WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок ідентифікації та встановлення особи

2020-01-28T08:16:15Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 ”Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”].
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-18 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".]
* Постанова КМУ від 18 жовтня 2017 р. № 784 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/784-2017-%D0%BF “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації”].
* Наказ МВС України від 06.06.2019р. №456 ”[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України”].

== Загальні положення ==
'''Ідентифікація особи''' - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Ідентифікація проводиться органами Державної міграційної служби для виготовлення документів , що підтверджують особу( Закон України "Про Єдиний демографічний реєстр". 
'''Верифікація''' - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності; 
'''Біометричні дані''' - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук) ; 
'''Біометричні параметри''' - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 
'''Єдиний державний демографічний реєстр'''- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

== Порядок проведення ідентифікації та встановлення особи ==
==== Ідентифікація при наявності документів ====
Ідентифікація особи проводиться в усіх установах та підприємствах будь-яких форм власності, державних органах на підставі наявних документів, виданих та засвідчених у встановленому законом порядку, що мають фото особи та відповідні реквізити. Для цього використовуються наступні документи:
===== 1)Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: =====
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
===== 2) Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: =====
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
==== Ідентифікакція при відсутності документів ====
В разі, якщо особа втратила всі документи, що посвідчують її особу, ідентифікувати особу звичайним способом неможливо. Тому необхідно звернутись до органів Державної міграційної служби для отримання документів, що посвідчують особу. В разі , якщо звернулась особа для відновлення втрачених документів або вперше для отримання паспорта громадянина України після досягнення 18-річного віку, органи ДМС будуть проводити заходи щодо ідентифікації особи.
===== Ідентифікація за даними Єдиного демографічного реєстру =====
Для ідентифікації особи з метою виготовлення документів, що посвідчують особу а також відновлення їх в разі втрати органи ДМС звертаються до Єдиного демографічного реєстру. До цього реєстру вносяться дані :
# ім'я особи;
# дата народження/смерті;
# місце народження;
# стать;
# дата внесення інформації про особу до Реєстру;
# відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
# відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
# реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
# реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою;
# відцифрований зразок підпису особи;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта);
# за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);
# додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу). 
За результатами перевірки даних з Єдиного демографічного реєстру готується довідка

===== Ідентифікація за допомогою інших засобів =====
В разі, якщо в Єдиному демографічному реєстрі відсутні дані про особу, органи ДМС проводять процедуру '''встановлення особи''' шляхом подання запитів до:
* Міністерства внутрішніх справ України;
* Національної поліції;
* Міністерства юстиції України;
* органів Державної фіскальної служби;
* навчальних закладів;
* військових частин, військових комісаріатів;
* установ виконання покарань.
* Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців. 
Якщо у особи не залишилось документів, за якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи проводиться також опитування родичів, дані про яких зазначаються заявником в окремому зверненні довільної форми. За результатами їх свідчень складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''акт встановлення особи''']. 
'''Максимальний строк проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, включаючи підготовку відповідних запитів та отримання відповідей не може перевищувати 2 (два) місяці'''. За результатами проведення процедури встановлення особи складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''Висновок''']. 
У разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, встановлення особи можна провести у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Порядок ідентифікації та встановлення особи

2020-01-28T07:35:11Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 ”Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”].
* Постанова КМУ від 18 жовтня 2017 р. № 784 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/784-2017-%D0%BF “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації”].
* Наказ МВС України від 06.06.2019р. №456 ”[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України”].

== Загальні положення ==
'''Ідентифікація особи''' - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Ідентифікація проводиться органами Державної міграційної служби для виготовлення документів , що підтверджують особу. 
'''Верифікація''' - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності; 
'''Біометричні дані''' - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук) ; 
'''Біометричні параметри''' - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 
'''Єдиний державний демографічний реєстр'''- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

== Порядок проведення ідентифікації та встановлення особи ==
==== Ідентифікація при наявності документів ====
Ідентифікація особи в усіх установах та підприємствах будь-яких форм власності, державних органах проводиться за наявними у неї документами, виданими у встановленому порядку, що мають фото особи та відповідні реквізити. Для цього використовуються наступні документи:
===== 1)Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: =====
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
===== 2) Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: =====
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
==== Ідентифікакція при відсутності документів ====
В разі, якщо особа втратила всі документи, що посвідчують її особу, ідентифікувати особу звичайним способом неможливо. Тому необхідно звернутись до органів Державної міграційної служби для отримання документів, що посвідчують особу. В разі , якщо звернулась особа для відновлення втрачених документів або вперше для отримання паспорта громадянина України після досягнення 18 років, органи ДМС будуть проводити заходи щодо ідентифікації особи.
===== Ідентифікація за даними Єдиного демографічного реєстру =====
Для ідентифікації особи з метою виготовлення вищеперелічених документів, що посвідчують особу а також відновлення їх в разі втрати органи ДМС звертаються до Єдиного демографічного реєстру. До цього реєстру вносяться дані :
# ім'я особи;
# дата народження/смерті;
# місце народження;
# стать;
# дата внесення інформації про особу до Реєстру;
# відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
# відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
# реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
# реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою;
# відцифрований зразок підпису особи;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта);
# за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);
# додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
===== Ідентифікація за допомогою інших засобів =====
В разі, якщо в Єдиному демографічному реєстрі відсутні дані про особу, органи ДМС проводять процедуру встановлення особи шляхом подання запитів до:
* Міністерства внутрішніх справ України;
* Національної поліції;
* Міністерства юстиції України;
* органів Державної фіскальної служби;
* навчальних закладів;
* військових частин, військових комісаріатів;
* установ виконання покарань.
* Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців. 
Якщо у особи не залишилось документів, за якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, дані про яких зазначаються заявником в окремому зверненні довільної форми. За результатами їх свідчень складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''акт встановлення особи''']. 
Максимальний строк проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, включаючи підготовку відповідних запитів та отримання відповідей не може перевищувати 2 (два) місяці. За результатами проведення процедури встановлення особи складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''Висновок''']. 
У разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, встановлення особи можна провести у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Порядок ідентифікації та встановлення особи

2020-01-27T13:08:10Z

Vladyslav.krut: Створена сторінка: == Нормативна база == * Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 ”Про Єдиний державний демо...

== Нормативна база ==
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 ”Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”].
* Постанова КМУ від 18 жовтня 2017 р. № 784 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/784-2017-%D0%BF “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації”].
* Наказ МВС України від 06.06.2019р. №456 ”[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України”].

== Загальні положення ==
'''Ідентифікація особи''' - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Ідентифікація проводиться органами Державної міграційної служби для виготовлення документів , що підтверджують особу. 
'''Верифікація''' - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності; 
'''Біометричні дані''' - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук) ; 
'''Біометричні параметри''' - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 
'''Єдиний державний демографічний реєстр'''- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

== Порядок проведення ідентифікації та встановлення особи ==
==== Ідентифікація при наявності документів ====
Ідентифікація особи в усіх установах та підприємствах будь-яких форм власності, державних органах проводиться за наявними у неї документами, виданими у встановленому порядку, що мають фото особи та відповідні реквізити. Для цього використовуються наступні документи:
===== 1)Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: =====
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
===== 2) Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: =====
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
==== Ідентифікакція при відсутності документів ====
В разі, якщо особа втратила документи, що посвідчують її особу, необхідно звернутись до органів Державної міграційної служби для їх відновлення.
===== Ідентифікація за даними Єдиного демографічного реєстру =====
Для ідентифікації особи з метою виготовлення вищеперелічених документів, що посвідчують особу а також відновлення їх в разі втрати органи ДМС звертаються до Єдиного демографічного реєстру. До цього реєстру вносяться дані :
# ім'я особи;
# дата народження/смерті;
# місце народження;
# стать;
# дата внесення інформації про особу до Реєстру;
# відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
# відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
# реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
# реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою;
# відцифрований зразок підпису особи;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта);
# за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);
# додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
===== Ідентифікація за допомогою інших засобів =====
В разі, якщо в Єдиному демографічному реєстрі відсутні дані про особу, органи ДМС проводять процедуру встановлення особи шляхом подання запитів до:
* Міністерства внутрішніх справ України;
* Національної поліції;
* Міністерства юстиції України;
* органів Державної фіскальної служби;
* навчальних закладів;
* військових частин, військових комісаріатів;
* установ виконання покарань.
* Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців. 
Якщо у особи не залишилось документів, за якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, дані про яких зазначаються заявником в окремому зверненні довільної форми. За результатами їх свідчень складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''акт встановлення особи''']. 
Максимальний строк проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, включаючи підготовку відповідних запитів та отримання відповідей не може перевищувати 2 (два) місяці. За результатами проведення процедури встановлення особи складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''Висновок''']. 
У разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, встановлення особи можна провести у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Встановлення факту постійного проживання на території України

2020-01-17T07:53:26Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==

* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений указом Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" від 27 березня 2001 р. N 215/2001]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==

Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] - (далі - ЦПК), суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==

Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 Цивільного процесуального кодексу України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==

Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядоку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень] заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довівдка з єдиного демографічного реєстру.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==

Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 Цивільного процесуального кодексу України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==

За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

== Підстави для відмови ==

Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації

2018-11-24T13:50:15Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/113-19 Закон України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року № 113-VIII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року N 1975-XII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указ Президента України №15/2015 «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/405/2014 Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014]

== Гарантії згідно Кодексу законів про працю ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Ст. 119 КЗпП України]:

* На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. 
* Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. 
* За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 

=== Порядок звернення до суду за захистом порушених справ ===
Працівник права якого були порушені повинен звернутись до суду з позовною заявою, що повинна відповідати вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст.ст. 118-120 Цивільного-процесуального кодексу України]. 
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 зі ст.119 ЦПК] позовна заява повинна містити: 
# найменування суду, до якого подається заява;
# ім'я (найменування) позивача й відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
# зміст позовних вимог;
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
# перелік документів, що додаються до заяви.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подачі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч.З ст.119 ЦПК)]. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч.б ст.119 ЦПК)]. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ч. 7 ст.119 ЦПК)]. 

=== Вартість ===
Відповідно до п.1 ч.1 ст 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. 

=== Основні аспекти на які потрібно звернути увагу суду ===
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України «Про оборону України»] особливий період-період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації, чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. 
Згідно із статтею 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Законом України від 17.03.2014 року №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»] оголошено проведення часткової мобілізації.
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/405/2014 рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»], введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція. 
Збройні сили України приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».] 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію»] затвердженого Законом України №113-VIII , з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави оголошено та зобов’язано провести потягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. 
Водночас зазначеним Законом України передбачено такий захід як демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. 
Згідно із статтею11 вказаного закону, рішення про мобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає Президент України. 
Крім цього питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.
Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.02.2015 року (справа №800/582/14) виходячи із системного аналізу норм [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»], зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Ураховуючи вищезазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»], з 17.03.2014 року і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалось, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду. Таким чином доходимо висновку, що працівники, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про мобілізацію та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 119 Кодексу законів про працю України] «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків»: на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) , середнього заробітку. 

== Підстави для відмови ==
Позовна заява не відповідає вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 119 ЦПК України]; 
Пропущено строки позовної давності визначені законодавством. 

== Порядок оскарження рішення суду ==
Апеляційне провадження є однією із форм контролю за діяльністю судів першої інстанції вищестоящим судом, який перевіряє законність та обґрунтованість прийнятих ними рішень та ухвал, що не набрали законної сили. Наявність такого виду провадження дозволяє захистити законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб шляхом попередження вступу в законну силу незаконних рішень та ухвал суду. Саме апеляційне провадження дає можливість в найкоротші строки виправити судові помилки, сприяє підвищенню якості роботи судів першої інстанції і скеруванню судової практики в строгій відповідності вимогам закону. 
Правом на апеляційне оскарження судових рішень, тобто на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені: сторони (незалежно від їх участі в судовому засіданні). 
Навіть при реалізації права позивача на подання заяви про розгляд справи за його відсутності, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 169 ЦПК], чи у випадку розгляду справи на підставі наявних у справі даних і доказів без участі належним чином повідомленого відповідача, у разі його повторної неявки, і позивач і відповідач мають право оскаржити рішення чи ухвалу суду по справі, в якій вони виступали стороною. 
Основним об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. 
Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду в цілому, а й на його частину, наприклад, резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і строку виконання рішення та з інших, вирішених судом питань). 
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 до статті 294 ЦПК України] - апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. 
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. 

== Порядок поновлення на роботі за рішенням суду ==
В процесі поновлення працівника на роботі за рішенням суду виникає ряд питань, пов’язаних з оформленням кадрових документів та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 

=== Оформлення ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 235 КЗпП] у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Негайне виконання передбачає, що працедавець зобов’язаний поновити працівника на роботі на дату рішення суду (з часу оголошення рішення в судовому засіданні). 
На підставі рішення суду про поновлення працівника працедавець видає наказ. Такий наказ повинен містити наступні пункти: 
# про скасування наказу про звільнення;
# про поновлення працівника на його посаді. 
Щодо записів у трудовій книжці – працедавцю необхідно керуватись [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Мінпраці № 58 від 29.07.93 р.] Запис у зв’язку з поновленням працівника передбачає наведення: 
# дати запису, яка повинна відповідати даті нового наказу;
# у графі 3 — «Запис №… вважати недійсним. Поновлено на попередній посаді»;
# у графі 4 — дати та номера нового наказу.

=== Складні випадки ===
'''Відсутня посада''' 
Цілком можлива ситуація, що на підприємстві на дату поновлення працівника вже відсутня посада, з якої цього працівника було незаконно звільнено. Відсутність такої посади не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже підприємство скасовує наказ про звільнення і повинно відновити становище, яке існувало до порушення права: забезпечити працівнику ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення. Тому у підприємства немає іншого виходу, окрім введення такої посади. 
'''Ліквідація підприємства'''
У разі, коли працівника незаконно звільнено, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, суд зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (або правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно суд визнає працівника таким, якого було звільнено за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пунктом 1 статті 40 КЗпП] і на такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 49-3 КЗпП] для вивільнюваних працівників. 

=== Виконавче провадження ===
Оскільки рішення про поновлення на роботі (і частково – про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу) підлягає негайному виконанню, ситуація для підприємства ускладнюється можливістю втручання державної виконавчої служби. 
Згідно із статтею 65 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статтею 63 цього Закону]. 
Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 348 Цивільного процесуального кодексу України] виконавчий лист видається судом за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення. При наявності такої заяви суд зобов’язаний негайно оформити виконавчий лист. 
Виконавчий лист може бути пред’явлено до виконання в день ухвалення рішення про поновлення на роботі. Державний виконавець зобов’язаний порушити виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання заяви. 
Тому підприємству не варто зволікати з виконанням рішення суду, адже у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. 
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»]). Окрім того, підприємству доведеться сплатити виконавчий збір у розмірах встановлених статтею [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 27 Закону]. 

=== Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу ===
При винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Така виплата здійснюється не більш як за один рік ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 абз. 3 ст. 235 КЗпП]). В той же час, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Окрім того, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 238 КЗпП] передбачена можливість ухвалення рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком. 
Окрім випадків незаконного звільнення, суд приймає рішення про виплату середнього заробітку: 
* у разі незаконного переведення працівника на іншу роботу;
* у разі, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника;
* у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (за весь час вимушеного прогулу);
* у разі затримки власником виконання рішення суду про поновлення на роботі (за час затримки, за окремою ухвалою суду). 
Крім того, рішення суду про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в частині виплат за один місяць. В той же час, суд має право ухвалити рішення про негайне стягнення всієї суми боргу – за весь період вимушеного прогулу. І підприємству не варто розраховувати на повернення виплачених коштів в разі скасування рішення суду, адже згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 239 КЗпП] у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. 

== Обчислення середнього заробітку та інших виплат ==

=== Обчислення середнього заробітку ===
Остаточну ясність в питання, як обчислювати середній заробіток за час вимушеного прогулу, було внесено постановою ВСУ від 23 січня 2011 року № 6-87цс11. Суд керується нормами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»] (надалі – «Порядок») і тлумачить їх наступним чином. 
Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF абз. 3 п. 2 Порядку]). Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. 
Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника. 
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF п. 5 розділу IV Порядку]). 
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF п. 8 Порядку]). 
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF абз. 3 п. 8 Порядку]). 
Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Види виплат, що включаються, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, наведено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF розділі ІІІ Порядку]. 

=== Врахування вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку ===
У більшості випадків при звільненні (навіть незаконному) працівнику виплачується вихідна допомога. Мінпраці у листі від 06.01.2011 р. №10/06/186-11 зазначає наступне: оскільки з поновленням на роботі працівник втрачає право на вихідну допомогу, то сума виплати має бути зменшена на суму вихідної допомоги, виплаченої працівнику. З такою думкою важко погодитись з наступних причин: 
# законом не передбачено повернення вихідної допомоги працівником;
# підприємство зобов’язане виплатити працівнику суму, зазначену в рішенні суду і не може цю суму змінювати (навіть на підставі листів Мінпраці);
# наступне поновлення на роботі ні яким чином не призводить до втрати права на вихідну допомогу, видану в минулому, адже звільнення (хоча й незаконне) фактично мало місце. 
Мінпраці в тому ж листі від 06.01.2011 р. №10/06/186-11 зазначає, що законодавством про працю не передбачено повернення працівником грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі. Важко зрозуміти, чим викликаний різний підхід до вихідної допомоги та до компенсації за невикористану відпустку. Але й не має підстав не погодитись з останнім твердженням міністерства. 

=== Сума в рішенні суду ===
Досить часто в бухгалтерів виникає питання, яка саме сума зазначається в рішенні суду: сума «нетто», яка має бути виплачена працівнику виплачувати працівнику на руки, чи сума «брутто», з якої необхідно утримати ПДФО та ЄСВ? 
З цього приводу ВСУ в абзаці 6 п. 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 постанови Пленуму від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] зазначив таке: «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.»
Така позиція кореспондує з приписом абзацу 3 п. 3 Порядку №100: «Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.». 
Таким чином, працедавець виплачує працівнику суму, зазначену в рішенні суду, за мінусом утриманих ПДФО та ЄСВ. 
У випадку, якщо сума, зазначена в рішенні не є зрозумілою, підприємство як відповідач може звернутись до суду з клопотанням про роз’яснення судового рішення. Окрім того, під час судового розгляду суд витребовує в підприємства документи та розрахунки, які стосуються середньої заробітної плати. Такі документи і розрахунки готує бухгалтерія, отже чіткість рішення суду буде певною мірою залежати від чіткості поданих до суду розрахунків. 

=== Інші виплати ===
Окрім виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд може зобов’язати працедавця компенсувати моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу. 

== Аналіз судової практики ==
[https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObiluYkNzOWl0WTlzVnc Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2017року, справа №484/3620/16-ц]. 

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку‎]]

Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації роботодавця-фізичної особи під час особливого періоду

2018-11-24T13:06:59Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

=Нормативна база=
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Закону України «Про професійний розвиток працівників»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/303/2014/2014 Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/433-19 Закон України від 14 травня 2015 року № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]

== Загальні положення ==
'''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 36 КЗпПУ]. Підстави припинення трудового договору''': 
'''Абзац 1 п. 3)''' - Призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпПУ. 
'''Даний пункт стосується як самого працівника , так і власників- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність як самозайняті особи і укладають трудові договори з працівниками.''' 
'''Підставою''' для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу, мобілізаційне розпорядження. 
'''Початком проходження''' військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. 
'''Закінченням проходження''' військової служби вважається день вилучення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст.39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»). 
За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але '''не більш як один рік''' зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності. 

== Звільнення в разі вступу на військову службу працівника ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 119] КЗпПУ Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків визначає, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. 
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 
Таким чином звільнити працівника, який вступив на військову службу без його згоди неможливо. Для звільнення за цією підставою необхідна заява працівника, де він сам зазначить підставою звільнення "проходження військової служби у особливий період". 

== Звільнення в разі вступу на військову службу власника- фізичної особи ==
В разі призову або мобілізації на військову службу власника- фізичної особи звільнення працівників, з якими він уклав трудовий договір допускаєтся без згоди працівників та завчасного попередження, однак власник зобов'язаний виконати всі необхідні умови щодо звільнення згідно КЗпПУ. Ст. 47 КЗпПУ зазначає що "Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу"(абзац 1 ст. 47 КЗпПУ). Однак абзац 3 ст. 47 КЗпПУ встановлює особливі умови для мобілізованих роботодавців-фізосіб-" у разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов’язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів".
=== Особливий випадок ===
Самозайнята особа (фізособа-підприємець) може мати працівника, котрого вже мобілізовано на військову службу. І згідно із п. 3 абзацу 1 ст. 119 КЗпП, за працівником зберігають місце роботи, посаду та середній заробіток. Дотриматися цієї норми можна лише тоді, коли самозайнята особа (фізособа-підприємець) уповноважить іншу особу виконувати обов’язки щодо розрахунків із найманими працівниками. 
Частково це можна вирішувати завдяки п. 25 підрозділу 10 р. ХХ Податкового Кодексу України. Згідно з ним, якщо самозайнята особа (фізособа-підприємець, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), що має найманих працівників, мобілізована на військову службу та на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам зарплати та/або інших доходів, то обов’язок із нарахування та утримання ПДФО з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця вповноважена особа. Аналогічний підхід передбачено й щодо обов’язку самозайнятих осіб (фізосіб-підприємців) обчислювати, нараховувати та звітувати про сплату ЄСВ (крім сплати ЄСВ) за найманих працівників (п. 92 р. VIIІ Закону про ЄСВ). 
Фізособа-підприємець, котрого мобілізовано на військову й виконує в польових умовах військові обов’язки з несення служби для уповноваження когось на виконання своїх обов’язків може клопотати перед керівництвом військового підрозділу, щоб узяти відпустку й вирішити це питання шляхом оформлення відповідних документів на вповноважену особу й доручення їй указаних обов’язків щодо розрахунків за виплатами працівникам.

[[Категорія: Трудове право]]

Звільнення з роботи працівника у разі встановлення його невідповідності займаній посаді

2018-11-24T12:07:40Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

==Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про звернення громадян”]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основи законодавства України про охорону здоров'я]

==Поняття "Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі"==
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом з їх ініціативи у випадках, перелік яких є вичерпним. Зокрема, у разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято на підставі пункту 2 статті 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]. 
'''''Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі''''' - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров’я. При цьому кодексом законів про працю не передбачено, яким чином повинна бути виявлена та засвідчена невідповідність стану здоров’я працівника виконуваній роботі. 

==== Звільнення у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я ====
Для звільнення необхідні такі передумови
1) виявлення невідповідності стану здоров’я працівника виконуваній роботі, тобто наявність протипоказань продовженню роботи в існуючих умовах праці в період дії трудового договору; 
2) наявність медичного висновку, що підтверджує стан здоров’я працівника; 
3) існування спеціальних вимог до стану здоров’я працівника при виконанні певної роботи чи зайнятті посади; 
4) письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу. 
Виявлена невідповідність займаній посаді за станом здоров’я полягає в тому що: працівник за станом здоров’я не може впоратися з трудовими обов’язками (при цьому відсутня провина працівника в неналежному виконанні обов’язків), або продовження даної роботи протипоказано працівникові за станом здоров’я (відповідно до карти умов праці на робочому місці) та створює загрозу його життю й здоров’ю, або через стан здоров’я подальше виконання працівником трудових обов’язків створює небезпеку для членів трудового колективу, або громадян, яких обслуговує працівник і це перешкоджає подальшому продовженню роботи. 
Для звільнення за цією підставою необхідний висновок медичної експертизи про невідповідність стану здоров'я займаній посаді(роботі) та письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу. 

==== Для звільнення у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за відсутності певної кваліфікації ====
Для звільнення за даною підставою необхідний висновок атестаційної комісії. Однак такий документ не повинен бути єдиним. Як зазначив Верховний суд України (постанова від 30.05.2018 у справі [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74439968 № 297/3092/15-ц]) висновок про недостатність в особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов'язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об'єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов'язків. 
За цією підставою працівника можна звільнити як і в попередньому випадку після письмової відмови працівника від переведення на іншу роботу. 
В разі, якщо працівник погоджується на переведення на іншу роботу таке переведення оформлюється наказом (розпорядженням) із урахуванням положень частини 1 статті 32, частини 1 статті 114 і частини 2 статті 170 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]. 

==== Додаткова умова для звільнення ====
Якщо працівник належить до профспілки то оскільки звільнення на підставі пункту 2 статті 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] належить до випадків розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу воно допускається лише за наявності попередньої згоди первинної профспілкової організації членом якої є працівник.

==Захист прав працівника==
=== Досудовий порядок ===
Якщо працівник не погоджується з рішенням про звільнення то він має право звернутись з мотивованою заявою до власника або уповноваженого ним органу з проханням скасувати наказ та поновити його на роботі. 
Відповідно до ст.17, 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про звернення громадян”] заява може бути подана до власника або уповноваженого ним органу протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів [ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про звернення громадян”]. 

