WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника

2018-06-26T07:24:15Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == *[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] *[http://zakon2.rada...

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]

==Визначення термінів==
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

==Підстави застосування термінового заборонного припису==
У відповідності до статті 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»] терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
* зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
* заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
* заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

==Порядок застосування термінового заборонного припису==
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов’язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
Терміновий заборонний припис не може містити заходів, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої статті 25 вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закону], якщо кривдником є особа, яка на день винесення припису не досягла вісімнадцятирічного віку та має спільне місце проживання (перебування) з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.

Посвідчення заповітів

2018-03-26T13:12:40Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 №419]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1298-11 Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №1298/20036]

==Загальні правила посвідчення заповітів==
Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.
Одночасно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

==Посвідчення заповіту нотаріусом==
Відповідно до статті 34 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»] встановлено перелік нотаріальних дій, які вчиняються нотаріусом, зокрема, посвідчення заповітів. Одночасно передбачено, що текст заповіту викладається на спеціальному бланку. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно норми ст. 1248 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Детально процедура посвідчення заповітів нотаріусами врегульована Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5
#Загальні положення про посвідчення заповітів нотаріусами.Глава 3 Порядку регулює процедуру посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування. Передбачено, що нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
#Вимоги до змісту заповіту. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).
#Посвідчення секретного заповіту. Згідно статті 1249 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту (ст. 1250 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом. Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним. Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту. Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису. Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання інформації про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їх місця проживання йому відомі, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім'я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з'явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також записується весь текст заповіту. Якщо неможливо визначити справжню волю заповідача, нотаріусом у протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями текст заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між спадкоємцями згоди щодо тлумачення тексту заповіту. У тексті протоколу відображається попередження нотаріусом свідків про відповідальність за шкоду, заподіяну ними внаслідок розголошення відомостей, що стали їм відомі у зв'язку з оголошенням секретного заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні обставини оголошення заповіту. Секретний заповіт після його оголошення залишається в матеріалах нотаріальної справи. Якщо заінтересована особа, належним чином повідомлена про день оголошення секретного заповіт у, на оголошення не з'явиться, нотаріус оголошує зміст секретного заповіту тим особам, які з'явилися. У разі з'явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка підписується також цією особою.

==Посвідчення заповіту іншими посадовими чи службовими особами==
Відповідно до ст. 1252 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»] передбачено можливість посвідчення заповітів не тільки нотаріусами, а й іншим посадовими чи службовими особами.
Зокрема, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.
Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї статті, посвідчуються при свідках.
До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].
Вказані заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.
Детально процедура посвідчення заповітів Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 №419 (у редакції постанови КМУ від 06.07.2006 №940, згідно якого посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, відповідно до статей 245 і 1252 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та статті 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], мають право такі посадові, службові особи:
уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування - довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;
начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі - довіреності військовослужбовців або інших осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;
командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів - заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, - заповіти і довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;
головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;
директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів - заповіти осіб, що проживають у таких будинках;
начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - заповіти і довіреності осіб, що тримаються в таких установах;
капітани морських або річкових суден, що плавають під прапором України, - заповіти осіб, що перебувають під час плавання на таких суднах;
начальники пошукових або інших експедицій - заповіти осіб, що перебувають у таких експедиціях.
Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення.
Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
Довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються посадовою, службовою особою виключно фізичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися дії, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. У разі смерті особи чи визнання її померлою довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються спадкоємцям померлого.
Довідки про посвідчені заповіти і довіреності надаються посадовою, службовою особою протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що перебувають у провадженні зазначених органів, з обов’язковим зазначенням номера справи (кримінального провадження) та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Довідки про наявність складеного заповіту, за винятком заповідача, видаються тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва (нотаріально засвідченої копії) про його смерть.
Посадові, службові особи зобов’язані:
- роз’яснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
-перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону; встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
- попередити про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
- роз'яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
- скласти у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
- посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.
Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням заповітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття).
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини.
У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо).
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими пунктом 6 цього Порядку (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.
Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізичної особи, що звернулася за таким посвідченням.
Посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.
Встановлення особи здійснюється:
громадянина України - за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;
іноземця та особи без громадянства - за національним паспортом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують законність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);
біженця - за посвідченням біженця.
Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.
Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.
Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.
Заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довірителем у присутності посадової, службової особи.
У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких особа, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, не підписала документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не може бути присутньою під час підписання заповіту, а також підписувати його за заповідача.
Фізична особа, на ім'я якої видається довіреність, не може підписувати її за особу, що видає довіреність.
Посадова, службова особа не може підписувати заповіти і довіреності за заповідача або за особу, що видає довіреність.
Посадова, службова особа встановлює особу, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, а також особу, яка бере участь у вчиненні правочину від її імені.
Тексти заповітів повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати в тексті посвідчуваних заповітів і довіреностей щонайменше один раз позначаються словами.
У заповітах прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, а також місце їх проживання зазначаються повністю.
Не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються. Виправлення вносяться у присутності заповідача та застерігаються посадовою, службовою особою перед підписами заповідача або довірителя, повторюються в кінці посвідчувального напису та скріплюються підписом посадової, службової особи і печаткою установи, закладу, судновою печаткою, печаткою установи виконання покарань, слідчого ізолятора, печаткою служби експедиції, яка застосовується для посвідчення офіційних документів.
На заповітах заборонено проставляти печатку для рецептів, листків непрацездатності, довідок тощо.
Виправлення вносяться за згодою заповідача або довірителя до всіх примірників заповіту чи довіреності так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати. Якщо в тексті заповіту слова "житловий будинок" виправлено на слова "одна друга частина житлового будинку", то виправлене слід застерегти так: "Закреслені слова "житловий будинок" не читати, написаному "одна друга частина житлового будинку" вірити".
Якщо заповіт викладено неправильно або неграмотно (чи складено з порушенням вимог законодавства), посадова, службова особа пропонує фізичній особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, скласти новий заповіт чи довіреність.
Для посвідчення заповіту посадовими, службовими особами на документі вчиняється посвідчувальний напис за формамою, затвердженою Мін'юстом.
Посвідчувальний напис:
може бути розміщений як на лицьовому, так і на зворотному боці заповіту;
повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток, виправлення - застережені підписом посадової, службової особи та скріплені печаткою;
вчиняється у день посвідчення заповіту чи довіреності.
Для вчинення посвідчувального напису може застосовуватися штамп з відповідним текстом.
Посвідчені заповіти реєструються посадовими, службовими особами, крім капітанів морських або річкових суден, що плавають під прапором України, начальників пошукових або інших експедицій, в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - реєстр), форма якого встановлюється Мін'юстом.
Кожний заповіт реєструються під окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстровано заповіт, зазначається в посвідчувальному написі.
Реєстр повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані.
Реєстрація заповітів провадиться посадовою, службовою особою тільки після підписання нею та скріплення печаткою посвідчувального напису на документі.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережені виправлення та запис олівцем.
Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту.
Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, вносить запис про посвідчення заповіту у судновий журнал. Реєстраційний номер, за яким заповіт внесено до суднового журналу, і номер сторінки суднового журналу проставляються у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту. У судновому журналі робиться відмітка про передачу заповіту начальникові порту України або консулу України в іноземному порту.
Заповіт, посвідчений начальником експедиції, реєструється в обліковому журналі так само, як вихідні документи. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано в журналі, проставляється у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту.
Посадова, службова особа відмовляє у посвідченні заповіту, якщо:
вчинення такої дії суперечить законодавству;
не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
дія не підлягає вчиненню посадовою, службовою особою;
у неї є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулася недієздатна фізична особа або фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена.
Посадова, службова особа на прохання фізичної особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту, повинна викласти причини відмови у письмовій формі і порядок її оскарження.
Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз'яснює заповідачу його право:
скасувати чи внести зміни до заповіту;
заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку;
заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі);
заповісти майно одній або кільком особам - як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;
позбавити у заповіті права на спадкування одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;
зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно.
У разі посвідчення заповіту на вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі), у тексті заповіту зазначається номер рахунка, повне найменування і місцезнаходження банку (фінансової установи), в якій зберігається вклад.
Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках.
Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, зобов'язаний передати один примірник посвідченого ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до Київського державного нотаріального архіву.
Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру в установленому Мін'юстом порядку.

==Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування==
Стаття 1251 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування
Встановлено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вживають заходів щодо охорони спадкового майна та посвідчують заповіти (крім секретних).
Процедура посвідчення заповітів посадовими особами органу місцевого самоврядування детально врегульована Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №1298/20036.
Згідно вказаного Порядку посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.
Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.
Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані роз'яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.
При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.
Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.
Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.
Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповіту подружжя. У разі посвідчення такого заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування зобов'язана перевірити належність заповідачам майна на праві спільної сумісної власності. Копія документа долучається до примірника заповіту.
Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.
Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], про що зазначається у тексті заповіту.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі право довічного користування цим будинком або певною його частиною (стаття 1242 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
Заповідач може покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів) з додержанням вимог статей 1237, 1238 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи незалежно від того, чи входять вони до кола спадкоємців за законом.
До заповіту можуть бути включені розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити піклування над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної загальнокорисної мети тощо).
Заповідач може на випадок, якщо вказаний у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, підпризначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця - стаття 1244 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
Заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.
Заповідач може в будь-який час скасувати заповіт, подавши про це заяву до відповідного органу місцевого самоврядування.
У випадку одержання посадовою особою органу місцевого самоврядування заяви про скасування заповіту, так само як і одержання нового заповіту, який відміняє чи змінює раніше посвідчений заповіт, посадова особа органу місцевого самоврядування робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у справах органу місцевого самоврядування.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, який знаходиться у нього, то відповідний напис про скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (якщо заповіт скасовано заявою) приєднується до примірника, який зберігається у справах органу місцевого самоврядування. Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідченою.
Відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі".
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.
При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.
При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.
Під час посвідчення заповіту та засвідчення справжності підпису на документах визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
Порядок підписання нотаріально посвідчуваних документів визначено статтею 45 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
Глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама читає заповіт чи заяву і підписує його (її). Якщо така особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і підтвердити своїм підписом, що зміст заповіту, заяви відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту заповіту, заяви. Від зазначеної особи вимагається документ, що підтверджує її кваліфікацію.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до статті 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»] посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.
Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії, визначені статтею 47 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
Тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
Якщо особа через свої релігійні переконання у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє цей факт за її паспортом. Копія сторінки паспорта з відміткою про наявність у такої особи права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків залишається у справах органу місцевого самоврядування.
Дописки та виправлення в тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються.
У разі якщо документи, що посвідчуються (засвідчуються), викладені на двох і більше аркушах, вони повинні бути прошиті, аркуші їх пронумеровані, про що повинен бути зроблений відповідний запис, завірений підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, скріплений гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування на зворотному боці останнього аркуша. Наприклад: "Прошито, пронумеровано і скріплено печаткою п'ять аркушів" (посада, підпис і гербова печатка відповідного органу місцевого самоврядування).
Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.
Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Дописки чи виправлення, зроблені у тексті посвідчувального напису, застерігаються посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчинила нотаріальну дію, після посвідчувального напису і скріплюються її підписом та печаткою органу місцевого самоврядування із зазначенням дати. Для застосування посвідчувальних написів можуть використовуватись штампи з текстом відповідного напису. Для оформлення нотаріальних документів також можуть застосовуватися мастичні штампи зі словами "копія", "копія з копії", "дублікат, що має силу оригіналу", "згідно з оригіналом" тощо.
Посвідчувальний напис на заповіті вміщується після підпису громадянина на тій самій сторінці чи на звороті документа. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш із продовженням посвідчувального напису скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності. Аркуші повинні бути пронумеровані, кількість їх засвідчена підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, скріпленим печаткою цього органу.
Усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (далі - Правила).
У разі покладення обов’язків щодо вчинення нотаріальних дій на декількох посадових осіб органу місцевого самоврядування - старост кожний староста веде окремий реєстр для реєстрації нотаріальних дій. Кожному реєстру для реєстрації нотаріальних дій присвоюється свій індекс, який має збігатися з номером печатки старости. При цьому запис на оформленому старостою документі здійснюється у вигляді такого набору цифр: 1-2, 3-4, 12-1 тощо, де перша цифра означає індекс реєстру для реєстрації нотаріальних дій старости, а друга цифра - порядковий номер запису нотаріальної дії у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо органом місцевого самоврядування вказані обов’язки покладено на одну посадову особу (старосту), записи, що здійснюються при реєстрації нотаріальних дій вказаною посадовою особою, складаються з однієї цифри, яка відповідає порядковому номеру нотаріальної дії (1, 2, 3, 10 тощо).Примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів, що залишаються у справах органу місцевого самоврядування, формуються в наряд.

