WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Дії особи у разі втрати багажу перевізником

2020-03-04T08:17:01Z

Vitalii.malivanchuk: /* Вимоги до багажу пасажирів при повітряному перевезенні */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1996 року № 457]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційні правила України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу", затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239]

== '''Права пасажирів в разі втрати багажу''' ==
Перевезення, які здійснюються будь-яким видом транспорту: повітряним, залізничним, автомобільним, включають в себе низку правил, зокрема і ті, які забезпечують дотримання прав пасажирів. Досить часто наші поїздки мають такі негативні моменти, як втрата багажу. Як захистити себе в такій ситуації обговоримо нижче.

За загальним правилом, передбаченим '''ст. 924 Цивільного кодексу України''' визначається: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

=== '''Втрата багажу на залізничному транспорті''' ===
Вищезазначена загальна стаття дублюється у '''п. 113 Статуту залізниць України''', за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження), прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у '''розмірі фактично заподіяної шкоди''', якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

''Які дії необхідно вчинити при виявленні ознак недостачі, пошкодження чи втрати багажу:''

По-перше, працівник станції (вокзалу) зобов'язаний зробити перевірку багажу і про результати скласти комерційний акт. Комерційний акт підписують: представник станції, який брав участь при перевірці багажу; начальник станції або його заступник; пасажир, якщо він був присутній при складанні комерційного акта, або два свідки. Комерційний акт є підставою для подання пасажиром претензії до перевізника.

По-друге, у всіх випадках один примірник комерційного акта після підпису видається пасажиру при видачі багажу. Якщо пасажир не визнає фактів, установлених комерційним актом, то він має право вимагати від працівників станції та за її рахунок, щоб стан багажу, а також причини і обсяг збитків були встановлені експертизою.

По-третє, у разі ушкодження чи недостачі багажу перевізник на станції прибуття багажу сплачує пасажиру вартість втраченого чи пошкодженого багажу згідно з оголошеною цінністю.

Якщо місць багажу було декілька, а оголошена цінність була загальною для всіх місць, то розмір виплати розраховується пропорційно до ваги втраченої чи пошкодженої частини багажу.

Якщо стан багажу визначався експертизою, то пасажиру повертається вартість частини чи всього багажу згідно з оцінкою, зробленою експертизою, але не більше суми оголошеної цінності.

По-четверте, в разі відмови перевізника задовольнити претензію, пасажир має право звернутися до суду.

=== '''Вимоги до багажу пасажирів при повітряному перевезенні''' ===
Згідно розділу XI. «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу» затверджених наказом Державної авіаційної служби України №1239 від 26.11.2018 року.

1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником.

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа).

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см.

Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене.

Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж.

=== '''Втрата багажу при перевезеннях автомобільним транспортом''' ===
Згідно '''п. 78 Розділу ІІІ Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176''', пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму.

Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.

У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку.

Таким чином, запам’ятавши нескладний алгоритм дій можливо забезпечити повернення втраченого багажу або забезпечити відшкодування шкоди в разі неможливості такого повернення.
[[Категорія:Цивільне право]]

Дії особи у разі втрати багажу перевізником

2019-08-23T07:35:44Z

Vitalii.malivanchuk: Створена сторінка: '''Дії особи у разі втрати багажу перевізником.''' '''1. Нормативна база''' '''[https://zakon.rada.go...

'''Дії особи у разі втрати багажу перевізником.'''

'''1. Нормативна база'''

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]'''

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF Статут залізниць України.]'''

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2219-12 Наказ Мінінфраструктури від 30.11.2012 р. №735.]'''

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176.]'''

'''Права пасажирів в разі втрати багажу'''

Перевезення, які здійснюються будь-яким видом транспорту: повітряним, залізничним, автомобільним, включають в себе низку правил, зокрема і ті, які забезпечують дотримання прав пасажирів. Досить часто наші поїздки мають такі негативні моменти, як втрата багажу. Як захистити себе в такій ситуації обговоримо нижче.