=== Судовий порядок ===
Відповідно до ст.233 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] звільнений працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно зі ст.234 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] у разі пропуску з поважних причин строків звернення до суду, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page7 Кодексу законів про працю України].
==Куди звернутися==
Відповідно до ч.1 ст.110 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільного процесуального кодексу України] позов подається до загального суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
У разі, якщо спір про поновлення на роботі стосується публічної служби, то позивач відповідно до п.1 частини 2 ст.17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодексу адміністративного судочинства України] повинен звертатись до окружного адміністративного суду за місцем проживання. 
Якщо ж позивач поновлюється на службі в органах місцевого самоврядування, позов відповідно до п.1 частини 1 ст.18 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодексу адміністративного судочинства України] подає позов до місцевого загального суду за своїм місцем реєстрації. 
Відповідно до п.1 частини 1 ст.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]позивачу у справах про поновлення на роботі від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

[[Категорія: Індивідуальні трудові спори]]

Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника

2018-11-24T11:30:24Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

=Нормативна база=
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів"] 
= Основні поняття =
 
'''Звільнення''' — це припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем. 
'''Розкрадання''' — умисне протиправне безоплатне звернення певним способом державного чи громадського майна на власні потреби чи потреби іншої особи з корисливих мотивів. Розкрадання - злочини, що полягають в умисному, протиправному оберненні особою певним способом державного, комунального чи приватного майна на свою користь або на користь іншої особи. Залежно від способів розкрадання [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1024 кримінальний закон] розрізняє крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрату і розкрадання шляхом зловживання службовим становищем. 
'''Дрібне розкрадання майна''' - це розкрадання майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч.2 ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). 
= Основні положення =
 
В разі виявлення факту розкрадання на підприємстві установі організації власник або уповноважений ним орган звертається до відповідного відділу Поліції для проведення перевірки. 
Слідчим вноситься інформація до єдиного реєстру досудових розслідувань, заводиться кримінальне провадження та проводиться по ньому досудове розслідування. Під час розслідування встановлюються всі обставини крадіжки- об'єкт, суб'єкт, обставини крадіжки, розмір викраденого. 
Досудове розслідування закінчується:
* Обвинувальним актом- якщо є достатні підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності. 
* Постановою про закриття кримінального провадження та направленням матеріалів на розгляд в порядку адміністративного провадження
. 
І обвинувальний акт і адміністративні матеріали розглядаються єдиним органом, який має право розглядати матеріали про наявність вини особи - судом. Тільки після доведення вини особи в суді та наявності вироку по кримінальному провадженню або постанови по справі про адміністративне правопорушення власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника з роботи за '''п. 8 ст. 40''' Кодексу законів про працю України: "Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу". 
Таким чином для звільнення потрібні наступні умови : 
* Крадіжка повинна бути здійснена за місцем роботи винної особи( на цьому ж підприємтсві, установі, організації) 
* Вина особи повинна бути доведена у встановленому законом порядк. 
* Про винність особи повинно бути рішення суду, яке вступило в законну силу.
В разі, якщо працівник здійснив крадіжку на іншому підприємстві і не під час виконання своїх обов'язків, його не можна звільнити на підставі п. 8 ст. 40 КзППУ. 

== Звільнення особи від адміністративної відповідальності ==
Відповідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 21 КУпАП]. працівника, який здійснив дрібне розкрадання, можуть звільнити від адміністративної відповідальності та передати матеріали на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо характер вчиненого правопорушення й характеристика особи правопорушника дозволяють застосувати захід громадського впливу. Хоча особу звільнено від адміністративної відповідальності, її вину у вчиненні дрібного розкрадання все ж доведено. Доказом цього може бути постанова про закриття справи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст. 284 КУпАП]). 

== Порядок звільнення ==
Звільнення працівника з роботи відбуваєтся на загальних засадах. У день звільнення працівнику повинна бети вручена трудова книжка та проведено повний розрахунок. Стягнення з винної особи вартості викраденого можливе тільки після рішення суду по цивільній справі про відшкодування шкоди, для чого роботодавцеві необхідно звернутись з цивільним позовом до суду.

= Обмеження щодо звільнення =
 
Частиною третьою статті 40 КЗпП встановлено обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. 
Це правило поширюється не лише на випадки, зазначені у статті [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 40 КЗпП], а й на всі інші випадки, коли розірвання трудового договору кваліфікується як здійснене з ініціативи роботодавця ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.ст. 28, 41 КЗпП]). 
Для звільнення деяких категорій працівників з ініціативи роботодавця, крім додержання загального порядку, встановлено додаткові вимоги. Зокрема, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 198 КЗпП] звільнення працівників, молодших вісімнадцяти років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки за згодою районної (міської) комісії в справах дітей. 

[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Звільнення з військової служби за станом здоров’я

2018-11-23T20:18:10Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/print1487078353429940 Наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України]

== Загальні положення ==
Відповідно до ст. 26 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]звільнення військовослужбовців з військової служби за станом здоров'я відбувається, якщо військовослужбовці визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку. 
Для звільнення за станом здоров'я необхідний висновок військово-лікарської комісії. 

'''''Військово-лікарська комісія''''' - спеціальний орган, що здійснює військову-лікарську експертизу . 
'''Військово-лікарська експертиза''' - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України) 

=== Перелік ВЛК ===
* Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
* ВЛК регіону;
* ВЛК евакуаційного пункту;
* ВЛК пересувної госпітальної бази. 

'''Для отримання висновку ВЛК військовослужбовець повинен отримати направлення на проходження ВЛК''' 

=== Порядок направлення на ВЛК ===
Направлення на медичний огляд проводиться ( п.6.1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України]) 

а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;

б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами 

== Перелік хвороб, що є підставою для звільнення з військової служби за станом здоров'я ==
* Деякі інфекційні та паразитарні хвороби
* Онкологічні новоутворення
* Хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення, що залучають імунний механізм
* Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин
* Розлади психіки та поведінки
* Хвороби нервової системи
* Хвороби ока та його придаткового апарату
* Хвороби вуха та соскоподібного відростка
* Хвороби системи кровообігу
* Хвороби органів дихання
* Хвороби органів травлення
* Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
* Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини
* Хвороби сечостатевої системи
* Вроджені аномалії (вади розвитку), деформації і хромосомні порушення
* Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин
* Інші (недостатній фізичний розвиток, вага тіла менше 45 кг, зріст нижче 150 см, високорослість) 

== Види висновків ВЛК, що дають право на звільнення ==

* непридатний до військової служби у мирний час;
* обмежено придатний у воєнний час;
* непридатний зі зняттям з обліку. 

== Порядок звільнення з військової служби за станом здоров'я==
Військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт та документи, що підтверджують підстави для звільнення (висновок ВЛК). Командир військової частини приймає рішення відповідно до вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указу Президента «Про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України» №1153/2008 від 10.12.2008] та інших нормативних актів. Після видання наказу про звільнення військовослужбовець здає справи та посаду і виключається зі списків військової частини. 
'''У разі, якщо висновок ВЛК не свідчить про погіршення стану здоров’я, то у достроковому звільнені буде відмовлено.'''

== Звільнення з військової служби за станом здоров’я в судовому порядку ==
У разі відмови у достроковому звільненні з військової служби за станом здоров’я, рішення повідомляється із зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржене в окружному адміністративному суді шляхом подання позовної заяви. До заяви додаються: копії паспорта, відмова в/ч у достроковому звільненні, висновок про стан здоров’я ВЛК. Сплата судових витрат проводиться згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]. Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог має право протягом 10 днів з дня отримання копії постанови подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції через суд який ухвалив таке рішення.

[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]

Звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з припиненням (розірванням) контракту

2018-11-23T19:51:22Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/248/2016 Укази Президента України від 10 червня 2016 року № 248 "Про Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства"] 

== Поняття військової служби ==
'''''Військова служба''''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. 
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 "Про військовий обов'язок та державну службу"]. 
Військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A3%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 контракт про проходження військової служби за контрактом].

== Терміни звільнення з військової служби за контрактом: ==
* у день закінчення строку контракту;
* у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;
* у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);
* у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу;
* у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

== Хто приймає рішення про звільнення з військової служби за контрактом ==
{| class="wikitable"
|-
| rowspan=4|За рішенням командування військової частини || '''Загальні підстави:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту;
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
* у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
* через службову невідповідність;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
* у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
* у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу)
|-
|'''Під час дії особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до оголошення воєнного стану або після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
* у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
* у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
* через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків
|-
| '''Під час воєнного стану:''' 
* які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі
|-
| '''Після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом
|-
| rowspan=4|За рішенням військовослужбовця || '''Загальні підстави:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту;
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
* через сімейні обставини або з інших поважних причин, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/413-2013-%D0%BF/paran12#n12 перелік] яких встановлено Кабінетом Міністрів України;
* у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням
|-
| '''Під час дії особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до оголошення воєнного стану або після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
через такі сімейні обставини або інші поважні причини: 
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); 
утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом I чи II групи, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу; 
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; 
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; 
утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем дитини - інваліда підгрупи А віком до 18 років, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу;
|-
| '''Під час воєнного стану:''' 
* які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку
|-
| '''Після прийняття рішення про демобілізацію:''' 
* у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом
|}

== Випадки дострокового розірвання (припинення контракту) ==
Дострокове припинення (розірвання) контракту відбувається в день присвоєння офіцерського звання військовослужбовцю. Також, дострокове припинення (розірвання) контракту відбувається:

- за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;

- за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

- у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

- через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;

- через службову невідповідність;

- у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

- у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

- у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

- у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

[[Категорія:Військова служба‎]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2018-11-23T19:43:19Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. 
==== Умови виходу на пенсію ====
Відповідно до п.1 ст. 1 Угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): 
* чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
* жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.
===== Перелік документів для обчислення пільгового стажу =====
* трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки записи в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності);
* письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини. 

== Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі ==

{| class="wikitable"
|-
! Території!! Місцевості
|-
| Райони Крайньої Півночі || усі острови Північного Льодовитого океану і його морів, а також острови Берингового й Охотського морів;
Мурманська область, крім міста Кандалакші з територією, яка знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалазької міськради;
Архангельська область – Ненецький національний округ і місто Сєвєродвінськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Сєвєродвінської міськради;
Комі АРСР – міста Воркута і Інта з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, і Усінський район, крім території Усть-Лижинської сільради;
Тюменська область – Ямало-Ненецький національний округ;
Красноярський край – Таймирський (Долгано-Ненецький) і Евенкійський національні округи; міста Ігарка і Норильськ з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, Північно-Єнісейський і Туруханський райони;
Іркутська область – Катангський район;
Якутська АРСР;
Магаданська область;
Камчатська область;
Хабаровський край – Аяно-Майський і Охотський райони;
Сахалінська область – райони: Курільський, Ноглікський, Охінський, Північно-Курильський і Південно-Курильський; місто Оха.
|-
| Місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі || Мурманська область – місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшської міської Ради народних депутатів;
Архангельська область – райони: Лешуконський, Мезенський і Пінежський; Комі АРСР – райони: Вуктильський, Іжемський, Печорський, Сосногорський, Троїцько-Печорський, Удорський і Усть-Цилемський; міста Печора і Ухта з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ухтиської міської Ради народних депутатів;Усть-Лижинської сільради Усинського району;
Тюменська область – Ханти-Мансійський автономний округ;
Томська область – райони: Олександрівський, Бакчарський, Верхньокетський, Каргасокський, Колпашівський, Кривошеїнський, Молчанівський, Парабельський і Чаїнський; міста Колпашего і Стрежевий;
Красноярський край – райони: Богучанський, Енісейський, Кежемський і Мотигінський; міста Єнісейськ і Лєсосибірськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Лєсосибірської міської Ради народних депутатів;
Іркутська область – райони: Бодайбінський, Братський, Казачинсько-Лєнський, Кіренський, Мамсько-Чуйський, Нижнєілімський, Усть-Ілімський і Усть-Кутський; міста Бодайбо, Усть-Ілімськ, Усть-Кут і Братськ з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Братської міської ради народних депутатів;
Бурятська АРСР – Баунтовський і Північно-Байкальський райони;
Читинськая область – райони: Каларський, Тунгило-Олєкмінський і Тунгокоченський;
Амурська область – райони: Зейський, Селемджинський і Тиндінський; міста Зея і Тинда з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Тиндинської міської ради народних депутатів;
Приморський край – райони: Дальнєгорський, Кавалєровський, Ольгінський і Тернейський; робітниче селище Схід Червоноармійського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Востокської селищної ради народних депутатів; Богуславецька, Востєцовська, Дальнєкутська, Ізмайліхінська, Мєльнічна, Рощинська і Таєжненська сільради Червоноармійського району;
Хабаровський край – райони: Ванінський, Верхнєбуреїнський, Комсомольський, Миколаївський, імені Поліни Осипенко, Радянсько-Гаванський, Сонячний, Тугуро-Чумканський і Ульчський; міста Амурськ, Комсомольск-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі і Радянська Гавань; робітниче селище Ельбан Амурського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ельбанської селищної ради народних депутатів; Вознесенська і Падалинська сільради Амурського району;
Сахалінська область – усі місцевості, за винятком місцевостей, перерахованих у переліку районів Крайньої Півночі. 
 

[[Категорія: Призначення пенсії]]

Експертиза безпеки життєдіяльності

2018-11-23T19:11:52Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень]

== Поняття експертизи безпеки життєдіяльності ==
'''Експертиза з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці (Експертиза безпеки життєдіяльності) –''' є підвидом інженерно-технічної експертизи та проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. 

'''''Предмет експертизи''''' - фактичні дані про нещасний випадок, про стан умов праці чи іншої діяльності, про обставини виникнення небезпечного фактору, про умови, що призвели до настання нещасного випадку і ін., які мають значення для вирішення справи, досліджуються і встановлюються на основі спеціальних експертних знань в галузі безпеки життєдіяльності і охорони праці.

'''''Об’єкт експертизи''''' - матеріальні і матеріалізовані об’єкти, що містять інформацію про досліджувану подію (механізми,обладнання, джерела інформації, які зібрані в установленому процесуальному порядку, містяться в матеріалах спеціального розслідування події, матеріалах справи, наданих для експертного дослідження).
Для вирішення завдань експертизи можуть підлягати дослідженню фактичні дані про обставини інших подій, пов’язаних з нещасним випадком, або які мають певне відношення до поставлених питань. 

Експертиза призначається судовим [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність|експертам]] державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ. 

Права, обов'язки, відповідальність експертів, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

== Основні завдання експертизи безпеки життєдіяльності ==
* установлення причин та наслідків нещасного випадку, аварії;
* установлення механізму нещасного випадку, аварії;
* установлення відповідності дій певних осіб вимогам нормативно-технічних документів, що регламентують безпечний хід виконання робіт, тощо;
* установлення причинно-наслідкового зв’язку між діями певних осіб та настанням нещасного випадку, аварії;
* визначення кола осіб, діяльність (або бездіяльність) яких пов’язана з нещасним випадком;
* установлення відповідності кваліфікації суб’єкта технологічного процесу характеру роботи, яка ним виконується;
* установлення з технічної точки зору причинно-наслідкових зв’язків між діями (бездіяльністю) осіб та настанням події нещасного випадку, аварії тощо;
* визначення відповідності фактичних умов праці на підприємстві нормативним вимогам охорони праці.

== Орієнтовний перелік вирішуваних питань ==
* Чи відповідає конструкція механізму (обладнання, пристрої) вимогам правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?
* Чи відповідає стан механізму (обладнання, пристрої) вимогам правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?
* Чи відповідає досліджуване обладнання вимогам правил електробезпеки?
* У справному чи стані знаходяться запобіжні механізми блокування устаткування від виникнення нештатних умов його функціонування?
* Відповідно чи до вимог нормативних актів з охорони праці було введення в експлуатацію нового (або відремонтованого) устаткування?
* Чи були забезпечені працівники необхідними засобами індивідуального та колективного захисту? Якщо так, то чи були ці кошти належним чином випробувані?
* Яка причина нещасного випадку, аварії та які обставини її обумовили?
* Невиконання яких вимог нормативних актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності перебуває у причинному зв’язку з настанням події?
* Дії (бездіяльність) яких осіб з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з настанням події нещасного випадку (аварії і т.д.)?
* Чи відповідає організація робіт на даному виробничому ділянці вимогам охорони праці?
* Чи відповідає організація та проведення інструктажу конкретних працівників нормативним вимогам?
* Чи відповідає порядок виконання робіт нормативно-технічним вимогам?
* Які заходи безпеки повинні бути прийняті в конкретній ситуації?
* Яке навчання і перевірку знань з питань охорони праці повинні проходити працівники, які виконують конкретну роботу?
* Чи відноситься конкретна робота до категорії робіт з підвищеною небезпекою?
* Чи відноситься об’єкт (підприємство, виробнича дільниця) до об’єктів з підвищеною небезпекою?
* Чи є певна машина, механізм, устаткування машиною, механізмом, устаткуванням підвищеної небезпеки?
* На яке особа покладено забезпечення виконання тих чи інших правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?
* Чи відповідають умови застосування конкретних речовин і матеріалів вимогам промислової санітарії?
* Який клас небезпеки речовин, що застосовуються на підприємстві?
* Чи створює дане технологічне обладнання шум або вібрацію, що перевищують допустимі норми? 

== '''Перелік дослідних установ''' ==
# '''Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України''' дія яких поширюється на: 
Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз.

* Дніпропетровська і Запорізька області.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз.

* Донецька і Луганська області.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.
* м. Київ, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області.

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз.

* Автономна Республіка Крим.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.

* Волинська, Закарпатська, Львівська та Рівненська області.

Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз.

* Миколаївська, Одеська та Херсонська області.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

* Сумська, Полтавська, Харківська області та м. Севастополь.

Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

* Зона обслуговування поширюється на всі регіони. 
# Відповідні НДЕКЦ при МВС України в областях 
# Незалежні експерти 

== '''Терміни проведення експертиз''' ==
Терміни проведення експертиз закріплені в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень] і становлять: 

* 10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень;
*
* 30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень;
*
* 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень;
*
* понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів);
*
* понад 90 календарних днів - якщо експертиза є особливо складною чи багатооб’єктною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує понад п'ять томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки.

Більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

У разі значного завантаження експерта та знаходження в нього на виконанні одночасно понад десяти експертиз, у тому числі комісійних та комплексних, вказані терміни можуть бути переглянуті або встановлені додатково з урахуванням необхідного реального часу на їх виконання.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність]]
[[Категорія:Трудове право]]

Додаткова відпустка за роботу з комп'ютером

2018-11-23T18:22:06Z

Vladyslav.krut:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КзпП) від 10.12.1971 року № 322-VIII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504-96/ВР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF Постанова від 17 листопада 1997 р. N 1290 Київ "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"]
* [http://hrliga.com/docs/327_KP.htm Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»],
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 1 серпня 1992 р. N 442] 
* Лист міністерства соціальної політики від 11 серпня 2014 р. № 348/13/116-14 [https://hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=2169 щодо надання роз’ясненняпро вимоги Державних санітарних правил і норми роботи з ПК]
== '''Відпустка за особливий характер праці''' ==
 
'''''Відпустка за роботу з комп’ютером''''' — це різновид щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері. 

Відпустка за роботу роботу з комп'ютером надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я ( п.1 ст. 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]). 
== '''Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп'ютером''' ==
Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп'ютером передбачена підрозділом «Інші види виробництв» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF Списку № 1290-2].Максимальний термін такої відпустки становить 4 календарних дні на рік. 

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про відпустки"]). Навіть якщо такі відпустки в колективному чи трудовому договорі не закріплені щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток. За ненадання такої відпустки вині особи несуть відповідальність згідно [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&oldid=10911 законодавства] .
=== Перелік посад, які надають право на додаткову відпустку за роботу за комп'ютером ===
[http://hrliga.com/docs/327_KP.htm Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327], містить такі професійні назви :
* інженер з комп’ютерних систем,
* адміністратор системи,
* аналітик операційного та прикладного програмного забезпечення,
* оператор комп’ютерного набору. 
Термін додаткової відпустки за роботу з комп'ютером визначається пропорційно відпрацьованому часу. Тому якщо працівник не весь час працює з комп'ютером протягом періоду роботи така додаткова відпустка може бути надана у термін менший, ніж 4 календарних дні. 
Офісні працівники (секретарі, бухгалтери, працівники кадрової служби),які зазвичай, виконують роботу за персональним комп’ютером теж мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за роботу з комп'ютером термін такої відпустки встановлюється залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері й теж не може перевищувати 4 дні.

[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Трудове право]]

Додаткова відпустка за роботу з комп'ютером

2018-11-23T18:20:33Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28 червня 1996 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КзпП) від 10.12.1971 року № 322-VIII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504-96/ВР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF Постанова від 17 листопада 1997 р. N 1290 Київ "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"]
* [http://hrliga.com/docs/327_KP.htm Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»],
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 1 серпня 1992 р. N 442] 
* Лист міністерства соціальної політики від 11 серпня 2014 р. № 348/13/116-14 [https://hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=2169 щодо надання роз’ясненняпро вимоги Державних санітарних правил і норми роботи з ПК]
== '''Відпустка за особливий характер праці''' ==
 
'''''Відпустка за роботу з комп’ютером''''' — це різновид щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері. 

Відпустка за роботу роботу з комп'ютером надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я ( п.1 ст. 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]). 
== '''Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп'ютером''' ==
Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп'ютером передбачена підрозділом «Інші види виробництв» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF Списку № 1290-2].Максимальний термін такої відпустки становить 4 календарних дні на рік. 

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про відпустки"]). Навіть якщо такі відпустки в колективному чи трудовому договорі не закріплені щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток. За ненадання такої відпустки вині особи несуть відповідальність згідно [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|законодавства]].
=== Перелік посад, які надають право на додаткову відпустку за роботу за комп'ютером ===
[http://hrliga.com/docs/327_KP.htm Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327], містить такі професійні назви :
* інженер з комп’ютерних систем,
* адміністратор системи,
* аналітик операційного та прикладного програмного забезпечення,
* оператор комп’ютерного набору. 
Термін додаткової відпустки за роботу з комп'ютером визначається пропорційно відпрацьованому часу. Тому якщо працівник не весь час працює з комп'ютером протягом періоду роботи така додаткова відпустка може бути надана у термін менший, ніж 4 календарних дні. 
Офісні працівники (секретарі, бухгалтери, працівники кадрової служби),які зазвичай, виконують роботу за персональним комп’ютером теж мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за роботу з комп'ютером термін такої відпустки встановлюється залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері й теж не може перевищувати 4 дні.

[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Трудове право]]

Додаткові відпустки військовослужбовцям у зв'язку з навчанням

2018-11-23T17:27:38Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативно правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»].

== Загальний порядок надання військовослужбовцям додаткових відпусток у зв'язку з навчанням ==

Право на додаткову відпустку військовослужбувцям у зв'язку з навчанням закріплене у п.2) абзацу другого п. 180 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указу Президента України Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України] (далі - Указ). Такі відпустки надаються усім військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової служби 
Щорічні додаткові відпустки можуть бути використані одночасно зі щорічною основною відпусткою або в інший строк з урахуванням побажання військовослужбовців та інтересів військової служби ([[п. 180 Указу]]). Їх тривалість не впливає на тривалість щорічної основної відпустки. У разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби. 

Статтею 10-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей] передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "[[Про відпустки]]". Така відпустка є оплачуваною і становить: 

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах: 

* першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
*
* третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
*
* незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів; 

2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

* першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
*
* третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
*
* незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;
*
3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів; 

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці. 

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток військовослужбовцям, які здобувають '''другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Військовослужбовцям, допущеним до складання вступних іспитів в '''аспірантуру''' для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Військовослужбовцям, які '''навчаються без відриву від проходження служби в '''аспірантурі''' та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

== Як отримати ==
Для отримання додаткової відпустки у зв'язку з навчанням військовослужбовцям необхідно підготувати рапорт на ім'я командира частини та прикласти документ з навчального закладу щодо виду навчальних заходів та їх періоду( виклик на навчання, іспити тощо). Відмова в наданні додаткової відпустки у зв'язку з проходженням навчання в межах строків, передбачених законодавством не допускається.
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Військова служба‎]]

Відсторонення працівників від роботи

2018-11-22T14:09:29Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page Закон України "Про запобігання корупції"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-101 Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==

=== Поняття та підстави відсторонення працівника від роботи ===
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов’язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов’язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
 
За загальним правилом відсторонення працівників від роти власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
*появи на роботі у нетверезому стані;
*у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
*відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
*в інших випадках, передбачених законодавством.

=== Порядок відсторонення працівника від роботи ===
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган відсторонює від роботи через видавання наказу (розпорядження) по підприємству, в якому зазначаються підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти та період, на який працівник відсторонюється від роботи.
 
Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а в разі його відмови складається акт.
 
Запис про відсторонення до трудової книжки не заноситься.
 
Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівника залежно від підстав може бути:
* допущено до роботи (у такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно, але якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення тоді про допуск працівника до роботи видається наказ (розпорядження);
* переведено на іншу роботу;
* звільнено.

=== Правові наслідки відсторонення працівника від роботи ===
Відсторонення працівника від роботи законодавство не завжди пов’язує призупинення виплати заробітної плати за час відсторонення. Законодавством передбачено випадки збереження виплати заробітної плати відстороненому працівнику повністю або частково. 
Зокрема, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 вимог статті 22 Закону України «Про Державну службу»] відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою відбувається із збереженням заробітної плати. 
Водночас, відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page статті 65 Закону України «Про запобігання корупції»] особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. 
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом без збереження заробітної плати. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. 
Відсторонення від посади без збереження заробітної плати може здійснюватись, щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні, щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. У такому випадку в разі відсторонення не передбачено збереження заробітної плати, але передбачено відшкодування шкоди, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). 
Право на відшкодування шкоди за рахунок держави виникає в разі встановлення у вироку суду факту незаконного відсторонення; постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження.
У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 статтею 22 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”] передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків. 
Водночас, відповідно до вимог статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] у випадку не можливості переведення на іншу роботи особи, яка є бактерієносієм, і робота якої пов'язана з обслуговуванням населення, що може призвести до поширення інфекційних хвороб, така особа відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом, з виплатою допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
 
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 9 Закону України «Про відпустки»] період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. 
За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.

=== Позасудовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
З метою захисту своїх прав та законних інтересів працівники можуть звернутись до комісії по трудових спорах, якщо такі комісії обираються.

==== Куди звернутися ====
З метою позасудового вирішення трудового спору працівникові слід звернутися до комісії по трудових спорах.

==== Строки розгляду питання ====
Комісія по трудових спорах зобовязана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. 
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому органу. 
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.

==== Порядок оскарження ====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається,і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

==== Особливі випадки ====
В питанні відсторонення працівника від роботи слід відмежовувати відсторонення у випадках передбачених законодавством для правовідносин, які не регулюються законодавством про працю. Згідно рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 ЦК України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України.

=== Судовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
У разі незгоди працівників з рішенням власника або уповноваженого ним органу щодо відсторонення їх від роботи, спір вирішується судом. 
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП України). Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України , викладеними у пункту 10 Постанови від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

==== Куди звернутися ====
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до місцевого суду загальної юрисдикції. Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

==== Вартість ====
Вартість вирішення трудового спору у судовому порядку обумовлюється сплатою судового збору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»])

==== Перелік необхідних документів ====
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК України]). 

==== Строки розгляду питання ====
Розгляд судом трудових спорів у порядку цивільного судочинства здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

==== Підстави для відмови ====
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом] .

==== Порядок оскарження ====
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом]

[[Категорія:Трудове право]] 
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Відсторонення від посади

2018-11-22T14:03:07Z

Vladyslav.krut:

== Нормативно-правова база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 Кримінальний процесуальний кодекс України] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-вр Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.94 р. № 266/94-ВР.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр Закон України «Про оплату праці» вiд 24.03.95 р. № 108/95-ВР.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон Україні «Про охорону праці» вiд 14.10.92 р. № 2694-XII.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2000-п Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13]. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-14 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 р. № 4.] 

'''Відсторонення від посади має відмінності від відсторонення від роботи''' 

== [[Відсторонення працівників від роботи]] ==
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст.46 КЗпПУ)]:
*появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
*відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
*в інших випадках, передбачених законодавством. 

Відсторонення від роботи працівника здійснюється роботодавцем з підстав передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх сторін (суду, органів державного нагляду та контролю, та інших уповноважених органів) та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис, адже таке рішення має істотне значення у реалізації права працівника на працю. Як правило, термін відсторонення є невеликим- на час усунення виявлених порушень. 
Відсторонення може бути як з збереженням заробітної плати, так і без такого. Про відсторонення від роботи видається відповідний наказ, до якого прикладаються документи щодо підтвердження обставин відсторонення. У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки статтею 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків. 
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, статті 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується. 
Правомірність рішення про відсторонення можна оскаржити до суду. У разі якщо судом буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних на те підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Висновки Відсторонення від виконання службових обов’язків оформлюється розпорядженням (наказом) керівника. У наказі (розпорядженні), окрім підстав відсторонення з посиланням на нормативні акти, рішення суду, доповідні, акти перевірок тощо, слід зазначити й період, на який працівник відсторонюється від роботи. Для допуску до роботи окремого наказу (розпорядження) видавати не потрібно. Запис про відсторонення від виконання службових (посадових) обов’язків до трудової книжки не заноситься. 

'''''Відсторонення працівника від посади застосовується по відношенню до посадових осіб державних органів, підприємств, установ, органів місцевого самоврядування, правовохоронних органів тощо. Відсторонення від посади застосовується до осіб що підозрюються у скоєні кримінального чи адміністративного правопорушення на час проведення перевірки або розсліджування, якщо таке правопорушення скоєно внаслідок зайняття особою певної посади і її подальша діяльність може негативно вплинути на наслідки проведення пеервірки(розслідування)'''''. 

== Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення. ==
Частиною 6 ст. 72 Закону про держслужбу встановлено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII], як один із наслідків вчинення корупційного правопорушення. Так, ч. 5 ст. 65 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] встановлено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Крім того, абз. 2 ч. 5 ст. 65 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону № 1700-VII] визначено, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу, в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. 
При цьому нормами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] встановлено, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. Задля виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2000-п Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950] службові розслідування проводяться навіть за анонімними повідомленнями, заявами та скаргами, що стосуються порушення вимог антикорупційного Закону, якщо наведена в них інформація стосується конкретної особи та містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. 
Отже, антикорупційне відсторонення від виконання повноважень на посаді за рішенням керівника держоргану передбачено у разі:
*повідомлення держслужбовця про підо¬зру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності;
*складення протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, вчинене держслужбовцем;
*вжиття заходів щодо виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (проведення службового розслідування). 

== Відсторонення підозрюваного чи обвинуваченого від посади відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України ==
=== Загальні положення відсторонення від посади ===
Загальні положення щодо відсторонення підозрюваного чи обвинуваченого від посади, викладені у главі 14 КПК України.
Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 статті 158 КПК України]. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.
=== Клопотання про відсторонення від посади ===
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів державної влади, зазначених у частині третій [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 статті 154 КПК України], має право звернутися прокурор.
Відсторонення від посади може здійснюватись лише щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
=== Розгляд клопотання про відсторонення від посади ===

Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади. Строк розгляду клопотання слідчим суддею, судом - не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду. Суб'єктами, які беруть участь у розгляді клопотання, є прокурор та/або слідчий, підозрюваний, обвинувачений, його захисник. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади. Таким чином, при розгляді клопотання слідчий суддя, суд може допитати свідка, а також дослідити надані сторонами або витребувані матеріали. При цьому слідчий суддя, суд не обмежені волевиявленням сторін, а можуть здійснити ці дії за власною ініціативою.

=== Вирішення питання про відсторонення від посади та його скасування ===
Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. 

За результатами розгляду клопотання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд може винести ухвалу про відсторонення від посади або ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. Слідчий суддя, суд задовольняє клопотання лише за наявності достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 ч. 4 ст. 157 КПК]). Отже, держслужбовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду (де зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади), копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню. 

Відсторонення від посади може бути скасовано, коли в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба. Таке може мати місце у випадку, наприклад, звільнення підозрюваного, обвинуваченого з роботи, прийняття у встановленому законом порядку рішення стосовно його переведення на іншу роботу, застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Відсторонення від посади скасовується при закритті кримінального провадження, постановленій виправдувального вироку. 

Клопотання про скасування відсторонення від посади може бути подано прокурором або підозрюваним чи обвинуваченим, якого було відсторонено від посади. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу (ст. 156 КПК України). Відсторонення від посади скасовується ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження. Ухвала слідчого судді про відсторонення від посади або відмову у ньому може бути оскаржена в апеляційному порядку у стадії досудового розслідування ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 п. 11 ч. 1 ст. 309 КПК України]). 

=== Оплата праці при відстороненні від посади ===

Відсторонення від посади здійснюється без збереження заробітної плати.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-вр ст. 1 та 2 Закону № 266/94] державному службовцю відшкодовуються збитки, завдані у зв’язку з незаконним відстороненням, у випадку:
*постановлення виправдувального вироку суду;
*встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежу¬ють чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
*закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
*закриття справи про адміністративне правопорушення. 

Відшкодування шкоди відбувається в судовому порядку за рахунок коштів державного бюджету, розмір її суми визначається з урахуванням заробітку, не одержаного держслужбовцем за час відсторонення від роботи (посади). Незаконно відстороненому державному службовцю відшкодовуються: заробіток, який він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені ним у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги, моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Час, протягом якого службовець не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
==

[[Категорія:кримінальне процесуальне право]] 
[[Категорія:трудове право]]

Відсторонення від посади

2018-11-22T13:46:32Z

Vladyslav.krut:

== Нормативно-правова база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 Кримінальний процесуальний кодекс України] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-вр Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.94 р. № 266/94-ВР.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр Закон України «Про оплату праці» вiд 24.03.95 р. № 108/95-ВР.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон Україні «Про охорону праці» вiд 14.10.92 р. № 2694-XII.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2000-п Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13]. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-14 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 р. № 4.] 
'''Відсторонення від посади має відмінності від відсторонення від роботи'''
== [[Відсторонення працівників від роботи]] ==
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст.46 КЗпПУ)]:
*появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
*відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
*в інших випадках, передбачених законодавством. 

Відсторонення від роботи працівника здійснюється роботодавцем з підстав передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх сторін (суду, органів державного нагляду та контролю, та інших уповноважених органів) та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис, адже таке рішення має істотне значення у реалізації права працівника на працю. Як правило, термін відсторонення є невеликим 
Відсторонення може бути як з збереженням заробітної плати, так і без такого. Про відсторонення від роботи видається відповідний наказ, до якого прикладаються документи щодо підтвердження обставин відсторонення. У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки статтею 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків. 
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, статті 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується. 

Правомірність рішення про відсторонення можна оскаржити до суду. У разі якщо судом буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних на те підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Висновки Відсторонення від виконання службових обов’язків оформлюється розпорядженням (наказом) керівника. У наказі (розпорядженні), окрім підстав відсторонення з посиланням на нормативні акти, рішення суду, доповідні, акти перевірок тощо, слід зазначити й період, на який працівник відсторонюється від роботи. Для допуску до роботи окремого наказу (розпорядження) видавати не потрібно. Запис про відсторонення від виконання службових (посадових) обов’язків до трудової книжки не заноситься.

Відсторонення працівника від посади застосовується по відношенню до посадових осіб державних органів, підприємств, установ, органів місцевого самоврядування, правовохоронних органів.
== Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення. ==
Частиною 6 ст. 72 Закону про держслужбу встановлено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII], як один із наслідків вчинення корупційного правопорушення. Так, ч. 5 ст. 65 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] встановлено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Крім того, абз. 2 ч. 5 ст. 65 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону № 1700-VII] визначено, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу, в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. 
При цьому нормами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] встановлено, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. Задля виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2000-п Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950] службові розслідування проводяться навіть за анонімними повідомленнями, заявами та скаргами, що стосуються порушення вимог антикорупційного Закону, якщо наведена в них інформація стосується конкретної особи та містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. 
Отже, антикорупційне відсторонення від виконання повноважень на посаді за рішенням керівника держоргану передбачено у разі:
*повідомлення держслужбовця про підо¬зру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності;
*складення протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, вчинене держслужбовцем;
*вжиття заходів щодо виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (проведення службового розслідування). 

== Відсторонення підозрюваного чи обвинуваченого від посади відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України ==
=== Загальні положення відсторонення від посади ===
Загальні положення щодо відсторонення підозрюваного чи обвинуваченого від посади, викладені у главі 14 КПК України.
Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 статті 158 КПК України]. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.
=== Клопотання про відсторонення від посади ===
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади. Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів державної влади, зазначених у частині третій [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 статті 154 КПК України], має право звернутися прокурор.
Відсторонення від посади може здійснюватись лише щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
=== Розгляд клопотання про відсторонення від посади ===

Клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади. Строк розгляду клопотання слідчим суддею, судом - не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду. Суб'єктами, які беруть участь у розгляді клопотання, є прокурор та/або слідчий, підозрюваний, обвинувачений, його захисник. Під час розгляду клопотання слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення від посади. Таким чином, при розгляді клопотання слідчий суддя, суд може допитати свідка, а також дослідити надані сторонами або витребувані матеріали. При цьому слідчий суддя, суд не обмежені волевиявленням сторін, а можуть здійснити ці дії за власною ініціативою.

=== Вирішення питання про відсторонення від посади та його скасування ===
Слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. 

За результатами розгляду клопотання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд може винести ухвалу про відсторонення від посади або ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. Слідчий суддя, суд задовольняє клопотання лише за наявності достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає :
#мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади;
#перелік документів, які посвідчують обій¬мання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади;
#строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців;
#порядок виконання ухвали.
Тягар доказування того, що цей захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, покладається на слідчого, прокурора. Якщо вони не доведуть існування зазначених обставин, слідчий суддя, суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб. 

Зокрема, про це йде мова в Узагальненнях судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-14 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 р. № 4.] 

Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 ч. 4 ст. 157 КПК]). Отже, держслужбовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду (де зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади), копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню. 

Відсторонення від посади може бути скасовано, коли в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба. Таке може мати місце у випадку, наприклад, звільнення підозрюваного, обвинуваченого з роботи, прийняття у встановленому законом порядку рішення стосовно його переведення на іншу роботу, застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Відсторонення від посади скасовується при закритті кримінального провадження, постановленій виправдувального вироку. 

Клопотання про скасування відсторонення від посади може бути подано прокурором або підозрюваним чи обвинуваченим, якого було відсторонено від посади. Розгляд клопотання про скасування відсторонення від посади здійснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу (ст. 156 КПК України). Відсторонення від посади скасовується ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження. Ухвала слідчого судді про відсторонення від посади або відмову у ньому може бути оскаржена в апеляційному порядку у стадії досудового розслідування ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1545 п. 11 ч. 1 ст. 309 КПК України]). 

Нормами КПК не передбачено збереження заробітної плати на час відсторонення держслужбовця від посади. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-вр ст. 1 та 2 Закону № 266/94] державному службовцю відшкодовуються збитки, завдані у зв’язку з незаконним відстороненням, у випадку:
*постановлення виправдувального вироку суду;
*встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежу¬ють чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
*закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
*закриття справи про адміністративне правопорушення. 

Відшкодування шкоди відбувається в судовому порядку за рахунок коштів державного бюджету, розмір її суми визначається з урахуванням заробітку, не одержаного держслужбовцем за час відсторонення від роботи (посади). Незаконно відстороненому державному службовцю відшкодовуються: заробіток, який він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені ним у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги, моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Час, протягом якого службовець не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
==

[[Категорія:кримінальне процесуальне право]] 
[[Категорія:трудове право]]

Відповідальність за порушення трудового законодавства

2018-11-22T13:05:33Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

'''Нормативна база:

1) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України];

2) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України];

3) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення];

4) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»];

5) [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/754-93-%D0%BF Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці];
'''

== '''Зміст''' ==

1. Поняття юридичної відповідальності;

2. Види відповідальності за порушення трудового законодавства;

2.1. Дисциплінарна відповідальність;

2.2. Адміністративна відповідальність;

2.3. Матеріальна відповідальність;

2.4. Кримінальна відповідальність.

== '''Види відповідальності за порушення трудового законодавства''' ==

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 (ст.44 Закону України про охорону праці")].

'''Дисциплінарна відповідальність'''

Дисциплінарна відповідальність застосовується керівництвом підприємства, установи, організації по відношенню до своїх працівників . Регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ( ст. 147 КЗпПУ)]. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення: догана або звільнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст. 149 КЗпП України)].

'''Адміністративна відповідальність'''

'''Адміністративна відповідальність''' — це відповідальність посадових осіб підприємства та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності , що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України Про адміністративні правоворушення] :
# Порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення законодавства про працю(П. 1, 2 ст. 41 КпАП) Стягнення -штраф з посадових осіб та приватних підприємців від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн) У разі повторного вчинення протягом року — штраф від 100 до 300 нмдг (від 1700 до 5100 грн). 
# Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства(П. 3, 4 ст. 41 КпАП). Стягнення -штраф з посадових осіб та приватних підприємців від 500 до 1000 нмдг (від 8500 до 17000 грн) У разі повторного вчинення протягом року — штраф від 1000 до 2000 нмдг (від 17000 до 34000 грн.. 
# Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення строку початку ведення переговорів, незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у встановлений сторонами переговорів строк( ст. 41-1 КпАП). Стягнення -штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 3 до 10 нмдг (від 51 до 170 грн). 
# Порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КпАП). Стягнення- штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн). 
# Ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КпАП). Стягнення-штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 1 до 5 нмдг (від 17 до 85 грн)
# Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами (ст. 200 КпАП). Стягнення-штраф на посадових осіб підприємств від 1 до 3 нмдг (від 17 до 51 грн) та від 10 до 14 нмдг (від 170 до 238 грн) у разі повторного вчинення такого порушення протягом року. 
# Порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних СГД, що діють на території України, фізособами — підприємцями, які використовують найману працю, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання (ст. 204 КпАП).Стягнення-штраф на посадових осіб підприємств та фізосіб-підприємців від 100 до 200 нмдг (від 1700 до 3400 грн). 
# Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст 1884 КУпАП) Стягнення- штраф на працівників від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

'''Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці''', з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення. 
Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за:
* порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання ;
* невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Такі штрафи накладаються за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві посадовими особами департаменту в таких розмірах:
* головою департаменту — до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф;
* начальниками територіальних управлінь — до 1 %;
* начальниками інспекцій — до 0,5 %.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати. 
* Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі:
* нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника — у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;
* нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та професійного захворювання — у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;
* смерті потерпілого — у розмірі дворічного заробітку потерпілого. 

Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у 10-кратному розмірі. 
За передачу замовникові у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 % вартості розробки.
Адміністративна відповідальність

'''Матеріальна відповідальність'''

Матеріальну відповідальність поділяється на : 
# Матеріальну відповідальність завдану працівникам або членаїх сімей внаслідок вини роботодавця або його посадових осіб. даний вид шкоди відшкодовується роботодавцем самостійно після проведення перевірки та /або підготовки потерпілою стороною претензії. В випадку наявності спору з підприємством з цього питання необхідно звернутись з позовом до суду. 
# Матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну майну підприємства внаслідок порушення цими особами вимог законодавства про охорону праці та наявності в їх діях вини. Порядок відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству з вини працівника визначений ст. ст. 130-138 КЗпП та деякими підзаконними актами.

'''Кримінальна відповідальність'''

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена Кримінальним Кодексом України та застосовується до винних посадових осіб, що допустили відповідні порушення.
# 1 ст.172 КК України Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
# ч.2 ст.172 КК України- Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
# ч.1 ст.173 КК України- Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
# ч.2 ст.173 КК України Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
# ч.1 ст.175 КК України- Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
# ч.2 ст.175 КК України Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Кримінальна відповідальність застосовується після проведення перевірки по кримінальному провадженню. Рішення про наявність вини та її ступінь, застосування покарання приймає виключно суд.

[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

2018-11-22T11:39:21Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України про судовий збір]
== Строки розрахунку при звільненні ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться '''в день звільнення'''. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч.1 ст. 47 КЗпП]) . Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.
== Затримка розрахунку при звільненні ==
У зв’язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А при не проведенні його до розгляду справи в суді - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.117 КЗПпУ]).
 
У випадках виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
== Позасудовий порядок вирішення спору ==
Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках. Зокрема, працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.
 
Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
== Судовий порядок вирішення спору ==
У випадку відмови роботодавця від здійснення розрахунку, працівник може звернутися з заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в тримісячний строк, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про затримку розрахунку. Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезм находження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача. За пред'явлення позову судовий збір не сплачується на підставі п.1 ч1 ст. 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]. 

Крім того, звільнений працівник має право на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі порушення його законних прав, шляхом подання позову до суду.
== Порядок визначення розміру середнього заробітку ==
Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.]
Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
== Відповідальність роботодавця за затримка розрахунку при звільненні. ==
У випадку порушення законодавства про працю передбачено [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|адміністративну , матеріальну, кримінальну відповідальність.]]
Адміністративна - відповідно до ч. 1 ст. 41 КУпАП, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. 
Матеріальна- відповідно до абзацу 4 ч. 2ст. 265 КЗпПУ- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 
Кримінальна - відповідно до ст. 175 КК України Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльностікарається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

2018-11-22T11:31:22Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України про судовий збір]
== Строки розрахунку при звільненні ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться '''в день звільнення'''. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч.1 ст. 47 КЗпП]) . Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.
== Затримка розрахунку при звільненні ==
У зв’язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А при не проведенні його до розгляду справи в суді - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.117 КЗПпУ]).
 
У випадках виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
== Позасудовий порядок вирішення спору ==
Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках. Зокрема, працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.
 
Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
== Судовий порядок вирішення спору ==
У випадку відмови роботодавця від здійснення розрахунку, працівник може звернутися з заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в тримісячний строк, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про затримку розрахунку. Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезм находження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача. За пред'явлення позову судовий збір не сплачується на підставі п.1 ч1 ст. 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]. 

Крім того, звільнений працівник має право на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі порушення його законних прав, шляхом подання позову до суду.
== Порядок визначення розміру середнього заробітку ==
Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.]
Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
== Відповідальність роботодавця за затримка розрахунку при звільненні. ==
У випадку порушення законодавства про працю передбачено адміністративну відповідальність. 
* Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУпАП, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. 
* Відповідно до абзацу 4 ч. 2ст. 265 КЗпПУ- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]

Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

2018-11-22T10:09:36Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk Загальна декларація прав людини]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 МОП в 1958р.]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України « Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993р.]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення» від 20.01.2018р. №5067-17]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.1993р. №256]

== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Відповідно до Конституції України і КЗпП забороняються необґрунтована відмова в прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст. 22 КЗпП)]. 
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника. 
Незаконним слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 172КК України)]. Незаконним буде і відмова, пов'язаний з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в ст.2 Загальної декларації прав людини 1 і закріпленого в ст.21 Конституції України. Він реалізований у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч.2 ст.22 КЗпП України]: яке б то не було пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 МОП 1958 року] народження, яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю (ст. 184 КЗпПУ). 

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

== Заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179]), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 
Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. 
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 172 КК України]).

== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==

Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.]). 
Забороняється відмова в прийнятті на роботу і в професійному навчанні на виробництві молоді, що закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років, направлених у рахунок броні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 196 КЗпП]). 
Така відмова може бути оскаржена ними до суду.
Як вже зазначалося, у разі відмови у прийнятті на роботу громадян із числа категорій, для яких [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законом України "Про зайнятість населення"] встановлено додаткові гарантії при працевлаштуванні у межах установленої броні, державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ і організацій штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Ст. 197 КЗпП] передбачає порядок надання молоді першого робочого місця. '''''Працездатній молоді''''' - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. 
'''''Молодим спеціалістам''''' - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
На підприємствах повинен вестися облік працівників, що не досягли 18 років. Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на шкідливих, небезпечних, підземних роботах, а також нічних, надурочних роботах і роботах у вихідні дні. Норми виробітку для неповнолітніх працівників встановлюються пропорційно скороченому робочому часу, а для молодих робітників - випускників шкіл, ПТУ, курсів і тих, хто пройшов навчання на підприємстві, - затверджуються знижені норми праці. Витрати щодо забезпечення медичного огляду неповнолітніх працівників до досягнення віку 21 року несе роботодавець. 
Суттєвою юридичною гарантією є те, що допускається розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб. Батьки, усиновителі та піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси. 
Обмеження граничного віку при прийнятті працівника на роботу і протягом трудової діяльності.
За загальним правилом законодавство не містить максимальних обмежень віку при прийнятті на роботу. Разом з тим, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частина 3 статті 22 КЗпП] дозволяє встановлення вимог стосовно віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника законодавством України.

== Обмеження при прийнятті на роботу, встановлені законодавством ==

Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.
Суд у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове. 
Заборонено приймати жінок на роботи, передбачені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р.]
Інваліди можуть прийматися на роботу згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії. 
Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП] України власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.

== Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду ==

'''''Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів не тільки у випадках:''''' 

* коли власник зобов'язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство; 
* працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення; 
* виборними працівниками після закінчення терміну повноважень; 
* працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу; 
* інвалідами і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні; 
* особами, які були звільнені у зв'язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 22 КЗпП]

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]

Випробувальний термін при прийнятті на роботу

2018-11-22T10:04:09Z

Vladyslav.krut:

==Нормативна база==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс Законів про Працю України] (ст. ст. 21, 24, 26, 27, 28, 40, 221-238, 241-1) 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства] 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Закон України Про прокуратуру] 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України про судоустрій та статус суддів]

==Встановлення випробувального терміну==
При укладеннi трудового договору угодою сторiн може бути обумовлене випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається (ст. 36 КЗпПУ). '''Випробувальний термін (строк)''' — це період часу, протягом якого роботодавець перевіряє працівника на придатність до виконання певної роботи.
Умова про випробування працівника під час прийняття на роботу відноситься до додаткових умов трудового договору. Таку умову сторони можуть ввести незалежно від кваліфікації та досвіду особи, яка приймається на роботу. 

Відповідно до частини 2 ст. 26 КЗпП, у період випробування на працівника поширюються всі вимоги і гарантії законодавства про працю, у тому числі й щодо оплати праці. Встановлення під час прийняття на роботу випробувального терміну для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, за вимогами законодавства про працю, не є підставою для не нарахування та невиплати заробітної плати за виконану ним роботу. Уклавши трудовий договір з найманим працівником, роботодавець зобов’язаний виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. А працівник своєю чергою зобов’язаний виконувати роботу, визначену цією угодою, та всі правила внутрішнього трудового розпорядку (ст. 21 КЗпП). 

