проведення кримінального аналізу (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закону]).
Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

До виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатися працівники інших підрозділів. Під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, пов’язаних із припиненням кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Бюро економічної безпеки України, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], права, передбачені цією статтею, надаються виключно підрозділам детективів, оперативно-технічним підрозділам Бюро економічної безпеки України у межах їх компетенції.
==Оперативно-розшукова діяльність і кримінальний процес==
===Використання матеріалів оперативно - розшукової діяльності===
Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:
* як приводи та підстави для початку досудового розслідування;

*для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;
*для попередження, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та осіб, які безвісти зникли;
*для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей;
*для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;
*для інформування державних органів відповідно до їх компетенції (стаття 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закону]).
===Підстави для проведення оперативно - розшукових заходів===
Оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за '''письмовим дорученням''' слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями [[Правовий статус слідчого|слідчого]]. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.
===Порядок проведення оперативно - розшукових заходів===
Проведення окремих оперативно-розшукових заходів передбачено в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n691 КПК України].
====Витребовування даних та документів====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність вправі, з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні кримінального правопорушення, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку (пункт 4 частини першої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону]).

В свою чергу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n691 КПК України] визначено тимчасовий доступ до речей і документів, який полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення.
====Установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу)====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право здійснювати збір відомостей про місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу) згідно з положеннями статті 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (пункт 12 частини першої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону]).

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у застосуванні технічних засобів для отримання від мережевої інфраструктури або мобільного кінцевого (термінального) обладнання відомостей про місцезнаходження мобільного кінцевого (термінального) обладнання (точки його підключення до мережі), а в мережі фіксованого зв’язку - даних про фізичну адресу кінцевого пункту мережі, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії можливо встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
====Конфіденційне співробітництво====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями стаття 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] (пункт 14 частини першої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12/ed20210315#Text Закону]).

Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кодексом (частина перша статті 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
====Використання помічених та імітаційних засобів====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України] (пункт 17 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону]).

За рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом. У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб’єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідомляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, прокурор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбачені законом (стаття 273 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
===Негласні слідчі (розшукові) дії===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2470 КПК України] передбачено проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тобто різновиду слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії визначені статтями 260, 261, 262, 263, 264, 267, 269, 2691, 270, 271, 272, 274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України], проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (стаття 246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
===Окремі заходи оперативно-розшукової діяльності===
Окремі заходи оперативно-розшукової діяльності, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12/ed20210315#n89 Законом], мають проводитись з дотриманням правил проведення [[Негласні слідчі (розшукові) дії|негласних слідчих (розшукових) дій]], передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2295 КПК України], зокрема аудіо/відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статтей 260, 263-265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України].
*Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

*Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг) є різновидом втручання у приватне спілкування, що проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій (телекомунікацій) для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можливо встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, електронну комунікаційну мережу, кінцеве (термінальне) обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування. (частина друга статті 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
*Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.
Зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов’язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації.

Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування (стаття 264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
====Накладення арешту на кореспонденцію, її огляд виїмка====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями статей 261, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України].

Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування. Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції - листів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носіїв передання інформації між особами.

Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв’язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності - за участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий вирішує питання про відкриття і оглядає затриману кореспонденцію. При виявленні в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для певного досудового розслідування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправлень. Зняття копій чи отримання зразків здійснюється з метою збереження конфіденційності накладення арешту на кореспонденцію. У разі необхідності особою, яка проводить огляд поштово-телеграфної кореспонденції, може бути прийняте рішення про нанесення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресату. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції складається протокол згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України.] У протоколі обов’язково зазначається, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених частиною другою цієї статті.

Керівники та працівники установ зв’язку зобов’язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи отриману інформацію (частина п'ята статті 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України)].

Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома проводиться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді. Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим (стаття 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
====Спостереження за особою, річчю====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України].
*Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об’єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.
За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.
*Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України.]
====Фіксація слідів тяжких та особливо тяжких злочинів====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України.]

Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:
#виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;
#виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;
#виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;
#виявлення осіб, які розшукуються;
#встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.
Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку з відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.
====Контроль за вчиненням злочину====
Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право на проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок, які здійснюються згідно з положеннями статті 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України] у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України (пункт 2 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону]).

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
#контрольована поставка;
#контрольована та оперативна закупка;
#спеціальний слідчий експеримент;
#імітування обстановки злочину.
Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
====Виконання спеціального завдання====
Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу. У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Кримінального процесуального кодексу України], зазначається:
#обґрунтування меж спеціального завдання;
#використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.
Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування (стаття 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
==Обставини, на які необхідно звернути увагу==
Обставини, на які вважається за доцільне звертати увагу при наданні безоплатної вторинної правової допомоги за кримінальними провадженнями, які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та/або коли у кримінальному провадженні використовуються результати оперативно-розшукової діяльності у якості доказів протиправної діяльності особи (осіб).
===Виключні обставни===
Оперативно-розшукові заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання лише тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров’я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України (частина чотирнадцята статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону]).
===Заборона провокації===
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України], зобов’язаний:
#викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
#зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів (частини третя та сьома статті 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
===Вилучення оригіналів первинних документів===
Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2444 КПК України] (пункт 4 частини першої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону]).
===Речі і документи, до яких заборонений доступ===
Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:
#листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги;
#об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією (стаття 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
====Охоронювана законом таємниця====
До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:
#інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
#відомості, які можуть становити лікарську таємницю;
#відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;
#конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;
#відомості, які можуть становити банківську таємницю;
#особисте листування особи та інші записи особистого характеру;
#інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;
#персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;
#державна таємниця;
#таємниця фінансового моніторингу;
#відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"] (стаття 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1598 КПК України]).
====Обов'язок залишити опис речей і документів====
Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов’язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

На вимогу володільця особою, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів. (стаття 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
====Заборона залучати до конфіденційного співробітництва====
Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру (частина друга статті 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text КПК України]).
== Див. також ==
* [[Повноваження органів і підрозділів, які здійснюють контррозвідувальну діяльність]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Відповідальність за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або участь у ній

2023-05-18T06:40:11Z

Volodymyr.antontsev:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» (далі - постанова)]
==Загальна інформація==
Кримінальне правопорушення визнається вчиненим '''злочинною організацією''', якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (трьох і більше), або двох і більше організованих груп (структурних частин), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп (частина четверта статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).

Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінальне правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням, а також особа, яка утворила організовану групу або злочинну організацію чи керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності такої групи або організації (частина третя статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).

Тяжким злочином є діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 тис. грн.) або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 тис. грн.), позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Стійкість злочинної організації полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо).

На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.

Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію (пункт 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).

Структура злочинного об’єднання - це його внутрішня побудова, яка визначається відповідною конфігурацією і змістом стійких зв’язків учасників об’єднання та забезпечує психологічну єдність і стабільність останнього.

Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).
==Кримінально-правова характеристика створення злочинної організації==
===Об’єкт злочину:===
Об’єктом злочину є громадська безпека. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів.
===Об’єктивна сторона злочину визначена у наступних формах===
*створення злочинної організації;
*керівництво злочинною організацією або її структурними частинами;
*участь у злочинній організації.
===Суб’єкт злочину===
Загальний - фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] може наставати кримінальна відповідальність.

Спеціальний - службова особа (частина третя статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]
===Суб’єктивна сторона злочину===
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння щодо створення злочинної організації, керування злочинною організацією або участі в злочинній організації, а також передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.
== Створення злочинної спільноти ==
'''Створення злочинної спільноти''' - об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою (частина четверта статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]
== Кваліфікуючі ознаки ==
♦ Створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, участь у злочинній організації, вчинені службовою особою з використанням службового становища (частина третя статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]

♦ Створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, участь у злочинній організації, створення злочинної спільноти, вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі" (частина п'ята статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]

'''Злочинний вплив''' - будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.

'''Особа, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі",''' - особа, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.
==Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації==
{| class="wikitable"
|-
| створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами || караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна
|-
| участь у злочинній організації || карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна
|-
| створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами або участь у злочинній організації, вчинені службовою особою з використанням службового становища || караються позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна
|-
| створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою || караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна
|-
| створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, участь у злочинній організації або створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою, вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі" || караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна
|}
=== Звільняється від кримінальної відповідальності ===
Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за участь у злочинній організації або службова особа за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами або участь у злочинній організації, вчинені з використанням службового становища, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину добровільно повідомила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю (частина шоста статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
==Особливості кримінального процесу щодо створення, керівництва злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній==
У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого, у тому числі розділом IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] [[Негласні слідчі (розшукові) дії|негласна слідча (розшукова) дія]] може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] (стаття 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом (стаття 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n690 статтями 109-1141], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 258-2585], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1756 260], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1770 261], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3035 437-442] КК України, за наявності ризиків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177] КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (частина шоста статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 КПК України]).

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статтями 177 та 178 КК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n690 статтями 109-1141], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 258-2585], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1756 260], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1770 261], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3035 437-442 КК України] (частина четверта статті 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 КПК України]).
==Гарантії прав громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю==
Забороняється використання спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх співробітників, матеріально-технічних засобів для виконання завдань, не віднесених законами України до компетенції цих спеціальних підрозділів.

Одержана спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками інформація, не пов’язана з вчиненням кримінальних правопорушень чи інших правопорушень з боку фізичних та юридичних осіб, не може використовуватися на шкоду правам та законним інтересам цих осіб.

Документи та інші джерела, що містять таку інформацію, підлягають знищенню '''не пізніше шести місяців''' з дня їх одержання відповідним спеціальним органом по боротьбі з організованою злочинністю.

Фізичні та юридичні особи мають право в порядку, встановленому законодавством України, оскаржити до суду дії співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та інших органів, які вони вважають неправомірними (стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»]).
== Корисні посилання ==
* [http://khpg.org/1595421303 Критичний аналіз ст. 255 Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за злочини, вчинені «злочинною спільнотою» (станом на 22.07.2020)]
== Див. також ==
* [[Негласні слідчі (розшукові) дії]]
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Загальні засади міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

2023-04-18T06:08:42Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0956-19#Text Інструкція про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Звід відомостей, що становлять державну таємницю"]
==Загальне, визначене Кримінальним процесуальним кодексом України, поняття міжнародного співробітництва під час кримінального провадження==
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у Кримінальному процесуальному кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження. (стаття 542 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Міжнародна правова допомога===
Міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами одної держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою. (пункт 1 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Видача особи (екстрадиція)===
Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+541#w2_1 (пункт 2 частини 1 стаття 541).]
===Перейняття кримінального провадження===
Перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом. (пункт 3 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Тимчасова видача===
Тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідальності з метою запобігання закінченню строків давності або втраті доказів у кримінальній справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+541#w2_1 пункт 11 частини 1 стаття 541 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
==Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва під час кримінального провадження==
Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.(стаття 543 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги. (частина 1 і частина 2 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги. (пункт 6 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

За відсутності міжнародного договору України уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності. (частина 3 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за міжнародною правовою допомогою до такої держави та наданні такій державі міжнародної правової допомоги керується Кримінальним процесуальним кодексом України. (частина 4 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. (частина 5 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
==Державні органи України, які уповноважені звертатись із запитами про міжнародну правову допомогу під час кримінального провадження та виконання процесуальних дій представництвами інших держав в Україні==
'''Офіс Генерального прокурора''' звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

'''Міністерство юстиції України''' звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

'''Офіс Генерального прокурора''' та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються вищезазначені повноваження, покладені на Офіс Генерального прокурора або Міністерство юстиції України. (стаття 545 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Порядок опрацювання Міністерством юстиції України та його територіальними органами, місцевими загальними та апеляційними судами України запитів (доручень, прохань, клопотань) про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, про видачу осіб (екстрадицію), про передачу кримінального провадження, про передачу (прийняття) засуджених осіб та про виконання вироків судів іноземних держав у випадках, передбачених КПК України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, визначений частиною 1 розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0956-19#Text Інструкцією про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження], затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927 (далі – Інструкція № 2599/5).

'''Консульські установи або дипломатичні представництва''' інших держав в Україні мають право одержувати на добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам.(стаття 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
==Міжнародна правова допомога під час кримінального провадження та державна таємниця України==
Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну правову допомогу отримані відомості, які згідно із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні виключно через уповноважений (центральний) орган України, за умови, що ці відомості не завдадуть шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх Україні, лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами. (стаття 546 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Відомості, що становлять державну таємницю в сфері державної безпеки та охорони правопорядку, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21?find=1&text=%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+2#w1_18 розділі 2 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю",] затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674.

Тексти зазначених наказу та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є відкритими для вільного доступу.
==Запит про міжнародне співробітництво ==
Запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами Кримінально процесуального кодексу України та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з Кодексом.

Запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

Запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.

Запит надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.

Уповноважений (центральний) орган України може прийняти до розгляду запит, який надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Виконання такого запиту здійснюється виключно за умови підтвердження надіслання або передачі його оригіналу. Направлення компетентному органу іноземної держави матеріалів виконання запиту можливе тільки після отримання українською стороною оригіналу запиту.(стаття 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Речові докази і документи, передані запитуваною стороною на виконання запиту (доручення, клопотання) компетентного органу України у порядку міжнародного співробітництва, зберігаються в порядку, встановленому цим Кодексом для зберігання речових доказів та документів, і після закінчення кримінального провадження повертаються запитуваній стороні, якщо не було досягнуто домовленості про інше.