За загальним правилом, передбаченим '''ст. 924 Цивільного кодексу України''' визначається: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

'''Втрата багажу на залізничному транспорті'''

Вищезазначена загальна стаття дублюється у '''п. 113 Статуту залізниць України''', за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження), прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у '''розмірі фактично заподіяної шкоди''', якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

''Які дії необхідно вчинити при виявленні ознак недостачі, пошкодження чи втрати багажу:''

По-перше, працівник станції (вокзалу) зобов'язаний зробити перевірку багажу і про результати скласти комерційний акт. Комерційний акт підписують: представник станції, який брав участь при перевірці багажу; начальник станції або його заступник; пасажир, якщо він був присутній при складанні комерційного акта, або два свідки. Комерційний акт є підставою для подання пасажиром претензії до перевізника.

По-друге, у всіх випадках один примірник комерційного акта після підпису видається пасажиру при видачі багажу. Якщо пасажир не визнає фактів, установлених комерційним актом, то він має право вимагати від працівників станції та за її рахунок, щоб стан багажу, а також причини і обсяг збитків були встановлені експертизою.

По-третє, у разі ушкодження чи недостачі багажу перевізник на станції прибуття багажу сплачує пасажиру вартість втраченого чи пошкодженого багажу згідно з оголошеною цінністю.

Якщо місць багажу було декілька, а оголошена цінність була загальною для всіх місць, то розмір виплати розраховується пропорційно до ваги втраченої чи пошкодженої частини багажу.

Якщо стан багажу визначався експертизою, то пасажиру повертається вартість частини чи всього багажу згідно з оцінкою, зробленою експертизою, але не більше суми оголошеної цінності.

По-четверте, в разі відмови перевізника задовольнити претензію, пасажир має право звернутися до суду.

'''Втрата багажу при авіаперевезенні'''

Відповідальність перевізника в разі втрати багажу при авіаперевезеннях регулюється '''Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 30.11.2012 р. №735, де п. п. 2, 3 глави 1 Розділу XXVII''' визначено, перевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі знищення, утрати або пошкодження зареєстрованого багажу, лише за умови, що випадок, який став причиною знищення, утрати або пошкодження багажу, мав місце на борту повітряного судна або тоді, коли перевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого багажу, однак перевізник не відповідає за пошкодження багажу внаслідок його дефекту, якостей чи вад. Стосовно незареєстрованого багажу, у тому числі особистих речей пасажира, перевізник відповідає, якщо шкода заподіяна з його вини або з вини його працівників чи агентів з обслуговування.

Якщо перевізник визнає втрату зареєстрованого багажу або якщо зареєстрований багаж не прибув протягом 21 дня з дати, коли він повинен був прибути, пасажир може пред’явити перевізнику вимоги, що випливають з договору перевезення.

Пасажир повинен засвідчити факт неналежного перевезення багажу шляхом оформлення акта про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) до виходу з багажного відділення аеропорту. Претензії щодо втрати багажу висуваються до перевізника після того, як багаж буде визнано втраченим. Багаж уважається втраченим, якщо його не виявлено за результатами розшуку протягом 21 календарного дня з дати, наступної за тією, коли багаж повинен був прибути до місця призначення. У такому випадку претензія до перевізника повинна бути висунута протягом двох років з дати прибуття повітряного судна до місця призначення або з дати, коли повітряне судно повинно було прибути до місця призначення, або з дати, коли припинилося перевезення.

Будь-яка претензія щодо неналежного перевезення багажу повинна бути подана письмово та вручена або відправлена у строки, зазначені в пункті 2 цієї глави. До претензії мають бути додані всі необхідні документи, що підтверджують права пасажира вимагати відшкодування залежно від того, щодо чого висувається претензія, у тому числі квиток (маршрут-квитанцію), фіскальні чеки оплати послуг, квитанція про оплату наднормового багажу, відривний талон багажної ідентифікаційної бирки, акт про неналежне перевезення багажу, довідки про затримки та інші документи, що можуть прискорити розгляд претензійних вимог. Сума претензії має бути доведена заінтересованою особою.

Відповідальність перевізника щодо знищеного або втраченого багажу обмежується сумою, зазначеною у '''пункті 2 глави 5 розділу XXVII цих Правил''': відповідальність перевізника у випадку знищення, втрати, пошкодження або затримки в перевезенні зареєстрованого багажу обмежується сумою 1131 СПЗ (за мінімальну норму безкоштовного перевезення багажу, встановлену уповноваженим органом з питань цивільної авіації) стосовно кожного пасажира.

