WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Договір фінансового лізингу

2023-03-27T09:47:28Z

Vira.olshevska: /* Загальні положення договору */ фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встан

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закон України "Про фінансовий лізинг"]
== '''Загальні положення договору''' ==
'''Фінансовий лізинг''' - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закону України "Про фінансовий лізинг"]

'''Договір фінансового лізингу''' - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

''Форма договору фінансового лізингу'' - договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.
== '''Суб'єкти (сторони) фінансового лізингу''' ==
* лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об’єкт фінансового лізингу;
*лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;
*продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;
*інші особи, які є сторонами багатостороннього договору фінансового лізингу.
== '''Супровідні послуги на ринку фінансового лізингу''' ==
До супровідних послуг на ринку фінансового лізингу належать:

1) посередницькі послуги на ринку фінансового лізингу;

2) допоміжні послуги на ринку фінансового лізингу.

2. До посередницьких послуг на ринку фінансового лізингу належить діяльність агентів, які від імені, за дорученням та в інтересах лізингодавця здійснюють укладення договорів фінансового лізингу, надають консультаційні чи експертно-інформаційні послуги та/або проводять іншу роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням, виконанням та/або супроводом договорів фінансового лізингу.

3. До допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу належать послуги з:

1) страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу;

2) оцінки майна лізингоодержувача, що використовується для забезпечення виконання ним зобов’язань за договором фінансового лізингу;

3) ремонту та обслуговування майна, яке є предметом договору фінансового лізингу;

4) продажу майна, яке було предметом договору фінансового лізингу і відповідно до договору та/або в порядку, встановленому законом, повернено лізингодавцю;

5) надання майна в оренду;

6) консультування.

Національний банк України може встановлювати інші види допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу.

4. Вимоги до осіб, які надають супровідні послуги на ринку фінансового лізингу, та особливості надання таких послуг встановлюються Національним банком України.
== '''Істотні умови договору фінансового лізингу''' ==
Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"], статті 18 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Про захист прав споживачів]" та Закону України "Про фінансовий лізинг". Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити:
*1) найменування та опис об’єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об’єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об’єкта;
*2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу;
*3) строк передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;
*4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу;
*5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;
*6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов’язаної здійснити страхування.
У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін.

Грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов’язання в іноземній валюті. У разі якщо лізингоодержувачем є юридична особа або фізична особа - підприємець, грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу має бути виражене у гривні, при цьому сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим Національним банком України на день платежу, або за курсом банку за домовленістю сторін, якщо інший порядок визначення такої суми не встановлений договором або законодавством.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання лізингоодержувачем інформації щодо розміру лізингових та інших платежів, зазначених у договорі фінансового лізингу або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування такої інформації шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону, застосування меншого розміру міжрядкових та міжсимвольних інтервалів, ніж в основному тексті.

У разі якщо договором фінансового лізингу передбачено зміну розміру та/або індексацію передбачених таким договором платежів, такий договір повинен визначати порядок проведення зміни розміру та/або індексації платежів. У такому разі проведення лізингодавцем зміни зазначеного порядку зміни розміру та/або індексації платежів, передбачених договором фінансового лізингу, в односторонньому порядку забороняється.

У разі якщо договором фінансового лізингу не передбачено зміни розміру та/або індексації лізингових і будь-яких інших платежів, проведення лізингодавцем таких змін розміру та/або індексації в односторонньому порядку забороняється. 8. Лізингодавець за письмовою заявою та/або письмовою згодою лізингоодержувача має право проводити реструктуризацію зобов’язань за договором фінансового лізингу.

Кожна сторона договору фінансового лізингу отримує по одному примірнику договору з додатками до нього, якщо інше не встановлено таким договором. У разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов’язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу - фізичній особі, покладається на лізингодавця. Примірник договору фінансового лізингу, що належить лізингоодержувачу - фізичній особі, передається йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору фінансового лізингу, укладеного в електронному вигляді, та додатків до нього надаються лізингоодержувачу - фізичній особі у спосіб, що дає змогу встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або в інший спосіб з використанням контактних даних, зазначених лізингоодержувачем під час укладення договору фінансового лізингу. У разі якщо один з оригіналів договору фінансового лізингу направлено лізингодавцем поштою або кур’єром, доказом його направлення є поштова квитанція (чек) про відправку та опис вкладення або повідомлення про вручення (у разі направлення кур’єром). Положення цієї частини поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу. 10. Умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.
=== '''Укладення договору фінансового лізингу''' ===
1. Визначення лізингодавцем можливості укладення договору фінансового лізингу здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) лізингоодержувача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку.

2. Лізингодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору фінансового лізингу.

3. До укладення договору фінансового лізингу лізингодавець має право, а якщо лізингоодержувачем є фізична особа - зобов’язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити фінансову спроможність лізингоодержувача, враховуючи, зокрема, строк фінансового лізингу, вартість об’єкта фінансового лізингу, доходи лізингоодержувача та мету отримання у володіння та користування об’єкта фінансового лізингу. Оцінка фінансової спроможності лізингоодержувача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від лізингоодержувача, та (за необхідності) на підставі інформації, отриманої з інших джерел відповідно до законодавства.

4. У разі ненадання лізингоодержувачем документів чи відомостей про себе та/або свій фінансовий стан, що вимагаються згідно із законодавством та/або внутрішніми документами лізингодавця, лізингодавець відмовляє такому лізингоодержувачу в укладенні договору фінансового лізингу.

5. Інформація про лізингоодержувача, отримана лізингодавцем у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінансового лізингу з таким лізингоодержувачем, може бути передана третім особам без згоди такого лізингоодержувача лише у випадках і порядку, встановлених законом.

6. Лізингодавець несе відповідальність за порушення прав лізингоодержувачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

7. Лізингодавець має право розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку та застосувати до лізингоодержувача визначені таким договором штрафні санкції у разі встановлення факту надання лізингоодержувачем недостовірної інформації та/або документів, необхідних для здійснення оцінки його спроможності виконувати свої зобов’язання за договором фінансового лізингу.
=== '''Особливості укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою (крім фізичної особи - підприємця)''' ===
1. Лізингодавець розміщує на своєму власному веб-сайті інформацію про умови, на яких надаються послуги з фінансового лізингу лізингоодержувачам - фізичним особам.

2. До укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем - фізичною особою лізингодавець повинен безоплатно надати такому лізингоодержувачу в письмовій формі (в електронній формі або у формі паперового документа) із зазначенням дати надання та строку актуальності інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій цього лізингодавця з метою прийняття лізингоодержувачем рішення щодо укладення відповідного договору.

Крім передбаченої абзацом першим цієї частини інформації, на вимогу лізингоодержувача - фізичної особи лізингодавець надає такому лізингоодержувачу пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб цього лізингоодержувача та його фінансового стану, у тому числі шляхом роз’яснення істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для такого лізингоодержувача, зокрема у разі невиконання ним зобов’язань за таким договором.

3. Зазначена в абзаці першому частини другої цієї статті інформація повинна включати:

1) кількість, строки сплати та розмір лізингових платежів на дату надання інформації виходячи з обраних лізингоодержувачем умов. Інформація про лізингові платежі може бути надана у формі графіка лізингових платежів;

2) розмір та умови сплати додаткових платежів та комісій, пов’язаних з укладенням, обслуговуванням договору та достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу;

3) розмір та умови сплати платежів за супровідні послуги, що надаються лізингодавцем та/або іншими особами та є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу чи можуть надаватися протягом строку дії договору фінансового лізингу, якщо такі платежі не включені до складу платежів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини;

4) строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

5) інформацію про необхідність укладення з третіми особами договорів щодо послуг, які є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу, перелік осіб, яких лізингодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності);

6) умови переходу об’єкта фінансового лізингу у власність лізингоодержувача, якщо такий перехід передбачений договором фінансового лізингу;

7) порядок та умови повернення об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю;

8) проект договору фінансового лізингу.

4. Для укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем - фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, лізингодавець повинен отримати від такої особи письмову згоду її подружжя на укладення такого договору.
== '''Предмет договору фінансового лізингу''' ==
Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти.

Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
== '''Строк фінансового лізингу''' ==
Строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.
== '''Права сторін за договором''' ==
<big>Лізингодавець має право</big>:

1) інвестувати у придбання об’єкта фінансового лізингу власні та/або залучені кошти з урахуванням вимог, встановлених законом та нормативно-правовими актами органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов володіння та користування об’єктом фінансового лізингу, його утримання та експлуатації;

3) у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо повернення об’єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об’єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об’єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу;

4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства;

5) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства;

6) вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу у разі невиконання лізингоодержувачем чи особою, яка отримала об’єкт фінансового лізингу від лізингоодержувача відповідно до цього Закону, обов’язку щодо належного використання об’єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу;

7) вимагати усунення будь-яких порушень, що призвели до обмеження права власності лізингодавця на об’єкт фінансового лізингу;

8) у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

<big>Лізингоодержувач має право</big>:

1) вибрати об’єкт фінансового лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності і набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, та/або встановити специфікацію об’єкта фінансового лізингу і доручити вибір такого об’єкта лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття об’єкта фінансового лізингу, що не відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору фінансового лізингу лізингодавцем;

5) оскаржити в суді одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об’єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об’єкта.
== '''Обов’язки сторін за договором''' ==
'''Лізингодавець зобов’язаний:'''

1) у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об’єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об’єкта та умовам договору фінансового лізингу;

2) попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об’єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об’єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об’єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним;

3) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов’язання щодо утримання об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об’єкта фінансового лізингу, що здійснені за письмовою згодою лізингодавця та не можуть бути відокремлені від об’єкта фінансового лізингу без заподіяння йому шкоди, на утримання такого об’єкта або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу;

5) прийняти об’єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу.

3. Лізингодавець може мати також інші права та обов’язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

'''Лізингоодержувач зобов’язаний:'''

1) у разі якщо об’єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об’єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;

2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання та експлуатації об’єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

4) надавати лізингодавцю доступ до об’єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;

5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об’єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об’єкта;

6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об’єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об’єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об’єкта фінансового лізингу, повернути об’єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об’єкт фінансового лізингу;

8) дотримуватися умов договорів страхування об’єкта фінансового лізингу;

9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;

10) у разі тимчасової державної реєстрації об’єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об’єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об’єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об’єкт фінансового лізингу.

3. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов’язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.

4. Невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо повернення об’єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов’язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.
== '''Можливість відмови від договору лізингу''' ==
Відмова від договору фінансового лізингу та дострокове розірвання договору фінансового лізингу

1. У разі прострочення передачі лізингоодержувачу об’єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об’єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов’язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов’язань за таким договором, у тому числі зобов’язань щодо сплати будь-яких платежів у зв’язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.

У разі якщо об’єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об’єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов’язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

2. У разі прострочення передачі об’єкта фінансового лізингу від продавця (постачальника) лізингодавцю більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором купівлі-продажу (поставки) не передбачено інший строк, лізингодавець має право відмовитися від договору поставки та договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це продавця (постачальника) та лізингоодержувача.

У разі якщо лізингодавець скористався своїм правом односторонньої відмови від договору купівлі-продажу (поставки) та договору фінансового лізингу, такі договори вважаються розірваними з дати, зазначеної лізингодавцем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення продавцем (постачальником) та лізингоодержувачем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов’язань за такими договорами, у тому числі зобов’язань щодо сплати будь-яких платежів у зв’язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів з дня надсилання ним повідомлення про відмову від договору.

У разі якщо лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об’єкт фінансового лізингу, такий лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу зазначені кошти протягом трьох робочих днів з дня отримання ним коштів від продавця (постачальника), який зобов’язаний повернути кошти лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову лізингодавця від договору.

3. Якщо лізингодавець та/або продавець (постачальник) не виконує обов’язку щодо повернення коштів (зокрема авансового платежу) у встановлений частинами першою та другою цієї статті строк, лізингоодержувач має право вимагати від відповідної сторони сплати неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.

4. Після отримання лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".

5. Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

6. Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

7. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

8. Відмова від договору фінансового лізингу та його розірвання є підставою для припинення договорів про надання послуг, що були визначені таким договором фінансового лізингу як обов’язкові для отримання об’єкта фінансового лізингу та укладені лізингодавцем або лізингоодержувачем. Лізингодавець або третя сторона зобов’язані повернути лізингоодержувачу кошти, сплачені ним за такі послуги, не пізніше 14 календарних днів з дня надсилання письмового повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови лізингоодержувача від договору фінансового лізингу у порядку, визначеному законодавством.
== '''Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу та його страхування''' ==
З моменту передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об’єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Об’єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов’язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу.

Витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено таким договором.

У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.
== '''Утримання об’єкта фінансового лізингу''' ==
Лізингоодержувач протягом усього часу перебування об’єкта фінансового лізингу в його володінні та користуванні повинен підтримувати його у стані, в якому його прийнято від лізингодавця, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об’єкт фінансового лізингу.

Лізингоодержувач протягом строку фінансового лізингу несе витрати на утримання об’єкта фінансового лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу або законом.

Якщо на об’єкті фінансового лізингу встановлено додаткове обладнання, лізингоодержувач несе відповідальність за втрату або пошкодження такого обладнання та зобов’язаний компенсувати вартість втраченого або пошкодженого додаткового обладнання лізингодавцю.

Умови ремонту і технічного обслуговування об’єкта фінансового лізингу визначаються договором фінансового лізингу або окремим договором.
== '''Правові наслідки поліпшення лізингоодержувачем предмета лізингу''' ==
'''Лізингоодержувач має право поліпшити майно, яке є предметом договору фінансового лізингу, лише за письмовою згодою лізингодавця.'''

Якщо поліпшення об’єкта фінансового лізингу здійснено без письмової згоди лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення, за умови що такі поліпшення можуть бути відділені від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього. Якщо такі поліпшення неможливо відокремити від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього, вони безоплатно переходять у власність лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю передбачену договором фінансового лізингу неустойку за кожний випадок здійсненого ним поліпшення об’єкта фінансового лізингу без згоди лізингодавця.

Якщо поліпшення об’єкта фінансового лізингу здійснено за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право (на вибір лізингодавця) на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування такої вартості до складу лізингових платежів.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]

Договір поруки

2023-02-27T07:49:45Z

Vira.olshevska: Іноді поруку називають одним із видів фінансової гарантії. Однак вона має деякі відмінності: поручитель може пред'являти протест проти вимог кредитора; договір поруки автоматично припиняє свою дію, щойно припиняє діяти зобов'язання боржника перед кредитором; договір поруки не можна відкликати; предметом поруки може бути не лише грошова сума, а й майно; якщо поручитель виконує зобов'язання перед кредитором замість боржника, боржник зобов'язується згодом повністю компенсувати виконання даних

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділ] "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту:
*У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415 257-259], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 362], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2833 '''559'''], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3357 681], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3587 728], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3814 786], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6039 1293] цього Кодексу, продовжуються на строк його дії";
|}
== Загальні положення ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі договору поруки.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 553 Цивільного кодексу України)].

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

''Форма договору поруки:'' договір поруки має бути укладений в письмовій формі, у разі недодержання такої форми правочин є недійсним.

Договір поруки укладається додатково до основного договору.
== Суб'єкти (сторони) договору поруки ==
* Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
* Поручитель – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

* Боржник (позичальник). Боржник стороною договору не виступає, він несе відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (правочином).
== Істотні умови договору поруки ==
* предмет договору;
* відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати;
* порядок виконання зобов'язань;
* розмір поруки;
* умови припинення поруки;
* права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* термін дії договору;
* порядок зміни та припинення дії договору.
== Предмет договору поруки ==
Предметом договору поруки є поручительські послуги, надання яких передбачає обов’язок виконавця (майбутнього поручителя) укласти договір поруки.
== Порядок виконання зобов’язання, забезпечене порукою ==
Виконання договору поруки пов’язано із моментом порушення основного договору боржником, тобто з моментом невиконання чи неналежного виконання по закінченні строку за основним зобов’язанням.

Поручитель може здійснити виконання добровільно або ж із застосуванням примусу.

Добровільний порядок передбачає виконання договору поруки з власної ініціативи поручителя з метою запобігання сплати процентів за користування позиченими коштами, стягнення пені, збитків на користь кредитора.

Примусове виконання договору поруки може відбуватися у двох формах:
* В безспірному порядку;
* За рішенням суду;

''Договір поруки може бути укладений одним із двох способів:''

# Між кредитором і поручителем, або між кредитором і декількома поручителями, або між поручителем і декількома кредиторами. Даний спосіб є більш поширеним, однак має свій недолік: в такому випадку відносини між поручителем і боржником регулюються лише нормами законодавства і ніяк не фіксуються в договорі, що згодом може приводити до додаткових конфліктів.
# Між боржником, кредитором і поручителем. Даний спосіб є найбільш вигідним, тому що фіксує всі права й обов'язки трьох сторін одна відносно одної.

''Іноді поруку називають одним із видів фінансової гарантії. Однак вона має деякі відмінності:''

- поручитель може пред'являти протест проти вимог кредитора;

- договір поруки автоматично припиняє свою дію, щойно припиняє діяти зобов'язання боржника перед кредитором;

- договір поруки не можна відкликати;

- предметом поруки може бути не лише грошова сума, а й майно;

- якщо поручитель виконує зобов'язання перед кредитором замість боржника, боржник зобов'язується згодом повністю компенсувати виконання даних зобов'язань.

== Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою ==
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 554 Цивільного кодексу України]).

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язків за договором як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. В даному випадку, кредитор може звернутися за виконанням зобов'язання як до боржника безпосередньо, так і до його поручителя. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними кредиторові до тих пір, поки їх зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. А виконання солідарного зобов'язання в повному обсязі одним із боржників припиняє зобов'язання решти солідарних боржників перед кредитором.

[[Порушення зобов'язання.Відповідальність|Субсидіарна відповідальність]] може бути встановлена договором поруки. При цьому поручитель несе додаткову відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань. До пред'явлення вимоги до поручителя, що несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити спочатку вимоги до основного боржника. Якщо ж основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від боржника відповіді на пред'явлену вимогу в розумні строки, кредитор може пред'явити вимогу до субсидіарного поручителя в повному обсязі.
== Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ==
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 555 Цивільного кодексу України]).
== Права поручителя, який виконав зобов'язання ==
Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 556 Цивільного кодексу України]).
== Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником ==
Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя.

Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 557 Цивільного кодексу України]).
== Оплата послуг поручителя ==
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 558 Цивільного кодексу України]).
== Припинення поруки ==
'''Порука припиняється:'''
* з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання;
* якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
* у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу;
* після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 559 Цивільного кодексу України]).
Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720972 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц] (наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості вже свідчить про закінчення строку дії договору поруки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93783728 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 грудня 2020 року у справі № 924/175/20] (умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі).
*Постанова ВП ВС від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21)
*''Постанова КГС ВС у справі № 904/2979/20'' щодо визнання недійсним договору поруки як фіктивного правочину. Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов’язків чи уникнення сплати боргу боржником.
*Відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості не зумовлює відмови в задоволенні позову про її стягнення з кожного окремо. Такий висновок зробив ВС в постанові №201/13782/14-ц.
== Див. також ==
* [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань]]
* [[Поняття та види неустойки]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки

2022-11-29T06:38:45Z

Vira.olshevska: 21 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 137/731/17, провадження №61-10528св21 (ЄДРСРУ № 100490889) досліджував питання щодо права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, ґким дійшли висновку, якщо на день смерті спадкодавця була розпочата процедура оформлення земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини, то спадкоємець має право на до оформл

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування”]

== Хто може звернутись ==
'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 Земельного кодексу України]у період дії воєнного стану в Україні '''або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан''' безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, '''надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації''' забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом".