==Чи потрібно в письмовій формі (заява, наказ) зазначати, що працівнику встановлено випробувальний термін? ==
Трудове законодавство дозволяє встановлення випробувального терміну для працівника під час укладення трудового договору.
Випробування працівнику встановлюється лише при прийнятті на роботу, воно не може бути передбачене як умова до укладення трудового договору. Згідно зі ст. 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Умова щодо встановлення випробування при прийнятті на роботу має бути зафіксована у заяві працівника, трудовому договорі (при укладенні його в письмовій формі), а також у наказі про прийняття на роботу. Відсутність відповідної умови у зазначених документах дає підстави вважати, що працівника прийнято на роботу без випробування. 

==Кому випробувальний термін не встановлюється? ==
Випробувальний термін не встановлюється у разі прийняття на роботу:
* особам, які не досягли повноліття;
* молодим робітникам після закінчення ПТНЗ;
* молодим спеціалістам після закінчення ВНЗ;
* особам, звільненим у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
* інвалідам, направленим на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
* при прийнятті на роботу в іншу місцевість;
* при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію;
* в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
'''З 12 червня 2016 року перелік осіб розширено:'''
* особам, обраним на посаду;
* переможцям конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
* особам, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
* вагітним жінкам;
* одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
* особам, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
* особам на тимчасових та сезонних роботах;
* внутрішньо переміщеним особам. 

Не можна встановлювати випробувальний термін при прийняттi на роботу в іншу мiсцевiсть, при переведеннi на інше пiдприємство, в установу, організацію (далі — підприємство), а також в iнших випадках, передбачених у законодавстві.
Працівник і роботодавець обов’язково мають не тільки обговорити строк випробування і його умови, а й прописати їх у наказі про прийняття працівника. Останній своїм підписом підтверджує факт ознайомлення з цим документом. 

==Який випробувальний строк можна встановити робітникові? ==
Умова про випробувальний термін встановлюється за угодою сторін у трудовому договорі. Тривалість випробувального терміну визначає роботодавець у межах максимальних строків, наведених у законодавстві.
Відповідно до ст. 27 КЗпП, строк випробування у разі прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати '''трьох місяців''', а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — '''шести місяців''', у разі прийняття на роботу робітників — '''одного місяця'''. У спеціальному законодавстві може бути передбачено більш тривалий період випробування. Строк початку випробування відлічується з першого дня роботи працівника. 
Якщо працiвника в перiод випробування не було на роботi через тимчасову непрацездатнiсть або з iнших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на вiдповiдну кiлькiсть днiв, протягом яких вiн був вiдсутнiй (ст. 27 КЗпП). Продовження строку випробування в такому разі є правом роботодавця, а не його обов’язком. Воно має оформлюватися наказом роботодавця, і про це треба повідомити працівника. Порядок обчислення строків визначено в ст. 241-1 КЗпП.
Отже, обчислюючи випробувальний термін, треба виходити з реально відпрацьованого часу і не враховувати дні, коли працівник був відсутній на роботі з поважних причин. Однак загальна тривалість випробування не має перевищувати строку, визначеного у трудовому договорі та наказі про прийняття на роботу.

==Результат випробування==
Протягом випробувального терміну роботодавець повинен прийняти рішення щодо працівника. Якщо під час випробування встановлено невiдповiднiсть працiвника роботi, на яку його прийнято, роботодавець протягом цього строку має право розiрвати трудовий договiр (ст. 28 КЗпП). Розiрвання трудового договору з цих пiдстав працiвник може оскаржити в порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв з питань звiльнення.

Аби уникнути спірних питань при звільненні за ст. 28 КЗпП, підприємство має належно оформити документи, які підтверджують невідповідність працівника посаді. Втім, у законодавстві не визначено, які саме документи мають бути у цьому разі. Радимо самостійно розробити для свого підприємства форми документів для внутрішнього користування, які б показували, чи пройшов випробування новий працівник. Це, наприклад, може бути завдання на період випробування, з яким під підпис ознайомлюється працівник, прийнятий з випробувальним терміном, а також висновок керівника щодо результатів випробування. Якщо результати незадовільні, наприкінці випробувального строку безпосередній керівник працівника має направити керівнику підприємства відповідну заяву, додавши до неї підтверджувальні документи. Щоб уникнути суб’єктивізму з боку керівника, остаточне рішення про невідповідність працівника дорученій роботі краще ухвалювати колегіально, спеціальною комісією. Після чого видається наказ про звільнення працівника.
У разі необхідності провести документальне оформлення звільнення працівника за непроходження випробувального терміну (підготовки наказу про звільнення працівника, а також внесення запису в трудову книжку), необхідно посилатися на п. 11 ст. 40 КЗпП, яка з'явилася в кодексі після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийомі на роботу». Крім того, цей Закон зобов'язав роботодавця письмово попереджати працівників про звільнення протягом іспитового строку — не пізніше, ніж за 3 дні до дати звільнення.
У разі відсутності у роботодавця письмових доказів щодо не проходження випробувального терміну, а також порушення ним строків повідомлення, працівник має право оскаржити своє звільнення в судовому порядку. І якщо суд прийме сторону працівника, останній буде поновлено на роботі з виплатою всіх належних компенсацій за незаконне звільнення.
Якщо строк випробування закінчився, а працiвник і далі працює, вiн вважається таким, що витримав випробування. У такому разі розірвання трудового договору допускається лише на загальних пiдставах.
Видавати спеціальний наказ про остаточне прийняття особи, що пройшла випробування, не потрібно.
Не варто забувати, що строк випробування — це час, коли не лише роботодавець придивляється до нового працівника, а й сам працівник оцінює нове місце роботи. Отже, роботодавець має створити такі умови, за яких адаптація нового працівника пройде успішно, і він матиме можливість реалізувати свої професійні та особисті якості.

==Порядок оскарження==
Будь-які спори щодо проходження чи непроходження строку випробування вирішуються як і будь-який інший трудовий спір. Згідно із ст. 221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 
1) комісіями по трудових спорах; 
2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. 
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Згідно із ст. 222 КЗпП України, особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Таким чином існує два варіанти вирішення спору, жоден із яких не виключає іншого.

'''Варіант 1.'''
=== Вирішення спору комісією по трудових спорах. ===

'''Комісія по трудових спорах''' є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу. Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом(ст. 224 КЗпП України). 
'''Працівник''' може звернутися до комісії по трудових спорах у '''тримісячний''' строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації(ст 225 КЗпПУ). 
Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у '''десятиденний строк з дня подання заяви'''(ст. 226 КЗпПУ). Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем. 
На підставі ст. 227 цього ж Кодексу, комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Рішення повинно містити мотивування. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. 
Оскарження рішення комісії по трудових спорах передбачене ст. 228 цього Кодексу. Таке право мають працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в '''десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії'''. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах. 
Рішення комісії по трудових спорах, згідно із ст. ст. 229, 230 КЗпПУ виконується власником або уповноваженим ним органом у '''триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження''' (стаття 228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 цього Кодексу.У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

'''Варіант 2.'''
=== Вирішення трудових спорів в суді ===

У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 

Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначені у ст. 232 КЗпП, це: 
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 
3) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав. 
4) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
Строки звернення з позовом до суду передбачені ст. 233 КЗпП, та становлять '''три місяці''', а спори щодо звільнення з роботи – '''один місяць''' з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Строки можуть бути поновлені судом в разі пропуску їх з поважної причини, в порядку ст. 234 КЗпП.

Порядок вирішення трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини встановлюється спеціальним законодавством ( законом щодо діяльності відповідної категорії працівників ). Рішення відповідних органів по справі можуть бути оскаржені у окружних адміністративних судхв, в порядку ст. ст. 17-18 КАС України.

[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2018-11-22T10:02:11Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів.]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України;]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/245-93-%D0%BF Постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників, установ і організацій»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08 Положення про трудовий арбітраж, затверджене наказом НСПП.]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Положення про арбітра, затверджене наказом НСПП].

==Поняття трудового арбітражу ==

З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі: 

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; 

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 

'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору. Згідно з п. 16 Положення про трудовий арбітраж, затвердженого наказом НСПП від 18 листопада 2008 року №135, арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності своїх членів та підкорення їх тільки законові; рівності сторін спору перед законом і арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на їх призначення, арбітрування, тобто сприяння досягнення угоди між сторонами; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення спору на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==

Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==

'''Арбітр''' – це підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством. 
Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.

== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==

Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 
 

=== '''Порядок залучення Арбітрів''' === 

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту). 
Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 

'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''

== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів. 
Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.

== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.

[[Категорія: Трудове право‎]]
[[Категорія: Суди]]

Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення

2018-11-22T09:28:54Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 08.02.1995 № 100]

== Вихідна допомога ==

Вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов'язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.
Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат, які, для прикладу, виплачуються при переведенні на роботу в іншу місцевість.

== Розмір вихідної допомоги ==

Розмір вихідної залежить від обставин, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника або його конкретний заробіток у двотижневий період перед звільненням. 

'''Вихідна допомога призначається''' : 

''' У розмірі не менше середнього місячного заробітку '''
* у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи
* у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)
* змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;(п.1ст. 40 КЗпП)
* виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2 ст. 40 КЗпП);
* поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП);

'''У розмірі двох мінімальних заробітних плат'''
* У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 КЗпП)

'''У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку'''
* внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору
'''
У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток'''
* у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41КЗпП

== Строки виплати вихідної допомоги ==

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2018-11-22T09:24:43Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

Випробувальний термін при прийнятті на роботу

2018-11-22T08:58:33Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

Винагорода військовослужбовцям ЗСУ за безпосередню участь у бойових діях та знищення (захоплення) техніки

2018-11-22T08:20:00Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0283-16/paran18#n18 Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 № 67]

== Актуальні питання ==
=== Розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначений: ===

{| class="wikitable"
|-
! Підстави для виплати винагороди !! Розмір винагороди, грн
|-
| 1. Період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану до дати завершення демобілізації або припинення (скасування) воєнного стану, період проведення АТО
|-
| Безпосередня участь військовослужбовців у воєнних конфліктах чи АТО, виконанні бойових завдань на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою: 

на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону; 

виконання бойових завдань, а також завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ); 

участь у заходах з відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
|| 10 000
|-
| в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) || 4 500
|-
| 2. Воєнний час (з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій до дати припинення стану війни)||
|-
| Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях|| 11 000
|-
| Безпосередня участь військовослужбовців у здійсненні спеціальних заходів (пошук диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), попередження, виявлення і припинення терористичної діяльності, забезпечення правопорядку на державному кордоні) || 5 000
|}
'''''Увага!''''' Перелік військових частин та/або їх підрозділів, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, щомісяця визначається розпорядчим документом органу військового управління (штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання) із зазначенням періодів виконання завдань та доводиться до відома військових частин. 

Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду. 

Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.

=== '''Розмір винагороди визначається залежно від місць виконання завдань на підставі''': ===

* даних обліку військовослужбовців, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), які беруть участь у заходах з відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою або виконують завдання в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту (АТО); 

* переліку військових частин та/або їх підрозділів, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони; 

* документів органів військового управління (штабу АТО, штабів оперативно-тактичних угруповань), військових частин про періоди виконання окремими військовослужбовцями завдань на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту (АТО)
. 

Для визначення розміру винагороди військовослужбовцям, видаються документи із зазначенням періоду та підстав виконання таких завдань. 

'''''Розмір винагороди збільшується за''':''
* успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи);
* безпосередню участь у бойових діях;
* знищення (захоплення) техніки. 

'''''Обставини при яких військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО''':''
* залучені до проведення АТО;
* перебування у підпорядкуванні (виконання завдання) керівництва штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання (крім військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України);
* перебування у районі проведення АТО. 

Підтвердженням залучення до участі в АТО є витяг із наказу штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угруповання про включення військовослужбовця до складу (виключення зі складу) сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО.
Підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО є наказ штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угруповання про їх залучення. 

Наказ про виплату винагороди видається за місцем проходження служби військовослужбовців. 

'''''Підтвердними документами про безпосередню участь у відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою є''':''
* журнал бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки);
* бойове донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання;
* бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об’єктів (несення служби на блокпостах, звільнення захоплених об’єктів тощо), письмовий наказ командира військової частини, яка виконувала завдання;
* постова відомість під час охорони об’єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначено особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися. 

Важливо зазначити, що винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних та за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров’я в інший) після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва), психічних та поведінкових розладів на день отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), виявлення психічних та поведінкових розладів.

=== '''Збільшення розміру винагороди за успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи''') ===
Розмір винагороди одноразово збільшується за успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи) військовослужбовцям військових частин (підрозділів) за дні, коли вони успішно виконали бойове завдання в складі військової частини (підрозділу, групи), що визначено розпорядчим документом вищого органу військового управління (штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання), та виплачується на з’єднання, військову частину, підрозділ, групу. 

Збільшення розміру винагороди за успішне виконання бойового завдання здійснюється в разі виконання цього завдання на території противника. 

'''''Виконання бойового завдання підтверджуються''':'' 

* розпорядчим документом вищого органу військового управління (штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання) про постановку бойового завдання військовій частині;
* бойовим наказом (бойового розпорядження) командира військової частини;
* журналом бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки);
* бойовим донесенням (підсумкового, термінового, позатермінового), в якому зазначаються загальні результати виконання бойового завдання;
* рапортом командира підрозділу (групи), який виконував бойове завдання, за підпорядкованістю, в якому зазначаються: орієнтовні показники щодо втрат (збитку), завданих противнику, втрати особового складу, озброєння та військової техніки своїх військ, часові та просторові показники операції (бою), якими конкретно підрозділами успішно виконане бойове завдання. 

'''''До рапорту долучаються''':''
* підписані командиром військової частини (начальником штабу оперативно-тактичного угруповання, командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, якими успішно виконане бойове завдання, із зазначенням: посади, військового звання, прізвища та ініціалів кожного військовослужбовця, який брав участь у виконанні такого завдання (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів), та періоду виконання завдання;
* пропозиції щодо розміру винагороди кожному військовослужбовцю в межах загальної суми збільшення винагороди за успішне виконання бойового завдання. Кожен аркуш списків завіряється підписом командира військової частини (начальника штабу оперативно-тактичного угруповання, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою військової частини (оперативно-тактичного угруповання);
* клопотання про успішність виконання завдання командира військової частини (керівника оперативно-тактичного угруповання) (у тому числі стосовно доданих підрозділів або переданих в оперативне підпорядкування, якщо виконання завдання здійснювалося такими підрозділами) до органу військового управління (штабу АТО). 

Орган військового управління (штаб АТО) розглядає подані документи та видає розпорядчий документ (наказ) щодо оцінки результату виконання бойового завдання та його тривалості із зазначенням суми збільшення винагороди, що належить до виплати кожному військовослужбовцю, який брав участь у виконанні бойового завдання. 

Після цього за місцем проходження служби військовослужбовця видається наказ про виплату збільшення винагороди за дні виконання завдання. 

РОЗМІР збільшення винагороди за успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи)
{| class="wikitable"
|-
! Найменування завдання!! Розмір збільшення винагороди, грн
|-
| 1 || 2
|-
| Успішне виконання бойового завдання, визначеного розпорядчим документом вищого органу військового управління: ||
|-
| бригадою || 365 400
|-
| полком, батальйонно-тактичною групою || 243 600
|-
| батальйоном, дивізіоном, прирівняними до них військовими частинами (підрозділами) || 121 800
|-
| ротою, батареєю, ескадрильєю, взводом, групою, прирівняними до них підрозділами || 60 900
|}

=== З'''більшення винагороди за безпосередню участь у бойових діях''' ===

''За безпосередню участь у бойових діях військовослужбовцям військових частин збільшується винагорода на 1000 гривень за кожну добу такої участі.
Безпосередня участь у бойових діях визначається в разі:'' 

* виконання військовою частиною бойових завдань під час ведення рейдових (штурмових) дій, відбиття штурмових дій противника в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту;
* виконання завдань ракетними військами та артилерією з вогневого ураження противника;
* ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником. 

''Також збільшення винагороди за безпосередню участь у бойових діях здійснюється за ті дні, коли військовослужбовці в районі ведення бойових дій (районі проведення АТО) беруть участь у:'' 

* здійсненні польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами (зенітно-артилерійськими комплексами) противника ближньої дії (до 10 км від лінії зіткнення з противником) в умовах: використання в польоті озброєння та обладнання повітряного судна для ураження наземних (морських), повітряних цілей або вирішення інших бойових і спеціальних завдань (коригування вогню артилерії з вертольотів, цілеспрямування, наведення пошуково-рятувальних сил і засобів, рятування (евакуація) особового складу, виконання протичовнових завдань, десантування, ведення повітряної і радіаційної розвідок, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби, перевезення військ, бойової техніки і вантажів, визначення умов десантування, забезпечення управління військами та ретрансляції);
* веденні повітряного, морського бою. 

'''''Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях визначається на підставі:''''' 

* бойового наказу (бойового розпорядження) командира військової частини;
* журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів;
* рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях. До рапорту долучаються підписані командиром військової частини (начальником штабу оперативно-тактичного угруповання, командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, періодів участі у бойових діях кожного військовослужбовця. Кожен аркуш списків завіряється підписом командира військової частини (начальника штабу оперативно-тактичного угруповання, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою;
* бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового). 

Документи про безпосередню участь у бойових діях подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО). 

Орган військового управління (штаб АТО) розглядає документи та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі в бойових діях, за які передбачено збільшення розміру винагороди. 

Після цього військовою частиною за місцем проходження служби військовослужбовця видається '''наказ про збільшення розміру винагороди за дні участі в бойових діях'''.

=== '''Збільшення винагороди за знищення (захоплення) техніки''' ===
За знищення (захоплення) техніки військовослужбовцям збільшується винагорода в розмірі: 

{| class="wikitable"
|-
! Знищення (захоплення) !! Розмір збільшення винагороди, грн
|-
| 1. Корабля:||
|-
| 1 рангу || 243 600
|-
| 2 рангу || 182 700
|-
| 3 рангу || 121 800
|-
| 4 рангу || 97 440
|-
| 2. Бойового літака (винищувальної та штурмової авіації), зенітного ракетного комплексу || 121 800
|-
| 3. Реактивної системи залпового вогню || 60 900
|-
| 4. Тактичного ракетного комплексу, військового літака || 54 810
|-
| 5. Танка, наземної артилерії (самохідної), бойового вертольота || 48 720
|-
| 6. Наземної артилерії (іншої), військового вертольота, протитанкового ракетного комплексу || 42 630
|-
| 7. Бойової машини піхоти (десанту), бронетранспортера, броньованої розвідувально-дозорної машини || 42 630
|-
| 8. Іншого літального апарата (об’єкта), оснащеного засобами ураження або спостереження (у тому числі безпілотного) || 36 540
|-
| 9. Переносного зенітно-ракетного комплексу || 30 450
|-
| 10. Судна військового (допоміжного) забезпечення водотоннажністю понад 5 тис. тонн || 30 450
|-
|11. Судна військового (допоміжного) забезпечення водотоннажністю до 5 тис. тонн включно || 24 360
|-
| 12. Військового автомобіля (вантажного, спеціалізованого), малогабаритного судна бойового (розвідувального) призначення, військового тягача, військових інженерних машин: розвідки, розмінування, мінного загородження, мостоукладних, розгородження, для прокладання шляхів, для здійснення землерийних робіт, для подолання водних перешкод || 12 180
|-
| Збільшення винагороди за знищену (захоплену) техніку розподіляється між військовослужбовцями, які брали безпосередню участь у знищенні (захопленні) техніки, залежно від їх особистого внеску || Примітка
|-
|}

=== Підтвердження знищення (захоплення) техніки ===
'''Підтвердженням знищення (захоплення) техніки є''': 

* журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки);
* рапорт (донесення) командира підрозділу, групи (військової частини) за підпорядкованістю, який виконував (яка виконувала) завдання, в якому детально зазначаються обставини, місце (координати), дата, час, спосіб знищення, тип знищеної (захопленої) техніки, сума збільшення винагороди, що належить до виплати кожному військовослужбовцю, який брав участь у знищенні (захопленні) техніки;
* донесення (доповідь, рапорт) командирів суміжних (розвідувальних) підрозділів, які за результатом візуального спостереження підтверджують знищення техніки;
* дані фото- або відеофіксації, технічних засобів розвідки (спостереження), відеозапис відображення повітряної обстановки бойових машин протиповітряної оборони під час бойової роботи - щодо знищеної техніки;
* акт оприбуткування трофейного майна - щодо захопленої техніки. 

Документи, що підтверджують знищення (захоплення) техніки, разом із бойовим донесенням надсилаються до органу військового управління (штабу АТО) для розгляду. 

'''Рішення про визнання техніки такою, що знищена (захоплена), приймається на підставі не менше трьох із вищезазначених документів і оформлюється розпорядчим документом (наказом) керівника органу військового управління (штабу АТО)'''. 

У зазначеному розпорядчому документі (наказі) зазначаються обставини, місце, дата, час, спосіб знищення (захоплення) техніки, тип цієї техніки, конкретні особи підрозділу, екіпажу та прирівняного до них підрозділу (або окрема особа у разі самостійного виконання завдання), які (яка) виконували(а) завдання зі знищення (захоплення) техніки, та сума збільшення винагороди, що належить кожній особі підрозділу, екіпажу, прирівняного до них підрозділу (або окремій особі у разі самостійного виконання завдання), які (яка) виконували(а) бойове завдання, з урахуванням їх внеску. 

Після цього за місцем проходження служби військовослужбовця видається наказ про виплату збільшення винагороди за день, коли була знищена (захоплена) техніка.

[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Трудове право]]

Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби

2018-11-22T08:09:48Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page Закон України «Про державну службу»] від 10.12.2015 № 889-VIII
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».] від 26 квітня 2017 року № 301
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.] від 06.09.2012 № 5207-VI

== Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. ==

 
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.
Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:

* для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

* для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;
* для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.
== Порядок та механізм атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу щодо вільного володіння державною мовою ==
 
'''Організація роботи атестаційної комісії та склад комісії.'''
 
Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.
Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.
Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.
''Голова атестаційної комісії:''
# організовує роботу атестаційної комісії;
# визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;
# встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;
# веде засідання атестаційної комісії;
# дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;
# вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;
# організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.
 
Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.
Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.
 
Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.
Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.
Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.
Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.
Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.
Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.
''Організаційні заходи з підготовки проведення атестації в уповноваженому вищому навчальному закладі передбачають затвердження:''
# Складу атестаційної комісії;
# Порядку реєстрації осіб для проходження атестації;
# Графіка атестаційних сесій;
# Завдань у письмовій формі та визначення переліку тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі.
'''Атестація проводиться у три етапи''':
# Приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації;
# Проходження атестації у письмовій та усній формі;
# Визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них.
'''Атестаційна сесія''' - період, протягом якого атестаційна комісія уповноваженого вищого навчального закладу визначає рівень вільного володіння державною мовою учасників атестації, а також приймає рішення про видачу посвідчення учасникам, які успішно пройшли атестацію, та особам, зазначеним у пункті 56 цього Порядку.
Атестаційні сесії проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.
У разі відсутності заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, атестаційна сесія не проводиться.
== Права та обов’язки учасників атестації==
'''Учасник атестації має право на''': 

♦ доступ до інформації про:
* строки та порядок проведення атестації;
* час і місце проведення атестації;
* порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;
♦ ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;
♦ ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи. 

'''Учасник атестації зобов’язаний''': 

♦ ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його; 

♦ своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України; 

♦ ввічливо ставитися до інших учасників атестації; 

♦ виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації; 

♦ після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації; 

♦ виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією; 

♦ виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями. 

'''Учаснику атестації забороняється:''' 

♦ мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність); 

♦ протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі: 

* заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;
♦ псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію. 

У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії. 

Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі, крім осіб, які отримують посвідчення відповідно до пункту 56 цього Порядку.

== Порядок видачі посвідчення ==

Відповідно до п. 56 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою»] отримання посвідчення щодо вільного володіння державною мовою без проходження процедури атестації та на безоплатній основі можливе за умови звернення особи до керівника ВНЗ із заявою про видачу посвідчення (зразок заяви додається) та надання копії одного з таких документів:
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого до 2000 року, з оцінкою “5” за вивчення української мови;
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10;
# диплома молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою “відмінно” за вивчення української мови;
# диплома бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями: Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література; Українська мова та література; Українська мова та література і іноземна мова; Філологія.
При поданні заяви має бути пред’явлений оригінал одного із зазначених вище документів та його ксерокопія.
У разі зміни прізвища, імені чи по батькові, додатково пред’являється оригінал документа, що підтверджує зміну прізвища, імені чи по батькові та його ксерокопія.
Заяву про видачу посвідчення про вільне володіння державною мовою розглядає атестаційна комісія в ході чергової атестаційної сесії і ухвалює рішення про видачу посвідчення.