Якщо пред’являється претензія стосовно частково втраченого багажу, то компенсація розраховується, виходячи з ваги втраченого багажу та вартості 1 кг. Вартість одного кілограма відшкодування частково втраченого багажу розраховується, виходячи зі встановленого розміру відшкодування, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу XXVII цих Правил та встановленої уповноваженим органом з питань цивільної авіації мінімальної норми безкоштовного перевезення багажу, зазначеної у пункті 2 глави 2 розділу ХІІ цих Правил.

Якщо претензія висувається стосовно відшкодування частково втраченого багажу вагою до 1 кілограма, то для відшкодування вартості частково втраченого багажу можуть використовуватись вагові показники, зазначені у рекомендованій практиці ІАТА 1751 (додаток А).

'''Втрата багажу при перевезеннях автомобільним транспортом'''

Згідно '''п. 78 Розділу ІІІ Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176''', пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму.

Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.

У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку.

Таким чином, запам’ятавши нескладний алгоритм дій можливо забезпечити повернення втраченого багажу або забезпечити відшкодування шкоди в разі неможливості такого повернення.

Статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України

2017-06-27T13:43:15Z

Vitalii.malivanchuk:

=== 1. Нормативна база ===
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/740-2015-%D0%BF/paran10#n10 Постанова КМУ №740 від 23.09.2015 «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб»];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF Постанова КМУ №829 від 22.05.2000 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF Постанова КМУ №336 від 29.04.2016 «Про деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей»];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF Постанова КМУ №302 від 12.05.1994 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»].

=== 2. Категорії осіб, яким надається статус члена сім’ї загиблого учасника АТО ===
Відповідно до статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] статус члена сім’ї загиблого учасника АТО поширюється на:
* сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
* сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
* сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
* сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
* сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених вище, належать (п. 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/740-2015-%D0%BF/paran10#n10 ПКМУ №740 від 23.09.2015]):
* утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;
* батьки;
* один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
* діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
* діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
* діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

=== 3. Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого учасника АТО ===
Для встановлення статусу, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/740-2015-%D0%BF/paran10#n10 ПКМУ №740 від 23.09.2015].
Рішення про встановлення статусу приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Відсутність необхідних документів та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні зазначеного статусу особи.
Структурний підрозділ місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення позбавляє статусу особи члена сім’ї загиблого учасника АТО у разі:
* наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції;
* виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;
* подання особою заяви про позбавлення її такого статусу.
Рішення структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.
Посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого” видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302].

=== 4. Пільги членам сім’ї загиблого учаника АТО ===
Відповідно до статті 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/page Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» члени сімей загиблих учасників АТО мають наступні пільги]:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;
# 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації;
# позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків, технічне обслуговування та забезпечення стоянками транспортних засобів;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
# вступ поза конкурсом до державних та комунальних вищих навчальних закладів на спеціальності, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.

=== 5. Виплата допомоги на поховання ===
Згідно з п. 4 ст. 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/page Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників. Розмір такої допомоги становить п’ять прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця (п. 7 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF ПКМУ №829 від 22.05.2000]).
Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям - інвалідам з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

=== 6. Одноразова грошова допомога у разі загибелі учасника АТО ===
Відповідно до п. 5 Порядку, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF ПКМУ №336 від 29.04.2016], у разі загибелі учасника АТО членам його сім’ї призначається та виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 500 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частинами.
До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, які мають на це право, належать утриманці загиблого або особи, що пропала безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія; батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Якщо один із членів сім’ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім’ї, які мають право на її отримання, у рівних частинах.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.

[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎ ]]
[[Категорія: Територіальні органи‎]]

Статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України

2017-06-27T13:13:54Z

Vitalii.malivanchuk: Створена сторінка: === 1. Нормативна база === # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів ві...

=== 1. Нормативна база ===
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/740-2015-%D0%BF/paran10#n10 Постанова КМУ №740 від 23.09.2015 «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб»];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2000-%D0%BF Постанова КМУ №829 від 22.05.2000 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/336-2016-%D0%BF Постанова КМУ №336 від 29.04.2016 «Про деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0638-08 Наказ Міноборони України №260 від 11.06.2008 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF Постанова КМУ №302 від 12.05.1994 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»].