Також, звертаємо увагу, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, закрито доступ до Публічної кадастрової карти.

== Загальні положення ==
''Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріус встановлює, що спадкодавець не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, не отримав відповідний документ на право власності у зв’язку з чим відмовляє у переході права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.''

''[[Оформлення права на спадщину|Оформлення спадкових прав]] на земельну ділянку являє собою сукупність правових дій, після вчинення яких визначається частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном.''
== Перехід права та обов’язків ==
'''''Спадкуванням''' є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ст.1216 Цивільного кодексу України]). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5693 ст.1218 Цивільного кодексу України])''

''Як встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 ст. 1268 Цивільного кодексу України] спадкоємець за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] чи за [[Спадкування за законом|законом]] має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 Цивільного кодексу України] він не заявив про відмову від неї.''

''Частиною 4 статті 1268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України] передбачено, що малолітня,неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,цивільна дієздатність якої обмежена,вважаються такими, що прийняли спадщину,крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.''

''Частиною 5 статті 1268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України] визначено,що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини."
'''''Спадкування права власності на земельну ділянку''' переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 1225 ЦК України]). '' У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України] громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст. 125 Земельного кодексу України]).

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 ст. 126 Земельного кодексу України]). Потрібно враховувати вимогу щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 ст. 1296 Цивільного кодексу України] оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю '''свідоцтва про право на спадщину.'''

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 Перехідних положеннях Земельного Кодексу України] визначено, '''у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку''' згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, '''проте розпочав процедуру приватизації''' земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то '''спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації''' та одержання державного акту про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України] рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК] Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/497-19#Text Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою"], відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Глави 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
== Дії у разі незавершеної процедури реєстрації земельної ділянки ==
♦ звернутися до нотаріуса та отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну земельну ділянку);

♦ звернутися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 ЗК України.]

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n608 статті 79 ЗК України] земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 ЗК України] формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у '''Державному земельному кадастрі.''' '''Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.''' Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або іншої визначеної законом особи.

Таким чином, для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру спадкоємцям необхідно:
* отримати у нотаріуса довідку про коло спадкоємців;
* замовити виготовлення технічної документації з землеустрою (порядок її виготовлення встановлено Законом України «Про землеустрій»);
* подати державному кадастровому реєстратору заяву за встановленою формою, оригінал документації з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, документацію з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа;
* отримати витяг з Державного земельного кадастру.
Після проведення вказаної процедури спадкоємець разом з витягом з Державного земельного кадастру подає нотаріусу документи, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, а також документи, що посвідчують право власності померлого на таке майно. За подачі повного пакету необхідних документів нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, а також реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, якщо на якомусь з вказаних етапів спадкоємець отримує відмову від вчинення уповноваженою особою необхідних дій (відмова в державній реєстрації земельної ділянки або у видачі свідоцтва про право на спадщину), він має право звернутися з позовом до суду щодо оскарження таких рішень чи дій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст.125 Земельного кодексу України], право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України] відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

'''''Як наслідок, за вищевикладених обставин, ми не можемо оформити спадкові права на земельні ділянки шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняли спадщину, а тому обґрунтовано звертаємося до суду за захистом своїх прав та інтересів.'''''

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16 Цивільного кодексу України] передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
== Визнання права на завершення процедури приватизації в судовому порядку ==
Справа щодо визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки розглядається в порядку цивільного судочинства в районних, районних у містах, міських та міськрайонних судах за місцезнаходження майна або основної його частини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України]).

'''Необхідні документи'''

Для визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки в судовому порядку необхідно подавати '''позовну заяву до суду.'''

'''Орієнтовний перелік документів, що додаються до позовної заяви'''
* копія позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки;
* копія паспорта та ідентифікаційного номеру;
* копія свідоцтва про смерть;
* копія свідоцтва про народження;
* копія рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія заяви про прийняття спадщини;
* копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
* постанова по відмову у вчиненні нотаріальної дії;
* довідка/нормативно грошова оцінка земельної ділянки;
* квитанція про сплату судового збору.
== Ціна позову та розмір судового збору ==
За подання позову про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки особою сплачується '''судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову,''' але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].

'''Ціна позову''' визначається, виходячи з грошової оцінки на земельну ділянку за результатом проведеної '''нормативно-грошової оцінки.'''
== Судова практика ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»], якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Земельного кодексу України,] проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідно до ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 350/67/15-ц] (провадження № 14-652цс18).

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81425623 723/1061/17] (провадження № 61-26091св18).

21 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 137/731/17, провадження №61-10528св21 (ЄДРСРУ № 100490889) досліджував питання щодо права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, ґким дійшли висновку, якщо на день смерті спадкодавця була розпочата процедура оформлення земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини, то спадкоємець має право на до оформлення цієї частини спадкового майна.
== Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки ==
* [[Файл:Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ді.docx|міні]]
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Безоплатна_передача_земельної_ділянки_громадянам_із_земель_державної_і_комунальної_власності Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Відмова_органу_місцевого_самоврядування_в_наданні_дозволу_на_розробку_проекту_землеустрою_щодо_відведення_земельної_ділянки Відмова органу місцевого самоврядування в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Визнання_права_на_завершення_процедури_приватизації_та_здійснення_державної_реєстрації_земельної_ділянки Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Приватизація_гаражу_в_гаражному_кооперативі Приватизація гаражу в гаражному кооперативі]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Визнання господарського договору недійсним

2022-07-27T13:53:32Z

Vira.olshevska: Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касац

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011600-13 Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"]
== Визнання господарського договору недійсним ==
Для набрання договором юридичної сили він має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], дотримання яких є обов'язковою умовою чинності будь-якого правочину. Згідно зі ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] відсутність у момент учинення правочину вимог його чинності, передбачених ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ], є підставою його недійсності. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГК України] взагалі оперує одним поняттям "недійсність господарського зобов'язання". Отже, на нормативному рівні не проведено розмежування понять "дійсність" та "чинність" договорів.

ЦК України встановлює загальні правила про недійсні правочини, які розподіляє на два види: згідно із ч. 1 ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ЦКУ] недотримання при укладанні договору вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ЦКУ] спричиняє його недійсність (ч. 2 ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та оспорювані (ч. З ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Принципова відмінність між такими правочинами полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України])

Підстави недійсності господарського зобов'язання передбачені ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text. Господарського кодексу України]. Утім, за офіційною позицією Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ),висловленою у п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_211600-08#Text Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України " від 07.04.2008 р.], ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГК України] застосовуватись не може, оскільки вона не встановлює особливостей регулювання господарських відносин, а тільки містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] як за термінологією, так і за змістом. Так, зокрема, ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГК України] не передбачає поділу недійсних господарських зобов'язань на нікчемні та оспорювані, а натомість фактично розглядає як оспорювані всі ті зобов'язання, які виникають із правочинів, які за ЦК України є нікчемними.
недійсність правочину може бути наслідком відсутності у момент його учинення вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text. ЦК України.]

Недійсний договір – це договір, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов’язаних із його недійсністю. Недійсність договору означає, що він не відповідає вимогам законодавства.
Підставами недійсності правочину можуть бути: суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; обмеження волевиявлення учасника правочину та/або невідповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямованість правочину не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; суперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4089/20.

== Нікчемний правочин ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] встановлює такі випадки нікчемності правочину:
* недотримання сторонами вимоги щодо нотаріального посвідчення правочину, за винятком певних нормативно встановлених випадків (ст. 220);

* вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності та в разі відсутності його схвалення законними представниками (ст. 221);

* вчинення правочину недієздатною фізичною особою без дозволу органів опіки та піклування (ст. 224) чи наступного схвалення (якщо йдеться про дрібні побутові правочини) (ст. 226); порушення ним публічного порядку (ст. 228 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).
====== За змістом частини другої статті 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. ======
Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України.]
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).
== Підстави недійсності правочину ==
недійсність правочину може бути наслідком відсутності у момент його учинення вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]. Інакше кажучи, підставами недійсності правочину можуть бути: суперечність змісту правочину [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільному кодексу України], іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; обмеження волевиявлення учасника правочину та/або невідповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямованість правочину не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; суперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
=== Суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства ===
Утім слід зазначити, що недійсність договорів спричиняє суперечність їхнього змісту не тільки актам цивільного законодавства, а й актам господарського, податкового законодавства тощо. Так, в інформаційному листі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_211600-08#Text ВГСУ від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"] звертається увага на те, що "поняття правочину є цивільно-правовим поняттям, і норми про недійсність тих чи інших правочинів є цивільно-правовими. Разом з тим закони часто містять норми, які належать до різних галузей права. Зокрема, закон публічно-правової направленості може містити окремі цивільно-правові норми. Тому, якщо такий закон містить норми, які встановлюють умови недійсності правочину, то такі норми підлягають застосуванню" (п. 16).
Так, з огляду на офіційну позицію ВГСУ за умов відсутності у суб'єкта господарювання (сторони господарського договору) певного дозволу, застосуванню підлягає ст. 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], яка кваліфікує правочин, вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії), як оспорюваний. Однак поза увагою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] залишається питання дійсності договору, укладеного фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, без відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності, який опосередковує означений договір. Більше того, передумови набуття господарської правосуб'єктності (компетенції) не завжди зводяться винятково до отримання суб'єктами господарювання відповідних ліцензій.
=== Відсутність обсягу цивільної дієздатності ===
Похідними від правосуб'єктності господарської організації (юридичної особи) є повноваження її представників, пов'язані з укладанням господарських договорів від її імені. Це означає, що представник не може набути господарських прав та обов'язків для особи, яка не здатна їх мати та/або реалізувати. Відповідно, дії представника, якому належать повноваження діяти від імені та в інтересах сторони, яка сама не має права на вчинення цих дій (на які вона уповноважила представника), у тому числі на укладення певних договорів, не здатні створити 272 правових наслідків у вигляді набуття суб'єктивних прав та обов'язків, що утворюють зміст конкретних договірних правовідносин. Отже, при укладанні господарських договорів кожна зі сторін має одночасно перевірити як здатність свого контрагента відносно укладення відповідного договору, так і повноваження представника, який укладає договір від імені даного контрагента.

Під час укладання господарського договору юридичною особою можуть виникати проблемні ситуації двох видів:
* по-перше, пов'язані з перевищенням повноважень її представника щодо укладення договору,
* по-друге, пов'язані з відсутністю повноважень у особи, яка уклала договір від імені юридичної особи.
При перевищенні повноважень представника особа, яку він представляв, може або схвалити дії такого представника, або відмовитися від їх схвалення. Згідно зі ст. 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення юридичною особою правочину, здійсненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить його дійсним з моменту вчинення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до іншої сторони правочину чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (приміром, здійснення платежу іншій стороні тощо).

Від випадків укладення господарських договорів від імені юридичної особи н вповноваж ними суб'єктами потрібно відрізняти випадки обмеження самою юридичною особою повноважень своїх представників щодо укладення окремих господарських договорів. Такі обмеження, як правило, мають вираження у вигляді обов'язкового попереднього схвалення договору з боку відповідного колегіального органу (загальних зборів, ради директорів і т. ін.) перед його підписанням повноважним представником юридичної особи. Найчастіше необхідність такого схвалення пов'язується із: а) загальною сумою платежу за товари (роботи, послуги), що мають бути придбані (реалізовані) за договором (наприклад, при укладенні договору на суму понад 25 тис. гривень); б) видом договору (наприклад, укладення договору, за яким така сторона має виступити поручителем); в) співвідношенням загальної суми платежу за договором та вартості чистих активів юридичної особи (наприклад, коли така сума буде перевищувати 10 % (15 %) чи більше від вартості чистих активів юридичної особи)1. Відповідно до ч. 2 п. З ст. 92 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили (йдеться про обмеження наявних повноважень, а не про здійснення дій, на які повноваження взагалі відсутні), крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
=== Невідповідність формі договору ===
Належною формою господарського договору є письмова. Утім, якщо договір не відповідає загальним вимогам до письмової форми правочину, передбаченим ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], його не можна вважати вчиненим у письмовій формі. Згідно зі ст. 218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] недотримання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися стосовно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (у цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається).

Сьогодні ні Цивільний, ні Господарський кодекси України не вирішують проблему, пов'язану з відсутністю державної реєстрації договорів, для яких остання передбачена чинним законодавством. Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_111800-99#Text "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N 02-5/111 від 12.03.99 р]. (п. 8), угода, укладена з порушенням правил щодо обов'язкової державної реєстрації, може бути визнана недійсною лише в тому випадку, коли такі наслідки прямо передбачаються нормативним актом. Якщо незареєстровану угоду повністю або частково виконано, а сторона, яка отримала виконання, ухиляється від державної реєстрації цієї угоди, то друга сторона має право звернутися до господарського суду стосовно захисту своїх інтересів. У цьому разі суд може визнати угоду, що не пройшла державної реєстрації, дійсною, і такого рішення достатньо для виникнення в органу, що реєструє, обов'язку щодо здійснення державної реєстрації угоди, незважаючи на волю другої сторони.
=== Наслідки визнання господарського договору недійсним ===
Господарський договір може бути визнано недійсним у цілому, або в частині (коли недійсними визнаються тільки окремі договірні умови). Відповідно до ст. 217 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Виконання господарського договору, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому останні залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання договору. Так, відповідно до ст. 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вищеозначені правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних право-чинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Утім [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло таких осіб має з'ясовуватись у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які піддягають застосуванню до спірних правовідносин. Тільки в окремих випадках ЦК України встановлює, за чиїм саме позовом правочин може бути визнаний недійсним. Крім того, наслідки недійсності нікчемного правочину суд може застосувати з власної ініціативи. При цьому застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судом, за відсутності відповідної позовної вимоги заінтересованої сторони, є правом, а не обов'язком суду. Згідно з п. 2 ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України] господарський суд також може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, імперативно встановлений чинним законодавством і не може бути змінений судом. Так, згідно з ч. 1 ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Це означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі. Частина 2 ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не тільки не виникають права та обов'язки, настання яких сторони пов'язували з моментом вчинення такого правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства

2022-06-28T11:00:15Z

Vira.olshevska: Статтею 188-5 КУпАП визначено, що невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев`яти до п

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Порядок розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів ==

'''Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються:'''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів – ''Міністерство екології та природніх ресурсів та Державна екологічна інспекція.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства – ''Державне агентство водних ресурсів України.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр – ''Державна служба геології та надр.''
* Місцевими радами.
* Судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

''Позивачі'' – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, ''звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями водного законодавства.''

Спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n864 стаття 109 Водного кодексу України] .

Відповідно до '''статті 67 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»],''' спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==

Відповідно до '''статті 110 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]''', порушення водного законодавства тягне за собою '''''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність''''' згідно з законодавством України.

Водокористувачі ''звільняються від відповідальності'' за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

'''<big>Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:</big>'''

# Самовільному захопленні водних об'єктів;
# Забрудненні та засміченні вод;
# Порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# Руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# Введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# Недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# Самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# Порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# Пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# Незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# Використанні земель водного фонду не за призначенням;
# Неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# Відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# Порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
# Обмеженні в будь-який спосіб безперешкодного та безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

'''''Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.'''''

=== Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства ===

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

''Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n889 (стаття 111 Водного кодексу України])''

== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. ==

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління '''''позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.'''''

Порядок позбавлення премій визначається законодавством України.

== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства. ==

Питання щодо застосування цивільної відповідальності за порушення водного законодавства регулюється '''статтею 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».]'''

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, <big>підлягає компенсації в повному обсязі.</big>

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14#Text статті 29 Закону України "Про угоди про розподіл продукції"].

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»] '''роз'яснює,''' що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, статтею 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які містять загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та способи відшкодування такої шкоди.

== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

''Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності'', що застосовується за порушення норм водного законодавства. Нормативною базою застосування адміністративної відповідальності є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення та Водний кодекс України.]

Згідно '''статті 48 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення права державної власності на води, зокрема, самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Відповідно до '''статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення правил охорони водних ресурсів, зокрема, забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища, -
''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

'''Стаття 59-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення, зокрема, забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, -''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, -''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. 

Неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання - і органу, який видає дозволи та таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб судна або іншого плавучого засобу від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n289 '''Стаття 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення'''] за Порушення правил водокористування, а саме забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обмеження у будь-який спосіб безперешкодного або безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, а саме пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, – ''тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Статтею 188-5 КУпАП визначено, що невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

'''Відповідно до статті 242 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]''', порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк..

'''Стаття 243 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення водного законодавства, а саме забруднення моря.'''

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів - караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, - карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 

'''Стаття 236''' '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1631 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення правил екологічної безпеки''', а саме порушення порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
[[Категорія:Екологічне право‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Міністерства‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎‎]]

Договір фінансового лізингу

2022-04-21T10:00:51Z

Vira.olshevska: Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про фінансовий лізинг". Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити: 1) найменування та опис об’єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закон України "Про фінансовий лізинг"]

== '''Загальні положення договору''' ==
'''Фінансовий лізинг''' - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закону України "Про фінансовий лізинг"]

'''Договір фінансового лізингу''' - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

''Форма договору фінансового лізингу'' - договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.
== '''Суб'єкти (сторони) фінансового лізингу''' ==
* лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об’єкт фінансового лізингу;
*лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;
*продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;
*інші особи, які є сторонами багатостороннього договору фінансового лізингу.
== '''Супровідні послуги на ринку фінансового лізингу''' ==
До супровідних послуг на ринку фінансового лізингу належать:

1) посередницькі послуги на ринку фінансового лізингу;

2) допоміжні послуги на ринку фінансового лізингу.

2. До посередницьких послуг на ринку фінансового лізингу належить діяльність агентів, які від імені, за дорученням та в інтересах лізингодавця здійснюють укладення договорів фінансового лізингу, надають консультаційні чи експертно-інформаційні послуги та/або проводять іншу роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням, виконанням та/або супроводом договорів фінансового лізингу.

3. До допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу належать послуги з:

1) страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу;

2) оцінки майна лізингоодержувача, що використовується для забезпечення виконання ним зобов’язань за договором фінансового лізингу;

3) ремонту та обслуговування майна, яке є предметом договору фінансового лізингу;

4) продажу майна, яке було предметом договору фінансового лізингу і відповідно до договору та/або в порядку, встановленому законом, повернено лізингодавцю;

5) надання майна в оренду;

6) консультування.

Національний банк України може встановлювати інші види допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу.

4. Вимоги до осіб, які надають супровідні послуги на ринку фінансового лізингу, та особливості надання таких послуг встановлюються Національним банком України.

== '''Істотні умови договору фінансового лізингу''' ==
Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"], статті 18 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Про захист прав споживачів]" та Закону України "Про фінансовий лізинг". Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити:

*1) найменування та опис об’єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об’єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об’єкта;
*2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу;
*3) строк передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;
*4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу;
*5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;
*6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов’язаної здійснити страхування.

У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін.

Грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов’язання в іноземній валюті. У разі якщо лізингоодержувачем є юридична особа або фізична особа - підприємець, грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу має бути виражене у гривні, при цьому сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим Національним банком України на день платежу, або за курсом банку за домовленістю сторін, якщо інший порядок визначення такої суми не встановлений договором або законодавством.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання лізингоодержувачем інформації щодо розміру лізингових та інших платежів, зазначених у договорі фінансового лізингу або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування такої інформації шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону, застосування меншого розміру міжрядкових та міжсимвольних інтервалів, ніж в основному тексті.