Під час передання компетентному органу запитуючої сторони речових доказів і документів на виконання запиту (доручення, клопотання) у порядку міжнародного співробітництва компетентний орган України може відмовитися від вимоги їх повернення в Україну після закінчення кримінального провадження у запитуючій стороні у разі, якщо на території України відсутня потреба їх використання для досудового розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні або відсутні правомірні вимоги третіх осіб щодо права на відповідне майно чи спір щодо нього розглядається у суді.(стаття 549 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Документи, які направляються у зв’язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

Правовий статус учасників кримінального провадження в іноземній державі не потребує додаткового встановлення за правилами Кримінального процесуального кодексу України. (стаття 550 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
==Обставини, які слід враховувати при здійсненні захисту у випадках обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення на території України з використанням доказів, отриманих в іншій країні за результатами міжнародного співробітництва==
При здійсненні захисту особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення на території України з використанням доказів, отриманих в іншій країні за результатами міжнародного співробітництва, вважається за доцільне звертати увагу на наступне.
#Чи відповідає запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складене уповноваженим органом України, а також додатки до нього, вимогам статті 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] та суті кримінального провадження, в рамках якого направлено запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво.
#Чи дотримано вимоги [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] щодо порядку залучення перекладача для здійснення перекладу запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України, а також додатків до нього, на мову, визначену відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору– офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятою для цієї сторони мовою.(стаття 68, частина 3 стаття 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
#Чи визначені в запиті (дорученні, клопотанні) про міжнародне співробітництво, складеному уповноваженим органом України, всі необхідні і можливі процесуальні дії та розшукові заходи, виконання яких потрібно здійснити на території іншої країни для всебічного, повного і об’єктивного проведення досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження в Україні.
#Чи мають доказове обвинувальне або виправдувальне значення матеріали, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України та чи правильно їх застосовано для правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого особою на території України.
#Чи дотримано вимоги [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] щодо порядку залучення перекладача для здійснення перекладу з іноземної на українську мову, або на ту мову, яку розуміє підозрюваний або обвинувачений, матеріалів, отриманих в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України.
#Чи залучені до матеріалів кримінально провадження всі матеріали, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України.
#Якщо до кримінального провадження залучено не всі ж, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України, слід перевірити наявність для цього правових підстав (виділення для додаткової перевірки, виділення в окреме провадження, матеріали не залучено без будь-яких правових підстав тощо).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Кримінальна відповідальність військовослужбовців

2023-04-12T06:51:05Z

Volodymyr.antontsev:

== ''Нормативна база:'' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України «Про оборону України».]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України «Про державну таємницю».]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/862-14#Text Закон України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні».]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674 (в редакції станом на 28.01.2022).]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (набув чинності для України 25.07.90).]
== ''Юридичне визначення поняття «Військові злочини» та його складових'' ==
=== Визначення понять: ===
Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+401#w2_3 (частини 1 і 2 статті 401 Кримінального кодексу України)]''

'''Кримінальним кодексом України, як військові злочини визначені наступні протиправні дії''':

1) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 Стаття 402. Непокора.]

2) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+403#w2_6 Стаття 403. Невиконання наказу.]

3) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+404#w2_4 Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків.]

4) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+405#w2_1 Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника.]

5) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+406#w2_1 Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.]

6) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+407#w2_1 Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби.]

7) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+408#w2_1 Стаття 408. Дезертирство.]

8) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+409#w2_4 Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.]

9) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+410#w2_3 Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.]

10) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+411#w2_1 Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна.]

11) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+412#w2_1 Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна.]

12) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+413#w2_1 Стаття 413. Втрата військового майна.]

13) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+414#w2_3 Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення.]

14) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+415#w2_1 Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин.]

15) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+416#w2_1 Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них.]

16) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+417#w2_1 Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння.]

17) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+418#w2_3 Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання]

18) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+419#w2_1 Стаття 419. Порушення правил несення прикордонної служби.]

19) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+420#w2_1 Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування.]

20) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+421#w2_3 Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби.]

21) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+422#w2_1 Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості.]

22) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби.]

23) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426#w2_1 Стаття 426. Бездіяльність військової влади.]

24) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426-1#w2_1 Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.]

25) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+427#w2_2 Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни.]

26) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+428#w2_1 Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля.]

27) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+429#w2_1 Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю.]

28) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+430#w2_4 Стаття 430. Добровільна здача в полон.]

29) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+431#w2_1 Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні.]

30) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+432#w2_1 Стаття 432. Мародерство.]

31) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+433#w2_1 Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій.]

32) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+434#w2_1 Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими.]

33) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+435#w2_1 Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею.]

Військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.

Військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+1#w1_2 (частина 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»)]''

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+2#w1_3 (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»)]''

Відповідні частини значної кількості військових злочинів передбачає їх вчинення в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (''статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 402]''-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+405#w2_1 ''405''], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+407#w2_1 ''407'']- ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+411#w2_1 411], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+413#w2_1 413], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+418#w2_2 418]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+421#w2_2 421], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 425]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426#w2_1 426], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426-1#w2_1 426-1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+428#w2_1 428 Кримінального кодексу України]).''

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. '' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text (стаття 1 Закону України «Про оборону України»)]''

Під бойовою обстановкою слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником.

Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 (примітка до статті 402 Кримінального кодексу України)]''

Відповідні частини окремих військові злочини передбачають їх вчинення військовими службовими особами ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+410#w2_4 статті 410], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426#w2_1 426], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426#w2_1 426-1 Кримінального кодексу України])'', за попередньою змовою групою осіб ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 статті 402], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+404#w2_4 404] – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+405#w2_1 405], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+408#w2_1 408], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+410#w2_3 410 Кримінального кодексу України])'', а також спричинення істотної шкоди та настання тяжких наслідків ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+404#w2_3 статті 404], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+406#w2_1 406], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+401#w2_2 401]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+412#w2_1 412], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+414#w2_2 414], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+417#w2_1 417], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+422#w2_1 422], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 425]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 426 Кримінального кодексу України)].''

Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 ''(статті 425 і 426 Кримінального кодексу України). (примітка до статті 425 Кримінального кодексу України)'']

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+28#w2_3 (частина 2 статті 28 Кримінального кодексу України)]''

Державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text (стаття 1 Закону України «Про державну таємницю»)]''

Відомості, що згідно із рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених законодавством сферах визначені Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674. (стаття 1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю)]

Військовополонений - будь-який комбатант, як це визначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+43#w2_1 ''статті 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949''], що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, який потрапляє під владу супротивної сторони. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+44#w2_1 (стаття 44 «Комбатанти і військовополонені» Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949], що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977)''

Комбатанти - особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), та мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+43#w2_1 (частина 2 стаття 43 «Збройні сили» Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977)]''

Мародерство - викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+432#w2_1 (стаття 432 Кримінального кодексу України)]''

Символіка Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (у тому числі Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця) - це емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала і розпізнавальні сигнали (спеціальні міжнародно визнані допоміжні сигнали (світлові, радіо-, електронні), що використовуються як захисні та розпізнавальні знаки для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна відповідно до Женевських Конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/862-14#Text (стаття 1 Закону України « Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»)]''

Емблема Червоного Хреста використовується медичною службою збройних Сил України під час збройних конфліктів для позначення власного медичного персоналу, медичних формувань і санітарно-транспортних засобів на суші, на морі та в повітрі.

Контроль за використанням емблеми зазначеною службою здійснюється Міністерством оборони України.

Медичний персонал зобов’язаний носити нарукавні пов’язки з емблемою Червоного Хреста та мати при собі посвідчення з зображенням емблеми Червоного Хреста і з фотографією, які розроблені відповідно до вимог, що містяться у Женевських та Додатковому протоколі 1 до них.

Ці пов’язки та посвідчення видаються в установленому порядку Міністерством оборони України. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/862-14#Text (стаття 4 Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»)]''

Під час збройного конфлікту емблемою Червоного Хреста, що використовується із захисною метою за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров’я України та під його контролем, позначаються цивільний медичний персонал, цивільні лікарні та інші цивільні медичні формування, будівлі, обладнання, медичні матеріали, а також цивільні санітарно-транспортні засоби, заклади охорони здоров’я, призначені, зокрема, для перевезення та розміщення поранених, хворих і потерпілих від аварій судна та розміщення поранених, хворих і потерпілих від аварій судна та
догляду за ними. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/862-14#Text (частина 1 статті 5 Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»)]''
== ''Кримінально-правова характеристика військових злочинів'' ==
=== Об’єкт військових злочинів: ===
Родовий об’єкт військових злочинів - встановлений законодавством України порядок несення або проходження військової служби.

Цей порядок визначений низкою законів України, Військовою присягою, військовими статутами, положеннями про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, наказами відповідних начальників та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до безпосереднього об’єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів:
* проти порядку підлеглості і військової честі ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_39 статті 402]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+406#w2_1 406 Кримінального кодексу України]);''
* проти порядку проходження військової служби ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+406#w2_1 статті 407]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+409#w2_3 409 Кримінального кодексу України]);''
* проти порядку користування військовим майном і його зберігання ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+410#w2_3 (статті 410]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+414#w2_2 414 Кримінального кодексу України]);''
* проти порядку експлуатації військової техніки ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+415#w2_1 (статті 415]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+417#w2_1 417 Кримінального кодексу України])'';
* проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+418#w2_2 статті 418]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+421#w2_2 421 Кримінального кодексу України]);''
* проти встановленого порядку збереження військової таємниці ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+422#w2_1 (ст. 422 Кримінального кодексу України)];''
* військові службові злочини ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 статті 425]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 426 Кримінального кодексу України]);''
* проти порядку несення служби на полі бою і в районі бойових дій ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+427#w2_2 статті 427]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+433#w2_1 433 Кримінального кодексу України]);''
* злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+434#w2_1 статті 434]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+435#w2_1 435 Кримінального кодексу України]).''
=== '''Об’єктивна сторона військових злочинів''': ===
Скоєння суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби, вчинені як шляхом дії ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+404#w2_3 статті 404], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+405#w2_1 405], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+432#w2_1 432] тощо Кримінального кодексу України)'', так і бездіяльності ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+403#w2_5 статті 403], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+425#w2_1 425], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+426#w2_1 426 та інші Кримінального кодексу України]''), а також дії та бездіяльності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+415#w2_1 (статті 415], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+417#w2_1 417], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+422#w2_1 422 тощо Кримінального кодексу України]).

Кваліфікуючі ознаки: зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.

Особливо кваліфікуючі ознаки: вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій.
=== '''Суб’єкт військових злочинів''': ===
* Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.
* Військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
Суб’єктом військових злочинів особа може бути тільки у відповідних часових межах, які визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу»] - після початку і до закінчення проходження військової служби.
=== Початком проходження військової служби вважається: ===
* день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
* день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
* день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
* день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
* день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
* день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
=== Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби: ===
* на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
* на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
* поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
* під час виконання державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
* під час виконання обов’язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+24#w2_1 (стаття 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»)]''
Військовополонені ворожої армії несуть кримінальну відповідальність за законом про військові злочини за дії, вчинені проти порядку несення військової служби держави перебування в полоні, однак, це не стосується для військовослужбовців, які вчинили замах на втечу з полону.

У випадках вчинення втечі військовополонений, вдруге взятий у полон у ході наступних військових дій, не підлягає покаранню за раніше вчинену втечу. ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+84#w2_1 (статті 84], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+87#w2_1 87], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+89#w2_1 89], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+91#w2_1 91], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+91#w2_1 92 і 93 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 р.)]''

Також, підлягають відповідальності за статтями про військові злочини ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+27#w2_7 з посиланням на статтю 27 «Види співучасників» Кримінального кодексу України])'' будь-які особи, які є співучасниками (організаторами, підбурювачами, посібниками ) цих злочинів.

Проте, не вважаються суб’єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні військових ліцеїв.
=== '''Суб’єктивна сторона військових злочинів''': ===
Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 (статті 402], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 404], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+406#w2_1 406]'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+406#w2_1 ''тощо Кримінального кодексу України'']), або виною з необережності ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+403#w2_5 статті 403], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+412#w2_1 412 та інші Кримінального кодексу України])'', деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і виною з необережності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+418#w2_2 ''статті 418, 419, 420 тощо Кримінального кодексу України)''].
=== Кримінальна відповідальність за скоєння військових злочинів: ===
Відповідальність військовослужбовців та військовозобов’язаних під час проходження ними відповідних зборів за скоєння військових злочинів вони відповідають за конкретними статтям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+402#w2_40 402]-[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+435#w2_1 435]) Кримінального кодексу України.

За скоєні злочини проти держави і загальнокримінальні злочини відповідальність військовослужбовців та військовозобов’язаних настає на загальних засадах.
== ''Особливості кримінального процесу щодо вчинення військових злочинів у зв’язку із наявністю відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю'' ==
При проведенні досудового розслідування і судового провадження щодо військових злочинів у непоодиноких випадках виникає необхідність дослідження документів, які містять державну таємницю або предметів, відомості про які становлять державну таємницю (військові карти, схеми, накази, інструкції, озброєння, військову техніку, військові засоби тощо).

Конкретний перелік та зміст відомостей, що становлять державну таємницю у сфері оборони, ступінь їх секретності, строк дії (у роках) рішення про віднесення інформації до державної таємниці тощо, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text визначені в розділі 1 «Сфера оборони» частини ІІ «Відомості, що становлять державну таємницю» Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674.]

Тексти зазначених наказу та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є відкритими для вільного доступу.
=== '''Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо військових злочинів''': ===
Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.

Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.

До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.

Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+28#w2_1 статті 28 «Обов’язки громадянина щодо збереження державної таємниці» Закону України «Про державну таємницю»] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.

Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом.

Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+517#w2_1 ''(стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України)'']
== ''Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю'' ==
Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.

У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів.

Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+518#w2_1 ''(стаття 518 Кримінального процесуального кодексу України)'']
== Див. також ==
[[Дезертирство. Самовільне залишення військової частини або місця служби]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Загальні засади міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

2023-04-12T06:43:06Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0956-19#Text Інструкція про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Звід відомостей, що становлять державну таємницю"]
==Загальне, визначене Кримінальним процесуальним кодексом України, поняття міжнародного співробітництва під час кримінального провадження==
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у Кримінальному процесуальному кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження. (стаття 542 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Міжнародна правова допомога===
Міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами одної держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою. (пункт 1 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Видача особи (екстрадиція)===
Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави. (пункт 2 частини 1 стаття 541 (пункт 1 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Перейняття кримінального провадження===
Перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом. (пункт 3 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
===Тимчасова видача===
Тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідальності з метою запобігання закінченню строків давності або втраті доказів у кримінальній справі. (пункт 21 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
==Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва під час кримінального провадження==
Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.(стаття 543 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги. (частина 1 і частина 2 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги. (пункт 6 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

За відсутності міжнародного договору України уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності. (частина 3 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за міжнародною правовою допомогою до такої держави та наданні такій державі міжнародної правової допомоги керується Кримінальним процесуальним кодексом України. (частина 4 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. (частина 5 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
==Державні органи України, які уповноважені звертатись із запитами про міжнародну правову допомогу під час кримінального провадження та виконання процесуальних дій представництвами інших держав в Україні==
'''Офіс Генерального прокурора''' звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

'''Міністерство юстиції України''' звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

'''Офіс Генерального прокурора''' та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються вищезазначені повноваження, покладені на Офіс Генерального прокурора або Міністерство юстиції України. (стаття 545 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Порядок опрацювання Міністерством юстиції України та його територіальними органами, місцевими загальними та апеляційними судами України запитів (доручень, прохань, клопотань) про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, про видачу осіб (екстрадицію), про передачу кримінального провадження, про передачу (прийняття) засуджених осіб та про виконання вироків судів іноземних держав у випадках, передбачених КПК України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, визначений частиною 1 розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0956-19#Text Інструкцією про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження], затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927 (далі – Інструкція № 2599/5).

'''Консульські установи або дипломатичні представництва''' інших держав в Україні мають право одержувати на добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам.(стаття 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
==Міжнародна правова допомога під час кримінального провадження та державна таємниця України==
Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну правову допомогу отримані відомості, які згідно із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні виключно через уповноважений (центральний) орган України, за умови, що ці відомості не завдадуть шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх Україні, лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами. (стаття 546 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Відомості, що становлять державну таємницю в сфері державної безпеки та охорони правопорядку, визначені в розділі 5 частини 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"], затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674.