=== 2. Категорії осіб, яким надається статус члена сім’ї загиблого учасника АТО ===
Відповідно до статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] статус члена сім’ї загиблого учасника АТО поширюється на:
* сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
* сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
* сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
* сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
* сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених вище, належать (п. 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/740-2015-%D0%BF/paran10#n10 ПКМУ №740 від 23.09.2015]):
* утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;
* батьки;
* один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
* діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
* діти, які мають свої сім’ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
* діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

=== 3. Порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого учасника АТО ===
Для встановлення статусу, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/740-2015-%D0%BF/paran10#n10 ПКМУ №740 від 23.09.2015].
Рішення про встановлення статусу приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Відсутність необхідних документів та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні зазначеного статусу особи.
Структурний підрозділ місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення позбавляє статусу особи члена сім’ї загиблого учасника АТО у разі:
* наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції;
* виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;
* подання особою заяви про позбавлення її такого статусу.
Рішення структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.
Посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого” видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-94-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302].

=== 4. Пільги членам сім’ї загиблого учаника АТО ===
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» члени сімей загиблих учасників АТО мають наступні пільги:
# безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
# безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
# безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;
# 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
# 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
# 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
# позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир;
# користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
# щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
# першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
# виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
# використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
# переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації;
# позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.
# одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
# першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків, технічне обслуговування та забезпечення стоянками транспортних засобів;
# зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
# позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;
# першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
# позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за ветераном війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
# вступ поза конкурсом до державних та комунальних вищих навчальних закладів на спеціальності, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів відповідно державного та місцевих бюджетів.

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2017-02-03T09:19:11Z

Vitalii.malivanchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України].

== Загальні підстави зняття з місця реєстрації ==
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на
підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу
реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення
права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та
осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у
спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
'''Разом із заявою особа подає:'''
- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) ([[Зняття з реєстрації за місцем проживання]]).

== Місце проживання дитини ==
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, '''яка досягла чотирнадцяти років''', вільно обирає собі місце проживання.
Місцем проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка '''не досягла десяти років''', є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

== Зняття з реєстрації дитини ==
Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, '''яка не досягла 14 років''' можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Зняття з реєстрації дитини, '''яка досягла 14 років''' відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України], за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю.
Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки: 1) вони є спеціальними щодо ЦК; 2) норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2017-02-03T09:15:21Z

Vitalii.malivanchuk:

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2017-02-03T09:08:36Z

Vitalii.malivanchuk: Vitalii.malivanchuk перейменував сторінку з [[Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місце...

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2017-02-02T13:19:14Z

Vitalii.malivanchuk:

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2017-02-02T13:18:33Z

Vitalii.malivanchuk:

== 1. Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України].

== 2. Загальні підстави зняття з місця реєстрації ==
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на
підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу
реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення
права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та
осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у
спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
'''Разом із заявою особа подає:'''
- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) ([[Зняття з реєстрації за місцем проживання]]).

== 3. Місце проживання дитини ==
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, '''яка досягла чотирнадцяти років''', вільно обирає собі місце проживання.
Місцем проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка '''не досягла десяти років''', є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

== 4. Зняття з реєстрації дитини ==
Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, '''яка не досягла 14 років''' можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Зняття з реєстрації дитини, '''яка досягла 14 років''' відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України], за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю.
Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки: 1) вони є спеціальними щодо ЦК; 2) норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2017-02-02T13:15:46Z

Vitalii.malivanchuk:

== 1. Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];

== 2. Загальні підстави зняття з місця реєстрації ==
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на
підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу
реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення
права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та
осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у
спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
'''Разом із заявою особа подає:'''
- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) ([[Зняття з реєстрації за місцем проживання]]).

== 3. Місце проживання дитини ==
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, '''яка досягла чотирнадцяти років''', вільно обирає собі місце проживання.
Місцем проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка '''не досягла десяти років''', є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

== 4. Зняття з реєстрації дитини ==
Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, '''яка не досягла 14 років''' можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Зняття з реєстрації дитини, '''яка досягла 14 років''' відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України], за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю.
Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки: 1) вони є спеціальними щодо ЦК; 2) норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2017-02-02T13:15:40Z

Vitalii.malivanchuk:

== 1. Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];

== 2. Загальні підстави зняття з місця реєстрації ==
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на
підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу
реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення
права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та
осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у
спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
'''Разом із заявою особа подає:'''
- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) ([[Зняття з реєстрації за місцем проживання]]).