У разі якщо договором фінансового лізингу передбачено зміну розміру та/або індексацію передбачених таким договором платежів, такий договір повинен визначати порядок проведення зміни розміру та/або індексації платежів. У такому разі проведення лізингодавцем зміни зазначеного порядку зміни розміру та/або індексації платежів, передбачених договором фінансового лізингу, в односторонньому порядку забороняється.

У разі якщо договором фінансового лізингу не передбачено зміни розміру та/або індексації лізингових і будь-яких інших платежів, проведення лізингодавцем таких змін розміру та/або індексації в односторонньому порядку забороняється. 8. Лізингодавець за письмовою заявою та/або письмовою згодою лізингоодержувача має право проводити реструктуризацію зобов’язань за договором фінансового лізингу.

Кожна сторона договору фінансового лізингу отримує по одному примірнику договору з додатками до нього, якщо інше не встановлено таким договором. У разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов’язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу - фізичній особі, покладається на лізингодавця. Примірник договору фінансового лізингу, що належить лізингоодержувачу - фізичній особі, передається йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору фінансового лізингу, укладеного в електронному вигляді, та додатків до нього надаються лізингоодержувачу - фізичній особі у спосіб, що дає змогу встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або в інший спосіб з використанням контактних даних, зазначених лізингоодержувачем під час укладення договору фінансового лізингу. У разі якщо один з оригіналів договору фінансового лізингу направлено лізингодавцем поштою або кур’єром, доказом його направлення є поштова квитанція (чек) про відправку та опис вкладення або повідомлення про вручення (у разі направлення кур’єром). Положення цієї частини поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу. 10. Умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

=== '''Укладення договору фінансового лізингу''' ===
1. Визначення лізингодавцем можливості укладення договору фінансового лізингу здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) лізингоодержувача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку.

2. Лізингодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору фінансового лізингу.

3. До укладення договору фінансового лізингу лізингодавець має право, а якщо лізингоодержувачем є фізична особа - зобов’язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити фінансову спроможність лізингоодержувача, враховуючи, зокрема, строк фінансового лізингу, вартість об’єкта фінансового лізингу, доходи лізингоодержувача та мету отримання у володіння та користування об’єкта фінансового лізингу. Оцінка фінансової спроможності лізингоодержувача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від лізингоодержувача, та (за необхідності) на підставі інформації, отриманої з інших джерел відповідно до законодавства.

4. У разі ненадання лізингоодержувачем документів чи відомостей про себе та/або свій фінансовий стан, що вимагаються згідно із законодавством та/або внутрішніми документами лізингодавця, лізингодавець відмовляє такому лізингоодержувачу в укладенні договору фінансового лізингу.

5. Інформація про лізингоодержувача, отримана лізингодавцем у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінансового лізингу з таким лізингоодержувачем, може бути передана третім особам без згоди такого лізингоодержувача лише у випадках і порядку, встановлених законом.

6. Лізингодавець несе відповідальність за порушення прав лізингоодержувачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

7. Лізингодавець має право розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку та застосувати до лізингоодержувача визначені таким договором штрафні санкції у разі встановлення факту надання лізингоодержувачем недостовірної інформації та/або документів, необхідних для здійснення оцінки його спроможності виконувати свої зобов’язання за договором фінансового лізингу.

=== '''Особливості укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою (крім фізичної особи - підприємця)''' ===
1. Лізингодавець розміщує на своєму власному веб-сайті інформацію про умови, на яких надаються послуги з фінансового лізингу лізингоодержувачам - фізичним особам.

2. До укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем - фізичною особою лізингодавець повинен безоплатно надати такому лізингоодержувачу в письмовій формі (в електронній формі або у формі паперового документа) із зазначенням дати надання та строку актуальності інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій цього лізингодавця з метою прийняття лізингоодержувачем рішення щодо укладення відповідного договору.

Крім передбаченої абзацом першим цієї частини інформації, на вимогу лізингоодержувача - фізичної особи лізингодавець надає такому лізингоодержувачу пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб цього лізингоодержувача та його фінансового стану, у тому числі шляхом роз’яснення істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для такого лізингоодержувача, зокрема у разі невиконання ним зобов’язань за таким договором.

3. Зазначена в абзаці першому частини другої цієї статті інформація повинна включати:

1) кількість, строки сплати та розмір лізингових платежів на дату надання інформації виходячи з обраних лізингоодержувачем умов. Інформація про лізингові платежі може бути надана у формі графіка лізингових платежів;

2) розмір та умови сплати додаткових платежів та комісій, пов’язаних з укладенням, обслуговуванням договору та достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу;

3) розмір та умови сплати платежів за супровідні послуги, що надаються лізингодавцем та/або іншими особами та є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу чи можуть надаватися протягом строку дії договору фінансового лізингу, якщо такі платежі не включені до складу платежів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини;

4) строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

5) інформацію про необхідність укладення з третіми особами договорів щодо послуг, які є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу, перелік осіб, яких лізингодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності);

6) умови переходу об’єкта фінансового лізингу у власність лізингоодержувача, якщо такий перехід передбачений договором фінансового лізингу;

7) порядок та умови повернення об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю;

8) проект договору фінансового лізингу.

4. Для укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем - фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, лізингодавець повинен отримати від такої особи письмову згоду її подружжя на укладення такого договору.

== '''Предмет договору фінансового лізингу''' ==
Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти.

Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

== '''Строк фінансового лізингу''' ==
Строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.

== '''Права сторін за договором''' ==
<big>Лізингодавець має право</big>:

1) інвестувати у придбання об’єкта фінансового лізингу власні та/або залучені кошти з урахуванням вимог, встановлених законом та нормативно-правовими актами органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов володіння та користування об’єктом фінансового лізингу, його утримання та експлуатації;

3) у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо повернення об’єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об’єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об’єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу;

4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства;

5) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства;

6) вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу у разі невиконання лізингоодержувачем чи особою, яка отримала об’єкт фінансового лізингу від лізингоодержувача відповідно до цього Закону, обов’язку щодо належного використання об’єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу;

7) вимагати усунення будь-яких порушень, що призвели до обмеження права власності лізингодавця на об’єкт фінансового лізингу;

8) у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

<big>Лізингоодержувач має право</big>:

1) вибрати об’єкт фінансового лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності і набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, та/або встановити специфікацію об’єкта фінансового лізингу і доручити вибір такого об’єкта лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття об’єкта фінансового лізингу, що не відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору фінансового лізингу лізингодавцем;

5) оскаржити в суді одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об’єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об’єкта.

== '''Обов’язки сторін за договором''' ==
'''Лізингодавець зобов’язаний:'''

1) у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об’єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об’єкта та умовам договору фінансового лізингу;

2) попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об’єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об’єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об’єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним;

3) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов’язання щодо утримання об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об’єкта фінансового лізингу, що здійснені за письмовою згодою лізингодавця та не можуть бути відокремлені від об’єкта фінансового лізингу без заподіяння йому шкоди, на утримання такого об’єкта або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу;

5) прийняти об’єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу.

3. Лізингодавець може мати також інші права та обов’язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

'''Лізингоодержувач зобов’язаний:'''

1) у разі якщо об’єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об’єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;

2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання та експлуатації об’єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

4) надавати лізингодавцю доступ до об’єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;

5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об’єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об’єкта;

6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об’єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об’єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об’єкта фінансового лізингу, повернути об’єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об’єкт фінансового лізингу;

8) дотримуватися умов договорів страхування об’єкта фінансового лізингу;

9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;

10) у разі тимчасової державної реєстрації об’єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об’єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об’єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об’єкт фінансового лізингу.

3. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов’язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.

4. Невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо повернення об’єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов’язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

== '''Можливість відмови від договору лізингу''' ==
Відмова від договору фінансового лізингу та дострокове розірвання договору фінансового лізингу

1. У разі прострочення передачі лізингоодержувачу об’єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об’єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов’язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов’язань за таким договором, у тому числі зобов’язань щодо сплати будь-яких платежів у зв’язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.

У разі якщо об’єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об’єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов’язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

2. У разі прострочення передачі об’єкта фінансового лізингу від продавця (постачальника) лізингодавцю більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором купівлі-продажу (поставки) не передбачено інший строк, лізингодавець має право відмовитися від договору поставки та договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це продавця (постачальника) та лізингоодержувача.

У разі якщо лізингодавець скористався своїм правом односторонньої відмови від договору купівлі-продажу (поставки) та договору фінансового лізингу, такі договори вважаються розірваними з дати, зазначеної лізингодавцем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення продавцем (постачальником) та лізингоодержувачем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов’язань за такими договорами, у тому числі зобов’язань щодо сплати будь-яких платежів у зв’язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів з дня надсилання ним повідомлення про відмову від договору.

У разі якщо лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об’єкт фінансового лізингу, такий лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу зазначені кошти протягом трьох робочих днів з дня отримання ним коштів від продавця (постачальника), який зобов’язаний повернути кошти лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову лізингодавця від договору.

3. Якщо лізингодавець та/або продавець (постачальник) не виконує обов’язку щодо повернення коштів (зокрема авансового платежу) у встановлений частинами першою та другою цієї статті строк, лізингоодержувач має право вимагати від відповідної сторони сплати неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.

4. Після отримання лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".

5. Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

6. Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

7. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

8. Відмова від договору фінансового лізингу та його розірвання є підставою для припинення договорів про надання послуг, що були визначені таким договором фінансового лізингу як обов’язкові для отримання об’єкта фінансового лізингу та укладені лізингодавцем або лізингоодержувачем. Лізингодавець або третя сторона зобов’язані повернути лізингоодержувачу кошти, сплачені ним за такі послуги, не пізніше 14 календарних днів з дня надсилання письмового повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови лізингоодержувача від договору фінансового лізингу у порядку, визначеному законодавством.

== '''Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу та його страхування''' ==
З моменту передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об’єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Об’єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов’язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу.

Витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено таким договором.

У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

== '''Утримання об’єкта фінансового лізингу''' ==
Лізингоодержувач протягом усього часу перебування об’єкта фінансового лізингу в його володінні та користуванні повинен підтримувати його у стані, в якому його прийнято від лізингодавця, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об’єкт фінансового лізингу.

Лізингоодержувач протягом строку фінансового лізингу несе витрати на утримання об’єкта фінансового лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу або законом.

Якщо на об’єкті фінансового лізингу встановлено додаткове обладнання, лізингоодержувач несе відповідальність за втрату або пошкодження такого обладнання та зобов’язаний компенсувати вартість втраченого або пошкодженого додаткового обладнання лізингодавцю.

Умови ремонту і технічного обслуговування об’єкта фінансового лізингу визначаються договором фінансового лізингу або окремим договором.

== '''Правові наслідки поліпшення лізингоодержувачем предмета лізингу''' ==
'''Лізингоодержувач має право поліпшити майно, яке є предметом договору фінансового лізингу, лише за письмовою згодою лізингодавця.'''

Якщо поліпшення об’єкта фінансового лізингу здійснено без письмової згоди лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення, за умови що такі поліпшення можуть бути відділені від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього. Якщо такі поліпшення неможливо відокремити від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього, вони безоплатно переходять у власність лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю передбачену договором фінансового лізингу неустойку за кожний випадок здійсненого ним поліпшення об’єкта фінансового лізингу без згоди лізингодавця.

Якщо поліпшення об’єкта фінансового лізингу здійснено за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право (на вибір лізингодавця) на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування такої вартості до складу лізингових платежів.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]

Договір фінансового лізингу

2022-04-21T09:55:00Z

Vira.olshevska: о супровідних послуг на ринку фінансового лізингу належать: 1) посередницькі послуги на ринку фінансового лізингу; 2) допоміжні послуги на ринку фінансового лізингу. 2. До посередницьких послуг на ринку фінансового лізингу належить діяльність агентів, які від імені, за дорученням та в інтересах лізингодавця здійснюють укладення договорів фінансового лізингу, надають консультаційні чи експертно-інформаційні послуги та/або проводять іншу роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням, виконанням т

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закон України "Про фінансовий лізинг"]

== Загальні положення договору ==
'''Фінансовий лізинг''' - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закону України "Про фінансовий лізинг"]

'''Договір фінансового лізингу''' - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

''Форма договору фінансового лізингу'' - договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.
== Суб'єкти (сторони) фінансового лізингу ==
* лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об’єкт фінансового лізингу;
*лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;
*продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;
*інші особи, які є сторонами багатостороннього договору фінансового лізингу.
== Супровідні послуги на ринку фінансового лізингу ==
До супровідних послуг на ринку фінансового лізингу належать:

1) посередницькі послуги на ринку фінансового лізингу;

2) допоміжні послуги на ринку фінансового лізингу.

2. До посередницьких послуг на ринку фінансового лізингу належить діяльність агентів, які від імені, за дорученням та в інтересах лізингодавця здійснюють укладення договорів фінансового лізингу, надають консультаційні чи експертно-інформаційні послуги та/або проводять іншу роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням, виконанням та/або супроводом договорів фінансового лізингу.

3. До допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу належать послуги з:

1) страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу;

2) оцінки майна лізингоодержувача, що використовується для забезпечення виконання ним зобов’язань за договором фінансового лізингу;

3) ремонту та обслуговування майна, яке є предметом договору фінансового лізингу;

4) продажу майна, яке було предметом договору фінансового лізингу і відповідно до договору та/або в порядку, встановленому законом, повернено лізингодавцю;

5) надання майна в оренду;

6) консультування.

Національний банк України може встановлювати інші види допоміжних послуг на ринку фінансового лізингу.

4. Вимоги до осіб, які надають супровідні послуги на ринку фінансового лізингу, та особливості надання таких послуг встановлюються Національним банком України.

== '''Істотні умови договору фінансового лізингу''' ==
# Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"], статті 18 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Про захист прав споживачів]" та Закону України "Про фінансовий лізинг". Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити:
#1) найменування та опис об’єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об’єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об’єкта; 2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу; 3) строк передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу; 4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу; 5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів; 6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов’язаної здійснити страхування. 3. У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін. 4. Грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов’язання в іноземній валюті. У разі якщо лізингоодержувачем є юридична особа або фізична особа - підприємець, грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу має бути виражене у гривні, при цьому сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим Національним банком України на день платежу, або за курсом банку за домовленістю сторін, якщо інший порядок визначення такої суми не встановлений договором або законодавством. 5. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання лізингоодержувачем інформації щодо розміру лізингових та інших платежів, зазначених у договорі фінансового лізингу або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування такої інформації шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону, застосування меншого розміру міжрядкових та міжсимвольних інтервалів, ніж в основному тексті. 6. У разі якщо договором фінансового лізингу передбачено зміну розміру та/або індексацію передбачених таким договором платежів, такий договір повинен визначати порядок проведення зміни розміру та/або індексації платежів. У такому разі проведення лізингодавцем зміни зазначеного порядку зміни розміру та/або індексації платежів, передбачених договором фінансового лізингу, в односторонньому порядку забороняється. 7. У разі якщо договором фінансового лізингу не передбачено зміни розміру та/або індексації лізингових і будь-яких інших платежів, проведення лізингодавцем таких змін розміру та/або індексації в односторонньому порядку забороняється. 8. Лізингодавець за письмовою заявою та/або письмовою згодою лізингоодержувача має право проводити реструктуризацію зобов’язань за договором фінансового лізингу. 9. Кожна сторона договору фінансового лізингу отримує по одному примірнику договору з додатками до нього, якщо інше не встановлено таким договором. У разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов’язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу - фізичній особі, покладається на лізингодавця. Примірник договору фінансового лізингу, що належить лізингоодержувачу - фізичній особі, передається йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору фінансового лізингу, укладеного в електронному вигляді, та додатків до нього надаються лізингоодержувачу - фізичній особі у спосіб, що дає змогу встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або в інший спосіб з використанням контактних даних, зазначених лізингоодержувачем під час укладення договору фінансового лізингу. У разі якщо один з оригіналів договору фінансового лізингу направлено лізингодавцем поштою або кур’єром, доказом його направлення є поштова квитанція (чек) про відправку та опис вкладення або повідомлення про вручення (у разі направлення кур’єром). Положення цієї частини поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу. 10. Умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

=== '''Укладення договору фінансового лізингу''' ===
1. Визначення лізингодавцем можливості укладення договору фінансового лізингу здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) лізингоодержувача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку.

2. Лізингодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору фінансового лізингу.

3. До укладення договору фінансового лізингу лізингодавець має право, а якщо лізингоодержувачем є фізична особа - зобов’язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити фінансову спроможність лізингоодержувача, враховуючи, зокрема, строк фінансового лізингу, вартість об’єкта фінансового лізингу, доходи лізингоодержувача та мету отримання у володіння та користування об’єкта фінансового лізингу. Оцінка фінансової спроможності лізингоодержувача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від лізингоодержувача, та (за необхідності) на підставі інформації, отриманої з інших джерел відповідно до законодавства.

4. У разі ненадання лізингоодержувачем документів чи відомостей про себе та/або свій фінансовий стан, що вимагаються згідно із законодавством та/або внутрішніми документами лізингодавця, лізингодавець відмовляє такому лізингоодержувачу в укладенні договору фінансового лізингу.

5. Інформація про лізингоодержувача, отримана лізингодавцем у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінансового лізингу з таким лізингоодержувачем, може бути передана третім особам без згоди такого лізингоодержувача лише у випадках і порядку, встановлених законом.

6. Лізингодавець несе відповідальність за порушення прав лізингоодержувачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

7. Лізингодавець має право розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку та застосувати до лізингоодержувача визначені таким договором штрафні санкції у разі встановлення факту надання лізингоодержувачем недостовірної інформації та/або документів, необхідних для здійснення оцінки його спроможності виконувати свої зобов’язання за договором фінансового лізингу.

=== '''Особливості укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою (крім фізичної особи - підприємця)''' ===
1. Лізингодавець розміщує на своєму власному веб-сайті інформацію про умови, на яких надаються послуги з фінансового лізингу лізингоодержувачам - фізичним особам.

2. До укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем - фізичною особою лізингодавець повинен безоплатно надати такому лізингоодержувачу в письмовій формі (в електронній формі або у формі паперового документа) із зазначенням дати надання та строку актуальності інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій цього лізингодавця з метою прийняття лізингоодержувачем рішення щодо укладення відповідного договору.

Крім передбаченої абзацом першим цієї частини інформації, на вимогу лізингоодержувача - фізичної особи лізингодавець надає такому лізингоодержувачу пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб цього лізингоодержувача та його фінансового стану, у тому числі шляхом роз’яснення істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для такого лізингоодержувача, зокрема у разі невиконання ним зобов’язань за таким договором.

3. Зазначена в абзаці першому частини другої цієї статті інформація повинна включати:

1) кількість, строки сплати та розмір лізингових платежів на дату надання інформації виходячи з обраних лізингоодержувачем умов. Інформація про лізингові платежі може бути надана у формі графіка лізингових платежів;

2) розмір та умови сплати додаткових платежів та комісій, пов’язаних з укладенням, обслуговуванням договору та достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу;

3) розмір та умови сплати платежів за супровідні послуги, що надаються лізингодавцем та/або іншими особами та є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу чи можуть надаватися протягом строку дії договору фінансового лізингу, якщо такі платежі не включені до складу платежів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини;

4) строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

5) інформацію про необхідність укладення з третіми особами договорів щодо послуг, які є обов’язковими для укладення договору фінансового лізингу, перелік осіб, яких лізингодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності);

6) умови переходу об’єкта фінансового лізингу у власність лізингоодержувача, якщо такий перехід передбачений договором фінансового лізингу;

7) порядок та умови повернення об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю;

8) проект договору фінансового лізингу.