Тексти зазначених наказу та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є відкритими для вільного доступу.
==Запит про міжнародне співробітництво ==
Запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами Кримінально процесуального кодексу України та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з Кодексом.

Запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

Запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.

Запит надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.

Уповноважений (центральний) орган України може прийняти до розгляду запит, який надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Виконання такого запиту здійснюється виключно за умови підтвердження надіслання або передачі його оригіналу. Направлення компетентному органу іноземної держави матеріалів виконання запиту можливе тільки після отримання українською стороною оригіналу запиту.(стаття 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Речові докази і документи, передані запитуваною стороною на виконання запиту (доручення, клопотання) компетентного органу України у порядку міжнародного співробітництва, зберігаються в порядку, встановленому цим Кодексом для зберігання речових доказів та документів, і після закінчення кримінального провадження повертаються запитуваній стороні, якщо не було досягнуто домовленості про інше.

Під час передання компетентному органу запитуючої сторони речових доказів і документів на виконання запиту (доручення, клопотання) у порядку міжнародного співробітництва компетентний орган України може відмовитися від вимоги їх повернення в Україну після закінчення кримінального провадження у запитуючій стороні у разі, якщо на території України відсутня потреба їх використання для досудового розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні або відсутні правомірні вимоги третіх осіб щодо права на відповідне майно чи спір щодо нього розглядається у суді.(стаття 549 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

Документи, які направляються у зв’язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

Правовий статус учасників кримінального провадження в іноземній державі не потребує додаткового встановлення за правилами Кримінального процесуального кодексу України. (стаття 550 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
==Обставини, які слід враховувати при здійсненні захисту у випадках обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення на території України з використанням доказів, отриманих в іншій країні за результатами міжнародного співробітництва==
При здійсненні захисту особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення на території України з використанням доказів, отриманих в іншій країні за результатами міжнародного співробітництва, вважається за доцільне звертати увагу на наступне.
#Чи відповідає запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складене уповноваженим органом України, а також додатки до нього, вимогам статті 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] та суті кримінального провадження, в рамках якого направлено запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво.
#Чи дотримано вимоги [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] щодо порядку залучення перекладача для здійснення перекладу запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України, а також додатків до нього, на мову, визначену відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору– офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятою для цієї сторони мовою.(стаття 68, частина 3 стаття 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).
#Чи визначені в запиті (дорученні, клопотанні) про міжнародне співробітництво, складеному уповноваженим органом України, всі необхідні і можливі процесуальні дії та розшукові заходи, виконання яких потрібно здійснити на території іншої країни для всебічного, повного і об’єктивного проведення досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження в Україні.
#Чи мають доказове обвинувальне або виправдувальне значення матеріали, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України та чи правильно їх застосовано для правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого особою на території України.
#Чи дотримано вимоги [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] щодо порядку залучення перекладача для здійснення перекладу з іноземної на українську мову, або на ту мову, яку розуміє підозрюваний або обвинувачений, матеріалів, отриманих в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України.
#Чи залучені до матеріалів кримінально провадження всі матеріали, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України.
#Якщо до кримінального провадження залучено не всі ж, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України, слід перевірити наявність для цього правових підстав (виділення для додаткової перевірки, виділення в окреме провадження, матеріали не залучено без будь-яких правових підстав тощо).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк

2023-04-12T06:41:48Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правову допомогу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]
== Загальна інформація ==
'''Звільнені особи''' - особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань на підставах, передбачених законом.

'''Соціальна адаптація''' - процес засвоєння звільненими особами соціального досвіду з метою повернення їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

'''Соціальний патронаж''' - допомога звільненим особам шляхом здійснення комплексу правових, економічних, організаційних, психологічних, соціальних та інших заходів, зокрема надання послуг, спрямованих на їх соціальну адаптацію.

'''Спеціалізовані установи для звільнених осіб''' - установи, діяльність яких спрямована на надання допомоги звільненим особам, їх підтримку та соціальну адаптацію.

'''Суб’єкти соціального патронажу''' - центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, об’єднання громадян, а також фізичні особи, які здійснюють соціальний патронаж.

'''Суб’єкти пробації''' - засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

[[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
# не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
# не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
# не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання (частина третя статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n441 Кримінального кодексу України] (далі - КК України).
Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням (частина перша статті 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n441 КК України]).
== Порядок взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк ==
З метою соціальної адаптації перед звільненням з установи виконання покарань адміністрацією зазначеної установи вживаються заходи з підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, спільно із суб’єктами соціального патронажу, які надають цим особам допомогу щодо трудового і побутового влаштування за обраним ними місцем проживання (стаття 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]).
=== Повноваження установи виконання покарань (слідчого ізолятора) ===
Установа виконання покарань (слідчий ізолятор) не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання або розгляду на засіданні комісії установи виконання покарань (слідчого ізолятора) питання про подання до суду матеріалів для застосування статей 81, 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] стосовно засудженого, який за період відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк довів своє виправлення або став на шлях виправлення, здійснює моніторинг проблемних питань засуджених, які готуються до звільнення, та їхніх можливих потреб після звільнення.
==== Моніторинг ====
Моніторинг здійснюється шляхом проведення бесіди із засудженим, під час якої з’ясовуються:
* наміри засудженого щодо його місця проживання після звільнення;
* наявність документа, що посвідчує особу, та потреба у його отриманні (відновленні);
* наявність визначеного місця працевлаштування;
* потреба в отриманні соціальних послуг.
За результатами моніторингу від засудженого приймається заява щодо обраного ним місця проживання після звільнення та наявності визначеного місця працевлаштування, яка після звільнення засудженого долучається до його особової справи, та вживаються заходи з організації надання допомоги у вирішенні інших проблемних питань.
==== Вирішення проблемних питань при підготовці до звільнення ====
При підготовці до звільнення та вирішенні проблемних питань засуджених, які готуються до звільнення, установа виконання покарань (слідчий ізолятор):
* співпрацює із уповноваженим органом з питань пробації за територіальним місцем розташування обраного засудженим місця проживання;
* забезпечує вільний доступ персоналу уповноваженого органу з питань пробації до засуджених, які готуються до звільнення, а також до матеріалів їх особових справ;
*забезпечує вільний доступ працівників виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі створення) ради, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, фахівців із соціальної роботи, працівників надавача соціальних послуг до засуджених, які готуються до звільнення;
* звертається до уповноваженого органу з питань пробації щодо залучення спостережної комісії та суб'єктів соціального патронажу з питань проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи;
* проводить із засудженими, які готуються до звільнення, роз’яснювальну роботу щодо положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законів України «Про зайнятість населення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»], порядку отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання у виконавчому органі сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), у тому числі через центр надання адміністративних послуг (пункт 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18#Text Порядку]).
==== Повідомлення - запит ====
Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання засудженого до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення-запит уповноваженого органу з питань пробації для з’ясування можливості проживання засудженого після звільнення за обраним місцем проживання та працевлаштування.

Стосовно засуджених осіб віком до 35 років включно установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення-запит (додаток 3) до уповноваженого органу з питань пробації для організації заходів соціального патронажу, у тому числі здійснення соціального супроводу, влаштування (за наявності) до закладів соціального обслуговування.

Стосовно засуджених старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування, засуджених осіб похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати, або втратили зв’язок із сім’єю, установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення-запит до уповноваженого органу з питань пробації для організації заходів соціального патронажу, зокрема влаштування до спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших закладів соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб.

У разі зазначення в заяві засудженим місця працевлаштування та надання документального підтвердження з підприємства, установи, організації (далі - підприємство) про можливість працевлаштування після звільнення за три місяці до розгляду питання про подання до суду матеріалів для застосування статей 81, 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає запит до уповноваженого органу з питань пробації за місцем розташування адміністрації та бухгалтерії підприємства для уточнення інформації щодо можливості працевлаштування засудженого. Разом із запитом надсилається копія зазначеного документального підтвердження.

Про засуджених, які звернулись за допомогою у працевлаштуванні після звільнення, адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) надсилає повідомлення до уповноваженого органу з питань пробації для організації трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання.

Зазначені повідомлення надсилаються також стосовно засуджених, яким до настання передбаченого законодавством терміну можливого застосування умовно-дострокового звільнення залишилося не більше трьох місяців та які характеризуються адміністрацією установи виконання покарань (слідчого ізолятора) як такі, що довели своє виправлення.

У разі направлення спільно зі спостережною комісією до суду подання про застосування до засудженого статті 82 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] обов’язково додаються форма первинної облікової документації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого»] (далі - Форма 027/о) та довідка про результати попереднього вирішення питання щодо місця проживання та роботи після звільнення засудженого(ї).

У разі отримання відповіді на повідомлення-запит про відсутність можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання засудженого повідомляють про це та про заходи соціального патронажу, які можуть бути вжиті відповідними суб’єктами соціального патронажу стосовно нього після звільнення.
==== Повідомлення про звільнення ====
За двадцять днів до звільнення засудженого установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення про звільнення:
# до відповідного органу (підрозділу) поліції та протягом трьох діб з моменту звільнення - сповіщення до підрозділу інформаційно-аналітичної підтримки територіального органу Національної поліції України;
# до спостережної комісії для надання допомоги у соціальній адаптації після звільнення;
# до відповідного уповноваженого органу з питань пробації стосовно осіб, які звільняються від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання більш м’яким;
# до міського, районного, міськрайонного центрів зайнятості, філій регіонального центру зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) за обраним місцем проживання стосовно працездатних засуджених працездатного віку для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
# до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за обраним засудженим місцем проживання - разом з інформаційною картою, яка складається персоналом установи виконання покарань (слідчого ізолятора), стосовно:
* засуджених осіб віком до 35 років включно для організації заходів соціального патронажу, у тому числі здійснення соціального супроводу, влаштування (за наявності) до закладів соціального обслуговування;
* працездатних засуджених старше 35 років, які звернулись та/або потребують влаштування до центру соціальної адаптації звільнених осіб, закладів для бездомних осіб. До повідомлення про звільнення додаються особиста заява засудженого, Форма 027/о, висновок соціального педагога (за наявності);
* засуджених похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, для організації влаштування до спеціальних будинків-інтернатів, інших закладів соціальної підтримки (догляду) відповідно до законодавства. До повідомлення про звільнення додаються особиста заява засудженого, Форма 027/о, форма первинної облікової документації № 157-3/о «Довідка про направлення інваліда в будинок-інтернат, довідка про розмір призначеної пенсії або інших соціальних виплат (за наявності), довідка медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності), індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (за наявності).
У разі звільнення таких осіб достроково або на підставі [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|акта про помилування]] повідомлення про звільнення надсилається не пізніше ніж протягом трьох днів після звільнення (пункт 6 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18#Text Порядку]).

Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятирічного віку, за двадцять днів до звільнення установа виконання покарань (слідчий ізолятор) додатково надсилає повідомлення про звільнення до підрозділу превентивної діяльності територіального органу Національної поліції України.

Стосовно осіб, звільнених від відбування покарання [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-достроково]], повідомлення про звільнення установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає також до відповідної спостережної комісії.

Стосовно осіб, звільнених від покарання на підставі указу Президента України про помилування (далі - акт про помилування), а також звільнених осіб, яким у період відбування покарання скорочено строк покарання на підставі акта про помилування, у повідомленнях про звільнення, обов’язково вказуються номер, дата указу Президента України та вид помилування.

Для забезпечення виконання рішення суду стосовно осіб, яким покарання замінено більш м’яким, до уповноваженого органу з питань пробації установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає копії вироку (ухвали суду), постанови суду про заміну покарання більш м’яким, завірені печаткою, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 Форми 027/о], листів з питань погодження місця проживання та роботи після звільнення засудженого, підписку про явку засудженого до уповноваженого органу з питань пробації в триденний строк після звільнення та довідку про особу із зазначенням анкетних даних засудженого, дати звільнення, прізвища, імені, по батькові родичів та їх місця проживання.

Протягом доби після звільнення засудженого з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) стосовно осіб, яким покарання замінено на [[Порядок виконання покарання у виді громадських робіт|громадські роботи]], установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення, до уповноваженого органу з питань пробації за обраним місцем проживання. Стосовно засуджених, яким покарання замінено на [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]], повідомлення надсилаються до уповноваженого органу з питань пробації за фактичним місцем роботи, яке зазначене у відповіді уповноваженого органу з питань пробації про результати перевірки (у тому числі щодо тих осіб, обране місце проживання яких не збігається з адміністративно-територіальним розташуванням місця роботи).

У разі надходження від органу (підрозділу) поліції повідомлення про неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання, зазначеного в повідомленні про звільнення, установою виконання покарань (слідчим ізолятором) додатково надсилається інформаційне повідомлення до органу (підрозділу) поліції, на території обслуговування якого ймовірна його поява, ураховуючи особисті дані засудженого.
==== Звільнення особи хворою на туберкульоз ====
Після остаточного з’ясування місця проживання чи перебування, обраного засудженим, який звільняється і є хворим на заразну форму туберкульозу, не пізніше ніж за двадцять днів до звільнення до органів охорони здоров’я за обраним звільненою особою місцем проживання надсилається інформація про засуджених осіб, які звільняються і є хворими на заразну форму туберкульозу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 Форма 027/о] та копія форми п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0467-13 ервинної облікової документації № 081-1/0 «Медична картка лікування хворого на туберкульоз ТБ 01»] надсилаються до територіального протитуберкульозного закладу за обраним звільненою особою місцем проживання. Копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого видається звільненій особі.

На засудженого, який звільняється за рішенням суду, інформація подається протягом трьох робочих днів з моменту оголошення судом рішення про звільнення. На взятих під варту осіб, які звільняються зі слідчих ізоляторів, інформація подається протягом трьох робочих днів після звільнення (пункт 12 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18#Text Порядку]).

Перед звільненням засудженого, хворого на туберкульоз, медичний працівник проводить з ним бесіду, під час якої додатково роз’яснює положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Законів України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 «Про захист населення від інфекційних хвороб»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»] щодо необхідності медичного (диспансерного) нагляду та лікування за обраним особою, яка звільняється, місцем проживання і надає для засвідчення відповідну пам'ятку (додаток 18), копія якої долучається до історії хвороби засудженого.

При звільненні засудженого, хворого на заразну форму туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптованого, відповідна установа виконання покарань (слідчий ізолятор) попереджає його про необхідність дотримання протиепідемічного режиму, що засвідчується письмово, та за його згодою доставляє такого хворого санітарним транспортом до найближчого територіального протитуберкульозного закладу для госпіталізації та продовження лікування. У разі відсутності такої загрози питання примусової госпіталізації такого хворого вирішується в порядку, встановленому статтею 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз».]