[[ Категорія: Адміністративне право]]
[[ Категорія: Трудове право]]

Безпека праці в сільському господарстві

2018-11-22T08:05:22Z

Vladyslav.krut: Внесення нового розділу статті

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»].
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2075-12 Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 14 грудня 2012 р. № 2075/22387 "Про затвердження Правил охорони праці у сільському господарстві"]

== '''Загальні вимоги до безпеки праці в сільському господарстві'''==

* Роботодавець повинен забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0226-12 Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників.]
* Роботодавець зобов’язаний створити службу охорони праці відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1526-04 Типового положення про службу охорони праці.]
* Роботодавець зобов’язаний за власні кошти організувати проведення медичних оглядів працівників під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.]
* Працівники повинні проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0231-05 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці].
* Не допускається залучення жінок до робіт, визначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.]
Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0194-93 Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками.]
* Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0176-94 Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.]
Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96 Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми.]
* Роботодавець повинен забезпечити стан пожежної безпеки відповідно до:[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0252-15 Правил пожежної безпеки в Україні];
* Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1107-2011-%D0%BF Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.]
* Роботодавець зобов’язаний опрацювати і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0020-94 Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці].
* Роботодавець зобов’язаний організовувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.]
* Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.]
* Роботодавець повинен забезпечити проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/420-95-%D0%BF Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/420-95-%D0%BF Порядку оплати робіт із проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів.]
* Роботодавець повинен забезпечити проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи технологій, продукції та сировини відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0004-01 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.]
* Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до:ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір»;
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1262-2009-%D0%BF Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників].
* Виконання робіт, пов’язаних з транспортуванням тварин, необхідно здійснювати з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-2011-%D0%BF Правил транспортування тварин.]
* Експлуатацію та утримання електричних установок та електричних мереж необхідно здійснювати відповідно до:[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0011-98 Правил безпечної експлуатації електроустановок;] ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление».
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0573-07 Виконання робіт на висоті необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті.]

== '''Вимоги щодо безпеки при експлуатації сільськогосподарської техніки'''==

'''Не дозволяється:'''
* експлуатація несправних машини та обладнання;
* експлуатація сільськогосподарських тракторів без електростартерного запуску двигуна та з відсутньою або з несправною системою блокування запуску двигуна при включеній передачі.

== '''Вимоги щодо безпеки під час одержання продукції рослинництва''' ==

=== '''Вимоги щодо безпеки під час використання пестицидів та мінеральних добрив''' ===

* Транспортування, зберігання та застосування пестицидів необхідно здійснювати з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»]
* Доставку пилоподібних мінеральних добрив на поле з подальшим їх внесенням у ґрунт необхідно здійснювати на спеціальному транспортному засобі, обладнаному устаткуванням для вивантаження. Кузов транспортного засобу повинен бути без щілин і накритий брезентом.
Перевозити аміачну селітру з іншими мінеральними добривами на одному транспортному засобі не дозволяється.
* Не дозволяється у темний час доби виконання робіт, пов’язаних з транспортуванням аміаковмісних мінеральних добрив, приготуванням розчинів, змішуванням їх та внесенням у ґрунт.
* Не дозволяється транспортувати разом різні види пестицидів, хімічна взаємодія яких, у разі порушення упаковки, може спричинити їх займання.
* Не дозволяється перевозити пестициди та протруєне насіння разом з біологічними засобами захисту рослин, харчовими і кормовими продуктами та іншими вантажами.
* Не дозволяється використовувати для зберігання продуктів, фуражу, води тощо тару від мінеральних добрив, навіть після її знешкодження.
* У машинах, які застосовуються для роботи з пестицидами, усі з’єднання магістралей переміщення пестицидів (фланці, затички, штуцери, ніпелі, люки тощо) повинні мати ущільнювальні прокладки. Не дозволяється використовувати машини з недостатнім ущільненням з’єднань.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час обробітку ґрунту, сівби, садіння і догляду за посівами''' ===

* Роботи, пов’язані з підготовкою мінеральних добрив до внесення у ґрунт, необхідно здійснювати за допомогою механізмів, оснащених пристроями для зниження пилоутворення.
* Не дозволяється готувати розчини пестицидів безпосередньо в полі без засобів механізації.
* Працівникам не дозволяється перебувати у зоні можливого руху маркерів або навісних машин під час розвертання машинно-тракторних агрегатів.
* Під час руху агрегату не допускається одночасне обслуговування одним працівником двох або більше сівалок.
* Завантаження сівалок і садильних машин насінням, садильним матеріалом та добривами повинно бути механізованим.
Ручне завантаження допускається лише за умови зупинення посівного або садильного агрегату та вимкнення двигуна трактора.
* Замінювати, очищати і регулювати робочі органи навісних машин і знарядь, які перебувають у піднятому стані, дозволено після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.
* Працівникам заборонено підніматися або спускатись з машин під час їх руху.
* Не дозволяється сівачам працювати на навісних сівалках.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час збирання зернових, зернобобових та круп'яних культур''' ===

* Під час роботи в полі та переміщення по дорогах на зернозбиральному комбайні дозволено перебувати лише комбайнеру.
* Запасні ножі збиральних машин необхідно зберігати у дерев’яних чохлах на польовому стані.
* Не дозволяється перебування працівників у кузові автомашини або тракторного причепа під час заповнення їх технологічним продуктом, а також під час транспортування продукту до місця складування.
* Комбайни повинні бути забезпечені дерев’яними лопатами для проштовхування злежаного зерна у бункерах до вивантажувального шнека.
* Збиральні машини повинні бути забезпечені міцними дерев’яними підкладками для встановлення домкрата.
* Під час переїжджання вивантажувальні шнеки та інші робочі органи збиральних машин повинні бути переведені в транспортне положення. Дистанція між збиральними машинами повинна бути не менше 50 м.
'''Перед початком зернозбиральних робіт необхідно:'''
* на відведених ділянках влаштувати обладнані польові стани й місця для відпочинку працівників;
* перевірити висоту провисання проводів повітряних ліній електропередач.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час післязбирального доробляння та зберігання зернових, зернобобових та круп’яних культур''' ===

* Післязбиральне обробляння зерна у приміщеннях зерносховищ дозволено виконувати лише за умови наявності окремих спеціальних відділень для протруєння, очищення, сушіння та зберігання зерна, оснащених системою аспірації.
* Не дозволяється використовувати для протруювання насіння обладнання, агрегати, комплекси і токи, які призначено для післязбирального доробляння та зберігання продовольчого і фуражного зерна.
* Не дозволяється експлуатувати машини і обладнання без захисних огорож.
* Не дозволяється у місцях проведення робіт з консервування зерна та зберігання хімічних консервантів вживати їжу, палити та користуватися відкритим вогнем.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час збирання та заготівлі соломи, сіна, сінажу і силосу''' ===

* комбайни і транспортні засоби повинні бути обладнані автоматичною зчіпкою, яка дозволяє від’єднувати наповнений причіп і приєднувати порожній під час руху агрегату без участі допоміжного працівника.
* Погодження дій трактористів при розчепленні волокуші з трактором і початку руху машин після розчеплення необхідно здійснювати за умови наявності допоміжного працівника (сигнальника). Працівник повинен знаходитись попереду агрегату в зоні видимості обох трактористів. Трактористи повинні починати рух тільки після сигналу допоміжного працівника (свистком, прапорцем тощо).
* Працівникам не дозволяється перебувати на копицях, які переміщують.
* На період скиртування працівники повинні бути забезпечені справними вилами, страхувальним знаряддям, засобами сигналізації (свистками, прапорцями).
* Скиртування дозволяється проводити у світлий час доби, за швидкості вітру не більше 6 м/с. Не дозволяється виконувати скиртувальні роботи під час грози.

'''Під час скиртування необхідно дотримуватися таких вимог:'''

• кількість скиртоправів, що одночасно перебувають на скирті, не повинна перевищувати шістьох з розміщенням їх не ближче ніж за 1,5 м від краю скирти;

• після досягнення скиртою висоти 2 м навколо неї необхідно вистелити шар соломи шириною 2 м і висотою 1 м (для пом'якшення удару внаслідок падіння працівника зі скирти);

• не допускається використання скиртоукладача для піднімання на скирту і спускання з неї;

• для завершення формування скирти на ній мають залишитися не більше двох скиртоправів;

• скиртоправи не повинні перебувати ближче 3 м від грабельної решітки під час подавання соломи (сіна) скиртоукладачем на скирту;

• для піднімання та опускання працівників зі скирти потрібно застосовувати приставні або мотузяні драбини, які у верхній частині необхідно закріплювати страхувальними мотузками, з’єднаними з металевим стрижнем, уведеним горизонтально в нижню частину скирти зі зворотного боку на глибину не менше 1 м.

* Вкладати тюки у скирту, склади для сіна або кузов транспортного засобу необхідно у перев’язку. Тюки необхідно подавати узгоджено, укладачам не дозволяється наближатися до краю скирти (кузова) ближче ніж на 1,5 м.
* Вкладати рулони необхідно механізованим способом вертикально у шаховому порядку.
* Під час укладання рулонів і тюків не можна допускати нахилу штабеля. Нахилений штабель необхідно закріпити упорами або відтяжками до остаточного розбирання штабеля.
* Працівникам не дозволяється перебувати під піднятими рулонами і тюками та у радіусі дії стріли навантажувальної машини під час укладання рулонів і тюків за допомогою кранів або навантажувачів.
* Розрізання скирт скирторізом дозволяється виконувати за умови наявності допоміжного працівника (сигнальника), який повинен перебувати за межами зони можливого падіння пиляльного ланцюга у разі його пошкодженнях чи відмови.
* Не дозволяється перебування працівників поблизу потоку подрібненої маси та робочих органів машин для навантажування соломи і сіна зі скирт з одночасним подрібненням і пневматичним завантаженням у транспортні засоби.
* Не дозволяється виконання робіт під навислими козирками, які утворились при розбиранні скирт.

'''Під час роботи прес-підбирача не дозволяється:'''

• перебувати на прес-підбирачі;

• заглядати до пресувальної камери;

• вправляти руками в’язальний шпагат у в’язальному апараті;

• перебувати у зоні обертання маховика;

• проштовхувати руками масу до приймальної камери.

* Під час роботи тюкоукладача працівникам не дозволяється перебувати ближче 1 м від робочих ланцюгів підбирача і поперечного транспортера та проштовхувати тюки у підбирач під час його руху.
* Докладати тюки, що обвалилися, вручну дозволено тільки після зупинення агрегату.
* Перед вивантаженням штабеля необхідно впевнитися, що у небезпечній зоні не перебувають працівники. Під час розвантаження поправляти штабель вручну не допускається.
* Агрегати для виготовлення вітамінного трав’яного борошна та для висушування трави, соломи, зелених гілок дерев, виноградної вичавки та інших відходів повинні бути обладнані справними приладами контролю температурного режиму та автоматичними приладами безпеки, які вимикають подавання палива у разі обривання полум’я форсунки.
* Роботи, пов’язані зі закладанням силосу, дозволяється проводити тільки у світлий час доби.
У траншеях заглибленого типу дозволено трамбувати силосну (сінажну) масу в темний час доби одним трактором у разі відсутності у траншеї допоміжних працівників та наявності стаціонарного освітлення всієї поверхні робочої зони.
* Для трамбування маси необхідно застосовувати тільки гусеничні трактори загального призначення. Під час трамбування двері кабіни необхідно закріпити у відкритому положенні.
* Дозволяється використовувати трактори тільки з передньонавішеним розрівнювальним пристроєм.
* На кургані, бурті або у траншеї дозволено виконувати роботи тільки одним трактором. У траншейних сховищах шириною 12 м і більше допускається одночасна робота не більше двох гусеничних тракторів загального призначення.
* Роботи із внесення хімічних консервантів повинні проводити не менше двох працівників.
* Під час закладання у башту силосу або сінажу заборонено перебування працівників у баштах під час перерв у подаванні маси більше ніж на 2 години.
Поновлення робіт після перерв дозволяється тільки після провітрювання башти протягом 2 годин.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час збирання та післязбирального доробляння льону''' ===

* Під час складання агрегату (трактор-льонокомбайн-причіпний візок) причіплювач повинен перебувати з лівого боку агрегату і подавати сигнали трактористу. Зчіплювання агрегату необхідно проводити після зупинення трактора.
* Страхувальні пристрої повинні бути у положенні, що унеможливлює роз’єднання агрегату.
* Карданний вал комбайна або льонобралки необхідно приєднувати до вала відбирання потужності трактора після зчеплення машин та за умови вимкненого двигуна.
* Працівникам заборонено перебувати у кузові причепа під час його руху. Розрівнювати ворох у причепі дозволено тільки під час зупинення агрегату.
* Не дозволяється одягати та знімати бральні паси, а також заправляти в’язальний апарат комбайна і підбирача шпагатом за умови ввімкеного двигуна.
* Під час обкатування в’язального апарата вмикати його дозволено тільки за допомогою шнура, який прив’язаний до педалі, перебуваючи за межами зони роботи скидальних важелів.
* Транспортні засоби, які використовують на сушильному пункті, повинні бути обладнані іскрогасниками.
* Усі машини для первинного обробляння льону повинні бути обладнані вентиляційними пристроями і пневмотранспортерами.
* Льономолотильні і тіпальні машини повинні бути обладнані столами для подавання сировини й обмежувачами положення рук.
* Не дозволяється відкривати кожухи тіпальних машин до остаточного їх зупинення.
* Усувати забивання голчастих валиків трясил та знімати намотки з вальців машин і шийок бильних барабанів тіпальних машин дозволяється тільки за допомогою гаків-різаків.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час вирощування та збирання цукрових буряків''' ===

* Не дозволяється перебування працівників на сівалках під час переїжджання і розвертання, а також на транспортних засобах під час завантажування і транспортування гички або коренеплодів цукрових буряків.

'''Не дозволяється :'''

• підштовхувати транспортні засоби та бурякозбиральні машини, що забуксували на полі чи дорозі;

• сидіти (стояти) на рамі або інших частинах бурякозбиральних машин під час їх роботи;

• замінювати ножі та диски зрізувальних і обрізувальних механізмів, встановлювати зазори між дисками копачів та зазори у конічних підшипниках копачів без застосування відповідних засобів індивідуального захисту.

* Дистанція між збиральним агрегатом (комбайна) та транспортним засобом під час їх руху повинна становити не менше 1,5-2 м.
* Не дозволяється розрівнювати коренеплоди цукрових буряків вручну у кузові транспортного засобу під час його руху.
* Працівникам не дозволяється перебувати попереду і позаду гичкозбиральної машини, а також у площині обертання ротора під час її руху.
* Коренеплоди, які залишились у транспортному засобі після його розвантаження, необхідно прибирати за допомогою скребка або лопати з подовженим держаком, не піднімаючись у кузов.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час вирощування, збирання та післязбирального доробляння картоплі''' ===

* Не дозволяється перевозити навісну саджалку із завантаженими бункерами.
* Під час переміщення садильного агрегату не дозволяється піднімати та опускати маркери вручну.
* Не дозволяється перебування працівників у радіусі дії стріли завантажувача.
* Під час переїжджання передні колеса причіпних картоплезбиральних комбайнів і вивантажувальні транспортери повинні бути установлені у транспортне положення.
* Під час групового переїжджання агрегатів дистанція між ними повинна становити не менше 30 м, а на схилах – не менше 50 м.
* Післязбиральне доробляння картоплі необхідно здійснювати в окремих виробничих приміщеннях.
* Перед підніманням платформи підіймача оператор повинен впевнитися у відсутності працівників на транспортному засобі, який розвантажують, у приймальному бункері, на платформі підіймача та подати звуковий сигнал.
* Працівникам забороняється перебувати під піднятою платформою підіймача.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час закладання і вирощування багаторічних насаджень та збирання врожаю''' ===

* На вхідних дверях приміщення для світлового загартування прищеп з використанням ртутних ламп високого тиску необхідно вивішувати знак заборони відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників. Відкривання дверей повинно бути зблоковано з вимиканням ртутних ламп.
* Під час навантажування і розвантажування шпалерних стовпів працівники повинні перебувати з їх торцевих боків. Кожний залізобетонний стовп дозволяється розвантажувати тільки двом працівникам.
* Не дозволяється складувати шпалерні стовпи у штабелі висотою понад 1,5 м.
* Машини і знаряддя, призначені для роботи у безпосередній близькості від крон дерев, повинні бути обладнані обтікачами.
* Під час роботи на садовій платформі з використанням пневматичного інструменту для очищення, побілення штамбів, збирання плодів і обрізування крони плодових дерев працівники повинні використовувати відповідні засоби індивідуального захисту.

'''Під час роботи на садовій платформі не дозволяється:'''

• перебувати у зоні дії трапів;

• ремонтувати пневматичний різальний апарат і замінювати його при ввімкненому компресорі;

• використовувати платформу для перевезення працівників.

'''Не дозволяється проведення машинного контурного обрізування плодових дерев:'''

• у садах, розміщених на схилах понад 9 ° (16 %);

• без захисної огорожі лобового і бокових вікон кабіни трактора;

• з використанням дискових пилок з тріщинами на диску або зубцях, зі зламаними підряд двома зубцями;

• у разі перебування людей у радіусі 70 м.

* Не дозволяється очищати дискові пилки від гілок без застосування відповідних засобів індивідуального захисту.
* Під час обробляння ґрунту і проріджування рослин з використанням ручного інструменту працівники повинні перебувати на відстані 2-3 м один від одного.
* Під час чеканення пагонів, обрізування лози, зрізання виноградних грон, підв’язування виноградних кущів працівники повинні перебувати один від одного на відстані не менше 2 м.
* Для обрізування плодових дерев необхідно використовувати самостійні драбини з огородженими робочими майданчиками.
* Не дозволяється обрізувати дерева з приставних драбин.
* Роботи на драбинах висотою понад 3 м повинні виконувати два працівники, один з яких повинен підтримувати драбину в основі від переміщення.

'''При використанні драбин під час обрізування гілок не дозволяється:'''

• працювати, стоячи вдвох на одній драбині;

• переходити з драбини на дерево і назад;

• стояти одною ногою на драбині, а іншою – на дереві;

• працювати механізованим інструментом на драбині з неогородженим робочим майданчиком.

* Для переміщення ручного різального інструменту необхідно використовувати відповідні сумки або легкі переносні ящики.
'''Під час виконання робіт, пов’язаних з обрізуванням, не допускається:'''

• одночасне виконання механізованих та ручних робіт на одній ділянці, плантації, винограднику;

• перевезення до місця роботи працівників разом з незахищеним ріжучим чи колючим ручним інструментом;

• зберігання інструменту на ділянках і в траві;

• обрізання дерева під час дощу та після нього до підсихання стовбурів і основних скелетних гілок;

• перебування під гілками, які зрізають;

• обрізання високих дерев поблизу ліній електропередачі, що перебувають під напругою;

• перебування у міжрядді під час натягування шпалерного дроту механічними засобами.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час виконання робіт у захищеному ґрунті''' ===

* Роботи, пов’язані з приготування ґрунтової суміші, необхідно здійснювати на спеціально обладнаних майданчиках.
* Під час роботи змішувача ґрунту його необхідно надійно загальмувати. Переміщувати змішувач дозволено лише після від’єднання електроживлення і тільки на жорсткому буксирі.
* Під час обслуговування пересувного горщиковиготовлювача підготовлені ділянки теплиць потрібно звільнити від сторонніх предметів і незадіяного обладнання. Підходи та під’їзди до таких ділянок повинні бути вільними.
* Під час натягування дроту за допомогою ручної лебідки працівники повинні дотримуватися безпечної дистанції та не перебувати у міжряддях, щоб уникнути травм внаслідок можливого обривання дроту.
Дріт необхідно прикручувати за допомогою плоскогубців. Натягнутий шпалерний дріт не повинен мати гострих кінців.
* Усі роботи з вирощування розсади у теплицях дозволено виконувати тільки після вимкнення системи досвічування рослин.
* Формувати шпалери, збирати врожай з верхньої частини рослин, пасинкувати, видаляти пагони, які відплодоносили, та відмерлі листки і здеформовані плоди необхідно з використанням самохідних візків з гідравлічним підніманням платформи, ручних візків, обладнаних гальмом, самостійних драбин, пересувних самостійних платформ та спеціальних підставок.
* Доставляти, дозувати і завантажувати необхідні компоненти для приготування живильних розчинів у гідропонних теплицях необхідно механізованим способом із використанням засобів колективного та індивідуального захисту.
* Технологічні операції із застосуванням пестицидів потрібно виконувати з використанням спеціальних технічно справних машин і апаратів. Не допускається підтікання рідини в місцях з’єднання труб та шлангів і в місцях під’єднання розпилювачів.
* Готувати робочі розчини пестицидів необхідно в окремому приміщенні, обладнаному витяжною вентиляцією.
* Роботи із захисту рослин необхідно проводити не менше ніж двом працівникам із застосуванням відповідних засобів індивідуального захисту. Заправляти ранцеву апаратуру дозволено лише у приміщенні розчинного вузла чи на спеціально обладнаному майданчику.
* Під час шлангового і ранцевого обробляння рослин пестицидами працівники повинні перебувати на відстані не менше ніж 10 м один від одного та обробляти ділянку в одному напрямку. Не дозволяється спрямовувати факел пестицидів на працівників, електроустановки та комунікації.
* Роботи з протруювання посівного матеріалу необхідно виконувати у спеціально обладнаних приміщеннях.
* У місцях протруєння посівного матеріалу не повинні перебувати сторонні особи.
* Під час завантажування протруєного посівного матеріалу в тару і її пакування необхідно застосовувати спеціальне обладнання.
* Протруєний посівний матеріал необхідно зберігати у спеціальних приміщеннях.
* Не дозволяється використовувати протруєний посівний матеріал для інших потреб, крім сівби.
* Перевозити протруєний посівний матеріал без тари заборонено.
* Транспортні роботи у теплицях необхідно здійснювати технічно справними транспортними засобами з габаритами, що забезпечують безпечне проведення робіт.
* Тара, яку використовують для збирання і транспортування тепличної продукції, повинна відповідати ГОСТ 12.3.010-82 «ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации».

== '''Вимоги щодо безпеки під час одержання продукції тваринництва''' ==

=== '''Вимоги щодо безпеки під час приготування кормів''' ===

* Перед запуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.
* Подавати продукти в подрібнювач дозволяється тільки після виходу його ротора у робочий режим.
Продукт необхідно подавати у машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев’яні подавачі-проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.
* Під час завантажування подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб до них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.
* Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі, живильники тощо) потрібно тільки після вимкнення і остаточного зупинення обладнання.
* Забороняється перебування працівників на платформі живильника під час його роботи та у зоні викидання подрібненої маси.
* Завантаження сировини в автоклави повинно бути механізованим.
* У разі використання хімічних реагентів необхідно передбачати герметизацію обладнання та улаштування системи аспірації.
* Перед кожним циклом парового обробляння кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури.
* Противаги кришок автоклавів повинні бути огороджені, а їх маса відрегульована так, щоб унеможливити самовільне опускання кришок.
* Під час гідробаротермічного обробляння грубих кормів знімати або відкривати кришки устаткування дозволено тільки після припинення подавання пари та повного закриття вентилів.
* Під час вивантажування кормів з автоклава необхідно провентилювати приміщення.
* Кожний прес-екструдер повинен бути обладнаний пристроєм для примусового витяжного вентилювання.
'''Не дозволяється:'''

• перебування навпроти регулятора-гранулятора під час запускання, зупинення і роботи прес-екструдера;

• запускання прес-екструдера з частково закритими (або забитими продуктами) вихідними отворами регулятора-гранулятора;

• забраття руками проби суміші на виході із шнека дозатора;

• розбирання шнекової частини за температури деталей понад 45 °С.