4. Для укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем - фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, лізингодавець повинен отримати від такої особи письмову згоду її подружжя на укладення такого договору.

== '''Предмет договору фінансового лізингу''' ==
Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти.

Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

== '''Строк фінансового лізингу''' ==
Строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.

== '''Права сторін за договором''' ==
<big>Лізингодавець має право</big>:

1) інвестувати у придбання об’єкта фінансового лізингу власні та/або залучені кошти з урахуванням вимог, встановлених законом та нормативно-правовими актами органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов володіння та користування об’єктом фінансового лізингу, його утримання та експлуатації;

3) у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо повернення об’єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об’єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об’єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу;

4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства;

5) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства;

6) вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу у разі невиконання лізингоодержувачем чи особою, яка отримала об’єкт фінансового лізингу від лізингоодержувача відповідно до цього Закону, обов’язку щодо належного використання об’єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу;

7) вимагати усунення будь-яких порушень, що призвели до обмеження права власності лізингодавця на об’єкт фінансового лізингу;

8) у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

<big>Лізингоодержувач має право</big>:

1) вибрати об’єкт фінансового лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності і набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, та/або встановити специфікацію об’єкта фінансового лізингу і доручити вибір такого об’єкта лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття об’єкта фінансового лізингу, що не відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору фінансового лізингу лізингодавцем;

5) оскаржити в суді одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об’єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об’єкта.

== '''Обов’язки сторін за договором''' ==
'''Лізингодавець зобов’язаний:'''

1) у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об’єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об’єкта та умовам договору фінансового лізингу;

2) попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об’єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об’єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об’єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним;

3) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов’язання щодо утримання об’єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об’єкта фінансового лізингу, що здійснені за письмовою згодою лізингодавця та не можуть бути відокремлені від об’єкта фінансового лізингу без заподіяння йому шкоди, на утримання такого об’єкта або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу;

5) прийняти об’єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу.

3. Лізингодавець може мати також інші права та обов’язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

'''Лізингоодержувач зобов’язаний:'''

1) у разі якщо об’єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об’єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;

2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання та експлуатації об’єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

4) надавати лізингодавцю доступ до об’єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;

5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об’єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об’єкта;

6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об’єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об’єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об’єкта фінансового лізингу, повернути об’єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об’єкт фінансового лізингу;

8) дотримуватися умов договорів страхування об’єкта фінансового лізингу;

9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;

10) у разі тимчасової державної реєстрації об’єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об’єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об’єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об’єкт фінансового лізингу.

3. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов’язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.

4. Невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Невиконання лізингоодержувачем обов’язку щодо повернення об’єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов’язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

== '''Можливість відмови від договору лізингу''' ==
Відмова від договору фінансового лізингу та дострокове розірвання договору фінансового лізингу

1. У разі прострочення передачі лізингоодержувачу об’єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об’єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов’язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов’язань за таким договором, у тому числі зобов’язань щодо сплати будь-яких платежів у зв’язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.

У разі якщо об’єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об’єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов’язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

2. У разі прострочення передачі об’єкта фінансового лізингу від продавця (постачальника) лізингодавцю більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором купівлі-продажу (поставки) не передбачено інший строк, лізингодавець має право відмовитися від договору поставки та договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це продавця (постачальника) та лізингоодержувача.

У разі якщо лізингодавець скористався своїм правом односторонньої відмови від договору купівлі-продажу (поставки) та договору фінансового лізингу, такі договори вважаються розірваними з дати, зазначеної лізингодавцем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення продавцем (постачальником) та лізингоодержувачем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов’язань за такими договорами, у тому числі зобов’язань щодо сплати будь-яких платежів у зв’язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів з дня надсилання ним повідомлення про відмову від договору.

У разі якщо лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об’єкт фінансового лізингу, такий лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу зазначені кошти протягом трьох робочих днів з дня отримання ним коштів від продавця (постачальника), який зобов’язаний повернути кошти лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову лізингодавця від договору.

3. Якщо лізингодавець та/або продавець (постачальник) не виконує обов’язку щодо повернення коштів (зокрема авансового платежу) у встановлений частинами першою та другою цієї статті строк, лізингоодержувач має право вимагати від відповідної сторони сплати неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.

4. Після отримання лізингоодержувачем об’єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".

5. Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

6. Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

7. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

8. Відмова від договору фінансового лізингу та його розірвання є підставою для припинення договорів про надання послуг, що були визначені таким договором фінансового лізингу як обов’язкові для отримання об’єкта фінансового лізингу та укладені лізингодавцем або лізингоодержувачем. Лізингодавець або третя сторона зобов’язані повернути лізингоодержувачу кошти, сплачені ним за такі послуги, не пізніше 14 календарних днів з дня надсилання письмового повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови лізингоодержувача від договору фінансового лізингу у порядку, визначеному законодавством.

== '''Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу та його страхування''' ==
З моменту передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об’єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Об’єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов’язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу.

Витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено таким договором.

У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

== '''Утримання об’єкта фінансового лізингу''' ==
Лізингоодержувач протягом усього часу перебування об’єкта фінансового лізингу в його володінні та користуванні повинен підтримувати його у стані, в якому його прийнято від лізингодавця, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об’єкт фінансового лізингу.

Лізингоодержувач протягом строку фінансового лізингу несе витрати на утримання об’єкта фінансового лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу або законом.

Якщо на об’єкті фінансового лізингу встановлено додаткове обладнання, лізингоодержувач несе відповідальність за втрату або пошкодження такого обладнання та зобов’язаний компенсувати вартість втраченого або пошкодженого додаткового обладнання лізингодавцю.

Умови ремонту і технічного обслуговування об’єкта фінансового лізингу визначаються договором фінансового лізингу або окремим договором.

== '''Правові наслідки поліпшення лізингоодержувачем предмета лізингу''' ==
'''Лізингоодержувач має право поліпшити майно, яке є предметом договору фінансового лізингу, лише за письмовою згодою лізингодавця.'''

Якщо поліпшення об’єкта фінансового лізингу здійснено без письмової згоди лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення, за умови що такі поліпшення можуть бути відділені від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього. Якщо такі поліпшення неможливо відокремити від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього, вони безоплатно переходять у власність лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю передбачену договором фінансового лізингу неустойку за кожний випадок здійсненого ним поліпшення об’єкта фінансового лізингу без згоди лізингодавця.

Якщо поліпшення об’єкта фінансового лізингу здійснено за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право (на вибір лізингодавця) на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування такої вартості до складу лізингових платежів.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]

Договір поруки

2022-02-28T12:44:41Z

Vira.olshevska: Відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості не зумовлює відмови в задоволенні позову про її стягнення з кожного окремо. Такий висновок зробив ВС в постанові №201/13782/14-ц

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Загальні положення ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі договору поруки.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 553 Цивільного кодексу України)].

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

''Форма договору поруки:'' договір поруки має бути укладений в письмовій формі, у разі недодержання такої форми правочин є недійсним.

Договір поруки укладається додатково до основного договору.
== Суб'єкти (сторони) договору поруки ==
* Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
* Поручитель – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

* Боржник (позичальник). Боржник стороною договору не виступає, він несе відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (правочином).
== Істотні умови договору поруки ==
* предмет договору;
* відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати;
* порядок виконання зобов'язань;
* розмір поруки;
* умови припинення поруки;
* права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* термін дії договору;
* порядок зміни та припинення дії договору.
== Предмет договору поруки ==
Предметом договору поруки є поручительські послуги, надання яких передбачає обов’язок виконавця (майбутнього поручителя) укласти договір поруки.
== Порядок виконання зобов’язання, забезпечене порукою ==
Виконання договору поруки пов’язано із моментом порушення основного договору боржником, тобто з моментом невиконання чи неналежного виконання по закінченні строку за основним зобов’язанням.

Поручитель може здійснити виконання добровільно або ж із застосуванням примусу.

Добровільний порядок передбачає виконання договору поруки з власної ініціативи поручителя з метою запобігання сплати процентів за користування позиченими коштами, стягнення пені, збитків на користь кредитора.

Примусове виконання договору поруки може відбуватися у двох формах:
* В безспірному порядку;
* За рішенням суду;
== Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою ==
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 554 Цивільного кодексу України]).

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язків за договором як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. В даному випадку, кредитор може звернутися за виконанням зобов'язання як до боржника безпосередньо, так і до його поручителя. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними кредиторові до тих пір, поки їх зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. А виконання солідарного зобов'язання в повному обсязі одним із боржників припиняє зобов'язання решти солідарних боржників перед кредитором.

[[Порушення зобов'язання.Відповідальність|Субсидіарна відповідальність]] може бути встановлена договором поруки. При цьому поручитель несе додаткову відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань. До пред'явлення вимоги до поручителя, що несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити спочатку вимоги до основного боржника. Якщо ж основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від боржника відповіді на пред'явлену вимогу в розумні строки, кредитор може пред'явити вимогу до субсидіарного поручителя в повному обсязі.
== Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ==
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 555 Цивільного кодексу України]).
== Права поручителя, який виконав зобов'язання ==
Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 556 Цивільного кодексу України]).
== Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником ==
Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя.

Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 557 Цивільного кодексу України]).
== Оплата послуг поручителя ==
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 558 Цивільного кодексу України]).
== Припинення поруки ==
'''Порука припиняється:'''
* з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання;
* якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
* у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу;
* після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 559 Цивільного кодексу України]).
Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720972 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц] (наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості вже свідчить про закінчення строку дії договору поруки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93783728 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 грудня 2020 року у справі № 924/175/20] (умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі).
*Постанова ВП ВС від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21)
*''Постанова КГС ВС у справі № 904/2979/20'' щодо визнання недійсним договору поруки як фіктивного правочину. Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов’язків чи уникнення сплати боргу боржником.
*Відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості не зумовлює відмови в задоволенні позову про її стягнення з кожного окремо. Такий висновок зробив ВС в постанові №201/13782/14-ц.
== Див. також ==
* [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань]]
* [[Поняття та види неустойки]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Патронат над дітьми

2022-02-01T14:44:50Z

Vira.olshevska: Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на реінтеграцію дитини у сім’ю або надання дитині відповідного статусу для прийняття подальших рішень з урахуванням найкращих інтересів дитини щодо забезпечення її права на виховання в сім’ї або в умовах, максимально наближених до сімейних.

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенсія про права дитини (20 листопада 1989 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенсія про здійснення прав дітей( 3 серпня 2006 року).]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною" від 20.08.2021 року №893]

== '''Поняття патронат у сімейному законодавстві України''' ==

'''Сімейний патронат''' – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 252 Сімейного кодексу України] Сім’я патронатного вихователя - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

Патронатний вихователь - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї.

Патронатним вихователем не можуть бути особи, зазначені у статті 212 Сімейного кодексу України.

До сім’ї патронатного вихователя можуть бути одночасно влаштовані тільки діти, які є між собою рідними братами та сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї.

Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя встановлюється органом опіки та піклування і не може перевищувати трьох місяців.

У разі наявності обставин, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад зазначений термін, орган опіки та піклування може його продовжити.

Загальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати шість місяців.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на реінтеграцію дитини у сім’ю або надання дитині відповідного статусу для прийняття подальших рішень з урахуванням найкращих інтересів дитини щодо забезпечення її права на виховання в сім’ї або в умовах, максимально наближених до сімейних.

=== Порядок встановлення патронату ===

Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587 “Про організацію надання соціальних послуг” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 57, ст. 1781), визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад (далі - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення), який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

====== '''Інформування''' ======
Інформування громадськості про суть та зміст патронату забезпечується, зокрема шляхом розміщення соціальної реклами, інформаційних та довідкових матеріалів на своїх офіційних вебсайтах, в соціальних мережах:

* Мінсоцполітики, МКІП, Нацсоцслужбою;
* обласними Київською та Севастопольською міськими, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад;

* державними та комунальними засобами масової інформації;
* А також в процесі своєї професійної діяльності спеціалістами соціальних закладів, установ, неурядових організацій, служб у справах дітей, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення та закладів соціального захисту населення, центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості тощо.

'''Важливо!!!''' При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

== '''Щодо кандидата у патронатні вихователі''' ==
[[Файл:Сімейні форми виховання.jpg|міні|https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua/photos/a.2605852499461233/3403760456337096/]]

==== '''Створення сім’ї патронатного вихователя. 6 кроків кандидата у патронатні вихователі.''' ====

# звернутися до служби у справах дітей за місцем свого проживання;
# подати заяву про намір стати патронатним вихователем та необхідні документи;
# пройти первинний відбір та отримати направлення на навчання;
# пройти навчання та отримати рекомендацію про можливість надання послуги патронату;
# укласти договір про умови запровадження патронату (створення сім’ї патронатного вихователя);
# отримати поворотну фінансову допомогу - резервні кошти (2,5 прожиткового мінімуму на кожну дитину з розрахунку на двох дітей);

====== '''Кандидатом у патронатні вихователі може бути особа, яка виявила бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя на професійній основі, а також має:''' ======

* повнолітнього члена сім’ї (чоловік або дружина, син чи донька, інший член сім’ї) чи повнолітню особу, які проживають на спільній житловій площі з кандидатом у патронатні вихователі, готові бути добровільним помічником кандидата у патронатні вихователі та разом з ним пройти навчання і надавати допомогу патронатному вихователю у догляді за дитиною, влаштованою до сім’ї патронатного вихователя (далі - добровільний помічник);

* належні житлово-побутові умови за місцем свого фактичного проживання, у тому числі наявність окремої кімнати (крім прохідних кімнат, кімнат мансардного або підвального типу) та побутових зручностей.

====== '''Кандидатом у патронатні вихователі не можуть бути особи, які:''' ======

* виховують власних дітей віком до чотирьох років, дитину з інвалідністю, яка має обмеження життєдіяльності;

* є опікуном, піклувальником, прийомним батьком/матір’ю чи батьком/матір’ю-вихователем;

* обмежені у дієздатності;

* визнані недієздатними;

* позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

* перебувають на обліку сімей/осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах;

* стосовно яких було прийнято рішення органу опіки та піклування або суду про відібрання дитини;

* перебувають під слідством;

* були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями), патронатними вихователями дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу), або договір про патронат над дитиною було розірвано з їх вини;

* перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

* зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

* страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ;

* були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

* перебувають на профілактичному обліку в органах Національної поліції як кривдники відповідно до Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 25 лютого 2019 р. № 124;

* за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду.

Також кандидатами у патронатні вихователі не можуть бути особи, члени сім’ї яких проживають на спільній житловій площі з кандидатом у патронатні вихователі та мають обмеження, визначені абзацами сьомим - дев’ятнадцятим пункту 5 "Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя".

====== '''Особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:''' ======
1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 76, ст. 2561);

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:

- паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);

- паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом України документів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);

- свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;

- документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Строк дії документів, зазначених у підпунктах 2-4 та абзаці четвертому підпункту 5 цього пункту, на момент створення сім’ї патронатного вихователя не повинен перевищувати дванадцяти місяців з дати їх видачі.

Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Заяви з необхідними документами для взяття на облік приймаються адміністраторами центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.

''За наявності електронної інформаційної взаємодії між державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, необхідна для надання послуги патронату над дитиною, така інформація особою, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, не подається.''

'''Кандидат у патронатні вихователі звертається до служби у справах дітей за місцем свого фактичного проживання.'''

'''Служба у справах дітей:''' інформує та консультує осіб, які виявили бажання надавати послугу патронату над дитиною, щодо мети, завдань, особливостей надання такої послуги та її оплати, процедури її організації в громаді; інформує щодо вимог до кандидатів та критеріїв їх відбору; повідомляє про права та обов’язки патронатного вихователя надає перелік документів необхідних для проходження первинного відбору

===== За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя (далі - договір про умови запровадження патронату), примірна форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”. =====
Після укладення договору про умови запровадження патронату служба протягом трьох робочих днів вносить інформацію про патронатного вихователя та добровільного помічника до Єдиного банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.

== '''Влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя''' ==

====== '''До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, що негативно впливають чи можуть вплинути на їх життя, здоров’я та розвиток, в тому числі:''' ======

* діти, які залишилися без батьківського піклування, в тому числі ті, які перебувають у закладі охорони здоров’я, тимчасово влаштовані в сім’ю громадян, центр соціально-психологічної реабілітації дітей або до закладу інституційного догляду та виховання дітей згідно з пунктом 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;

* діти, які перебували в інших формах сімейного виховання;

* малолітні/неповнолітні вагітні чи малолітні/неповнолітні породіллі з немовлям, які залишилися без батьківського піклування або перебувають у складних життєвих обставинах.

====== '''До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, що негативно впливають чи можуть вплинути на їх життя, здоров’я та розвиток, в тому числі:''' ======

* діти, які залишилися без батьківського піклування, в тому числі ті, які перебувають у закладі охорони здоров’я, тимчасово влаштовані в сім’ю громадян, центр соціально-психологічної реабілітації дітей або до закладу інституційного догляду та виховання дітей згідно з пунктом 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;

* діти, які перебували в інших формах сімейного виховання;

* малолітні/неповнолітні вагітні чи малолітні/неповнолітні породіллі з немовлям, які залишилися без батьківського піклування або перебувають у складних життєвих обставинах.

'''''Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та актом про факт передачі дитини.'''''

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сімʼї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:

* акта про покинуту чи знайдену дитину;

* дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я ;

* заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини;

* акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України;

* акта проведення оцінки рівня безпеки дитини.

== '''Рішення про влаштування дитини та укладення договору про патронат над дитиною.''' ==

* орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини;
* укладає з патронатним вихователем договір про патронат над дитиною, що визначає особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя;
* батьки/законні представники дитини є стороною договору про патронат у разі, коли влаштування дитини до сімʼї патронатного вихователя здійснено за їх заявою.

Орган опіки та піклування у разі наявності обставин, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя понад зазначений строк, може прийняти рішення про його продовження не більш як до шести місяців відповідно до висновку міждисциплінарної команди.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

====== Дія договору про патронат припиняється: ======

* на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;

* у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;

* у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;

* у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 "Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя";

* у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.

== '''Згода дитини на патронат''' ==

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 254 Сімейного кодексу України]

'''Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції про права дитини] звучить:'''
*Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
*3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до статті 6 '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейської конвенції про здійснення прав дітей]''' суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

== '''Отримання соціальної допомоги та грошового забезпечення''' ==

==== '''Призначення та виплата соціальної допомоги та грошове забезпечення''' ====
Структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, що отримав пакет документів, протягом десяти календарних днів призначаються і виплачуються соціальна допомога та грошове забезпечення на період з дня влаштування дитини у сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї включно та поновлюються у разі влаштування наступної дитини до сім’ї патронатного вихователя.

Виплата соціальної допомоги припиняється на підставі рішення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради про вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя та копії акта про факт передачі дитини.

Соціальна допомога виплачується на кожну дитину, влаштовану до сім’ї патронатного вихователя, та використовується патронатним вихователем у повному обсязі для задоволення її потреб.

Розмір соціальної допомоги становить 2,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на місяць, для дітей з інвалідністю - 3,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на місяць.

У разі коли дитині виплачується призначена в установленому порядку стипендія, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між 2,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, для дітей з інвалідністю - 3,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та розміром стипендії за попередній повний місяць на момент влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.

У разі зміни розміру стипендії патронатний вихователь зобов’язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання відповідної інформації повідомити структурному підрозділу з питань соціального захисту населення для проведення відповідного перерахунку розміру раніше призначеної соціальної допомоги.