==Посвідчення заповіту при свідках==
Статтею 1253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
Посвідчення заповіту при свідках здійснюється у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.
Крім того, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках та якщо заповіт посвідчується іншою посадовою чи службовою особою у випадках посвідчення:
- заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;.
- заповіту особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
- заповіту особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції;
- заповіту військовослужбовця, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця;
- заповіту особи, яка тримається в установі виконання покарань;
- заповіту особи, яка тримається у слідчому ізоляторі.
Посвідчення вказаних заповітів здійснюється за умови присутності не менш як двох свідків.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Посвідчення заповітів

2018-03-26T09:33:26Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon2.ra...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 №419]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1298-11 Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №1298/20036]

==Загальні правила посвідчення заповітів==
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.
Одночасно Цивільний кодекс України встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

==Посвідчення заповіту нотаріусом==
Відповідно до статті 34 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»] встановлено перелік нотаріальних дій, які вчиняються нотаріусом, зокрема, посвідчення заповітів. Одночасно передбачено, що текст заповіту викладається на спеціальному бланку. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності
спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно норми ст. 1248 Цивільного кодексу України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Детально процедура посвідчення заповітів нотаріусами врегульована Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5
а) Загальні положення про посвідчення заповітів нотаріусами
Глава 3 Порядку регулює процедуру посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування.
Передбачено, що нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.
У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Б) Вимоги до змісту заповіту
Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).
В) Посвідчення секретного заповіту
Згідно статті 1249 Цивільного кодексу України секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту (ст. 1250 Цивільного кодексу України).
Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом. Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним. Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту. Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису.
Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання інформації про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їх місця проживання йому відомі, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім'я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з'явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також записується весь текст заповіту. Якщо неможливо визначити справжню волю заповідача, нотаріусом у протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями текст заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між спадкоємцями згоди щодо тлумачення тексту заповіту. У тексті протоколу відображається попередження нотаріусом свідків про відповідальність за шкоду, заподіяну ними внаслідок розголошення відомостей, що стали їм відомі у зв'язку з оголошенням секретного заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні обставини оголошення заповіту. Секретний заповіт після його оголошення залишається в матеріалах нотаріальної справи. Якщо заінтересована особа, належним чином повідомлена про день оголошення секретного заповіт у, на оголошення не з'явиться, нотаріус оголошує зміст секретного заповіту тим особам, які з'явилися. У разі з'явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка підписується також цією особою.

==Посвідчення заповіту іншими посадовими чи службовими особами==
Відповідно до ст. 1252 Цивільного кодексу України, ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»] передбачено можливість посвідчення заповітів не тільки нотаріусами, а й іншим посадовими чи службовими особами.
Зокрема, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.
Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї статті, посвідчуються при свідках.
До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 Цивільного кодексу України.
Вказані заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.
Детально процедура посвідчення заповітів Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 №419 (у редакції постанови КМУ від 06.07.2006 №940, згідно якого посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про нотаріат", мають право такі посадові, службові особи:
уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування - довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;
начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі - довіреності військовослужбовців або інших осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;
командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів - заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, - заповіти і довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;
головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;
директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів - заповіти осіб, що проживають у таких будинках;
начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - заповіти і довіреності осіб, що тримаються в таких установах;
капітани морських або річкових суден, що плавають під прапором України, - заповіти осіб, що перебувають під час плавання на таких суднах;
начальники пошукових або інших експедицій - заповіти осіб, що перебувають у таких експедиціях.
Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення.
Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
Довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються посадовою, службовою особою виключно фізичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися дії, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. У разі смерті особи чи визнання її померлою довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються спадкоємцям померлого.
Довідки про посвідчені заповіти і довіреності надаються посадовою, службовою особою протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що перебувають у провадженні зазначених органів, з обов’язковим зазначенням номера справи (кримінального провадження) та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Довідки про наявність складеного заповіту, за винятком заповідача, видаються тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва (нотаріально засвідченої копії) про його смерть.
Посадові, службові особи зобов’язані:
- роз’яснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
-перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону; встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
- попередити про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
- роз'яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
- скласти у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
- посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.
Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням заповітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття).
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини.
У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо).
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими пунктом 6 цього Порядку (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.
Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізичної особи, що звернулася за таким посвідченням.
Посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.
Встановлення особи здійснюється:
громадянина України - за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;
іноземця та особи без громадянства - за національним паспортом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують законність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);
біженця - за посвідченням біженця.
Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.
Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.
Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.
Заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довірителем у присутності посадової, службової особи.
У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких особа, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, не підписала документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не може бути присутньою під час підписання заповіту, а також підписувати його за заповідача.
Фізична особа, на ім'я якої видається довіреність, не може підписувати її за особу, що видає довіреність.
Посадова, службова особа не може підписувати заповіти і довіреності за заповідача або за особу, що видає довіреність.
Посадова, службова особа встановлює особу, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, а також особу, яка бере участь у вчиненні правочину від її імені.
Тексти заповітів повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати в тексті посвідчуваних заповітів і довіреностей щонайменше один раз позначаються словами.
У заповітах прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, а також місце їх проживання зазначаються повністю.
Не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються. Виправлення вносяться у присутності заповідача та застерігаються посадовою, службовою особою перед підписами заповідача або довірителя, повторюються в кінці посвідчувального напису та скріплюються підписом посадової, службової особи і печаткою установи, закладу, судновою печаткою, печаткою установи виконання покарань, слідчого ізолятора, печаткою служби експедиції, яка застосовується для посвідчення офіційних документів.
На заповітах заборонено проставляти печатку для рецептів, листків непрацездатності, довідок тощо.
Виправлення вносяться за згодою заповідача або довірителя до всіх примірників заповіту чи довіреності так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати. Якщо в тексті заповіту слова "житловий будинок" виправлено на слова "одна друга частина житлового будинку", то виправлене слід застерегти так: "Закреслені слова "житловий будинок" не читати, написаному "одна друга частина житлового будинку" вірити".
Якщо заповіт викладено неправильно або неграмотно (чи складено з порушенням вимог законодавства), посадова, службова особа пропонує фізичній особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, скласти новий заповіт чи довіреність.
Для посвідчення заповіту посадовими, службовими особами на документі вчиняється посвідчувальний напис за формамою, затвердженою Мін'юстом.
Посвідчувальний напис:
може бути розміщений як на лицьовому, так і на зворотному боці заповіту;
повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток, виправлення - застережені підписом посадової, службової особи та скріплені печаткою;
вчиняється у день посвідчення заповіту чи довіреності.
Для вчинення посвідчувального напису може застосовуватися штамп з відповідним текстом.
Посвідчені заповіти реєструються посадовими, службовими особами, крім капітанів морських або річкових суден, що плавають під прапором України, начальників пошукових або інших експедицій, в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - реєстр), форма якого встановлюється Мін'юстом.
Кожний заповіт реєструються під окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстровано заповіт, зазначається в посвідчувальному написі.
Реєстр повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані.
Реєстрація заповітів провадиться посадовою, службовою особою тільки після підписання нею та скріплення печаткою посвідчувального напису на документі.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережені виправлення та запис олівцем.
Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту.
Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, вносить запис про посвідчення заповіту у судновий журнал. Реєстраційний номер, за яким заповіт внесено до суднового журналу, і номер сторінки суднового журналу проставляються у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту. У судновому журналі робиться відмітка про передачу заповіту начальникові порту України або консулу України в іноземному порту.
Заповіт, посвідчений начальником експедиції, реєструється в обліковому журналі так само, як вихідні документи. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано в журналі, проставляється у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту.
Посадова, службова особа відмовляє у посвідченні заповіту, якщо:
вчинення такої дії суперечить законодавству;
не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
дія не підлягає вчиненню посадовою, службовою особою;
у неї є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулася недієздатна фізична особа або фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена.
Посадова, службова особа на прохання фізичної особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту, повинна викласти причини відмови у письмовій формі і порядок її оскарження.
Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз'яснює заповідачу його право:
скасувати чи внести зміни до заповіту;
заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку;
заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі);
заповісти майно одній або кільком особам - як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;
позбавити у заповіті права на спадкування одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;
зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно.
У разі посвідчення заповіту на вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі), у тексті заповіту зазначається номер рахунка, повне найменування і місцезнаходження банку (фінансової установи), в якій зберігається вклад.
Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках.
Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, зобов'язаний передати один примірник посвідченого ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до Київського державного нотаріального архіву.
Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру в установленому Мін'юстом порядку.

==Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування==
Стаття 1251Цивільного кодексу України передбачає посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування
Встановлено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вживають заходів щодо охорони спадкового майна та посвідчують заповіти (крім секретних).
Процедура посвідчення заповітів посадовими особами органу місцевого самоврядування детально врегульована Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.11.2011 №1298/20036.
Згідно вказаного Порядку посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.
Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.
Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані роз'яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.
При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.
Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.
Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.
Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповіту подружжя. У разі посвідчення такого заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування зобов'язана перевірити належність заповідачам майна на праві спільної сумісної власності. Копія документа долучається до примірника заповіту.
Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.
Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі право довічного користування цим будинком або певною його частиною (стаття 1242 Цивільного кодексу України).
Заповідач може покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів) з додержанням вимог статей 1237, 1238 Цивільного кодексу України. Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи незалежно від того, чи входять вони до кола спадкоємців за законом.
До заповіту можуть бути включені розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити піклування над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної загальнокорисної мети тощо).
Заповідач може на випадок, якщо вказаний у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, підпризначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця - стаття 1244 Цивільного кодексу України).
Заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.
Заповідач може в будь-який час скасувати заповіт, подавши про це заяву до відповідного органу місцевого самоврядування.
У випадку одержання посадовою особою органу місцевого самоврядування заяви про скасування заповіту, так само як і одержання нового заповіту, який відміняє чи змінює раніше посвідчений заповіт, посадова особа органу місцевого самоврядування робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у справах органу місцевого самоврядування.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, який знаходиться у нього, то відповідний напис про скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (якщо заповіт скасовано заявою) приєднується до примірника, який зберігається у справах органу місцевого самоврядування. Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідченою.
Відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі".
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.
При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.
При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.
Під час посвідчення заповіту та засвідчення справжності підпису на документах визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
Порядок підписання нотаріально посвідчуваних документів визначено статтею 45 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
Глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама читає заповіт чи заяву і підписує його (її). Якщо така особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і підтвердити своїм підписом, що зміст заповіту, заяви відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту заповіту, заяви. Від зазначеної особи вимагається документ, що підтверджує її кваліфікацію.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до статті 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»] посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.
Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії, визначені статтею 47 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»].
Тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
Якщо особа через свої релігійні переконання у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє цей факт за її паспортом. Копія сторінки паспорта з відміткою про наявність у такої особи права здійснювати будь-які платежі без реєстраційного номера облікової картки платника податків залишається у справах органу місцевого самоврядування.
Дописки та виправлення в тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються.
У разі якщо документи, що посвідчуються (засвідчуються), викладені на двох і більше аркушах, вони повинні бути прошиті, аркуші їх пронумеровані, про що повинен бути зроблений відповідний запис, завірений підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, скріплений гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування на зворотному боці останнього аркуша. Наприклад: "Прошито, пронумеровано і скріплено печаткою п'ять аркушів" (посада, підпис і гербова печатка відповідного органу місцевого самоврядування).
Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.
Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Дописки чи виправлення, зроблені у тексті посвідчувального напису, застерігаються посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчинила нотаріальну дію, після посвідчувального напису і скріплюються її підписом та печаткою органу місцевого самоврядування із зазначенням дати. Для застосування посвідчувальних написів можуть використовуватись штампи з текстом відповідного напису. Для оформлення нотаріальних документів також можуть застосовуватися мастичні штампи зі словами "копія", "копія з копії", "дублікат, що має силу оригіналу", "згідно з оригіналом" тощо.
Посвідчувальний напис на заповіті вміщується після підпису громадянина на тій самій сторінці чи на звороті документа. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш із продовженням посвідчувального напису скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності. Аркуші повинні бути пронумеровані, кількість їх засвідчена підписом посадової особи органу місцевого самоврядування, скріпленим печаткою цього органу.
Усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (далі - Правила).
У разі покладення обов’язків щодо вчинення нотаріальних дій на декількох посадових осіб органу місцевого самоврядування - старост кожний староста веде окремий реєстр для реєстрації нотаріальних дій. Кожному реєстру для реєстрації нотаріальних дій присвоюється свій індекс, який має збігатися з номером печатки старости. При цьому запис на оформленому старостою документі здійснюється у вигляді такого набору цифр: 1-2, 3-4, 12-1 тощо, де перша цифра означає індекс реєстру для реєстрації нотаріальних дій старости, а друга цифра - порядковий номер запису нотаріальної дії у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо органом місцевого самоврядування вказані обов’язки покладено на одну посадову особу (старосту), записи, що здійснюються при реєстрації нотаріальних дій вказаною посадовою особою, складаються з однієї цифри, яка відповідає порядковому номеру нотаріальної дії (1, 2, 3, 10 тощо).
Примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів, що залишаються у справах органу місцевого самоврядування, формуються в наряд.