При звільненні засудженого, хворого на заразну форму туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптованого, із числа осіб, які обрали (потребують) після звільнення спеціалізовану установу для звільнених осіб, інший заклад соціальної підтримки (догляду), заклад для бездомних осіб, установа виконання покарань (слідчий ізолятор) направляє його до найближчого протитуберкульозного закладу санітарним транспортом протитуберкульозного закладу за територіальним розташуванням та інформує про це протягом трьох днів структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за територіальним розташуванням спеціалізованої установи для звільнених осіб, іншого закладу соціальної підтримки (догляду), закладу соціального захисту для бездомних осіб, куди буде направлено звільнену особу після завершення лікування, з наданням відповідного медичного висновку (за згодою).

При звільненні засудженого робиться відповідний запис про проведення профілактичного медичного огляду на туберкульоз у довідці про звільнення, передбаченій Інструкцією про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-12 наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-12 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (зі змінами).]
==== Роз'яснювальна робота ====
Копії усіх запитів та відповідей на них, а також інші матеріали, що стосуються підготовки засудженого до звільнення, долучаються до його особової справи.

При звільненні засудженого з ним додатково проводиться роз’яснювальна робота щодо положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законів України «Про зайнятість населення»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»], інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, а також порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання та вручається під підпис відповідна пам'ятка (додаток 19), копія якої долучається до особової справи засудженого (пункти 1-18 розділу І [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Порядку]).
=== Повноваження уповноваженого органу з питань пробації ===
Уповноважений орган з питань пробації за зверненням установи виконання покарань (слідчого ізолятора) вживає заходів щодо залучення спостережних комісій, суб’єктів соціального патронажу тощо до процесу підготовки засуджених до звільнення, зокрема участі у проведенні інформаційно-роз’яснювальної роботи (пункт 1 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18#Text Порядку]).
==== Сприяння засудженим, які готуються до звільнення ====
За повідомленням адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора) через державні органи та органи місцевого самоврядування уповноважений орган з питань пробації сприяє засудженим, які готуються до звільнення, у:
*визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення;
*працевлаштуванні працездатних осіб працездатного віку;
*влаштуванні до спеціалізованої установи для звільнених осіб, іншої установи (закладу) соціальної підтримки (догляду), закладу для бездомних осіб), закладів соціального обслуговування;
*наданні соціальних послуг;
*госпіталізації до закладів охорони здоров’я;
*вирішенні інших проблемних питань (пункт 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18#Text Порядку]).
==== Вирішення проблемних питань ====
З метою сприяння у вирішенні зазначених питань уповноважений орган з питань пробації:
*має право проводити бесіди із засудженими, які готуються до звільнення, та ознайомлюватись з матеріалами їх особових справ;
*надсилає повідомлення та запити до суб'єктів соціального патронажу щодо надання засудженому послуг з трудового і побутового влаштування за обраним ним місцем проживання.
Інформація, необхідна уповноваженому органу з питань пробації у процесі підготовки засуджених до звільнення, щодо вирішення питання трудового і побутового влаштування та строки її надання визначаються законодавством.

У разі надходження з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення-запиту щодо можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання уповноважений орган з питань пробації звертається до органу житлово-комунального господарства, об’єднання співвласників багатоповерхового будинку або органу місцевого самоврядування з метою перевірки наявності житлового приміщення, осіб, які в ньому проживають, та права засудженого на проживання в зазначеному приміщенні після звільнення.

У разі якщо право на проживання в житловому приміщенні потребуватиме погодження з фізичними або юридичними особами, уповноважений орган з питань пробації звертається для з’ясування цього питання до фізичних або юридичних осіб.

За результатами перевірки можливості проживання засудженого за обраним місцем проживання уповноважений орган з питань пробації надсилає відповідне повідомлення до адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора).
==== Повідомлення - запит ====
Уповноважений орган з питань пробації надсилає до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за обраним засудженим місцем проживання повідомлення-запит у разі:
# виявлення факту неможливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання для визначення шляхів щодо організації притулку;
# необхідності надання роз’яснень з питань соціального захисту населення;
# надходження від установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення-запиту стосовно:
*засуджених осіб віком до 35 років включно з метою організації соціального супроводу центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, отримання соціальних послуг у закладах соціального обслуговування;
*засуджених віком старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування, засуджених осіб похилого віку та осіб з інвалідністю І і ІІ груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати, або втратили зв’язок із сім’єю, з метою організації влаштування до спеціалізованої установи для звільнених осіб, інших закладів соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, організації надання соціальних послуг (пункт 5 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18#Text Порядку]).
Про результати проведеної роботи уповноважений орган з питань пробації одразу сповіщає установу виконання покарань (слідчий ізолятор).

При отриманні повідомлення з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) стосовно осіб, які звернулись за допомогою у працевлаштуванні, уповноважений орган з питань пробації надсилає повідомлення-запит (додаток 21) до центру зайнятості за обраним засудженим місцем проживання для організації трудового влаштування засудженого після звільнення.

Якщо під час встановлення фактичного місця роботи було виявлено, що воно не збігається з розташуванням адміністрації та бухгалтерії підприємства, уповноважений орган з питань пробації надсилає до уповноваженого органу з питань пробації за місцем дислокації фактичного місця роботи копію відповіді за результатами проведеної роботи, яка надається установі виконання покарань (слідчому ізолятору). Зазначені матеріали надсилаються до уповноваженого органу з питань пробації одночасно з відповіддю установі виконання покарань (слідчому ізолятору).
Уповноважений орган з питань пробації звертається до підприємства з письмовим запитом для з’ясування можливості працевлаштування засудженого після звільнення з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та надсилає повідомлення з копією повідомлення від підприємства до установи виконання покарань (слідчого ізолятора) про проведену роботу не пізніше тридцяти діб з дня отримання запиту.

У десятиденний строк після надходження на виконання матеріалів стосовно особи, якій замінено покарання на більш м’яке, уповноважений орган з питань пробації надсилає до установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення про отримання матеріалів (пункти 1-9 розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Порядку]).
=== Повноваження органу (підрозділу) поліції ===
Орган (підрозділ) поліції при надходженні з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення про звільнення засудженого проводить перевірку прибуття звільненого до обраного ним місця проживання, про що робиться відмітка у журналі контролю за прибуттям та постановленням на облік раніше судимих осіб (далі - журнал контролю). За наявності технічних можливостей журнал контролю ведеться в електронному вигляді в підсистемі інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції».

Протягом місяця після звільнення засудженого орган (підрозділ) поліції інформує установу виконання покарань (слідчий ізолятор) про його прибуття та взяття на облік в органі (підрозділі) поліції (направляється відривний талон повідомлення про прибуття звільненого).

Стосовно осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, у журналі контролю заповнюються графи про прибуття та постановлення на облік раніше судимих осіб. Дільничний офіцер поліції вживає заходів щодо роз’яснення таким особам вимог законодавства з питань постановлення на облік, реєстрації за обраним місцем проживання, працевлаштування та дотримання загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

У місячний строк після постановлення на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від подальшого відбування покарання, орган (підрозділ) поліції надсилає до Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України повідомлення стосовно кожного з них.

У разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом десяти днів після звільнення орган (підрозділ) поліції інформує про це установу виконання покарань (слідчий ізолятор).

У разі засудження особи, яка була звільнена від подальшого відбування покарання на підставі акта про помилування та перебуває на обліку в органі (підрозділі) поліції, за рішенням суду, яке набрало законної сили, до Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України протягом десяти днів орган (підрозділ) поліції надсилає повідомлення).

За зверненням протитуберкульозного закладу орган (підрозділ) поліції надає інформацію про прибуття за обраним місцем проживання осіб, які мають хворобу за кодами А15 - А19 за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятого перегляду і які звільнені з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).

У разі ухилення від обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або від продовження лікування особи, хворої на заразну форму туберкульозу, щодо якої судом ухвалено рішення про обов’язкову госпіталізацію або про продовження лікування, за зверненням керівника протитуберкульозного закладу орган (підрозділ) поліції надає у межах своїх повноважень медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання рішення суду (пункти 1-7 розділу ІІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Порядку]).
=== Повноваження структурного підрозділу з питань соціального захисту населення ===
Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій не пізніше ніж за двадцять днів після надходження від уповноваженого органу з питань пробації повідомлення-запиту про засуджених осіб, щодо яких здійснюється процес підготовки до звільнення, інформує уповноважений орган з питань пробації про:
*центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, заклад соціального обслуговування у населеному пункті за обраним засудженим місцем проживання після звільнення з метою організації соціального патронажу, надання соціальних послуг, здійснення (за потреби) соціального супроводу осіб віком до 35 років включно;
*центр соціальної адаптації звільнених осіб, заклад для бездомних осіб у населеному пункті за обраним засудженим місцем проживання після звільнення, кількість та наявність вільних ліжко-місць, соціальні послуги, що надаються цими закладами (установами), умови та порядок влаштування до них з метою організації соціального патронажу (у тому числі надання соціальних послуг (притулок, соціальна адаптація тощо) працездатних осіб віком старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування;
*спеціальний будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, інші заклади соціальної підтримки (догляду) з метою влаштування до цих установ громадян похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати, або втратили зв’язок із сім’єю.
У разі відсутності спеціалізованих установ для звільнених осіб, закладів для бездомних осіб, інших закладів (установ) соціальної підтримки (догляду), закладів соціального обслуговування у населеному пункті за обраним засудженим, щодо якого здійснюється процес підготовки до звільнення, місцем проживання Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформує уповноважений орган з питань пробації про наявність таких закладів (установ) на території області.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської міських державних адміністрацій повідомляє протягом п’яти робочих днів структурний підрозділ з питань соціального захисту населення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за обраним засудженим місцем проживання про:
*засуджених осіб віком до 35 років включно, щодо яких здійснюється процес підготовки до звільнення і надійшли відповідні повідомлення-запити від уповноваженого органу з питань пробації, з метою організації соціального патронажу, у тому числі здійснення соціального супроводу, надання соціальних послуг центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, закладами соціального обслуговування;
*засуджених працездатних осіб віком старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування, щодо яких здійснюється процес підготовки до звільнення і надійшли відповідні повідомлення-запити від уповноваженого органу з питань пробації, з метою організації соціального патронажу, надання соціальних послуг центром соціальної адаптації звільнених осіб, закладом для бездомних осіб.
У разі відсутності спеціалізованих установ для звільнених осіб, закладів для бездомних осіб, інших закладів (установ) соціальної підтримки (догляду), закладу соціального обслуговування за обраним засудженим місцем проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за обраним засудженим місцем проживання вживає заходів щодо організації його влаштування до такого закладу (установи) поза межами обраного засудженим місця проживання, у тому числі із залученням спостережної комісії, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі благодійних організацій, а також окремих громадян.

У разі надходження від засудженого з числа громадян похилого віку, осіб з інвалідністю І і ІІ груп заяви про влаштування до будинку-інтернату, у тому числі спеціального, та документів, необхідних для здійснення влаштування до такої установи, Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймає відповідне рішення (надає путівку).

Після надходження відповіді від структурного підрозділу з питань соціального захисту населення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) та прийняття рішення щодо влаштування особи до спеціального будинку-інтернату, іншого закладу соціальної підтримки (догляду), закладу соціального обслуговування Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформує уповноважений орган з питань пробації про готовність та ризики щодо здійснення соціального патронажу, у тому числі із залученням спостережної комісії, засуджених осіб, щодо яких надійшло повідомлення-запит.

При надходженні інформації від органів охорони здоров’я про засуджених (узятих під варту) осіб, які звільняються і мають хворобу за кодами А15-А19 за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятого перегляду, Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій повідомляють про них заклади для бездомних осіб, спеціалізовані установи для звільнених осіб, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, заклади соціального обслуговування.

До спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших установ (закладів) соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, закладів соціального обслуговування приймаються особи, які пройшли медичний огляд на туберкульоз, мають Форму 027/о та можуть перебувати у колективі.

Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за запрошенням уповноваженого органу з питань пробації та з урахуванням попередньо наданого переліку питань, що потребують роз’яснень, направляє відповідних спеціалістів до установи виконання покарань (слідчого ізолятора) для надання додаткових роз’яснень з питань соціального захисту населення засудженим у процесі підготовки їх до звільнення.

Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) сприяє залученню до підготовки до звільнення засуджених осіб об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі благодійних організацій, а також окремих громадян (пункти 1-7 розділу ІV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Порядку]).
=== Повноваження органів та закладів охорони здоров’я ===
==== Орган охорони здоров’я ====
Орган охорони здоров’я:
#після отримання інформації від установи виконання покарань (слідчого ізолятора) про засуджену або узяту під варту особу, яка звільняється і є хворою на заразну форму туберкульозу, протягом трьох днів повідомляє про це орган (підрозділ) поліції, Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, центр зайнятості;
#щокварталу надає Міністерству охорони здоров’я України інформацію про осіб, хворих на туберкульоз, які звільнені з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів) і які не стали на диспансерний облік у протитуберкульозному закладі;
#надсилає до органу (підрозділу) поліції запит про прибуття за обраним місцем проживання осіб, які мають хворобу за кодами А15 - А19 за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятого перегляду і які звільнені з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).
==== Заклад охорони здоров’я ====
Заклад охорони здоров’я:
#веде письмовий облік повідомлень, що надійшли з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), про звільнених осіб, хворих на туберкульоз;
#у разі якщо особа, звільнена з установи виконання покарань (слідчого ізолятора), яка хвора на заразну форму туберкульозу, протягом десяти днів не стала на диспансерний облік у протитуберкульозному закладі, здійснює активний патронаж цієї особи за ймовірним місцем проживання чи перебування, вказаним у повідомленні установи виконання покарань (слідчого ізолятора), у разі відсутності хворого - повідомляє про це органи (підрозділи) поліції;
#забезпечує надання необхідної лікувально-профілактичної допомоги особам, звільненим з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), хворим на туберкульоз, які стали на диспансерний облік у протитуберкульозному закладі;
#госпіталізує санітарним транспортом протитуберкульозного закладу до найближчого протитуберкульозного закладу осіб, звільнених з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), хворих на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптованих, за їх згодою;
#у разі звернення осіб, які направлені Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування (у разі їх створення), спеціалізованими установами для звільнених осіб, закладами для бездомних осіб, закладами соціального обслуговування, забезпечує на належному рівні профілактичні медичні огляди на туберкульоз таких осіб та надає відповідні висновки, рекомендації, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 Форму № 027/о;]
#направляє до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій вилікуваних від туберкульозу осіб, звільнених з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), які мають право на поселення до будинків-інтернатів, у тому числі спеціальних, надає відповідні висновки з метою подальшого прийняття рішення щодо поселення таких осіб до зазначених установ (пункти 1-2 розділу V [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Порядку]).
== Безоплатна правова допомога ==
Особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі мають право на всі види безоплатної вторинної правової допомоги, а саме:
#захист;
#здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
#складення документів процесуального характеру (частина друга статті 13, пункт 7 частини першої статті 14 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]).
== Див. також ==
* [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання]]
* [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]

Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану

2023-03-15T10:08:21Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України «Про правовий режим воєнного стану»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
==Загальні положення==
'''Організація трудових відносин в умовах воєнного стану''' - це особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]. На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+43#w2_1 43, 44 Конституції України.]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+43#w2_1 ст.43 Конституції України]держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Cтаттею 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституцією України] визначено, що порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
== Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу==
У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+32#w2_1 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України], а саме «У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці» та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу.