Підставою для припинення виплати соціальної допомоги у разі досягнення дитиною повноліття або її смерті є письмове повідомлення служби у справах дітей.

====== ''Грошове забезпечення виплачується патронатному вихователю за надану послугу патронату над дитиною і включає оплату за:'' ======

* надану послугу патронату над дитиною (щомісяця не пізніше 10 числа наступного періоду);

* надання батькам/законним представникам дитини протягом семи днів після вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя консультативної підтримки щодо її догляду, виховання та реабілітації;

* надання послуги патронату над дитиною понад три місяці відповідно до пункту 32 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.

Розмір грошового забезпечення становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць.

У разі коли до сім’ї патронатного вихователя влаштовано дитину віком до одного року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина або одночасно двоє і більше дітей, розмір грошового забезпечення збільшується на 10 відсотків за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50 відсотків. У разі неможливості використання у повному обсязі чи частини накопичених днів за надання послуги патронату над дитиною понад три місяці чи надання батькам/законним представникам дитини консультативної підтримки щодо її догляду, виховання та реабілітації, після вибуття дитини у зв’язку з влаштуванням до сім’ї патронатного вихователя наступної дитини, патронатному вихователю виплачується компенсація в повному обсязі.

''Соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються через відповідну банківську установу, зазначену у заяві патронатного вихователя.''

У разі перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя неповний місяць соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються пропорційно кількості календарних днів перебування дитини під патронатом. У разі встановлення законом іншого прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення патронатного вихователя.

Під час розірвання договору про умови запровадження патронату структурний підрозділ з питань соціального захисту населення здійснює перерахунок призначень та виплат з метою повернення до державного бюджету надмірно виплачених коштів соціальної допомоги та грошового забезпечення.Сума невикористаних коштів на утримання дитини, надмірно виплачених коштів соціальної допомоги та грошового забезпечення повертається патронатним вихователем до державного бюджету протягом п’яти днів з дати розірвання договору про умови запровадження патронату. Сума неповернутих до державного бюджету коштів стягується згідно із законодавством.

== Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя ==
Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя

1. Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

2. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

3. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

4. На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

5. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

6. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.
[[Категорія: Сімейне право]]

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки

2021-11-26T08:35:47Z

Vira.olshevska: У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою,

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування”]

== Загальні положення ==
''Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріус встановлює, що спадкодавець не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, не отримав відповідний документ на право власності у зв’язку з чим відмовляє у переході права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.''

''[[Оформлення права на спадщину|Оформлення спадкових прав]] на земельну ділянку являє собою сукупність правових дій, після вчинення яких визначається частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном.''

== Перехід права та обов’язків ==
'''''Спадкуванням''' є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ст.1216 Цивільного кодексу України]). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5693 ст.1218 Цивільного кодексу України])''

''Як встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 ст. 1268 Цивільного кодексу України] спадкоємець за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] чи за [[Спадкування за законом|законом]] має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 Цивільного кодексу України] він не заявив про відмову від неї.''

''Частиною 2 статті 1268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України] передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.''

'''''Спадкування права власності на земельну ділянку''' переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 1 ст. 1225 ЦК України]). '' У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України] громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст. 125 Земельного кодексу України]).

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 ст. 126 Земельного кодексу України]). Потрібно враховувати вимогу щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 ст. 1296 Цивільного кодексу України] оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю '''свідоцтва про право на спадщину.'''

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 Перехідних положеннях Земельного Кодексу України] визначено, '''у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку''' згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, '''проте розпочав процедуру приватизації''' земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то '''спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації''' та одержання державного акту про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України] рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК] Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/497-19#Text Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою"], відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Глави 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

== Дії у разі незавершеної процедури реєстрації земельної ділянки ==
♦ звернутися до нотаріуса та отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну земельну ділянку);

♦ звернутися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 ЗК України.]

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n608 статті 79 ЗК України] земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 ЗК України] формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у '''Державному земельному кадастрі.''' '''Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.''' Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або іншої визначеної законом особи.

Таким чином, для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру спадкоємцям необхідно:

* отримати у нотаріуса довідку про коло спадкоємців;
* замовити виготовлення технічної документації з землеустрою (порядок її виготовлення встановлено Законом України «Про землеустрій»);
* подати державному кадастровому реєстратору заяву за встановленою формою, оригінал документації з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, документацію з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа;
* отримати витяг з Державного земельного кадастру.

Після проведення вказаної процедури спадкоємець разом з витягом з Державного земельного кадастру подає нотаріусу документи, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, а також документи, що посвідчують право власності померлого на таке майно. За подачі повного пакету необхідних документів нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, а також реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, якщо на якомусь з вказаних етапів спадкоємець отримує відмову від вчинення уповноваженою особою необхідних дій (відмова в державній реєстрації земельної ділянки або у видачі свідоцтва про право на спадщину), він має право звернутися з позовом до суду щодо оскарження таких рішень чи дій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст.125 Земельного кодексу України], право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України] відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

'''''Як наслідок, за вищевикладених обставин, ми не можемо оформити спадкові права на земельні ділянки шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняли спадщину, а тому обґрунтовано звертаємося до суду за захистом своїх прав та інтересів.'''''

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16 Цивільного кодексу України] передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

== Визнання права на завершення процедури приватизації в судовому порядку ==
Справа щодо визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки розглядається в порядку цивільного судочинства в районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцемзнаходження майна або основної його частини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України]).

'''Необхідні документи'''

Для визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки в судовому порядку необхідно подавати '''позовну заяву до суду.'''

'''Орієнтовний перелік документів, що додаються до позовної заяви'''
* копія позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки;
* копія паспорта та ідентифікаційного номеру;
* копія свідоцтва про смерть;
* копія свідоцтва пронародження;
* копія рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія заяви про прийняття спадщини;
* копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
* постанова по відмову у вчиненні нотаріальної дії;
* довідка/нормативно грошова оцінка земельної ділянки;
* квитанція про сплату судового збору.

== Ціна позову та розмір судового збору ==
За подання позову про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки особою сплачується '''судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову,''' але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].

'''Ціна позову''' визначається, виходячи з грошової оцінки на земельну ділянку за результатом проведеної '''нормативно-грошової оцінки.'''

== Судова практика ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»], якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Земельного кодексу України,] проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідно до ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18).

== Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки ==
* [[Файл:Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ді.docx|міні]]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства

2021-08-30T08:27:03Z

Vira.olshevska: доповненя статтей відповідно до законодавства

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Порядок розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів ==

'''Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються:'''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів – ''Міністерство екології та природніх ресурсів та Державна екологічна інспекція.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства – ''Державне агентство водних ресурсів України.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр – ''Державна служба геології та надр.''
* Місцевими радами.
* Судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

''Позивачі'' – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, ''звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями водного законодавства.''

Спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n864 стаття 109 Водного кодексу України] .

Відповідно до '''статті 67 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»],''' спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==

Відповідно до '''статті 110 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]''', порушення водного законодавства тягне за собою '''''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність''''' згідно з законодавством України.

Водокористувачі ''звільняються від відповідальності'' за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

'''<big>Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:</big>'''

# Самовільному захопленні водних об'єктів;
# Забрудненні та засміченні вод;
# Порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# Руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# Введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# Недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# Самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# Порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# Пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# Незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# Використанні земель водного фонду не за призначенням;
# Неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# Відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# Порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
# Обмеженні в будь-який спосіб безперешкодного та безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

'''''Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.'''''

=== Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства ===

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

''Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n889 (стаття 111 Водного кодексу України])''

== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. ==

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління '''''позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.'''''

Порядок позбавлення премій визначається законодавством України.

== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства. ==

Питання щодо застосування цивільної відповідальності за порушення водного законодавства регулюється '''статтею 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».]'''

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, <big>підлягає компенсації в повному обсязі.</big>

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14#Text статті 29 Закону України "Про угоди про розподіл продукції"].

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»] '''роз'яснює,''' що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, статтею 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які містять загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та способи відшкодування такої шкоди.

== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

''Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності'', що застосовується за порушення норм водного законодавства. Нормативною базою застосування адміністративної відповідальності є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення та Водний кодекс України.]

Згідно '''статті 48 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення права державної власності на води, зокрема, самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Відповідно до '''статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення правил охорони водних ресурсів, зокрема, забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища, -
''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

'''Стаття 59-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення, зокрема, забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, -''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, -''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. 

Неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання - і органу, який видає дозволи та таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб судна або іншого плавучого засобу від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n289 '''Стаття 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення'''] за Порушення правил водокористування, а саме забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обмеження у будь-який спосіб безперешкодного або безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, а саме пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, – ''тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

'''Відповідно до статті 242 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]''', порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк..

'''Стаття 243 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення водного законодавства, а саме забруднення моря.'''

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів - караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, - карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 

'''Стаття 236''' '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1631 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення правил екологічної безпеки''', а саме порушення порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
[[Категорія:Екологічне право‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Міністерства‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎‎]]

Договір фінансового лізингу

2021-04-30T18:51:50Z

Vira.olshevska: договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договору оренди та договору купівлі-продажу. Це випливає зі зміст

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про фінансовий лізинг»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]

== Загальні положення договору ==

'''Фінансовий лізинг''' – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). 

''Форма договору фінансового лізингу'' - договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі. 
У певних випадках договір фінансового лізингу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню предметом яких є: 
* будівля або інша капітальна споруда (нерухоме майно) і договір укладено строком на три і більше років; 
* транспортний засіб і одна зі сторін договору – фізична особа.

== Суб'єкти (сторони) фінансового лізингу ==

* лізингодавець – тільки юридична особа, яка за договором передає лізингоотримувачу право володіння та користування предметом лізингу (ст. 4 Закону № 723);
* лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
* продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
* інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Слід урахувати, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2664 фінлізинг є фінансовою послугою.

== Сублізинг ==

'''Сублізинг'''- це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

''У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу''

'''Обов'язковою умовою договору сублізингу є''' згода лізингодавця за договором лізингу, яка повинна надаватись в '''письмовій формі'''.

''До договору сублізингу застосовуються всі ті ж положення, що й для договору про договір фінансовоий лізинг.''

== Істотні умови договору фінансового лізингу ==

# Предмет лізингу;
# '''неспоживаність''' (призначене для багаторазового використання, зберігає первісний вигляд протягом тривалого часу). Так, продукти харчування не підпадають під цю характеристику, а от побутова техніка підходить;
# '''визначення індивідуальними ознаками''' (майно наділене властивими тільки йому ознаками, які відрізняють його від інших однорідних речей, незамінні речі). Наприклад, транспортний засіб має індивідуальні ознаки – серійний номер і т. д.;
# Строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
# Розмір лізингових платежів (можливість включення до них: суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платежу як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсації відсотків за кредитом; г) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу);
# Інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (наприклад, умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу, про прискорену амортизацію предмета лізингу та ін.).

== Предмет договору фінансового лізингу ==

Предметом договору лізингу може бути майно з такими ознаками: неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що відповідно до законодавства належить до основних фондів, не заборонена законом до вільного обігу на ринку і щодо якої немає обмежень про передачу в лізинг. 

'''Не можуть бути предметом лізингу''' земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

== Строк фінансового лізингу ==

Строк користування річчю за договором фінансового лізингу визначається сторонами договору лізингу, як правило, порівнянний зі строком повної її амортизації та за будь яких умов ''не може бути меншим одного року''

== Права сторін за договором ==

<big>Лізингодавець має право</big>:
# Інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;
# Здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;
# Відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;
# Вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;
# Стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
# Вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;
# Вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

<big>Лізингоодержувач має право</big>:
# Обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;
# Відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;
# Вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;
# Вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу;

== Обов’язки сторін за договором ==

<big>Лізингодавець зобов’язаний:</big>
# У передбачені договором строки надати лізингоодержувачеві предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;
# Попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;
# Відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;
# Відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;
# Прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу;
# Інші обов'язки відповідно до умов договору лізингу та нормативно-правових актів.

<big>Лізингоодержувач зобов’язаний:</big>
# Прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;
# Відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;
# Своєчасно сплачувати лізингові платежі;
# Надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;
# Письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;
# Письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;
# У разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором;
# Інші обов'язки відповідно до умов договору лізингу та нормативно-правових актів.

== Можливість відмови від договору лізингу ==

'''Лізингоодержувач має право відмовитися''' від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. 

'''Лізингодавець має право відмовитися''' від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

== Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу та його страхування ==

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. 

Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. 

''Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.''

== Гарантії майнових прав сторін договору щодо предмета лізингу ==

* У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу;
* Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше;
* Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешту у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

== Правові наслідки поліпшення лізингоодержувачем предмета лізингу ==

'''Лізингоодержувач має право поліпшити річ, яка є предметом договору лізингу, <big>лише за згодою лізингодавця.</big>'''
* Якщо поліпшення предмета лізингу ''здійснене без дозволу лізингодавця'', лізингоодержувач ''має право вилучити здійснені ним поліпшення'' за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього.
* Якщо поліпшення речі зроблено ''за згодою лізингодавця'', лізингоодержувач ''має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів.''
Договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договору оренди та договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту договору згідно зі ст. 628 ЦКУ (наприклад, постанови ВС від 28.02.2018 р. № 451/525/16-ц, від 14.03.2018 р. № 173/124/16, від 08.05.2018 р. № 592/3746/16-ц, від 07.06.2018 р. № 598/754/16-ц, від 14.11.2018 р. № 630/59/16-ц, від 17.07.2019 р. № 529/918/16-ц).
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]

Договір поруки

2021-03-01T12:47:13Z

Vira.olshevska: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/175/20 наголосив про умови договору поруки, а саме поручи

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Загальні положення ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі договору поруки. 
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 553 Цивільного кодексу України)]. 
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. 
''Форма договору поруки:'' договір поруки має бути укладений в письмовій формі, у разі недодержання такої форми правочин є недійсним. 
Договір поруки укладається додатково до основного договору.

== Суб'єкти (сторони) договору поруки ==
* Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
* Поручитель – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

* Боржник (позичальник). Боржник стороною договору не виступає, він несе відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (правочином).

== Істотні умови договору поруки ==
* предмет договору;
* відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати;
* порядок виконання зобов'язань;
* розмір поруки;
* умови припинення поруки;
* права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* термін дії договору;
* порядок зміни та припинення дії договору.

== Предмет договору поруки ==
Предметом договору поруки є поручительські послуги, надання яких передбачає обов’язок виконавця (майбутнього поручителя) укласти договір поруки.

== Порядок виконання зобов’язання, забезпечене порукою ==
Виконання договору поруки пов’язано із моментом порушення основного договору боржником, тобто з моментом невиконання чи неналежного виконання по закінченні строку за основним зобов’язанням. 
Поручитель може здійснити виконання добровільно або ж із застосуванням примусу. 
Добровільний порядок передбачає виконання договору поруки з власної ініціативи поручителя з метою запобігання сплати процентів за користування позиченими коштами, стягнення пені, збитків на користь кредитора. 
Примусове виконання договору поруки може відбуватися у двох формах: 
* В безспірному порядку;
* За рішенням суду;

== Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою ==
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 554 Цивільного кодексу України]). 
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язків за договором як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. В даному випадку, кредитор може звернутися за виконанням зобов'язання як до боржника безпосередньо, так і до його поручителя. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними кредиторові до тих пір, поки їх зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. А виконання солідарного зобов'язання в повному обсязі одним із боржників припиняє зобов'язання решти солідарних боржників перед кредитором. 

[[Порушення зобов'язання.Відповідальність|Субсидіарна відповідальність]] може бути встановлена договором поруки. При цьому поручитель несе додаткову відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань. До пред'явлення вимоги до поручителя, що несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити спочатку вимоги до основного боржника. Якщо ж основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від боржника відповіді на пред'явлену вимогу в розумні строки, кредитор може пред'явити вимогу до субсидіарного поручителя в повному обсязі.
== Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ==
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. 
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. 
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 555 Цивільного кодексу України]). 
== Права поручителя, який виконав зобов'язання ==
Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. 
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. 
До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 556 Цивільного кодексу України]). 
== Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником ==
Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. 
Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 557 Цивільного кодексу України]).
== Оплата послуг поручителя ==
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 558 Цивільного кодексу України]).
== Припинення поруки ==
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. 
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 559 Цивільного кодексу України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720972 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц] (наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості вже свідчить про закінчення строку дії договору поруки).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/175/20 наголосив про умови договору поруки, а саме поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов’язання, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов’язання із поручителем у належній формі.
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки

2020-12-30T09:38:46Z

Vira.olshevska:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13]

== '''Загальні положення''' ==
''Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріус встановлює, що спадкодавець не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, не отримав відповідний документ на право власності у зв’язку з чим відмовляє у переході права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.''

''[[Оформлення права на спадщину|Оформлення спадкових прав]] на земельну ділянку являє собою сукупність правових дій, після вчинення яких визначається частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном.''

== '''Перехід права та обов’язків''' ==
''Спадкуванням є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ст.1216 Цивільного кодексу України]). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5693 ст.1218 Цивільного кодексу України])''

''Як встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 ст. 1268 Цивільного кодексу України] спадкоємець за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] чи за [[Спадкування за законом|законом]] має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 Цивільного кодексу України] він не заявив про відмову від неї.''

''Частиною 2 статті 1268 Цивільного Кодексу України передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.''

''Спадкування права власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України). '' У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України] громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст. 125 Земельного кодексу України]).

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 ст. 126 Земельного кодексу України]). Потрібно враховувати вимогу, щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входять до складу спадкового майна.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 ст. 1296 Цивільного кодексу України] оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 Перехідних положеннях Земельного Кодексу України] визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України] рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок"(втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію (передання у приватну власність, відведення), до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати такої приватизації. Оскільки право власності в особи спадкодавця ще не виникло, вищезазначене унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

== '''Дії у разі незавершеної процедури реєстрації земельної ділянки''' ==
♦ звернутися до нотаріуса та отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну земельну ділянку)

♦ звернутися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n608 статті 79 ЗК України] земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст.125 Земельного кодексу України], право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України] відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

''Як наслідок, за вищевикладених обставин, ми не можемо оформити спадкові права на земельні ділянки шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняли спадщину, а тому обґрунтовано звертаємося до суду за захистом своїх прав та інтересів.''

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16 Цивільного кодексу України] передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

== '''Визнання права на завершення процедури приватизації в судовому порядку''' ==
Справа щодо визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки розглядається в порядку цивільного судочинства в районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцемзнаходження майна або основної його частини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України]).

'''Необхідні документи'''

Для визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки в судовому порядку необхідно подавати позовну заяву до суду.

'''Орієнтовний перелік документів, що додаються до позовної заяви'''
* копія позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки;
* копія паспорта та ідентифікаційного номеру;
* копія свідоцтва про смерть;
* копія свідоцтва пронародження;
* копія рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія заяви про прийняття спадщини;
* копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
* постанова по відмову у вчиненні нотаріальної дії;
* довідка/нормативно грошова оцінка земельної ділянки
* квитанція про сплату судового збору

== '''Ціна позову та розмір судового збору''' ==
За подання позову про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].

Ціна позову визначається, виходячи з грошової оцінки на земельну ділянку за результатом проведеної нормативно грошової оцінки.

== '''Судова практика''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»], якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

== '''Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки''' ==
* [[Файл:Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ді.docx|міні]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки

2020-12-30T09:37:26Z

Vira.olshevska: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] * [https://zakon.r...