==Посвідчення заповіту при свідках==
Статтею 1253 Цивільного кодексу України передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
Посвідчення заповіту при свідках здійснюється у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.
Крім того, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках та якщо заповіт посвідчується іншою посадовою чи службовою особою у випадках посвідчення:
- заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;.
- заповіту особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
- заповіту особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції;
- заповіту військовослужбовця, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця;
- заповіту особи, яка тримається в установі виконання покарань;
- заповіту особи, яка тримається у слідчому ізоляторі.
Посвідчення вказаних заповітів здійснюється за умови присутності не менш як двох свідків.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Заміна посвідчення водія

2017-12-29T10:19:15Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2344-14/page?text=%E2%E5%EB%E8%EA%EE%E2 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про затвердження Правил дорожнього руху"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04. 06. 2007 року № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ»]

== Загальні положення ==

Відповідно до ст.15 Закону України «Про Дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року , яке є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі.
Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія або яка була позбавлена права на керування транспортним засобом чи здійснила обмін посвідчення водія протягом двох років з дати його видачі, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.

== Підстави заміни посвідчення водія ==
Так відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», заміна водійських прав проводиться в таких випадках:
*Заміна першого водійського посвідчення, виданого на 2 роки;
* посвідчення непридатне для використання (зіпсовано, не читаються записи);
* змінені особисті дані власника (прізвище, ім’я та по батькові);
* відкриття іншої категорії водійських прав,
* отримання посвідчення нового зразка;
* права були втрачені або вкрадені.

== Які документи необхідні для заміни посвідчення водія? ==
У випадку непридатності посвідчення водія до використання, в тому числі з причини пошкодження або неможливості прочитати написи, проводиться заміна на нове посвідчення. При отриманні нових водійських прав старе посвідчення вилучається та надаються:
* паспорт або інший документ, що засвідчує особу,
* водійське посвідчення,
* ідентифікаційний код,
* медична довідка.
Відповідно до п. 2.26 «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», обмін водійських прав у зв’язку зі зміною П.І.Б. власника, в т.ч. після заміжжя, проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну.
Список документів, необхідних для заміни водійського посвідчення після зміни особистих даних (прізвище, ім’я та по батькові):
* паспорт та ІПН,
* медична довідка та права,
* свідоцтво про зміну П.І.Б.,
*свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

Оформлення та видача посвідчення водія з отриманням права на керування транспортними засобами іншої категорії здійснюється при подачі наступного пакета документів:
* заява встановленого зразка (заповнюється в ТСЦ),
* український паспорт або документ, що засвідчує особу і громадянство,
* копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків,
* документ, що підтверджує керування транспортними засобами (при необхідності),
* медична довідка про придатність до керування транспортним засобом,
* свідоцтво про закінчення курсів з підготовки, перепідготовки водіїв,
* оригінал і ксерокопії документів про зміну П.І.Б. (в разі їх заміни),
* довідка про проходження 20-годинного курсу навчання,
* квитанції про оплату збору,
* водійське посвідчення.
При втраті водійських прав потрібно повідомити сервісний центр МВС, а в разі крадіжки посвідчення — управління Національної поліції. Після звернення співробітниками ТСЦ буде проведена перевірка факту видачі раніше водійських прав. Якщо ніяких порушень виявлено не буде, протягом п’яти робочих днів буде оформлено і видано нове посвідчення водія.
Для відновлення водійських прав в Україні необхідний наступний набір документів:
* паспорт та ідентифікаційний код,
* довідка з поліції (в разі крадіжки),
* медична довідка.
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів ( п 30 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 905 від 09.11.2015)

== Міжнародне посвідчення водія ==
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (п. 30 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 905 від 09.11.2015)
Видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення згідно з пунктом 25 Положення Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України .
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія, паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон сервісним центром МВС за заявою особи.
Міжнародне посвідчення водія видається без складання іспитів на підставі національного посвідчення водія, терміном дії на 3 роки.
Для отримання міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до територіального сервісного центру МВС незалежно від місця реєстрації та надати наступні документи:
* пред’явити адміністратору на місці оригінал національного посвідчення водія,
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
* фотокартку розміром 3,5х4,5 см на матовому папері.

[[Категорія:Адміністративне право]] [[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Заміна посвідчення водія

2017-12-29T10:18:41Z

Viktoriya.chepka:

Заміна посвідчення водія

2017-12-27T13:24:00Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху] * [http://zakon2...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2344-14/page?text=%E2%E5%EB%E8%EA%EE%E2 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про затвердження Правил дорожнього руху"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04. 06. 2007 року № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ»]

== Загальні положення ==
Відповідно до ст.15 Закону України «Про Дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року , яке є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі.
Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія або яка була позбавлена права на керування транспортним засобом чи здійснила обмін посвідчення водія протягом двох років з дати його видачі, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.

== Підстави заміни посвідчення водія ==
Так відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», заміна водійських прав проводиться в таких випадках:
 посвідчення непридатне для використання (зіпсовано, не читаються записи),
 змінені особисті дані власника (прізвище, ім’я та по батькові),
 відкриття іншої категорії водійських прав,
 отримання посвідчення нового зразка,
 права були втрачені або вкрадені.

== Які документи необхідні для заміни посвідчення водія? ==
У випадку непридатності посвідчення водія до використання, в тому числі з причини пошкодження або неможливості прочитати написи, проводиться заміна на нове посвідчення. При отриманні нових водійських прав старе посвідчення вилучається та надаються:
 паспорт або інший документ, що засвідчує особу,
 водійське посвідчення,
 ідентифікаційний код,
 медична довідка.
Відповідно до п. 2.26 «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», обмін водійських прав у зв’язку зі зміною П.І.Б. власника, в т.ч. після заміжжя, проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну.
Список документів, необхідних для заміни водійського посвідчення після зміни особистих даних (прізвище, ім’я та по батькові):
 паспорт та ІПН,
 медична довідка та права,
 свідоцтво про зміну П.І.Б.,
 свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

Оформлення та видача посвідчення водія з отриманням права на керування транспортними засобами іншої категорії здійснюється при подачі наступного пакета документів:
 заява встановленого зразка (заповнюється в ТСЦ),
 український паспорт або документ, що засвідчує особу і громадянство,
 копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків,
 документ, що підтверджує керування транспортними засобами (при необхідності),
 медична довідка про придатність до керування транспортним засобом,
 свідоцтво про закінчення курсів з підготовки, перепідготовки водіїв,
 оригінал і ксерокопії документів про зміну П.І.Б. (в разі їх заміни),
 довідка про проходження 20-годинного курсу навчання,
 квитанції про оплату збору,
 водійське посвідчення.
При втраті водійських прав потрібно повідомити сервісний центр МВС, а в разі крадіжки посвідчення — управління Національної поліції. Після звернення співробітниками ТСЦ буде проведена перевірка факту видачі раніше водійських прав. Якщо ніяких порушень виявлено не буде, протягом п’яти робочих днів буде оформлено і видано нове посвідчення водія.
Для відновлення водійських прав в Україні необхідний наступний набір документів:
 паспорт та ідентифікаційний код,
 довідка з поліції (в разі крадіжки),
 медична довідка.
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів ( п 30 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 905 від 09.11.2015)

== Міжнародне посвідчення водія ==
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів ( п 30 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 905 від 09.11.2015)
Видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення згідно з пунктом 25 Положення Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України .
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія, паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон сервісним центром МВС за заявою особи.
Міжнародне посвідчення водія видається без складання іспитів на підставі національного посвідчення водія, терміном дії на 3 роки.
Для отримання міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до територіального сервісного центру МВС незалежно від місця реєстрації та надати наступні документи:
• пред’явити адміністратору на місці оригінал національного посвідчення водія,
• паспорт громадянина України,
• паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
• фотокартку розміром 3,5х4,5 см на матовому папері.

[[Категорія:Адміністративне право]] [[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу

2017-12-27T10:47:21Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://w1.c1.rad...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61566 Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закон України «Про екстрену медичну допомогу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Загальні положення ==
Тема прав пацієнтів завжди жваво обговорюється у засобах масової інформації, особливо коли йдеться про порушення тих чи інших прав споживачів медичних послуг. На розгляді у Верховній Раді України нині знаходяться декілька законопроектів, мета яких - належне закріплення прав пацієнтів.
Права пацієнта в Україні регламентовані низкою нормативних актів: [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Законом України «Про екстрену медичну допомогу»], тощо.
[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61566 Проект Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»], який передано на підпис Президента визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій.

== Права пацієнтів ==
Громадяни України відповідно до ст. 6 [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61566 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»] мають право на охорону здоров'я, що передбачає:
* отримання необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, у надавачів медичних послуг;
* безоплатне отримання інформації від Уповноваженого органу або надавачів медичних послуг про програму медичних гарантій та надавачів медичних послуг за цією програмою, які можуть надати необхідну пацієнту медичну послугу;
* можливість вибору лікаря пацієнтом у порядку, встановленому законодавством;
* надання лікарям, третім особам права доступу до персональних даних та іншої інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров’я, у тому числі інформації про стан свого здоров’я, діагноз, а також про відомості, одержані під час медичного обстеження, за умови дотримання такими особами вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних];
* отримання від Уповноваженого органу інформації про осіб, які подавали запити щодо надання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров’я, про такого пацієнта;
* оскарження рішень, дій чи бездіяльності надавачів медичних послуг чи Уповноваженого органу та його територіальних органів в установленому законом порядку;
* судовий захист своїх прав;
* звернення до Ради громадського контролю щодо дій чи бездіяльності Уповноваженого органу;
* інші права, передбачені законодавством.

== Ваш лікар ==
Реформа розпочнеться з первинної медичної допомоги, тобто сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. Ви можете звернутися до сімейного лікаря, терапевта або педіатра, як тільки відчуєте необхідність в обстеженні чи лікуванні. У розвинених країнах лікарі первинної меддопомоги без госпіталізації вирішують до 80% медичних звернень за допомогою сучасних знань, базової апаратури та найбільш розповсюджених аналізів та ліків. Усі ці послуги будуть 100% покриватися з державного бюджету.

== Які послуги надаватиме Ваш лікар? ==
Лікар первинної медичної допомоги — це спеціаліст, який має всю інформацію про ваше здоров’я. Завдяки цьому він бачить взаємозв’язки та може визначити, на якій стадії потрібне втручання профільного спеціаліста.
Інформація про стан здоров’я пацієнта буде міститися в електронній системі охорони здоров’я. Навіть коли громадянин перейде до іншого лікаря, уся інформація буде доступна.
Головний обов’язок лікаря первинної медичної допомоги — вчасно попередити або виявити захворювання на ранній стадії. А також надати невідкладну допомогу при гострих станах і раптових погіршеннях стану здоров’я: високій температурі тіла, гострому і раптовому болю, порушенні серцевого ритму, кровотечі, інших станах, захворюваннях, отруєннях і травмах, що потребують невідкладної допомоги.
== Як обрати лікаря? ==
Ви можете обрати будь-якого терапевта для дорослого, педіатра для дитини або сімейного лікаря для всієї родини незалежно від місяця вашого проживання чи реєстрації.
Якщо ви вже маєте лікаря, який доглядає вас або членів вашої родини, ви до нього звикли і ви йому довіряєте, просто підпишіть з ним декларацію. А Національна служба здоров’я України заплатить вашому лікарю за вас. Якщо лікар, який вів вас до початку приписної кампанії, не влаштовує, саме час знайти того, кому ви готові довірити своє здоров’я.
Як тільки буде оголошено про початок приписної кампанії, ви зможете підписати декларацію із сімейним лікарем.
Ви можете підписати декларацію у будь-який час, навіть під час першого звернення.
Декларація підписується безстроково і діє до моменту, поки ви не вирішите змінити лікаря.
Поки лікар не набере 2000 пацієнтів, він не може відмовити в підписанні декларації.