Викривачі корупції користуються також іншими правами та гарантіями захисту, встановленими Законом України "Про запобігання корупції".

==Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника==
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+38#w2_15 (стаття 38 Кодексу законів про працю).]

Строковий трудовий договір [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_4 пункти 2 і 3 статті 23 Кодексу законів про працю] підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+38#w2_15 частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю].

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
==Особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця==
У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 статті 43] Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+43#w2_11 ст.43 Кодексу законів про працю України] розірвання трудового договору з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+40#w2_7 пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+41#w2_4 пунктами 2 і 3 статті 41] цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся роботодавець.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Роботодавець має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.».
==Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку==
* Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена '''до 60 годин на тиждень''' для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури ''(в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) - '''не застосовується до праці неповнолітніх.'''''
* Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури ''(в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо)'', яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану '''не може перевищувати 40 годин на тиждень - ''не застосовується до праці неповнолітніх.'''''
* П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
* Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
* Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин- '''''не застосовується до праці неповнолітніх'''''.
* У період дії воєнного стану не застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n358 статті 53] (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n417 частини першої] статті 65, частин [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n429 третьої - п’ятої] статті 67, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 статей 71], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n497 78-1] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини другої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n45Закону України "Про відпустки"].
{| class="wikitable"
!У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу ''(щодо роботи працівників на об'єктах критичної інфраструктури)'' понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці
|}
==Особливості обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця==
Порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Сторони трудового договору можуть домовитися про '''альтернативні способи створення, пересилання і зберігання''' наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
==Робота в нічний час==
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Норми частин першої і другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+54#w2_13 статті 54 Кодексу законів про працю України] не застосовуються. А саме: «При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+51#w2_1 (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51)]. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем».
==Особливості залучення до роботи деяких категорій працівників ==
У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок ''(крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року)'' '''за їхньою згодою''' на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
==Оплата праці==
* Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
* Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
* Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
* Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
* У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
==Зупинення дії окремих положень колективного договору==
На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Наприклад щодо відпусток:
*У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
*У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
*Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+26#w2_3 частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки"] «За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік».
==Відпустки==
* надання щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця '''може бути''' обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік, а якщо тривалість щорічної основної відпустки становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану;
* роботодавець '''має право''' відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки;
* норми щодо ''"надання невикористаної частини щорічної відпустки до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка", "заборони ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці"'' - '''не застосовуються;'''
* у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки;
* якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, то роботодавець '''має право''' відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток ''(крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);''
* роботодавець, на прохання працівника, '''може''' надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження 15-денного строку;
* роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, '''в обов’язковому порядку''' надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
== Призупинення дії трудового договору==
'''<big>Призупинення дії трудового договору</big>''' - ''це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором''.

'''Умови:'''
#абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором ''(роботодавцю - надавати роботу, працівникові - виконувати роботу);''
#ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник;
#на строк не більше ніж період дії воєнного стану;
#оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця;
#щодо посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування - необхідність погодження з військовими адміністраціями, які здійснюють свої повноваження на відповідній території ''(військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності – обласні);''
#роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи ''(у разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану)'' .
{| class="wikitable"
! colspan="4" |Призупинення дії трудового договору ≠ припинення трудових відносин
''Воно не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.''
|}
'''Наказ (розпорядження) роботодавця, має містити:'''
*''інформацію про причини призупинення дії трудового договору (у тому числі деталізувати обставини, що засвідчують неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки);''
*''спосіб обміну інформацією між сторонами;''
*''строк призупинення дії трудового договору;''
*''кількість, категорії і прізвища, ім’я, по батькові (за наявності) працівника (ів);''
*''реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників;''
*''умови відновлення дії трудового договору.''
{| class="wikitable"
|'''незгода працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору <big>→</big> оскарження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю <big>→</big> вивчення змісту наказу (розпорядження) <big>→</big> внесення, за погодженням військової адмінітрації, припису про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом ''(обов’язково до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису)'''''

''− припис може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку;''

''− невиконання припису тягне за собою відповідальність, передбачену абзацом дев’ятим частини другої статті 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КЗпП] - порушення інших вимог законодавства про працю, та статті 188-6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] - невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю.''
|}
==Діяльність профспілок==
*У межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.
*На період дії воєнного стану призупиняється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+44#w2_1 статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] та відповідні норми колективних договорів. «Роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань».
==Відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України==
Відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, '''здійснюється за рахунок коштів держави агресора''', а також '''коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел,''' передбачених законодавством.

''Наразі, механізм відшкодування розробляється та опрацьовується Кабінетом Міністрів України.''
==Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану==
Для забезпечення дотримання основоположних прав працівників у трудових відносинах, зокрема - в умовах воєнного стану, а також з метою легалізації зайнятості та виплати заробітної плати ухвалено рішення про '''відновлення заходів контролю Держпраці''' з обмеженого переліку підстав та питань.

'''''Інспектори праці здійснюватимуть позапланові заходи державного нагляду (контролю), а саме - перевірятимуть дотримання вимог законодавства:'''''

''- в частині додержання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»];''

''- з питань виявлення неоформлених трудових відносин;''

''- з питань законності припинення трудових договорів.''

'''Умови здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану:'''
* звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави;
* доручення Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єктів господарювання у відповідній сфері у зв’язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
* настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання;
* звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом;
* звернення профспілки;
* за звернення Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;
* невиконання суб’єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
{| class="wikitable"
|'''''!!! У разі усунення роботодавцями виявлених порушень заходи впливу (штрафи) не застосовуватимуться !!!'''''
|}
== Корисні посилання ==
* [https://dsp.gov.ua/faq/ Рекомендації Державної служби України з питань праці для роботодавців та працівників на період воєнного стану]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Робочий час]]
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії: продаж, придбання реєстрація і застосування

2023-03-15T09:44:28Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/706-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1993 року № 706 «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії»]
== Види спеціальних засобів самооборони ==
До спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, дозволених до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування, належать:
* упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики);
* газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
== Аерозолі сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) ==
Реалізація (продаж) провадиться без дозволу органів внутрішніх справ у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів:
* громадянам, які досягли 18-річного віку;
* суб'єктам підприємницької діяльності;
* установам і організаціям.
== Газові пістолети і револьвери та патрони до них ==
=== Продаж та придбання ===
==== Умови отримання дозволу на придбання ====
'''Громадянами''' 
Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них видаються органами внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку, за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх
зберігання (носіння) і застосування.
Кількість газових пістолетів (револьверів), які можуть бути у
власності громадян, не обмежується. 
'''Суб’єктами підприємницької діяльності''' 
Суб'єкти підприємницької діяльності, установи і організації з метою захисту життя, здоров'я, честі та гідності своїх працівників мають право на придбання газових пістолетів і револьверів та патронів до них з оформленням дозволу органами внутрішніх справ на їх зберігання (носіння) конкретним працівникам, які досягли 18-річного віку, за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми щодо цих працівників та ознайомлення з
порядком їх- зберігання (носіння) і застосування.
==== Місце отримання дозволу на придбання ====
Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів) підписуються начальником органу внутрішніх справ або особою, яка виконує його обов'язки:
* громадянам - за місцем проживання;
* суб'єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям (на придбання) та їхнім працівникам (на зберігання) (носіння) - за місцем реєстрації (юридичною адресою) установи, організації або суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому в дозволі робиться відмітка - відомче (службове).
==== Термін дії дозволу на придбання ====
Дозволи на придбання газових пістолетів (револьверів) видаються органами внутрішніх справ терміном '''на три місяці'''. Не використаний у цей термін дозвіл повертається до органу внутрішніх справ, який його видав.
==== Документи, необхідні для отримання дозволу на придбання ====
'''Громадяни''' 
Для отримання дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів) громадяни подають до органу внутрішніх справ:
* заповнену картку-заяву;
* дві фотокартки розміром 3 х 4 сантиметри;
* висновок (довідку) медичного закладу лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми (крім осіб, які мають дозвіл органу внутрішніх справ на зберігання і носіння мисливської та відомчої вогнепальної зброї);
* квитанцію про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів для видачі дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів) (за кожну одиницю). 
'''Суб’єкти підприємницької діяльності''' 
Для отримання дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів) суб'єкти підприємницької діяльності, установи і організації подають до органу внутрішніх справ:
* лист з обґрунтуванням необхідності придбання газових пістолетів (револьверів) і зазначенням їх типу та кількості;
* список працівників,які користуватимуться зазначеними засобами самооборони;
* по 2 фотокартки розміром 3 х 4 сантиметри (на кожного з працівників, що використовуватимуть газові пістолети (револьвери);
* копію платіжного доручення про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів для видачі дозволів на придбання зазначених засобів самооборони (за кожну одиницю);
* висновок (довідку) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми.
==== Термін розгляду документів ====
Орган внутрішніх справ '''не більш як у місячний термін''' розглядає документи і видає дозвіл на придбання газових пістолетів (револьверів) або мотивовано відмовляє у ньому.
Відмову у видачі дозволу може бути оскаржено відповідно до чинного законодавства у удовому порядку.
==== Підстави відмови для видачі дозволу на придбання ====
Підставами відмови для видачі дозволу на придбання є:
* висновок (довідка) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми, який свідчить про те, що така особа за станом здоров'я не може володіти спеціальними засобами самооборони;
* відомостей про систематичне порушення особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря;
* повідомлення такій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також засудження до позбавлення волі;
* непогашеної або незнятої у встановленому порядку з особи судимості за тяжкий злочин або злочин, скоєний із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових матеріалів або спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії;
* умовного засудження особи з іспитовим терміном або засудження до виправних робіт;
* вироку суду щодо такої особи, виконання якого відстрочено.
=== Реєстрація ===
==== Строк реєстрації ====
Придбані газові пістолети (револьвери) '''протягом десяти днів''' з дня придбання подаються для реєстрації та оформлення дозволу на їх зберігання (носіння).
==== Місце реєстрації ====
'''Громадяни''' 
Громадяни подають газові пістолети (револьвери) до органу внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на їх зберігання (носіння) громадянами - за місцем проживання. 
'''Суб’єкти підприємницької діяльності''' 
Суб'єкти підприємницької діяльності, установи і організації подають газові пістолети (револьвери) до органу внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на їх зберігання (носіння) - за місцем їх реєстрації (юридичною адресою).
=== Порядок отримання дозволу на зберігання (носіння) ===
Для отримання дозволу на зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів) їх
власники (користувачі) подають до органу внутрішніх справ також корінець дозволу на придбання з відміткою спеціалізованого магазину про продаж газового пістолету (револьверу) та квитанцію (платіжне доручення) про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів для видачі дозволу на зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів).
=== Дозвіл на зберігання і носіння газових пістолетів ===
Дозвіл на зберігання і носіння газових пістолетів (револьверів) видається органом внутрішніх справ '''терміном на три роки'''. Дозвіл на зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів) може бути виданий кожному членові сім'ї власника газового пістолету (револьверу), який має на це право.
Дозвіл на зберігання (носіння) газового пістолету (револьверу) може бути виданий '''не більш як трьом''' працівникам суб'єкта підприємницької діяльності, установи і організації на кожний газовий пістолет (револьвер).
Дозвіл на зберігання і носіння безномерних або саморобних газових пістолетів (револьверів) органами внутрішніх справ не видається.
== Застосування спеціальних засобів самооборони ==
=== Підстави застосування ===
'''Громадянами''' 
* для захисту від злочинних посягань на своє життя і здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян. 
'''Працівниками суб'єктів підприємницької діяльності''' 
* для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють;
* для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.
=== Умови застосування ===
Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони громадянин якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір їх застосувати.

Якщо внаслідок застосування спеціальних засобів самооборони нападникові заподіяно тілесні ушкодження або він помер, громадянин, що застосував такі засоби, зобов'язаний негайно викликати карету швидкої медичної допомоги, вжити заходів до забезпечення охорони місця події та сповістити про це прокурора або орган досудового розслідування.
=== Заборона застосування ===
Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Категорично забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони до працівників правоохоронних та природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов'язків.
== Відповідальність ==
Посадові особи та громадяни, що порушили встановлений порядок виготовлення, реалізації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, притягуються до відповідальності у порядку, встановленому чинним законодавством України.
[[ Категорія:Адміністративне право]]
[[ Категорія:Кримінальне право]]
[[ Категорія:Правоохоронні органи]]

Особливості провадження у справах про оскарження рішень дій чи бездіяльності щодо притягнення до адміністративної відповідальності

2023-02-16T07:54:26Z

Volodymyr.antontsev:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
==Право оскарження==
Відповідно до частини першої статті 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)] постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП], особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Крім того, згідно з частиною першою статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)] кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності порушені її права, свободи або законні інтереси.
===Строки оскарження===
Відповідно до статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - '''протягом десяти днів''' з дня набрання постановою законної сили.

Аналогічні приписи містяться в частині другій статті 286 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], а саме: позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано '''протягом десяти днів''' з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - '''протягом десяти днів''' з дня вручення такого рішення (постанови).
====Поновлення пропущеного строку====
Згідно із статтею 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до частини першої статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
==Підсудність==
===Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів===
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] та частини першої статті 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
===Територіальна підсудність===
Відповідно до частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] справи щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються за вибором позивача (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача).
==Розгляд справи==
===Строки розгляду справи===
Згідно із частиною пешою статті 286 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
===Рішення за наслідками розгляду справи===
Відповідно до частини 3 статті 286 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право:
*залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
*скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
*скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
*змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
==Апеляційне оскарження==
===Строки подання апеляційної скарги===
Згідно із частиною четвертою статті 286 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані '''протягом десяти днів''' з дня його проголошення.
===Строки розгляду апеляційної скарги===
Відповідно до частини п'ятою статті 286 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] суд апеляційної інстанції розглядає справу у '''десятиденний строк''' після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
===Неможливість посилення відповідальності===
Згідно із частиною шостою статті 286 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.
==Судові витрати==
===Судовий збір===
Відповідно до сформованого правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17] за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного року (496,20 гривні у 2022 році).
===Інші судові витрати===
Інші [[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати|судові витрати]] несуть сторони у загальному порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ].
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

2023-02-07T08:36:32Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1185-18 Закон України «Про амністію у 2014 році»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про застосування амністії в Україні»]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/223/2015 Указ Президента України від 21 квітня 2015 року № 223 «Про Положення про порядок здійснення помилування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0700-21#Text Наказ Міністерства юстиції України від 26 травня 2021 року № 1848/5 «Про затвердження Порядку подання до Офісу Президента України матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених та виконання указів Президента України про помилування»]
==Амністія==
===Загальні положення===
'''Амністія''' (грец. αμνηστια — прощення) — повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про застосування амністії в Україні"] (далі - Закон).