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13]

== '''Загальні положення''' ==
''Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріус встановлює, що спадкодавець не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, не отримав відповідний документ на право власності у зв’язку з чим відмовляє у переході права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.''

''[[Оформлення права на спадщину|Оформлення спадкових прав]] на земельну ділянку являє собою сукупність правових дій, після вчинення яких визначається частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном.''

== '''''Перехід права та обов’язків''''' ==
''Спадкуванням є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ст.1216 Цивільного кодексу України]). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5693 ст.1218 Цивільного кодексу України])''

''Як встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 ст. 1268 Цивільного кодексу України] спадкоємець за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] чи за [[Спадкування за законом|законом]] має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 Цивільного кодексу України] він не заявив про відмову від неї.''

''Частиною 2 статті 1268 Цивільного Кодексу України передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.''

''Спадкування права власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України). '' У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України] громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст. 125 Земельного кодексу України]).

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 ст. 126 Земельного кодексу України]). Потрібно враховувати вимогу, щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входять до складу спадкового майна.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 ст. 1296 Цивільного кодексу України] оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 Перехідних положеннях Земельного Кодексу України] визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України] рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок"(втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію (передання у приватну власність, відведення), до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати такої приватизації. Оскільки право власності в особи спадкодавця ще не виникло, вищезазначене унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

== '''Дії у разі незавершеної процедури реєстрації земельної ділянки''' ==
♦ звернутися до нотаріуса та отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну земельну ділянку)

♦ звернутися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n608 статті 79 ЗК України] земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст.125 Земельного кодексу України], право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України] відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

''Як наслідок, за вищевикладених обставин, ми не можемо оформити спадкові права на земельні ділянки шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняли спадщину, а тому обґрунтовано звертаємося до суду за захистом своїх прав та інтересів.''

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16 Цивільного кодексу України] передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

== '''Визнання права на завершення процедури приватизації в судовому порядку''' ==
Справа щодо визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки розглядається в порядку цивільного судочинства в районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцемзнаходження майна або основної його частини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України]).

'''Необхідні документи'''

Для визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки в судовому порядку необхідно подавати позовну заяву до суду.

'''Орієнтовний перелік документів, що додаються до позовної заяви'''
* копія позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки;
* копія паспорта та ідентифікаційного номеру;
* копія свідоцтва про смерть;
* копія свідоцтва пронародження;
* копія рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
* копія заяви про прийняття спадщини;
* копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
* постанова по відмову у вчиненні нотаріальної дії;
* довідка/нормативно грошова оцінка земельної ділянки
* квитанція про сплату судового збору

== Ціна позову та розмір судового збору ==
За подання позову про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].

Ціна позову визначається, виходячи з грошової оцінки на земельну ділянку за результатом проведеної нормативно грошової оцінки.

== '''Судова практика''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»], якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

== '''Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки''' ==
* [[Файл:Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ді.docx|міні]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Файл:Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ді.docx

2020-12-30T09:30:17Z

Vira.olshevska:

Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ді

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства

2019-06-06T12:25:23Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Порядок розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів ==

'''Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються:'''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів – ''Міністерство екології та природніх ресурсів та Державна екологічна інспекція.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства – ''Державне агентство водних ресурсів України.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр – ''Державна служба геології та надр.''
* Місцевими радами.
* Судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

''Позивачі'' – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, ''звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями водного законодавства.''

Відповідно до '''статті 67 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»],''' спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==

Відповідно до '''статті 110 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]''', порушення водного законодавства тягне за собою '''''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність''''' згідно з законодавством України.

Водокористувачі ''звільняються від відповідальності'' за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

'''<big>Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:</big>'''

# Самовільному захопленні водних об'єктів;
# Забрудненні та засміченні вод;
# Порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# Руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# Введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# Недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# Самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# Порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# Пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# Незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# Використанні земель водного фонду не за призначенням;
# Неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# Відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# Порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

'''''Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.'''''

=== Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства ===

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

''Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.''

== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. ==

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління '''''позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.'''''

Порядок позбавлення премій визначається законодавством України.

== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства. ==

Питання щодо застосування цивільної відповідальності за порушення водного законодавства регулюється '''статтею 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».]'''

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, <big>підлягає компенсації в повному обсязі.</big>

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»] '''роз'яснює,''' що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, статтею 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які містять загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та способи відшкодування такої шкоди.

== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

''Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності'', що застосовується за порушення норм водного законодавства. Нормативною базою застосування адміністративної відповідальності є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення та Водний кодекс України.]

Згідно '''статті 48 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення права державної власності на води, зокрема, самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Відповідно до '''статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення правил охорони водних ресурсів, зокрема, забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища, -
''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

'''Стаття 59-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення, зокрема, забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, -''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, -''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. 

Неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання - і органу, який видає дозволи та таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб судна або іншого плавучого засобу від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

За Порушення правил водокористування, а саме забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

'''Стаття 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, а саме пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, – ''тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

'''Відповідно до статті 242 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]''', порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

карається ''штрафом'' від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до п'яти років, ''або обмеженням волі'' на той самий строк.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються ''обмеженням волі'' на строк до п'яти років або ''позбавленням волі'' на той самий строк.

'''Стаття 243 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення водного законоавства, а саме забруднення моря.'''

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -

караються ''штрафом'' від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''обмеженням волі'' на строк до трьох років, або ''позбавленням волі'' на той самий строк, ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються ''позбавленням волі'' на строк від двох до п'яти років ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.''

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -
карається ''штрафом'' від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ''або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до п'яти років, ''або обмеженням волі'' на строк до трьох років.
 
'''Стаття 236''' '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1631 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення правил екологічної безпеки''', а саме порушення порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, - 
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

[[Категорія:Екологічне право‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Міністерства‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎‎]]

Особливості застосування сімейного законодавства у часі

2018-12-11T11:05:24Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2006-07 Кодекс про шлюб та сім’ю від 20.06.1969 № 2006-VII]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-99 Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року]

== Дія сімейного законодавства у часі==

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Дія сімейного законодавства у часі підпорядковується загальному правилу: нові нормативно-правові акти поширюються на ті відносини, які виникають після введення в дію нових актів.

Відповідно до ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Зміст цього положення й аналіз опублікованих законів свідчать про те, що новий закон може набрати чинності:
– по-перше, після 10 днів від дня його офіційного оприлюднення (опублікування);
– по-друге, від дня оприлюднення закону чи від строку, зазначеного в ньому.

Так, СК України був прийнятий 10 січня 2002 р., а набрання ним чинності у ч. 1 Прикінцевих положень Кодексу було пов'язано з набранням чинності ЦК України. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України цією датою визначили 1 січня 2004 р.

== Особливості застосування сімейного законодавства у часі ==

Важливе значення має момент припинення дії сімейно-правових актів, який залежить від того, чи зазначений у нормативному акті термін його дії:
– якщо в нормативному акті встановлений термін його дії, то він втрачає юридичну силу з настанням зазначеного в ньому строку;
– якщо термін дії правового акта не вказаний, то він припиняє свою дію або з прийняттям нового нормативного акта, що регулює такі ж суспільні відносини, що і чинний раніше, або в результаті його скасування.

'''Наприклад''', згідно з п. 2 ч. 2 Прикінцевих положень СК України був визнаний таким, що втратив чинність із вступом у дію СК України, Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р.
В деяких випадках новий закон може поширюватися на відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати після цього. Так, ст. 58 Конституції України зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Проте такі положення більшою мірою стосуються кримінального або адміністративного законодавчого акта.

Роз’ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року, яка узгоджується із Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів визначено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) норми Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (далі - СК) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК ( 2947-14 ) застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК. Тобто з урахуванням положення ч. 1 ст. 58 Конституції України закріплений принцип зворотної дії в часі закону та інших нормативно-правових актів, у випадку коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

=== Момент припинення шлюбу ===

Ч. 1 ст. 114 СК України встановлено, що у випадку розірвання шлюбу державним органом РАЦС (адміністративний порядок) шлюб припиняється в день реєстрації розірвання шлюбу. Ця стаття закону зазнала певних змін. В первісній редакції ч. 1 ст. 114 СК України вказувалося, що шлюб припиняється у день винесення органом РАЦС постанови про розірвання шлюбу. Законом України від 22.12.2006 p. № 524-V «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» винесення органами РАЦС постанов про розірвання шлюбу було скасоване. У зв'язку з цим органи РАЦС одразу реєструють розірвання шлюбу. Саме з цим моментом і пов'язане його припинення.

Розірвання шлюбу в судовому порядку має свої особливості (ч. 2 ст. 114 СК України). Важливими в цьому плані є два моменти: а) винесення судом рішення про розірвання шлюбу; б) набрання чинності рішенням суду.

Таким чином саме день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу вважається днем припинення шлюбу. Із цим днем і пов'язані для сторін всі наслідки розірвання шлюбу.

Проблема визначення моменту припинення шлюбу у разі його розірвання вкрай гостро постала у зв'язку з прийняттям нового СК України та неспівпадінням з цього питання норм старого та нового законодавства.

Так за новим СК днем розірвання шлюбу вважається день набрання чинності рішенням суду (ч. 2 ст. 114 СК України), натомість згідно із законодавством, що діяло раніше, шлюб припинявся у день, коли подружжя або один з них на підставі рішення суду реєстрували розірвання шлюбу в органах РАЦС (ст. 44 КпШС України). Таким чином, рішення суду щодо розірвання шлюбу не мало вирішального значення.

Роз’ясненнями п. 15. Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року визначено, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК) ( 2947-14 ). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК.

Таким чином, '''якщо шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р. та не зареєстровано в органах РАЦС''', тобто до дня набрання чинності СК, такий '''шлюб не вважається розірваним.'''

=== Визнання батьківства ===

Підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС.

Роз’ясненнями п. 3. Постанови Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено що, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, '''повинні виходити з дати народження дитини'''.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства '''щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р.''', необхідно застосовувати відповідні '''норми КпШС''', беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про '''визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р.''', суд має вирішувати '''відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128''' на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

=== Поділ спільного майна подружжя ===

Як вже було зазначено за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

У випадку набуття подружжям права власності на майно до 2004 р., а поділ спільного майна здійснює після 2004 р. очевидно, що подружнє правовідношення виникло під час дії КпШС. У свою чергу права й обов'язки, яких сторони набувають у зв'язку з поділом спільного майна, виникають уже після того, як набув чинності СК України. Одна частина правовідношень регулюється старим законом (КпШС), а друга – новим (СК України).

У зв'язку з цим '''порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначаються старим законом''', а '''поділ майна подружжя''' має здійснюватися '''за правилами, передбаченими новим законом'''.

За таких обставин розмір часток подружжя у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності, способи та порядок його поділу визначатимуться за правилами СК України.
[[Категорія:Сімейне право]]

Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання

2018-11-29T14:19:30Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року]

== Аліменти як спосіб виконання батьківського обов'язку ==
Аліменти є одним із способів виконання батьками обов'язку по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів не залежить від того, чи знаходяться в шлюбі батьки дитини, розлучені вони або взагалі не перебували в ньому. Аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина, є його власністю і повинні використовуватися за цільовим призначенням, тобто саме на утримання дитини.

== Договір про сплату аліментів на дитину ==
Згідно законодавства передбачена можливість укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. При цьому умови такого договору не можуть порушувати права дитини, передбачені чинним законодавством.
Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 189 СК України).

== Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду ==
У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу платника і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 183, ст. 184 СК України).
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів для отримання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки (стаття 194 СК України).

== Заборгованність по аліментам ==
При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (стаття 195 СК України). 
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2&oldid=8239 Законодавством передбачено адміністративна відповідальність за несплату аліментів.]

== Відповідальність за ухилення від сплати аліментів ==

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) аліментів. Це дії чи бездіяльність, що фактично унеможливлюють виконання вказаного обов’язку: пряма відмова від сплати встановлених судом аліментів, приховування доходу, що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміна місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо. 
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» передбачено нові засоби примусового виконання рішень до боржника, який не сплачує аліменти більше ніж шість місяців. 
Несплата аліментів, що призвела до виникнення заборгованості понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. При наявності такої заборгованості державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. 
Таким чином, Закон впроваджує новий вид адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, які боржник виконуватиме у вільний від роботи чи навчання час. Вид таких робіт визначатимуть органи місцевого самоврядування. Водночас, суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років. 
У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом. Тоді строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює 15 годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати 15 діб. 
Законом внесені зміни і до Сімейного кодексу України, які передбачають право того із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку - за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. 
Така довідка видається органом державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів і дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. 
Внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження» передбачають також, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про: 
* тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
* тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
* тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та вихолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
* тимчасове обмеження боржника у праві полювання. 
При цьому визначається ряд застережень, коли тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема, у разі: 
* якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
* використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
* проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
* розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. 
Порушення обмеження боржника у праві керування транспортним засобом тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. 
Щодо інших обмежувальних заходів, які можуть застосовуватися виконавцем щодо несумлінного боржника по аліментах, то таких немає. 
Відповідно до ст. 164 КК України встановлено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Санкція статті передбачає громадські роботи на строк від 80 до 120 годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років. 
Відповідно до ст. 165 КК України, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років. 
При цьому під злісним ухиленням від сплати аліментів на дітей або непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

== Розстрочка, відстрочка чи звільнення від аліментів ==
З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла в зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти (стаття 197 СК України).

== Сплата аліментів після повноліття ==
Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється в разі припинення навчання (стаття 199 СК України).

== Стягнення аліментів за кордоном ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном] можливо виконати рішення суду України на території 61 країни або на підставі наданих документів прийняти рішення про стягнення аліментів у цих державах.
Якщо у вас немає рішення суду про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, вам потрібно подати документи через територіальні управління Міністерства юстиції для розгляду цього питання в іноземній державі. Таке звернення подається позивачем письмово в довільній формі. До нього додається заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, а також переклад заяви і документів, що до неї додаються, на офіційну мову тієї країни, де пропонується стягнути аліменти, а якщо це неможливо, – на англійську чи французьку мову. Міністерство юстиції надсилає заяву органу країни, де знаходиться відповідач, протягом місяця від дня її надходження.

== Дострокове припинення права на аліменти на дитину ==
За угодою між батьками обов’язок зі сплати аліментів того з батьків, який проживає окремо, може бути достроково припинений шляхом укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

== Звільнення від сплати аліментів ==
Батьки за рішенням суду можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/stru#Stru ст. 188 СК]). Однак, якщо дитина перестала отримувати дохід, або її дохід зменшився, заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. 

== Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ==
[[Файл:Стягнення аліментів на дитину.docx|міні|Позовна заява про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини]] 

[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Житлове право ]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Обов'язок батьків утримувати повнолітніх непрацездатних дочку, сина та його виконання (аліменти)

2018-11-29T12:49:57Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 pоку № 3]

== Право на аліменти ==
Мають повнолітні дочка і син, які мають інвалідність І, II та III груп. Вони можуть працювати, навчатися і одержувати заробітну плату, стипендію, пенсію і доходи від бізнесу тощо. Проте цього заробітку (доходу) пенсії, стипендії може бути недостатньо для їх нормального існування в рамках прожиткового мінімуму.

== Опис суттєвих аспектів ==
Наступні аспетки впливають на шляхи вирішення даної ситуації:
* Родинний зв'язок між дочкою, сином та батьками. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану;
* Непрацездатність дочки, сина. Непрацездатність – це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я. Повна втрата працездатності визначається як настання пенсійного віку (старість). Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди (Непрацездатність повнолітніх дочки, сина може бути як тимчасовою, так і постійною. У цьому випадку законодавець має на увазі постійну непрацездатність, яка встановлюється медико-соціальними експертними комісіями Мінохорони,здоров´я України (МСЕК)).;
* Потреба дочки, сина в матеріальній допомозі. Суд при встановленні потреби дочки, сина у матеріальній допомозі має брати прожитковий мінімум за основу і вирішувати справу з урахуванням всієї сукупності фактичних обставин;
* Добровільність батьків утримувати дочку, сина. У випадку, якщо батьки уникають свого обов’язку утримувати дочку, сина, можливо вирішення проблеми наступними варіантами;
* Наявність нерухомого майна у батька/матері. Тільки за наявності даного факту можливе вирішення питання шляхом Укладання договору про припинення права на аліменти для дочки, сина, у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
* Здатність батьків надавати матеріальну допомогу. Судом за основу має братися установлений законом прожитковий мінімум. Разом з тим суд має враховувати розмір витрат, які батьки змушені нести (наприклад, у зв'язку із власною хворобою тощо). Якщо доходи батьків з урахуванням необхідних витрат забезпечують їм прожитковий мінімум, вони можуть визнаватися такими, що здатні надавати матеріальну допомогу. В будь-якому випадку суд має оцінювати всі обставини справи в сукупності.

== Куди звернутися ==
Аліменти можуть сплачуватися в добровільному і судовому порядку.

== Укладання договору про припинення права на аліменти для дочки, сина, у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно ==

Той із батьків, з ким проживає дочка, син, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, нього, можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дочки, сина, у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дочка, син зобов'язується самостійно утримувати її.
Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дочку, сина.

==== Вартість ====

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином.

==== Перелік необхідних документів ====

* Паспорти і реєстраційні номери облікової картки платника податків сторін договору;
* Документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадок, договори купівлі-продажу/дарування/міни, довічного утримання і інші);
* Якщо у будинку прописані неповнолітні особи, то на укладення договору потрібний дозвіл органу опіки та піклування;
* Довідка про кількість зареєстрованих осіб у будинку;
* Звіт про експертну грошову оцінку будинку;
* Витяг з Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно (у випадку дарування будинку, земельної ділянки);
* Якщо нерухоме майно було придбане в шлюбі або дарувальник в даний момент перебуває в шлюбі, в обов'язковому порядку потрібна згода подружжя на укладення договору, свідоцтво про шлюб або свідоцтво про розірвання шлюбу;
* Якщо договір укладатиметься від Вашого імені представником за довіреністю, то потрібна така довіреність, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків.

==== Строки розгляду питання ====

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від інших осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

==== Підстави для відмови ====

Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
* вчинення такої дії суперечить законодавству України;
* не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
* дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
* є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
* з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
* правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
* особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
* особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
* в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

==== Порядок оскарження ====

За позовом відчужувача нерухомого майна, договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дочка, син, обов'язку по її утриманню.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

==== Особливі випадки ====

Договір визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.
У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

== Укладання договору про сплату аліментів на дочку, сина ==

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дочку, сина, у якому визначити розмір та строки виплати. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

==== Вартість ====

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином.

==== Перелік необхідних документів ====

* Паспорти і реєстраційні номери облікової картки платника податків батька, матері та сина, дочки;
* Копія свідоцтва про народження дитини дочки, сина;
* Копії документів, що підтверджує непрацездатність дочки, сина.

==== Зразок договору про сплату аліментів на дочку, сина ====

[https://drive.google.com/file/d/0B84Fn7fObiluemd1TWEzQjJSWVk/view?usp=sharing '''ЗРАЗОК ДОГОВОРУ МІЖ БАТЬКАМИ ПРО СПЛАТУ АЛІМЕНТІВ НА УТРИМАННЯ ПОВНОЛІТНЬОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОЇ ДОЧКИ/СИНА''']

==== Строки розгляду питання ====

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від інших осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

==== Підстави для відмови ====

Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
* вчинення такої дії суперечить законодавству України;
* не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
* дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
* є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
* з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
* правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
* особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
* особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
* в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

==== Порядок оскарження ====

За позовом відчужувача нерухомого майна, договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дочка, син, обов'язку по її утриманню.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

=== Особливі випадки ===

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

== Позов до суду про стягнення аліментів ==

Позов про стягнення аліментів може пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування як позивача так і відповідача в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів.