* При хімічній обробці кормів запірні пристрої вмістищ з хімічними речовинами необхідно відкривати повільно і плавно без ривків та ударів металевими предметами.
* Продувати контрольні крани і вентилі та відбирати проби аміачної води, каустичної соди та інших хімреактивів необхідно обережно із застосуванням відповідних засобів індивідуального захисту.
* Переливати аміачну воду з однієї тари в іншу необхідно за методом «газового обв’язування», коли пара з наповненого вмістища потрапляє до порожнього. Працівники, які виконують таку роботу, повинні перебувати з навітряного боку.
* Кислоти і формалін необхідно переливати з бутлів за допомогою сифонів, не допускаючи розбризкування рідин.
* Готувати робочі розчини реагентів необхідно у закритих установках з мішалками. Подавати речовини і робочий розчин необхідно за допомогою механізмів або пристроїв (шнеки, насоси), що запобігають контакту працівників з реагентами.
* Робочий розчин необхідно подавати у змішувачі-реактори через інжекторний пристрій.
* Гасити вапно і обробляти ним солому необхідно у закритих вмістищах, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.
* Варильні котли, що працюють під тиском більше 0,07 МПа (0,7 атм), та водогрійні котли з температурою нагрівання понад 115 °С необхідно експлуатувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см-2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 липня 1996 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 листопада 1996 року за № 655/1680 (НПАОП 0.00-1.26-96).
* Перед відкриванням кришок запарників і варильних котлів необхідно закрити паровий вентиль і скинути тиск. Під час відкривання кришки необхідно стояти з того боку, в який її відкривають.
* Перед зливанням конденсату із запарника необхідно впевнитися, що проти зливного отвору не стоять працівники.
* Під час технологічних процесів переробляння кормів, що супроводжуються виділенням пилу, необхідно передбачити герметизацію усіх місць і джерел пилоутворення та їх аспірацію.
* Зерно та інші компоненти кормів перед перероблянням необхідно очищати від металевих та інших домішок.
* Рідкі компоненти комбікормів необхідно вносити за допомогою шлюзових затворів або дозаторів, що запобігають їх розбризкуванню.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час навантажування, транспортування та роздавання кормів''' ===

* Під час зберігання, навантажування і транспортування кормів не можна допускати потрапляння до них сторонніх предметів.
* Під час завантажування сипучих кормів працівники не повинні перебувати у кузові транспортного засобу.
* Під час роботи навантажувачів працівники повинні узгоджувати свої дії з машиністом навантажувача.
* Місця під’їжджання транспортних засобів до вантажильних механізмів, приймальних бункерів тощо повинні бути обладнані відбійними брусами.
* Розробляти скирти, бурти, траншеї та інші кормосховища висотою понад 2 м необхідно вертикальними шарами, починаючи з краю верхньої частини, унеможливлюючи зсунення або обвалення частини скирти, бурта, траншеї тощо. Після вжиття необхідних заходів безпеки утворені козирки, навіси корму в скиртах, буртах і траншеях необхідно обвалити.
* Транспортні засоби, поставлені під навантажування (розвантажування), повинні бути загальмовані, щоб запобігти їх самовільному руху.
* Перед виконанням транспортних робіт колісними тракторами необхідно передні і задні колеса встановити на максимальну ширину колії. Під час ожеледиці і у важкопрохідних місцях дороги на провідні колеса необхідно одягти ланцюги проти ковзання.
* Не дозволяється здійснювати очищення, технічне обслуговування і ремонт трактора при ввімкненому двигуні.
* Переміщувати вагонетку дозволяється тільки штовханням її від себе. Не дозволяється перебування на шляху руху вагонетки та їзда на ній. Під час розвантажування вагонетки з перевертальним кузовом працівник повинен знаходитись у торці кузова, а його руки не повинні потрапляти у зону між рухомими та нерухомими частинами.
* Заборонено експлуатувати підвісну дорогу зі зношеними підвісками, кріпленнями, зварними котками, підіймачами, запірними пристроями кузова і підіймача, а також погнутими рейками та розходженням їх у місцях стиків.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час доїння та первинного обробляння молока''' ===

* Конструкція складових частин і деталей доїльних установок і молочного обладнання, які потребують періодичного миття та чищення із застосуванням ручної праці, повинна забезпечувати їх легке розбирання й збирання без застосування інструменту та доступність для миття та чищення.
* Машини й обладнання, призначені для первинної обробки молока, повинні бути обладнані приладами автоматики, які забезпечують надійний контроль і регулювання заданого технологічного процесу.
* Не допускається роздавання корму під час доїння тварин.
* Під час доїння неспокійних та норовливих корів необхідно фіксувати їх задні ноги.
* Необхідно вибирати найкоротші прямолінійні маршрути руху тварин до доїльного залу, не створюючи заторів і запобігаючи втручанню обслуговувального персоналу для їх усунення.
* Під час доїння корів у доїльних залах за прив’язного утримання необхідно використовувати напівавтоматичні і автоматичні прив’язі з пристроями для групового звільнення тварин.
* Готуючи вим’я до доїння, не дозволяється допускати, щоб у тварин виникали неприємні відчуття, зумовлені механічними і температурними подразниками (сильний натиск, занадто гаряча або холодна вода тощо).
* У період привчання тварин до карусельної доїльної установки необхідно встановлювати знижену швидкість обертання платформи.
* Під час доїння корів у стійлах ширина поздовжніх проходів для обслуговування тварин повинна бути не менше 1,5 м.
* Приямок для молочного насоса доїльних установок необхідно огороджувати поруччями висотою не менше ніж 1 м.
* Підлога в робочій зоні оператора доїльних установок з траншеями повинна мати настил у вигляді дерев’яних решіток.
* У нижній частині станків доїльних установок, що мають траншею для оператора, необхідно установлювати бризковідбивальний щиток висотою 0,12 м з нахилом 75 ° у бік стійла.
* Доїння кобил у табунному конярстві необхідно проводити тільки після їхньої обтяжки.
* Окрики, больові дії під час приручення до доїння й у процесі доїння кобил не дозволяються.
* Доїти кобил вручну необхідно з лівого боку. Починати доїння необхідно тільки після того, коли тварина обпирається на ліву задню ногу і виключено можливість нанесення несподіваного удару цією ногою.
* Під час ручного доїння неспокійних і норовистих кобил для запобігання несподіваному удару необхідно фіксувати їхні передню ліву й задню праву ноги.
* При переведенні кобил з ручного на машинне доїння в перші два дні їх необхідно привчати до шуму й вигляду доїльних апаратів. Кобил дозволяється доїти апаратами лише на третій день.
* При машинному доїнні кобил необхідно доїти у станках, які захищають працівників від травмування тваринами.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час транспортування, переганяння та випасання тварин''' ===

* Для перевезення тварин необхідно використовувати спеціальні машини – скотовози, свиновози або інші відповідно обладнані автомобілі.
* Перед тим, як виганяти тварин із секцій та приміщень, їх двері потрібно повністю відкрити і зафіксувати, забезпечуючи вільний прохід тварин у напрямку до місця вантаження.
* Виводити тварин і починати їх вантажити необхідно від найближчих до виходу з приміщення станків або секцій. За умов прив’язного утримання телят і нетелів їх відв’язують і спрямовують на майданчик вантаження групами, а бугаїв, корів і бичків на відгодівлі – індивідуально.
* Не дозволяється підганяти тварин гострими, ріжучими або колючими предметами, а також короткими палицями і гумовими шлангами.
Для підганяння тварин необхідно використовувати довгий пасовий батіг або електропогонич.
Під час завантаження і вивантаження молодняку великої рогатої худоби потрібно використовувати батоги і палиці довжиною не менше ніж 2 м та електропогоничі. Під час завантаження і вивантаження дорослих тварин додатково необхідно використовувати недоуздки або міцні мотузки.
* Для працівників, зайнятих завантаженням і вивантаженням тварин, необхідно обладнувати острівці безпеки для захисту від розлючених тварин.
* Транспортні засоби перед вантаженням необхідно звільнити від сторонніх предметів (цвяхів, дроту тощо), а днище кузова посипати піском, тирсою, подрібненою соломою.
* Для вантаження та перевезення свиней на території ферми необхідно використовувати візок-трап з механічним приводом.
'''Не дозволяється:'''

• залишати тварин без нагляду на смузі відчуження дороги;

• вести тварин по дорогах з покращеним покривом, якщо поруч є інші дороги;

• переганяти тварин по дорогах у темний час доби та за умов недостатньої видимості.

* Для переганяння тварин через річки та інші водні перешкоди необхідно вибирати брід неглибокий, із рівним дном, без коріння, корчів та каміння.
* Через залізничні колії тварин потрібно переганяти у спеціально визначених місцях. У туман, дощ або темний час доби тварин переводять на прив’язі не більше двох на одного погонича.
* Бугаїв, некастрованих бичків на відгодівлі заборонено пасти в одному стаді з коровами та молодняком.
* У темну пору доби і негоду на пасовищі повинні чергувати не менше як два пастухи.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час прибирання, видалення, обробляння та зберігання гною''' ===

'''Під час роботи з мобільними механізмами для прибирання гною необхідно дотримуватися таких вимог:'''

• прибирання гною у приміщеннях із безприв’язним утриманням худоби дозволяється лише за відсутності тварин;

• під час руху бульдозера вздовж проходу тракторист-машиніст повинен стежити, щоб на його шляху не було працівників і тварин;

• випускна труба трактора повинна бути обладнана іскрогасником;

• після прибирання гною приміщення необхідно провітрювати до повного видалення відпрацьованих (вихлопних) газів.

* Щоб уникнути перекидання тракторного агрегату під час вантаження гною з естакад, тракторист-машиніст повинен стежити, щоб ніж бульдозера не висувався за край естакади, який необхідно позначати тросом або мотузкою.
* Тракторний навантажувач, ковшовий або грейферний, під час вантаження гною з гноєсховищ у транспортні засоби повинен стояти на рівній спланованій ділянці.
* Під час вивантажування гною із гноєсховища ковшовим або грейферним навантажувачем не можна допускати утворення козирків у місцях вивантаження.
* Переїжджати тракторним навантажувачем на нове місце можна тільки після звільнення грейфера або ковша від гною.
* Під час переїжджання трактора необхідно установити його робочі органи і домкрати у транспортне положення.
* Тракторист-машиніст повинен стежити, щоб під час роботи навантажувача поблизу нього і під стрілою не перебували працівники.
* Перед початком роботи навантажувача необхідно подати попереджувальний сигнал.
* Місця над гнойовим каналом, де тимчасово знято ґратку, повинні бути огороджені.
* Скребкові, стрічкові транспортери і люки для скидання гною або посліду повинні бути огороджені захисними решітками.
* Отвір для похилого транспортера у холодну пору року потрібно закривати щитом або фартухом із важкої тканини.
* Перед початком завантажування транспортного засобу гноєм, а також перед зрушуванням з місця водій повинен переконатися, що в робочій зоні не перебувають працівники, після чого подати сигнал і розпочати вантажити гній або рушати.
* Глибокі гноєприймачі, вмістища для збереження рідкого гною, аеротенки, гноєсховища повинні бути обладнані захисними огорожами або перилами. Металеві сходи з рифленою поверхнею необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу.
* Пневматичні установки для видалення рідкого гною повинні бути обладнані запірною арматурою для від’єднання гноєнакопичувача від повітропроводів.
* Приймальна лійка гноєнакопичувача повинна бути обладнана захисною ґраткою, яка унеможливлює потрапляння до нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів. Експлуатувати пневмоустановку без захисної ґратки не допускається.
* Під час видаляння гною з гноєнакопичувачів пневматичною установкою не дозволяється відкривати люк і спускатися у накопичувач.
* Під час транспортування гною не дозволяється виконувати будь-які роботи із запірним клапаном накопичувача, усувати несправності, затягувати болтові з’єднання на гноєпроводах.

=== '''Вимоги щодо безпеки під час утримання тварин та птиці''' ===

* Утримання великої рогатої худоби необхідно здійснювати відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0226-05 Правил охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 6 грудня 2004 року № 268, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 226/10506.]
* Утримання свиней необхідно здійснювати відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0227-05 Правил охорони праці у тваринництві. Свинарство, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 6 грудня 2004 року № 269, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 227/10507.]
* Робочі місця операторів агрегатів для купання овець повинні бути огороджені та обладнані сонцезахисними тентами.
* Не допускається перебування працівників на краю ванни для купання під час обробляння овець.
* Під час стриження овець на стелажах або столах повинні бути передбачені пристрої для фіксування ніг тварин.
* Стригальний агрегат та стригальні машинки мають бути справні та відрегульовані.
* Гострити різальну пару стригальної машинки потрібно на заточувальному апараті за допомогою спеціального тримача.
* Чистити коней необхідно на прив’язі, а норовливих – обов’язково на розв’язках. Під час чищення конюх повинен стояти збоку коня впівоберта до нього, слідкуючи за його поведінкою. Металеве скребло дозволено використовувати лише для очищання (знепилення) мички (борідки) над копитами та склеєних ділянок шерсті коня.
* Не допускається виводити на прогулянку одночасно кобил та жеребців.
Під час проведення коней один за одним необхідно дотримуватись відстані між ними не менше 5 м (2 корпуси).
* Роздавання кормів норовливим коням або жеребцям необхідно улаштовувати з боку проходу, не заходячи у стійло або денник.
* Обробляти спокійних дорослих коней необхідно у недоуздках, у руках табунників або конюхів.
Дорослих оповоджених, привчених до триніг, але неспокійних коней перед оброблянням необхідно триножити. Обробляти неоповоджених або норовливих коней, а також молодняк необхідно тільки у розколі або у станку.
* Утримання птиці необхідно здійснювати відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1067-08 Правил охорони праці у птахівництві, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 6 жовтня 2008 року № 213, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 листопада 2008 року за № 1067/15758 (далі - НПАОП 01.2-1.03-08)].

=== '''Вимоги щодо безпеки у бджільництві''' ===

* Роботи з обслуговування бджолиних сімей необхідно виконувати із застосуванням відповідних засобів індивідуального захисту і димаря. Димар повинен перебувати у справному стані та бути заправленим.
* Вулики необхідно встановлювати без перекосів, які можуть спричинити їхнє падіння.
* Під час проколювання отворів у рамках необхідно використовувати спеціальні упори, щоб унеможливити травмування працівника свердлом або шилом.
* Під час електронавощування рамок необхідно застосовувати спеціальні прилади.
* Під час роботи з бджолами у зимівнику необхідно використовувати ліхтарі та світильники з червоними світлофільтрами.
* Під час огляду та обробляння бджолиних сімей бджоляру не дозволяється робити раптових рухів, використовувати парфюмерно-косметичні засоби і речовини із сильним запахом.
* Трапи і підмостки, які використовують під час вантажних робіт у бджолярстві, повинні бути сухими і неслизькими.
* Перевозити людей у кузові транспортного засобу одночасно із бджолами не допускається.
* Відчиняти борти транспортних засобів із розміщеними у них вуликами повинні два працівники.
* Переносити вулики в заглиблений зимівник і виставляти їх із зимівника необхідно по спеціальному трапу або за допомогою бокових ручок по сходовому маршу. Кут нахилу трапа і маршу не повинен перевищувати 30 °.
* При зберіганні бджолиних сімей без стелажів їх необхідно розміщувати у зимівнику на твердій підлозі або спеціальному настилі.
Висота штабелювання вуликів повинна бути не більше 2 м, ширина проходу – не менше 0,8 м. У рядах вулики потрібно установлювати впритул один до одного.
* Нагрівальні прилади з розміщеними на них пароутворювачами або вмістищами для нагрівання ножів для розпечатування стільників необхідно встановлювати на теплоізоляційній підставці на відстані не менше 1 м від легкозаймистих предметів.
* Електричні ножі для розпечатування стільників повинні мати теплоізоляційні підставки, а під час перерви в роботі їх потрібно від’єднувати від електричної мережі.
* Не дозволяється торкатися ротора медогонки до його остаточного зупинення.
* Переробляння воскової сировини та інші роботи з використанням відкритого вогню необхідно проводити у спеціально відведеному місці.
* Під час збирання бджолиної отрути отрутоприймальні пристрої необхідно виймати з вулика не раніше ніж через 15-20 хв. після їх вимкнення і заспокоєння бджіл.
* Зіскоблювати отруту з отрутоприймальних пластин необхідно за допомогою леза, укріпленого у спеціальному тримачі. Роботу необхідно проводити у витяжній шафі з використанням відповідних засобів індивідуального захисту.
* Збирання маточного молочка, прополісу з полотнянок і сушіння квіткового пилку необхідно здійснювати в окремому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією.

== '''Вимоги щодо безпеки при гужових переїздах та перевезеннях''' ==

* Запрягати коней дозволяється лише у справний гужовий транспорт. Гужовий транспорт, який використовується в гірській місцевості, повиннен бути забезпечений додатковим гальмовим пристроєм.
* Керувати гужовим транспортом, перевозити людей та вантажі, переводити коней через дороги та інші перешкоди дозволяється працівникам чоловічої статі, які досягли 18 років.
* Робочих коней та інвентар потрібно закріплювати за конкретними працівниками, які ознайомлені з поведінкою тварин, знають їхні потреби. На кожного коня необхідно виділити правильно підігнаний комплект збруї.
* Гужовий транспорт повинен бути обладнаний сидiннями, розміщеними таким чином, щоб кінь не міг дістати їздового задньою ногою.
'''Не дозволяється:'''

• використовувати гужовий транспорт з відсутніми на ньому гальмівними пристроями, без ліхтарів у темну пору доби та за умов недостатньої видимості;

• залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду;

• вести тварин дорогами з поліпшеним покривом, якщо поруч є інші дороги.

* Під час завантажування і розвантажування гужового транспорту коней необхідно прив’язувати.
* Коні, зайняті на транспортних роботах, повинні бути підковані.
* Спускаючись зі схилу, не можна сідати в гужовий транспорт, підтримувати або підпирати його руками, намотувати віжки на руку, тулуб.
* Під час використання гужового транспорту в темний час доби або за умов недостатньої видимості вози (сани) повинні бути облаштовані світловідбивачами відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.]
* Не дозволяється залишати тварин, запряжених у сільськогосподарське знаряддя, неприв’язаними без їздових, навіть у разі нетривалої зупинки. 
== Контроль за дотриманням безпеки праці ==
Відповідно до ст. 38 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України «Про охорону праці»] державний нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:
* Державний департамент з нагляду за охороною праці, його територіальні управління в областях та державні інспекції;
* органи, установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади;
* Головне управління державної пожежної охорони МНС, територіальні й місцеві органи державного пожежного нагляду;
* Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою (Держатомінспекція) та Державна екологічна інспекція (в частині нагляду за безпечним використанням джерел іонізуючого випромінювання), які належать до Мінекобезпеки, і підпорядковані їм інспекції на місцях.
=== Куди звернутись ===
Для перевірки дотримання законодавства щодо безпечних умов праці необхідно звернутись з заявою до відповідної інспекції з охорони праці. На сайті Дєржавної служби з питань охорони праці містяться посилання на [http://dsp.gov.ua/kontakty/saity-rehioniv/ сайти регіонів]
[[Категорія:Охорона праці]]

Стягнення моральної шкоди, спричиненої кримінальним або адміністративним правопорушенням

2018-11-05T14:04:32Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки, зміни до НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України ]
* [Кримінальний процесуальний кодекс України|http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17] 
* [Кодекс України про адміністративні правопорушення|http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10] 
== Поняття моральної шкоди ==
Моральна шкода полягає:
# у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
# у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з положеннями частини '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 першої статті 1167 ЦК]''' України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
== Моральна шкода в кримінальному процесі ==
Право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення має потерпілий та цивільний позивач. 
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. 

'''Цивільним позивачем''' у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред’явила цивільний позов.
Відповідно до статті '''частини [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 першої та другої статті 23''' ЦК України] особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відповідно до ст. 128 КПК України може бути пред’явлений до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 61 КПК України права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний позов повинен бути поданий під час кримінального провадження до початку судового розгляду. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства, тобто після розгляду справи в суді на загальних підставах.

Відповідно до частини '[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ''четвертої статті 61 ЦПК''' України] вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. 

== Моральна шкода в справах про адміністративне правопорушення ==

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає стягнення моральної(немайнової) шкоди. Для того щоб стягнути моральну шкоду, завдану винними діями осіб необхідно дочекатись рішення суду про винність особи у скоєнні адмінправопорушення. Дане рішення буде підставою для звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування завданої моральної шкоди на загальних підставах. В даному зверненні(позовній заяві) необхідно обгрунтувати причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника та отриманою шкодою потерпілої сторони.

== Суд, до якого звертаються з позовом ==
Позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його перебування або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди ('''стаття [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 109,110 ЦПК''' України]).

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Відповідальність медичних працівників

2018-08-09T13:41:07Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14 Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 23.12.2010 № 2861-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]

== Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників ==
'''Юридична відповідальність''' в галузі медицини — форма державного примусового впливу на осіб, які вчинили правопорушення, яка має на меті застосування до них певних санкцій, передбачених чинним законодавством. Крім того, відповідальність настає у разі, якщо лікарська помилка призвела до негативних наслідків для здоров'я особи. Законодавство передбачає, що винна особа має відшкодувати в цьому разі усі майнові та немайнові витрати. В ситуації, коли медичний працівник виконував свої обов'язки належним чином та не передбачав, чи не міг передбачити можливість виникнення (запобігти виникненню) негативних наслідків, він звільняється від відповідальності. У випадках, коли дії чи бездіяльність посадової особи в галузі медицини не спричинили порушення законодавства, прав пацієнта та не призвели до негативних наслідків для здоров'я чи життя, відповідальність не настає. 
=== Види відповідальності ===

# Дисциплінарна-стягнення за дисциплінарний проступок накладається за рішенням керівника медичного закладу ( установи). 
# Цивільно-правова -наступає рішенням суду. 
# Кримінальна- наступає в разі вчинення кримінального проступку за рішенням суду.

== Цивільно-правова відповідальність ==
Настає у випадку скоєння посадовою особою правопорушень щодо майнових та немайнових благ пацієнта. В першу чергу, це життя та здоров’я особи. Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV.
Цей вид відповідальності поділяється на два види:
* договірна відповідальність (регулюється гл. 63 ЦКУ та Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
* делікатна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків. 
=== Умови притягнення до відповідальності ===

# доведеного факту протиправного характеру дій чи бездіяльності;
# наявності негативного впливу на здоров’я пацієнта;
# встановлення причинно-наслідкового зв’язку між цими фактами; 
# доведення факту вини медика.
Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза. Висновок експертизи встановлює -чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника; чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій); чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта. В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати. Приклад- лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби;або – під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.
=== Презумпція вини ===

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила. 
==== Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди ====

* шкода заподіяна за крайньої потреби;
* шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
* шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату). 
=== Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником ===

Відповідно до цивільного права, в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди: 
# майнової — усіх видів майнових витрат;
# немайнової (моральної) — компенсацію порушником законодавства фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я (ст. 23 ЦКУ).
'''Майнова шкода''' складається з:
# реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
# втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.
Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

== Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди ==
На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:
# повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
# в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
# сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
# компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.
Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди.
Стаття 23 ЦКУ частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:
* на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
* ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
* характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
* ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
* до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.
В разі необхідності, суддя має право призначити судово-медичну та судово-психіатричну експертизи. Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта. Судово-медична експертиза вирішує питання:
# причина несприятливого результату чи смерті особи;
# підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
# причини помилкових дій лікаря; наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
# ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
# наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.
Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди.
Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності (гл. 82 ЦКУ). Ними стають: юридичні особи – медичні заклади; фізичні особи, що займаються медичною практикою.
Стаття 1172 ЦКУ передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсувати повну суму заподіяної шкоди. 
== Кримінальна відповідальність ==
'''Кримінальний кодекс України''' містить статті,де суб'єктом злочину виступає спеціальна особа - медичний працівник. 
=== Приблизний перелік діянь, за які наступає кримінальна відповідальність ===

* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);
* незаконне проведення аборту (ст. 134);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);
* незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);
* ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);
* порушення прав пацієнта (ст. 141);
* незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);
* насильницьке донорство (ст. 144);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);
* підміна дитини (ст. 148);
* незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);
* порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 325)
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);
* зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);
* перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);
* службове підроблення (ст. 366);
* службова недбалість (ст. 367);
* одержання хабара (ст. 368) 
===Службова особа===

'''Службова особа''' у сфері медичної діяльності слід- це особа, яка наділена владними повноваженнями у сфері медичної діяльності, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в органах управління охорони здоров'я, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та інших закладах державної і комунальної систем охорони здоров'я. 
===Порядок притягнення до кримінальної відповідальності===

Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за рішенням суду після проведення попереднього розслідування. 
===Обставини , які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===

* хвороба самого медичного працівника;
* непереборна сила;
* відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;
* стан крайньої необхідності;
* відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги. 
Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Права та обов'язки особи у зв'язку з випадковим пошкодженням або знищенням нею товару на території торгівельного об'єкту

2018-08-06T09:12:07Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Постанова КМУ від 15.06.2006 р. №833 “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів”]

== Загальні положення ==

<big>'''Пункт продажу товарів (торгівельний об'єкт)'''</big> згідно розділу XII ПКУ — це: 
* магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
* кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;
* автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
* лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання — фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;
* стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;
* фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;
* оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

<big>'''Торговельними об'єктами'''</big> у сфері роздрібної торгівлі, відповідно до п. 7 Правил №833, є: 
-магазин, який може бути:
* продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією);
* універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);
* з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);
-павільйон; 
-кіоск, ятка; 
-палатка, намет; 
-лоток, рундук; 
-склад товарний; 
-крамниця-склад, магазин-склад. 

<big>'''Торговельне приміщення'''</big> - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару; п. 26 ст.1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]
Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна (товару) визнається таке знищення або пошкодження, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку).( [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 617 ЦКУ)] 

<big>'''Момент набуття права власності на майно'''</big>
# Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
# Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 334 ЦКУ)].
<big>'''Договір роздрібної купівлі-продажу'''</big>- за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 698 ЦКУ)].

== Права покупця ==
<big>'''Згідно ст 4. Права та обов'язки споживачів'''</big> [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]
Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
<big>'''Згідно ст 17. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування'''</big> [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]

# За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
# Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

== Обов'язки покупця ==

* Перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації
* За необхідності звернутися до продавця за роз'ясненнями умов і правил користування товаром.
* Дотримуватися санітарних, протипожежні та інші вимоги. Не заходити в магазин в бруднити одяг, з тваринами, громіздкими предметами, не палити в торговому залі;?
* Проводити відбір продовольчих товарів без упаковки тільки за допомогою відповідного інвентарю;
* При вході в торговий зал самообслуговування з речами ставити до відома працівників торгового залу про аналогічні товарах, придбаних в іншому магазині;?
* Набирати товари тільки в інвентарну тару і зберігати касовий чек до виходу з торгового залу самообслуговування;?
* Відшкодовувати підприємству збитки за пошкоджені з його вини товари.
Таким чином законодавством України не передбачено обов'язку покупця відшкодувати вартість товару у зв’язку з випадковим його пошкодженням або знищенням. 

== Обовязки продавця ==
Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. 
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. 