== Що таке eHealth? ==
Електронна система охорони здоров’я eHealth – це система, яка допомагає пацієнтам отримувати, а лікарям – надавати якісні медичні послуги.
Це – складна система, яка буде поступово впроваджуватися протягом кількох років. Спочатку вона охопить первинну ланку медицини – сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. Пацієнти укладатимуть декларації із обраними лікарями, і лікарі реєструватимуть ці декларації в системі. Таким чином, держава зможе оплачувати лікарю за кожного пацієнта, а пацієнт отримає гарантовані державою безкоштовні медичні послуги.
У майбутньому система eHealth дасть можливість кожному швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям – правильно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров’я пацієнта. Вже не буде потреби в паперових медичних картах і друкованих довідках, які губляться і забуваються. Лікарі виписуватимуть електронні рецепти, які не можна буде ні загубити, ні підробити. Система міститиме всю медичну історію пацієнта, і вона буде доступна як пацієнту, так і його лікарям – все, як на долоні.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2017-09-29T07:16:00Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

==Вирішення батьками питань щодо виховання дитини==
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Стаття 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.
В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо.
Так, частиною третьою статті 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Одночасно, статтею 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
Законодавством України встановлено, що проживання дитини окремо від батьків або одного з батьків, не позбавляє їх права спілкування та підтримання стосунків.
Так, у випадку коли батьки не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (стаття 158 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
У випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Порядок вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини ==
За загальним правилом батьки самостійно визначають місце проживання своїх дітей.
Стаття 160 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У випадку недосягнення згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду.
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені у статті 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], де встановлено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з таких підстав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

==Відповідальність за невиконання батьківських обов'язків ==
Окрім передбаченого статтею 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав, за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені адміністративної та кримінальної відповідальності.
Так, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного (17 грн.) до трьох (51 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох (34грн.) до чотирьох неоподатковуваних (68 грн.) мінімумів доходів громадян.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст.150 - 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той
самий строк(Стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

[[Категорія: Сімейне право]]

Бездоглядна домашня тварина

2017-09-27T09:13:33Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]
== Бездоглядна домашня тварина ==
Бездоглядною домашня тварина стає у тих випадках, коли вона вибуває з володіння власника або особи, якій вона була передана у володіння, поза їх волею й до моменту затримання не знаходиться в господарстві іншої особи.
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»] тваринами є «біологічні об'єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові». Стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] тварин як особливий об'єкт цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

== Зобов'язання особи, яка затримала бездоглядну домашню тварину ==
Відповідно до частини першої статті 340 Цивільного кодексу України особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.
Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові місцевого самоврядування.
Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.

== Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину ==
Законодавцем «бездоглядна домашня тварина» прирівняна до безхазяйної речі, що передбачається виключенням із загального правила набуття права власності на безхазяйну річ, передбаченого ч. 3 ст. 335 Цивільного кодексу України.
Стаття 341 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначає спеціальні способи набуття права власності на бездоглядну домашню тварину.
Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
Норми статті 341 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] є спеціальним законом по відношенню до норм статті 338 "Набуття права власності на знахідку". З огляду на це, якщо знайденою річчю є бездоглядна домашня тварина, то слід застосовувати правила даної статті, а не статті 338 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].
У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

== Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини ==
Стаття 342 Цивільного кодексу України визначає юридичний механізм відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди.
У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.
Повернення бездоглядної домашньої тварини власникові може супроводжуватися певними розрахунками між ним та особою, яка затримала тварину, а також особою, якій вона була передана на утримання і в користування.
Стаття визначає, що право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини (це можуть бути кошти, що витрачені на годівлю), має як особа, яка затримала тварину, так і особа, якій тварина була передана на утримання та в користування. Витрати підлягають відшкодуванню не в повному обсязі, а з вирахуванням вигод, здобутих від користування бездоглядною домашньою твариною (наприклад, підлягатиме вирахуванню сума коштів, отримана від продажу молока, яке приносила велика рогата худоба).
Згідно статті 189 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] власнику має бути повернута не лише бездоглядна тварина, а й приплід, отриманий за час перебування тварини в особи, якій вона була передана на утримання і в користування, або в особи, яка затримала бездоглядну домашню тварину, оскільки за встановленим загальним правилом плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду відповідно до статті 339 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Кодексу].
Тобто, особа, яка знайшла бездоглядну домашню тварину, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо). Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.

== Зразок заяви-повідомлення про знахідку тварини==
До__________________(найменування органу місцевого самоврядування)
від_______________________________________________________________
що проживає за адресою:___________________________________________

ЗАЯВА
__________________________(місце знахідки) мною було затримано бездоглядну домашню тварину ________________(вид, порода, особливі прикмети).
На даний час тварина знаходиться у мене на утриманні.
Прошу вжити заходів щодо розшуку власника тварини.

Дата ___________________ підпис

[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2017-09-27T07:44:16Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України «Про жертви нацистських переслідувань»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1801-19 Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/223-2017-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]

== Правове регулювання виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня та її розмір визначено статтями 12-16, 17¹ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] і статтями 6¹-6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]. '''
Частиною другою статті 95 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави . 
Згідно з підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, статей 12-16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; статей 6¹-6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. '''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012]''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. 
Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. 
'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави. '''

У зв’язку з цим, протягом 2011-2016 років розміри разової грошової допомоги ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань, що виплачується щорічно до 5 травня, визначались постановами Уряду (постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», від 13 березня 2013 року № 149, від 16 квітня 2014 року № 102, від 31 березня 2015 року № 147, від 02 березня 2016 року № 141).

'''У 2017 році''' розміри разової грошової допомоги до 5 травня визначено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/223-2017-%D0%BF '''постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

== Хто має право на виплату щорічної разової грошової допомоги ==
'''Право на виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || стаття 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| інваліди війни || стаття 13 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та інші учасники війни || стаття 14 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || стаття 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || стаття 16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || стаття 6¹ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || стаття 6² [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || стаття 6³ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || стаття 6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}

== Порядок отримання грошової допомоги ==
У 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). 
'''Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання).'''

== Розмір виплат у 2017 році ==
'''У 2017 році''' відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» '''разова грошова допомога до 5 травня виплачується в таких розмірах:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)

|-
| інваліди війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи || 3500
|-
| II групи || 3100
|-
| III групи || 2700
|-
| учасники бойових дій та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || 1200
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною|| 3500
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге|| 600
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога || 500
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==
До 12 квітня 2017 року районним органам соціального захисту населення подається перелік осіб, які мають право на отримання грошової допомоги:
{| class="wikitable"
|-
| щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України || Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
| щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України|| Пенсійним фондом України
|}
== Строк отримання грошової допомоги ==
Особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] до 5 травня 2017 року включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її '''до 30 вересня 2017 року'''.

== В яких випадках грошова допомога не виплачується ==
'''Разова грошова допомога не виплачується''' в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

== Виплата грошової допомоги, що належала особі і залишилась не одержаною у зв'язку з її смертю ==
Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

== Оскарження ==
Будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

== Строк оскарження ==
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Користування пішохідними доріжками

2017-09-27T07:42:06Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]

== Поняття "пішохідна доріжка" ==
'''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13 ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]). 
'''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2067-2003-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами"]). 
'''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]) .

== Порядок користування пішохідними доріжками ==
Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись ''правого боку''. 
Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів.

== Відповідальність за порушення порядку користування пішохідними доріжками ==
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (стаття 122 КУпАП).
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 142 КУпАП).
* Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду (Закон України "Про автомобільні дороги", Закон України "Про дорожній рух"), тягне за собою цивільно правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів (стаття 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів") тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.

== Способи захисту порушених прав ==
* За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене статей 122, 142 КУпАП, настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей.
* [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8,_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відшкодування матеріальної та моральної шкоди], завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом, у відання якого перебуває пішохідна доріжка, або у порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 цивільного судочинства] шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України, з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.

[[Категорія: Земельне право]] [[Категорія: Адміністративне процесуальне право]] [[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Пільги для військовослужбовців за кредитними зобов’язаннями

2017-09-27T07:38:22Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0461500-09 Постанови Правління Національного банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» від 06.08.2009р. №461]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Пільги для учасників АТО за кредитними зобов’язаннями ==
У відповідності до вимог пункту 15 статті 14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Так, учасники АТО, які мають кредитні зобов’язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:
* звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;
* звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту .

== Звільнення від сплати відсотків за користування кредитом ==
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.
Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування – зобов’язані їх списати.
Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

== Звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту ==
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.
Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування – зобов'язані їх списати.
Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військово - зобов'язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини.
Пільги з погашення основного боргу по кредитній заборгованості (тіла кредиту) та пільги зі сплати комісій по кредиту – наразі чинним законодавством України не передбачені.
Однак, щодо погашення тіла кредиту можна звернутись до банку з письмовою заявою про проведення реструктуризації та додати документи, що підтверджують проходження військової служби а бо іншу участь в АТО, а також інші документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище заявника (наприклад, довідка про доходи, про розмір заробітної плати та ін.).
Зазначимо, що проведення реструктуризації заборгованості по кредиту проводиться тільки у випадку згоди на це банку, на підставі п. 3.3. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0461500-09 Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2009р. № 461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів»], якою банкам рекомендовано здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості позичальникам, які потрапили у скрутне матеріальне становище. Також цією ж постановою банкам рекомендовано: під час обговорення з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, шляхів погашення його заборгованості надавати позичальнику повну і доступну інформацію щодо кожного з наступних шляхів з метою усвідомлення позичальником механізму дії та усіх наслідків кожного з них: здійснення реструктуризації та/або зміна валюти заборгованості позичальника на прийнятних для обох сторін умовах згідно з принципами, рекомендованими Національним банком України (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів"); продаж заборгованості позичальника; передача права вимоги за кредитним договором позичальника; отримання послуг третіх осіб щодо повернення заборгованості позичальника; звернення-стягнення на майно.
Учасники АТО повинні здійснювати погашення виключно тіла кредиту та в індивідуальному порядку можуть домовитись із банком про кредитні канікули.
Кредитні канікули – відстрочка сплати тіла кредиту на попередньо узгоджений з кредитною установою (банком) строк. Після закінчення зазначеного строку сплата тіла кредиту має бути поновлена.

== Дії позичальника, який має кредитні зобов'язання ==
# Звернутись до банку з вимогою провести звірку зобов'язань та отримати довідку із сумою залишку заборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо.
# Звернутись до банку із заявою про звільнення від сплати процентів, комісій, штрафів по кредиту та про надання кредитних канікул, а також про звільнення від сплати страхових платежів, якщо такі передбачені кредитним договором.
# У разі незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до голови правління банку з аналогічною заявою, у якій навести відомості про попереднє листування з банком.
# У разі незадоволення або часткового незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до суду з позовом до банку. У якості заходів забезпечення позову просити суд тимчасово припинити нарахування платежів за кредитним договором.
Оскільки процес врегулювання кредитної справи може затягнутись, є сенс зробити нотаріально засвідчену довіреність на іншу особу для представництва інтересів позичальника.