=== Вартість ===

Відповідно до п.3 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

==== Перелік необхідних документів ====

* Копія свідоцтва про укладення шлюбу батьків;
* Копія свідоцтва/рішення суду про розірвання шлюбу;
* Копія свідоцтва про народження дочки, сина;
* Довідка про склад сім’ї дочки, сина;
* Копія паспорту дочки, сина;
* Копії документів, що підтверджують непрацездатність дочки, сина;
* Копія довідки про доходи дочки, сина;
* Копія позовної заяви.

==== Зразок позовної заяви ====

[https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluS2taUjhEUUlVLWs Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки/сина]

==== Строки розгляду питання====

Суд розглядає справу про стягнення аліментів протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

==== Підстави для відмови ====

Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, у випадках, якщо позовну заяву подано без додержання наступних вимог:

* не сплачено судовий збір
* позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
* заяву подано недієздатною особою;
* заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
* справа не підсудна цьому суду;
* до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
* Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.
* До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
* У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
* Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
* Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного, відомості про забезпечення доказів або позову.

Позовна заява повинна містити:

* найменування суду, до якого подається заява;
* ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
* зміст позовних вимог;
* ціну позову щодо вимог майнового характеру;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
* зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
* перелік документів, що додаються до заяви.

Суд може відмовити позивачу в справі щодо стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дочку, сина, у випадку відсутності хоч одного з наступних елементів:

* родинний зв'язок між дочкою, сином та батьками;
* непрацездатність дочки, сина;
* потреба дочки, сина в матеріальній допомозі;
* здатність батьків надавати матеріальну допомогу.

==== Порядок оскарження ====

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. 
Відповідно до статті 355, ч.1 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи. Термін подачі відповідної скарги на рішення суду становить 30 днів з дня його оголошення.
Якщо суд оголосив неповний текст рішення, то термін обчислюється з дня складання повного тексту рішення, а в разі оголошення короткого тексту рішення суду, а саме його вступної та резолютивної частин, при виготовленні повного тексту такого рішення в ньому обов’язково вказується дата, коли він був складений. 
Ухвали суду набирають законної сили в тому ж порядку, із застереженням про те, що оскаржені можуть бути тільки визначення, передбачені положеннями Цивільного процесуального кодексу України, протягом 15 днів, які обчислюються за тими ж правилами. Інші ухвали суду набирають законної сили з моменту їх оголошення або, якщо вони були постановлені за відсутності сторін або суддею одноосібно, з моменту підписання такого визначення суддею. 
У разі, якщо учасникам справи не була вручена копія рішення або ухвали у день їх винесення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на оскарження на ті ж 30 і 15 днів відповідно, що обчислюються з моменту вручення їм тексту рішення або ухвали. 
Апелянт, який пропустив строк, звертаючись з апеляційною скаргою зобов’язаний долучити до скарги вичерпні докази обставин, у зв’язку з яким він просить відновити строк: інформацію про дату отримання копії рішення або про інші обставини, розглянувши які суд може прийти до висновку про поважність причин пропуску строку на оскарження. При цьому, якщо наведені заявником доводи про поважність причин пропуску строку не заслуговують на увагу, суд апеляційної інстанції виносить ухвалу про залишення скарги без руху, в якому вказує на невідповідність скарги формальним вимогам закону і пропонує апелянтові усунути їх протягом 10 днів з моменту отримання копії такого визначення. 
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. 
Строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів — для рішень і 15 календарних днів — для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами — через суд першої інстанції.

[[Категорія:Сімейне право]]

Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2018-11-29T11:13:38Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база: ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодедкс України];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний Кодекс України];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»].

== Виникнення спільних боргових зобов'язань подружжя ==
Особи, які перебувають у шлюбі на різних етапах находження в сімейних відносинах, вступають у різні правовідносини з іншими особами, як фізичними, так і юридичними. При цьому діє правило, передбачене [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 65 СК], що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому вони набувають права і створюють для себе обов'язки.
У зв'язку з прийняттям СК не коливається спільний принцип, який установився в сімейному праві про те, що подружжя відповідає за сімейними боргами із майна, яке складає їх спільну сумісну власність, а за особистими боргами, оскільки одержане боржником не було використано в інтересах сім'ї, — із майна, яке належить цьому подружжю на праві особистої приватної власності або його частки у спільній сумісній власності, що передбачено і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтею 371 ЦК України]: «Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї».
Спільними вважаються борги, зроблені обома з подружжя або хоча б одним із них (в тому випадку і без згоді з другим з подружжя), в інтересах обох членів подружжя або всієї сім'ї в цілому.
Так, відповідно до частини четвертої статті 65 СК договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Особисті борги не тримають у собі цієї ознаки. Ними можуть бути борги, зроблені подружжям до реєстрації шлюбу, якими обтяжене майно, одержане подружжям в особисту приватну власність (наприклад, борги, які перейшли на подружжя в зв'язку удержанням спадку, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1282 ЦК]) і т. ін.

== Виникнення відповідальності боржника щодо боргів ==
Питання про відповідальність щодо боргів виникає як при поділі спільного сумісного майна подружжя, так і незалежно від цього. Як правило, підставами для її виникнення слугує звернення кредитором вимоги до подружжя в зв'язку з неповерненням своєчасно боргів, зроблених одним із них; у зв'язку із заподіянням шкоди іншим особам; у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної злочином; у зв'язку з відшкодуванням шкоди подружжям, заподіяної неповнолітніми дітьми, або недієздатними повнолітніми дочкою, сином тощо.

== Порядок накладання стягнення на майно боржника ==

Накладання стягнення на майно боржника проходить декілька етапів. Перший етап — судовий розгляд справи про стягнення боргів. Другий етап — виконання рішення суду щодо цієї справи державним виконавцем і знову ж таки судовий розгляд справи, але уже за зверненням до суду державного виконавця про виділення частки в натурі.
На першому етапі всі докази про наявність боргу відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статей 76,83 ЦПК України] повинен надати суду кредитор, це виявлення ним наявності майна у боржника, другого з подружжя. Потім клопотання кредитора перед судом про його опис і накладення арешту відповідно до статей 116-118, 151 ЦПК України, потім розгляд справи в суді за позовом кредитора.
На другому етапі за виконавчим листом, наданим кредитором, державний виконавець відкриває провадження з виконання рішення суду і також може звернутись до суду про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя і виділу її в натурі (стаття 443 ЦПК). У тому випадку, якщо слідчими органами, державним виконавцем буде описано майно і інших осіб (наприклад, другого з подружжя, повнолітніх дочки, сина), а суд за вироком конфіскує його, то з'явиться проміжний судовий процес про виключення майна з опису ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження»]), про що буде докладніше сказано пізніше.
Після цих судових розглядів справ, якщо рішення суду набере чинності, настає ще один етап — продаж описаного майна і передача кредитору вирученої грошової суми.
Слід мати на увазі, що при виконанні судового рішення про стягнення боргу право вибору способу виконання рішення і наявного майна належить кредитору.
Так, якщо йому державний виконавець чи боржник запропонують майно, яке знаходилося у користуванні, старі транспортні засоби та інше, а при цьому боржник має в кредитних установах гроші, цінні папери, акції, то кредитор, звичайно, має право вимагати повернення боргу чи виконання судового рішення грошима або цінними паперами, акціями, а якщо ці речі є спільним майном подружжя, то на його половину.
Як бачимо, сімейне законодавство тісно переплітається в частині накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з цивільним, цивільно-процесуальним законодавством за способом і методам виконання цього стягнення.
Так, стягнення частки у праві спільної сумісної власності подружжя може мати місце тільки при її виділі в натурі.
Таке накладання стягнення може мати місце за певної умови. Ця умова передбачена статтею 391 ЦК України: «Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї».
Відповідно до статті 371 ЦК України: «Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї».
Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.
У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника з проведенням відповідного перерахунку».
Реалізація частки у праві спільної часткової власності з прилюдних торгів має проводитися відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту 2 листопада 1999 р. № 68/5 та інших законодавчих актів. Якщо ж буде постановлено рішення про переведення прав та обов'язків співвласника на кредитора, то відбудеться припинення права спільної власності між співвласником-боржником та іншими співвласниками, і кредитор стане новим учасником права спільної часткової власності. Новий співвласник повинен відповідно до розділу 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 р. своє право зареєструвати шляхом одержання свідоцтва про право власності.
Прикладом неможливості передачі для виконання обов'язку перед потерпілим або кредитором у зв'язку з неподільністю нерухомого майна в натурі може бути маломірний житловий будинок, однокімнатна квартира, транспортні засоби тощо. Доказом неподільності в натурі цих речей може слугувати тільки висновок експерта.
Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Це один із видів примусового виконання зобов'язання боржника, у якому є подружжя.
Якщо зобов'язання було видано в інтересах всієї сім'ї та одержане за цим зобов'язанням використано на її потреби, то суд може постановити рішення про накладання стягнення на все майно подружжя, яке становить спільну сумісну власність. Можлива ситуація, коли не виникає потреби у виділі долі в натурі, у зв'язку з тим, наприклад, шо житловий будинок подружжя за своєю вартістю відповідає сумі боргу за зобов'язанням.
Таке зобов'язання може виникнути з договору, укладеного спільно дружиною і чоловіком, а також з договору, укладеного одним з подружжя в інтересах сім'ї (стаття 65 СК), тобто при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
У законодавстві міститься велика кількість договорів, для укладення яких одним із подружжя необхідно нотаріальне посвідчення і письмова згода другого з подружжя (ч. 2 ст. 65 СК).
При порушенні цих вимог подружжя має право заперечувати в суді те, що вона (він) знали про такий договір чи підписували його. Якщо таке заперечення буде в суді доведене, на майно цього подружжя не може бути накладено стягнення або на його частку в спільному сумісному майні подружжя.

== Накладання стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя ==

Накладання стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, можливо, якщо буде встановлено, що це майно було набуте за кошти, які набуті злочинним шляхом, наприклад, за вкрадені гроші був набутий автомобіль, садиба, які зареєстровані на дружину крадія, це повинно бути встановлено вироком суду за кримінальною справою за звинуваченням чоловіка, визнаного винним в скоєнні злочину. Звернення судових рішень до виконання вироку проводиться за правилами статей 150, 267, ч.8 ст.272 ЦПК України, установленими для накладання стягнення на майно боржника. Тобто при надходженні до державно-го виконавця виконавчого листа він накладає стягнення на вищеназвані автомобіль, садибу, хоча вони і зареєстровані на ім'я дружини. Відповідно до статті 73 СК вони не можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, той з подружжя, хто заподіяв шкоду майну або особі іншого громадянина, державі, сам несе відповідальність перед ними, якщо це не витікає з кримінальної справи.
Тому за вимогою потерпілого стягнення може бути накладено лише на майно дружини чи чоловіка, заподіювача шкоди.
Якщо вироком суду був задоволений цивільний позов потерпілого в частині відшкодування шкоди або застосована конфіскація майна засудженого, на виконання цієї частини вироку було описано майно засудженого, на яке претендує як на частку в спільнім майні подружжя, то цей із подружжя має право на виключення цього майна з акта опису шляхом подання позову до суду. Таке право має той з подружжя, який не засуджений.
У силу статті 61 ЦПК сама по собі вказівка у вироку про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію, незалежно від підстав її застосування, не позбавляє зацікавлених осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.
У тих випадках, коли предметом позову є частка в спільній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до статті 366 ЦК України. При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може виключити річ з акта опису і стягти з позивача до доходу держави чи на користь організації грошову компенсацію за частку, що належить боржнику, або залишити річ в опису, зобов'язавши фінансовий орган або організацію виплатити позивачу відповідну частину її вартості. Неподільна річ може бути залишена в позивача за умови, що він внесе на депозит суду грошову суму, яка відповідає частині речі, яка належить другому з подружжя і повинна бути конфіскована.
Що стосується позовів чоловіка та жінки, які проживають спільно без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК), то вони повинні довести факт сумісного проживання, факт придбання конфіскованого майна в цім шлюбі, і тоді до них застосовуються вимоги глави 8 СК України.
Слід мати на увазі, що на вимоги про виключення майна з опису поширюється передбачений статтею 257 ЦК трирічний строк позовної давності.

[[Категорія: Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Цивільне процесульне право]]

Надання права на шлюб неповнолітній особі

2018-11-29T08:00:31Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2018 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"].

== Право на шлюб ==

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб. 

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 

Релігійний обряд шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
== Надання права на шлюб особам, які не досягли шістнадцяти років ==
Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 Цивільний процесуальний кодекс України]. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника.
Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
=== Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років ===

* вагітність;
* фактичне створення сім'ї;
* народження дитини.
'''Перелік підстав не є вичерпним.'''

=== Документи необхідні для реєстрації шлюбу ===
# Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повинно відповідати інтересам заявника, а встановити це можна лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 СК України (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.;
# Свідоцтво про народження заявника;
# Копія паспорта заявника;
# Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб : свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність і т.п.
# Квитанція про сплату судового збору;
 
'''Зразок''' 
[[Файл:Заява_про_право_на_шлюб.doc]] 
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1.pdf Заява про право на шлюб зразок]

=== Вартість ===
Судовий збір по заявах у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

== Визнання шлюбу недійсним ==
Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст. 39, 40, 41 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 Сімейного кодексу України].
# зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
# зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
# зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
# зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
# у разі фіктивності шлюбу;
# з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
# з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Суди]]

Кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами

2018-11-29T07:50:50Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Цивільний кодекс України]
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/120.php Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]13 квітня 2012 року № 4651-VI

== Поняття опіки та піклування, її завдання ==
Одним із показників сучасної держави є рівень її турботи про осіб, що потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту. Однією з форм такої турботи в Україні є опіка та піклування, завданням яких, відповідно до ст. 55 Цивільного Кодексу України (далі — ЦК), є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Ця категорія громадян потребує окремих гарантій власних прав. Однією з гарантій прав підопічних виступає закріплена у ст. 167 Кримінального Кодексу України (далі — КК) кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами.

Актуальність дослідження питань кримінальної відповідальності за зловживання опікунськими правами обумовлена низкою важливих соціальних чинників, серед яких сутнісне місце займає вразливе становище особи, над якою встановлюється опіка та піклування. Що стосується проблем теорії кримінального права, то традиційно серед них виділяються питання складу злочину та його елементів: об’єкта, об’єктивної і суб’єктивної сторони, суб’єкта.

== Об’єкт злочину ==
Питання щодо об’єкта злочину, передбаченого ст. 167 КК, обумовлені багато в чому місцем статті в системі Особливої частини КК. Стаття розташована в розділі V КК України — «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», а тому родовим об’єктом злочинів, передбачених цим розділом, вважають суспільні відносини, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина. Що стосується структури розділу, в науці виокремлюють в ньому шість підрозділів. «Зловживання опікунськими правами» належить до підрозділу «злочинів проти сім’ї». Серйозні розбіжності є при визначенні безпосереднього об’єкта злочину. Зокрема, одні вчені зазначають, що об’єктом цього злочину є права підопічних громадян, деякі вчені відносять до об’єкта майнові та інші права осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування. Існує також точка зору, відповідно до якої об’єктом є майнові права й інтереси особи, щодо якої встановлені опіка та піклування. Отже, розв’язання зазначених розбіжностей можливе лише через аналіз змісту структурних елементів суспільних відносин, що безпосередньо охороняються нормою ст. 167 КК.

Потерпілими від злочину законодавець визначає підопічних осіб. Такими є особи, над якими встановлюється опіка чи піклування. Відповідно до положень ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 55 ЦК). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 56 ЦК).

=== Об'єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину виражається у використанні опіки та піклування на шкоду підопічному. У ст. 167 КК названі лише дві форми використання опіки чи піклування на шкоду підопічному: зайняття житлової площі та використання майна. Їх перелік законодавець залишив невичерпним, що обумовлює дослідження інших форм зловживання опікою чи піклуванням, зокрема, привласнення речей підопічного; розтрата його цінностей; порушення майнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів; використання доходів підопічних (пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від майна, що належить їм) для задоволення власних потреб; порушення передбачених законом обмежень і порядку при здійсненні правочинів, де однією стороною виступає підопічний; невиконання опікунських обов’язків на шкоду підопічному (при цьому опікун (піклувальник) отримує матеріальні блага від інших осіб); управління майном підопічного з порушенням установлених правил; відмова від належних підопічному майнових прав та ін.

Зазначені форми суспільно небезпечного діяння (дії, бездіяльності), потребують детального вивчення, згрупування їх у окремі підгрупи за спільними ознаками та надання характеристики цим підгрупам.

За конструкцією об’єктивної сторони, що наведена в диспозиції ст. 167 КК, злочин є формальним і визнається закінченим з моменту виконання опікуном (піклувальником) певного діяння, незалежно від наслідків, що були або могли бути спричинені підопічному.

=== Суб'єктивна сторона злочину ===
У суб’єктивній стороні цього злочину обов’язковими її ознаками є прямий умисел та корислива мета на отримання вигоди майнового характеру за рахунок підопічної особи.

== Суб’єкт злочину ==
Існують також проблемні питання щодо суб’єкта злочину. Згідно диспозиції ст. 167 КК він є спеціальним. Це особа, яка призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником. Проте відповідно до ЦК, в окремих випадках опіку та піклування може здійснювати орган опіки та піклування та спеціальні заклади (навчальні заклади, заклади охорони здоров’я або заклади соціального захисту населення (ст. 65 - 66 ЦК). Отже, виникає питання про кримінальну відповідальність службових осіб органу опіки та піклування чи спеціального закладу в разі зловживання ними опікунськими правами.

Із суб’єктом цього злочину пов’язана ще одна проблема. В науці цивільного права визнається, що батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опікунами і піклувальниками без спеціального призначення. Отже, виникає питання щодо можливості та необхідності притягнення до кримінальної відповідальності батьків та усиновлювачів, які вчинили діяння, передбачене диспозицією ст. 167 КК.

== Проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів злочинів ==
Потребують розв’язання також проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів злочинів, зокрема від торгівлі людьми (ст. 149 КК), насильницького донорства (ст. 144 КК), вимагання (ст. 189 КК), шахрайства (ст. 190 КК), експлуатації дітей (ст. 150 КК), злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК).

Викладене свідчить про значну кількість серйозних проблем, пов’язаних із встановленням ознак складу злочину «зловживання опікунськими правами» та застосування ст. 167 КК. Особливістю цих проблем є те, що вони знаходяться в точках перетину галузей кримінального, цивільного та сімейного права, а отже потребують комплексного підходу до їх вирішення.

[[Категорія:Сімейне право]][[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми‎]][[Категорія:Кримінальне право]]

Кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами

2018-11-29T07:48:59Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]5 квітня 2001 року № 2341-III
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Цивільний кодекс України]13 квітня 2012 року № 4651-VI
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/120.php Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]13 квітня 2012 року № 4651-VI

== Поняття опіки та піклування, її завдання ==
Одним із показників сучасної держави є рівень її турботи про осіб, що потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту. Однією з форм такої турботи в Україні є опіка та піклування, завданням яких, відповідно до ст. 55 Цивільного Кодексу України (далі — ЦК), є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Ця категорія громадян потребує окремих гарантій власних прав. Однією з гарантій прав підопічних виступає закріплена у ст. 167 Кримінального Кодексу України (далі — КК) кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами.

Актуальність дослідження питань кримінальної відповідальності за зловживання опікунськими правами обумовлена низкою важливих соціальних чинників, серед яких сутнісне місце займає вразливе становище особи, над якою встановлюється опіка та піклування. Що стосується проблем теорії кримінального права, то традиційно серед них виділяються питання складу злочину та його елементів: об’єкта, об’єктивної і суб’єктивної сторони, суб’єкта.