Верховна Рада України вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія) (частина четверта статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).

Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати '''не частіше одного разу протягом календарного року''', крім випадків індивідуальної амністії (стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).

Дія закону про амністію поширюється на кримінальні правопорушення, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані кримінальні правопорушення, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

У виняткових випадках з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених законом про амністію (умовна амністія) (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).
===Куди звернутися===
Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

'''''Застосування цього Закону здійснюється щодо:'''''
*осіб, звільнених від відбування покарань з випробувань, та осіб, яких засуджено до покарань, що не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарань у виді штрафу, — за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
*осіб, яких засуджено до покарань у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарань не виконано, — за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
*засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, — за поданням начальника встанови, погодження відповідною спостережною комісією або службою у справах для дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника;
*осіб, щодо яких судом ухвалено вирок, який не набрав законної сили, — за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом до кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання, яка особа викликається в судове засідання і може давати пояснення.

Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.

Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.

Особи, засуджені за вчинення кримінального правопорушення, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію. Але це не значить, що амністія можлива лише протягом 3 місяців. Цей термін встановлено для посадових осіб пенетенціарних установ, прокуратури та суду, щоб вони не зволікали із застосуванням Закону про амністію.
===Перелік документів===
Клопотання про застосування амністії може подати установа виконання покарань, також засуджена особа. Якщо подає засуджена особа, то усі необхідні документи вилучаються із кримінальної справи такої особи. Також якщо засуджена особа має неповнолітню дитину, тоді до клопотання додається свідоцтво про народження. Якщо засуджений є особою з інвалідністю - до клопотання додається довідка про інвалідність, якщо батьки похилого віку - пенсійне посвідчення тощо.
===Підстави для відмови===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#top Законом] визначено коло осіб, щодо яких не допускається застосування амністії:
*осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;
*осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії;
*осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
*осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
*осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисне кримінальне правопорушення.
Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]).

Особи, визнані винними у вчиненні державної зради, диверсії, корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки стосовно яких набрали законної сили, - не можуть бути повністю звільнені законом про амністію від відбування покарання. Зазначені особи можуть бути звільнені від відбування покарання після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Дія законів про амністію не поширюється на осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності. Застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а неосудні до таких осіб не належать. Водночас обмежено осудна особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання або від його подальшого відбування у випадках, передбачених законом, у тому числі на підставі акта амністії.
===Порядок та строки оскарження===
Вказуються в рішенні суду та оскаржуються в апеляційному суді.
==Помилування==
'''Помилування''' — звільнення від відбування кримінального покарання індивідуальним рішенням, як правило, глави держави.

В Україні помилування здійснюється лише щодо засуджених осіб. Питання помилування регламентовано Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223 «Про порядок здійснення помилування», яким затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015#Text Положення про порядок здійснення помилування] (надалі - Положення).

'''''Помилування засуджених здійснюється у виді:'''''
*заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років;
*повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.
'''''Право клопотати про помилування має особа''''':
*засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
*засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
*засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;
*є захисником, одним із батьків, дружиною (чоловіком), дитиною, іншим членом сім'ї, законним представником засудженої особи;
*у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин клопотання про помилування також може бути подано головою або іншим членом Комісії при Президентові України у питаннях помилування, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженим Президента України з прав дитини, Радником - уповноваженим Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, Радником - уповноваженим Президента України з питань безбар'єрності (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015#Text Положення]).
Згідно з нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015#Text Положення] клопотання подається лише після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.

У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше 20 років призначеного покарання.
===Куди звернутися===
Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань (абзац перший пункту 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015#Text Положення]).
===Зразки необхідних документів та строки розгляду питання===
Перш за все, клопотання про помилування оформляється власноруч в довільній формі, яке адміністрацією установи невідкладно реєструються в журналі обліку клопотань про помилування засуджених.

Адміністрація установи '''протягом 15 днів''' з дня подання клопотання забезпечує підготовку характеристики на засудженого і відомостей про заохочення та стягнення за весь період тримання цієї особи в установі та направляє клопотання про помилування засудженого(ї) та підготовлені до нього документи до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України (далі - Департамент).

У характеристиці, яка долучається до клопотання про помилування повинно відображатися поведінка за весь період відбування покарання (ставлення до праці та навчання, участь у виховних заходах і реалізації програм диференційного виховного впливу, соціально-корисна активність, ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та відшкодування завданого збитку, соціальні зв’язки, ступінь виправлення) із викладеною думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах дітей про доцільність помилування, а також інші відомості і дані, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

Крім цього, до клопотання про помилування особи, засудженої до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі, арешту, додаються:
#анкета засудженого;
#копії вироків, ухвал і постанов суду, які є підставою для відбування покарання засудженим;
#копія повідомлення про набрання вироком, ухвалою або постановою законної сили;
#характеристика на засудженого;
#відомості про заохочення та стягнення;
#виписка з медичної карти амбулаторного хворого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12#n15 форма № 025/о]) та виписка з карти хворого, який вибув із стаціонару ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12#n15 форма № 066/о]);
#відомості про наявність майнового позову, який підлягає стягненню, та стан відшкодування заподіяних кримінальним правопорушенням збитків;
#психологічна характеристика на засудженого (щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі).
Вказане [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015/ed20210826#top Положення] саме надає право засудженому до клопотання про помилування долучити інші документи, які, на його погляд, мають значення для застосування помилування.

Після погодження характеристики заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи та затвердження її начальником установи клопотання засудженого про помилування, характеристика на засудженого і відомості про заохочення та стягнення за весь період тримання цієї особи в установі протягом '''3-х робочих днів''' з дня реєстрації клопотання про помилування передаються до підрозділу контролю за виконанням судових рішень установи для подальшого оформлення документів.

Адміністрація установи зобов'язана під особистий підпис ознайомити засудженого із копіями документів, які додаються до клопотання про помилування, що проставляється на копії супровідного листа до Департаменту, після чого вони долучаються до особової справи засудженого.

Після спливу '''5 денного строку''' Адміністрація установи передає клопотання разом з характеристикою на засудженого до Адміністрації Президента України.

Клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія) (пункт 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015#Text Положення]).

'''''Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:'''''
*ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини;
*думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб’єктів про доцільність помилування.
За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.

Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223/2015#Text Положення]).

Про помилування засудженого Президент України видає '''указ'''.

Після цього, з метою виконання такого указу, він надсилається:
*щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, а також щодо осіб (громадян іноземної держави), засуджених судами України до позбавлення волі, які передані для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, - Міністерству юстиції України;
*щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;
*щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;
*щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам, органам місцевого самоврядування для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.
===Порядок оскарження===
У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п'ять років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.
==Зразки клопотань==
*[https://drive.google.com/file/d/0B84Fn7fObiluOTBkdDdsekl5cjQ/view?usp=sharing Клопотання про застосування амністії та звільнення від покарання]
*[https://drive.google.com/file/d/0B84Fn7fObiluZEo4c2JpSTRxRzQ/view?usp=sharing Клопотання про помилування]
== Примітка ==
17.02.2022 року прийнято за основу проект Закону "Про амністію з нагоди 30-ї річниці незалежності України".

Законопроектом пропонується визначити правові основи звільнення осіб від відбування покарання на підставі акту амністії, механізм взаємодії кримінально-виконавчої служби з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Проектом передбачається оголосити амністію і поширити її дію, насамперед, на ті категорії засуджених, які найбільш незахищені та вразливі соціально: на неповнолітніх та жінок, а також чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей з інвалідністю, до осіб з інвалідністю першої, другої та третьої груп, хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання, осіб, що досягли пенсійного віку, учасників бойових дій, осіб, які захищали суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, тощо.

Основними критеріями для застосування амністії згідно з проектом є:

- незначна суспільна небезпека діянь, що вчинила особа, яка відбуває покарання;

- об’єктивні фактори (тяжка хвороба, похилий вік тощо), що суттєво знижують небезпечність осіб, яких пропонується звільнити від відбування покарання;

- значний строк відбутого засудженими особами покарання на момент проголошення амністії.

Законопроектом, також, визначено категорії засуджених, щодо яких амністія не застосовується. Це, насамперед, особи, які скоїли тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, а також особи, які вчинили кримінальні правопорушення з використанням службового становища (корупційні кримінальні правопорушення).

Проект Закону зареєстровано за №5249-1.
[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Засуджені‎‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Президент України‎]]

Правові засади застосування попереднього ув’язнення

2022-04-01T08:39:47Z

Volodymyr.antontsev:

== Нормативна база: ==

1. * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
2. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/2341-14 Кримінальний кодекс України]
3. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
4. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/3352-12 Закон України «Про попереднє ув’язнення»]
5. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/995_078 Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікована Україною 21.10.1999]
6. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/z0212-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525]
7. * Наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення»

== Загальні положення про попереднє ув’язнення ==

Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
(частина 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Метою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
(стаття 2 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
(стаття 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо:
відсутня об’єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173,
189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258 -
2585, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
(пункт 2 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою згодою.
(стаття 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому Закону України «Про попереднє ув’язнення».
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.
Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
(стаття 7 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів (далі - СІЗО), у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.
(абзац 1 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

З 01.01.2022 набрав чинності наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення», яким затверджено карту первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та журнал обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятору (в слідчих ізоляторах), у разі виявлення тілесних ушкоджень у осіб, узятих під варту.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки.
(абзац 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
(частина 1 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:
- чоловіків - окремо від жінок;
- неповнолітніх - окремо від дорослих;
- взятих під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівників Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;
- осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;
- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;
- іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200 -235, частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
(частина 2 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю.
Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку.
Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.
Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав.
Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення.
Стаття 201. Контрабанда.
Стаття 201-1. Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.
Стаття 202. {Статтю 202 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 203. {Статтю 203 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.
Стаття 203-2. Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей
Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
Стаття 205. {Статтю 205 виключено на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019}.
Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців.
Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності.
Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.
Стаття 207. {Статтю 207 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 208. {Статтю 208 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням.
Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону.
Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 213. Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом.
Стаття 214. {Статтю 214 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 215. {Статтю 215 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 216. {Статтю 216 виключено на підставі Закону № 1965-IX від 15.12.2021}.
Стаття 217. {Статтю 217 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 218. {Статтю 218 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 218-1. Доведення банку до неплатоспроможності.
Стаття 219. Доведення до банкрутства.
Стаття 220. {Статтю 220 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 220-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності
Стаття 220-2. Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи.
Стаття 221. {Статтю 221 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.
Стаття 222-1. Маніпулювання на організованих ринках.
Стаття 222-2. Маніпулювання на енергетичному ринку.
Стаття 223. {Статтю 223 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.
Стаття 223-2. {Статтю 223-2 виключено на підставі Закону № 738-IX від 19.06.2020}.
Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів).
Стаття 225. {Статтю 225 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 226. {Статтю 226 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.
Стаття 228. {Статтю 228 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.
Стаття 230. {Статтю 230 виключено на підставі Закону № 669-IV від 03.04.2003}.
Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.
Стаття 232. Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації.
Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента.
Стаття 232-3. Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів.
Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна.
{Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4025-VI від 15.11.2011}.
{Статтю 234 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
{Статтю 235 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній
Стаття 255-1. Встановлення або поширення злочинного впливу.
Стаття 255-2. Організація, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці).
(Кримінальний кодекс України)

Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.
Обвинувачених або підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.
Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув’язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
(частина 3-5 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== Права та обов’язки осіб, взятих під варту ==

=== Особи, взяті під варту, мають право: ===
- на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28 (Кожен має право на повагу до його гідності), 29 (Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність), 55 (Права і свободи людини і громадянина захищаються судом), 56 (Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень), 59 (Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав), 62 (Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду) та 63 (Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом) Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
- знайомитися з правилами тримання під вартою;
- на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
- одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;
- купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;
- користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;
- користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
- на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);
- відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;
- на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
- звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
(частина 1 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
(частина 2 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
(частина 3 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
(частина 4 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
(частина 5 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

=== Особи, взяті під варту, зобов’язані: ===
- додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
- дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;
- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
(стаття 10 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== Забезпечення осіб, взятих під варту ==

Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.
Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.
Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного

персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
(стаття 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
(частина 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
(частина 2 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.
(частина 3 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 4 статті 3, частина 1 статті 6, статті 10 і 11 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікованої Україною 21.10.1999)

Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.
(частина 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення із особами, взятими під варту, надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють

кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час.
(частина 5 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
(частина 6 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особа, взята під варту, має право на побачення з особами, передбаченими частиною шостою цієї статті, з 8 години до 20 години.
(частина 7 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Якщо ініціатором побачення є особи, визначені частиною шостою цієї статті, але особа, взята під варту, відмовляється від такого побачення, адміністрація місць для попереднього ув’язнення зобов’язана організувати таке побачення.
(частина 8 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі якщо особа, взята під варту, особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених частиною шостою цієї статті, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.
(частина 9 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Не є підставою для відмови особі, взятій під варту, адміністрацією місця попереднього ув’язнення в побаченні з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, наявність її письмової відмови від такого побачення. Відмова адміністрації місця попереднього ув’язнення в забезпеченні побачення особі, взятій під варту, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
(частина 10 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження осіб, визначених частиною шостою цієї статті, підтверджуються пред’явленням документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору з особою, взятою під варту, чи договору з її родичами про представлення інтересів особи, взятої під варту, в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як

законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення з особою, взятою під варту.
(частина 11 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
(частина 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України)

Побачення особи, взятої під варту, з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, є конфіденційним.
(частина 12 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Присутність персоналу місця попереднього ув’язнення на побаченні можлива виключно за письмовою заявою особи, взятої під варту, чи осіб, визначених частиною шостою цієї статті.
(частина 13 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Аудіофіксація такого побачення забороняється.
(частина 14 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Особа, взята під варту, та особи, які до неї прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.
(частина 15 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються особа, взята під варту, та/або особа (особи), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 16 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови особи, взятої під варту, з особою (особами), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 17 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, мають право на побачення із священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб, без обмеження кількості побачень, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження священнослужителів (капеланів) підтверджуються офіційним зверненням релігійної організації до адміністрації установи. Адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень.
(частина 18 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді.
(частина 19 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
(частина 1 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
(частина 2 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі.
(частина 3 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
(частина 4 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 5 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.
(частина 6 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
(частина 7 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
(частина 8 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту ==