== Ризик випадкового знищенням ==

# Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 323 ЦКУ)]
# Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ( ст 668 ЦКУ)]

== Висновки ==
Таким чином можна зробити наступні висновки:
# Доки товар знаходиться на території торговельного об'єкту він є власністю продавця й він зобов'язаний сприяти покупцеві у його намаганні придбати товар.
# Покупець набуває права власності на товар тільки після розрахунку та/або передачі йому товару. Він має право на вільний вибір найменування , асортименту товару, способу розрахунку за нього та захисту своїх прав.
# Відповідальність за збереження несе власник товару й доки покупець за нього не розрахувався він не зобов'язаний відшкодовувати її вартість продавцю при пошкодженні.
# Продавець зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання товару та сприяти покупцю у вільному виборі товарів та розрахунку за них.
# В разі якщо сталося випадкове знищення або пошкодження товару на території торговельного об'єкту (полиці, вітрині тощо) до того, як особа розрахувалась за придбану річ, отримала її й набула права власності продавець нічого не може вимагати від покупця. Сам факт пошкодження може бути зафіксовано продавцем .
# Покупець буде нести відповідальність лише у випадку, якщо він придбав товар . В решті випадків визначити обов'язок відшкодувати вартість може лише суд. Погрози та інші примушування з боку продавця можу тягнути відповідальність згідно чинного законодавства [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 (ст. 355 КК України)]
# Кожен покупець має право знати свої права та обов'язки, право на повагу честі та гідності,право на захист своїх законних інтересів у суді[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (Конституція України)]
# В разі вчинення тиску на покупця з боку продавця покупець може негайно звернутись за захистом своїх прав та інтересів до правоохоронних органів (поліції, прокуратури , суду)

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство

2018-08-06T07:57:41Z

Vladyslav.krut: внесення змін до порядку видачі землі , внесення змін в перелік НПА

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ЗУ “Про особисте селянське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1391-16 Наказ № 333 від 29.09.2016р. Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру]

== Документи, що посвідчують право на земельну частку (пай) ==
* сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією;
* свідоцтво про право на спадщину;
* посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
* рішення суду про визнання права на земельну частку (пай);
* трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 ст.ст.1.2 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"])

== Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). ==

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 ст.3 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"],
підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

== Куди звернутись ==

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають '''заяву''' про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) до відповідних органів. 
Такими органами є: 
# '''Якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту''' - до відповідної сільської, селищної, міської ради. 
# '''Якщо земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту''' - до Головного управління Держземгеокдастру у відповідній області (діє на підставі ст 15-1, 122 ЗК України та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1391-16 положення про відповідне Головне управління Держземгеокадастру] . 

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. 
За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)
( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 ст.3 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)")].

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2018-07-06T07:46:20Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]
# [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/D6E76505026C114EC225813100370781?OpenDocument Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київради від 20.04.2017 р. № 241/2463]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
# [http://www.osbb-inform.com.ua/2017/08/01/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96-%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0/ Стаття Віктора Кобилянського та Ольги Нікодімової « Передання землі у постійне користування співвласникам будинку - правові підстави]
== Прибудинкова територія ==

'''Прибудинкова територія''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Таким чином до прибудинкової території можна віднести не тільки земельну ділянку на якій розташовано сам будинок, а й тротуари та проїзди, ігрові майданчики, озеленені території, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів тощо. 

'''Земельний кодекс України''', а саме ст.. 42 зазначає що :«Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»
Тобто земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Для того, щоб отримати у власність земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення, яке оформити протоколом, у якому також зазначити відповідальну за цю процедуру особу. Як правило, це голова правління ОСББ (управдом).

== Порядок передачі земельної ділянки ==
Так як кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку , то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства наступним чином :

# Уповноважена особа ОСББ повинна подати до місцевої (сільської, селищної, міської) ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких указано бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Вимоги до графічних матеріалів у законодавстві відсутні, але на практиці доцільно використовувати (за можливості) кадастровий (черговий, зведений) план, викопіювання з детального плану території, генерального плану населеного пункту або ж роздруківку з державного земельного чи містобудівного кадастру. З таких матеріалів має бути чітко видно прив’язку до місцевості (адреси сусідніх будинків або кадастрові номери сусідніх ділянок). Бажану ділянку можна просто виділити кольором.
# Місцева рада в місячний строк розглядає клопотання й надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні(таку відмову можна оскаржити в судовому порядку).Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.У разі порушення радою місячного строку заявник може скористатися принципом мовчазної згоди: замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомити відповідну раду, додавши до повідомлення на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
# Після отримання дозволу здійснюється розроблення проекту землеустрою,Це можна здійснити у будь-якій землевпорядній організації.
# Наступний крок -погодження проекту землеустрою з територіальним органом Держгеокадастру й місцевим органом містобудування та архітектури, а також з суміжними землекористувачами. Дану дію теоретично повинні здійснювати працівники землевпорядної організації, однак на практиці це здійснює сам замовник проекту
# Державна реєстрація земельної ділянки в державному земельному кадастрі (її проведення забезпечує розробник проекту землеустрою, але фактично цим займаються самі замовники ).
# Проведення державної експертизи проекту землеустрою. У більшості випадків така експертиза не проводиться, оскільки не є обов’язковою (див. ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»). Але саме ваш проект може потрапити на вибіркову експертизу. Крім того, можливе проведення добровільної (на ваше замовлення) експертизи. Це може бути доцільним за наявності певних сумнівів у відповідності документації вимогам законодавства (почасти такі сумніви виникають не в замовника, а в місцевої ради; наявність позитивного висновку експертизи дозволяє вплинути на позицію депутатів).
# Затвердження проекту землеустрою місцевою радою. Закон відводить на це два тижні з дня отримання проекту землеустрою, але на практиці (з урахуванням періодичності скликання сесії ради) цей строк значно більший. Рішенням про надання земельної ділянки в користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються не лише затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але й надання її в постійне користування. Підставою відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів.
# Реєстрація права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За результатами буде отриманий витяг із Державного реєстру, який і підтверджуватиме наявність права постійного користування. Здійснються у відповідного державного реєстратора.)

== Перелік документів у випадку коли земельна ділянка є у власності міста: ==

* План земельної ділянки масштабу 1:500 з зазначеними межами, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями, виготовлений ліцензованою землевпорядною організацією.
* Довідка із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями видану відділом Держгеокадастру (оригінал).
* Письмова згода землекористувачів на ім’я міського голови щодо вилучення з користування земельної ділянки або її частини у разі долучення земельної ділянки (її частини) з земель цих землекористувачів (засвідчена нотаріально у поточному році).
* Акт приймання-передачі житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Копія наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про затвердження акту приймання – передачі житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Протокол установчих зборів про створення ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Протокол загальних зборів ОСББ про оформлення документів на земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
* Копія статуту ОСББ (засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. 
 

В той же час в деяких місцевостях можуть діяти підзаконні нормативно-правові акти, які будуть додатково встановлювати вимоги до оформлення прав на майно.
Так , у місті Києві діє Порядок щодо набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві. Згідно даного документу чітко визначено :

# Установлену форму клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визначено перелік додатків до нього:
# Графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки в масштабі не менш ніж 1:2000.
# Нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки/частини земельної ділянки, на припинення права користування земельною ділянкою/частиною земельної ділянки, на розірвання договору оренди земельної ділянки, надана в установленому законом порядку.
# Посвідчені в установленому порядку копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.
# Копії матеріалів технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, якщо вони розташовані на земельній ділянці, засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи (крім державних і комунальних підприємств).
# Копії документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (за наявності).
# Засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів (для юридичних осіб), витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (для юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців), копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України) (для фізичних осіб — підприємців), а для громадянина — копія документа, що посвідчує особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України).Довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника представляє вповноважена ним особа (у разі якщо клопотання подається представником).
# Визначено процедуру «проходження» документації (приймальня Київради із земельних питань, Департаменти містобудування та архітектури і земельних ресурсів КМДА, секретаріат та постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування) і функції кожного з органів.
# Визначено строки проведення тих чи інших дій.
# Установлено обмеження на відхилення реальної площі земельної ділянки від орієнтовної (зазначеної в дозволі на розробку проекту землеустрою) — не більш ніж 50 м2.
# Установлено вимоги до заяви на отримання адміністративної послуги — додаються (подається у ЦНАП із метою прийняття Київською міською радою рішення щодо надання земельної ділянки в користування), у тому числі перелік додатків до неї та підстави для її повернення без розгляду.
# Визначено вимоги до кадастрової справи.
== '''Деякі особливості законодавства''' ==

І наостанок ложка дьогтю – згідно нині діючих норм законодавства здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку досить складно практично не можливо, так як ч.2 ст. 42 Земельного кодексу України визначає право власності на земельну ділянку – прибудинкову територію як спільну сумісну власність усіх співвласників багатоквартирного будинку, що на практиці означає :
* Для отримання згоди на приватизацію необхідний дозвіл усіх 100% співвласників будинку. Якщо це більше, ніж 10-15 квартир, то отримати таку від кожного співвласника згоду буде досить складно.
* У ч.2 ст.. 42 ЗКУ не йде мова про об’єднання співвласників, а тільки про окремих осіб, тому до відповідної ради за дозволом доведеться звертатись усім співвласникам.
* У разі, якщо проектна документація на земельну ділянку все ж буде розроблена, то зареєструвати право власності на землю доведеться усім 100% співвласників.
* У разі зміни хоча б одного з співвласника ( купівля-продаж, спадщина, дарування, тощо) перереєстровувати право власності необхідно буде знову усім 100 % співвласників ( і старих і нових).
=== '''Можлива альтернатива''' ? ===
Альтернативою приватизації земельної ділянки є формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням.
Згідно зі статтею 791 Земельного кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера на підставі рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2018-07-06T07:35:24Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

== Нормативна база ==
# Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»
# Земельний кодекс України
# Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій
# Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»
# Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київради від 20.04.2017 р. № 241/2463
# Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
# Стаття Віктора Кобилянського та Ольги Нікодімової « Передання землі у постійне користування співвласникам будинку - правові підстави
== Прибудинкова територія ==

'''Прибудинкова територія''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Таким чином до прибудинкової території можна віднести не тільки земельну ділянку на якій розташовано сам будинок, а й тротуари та проїзди, ігрові майданчики, озеленені території, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів тощо. 

'''Земельний кодекс України''', а саме ст.. 42 зазначає що :«Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»
Тобто земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Для того, щоб отримати у власність земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення, яке оформити протоколом, у якому також зазначити відвічальну за цю процедуру особу. Як правило, це голова правління ОСББ (управдом).

== Порядок передачі земельної ділянки ==
Так як кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку , то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства наступним чином :

# Уповноважена особа ОСББ повинна подати до місцевої (сільської, селищної, міської) ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких указано бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Вимоги до графічних матеріалів у законодавстві відсутні, але на практиці доцільно використовувати (за можливості) кадастровий (черговий, зведений) план, викопіювання з детального плану території, генерального плану населеного пункту або ж роздруківку з державного земельного чи містобудівного кадастру. З таких матеріалів має бути чітко видно прив’язку до місцевості (адреси сусідніх будинків або кадастрові номери сусідніх ділянок). Бажану ділянку можна просто виділити кольором.
# Місцева рада в місячний строк розглядає клопотання й надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні(таку відмову можна оскаржити в судовому порядку).Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.У разі порушення радою місячного строку заявник може скористатися принципом мовчазної згоди: замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомити відповідну раду, додавши до повідомлення на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
# Після отримання дозволу здійснюється розроблення проекту землеустрою,Це можна здійснити у будь-якій землевпорядній організації.
# Наступний крок -погодження проекту землеустрою з територіальним органом Держгеокадастру й місцевим органом містобудування та архітектури, а також з суміжними землекористувачами. Дану дію теоретично повинні здійснювати працівники землевпорядної організації, однак на практиці це здійснює сам замовник проекту
# Державна реєстрація земельної ділянки в державному земельному кадастрі (її проведення забезпечує розробник проекту землеустрою, але фактично цим займаються самі замовники ).
# Проведення державної експертизи проекту землеустрою. У більшості випадків така експертиза не проводиться, оскільки не є обов’язковою (див. ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»). Але саме ваш проект може потрапити на вибіркову експертизу. Крім того, можливе проведення добровільної (на ваше замовлення) експертизи. Це може бути доцільним за наявності певних сумнівів у відповідності документації вимогам законодавства (почасти такі сумніви виникають не в замовника, а в місцевої ради; наявність позитивного висновку експертизи дозволяє вплинути на позицію депутатів).
# Затвердження проекту землеустрою місцевою радою. Закон відводить на це два тижні з дня отримання проекту землеустрою, але на практиці (з урахуванням періодичності скликання сесії ради) цей строк значно більший. Рішенням про надання земельної ділянки в користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються не лише затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але й надання її в постійне користування. Підставою відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів.
# Реєстрація права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За результатами буде отриманий витяг із Державного реєстру, який і підтверджуватиме наявність права постійного користування. Здійснються у відповідного державного реєстратора.)

== Перелік документів у випадку коли земельна ділянка є у власності міста: ==

* План земельної ділянки масштабу 1:500 з зазначеними межами, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями, виготовлений ліцензованою землевпорядною організацією.
* Довідка із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями видану відділом Держгеокадастру (оригінал).
* Письмова згода землекористувачів на ім’я міського голови щодо вилучення з користування земельної ділянки або її частини у разі долучення земельної ділянки (її частини) з земель цих землекористувачів (засвідчена нотаріально у поточному році).
* Акт приймання-передачі житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Копія наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про затвердження акту приймання – передачі житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Протокол установчих зборів про створення ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Протокол загальних зборів ОСББ про оформлення документів на земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
* Копія статуту ОСББ (засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
* Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. 
 

В той же час в деяких місцевостях можуть діяти підзаконні нормативно-правові акти, які будуть додатково встановлювати вимоги до оформлення прав на майно.
Так , у місті Києві діє Порядок щодо набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві. Згідно даного документу чітко визначено :

# Установлену форму клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визначено перелік додатків до нього:
# Графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки в масштабі не менш ніж 1:2000.
# Нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки/частини земельної ділянки, на припинення права користування земельною ділянкою/частиною земельної ділянки, на розірвання договору оренди земельної ділянки, надана в установленому законом порядку.
# Посвідчені в установленому порядку копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.
# Копії матеріалів технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, якщо вони розташовані на земельній ділянці, засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи (крім державних і комунальних підприємств).
# Копії документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (за наявності).
# Засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів (для юридичних осіб), витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (для юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців), копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України) (для фізичних осіб — підприємців), а для громадянина — копія документа, що посвідчує особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України).Довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника представляє вповноважена ним особа (у разі якщо клопотання подається представником).
# Визначено процедуру «проходження» документації (приймальня Київради із земельних питань, Департаменти містобудування та архітектури і земельних ресурсів КМДА, секретаріат та постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування) і функції кожного з органів.
# Визначено строки проведення тих чи інших дій.
# Установлено обмеження на відхилення реальної площі земельної ділянки від орієнтовної (зазначеної в дозволі на розробку проекту землеустрою) — не більш ніж 50 м2.
# Установлено вимоги до заяви на отримання адміністративної послуги — додаються (подається у ЦНАП із метою прийняття Київською міською радою рішення щодо надання земельної ділянки в користування), у тому числі перелік додатків до неї та підстави для її повернення без розгляду.
# Визначено вимоги до кадастрової справи.
== '''Деякі особливості законодавства''' ==

І наостанок ложка дьогтю – згідно нині діючих норм законодавства здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку досить складно практично не можливо, так як ч.2 ст. 42 Земельного кодексу України визначає право власності на земельну ділянку – прибудинкову територію як спільну сумісну власність усіх співвласників багатоквартирного будинку, що на практиці означає :
* Для отримання згоди на приватизацію необхідний дозвіл усіх 100% співвласників будинку. Якщо це більше, ніж 10-15 квартир, то отримати таку від кожного співвласника згоду буде досить складно.
* У ч.2 ст.. 42 ЗКУ не йде мова про об’єднання співвласників, а тільки про окремих осіб, тому до відповідної ради за дозволом доведеться звертатись усім співвласникам.
* У разі, якщо проектна документація на земельну ділянку все ж буде розроблена, то зареєструвати право власності на землю доведеться усім 100% співвласників.
* У разі зміни хоча б одного з співвласника ( купівля-продаж, спадщина, дарування, тощо) перереєстровувати право власності необхідно буде знову усім 100 % співвласників ( і старих і нових).
=== '''Можлива альтернатива''' ? ===
Альтернативою приватизації земельної ділянки є формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням.
Згідно зі статтею 791 Земельного кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера на підставі рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2018-07-06T06:23:05Z

Vladyslav.krut: редагування сторінки

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2018-07-05T13:54:16Z

Vladyslav.krut: новостворена стаття

Перелік документів у випадку коли земельна ділянка є у власності міста:

План земельної ділянки масштабу 1:500 з зазначеними межами, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями, виготовлений ліцензованою землевпорядною організацією.
Довідка із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями видану відділом Держгеокадастру (оригінал).
Письмова згода землекористувачів на ім’я міського голови щодо вилучення з користування земельної ділянки або її частини у разі долучення земельної ділянки (її частини) з земель цих землекористувачів (засвідчена нотаріально у поточному році).
Акт приймання-передачі житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
Копія наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про затвердження акту приймання – передачі житлового будинку з балансу ЛКП на баланс ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
Протокол установчих зборів про створення ОСББ (копія засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
Протокол загальних зборів ОСББ про оформлення документів на земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Копія статуту ОСББ (засвідчена підписом та печаткою голови ОСББ).
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна

2017-09-29T12:41:14Z

Vladyslav.krut: створення нової статті

== Нормативна база ==

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page4 Сімейний Кодекс України] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-2006-%D0%BF Постанова КМУ від 24 січня 2006 р. N 45 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 - "Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"] 
[http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2015_2_50 Інститут припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям дитиною права власності на нерухоме майно. Стаття Мельник Марії Богданівни, аспірантки Інституту законодавства Верховної Ради України.]

== Загальні положення законодаства ==
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 
Згідно ст. 181 Сімейного Кодексу батьки самостійно визначають спосіб виконання свого обов'язку по утриманню дитини. 
Цей обов’ок може припинятися раніше, ніж дитина досягла повноліття, наприклад, у разі смерті дитини або платника аліментів чи оголошення їх померлими. 
==== Звільнення від обов'язку сплачувати аліменти ====
Суд може звільнити батьків від обов'язку утримувати дитину, якщо її дохід набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби. 
==== Зміна розміру аліментів ====
Розмір аліментів з часом може бути зменшено або збільшено у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я платника або одержувача аліментів, а також у разі народження у платника інших дітей інших дітей.Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти. 
Нерідко у платника аліментів з різних причин виникає заборгованість по їх сплаті .Звільнення від сплати заборгованості платника аліментів допускається за наявності у нього тяжкої хвороби, що перешкоджала таким виплатам, або іншими обставинами, безпосередньо пов’заними з платником, а не у зв’зку з їх сплатою наперед. 
В разі, якщо один з батьків не проживає з дитиною під час перебування в шлюбі, після розлучення, виникає право на отримання аліментних платежів на утримання дитини та відшкодування додаткових витрат, пов'язаних з її утриманням. Для забезпечення реалізації даного права та ліквідації заборгованості по сплаті аліментних платежів батьки можуть класти договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна. Даний договір належить до сімейно-правових договорів, оскільки його укладення та виконання породжують правові наслідки, передбачені нормами сімейного законодавства: припинення права на аліменти для дитини у зв’яку з передачею права власності на нерухоме майно. 
== Особливості договору про припинення права на аліменти у звязку з передачею нерухомого майна ==
Договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна укладається '''в письмовій формі та нотаріально посвідчується'''. 
Предметом договору є аліменти, тобто грошова сума, яку повинен виплачувати в обов’язковому порядку один із батьків на виховання і утримання дитини, і нерухомість, що належить на праві приватної власності особисто або сумісно платнику аліментів. 
Договір може бути складений як до розгляду справи про призначення аліментів, так і після. Якщо такий договір укладений після прийняття судом рішення про призначення аліментів то його можна розглядати тільки як один з способів виконання такого рішення . Батьки можуть передати право власності тільки на те нерухоме майно, яке належить їм особисто. В разі, якщо у подружжя або колишніх членів подружжя наявне майно яке перебуває у спільній сумісній власності та індивідуально не визначене, то попередньо доцільно укласти договір про поділ майна подружжя з визначенням часток між подружжям. Після реєстрації права власності кожного з подружжя можна укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно 
==== Види майна ====
Види майна , яке можна передати за цим договором - все майно , що передбачене ст. 181 ЦК України, де зазначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До нерухомих речей належать: земля, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення. 
Даний договір укладається за обов'язкової згоди органу опіки та піклування. 
Передача майна відбувається на користь дитини або дитини і того з батьків з ким дитина проживає. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації. 
==== Суб'єкти договору ====
Догорів укладається укладається між батьками. Якщо дитина досягла 14-річного віку, вона бере участь в укладенні цього договору. 
==== Інші особливості ====
* На отримане за даним договором майно не можна накладати стягнення і воно не може бути відчужене до досягнення дитиною повноліття без згоди органу опіки та піклування. 
* Також передача такого майна не звільняє члена подружжя, який передав таке майно від обов'язку нести додаткові витрати на утримання дитини. 
* Даний договір може бути розірваний шляхом подачі позовної заяви до суду в разі невиконання одним з батьків своїх обов'язків щодо належного утримання дитини. В такій ситуації позивачем буде той з батьків, що передав майно за договором, а відповідачем- той, з яким проживає дитина
.

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця

2017-09-12T12:02:58Z

Vladyslav.krut: посилання на закон

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0427-16 Наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2016 № 784/5 «Про затвердження Порядку функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.03.2016 за № 427/28557]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України 18 листопада 2016 року №3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/523-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523-р “Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг"]

== Порядок реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ==
Для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів ( ст. 18 п. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців":
# заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; форма 12
# ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Якщо документи подаються особисто, заявник пред’являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання.
У разі подання документів представником, крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі, представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.
Забороняється вимагати додаткові документи для проведення реєстраційних дій, якщо вони не передбачені статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".
Якщо документи подаються особисто, заявник пред'являє свій паспорт громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання. Якщо документи подаються представником - документ, що засвідчує повноваження (довіреність, доручення тощо) та документ що підтверджує особу.
=== Спосіб подання документів, необхідних для отримання адміністративної послуги ===
# У паперовій формі документи подаються заявником особисто або поштовим відправленням.
# В електронній формі документи подаються через портал електронних сервісів. 
При подачі документа для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця складається опис, копія якого надсилається заявнику або надається йому особисто з відміткою про дату надходження. 
В журналі обліку реєстраційних дій робиться відмітка з датою подачі підприємцем документів для реєстрації припинення підприємницької діяльності. 
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (частина третя статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців")
'''Строк надання адміністративної послуги''' Державна реєстрація проводиться за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації протягом 24 годин з дати подання документів (стаття 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців").
Зупинення розгляду документів здійснюється у строк, встановлений для державної реєстрації. 
'''Строк зупинення розгляду документів''', поданих для державної реєстрації, становить 15 календарних днів з дати їх подання. 
'''Результат надання послуги''': повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем (стаття 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"). 
Результати надання адміністративної послуги у сфері державної реєстрації оприлюднюються на порталі електронних сервісів та доступні для їх пошуку за кодом доступу.
У разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації, повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення. 
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (частина третя статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"). 
Необхідно враховувати, що реєстрація припинення підприємницької діяльності не позбавляє необхідності пройти перевірку у органах ДФС, Пенсійному Фонді тощо, а сам факт оприлюднення реєстрації припинення підприємницької діяльності послужить підставою для позапланової перевірки.

[[Категорія: Доробити]]

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця

2017-06-20T08:35:15Z

Vladyslav.krut: новостворена стаття

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0427-16 Наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2016 № 784/5 «Про затвердження Порядку функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.03.2016 за № 427/28557]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України 18 листопада 2016 року №3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/523-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523-р “Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг"]

== Порядок реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ==
Для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів ( ст. 18 п. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців":
# заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; форма 12
# ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Якщо документи подаються особисто, заявник пред’являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання.
У разі подання документів представником, крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі, представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.
Забороняється вимагати додаткові документи для проведення реєстраційних дій, якщо вони не передбачені статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".
Якщо документи подаються особисто, заявник пред'являє свій паспорт громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання. Якщо документи подаються представником - документ, що засвідчує повноваження (довіреність, доручення тощо) та документ що підтверджує особу.
=== Спосіб подання документів, необхідних для отримання адміністративної послуги ===
# У паперовій формі документи подаються заявником особисто або поштовим відправленням.
# В електронній формі документи подаються через портал електронних сервісів. 
При подачі документа для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця складається опис, копія якого надсилається заявнику або надається йому особисто з відміткою про дату надходження. 
В журналі обліку реєстраційних дій робиться відмітка з датою подачі підприємцем документів для реєстрації припинення підприємницької діяльності. 
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (частина третя статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців")
Строк надання адміністративної послуги Державна реєстрація проводиться за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації протягом 24 годин з дати подання документів ст. 26.
Зупинення розгляду документів здійснюється у строк, встановлений для державної реєстрації. 
'''Строк зупинення розгляду документів''', поданих для державної реєстрації, становить 15 календарних днів з дати їх подання. 
'''Результат надання послуги''': повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем (стаття 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"). 
Результати надання адміністративної послуги у сфері державної реєстрації оприлюднюються на порталі електронних сервісів та доступні для їх пошуку за кодом доступу.
У разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації, повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення. 
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (частина третя статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"). 
Необхідно враховувати, що реєстрація припинення підприємницької діяльності не позбавляє необхідності пройти перевірку у органах ДФС, Пенсійному Фонді тощо, а сам факт оприлюднення реєстрації припинення підприємницької діяльності послужить підставою для позапланової перевірки.