[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту‎]]
[[Категорія:Військова служба]]

Безвізовий режим з ЄС: правила перетину кордону

2017-07-06T10:19:02Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Рада Європи від 04.11.1950 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1675-18 Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Безвізовий режим між Україною та ЄС: перспективи та нові можливості для громадян України» від 02.09.2014 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_850 Угода між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз від 18.06.2007 р.]
* [http://www.estemb.kiev.ua/static/files/087/http___eur-lex.europa.pdf Regulation (eu) 2017/850 of the european parliament and of the council of 17 may 2017]

== Які причини та умови скасування Європейським Союзом віз для українців? ==
Намір Європейського Союзу скасувати візи для українців очікувано став темою для українських ЗМІ, для обговорення блогерами, експертами та політиками. У квітні Єврокомісія офіційно запропонувала скасувати візи для громадян України. Тим, хто їздить до країн ЄС часто та надовго, доведеться контролювати кількість днів, проведених в країнах Євросоюзу без візи. Без віз можна перебувати на території ЄС в 90-денний період на кожні 180 днів. Оскільки ця система підрахунків може видаватися непростою (вона ускладнилася від 2013 року), Єврокомісія розробила онлайн-інструмент – шенгенський калькулятор – для тих, что часто подорожує до ЄС. Форма підрахунку на офіційному сайті Єврокомісії – не найзручніша, та в мережі є чимало альтернативних калькуляторів, в тому числі на туристичних сайтах; саме ними рекомендуємо користуватися. Прорахунок може обернутися для вас недопуском на кордоні (при в’їзді у Шенгенську зону) або навіть депортацією (при виїзді чи при випадковій перевірці документів під час перебування). Офіційно принцип обрахунку формулюється так: в Шенгені можна перебувати не більше 90 днів «за будь-який 180-денний період». На практиці це означає, що відлік ведеться на 180 днів назад від дати перетину кордону в’їзду чи виїзду. Не можна провести в Шенгенській зоні 89 днів, виїхати на день і повернутися на ще 90 днів, заявивши, що це почався новий 180-денний період – доведеться почекати за межами ЄС три місяці. Наприклад, якщо ви вперше в’їхали до ЄС 1 грудня 2015 року, пробули до 31 грудня (31 день), потім з 7 січня по 7 лютого (32 днів), і з 1 по 20 березня (20 днів), а після цього захочете знову в’їхати в квітні, то у вас залишиться тільки тиждень дозволеного перебування. І якщо в’їжджаючи до Шенгену 1 травня, матимете зворотній квиток на 10 травня, прикордонник має право повернути вас до України. Та по завершенні 180 днів від дати першого в’їзду ваші грудневі дні почнуть «згорати».
== Що потрібно мати для перетину кордону без візи? ==
При перетині кордону без візи потрібен біометричний паспорт, дійсний щонайменше протягом трьох місяців після планованої дати повернення. подорожуючий має бути готовий підтвердити намір повернутися назад. Наприклад, показати зворотній квиток або пояснити, чому його немає (приміром, якщо ви плануєте повертатися з Польщі до України автобусом і плануєте купити квиток на місці). У роз’ясненні для мешканців безвізової Боснії на сайті представництва ЄС чітко зазначено, що доказом платоспроможності є не лише готівка, а також банківські картки. А для перевірки дійсності картки – у випадку, якщо вона знадобиться – подорожуючий може скористатися обладнанням на території пункту перепуску або ж його можуть попросити сконтактувати із банком, який випустив картку. Додатково зазначається, що подорожуючий може взагалі не мати грошей, і це не буде порушенням, якщо приймаюча сторона бере на себе всі витрати. Це – не така вже й рідкісна ситуація. Велика кількість запрошень на міжнародні заходи та конференції містять такий пункт, і достатньо лише показати його прикордоннику. Нагадаємо, це – інформація з офіційного роз’яснення ЄС про правила функціонування безвізового режиму. Підсумовуючи перелік документів, варто зазначити: на практиці легкість проходження кордону переважно залежатиме від вашої готовності чітко та вмотивовано відповісти на два традиційних питання: щодо мети поїздки та дати повернення. І це – точно ті питання, які прикордонник ставить і сьогодні, за наявності візи. Будь-яке хвилювання, втім, як і надмірно самовпевнена поведінка, може спонукати прикордонника до більш пильного контролю. Особливої пильності варто очікувати у перший період дії «безвізу», особливо тим, хто поїде за кордон з новим біометричним паспортом, в якому не зафіксована ваша позитивна візова історія. В цьому разі не буде зайвим взяти з собою попередній паспорт, в якому є і візи, і штампи про перетин кордону. Доказом того, що масового надмірного контролю не буде, є приклад інших держав, які вже пройшли шлях України.
== Які особливості реформування безвізового режиму? ==
Прогрес у реформах та позитивна історія роботи безвізового режиму формуватимуть сприятливий фон для подальшого безпроблемного перетину кордону громадянами України. Звісно, безвізовий режим не дає права на працевлаштування. Для цього буде потрібний трудовий контракт чи то запрошення на роботу, на підставі якого оформлюється національна робоча віза або посвідка на проживання. Робота в країнах Євросоюзу без офіційного дозволу є порушенням, за яке на порушника чекає депортація та заборону в’їзду до ЄС. Крім того, спроби виїхати на нелегальні заробітки можуть зазнати провалу. Країни ЄС вживають серйозних заходів для протидії економічній міграції під прикриттям статусу біженця. У Фінляндії змінюють політику навіть щодо громадян Іраку, рівень безпеки в якому, на думку європейців, зріс. За Женевською конвенцією, біженець – це той, хто залишив країну «внаслідок достатньо обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи або політичні погляди і не може або не бажає скористатися захистом своєї країни». При цьому ключовий фактор – не військовий конфлікт на території держави, а нездатність держави надати своїм громадянам захист. Європа в цілому вважає безпечними неокуповані регіони України. Російська окупація і збройний конфлікт охоплюють близько 7% території України. А це означає, що переселенці можуть отримати захист і в своїй державі. Деякі країни, як-от Німеччина, взагалі призупинили розгляд подань про притулок від громадян України. І хоча України наразі немає в запропонованому Єврокомісією загальноєвропейському списку «безпечних» країн походження, та вона вже є у відповідних національних списках Болгарії, Люксембургу та Великої Британії. Вкрай низький рівень середніх доходів не означає фінансової неспроможності абсолютної більшості українців. Безумовно, Україна фантастично бідна країна, а мільйони українців – лише виживають. Середня зарплатня, за даними Держстату, нижча за 5 тис. грн, мінімальна – 1450 грн. Але при цьому в Україні функціонує потужна тіньова економіка, забезпечуючи більшу фінансову спроможність українців порівняно з офіційними даними.
== Які витрати осіб під час подорожі за безвізовим режимом? ==
Витрати на саму подорож до ЄС також можуть виявитися порівняно невеликими. Наприклад, з Києва до словацького Кошице можна дістатися за 345-360 грн (135-150 – плацкарт до Мукачева, 212,5 – автобус до Кошице), до Варшави – за 500-600 грн автобусом, або навіть за 410, якщо їхати потягом до Львова, а звідти вже – автобусом. З Дніпропетровська чи Харкова до Варшави можна доїхати за 800-900 грн автобусом або за 500-600 грн потягом з пересадкою на автобус у Львові. Гірше з доступністю авіаційного сполучення, де ціни на найдешевші рейси до найближчих країн часто вимірюються сотнями євро, однак і цю ситуацію може змінити підписання угоди про «відкрите небо» з ЄС і прихід на український ринок європейських лоукостів, які, ймовірно, знизять ціни на деякі рейси до 1-2 тис. грн. Безперечно, найбідніша частина українців не зможе дозволити собі навіть такі витрати. Проте навіть статистика подорожей до ЄС із візовим режимом доводить: відсоток тих, хто зможе поїхати за кордон в найближчі роки, суттєво вищий, ніж ті пакистанські 2,2%. А безвізовий стане реальною перевагою для багатьох подорожуючих.
== Які вимоги щодо «візових» та «безвізових» іноземців? ==
Важливо відзначити, що у прикордонному кодексі є п'ять вимог, які поширюються як на «візових», так і на «безвізових» іноземців. В’їзд до країн ЄС дозволений тим громадянам, які:
1) мають на руках документ для перетину кордону (закордонний паспорт, проїзний документ дитини, диппаспорт тощо);
2) можуть обґрунтувати мету та умови свого перебування в ЄС;
3) мають достатні фінансові засоби як для перебування в ЄС, так і для повернення в Україну, або ж здатні отримати їх законним чином (це – пряма цитата із прикордонного кодексу);
4) не перебувають у переліку осіб, яким заборонений в’їзд до ЄС;
5) не становлять загрозу для громадського порядку, безпеки, громадського здоров’я та міжнародних відносин.
Для тих, хто не має біометричного паспорта, до цього переліку додається шостий пункт – потрібно мати в паспорті чинну візу. У четвертому пункті йдеться, зокрема, про тих українців, хто був депортований з держав-членів ЄС із забороною в’їзду на певний термін (приміром, на рік або на п'ять років). Передусім йдеться про порушників візового режиму – тих, хто нелегально працював в ЄС, хто лишився в ЄС на довший термін, ніж передбачено візою, а також про злочинців, засуджених в державах-членах ЄС і висланих на Батьківщину. І якщо термін заборони в’їзду для конкретної людини ще не вийшов, можна бути впевненим: її точно «завернуть» на кордоні. Це, до речі, може створити для України серйозні проблеми. Кількість тих, кому заборонений в’їзд до ЄС, достеменно невідома, та напевно йдеться про сотні чи навіть тисячі людей. Візові порушники у перші ж тижні безвізу можуть поїхати на кордон, де отримають купу відмов та погіршать статистику держави. У п’ятому пункті (особи, що становлять міжнародну або кримінальну небезпеку) йдеться про тих, хто є у базах Інтерполу або Європолу; ще один приклад – ті, хто останнім часом подорожував до Сирії чи Ірану. Таких людей досить небагато навіть у масштабах України.
Візовий режим є доволі архаїчним інструментом, саме тому ЄС поступово скасовує його для інших держав. Зберігає його лише для тих держав, у яких є високий рівень візових відмов; Україна вже давно не є такою. Головна мета візової та прикордонної перевірок – переконатися в тому, що людина не планує порушувати міграційні правила. Якщо спрощено, то в ЄС є два ключових правила для подорожуючих: не працювати без робочої візи та дотримуватися так званого «правила 90 днів» (перебування в Шенгені не більше 90 днів на кожні 180 днів). Саме ці правила є ключовими і саме їх перевірятиме прикордонник. А тепер повертаємося до законодавства ЄС, до прикордонного кодексу. Перелік документів, про які може спитати прикордонник, наведений у додатку 1 до нього і залежить від мети поїздки. Для бізнес-поїздок (відряджень) це:
- запрошення на зустріч;
- інший документ, який підтверджує торговельні чи ділові відносини;
- квиток на виставку чи зібрання, якщо метою поїздки є їх відвідування.
Необхідно звернути увагу на те, що для бізнес-поїздок зворотний квиток не входить до переліку обов’язкових документів, і це логічно – часом бізнес-візит може затягнутися. Для туризму або приватних поїздок необхідним є:
- бронювання проживання або запрошення (не офіційне «візове», а «довільне»), якщо ви збираєтеся зупинитися у друзів;
- зворотний квиток (якщо ви подорожуєте автомобілем, це не є вимогою);
- маршрут чи план вашої поїздки.
Причому законодавство ЄС надає подорожуючому право довести свою доброчесність різними документами і дає більше гнучкості, аніж стандартний «візовий» пакет. Прикордонні правила після початку дії безвізу залишаються незмінними. Зараз в Україні взагалі не випускають «звичайних» паспортів для виїзду за кордон: лише біометричні. Так само, до речі, як у Молдові або в ЄС, де вже кілька років тому відмовилися від паспортів без чипа. Перевірити, чи є біометричним ваш паспорт або паспорт вашої дитини, дуже просто. На обкладинці біометричного документа стоїть спеціальна позначка; якщо вона є – паспорт дає право на безвіз. Хоча у дітей до 12 років, яким оформлюють паспорт, справді не беруть відбитки пальців. Вважається, що це не має сенсу – в такому віці малюнок пальця ще може змінитися. Але без відбитків паспорт не перестає бути біометричним! І за українським законодавством, і за світовою практикою біометричною інформацією вважають також фото, якщо воно записане на спеціальному чипі, вшитому в сторінку паспорта. А фото, як відомо, є навіть у паспортах немовлят. Інша річ, що нові паспорти через це логічніше було б назвати «електронними», а не «біометричними».
== Яке значення безвізового режиму для етнічного населення? ==
Скасування віз Європейського Союзу для України є серйозним проривом і для етнічних угорців в Закарпатті, оскільки у значній мірі допоможе їм зміцнити зв’язки з Угорщиною. Угорщина надзвичайно зацікавлена у демократичній, політично і економічно сильній Україні, де поважають права національних меншин. А скасування віз має вирішальне значення для цього аспекту. Президент Словаччини Андрей Кіска закликав Україну не зупинятися на шляху реформ після запровадження безвізового режиму з країнами-членами Європейського Союзу. Президент Словаччини назвав початок безвізу прекрасним днем як для українців, так і для словаків. Кіска запевнив, що Словаччина і надалі підтримуватиме Україну, щоб "вона прямувала до Європейського Союзу, де вам належить бути".
== Як оформлювати біометричні паспорти для дітей? ==
Оформлювати паспорт для дитини може один з батьків, присутність двох не є необхідною. Для дітей різного віку є відмінності в оформленні паспорта. До 12 років діти не здають відбитків, але «якість» паспорта від того не змінюється, він дає право на безвіз. Для оформлення паспорта потрібне свідоцтво про народження дитини. А от з 14 років все змінюється: від цього віку закордонний паспорт видадуть лише тим дітям, хто вже має Id-картку (замінник внутрішнього паспорта), без неї документи не візьмуть; оформлення Id забирає близько 20 днів. Отже, терміново отримати закордонний паспорт в цей період неможливо. Отже, якщо дитині може знадобитися поїхати за кордон відразу після настання 14-річчя – потурбуйтеся про це наперед, оформіть паспорт до цієї дати. З 16-річчям ситуація інша, в цьому віці оформлювати паспорт стає легше, а його «якість» – вища. По-перше, дитина має право йти за паспортом сама, без батьків. По-друге, від 16 років видається паспорт, термін дії якого – 10 років. До цього діти отримують лише 4-річні паспорти. Наприклад, сусіди з Молдови пройшли точно такий шлях; у них також поширювали чутки, мовляв, «безвіз нічого не дає», «з візою в паспорті через кордон пустять, а без візи – як складеться». Нині в Молдові знають, що це – міф, а от в перші місяці чимало людей намагалися подати документи на візу «для впевненості». Особливо ті, хто мають право на безкоштовне оформлення візи. Тоді в ЄС ухвалили рішення: всі посольства зобов’язали відмовлятися приймати біометричні паспорти на оформлення «шенгену». В Україні буде ухвалене точно таке рішення, кажуть джерела «Європейської правди».
== Де діє безвізовий режим?==
Слід зауважити, що безвізовий режим діятиме для всіх, хто має українські біометричні паспорти для виїзду за кордон. Немає значення, звідки їде особа до ЄС – з України, з Туреччини, з Африки чи з Америки, у жодному випадку не знадобиться віза для перетину кордону. Немає проблеми в тому, щоби заїжджати через Польщу, якщо зупинятися в Німеччині, і навпаки. І, звичайно ж, безвіз дає можливість заїжджати до ЄС багато разів. Безвізовий режим не гарантує право в’їзду до ЄС, так само, як віза в паспорті не давала таких гарантій. Щороку на кордоні «розвертали» кілька тисяч українських подорожуючих; в тому числі тих, хто їхав із «шенгенками». Але тепер у прикордонника буде менше підстав не пустити туриста до ЄС. Досі нерідко відмовляли у в’їзді, коли прикордонник з’ясовував, що віза оформлена на фіктивні документи – приміром, людина отримала польський «шенген», «бо так легше», а насправді запланувала подорож до Італії чи Іспанії. За безвізового режиму ця проблема зникає. Найяскравіший доказом того, що небезпека перевірок на кордоні перебільшена, є досвід Грузії, для якої безвіз почав діяти півтора місяця тому. За перший місяць безвізу у в’їзді в Шенгенську зону відмовили лише 26 грузинам із 11700! Рівень відмов – 0,2%. Вважаємо, що для України статистика буде іншою. Перш за все, через те, що Україан має сухопутний кордон з чотирма країнами ЄС. Але загальна тенденція зберігається: кількість відмов на кордоні буде меншою за рівень відмов у консульствах, це можна стверджувати вже зараз. Необхідно також відзначити, що якщо раніше була важливою візова історія, то нині її роль відіграватиме історія поїздок. До людини з кількома перетинами кордону різних країн запитань майже не виникає.
== Які поради для осіб, які їдуть за кордон з біометричним паспортом? ==
Поради для осіб, які їдуть за кордон з біометричним паспортом можна визначити наступним чином:
1) Куди і на скільки можна їхати? Після введення безвізового режиму українці зможуть вільно перетинати кордони 26 держав-членів ЄС, а також в’їжджати в чотири держави-асоційованого члена союзу: Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію та Швейцарію. За умовами Кодексу про кордони, перебувати на території Шенгенської зони дозволяється до 90 днів протягом півроку. Винятками залишаться Великобританія та Ірландія, куди, як і раніше, потрібно буде оформляти національні візи. За словами директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра Сушка, безвіз тягне за собою усунення транспортних перешкод і здешевлення квитків, тому відкриті кордони стануть величезним фактором інтеграції українців в ЄС.
2) Які документи потрібні? Найважливіший документ для безвізових поїздок до ЄС – це біометричний паспорт, який можна оформити у Міграційній службі. Однак прикордонник має право запитати мету вашої поїздки. Тому мандрівник повинен бути готовим пояснити куди і навіщо їде, а при необхідності надати підтверджуючі документи, наприклад, бронювання готелю. Варто зазначити, що в залежності від мети поїздки можуть знадобитися різні документи. Згідно з умовами Шенгенського кодексу про кордони для ділових поїздок або участь у заходах це може бути запрошення від фірми або вхідні квитки, для короткострокового навчання – сертифікат про зарахування в навчальний заклад. Якщо ви подорожуєте як турист, то варто подбати про бронювання місця проживання і навіть продумати маршрут. До речі, українці, які мають чинний закордонний паспорт старого зразка, зможуть в'їжджати на територію ЄС тільки при наявності шенгенської візи. Для подорожі в Європу українцям більше не потрібні довідки з місця роботи або виписки з банку. Відповідно до законодавства ЄС, щоб підтвердити свою фінансову спроможність, достатньо їхати з готівкою, кредитними картками, тревел-чеками або просто оплаченим проживанням. Що стосується суми, то вона залежить від країни та терміну перебування, наприклад, в Литві це 40 євро за кожен день. Головне, щоб на рахунку було достатньо коштів на період запланованої подорожі. Для тих, хто збирається їхати в ЄС на автомобілі, потрібно буде оформити поліс страхування цивільної відповідальності водія. Медичне страхування для подорожуючих не є обов’язковим, але заради власної безпеки український МЗС рекомендує його оформити.
Висновки. Після завершення візи та маючи на руках чинний біометричний паспорт, можна лишитися в ЄС ще на 90 днів, коли робота чи навчання завершується – перебування за національною візою не враховується у правилі 90/180. Є також один спосіб лишитися в ЄС на довший період, мандруючи між країнами. Незважаючи на те, що безвізовий режим працюватиме також у чотирьох країнах ЄС, що не входять до Шенгенської зони – в Болгарії, Румунії, Хорватії та на Кіпрі, при підрахунку «шенгенського» періоду в 90 днів вони не враховуються. Тобто можна пробути 90 днів в Болгарії, потім – 90 днів в Румунії, звідти поїхати на 90 днів у Шенген – і це не буде порушенням, навіть якщо весь це час особа не заїжджатимете до України. Ті, хто в’їхав до ЄС без візи, не мають права на оплачувану роботу. Це правило стосується також сезонної роботи, яка формально вкладається у дозволені 90 днів перебування в Шенгені. Однак ви маєте право легально влаштуватися волонтером – виконувати роботу, за яку немає оплати, але надається їжа і житло. В ЄС є чимало таких можливостей для молоді, що хоче подорожувати світом. Бізнес-поїздки і відрядження, за які платить український роботодавець, не вважаються «роботою в ЄС» і є законним приводом для безвізових поїздок.
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Безвізовий режим з ЄС: правила перетину кордону