== Об’єкт злочину ==
Питання щодо об’єкта злочину, передбаченого ст. 167 КК, обумовлені багато в чому місцем статті в системі Особливої частини КК. Стаття розташована в розділі V КК України — «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», а тому родовим об’єктом злочинів, передбачених цим розділом, вважають суспільні відносини, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина. Що стосується структури розділу, в науці виокремлюють в ньому шість підрозділів. «Зловживання опікунськими правами» належить до підрозділу «злочинів проти сім’ї». Серйозні розбіжності є при визначенні безпосереднього об’єкта злочину. Зокрема, одні вчені зазначають, що об’єктом цього злочину є права підопічних громадян, деякі вчені відносять до об’єкта майнові та інші права осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування. Існує також точка зору, відповідно до якої об’єктом є майнові права й інтереси особи, щодо якої встановлені опіка та піклування. Отже, розв’язання зазначених розбіжностей можливе лише через аналіз змісту структурних елементів суспільних відносин, що безпосередньо охороняються нормою ст. 167 КК.

Потерпілими від злочину законодавець визначає підопічних осіб. Такими є особи, над якими встановлюється опіка чи піклування. Відповідно до положень ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 55 ЦК). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 56 ЦК).

=== Об'єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину виражається у використанні опіки та піклування на шкоду підопічному. У ст. 167 КК названі лише дві форми використання опіки чи піклування на шкоду підопічному: зайняття житлової площі та використання майна. Їх перелік законодавець залишив невичерпним, що обумовлює дослідження інших форм зловживання опікою чи піклуванням, зокрема, привласнення речей підопічного; розтрата його цінностей; порушення майнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів; використання доходів підопічних (пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від майна, що належить їм) для задоволення власних потреб; порушення передбачених законом обмежень і порядку при здійсненні правочинів, де однією стороною виступає підопічний; невиконання опікунських обов’язків на шкоду підопічному (при цьому опікун (піклувальник) отримує матеріальні блага від інших осіб); управління майном підопічного з порушенням установлених правил; відмова від належних підопічному майнових прав та ін.

Зазначені форми суспільно небезпечного діяння (дії, бездіяльності), потребують детального вивчення, згрупування їх у окремі підгрупи за спільними ознаками та надання характеристики цим підгрупам.

За конструкцією об’єктивної сторони, що наведена в диспозиції ст. 167 КК, злочин є формальним і визнається закінченим з моменту виконання опікуном (піклувальником) певного діяння, незалежно від наслідків, що були або могли бути спричинені підопічному.

=== Суб'єктивна сторона злочину ===
У суб’єктивній стороні цього злочину обов’язковими її ознаками є прямий умисел та корислива мета на отримання вигоди майнового характеру за рахунок підопічної особи.

== Суб’єкт злочину ==
Існують також проблемні питання щодо суб’єкта злочину. Згідно диспозиції ст. 167 КК він є спеціальним. Це особа, яка призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником. Проте відповідно до ЦК, в окремих випадках опіку та піклування може здійснювати орган опіки та піклування та спеціальні заклади (навчальні заклади, заклади охорони здоров’я або заклади соціального захисту населення (ст. 65 - 66 ЦК). Отже, виникає питання про кримінальну відповідальність службових осіб органу опіки та піклування чи спеціального закладу в разі зловживання ними опікунськими правами.

Із суб’єктом цього злочину пов’язана ще одна проблема. В науці цивільного права визнається, що батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опікунами і піклувальниками без спеціального призначення. Отже, виникає питання щодо можливості та необхідності притягнення до кримінальної відповідальності батьків та усиновлювачів, які вчинили діяння, передбачене диспозицією ст. 167 КК.

== Проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів злочинів ==
Потребують розв’язання також проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів злочинів, зокрема від торгівлі людьми (ст. 149 КК), насильницького донорства (ст. 144 КК), вимагання (ст. 189 КК), шахрайства (ст. 190 КК), експлуатації дітей (ст. 150 КК), злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК).

Викладене свідчить про значну кількість серйозних проблем, пов’язаних із встановленням ознак складу злочину «зловживання опікунськими правами» та застосування ст. 167 КК. Особливістю цих проблем є те, що вони знаходяться в точках перетину галузей кримінального, цивільного та сімейного права, а отже потребують комплексного підходу до їх вирішення.

[[Категорія:Сімейне право]][[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми‎]][[Категорія:Кримінальне право]]

Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини

2018-11-27T15:27:43Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Порядок стягнення та [[Визначення розміру аліментів на дитину|визначення розміру аліментів]] ==
Способом виконання батьками обов'язку утримувати дитину є сплата одним із них аліментів.

Аліменти на утримання дитини можуть виплачуватись:
* '''за угодою сторін'''. Батькам надано право добровільно та самостійно визначити порядок сплати аліментів на дитину шляхом укладення відповідного договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про сплату аліментів на дитину (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права.
При цьому, розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у частині другій статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України] (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ст. 184 СК України].
* '''на підставі рішення суду'''. У випадку коли взаємної згоди між батьками щодо сплати аліментів на дитину не досягнуто той з батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду.
[[Визначення розміру аліментів на дитину|Суд визначає розмір аліментів]] у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], а саме:
# стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
# стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
# наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
# наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
# наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
# доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
# інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2 статті 182 СК України]). 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", № 1404-VIII від 31.08.2018], виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. 

'''Мінімальний гарантований розмір аліментів''' на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

'''Мінімальний рекомендований розмір аліментів''' на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.3 статті 182 СК України]).

== Порядок зміни розміру аліментів ==
Законодавством передбачена можливість зміни розміру аліментів:
* '''в добровільному порядку''' (аліментів, встановлених за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).
Зміни до нотаріально посвідченого договору оформляються письмово шляхом укладення окремого договору, який підписується сторонами та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

* '''в судовому порядку''' (аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).

== Зміна розміру аліментів у разі їх нецільового витрачання ==
У разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 186 Сімейного кодексу України]).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n333 стаття 56 Цивільного кодексу України])

== Судовий порядок зміни розміру аліментів ==
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі:
* зміни матеріального або сімейного стану;
* погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;
* інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
(''стаття 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]'').

При цьому, '''зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження''' (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37401891 постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13]).

Отже, наприклад, якщо матеріальне становище платника аліментів значно покращилось матір (батько) дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. В той же час, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

=== Підсудність справ ===
Позовна заява про зміну розміру аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 ст. 27 ЦПК України]).

Позови про стягнення аліментів, '''збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 ст. 28 ЦПК України]).

=== Перелік необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] ЦПК України, обов’язково додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (зміна розміру аліментів), наприклад:
* докази зміни матеріального стану (довідки про доходи батьків, кредитні договори, будь-які інші документи, які можуть бути підтвердженням зміни матеріального становища, його погіршення або покращення);
* докази погіршення або поліпшення здоров’я (медичні довідки, висновки лікарів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо необхідності лікування);
* докази, що підтверджують зміну сімейного стану (наприклад, народження дітей у платника аліментів) ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluV3VUOVRma1FxMG8 зразок позовної заяви]).

=== Вартість ===

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - '''у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).

=== Час, з якого сплачуються аліменти в новому розмірі===
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

== Зразок позовної заяви про зміну розміру аліментів ==
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2.docx Зразок позовної заяви про зміну розміру аліментів]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:Позовна заява про зміну розміру аліментів.docx

2018-11-27T15:16:42Z

Vira.olshevska: Позовна заява про зміну розміру аліментів

== Опис файлу ==
Позовна заява про зміну розміру аліментів

Файл:Заява про надання права на шлюб.pdf

2018-11-15T10:00:11Z

Vira.olshevska:

Договір поруки

2018-06-15T08:38:59Z

Vira.olshevska:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Загальні положення ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі договору поруки. 
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 553 Цивільного кодексу України)]. 
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. 
''Форма договору поруки:'' договір поруки має бути укладений в письмовій формі, у разі недодержання такої форми правочин є недійсним. 
Договір поруки укладається додатково до основного договору.

== Суб'єкти (сторони) договору поруки ==
* Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
* Поручитель – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юрична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

* Боржник (позичальник). Боржник стороною договору не виступає, він несе відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (правочином).

== Істотні умови договору поруки ==

* предмет договору;
* відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати;
* порядок виконання зобов'язань;
* розмір поруки;
* умови припинення поруки;
* права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* термін дії договору;
* порядок зміни та припинення дії договору.

== Предмет договору поруки ==
Предметом договору поруки є поручительські послуги, надання яких передбачає обов’язок виконавця (майбутнього поручителя) укласти договір поруки.

== Порядок виконання зобов’язання, забезпечене порукою ==
Виконання договору поруки пов’язано із моментом порушення основного договору боржником, тобто з моментом невиконання чи неналежного виконання по закінченні строку за основним зобов’язанням. 
Поручитель може здійснити виконання добровільно або ж із застосуванням примусу. 
Добровільний порядок передбачає виконання договору поруки з власної ініціативи поручителя з метою запобігання сплати процентів за користування позиченими коштами, стягнення пені, збитків на користь кредитора. 
Примусове виконання договору поруки може відбуватися у двох формах: 
* Безспірному порядку
* За рішенням суду

== Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою ==
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 554 Цивільного кодексу України]). 
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язків за договором як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. В даному випадку, кредитор може звернутися за виконанням зобов'язання як до боржника безпосередньо, так і до його поручителя. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними кредиторові до тих пір, поки їх зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. А виконання солідарного зобов'язання в повному обсязі одним із боржників припиняє зобов'язання решти солідарних боржників перед кредитором. 

[[Порушення зобов'язання.Відповідальність|Субсидіарна відповідальність]] може бути встановлена договором поруки. При цьому поручитель несе додаткову відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань. До пред'явлення вимоги до поручителя, що несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити спочатку вимоги до основного боржника. Якщо ж основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від боржника відповіді на пред'явлену вимогу в розумні строки, кредитор може пред'явити вимогу до субсидіарного поручителя в повному обсязі.
== Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ==
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. 
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. 
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 555 Цивільного кодексу України]). 
== Права поручителя, який виконав зобов'язання ==
Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. 
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. 
До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 556 Цивільного кодексу України]). 
== Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником ==
Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. 
Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 557 Цивільного кодексу України]).
== Оплата послуг поручителя ==
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 558 Цивільного кодексу України]).
== Припинення поруки ==
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. 
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 559 Цивільного кодексу України]).

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір фінансового лізингу

2018-06-13T10:49:06Z

Vira.olshevska: /* Загальні положення договору */

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про фінансовий лізинг»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]

== Загальні положення договору ==

'''Фінансовий лізинг''' – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). 

''Форма договору фінансового лізингу'' - договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі. 
У певних випадках договір фінансового лізингу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню предметом яких є: 
* будівля або інша капітальна споруда (нерухоме майно) і договір укладено строком на три і більше років; 
* транспортний засіб і одна зі сторін договору – фізична особа.

== Суб'єкти (сторони) фінансового лізингу ==

* лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
* лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
* продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
* інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

== Сублізинг ==

'''Сублізинг'''- це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

''У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу''

'''Обов'язковою умовою договору сублізингу є''' згода лізингодавця за договором лізингу, яка повинна надаватись в '''письмовій формі'''.

''До договору сублізингу застосовуються всі ті ж положення, що й для договору про договір фінансовоий лізинг.''

== Істотні умови договору фінансового лізингу ==

# Предмет лізингу;
# Строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
# Розмір лізингових платежів (можливість включення до них: суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платежу як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсації відсотків за кредитом; г) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу);
# Інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (наприклад, умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу, про прискорену амортизацію предмета лізингу та ін.).

== Предмет договору фінансового лізингу ==

Предметом договору лізингу може бути майно з такими ознаками: неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що відповідно до законодавства належить до основних фондів, не заборонена законом до вільного обігу на ринку і щодо якої немає обмежень про передачу в лізинг. 

'''Не можуть бути предметом лізингу''' земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

== Строк фінансового лізингу ==

Строк користування річчю за договором фінансового лізингу визначається сторонами договору лізингу, як правило, порівнянний зі строком повної її амортизації та за будь яких умов ''не може бути меншим одного року''

== Права сторін за договором ==

<big>Лізингодавець має право</big>:
# Інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;
# Здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;
# Відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;
# Вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;
# Стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
# Вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;
# Вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

<big>Лізингоодержувач має право</big>:
# Обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;
# Відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;
# Вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;
# Вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу;

== Обов’язки сторін за договором ==

<big>Лізингодавець зобов’язаний:</big>
# У передбачені договором строки надати лізингоодержувачеві предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;
# Попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;
# Відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;
# Відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;
# Прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу;
# Інші обов'язки відповідно до умов договору лізингу та нормативно-правових актів.

<big>Лізингоодержувач зобов’язаний:</big>
# Прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;
# Відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;
# Своєчасно сплачувати лізингові платежі;
# Надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;
# Письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;
# Письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;
# У разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором;
# Інші обов'язки відповідно до умов договору лізингу та нормативно-правових актів.

== Можливість відмови від договору лізингу ==

'''Лізингоодержувач має право відмовитися''' від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. 

'''Лізингодавець має право відмовитися''' від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

== Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу та його страхування ==

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. 

Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. 

''Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.''

== Гарантії майнових прав сторін договору щодо предмета лізингу ==

* У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу;
* Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше;
* Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешту у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

== Правові наслідки поліпшення лізингоодержувачем предмета лізингу ==

'''Лізингоодержувач має право поліпшити річ, яка є предметом договору лізингу, <big>лише за згодою лізингодавця.</big>'''
* Якщо поліпшення предмета лізингу ''здійснене без дозволу лізингодавця'', лізингоодержувач ''має право вилучити здійснені ним поліпшення'' за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього.
* Якщо поліпшення речі зроблено ''за згодою лізингодавця'', лізингоодержувач ''має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів.''

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства

2018-06-13T10:32:55Z

Vira.olshevska:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Порядок розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів ==

'''Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються:'''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів – ''Міністерство екології та природніх ресурсів та Державна екологічна інспекція.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства – ''Державне агентство водних ресурсів України.''
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр – ''Державна служба геології та надр.''
* Місцевими радами.
* Судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

''Позивачі'' – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, ''звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями водного законодавства.''

Відповідно до '''статті 67 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»],''' спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==

Відповідно до '''статті 110 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]''', порушення водного законодавства тягне за собою '''''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність''''' згідно з законодавством України.

Водокористувачі ''звільняються від відповідальності'' за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

'''<big>Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:</big>'''

# Самовільному захопленні водних об'єктів;
# Забрудненні та засміченні вод;
# Порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# Руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# Введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# Недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# Самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# Порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# Пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# Незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# Використанні земель водного фонду не за призначенням;
# Неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# Відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# Порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

'''''Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.'''''

=== Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства ===

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

''Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.''

== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. ==

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління '''''позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.'''''

Порядок позбавлення премій визначається законодавством України.

== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства. ==

Питання щодо застосування цивільної відповідальності за порушення водного законодавства регулюється '''статтею 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».]'''

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, <big>підлягає компенсації в повному обсязі.</big>

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»] '''роз'яснює,''' що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, статтею 111 Водного кодексу України, статтями 1166, 1192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які містять загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та способи відшкодування такої шкоди.

== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

''Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності'', що застосовується за порушення норм водного законодавства. Нормативною базою застосування адміністративної відповідальності є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення та Водний кодекс України.]

Згідно '''статті 48 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення права державної власності на води, зокрема, самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Відповідно до '''статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''', порушення правил охорони водних ресурсів, зокрема, забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища, -
''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

'''Стаття 59-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення, зокрема, забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, -''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти п'яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

Проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, -''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. 

Неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання - і органу, який видає дозволи та таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб судна або іншого плавучого засобу від сорока до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

За Порушення правил водокористування, а саме забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'' 

'''Стаття 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]''' регулює питання стосовно пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, а саме пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, – ''тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства. ==

'''Відповідно до статті 242 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]''', порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, -

карається ''штрафом'' від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до п'яти років, ''або обмеженням волі'' на той самий строк.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються ''обмеженням волі'' на строк до п'яти років або ''позбавленням волі'' на той самий строк.

'''Стаття 243 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність за порушення водного законоавства, а саме забруднення моря.'''

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -

караються ''штрафом'' від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ''обмеженням волі'' на строк до трьох років, або ''позбавленням волі'' на той самий строк, ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються ''позбавленням волі'' на строк від двох до п'яти років ''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.''

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -
карається ''штрафом'' від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ''або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю'' на строк до п'яти років, ''або обмеженням волі'' на строк до трьох років.

[[Категорія:Екологічне право‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Міністерства‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎‎]]

Договір поруки

2017-12-29T11:47:32Z

Vira.olshevska: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] == Загал...

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Загальні положення ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі договору поруки. 
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 553 Цивільного кодексу України)]. 
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. 
''Форма договору поруки:'' договір поруки має бути укладений в письмовій формі, у разі недодержання такої форми правочин є недійсним. 
Договір поруки укладається додатково до основного договору.

== Суб'єкти (сторони) договору поруки ==
* Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
* Поручитель – може бути одна особа або кілька осіб( фізична чи юрична особа) . Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

* Боржник (позичальник). Боржник стороною договору не виступає, він несе відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (правочином).

== Істотні умови договору поруки ==

* предмет договору;
* відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати;
* порядок виконання зобов'язань;
* розмір поруки;
* умови припинення поруки;
* права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* термін дії договору;
* порядок зміни та припинення дії договору.

== Предмет договору поруки ==
Предметом договору поруки є поручительські послуги, надання яких передбачає обов’язок виконавця (майбутнього поручителя) укласти договір поруки.

== Порядок виконання зобов’язання, забезпечене порукою ==
Виконання договору поруки пов’язано із моментом порушення основного договору боржником, тобто з моментом невиконання чи неналежного виконання по закінченні строку за основним зобов’язанням. 
Поручитель може здійснити виконання добровільно або ж із застосуванням примусу. 
Добровільний порядок передбачає виконання договору поруки з власної ініціативи поручителя з метою запобігання сплати процентів за користування позиченими коштами, стягнення пені, збитків на користь кредитора. 
Примусове виконання договору поруки може відбуватися у двох формах: 
* Безспірному порядку
* За рішенням суду

== Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою ==
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 554 Цивільного кодексу України]). 
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язків за договором як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. В даному випадку, кредитор може звернутися за виконанням зобов'язання як до боржника безпосередньо, так і до його поручителя. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними кредиторові до тих пір, поки їх зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. А виконання солідарного зобов'язання в повному обсязі одним із боржників припиняє зобов'язання решти солідарних боржників перед кредитором. 

[[Порушення зобов'язання.Відповідальність|Субсидіарна відповідальність]] може бути встановлена договором поруки. При цьому поручитель несе додаткову відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань. До пред'явлення вимоги до поручителя, що несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити спочатку вимоги до основного боржника. Якщо ж основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від боржника відповіді на пред'явлену вимогу в розумні строки, кредитор може пред'явити вимогу до субсидіарного поручителя в повному обсязі.
== Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ==
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. 
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. 
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 555 Цивільного кодексу України]). 
== Права поручителя, який виконав зобов'язання ==
Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. 
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. 
До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 (стаття 556 Цивільного кодексу України]). 
== Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником ==
Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. 
Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 557 Цивільного кодексу України]).
== Оплата послуг поручителя ==
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 558 Цивільного кодексу України]).
== Припинення поруки ==
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. 
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2811#n2811 стаття 559 Цивільного кодексу України]).