До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи заохочення:
- оголошення подяки;
- дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
- збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
- дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»;
- дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;
- преміювання за кращі показники в роботі.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи стягнення:
- попередження або догану;
- позачергове залучення до прибирання приміщення.
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув’язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п’яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під варто ==

Підставами для звільнення з-під варти є:
- скасування запобіжного заходу;
- зміна запобіжного заходу;
- внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;
- закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;
- припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;
- звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
(частина 1 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
(частина 2 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
(частина 1 статті 583 Кримінального процесуального кодексу України)

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
(частини 1 і 6 статті 584 Кримінального процесуального кодексу України)

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.
(частина 2 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду, постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув’язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 3 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 4 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)
Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 5 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
(частина 6 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 2 Кримінального процесуального кодексу України)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
(частина 7 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення.
(частина 8 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.
(частина 9 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Правові засади застосування попереднього ув’язнення

2022-04-01T08:38:04Z

Volodymyr.antontsev: /* Зміст */

== Нормативна база: ==

1. * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
2. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/2341-14 Кримінальний кодекс України]
3. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
4. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/3352-12 Закон України «Про попереднє ув’язнення»]
5. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/995_078 Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікована Україною 21.10.1999]
6. * [https://zakon.rada.gov.ua/go/z0212-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525]
7. * Наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення»

== 1. Загальні положення про попереднє ув’язнення ==

Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
(частина 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Метою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
(стаття 2 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
(стаття 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо:
відсутня об’єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173,
189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258 -
2585, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
(пункт 2 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою згодою.
(стаття 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому Закону України «Про попереднє ув’язнення».
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.
Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
(стаття 7 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів (далі - СІЗО), у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.
(абзац 1 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

З 01.01.2022 набрав чинності наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення», яким затверджено карту первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та журнал обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятору (в слідчих ізоляторах), у разі виявлення тілесних ушкоджень у осіб, узятих під варту.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки.
(абзац 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
(частина 1 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:
- чоловіків - окремо від жінок;
- неповнолітніх - окремо від дорослих;
- взятих під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівників Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;
- осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;
- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;
- іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200 -235, частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
(частина 2 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю.
Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку.
Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.
Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав.
Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення.
Стаття 201. Контрабанда.
Стаття 201-1. Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.
Стаття 202. {Статтю 202 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 203. {Статтю 203 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.
Стаття 203-2. Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей
Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
Стаття 205. {Статтю 205 виключено на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019}.
Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців.
Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності.
Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.
Стаття 207. {Статтю 207 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 208. {Статтю 208 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням.
Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону.
Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 213. Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом.
Стаття 214. {Статтю 214 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 215. {Статтю 215 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 216. {Статтю 216 виключено на підставі Закону № 1965-IX від 15.12.2021}.
Стаття 217. {Статтю 217 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 218. {Статтю 218 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 218-1. Доведення банку до неплатоспроможності.
Стаття 219. Доведення до банкрутства.
Стаття 220. {Статтю 220 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 220-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності
Стаття 220-2. Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи.
Стаття 221. {Статтю 221 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.
Стаття 222-1. Маніпулювання на організованих ринках.
Стаття 222-2. Маніпулювання на енергетичному ринку.
Стаття 223. {Статтю 223 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.
Стаття 223-2. {Статтю 223-2 виключено на підставі Закону № 738-IX від 19.06.2020}.
Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів).
Стаття 225. {Статтю 225 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 226. {Статтю 226 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.
Стаття 228. {Статтю 228 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.
Стаття 230. {Статтю 230 виключено на підставі Закону № 669-IV від 03.04.2003}.
Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.
Стаття 232. Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації.
Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента.
Стаття 232-3. Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів.
Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна.
{Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4025-VI від 15.11.2011}.
{Статтю 234 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
{Статтю 235 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.
Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній
Стаття 255-1. Встановлення або поширення злочинного впливу.
Стаття 255-2. Організація, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці).
(Кримінальний кодекс України)

Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.
Обвинувачених або підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.
Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув’язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
(частина 3-5 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== 2. Права та обов’язки осіб, взятих під варту ==

=== Особи, взяті під варту, мають право: ===
- на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28 (Кожен має право на повагу до його гідності), 29 (Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність), 55 (Права і свободи людини і громадянина захищаються судом), 56 (Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень), 59 (Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав), 62 (Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду) та 63 (Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом) Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
- знайомитися з правилами тримання під вартою;
- на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
- одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;
- купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;
- користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;
- користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
- на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);
- відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;
- на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
- звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
(частина 1 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
(частина 2 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
(частина 3 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
(частина 4 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
(частина 5 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

=== Особи, взяті під варту, зобов’язані: ===
- додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
- дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;
- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
(стаття 10 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== 3. Забезпечення осіб, взятих під варту ==

Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.
Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.
Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного

персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
(стаття 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
(частина 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
(частина 2 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.
(частина 3 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 4 статті 3, частина 1 статті 6, статті 10 і 11 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікованої Україною 21.10.1999)

Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.
(частина 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення із особами, взятими під варту, надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють

кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час.
(частина 5 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
(частина 6 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особа, взята під варту, має право на побачення з особами, передбаченими частиною шостою цієї статті, з 8 години до 20 години.
(частина 7 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Якщо ініціатором побачення є особи, визначені частиною шостою цієї статті, але особа, взята під варту, відмовляється від такого побачення, адміністрація місць для попереднього ув’язнення зобов’язана організувати таке побачення.
(частина 8 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі якщо особа, взята під варту, особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених частиною шостою цієї статті, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.
(частина 9 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Не є підставою для відмови особі, взятій під варту, адміністрацією місця попереднього ув’язнення в побаченні з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, наявність її письмової відмови від такого побачення. Відмова адміністрації місця попереднього ув’язнення в забезпеченні побачення особі, взятій під варту, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
(частина 10 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження осіб, визначених частиною шостою цієї статті, підтверджуються пред’явленням документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору з особою, взятою під варту, чи договору з її родичами про представлення інтересів особи, взятої під варту, в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як

законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення з особою, взятою під варту.
(частина 11 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
(частина 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України)

Побачення особи, взятої під варту, з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, є конфіденційним.
(частина 12 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Присутність персоналу місця попереднього ув’язнення на побаченні можлива виключно за письмовою заявою особи, взятої під варту, чи осіб, визначених частиною шостою цієї статті.
(частина 13 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Аудіофіксація такого побачення забороняється.
(частина 14 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Особа, взята під варту, та особи, які до неї прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.
(частина 15 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються особа, взята під варту, та/або особа (особи), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 16 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови особи, взятої під варту, з особою (особами), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 17 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, мають право на побачення із священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб, без обмеження кількості побачень, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження священнослужителів (капеланів) підтверджуються офіційним зверненням релігійної організації до адміністрації установи. Адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень.
(частина 18 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді.
(частина 19 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
(частина 1 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
(частина 2 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі.
(частина 3 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
(частина 4 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 5 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.
(частина 6 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
(частина 7 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
(частина 8 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== 4. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту ==

До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи заохочення:
- оголошення подяки;
- дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
- збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
- дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»;
- дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;
- преміювання за кращі показники в роботі.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи стягнення:
- попередження або догану;
- позачергове залучення до прибирання приміщення.
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув’язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п’яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

== 5. Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під варто ==

Підставами для звільнення з-під варти є:
- скасування запобіжного заходу;
- зміна запобіжного заходу;
- внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;
- закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;
- припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;
- звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
(частина 1 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
(частина 2 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
(частина 1 статті 583 Кримінального процесуального кодексу України)

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
(частини 1 і 6 статті 584 Кримінального процесуального кодексу України)

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.
(частина 2 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду, постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув’язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 3 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 4 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)
Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 5 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
(частина 6 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 2 Кримінального процесуального кодексу України)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
(частина 7 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення.
(частина 8 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.
(частина 9 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Правові засади застосування попереднього ув’язнення

2022-04-01T07:48:26Z

Volodymyr.antontsev: /* ==Зміст== */

====== Зміст ======
Посилання:

1. Конституція України.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України.

4. Закон України «Про попереднє ув’язнення».

5. Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікована Україною 21.10.1999.

6. Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525.

7. Наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення».

1. ''Загальні положення про попереднє ув’язнення''

Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
(частина 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Метою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
(стаття 2 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
(стаття 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо:

відсутня об’єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 115, 121, 127, 146, 146, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258 , 260,263, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
(пункт 2 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.

Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою згодою.
(стаття 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
(стаття 7 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів (далі - СІЗО), у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

(абзац 1 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

З 01.01.2022 набрав чинності наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення», яким затверджено карту первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та журнал обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятору (в слідчих ізоляторах), у разі виявлення тілесних ушкоджень у осіб, узятих під варту.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки.

(абзац 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
(частина 1 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:

- чоловіків - окремо від жінок;

- неповнолітніх - окремо від дорослих;

- взятих під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівників Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;

- осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;

- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;

- іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200 -235, частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
(частина 2 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав.

Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення.

Стаття 201. Контрабанда.

Стаття 201-1. Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.

Стаття 202. ''{Статтю 202 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 203. ''{Статтю 203 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.

Стаття 203-2. Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.

Стаття 205. ''{Статтю 205 виключено на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019}.''

Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців.

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності.

Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.

Стаття 207. ''{Статтю 207 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 208. ''{Статтю 208 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням.

Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 213. Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом.

Стаття 214. ''{Статтю 214 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 215. ''{Статтю 215 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 216. ''{Статтю 216 виключено на підставі Закону № 1965-IX від 15.12.2021}.''

Стаття 217. ''{Статтю 217 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 218. ''{Статтю 218 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 218-1. Доведення банку до неплатоспроможності.

Стаття 219. Доведення до банкрутства.

Стаття 220. ''{Статтю 220 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 220-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності

Стаття 220-2. Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи.

Стаття 221. ''{Статтю 221 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

Стаття 222-1. Маніпулювання на організованих ринках.

Стаття 222-2. Маніпулювання на енергетичному ринку.

Стаття 223. ''{Статтю 223 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.

Стаття 223-2. ''{Статтю 223''-2 ''виключено на підставі Закону № 738-IX від 19.06.2020}.''

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів).

Стаття 225. ''{Статтю 225 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 226. ''{Статтю 226 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.

Стаття 228. ''{Статтю 228 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.

Стаття 230. ''{Статтю 230 виключено на підставі Закону № 669-IV від 03.04.2003}.''

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Стаття 232. Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації.

Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента.

Стаття 232-3. Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів.

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна.

''{Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4025-VI від 15.11.2011}.''

''{Статтю 234 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

''{Статтю 235 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній

Стаття 255-1. Встановлення або поширення злочинного впливу.

Стаття 255-2. Організація, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці).
(Кримінальний кодекс України)

Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.

Обвинувачених або підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.

Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув’язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
(частина 3-5 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

2.''Права та обов’язки осіб, взятих під варту''

'''Особи, взяті під варту, мають право''':

- на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень '''статей 28 ('''Кожен має право на повагу до його гідності'''), 29 ('''Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність'''), 55 ('''Права і свободи людини і громадянина захищаються судом'''), 56 ('''Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень'''), 59 ('''Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав'''), 62 ('''Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду''') та 63 ('''Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом''') Конституції України''', цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

- знайомитися з правилами тримання під вартою;

- на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

- одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

- купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

- користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;

- користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;

- на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

- відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

- на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

- звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
(частина 1 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
(частина 2 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
(частина 3 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
(частина 4 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
(частина 5 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

'''Особи, взяті під варту, зобов’язані''':

- додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

- дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;

- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
(стаття 10 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

3.''Забезпечення осіб, взятих під варту''

Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.

Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
(стаття 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
(частина 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
(частина 2 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.
(частина 3 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 4 статті 3, частина 1 статті 6, статті 10 і 11 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікованої Україною 21.10.1999)

Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.
(частина 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення із особами, взятими під варту, надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час.
(частина 5 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
(частина 6 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особа, взята під варту, має право на побачення з особами, передбаченими частиною шостою цієї статті, з 8 години до 20 години.
(частина 7 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Якщо ініціатором побачення є особи, визначені частиною шостою цієї статті, але особа, взята під варту, відмовляється від такого побачення, адміністрація місць для попереднього ув’язнення зобов’язана організувати таке побачення.
(частина 8 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі якщо особа, взята під варту, особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених частиною шостою цієї статті, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.
(частина 9 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Не є підставою для відмови особі, взятій під варту, адміністрацією місця попереднього ув’язнення в побаченні з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, наявність її письмової відмови від такого побачення. Відмова адміністрації місця попереднього ув’язнення в забезпеченні побачення особі, взятій під варту, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
(частина 10 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження осіб, визначених частиною шостою цієї статті, підтверджуються пред’явленням документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору з особою, взятою під варту, чи договору з її родичами про представлення інтересів особи, взятої під варту, в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення з особою, взятою під варту.
(частина 11 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
(частина 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України)

Побачення особи, взятої під варту, з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, є конфіденційним.
(частина 12 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Присутність персоналу місця попереднього ув’язнення на побаченні можлива виключно за письмовою заявою особи, взятої під варту, чи осіб, визначених частиною шостою цієї статті.
(частина 13 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Аудіофіксація такого побачення забороняється.
(частина 14 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Особа, взята під варту, та особи, які до неї прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.
(частина 15 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються особа, взята під варту, та/або особа (особи), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 16 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови особи, взятої під варту, з особою (особами), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 17 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, мають право на побачення із священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб, без обмеження кількості побачень, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження священнослужителів (капеланів) підтверджуються офіційним зверненням релігійної організації до адміністрації установи. Адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень.
(частина 18 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді.
(частина 19 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
(частина 1 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
(частина 2 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі.
(частина 3 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
(частина 4 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 5 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.
(частина 6 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
(частина 7 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
(частина 8 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

4.''Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту''

До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи заохочення:

- оголошення подяки;

- дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

- збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

- дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»;

- дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

- преміювання за кращі показники в роботі.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи стягнення:

- попередження або догану;

- позачергове залучення до прибирання приміщення.

Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув’язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п’яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

5.''Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під варто.''

Підставами для звільнення з-під варти є:

- скасування запобіжного заходу;

- зміна запобіжного заходу;

- внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;

- закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;

- припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;

- звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
(частина 1 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
(частина 2 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
(частина 1 статті 583 Кримінального процесуального кодексу України)

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
(частини 1 і 6 статті 584 Кримінального процесуального кодексу України)

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.
(частина 2 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду, постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув’язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 3 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 4 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 5 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
(частина 6 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 2 Кримінального процесуального кодексу України)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
(частина 7 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення.
(частина 8 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.
(частина 9 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Правові засади застосування попереднього ув’язнення

2022-04-01T07:47:44Z

Volodymyr.antontsev:

====== <nowiki>==Зміст==</nowiki> ======
Посилання:

1. Конституція України.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України.