2017-07-06T10:04:01Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon3.ra...

Особливості використання “зеленого” тарифу

2017-07-04T14:37:15Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80 Закону України ”Про електроенергетику”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0428874-17/paran17#n17 Постанова НКРЕ від 30.03.2017 № 428 Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію для приватних домогосподарств]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0539-14 Постанова НКРЕ від 27.02.2014 № 170 Про затвердження Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств]

== Поняття "зеленого" тарифу та види джерел==
“Зелений” тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями ), у тому числі на введених в експлуатацію пускових комплексах.
Електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.
Постачальники електроенергії (енергоринком) зобов’язані придбати від наступних джерел:
*малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
*вітрові електростанції;
*сонячні електростанції;
*електростанції, що використовують біомасу як паливо.

==Ставки "зеленого" тарифу==
Згідно з Постановою НКРЕКП від 30.03.2017 № 428 встановлено наступні тарифи на електроенергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах та/або фасадах приватних домогосподарств (будинків, будівель та споруд), величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:
*з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року – 1032,88 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року – 928,97 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 576,92 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 547,46 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року – 521,09 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 468,36 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 417,18 коп/кВт·год (без ПДВ).
Одночасно встановлено «зелений» тариф на електричну енергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії вітру об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:
*з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2019 року – 334,99 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 300,87 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 268,30 коп/кВт·год (без ПДВ).

==Встановлення сонячної електростанції та продаж електроенергії за "зеленим" тарифом==
Електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками ) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 10 КВт, придбавається енергопостачальниками, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, за “зеленим” тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. Виробництво електоенергії з енергії сонячного випромінювання приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

==Вимоги, яких необхідно дотримуватися при встановленні сонячної електростанції у приватних домогосподарствах==
*площа даху та/або фасаду має бути достатня для розміщення сонячних батарей загальною потужністю до 30кВт;
*орієнтація поля сонячних батарей на південь, як виняток: схід-захід або пд.схід-пд.захід;
*кут нахилу фотомодулів;
*характеристики покрівлі достатні для додаткових вагових навантажень.
*відсутність будівель, споруд, дерев та інших предметів, які б затіняли сонячні батареї.

==Стадії оформлення сонячної електростанції для використання "зеленого тарифу"==
*погодження з місцевим РЕМ виділеної потужності на будинок;
*встановлення фотомодулів;
*написання заявки - повідомлення енергопостачальній компанії та підготування схеми підключення генеруючої установки з використанням мережевого інвертора;
*узгодження з енергопостачальником схеми підключення та укладання договору на улашування вузлу обліку*, отримання рахунку на оплату цих послуг по улаштуванню автоматизованого обліку;
*приведення енергопостачальником систему автоматизованного обліку в активний стан для можливості обліку виробленої та спожитої електроенергії (протягом 5-ти днів з моменту оплати послуг);
*укладення додаткової угоди купівлі - продажу електроенергії між енергпостачальником та власником домогосподарства.

[[Категорія: Цивільне право]] [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Особливості використання “зеленого” тарифу

2017-07-04T14:32:25Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80 Закону України ”Про електроенергетику”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0428874-17/paran17#n17 Постанова НКРЕ від 30.03.2017 № 428 Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію для приватних домогосподарств]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0539-14 Постанова НКРЕ від 27.02.2014 № 170 Про затвердження Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств]

== Поняття "зеленого" тарифу та види джерел==
“Зелений” тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями ), у тому числі на введених в експлуатацію пускових комплексах.
Електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.
Постачальники електроенергії (енергоринком) зобов’язані придбати від наступних джерел:
*малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
*вітрові електростанції;
*сонячні електростанції;
*електростанції, що використовують біомасу як паливо.

==Ставки "зеленого" тарифу==
Згідно з Постановою НКРЕКП від 30.03.2017 № 428 встановлено наступні тарифи на електроенергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах та/або фасадах приватних домогосподарств (будинків, будівель та споруд), величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:
*з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року – 1032,88 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року – 928,97 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 576,92 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 547,46 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року – 521,09 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 468,36 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 417,18 коп/кВт·год (без ПДВ).
Одночасно встановлено «зелений» тариф на електричну енергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії вітру об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:
*з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2019 року – 334,99 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 300,87 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 268,30 коп/кВт·год (без ПДВ).

==Встановлення сонячної електростанції та продаж електроенергії за "зеленим" тарифом==
Електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками ) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 10 КВт, придбавається енергопостачальниками, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, за “зеленим” тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. Виробництво електоенергії з енергії сонячного випромінювання приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

==Вимоги, яких необхідно дотримуватися при встановленні сонячної електростанції у приватних домогосподарствах==
*площа даху та/або фасаду має бути достатня для розміщення сонячних батарей загальною потужністю до 30кВт;
*орієнтація поля сонячних батарей на південь, як виняток: схід-захід або пд.схід-пд.захід;
*кут нахилу фотомодулів;
*характеристики покрівлі достатні для додаткових вагових навантажень.
*відсутність будівель, споруд, дерев та інших предметів, які б затіняли сонячні батареї.