== 3. Місце проживання дитини ==
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, '''яка досягла чотирнадцяти років''', вільно обирає собі місце проживання.
Місцем проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці '''від десяти до чотирнадцяти років''' визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка '''не досягла десяти років''', є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

== 4. Зняття з реєстрації дитини ==
Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, '''яка не досягла 14 років''' можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Зняття з реєстрації дитини, '''яка досягла 14 років''' відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України], за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю.
Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки: 1) вони є спеціальними щодо ЦК; 2) норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:]]

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2017-02-02T12:53:01Z

Vitalii.malivanchuk:

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2017-02-02T12:45:50Z

Vitalii.malivanchuk:

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2017-02-02T12:37:15Z

Vitalii.malivanchuk:

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2017-02-02T11:33:11Z

Vitalii.malivanchuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закон України "Про місцеві державні адміністрації"];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України].

== Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих ОВВ та ОМС ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій.

Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Таким чином, законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду.

== Оскарження рішення, дії та бездільності місцевих ОВВ та ОМС до вищого органу або посадової особи в порядку підлеглості ==
Відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

=== Строки оскарження ===
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

=== Права громадян ===
Громадянин, який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;
- бути присутнім при розгляді скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
- одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

=== Обовязки державного органу ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

=== Строки розгляду скарги ===
Скарги розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого вище терміну.
Скарги громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

== Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих ОВВ та ОМС в судовому порядку ==
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України (надалі – КАС).
Так , стаття 2 КАС визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

=== Підсудність справ ===
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
3) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до статті 19 КАС адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, тобто органу, рішення, дія або бездіяльність якого оскаржується. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, тобто особи, яка оскаржує рішення, дії, бездіяльність органу.
Стаття 181 КАС передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

=== Строки подання позовної заяви ===
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

=== Вимоги до позовної заяви ===
Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або
бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Стаття 106 КАС встановлює вимоги до позовної заяви
У позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні
вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2016-12-19T13:47:53Z

Vitalii.malivanchuk: Створена сторінка: == 1. Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування...

== 1. Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];

== 2. Загальні підстави зняття з місця реєстрації ==
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на
підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу
реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення
права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та
осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у
спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких
встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з
органами опіки і піклування.
Разом із заявою особа подає:
- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

== 3. Місце проживання дитини ==
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

== 4. Зняття з реєстрації дитини ==
Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, яка не досягла 14 років можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Зняття з реєстрації дитини, яка досягла 14 років відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються СК, за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю.
Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 ЦК, проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки: 1) вони є спеціальними щодо ЦК; 2) норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).

Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

2016-12-19T13:34:08Z

Vitalii.malivanchuk: Створена сторінка: == 1. Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://za...

== 1. Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закон України "Про місцеві державні адміністрації"];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України].

== 2. Способи оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих ОВВ та ОМС ==
Нерідко унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств та організацій.
Одним із способів відновлення порушених таким чином прав є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Таким чином, законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду.

== 3. Оскарження рішення, дії та бездільності місцевих ОВВ та ОМС до вищого органу або посадової особи в порядку підлеглості ==
Відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

=== 3.1. Строки оскарження ===
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

=== 3.2. Права громадян ===
Громадянин, який звернувся із скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;
- бути присутнім при розгляді скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
- одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

=== 3.3. Обовязки державного органу ===
Органи державної влади і місцевого самоврядування їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

=== 3.4. Строки розгляду скарги ===
Скарги розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого вище терміну.
Скарги громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

== 4. Оскарження рішення, дії та бездіяльності місцевих ОВВ та ОМС в судовому порядку ==
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України (надалі – КАС).
Так , стаття 2 КАС визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

=== 4.1. Підсудність справ ===
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
3) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до статті 19 КАС адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, тобто органу, рішення, дія або бездіяльність якого оскаржується. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, тобто особи, яка оскаржує рішення, дії, бездіяльність органу.
Стаття 181 КАС передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

=== 4.2. Строки подання позовної заяви ===
Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

=== 4.3. Вимоги до позовної заяви ===
Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або
бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Стаття 106 КАС встановлює вимоги до позовної заяви
У позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні
вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.