4. Закон України «Про попереднє ув’язнення».

5. Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікована Україною 21.10.1999.

6. Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525.

7. Наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення».

1. ''Загальні положення про попереднє ув’язнення''

Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
(частина 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Метою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
(стаття 2 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
(стаття 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо:

відсутня об’єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 115, 121, 127, 146, 146, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258 , 260,263, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
(пункт 2 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.

Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою згодою.
(стаття 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
(стаття 7 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів (далі - СІЗО), у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

(абзац 1 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

З 01.01.2022 набрав чинності наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення», яким затверджено карту первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та журнал обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятору (в слідчих ізоляторах), у разі виявлення тілесних ушкоджень у осіб, узятих під варту.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки.

(абзац 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
(частина 1 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:

- чоловіків - окремо від жінок;

- неповнолітніх - окремо від дорослих;

- взятих під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівників Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;

- осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;

- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;

- іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200 -235, частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
(частина 2 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав.

Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення.

Стаття 201. Контрабанда.

Стаття 201-1. Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.

Стаття 202. ''{Статтю 202 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 203. ''{Статтю 203 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.

Стаття 203-2. Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.

Стаття 205. ''{Статтю 205 виключено на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019}.''

Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців.

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності.

Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.

Стаття 207. ''{Статтю 207 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 208. ''{Статтю 208 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням.

Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 213. Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом.

Стаття 214. ''{Статтю 214 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 215. ''{Статтю 215 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 216. ''{Статтю 216 виключено на підставі Закону № 1965-IX від 15.12.2021}.''

Стаття 217. ''{Статтю 217 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 218. ''{Статтю 218 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 218-1. Доведення банку до неплатоспроможності.

Стаття 219. Доведення до банкрутства.

Стаття 220. ''{Статтю 220 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 220-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності

Стаття 220-2. Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи.

Стаття 221. ''{Статтю 221 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

Стаття 222-1. Маніпулювання на організованих ринках.

Стаття 222-2. Маніпулювання на енергетичному ринку.

Стаття 223. ''{Статтю 223 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.

Стаття 223-2. ''{Статтю 223''-2 ''виключено на підставі Закону № 738-IX від 19.06.2020}.''

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів).

Стаття 225. ''{Статтю 225 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 226. ''{Статтю 226 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.

Стаття 228. ''{Статтю 228 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.

Стаття 230. ''{Статтю 230 виключено на підставі Закону № 669-IV від 03.04.2003}.''

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Стаття 232. Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації.

Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента.

Стаття 232-3. Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів.

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна.

''{Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4025-VI від 15.11.2011}.''

''{Статтю 234 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

''{Статтю 235 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній

Стаття 255-1. Встановлення або поширення злочинного впливу.

Стаття 255-2. Організація, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці).
(Кримінальний кодекс України)

Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.

Обвинувачених або підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.

Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув’язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
(частина 3-5 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

2.''Права та обов’язки осіб, взятих під варту''

'''Особи, взяті під варту, мають право''':

- на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень '''статей 28 ('''Кожен має право на повагу до його гідності'''), 29 ('''Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність'''), 55 ('''Права і свободи людини і громадянина захищаються судом'''), 56 ('''Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень'''), 59 ('''Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав'''), 62 ('''Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду''') та 63 ('''Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом''') Конституції України''', цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

- знайомитися з правилами тримання під вартою;

- на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

- одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

- купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

- користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;

- користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;

- на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

- відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

- на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

- звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
(частина 1 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
(частина 2 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
(частина 3 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
(частина 4 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
(частина 5 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

'''Особи, взяті під варту, зобов’язані''':

- додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

- дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;

- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
(стаття 10 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

3.''Забезпечення осіб, взятих під варту''

Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.

Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
(стаття 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
(частина 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
(частина 2 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.
(частина 3 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 4 статті 3, частина 1 статті 6, статті 10 і 11 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікованої Україною 21.10.1999)

Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.
(частина 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення із особами, взятими під варту, надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час.
(частина 5 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
(частина 6 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особа, взята під варту, має право на побачення з особами, передбаченими частиною шостою цієї статті, з 8 години до 20 години.
(частина 7 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Якщо ініціатором побачення є особи, визначені частиною шостою цієї статті, але особа, взята під варту, відмовляється від такого побачення, адміністрація місць для попереднього ув’язнення зобов’язана організувати таке побачення.
(частина 8 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі якщо особа, взята під варту, особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених частиною шостою цієї статті, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.
(частина 9 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Не є підставою для відмови особі, взятій під варту, адміністрацією місця попереднього ув’язнення в побаченні з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, наявність її письмової відмови від такого побачення. Відмова адміністрації місця попереднього ув’язнення в забезпеченні побачення особі, взятій під варту, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
(частина 10 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження осіб, визначених частиною шостою цієї статті, підтверджуються пред’явленням документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору з особою, взятою під варту, чи договору з її родичами про представлення інтересів особи, взятої під варту, в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення з особою, взятою під варту.
(частина 11 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
(частина 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України)

Побачення особи, взятої під варту, з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, є конфіденційним.
(частина 12 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Присутність персоналу місця попереднього ув’язнення на побаченні можлива виключно за письмовою заявою особи, взятої під варту, чи осіб, визначених частиною шостою цієї статті.
(частина 13 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Аудіофіксація такого побачення забороняється.
(частина 14 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Особа, взята під варту, та особи, які до неї прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.
(частина 15 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються особа, взята під варту, та/або особа (особи), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 16 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови особи, взятої під варту, з особою (особами), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 17 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, мають право на побачення із священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб, без обмеження кількості побачень, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження священнослужителів (капеланів) підтверджуються офіційним зверненням релігійної організації до адміністрації установи. Адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень.
(частина 18 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді.
(частина 19 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
(частина 1 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
(частина 2 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі.
(частина 3 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
(частина 4 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 5 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.
(частина 6 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
(частина 7 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
(частина 8 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

4.''Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту''

До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи заохочення:

- оголошення подяки;

- дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

- збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

- дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»;

- дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

- преміювання за кращі показники в роботі.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи стягнення:

- попередження або догану;

- позачергове залучення до прибирання приміщення.

Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув’язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п’яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

5.''Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під варто.''

Підставами для звільнення з-під варти є:

- скасування запобіжного заходу;

- зміна запобіжного заходу;

- внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;

- закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;

- припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;

- звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
(частина 1 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
(частина 2 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
(частина 1 статті 583 Кримінального процесуального кодексу України)

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
(частини 1 і 6 статті 584 Кримінального процесуального кодексу України)

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.
(частина 2 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду, постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув’язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 3 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 4 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 5 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
(частина 6 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 2 Кримінального процесуального кодексу України)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
(частина 7 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення.
(частина 8 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.
(частина 9 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Правові засади застосування попереднього ув’язнення

2022-04-01T07:40:37Z

Volodymyr.antontsev: Створена сторінка: Посилання: 1. Конституція України. 2. Кримінальний кодекс України. 3. Кримінальний...

Посилання:

1. Конституція України.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України.

4. Закон України «Про попереднє ув’язнення».

5. Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікована Україною 21.10.1999.

6. Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525.

7. Наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення».

1. ''Загальні положення про попереднє ув’язнення''

Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
(частина 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Метою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
(стаття 2 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
(стаття 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо:

відсутня об’єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 115, 121, 127, 146, 146, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258 , 260,263, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
(пункт 2 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.

Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою згодою.
(стаття 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
(стаття 7 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів (далі - СІЗО), у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

(абзац 1 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

З 01.01.2022 набрав чинності наказ Державної установ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» Міністерства юстиції України від 29.10.2021 № 318-ОД «Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та інструкції щодо її заповнення», яким затверджено карту первинної фіксації зовнішніх ушкоджень та журнал обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятору (в слідчих ізоляторах), у разі виявлення тілесних ушкоджень у осіб, узятих під варту.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки.

(абзац 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525)

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
(частина 1 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:

- чоловіків - окремо від жінок;

- неповнолітніх - окремо від дорослих;

- взятих під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівників Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;

- осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;

- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;

- іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

- осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200 -235, частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
(частина 2 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав.

Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення.

Стаття 201. Контрабанда.

Стаття 201-1. Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України.

Стаття 202. ''{Статтю 202 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 203. ''{Статтю 203 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.

Стаття 203-2. Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.

Стаття 205. ''{Статтю 205 виключено на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019}.''

Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців.

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності.

Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації.

Стаття 207. ''{Статтю 207 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 208. ''{Статтю 208 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням.

Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 213. Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом.

Стаття 214. ''{Статтю 214 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 215. ''{Статтю 215 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 216. ''{Статтю 216 виключено на підставі Закону № 1965-IX від 15.12.2021}.''

Стаття 217. ''{Статтю 217 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 218. ''{Статтю 218 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 218-1. Доведення банку до неплатоспроможності.

Стаття 219. Доведення до банкрутства.

Стаття 220. ''{Статтю 220 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 220-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності

Стаття 220-2. Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи.

Стаття 221. ''{Статтю 221 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

Стаття 222-1. Маніпулювання на організованих ринках.

Стаття 222-2. Маніпулювання на енергетичному ринку.

Стаття 223. ''{Статтю 223 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.

Стаття 223-2. ''{Статтю 223''-2 ''виключено на підставі Закону № 738-IX від 19.06.2020}.''

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів).

Стаття 225. ''{Статтю 225 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 226. ''{Статтю 226 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.

Стаття 228. ''{Статтю 228 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.

Стаття 230. ''{Статтю 230 виключено на підставі Закону № 669-IV від 03.04.2003}.''

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Стаття 232. Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації.

Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента.

Стаття 232-3. Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів.

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна.

''{Стаття 233 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4025-VI від 15.11.2011}.''

''{Статтю 234 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

''{Статтю 235 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}.''

Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній

Стаття 255-1. Встановлення або поширення злочинного впливу.

Стаття 255-2. Організація, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці).
(Кримінальний кодекс України)

Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.

Обвинувачених або підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.

Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув’язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
(частина 3-5 статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

2.''Права та обов’язки осіб, взятих під варту''

'''Особи, взяті під варту, мають право''':

- на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень '''статей 28 ('''Кожен має право на повагу до його гідності'''), 29 ('''Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність'''), 55 ('''Права і свободи людини і громадянина захищаються судом'''), 56 ('''Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень'''), 59 ('''Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав'''), 62 ('''Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду''') та 63 ('''Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом''') Конституції України''', цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

- знайомитися з правилами тримання під вартою;

- на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

- одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

- купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

- користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;

- користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;

- на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

- відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

- на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

- звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
(частина 1 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
(частина 2 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
(частина 3 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
(частина 4 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
(частина 5 статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

'''Особи, взяті під варту, зобов’язані''':

- додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

- дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;

- бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
(стаття 10 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

3.''Забезпечення осіб, взятих під варту''

Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.

Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
(стаття 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
(частина 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
(частина 2 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.
(частина 3 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 4 статті 3, частина 1 статті 6, статті 10 і 11 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, ратифікованої Україною 21.10.1999)

Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.
(частина 4 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення із особами, взятими під варту, надається адміністрацією місця попереднього ув’язнення безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час.
(частина 5 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особі, взятій під варту, гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - своїм (своїми) законним представником (законними представниками).
(частина 6 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особа, взята під варту, має право на побачення з особами, передбаченими частиною шостою цієї статті, з 8 години до 20 години.
(частина 7 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Якщо ініціатором побачення є особи, визначені частиною шостою цієї статті, але особа, взята під варту, відмовляється від такого побачення, адміністрація місць для попереднього ув’язнення зобов’язана організувати таке побачення.
(частина 8 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

У разі якщо особа, взята під варту, особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених частиною шостою цієї статті, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.
(частина 9 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Не є підставою для відмови особі, взятій під варту, адміністрацією місця попереднього ув’язнення в побаченні з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, наявність її письмової відмови від такого побачення. Відмова адміністрації місця попереднього ув’язнення в забезпеченні побачення особі, взятій під варту, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
(частина 10 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження осіб, визначених частиною шостою цієї статті, підтверджуються пред’явленням документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору з особою, взятою під варту, чи договору з її родичами про представлення інтересів особи, взятої під варту, в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення з особою, взятою під варту.
(частина 11 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
(частина 1 статті 50 Кримінального процесуального кодексу України)

Побачення особи, взятої під варту, з особами, визначеними частиною шостою цієї статті, є конфіденційним.
(частина 12 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Присутність персоналу місця попереднього ув’язнення на побаченні можлива виключно за письмовою заявою особи, взятої під варту, чи осіб, визначених частиною шостою цієї статті.
(частина 13 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Аудіофіксація такого побачення забороняється.
(частина 14 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Особа, взята під варту, та особи, які до неї прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.
(частина 15 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються особа, взята під варту, та/або особа (особи), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 16 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови особи, взятої під варту, з особою (особами), яка (які) до неї прибула (прибули).
(частина 17 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, мають право на побачення із священнослужителями (капеланами), уповноваженими релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, для задоволення своїх релігійних потреб, без обмеження кількості побачень, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження священнослужителів (капеланів) підтверджуються офіційним зверненням релігійної організації до адміністрації установи. Адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень.
(частина 18 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді.
(частина 19 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
(частина 1 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
(частина 2 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі.
(частина 3 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
(частина 4 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 5 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.
(частина 6 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
(частина 7 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
(частина 8 статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

4.''Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту''

До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи заохочення:

- оголошення подяки;

- дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

- збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

- дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення»;

- дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

- преміювання за кращі показники в роботі.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув’язнення може застосовувати такі заходи стягнення:

- попередження або догану;

- позачергове залучення до прибирання приміщення.

Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув’язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п’яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
(стаття 14 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

5.''Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під варто.''

Підставами для звільнення з-під варти є:

- скасування запобіжного заходу;

- зміна запобіжного заходу;

- внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду, постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;

- закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;

- припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;

- звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
(частина 1 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
(частина 2 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України)

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
(частина 1 статті 583 Кримінального процесуального кодексу України)

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
(частини 1 і 6 статті 584 Кримінального процесуального кодексу України)

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.
(частина 2 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду, постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув’язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
(частина 3 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 4 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний надіслати керівнику обласної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
(частина 5 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув’язнення на підставі постанови керівника обласної прокуратури, його першого заступника чи заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
(частина 6 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення», частина 2 Кримінального процесуального кодексу України)

Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
(частина 7 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув’язнення.
(частина 8 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.
(частина 9 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»)