==Стадії оформлення сонячної електростанції для використання "зеленого тарифу"==
*погодження з місцевим РЕМ виділеної потужності на будинок;
*встановлення фотомодулів;
*написання заявки - повідомлення енергопостачальній компанії та підготування схеми підключення генеруючої установки з використанням мережевого інвертора;
*узгодження з енергопостачальником схеми підключення та укладання договору на улашування вузлу обліку*, отримання рахунку на оплату цих послуг по улаштуванню автоматизованого обліку;
*приведення енергопостачальником систему автоматизованного обліку в активний стан для можливості обліку виробленої та спожитої електроенергії (протягом 5-ти днів з моменту оплати послуг);
*укладення додаткової угоди купівлі - продажу електроенергії між енергпостачальником та власником домогосподарства.
[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги]] [[Категорія: Цивільне право]] [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2017-06-30T13:13:37Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України «Про жертви нацистських переслідувань»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1801-19 Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/223-2017-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]

== Правове регулювання виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня та її розмір визначено статтями 12-16, 17¹ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] і статтями 6¹-6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]. '''
Частиною другою статті 95 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави . 
Згідно з підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, статей 12-16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; статей 6¹-6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. '''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012]''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. 
Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. 
'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави. '''

У зв’язку з цим, протягом 2011-2016 років розміри разової грошової допомоги ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань, що виплачується щорічно до 5 травня, визначались постановами Уряду (постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», від 13 березня 2013 року № 149, від 16 квітня 2014 року № 102, від 31 березня 2015 року № 147, від 02 березня 2016 року № 141).

'''У 2017 році''' розміри разової грошової допомоги до 5 травня визначено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/223-2017-%D0%BF '''постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

== Хто має право на виплату щорічної разової грошової допомоги ==
'''Право на виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || стаття 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| інваліди війни || стаття 13 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та інші учасники війни || стаття 14 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || стаття 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || стаття 16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || стаття 6¹ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || стаття 6² [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || стаття 6³ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || стаття 6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}

== Порядок отримання грошової допомоги ==
У 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). 
'''Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання).'''

== Розмір виплат у 2017 році ==
'''У 2017 році''' відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» '''разова грошова допомога до 5 травня виплачується в таких розмірах:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)

|-
| інваліди війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи || 3500
|-
| II групи || 3100
|-
| III групи || 2700
|-
| учасники бойових дій та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || 1200
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною|| 3500
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге|| 600
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога || 500
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==
До 12 квітня 2017 року районним органам соціального захисту населення подається перелік осіб, які мають право на отримання грошової допомоги:
{| class="wikitable"
|-
| щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України || Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
| щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України|| Пенсійним фондом України
|}
== Строк отримання грошової допомоги ==
Особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] до 5 травня 2017 року включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її '''до 30 вересня 2017 року'''.

== В яких випадках грошова допомога не виплачується ==
'''Разова грошова допомога не виплачується''' в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

== Виплата грошової допомоги, що належала особі і залишилась не одержаною у зв'язку з її смертю ==
Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

== Оскарження ==
Будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

== Строк оскарження ==
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Користування пішохідними доріжками

2017-06-30T13:11:54Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]

== Поняття "пішохідна доріжка" ==
'''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13 ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]). 
'''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2067-2003-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами"]). 
'''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]) .

== Порядок користування пішохідними доріжками ==
Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись ''правого боку''. 
Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів.

== Відповідальність за порушення порядку користування пішохідними доріжками ==
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (стаття 122 КУпАП).
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 142 КУпАП).
* Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду (Закон України "Про автомобільні дороги", Закон України "Про дорожній рух"), тягне за собою цивільно правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів (стаття 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів") тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.

== Способи захисту порушених прав ==
* За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене статей 122, 142 КУпАП, настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей.
* [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8,_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відшкодування матеріальної та моральної шкоди], завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом, у відання якого перебуває пішохідна доріжка, або у порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 цивільного судочинства] шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України, з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.

[[Категорія: Земельне право]] [[Категорія: Адміністративне процесуальне право]] [[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Пільги для військовослужбовців за кредитними зобов’язаннями

2017-06-30T13:10:55Z

Viktoriya.chepka:

Особливості використання “зеленого” тарифу

2017-06-30T13:04:09Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: Особливості використання “зеленого” тарифу Згідно Закону України ”Про елект...

Особливості використання “зеленого” тарифу
Згідно Закону України ”Про електроенергетику ” “ зелений ” тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями ), у тому числі на введених в експлуатацію пускових комплексах.
Електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.
Електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками ) приватних домогосподарств , величина встановленої потужності яких не перевищує 10 КВт, придбавається енергопостачальниками, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, за “зеленим” тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. Виробництво електоенергії з енергії сонячного випромінювання приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Згідно Постанови НКРЕ від 27.02.2014 року № 170 ( у редакції Постанови НКРЕКП від 25.02.2016 року №229), побутові споживачі електричної енергії , які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії і величина встановленої потужності електроустановок яких не перевищує 30 кВт, але не більше потужності,дозволеної до споживання за договором про користування електричною енергією, мають право продавати надлишок виробленої електроенергії енергопостачальній компанії за тарифом, що наведено нижче.
Згідно з Постановою НКРЕКП від 29.12.2016 року № 2382 тариф на електроенергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики, які вмонтовані( встановлені) на дахах та\або фасадах приватних домогосподарств ( будинків, будівель,та споруд),величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВ, та які введені в експлуатацію становить:
Період Тариф без ПДВ
з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року 987,44 коп\кВт год
з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року 888,10 коп\кВт год
з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року 551,54 коп\кВт год
з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року 523, 37 коп\кВт год
з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року 498,17 коп\кВт год
з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2024 року 447,76 коп\кВт год
з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року 398,83 коп\кВт год

Згідно з Постановою НКРЕКП від 29.12 2016 року № 2382 тариф на електричну енергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії вітру об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію становить:
Період Тариф без ПДВ
з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2019 року 320,25 коп\кВт год
з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року 287,63 коп\кВт год
з 01 січні 2025 року по 31 грудня 2029 року 256,50 коп\кВт год

Відповідно до положень ст.17-1 Закону України від 16 жовтня 1997 року “Про електроенергетику” до "зеленого" тарифу на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на об’єктах електроенергетики, у тому числі на чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), введених в експлуатацію з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2024 року, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюється надбавка за дотримання на відповідних об’єктах визначеного статтею 17-3 цього Закону рівня використання обладнання українського виробництва. Надбавка до "зеленого" тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва встановлюється та підлягає застосуванню на весь строк його дії. Надбавка за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва не встановлюється до "зеленого" тарифу на електричну енергію, вироблену об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств.
Надбавка за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для відповідного об’єкта електроенергетики встановлюється у грошовому виразі національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на кожну дату перерахунку фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу.
Зазначимо, що держава гарантує, що для суб’єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на введених в експлуатацію об’єктах електроенергетики, буде застосовуватися порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії на дату введення в експлуатацію об’єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії. Так, у разі внесення змін до законодавства, що регулює порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, суб’єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2017-03-30T09:01:02Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon5.ra...

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/928-19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1801-19 Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/141-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги» від 2 березня 2016 року №141]

== Виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня ==
Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни і членам сімей загиблих виплачується разова грошова допомога.
Відповідно до частини 5 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] встановлено, що щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про Державний бюджет України».
Як отримати грошову допомогу учасникам бойових дій до 5 травня?
Виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (згідно постанови Кабінету Міністрів від 2 березня 2016 року) можуть отримати: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, особи, на яких поширюється чинність [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також жертви нацистських переслідувань.
Для того, щоб отримати грошову допомогу необхідно звернутися до районних/міських управлінь праці та соціального захисту населення.
Виплата здійснюється через поштові відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами – за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
== Які документи необхідні? ==
Для отримання цієї виплати учаснику бойових дій, який демобілізований, не є пенсіонером чи інвалідом війни, необхідно подати до 30 квітня 2016 року:
# заяву до військового комісаріату;
# реквізити розрахункового рахунку, на який будуть перераховані кошти;
# посвідчення УБД.
Інваліди і пенсіонери (ветерани) не подають нікуди заяв, вони отримують ці кошти автоматично.
Виплата грошової допомоги буде проведена кожному ветерану до 5 травня поточного року відділеннями поштового зв'язку за місцем проживання одержувачів або через установи уповноважених банків.
Органами праці та соціального захисту населення спільно з установами, в яких ветерани перебувають на обліку, формуються списки ветеранів війни у розрізі відповідних категорій, тому звертатися до управлінь праці та соціального захисту населення та подавати будь-які документи не потрібно.
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/141-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 2 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги»], передбачена Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

== Розміри виплат до 5 травня у 2016 році: ==
* інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи – 2 975 гривень;
II групи – 2 600 гривень;
III групи – 2 310 гривень; 
* учасникам бойових дій (УБД) та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків – 920 гривень; 
* особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною – 2 975 гривень; 
* членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге – 465 гривень; 
* учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 170 гривень. 
У 2016 році розмір виплати щорічної разової грошової допомоги у порівнянні з 2015 роком збільшено на 5 відсотків.

== Судова практика ==
Здавалося б, щорічна грошова виплата до 05 травня учасникам бойових дій можлива тільки в розмірі, визначеному постановою КМУ.
Однак, судова практика з цього приводу є неоднозначною. В Єдиному реєстрі судових рішень містяться численні судові рішення, в яких суди по-різному трактують вищевказані положення законодавства.
Наводимо деякі правові позиції.
Так, статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною згідно із Законом № 367-XIV від 25.12.1998року; в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 року – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Щодо дії частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід додатково дивитись Закони № 3235 – IV від 20.12.2005, № 489 – V від 19.12.2006, Рішення Конституційного суду України № 6- рп/2007 від 09.07.2007, які визначають зокрема, що у Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Метою і особливістю Закону України «Про Державний бюджет України» є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону «Про державний бюджет України» мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).
Оскільки предмет закону «Про Державний бюджет України» чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Разом з тим, попередньою редакцією статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» було передбачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, подальше звуження цього права Законом України «Про державний бюджет України» чи постановою Кабінету міністрів України не допускається.
Згідно п.63 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Дане положення Закону України неконституційним не визнавалося.
Таким чином є два нормативні акти, які по-різному встановлюють розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій. Тому, положення якого саме нормативно – правового акту застосовувати за конкретних обставин справи може вирішити тільки суд.
== Додатково ==
За загальним правилом для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду з адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень встановлюється також шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]] [[Категорія:Військова служба]] [[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Пільги для військовослужбовців за кредитними зобов’язаннями

2017-03-29T09:02:57Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0461500-09 Постанови Правління Національного банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» від 06.08.2009р. №461]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Пільги для учасників АТО за кредитними зобов’язаннями ==
У відповідності до вимог пункту 15 статті 14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Так, учасники АТО, які мають кредитні зобов’язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:
* звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;
* звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

== Звільнення від сплати відсотків за користування кредитом ==
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.
Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування – зобов’язані їх списати.
Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

== Звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту ==
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.
Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування – зобов'язані їх списати.
Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військово - зобов'язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини.
Пільги з погашення основного боргу по кредитній заборгованості (тіла кредиту) та пільги зі сплати комісій по кредиту – наразі чинним законодавством України не передбачені.
Однак, щодо погашення тіла кредиту можна звернутись до банку з письмовою заявою про проведення реструктуризації та додати документи, що підтверджують проходження військової служби а бо іншу участь в АТО, а також інші документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище заявника (наприклад, довідка про доходи, про розмір заробітної плати та ін.).
Зазначимо, що проведення реструктуризації заборгованості по кредиту проводиться тільки у випадку згоди на це банку, на підставі п. 3.3. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0461500-09 Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2009р. № 461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів»], якою банкам рекомендовано здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості позичальникам, які потрапили у скрутне матеріальне становище. Також цією ж постановою банкам рекомендовано: під час обговорення з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, шляхів погашення його заборгованості надавати позичальнику повну і доступну інформацію щодо кожного з наступних шляхів з метою усвідомлення позичальником механізму дії та усіх наслідків кожного з них: здійснення реструктуризації та/або зміна валюти заборгованості позичальника на прийнятних для обох сторін умовах згідно з принципами, рекомендованими Національним банком України (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів"); продаж заборгованості позичальника; передача права вимоги за кредитним договором позичальника; отримання послуг третіх осіб щодо повернення заборгованості позичальника; звернення-стягнення на майно.
Учасники АТО повинні здійснювати погашення виключно тіла кредиту та в індивідуальному порядку можуть домовитись із банком про кредитні канікули.
Кредитні канікули – відстрочка сплати тіла кредиту на попередньо узгоджений з кредитною установою (банком) строк. Після закінчення зазначеного строку сплата тіла кредиту має бути поновлена.

== Дії позичальника, який має кредитні зобов'язання ==
# Звернутись до банку з вимогою провести звірку зобов'язань та отримати довідку із сумою залишку заборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо.
# Звернутись до банку із заявою про звільнення від сплати процентів, комісій, штрафів по кредиту та про надання кредитних канікул, а також про звільнення від сплати страхових платежів, якщо такі передбачені кредитним договором.
# У разі незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до голови правління банку з аналогічною заявою, у якій навести відомості про попереднє листування з банком.
# У разі незадоволення або часткового незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до суду з позовом до банку. У якості заходів забезпечення позову просити суд тимчасово припинити нарахування платежів за кредитним договором.
Оскільки процес врегулювання кредитної справи може затягнутись, є сенс зробити нотаріально засвідчену довіреність на іншу особу для представництва інтересів позичальника.

[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту‎]]
[[Категорія:Військова служба]]

Встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках

2017-02-21T09:50:26Z

Viktoriya.chepka: /* Хто встановлює лічильники */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3533-17 Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закону України «Про ринок природного газу»]

== Обов'язковість встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках ==
Пунктом 3 статті 18 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності лічильника. Побутові споживачі у разі відсутності лічильника споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством. 
Згідно ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:
* для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року;
* для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.
Введення в експлуатацію новозбудованих та/або реконструйованих багатоквартирних жилих будинків і об'єктів виробничого та невиробничого призначення (промисловість, бюджетна сфера, сфера соціально-побутового і культурного призначення тощо) з системами газопостачання здійснюється лише за наявності вузлів обліку природного газу.

== Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення ==
Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:
* коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
* коштів відповідного бюджету;
* інших джерел, не заборонених законодавством.

== Хто встановлює лічильники ==
Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного
газу є суб'єкти господарювання, що:
* здійснюють розподіл природного газу на відповідній території ;
* отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

== Відповідальність споживачів природного газу за відмову від встановлення лічильників газу ==
У разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
* комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;
* для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;
* тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Водночас, обов’язок забезпечити встановлення лічильників газу покладається саме на суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного
газу на відповідній території.
Так, згідно ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
* комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;
* для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;
* тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, забороняється припинення розподілу природного газу таким споживачам , а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги‎]]

Апеляційне оскарження в адміністративному процесі

2017-02-21T09:49:23Z

Viktoriya.chepka: /* Строк розгляду апеляційної скарги */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1417/2004 Указ Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі»]

== Куди подавати апеляційну скаргу ==
Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Згідно Указу Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» від 16.11.2004 № 1417/2004 в системі адміністративних судів України діють такі апеляційні адміністративні суди:
* Вінницький апеляційний адміністративний суд
* Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
* Донецький апеляційний адміністративний суд
* Житомирський апеляційний адміністративний суд
* Київський апеляційний адміністративний суд
* Львівський апеляційний адміністративний суд
* Одеський апеляційний адміністративний суд
* Севастопольський апеляційний адміністративний суд
* Харківський апеляційний адміністративний суд

== Хто має право подати апеляційну скаргу ==
Згідно ст.129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства.
Згідно ст.185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

== Порядок апеляційного оскарження та вимоги до апеляційної скарги ==
Згідно ст.186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Згідно ст.187 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються:
# найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
# ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
# вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
# обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
# у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
# перелік матеріалів, які додаються.
В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В апеляційній скарзі зазначається дата її подання.
До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

== Судовий збір ==
За подання апеляційної скарги до адміністративного суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

== Строки апеляційного оскарження ==
Згідно ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

== Доповнення, зміна, відкликання апеляційної скарги чи відмова від неї ==
Згідно ст.193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.
При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач, який здійснював підготовку даної справи до апеляційного розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.
Крім цього, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

== Строк розгляду апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на 15 днів, про що постановляє ухвалу.

Апеляційне оскарження в адміністративному процесі

2017-02-21T09:48:59Z

Viktoriya.chepka: /* Строк розгляду апеляційної скарги */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1417/2004 Указ Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі»]

== Куди подавати апеляційну скаргу ==
Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Згідно Указу Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» від 16.11.2004 № 1417/2004 в системі адміністративних судів України діють такі апеляційні адміністративні суди:
* Вінницький апеляційний адміністративний суд
* Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
* Донецький апеляційний адміністративний суд
* Житомирський апеляційний адміністративний суд
* Київський апеляційний адміністративний суд
* Львівський апеляційний адміністративний суд
* Одеський апеляційний адміністративний суд
* Севастопольський апеляційний адміністративний суд
* Харківський апеляційний адміністративний суд

== Хто має право подати апеляційну скаргу ==
Згідно ст.129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства.
Згідно ст.185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

== Порядок апеляційного оскарження та вимоги до апеляційної скарги ==
Згідно ст.186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Згідно ст.187 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються:
# найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
# ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
# вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
# обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
# у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
# перелік матеріалів, які додаються.
В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В апеляційній скарзі зазначається дата її подання.
До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

== Судовий збір ==
За подання апеляційної скарги до адміністративного суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

== Строки апеляційного оскарження ==
Згідно ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

== Доповнення, зміна, відкликання апеляційної скарги чи відмова від неї ==
Згідно ст.193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.
При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач, який здійснював підготовку даної справи до апеляційного розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.
Крім цього, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

== Строк розгляду апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Звільнення з військової служби за станом здоров’я

2017-02-21T09:45:59Z

Viktoriya.chepka: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]

== Порядок звільнення з військової служби ==
Військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт та документи, що підтверджують підстави для звільнення. Командир військової частини приймає рішення відповідно до вимог Указу Президента «Про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України» №1153/2008 від 10.12.2008 та інших нормативних актів. Після видання наказу про звільнення військовослужбовець здає справи та посаду і виключається зі списків військової частини.
Підставою для такого звернення є висновок ВЛК: непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час, непридатний зі зняттям з обліку. У разі, якщо висновок ВЛК не свідчить про погіршення стану здоров’я, то у достроковому звільнені буде відмовлено.

== Звільнення з військової служби за станом здоров’я в судовому порядку ==
У разі відмови у достроковому звільненні з військової служби за станом здоров’я, рішення повідомляється із зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржене в окружному адміністративному суді шляхом подання позовної заяви. До заяви додаються: копії паспорта, відмова в/ч у достроковому звільненні, висновок про стан здоров’я ВЛК. Сплата судових витрат проводиться згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]. Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог має право протягом 10 днів з дня отримання копії постанови подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції через суд який ухвалив таке рішення.

[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|Порядок звернення до адміністративного суду.]]

Користування пішохідними доріжками

2017-02-20T12:21:25Z

Viktoriya.chepka: /* Поняття пішохідної доріжки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України «Про автомобільні дороги»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України «Про дорожній рух»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Поняття пішохідної доріжки ==
'''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13 (постанова КМУ від 10.10.2001 №1306 «Про Правила дорожнього руху»).

'''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком (постанова КМУ від 29.12.2003 №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»).

'''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (постанова КМУ від 10.10.2001 №1306 «Про Правила дорожнього руху»).

== Порушення порядку користування пішохідними доріжками ==
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ст.122 КУпАП).
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.142 КУпАП).
* Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об»єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду (Закон України «Про автомобільні дороги», Закон України «Про дорожній рух»), тягне за собою цивільно правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об’єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками (ст.13 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів") тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.

== Способи захисту порушених прав ==
* За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене ст. ст. 122, 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей. Провадження у справах про адміністративну відповідальність здійснюється у порядку, встановленому розділом 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
* Відшкодування матеріально та моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об’єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом у відання якого перебуває пішохідна доріжка або у порядку цивільно-правового судочинства шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об’єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України, з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.

Апеляційне оскарження в адміністративному процесі

2016-12-21T14:56:13Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1417/2004 Указ Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі»]

== Куди подавати апеляційну скаргу ==
Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Згідно Указу Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» від 16.11.2004 № 1417/2004 в системі адміністративних судів України діють такі апеляційні адміністративні суди:
* Вінницький апеляційний адміністративний суд
* Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
* Донецький апеляційний адміністративний суд
* Житомирський апеляційний адміністративний суд
* Київський апеляційний адміністративний суд
* Львівський апеляційний адміністративний суд
* Одеський апеляційний адміністративний суд
* Севастопольський апеляційний адміністративний суд
* Харківський апеляційний адміністративний суд

== Хто має право подати апеляційну скаргу ==
Згідно ст.129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства.
Згідно ст.185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

== Порядок апеляційного оскарження та вимоги до апеляційної скарги ==
Згідно ст.186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Згідно ст.187 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються:
# найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
# ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
# вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
# обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
# у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
# перелік матеріалів, які додаються.
В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В апеляційній скарзі зазначається дата її подання.
До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

== Судовий збір ==
За подання апеляційної скарги до адміністративного суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

== Строки апеляційного оскарження ==
Згідно ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

== Доповнення, зміна, відкликання апеляційної скарги чи відмова від неї ==
Згідно ст.193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.
При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач, який здійснював підготовку даної справи до апеляційного розгляду, постановляє ухвалу про повернення скарги.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.
Крім цього, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

== Строк розгляду апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Користування пішохідними доріжками

2016-12-21T14:32:44Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon0.rad...

Звільнення з військової служби за станом здоров’я

2016-12-21T14:17:15Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon3.rad...

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
== Порядок звільнення з військової служби ==
Військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт та документи, що підтверджують підстави для звільнення. Командир військової частини приймає рішення відповідно до вимог Указу Президента «Про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України» №1153/2008 від 10.12.2008 та інших нормативних актів. Після видання наказу про звільнення військовослужбовець здає справи та посаду і виключається зі списків військової частини.
Підставою для такого звернення є висновок ВЛК: непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час, непридатний зі зняттям з обліку. У разі, якщо висновок ВЛК не свідчить про погіршення стану здоров’я, то у достроковому звільнені буде відмовлено.

== Звільнення з військової служби за станом здоров’я в судовому порядку ==
У разі відмови у достроковому звільненні з військової служби за станом здоров’я, рішення повідомляється із зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржене в окружному адміністративному суді шляхом подання позовної заяви. До заяви додаються: копії паспорта, відмова в/ч у достроковому звільненні, висновок про стан здоров’я ВЛК. Сплата судових витрат проводиться згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]. Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог має право протягом 10 днів з дня отримання копії постанови подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції через суд який ухвалив таке рішення.

[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|Порядок звернення до адміністративного суду.]]

Встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках

2016-12-21T13:52:15Z

Viktoriya.chepka:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3533-17 Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закону України «Про ринок природного газу»]

== Обов'язковість встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках ==
Пунктом 3 статті 18 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності лічильника. Побутові споживачі у разі відсутності лічильника споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством. 
Згідно ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:
* для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року;
* для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.
Введення в експлуатацію новозбудованих та/або реконструйованих багатоквартирних жилих будинків і об'єктів виробничого та невиробничого призначення (промисловість, бюджетна сфера, сфера соціально-побутового і культурного призначення тощо) з системами газопостачання здійснюється лише за наявності вузлів обліку природного газу.

== Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення ==
Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:
* коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
* коштів відповідного бюджету;
* інших джерел, не заборонених законодавством.

== Хто встановлює лічильники ==
Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного
газу є суб'єкти господарювання, що:
* здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
* отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

== Відповідальність споживачів природного газу за відмову від встановлення лічильників газу ==
У разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
* комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;
* для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;
* тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Водночас, обов’язок забезпечити встановлення лічильників газу покладається саме на суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного
газу на відповідній території.
Так, згідно ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
* комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;
* для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;
* тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, забороняється припинення розподілу природного газу таким споживачам , а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги‎]]

Встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках

2016-12-21T12:39:00Z

Viktoriya.chepka: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3533-17 Закон України «Про забезпечення комерцій...

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3533-17 Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закону України «Про ринок природного газу»]

== Обов'язковість встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках ==
Пунктом 3 статті 18 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності лічильника. Побутові споживачі у разі відсутності лічильника споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством. 
Згідно ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:
* для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року;
* для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.
Введення в експлуатацію новозбудованих та/або реконструйованих багатоквартирних жилих будинків і об'єктів виробничого та невиробничого призначення (промисловість, бюджетна сфера, сфера соціально-побутового і культурного призначення тощо) з системами газопостачання здійснюється лише за наявності вузлів обліку природного газу.

== Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення ==
Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:
* коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
* коштів відповідного бюджету;
* інших джерел, не заборонених законодавством.

== Хто встановлює лічильники ==
Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного
газу є суб'єкти господарювання, що:
* здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
* отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

== Відповідальність споживачів природного газу за відмову від встановлення лічильників газу ==
У разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
* комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;
* для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;
* тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Водночас, обов’язок забезпечити встановлення лічильників газу покладається саме на суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного
газу на відповідній території.
Так, згідно ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
* комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;
* для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;
* тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, забороняється припинення розподілу природного газу таким споживачам , а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.