Права та обов'язки особи у зв'язку з випадковим пошкодженням або знищенням нею товару на території торгівельного об'єкту

2017-04-04T13:00:27Z

Vladyslav.krut:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Постанова КМУ від 15.06.2006 р. №833 “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів”]

== Загальні положення ==

<big>'''Пункт продажу товарів (торгівельний об'єкт)'''</big> згідно розділу XII ПКУ — це: 
* магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
* кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;
* автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
* лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання — фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;
* стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;
* фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;
* оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

<big>'''Торговельними об'єктами'''</big> у сфері роздрібної торгівлі, відповідно до п. 7 Правил №833, є: 
магазин, який може бути:
* продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією);
* універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);
* з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);
павільйон; 
кіоск, ятка; 
палатка, намет; 
лоток, рундук; 
склад товарний; 
крамниця-склад, магазин-склад. 
<big>'''Торговельне приміщення'''</big> - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару; п. 26 ст.1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]
Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна (товару) визнається таке знищення або пошкодження, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку).( [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 617 ЦКУ)] 
<big>'''Момент набуття права власності на майно'''</big>
# Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
# Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 334 ЦКУ)].
<big>'''Договір роздрібної купівлі-продажу'''</big>- за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 698 ЦКУ)].

== Права покупця ==
<big>'''Згідно ст 4. Права та обов'язки споживачів'''</big> [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]
Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
<big>'''Згідно ст 17. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування'''</big> [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]

# За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
# Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

== Обов'язки покупця ==

* Перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації
* За необхідності звернутися до продавця за роз'ясненнями умов і правил користування товаром.
* Дотримуватися санітарних, протипожежні та інші вимоги. Не заходити в магазин в бруднити одяг, з тваринами, громіздкими предметами, не палити в торговому залі;?
* Проводити відбір продовольчих товарів без упаковки тільки за допомогою відповідного інвентарю;
* При вході в торговий зал самообслуговування з речами ставити до відома працівників торгового залу про аналогічні товарах, придбаних в іншому магазині;?
* Набирати товари тільки в інвентарну тару і зберігати касовий чек до виходу з торгового залу самообслуговування;?
* Відшкодовувати підприємству збитки за пошкоджені з його вини товари.
Таким чином законодавством України не передбачено обов'язку покупця відшкодувати вартість товару у зв’язку з випадковим його пошкодженням або знищенням. 

== Обовязки продавця ==
Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. 
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. 

== Ризик випадкового знищенням ==

# Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 323 ЦКУ)]
# Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ( ст 668 ЦКУ)]

== Висновки ==
Таким чином можна зробити наступні висновки:
# Доки товар знаходиться на території торговельного об'єкту він є власністю продавця й він зобов'язаний сприяти покупцеві у його намаганні придбати товар.
# Покупець набуває права власності на товар тільки після розрахунку та/або передачі йому товару. Він має право на вільний вибір найменування , асортименту товару, способу розрахунку за нього та захисту своїх прав.
# Відповідальність за збереження несе власник товару й доки покупець за нього не розрахувався він не зобов'язаний відшкодовувати її вартість продавцю при пошкодженні.
# Продавець зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання товару та сприяти покупцю у вільному виборі товарів та розрахунку за них.
# В разі якщо сталося випадкове знищення або пошкодження товару на території торговельного об'єкту (полиці, вітрині тощо) до того, як особа розрахувалась за придбану річ, отримала її й набула права власності продавець нічого не може вимагати від покупця. Сам факт пошкодження може бути зафіксовано продавцем .
# Покупець буде нести відповідальність лише у випадку, якщо він придбав товар . В решті випадків визначити обов'язок відшкодувати вартість може лише суд. Погрози та інші примушування з боку продавця можу тягнути відповідальність згідно чинного законодавства [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 (ст. 355 КК України)]
# Кожен покупець має право знати свої права та обов'язки, право на повагу честі та гідності,право на захист своїх законних інтересів у суді[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (Конституція України)]
# В разі вчинення тиску на покупця з боку продавця покупець може негайно звернутись за захистом своїх прав та інтересів до правоохоронних органів (поліції, прокуратури , суду)

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Суди]]

Права та обов'язки особи у зв'язку з випадковим пошкодженням або знищенням нею товару на території торгівельного об'єкту

2017-03-29T08:16:41Z

Vladyslav.krut: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon0.rada...

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Постанова КМУ від 15.06.2006 р. №833 “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів”]

== Загальні положення ==

<big>'''Пункт продажу товарів (торгівельний об'єкт)'''</big> згідно розділу XII ПКУ — це: 
* магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
* кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;
* автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
* лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання — фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;
* стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;
* фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;
* оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

<big>'''Торговельними об'єктами'''</big> у сфері роздрібної торгівлі, відповідно до п. 7 Правил №833, є: 
магазин, який може бути:
* продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією);
* універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);
* з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);
павільйон; 
кіоск, ятка; 
палатка, намет; 
лоток, рундук; 
склад товарний; 
крамниця-склад, магазин-склад. 
<big>'''Торговельне приміщення'''</big> - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару; п. 26 ст.1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]
Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна (товару) визнається таке знищення або пошкодження, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку).( [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 617 ЦКУ)] 
<big>'''Момент набуття права власності на майно'''</big>
# Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
# Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 334 ЦКУ)].
<big>'''Договір роздрібної купівлі-продажу'''</big>- за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 698 ЦКУ)].

== Права покупця ==
<big>'''Згідно ст 4. Права та обов'язки споживачів'''</big> [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]
Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
<big>'''Згідно ст 17. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування'''</big> [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ “Про захист прав споживачів”]

# За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
# Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

== Обов'язки покупця ==

* Перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації
* За необхідності звернутися до продавця за роз'ясненнями умов і правил користування товаром.
* Дотримуватися санітарних, протипожежні та інші вимоги. Не заходити в магазин в бруднити одяг, з тваринами, громіздкими предметами, не палити в торговому залі;?
* Проводити відбір продовольчих товарів без упаковки тільки за допомогою відповідного інвентарю;
* При вході в торговий зал самообслуговування з речами ставити до відома працівників торгового залу про аналогічні товарах, придбаних в іншому магазині;?
* Набирати товари тільки в інвентарну тару і зберігати касовий чек до виходу з торгового залу самообслуговування;?
* Відшкодовувати підприємству збитки за пошкоджені з його вини товари.
Таким чином законодавством України не передбачено обов'язку покупця відшкодувати вартість товару у зв’язку з випадковим його пошкодженням або знищенням. 

== Обовязки продавця ==
Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. 
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. 

== Ризик випадкового знищенням ==

# Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ст. 323 ЦКУ)]
# Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ( ст 668 ЦКУ)]

== Висновки ==
Таким чином можна зробити наступні висновки:
# Доки товар знаходиться на території торговельного об'єкту він є власністю продавця й він зобов'язаний сприяти покупцеві у його намаганні придбати товар.
# Покупець набуває права власності на товар тільки після розрахунку та/або передачі йому товару. Він має право на вільний вибір найменування , асортименту товару, способу розрахунку за нього та захисту своїх прав.
# Відповідальність за збереження несе власник товару й доки покупець за нього не розрахувався він не зобов'язаний відшкодовувати її вартість продавцю при пошкодженні.
# Продавець зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання товару та сприяти покупцю у вільному виборі товарів та розрахунку за них.
# В разі якщо сталося випадкове знищення або пошкодження товару на території торговельного об'єкту (полиці, вітрині тощо) до того, як особа розрахувалась за придбану річ, отримала її й набула права власності продавець нічого не може вимагати від покупця. Сам факт пошкодження може бути зафіксовано продавцем .
# Покупець буде нести відповідальність лише у випадку, якщо він придбав товар . В решті випадків визначити обов'язок відшкодувати вартість може лише суд. Погрози та інші примушування з боку продавця можу тягнути відповідальність згідно чинного законодавства [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 (ст. 355 КК України)]
# Кожен покупець має право знати свої права та обов'язки, право на повагу честі та гідності,право на захист своїх законних інтересів у суді[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (Конституція України)]
# В разі вчинення тиску на покупця з боку продавця покупець може негайно звернутись за захистом своїх прав та інтересів до правоохоронних органів (поліції, прокуратури , суду)
[[Категрія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категрія:Відшкодування шкоди]]

Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я

2016-12-27T15:01:50Z

Vladyslav.krut:

== Законодавство України : ==
# Конституція України;
# Цивільний Кодекс України;
# Закон України "Про охорону здоров'я;
# Закон України "Про інформацію";
# Закон України "Про звернення громадян;
# Закон України "Про інформацію";
# Закон України "Про звернення громадян";
# Закон України "Про захист прав споживачів";
# Наказ МОЗ України від 01.10.2015 № 638 "Про внесення змін до Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров'я України".

== Права пацієнта ==
* право на медичні профілактичні заходи (ст. 49 Конституції України, ст. 283, ч. 4 ст. 286 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст. 6, 10, п. "а", "б" ст. 10, ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на доступність у галузі охорони здоров’я (ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України, ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 4, ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на медичну інформацію (ч. 3 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ст. 285, 302 Цивільного кодексу України, п. "е" ст. 6, ст. 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я").
Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я.
'''Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного.'''
Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.
Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.
У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
Право на інформацію про стан свого здоров’я є важливою передумовою для отримання пацієнтом медичної допомоги, оскільки саме від об’єктивно отриманої інформації залежить подальше прийняття пацієнтом рішення щодо лікування.
Для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна інформована згода пацієнта.
У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.
'''Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.'''
* право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання (ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 3,4, 5 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 42, 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на свободу вибору в галузі охорони здоров’я, а саме: 1) право на вільний вибір лікаря; 2) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; 3) право на вибір закладу охорони здоров’я; 4) право на заміну лікаря; 5) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України (ч. 2 ст. 284, ст. 633 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35, ст. 36, 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
Стаття 38 Основ визначає, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.
Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Також, згідно з частиною першою статті 34 Основ лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров’я чи його підрозділу. Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.
* право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників.
право на медичну таємницю (ч. 1, 2 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ч. 4 ст. 285, ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1, 40, п. "г" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
Згідно зі статтею 286 Цивільного кодексу України та статті 391 Основ фізична особа (пацієнт) має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
'''Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
'''Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.
Таємниця про стан здоров’я відноситься до персональних даних (інформація про особу), які охороняються Законом (згідно зі статтею 23 Закону України "Про інформацію").
Таким чином, пацієнт може бути впевнений у конфіденційності не лише діагнозу, але й самого факту звернення до лікаря, що певною мірою є гарантією особи на приватне життя.
* право на якісну медичну допомогу (ч. 1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на безпечну медичну допомогу (ч.1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на інновації, а саме: 1) право на медико-біологічний експеримент; 2) право на репродуктивні технології; 3) право на донорство; 4) право на терапевтичне клонування; 5) право на корекцію (зміну) статі (ч. 3 ст. 28 Конституції України, ч. 3, 7 ст. 281, ч. 4 ст. 289, ч. 1 ст. 290 Цивільного кодексу України, ст. 45, 47, 48, 51 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на попередження за можливістю страждань і болю (ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України, ч. 2 ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 6, 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на індивідуальний підхід до лікування (п. "д" ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 38, ч. 3 ст. 39, ч. 3 ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* '''право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я (ст. 40 Конституції України, п. "і" ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я")''';
* право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю (ч. 1 ст. 3 Конституції України, ч. 1 ст. 22, ст. 23, 906, ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1168, 1195 - 1203, 1209 Цивільного кодексу України, п "і", "ї" ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги (ст. 3, 21, 27, ч. 1, 2 ст. 28, ст. 64, 68 Конституції України, ст. 281, 297 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я (ст. 21, ч. 2, 3 ст. 22, ч. 2 ст. 24 Конституції України, п. "и" ст. 6, ст. 9 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"). Між тим, разом з правами, держава встановлює й певні обов’язки від осіб в галузі охорони здоров’я.

== Порядок заміни лікаря ==
Якщо ж пацієнт бажає заміни лікуючого лікаря, на що він має повне право, то тут має бути дотримано певної процедури. Пацієнт, який не бажає продовжувати лікування у конкретного лікаря, повинен звернутися з відповідною письмовою заявою на ім’я головного лікаря закладу охорони здоров’я. Заява обов’язково має містити таку інформацію: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, суть прохання з обґрунтуванням необхідності заміни лікаря. Заява має бути підписана пацієнтом із зазначенням дати. Керівник лікувального закладу зобов’язаний відреагувати на таке звернення.Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Враховуючи особливість такого звернення пацієнта, заміну лікуючого лікаря, залежно від обставин бажано здійснити у термін, що не перевищує 15 днів. Пацієнт має право на отримання всієї інформації щодо стану його здоров’я, у т. ч. має право знайомитися з медичною документацією та іншими документами, що стосуються його лікування. Тому лікар не має права відмовити пацієнту, зокрема в ознайомленні з медичною картою.

== Оскарження неправомірних рішень медичних працівників, закладів охорони здоров'я ==

Щоб скористатися правом на оскарження неправомірних рішень медичних працівників і отримати відшкодування, пацієнтові необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між діями медичного працівника та настанням негативних наслідків у пацієнта, заподіянням шкоди його здоров’ю. Право на відшкодування заподіяної здоров’ю пацієнта шкоди у переважній більшості випадків реалізується у судовому провадженні.
Пацієнту необхідно звернутись до керівника закладу охорони здоров’я - до головного лікаря, зареєструвавши звернення у секретаря(канцелярії).Окрім головного лікаря посадовими особами закладу охорони здоров'я є завідувач відділенням, та заступник головного лікаря з медичної роботи. Скарга пацієнта оформлюється у письмовій формі і повинна містити прізвище головного лікаря медичного закладу, повну назву закладу охорони здоров'я та його адресу, прізвище, ім'я, по-батькові пацієнта та його адресу. У тексті звернення необхідно вказати крім свого прізвища ім'я та по-батькові також ім'я і посаду лікаря, безпосередньо сам текст скарги повинен містити претензії до тієї чи іншої особи викладені тактовно і законодавчо правильно. Чим грамотніше складена скарга, тим більше шансів на те, що її розглянуть. Найкраще, якщо претензії будуть підкріплені переліком прав та законів, які, на думку пацієнта, порушувалися при наданні медичних послуг, а також скарга може підкріплюватися відповідними дублікатами документів, які вказують на надання необхідного лікування. На зареєстровану скаргу посадові особи закладу охорони здоров'я повинні надати письмову відповідь. Як правило, на даному етапі вирішується більшість проблем.
Скарги на головного лікаря та заклад охорони здоров'я розглядаються управлінням охорони здоров'я міста , області, а також Міністерством охорони здоров'я. Для підготовки скарги необхідно дізнатися повну офіційну назву органу, що здійснює контроль діяльності медичних закладів. Скарга повинна бути викладена у письмовій формі з дотриманням правил діловодства. Найкращі наслідки розгляд має колективна скарга, для чого необхідно знайти пацієнтів з аналогічними проблемами.
Ступені оскарження дій медичних працівників :
1) головний лікар закладу охорони здоров’я;
2) управління охорони здоров’я міста;
3) обласне управління охорони здоров’я,
4) Міністерство охорони здоров’я України.

В разі звернення до МОЗ України необхідно пам'ятати, що звернення не приймається до розгляду, якщо:
# порушене у зверненні питання не належить до компетенції МОЗ України;
# звернення оформлено з порушенням ст. 5 Закону України "Про звернення громадян";
# звернення містить нецензурну лексику або образи, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі.

Ще один спосіб захисту - звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів. Таке звернення можливе, якщо відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на: отримання якісних і безпечних послуг; повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги; відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.

В разі, якщо на жодному з етапів не досягнуто позитивних результатів, залишається звернення до суду з відповідною скаргою.

==== Телефони "гарячої лінії" ====
Відповідно до наказу МОЗ України № 292 від 10.04.2013 р. "Про модернізацію роботи системи телефонної "гарячої лінії" МОЗ України" та з метою забезпечення оперативного реагування на звернення громадян в МОЗ діє телефонна "гаряча лінія" щоденно (з 9.00 до 18.00 години, у п'ятницю до 16.45, перерва з 13.00 до 14.00), окрім вихідних та святкових днів"
Телефон безкоштовної "гарячої лінії": 0-800-801-333.

Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я

2016-12-20T14:21:15Z

Vladyslav.krut: Створена сторінка: Законодавство України : 1. Конституція України 2. Закон України "Про охорону здоров'я" 3. З...

Законодавство України :
1. Конституція України
2. Закон України "Про охорону здоров'я"
3. Закон України "Про інформацію"
3. Закон України "Про звернення громадян"
4. Наказ МОЗ України від 01.10.2015 № 638 "Про внесення змін до Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров'я України".
Кожен пацієнт, який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій, пацієнт також вправі вимагати заміни лікаря.
Якщо ж пацієнт бажає заміни лікуючого лікаря, на що він має повне право, то тут має бути дотримано певної процедури. Пацієнт, який не бажає продовжувати лікування у конкретного лікаря, повинен звернутися з відповідною письмовою заявою на ім’я головного лікаря закладу охорони здоров’я. Заява обов’язково має містити таку інформацію: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, суть прохання з обґрунтуванням необхідності заміни лікаря. Заява має бути підписана пацієнтом із зазначенням дати. Керівник лікувального закладу зобов’язаний відреагувати на таке звернення.Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Враховуючи особливість такого звернення пацієнта, заміну лікуючого лікаря, залежно від обставин бажано здійснити у термін, що не перевищує 15 днів. Пацієнт має право на отримання всієї інформації щодо стану його здоров’я, у т. ч. має право знайомитися з медичною документацією та іншими документами, що стосуються його лікування. Тому лікар не має права відмовити пацієнту, зокрема в ознайомленні з медичною картою.
Щоб скористатися правом на оскарження неправомірних рішень медичних працівників і отримати відшкодування, пацієнтові необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між діями медичного працівника та настанням негативних наслідків у пацієнта, заподіянням шкоди його здоров’ю. Право на відшкодування заподіяної здоров’ю пацієнта шкоди у переважній більшості випадків реалізується у судовому провадженні.
Пацієнту необхідно звернутитсь до до керівника закладу охорони здоров’я - до головного лікаря. Скарга пацієнта оформлюється у письмовій формі і повинна містити прізвище головного лікаря медичного закладу, повну назву закладу охорони здоров'я та його адресу, прізвище, ім'я, по-батькові пацієнта та його адресу. У тексті звернення необхідно вказати крім свого прізвища ім'я та по-батькові також ім'я і посаду лікаря, безпосередньо сам текст скарги повинен містити претензії до тієї чи іншої особи викладені тактовно і законодавчо правильно. Чим грамотніше складена скарга, тим більше шансів на те, що її розглянуть. Найкраще, якщо претензії будуть підкріплені переліком прав та законів, які, на думку пацієнта, порушувалися при наданні медичних послуг, а також скарга може підкріплюватися відповідними дублікатами документів, які вказують на надання необхідного лікування.
Також можна звернутись до управління охорони здоров’я. Щоб написати скаргу на головного лікаря необхідно дізнатися повну офіційну назву органу, що здійснює контроль діяльності медичних закладів у районі. Скарга повинна бути викладена у письмовій формі з дотриманням правил діловодства. найкращі наслідки розгляд має колективна скарга, для чого необхідно знайти пацієнтів з аналогічними проблемами.
ще один спосіб захисту - звернення до інспекції з питань захисту прав споживачів. таке звернення можливе, якщо відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на: отримання якісних і безпечних послуг; повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги; відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.
Ступені оскарження дій медичних працівників :
1) головний лікар закладу охорони здоров’я;
2) управління охорони здоров’я міста;
3) обласне управління охорони здоров’я,
4) Міністерство охорони здоров’я України.
Телефони "гарячої лінії"
Відповідно до наказу МОЗ України № 292 від 10.04.2013 р. "Про модернізацію роботи системи телефонної "гарячої лінії" МОЗ України" та з метою забезпечення оперативного реагування на звернення громадян в МОЗ діє телефонна "гаряча лінія" щоденно (з 9.00 до 18.00 години, у п'ятницю до 16.45, перерва з 13.00 до 14.00), окрім вихідних та святкових днів"
'''Телефон "гарячої лінії": 0-800-801-333.'''

Порядок укладення та розірвання шлюбного договору. Визнання недійсним шлюбного договору

2016-12-20T13:51:54Z

Vladyslav.krut: Створена сторінка: == Законодавчі акти : == 1. Сімейний кодекс України. 2. Цивільний кодекс України. '''Шлюбний...

== Законодавчі акти : ==
1. Сімейний кодекс України.
2. Цивільний кодекс України.
'''Шлюбний договір''' укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується.
'''Дія шлюбного договору''' :якщо шлюбний договір укладено подружжям, то він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення; якщо шлюбний договір укладається сторонами, які лише мають намір одружитися (є нареченими), то він вважається правочином з відкладальною умовою і почне діяти лише з моменту реєстрації шлюбу.
Зміна шлюбного договору :шлюбний договір може бути змінений на вимогу одного з подружжя за рішенням суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси непрацездатних дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
Основний зміст шлюбного договору - це визначення правового режиму майна подружжя. Дружина і чоловік можуть змінити режим як роздільного та і спільного майна. Подружжя також можуть обмежити дію режиму спільності майна на окремі предмети, що входять до складу спільного майна дружини і чоловіка, передбачивши, наприклад що вклади внесені у банківські установи на ім’я одного з подружжя, належать кожному з них, або що речі для професійних занять будуть приватною власністю того з подружжя, предметом професійної діяльності якого вони є. Шлюбний договір може передбачати способи участі подружжя у доходах одне одного, порядок витрат дружини і чоловіка, розмір їх часток у спільному майні у разі розлучення, порядок погашення боргів. Дружина та чоловік можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Умови шлюбногшо договору можуть бути щзмінені за взаємною згодою членів подружжя
Шлюбний договір може бути визнано недійсним повністю або частково за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Той з подружжя, хто пред’явив позов, має довести наявність таких підстав.істотні обставини - це обставини, наявність яких істотно порушує інтереси того з подружжя, хто пред’явив позов, а також неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей. Для розірвання шлюбного договору необхідне пред’явлення перетворювального позову. Якщо шлюбний договір визнано недійсним частково, в решті частин він збереже свою дію. Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо є можливість припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини

Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок

2016-12-20T13:35:34Z

Vladyslav.krut: Створена сторінка: == Законодаство України ==: 1. Земельний кодекс України 2. Закон України «Про державний ко...

== Законодаство України ==:
1. Земельний кодекс України
2. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»
3. Закон України «Про охорону земель»
4. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»
Нормативно-правові акти, якими регламентується видача документа дозвільного характеру:
Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 №1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2005 №70/10350 «Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок»
'''Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок''' - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.
Власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту. Дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється у межах однієї і тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.
Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, Держсільгоспінспекція України відмовляє у видачі дозволу. Відповідно до п. «з» ст. 25, ст. 26 Закону України «Про землеустрій» робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель мають право розробляти юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.
Документи для отримання дозволу:
* копія правовстановлюючого документу на земельну ділянку;
* рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою;
* копія договору на виконання земляних робіт та довідка про наявність машин і механізмів;
* копії установчих документів суб’єкта господарювання-виконавця робіт по зняттю та переміщенню ґрунту;
* відомості про подальше використання ґрунтового покриву;
* копія агрохімічного паспорту земельної ділянки;
* матеріали ґрунтових обстежень земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки;
* картосхема розташування земельної ділянки;
* топографічний план земельної ділянки;
* генеральний план будівництва;
* зобов’язання організації на зберігання ґрунту;
* копія наказу про призначення особи, відповідальної за зняття та перенесення ґрунту;
* заявка на розробку робочого проекту землеустрою;
* завдання на розробку проекту землеустрою;
* технічні умови земельної ділянки.
Заява про видачу дозволу та додані до неї матеріали розглядаються у термін не більш як 30 календарних днів із дня їх одержання. У разі необхідності проведення обстеження значних площ земельних ділянок, на яких планується провести зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), термін розгляду заяви може бути продовжено за письмовою згодою заявника, але не більше ніж на 10 календарних днів. За результатами розгляду матеріалів відповідний орган Держсільгоспінспекції України видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу вказаний орган письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови.
Дозвіл оформляється у двох примірниках. Перший примірник дозволу вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом заявнику, другий - залишається в органі, що його видав. Строк дії дозволу встановлюється відповідно до строків проведення земельних робіт, визначених у проекті землеустрою.
спеціальний дозвіл може бути анульований за наявності підстав:
* заява власника земельної ділянки чи землекористувача про анулювання дозволу;
* смерть власника земельної ділянки;
* припинення діяльності юридичної особи; п
* рипинення права користування земельною ділянкою;
* зміна власника земельної ділянки чи землекористувача;
* звернення стягнення на земельну ділянку, яка перебуває у власності, на вимогу кредитора;
* конфіскація земельної ділянки, яка перебуває у власності, за рішенням суду;
* визнання дозволу недійсним у судовому порядку;
* невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту чи порядку проведення рекультивації порушених земель, визначених у проекті землеустрою; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, якщо це призводить до забруднення чи засмічення земель, погіршання чи втрати родючості ґрунтів;
* невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб Держсільгоспінспекції України.
Розроблений робочий проект землеустрою в подальшому підлягає погодженню місцевими органами земельних ресурсів та екології. Робочий проект погоджується також місцевим органом архітектури у випадку, якщо на земельній ділянці планується будівництво. Дозвіл видається місцевою Держсільгоспінспекцією після погодження проекту та отримання позитивного висновку Держсільгоспінспекції на проект землеустрою щодо зняття родючого шару ґрунту, який має містити відомості про зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель.