WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Проведення виділення в натурі частки нерухомого майна. Присвоєння поштової адреси новоутвореному об'єкту нерухомого майна

2022-01-19T08:41:55Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 "Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-91 Постанова Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок"]

== Загальні положення ==
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

== Умови здійснення виділу у натурі частки із спільного майна ==
Виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна.

Виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов:
* поділ на самостійні об’єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами;
* виділення в натурі частки об’єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом;
* наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об’єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (майно є неподільним), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

== Розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна ==
Розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об’єктів нерухомого майна.

У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлюючих документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлюючих документів.

Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах. При цьому вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об’єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

== Виділення у натурі частки із спільного майна в позасудовому порядку ==
Для визначення можливості виділення в натурі частки нерухомого майна необхідно звернутися до суб’єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (суб’єкти господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об’єкта нерухомого майна) та укласти договір про проведення технічної інвентаризації.

Для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об’єкта нерухомого майна слід подати наступні документи:
* заяви всіх співвласників, справжність підпису на яких засвідчена нотаріально, нотаріально посвідчений договір чи рішення суду, щодо порядку користування нерухомим майном;
* правовстановлюючі документи на об’єкт нерухомого майна;
* документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою;
* технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.
Після отримання вище зазначеного висновку співвласникам необхідно звернутись до нотаріуса для укладення договору про виділення в натурі частки з об’єкта нерухомого майна та його нотаріального посвідчення. Договори про виділ частки в натурі майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право.

Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього разом з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.

Укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи, частка якої виділяється за цим договором.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, необхідно надати:
* договір про виділ у натурі частки із спільного майна;
* технічний паспорт на новостворений об’єкт нерухомого майна;
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси.

== Присвоєння поштової адреси новоутвореному об'єкту нерухомого майна ==

=== Куди звернутися ===
Для присвоєння поштової адреси новоутвореному об’єкту нерухомого майна власнику необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням цього майна із заявою про присвоєння об’єкту нерухомості, який виник в результаті виділу, поштової адреси.

=== Перелік необхідних документів ===
Для присвоєння поштової адреси новоутвореному об’єкту нерухомого майна необхідно подати наступні документи:
* заява;
* виконавче топографо-геодезичне знімання, виготовлене сертифікованим спеціалістом та зареєстроване в уповноваженому органі містобудування та архітектури (крім квартир в багатоквартирних будинках);
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію (декларація про готовність об’єкта до експлуатації, акт прийняття в експлуатацію об’єктів нерухомого майна) (для новозбудованих, реконструйованих об’єктів);
* правовстановлюючий документ на земельну ділянку;
* витяг із Державного земельного кадастру;
* правовстановлюючий документ на об’єкт нерухомого майна (для реконструйованих об’єктів);
* технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.

=== Строк прийняття рішення ===
Уповноважений орган з присвоєння адреси протягом п’яти робочих днів з дня отримання від замовника будівництва документів:

приймає рішення про присвоєння адреси новоутвореному об’єкту;

оприлюднює рішення про присвоєння адреси об’єкту на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) або в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (за відсутності веб-сайту);

забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об’єкту будівництва до реєстру адрес, який ведеться відповідно до Положення про містобудівний кадастр;

забезпечує розміщення скан-копії рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва в реєстрі містобудівних умов та обмежень.

Рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва за зверненням замовника надається у паперовій формі.

== Виділення у натурі частки із спільного майна в судовому порядку ==
У випадку якщо між учасниками спільної власності виникають спори щодо виділу частки спільного майна в натурі, співвласник, який бажає такого виділу має право звернутись до суду з позовом про виділення в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній власності.

=== Куди звернутися ===
Позовна заява про виділ в натурі частки нерухомого майна подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходженням нерухомого майна'''.'''

=== Вартість ===
За подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою, що становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022 року – 992 грн. 40 коп.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Житлове право]]

Відповідальність за порушення екологічного законодавства

2021-12-13T06:24:20Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"]

== Поняття відповідальності за порушення екологічного законодавства ==

'''Відповідальність за порушення екогологічного законодавства''' - це сукупність правових засобів, встановлених законодавством (адміністративним, кримінальним, цивільним, трудовим, фінансовим тощо), які застосовуються у випадках порушення вимог охорони довкілля та екологіної безпеки населення, умов та режиму використання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Наразі в Україні існує дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за порушення екологічного законодавства, про що вказано у статті 68 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"].

== Види порушень, за які несуть відповідальність винні особи ==

Згідно зі статтею 68 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"] є такі види порушень:
* порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
* порушення норм екологічної безпеки;
* порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;
* неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
* порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;
* допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
* перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;
* самовільне спеціальне використання природних ресурсів;
* невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
* невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам;
* порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
* невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
* відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
* приниження честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посягання на їх життя і здоров’я;
* порушення природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов’язаної з поводженням із генетично модифікованими організмами;
* порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші його порушення.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням довкілля та погіршенням якості природних ресурсів. У разі, якщо на порушника накладається адміністративний штраф, – це не означає, що вже не будуть нараховуватися збитки за шкоду довкіллю.

== Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства ==

'''Цивільна відповідальність''' за порушення екологічного законодавства передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості довкілля, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

== Кримінальна відповідальність за екологічні злочини ==

'''Кримінальна відповідальність за екологічні злочини''' – це найсуворіший вид відповідальності. Він конкретизується у розділі VIII [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] і по окремим статтям передбачає до 10-12 років позбавлення волі.

Наприклад, умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об’єктів природно-заповідного фонду, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

'''Кримінальне покарання''' застосовується до осіб, які здійснили правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і небезпеки для навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей. А також, якщо завдана шкода довкіллю у особливо великих розмірах.

== Адміністративна відповідальність ==

'''Адміністративна відповідальність''' передбачається [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення] та супроводжується накладанням штрафу (в окремих випадках з конфіскацією незаконно добутих об’єктів навколишнього середовища або заборонених знарядь добування). Також, інколи, може застосовуватись попередження.

== Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення ==

'''Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення''' – це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, які у процесі виконання своїх функціональних обов’язків порушують екологічні норми та вимоги. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України] передбачено два види дисциплінарних стягнень – догана та звільнення з посади.

== Державні органи, що здійснюють контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ==

♦ [https://menr.gov.ua/ Міністерство енергетики та захисту довкілля]

♦ [https://www.dei.gov.ua/ Державна екологічна інспекція України] та її [https://www.dei.gov.ua/posts/85 територіальні підрозділи]

Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.

Одним з основних завдань Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо:

* охорони земель, надр;
* екологічної та радіаційної безпеки;
* охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
* охорони, захисту, використання і відтворення лісів;
* збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття;
* раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного та рослинного світу;
* ведення мисливського господарства та здійснення полювання;
* охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів;
* охорони атмосферного повітря;
* формування, збереження і використання екологічної мережі;
* стану навколишнього природного середовища;
* поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;
* здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об’єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
♦ [http://darg.gov.ua/ Державне агентство рибного господарства України] здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів.

♦ [https://www.geo.gov.ua/ Державна служба геології та надр України]

♦ Державне агентство лісових ресурсів України

♦ [https://www.dei.gov.ua/posts?category_id=53&post_type_id=2 Громадські інспектори з охорони довкілля] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0276-02 Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затверджене наказом екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 року № 88])

== Див. також ==
* [[Екологічне правопорушення]]
* [[Порушення правил екологічної безпеки]]
* [[Відповідальність за знищення рослин занесених до Червоної книги України]]
[[Категорія: Екологічне право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Правовий статус журналіста

2021-12-13T06:22:37Z

Viktoriia.poberezhna:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text Закон України «Про телебачення і радіомовлення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України «Про інформацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»]

== '''Поняття журналіст''' ==
'''Журналіст''' - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац третій пункту „б” частини першої статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»])

Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text абзац перший ст.25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»])

'''Телерадіожурналіст''' - штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text абзац 69 ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»])

''Документами, що підтверджують статус журналіста можуть бути'':

♦редакційне посвідчення;

♦посвідчення журналіста, видане Національною спілкою журналістів України;

♦посвідчення журналіста, видане медіа-профспілкою;

♦прес-карта інших журналістських, у тому числі міжнародних, організацій.

У документі, що посвідчує статус журналіста обов’язково мають бути наступні дані: прізвище, ім’я, по батькові, фото журналіста; найменування організації, яка видала документ; підпис посадової особи організації, що видала документ; печатка організації; зазначення терміну дії.

== '''Права та обов’язки журналіста''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.34 Конституції України], кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати,використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів закріплені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text ст.25 Закону України «Про інформацію»] та полягають у наступному:
# Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
# Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
# Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону.
# Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.
# Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом).
# Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
# Права та обов'язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
З метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію. Усі дії, пов'язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації. У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації, зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність. У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу. В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною. Суб'єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text п.п.1,2,6 ст.26 Закону України «Про інформацію»])

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text п.4 ст.58 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»] зазначено, що журналіст телерадіоорганізації має право по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані телерадіоорганізацією, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайну ситуацію, надзвичайний стан або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), та безперешкодно виконувати свої професійні обов’язки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Статтею 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»] зазначено обов’язки журналіста:

1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;

2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації;

6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.

Обов’язки телерадіожурналіста зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text ст.60 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»], а саме:

а) дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом;

б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

в) не допускати поширення інформації, передбаченої частиною другою статті 6 цього Закону;

г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;

ґ) виконувати інші вимоги, які випливають із цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору.

== '''Відповідальність журналіста''' ==
Тільки за наявності умислу настає відповідальність журналіста за поширення ним недостовірної, неповної або неупередженої інформації. Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 5 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»]).

У разі відшкодування, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] журналістом і засобом масової інформації заподіяної ними моральної (немайнової) шкоди на них покладається солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного. У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 3,4 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 2, 6 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»], передбачено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text Закону України "Про доступ до публічної інформації"], або у відповіді на звернення, подане відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про звернення громадян"];

3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;

6) законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі. Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

На журналіста поширюється також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text ст.ст.27, 28 Закону України «Про інформацію»], згідно яких порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України; інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

== '''Відповідальність за порушення прав журналіста''' ==
Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов’язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Стаття 43 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»])

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзацу 1,2 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»] відповідальність за вчинення кримінального правопорушення проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статею 171 Кримінального кодексу України] зазначено перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
# Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності - карається штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або арештом на строк до ''шести місяців'', або обмеженням волі на строк до ''трьох років''.
# Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю - караються штрафом до ''двохсот неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або арештом на строк до ''шести місяців'', або обмеженням волі на строк до ''чотирьох років''.
# Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом ''від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або обмеженням волі на строк до ''п’яти років'', з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до ''трьох років'' або без такого.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text В ст. 345-1. Кримінального кодексу України] вказано щодо погроз або насильство щодо журналіста
# Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
# Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
# Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
# Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.
''Примітка''. Під професійною діяльністю журналіста у цій статті та статтях 171, 347-1, 348-1 цього Кодексу слід розуміти систематичну діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 347-1 Кримінального кодексу України] закріплено умисне знищення або пошкодження майна журналіста
# Умисне знищення або пошкодження майна, що належить журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї, у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
# Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.348-1 Кримінального кодексу України] зазначено посягання на життя журналіста

♦Вбивство або замах на вбивство журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Захоплення журналіста як заручника регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.349-1 Кримінального кодексу України]

♦Захоплення або тримання як заручника журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї з метою спонукання цього журналіста вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Притягнення до відповідальності за неповагу до суду

2021-12-13T06:14:06Z

Viktoriia.poberezhna:

Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

2021-12-13T06:11:32Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Зaгaльнi прaвилa нaклaдeння cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 33 КУПАП] Cтягнeння зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння нaклaдaєтьcя у мeжaх, уcтaнoвлeних цим Кoдeкcoм тa iншими зaкoнaми Укрaїни.
При нaклaдeннi cтягнeння врaхoвуютьcя хaрaктeр вчинeнoгo прaвoпoрушeння, ocoбa пoрушникa, cтупiнь йoгo вини, мaйнoвий cтaн, oбcтaвини, щo пoм’якшують i oбтяжують вiдпoвiдaльнicть, крiм випaдкiв нaклaдeння cтягнeння зa прaвoпoрушeння у cфeрi зaбeзпeчeння бeзпeки дoрoжньoгo руху, у тoму чиcлi зaфiкcoвaнi в aвтoмaтичнoму рeжимi, тa зa пoрушeння прaвил зупинки, cтoянки, пaркувaння трaнcпoртних зacoбiв, зaфiкcoвaнi в рeжимi фoтoзйoмки (вiдeoзaпиcу).

Ocoбливocтi нaклaдeння cтягнeння при рoзглядi дaнoї кaтeгoрiї cпрaв вcтaнoвлюютьcя cтaттями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 279-1-279-4 цьoгo Кoдeкcу].

==Oбcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.34 КУпАП] обcтaвинaми, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Щирe рoзкaяння виннoгo. ===
Вaжливим є тe, щo рoзкaяння пoвиннo бути дoбрoвiльними тa щирим, тoбтo бaзувaтиcя нa внутрiшньoму пeрeкoнaннi ocoби. Щирicть кaяття зacнoвуєтьcя нa нaлeжнiй критичнiй oцiнцi прaвoпoрушникoм cвoєї прoтипрaвнoї пoвeдiнки чeрeз визнaння вини i гoтoвнicть нecти aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть.

=== Вiдвeрнeння винним шкiдливих нacлiдкiв прaвoпoрушeння, дoбрoвiльнe вiдшкoдувaння збиткiв aбo уcунeння зaпoдiянoї шкoди. ===
Зaзнaчeнe пoвиннo здiйcнювaтиcя прaвoпoрушникoм з влacнoї iнiцiaтиви дo винeceння рiшeння пo cпрaвi. Збитки є шкoдoю мaйнoвoгo хaрaктeру, вирaжeнoю в грoшoвiй фoрмi. Зoкрeмa, вoни вирaжaютьcя у знищeннi мaйнa, пociвiв, нacaджeнь, трaнcпoртних зacoбiв тoщo. Уcунeння зaпoдiянoї шкoди мoжe виявитиcя, нaприклaд, у вiднoвлeннi пoпeрeдньoгo cтaну прeдмeтa пocягaння, нaдaннi пoтeрпiлoму кoштiв, якi вiн витрaтив у зв'язку з лiквiдaцiєю нacлiдкiв aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння, пoвeрнeннi викрaдeнoгo мaйнa тoщo.
Кoмпeнcaцiю мoрaльнoї шкoди тaкoж cлiд рoзглядaти як oбcтaвину, щo пoм'якшує вiдпoвiдaльнicть. Нe є oбoв'язкoвим ocoбиcтe вiдшкoдувaння шкoди, вoнa мoжe бути вiдшкoдoвaнa зa йoгo дoручeнням aбo нa прoхaння й iншими ocoбaми.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння пiд впливoм cильнoгo душeвнoгo хвилювaння aбo при збiгу тяжких ocoбиcтих чи ciмeйних oбcтaвин. ===
Дaнa oбcтaвинa пeрeдбaчaє збiг тaких нeгaтивних oбcтaвин, якi зaпoдiюють ocoбi cтрaждaння, нeгaтивнo впливaють нa її пcихiку, мoжуть викликaти у нeї cтaн рoзпaчу, нaдмiрну дрaтiвливicть, гaрячкoвicть, щo нe cприяє нaлeжнoму здiйcнeнню caмoкoнтрoлю пoвeдiнки.
Вичeрпний пeрeлiк зaзнaчeних oбcтaвин зaкoнoм нe визнaчeнo. Oднaк, згiднo cудoвoї прaктики мoжнa визнaчити тaкi: cмeрть aбo тяжкa хвoрoбa рiднoї чи близькoї ocoби; хвoрoбa виннoгo; втрaту ним рoбoти; cклaднi житлoвi умoви; пoдружню зрaду aбo iншу пoдiю, щo cпричинилa кoнфлiкт у ciм'ї; вaжкий мaтeрiaльний cтaн; прoживaння пiдлiткa в ciм'ї п'яниць чи нaркoмaнiв.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння нeпoвнoлiтнiм. ===
Мaє мicцe тoдi, кoли прaвoпoрушeння вчинeнo ocoбoю, якa нe дocяглa 18-рiчнoгo вiку.

=== Вчинeння прaвoпoрушeння вaгiтнoю жiнкoю aбo жiнкoю, якa мaє дитину вiкoм дo oднoгo рoку. ===
Вaгiтнicть рoзглядaєтьcя як фiзioлoгiчний прoцec, пiд чac якoгo в oргaнiзмi жiнки iз зaплiднeнoї яйцeклiтини рoзвивaєтьcя плiд, здaтний дo життя.

'''Вaртo звeрнути увaгу, щo зaзнaчeний пeрeлiк нe є вичeрпним, ocкiльки зaкoнaми мoжуть бути пeрeдбaчeнi iншi oбcтaвини, щo пoм'якшують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння. Бiльшe тoгo, при вирiшeннi cпрaви прo aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння тaкoю oбcтaвинoю мoжe визнaнa i тa, щo нe зaзнaчeнa в зaкoнi.'''

== Oбcтaвини, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння ==

Згідно вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 35 КУпАП] обcтaвинaми, щo oбтяжують вiдпoвiдaльнicть зa aдмiнicтрaтивнe прaвoпoрушeння, визнaютьcя:
=== Прoдoвжeння прoтипрaвнoї пoвeдiнки, нeзвaжaючи нa вимoгу упoвнoвaжeних нa тe ociб припинити її===
Зокрема, нeбaжaння виннoгo вiдмoвитиcя вiд прoтипрaвнoї пoвeдiнки тa iгнoрувaння прaвoмiрних вимoг упoвнoвaжeних ociб прo припинeння прaвoпoрушeння.

===Пoвтoрнe прoтягoм рoку вчинeння oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, зa якe ocoбу вжe булo пiддaнo aдмiнicтрaтивнoму cтягнeнню; вчинeння прaвoпoрушeння ocoбoю, якa рaнiшe вчинилa злoчин.===
Дaнa oбcтaвинa cвiдчить прo cтiйку прoтипрaвну уcтaнoвку пoрушникa, щoдo якoгo нe вiдбулocя вихoвнoгo й пoпeрeджувaльнoгo впливу aдмiнicтрaтивнe cтягнeння, нaклaдeнoгo зa пeршe прaвoпoрушeння.
Oбcтaвинa мoжe бути зacтocoвaнa при пoвтoрну вчинeнi oднoрiднoгo прaвoпoрушeння, oднaк, при вчинeннi iнших прaвoпoрушeнь нe визнaється як oбтяжуючa oбcтaвинa. Рaзoм з тим, згiднo [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text cт. 39 КУПAП] вcтaнoвлюєтьcя рiчний cтрoк, прoтягoм якoгo прaвoпoрушeння мoжe бути визнaнo пoвтoрним. В тoй жe чac, пoвтoрним є прaвoпoрушeння, вчинeнe ocoбoю, дo якoї зa oднoрiднe прaвoпoрушeння були зacтocoвaнi мiри aдмiнicтрaтивнoгo cтягнeння.

===Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo в прaвoпoрушeння.===
Втягнeння - цe дiї, внacлiдoк яких iншa ocoбa cпoнукaєтьcя дo пeвнoї пoвeдiнки, зaлучaєтьcя дo нeї, в тaкoї ocoби виникaє бaжaння пoвoдитиcь пeвним чинoм. Нa вiдмiну вiд примушувaння, ocoбa згoдoм вчиняє бaжaнi для виннoгo дiї зa влacнoю вoлeю.

Втягнeння пoлягaє у впливi нa cвiдoмicть кoнкрeтнoгo нeпoвнoлiтньoгo зaвдяки пeрeкoнувaнню в дoцiльнocтi, вигiднocтi пeвнoї пoвeдiнки. Вoнo здiйcнюєтьcя шляхoм умoвлянь, зaлякувaння, пiдкупу, oбмaну, рoзпaлювaння пoчуття пoмcти, зaздрoщiв aбo iнших низьких cпoнукaнь, рoзпoвiдeй прo лeгкicть i дocтупнicть пeвних дiй, нaвчaння cпocoбaм тa прийoмaм їх викoнaння тoщo.

Втягнeння нeпoвнoлiтньoгo у прaвoпoрушeння oбтяжує вiдпoвiдaльнicть нeзaлeжнo вiд тoгo, в якiй фoрмi вoнo здiйcнювaлocя (пiдбурювaння, oбмaн, угoдa, викoриcтaння зaлeжнoгo cтaнoвищa тoщo).

Дo тoгo ж втягнeння нeпoвнoлiтньoгo пeрeдбaчaє в цьoму випaдку йoгo зaлучeння дo вчинeння aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

===Вчинeння прaвoпoрушeння групoю ociб.===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння групoю ociб зaвжди cтaнoвить бiльшу нeбeзпeку. Дo тoгo ж мaєтьcя нa увaзi oб'єднaння зуcиль для вчинeння тoгo caмoгo aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння. В тoй жe чac, caмocтiйнe вчинeння oднoрiдних прaвoпoрушeнь дeкiлькoмa ocoбaми нe є oбтяжуючoю oбcтaвинoю.

===Вчинeння прaвoпoрушeння в умoвaх cтихiйнoгo лихa aбo зa iнших нaдзвичaйних oбcтaвин.===
Тaк, пiд умoвaми cтихiйнoгo лихa рoзумiютьcя зeмлeтруc, oбвaли, ceлi, пoжeжi, пoвeнi тa iншi oбcтaвини, зoкрeмa, вoєнний cтaн. Ocoбa, щo викoриcтoвує тaкi oбcтaвини для вчинeння прaвoпoрушeння, пoвиннa нecти пiдвищeну aдмiнicтрaтивну вiдпoвiдaльнicть у мeжaх caнкцiї cтaттi.

===Вчинeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння. ===
Здiйcнeння прaвoпoрушeння в cтaнi cп'янiння є oбтяжуючoю oбcтaвинoю. Тaкий cтaн пoвинний бути вcтaнoвлeний мaтeрiaлaми cпрaви, зoкрeмa, aкт мeдичнoгo oгляду, пoкaзaння cвiдкiв тoщo. Рaзoм з тим, зaкoн нaдaє прaвo при прийняттi рiшeння нe визнaти cтaн cп'янiння oбтяжуючoю oбcтaвинoю зaлeжнo вiд хaрaктeру aдмiнicтрaтивнoгo прaвoпoрушeння.

Вaртo звeрнути увaгу, щo нa вiдмiну вiд пoм'якшуючих oбcтaвин, дaний пeрeлiк '''є вичeрпним''', який нe мoжe бути рoзширeнo.

[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Загальні засади міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

2021-12-13T06:09:37Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0956-19#Text Інструкція про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Звід відомостей, що становлять державну таємницю"]

==Загальне, визначене Кримінальним процесуальним кодексом України, поняття міжнародного співробітництва під час кримінального провадження==
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. 
Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у Кримінальному процесуальному кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження. (стаття 542 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
===Міжнародна правова допомога===
Міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою. (пункт 1 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
===Видача особи (екстрадиція)===
Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави. (пункт 2 частини 1 стаття 541 (пункт 1 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
===Перейняття кримінального провадження===
Перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом. (пункт 3 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
===Тимчасова видача===
Тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідальності з метою запобігання закінченню строків давності або втраті доказів у кримінальній справі. (пункт 21 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
==Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва під час кримінального провадження==
Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.(стаття 543 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності. 
Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги. (частина 1 і частина 2 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
Уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги. (пункт 6 частини 1 стаття 541 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
За відсутності міжнародного договору України уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності. (частина 3 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за міжнародною правовою допомогою до такої держави та наданні такій державі міжнародної правової допомоги керується Кримінальним процесуальним кодексом України. (частина 4 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. (частина 5 статті 544 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
==Державні органи України, які уповноважені звертатись із запитами про міжнародну правову допомогу під час кримінального провадження та виконання процесуальних дій представництвами інших держав в Україні==
'''Офіс Генерального прокурора''' звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

 
'''Міністерство юстиції України''' звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

 
'''Офіс Генерального прокурора''' та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки.
Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються вищезазначені повноваження, покладені на Офіс Генерального прокурора або Міністерство юстиції України. (стаття 545 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]).

 
Порядок опрацювання Міністерством юстиції України та його територіальними органами, місцевими загальними та апеляційними судами України запитів (доручень, прохань, клопотань) про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, про видачу осіб (екстрадицію), про передачу кримінального провадження, про передачу (прийняття) засуджених осіб та про виконання вироків судів іноземних держав у випадках, передбачених КПК України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, визначений частиною 1 розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0956-19#Text Інструкцією про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження], затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927 (далі – Інструкція № 2599/5).

 
'''Консульські установи або дипломатичні представництва''' інших держав в Україні мають право одержувати на добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам.(стаття 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
==Міжнародна правова допомога під час кримінального провадження та державна таємниця України==
Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну правову допомогу отримані відомості, які згідно із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні виключно через уповноважений (центральний) орган України, за умови, що ці відомості не завдадуть шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх Україні, лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами. (стаття 546 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
Відомості, що становлять державну таємницю в сфері державної безпеки та охорони правопорядку, визначені в розділі 5 частини 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"], затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674. 
Тексти зазначених наказу та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є відкритими для вільного доступу.
==Запит про міжнародне співробітництво ==
Запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами Кримінально процесуального кодексу України та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з Кодексом. 
Запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу. 
Запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою. 
Запит надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку. 
Уповноважений (центральний) орган України може прийняти до розгляду запит, який надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Виконання такого запиту здійснюється виключно за умови підтвердження надіслання або передачі його оригіналу. Направлення компетентному органу іноземної держави матеріалів виконання запиту можливе тільки після отримання українською стороною оригіналу запиту.(стаття 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
Речові докази і документи, передані запитуваною стороною на виконання запиту (доручення, клопотання) компетентного органу України у порядку міжнародного співробітництва, зберігаються в порядку, встановленому цим Кодексом для зберігання речових доказів та документів, і після закінчення кримінального провадження повертаються запитуваній стороні, якщо не було досягнуто домовленості про інше. 
Під час передання компетентному органу запитуючої сторони речових доказів і документів на виконання запиту (доручення, клопотання) у порядку міжнародного співробітництва компетентний орган України може відмовитися від вимоги їх повернення в Україну після закінчення кримінального провадження у запитуючій стороні у разі, якщо на території України відсутня потреба їх використання для досудового розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні або відсутні правомірні вимоги третіх осіб щодо права на відповідне майно чи спір щодо нього розглядається у суді.(стаття 549 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
Документи, які направляються у зв’язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України. 
Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи. 
Правовий статус учасників кримінального провадження в іноземній державі не потребує додаткового встановлення за правилами Кримінального процесуального кодексу України. (стаття 550 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
==Обставини, які слід враховувати при здійсненні захисту у випадках обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення на території України з використанням доказів, отриманих в іншій країні за результатами міжнародного співробітництва==
При здійсненні захисту особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення на території України з використанням доказів, отриманих в іншій країні за результатами міжнародного співробітництва, вважається за доцільне звертати увагу на наступне.
#Чи відповідає запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складене уповноваженим органом України, а також додатки до нього, вимогам статті 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] та суті кримінального провадження, в рамках якого направлено запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво.
#Чи дотримано вимоги [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] щодо порядку залучення перекладача для здійснення перекладу запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України, а також додатків до нього, на мову, визначену відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору– офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятою для цієї сторони мовою.(стаття 68, частина 3 стаття 548 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України]). 
#Чи визначені в запиті (дорученні, клопотанні) про міжнародне співробітництво, складеному уповноваженим органом України, всі необхідні і можливі процесуальні дії та розшукові заходи, виконання яких потрібно здійснити на території іншої країни для всебічного, повного і об’єктивного проведення досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження в Україні.
#Чи мають доказове обвинувальне або виправдувальне значення матеріали, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України та чи правильно їх застосовано для правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого особою на території України.
#Чи дотримано вимоги [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] щодо порядку залучення перекладача для здійснення перекладу з іноземної на українську мову, або на ту мову, яку розуміє підозрюваний або обвинувачений, матеріалів, отриманих в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України.
#Чи залучені до матеріалів кримінально провадження всі матеріали, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України.
#Якщо до кримінального провадження залучено не всі ж, отримані в результаті виконання іншою країною запиту (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво, складеного уповноваженим органом України, слід перевірити наявність для цього правових підстав (виділення для додаткової перевірки, виділення в окреме провадження, матеріали не залучено без будь-яких правових підстав тощо).

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Відповідальність лікаря-стоматолога за правопорушення, вчинене ним при здійсненні професійної діяльності

2021-12-13T06:05:08Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про звернення громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Національний класифікатор професій ДК 003:2010, наказ Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327]

== Загальні положення ==
Закону про стоматологічну діяльність в Україні не має, але в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Національному класифікаторі України «Класифікатор професій» ДК 003:2010] передбачено:
* Лікар – стоматолог;
* Лікар – стоматолог – ортодонт;
* Лікар – стоматолог – ортопед;
* Лікар – стоматолог – терапевт;
* Лікар – стоматолог – хірург.
Відповідно до ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні визначають [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Основи законодавства України про охорону здоров'я] (далі - Основи).

== Скарга на лікаря-стоматолога ==
[https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров’я України] (Далі – МОЗ) пропонує позасудове альтернативне вирішення проблеми (спору) – направлення скарг до уповноважених органів та осіб. У міністерстві вбачають такий спосіб більш ефективним та, головне, більш швидким засобом відновлення порушених прав, що відіграє важливу роль для кожної хворої особи.
=== Письмова скарга ===
Відповідно до ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»] скарга адресуються посадовій особі, до повноважень якої належить вирішення порушеного у зверненні питання. '''''У випадку з лікарем-стоматологом, скарга подається:'''''
* головному лікареві або особі, уповноважену виконувати його функції.
* департамент/управління охорони здоров’я міста чи області.
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD_%D1%82%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D1%97%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83 Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]
=== Усна скарга ===
* Гаряча лінія уряду – 15-45.
* Гаряча лінія Міністерства охорони здоров'я України 0 800 505 201.
* Гаряча лінія місцевих органів влади або місцевого самоврядування.
'''Важливо!''' [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади.] 

'''Зверніть увагу!''' Відповідно до статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про звернення громадян»] ''' термін розгляду скарги не може перевищувати одного місяця з дня подачі'''. У виняткових випадках цей термін може бути продовжений '''максимум до 45 днів'''.

== Види відповідальності стоматологів ==
Відповідно до статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”] особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть '''цивільну''', '''адміністративну''' або '''кримінальну''' відповідальність відповідно до законодавства.

=== Цивільно-правова відповідальність лікаря-стоматолога ===
Відповідно до частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. 

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, регулюються главою 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі — ЦК). Зокрема, статтею 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. 

'''Особливості, які притаманні відшкодуванню шкоди здоров’ю, заподіяної при невдалому медичному втручанні:''' 

'''По-перше''', стаття 1172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] передбачає відшкодування юридичною особою (у тому числі медичним закладом, його медичним персоналом) або фізичною особою (медичним працівником — підприємцем) шкоди, заподіяної при виконанні ними своїх трудових (професійних, службових) обов’язків. До речі, при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, '''''зобов’язані відшкодувати''''':
# потерпілому, заробіток (доходи від трудової діяльності), втрачений ним унаслідок викликаної цим втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати викликані ушкодженням здоров’я додаткові витрати на лікування, придбання ліків, протезування, постійний догляд, посилене харчування, санаторно-курортне лікування тощо (ст. 1995–1999 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]);
# у разі смерті потерпілого — непрацездатним особам, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання (у тому числі дитина, народжена після смерті) — частку середньомісячного заробітку потерпілого, що припадала на цих осіб або на яку вони мали право відповідно до чинного законодавства (ст. 1200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]);
# у разі ушкодження здоров’я неповнолітнього, який не досяг 14 років (учні — 18 років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, — пов’язані з ушкодженням здоров’я необхідні витрати на лікування, протезування, постійний догляд тощо. Після досягнення потерпілим 14 років (учнями — 18 років) — шкоду, пов’язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а після початку трудової діяльності потерпілого відшкодування може бути збільшено (на його вимогу), виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Якщо такий неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток — виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) (ст. 1999 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]).

'''По-друге''', кожен потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг (ст. 16, 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»]). До того ж, відповідно до чинного цивільного законодавства України шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем (ст. 1210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-третє''', при ушкодженні здоров’я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода, порядок відшкодування якої дещо відрізняється від порядку відшкодування матеріальної (ст. 1168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

За цивільним законодавством України, зокрема відповідно до статті 1195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК], ''майнова шкода полягає у реальних матеріальних витратах, передусім у витратах на відновлення здоров’я та працездатності. Так, до реальних матеріальних збитків при заподіянні шкоди здоров’ю належать втрачений заробіток і додаткові витрати потерпілого (постраждала особа змушена робити додаткові витрати на купівлю ліків, протезування, плату за догляд, необхідність додаткового посиленого харчування, придбання спеціальних транспортних засобів, проходження курсу реабілітації, які також потребують справедливої компенсації)''. 

'''Зверніть увагу!''' При спричиненні смерті пацієнта майнова шкода може полягати ще й у втраті утримання, як правило, непрацездатних осіб, що були на утриманні померлого або які мали право на його утримання до дня смерті, а також у витратах на лікування, яке передувало смерті, та на поховання.

=== Адміністративна відповідальність лікаря-стоматолога ===
Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення]. 

Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП] '''адміністративним правопорушенням (проступком) визнається''' протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом], настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. 

'''Стоматологи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення санітарних норм''' (ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

=== Кримінальна відповідальність лікаря-стоматолога ===
Відповідно до ч. 1 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексом].
Переважна більшість медичних злочинів закріплені в розділі II Кримінального кодексу “Злочини проти життя і здоров’я людини”. '''Що стосуються лікаря-стоматолога:'''
# '''Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби''' - неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ст. 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК]);
# '''Незаконна лікувальна діяльність''' - заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, що здійснюється особою, яка не має належної медичної освіти (ст. 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК]);
# '''Ненадання допомоги хворому медичним працівником''' - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого (ст. 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК]);
# '''Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником''' - невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. (ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК]);
# '''Порушення прав пацієнта''' - проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки (ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК]).
'''Важливо!''' Згідно з частиною третьою статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] '''лікар не несе відповідальності''' за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

== Скарга на приватні стоматологічні клініки/стоматолога ==
'''Важливо!''' При зверненні до приватної клініки/стоматолога вимагайте надати Вам для ознайомлення ліцензію на медичну практику, яку видає Міністерство охорони здоров'я України. 

У разі, якщо приватна клініка або приватний лікар-стоматолог надали неякісні послуги, то варто пам’ятати, що ви як пацієнт звернулися до них за отриманням послуг як споживач, а споживачів, як відомо, захищає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]. 

В статті 1-1 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text «Про захист прав споживачів»] зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. 

'''Зверніть увагу!''' Наявність таких правових взаємовідносин, підтверджує відповідний договір. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»] '''договір між споживачем і виконавцем (продавцем)''' може бути не тільки письмовий, але і усний. Вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами. 

'''Договір''' про надання стоматологічних послуг '''не є обов’язковим''', клініка може самостійно вирішити, чи є необхідність в його укладанні. Зазвичай у документі передбачаються умови та порядок лікування, порядок оплати, особливо в разі тривалого лікування, коли оплата може здійснюватися частинами, порядок повернення коштів тощо. 

'''Важливо!''' Таким чином, навіть якщо ви не укладали договір зі стоматологічною клінікою або приватним стоматологом, на ваші взаємини все одно поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»]. 

Відповідно до ч.3 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text ЗУ «Про захист прав споживачів»] '''захист прав споживачів здійснюють''' центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

== Судова практика: ==

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97508289?fbclid=IwAR3Jms0kJJ9LNads9Vmf_fwsBrrZk5NJkpPm4gZ9I5jjDh2lPzr0ojwpJ2Y Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області "Про стягнення, на користь пацієнта 127 197 грн., про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди" № 428/8040/19 від 02 червня 2021 року.]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Довідка про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб

2021-07-07T12:07:14Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України "Про адміністративні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-19#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України "Про захист персональних даних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF?fbclid=IwAR3pxZgPGw_MWITrwy_JbQ6NMvw7E6EvJNwSx6_EgsJGrtYNSJHMGt5dj4M#Text Постанова Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР"]

== Акти місцевих органів виконавчої влади / органів місцевого самоврядування ==
* [http://kharkiv.rocks/reestr/661379 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.04.2017 № 230 "Про Реєстр територіальної громади міста Харкова"]
* [https://dniprorada.gov.ua/uk/page/poshuk-prijnyatih-dokumentiv-dniprovskoi-miskoi-radi Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.11.2016 № 546 “Про затвердження Порядку видачі довідок про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб”]
* [https://www.lutskrada.gov.ua/documents/pro-poriadok-vydachi-dovidok-pro-sklad-sim-i-zareiestrovanykh-u-zhytlovomu-prymishchenni-budynku-osib Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.05.2018 №275-1 "Про Порядок видачі довідок про склад сім’ї – зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб"]

* [http://lis.gov.ua/attachments/article/20295/RIGS_60_05_02_2019.doc Рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 05.02.2019 №60 "Про внесення змін до Регламенту видачі довідок про склад сім’ї та/або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб"]
* [https://rada-uzhgorod.gov.ua/rada_docs/show/63-vid-21-02-2018-pro-zatverdzhennya-poryadku-vydachi-dovidok-pro-reyestratsiyu-mistsya-prozhyvannya-osoby-zareyestrovanyh-vidsutnist-zareyestrovanyh-u-zhytlovomu-prymishhenni-budynku-osib Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21.02.2018 № 63 "Про затвердження Порядку видачі довідок про реєстрацію місця проживання особи, зареєстрованих, відсутність зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб"]
*
*
*
*
*
*
*
*

== Загальні положення ==
Із набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2109-12#Text наказу Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012 № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів»](на даний момент втратив чинність), функції паспортистів, які працювали при ЖЕКах і видавали довідки про склад сім’ї, перейшли до Державної міграційної служби, але фактично, довідку про склад сім’ї продовжили видавати ЖЕКи. На поточний час вони не надають таку довідку.

Але при оформленні соціальних виплат, пільг, та при інших окремих питаннях виникає потреба надання довідки (інформаційної картки) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Діюче законодавство переклало видачу даної довідки на рівень місцевих органів.

== Хто має право звернутися ==
Фізичні особи, а саме:
* власник/співвласників
* наймач
* особа, місце проживання якої зареєстровано за адресою відповідного житла
* законний представник або представник за довіреністю, про осіб, зареєстрованих за відповідною адресою
За запитами органів державної влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), осіб, уповноважених на виконання функцій держави/органів місцевого самоврядування, адвокатів, приватних нотаріусів та приватних виконавців

== Документи, які потрібні отримання ==
'''''До документів належать :'''''
* заява/письмове звернення за формою, встановленою органом реєстрації, яке формується засобами реєстру;
* паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу;
* документ про право власності на житлове приміщення/будинок (для осіб, місце проживання яких не зареєстроване в даному житловому приміщенні/будинку, але особа є власником/співвласником);
* домову книгу (за наявності);
* у разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника;
* документ, що посвідчує особу законного представника; документи, що підтверджують повноваження законного представника у разі подання заяви законним представником;
* інші документи, передбачені нормативно-правовими актами України та конкретним рішення органу місцевого самоврядування.
Заява про надання довідки про склад сім’ї - [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c4/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D1%81%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%97.pdf https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c4]

== Суб'єкти надання адміністративної послуги ==
Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації міської ради / Центр із надання адміністративних послуг (ЦНАП)

== Порядок отримання довідки ==
'''Особисто, законний або уповноважений представник у разі наявності належним чином оформленої довіреності та документа, що посвідчує особу:'''

- до Центр із надання адміністративних послуг (ЦНАП)

- через Портал електронних сервісів

За запитами органів державної влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), осіб, уповноважених на виконання функцій держави/органів місцевого самоврядування, адвокатів, приватних нотаріусів та приватних виконавців -

'''''Отримання довідки через звернення до Порталу державних послуг за посиланням igov''''' - https://igov.gov.ua/service/740/instruction - система працює у пілотних регіонах, можна заповнити та подати заяву на отримання довідки про склад сім'ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб (форма 3).

Сама довідка видається суб'єктами надання адміністративних послуг, а подати заяву можна через даний портал. Для подачі в електронному вигляді потрібно виконати наступні кроки:
# Пройти авторизацію через BankID або ЕЦП та заповнити форму. При заповненні форми Вам буде потрібно:
#* вказати Ваші контактні дані (email та телефон);
#* вказати адресу, ПІБ осіб які зарєстровані за цією адресою, родинні зв'язки та дату народження;
#* додати копії паспортів усіх зареєстрованих осіб, копію правовстановлюючого документу на житло/будинок;
#* в деяких населених пунктах обрати зручний для візиту час;
#* заповнити інші поля та натиснути "Замовити послугу"
# На основі наданих Вами даних проводиться їх перевірка і первинна обробка за результатами яких Ви отримуєте повідомлення, що: Ваш запит зареєстровано і назначено зустріч для отримання довідки; Вам відмовлено у реєстрації звернення (з поясненням причин);

== Вартість отримання довідки ==
Безоплатно

== Строк отримання довідки ==
1 день/не пізніше наступного робочого дня з дати подання заяви.

== Підстави для відмови довідки ==
# Письмове звернення подано не за встановленою формою
# Заявник неповний пакет документів або інформації
# У поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними
# Документи подані особою, яка не має відповідних повноважень
# Звернулася особа, яка не досягла 14 років
# Документи подано не в установленому порядку згідно із рішенням органу місцевого самоврядування
# Довідка не передбачена чинним законодавством

== Результат надання адміністративної послуги ==
* Довідка (інформаційна картка) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб
* Довідка (інформаційна картка для органів влади) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб
* Відмова у наданні довідки про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб
Приклад довідки (інформаційна картка) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб -https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/18/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D1%81%D1%96%D0%BC%D1%97.pdf

Приклад довідки (інформаційна картка для органів влади) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб - https://wiki.legalaid.gov.ua/images/5/56/981682%D0%86%D0%9A_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%281%29_%281%29.pdf

== Повноваження щодо видачі довідки (інформаційної картки) про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ЖЕКу та ОСББ ==

==== Повноваження ЖЕКів видавати довідку про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку ? ====
Повноваження ЖЕКів видавати довідку про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку встановлено нормативно-правовим актом радянських часів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF?fbclid=IwAR3pxZgPGw_MWITrwy_JbQ6NMvw7E6EvJNwSx6_EgsJGrtYNSJHMGt5dj4M#Text Постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР"] у п. 18 якої закріплено, що «довідка про склад сім’ї та реєстрацію видається організацією, що здійснює експлуатацію житлового будинку, або громадянином, що має у власності житловий будинок».

==== Чи має право ОСББ видавати довідки про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку ? ====
Повноваження ОСББ можуть надаватися за умови фіксації їх у статуті та наявності даної можливості закріпленої у рішенні органу місцевого самоврядування.
Приклад довідки про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб яке може видавати ОСББ - [[:Файл:Зразок склад сімї осбб.pdf]]

'''Зверніть увагу:'''

Довідка про склад сім’ї не потрібна під час отримання наступних державних послуг:
* під час призначення грошової допомоги у разі загибелі або смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців;
* під час процедури оформлення відшкодування витрат, пов’язаних з доглядом ветеранів війни;
* під час оформлення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності працівника чи його звільнення з Держспецзв’язку;
* під час виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за піднайом (найом, оренду) житла;
* під час процедури продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України;
* під час подання військовослужбовцями, які претендують на отримання житлових приміщень або грошової компенсації за належне їм для утримання житлове приміщення.
Відповідні зміни було схвалено Урядом 18 листопада 2020 року, що відображено в таких актах законодавства:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1142-2020-%D0%BF#Text Зміни, що вносяться до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2020, № 1142]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1131-2020-%D0%BF#Text Зміни, що вносяться до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 і від 2 вересня 2015 р. № 728, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2020, № 1131]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1131-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 і від 2 вересня 2015 р. № 728" від 18.11.2020 № 1131]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Довідка про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб

2021-07-07T12:05:47Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України "Про адміністративні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-19#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України "Про захист персональних даних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF?fbclid=IwAR3pxZgPGw_MWITrwy_JbQ6NMvw7E6EvJNwSx6_EgsJGrtYNSJHMGt5dj4M#Text Постанова Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР"]

== Акти місцевих органів виконавчої влади / органів місцевого самоврядування ==
* [http://kharkiv.rocks/reestr/661379 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.04.2017 № 230 "Про Реєстр територіальної громади міста Харкова"]
* [https://dniprorada.gov.ua/uk/page/poshuk-prijnyatih-dokumentiv-dniprovskoi-miskoi-radi Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.11.2016 № 546 “Про затвердження Порядку видачі довідок про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб”]
* [https://www.lutskrada.gov.ua/documents/pro-poriadok-vydachi-dovidok-pro-sklad-sim-i-zareiestrovanykh-u-zhytlovomu-prymishchenni-budynku-osib Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.05.2018 №275-1 "Про Порядок видачі довідок про склад сім’ї – зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб"]

* [http://lis.gov.ua/attachments/article/20295/RIGS_60_05_02_2019.doc Рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 05.02.2019 №60 "Про внесення змін до Регламенту видачі довідок про склад сім’ї та/або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб"]
* [https://rada-uzhgorod.gov.ua/rada_docs/show/63-vid-21-02-2018-pro-zatverdzhennya-poryadku-vydachi-dovidok-pro-reyestratsiyu-mistsya-prozhyvannya-osoby-zareyestrovanyh-vidsutnist-zareyestrovanyh-u-zhytlovomu-prymishhenni-budynku-osib Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21.02.2018 № 63 "Про затвердження Порядку видачі довідок про реєстрацію місця проживання особи, зареєстрованих, відсутність зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб"]
*
*
*
*
*
*
*
*

== Загальні положення ==
Із набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2109-12#Text наказу Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012 № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів»](на даний момент втратив чинність), функції паспортистів, які працювали при ЖЕКах і видавали довідки про склад сім’ї, перейшли до Державної міграційної служби, але фактично, довідку про склад сім’ї продовжили видавати ЖЕКи. На поточний час вони не надають таку довідку.

Але при оформленні соціальних виплат, пільг, та при інших окремих питаннях виникає потреба надання довідки (інформаційної картки) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Діюче законодавство переклало видачу даної довідки на рівень місцевих органів.

== Хто має право звернутися ==
Фізичні особи, а саме:
* власник/співвласників
* наймач
* особа, місце проживання якої зареєстровано за адресою відповідного житла
* законний представник або представник за довіреністю, про осіб, зареєстрованих за відповідною адресою
За запитами органів державної влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), осіб, уповноважених на виконання функцій держави/органів місцевого самоврядування, адвокатів, приватних нотаріусів та приватних виконавців

== Документи, які потрібні отримання ==
'''''До документів належать :'''''
* заява/письмове звернення за формою, встановленою органом реєстрації, яке формується засобами реєстру;
* паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу;
* документ про право власності на житлове приміщення/будинок (для осіб, місце проживання яких не зареєстроване в даному житловому приміщенні/будинку, але особа є власником/співвласником);
* домову книгу (за наявності);
* у разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника;
* документ, що посвідчує особу законного представника; документи, що підтверджують повноваження законного представника у разі подання заяви законним представником;
* інші документи, передбачені нормативно-правовими актами України та конкретним рішення органу місцевого самоврядування.
Заява про надання довідки про склад сім’ї - [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c4/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D1%81%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%97.pdf https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c4]

== Суб'єкти надання адміністративної послуги ==
Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації міської ради / Центр із надання адміністративних послуг (ЦНАП)

== Порядок отримання довідки ==
'''Особисто, законний або уповноважений представник у разі наявності належним чином оформленої довіреності та документа, що посвідчує особу:'''

- до Центр із надання адміністративних послуг (ЦНАП)

- через Портал електронних сервісів

За запитами органів державної влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), осіб, уповноважених на виконання функцій держави/органів місцевого самоврядування, адвокатів, приватних нотаріусів та приватних виконавців -

'''''Отримання довідки через звернення до Порталу державних послуг за посиланням igov''''' - https://igov.gov.ua/service/740/instruction - система працює у пілотних регіонах, можна заповнити та подати заяву на отримання довідки про склад сім'ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб (форма 3).

Сама довідка видається суб'єктами надання адміністративних послуг, а подати заяву можна через даний портал. Для подачі в електронному вигляді потрібно виконати наступні кроки:
# Пройти авторизацію через BankID або ЕЦП та заповнити форму. При заповненні форми Вам буде потрібно:
#* вказати Ваші контактні дані (email та телефон);
#* вказати адресу, ПІБ осіб які зарєстровані за цією адресою, родинні зв'язки та дату народження;
#* додати копії паспортів усіх зареєстрованих осіб, копію правовстановлюючого документу на житло/будинок;
#* в деяких населених пунктах обрати зручний для візиту час;
#* заповнити інші поля та натиснути "Замовити послугу"
# На основі наданих Вами даних проводиться їх перевірка і первинна обробка за результатами яких Ви отримуєте повідомлення, що: Ваш запит зареєстровано і назначено зустріч для отримання довідки; Вам відмовлено у реєстрації звернення (з поясненням причин);

== Вартість отримання довідки ==
Безоплатно

== Строк отримання довідки ==
1 день/не пізніше наступного робочого дня з дати подання заяви.

== Підстави для відмови довідки ==
# Письмове звернення подано не за встановленою формою
# Заявник неповний пакет документів або інформації
# У поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними
# Документи подані особою, яка не має відповідних повноважень
# Звернулася особа, яка не досягла 14 років
# Документи подано не в установленому порядку згідно із рішенням органу місцевого самоврядування
# Довідка не передбачена чинним законодавством

== Результат надання адміністративної послуги ==
* Довідка (інформаційна картка) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб
* Довідка (інформаційна картка для органів влади) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб
* Відмова у наданні довідки про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб
Приклад довідки (інформаційна картка) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб -https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/18/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D1%81%D1%96%D0%BC%D1%97.pdf

Приклад довідки (інформаційна картка для органів влади) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб - https://wiki.legalaid.gov.ua/images/5/56/981682%D0%86%D0%9A_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%281%29_%281%29.pdf

== Повноваження щодо видачі довідки (інформаційної картки) про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ЖЕКу та ОСББ ==

==== Повноваження ЖЕКів видавати довідку про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку ? ====
Повноваження ЖЕКів видавати довідку про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку встановлено нормативно-правовим актом радянських часів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF?fbclid=IwAR3pxZgPGw_MWITrwy_JbQ6NMvw7E6EvJNwSx6_EgsJGrtYNSJHMGt5dj4M#Text Постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР"] у п. 18 якої закріплено, що «довідка про склад сім’ї та реєстрацію видається організацією, що здійснює експлуатацію житлового будинку, або громадянином, що має у власності житловий будинок».

==== Чи має право ОСББ видавати довідки про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку ? ====
Повноваження ОСББ можуть надаватися за умови фіксації їх у статуті та наявності даної можливості закріпленої у рішенні органу місцевого самоврядування.
Приклад довідки про про склад сім’ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб яке може видавати ОСББ - [[:Файл:Зразок склад сімї осбб.pdf]]

'''Зверніть увагу:'''

Довідка про склад сім’ї не потрібна під час отримання наступних державних послуг:
* під час призначення грошової допомоги у разі загибелі або смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців;
* під час процедури оформлення відшкодування витрат, пов’язаних з доглядом ветеранів війни;
* під час оформлення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності працівника чи його звільнення з Держспецзв’язку;
* під час виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за піднайом (найом, оренду) житла;
* під час процедури продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України;
* під час подання військовослужбовцями, які претендують на отримання житлових приміщень або грошової компенсації за належне їм для утримання житлове приміщення.
Відповідні зміни було схвалено Урядом 18 листопада 2020 року, що відображено в таких актах законодавства:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1142-2020-%D0%BF#Text Зміни, що вносяться до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2020, № 1142]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1131-2020-%D0%BF#Text Зміни, що вносяться до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 і від 2 вересня 2015 р. № 728, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2020, № 1131]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1131-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 і від 2 вересня 2015 р. № 728" від 18.11.2020 № 1131]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Проведення оцінки майна та майнових прав

2021-07-06T06:01:06Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2658-14 Закон України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]

== Суб'єкти оціночної діяльності ==

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються
будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. 
'''Суб'єктами оціночної діяльності є:'''
* суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
* органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної
експертизи щодо оцінки майна. 
Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:
*зазначення майна, що підлягає оцінці;
*мета, з якою проводиться оцінка;
*вид вартості майна, що підлягає визначенню;
*дата оцінки;
*строк виконання робіт з оцінки майна;
*розмір і порядок оплати робіт;
*права та обов'язки сторін договору;
*умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;
*відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
*порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. 
Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.
У Державному реєстрі оцінювачів зазначається така інформація про оцінювачів: прізвище, ім'я та по батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва навчального
закладу, який здійснював підготовку оцінювача, дата та номер протоколу рішення Екзаменаційної комісії про видачу кваліфікаційного свідоцтва, напрями оцінки майна, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про підвищення кваліфікації за зазначеними напрямами, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача. 
Порядок подання оцінювачами інформації до Державного реєстру оцінювачів встановлюється Фондом державного майна України.

== Механізм оцінки майна та майнових прав ==

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:
*створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
*реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
*виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
*визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
*приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
*переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
*оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;
*визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
*в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим також у таких випадках:
*застави державного та комунального майна;
*внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств;
*відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю;
*визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів;
*в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

== Умови проведення оцінка нерухомого майна ==

Оцінка нерухомого майна проводиться при:
*приватизації;
*здачі об’єктів в оренду;
*розробці інвестиційних проектів та залученні інвесторів;
*кредитування під заставу об’єктів нерухомості;
*вирішенні майнових спорів;
*переоцінці основних засобів;
*інших операціях, пов’язаних з реалізацією майнових прав на нерухоме майно.
Об’єкти оцінки:
*квартири;
*житлові будинки та котеджі;
*адміністративно-офісні будівлі та приміщення;
*виробничо-складські будівлі та приміщення;
*споруди та передавальні пристрої.

== Документи необхідні для проведення оцінки ==

Необхідні документи:
* документ (копія), що підтверджує право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, міни тощо);
* технічний паспорт БТІ (копія) на нерухоме майно (експлікації, поверховий план, оцінний акт);
* витяг (копія) з реєстру "Про реєстрацію прав власності на нерухоме майно";
* виписка з балансу для юридичних осіб – замовників;
* паспорт (копія) та ідентифікаційний код (копія) для фізичних осіб – замовників.

==== Транспортні засоби та обладнання ====

Проводиться при:
* внесенні рухомого майна у статутний капітал підприємства;
* оформленні застави;
* лізингу;
* переоцінці основних засобів. 

'''Об’єкти оцінки:'''
* колісні транспортні засоби;
* літальні апарати;
* судноплавні засоби;
* трубопровідний транспорт;
* серійне технологічне обладнання;
* спеціальне обладнання;
* технологічні лінії (універсальна, спеціальна, технологічний комплекс);
* оргтехніка, обчислювальна техніка, засоби зв'язку;
* будівельна і дорожня техніка, підйомно-транспортні машини.

===== Необхідні документи для оцінки транспортних засобів =====

''Оцінка колісних транспортних засобів (КТЗ):''

* свідоцтво (копія) про реєстрацію КТЗ;
* пробіг (показання одометра) КТЗ;
* паспорт (копія) та ідентифікаційний код (копія) для фізичних осіб – замовників;
* виписка з балансу для юридичних осіб – замовників;
* паспорт (копія) та ідентифікаційний код (копія) для фізичних осіб – замовників.

''Оцінка інших транспортних засобів:''

* в залежності від виду транспортного засобу необхідні документи визначаються індивідуально.

===== Необхідні документи, необхідні для оцінки машин і устаткування =====

*документ, що підтверджує право власності на майно (копія договору на покупку/поставку обладнання);
*повне найменування обладнання (марка, модель, серія);
*завод/фірма, країна виробник;
*рік випуску;
*технічні характеристики об'єкта згідно технічної документації;
*інвентарний номер, повна і залишкова балансова вартість на останню звітну дату перед датою оцінки (у разі, якщо власник об'єкту - юридична особа);
*відомості про консервацію і ремонт (заміна вузлів, агрегатів, удосконалення).

===== Цілісні майнові комплекси, паї, цінні папери, майнові права та нематеріальні активи =====

''Об’єкти оцінки:''
* діючі підприємства;
* акції, пакети акцій, що котуються на біржі акцій;
* родовища, ліцензії на розробку родовищ;
* інвестиційні проекти;
* бізнес;
* банки, акції банків.
Перелік необхідних документів уточнюється в індивідуальному порядку. 

'''Права на об’єкти інтелектуальної власності'''
''Об’єкти оцінки:''
* товарні знаки;
* патенти;
* ноу-хау;
* технічна і технологічна документація;
* комп'ютерні програми та бази даних;
* промислові зразки;
* нематеріальні активи.
'''Необхідні документи для оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ):'''
* документи, що діють на дату оцінки права на об'єкт оцінки (правовстановлюючі документи: патент на винахід, промисловий зразок, корисну модель або свідоцтво на товарний знак, або ліцензійний договір і тощо);
* документи, що містять відомості про наявність обтяжень, які діють щодо об'єкта оцінки, включаючи обтяження заставою або борговими зобов'язаннями, наявністю ліцензійних угод, договорів, контрактів і т.д.;
* документи, що встановлюють кількісні та якісні характеристики об'єкта оцінки та умови його господарського використання;
* опис об'єкта інтелектуальної власності;
* опис компанії, що використовує даний об'єкт, копії договорів на передачу права на використання ОІВ;
* відомості про аналоги оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності (відмінності оцінюваного об'єкту від його аналогів);
* відомості про витрати на створення і рекламу об'єкта інтелектуальної власності;
* відомості про продажі об'єктів, зроблених з використанням оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності (фінансові показники, споживачі, конкуренти, територіальна диверсифікація продажів);
* бізнес-плани розвитку підприємства;
* маркетингові дослідження ринку, де використовуються ОІВ.
Перелік документів не є вичерпним та може бути змінений після детального ознайомлення оцінювача з ОІВ.
'''Список документів, які необхідні для успішного та законного проведення оцінки земельні ділянки:'''
* копії документів, що встановлюють особу замовника/власника (паспорт, ідентифікаційний код);
* документи, що підтверджують права власності на землю (Державний акт на володіння землею, договір оренди, або купівлі, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку);
* довідка про присвоєння кадастрового номеру та план ділянки;
* інформація, про існування обмежень використання ділянки;
* інформація про наявність інженерних мереж та комунікацій;
* інформація про споруди, що знаходяться на ділянці. 

Наведений перелік може змінюватися в залежності від форм власності (комунальна, державна або приватна), цілей використання земельної ділянки та цілей проведення оцінки.

=== Експертна грошова оцінка земельних ділянок ===

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.
Дану процедуру проводять у таких випадках: 

1. Під час оформлення цивільно-правових угод і затвердження управлінського рішення. для позначення вартості землі в бухгалтерському звіті підприємств чи організацій;
* для підписання договору купівлі-продажу ділянок (для нотаріусів);
* для відкриття кредиту під заставу земельної ділянки в банкових установах;
* для з’ясування розмірів збитку у випадку нанесення шкоди власникам або землекористувачам;
* для занесення ділянки до статутного фонду організації та підприємства;
* для розв’язання майнової суперечки в судовій установі;
* для оцінювання прав оренди та прав обмеженого користування чужою землею.
2. Під час викупу землі з державної власності відповідно до договору про оренду землі в разі, якщо на ній розташовуються об’єкти нерухомості, які належать землевласникові чи землекористувачеві. 
До експертної оцінки землі входять такі види роботи:
* оглядання земельних ділянок і з’ясування поточної ситуації на земельному ринку;
* оформлення результатів у звіті та висновках щодо нього;
* аналіз документації, наданої замовником задля проведення оцінки;
* обрання методичного підходу до проведення оцінки;
* обґрунтування найефективнішого використання землі;
* розрахунок розміру вартості об’єкта оцінювання.

==== Документи, що необхідні для здійснення експертної оцінки ділянки під час оформлення цивільно-правової угоди та прийняття управлінського рішення: =====

1. Юридичним особам:
* копії статуту юридичної особи, свідоцтва щодо реєстрації юридичної особи, довідки ЄДРПОУ;
* за наявності обмежень або обтяжень землі треба надати відомості про це (обмеження права на власність, заставою, договір сервітуту).
2. Фізичним особам:
* двостороння копія держакту про право власності на земельну ділянку;
* копія перших двох сторінок із пропискою паспорту;
* копія ідентифікаційного коду;
* за наявності обмежень або обтяжень землі треба надати відомості про це (обмеження правовласництва, заставою, договір сервітуту).

==== Перелік документів, що необхідні для здійснення оцінювання землі при викупі ділянки державної власності: ====

1. Фізичним особам
* рішення чи розпорядження про узгоджений продаж (дається дозвіл на підготовку експертної грошової оцінки) земельної ділянки (оригінал);
* документи, що встановлюють право на землю;
* документи, що встановлюють право на будівлі та споруди, які розташовані на зазначеній ділянці;
* копія договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості;
* копія акту прийому-передачі нерухомості;
* акт приведення в експлуатацію об’єкта нерухомості;
* копія свідоцтва про право власності об’єкту нерухомого майна;
* свідоцтво щодо реєстрування суб’єкта підприємницької діяльності;
* паспорт та ідентифікаційний код громадянина України;
* документи, надані розробниками землевпорядних документацій:
* кадастровий план з печаткою;
* ситуаційний план ділянки (копії), засвідчений печаткою земельних ресурсів;
* документи, надані замовником за умов сприяння місцевими органами ресурсів землі;
* виписка за формою 6 – зем.;
* витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;
* висновок щодо наявності сервітутів та обмежень на ділянці.

2. Юридичним особам:
Тіж документи що і для фізичних осіб, а також документи, що встановлюють право юридичної особи:
* витяг (виписка) з державного реєстру ЄДРПОУ юр.особи;- довідка про занесення до Єдиного державного реєстру організацій і підприємств України;
* статут юридичної особи;
* свідоцтво платника податку, або витяг з реєстру.

[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів‎]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Державна підтримка та забезпечення громадян доступним житлом

2021-07-06T05:53:14Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс УРСР]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n153 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#n3 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 819 "Про деякі питання забезпечення громадян доступним житлом"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/219-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 219 "Про встановлення тимчасових мінімальних норм забезпечення соціальним житлом"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 № 2 "Про деякі питання, що виникли в практичному застосуванні житлового кодексу України"]
== Основні поняття ==
'''''Договір про придбання житла''''' - договір, що укладається між одержувачем державної підтримки і відчужувачем (продавцем, управителем, замовником, забудовником тощо) відповідно до вимог законодавства з метою забезпечення фінансування будівництва (придбання) житла. 
'''''Кандидати''''' - громадяни України, що відповідають вимогам [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF Порядку] та претендують на отримання державної підтримки. 
'''''Нормативна площа''''' - максимальна площа житла, з розрахунку якої надається державна підтримка, яка становить 21 кв. метр загальної площі житла на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. 
'''''Одержувачі державної підтримки''''' - громадяни України, що відповідають вимогам [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF Порядку], та отримують державну підтримку. 
'''''Члени сім’ї''''' - особи, що відповідають вимогам [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF Порядку], дружина (чоловік), їх неповнолітні діти (до 18 років), неодружені повнолітні діти.
== Право на державну підтримку ==
Право на державну підтримку мають:
* особи, які перебувають на [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA,_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D1%97%D1%97_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов], та члени їх сімей, які перебувають на такому обліку;
* особи, у яких відсутня на праві власності житлова площа, та члени їх сімей, у яких відсутня на праві власності житлова площа, за умови, що такі особи та члени їх сімей не мали у власності житлової площі протягом останніх трьох років до моменту звернення;
* особи, які мають у власності житлову площу (крім власності, розташованої на території, що є тимчасово окупованою відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"], на території населених пунктів, зазначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80#n8 переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення], що не перевищує 13,65 кв. метра, та члени їх сімей, які мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу;
* особи, відомості про яких відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#n3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"] внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, якщо такі особи не мають у власності та не мали у власності протягом останніх трьох років іншої житлової нерухомості, ніж та, що розташована на території, визначеній тимчасово окупованою територією відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"], та на території населених пунктів, зазначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80#n8 переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення].

Середньомісячний грошовий дохід кандидатів зазначених вище (заробітна плата, пенсія, соціальна та матеріальна допомога, стипендія та інші соціальні виплати, дохід від підприємницької, наукової, викладацької, творчої діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, усі види винагород, грошове забезпечення військовослужбовців, дивіденди, відсотки, роялті, дохід від відчуження цінних паперів і корпоративних прав), разом з доходом членів їх сімей з розрахунку на одну особу не повинен перевищувати '''''трикратного розміру середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні,''''' [http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/gdn/reg_zp_m/reg_zpm_u/arh_zpm_u.htm розрахованого згідно з даними, визначеними Держстатом.]

Внутрішньо переміщена особа отримує державну підтримку для забезпечення доступним житлом з урахуванням місця проживання, засвідченого довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
== Види державної підтримки==
Забезпечення доступним житлом здійснюється шляхом надання державної підтримки, яка полягає у сплаті державою:
* 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту;
* 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту для осіб, на яких поширюється дія пунктів [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n153 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 10-14 частини другої статті 7 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
* 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту для осіб, на яких поширюється дія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#n3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"].

Державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла. При цьому одержувачі державної підтримки вносять на свій поточний рахунок, відкритий в банку, кошти в обсязі 70 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла.

Одержувачі державної підтримки можуть отримувати кредит в банку для сплати частини вартості будівництва (придбання) доступного житла, що перевищує розмір державної підтримки, на умовах та у порядку, що визначені банком.

== Розмір державної підтримки ==
Державна підтримка надається виходячи з нормативної площі житла.

Розмір державної підтримки розраховується:
* виходячи з нормативної площі (21 кв. метр загальної площі житла на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю). При цьому, якщо члени сім’ї одержувача державної підтримки мають право на отримання державної підтримки у різному розмірі (30 або 50 відсотків), обсягу державної підтримки на 10,5 кв. метра розраховується пропорційно кількості членів сім’ї, які мають право на державну підтримку в розмірі 30 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла відповідно до загальної кількості членів сім’ї, яким надається державна підтримка;
* виходячи з ринкової вартості 1 кв. метра загальної площі житла для населеного пункту за місцем розташування об’єкта, на будівництво (придбання) якого надається державна підтримка, але не більше граничної вартості 1 кв. метра.

Для розрахунку обсягу державної підтримки вартість 1 кв. метра загальної площі житла не повинна перевищувати граничну вартість 1 кв. метра житла. 
Гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для мм. Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова не може перевищувати опосередковану вартість, яка визначається Мінрегіоном відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, збільшену в 1,75 раза, для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб - 1,5 раза, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. - 1,25 раза, для інших населених пунктів - опосередковану вартість у відповідній області.

Вартість загальної площі житла, що перевищує нормативну площу, сплачується одержувачами державної підтримки за вартістю, визначеною у договорі про придбання житла.
{| class="wikitable"
|-
| Розмір державної підтримки = Площа (21 м2 на 1 члена сім'ї + 10,5 м2 на сім'ю, але не > за фактичну) <big>*</big> Вартість (не > граничної вартості 1 м2 ) 
Гранична вартість = опосередкована вартість 1 м2 ([https://www.molod-kredit.gov.ua/images/DOCUMENTS/ZhYTLOVI-PROHRAMY/DostupneZhytlo/nakazvartist.pdf наказ Мінрегіону]) <big>*</big> коєфіцієнт: 
1,75 - для м. Київ, Дніпро, Львів, Одеса, Харків; 
1,50 - для міст-обласних центрів та міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб; 
1,25 - для міст обласного значення з населенням 100-300 тис. осіб; 
1,00 - для інших населених пунктів.
|}
== Порядок обрання об’єкта фінансування ==
Одержувачі державної підтримки самостійно обирають об’єкти, на будівництво яких можуть спрямовуватися кошти державної підтримки, а також новозбудовані об’єкти.

При цьому забудовники, продавці, управителі, замовники (далі - забудовники) повинні відповідати таким критеріям:
* щодо забудовників не порушено провадження у справі про банкрутство/забудовники не перебувають у стані припинення;
* наявність дозвільних документів на виконання будівельних робіт відповідного об’єкта, що відповідають вимогам законодавства (повідомлення про початок виконання будівельних робіт/дозвіл на виконання будівельних робіт тощо), або наявність сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (декларації про готовність об’єкта до експлуатації);
* наявність документів, що підтверджують право (власності, користування тощо) на земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво відповідного житлового об’єкта;
* строк будівництва об’єкта '''не перевищує 12 місяців''' з дати укладення одержувачем державної підтримки із забудовником договору про придбання житла;
* вартість будівництва або продажу 1 кв. метра не перевищує граничну вартість, визначену [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF пунктом 5 Порядку].
== Куди звертатися? ==
Подання документів здійснюється до відповідного регіонального управління або іпотечного центру "Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву".
{| class="wikitable"
|-
| [https://www.molod-kredit.gov.ua/images/DOCUMENTS/RU.pdf Довідник структурних підрозділів Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву].
|}
== Перелік необхідних документів==
# заява про надання державної підтримки;
# копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство повнолітніх членів сім’ї;
# у разі відсутності у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, відомостей про зареєстроване місце проживання - довідку про реєстрацію місця проживання, видану органом реєстрації відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#n3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"] (крім осіб, місце проживання яких зареєстроване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей);
# копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу доходів і зборів і мають відмітку в паспорті);
# витяг з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про наявність, або відсутність у власності житла;
# довідку про перебування на квартирному обліку (у разі перебування на обліку, крім внутрішньо переміщених осіб і членів їх сімей);
# документи, необхідні для визначення платоспроможності (довідки з місця роботи повнолітніх членів сім’ї одержувача державної підтримки, а також інші документи, що підтверджують доходи членів сім’ї одержувача державної підтримки);
# письмову згоду кожного повнолітнього члена сім’ї, на якого розраховується розмір державної підтримки щодо включення їх у розрахунок державної підтримки (у довільній формі);
# документи, що підтверджують родинні стосунки між особами, на яких розраховується розмір державної підтримки, які разом з ним проживають або зареєстровані;
# лист від забудовника про намір подальшого укладення з одержувачем державної підтримки договору про придбання житла, в якому визначається вартість та площа житла, що буде придбано, зокрема за рахунок державної підтримки;
# копії документів, отримані від забудовника відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF пункту 8 Порядку], завірені в установленому законодавством порядку;
# акт технічного стану житла (для внутрішньо переміщених осіб, житло яких розташоване на території України, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі та яке зруйноване чи непридатне для проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції). 

=== Додатково===
Внутрішньо переміщена особа також подає копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 

Особи, на яких поширюється дія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n153 пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], подають копію посвідчення учасника бойових дій та довідку з Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції.

Особи, на яких поширюється дія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n153 пунктів 10-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], подають копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Особи, на яких поширюється дія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n153 абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], також подають копію посвідчення члена сім’ї загиблого.

У разі звернення уповноваженої особи також подається документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені громадянина.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо'''
Під час подання заяви громадяни повинні пред’явити паспорт та інші документи, копії яких додаються до заяви про надання державної підтримки.

На кожному аркуші копій документів, не посвідчених нотаріально, громадяни у присутності представника відповідного регіонального управління/іпотечного центру Держмолодьжитла роблять відмітку: "З оригіналом згідно" (із зазначенням дати), яка засвідчується їх підписом.
|}
'''У разі наявності розбіжностей між відомостями та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно''' кандидат подає письмові пояснення щодо таких розбіжностей протягом '''не більше ніж семи робочих днів''' після отримання ним від регіонального управління Держмолодьжитла письмового повідомлення про факт наявності розбіжностей. 

'''У разі коли документи, подані кандидатом/одержувачем державної підтримки та членом його сім’ї, не відповідають вимогам''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-%D0%BF Порядку], інформація про відмову з обґрунтуванням її причин зазначається на [https://kyiv.molod-kredit.gov.ua/ офіційному веб-сайті Держмолодьжитла] та надсилається відповідному кандидату/одержувачу державної підтримки у письмовому вигляді '''протягом семи днів''' після отримання таких документів.

Кандидат/одержувач державної підтримки '''протягом семи робочих днів''' після отримання зазначеної відмови може підготувати пакет необхідних документів з урахуванням зауважень (заміна/внесення змін тощо). '''Протягом зазначеного періоду реєстраційний номер кандидата в черзі не змінюється.'''

{| class="wikitable"
|-
| [https://www.molod-kredit.gov.ua/images/DOCUMENTS/zayava-anketa/manual.pdf Інструкція по заповненню та порядку подання документів про намір отримати державну підтримку для будівництва (придбання) доступного житла.]
|}
== Строк розгляду ==
Регіональні управління Держмолодьжитла розглядають документи, подані особами, які виявили бажання отримати державну підтримку, перевіряють їх та '''не більше ніж протягом 15 робочих днів''' інформують заявника про результати розгляду щодо можливості отримання державної підтримки.

== Порядок отримання державної підтримки==
{| class="wikitable"
|-
| 1. || Після отримання повідомлення про надання державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла одержувач державної підтримки звертається із заявою до банку та відкриває на своє ім’я поточний рахунок.
|-
| 2. || Одержувач державної підтримки, регіональне управління Держмолодьжитла укладають [https://www.molod-kredit.gov.ua/images/DOCUMENTS/ZhYTLOVI-PROHRAMY/DostupneZhytlo/Dodatok-11.pdf договір про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла (далі - договір про обслуговування коштів)], відповідно до якого одержувач державної підтримки доручає регіональному управлінню Держмолодьжитла розпоряджатися коштами на поточному рахунку, які складаються із суми вартості об’єкта фінансування та суми винагороди (відшкодування), з метою будівництва (придбання) доступного житла. Сума винагороди (відшкодування) Держмолодьжитлу за обслуговування коштів, яка визначається у кожному із зазначених договорів, становить 0,7 відсотка розміру державної підтримки.
|-
| 3. || Після укладення договору про обслуговування коштів одержувач державної підтримки вносить на поточний рахунок, відкритий в банку, кошти у розмірі та у строк, що встановлені таким договором.
|-
| 4. || Регіональне управління Держмолодьжитла після сплати одержувачем державної підтримки у строки та у розмірі, що визначені [https://www.molod-kredit.gov.ua/images/DOCUMENTS/ZhYTLOVI-PROHRAMY/DostupneZhytlo/Dodatok-11.pdf у договорі про обслуговування коштів], частини вартості житла подає до територіальних органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, платіжне доручення про перерахування державної підтримки на поточний рахунок громадянина, відкритий в банку.
|-
| 5. || '''Протягом п’яти робочих днів''' після надходження на поточний рахунок одержувача державної підтримки коштів державної підтримки та всієї суми коштів на будівництво (придбання) доступного житла (накопичення на поточному рахунку одержувача державної підтримки повної вартості об’єкта фінансування) між одержувачем державної підтримки та забудовником укладається договір про придбання житла, в якому повинна бути передбачена відповідальність забудовника за порушення строку введення в експлуатацію об’єкта нерухомості та надання документів щодо права власності на житло.
|-
|}
Обов’язковою умовою [https://www.molod-kredit.gov.ua/images/DOCUMENTS/ZhYTLOVI-PROHRAMY/DostupneZhytlo/Dodatok-11.pdf договору про обслуговування коштів] є зобов’язання одержувача державної підтримки щороку протягом трьох років з моменту укладення такого договору надавати підтвердження права власності на придбане або збудоване житло шляхом подання у паперовій формі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла на кожного члена сім’ї, що бере участь у програмі, отриманої '''не раніше ніж за три дні''' до подання такої інформації до регіонального управління Держмолодьжитла, про підтвердження права власності на придбане або збудоване житло. 

'''У разі відчуження одержувачем державної підтримки житла, придбаного ним із залученням коштів державної підтримки, за умови перебування такого житла у власності одержувача державної підтримки менше трьох років кошти отриманої державної підтримки підлягають поверненню до державного бюджету.'''
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Пільга щодо забезпечення жилою площею]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Право власності на нерухомість, як об’єкт інвестування

2021-07-06T05:50:40Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Закон України "Про основи містобудування"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України "Про архітектурну діяльність"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1560-12 Закон України "Про інвестиційну діяльність"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n365 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів"]
== Поняття суб'єкта та об'єкта інвестування ==
'''''Інвестори''''' — суб'єкти підприємницької діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Права у всіх інвесторів, незалежно від форм власності, однакові, і розміщення інвестицій у будь-які об'єкти є їх невід'ємним правом, яке охороняється законом. Інвестор визначає цілі, напрямки та обсяги інвестицій і залучає до їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. 
'''''Об'єктами інвестиційної діяльності''''' можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
== Порядок державної реєстрації майна, розміщеного в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб ==
Для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються:
* документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об’єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).
* технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо). 

{| class="wikitable"
|-
| У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є -|| видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об’єкта інвестування
|-
| У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є -|| договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося закріплення відповідного об’єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо)
|-
| У разі придбання майнових прав на об’єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об’єкта будівництва, є -|| договір купівлі-продажу майнових прав
|}

У разі коли '''державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно''' (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об’єкті нерухомого майна, '''будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р.,''' також обов’язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії:
* документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна);
* документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об’єкт нерухомого майна).

==Право власності на об'єкт незакінченого будівництва (об'єкт інвестування) ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частиною 2 статті 331 ЦК України] право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту закінчення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Таким чином, виходячи з положень цієї статті, '''інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію.'''

Але, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 16 ЦК України], кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу, одним із способів захисту прав та інтересів може бути визнання права на об'єкт інвестування.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14 Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"] вказує, що '''''майнові права''''' - це будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі й ті, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження та користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

У своїй постанові [https://zib.com.ua/ua/15297-postanova_verhovnogo_sudu_ukraini_vid_30012013_6-168cs12.html від 30 січня 2013р. № 6-168цс12 Верховний Суд України] визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Тому визнання прав на об'єкт дасть у майбутньому можливість ідентифікувати свою квартиру серед інших, якщо на неї буде претендувати інша особа.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12 пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"] інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). У [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-15 статті 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"] вказано, що об'єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально - побутового призначення в об'єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Отже, навіть якщо поверх, на якому знаходиться квартира інвестора, ще не добудований, визнати право на неї можна як на частину в об'єкті інвестування. Навіть коли вона фізично ще не існує.

Визнання прав на квартиру як об'єкт інвестування не наділяє інвестора правомочностями власника, але закріплення таких прав у судовому порядку - перший крок до визнання права власності на квартиру, якщо будинок згодом все ж таки буде зданий в експлуатацію.
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Вступ на державну службу та заробітна плата державного службовця

2021-07-06T05:43:09Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Закон України «Про очищення влади»]
* Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-2016-%D0%BF «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби»]
* Наказ Міністерства соціальної політики України 13.06.2016 № 646 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0903-16 «Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2017-%D0%BF#n22 Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15] «Питання оплати праці працівників державних органів»
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/500-2016-%D0%BF#n8 Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 р. № 500] «Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань»

== Що таке державна служба? ==
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Законі України «Про державну службу»] визначені поняття «державна служба» та «державний службовець».

Отже, '''державна служба''' - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
* аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
* забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
* забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
* здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
* управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
* управління персоналом державних органів;
* реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
'''Державний службовець''' - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
== Хто має право вступити на державну службу? ==
Відповідно до ст. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:
* магістра - для посад категорій "А" і "Б";
* бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії "В".
== Хто не може вступити на державну службу? ==
Відповідно до ст. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] на державну службу не може вступити особа, яка:
* досягла шістдесятип’ятирічного віку;
* в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
* має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
* відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
* піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
* має громадянство іншої держави;
* не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
* підпадає під заборону, встановлену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Законом України "Про очищення влади"].
== Який порядок вступу на державну службу? ==
Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
З метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов’язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-2016-%D0%BF Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби] (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.
Інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
В оприлюдненому оголошенні про проведення конкурсу зазначаються: найменування і місце знаходження державного органу; назва посади; посадові обов’язки; умови оплати праці; вимоги до професійної компетентності кандидата на посаду; інформація щодо строковості чи безстроковості призначення на посаду; вичерпний перелік документів, необхідних для участі в конкурсі, та строк їх подання; дата і місце проведення конкурсу; прізвище, номер телефону та адреса електронної пошти особи, яка надає додаткову інформацію з питань проведення конкурсу.
Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи:
* копію паспорта громадянина України;
* письмову заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої додається резюме у довільній формі;
* письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Закону України «Про очищення влади»], та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону;
* копію (копії) документа (документів) про освіту;
* посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою;
* заповнену особову картку встановленого зразка;
* у разі проведення закритого конкурсу - інші документи для підтвердження відповідності умовам конкурсу;
* декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Кандидати, документи яких пройшли перевірку, передбачену частиною першою цієї статті, проходять тестування відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-2016-%D0%BF Порядку проведення конкурсу], затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Кандидати, які пройшли тестування, проходять співбесіду та/або інші види оцінювання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-2016-%D0%BF Порядку проведення конкурсу].
Служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п’яти календарних днів з дня їх оприлюднення.
Другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки.
На посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією.
В акті про призначення на посаду суб’єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим.
== З чого складається заробітна плата державного службовця? ==
Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов’язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Відповідно до ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»] визначає, що заробітна плата державного службовця складається з:
посадового окладу;
* надбавки за вислугу років;
* надбавки за ранг державного службовця;
* премії (у разі встановлення).
За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
* премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
* місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу;
* місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2017-%D0%BF#n22 Розмір надбавки за ранг державного службовця] визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.
Компенсація за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, виплачується в розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0903-16#n13 Типове положення про преміювання] затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Премія за результатами оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна премія державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", встановлюються суб’єктом призначення відповідно до цієї статті.
== Заохочення державних службовців ==
За бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги до державних службовців застосовують такі види заохочень:
* оголошення подяки;
* нагородження грамотою, почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками державного органу;
* дострокове присвоєння рангу в порядку, визначеному цим Законом;
* представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою (вітальний лист, подяка, почесна грамота);
* представлення до відзначення державними нагородами.
Заохочення до державних службовців, які займають посади категорій "Б" і "В", застосовуються керівником державної служби, а щодо державних службовців, які займають посади категорії "А", - суб’єктом призначення.
Заохочення не застосовуються до державного службовця протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення.
== Соціально-побутове забезпечення державних службовців ==
Державному службовцю у випадках і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, може надаватися службове житло.
Державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/500-2016-%D0%BF#n8 Порядок надання] та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Створення належних умов для виконання посадових обов’язків
Керівник державної служби повинен створювати здорові та безпечні умови, необхідні для належного виконання державними службовцями своїх обов’язків.
Керівник державної служби вживає заходів для:
* надання державним службовцям необхідної для виконання посадових обов’язків інформації;
* облаштування приміщення, пристосованого для виконання посадових обов’язків;
* належного облаштування робочих місць;
* забезпечення державних службовців необхідним обладнанням.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]

Перерахунок пенсії військовослужбовцям

2021-07-06T05:41:11Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ualaws//show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12#Text Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”]
 

== Поняття та підстави для перерахунку пенсії військовослужбовцям ==
Основним законодавством, що на даний момент регламентує нарахування пенсій військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#top Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».]
 
'''Держава гарантує пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію таким особам:''' 
# які перебували на військовій службі;
# службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України;
# органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
# інших осіб, які мають право на пенсію згідно чинного законодавства.
'''Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором'''. 
У разі якщо особа має право на отримання пенсії, їй призначається одна пенсія за вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
 
Пенсіонерам з числа військовослужбовців (виплату пенсій яким, на час їх служби, припинено ), розрахунок розміру та виплата пенсії здійснюється при звільненні із служби з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
 
Пенсіонерам з числа військовослужбовців ( виплату пенсій яким, на час їх служби, не припинено ), виплата пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення, до дня фактичного звільнення. 
'''Тобто, виплата раніше призначеної пенсії не припиняється, а після звільнення зі служби – підлягає перерахунку.'''
=== Підстави для перерахунку пенсії: ===
 
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” здійснюється перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. ('''крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським'''), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF#Text Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”]. 

Виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
* з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
* з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
* з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
== Перерахунок раніше призначених пенсій ==
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію та членам їх сімей провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
 Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується відповідно до чинного законодавства. 
'''При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.'''
 
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
 
Усі призначені пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
 
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
=== Підвищення пенсій у зв’язку з індексацією грошових доходів населення ===
 
Призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12#Text Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"]. 

'''Підстави для відмови у перерахунку пенсії'''
Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку підстав відмови у перерахунку пенсії, однак, такими підставами може бути:
* подання невідповідних додаткових документів, які дають право на подальший перегляд розміру виплачуваної пенсії,
* подання недостовірних відомостей,
* відсутність правових підстав для перерахунку.
== Оскарження рішень органу, що призначає пенсії ==
Рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.
=== Судовий порядок ===
'''Підсудність'''
 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9685 Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України] визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в тму числі й спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. 
'''Оскільки управління Пенсійного фонду України є суб‘єктами владних повноважень, тому спори щодо перерахунку пенсій відносяться до юрисдикції адміністративних судів.'''
==== Строки звернення до суду ====
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України] '''встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав,''' свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 123 цього ж Кодексу передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. 
 
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
 
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Призначення пенсії]]

Статус постраждалого учасника Революції Гідності: порядок надання

2021-04-27T13:01:11Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/745-18 Закон України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 119 "Деякі питання соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності"]

== Хто має право отримати статус постраждалого учасника Революції Гідності ==
Статус постраждалого учасника Революції Гідності надається особам, які на виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/745-18 Закону України “Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей”] включені до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності, та звернулися за медичною допомогою '''у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.''' 

Не визнанаються постраждалими учасниками Революції Гідності такі особи, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі) під час виконання службових обов’язків, пов’язаних з масовими акціями громадського протесту, а саме: 
* працівники міліції; 
* особи, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення; 
* військовослужбовці внутрішніх військ, Збройних Сил та інших військових формувань 

== Підстави надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності ==
Підставою для надання особі статусу постраждалого учасника Революції Гідності є включення особи до одного з переліків осіб, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), затверджених МОЗ. 

Для надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності особи, які включені до переліку осіб, звертаються з відповідними заявами до органів соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем перебування. 

== Органи, які надають статус постраждалого учасника Революції Гідності ==
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій '''не пізніше ніж через три робочих дні''' після надходження переліків осіб (змін до них) надсилають їх структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад. 

У разі відсутності реєстрації місця проживання особи, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі) під час участі у масових акціях громадського протесту, звертаються із заявами про надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності до управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві держадміністрації. 

== Перелік документів, які необхідні для отримання статусу постраждалого учасника Революції Гідності ==
# Заява про надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності
# Документ, що посвідчує особу громадянина України, іноземця або особи без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що брала участь у масових акціях громадського протесту (з пред’явленням оригіналу) 

== Порядок надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності ==
Рішення про надання (відмову у наданні) статусу постраждалого учасника Революції Гідності та видачу (відмову у видачі) відповідного посвідчення приймається органом соціального захисту населення '''протягом семи робочих днів з дня подання заяви.''' 

Рішення про відмову у надані статусу постраждалого учасника Революції Гідності приймається '''у разі невключення особи до переліку осіб.''' 

Після прийняття рішення про надання особі статусу постраждалого учасника Революції Гідності та видачі їй відповідного посвідчення орган соціального захисту населення вносить інформацію про таку особу до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. 
{| class="wikitable"
|-
| colspan="2" | '''Випадки, коли орган соціального захисту населення позбавляє статусу постраждалого учасника Революції Гідності''':
|-
| 1|| при наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі у масових акціях громадського протесту
|-
| 2|| виключення МОЗ особи, яка має статус постраждалого учасника Революції Гідності, з переліку осіб
|-
| 3|| подання особою заяви про позбавлення її статусу постраждалого учасника Революції Гідності.
|-
|}

'''Рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.'''

У разі позбавлення особи статусу постраждалого учасника Революції Гідності, орган соціального захисту '''не пізніше ніж через десять календарних днів''' письмово інформує таку особу про позбавлення статусу та про втрату права на пільги і компенсації, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”], та вилучає посвідчення. 

Після прийняття рішення про позбавлення особи статусу постраждалого учасника Революції Гідності та вилучення у неї відповідного посвідчення орган соціального захисту населення вносить інформацію про позбавлення особи статусу постраждалого учасника Революції Гідності до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. 

== Який документ посвідчує статус постраждалого учасника Революції Гідності ==
'''Документом''', що підтверджує статус постраждалого учасника Революції Гідності, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації – '''є посвідчення встановленого зразка.'''

{| class="wikitable"
|-
! Посвідчення видається безоплатно

|}

Якщо посвідчення стало непридатним або втрачене, за заявою постраждалого учасника Революції Гідності видається нове посвідчення.

Постраждалим учасникам Революції Гідності, які мають право на одночасне отримання посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни та постраждалого учасника Революції Гідності, видається лише одне посвідчення за їх вибором.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

2021-04-06T09:53:02Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]

== Підстави відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Правові підстави для прийняття рішення судом про відібрання дитини від батьків або одного з них визначені пунктами 2-5 частини 1 статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], про що зазначено у частині 1 статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України].

Відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, здійснюється у випадках, якщо останні:
* ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

== Порядок відібрання дитини від батьків органами опіки та піклування ==
Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об’єднаної територіальної громади клопотання про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

У разі надходження та підтвердження інформації про загрозу життю або здоров’ю дитини, яка проживає на території села, селища, виконавчий орган відповідної сільської, селищної ради протягом одного календарного дня приймає рішення про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, забезпечує її тимчасове влаштування та в день відібрання дитини письмово повідомляє про це службі у справах дітей.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

== Судовий розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
=== Хто може звернутися до суду ===
Позовну заяву про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав може подати до суду:
* один з батьків;
* орган опіки та піклування;
* прокурор;
* опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина,
* заклад охорони здоров’я або навчальний заклад. 

Справи про відібрання дітей повинні розглядатися за участі органу опіки та піклування, що прямо передбачено у частині 4 статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] 

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

=== Підсудність справи ===
Справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання батьків або одного з них. 

Якщо особа, яка подає позов до суду про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.

=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] (908 грн. у 2021 році).
== Наслідки відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. 

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

== Як повернути дитину батькам ==
Якщо ж дитина була відібрана за рішенням суду, то згодом вона може бути повернена батькам також за рішенням суду.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

2021-04-06T08:49:53Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1797-19 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0178-16 Наказ Міністерства фінансів України 09.12.2015 № 1124 «Про затвердження Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/592-20#n2 Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"]

== Поняття недоїмки, пені, штрафу ==

'''Недоїмка''' - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"], обчислена органом доходів і зборів. 

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені. 

'''На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку''' '''0,1 відсотка''' суми недоплати за кожний день прострочення платежу та накладається штраф у розмірі 10 % своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 абз. 1 ч. 10, п 1.ч. 12 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]).
''Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів''. 

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається ''штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум''. 

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. 

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Законом,] посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, ''яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску''. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки. 
== Строки давності ==
{| class="wikitable"
|-
| Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується
|}

== Органи уповноважені надсилати вимогу про сплату недоїмки ==

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]).
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. 
За районними податковими інспекціями закріплено виключно сервісні функції, отже функцію щодо стягнення податкового боргу, а також заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передано на обласний рівень (зокрема - до ГУ ДФС в областіях, м. Києві). 
=== Списання несплаченої суми недоїмки ===
Підлягають списанню за заявою платника, поданою протягом 90 календарнимх днів, починаючи з 03.06.2020 року, несплачені станом на 03.07.2020 року суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"], за період з 1 січня 2017 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, ''у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності'', що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/592-IX#Text п. 5 розд. I ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"]). 
==== Органи уповноважені на прийняття заяви про списання та перелік необідних документів, що подаються заявником ====
Для реалізації права на списання несплаченої суми недоїмки разом із заявою платника про списання суми нелоїмки, штрафу і пені (в довільній формі) необхідно подати: 

* ''Державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи'' (зазначеним у п. 4 ч. 1 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону] (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до ''податкового органу'' - звітність відповідно до вимог частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text ст. 6 Закону] за період з 1 січня 2017 року по 2020 рік включно по місяць, в якому було припинено підприємницьку діяльність та у випадку, якщо вона не була подана раніше.
* ''Податковому органу за основним місцем обліку'' заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону] за період з 1 січня 2017 по 2020 рік включно по місяць, в якому було припинено незалежну професійну діяльність та у випадку, якщо вона не була подана раніше. 
''Крайній термін подання заяви-31.08.2020 року.''

==== Строки розгляду ====
Податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. 
''Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню''.

== Строки виконання вимоги про сплату недоїмки, пені, штрафу ==
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 ч. 4,ч. 14 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]). 
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 п.4 розділ VI Інструкції]).

== Наслідки невиконання вимоги ==

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми '''протягом десяти календарних днів''', а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законодавством.
== Оскарження вимоги про сплату недоїмки ==

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску '''в адміністративному або судовому порядку'''. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 ч 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 56.1. ст. 56 ПКУ]).

== Оскарження в адміністративному порядку ==
Процедура адміністративного оскарження вважається ''досудовим порядком вирішення спору''.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки '''нарахування пені зупиняється''' з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
=== Адміністративному оскарженню не підлягають ===
* Не підлягають адміністративному оскарженню:
# зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником єдиного внеску у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб; 
# вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску та/або рішення про нарахування пені та накладення штрафів, які оскаржувались та були розглянуті; 
# вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску та/або рішення про нарахування пені та накладення штрафів, які оскаржені платником у судовому порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 абз.4 п. 56.18 ст. 56 ПКУ], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0178-16 п.2 Розділ 1 Порядку 1124]).
=== Строки оскарження, органи уповноважені розглядати скарги ===
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі '''протягом десяти календарних днів''', що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]).

У разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0178-16 п. 1 Розділу 3 Порядку]).
=== Вимоги до скарги ===
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі, підписана скаржником або уповноваженою нею особою та надіслана до контролюючого органу поштою чи передана особисто або через представника.
* У скарзі має бути зазначено: 
-повне найменування скаржника юридичної особи, код за ЄДРПОУ прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка подала скаргу; прізвище, ім’я, по батькові громадянина або фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта); 

-найменування контролюючого органу, яким видано вимогу або рішення про нарахування пені та накладення штрафу, що оскаржуються, дата і номер такої вимоги або рішення; 

-суть порушеного питання, прохання чи вимога; 

-інформація про оскарження вимоги або рішення про нарахування пені та накладення штрафу в суді ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0178-16 п. 5 розділ 1. Порядку 1124]). [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E Зразок скарги.]
=== Строки розгляду скарги на вимогу ===

Перебіг строку розгляду скарги починається з наступного робочого дня після її надходження до контролюючого органу. 
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний '''прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів''', наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. 
Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, '''така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску'''
=== Оскарження нарахованої пені та застосування штрафів ===
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
=== Рішення по розгляду скарги ===
* Контролюючий орган при розгляді скарг приймає одне з таких рішень: 
-залишає вимогу або рішення, що оскаржуються, без змін, а скаргу без задоволення; 
-скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржуються, і не задовольняє скаргу в певній частині; 
-скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржуються, і задовольняє скаргу; 
-направляє скаргу на новий розгляд до територіального контролюючого органу; 
-залишає скаргу без розгляду.
* У разі збільшення контролюючим органом суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки раніше надіслані вимоги про сплату недоїмки або рішення про нарахування пені та накладення штрафу не відкликаються, а на суму такого збільшення контролюючим органом надсилається окрема вимога про сплату недоїмки (рішення про нарахування пені, накладення штрафу)([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0178-16 п. 6 розділу 4 Порядку]).
Платник єдиного внеску зобов'язаний самостійно сплатити узгоджену суму недоїмки (суми пені, штрафів) протягом десяти календарних днів після отримання рішення за результатом розгляду скарги.
=== Оскарження рішення за розглядом скарги ===
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 56.10 ст. 56 ПКУ]).
== Оскарження в судовому порядку ==

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, неузгодження вимоги з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному порядку, вимога може бути оскаржена платником єдиного внеску в судовому порядку шляхом подачі [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|''позовної заяви в порядку адміністративного судочинства'']]. 
== Правова позиція Верховного суду ==
Верховний Суд сформулював свою правову позицію стосовно цього питання.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/86203700 Постанова Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19]).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Оскарження дій Державного кадастрового реєстратора

2021-04-06T08:44:43Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051]

== Порядок оскарження дій Державного кадастрового реєстратора ==

Механізм оскарження дій Державного кадастрового реєстратора закріплений в розділі «Оскарження рішень, дій або бездіяльності Державного кадастрового реєстратора [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051]

Так, відповідно до пунктів 222, 223, 224 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051], рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру, його територіальних органів або до суду.

'''Держгеокадастр розглядає скарги:'''

1) на рішення Державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову у здійсненні такої дії (крім випадків, коли щодо земельної ділянки наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Держгеокадастру.

'''Територіальні органи Держгеокадастру розглядають скарги:'''

1) на рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про об’єкти Державного земельного кадастру;

2) щодо виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення;

3) на рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора (крім рішення про державну реєстрацію земельної ділянки );

4) щодо надання відомостей Державного земельного кадастру.

Що стосується оскарження дій Державного кадастрового реєстратора до суду, то дане питання регулюється відповідно до статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України], а саме кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

== Оскарження рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора до Держгеокадастру та його територіальних органів ==

Відповідно до пункту 225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051], рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня доведення до відома особи рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Строк розгляду та вирішення скарги Держгеокадастром та його територіальними органами становить ''30 календарних днів'' з дня її надходження в письмовій формі з обґрунтуванням продовження строків не пізніше ніж за три робочих дні до останнього дня строку, визначеного в абзаці третьому цього пункту.

У разі коли розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності Державного кадастрового реєстратора, а також залучення скаржника чи інших осіб, Держгеокадастр та його територіальні органи можуть продовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржнику. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати ''45 календарних днів'' з дня її надходження.

Днем надходження скарги вважається день її отримання Держгеокадастром або його територіальним органом з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, електронною поштою або під час особистого звернення скаржника (його представника), а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі коли останній день строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора або територіального органу Держгеокадастру подається особою, яка вважає, що її права порушено (її представником), у паперовій формі під час особистого звернення чи шляхом надсилання поштового відправлення або в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг чи шляхом надсилання на адресу офіційної електронної пошти Держгеокадастру та повинна містити:

1) найменування органу, до якого подається скарга;

2) повне найменування/ прізвище, ім’я та по батькові скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування/прізвище, ім’я та по батькові представника скаржника, якщо скарга подається представником;

3) реквізити рішення, яке оскаржується, зміст оскаржуваної дії чи бездіяльності;

4) зміст вимог скаржника та їх обґрунтування;

5) у разі потреби до скарги додаються документи, необхідні для їх розгляду, або їх копії;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги - у разі подання скарги у паперовій формі, або кваліфікований електронний підпис - у разі подання скарги в електронній формі.

Згідно пунктів 228, 229 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051], за результатами розгляду скарги Держгеокадастр та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
* скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову в державній реєстрації земельної ділянки, прийнятого з порушенням вимог законодавства та проведення державної реєстрації;
* внесення відомостей (змін до них) про об’єкт Державного земельного кадастру та виправлення технічної помилки, допущеної державним кадастровим реєстратором;
* скасування рішення про відмову у внесенні відомостей(змін до них) до Державного земельного кадастру, прийнятого з порушенням вимог законодавства;
* надання відомостей Державного земельного кадастру;
* тимчасове блокування доступу Державного кадастрового реєстратора до Державного земельного кадастру;
* анулювання доступу Державного кадастрового реєстратора до Державного земельного кадастру;
* притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Держгеокадастру;

3) залишення скарги без розгляду.

Рішення, передбачені абзацами восьмим і дев'ятим цього пункту , приймаються виключно Держгеокадастром.

У рішенні Держгеокадастру чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися кілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Рішення,передбачені абзацами четвертим- сьомим пункту 228 цього Порядку виконуються у строки, передбачені законодавством,починаючи з наступного робочого дня після прийняття такого рішення.Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведеннядержавної реєстрації земельної ділянки,виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру. надання відомостей з Державного земельного кадастру та сплата адміністративного збору не вимагається.
Адміністратор Державного земельного кадастру у день надходження рішень,передбачених абзацами восьмим і дев'ятим пункту 228 цього Порядку, забезпечує їх негайне виконання.

Також законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні скарги та залишення скарги без розгляду та повертають її заявнику. Так, відповідно до статей 230, 231 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051], Держгеокадастр та його територіальні органи залишають скаргу без розгляду та повертають її заявнику, якщо:

1) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

2) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених пунктом 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку];

3) є рішення цього органу з того самого питання;

4) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

5) закінчився встановлений пунктом 225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку] строк подання скарги.

Держгеокадастр та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

2) наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав;

3) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

== Оскарження рішення Державного кадастрового реєстратора про відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки ==

Державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, який є обов’язковою ідентифікуючою ознакою земельної ділянки.

Законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, а саме частиною 6 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»], зазначено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Таким чином, у випадку відмови у здійсненні реєстрації земельної ділянки заявнику необхідно переконатися у тому, що йому відмовлено з підстав встановлених законодавством. У разі відмови Державного кадастрового реєстратора у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з підстав не зазначених законодавством, заявник має право оскаржити таке рішення Державного кадастрового реєстратора до Держгеокадастру або до суду, протягом 30 календарних днів з моменту, коли заявнику стало відомо про прийняте рішення або з моменту отримання такого рішення від Державного кадастрового реєстратора.

== Виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру ==

Так, згідно частини 1 статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»], внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються Державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У статті 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051], зазначено, що саме є помилками у Державному земельному кадастрі, так помилками є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об’єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об’єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

У відповідності до статей 142, 143, 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051], розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення.

Державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

Якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки;

2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);

3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);

4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Земельне право]]

Захист прав дітей від насильства в сім'ї

2021-04-06T08:30:46Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927 Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенція про здійснення прав дітей]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України "Про охорону дитинства"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 "Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 "Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09 Спільний Наказ Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2009 року № 3131/386 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 лютого 2019 року № 278 "Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги"]
# [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami Наказ Міністерства освіти і науки України від 02 жовтня 2018 року № 1047 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5480729-18 Лист Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2018 року № 1/11-548 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0656729-18#Text Лист Міністерства освіти і науки від 30.10.2018 № 1/9-656 "Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей"]
== Загальні положення ==
На підставі положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р.] в Україні був прийнятий [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон "Про охорону дитинства",] який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

'''Домашнє насильство''' - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n6 стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).

Будь-які дії, що вчиняються щодо постраждалої дитини у сфері захисту її прав, базуються на принципах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927 Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейською конвенцією про здійснення прав дітей] та законодавчими актами України.

Дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

'''Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства''', а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n8 стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства"]).

'''Жорстоким поводженням з дитиною є:'''
* будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
* використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
* робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини;
* використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);
* втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
* дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
* статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема її розумової чи фізичної неспроможності, пов'язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, у тому числі в сім'ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF п. 3 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 800 від 03 жовтня 2018 року "Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю"]).
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини

'''Держава здійснює захист дитини від:'''
* усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
* втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
* залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09 порядку], встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n37 стаття 3 Закону України "Про охорону дитинства"]).

== Права та обов'язки батьків ==
Правовий захист дітей відповідно батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1332 ст. 242 Цивільного кодексу України]).

Правовий захист дітей відповідно є предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n110 стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства"]).

'''Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n713 стаття 150 Сімейного кодексу України]):
* виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
* піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
* забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
* поважати дитину;
* забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
* забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
* ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьківських прав]].
* виникнення загрози життю і здоров'ю дитини є підставою для [[відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]].

== Органи які здійснюють захист дітей від насильства ==
'''До органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n67 стаття 6 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]) :
* служби у справах дітей;
* уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
* органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
* органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;
* центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
* суди;
* прокуратура;
* уповноважені органи з питань пробації.
'''До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:'''
* центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
* притулки для дітей;
* центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
* соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
* центри соціально-психологічної допомоги;
* територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
* інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
'''До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб''' належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей :
* [https://www.kmu.gov.ua/news/sogodni-rozpochala-robotu-garyacha-liniya-dlya-osib-yaki-postrazhdali-vid-domashnogo-nasilstva Урядовий центр з протидії насильству – '''15-47''']
* [http://www.la-strada.org.ua/ Ла Страда «Гаряча лінія»] для дітей: '''0-800 – 500-225, 116-111''' (з мобільного);
* [http://www.la-strada.org.ua/ Ла Страда «Гаряча лінія»] по запобіганню домашнього насильства: '''0-800-500-005, 116-123''' (з мобільного);
* [https://www.legalaid.gov.ua/ «Гарячу лінію» безоплатної правової допомоги]: '''0-800-213-103''';
* мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

== Координація дій різних органів і служб у напрямі подолання насильства щодо дитини ==
Усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб'єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв'язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім’я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов'язані в максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n244 стаття 23 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Міністерство освіти і науки України з метою виконання законодавчих вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" розробило спільно з Міністерством молоді та спорту України для використання у профілактичній освітній діяльності Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5480729-18 Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: лист від 18.05.2018 № 1/11-548].)

На підставі аналізу літератури та наукових джерел щодо запобігання і протидії насильству сформульовано рекомендації соціальним працівникам, соціальним педагогам, психологам, педагогічним працівникам, батькам у разі звернення до них постраждалих від насильства.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19 Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги закріплено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.02.2019 № 278]. Працівники освіти у своїй діяльності щодо запобігання та протидії домашньому насильству керуються наказом Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 "[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами"].

==Відповідальність==
=== Адміністративна відповідальність ===
'''Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:'''
* доведення неповнолітнього до стану сп'яніння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1918 стаття 180 КУпАП]);
* невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1948 стаття 184 КУпАП]);
* вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1859 стаття 173 КУпАП]).

=== Кримінальна відповідальність ===
Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]'''. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього.

'''До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :'''
* доведення до самогубства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779 стаття 120 ККУ]);
* умисне тяжке тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121 ККУ]);
* умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122 ККУ]);
* умисне легке тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 стаття 125 ККУ]);
* побої й мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 стаття 126 ККУ]);
* домашнє насильство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 стаття 126 ККУ])
* катування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n816 стаття 127 ККУ])
* необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n822 стаття 128 ККУ]);
* погроза вбивством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 стаття 129 ККУ]);
* незаконне проведення аборту або стерилізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n855 стаття 134 ККУ]);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 стаття 137 ККУ]);
* експлуатація дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n953 стаття 150 ККУ])
* використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 стаття 150-1 ККУ])
* примушування до шлюбу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3438 стаття 150-2 ККУ])
* зґвалтування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 стаття 152 ККУ]);
* сексуальне насильство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 стаття 153 ККУ]);
* примушування до вступу в статевий зв'язок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n994 стаття 154 ККУ]);
* статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n999 стаття 155 ККУ]);
* розбещення неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1006 стаття 156 ККУ]);
* злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 стаття 166 ККУ]);
* втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2108 стаття 304 ККУ]);
* схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2194 стаття 315 ККУ]);
* спонукання неповнолітніх до застосування допінгу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2259 стаття 323 ККУ]);
* схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2270 стаття 324 ККУ])
* невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2781 стаття 390 ККУ]).

== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* Див. додатково [[Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі]]
* Див. додатково [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* Див. додатково [[Вчинення насильства в сім'ї]]
* Див. додатково [[Запобігання та протидія домашньому насильству]]
* Див. додатково [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

2021-04-06T08:24:00Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12 Закон України "Про природно-заповідний фонд України"] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284 «Про порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам»] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963 «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»] 
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 152 Земельного кодексу] держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із методів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Однак, основні законодавчі акти регулюють лише загальні положення такої компенсації. Правовідносини щодо неправомірного використання земельної ділянки на законодавчому рівні не деталізовано.
== Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Стаття 156 Земельного кодексу України] передбачає підстави й порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок: 
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; 
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; 
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; 
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; 
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; 
д) недодержання заходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення. 
'''Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам'''
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Стаття 157 Земельного кодексу України] зазначає порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 
1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. 
2. Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України". 
3. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

== Порядок визначення розміру завданих збитків власникам землі і землекористувачам ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF Постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284] затверджено Порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам. 
Відповідно до Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки:
* вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; 
* вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; 
* вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; 
* вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; 
* понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи. 
Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп)
земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]. 
У разі вилучення (викупу) земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок.
== Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до Методики ==
Окрім Порядку, відшкодування збитків можливо з використанням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу], яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963. 
Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, — територіальними органами Держгеокадастру. 
* Розмір шкоди не включає витрати на:
-знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; 
-приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; 
-проведення рекультивації порушених земель. 
''Правильно обрати нормативно-правовий акт, згідно з яким визначити розмір збитків, – важливий момент для обох сторін правовідносин.''
== Відшкодування збитків. Методика чи Порядок ==
Методику слід застосовувати у таких випадках: заподіяння шкоди державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. 
Порядок застосовується для визначення розміру збитків, спричинених вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. 
== Відшкодування збитків Цивільний/господарський чи земельний кодекс ==
Окрім статтей 156,157 Земельного кодексу України, відшкодування завданих збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам, врегульовано положеннями Цивільного кодексу України та Господарським кодексом України. 
За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статей 15, 16 Цивільного кодексу України] одним зі способів захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 22 Цивільного кодексу України] особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
Зазначена норма кореспондується з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 статей 224, 225 Господарського Кодексу], за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Постанова від 14.06.2017 року Судова палата у господарських справах Верховного суду України у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/67621495 №923/2075/15.]

== Судовий захист ==
Значну роль у захисті прав власників землі і землекористувачів покликані відігравати суди. 
Спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. 
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. 
Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постановою № 13 Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року] «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що судам, зокрема, підвідомчі справи за заявами про вирішення майнових спорів про відшкодування збитків, заподіяних власникам землі і землекористувачам.

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Аграрне право]]

Рентна плата

2021-04-06T07:57:08Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text Кодекс України про надра]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6117 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1770-14#Text Закон України «Про радіочастотний ресурс України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]

== Основні положення ==
Рентна плата - це загальнодержавний податок, який справляється за:
# користування надрами для видобування корисних копалин;
# користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;
# користування радіочастотним ресурсом України;
# спеціальне використання води;
# спеціальне використання лісових ресурсів;
# транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

== Розподіл плати. Плата (збір) за видачу спеціальних дозволів ==
Плата за користування надрами зараховується до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України. Плата за користування надрами, що надходить до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і міських бюджетів міст Києва та Севастополя, розподіляється між місцевими бюджетами відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Розмір плати за надання спеціальних дозволів на користування надрами визначається за результатами аукціону. У разі надання дозволу без проведення аукціону справляється збір, який розраховується виходячи з початкової ціни продажу такого дозволу на аукціоні. Початкова ціна продажу дозволу на аукціоні розраховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, виходячи з вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовищ або ділянок надр відповідно до методики, встановленої Кабінетом Міністрів України. Початкова ціна продажу на аукціоні спеціального дозволу на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ), становить дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 гектар відповідної ділянки бурштиноносних надр, що надається на умовах економічного ризику (нерівномірність залягання бурштину, недостатність геологічної інформації та неможливість проведення підрахунку ресурсів та запасів корисних копалин без проведення попередніх розвідувальних та/або видобувних робіт на певних територіях), з обов’язковим подальшим затвердженням оцінки запасів у встановленому законодавством порядку.

'''Не справляється збір за видачу спеціальних дозволів державним дитячим спеціалізованим санаторно-курортним закладам за здійснення видобутку мінеральних вод у частині, що використовується для лікування на їх території.'''

== Рентна плата відповідно до норм Податкового кодексу ==
Рентна плата належить до загальнодержавних податків та зборів.

Під оподаткуванням для цілей розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6117 IX Податкового кодексу] розуміється оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, оподаткування рентною платою за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України, оподаткування рентною платою платою за спеціальне використання води, оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів, оподаткування рентною платою за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Під рентною платою розуміється загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

На офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднюється щомісячно інформація щодо сплати податків суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання, які є платниками рентної плати за користування надрами.

Рентна плата складається з:

* рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин
* рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;
* рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;
* рентної плати за спеціальне використання води;
* рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;
* рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

== Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин ==
Платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (далі - платники рентної плати)

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.

У разі укладення власниками спеціальних дозволів з третіми особами договорів на виконання робіт (послуг), пов’язаних з використанням надр, у тому числі (але не виключно) за операціями з давальницькою сировиною, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є власники таких спеціальних дозволів.

Платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що в межах наданих їм земельних ділянок, розмір яких перевищує норми, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України], видобувають прісні підземні води із застосуванням електричних пристроїв у обсязі понад 13 кубічних метрів на особу в місяць (за показниками лічильників).

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, які виконують роботи, для проведення яких необхідно отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють для цілей оподаткування окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат і доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об’єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.

Об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством, до якої належать:

обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб’єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл.

обсяг товарної продукції - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється під час виконання робіт, для проведення яких необхідно отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у тому числі під час виконання робіт в акваторіях водних об’єктів.

До об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин не належать:

* не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками або землекористувачами у межах своїх земельних ділянок для забезпечення власних потреб домогосподарств;
* видобуті (зібрані) мінералогічні, палеонтологічні та інші геологічні колекційні зразки, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них;
* корисні копалини, видобуті з надр під час створення, використання, реконструкції геологічних об’єктів природно-заповідного фонду, якщо використання цих корисних копалин не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них;
* дренажні та супутньо-пластові підземні води, які не враховуються в державному балансі запасів корисних копалин, що видобуваються під час розробки родовищ корисних копалин або під час будівництва та експлуатації підземних споруд, і використання яких не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, у тому числі від використання для власних технологічних потреб, за винятком обсягів, які використовуються для власних технологічних потреб, пов’язаних з видобуванням корисних копалин;
* видобуті корисні копалини, які без набуття та/або збереження платником права власності на такі корисні копалини відповідно до затвердженого в установленому законодавством порядку технологічного проекту розробки запасів корисних копалин відповідної ділянки надр спрямовуються на формування запасів корисних копалин техногенного родовища;
* обсяг природного газу, визнаного рециркулюючим відповідно до вимог цього Кодексу, який визначається платником рентної плати за показниками вимірювальних пристроїв, що зазначені у журналі обліку видобутих корисних копалин із дотриманням самостійно затверджених ним відповідно до вимог ліцензійних умов схем руху видобутої вуглеводневої сировини на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу;
* обсяги мінеральних вод, що видобуті державними дитячими спеціалізованими санаторно-курортними закладами, в частині обсягів, що використовуються для лікування на їх території;
* обсяг газу (метану) дегазації вугільних родовищ, який затвердженими кондиціями на мінеральну сировину ділянки надр визначений таким, що не відповідає або не може бути приведеним до вимог документів із стандартизації щодо якості природного газу, призначеного для транспортування, промислового або комунально-побутового споживання;
* урановмісні корисні копалини, видобуті на стадії геологічного вивчення на підставі спеціальних дозволів, отриманих після 1 січня 2018 року.

Види товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником рентної плати відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

'''Базою оподаткування''' рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин:

за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

У разі обчислення вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлюється платником рентної плати за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов’язань з реалізації відповідного обсягу (кількості) такого виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Фактична ціна реалізації для нафти, конденсату визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за податковий (звітний) період як середня ціна одного бареля нафти "Urals", перерахована у гривні за тонну за курсом Національного банку України станом на 1 число місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, визначена за інформацією міжнародного агентства (котирування UralsMediterranean та UralsRotterdam). При визначенні фактичної ціни реалізації для нафти, конденсату використовується середній показник місткості барелів в 1 тонні нафти марки "Urals" у розмірі 7,28.

Фактичною ціною реалізації для газу природного вважається:
для газу природного, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті, - ціна, визначена у відповідних договорах купівлі-продажу природного газу між платником рентної плати та суб’єктом ринку природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов’язки щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів та виробників теплової енергії відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", у податковому (звітному) періоді;
для іншого газу природного - середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період. Середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період, обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та передається до 5 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, який до 10 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує на своєму офіційному веб-сайті у спеціальному розділі.

При здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 цього Кодексу, фактична ціна реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) не може бути менше ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, до 10 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує визначену ціну реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на своєму офіційному веб-сайті у спеціальному розділі та повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за податковий (звітний) період, зменшується на суму витрат платника, пов’язаних з операціями передпродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням), а також з доставкою (перевезенням, транспортуванням) обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу в розмірах, установлених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.

Суми попередньої оплати вартості обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що надійшли до моменту фактичного виконання господарських зобов’язань (фактичної поставки) або до моменту настання строку виконання господарських зобов’язань (поставки) за відповідним договором, включаються до суми доходу для обчислення вартості одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді, якщо такі господарські зобов’язання (поставки) виконані або мали бути виконаними за зазначеним договором.

Сума доходу, отримана від реалізації обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) в іноземній валюті, обраховується в національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату реалізації таких корисних копалин.

До витрат платника рентної плати, пов’язаних з операціями передпродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням), а також з доставкою (перевезенням, транспортуванням) товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу, належать:
витрати, пов’язані з операціями передпродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням), а також з доставкою (перевезенням, транспортуванням) товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) із складу готової продукції платника рентної плати (вузла обліку, входу до магістрального трубопроводу, пункту відвантаження споживачу або на переробку, межі розділу мереж із споживачем) споживачу, а саме:

з доставкою (перевезенням, транспортуванням) магістральними трубопроводами, залізничним, водним та іншими видами транспорту;

із зливанням, наливанням, навантаженням, розвантаженням та перевантаженням;

з оплатою послуг портів, зокрема портових зборів;

з оплатою транспортно-експедиторських послуг;

витрати з обов’язкового страхування вантажів, обчислені відповідно до законодавства;

митні платежі у разі реалізації за межі митної території України.
Вартість одиниці кожного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється як співвідношення суми доходу, отриманого платником рентної плати від реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), визначеної відповідно до пункту 252.8 цієї статті, та обсягу (кількості) відповідного виду реалізованої товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що визначається за даними бухгалтерського обліку запасів готової продукції такого платника.

У разі обчислення вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю до витрат платника рентної плати за податковий (звітний) період включаються:

матеріальні витрати, у тому числі витрати, пов’язані з виконанням господарських договорів із давальницькою сировиною, за винятком матеріальних витрат, пов’язаних із:

зберіганням;

транспортуванням;

пакуванням, у тому числі фасуванням (бутелюванням);

проведенням іншого виду підготовки (включаючи передпродажну підготовку), крім операцій, що віднесені до операцій первинної переробки (збагачення) у значенні, наведеному у розділі I цього Кодексу, для реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

виробництвом і реалізацією інших видів продукції, товарів (робіт, послуг);

витрати з оплати праці, крім витрат з оплати праці працівників, які не зайняті в господарській діяльності з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

витрати з ремонту основних засобів, крім витрат на ремонт основних засобів, не пов’язаних технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

інші витрати, що належать до складу витрат, у тому числі витрати, розподілені згідно з принципами облікової політики платника рентної плати, понесені ним в періоди, коли господарська діяльність з видобування корисних копалин не провадилася у зв’язку із сезонними умовами проведення видобувних робіт, крім витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у тому числі:

які виникають в результаті формування фінансових резервів;

на сплату процентів боргових зобов’язань платника рентної плати;
на внесення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Під час обчислення розрахункової вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) також враховуються:

сума нарахованої амортизації, крім суми нарахованої амортизації на основні засоби і нематеріальні активи, що підлягають амортизації, але не пов’язані технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

сума амортизації витрат, пов’язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

У разі якщо мають місце державні субвенції для гірничих підприємств, визначення вартості видобутої мінеральної сировини (корисної копалини) здійснюється без урахування субвенції, розміри якої для кожної ділянки надр обчислюються на підставі калькулювання собівартості видобутої корисної копалини за матеріалами бухгалтерського обліку провадження господарської діяльності в межах такої ділянки надр.

Сума витрат, понесених на провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, щодо яких у податковому (звітному) періоді завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобування, повністю включається до розрахункової вартості видобутих корисних копалин за відповідний податковий (звітний) період.

У разі якщо після виникнення податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) платник рентної плати у будь-якому наступному податковому (звітному) періоді прийняв рішення про застосування до неї (відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) або її частини) інших операцій первинної переробки, в результаті чого виник новий вид товарної продукції гірничого підприємства, що відрізняється від продукції, за якою платником рентної плати визнані та виконані відповідні зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, платник рентної плати у такому податковому (звітному) періоді визначає розмір податкових зобов’язань з рентної плати для нового відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) з урахуванням виконаних податкових зобов’язань за обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що був використаний на створення нової товарної продукції гірничого підприємства, за вирахуванням сум податкових зобов’язань, які виникали за попередніми операціями з даним видом корисної копалини.

Сума витрат, понесених на провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, щодо яких у податковому (звітному) періоді не завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобування, включається до розрахункової вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді, в якому завершується такий комплекс технологічних операцій (процесів).

Розрахункова вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (Цр) обчислюється за такою формулою:

де Вмп - витрати, обчислені згідно з пунктами 252.11 - 252.15 цієї статті (у гривнях);

Крмпе - коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (десятковий дріб). Гірничі підприємства, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов’язання із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України;

Vмп - обсяг (кількість) товарної продукції гірничого підприємства - видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобута за податковий (звітний) період.

Вартість руд урану та золота, видобутих з корінних родовищ, обчислюється з урахуванням ціни реалізації за податковий (звітний) період (у разі відсутності реалізації у цей період - за найближчі попередні податкові періоди) хімічно чистого металу без урахування податку на додану вартість, зменшеної на суму витрат платника рентної плати на збагачення (афінаж) та доставку (перевезення, транспортування) споживачу. Вартість одиниці товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається з урахуванням частки (в натуральному вимірі) вмісту хімічно чистого металу в одиниці видобутих корисних копалин.

Податкові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) в межах однієї ділянки надр за податковий (звітний) період обчислюються за такою формулою:

Пзн = Vф х Вкк х Свнз х Кпп,

де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);

Вкк - вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), обчислена згідно з пунктами 252.7 - 252.17 цієї статті;

Свнз - величина ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у відсотках), встановлена у пункті 252.20 цієї статті;

Кпп - коригуючий коефіцієнт, встановлений у пункті 252.22 цієї статті.

Обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається платником рентної плати самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.

Залежно від відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) її кількість визначається в одиницях маси або об’єму.

Ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у визначених розмірах.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл.

Податкові декларації з рентної плати під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи подаються уповноваженою особою, визначеною відповідно до пункту 252.1 цієї статті починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий договір зареєстровано у контролюючих органах.

Платник рентної плати або уповноважена особа, які у податковому (звітному) періоді видобули природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) та реалізували його суб’єкту ринку природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов’язки щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів та виробників теплової енергії, визначають у податковій декларації податкові зобов’язання з урахуванням обсягів, визначених в актах приймання-передачі, та обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу на технічні операції з видобування та підготовки до транспортування. Акти приймання-передачі оформляються у податковому (звітному) періоді, в якому такий газ був видобутий, та не пізніше 8 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, підписуються платником рентної плати або уповноваженою особою та зазначеним вище суб’єктом ринку природного газу на підставі укладених ними договорів купівлі-продажу природного газу.

Обсяги виробничо-технологічних витрат природного газу на здійснення технічних операцій з видобування та підготовки до транспортування (у тому числі нафтового (попутного) газу), зазначеного в абзаці першому цього пункту, визначаються пропорційно до питомої ваги обсягів такого природного газу, реалізованого зазначеному суб’єкту ринку природного газу, у загальному обсязі природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що підлягає оподаткуванню, зменшеному на обсяг виробничо-технологічних витрат такого природного газу, що не можуть бути більше нормативних обсягів виробничо-технологічних витрат.

Перелік та порядок визначення розмірів нормативних виробничо-технологічних витрат природного газу на технічні операції з видобування та підготовки до транспортування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах.

Платник рентної плати та уповноважена особа сплачують податкові зобов’язання:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Подання декларації, строки сплати, відповідальність платників та контроль за справлянням рентної плати визначено статтями 257 і 258 ПКУ.

== Рентна плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин ==
Платниками рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи - суб’єкти господарювання, які використовують у межах території України ділянки надр для:

зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;

витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;

вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;

зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів;

провадження інших видів господарської діяльності.

Не є платниками рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України та інші військові формування, утворені відповідно до закону, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є обсяг підземного простору (ділянки) надр:

для зберігання природного газу та газоподібних продуктів - активний об’єм зберігання газу в пористих чи тріщинуватих геологічних утвореннях (пластах-колекторах);

для зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів - об’єм спеціально створених та існуючих гірничих виробок (відпрацьованих і пристосованих), а також природних порожнин (печер);

для витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів, провадження інших видів господарської діяльності - площа підземного простору, що надана у користування в спеціально створених та існуючих гірничих виробках (відпрацьованих і пристосованих), а також природних порожнинах (печерах).

Рентна плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, не справляється:

за використання транспортних тунелів та інших підземних комунікацій, колекторно-дренажних систем та об’єктів міського комунального господарства;

за використання підземних споруд на глибині не більш як 20 метрів, збудованих відкритим способом без засипання або з подальшим ґрунтовим засипанням.

Ставки рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, встановлюються залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час їх використання у визначених розмірах.

== Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України ==
Платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:

ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;

ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;

дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;

дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Не є платниками рентної плати спеціальні користувачі, перелік яких визначено законодавством про радіочастотний ресурс, та радіоаматори.

Об’єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.

Ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України встановлюються в визначених розмірах.

Щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює, а також надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформацію про видані ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України із зазначенням смуг радіочастот та з урахуванням радіотехнології і технологічних особливостей використання таких смуг щодо кожного платника рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, який обчислює суму рентної плати відповідно до позиції 11 пункту 254.4 цієї статті, в обсягах, необхідних для визначення потреби застосування коефіцієнтів до ставок рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, передбачених цими примітками, за формою, затвердженою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок нарахування податкових зобов’язань з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України

Перелік користувачів радіочастотного ресурсу - платників рентної плати та/або зміни до нього подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, із зазначенням виду зв’язку, смуги радіочастотного ресурсу, регіонів користування радіочастотним ресурсом двічі на рік до 1 березня та до 1 вересня поточного року станом на 1 січня та 1 липня відповідно за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Платники рентної плати обчислюють суму рентної плати виходячи з виду радіозв’язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.

Платники рентної плати, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують рентну плату починаючи з дати видачі ліцензії.

У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України рентна плата сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.

Інші платники рентної плати сплачують рентну плату починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата рентної плати здійснюється платниками рентної плати з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику рентної плати в такій смузі радіочастот у певному регіоні, крім випадків, коли наступні дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, видані на пристрої, потужність яких передбачає застосування іншої, ніж у попередніх дозволах, ставки рентної плати.

Платники рентної плати подають до контролюючих органів копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі.

Порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 ПКУ.

== Рентна плата за спеціальне використання води ==
Платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

первинні водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів;

суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей цієї статті під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є:

для потреб гідроенергетики - фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;
для потреб водного транспорту - час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць).
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування).

Рентна плата за спеціальне використання води не справляється:

за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку;

за воду, що використовується для протипожежних потреб;

за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;

за воду, що забирається науково-дослідними установами, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;

за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо), крім кар’єрної, шахтної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення та/або отримується для використання іншими користувачами;

за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти;

за морську воду, крім води з лиманів;

за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами);

за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, підприємствами, установами та організаціями фізкультури та спорту для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які засновані всеукраїнськими громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю відповідно до закону;

для потреб гідроенергетики - з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями;

для потреб водного транспорту:

з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування);

під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів річки Дунаю.

Ставки рентної плати за спеціальне використання води встановлюються у визначених розмірах. За умови використання води з лиманів платниками рентної плати застосовується ставка рентної плати, встановлена за спеціальне використання поверхневих вод відповідно до показника "Інші водні об’єкти", зазначеного у підпункті 255.5.1 пункту 255.5 цієї статті.

За умови використання води з каналів платниками рентної плати застосовуються ставки рентної плати, встановлені за спеціальне використання води водного об’єкта, з якого забирається вода в канал.

За умови використання води із змішаних джерел водопостачання застосовуються ставки рентної плати, встановлені для джерел, з яких формуються (наповнюються) змішані джерела.

Водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води та за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об’єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела, обчислюють рентну плату, враховуючи обсяги води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається в дозволах та договорах на поставку води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Водокористувачі, які використовують воду з каналів, обчислюють рентну плату виходячи з фактичних обсягів використаної води, встановлених лімітів використання води, ставок рентної плати, встановлених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів.

Рентна плата за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставки рентної плати.

За умови експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами рентна плата за спеціальне використання води для потреб водного транспорту обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки рентної плати, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки рентної плати.

Справляння рентної плати за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати рентної плати за спеціальне використання води.

Рентна плата за спеціальне використання води для потреб рибництва обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок рентної плати.

Водокористувачі, які застосовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, обчислюють рентну плату виходячи із фактичних обсягів води, використаної на підживлення оборотної системи. За всі інші обсяги фактично використаної води рентна плата обчислюється на загальних підставах.

Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, рентна плата сплачується у двократному розмірі.

Обсяг фактично використаної води на державних системах у зрошувальному землеробстві визначають органи водного господарства.

Якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, рентна плата обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

За понадлімітне використання води рентна плата обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками рентної плати та коефіцієнтами.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

Податкова декларація з рентної плати за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається.

Рентна плата за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.

Філії, відділення, інші відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, подають податкові декларації та сплачують рентну плату за своїм місцем податкової реєстрації.

Якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, податкові декларації подаються і рентна плата вноситься водокористувачем, до складу якого входять такі структурні підрозділи, за місцезнаходженням водних об’єктів та за ставками рентної плати, встановленими для цих водних об’єктів.

Платники рентної плати подають одночасно з податковими деклараціями контролюючим органам копії дозволу на спеціальне водокористування, договору на поставку води та статистичної звітності про використання води.

У межах встановленого в дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води рентна плата включається до складу витрат, а за понадлімітне використання справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування.

Рентна плата за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і водного транспорту повністю включається до складу витрат.
Порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 ПКУ.

== Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів ==
Платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є:
деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

деревина, заготовлена під час проведення заходів:
щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);

з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;
другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються у визначених розмірах. Ставки рентної плати, встановлені підпунктами 256.3.1 і 256.3.2 пункту 256.3 цієї статті, застосовуються при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки) та заходів з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

Ставки рентної плати за заготівлю деревини застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами.

Розподіл лісів за поясами:
до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;
до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.

До великої деревини всіх лісових порід належать відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 сантиметрів і більше, до середньої - діаметром від 13 до 24 сантиметрів, до дрібної - діаметром від 3 до 12 сантиметрів.

До дров’яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні).

На дров’яну деревину, використану для технологічних потреб, донараховується рентна плата за результатами фактичної заготівлі у розмірі 70 відсотків установлених підпунктами 256.3.1 і 256.3.2 пункту 256.3 цієї статті ставок рентної плати за ділову дрібну деревину відповідної лісової породи.

Ставки рентної плати за ділову і дров’яну деревину липи встановлені підпунктами 256.3.1 і 256.3.2 пункту 256.3 цієї статті без урахування кори, а за дров’яну деревину решти лісових порід - з корою.

За ліквід з крони встановлюється рентна плата у розмірі 40 відсотків, а за порубкові залишки, що підлягають використанню, - 20 відсотків ставок рентної плати за дров’яну деревину відповідної лісової породи.

На деревину, заготовлену під час вибіркових рубок головного користування ставки рентної плати знижуються на 20 відсотків, а заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування) - на 50 відсотків. Знижки у відсотках обчислюються за кожною ставкою рентної плати окремо.

За заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок нарахування податкових зобов’язань з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів

Сума рентної плати обчислюється суб’єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Сума рентної плати, зазначена в лісорубному та в лісовому квитках, підлягає перерахунку суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі коли:

загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.

Суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунок рентної плати за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:

а) виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної і грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісорубними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок рентної плати, а також виправлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;

б) анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв’язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок рентної плати не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума рентної плати повністю сплачується до відповідних бюджетів;

в) надання лісокористувачеві відстрочки:

на заготівлю деревини - сума рентної плати за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочку;
на вивезення деревини - сума рентної плати за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки;

г) додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на три місяці. При цьому лісокористувачем сума рентної плати за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.

Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні (за площею, пеньками, приблизною кількістю), лісокористувачі, які допустили неповну заготівлю деревини, що дозволена для вирубки за виписаними лісорубними квитками, або взагалі її не проводили, рентну плату обчислюють і сплачують повністю за всю дозволену для заготівлі кількість деревини, що зазначена в дозволі.

Лісокористувачі, у яких за результатами діяльності здійснюється перерахунок рентної плати, відображають донараховані суми рентної плати в податковій декларації.

Лісокористувачі щокварталу складають податкову декларацію з рентної плати наростаючим підсумком з початку року, за винятком:

а) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків рентна плата вноситься в каси суб’єктів лісових відносин, які їх видають:

фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;

лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума рентної плати в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується рентна плата;

б) лісокористувачів з іншої області, які сплачують рентну плату повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцезнаходженням лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.

Про надходження суми рентної плати в касу суб’єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісорубних та лісових квитках робиться позначка про сплату рентної плати в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).

При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми рентної плати) після чергового строку сплати рентної плати лісокористувачі сплачують усі суми рентної плати за строками, що минули.

Порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу.

== Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України ==
Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу трубопроводами України.

Об’єктом оподаткування рентною платою:

для нафти та нафтопродуктів є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді;

для аміаку є сума добутків відстаней відповідних маршрутів його транспортування (переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги аміаку, транспортованого (переміщеного) кожним маршрутом транспортування.

Ставки оподаткування: 0,56 долара США за транспортування однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами; 0,56 долара США за транспортування однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами; 2,4 долара США за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування.

У разі зміни тарифів на транспортування до ставок рентної плати застосовується коригуючий коефіцієнт, який обчислюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім ставки рентної плати за транзитне транспортування аміаку та за транспортування нафти магістральними нафтопроводами для споживачів України.

Сума податкових зобов’язань з рентної плати обчислюється як добуток відповідного об’єкта оподаткування, визначеного у підпункті 256-1.2 цієї статті, на відповідну ставку оподаткування, визначену у пункті 256-1.3 цієї статті, та з урахуванням коригуючого коефіцієнта, визначеного в установленому порядку.

Сума податкових зобов’язань з рентної плати за податковий (звітний) період сплачується виходячи з:

фактичних обсягів аміаку і відстані відповідних маршрутів його транспортування територією України;

фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що транспортуються територією України.

Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни:
вантаж - нафта та продукти її переробки (нафтопродукти), а також аміак;
відповідний маршрут - шлях транспортування (переміщення) вантажу, що визначається видом транспортних послуг під час його транзиту трубопроводами, зокрема:
а) між прикордонними пунктами приймання (відправлення) та призначення або перевалювальним комплексом для вантажу, що надійшов з територій інших держав і призначений для споживачів за межами України;

б) магістральними трубопроводами, у тому числі з наданням послуг з тимчасового зберігання або переробки вантажу на території України, з подальшим переміщенням за її межі;

маршрут транспортування - шлях транспортування (переміщення) вантажу між пунктами приймання (відправлення) та призначення, що визначені сторонами в істотних умовах договору з надання транспортних послуг;
послуги - транспортування (переміщення) вантажу магістральними трубопроводами України;
тариф - вартість транспортування облікової одиниці вантажу магістральними трубопроводами України (без податку на додану вартість), що встановлюється:

на транспортування для споживачів України - органом державної влади, уповноваженим відповідно до законодавства;

для транзиту територією України - на підставі договорів.

== Подання декларації і строки сплати рентної плати ==
Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов’язань з рентної плати.
Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки:

з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України;

з рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин - за місцезнаходженням ділянки надр;

з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України - за місцем податкової реєстрації;

з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації;

з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки;

з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України - за місцем його податкової реєстрації.

Сума податкових зобов’язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів "а" і "б" підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 ПКУ.

У разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та платник рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов’язань з рентної плати.

== Відповідальність платників рентної плати. Особливості контролю за справлянням рентної плати за спеціальне використання води ==
На платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

На суму податкових зобов’язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу.

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Контролюючі органи для забезпечення контролю за правильністю обчислення платником суми рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в частині визначення обсягу (кількості) видобутих корисних копалин у межах наданої йому ділянки надр, а також коригуючих коефіцієнтів згідно з пунктом 252.2 статті 252 ПКУ у встановленому законодавством порядку можуть залучати центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державного гірничого нагляду, а також у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

За фактами, які відбуваються протягом шести місяців, щодо невнесення, несвоєчасного внесення платником рентної плати сум податкових зобов’язань або невиконання платником податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, порушує перед відповідним центральним органом виконавчої влади питання зупинення дії відповідного спеціального дозволу.

До доходів, що виникли у платника в результаті реалізації таким платником прав користування ділянкою надр у період невнесення, несвоєчасного внесення платником сум податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (за виключенням випадків донарахувань та штрафних санкцій за результатами перевірок контролюючих органів) протягом шести місяців, а також на період зупинення дії відповідного спеціального дозволу, застосовується адміністративно-господарська санкція у вигляді вилучення отриманого (нарахованого) платником або відповідним контролюючим органом прибутку (доходу) від господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Органи державного гірничого нагляду у місячний строк після прийняття відповідного рішення надсилають до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації платника, який буде здійснювати видобуток корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення, повідомлення про надання такому платнику дозволу на початок ведення видобувних робіт або погодження на проведення дослідно-промислової розробки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, у місячний строк після прийняття відповідного рішення надсилає до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації платника, який буде здійснювати видобуток корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення, копію затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції з конкретизацією порядку визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.

Контроль за правильністю визначення обсягів використання надр в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного гірничого нагляду, який подає у місячний строк з дня видачі чи вилучення акта про надання гірничого відводу контролюючим органам за місцезнаходженням ділянки надр інформацію про зміни у переліку користувачів надр.

У разі несплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України або сплати її в неповному обсязі платниками рентної плати протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про таких платників до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Інформацію про платників рентної плати, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм і протягом шести місяців не сплатили рентну плату або сплатили її не в повному обсязі, контролюючі органи подають до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства перелік водокористувачів - абонентів.

У разі зміни умов водокористування, видачі протягом року нових дозволів на спеціальне водокористування, укладення договорів на поставку води водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи на спеціальне водокористування, договори на поставку води, зобов’язані протягом 10 днів повідомити про це контролюючим органам та органам водного господарства.
У разі несплати рентної плати або сплати її не в повному обсязі протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про платників рентної плати до органів, що видають дозволи на спеціальне водокористування, для вжиття до них заходів згідно із законом;

Суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

== Особливості справляння рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин ==
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року до 1 квітня 2016 року, встановлюється ставка рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, визначена пунктом 252.20 статті 252 ПКУ, за природний газ, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 статті 252 цього Кодексу, видобутий з покладів до 5000 метрів, у розмірі 70 відсотків, а з 1 квітня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно) - 50 відсотків.

Держава гарантує, що з 1 січня 2018 року до 1 січня 2023 року буде застосовуватися стимулююча ставка рентної плати за користування надрами для природного газу, видобутого із нових свердловин, встановлена цим Кодексом станом на 1 січня 2018 року. Розмір стимулюючої ставки не може бути збільшений, а також до неї не можуть застосовуватися коригуючі коефіцієнти або інші механізми, що можуть бути передбачені цим Кодексом або іншими актами законодавства, що призведуть або можуть призвести до фактичного збільшення розміру податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу порівняно з розміром таких податкових зобов’язань, розрахованим згідно з цим Кодексом станом на 1 січня 2018 року. У разі внесення змін до законодавства, що регулює податковий порядок стимулювання видобування природного газу, суб’єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.

Тимчасово встановити ставку рентної плати за користування надрами для видобування бурштину, визначену пунктом 252.20 статті 252 ПКУ: до 31 грудня 2020 року включно - у розмірі 5 відсотків; до 31 грудня 2021 року включно - у розмірі 8 відсотків.
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Зміст, форми та суб'єкти права власності на землю

2021-01-05T09:41:22Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]

== Поняття власності на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 Статтею 79 Земельного кодексу України] встановлено, що '''земельна ділянка''' - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Конституцією України визначено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Стаття 41 Конституції України] проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

== Зміст права власності на землю ==
'''Змістом''' права власності в розумінні Цивільного кодексу України є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 Стаття 78 Земельного кодексу України] змістом права власності на землю також визначає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

== Форми та суб’єкти права власності на землю ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 ч. 3, ст. 78 Земельного кодексу України], земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

'''Суб'єктами права власності на землю є:'''

* громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
* територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
* держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

=== Землі приватної власності ===

'''Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:'''

* придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
* приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
* прийняття спадщини;
* виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)

'''Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:'''

* придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;
* прийняття спадщини;
* виникнення інших підстав, передбачених законом.

=== Землі комунальної власності ===

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

'''У комунальній власності перебувають:'''

* усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
* земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
* земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

'''Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:'''

* передачі їм земель державної власності;
* відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
* прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною;
* придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

=== Землі державної власності ===

'''У державній власності''' перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України

'''Держава набуває права власності на землю у разі:'''

* відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
* придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* прийняття спадщини;
* передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
* конфіскації земельної ділянки.

== Див. також ==
* [[Відчуження земельної ділянки за рішенням власника]]
* [[Визнання права власності на земельну частку (пай)]]
* [[Визнання права власності на земельну ділянку, державний акт на яку виданий після смерті спадкодавця]]
* [[Захист права власності]]
__БЕЗ_ЗМІСТУ__
__БЕЗ_РЕДАГУВ_РОЗДІЛУ__
[[Категорія:Право власності на землю]]

Надання земельної ділянки для городництва

2021-01-05T09:22:51Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n382 Земельний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
== Загальні поняття ==
Враховуючи те, що законодавством України не визначено поняття '''«городництво»''', на практиці фактично під городництвом розуміють вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції (овочевих культур), не пов'язаної з вирощуванням багаторічних плодових насаджень, сінокосінням та випасанням худоби. 
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n382 ст. 36 Земелього кодексу України] земельні ділянки для городництва можуть надаватись в оренду тільки за рахунок земель комунальної чи державної власності. 
'''Суб'єктами земельних відносин''' є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. 
'''Об'єктами земельних відносин''' є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). 
За основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим. Зокрема, земельні ділянки для городництва належать до категорії земель сільськогосподарського призначення. 
До земель сільськогосподарського призначення належать:
* сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
* несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). 

'''На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель не допускається.''' 
На цих ділянках можуть зводитися тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди земельної ділянки побудовані тимчасові споруди зносяться їх власниками за їхній рахунок. 
Щодо максимальної площі, яку може передати місцева рада для городництва в оренду, то на даний час чинним земельним законодавством не визначена така гранична площа.
== Хто має право отримати землі для городництва? ==

Згідно чинного земельного законодавства громадянам України або їх об’єднанням із земель комунальної або державної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

== Процедура отримання ==
'''Передачу земельних ділянок здійснюють відповідні територіальні громади із земель, що перебувають у їх віданні'''. 

Розглянемо процедуру, коли земельна ділянка є вільною, але не є сформованою. 

# Отримання дозволу від відповідної територіальної громади на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
# Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за договором із розробником документації із землеустрою за вибором набувача права.
# Подання проекту землеустрою до територіального органу Держгеокадастру для здійснення державної реєстрації земельної ділянки (присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, відкриття Поземельної книги та надання витягу із ДЗК).
# Клопотання набувача права, яке потрібно подати до територіальної громади про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду для городництва.
# Далі йде виконання самого рішення про надання земельної ділянки в оренду, укладання договору оренди землі та державна реєстрація речового права. 

Умови такого договору передбачені Земельним кодексом, Цивільним кодексом та Законом України «Про оренду землі». 
Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору затверджена постановою КМУ від 03.03.2004 р. №220.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 ст. 93 Земельного Кодекса України] право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України] громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. 
Щодо об’єднань громадян, які можуть згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 ст. 36 Земельного кодексу Кодексу] отримати для колективного городництва земельні ділянки державної та комунальної власності, слід зазначити наступне. Колективні об’єднання городників діють на підставі статуту, яким визначаються права, обов’язки їхніх членів, а також компетенція органів їх самоврядування.
[[Категорія:Земельне право]]

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

2021-01-04T13:16:45Z

Viktoriia.poberezhna:

==Нормативна база==
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України] 
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 

==Загальні положення==
===Обов'язок сплачувати податки і збори===
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). 
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття системи оподаткування===
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] порядку, становить податкову систему України. (п. 6.3 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття податку===
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] (п. 6.1 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття збору (плати, внеску)===
Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. (п. 6.2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Види податків та зборів===
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. (п. 8.1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
====Загальнодержавні податки та збори====
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України]. (п. 8.2 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
До загальнодержавних податків належать (п. 9.1 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]):
*податок на прибуток підприємств;
*податок на доходи фізичних осіб;
*податок на додану вартість;
*акцизний податок;
*екологічний податок;
*рентна плата;
*мито.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] (п. 9.2 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], забороняється (п. 9.4 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
====Місцеві податки та збори====
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. (п. 8.3 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], забороняється(п. 10.4 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=====Місцеві податки=====
До місцевих податків належать (п. 10.1 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]):
*податок на майно;
*єдиний податок.
=====Місцеві збори=====
До місцевих зборів належать (п. 10.2 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]):
*збір за місця для паркування транспортних засобів;
*туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі (п. 10. 21 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Місцеві ради в межах повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], вирішують питання відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. (п. 10.3 ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
=== Поняття платника податку===
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України]. (п. 15.1 ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]). 
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. (п. 15.2 ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).
===Поняття ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)===
Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) - умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів (ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]).
==Склад злочину==
===Об'єкт злочину===
Об'єктом злочину є встановлений законом порядок оподаткування фізичних та юридичних осіб, надходження податків до державного та місцевих бюджетів чи державних цільових фондів коштів.
===Предмет злочину===
Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.
===Об'єктивна сторона злочину===
Об'єктивна сторона злочину повинна мати сукупність трьох ознак:
====Діяння====
Діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування;
====Суспільні небезпечні наслідки====
Суспільні небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у
#значних розмірах (ч. 1 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]),
#великих розмірах (ч. 2 ст. 212[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України])
#вчинення злочину повторно, або в особливо великих розмірах (ч. З ст. 212[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]);
====Причинний зв'язок між діянням і наслідками====
===Суб'єкт злочину===
*Службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності
*Особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи
*Будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі)
===Суб'єктивна сторона злочину===
Суб'єктивною стороною злочину є умисел
==Кримінальна відповідальність та покарання==
Кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачена ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України].
Відповідно до розміру завданих збитків бюджетам чи державним цільовим фондам відповідальність за вчинення умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також у разі повторного вчинення злочину передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України] (ч. 3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України]) поділяється на:
===У значних розмірах===
Карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
===У великих розмірах===
Карається штрафом від п'яти тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
===Вчинення злочину повторно, або в особливо великих розмірах===
Караються штрафом від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
==Визначення розміру коштів==
Розмір коштів для цілей ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] визначається у Примітці до цієї статті.
===Значний розмір===
Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (3 153 000 гривень станом на 2020 рік).
===Великий розмір===
Під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (5 255 000 гривень станом на 2020 рік).
===Особливо великий розмір===
Під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в сім тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (7 357 000 гривень станом на 2020 рік).
===Неоподатковуваний мінімум доходів громадян===
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] для відповідного року. 
Згідно із пп. 161.1.1 п. 161.1 ст. 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. 
Відповідно до ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закон України "Про державний бюджет на 2021 рік"] розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня, становить 2270 гривні, отже у 2021 році розмір податкової соціальної пільги передбаченої пп. 161.1.1 п. 161.1 ст. 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] дорівнює 1135 гривень (2270 грн. х 50%).
==Дії що виключають відповідальність==
===Сплата податків, зборів (обов'язкових платежів) та відшкодування шкоди===
Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України], звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
===Податковий компроміс===
Діяння, передбачені частинами першою - третьою статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодекс України], не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].

[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Митне право]]
[[Категорія: Фінансове право]]
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Суди]]

Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні

2020-12-30T15:27:58Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-16 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»]

== Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні ==
Виконавець під час проведення виконавчих дій вчиняє примусові заходи щодо виконання рішень, серед таких дій є накладення арешту на майно та кошти боржника.

'''Арешт накладається шляхом винесення виконавцем:'''
* постанови про арешт коштів боржника, які містяться на банківських рахунках;
* про арешт майна боржника;
* постанови про опис арешт майна (коштів) боржника.
Після того, як виконавець вчинив такі дії боржник '''не може вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна'''.

'''Підставою для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні є:'''
* '''закінчення виконавчого провадження''' на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n411 статті 40] Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків коли '''визнано боржника банкрутом''' і відкриття ліквідаційної процедури, '''закінчене виконавче провадження за судовим рішенням''', винесеним у порядку '''про забезпечення позову''' чи вжиття запобіжних заходів, '''не стягнення виконавчого збору''' або '''витрат виконавчого провадження''', '''не стягнення основної винагороди приватним виконавцем''');
* '''повернення виконавчого документа до суду,''' який його видав;
* '''скасування судом заходів забезпечення позову''' за завершеним виконавчим провадженням;
* '''надходження на рахунок''' органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця '''суми коштів, стягнених з боржника''', необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням.
Після настання таких підстав '''арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається''', '''відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. '''

Слід зазначити, що '''про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження''' або '''повернення виконавчого документа''', яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника.

Щодо опису й арешту майна, то відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n565 статті 59] Закону України «Про виконавче провадження» '''особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт,''' '''належить їй''', а не боржникові, '''може звернутися до суду''' з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

На підставі рішення суду про зняття арешту з майна боржника, яке набрало законної сили, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Також керівник відділу ДВС, якому підпорядкований виконавець у разі виявлення порушення '''порядку накладення арешту''', встановленого цим Законом, своєю '''постановою знімає арешт з майна боржника.'''

== Обов’язок виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника ==
'''Якщо з банківської установи надійдуть документи, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення,''' виконавець '''зобов’язаний зняти арешт''' з них не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n565 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n471 Пунктом 2 частини 2 статті 48] Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік коштів на рахунках боржника на які забороняється звертати стягнення та накладати арешт.

== Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини ==
{| class="wikitable"
|+
! colspan="2" |Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
|-
|1
|'''Отримання''' виконавцем документального '''підтвердження''', що '''рахунок боржника має спеціальний режим використан'''ня та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
|-
|2
|'''Надходження на рахунок''' органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця '''суми коштів, стягнених з боржника''' (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
|-
|3
|'''Отримання''' виконавцем документів, що підтверджують про '''повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах''';
|-
|4
|'''Наявність письмового висновку експерта,''' суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання '''щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна''' боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
|-
|5
|'''Відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця''', зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, п'''исьмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;'''
|-
|6
|Отримання виконавцем '''судового рішення про скасування заходів забезпечення позову''';
|-
|7
|'''Погашення заборгованості із сплати періодичних платежів,''' якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
|-
|8
|'''Отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів''', достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
|}
{| class="wikitable"
!'''ВАЖЛИВО! У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.'''
|}

== Вирішення спору в судовому порядку ==

Боржник вправі звернутися до суду із позовом про '''зняття арешту з майна (коштів) боржника чи із скаргою на дії державного виконавця.'''

'''До такої позовної заяви чи скарги додаються:'''
* Квитанція про сплату судового збору;
* Копія ідентифікуючих документів заявника (напр. паспорт, код, копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання);
* Супровідний лист відділу державної виконавчої служби та постанова державного виконавця про накладення арешту на майно ( кошти) боржника;
* Довідка про відкритий рахунок, призначення рахунку (для зарахування заробітної плати, пенсії, тощо)
* Роз’яснення виконавця щодо неможливості зняти арешт з майна (коштів) боржника;
* Довідка з місця роботи/ пенсійне посвідчення/ довідка МСЕК про інвалідність.
'''Також додають інші документи, що обґрунтовують право зняття арешту чи підтверджують вчинення дій виконавця із порушенням закону.'''

=== Підсудність ===
Підсудність справи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 446 ЦПК України], де роз'яснено, що процесуальні питання, пов’язані з виконанням:
* судових рішень у цивільних справах, '''вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції''', якщо інше не визначено цим розділом.
* рішень інших органів (посадових осіб), '''вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.'''

=== Судовий збір ===
За подання позову в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору. 

Варто зауважити, що ні розділом VII ЦПК, ні Законом України «Про судовий збір» не передбачено необхідності сплати судового збору за '''подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС''', то '''за подання скарги на дії державного виконавця судовий збір не сплачується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6]).'''[[Файл:Зразок позовна заява про зняття арешту з коштів боржника.docx|міні]] 
[[Файл:Скарга на дії державного виконавця (зняття арешту з рахунку боржника).odt|міні]]
''' '''

== Зняття арешту з майна, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням ==
{| class="wikitable"
|+
!'''ВАЖЛИВО! При скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного''' виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна '''боржника''' без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.
|}
== Див. також ==
* [[Порядок звернення стягнення на майно боржника]]
* [[Порядок зняття обтяження, накладеного договором іпотеки]]
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-12-29T13:57:45Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#n436 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України«Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі»]

== Загальні відомості ==
'''Неналежна якість Послуг''' — відхилення кількісних і якісних показників Послуги від нормативних, надання Послуги не у відповідності зі стандартами, нормативами, нормами, порядками, правилами, вимогами, затвердженої структури, періодичності та строків її надання, а також фактичне ненадання Послуги. 
'''Споживач''' — фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлового приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, проблема надання неякісних житлово-комунальних послуг в Україні є однією з найгостріших соціально-економічних проблем. 
Згідно Законів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 «Про житлово-комунальні послуги»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 «Про захист прав споживачів»] особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою поновити надання послуг. Для того, щоб засвідчити факт ненадання послуг, потрібно скласти у письмовій формі відповідний акт. Без таких актів у кожному конкретному випадку усі претензії до виконавця послуг є абсолютно безпідставні. Або, коли споживач у суді заявляє про те, що послуги йому не надавалися – він повинен це чимось довести. Чинним законодавством визначено порядок складання актів-претензій та їх подання виконавцеві послуг. І тільки такі претензії будуть прийняті виконавцем або судом у якості доказів. Варто знати також, що згідно законодавства виконавець зобов’язаний підготувати та укласти зі споживачем письмовий договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Одним з дієвих та необхідних інструментів захисту прав споживача є складання акту-претензії. 
'''Акт-претензія — це документ встановленої форми, що складається споживачем при перерві в наданні житлово-комунальних послуг, їх ненаданні або наданні не в повному обсязі, та який є підставою для здійснення перерахунку суми оплати за них.'''

== Складання акту-притензії ==

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем. 
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. 
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю рекомендованим листом. 
Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі, форма і наявність якого передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядком] . Виконавець комунальної послуги протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до згаданого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядку].
 
[[Файл:Акт претензія.docx]]

== Порядок отримання належних документальних підтверджень ==
У разі неприбуття представника надавача послуг на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії. Потрібно повідомити представника виконавця. 
Для підтвердження виклику представника виконавця, окрім особистого/телефонного спілкування радимо надати до канцелярії виконавця лист-виклик у довільній формі, отримавши на вашому примірнику/копії листа відмітку канцелярії з проставленою датою та підписом відповідальної за прийняття особи. У крайньому випадку, якщо виконавець уникає отримання листа, ви маєте змогу надіслати виклик поштовим відправленням з описом вкладення, чек та опис від якого також будуть підтвердженням належного виклику. 
Акт-претензію радимо складати у двох екземплярах із оригінальними (некопійованими) підписами — як у випадку підписання його представником виконавця, так і при складанні з іншими споживачами (сусідами) через неприбуття представника. У такому разі, подавши перший примірник виконавцю (аналогічним до виклику способом — із проставлянням відмітки канцелярією, або листом з описом), другий оригінал-примірник лишиться у вас на руках для можливого судового оскарження на випадок “втрати” першого. Якщо представник виконавця відмовляється підписати акт, то запропонуйте йому зробити про це відповідний запис у акті, а у випадку відмови — зафіксуйте цей факт разом із підписами інших споживачів.

== Оскарження відмови у задоволенні претензії ==
У випадку отримання офіційної відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку, ви маєте право оскаржити дане рішення у судовому порядку. Основою доказової бази у справі слугуватимуть договір про надання відповідних послуг та належним чином складений акт-претензія, тому одразу відповідально поставтеся до його складання. 
Таким чином, якщо вам було відмовлено у задоволенні претензій, чи ви просто не отримали відповіді, вам треба зберігати всі ці документи для подання їх до суду при розгляді справи про стягнення заборгованості за послуги чи самостійно звернутися до суду з позовом про перерахунок вартості послуг.
Нагадаємо, спори стосовно задоволення претензій споживачів вирішуються в судовому порядку, при цьому, споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17].

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Ліцензування місць зберігання пального для сільгоспвиробників, які використовують його виключно для власних потреб

2020-12-29T13:41:33Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нoрмaтивнa бaзa ==

• [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/481/95-%D0%B2%D1%80#Text Закoн Укрaїни «Прo дeржaвнe рeгyлювaння вирoбництвa i oбiгy спиртy eтилoвoгo, кoньячнoгo i плoдoвoгo, aлкoгoльних нaпoїв, тютюнoвих виробiв тa пaльнoгo»]

• [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/391-20#Text Зaкoн України "Прo внeсeння змiн дo Пoдaткoвoгo кoдексy Укрaїни тa дeяких iншиx зaкoнoдaвчиx aктів Укрaїни " вiд 18.12.2019 р. № 391-IX.]

• [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Пoдaткoвий кoдeкс Укрaїни]

• [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/408-2019-%D0%BF#n20 Пoстaнoвa Кaбiнeтy Мiнiстрiв Укрaїни вiд 24 квiтня 2019 № 408 «Дeякi питaння eлeктрoннoгo aдмiнiстрyвaння рeaлiзaцiї пaльнoгo тa спиртy eтилoвoгo»]
== Пoняття збeрiгaння пaльнoгo та суб'єкти, які не отримують лiцeнзiю нa прaвo збeрiгaння пaльнoгo ==

Зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згiднo зi ст. 15 Зaкoнy Укрaїни від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Прo дeржавнe рeгулювaння вирoбництвa і oбігy спиртy eтилoвoгo, кoньячнoгo і плoдoвoгo, aлкoгoльних нaпoїв, тютюнoвих вирoбів та пaльнoгo» де чітко вказано, що зберігання пaльнoго здiйснюється сyб’єктaми гoсподaрювaння всiх фoрм влaсності (y тoмy числi iнoзeмними сyб’єктaми гoспoдарювaння, якi дiють чeрeз свoї зaрeєстрoвaнi пoстiйнi прeдстaвництвa) здiйснюється тiльки зa нaявностi лiцeнзiї.

Пeрeдбaчeнo випaдки кoли лiцeнзiя нa прaвo збeрiгaння пaльнoгo нe oтримyється нa мiсця збeрiгaння цьoгo пaльнoгo, якe викoристoвyється:

*пiдприємствaми, устaнoвaми тa oрганiзaцiями, якi пoвнiстю yтримyються зa рaхyнoк кoштiв дeржaвнoгo aбo мiсцeвoгo бюджeтy;
*пiдприємствaми, yстaнoвaми тa oргaнiзaцiями систeми дeржaвнoгo рeзeрвy;
*сyб’єктaми гoспoдaрювaння для зберiгaння пaльнoгo, якe спoживaється для влaсних вирoбничo-тeхнoлoгiчних пoтрeб виключнo нa нaфтo- тa гaзoвидoбyвних мaйдaнчикaх, бyрoвих плaтфoрмaх i якe нe рeaлiзується чeрeз мiсця рoздрiбнoї тoргiвлi.

Лiцeнзiю нa збeрiгaння пaльнoгo нe oтримують тaкoж сyб’єкти гoспoдaрювaння, щo здiйснюють збeрiгaння пaльнoгo виключнo y спoживчiй тaрi дo 5 лiтрiв.

== Документи , які потрібно для отримання ліцензії для зберігання пального в спрощеному порядку ==

Згiднo ст.15 ЗУ «Прo дeржaвнe рeгyлювaння вирoбництвa i oбігy спиртy eтилoвoгo, кoньячнoгo i плoдoвoгo, aлкoгoльних нaпoїв, тютюнoвиx вирoбiв тa пaльнoгo» Сyб’єкт гoспoдaрювaння, який здiйснює збeрiгaння пaльнoгo, щo викoристoвується виключнo для влaсних пoтреб(спoживaння чи прoмисловoї пeрeрoбки)тa нe здiйснює рeaлiзaцiю йoгo iншим осoбaм, oтримyють лiцeнзiю зa спрощeнoю прoцeдyрoю.
Для oтримaння цiєї лiцeнзiї зa спрoщeнoю прoцедурoю cуб’єкт гoспoдaрювaння пoдaє дo oргaнy ДФC: Зaявy тa дoкyмeнт прo рiчнy oплaтy лiцeнзiї в сумi 780 гривeнь.
Термін дії ліцензії становить п'ять років.

У зaявi, якa пoдaється для oтримaння лiцeнзiї нa прaвo збeрiгaння пaльнoгo для пoтрeб влaсногo спoживaння чи прoмислoвoї пeрeрoбки, oкрiм зaгaльних вiдoмoстeй прo сyб’єктa гoспoдaрювaння тaкoж вкaзyються:

* мeтa викoристaння пaльнoгo (бyдe вoнo викoристoвyвaтись для пoтрeб влaснoгo спoживaння чи пeрeрoблeння);
* зaгaльнa мiсткiсть рeзeрвyaрiв, якi бyдyть викoристoвyвaтись для зберiгaння пaльнoгo;
* мiсцe знaхoджeння тaкиx мiсць зберiгaння пaльнoгo.
Зaявa для oтримaння лiцeнзiї тa вищe вкaзaнi кoпiї дoкyмeнтiв пoдaються дo oргaнy ДФC зa мiсцeм здiйснeння сyб’єктa гoспoдaрювaння свoєї дiяльнoстi. Дaнa зaява з вiдпoвiдними кoпiями дoкумeнтiв мoжe бyти пoдaнa oсoбистo yпoвнoвaжeнoю oсoбoю aбo рeкoмeндoвaним листoм чeрeз зaсoби пoштoвoгo зв’язкy.

== Відповідальність за відсутність ліцензії для зберігання пального ==

Якщo ж сyб’єктoм гoспoдaрськoї дiяльнoстi нe бyдe викoнaнo умoв oтримaння лiцeнзiї зa спрoщeнoю прoцeдурoю (рeaлiзaцiя пaльнoгo aбo нaдaння пoслyг зi збeрiгaння iншим oсoбaм) в тaкoмy випaдкy нa порyшникa чeкає штрaф y розмiрi 500 000 тисяч гривeнь, щo пeрeдбaчeнo ст.17 ЗУ «Прo дeржaвнe рeгyлювaння вирoбництвa i oбiгy спиртy eтилoвoгo, кoньячнoгo i плoдoвoгo, aлкoгoльних нaпoїв, тютюнoвих вирoбiв тa пaльнoгo», крiм тoгo для пoдaльшoгo збeрiгaння пaльнoгo пoрyшникy пoтрібнo бyдe oфoрмляти лiцeнзiю нa збeрігaння пaльнoгo зa пoвним пaкeтoм дoкyмeнтiв.
Штрaф y рoзмiрi 500 000 тисяч гривeнь з 01.04.2020 рoкy згiднo ст.17 ЗУ «Прo дeржaвнe рeгyлювaння вирoбництвa i oбiгy спиртy eтилoвoгo, кoньячнoгo i плoдoвoгo, aлкoгoльниx нaпoїв, тютюнoвиx вирoбiв тa пaльнoгo» бyдe нaклaдeнo нa сyб’єктiв гoспoдaрювaння y рaзi збeрiгaння пaльнoгo бeз нaявнoстi лiцeнзiї.

[[категорія:Господарське право]]

"Муніципальна няня" та компенсація за послугу

2020-10-12T06:32:00Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==

*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68 "Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" (далі - постанова № 68]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/427-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 427 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із соціального захисту сімей з дітьми та підтримки розвитку відповідального батьківства"]
*[https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-poryadku-vidshkoduvannya-vartosti-poslugi-z-doglyadu-za-ditinoyu-do-troh-rokiv-municipalna-nyanya-i300920-897?fbclid=IwAR0QyZ02Kp_ylFJnU5BuYyMb9d0f_6qVVuUuVXBGgghGDeuHI6sS2iLJUE8 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 897 "Про внесення змін до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”"]

== Хто така "муніципальна няня" ==
З 1 січня 2019 року в Україні почала діяти соціальна програма «'''муніципальна няня'''». З її допомогою уряд може відшкодовувати батькам частину зарплати няні, яка доглядає дітей до трьох років. '''''Муніципальна няня''''' - будь-яка [[Державна реєстрація фізичної особи – підприємця|фізична особа-підприємець]] (КВЕД 97.00 та / або КВЕД 88.91) або [[Порядок державної реєстрації юридичної особи|юридична особа]] (КВЕД 78.20 та/або КВЕД 85.10), яка надає послугу з догляду за дітьми та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років, крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, батьків та опікунів дитини. ([https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-poryadku-vidshkoduvannya-vartosti-poslugi-z-doglyadu-za-ditinoyu-do-troh-rokiv-municipalna-nyanya-i300920-897?fbclid=IwAR0QyZ02Kp_ylFJnU5BuYyMb9d0f_6qVVuUuVXBGgghGDeuHI6sS2iLJUE8 п 1. постанови 897]).

== Вимоги до муніципальної няні ==

== Хто має право на отримання послуги "муніципальної няні" ==
Право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" за здійснення догляду за дитиною протягом місяця мають право:

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками (усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України.

Компенсацію послуг няні '''не можуть отримувати''' сім’ї, які є батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу та прийомні батьки, якщо вони вже отримують грошову допомогу від держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF п.5. постанови № 68]). 
Компенсація за послуги няні не скасовує [[Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини|декретні виплати]], [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку|відпустку для догляду за дитиною]] та інші гарантії.

Компенсація послуги “муніципальна няня” надається отримувачам послуги “муніципальна няняˮ за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України “Про зайнятість населенняˮ, за винятком отримувачів послуги “муніципальна няняˮ, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок ІV ступеня, дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також отримувачів послуги “муніципальна няняˮ, у яких одночасно народилося троє і більше дітей.

Компенсація послуги “муніципальна няня” надається у разі, коли один або обидва з батьків, опікунів не зайняті та є особами з інвалідністю І або ІІ групи.

 
'''Важливо!''' Компенсація послуги "муніципальна няня" не враховується під час обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства (абзац третій пункту 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF постанови № 68]).

== Розмір компенсації ==
Компенсація послуги "муніципальна няня" виплачується заявнику у розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, встановленого на 1 січня відповідного року, '''за кожну дитину''', яку доглядає муніципальна няня.

По факту це означає, що з січня 2020 року сума компенсації складає 1779 гривень на місяць.

== Куди звернутися ==
Призначення та виплата компенсації послуги "муніципальна няня" здійснюються структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об’єднаної територіальної громади (далі - орган соцзахисту).
[[Файл:33333333-333333.png|міні|Послуга "муніципальна няня"]]

== Порядок отримання послуги ==
♦ '''Укласти договір з муніципальною нянею'''
Договір укладається в письмовій формі та повинен містити назву послуги, її обсяг із зазначенням конкретних заходів, умови та строк її надання, вартість, періодичність оплати, відповідальність сторін. 

♦ '''Звернутися до органу соцзахисту протягом місяця після підписання договору з нянею за місцем проживання та надати наступні документи:'''
* заяву про надання компенсації послуги "муніципальна няня" (зразок заяви надається в органі соцзахисту);
* заяву про перерахування коштів для компенсації послуги "муніципальна няня" із зазначенням рахунка в установі банку (зразок заяви надається в органі соцзахисту);
* договір, укладений з нянею (копія та оригінал);
* документи, які підтверджують оплату послуг няні (чеки, розрахункова квитанція, виписка з банківського рахунка тощо);
* свідоцтво про народження дитини (копія та оригінал);
* паспорт (оригінал та копія з даними про прізвище, ім’я та по батькові, дату його видачі та місце реєстрації);
* ідентифікаційний код (копія та оригінал);
* рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або суду про встановлення опіки (у разі здійснення опіки над дитиною). 
{| class="wikitable"
|-
| '''''Корисне посилання!''''' [https://prozoriy-office.kharkov.ua/reestr/ Центр надання соціальних послуг "Прозорий офіс"].
|}

Почала працювати електронна послуга «Муніципальна няня». Тобто відтепер подати документи для відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років можна як у паперовому, так і в електронному вигляді.

{| class="wikitable"
|-
| Електронна послуга працюватиме на всій території України і доступна за посиланням [https://e-nanny.ioc.gov.ua/?fbclid=IwAR3ia7CDelPaXNHQY8wpG6tw8gI9iMTJM7EygxztgyuzmiszNN1j0RaRQeY https://e-nanny.ioc.gov.ua].
|}
== Строк розгляду заяви ==
Рішення про призначення/відмову у призначенні компенсації послуги "Муніципальна няня" приймається органом соцзахисту ''протягом 10 робочих днів'', про що упродовж ''3 робочих днів'' після його ухвалення повідомляється заявнику. 

'''Підстави для відмови у призначенні компенсації:'''
# у разі подання пакета документів не в повному обсязі;
# відсутності інформації про муніципальну няню в [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань].

== Порядок виплати компенсації ==
Компенсація послуги "муніципальна няня" виплачується заявнику '''щомісяця''' шляхом перерахування коштів органом соцзахисту на рахунок в установі банку, зазначений у заяві, '''до 10 числа місяця''', наступного за місяцем, у якому до зазначеного органу соцзахситу надійшли документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня" (пункт 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF постанови № 68]). 

'''Обов'язки отримувача компенсації послуги:'''
# щомісяця до 5 числа подавати в письмовій (електронній) формі або в будь-який інший зручний спосіб органу соцзахисту документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня";
# протягом 1 робочого дня інформувати про розірвання договору або про інші обставини, що можуть вплинути на надання муніципальною нянею послуги "муніципальна няня".

== Припинення виплати компенсації ==
Підстави для припинення виплати компенсації послуги "муніципальна няня":
* неподання в установлений строк документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня" (''після подання відповідних документів виплата компенсації послуги "муніципальна няня" поновлюється з місяця, за який було здійснено оплату послуги "муніципальна няня"'');
* отримувачем послуги було приховано або навмисно подано недостовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до 3 років, які вплинули на призначення компенсації послуги "муніципальна няня", внаслідок чого були надміру виплачені кошти (''з місяця, в якому виявлено порушення'');
* у разі переїзду отримувача послуги до іншої адміністративно-територіальної одиниці і виникнення обставин, що унеможливлюють виплату компенсації послуги "муніципальна няня" (розірвання договору, смерть отримувача послуг, дитини, припинення діяльності фізичної особи - підприємця, юридичної особи, яка надає послугу "муніципальна няня") (''з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися зміни'');
* за заявою отримувача послуги "муніципальна няня" (''з місяця, наступного за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою'').

== Умови які набируть чинності з 1 січня 2021 року ==
До 1 січня 2021 р. заява разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги “муніципальна няняˮ, приймається від отримувачів послуги “муніципальна няня” місцевими структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

З 1 січня 2021 р. заява разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги “муніципальна няняˮ, приймається від отримувачів послуги “муніципальна няня” місцевими структурними підрозділами з питань соціального захисту населення лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).

Заяви разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги “муніципальна няня”, також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі — посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

До 1 березня 2021 р. посадова особа виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, яка приймає заяву разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги “муніципальна няня”, за наявності технічної можливості реєструє заяву та формує електронну справу (заповнює відповідні електронні форми з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики) і не пізніше ніж наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення засобами електронного зв’язку через інформаційні системи Мінсоцполітики з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”.

З 1 березня 2021 р. заяви разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги “муніципальна няня”, приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.

Заяви разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги “муніципальна няня” (після формування електронної справи), у паперовій формі передаються відповідному місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення не рідше ніж раз на два тижні.

== Порядок оскарження ==
Рішення органу соцзахисту про відмову у призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" або про її припинення може бути оскаржене в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

== Див. додатково ==
* [[Одноразова натуральна допомога «пакунок малюка»]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Отримання свідоцтва на торговельну марку

2020-10-01T05:34:56Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#n257 Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0276-95#Text Наказ Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116 "Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/z0064-02/print1210595206935486#Text Наказ Міністерства освіти та науки Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1716-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності від 23 грудня 2004 року № 1716]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#n257 ЗУ про охорону прав на знаки для товарів та послуг]: 

'''торговельна марка''' – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. 

'''Об’єктом торговельної марки''' може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. 

Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається. 

'''Обсяг правової охорони''', що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг. 

'''Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об’єднання осіб або їх правонаступники.''' 
== Подання заявки для видачі свідоцтва ==
'''Заявка''' – це сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва. Заявка може подаватися у паперовій або електронній формі. Спосіб подання заявки обирає заявник. 

Заявка складається українською мовою. Якщо деякі документи заявки викладено іншою мовою, ніж українська, то переклад цих документів на українську мову слід надіслати до Установи протягом '''двох місяців''' від дати подання заявки. 
Заявка повинна містити:
* '''заяву про реєстрацію торговельної марки''' 
У заяві про реєстрацію торговельної марки необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу, якщо подається заява про реєстрацію колективної торговельної марки робиться відповідна відмітка та наводиться перелік осіб, які мають право використовувати таку торговельну марку. До заяви про реєстрацію колективної торговельної марки також додається документ, що визначає умови її використання. Заяву про реєстрацію знака подають за формою, що наведена у додатку до цих Правил. Всі розділи заяви повинні бути заповнені. У тому разі, коли необхідні відомості за браком місця не можуть бути повністю розміщені у відповідних розділах, їх надають на додатковому аркуші із зазначенням у відповідному розділі заяви - "див. на окремому аркуші".;
* '''зображення позначення, що заявляється'''; 

* '''перелік товарів і послуг''', для яких заявник просить зареєструвати торговельну марку, згрупованих за МКТП (Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків). 

Якщо заявник просить про охорону кольору чи поєднання кольорів як відрізняльної ознаки свого знака, то він повинен:
* заявити про це та вказати в заяві колір чи поєднання кольорів;
* подати в заявці кольорові зображення знака.
== Сплата збору за подання заявки ==
За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості заявників та класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги, та особливостей заявленого позначення. 

Зазначений збір сплачується до дня спливу '''''двох місяців''''' від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.
== Проведення експертизи ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#n257 ст. 10 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»] проводиться експертиза заявки яка складається з '''формальної експертизи''' та '''кваліфікаційної експертизи'''. 
Під час '''формальної експертизи''' заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг та встановлюється дата її подання та сплачений збір за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. 
Після чого проводиться '''кваліфікаційна експертиза''' заявки, під час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони. 
Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, чи торговельної марки за міжнародною реєстрацією відображаються в обґрунтованому висновку експертизи, що набирає чинності з дня затвердження його Установою. 

На підставі такого висновку за заявкою Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію торговельної марки щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи за заявкою надсилається заявнику. 

На підставі рішення про реєстрацію торговельної марки та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в Бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. 

Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки. 

Якщо протягом '''трьох місяців''' від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збір за публікацію про видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною. 

Строк надходження документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплати збору за публікацію про видачу свідоцтва може бути продовжено за клопатанням. 
== Реєстрація торговельної марки ==
Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 

Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними. 
== Видача свідоцтва ==
Видача свідоцтва здійснюється Установою у '''місячний строк''' після державної реєстрації торговельної марки. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. 
Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.
[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Спрощене провадження в адміністративних справах

2020-10-01T05:32:28Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Find Кодекс адміністративного судочинства України.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2147-19#Find Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII]

== Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження ==
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 12 КАСУ]). 

'''Справами незначної складності є справи щодо:'''

* прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
* оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
* оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
* припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності ФОПу випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльностіФОП;
* оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
* оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
* стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений КАС строк оскарження;
* типові справи;
* оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
* інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
* перебування іноземців або осіб без громадянства на території України;
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 257 КАСУ]).

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статті 257 КАСУ]. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 257 КАСУ]).

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
# значення справи для сторін;
# обраний позивачем спосіб захисту;
# категорію та складність справи;
# обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
# кількість сторін та інших учасників справи;
# чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
# думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

== Справи у спорах, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження ==
'''В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:'''
# Щодо оскарження нормативно-правових актів;
# Щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
# Про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
# Щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує '''''п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''''.
 Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під перелік випадків, коли справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 5 ст. 257 КАСУ]).

== Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження ==
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але '''''не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження''''' у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 258 КАСУ]).

== Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ==
Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 259 КАСУ]).

Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 259 КАСУ]).

== Вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ==
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 (ч. 1 ст. 260 КАСУ]).

У випадку, заявлення позивачем клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
# задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або
# відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 260 КАСУ]).

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
# залишення заяви відповідача без задоволення;
# розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 5 ст. 260 КАСУ]).

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 6 ст. 260 КАСУ]).

Частини друга - шоста цього розділу не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України].

== Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні ==
Відзив подається протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 261 КАСУ]).

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 261 КАСУ]).

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 261 КАСУ]).

== Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження ==
Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 262 КАСУ]).

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 263 КАС України], - через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 262 КАСУ]).

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до КАС України судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до КАС України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України], - протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 262 КАСУ]).

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 4 ст. 262 КАСУ]).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 5 ст. 262 КАСУ]).

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
# у випадках розгляду окремих категорій справ незначної складності;
# якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву. (ч. 7 ст. 262 КАСУ).

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 8 ст. 262 КАСУ]).

== Особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності ==
Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:
# оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
# оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
# припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
# стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
# оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.
Справи, визначені частиною першою цього розділу, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 263 КАСУ]).

У справах, визначених частиною першою цього розділу, заявами по суті справи є позов та відзив. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 3 ст. 263 КАСУ]).

[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Органічне виробництво: виготовлення, маркування, продаж

2020-09-30T12:11:32Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text Закон України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 року № 970 "Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0261-19#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22 лютого 2019 року № 67 "Про затвердження державного логотипа для органічної продукції", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 14 березня 2019 року за № 261/33232]

== Загальна інформація ==
Статтею 1 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції]» закріплено визначення понять:
* '''''органічна продукція''''' - сільськогосподарська продукція, у тому числі харчові продукти та корми, отримані в результаті органічного виробництва;
* '''''органічне виробництво''''' - сертифікована діяльність, пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції (у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво (включаючи збирання), підготовка, обробка, змішування та пов’язані з цим процедури, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану продукції), що провадиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.
Органічна продукція підлягає сертифікації (перевірка та встановлення відповідності виробництва та/або обігу продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції) та відповідно наявність сертифікату вирізняє такий товар серед інших (документальне підтвердження відповідності органічного виробництва та/або обігу органічної продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, що видається органом сертифікації). 
Такі товари підлягають обов’язковому маркуванню.

'''''Маркування''''' - інформація про органічну продукцію, у тому числі державний логотип для органічної продукції, нанесена на етикетку, упаковку, тару, контейнер, контретикетку, кольєретку, ярлик, пробку, листок-вкладиш або на інші елементи упаковки, що супроводжує таку продукцію або посилаться на неї відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції (ст. 1 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції]»). 

Тобто ''на етикетці органічної продукції має обов’язково бути розміщений спеціальний логотип'' (затверджений наказом Мінагрополітики від 22.02.2019 №67 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0261-19#Text Про затвердження державного логотипа для органічної продукції]»).

'''''Державний логотип для органічної продукції''''' (далі - державний логотип) складається з графічного зображення та напису, які поміщені у квадрат (два круги, які перетинаються, утворюючи фігуру у вигляді листка рослини, а також з надпису «Органічний продукт». Заборонено використовувати на етикетках продукції назви: «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», «органік» та будь-яких однокореневих похідних від цих слів з префіксами «біо-», «еко-» тощо будь-якими мовами).

Наявність зображення Державного логотипа підтверджує, що виробник органічної продукції пройшов спеціальну сертифікацію і має відповідні документи.

== Порядок здійснення органічного виробництва ==

==== '''Суб’єкти ринку органічної продукції:''' ====
'''''Оператор -''''' юридична особа чи фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом та/або обігом продукції відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

'''''Орган сертифікації''''' - підприємство, установа, організація чи їхній відокремлений підрозділ, що має право на проведення сертифікації органічного виробництва та/або обігу органічної продукції і внесений до Реєстру органів сертифікації.

'''''Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''''' здійснює державний контроль (нагляд) у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

''Галузі органічного виробництва:''
# органічне рослинництво (у тому числі насінництво та розсадництво);
# органічне тваринництво (у тому числі птахівництво, бджільництво);
# органічне грибівництво (у тому числі вирощування органічних дріжджів);
# органічна аквакультура;
# виробництво органічних морських водоростей;
# виробництво органічних харчових продуктів (у тому числі органічне виноробство);
# виробництво органічних кормів;
# заготівля органічних об’єктів рослинного світу.
'''''Загальними вимогами до органічного виробництва є:'''''
* відокремлення у часі або просторі виробництва та зберігання органічної продукції, у тому числі ведення обліку такої продукції, від виробництва та зберігання неорганічної продукції і продукції перехідного періоду;
* використання технологій, що відповідають вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
* використання переважно відновлюваних ресурсів та власних ресурсів, у тому числі продуктів переробки відходів та побічної продукції рослинного та тваринного походження, за умови що вони відповідають вимогам до органічного виробництва;
* використання технологій, що не завдають шкоди здоров’ю людей, рослинам, добробуту тварин, запобігають забрудненню навколишнього природного середовища або мінімізують його;
* використання харчових добавок, мікроелементів та добавок для технологічних цілей у гранично допустимих кількостях, визначених законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
* використання води як інгредієнта органічної продукції, що відповідає вимогам, встановленим законодавством до води питної;
* заборона змішування одних і тих самих органічних і неорганічних інгредієнтів в одному органічному продукті.
Особа, яка має намір перейти на органічне виробництво або здійснювати обіг органічної продукції, може обрати будь-який орган сертифікації та укласти з ним договір на проведення сертифікації.

Особа має право укладати договір на проведення сертифікації ''лише з одним'' органом сертифікації в межах відповідної галузі органічного виробництва та обігу органічної продукції. У разі сертифікації органічного виробництва за нормами та стандартами, визнаними в іноземних державах або міжнародних організаціях, особа має право додатково укласти договір з органом іноземної сертифікації.

Процес сертифікації розпочинається з дати підписання договору на проведення сертифікації між органом сертифікації і особою.

У процесі сертифікації за результатами перевірки та визначення відповідності усіх стадій виробництва та обігу органічної продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції органом сертифікації ухвалюється вмотивоване рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката.

На підставі рішення про видачу сертифіката органом сертифікації видається сертифікат.

Строк дії сертифіката становить ''15 місяців'' з дати його видачі.

У сертифікаті обов’язково зазначаються:
* прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця/ найменування юридичної особи;
* код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб);
* галузь (галузі) органічного виробництва та/або обігу органічної продукції;
* визначення статусу продукції (органічна/перехідного періоду) та її асортимент;
* дата видачі сертифіката, дата закінчення строку його дії;
* інформація про орган сертифікації, що видав сертифікат.

== Маркування органічних продуктів. ==
Продукт дозволяється маркувати як органічний продукт, якщо він вироблений відповідно до вимог законодавства і містить не менше ніж '''95%''' органічних інгредієнтів сільськогосподарського походження (за вагою без урахування частки води та кухонної солі) та не більше '''5 %''' (за вагою) неорганічних інгредієнтів, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях.

Органічне виробництво такого продукту підтверджується сертифікатом.

Під час маркування неорганічної продукції у переліку інгредієнтів продукту можуть зазначатися складники, отримані у результаті органічного виробництва, лише у разі якщо відсоток таких складників перевищує '''2%'''.

Тоді в переліку інгредієнтів обов’язково зазначається відсоток складників (за вагою без урахування частки води та кухонної солі), отриманих у результаті органічного виробництва, до загальної кількості складників. При цьому інформація про такі складники має відображатися літерами такого самого кольору і розміру, що і решта інформації у Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), які дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання в гранично допустимих кількостях.

Органічна продукція, що вводиться в обіг та реалізується, повинна '''''маркуватися державним логотипом''''' для органічної продукції.

Обов’язковим елементом маркування органічної продукції є '''''кодовий номер''''', що розміщується під державним логотипом для органічної продукції та містить:
* акронім, що ідентифікує державу походження;
* напис "organic";
* реєстраційний код органу сертифікації, що здійснив сертифікацію органічного виробництва.
Під час маркування органічної продукції дозволяється додатково використовувати інші логотипи, запроваджені операторами, що здійснюють виробництво, реалізацію органічної продукції, чи їхніми об’єднаннями, якщо вони не заборонені законом.

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Аграрне право]]

Ідентифікація та реєстрація великої рогатої худоби

2020-09-30T11:59:59Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1445-17#Text Закон України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0166-18#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби» № 642 від 04.12.2017]

== Реєстрація господарства ==
Власники тварин та інші суб’єкти господарювання, в господарствах яких тварини можуть постійно або тимчасово перебувати, зобов’язані зареєструвати свої господарства в Реєстрі тварин перед початком проведення ідентифікації і реєстрації тварин. 

Для реєстрації господарства власник тварин подає Агентству з ідентифікації і реєстрації тварин через агента заповнену реєстраційну картку господарства.
Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин вносить дані реєстраційної картки господарства до Реєстру тварин. 

У разі зміни даних про господарство, занесених до реєстраційної картки, власник повинен в 7-денний термін подати Агентству з ідентифікації і реєстрації тварин через агента заяву про внесення змін до реєстраційної картки господарства.

== Оформлення замовлення ==
Для проведення ідентифікації і реєстрації тварин, власник подає замовлення на проведення ідентифікації і реєстрації тварин установленої форми.
Замовлення з підписом власника або уповноваженої ним особи подається агенту.

== Прикріплення бирок ==
Усі тварини, що утримуються у господарстві, повинні бути ідентифіковані за допомогою двох бирок єдиного зразка. 
'''Бирка''' — вушний знак встановленого зразка з нанесеним ідентифікаційним номером, що є знаком суворого обліку, та використовується виключно для ідентифікації визначеного виду тварин. 
Замовлення бирок і обладнання для прикріплення бирок проводиться власником виключно в державному підприємстві «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». 
Бирки повинні прикріплюватися на кожну тварину, що народилася в господарстві, не пізніше '''''семи днів''''' від моменту її народження, але раніше, ніж тварина залишить господарство.

'''Прикріплення бирок здійснюється відповідно до інструкції, приведеної нижче.''' 
1. Ідентифікація тварин проводиться тільки бирками затвердженого зразка, які надійшли від державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». 
2. Бирка вушна складається з двох частин — вхідної та порожнистої, що з’єднуються між собою за допомогою спеціального пристрою (аплікатора) безпосередньо на вусі тварини. 
3. Для кріплення бирки на вухо тварини використовувати тільки ті аплікатори, що поставляються в комплекті з бирками. 
4. Прокол вуха тварини здійснюється самою вхідною частиною бирки, встановленої на металевий штир аплікатора. 
5. Щоб прикріпити бирку на вухо тварини, потрібно: 
а) зафіксувати голову тварини нерухомо на момент кріплення бирки; 
б) вхідну частину бирки одягти на металевий штир аплікатора обов’язково до упору (зверніть на це особливу увагу); 
в) порожнисту частину бирки вставити та закріпити у фіксуючій частині аплікатора; 
г) вхідну частину підвести відносно порожнистої і перевірити їх сумісність (відцентрувати); 
д) продезінфікувати конусну частину вхідної бирки та місце проколу вушної раковини дезінфікуючим розчином (за рекомендацією ветеринарів); 
є) прокол вуха здійснюється вхідною частиною бирки на межі між першою третиною та середньою частиною вуха, посередині між двома повздовжніми вушними венами; 
є) підвести аплікатор до місця прикріплення бирки і пробити вухо тварини з необхідним зусиллям, з’єднавши обидві частини бирки; 
ж) обережно зняти аплікатор і звільнити тварину. 
Власник може прикріплювати бирки самостійно (за винятком тварин, імпортованих з інших країн) або запрошувати для цього агента. 
Ідентифікація імпортованих тварин проводиться виключно агентом. 

== Облік ідентифікованих тварин в господарстві. ==
Власник зобов’язаний вести облік ідентифікованих тварин господарства. Цей облік здійснюється за допомогою ведення книги обліку тварин господарства. 
Облік тварин у господарствах юридичних осіб ведеться відповідальною особою господарства, у господарствах фізичних осіб – агентом з ідентифікації тварин, що здійснює свою діяльність на териториї, на якій розташоване господарство, в якому утримується тварина. 

== Реєстрація тварин в Реєстрі ідентифікованих тварин ==
Після прикріплення тварині бирок власник зобов’язаний заповнити реєстраційну картку великої рогатої худоби, за виключенням таких розділів: «Дані для ветеринарної картки» та «Дані про стан здоров’я тварини» і передати цю картку агенту з ідентифікації тварин. 
Агент з ідентифікації тварин передає заповнену реєстраційну картку ВРХ до державної установи ветеринарної медицини, під контролем якої знаходиться господарство, в якому утримується тварина. Спеціаліст державної установи ветеринарної медицини заповнює розділи реєстраційної картки ВРХ — «Дані для ветеринарної картки» та «Дані про стан здоров’я тварини », внесені дані засвідчує своїм підписом та печаткою державної установи ветеринарної медицини і передає заповнену реєстраційну картку ВРХ агенту з ідентифікації тварин. 
Агент з ідентифікації тварин здійснює перевірку заповненої реєстраційної картки ВРХ, засвідчує картку своїм підписом і надсилає до державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». 
На підставі отриманої реєстраційної картки ВРХ державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» вносить дані про тварину та стан її здоров’я до Реєстру тварин. Датою реєстрації тварини в Реєстрі тварин вважається дата внесення інформації про тварину до Реєстру тварин. 

== Паспорт великої рогатої худоби ==
Паспорт великої рогатої худоби — документ суворого обліку, що містить дані стосовно тварини, її переміщення, власників, місцезнаходження і реєстрації в Реєстрі тварин, та є супровідним документом при будь-якому переміщенні тварини (див. додаток 5). 
'''Паспорт містить наступні дані:''' 
* дані про паспорт: серія, номер, дата видачі паспорта та назва державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»; 
* дані про тварину: робочий №, ідентифікаційний №, кличка, дата народження, стать, код породи та її найменування; 
* дані про батьків: ідентифікаційні №№, клички, коди порід та їх найменування; 
* дані про власника тварини та господарство, де вона народилась та утримується; 
* дані про переміщення тварини; 
Оформлення та видача паспорта на тварину здійснюється державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» після реєстрації тварин в Реєстрі тварин. 
Всі здійснені переміщення тварини вносяться власником тварини чи відповідальною особою господарства на зворотний бік паспорта. 
У випадку загибелі, падежу, забою, утилізації тварини власник повертає паспорт в державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», яке в свою чергу анулює цей паспорт та забезпечує його знищення. Якщо тварина відправляється на м’ясокомбінат, забійний пункт чи підприємство з санутилізації, відповідальна особа останнього зобов’язана також повернути паспорт та бирки в державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин. 
У разі пошкодження чи втрати паспорта обмін паспорта здійснюється державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» за заявою власника тварин.

== Ветеринарна картка до паспорта ВРХ ==
Ветеринарна картка — документ суворого обліку, що засвідчує дані стосовно ветеринарно санітарного стану господарства, де знаходиться тварина, та стану здоров’я тварини, факт проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок та є додаткок до паспорта великої рогатої худоби. 
Оформлення ветеринарної картки (її друк) здійснює державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на підставі даних, занесених спеціалістом державної установи ветеринарної медицини до реєстраційної картки ВРХ. 
Оформлена ветеринарна картка до паспорта великої рогатої худоби надсилається державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» до державної установи ветеринарної медицини, спеціаліст якої в 7-денний термін засвідчує дані, внесені до ветеринарної картки, своїм підписом та печаткою державної установи ветеринарної медицини. 
'''Обмін ветеринарної картки здійснюється у разі:''' 
* закінчення терміну дії ветеринарної картки; 
* зміни епізоотичної ситуації в господарстві; 
* зміни епізоотичної ситуації в зоні походження тварини; 
* зміни стану здоров’я тварини; 
* зміни господарства, у якому перебуває тварина; 
* експорту тварини; 
* пошкодження ветеринарної картки, якщо записи на ній неможливо прочитати. 
Для здійснення обміну ветеринарної картки спеціаліст державної установи ветеринарної медицини зобов’язаний через агента з ідентифікації тварин надіслати до державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» «Дані для оформлення і видачі ветеринарної картки» та ветеринарні картки, які підлягають обміну. 
Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на підставі отриманих документів здійснює оформлення на тварину нової ветеринарної картки в обмін на попередню та надсилає цю картку до державної установи ветеринарної медицини, спеціаліст якої в 7-денний термін засвідчує картку своїм підписом і печаткою та видає власнику тварини. 
Ветеринарна картка зеленого кольору (див. додаток 6) видається тільки на здорову тварину, яка походить із господарства, благополучного щодо лейкозу, бруцельозу, туберкульозу, лептоспірозу й інших заразних хвороб, та з місцевості, благополучної щодо особливо небезпечних і карантинних хвороб. 
Ветеринарна картка жовтого кольору (див. додаток 7) видається на тварин, які є не придатними для подальшого розведення, під час досліджень позитивно реагують на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, лептоспіроз і направляються на забійні підприємства. 
Забороняється використання тварин для відтворення та приймання і продаж молока, молочної сировини від тварин, на яких видана ветеринарна картка жовтого кольору. 
Якщо на тварину видано паспорт великої рогатої худоби і спеціалістом державної установи ветеринарної медицини прийнято рішення про утилізацію тварини, ветеринарна картка до паспорта великої рогатої худоби не видається. При цьому спеціаліст, який прийняв рішення, вносить у поле «Особливі відмітки» паспорта великої рогатої худоби записи про необхідність утилізації тварини, причину утилізації та дату внесення записів.

== Переміщення тварин ==
Власник має право на переміщення тварини тільки в тому випадку, якщо вона ідентифікована двома бирками і на неї виданий паспорт та ветеринарна картка. 
'''Від моменту прибуття тварини в господарство або вибуття з господарства власник тварини зобов’язаний:''' 
* внести записи на зворотну сторону паспорта тварини; 
* не пізніше 7-денного терміну після події надіслати в «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» реєстраційну картку переміщень тварини; 
* отримати нову ветеринарну картку до паспорта (при необхідності); 
* прослідкувати за тим, щоб паспорт супроводжував тварину під час її переміщення.

== Реєстр тварин ==
Центральним сховищем даних про тварин та їх переміщення є державний Реєстр тварин. Формування державного Реєстру тварин здійснює державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». 
Державний Реєстр тварин створюється з метою централізації інформації стосовно: 
* господарств та власників тварин; 
* ідентифікованих тварин, їх місць народження, утримання та перебування; 
* переміщення тварин; 
* стану здоров’я тварин та ветеринарно-санітарного стану господарств тощо. 

[[Категорія:Аграрне право]]

Проходження інтернатури випускниками медичних і фармацевтичних закладів освіти

2020-09-30T09:54:12Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0696-96 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19 вересня 1996 року № 291 "Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації медичних факультетів університетів"];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0246-98 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 "Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням"]; 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 446 "Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1366-06 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 12 грудня 2006 року № 818 "Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів"]

== Поняття "інтернатури" ==
'''''Інтернатура''''' (спеціалізація) - обов'язкова форма післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря(провізора)-спеціаліста певного фаху. 

'''''Інтерн''''' − особа, яка має ступінь магістра (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста) медичного або фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських спеціальностей інтернатури. 

''Основним завданням'' інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів, медичних та фармацевтичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської або провізорської діяльності. 

Інтернатура проводиться в ''очно-заочній формі'' навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (далі - вищих закладів освіти) та стажування в базових установах і закладах охорони здоров'я. Під час навчання в інтернатурі лікарі (провізори)-інтерни можуть одночасно навчатися в магістратурі з такої ж спеціальності, як і спеціальність інтернатури. 
Навчання в магістратурі проводиться на тій же кафедрі вищого закладу освіти, на якій лікар(провізор)-інтерн проходить очну форму навчання в інтернатурі.
== Зарахування до інтернатури ==
В інтернатуру зараховуються випускники медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря(провізора) і отримання диплому з певної лікарської (провізорської) спеціальності. 

'''''Підставою''''' для зарахування в інтернатуру є диплом лікаря (провізора) з певної лікарської (провізорської) спеціальності, посвідчення про направлення на роботу за персональним розподілом або довідка про право самостійного працевлаштування. Зарахування в інтернатуру здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласного, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація", обласної, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної станції. 

Від проходження інтернатури звільняються випускники, які зараховані в аспірантуру вищих закладів освіти і науково-дослідних інститутів з спеціальностей, що не відносяться до напряму "Медицина" ("Фармація"), або направлені на науково-дослідну роботу в ці ж установи чи на роботу в інші заклади (установи) на посади, що не відносяться до переліку лікарських (провізорських) посад.

== Організація навчального процесу ==
Підготовка лікарів і провізорів в інтернатурі проводиться за індивідуальними навчальними планами, розробленими на підставі типових навчальних планів і програм післядипломної підготовки, у відповідності з Кваліфікаційними характеристиками фахівців з лікарських спеціальностей та провізорів. 
Початок навчання в інтернатурі з 1 серпня. Тривалість навчання в інтернатурі 1-2 роки. 
Випускники медичних факультетів (спеціальність "лікувальна справа") та лікувальних факультетів навчаються в інтернатурі 2 роки з спеціальності "загальна практика - сімейна медицина". 
Випускники медичних факультетів (спеціальність "лікувальна справа") та лікувальних факультетів навчаються в інтернатурі 1,5 роки з спеціальностей хірургічного профілю, "акушерство і гінекологія", "медицина невідкладних станів". 
Випускники медичних факультетів (спеціальність "педіатрія") та педіатричних факультетів навчаються в інтернатурі 1,5 роки із спеціальностей "дитяча хірургія", "дитяча анестезіологія". 
Випускники стоматологічних факультетів навчаються в інтернатурі 1,5 роки з спеціальностей "стоматологія", "стоматологія ортопедична", "ортодонтія". Термін навчання в інтернатурі з інших спеціальностей - 1 рік. 

Під час стажування в базовому закладі (установі) охорони здоров'я лікар(провізор)-інтерн працює під керівництвом лікаря (провізора), призначеного його безпосереднім керівником, а під час очної частини навчання на кафедрі вищого закладу освіти - під керівництвом закріпленого за ним викладача. 

'''''Бази стажування лікарів(провізорів)-інтернів''''' - це базові установи та заклади охорони здоров'я, які використовуються з метою первинної спеціалізації випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти. Це можуть бути обласні, міські і центральні районні лікарні, міські та обласні дитячі лікарні, пологові будинки, диспансери, лікарні, підпорядковані іншим відомствам, клініки науково-дослідних інститутів, діагностичні центри, бюро судово-медичної експертизи, установи і заклади санітарно-епідеміологічної служби, аптечні заклади тощо, що мають у своєму складі структурні підрозділи, підготовка в яких передбачена навчальним планом та програмою інтернатури з відповідної спеціальності. 
'''Бази стажування лікарів(провізорів)-інтернів повинні відповідати таким вимогам:''' 
# мати у своєму складі лікувально-діагностичні відділення, лабораторні та діагностичні кабінети, інші виробничі підрозділи, навчання інтернів в яких передбачене навчальним планом і програмою інтернатури з певної спеціальності;
# бути забезпечені медичним (фармацевтичним) обладнанням, апаратурою та інструментарієм, необхідними для здійснення діагностичної, лікувальної, санітарно-профілактичної (протиепідемічної), провізорської роботи на сучасному рівні і відповідно до завдань даного закладу чи установи (підприємства);
# мати можливість надати лікарям(провізорам)-інтернам робочі місця і обсяг роботи відповідно до вимог навчальних планів та програм інтернатури з певної спеціальності;
# мати навчальні приміщення для лікарів(провізорів)-інтернів, обладнані необхідними навчально-методичними посібниками, таблицями, макетами, стендами, сучасними технічними засобами навчання тощо;
# мати можливість забезпечення лікарів(провізорів)-інтернів гуртожитком. 

Лікарі (провізори)-інтерни, які одночасно навчались в магістратурі і повністю виконали навчальний план та програму магістратури та інтернатури, захистили на вченій раді вищого закладу освіти (факультету) магістерську роботу, можуть бути рекомендовані вченою радою вищого закладу освіти до вступу в аспірантуру чи до участі в конкурсі на посаду асистента кафедри (наукового співробітника науково-дослідної установи) на відповідну профілю магістратури спеціальність без необхідного дворічного стажу практичної роботи. 

== Атестація лікарів (провізорів)-інтернів ==
По закінченні терміну підготовки в інтернатурі лікарі (провізори)-інтерни підлягають атестації для визначення знань і практичних навиків з присвоєнням звання лікаря (провізора)-спеціаліста з конкретної спеціальності. 

До атестації для визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря(провізора)-спеціаліста допускаються лікарі(провізори)-інтерни, які ''повністю виконали навчальний план і програму'' інтернатури, ''пройшли підсумковий контроль за попередній час навчання'' в інтернатурі з відповідної спеціальності. 
Виконання навчального плану та програми засвідчується заліковими відомостями, які подаються профільними та суміжними кафедрами вищого закладу освіти в деканат факультету (відділення) інтернатури не пізніше, як за тиждень до початку атестації. 

'''Атестація лікарів(провізорів)-інтернів включає в себе:'''
* контроль знань та вмінь за комп'ютерними тестуючими програмами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України;
* оцінка державною атестаційною комісією знань та вмінь, в тому числі володіння практичними навиками;
* співбесіда чи інша форма підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми інтернатури. 

За результатами атестації державна атестаційна комісія може прийняти рішення:
→ присвоїти звання лікаря(провізора)-спеціаліста відповідної спеціальності;
→ відмовити в присвоєнні звання лікаря(провізора)-спеціаліста. 

{| class="wikitable"
|-
| Рішення приймається відкритим голосуванням. При рівній кількості голосів вирішальним є голос голови державної атестаційної комісії. Результати атестації доводяться до відома лікарів(провізорів)-інтернів одразу ж після закінчення засідання комісії.
|}

Результати атестації оформлюються протоколом, який підписується головою та всіма членами державної атестаційної комісії і затверджується наказом по вищому закладу освіти, при якому створена комісія, в десятиденний термін. Особі, якій за результатами атестації для визначення знань та практичних навиків присвоєно звання лікаря(провізора)-спеціаліста з конкретної спеціальності, видається вищим закладом освіти сертифікат встановленого зразка (додаток № 2 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19 грудня 1997 року № 359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів"), а якій відмовлено в цьому, - витяг з протоколу засідання комісії, засвідчений печаткою вищого закладу освіти, не пізніше трьох днів з моменту затвердження протоколу засідання державної атестаційної комісії.

== Термін дії сертифіката лікаря (провізора)-спеціаліста ==
Встановлюється на '''5 років''' – до чергової атестації на кваліфікаційну категорію після проходження відповідного передатестаційного циклу навчання на кафедрі вищого закладу освіти. Лікарі(провізори), які не виявлять бажання атестуватися на кваліфікаційну категорію через 5 років після отримання сертифіката лікаря(провізора)-спеціаліста, повинні атестуватися на підтвердження звання лікаря(провізора)-спеціаліста після проходження навчання на циклі підвищення кваліфікації на кафедрі вищого закладу освіти з відповідного фаху. 

При непідтвердженні звання лікаря(провізора)-спеціаліста чи неатестації на кваліфікаційну категорію через 5 років після отримання сертифіката лікаря(провізора)-спеціаліста ця особа переводиться на посаду ''лікаря(провізора)-стажиста''. Повторна атестація на підтвердження звання лікаря(провізора)-спеціаліста може проводитись не раніше, ніж через рік після переведення на посаду лікаря(провізора)-стажиста.

== Відрахування з інтернатури ==
'''Відрахування з інтернатури здійснюється:'''
* за невиконання навчального плану і програми;
* за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку;
* за пропуск занять (в т.ч. і з поважних причин, якщо лікар(провізор)-інтерн пропустив більше третини занять на кафедрі);
* за непрацездатністю, якщо за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) визначена непрацездатність лікаря(провізора)-інтерна до роботи лікарем (провізором). 

Відрахування лікаря(провізора)-інтерна з циклу очної частини навчання на кафедрі вищого закладу освіти здійснюється наказом ректора вищого закладу освіти, копія якого направляється до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, у відповідне управління охорони здоров'я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, до обласної, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної станції, обласного, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація". 
Відрахування з інтернатури здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласної, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної станції, обласного, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація" за поданням вищого закладу освіти або адміністрації бази стажування.

== Фінансове забезпечення інтернатури ==
''Проїзд'' молодих спеціалістів, які мають направлення на роботу, до місця спеціалізації (інтернатури) і місячна відпустка до початку підготовки в інтернатурі сплачується за рахунок коштів замовника, до якого їх направлено на роботу. 
На період проходження інтернатури лікарі(провізори)-інтерни ''забезпечуються жилою площею'' (типу гуртожитку) тих закладів, на базі яких здійснюється їх підготовка, з оплатою відповідно до існуючих тарифів. При відсутності гуртожитку заклад (установа) охорони здоров'я має право орендувати жилу площу для лікарів(провізорів)-інтернів у інших відомств або наймати її у приватних осіб з відшкодуванням фактичних витрат за рахунок лікарів(провізорів)-інтернів у розмірі плати, яка встановлена чинним законодавством, а решта - за рахунок коштів цього закладу (установи). 
Проходження інтернатури лікарями(провізорами) проводиться на умовах договорів, що укладаються між Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров'я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласною, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічною станцією, обласним, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація", вищим закладом освіти та юридичними і фізичними особами, які будуть фінансувати навчання в інтернатурі, якщо ці лікарі(провізори): 
* закінчили недержавні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів;
* або закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, навчаючись в них за кошти юридичних та фізичних осіб;
* aбо прийняті на роботу в недержавні заклади охорони здоров'я (недержавні фармацевтичні установи, підприємства);
* або мають сертифікат лікаря(провізора)-спеціаліста і бажають отримати іншу спеціальність при відсутності потреби в такому спеціалісті з боку закладу (установи) охорони здоров'я.

== Права та обов'язки лікарів (провізорів)-інтернів ==
На лікарів (провізорів)-інтернів під час очної частини навчання на кафедрах поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти, під час стажування - правила внутрішнього трудового розпорядку, встановлені для працівників даного закладу(установи) охорони здоров'я. 
'''Лікарі(провізори)-інтерни мають право:'''
# користуватися лабораторіями, кабінетами, аудиторіями, читальними залами, бібліотеками та іншими навчальними і допоміжними підрозділами вищого закладу освіти;
# брати участь у виробничих нарадах кафедр в обговоренні питань удосконалення навчального процесу та інших питань, пов'язаних з навчанням і побутом лікарів(провізорів)-інтернів;
# на забезпечення проживання в гуртожитку вищого закладу освіти під час навчання на кафедрі (з оплатою відповідно до існуючих тарифів) та в гуртожитку закладу (установи) охорони здоров'я під час стажування. 

'''Лікарі(провізори)-інтерни зобов'язані:'''
# набувати, поглиблювати і удосконалювати професійні знання, вміння і навики;
# у повному обсязі та своєчасно виконувати навчальний план і програму інтернатури;
# виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку в установах і закладах охорони здоров'я, правила проживання в гуртожитках та правила внутрішнього трудового розпорядку в вищих закладах освіти.

== Зразки заяв та довідок ==
1. [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluT0x3ZlMyMUk5YjQ Повідомлення до направлення на роботу] 
2. [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluTC1WOVRvOENRbWM Направлення на роботу. Додаток 3] 
3. [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluWU1VSjVRQS1XM1U Картка працевлаштування випускника] 
4. [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluNnlud21ielJJMmc Довідка про надання можливості самостійного працевлаштування] 

[[Категорія: Право на освіту‎]]
[[Категорія: Міністерства‎]] [[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]

Отримання свідоцтва на торговельну марку

2020-09-30T09:45:38Z

Viktoriia.poberezhna: Створена сторінка: == Нормативна база == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#n257 Закон України Про охорону прав на знаки...

Додаткова відпустка за роботу з комп'ютером

2020-09-02T05:53:04Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (далі - КзпП України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці"]
* [http://hrliga.com/docs/327_KP.htm Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці"]
* [https://hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=2169 Лист Міністерства соціальної політики України від 11 серпня 2014 року № 348/13/116-14 щодо надання роз’яснення про вимоги Державних санітарних правил і норми роботи з ПК]

== Відпустка за особливий характер праці ==
'''''Відпустка за роботу з комп’ютером''''' — це різновид щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері.

Відпустка за роботу з комп'ютером надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я ( п.1 ст. 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]). 

== Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп'ютером ==
Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп'ютером передбачена підрозділом «Інші види виробництв» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF Списку № 1290-2].Максимальний термін такої відпустки становить 4 календарних дні на рік.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про відпустки"]). Навіть якщо такі відпустки в колективному чи трудовому договорі не закріплені щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток. За ненадання такої відпустки вині особи несуть відповідальність згідно з [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|законодавством]].

=== Перелік посад, які надають право на додаткову відпустку за роботу за комп'ютером ===
[http://hrliga.com/docs/327_KP.htm Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327], містить такі професійні назви :
* інженер з комп’ютерних систем,
* адміністратор системи,
* аналітик операційного та прикладного програмного забезпечення,
* оператор комп’ютерного набору. 
Термін додаткової відпустки за роботу з комп'ютером визначається пропорційно відпрацьованому часу. Тому якщо працівник не весь час працює з комп'ютером протягом періоду роботи така додаткова відпустка може бути надана у термін менший, ніж 4 календарних дні. 
Офісні працівники (секретарі, бухгалтери, працівники кадрової служби),які зазвичай, виконують роботу за персональним комп’ютером теж мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за роботу з комп'ютером термін такої відпустки встановлюється залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері й теж не може перевищувати 4 дні.

[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Трудове право]]

Звільнення з роботи за прогул

2020-06-30T19:16:20Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства оціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]

== Поняття "прогул" ==
Під '''прогулом''' розуміється відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 4 статті 40 КЗпП України] роботодавець може розірвати трудовий договір (як укладений на невизначений строк, так і строковий до закінчення його чинності) з працівником у разі його прогулу (в т. ч. у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з п. 4 ч.1 ст.40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

== Етапи процедури звільнення ==
=== Фіксування відсутності працівника на робочому місці та з’ясування причин такої відсутності ===
Факт відсутності працівника на роботі фіксується складанням наступних документів:
* доповідна записка безпосереднього начальника працівника про відсутність працівника на роботі;
* акт про відсутність на робочому місці, підписаний комісією, що складається не менше, ніж з трьох осіб;
* пояснення працівників тощо.

Якщо працівник не виходить на роботу протягом декількох днів поспіль, рекомендуємо складати окремі акти за кожний день відсутності такої особи на роботі, оскільки потім може виявитися, що на частину днів, протягом яких працівник був відсутній на робочому місці, в нього є поважні причини, а на частину – ні.

Відсутність працівника має віднайти своє відображення і в табелі обліку робочого часу, який у подальшому може бути використано як доказ у разі судового спору щодо незаконного звільнення працівника. За період прогулу заробітна плата працівнику не нараховується на підставі статті 94 КЗпПУ (інакше в подальшому це може трактуватися як підтвердження присутності працівника на робочому місці), оскільки заробітна плата − це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

=== Отримання письмових пояснень від працівника щодо причин відсутності на робочому місці ===
З’ясування причин відсутності працівника на роботі повинно відбуватися шляхом витребування письмового пояснення від працівника.

Вимогу до працівника про надання письмових пояснень слід оформляти у письмовій формі та вручати працівнику під розписку або з отриманням відповідних доказів її відправлення (квитанції та опису поштового відправлення, повідомлення про вручення тощо).

Якщо працівник з’явився на роботу самостійно, йому слід запропонувати написати такі пояснення. Без отримання письмових пояснень від працівника або складання акту про відмову надати такі пояснення накладати на працівника дисциплінарні стягнення відповідно до статті 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] неправомірно.

Необхідно ретельно перевіряти причин відсутності працівника на робочому місці.

'''До поважних причин можуть бути віднесені''':
* виклик до правоохоронних (поліції, прокуратури, суду) або інших органів при наявності виправдувального документа;
* хвороба за наявності лікарняного або довідки медичної установи, однак відсутність такого документа не є неповажною причиною відсутності працівника. Факт нездужання може бути підтверджений показаннями свідків та іншими показанням. Суди виходять з поважності відсутності на роботі через хворобу, навіть якщо працівник перебував у цей час вдома, звертався до лікарів, але листок непрацездатності не отримував. Суди також вказують на поважний характер відсутності працівника в ситуації, коли хтось із членів сім’ї, який проживає з ним, виписується з лікарні і за медичними показаннями вимагає при цьому сторонньої допомоги, наприклад при виписці після перенесеної операції;
* неможливість добратися на роботу при скасуванні рейсу та відсутність альтернативного виду транспорту, техногенні катастрофи та стихійні лиха. Тут керівник повинен підходити виважено до вирішення питання про звільнення та кваліфікації дій, вчинених працівником, як прогулу в кожному конкретному випадку;
* невихід на роботу у зв’язку з незаконним переведенням;
* використання працівником днів відпочинку у випадку, коли адміністрація всупереч вимог законодавства відмовила в їхньому наданні, та час використання працівником таких днів не залежав від розсуду адміністрації;
* порятунок працівником людей, громадського або особистого майна, виконання державних або громадських обов’язків тощо.

=== Звільнення працівника за прогул ===
Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 148 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП України] дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, '''але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку'''.

Розірвання трудового договору з зазначеної підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. 
У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. 
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації та звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
Оформлення звільнення працівника: видання наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, з яким працівник повинен бути ознайомлений під розписку. В день звільнення працівнику видається належним чином оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення.

Запис про звільнення засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою підприємства (формулювання «звільнений у зв’язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України»). Відповідно до п. 2.26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства оціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58]) днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник з’явився на роботу після прогулу та продовжує працювати, дата звільнення співпадає з датою видання наказу.

Про отримання трудової книжки працівник повинен розписатися в особовій картці та книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів у них. У випадку відмови працівника отримати трудову книжку такий факт треба зафіксувати шляхом складання акту (працівник не зможе пред’явити претензії про невчасну видачу трудової книжки, адже в іншому випадку відповідно до ст. 235 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу).

Якщо ж працівник, який вчинив прогул на роботу так і не з’явився, такого працівника можна звільнити останнім днем фактичного виконання ним трудових обов’язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою. В такому випадку виконати вимогу ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] (видати трудову книжку в день звільнення) є неможливо. Отже, для того щоб підприємство не було змушено оплачувати всі дні його прогулу (у випадку фінансових претензій працівника) необхідно в день видання наказу про звільнення направити з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Звільнити за прогул можна протягом місяця з дня виявлення прогулу, але не пізніше 6 місяців з дня прогулу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n852 (ст. 148 КЗпП України)]
|}

== Порядок врегулювання спорів передбачений законодавством ==
=== За домовленістю сторін ===
Мирне врегулювання спору можливе безпосередньо з роботодавцем. Найкращим тут є оформлення звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — за угодою сторін. При цьому рекомендовано оформлювати таку угоду сторін, як письмову угоду про припинення трудового договору між роботодавцем та працівником, навіть якщо письмового трудового договору з працівником не укладалося. Саме така угода і має визначати всі аспекти та умови звільнення працівника, зокрема:
* - зазначення останнього дня роботи працівника;
* - суму винагороди, що буде виплачена працівникові при звільненні;
* - положення про відсутність у працівника будь-яких фінансових, майнових та інших претензій до роботодавця, пов’язаних з його звільненням та працевлаштуванням у роботодавця;
* - обов’язок працівника повернути все майно роботодавця в останній день роботи або раніше;
* - обов’язок працівника не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, що стала йому відома протягом роботи на вашому підприємстві.

=== Шляхом звернення до комісії по трудових спорах ===
Комісія по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях не розглядає справи про поновлення працівника на роботі. 

Розгляд виборним органом первинної профспілкової організації. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах п’ятнадцятиденного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

=== В судовому порядку ===
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.

'''Строк звернення до суду: протягом місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.'''

[[Категорія: Трудове‎ право]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Порушення митних правил та відповідальність за них

2020-06-30T18:58:37Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Поняття порушення митних правил як адміністративного правопорушення ==
Відповідно до ст. 458 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України] - порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
 
Згідно ст. 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З даних визначень можна виділити ознаки митного правопорушення:
* являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність;
* посягають на порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів ;
* протиправність діяння, тобто заборона даного вчинку нормами митного права;
* винність вчинку в формі умислу або необережності;
* караність, тобто покарання органами влади за правопорушення, яке передбачається нормами права (адміністративного, митного);
* шкідливість даного правопорушення, тобто його посягання на встановлений порядок управління, громадський порядок, власність, свободу громадян.

== Склад митного адміністративного правопорушення ==
Для того, щоб суб’єкт який вчинив митне правопорушення поніс відповідальність за нього необхідно, щоб був наявний склад митного правопорушення, який включає в себе:
 
'''Суб’єкт''' - громадяни, які скоїли шкідливе діяння, визначене законом як правопорушення; на момент скоєння досягли 16 років, а також посадові особи підприємств.
Вік, з якого можливе настання адміністративної відповідальності, повинен обчислюватися з моменту вчинення адміністративного порушення, тобто відповідальність може наступити тільки в тому випадку, якщо 16 років виконалося особі саме до моменту здійснення протиправного діяння, а не до часу розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності. 

Під посадовими особами у відповідних статтях КУАП признаються працівники, що знаходяться на державній або суспільній службі і займаючі посади, пов'язані із здійсненням організаційно-владних, адміністративно-управлінських функцій, внаслідок яких виникають певні правові наслідки для осіб і організацій, яким вони адресовані. Щоб визначити коло цих осіб, необхідно звернутися до аналізу чинного законодавства, яке визначає правовий статус працівників органів державної виконавчої влади, адміністрації державних установ і підприємств, а також органів управління (адміністрації), громадських організацій (об'єднань). 

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text п.43 ст.4 Митного Кодексу України], посадові особи підприємств – це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку. 

'''Об’єкт''' - cуспільні відносини, які охороняються законом і яким в результаті посягання завдається чи може бути завдана шкода; - це те, на що спрямоване посягання.
Загальний об’єкт (в тому числі й для порушень митних правил) – це вся сукупність суспільних відносин, що виникають в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави й охоронювані засобами адміністративної відповідальності. Родовий об’єкт порушення митних правил – це окрема група однорідних суспільних відносин, що виникають в зв’язку зі здійсненням митної справи і урегульована нормами митного права. 
'''Суб’єктивна сторона.''' Суб’єктивна сторона порушення митних правил характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити, наприклад, втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем. 

'''Об’єктивна сторона''' - це система передбачених нормою митного права ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Об’єктивна сторона включає в себе передусім такі основні складові, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв’язок між діянням та його шкідливими наслідками. Так, наприклад, порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності митних правил може знаходити свій зовнішній вираз у різноманітних діяннях: відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, пошкодження пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення або нез’явлення за встановленою формою точних відомостей про товари, транспортні засоби. Наслідками таких діянь можуть бути: уникнення від сплати мита та митних платежів або зменшення їх розміру. Варто мати на увазі, що діяння повинно знаходитись у причинно-наслідковому зв’язку з шкідливими наслідками, яке воно спричинило. Встановити такий причинно-наслідковий зв’язок – означає з’ясувати обставини виникнення шкідливих наслідків, визначити, чи настали вони в результаті скоєння протиправного діяння, чи внаслідок іншого, як дане діяння вплинуло на розмір цих наслідків.
== Відповідальність за вчинення порушення митних правил ==
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митним Кодексом України], настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
 
Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.
 
Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил визначається, що вчинення правопорушень, передбачених статтями Митного кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text стаття 268 Митного Кодексу України]), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.3 ст. 469 Митного Кодексу України] (видача без дозволу митного органу або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ст. 470 Митного Кодексу України] (недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення, видача їх без дозволу митного органу або втрата);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч. 3 ст. 478 Митного Кодексу України] (видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ст. 481 Митного Кодексу України] ( перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів).

== Види митних правопорушень ==
'''Порушення режиму зони митного контролю''' (стаття 468 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України])
Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, перетинання меж зони митного контролю громадянами, які не перетинають митний кордон України, та посадовими особами державних органів, які не проводять заходи офіційного контролю, та їх пересування в межах цієї зони з порушенням порядку, встановленого статтею 332 цього Кодексу тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
'''Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 469 Митного Кодексу України])
 
Проведення з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, операцій, не передбачених статтями 203, 325 цього Кодексу, або проведення операцій, передбачених зазначеними статтями, без дозволу органу доходів і зборів.
 
Зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився.
Видача без дозволу органу доходів і зборів або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі.
 
'''Недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видача їх без дозволу органу доходів і зборів або втрата''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 470 МКУ])
Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу.
 
Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб .
 
Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів . 

'''Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 471 МКУ])
Порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. 

'''Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 472 МКУ])
Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. 

'''Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 473 Митного Кодексу України])
Пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу. 

'''Перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів в доступі до товарів, транспортних засобів, документів''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 474 Митного Кодексу України])
Перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів.
 
Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів, невиконання її вимог під час проведення перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, чи документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
 
'''Неподання органу доходів і зборів звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 475 МКУ])
Неподання утримувачем магазину безмитної торгівлі, складу тимчасового зберігання, митного складу, вантажного митного комплексу, особою, відповідальною за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, органу доходів і зборів звіту про рух товарів, а також порушення порядку ведення обліку таких товарів. 

'''Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 476 МКУ])
Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності. 

'''Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 477 МКУ])
 
Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, а так само порушення встановленого частиною другою статті 436 цього Кодексу строку розпорядження товарами, розміщеними у вільній митній зоні, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цієї зони. 

'''Порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 478 МКУ])
Проведення з товарами, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, операцій, передбачених частиною другою статті 127 цього Кодексу, без дозволу органу доходів і зборів .
 
Зміна стану товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, без дозволу органу доходів і зборів, невжиття передбачених частиною п’ятою статті 129 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк зберігання яких в режимі митного складу закінчився, а так само порушення встановленого частиною другою статті 429 цього Кодексу строку розпорядження товарами, які зберігаються на митному складі, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цього складу.
 
Видача без дозволу органу доходів і зборів або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах. 

'''Порушення порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 479 МКУ])
Порушення встановлених цим Кодексом порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі, у разі ліквідації магазину або зупинення дії чи анулювання дозволу на його відкриття та експлуатацію. 
'''Порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 480 МКУ])
 
Порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі невивезення за межі митної території України (неввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки. 

'''Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 481 МКУ])
 
Перевищення встановленого відповідно до цього Кодексу строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України не більше ніж на три доби .
Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на три доби, але не більше ніж на десять діб.
 
Перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб.
'''Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 482 МКУ])
 
Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування органу доходів і зборів або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами органу доходів і зборів .
 
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 483 цього Кодексу. 

'''Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 483 МКУ])
 
Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
 
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 482 цього Кодексу. 

'''Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 484 МКУ])
 
Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. 

'''Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Стаття 485 МКУ])
 
Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги. 

== Стягнення за порушення митних правил ==
За вчинення порушення митних правил можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* конфіскація - конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
 
'''Основні і додаткові адміністративні стягнення'''
Конфіскація предметів може застосовуватись як основне, так і додаткове адміністративне стягнення; штраф і попередження можуть застосовуватись тільки як основні.За одне і те саме порушення митних правил може бути накладене основне або основне і додаткове стягнення. Якщо санкцією статті Митного кодексу України передбачене накладення основного і додаткового стягнення, застосовування тільки додаткового стягнення суперечить чинному законодавству ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n839 ст. 25 КУпАП] ).
 
Згідно з Митним кодексом України, стаття 462 “Основні і додаткові види стягнення” визначається, що попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення.
 
Конфіскація товарів транспортних засобів комерційного призначення безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу-, застосовується як основний або як додатковий вид стягнення.
 
За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text передбачених частиною другою статті 467 Митного кодексу України].
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 463 МКУ] '''“Попередження”''' є:
попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення.
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 464 МКУ] '''“Штраф”'''є:
штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов’язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 465 МКУ] '''“Конфіскація”''' є:
Конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об’єкти конфіскації.
 
Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text пункті 3 статті 461 Митного кодексу України], застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються Митним кодексом України.
 
Забезпечення законності у разі застосування адміністративних стягнень до порушників митних правил:
* Адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
* Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
 
Щодо '''строків накладення стягнень''' у справах про порушення митних правил Митний кодекс України визначає, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду митними органами справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
 
Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
 
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.
''Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень''
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n640 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення] при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
== Обставини, що впливають на відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n173 За статтею 34 КУпАП] обставинами, що ''пом’якшують відповідальність'' за адміністративні правопорушення є:
* щире розкаяння винного;
* відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
* вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
* вчинення правопорушення неповнолітнім;
* вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n182 За ст. 35 КУпАП] обставинами, що ''обтяжують відповідальність'' за адміністративні правопорушення є:
* продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
* повторне протягом одного року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
* втягнення неповнолітнього в правопорушення;
* вчинення правопорушення групою осіб;
* вчинення правопорушення в умовах в умовах стихійного лиха або інших надзвичайних обставин;
* вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган, який накладає стягнення може не визнати цю обставину обтяжуючою.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n327 За ст. 247 КУпАП] обставинами, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення є:
* відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
* недосягнення особою на момент вчинення правопорушення 16 річного віку;
* неосудність особи;
* вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
* видання акта амністії;
* скасування акта, що встановлює відповідальність;
* закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків;
* наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
* смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

[[Категорія: Митне право]]

Дисциплінарне провадження щодо державного службовця

2020-06-30T18:02:07Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України "Про державну службу"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами"]

== Ініціювання дисциплінарного провадження ==
Відповідно до ч. 1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону України “Про державну службу”] (далі - Закон) підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

За статею 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
 
1) зауваження;
 
2) догана;
 
3) попередження про неповну службову відповідність;
 
4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):
* міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;
* суб’єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А":
* зауваження - суб’єктом призначення; 
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": 
* зауваження - суб’єктом призначення; 
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. 
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] суб’єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади. 
Таким чином, ініціювати провадження щодо конкретного державного службовця категорій "Б" і "В" може посадова особа, до компетенції якої відповідно до положення про орган (структурний підрозділ) належать повноваження щодо призначення та звільнення цього держслужбовця. Надалі дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб’єкта призначення.

== Порядок здійснення дисциплінарного провадження ==
Відповідно до ч. 1 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 69 Закону дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб’єкт призначення. Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (в редакції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Закону № 117-IX від 19.09.2019], набрав чинності 25.09.2019).

Зазначена комісія діє у складі не менше трьох членів, які виконують обов'язки на громадських засадах.

Відповідно до п. 1 ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] порядок здійснення дисциплінарного провадження (повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок формування дисциплінарної комісії; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі) затверджується Кабінетом Міністрів. п. 5 Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади"] Кабінет Міністрів України зобов’язано у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом (до 25 листопада 2019 року) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Станом на 02.12.2019 року порядок здійснення дисциплінарного провадження, передбачений п. 1 ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] Кабінетом Міністрів не розроблений.

== Формування дисциплінарної справи ==
Відповідно до ч. 1 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Перелік документів, які повинна містити дисциплінарна справа, передбачений ч. 2 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону]:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Загальні вимоги щодо обліку та роботи з дисциплінарними справами, які формуються під час здійснення дисциплінарного провадження визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами".] Відповідно до ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

== Проведення службового розслідування та прийняття рішення ==
Дисциплінарна комісія готує подання, яке має рекомендаційний характер для суб’єкта призначення, однак є обов’язковим до розгляду (строк підготовки Законом не передбачений). 
Суб’єкт призначення або інша посадова особа, уповноважена накладати стягнення, протягом 10 календарних днів зобов’язані прийняти рішення на підставі подання або надати вмотивовану відмову (ч. 11 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону]). Рішення оформляється відповідним актом (наказом, розпорядженням).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон] доповнено статтею 9-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Законом № 117-IX від 19.09.2019] щодо порядку доведення до відома державного службовця інформації або документів. 
1. Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв’язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку за наявними в особовій справі контактними даними.

3. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов’язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв’язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

4. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв’язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п’ятий календарний день з моменту їх відправлення.
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям

2020-06-30T17:53:06Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Про індексацію грошових доходів населення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядок проведення індексації грошових доходів населення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_025 Справа "Кечко проти України" (Заява N 63134/00)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-13 Рішення Конституційного Суду України]
== Чи мають військовослужбовці право на індексацію ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”] військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
== Що входить до складу грошового забезпечення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text частин 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”] до складу грошового забезпечення входять: 
* посадовий оклад, оклад за військовим званням;
* щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
* одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. 
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12#Text Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення]» № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
== Коли проводиться індексація грошового забезпечення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12#Text статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення] проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється ''в розмірі 103 відсотка.'' 
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. 
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. 
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. 
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. 

== Порядок проведення індексації ==
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078). 
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. 
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році 103 відсотка). 
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-п#Text п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян], одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. 
За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. 
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. 

== Строки звернення до суду ==
Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 2 статті 233 Кодексу законів про працю України] передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. 
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 233 Кодексу законів про працю України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр#Text статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці"]) роз`яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок зняття з реєстрації громадянина України, що помер за кордоном

2020-06-30T12:57:23Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база: ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF/ Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207]

== Куди звернутися: ==
У разі зняття з реєстрації особи ('''громадянина України'''), що померла за кордоном, необхідно звернутися до компетентного органу або підрозділу ДМС.
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF/ на підставі абзацу 5 ст. 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 02.03.2016 р. за № 207])

'''Реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.'''

У разі реєстрації смерті не в тому консульському окрузі, де проживав померлий, консул, який зареєстрував смерть, повідомляє про реєстрацію смерті дипломатичне представництво або консульську установу України, де померлий перебував на обліку, указавши при цьому його прізвище, ім'я, по батькові, а також номер та дату актового запису про смерть.
Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі:
— медичного документа про смерть, виданого медичним закладом (документ, виданий компетентним китайським органом має бути перекладений та легалізований у встановленому порядку);
— довідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування (документ має бути перекладений та легалізований у встановленому порядку).
Реєстрація смерті громадян України, які померли в дорозі на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або іншому транспортному засобі, провадиться у найближчому дипломатичному представництві або консульській установі України при пред'явленні заявником необхідних документів.
У графі «Місце смерті» актового запису про смерть указується місцезнаходження дипломатичного представництва або консульської установи, у якій проведена реєстрація смерті.
На підставі актового запису про смерть консул видає довідку про смерть до органів соціального захисту населення для одержання допомоги на поховання.

При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до запису акта про смерть уносяться згідно з Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.
'''Перелік необхідних документів:'''
- заява ; 

- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання; 

- квитанцію про сплату адміністративного збору. 

'''У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:''' 

-документ, що посвідчує особу представника 

-документ, що підтверджує повноваження особи як представника , крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини — батьками ( усиновлювачами )

== Розгляд питання ==

Згідно з Сімейним кодексом України та Законом України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" смерть підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті або за місцем поховання.
Органами реєстрації актів цивільного стану є відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

'''Реєстрацію смерті громадян України, які проживали за кордоном, здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва України.'''

Реєстрація смерті провадиться тільки відділами реєстрації актів цивільного стану, осіб:
* які померли в установах, у яких ці особи перебували під арештом або відбували покарання;
* осіб, визнаних в установленому законом порядку померлими, у випадку встановлення судом факту смерті;
* військовослужбовців та військових будівельників, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час;
* осіб, померлих більше ніж за рік до моменту звернення за реєстрацією. 

При цьому слід врахувати! 
при насильницькій смерті - реєстрація смерті провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану '''за місцем виявлення трупа'''; 

за заявою про реєстрацію смерті, яка надійшла після закінчення року з дня настання смерті, за рішенням судів про встановлення факту смерті або оголошення громадянина померлим – '''за місцем проживання заявника'''; 

померлих у місцях позбавлення волі - '''за останнім місцем проживання цих осіб до їх арешту або за місцезнаходженням кримінально-виконавчих установ'''. 

Реєстрація смерті померлих у дорозі (у потягу, на судні, у літаку та ін.) провадиться в найближчому органі реєстрації актів цивільного стану.
Заява про смерть повинна бути зроблена ''не пізніше трьох діб із дня настання смерті або виявлення трупа'', а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - ''не пізніше п’яти діб''. 

Із заявою про реєстрацію смерті можуть звернутись родичі померлого, його сусіди, працівники житлово-експлуатаційних організацій та інші особи, в тому числі з адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. 
Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті. 

Факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом або фельдшерською довідкою про смерть, виданими лікувальним закладом, рішенням суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомленням з місць позбавлення волі, надісланим разом із лікарським свідоцтвом про смерть. 

Підставою для реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, є повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України. 
Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відмітку про смерть власника. Слід відзначити, що відсутність зазначених документів не перешкоджає реєстрації смерті. 

При реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть уносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть. Якщо надалі померлий упізнаний, відомості про нього, яких бракувало, уносяться згідно з вимогами чинного законодавства на підставі висновку відділу реєстрації актів цивільного стану, за наявності протоколу впізнання трупа. 

Реєстрація смерті за заявами, які надійшли після закінчення року з дня настання смерті, провадиться після перевірки наявності реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання заявника, за місцем поховання чи виявлення трупа. 

Датою смерті особи, оголошеної судом померлою, вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду. Якщо надалі особа, по відношенню до якої складено актовий запис, з’явиться або буде відоме її місце перебування, то рішення про її смерть скасовується, а запис про смерть анулюється. 

Реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства провадиться на загальних підставах із дотриманням вимог чинного законодавства України.
Після проведення запису орган реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання.
На органи реєстрації актів цивільного стану покладені і деякі додаткові обов’язки, пов’язані з реєстрацією смерті.

Працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві. 
Працівник органу реєстрації '''у день звернення''' особи приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи.

'''Підстави для відмови''' 

Особі може бути відмовлено у знятті з реєстрації за місцем проживання у разі коли:

1) особою не подано необхідних документів; 

2) у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; 

3) звернулася особа, яка не досягла 14 років. 
 

== Зняття з реєстрації в судовому порядку ==
У разі якщо органи ДМС України не приймають документ, що був виданий органами зарубіжних країн, необхідно звернутись до суду за місцезнаходженням жилого приміщення.
Більш детальна інформація щодо зняття з реєстрації в судовому порядку вказана в статті [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B7_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Зняття з реєстрації за місцем проживання]

[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Порядок зняття з реєстрації громадянина України, що помер за кордоном

2020-06-30T11:16:14Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база: ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF/ Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207]

== Куди звернутися: ==
У разі зняття з реєстрації особи ('''громадянина України'''), що померла за кордоном, необхідно звернутися до компетентного органу або підрозділу ДМС.
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF/ на підставі абзацу 5 ст. 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 02.03.2016 р. за № 207])

'''Реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.'''

У разі реєстрації смерті не в тому консульському окрузі, де проживав померлий, консул, який зареєстрував смерть, повідомляє про реєстрацію смерті дипломатичне представництво або консульську установу України, де померлий перебував на обліку, указавши при цьому його прізвище, ім'я, по батькові, а також номер та дату актового запису про смерть.
Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі:
— медичного документа про смерть, виданого медичним закладом (документ, виданий компетентним китайським органом має бути перекладений та легалізований у встановленому порядку);
— довідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування (документ має бути перекладений та легалізований у встановленому порядку).
Реєстрація смерті громадян України, які померли в дорозі на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або іншому транспортному засобі, провадиться у найближчому дипломатичному представництві або консульській установі України при пред'явленні заявником необхідних документів.
У графі «Місце смерті» актового запису про смерть указується місцезнаходження дипломатичного представництва або консульської установи, у якій проведена реєстрація смерті.
На підставі актового запису про смерть консул видає довідку про смерть до органів соціального захисту населення для одержання допомоги на поховання.

При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до запису акта про смерть уносяться згідно з Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.
'''Перелік необхідних документів:'''
- заява ; 

- документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання; 

- квитанцію про сплату адміністративного збору. 

'''У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:''' 

-документ, що посвідчує особу представника 

-документ, що підтверджує повноваження особи як представника , крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини — батьками ( усиновлювачами )

== Розгляд питання ==

Згідно з Сімейним кодексом України та Законом України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" смерть підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті або за місцем поховання.
Органами реєстрації актів цивільного стану є відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

'''Реєстрацію смерті громадян України, які проживали за кордоном, здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва України.'''

Реєстрація смерті провадиться тільки відділами реєстрації актів цивільного стану, осіб:
* які померли в установах, у яких ці особи перебували під арештом або відбували покарання;
* осіб, визнаних в установленому законом порядку померлими, у випадку встановлення судом факту смерті;
* військовослужбовців та військових будівельників, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час;
* осіб, померлих більше ніж за рік до моменту звернення за реєстрацією. 

При цьому слід врахувати! 
при насильницькій смерті - реєстрація смерті провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану '''за місцем виявлення трупа'''; 

за заявою про реєстрацію смерті, яка надійшла після закінчення року з дня настання смерті, за рішенням судів про встановлення факту смерті або оголошення громадянина померлим – '''за місцем проживання заявника'''; 

померлих у місцях позбавлення волі - '''за останнім місцем проживання цих осіб до їх арешту або за місцезнаходженням кримінально-виконавчих установ'''. 

Реєстрація смерті померлих у дорозі (у потягу, на судні, у літаку та ін.) провадиться в найближчому органі реєстрації актів цивільного стану.
Заява про смерть повинна бути зроблена не пізніше трьох діб із дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п’яти діб.
Із заявою про реєстрацію смерті можуть звернутись родичі померлого, його сусіди, працівники житлово-експлуатаційних організацій та інші особи, в тому числі з адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть.
Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті.
Факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом або фельдшерською довідкою про смерть, виданими лікувальним закладом, рішенням суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомленням з місць позбавлення волі, надісланим разом із лікарським свідоцтвом про смерть.
Підставою для реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, є повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України.
Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відмітку про смерть власника. Слід відзначити, що відсутність зазначених документів не перешкоджає реєстрації смерті.
При реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть уносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть. Якщо надалі померлий упізнаний, відомості про нього, яких бракувало, уносяться згідно з вимогами чинного законодавства на підставі висновку відділу реєстрації актів цивільного стану, за наявності протоколу впізнання трупа.
Реєстрація смерті за заявами, які надійшли після закінчення року з дня настання смерті, провадиться після перевірки наявності реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання заявника, за місцем поховання чи виявлення трупа.
Датою смерті особи, оголошеної судом померлою, вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду. Якщо надалі особа, по відношенню до якої складено актовий запис, з’явиться або буде відоме її місце перебування, то рішення про її смерть скасовується, а запис про смерть анулюється.
Реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства провадиться на загальних підставах із дотриманням вимог чинного законодавства України.
Після проведення запису орган реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання.
На органи реєстрації актів цивільного стану покладені і деякі додаткові обов’язки, пов’язані з реєстрацією смерті.

Працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві. 
Працівник органу реєстрації '''у день звернення''' особи приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи.

'''Підстави для відмови''' 

Особі може бути відмовлено у знятті з реєстрації за місцем проживання у разі коли:

1) особою не подано необхідних документів; 

2) у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; 

3) звернулася особа, яка не досягла 14 років. 
 

== Зняття з реєстрації в судовому порядку ==
У разі якщо органи ДМС України не приймають документ, що був виданий органами зарубіжних країн, необхідно звернутись до суду за місцезнаходженням жилого приміщення.
Більш детальна інформація щодо зняття з реєстрації в судовому порядку вказана в статті [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B7_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Зняття з реєстрації за місцем проживання]

[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України

2020-06-30T09:41:50Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#n133 Постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання";]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 “Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання”;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93 N 7-93;]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції»].

== Хто має право на отримання посвідки на тимчасове проживання: ==

Отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні мають право:
* Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки.
''Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому цією частиною, є наступне:''
# іноземець та особа без громадянства є засновником та/або учасником, та/або бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, дані про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
# розмір частки власності іноземця або особи без громадянства, або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої він є, у статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 тисяч євро за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України на дату внесення іноземної інвестиції.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію;
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України.
* Особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.
* Іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території України у значенні Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які:

1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;

2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text тринадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”,] до яких вони прибули з метою возз’єднання сім’ї.

=== Куди звернутися: ===

Заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, до територіального органу ДМС або центру надання адміністративних послуг за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

== Вартість послуги та пільги ==
* державне мито у розмірі '''34 грн'''. (відповідно до пункту 6 статті 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»]);
* вартість адміністративної послуги у розмірі '''517 грн.''' (включаючи вартість бланка посвідки);
* адміністративний збір за оформлення або обмін посвідки на тимчасове проживання '''340,00 грн'''.
''Від сплати мита звільняються: громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та ІІ групи.''

== Необхідні документи ==
#

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, подають:'''
# паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України ''(після пред’явлення повертається, копія додається)'', крім наступних випадків: іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”], для отримання посвідки можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов’язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй “Про територіальну цілісність України” від 27 березня 2014 р. № 68/262;
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником) ''(оригінали документів після пред’явлення повертаються, копії подаються)'';
# переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
# дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки та його копія;
# документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати (оригінал після пред’явлення повертається, копія подається).

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, подають:'''
# дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт), а для осіб, які мають статус закордонного українця, — трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця). Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
# зобов’язання роботодавця повідомити ДМС та державній службі зайнятості про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або такою особою без громадянства.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання державної установи, підприємства чи організації, що є реципієнтом проекту міжнародної технічної допомоги;
# засвідчену в установленому порядку копію реєстраційної картки проекту міжнародної технічної допомоги.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи провадження іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, подають:'''
# подання відповідної релігійної організації;
# погодження державного органу, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків іноземних неурядових організацій, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання відповідної філії, відділення, представництва або іншого структурного осередку іноземної неурядової організації;
# свідоцтво про реєстрацію структурного осередку іноземної неурядової організації в Україні. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб’єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання відповідного представництва іноземного суб’єкта господарювання в Україні;
# свідоцтво про реєстрацію зазначеного представництва. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання відповідної філії або представництва іноземного банку в Україні;
# свідоцтво про акредитацію філії або представництва. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України “Про волонтерську діяльність”, інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики, подають:'''
# подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну;
# або подання організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України “Про волонтерську діяльність”, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики, та свідоцтво про державну реєстрацію такої організації чи установи (оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати).

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації, подають:'''
# звернення іноземного засобу масової інформації;
# подання МІП

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та розмір частки власності яких або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої такі іноземці або особи без громадянства є, у статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції, подають:'''
# копію установчого документа юридичної особи, засвідчену уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
# письмове зобов’язання юридичної особи повідомити ДМС про втрату іноземцем або особою без громадянства статусу засновника та/або учасника, та/або бенефіціарного власника (контролера) цієї юридичної особи;
# інші документи залежно від виду здійснення іноземної інвестиції:
* копію установчого документа юридичної особи, засвідчену уповноваженою посадовою особою юридичної особи;письмове зобов’язання юридичної особи повідомити ДМС про втрату іноземцем або особою без громадянства статусу засновника та/або учасника, та/або бенефіціарного власника (контролера) цієї юридичної особи;інші документи залежно від виду здійснення іноземної інвестиції:
* відомості про розмір частки іноземця або особи без громадянства — засновника (учасника) юридичної особи у сумі не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції, як внеску до статутного капіталу, якщо іноземна інвестиція здійснена в грошовій формі, засвідчені уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
* або копія вантажної митної декларації на рухоме майно, передане як внесок до статутного капіталу юридичної особи, та копія акта приймання-передачі такого майна, якщо іноземна інвестиція здійснена у майновій формі, засвідчені уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
* або копія акта приймання-передачі рухомого або нерухомого майна, переданого як внесок до статутного капіталу юридичної особи, якщо іноземна інвестиція здійснена у майновій формі, але при цьому таке майно придбане на території України, засвідчена уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
* або виписка з рахунка в цінних паперах, якщо іноземець або особа без громадянства є акціонером акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні, засвідчена уповноваженою посадовою особою юридичної особи.
'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, подають:'''
# документ, що підтверджує факт навчання в Україні (засвідчені в установленому порядку копії наказу закладу освіти про зарахування та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів);
# зобов’язання закладу освіти повідомити ДМС про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз’єднання сім’ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій — тринадцятій статті 4 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”], уклали шлюб з громадянами України, подають:'''
# документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
# паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України. Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 “Про міжнародне приватне право”].

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз’єднання сім’ї з особами, зазначеними у частинах другій — тринадцятій статті 4 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”]:'''
# документ, згідно з яким вони відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства вважаються членами сім'ї особи, зазначеної в частинах другій — тринадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
# документ про наявність у приймаючої сторони достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї;
# посвідку на тимчасове проживання іноземця або особи без громадянства, до якого прибув член сім'ї, яка подається особисто її власником. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України чи яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, подається:'''
# довідка про утримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, яка видається на підставі висновку ДМС про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження чи з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення граничного строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було виявлено раніше.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв’язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:'''
# посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);
# паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається та його копію), крім наступних випадків: іноземці або особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»], можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов’язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 р. № 68/262;
# переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
# документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, а саме: закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання та непридатності для подальшого користування), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником) (оригінали після пред’явлення повертаються, копії додаються);
# документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (оригінал), або документ про звільнення від його сплати (оригінал після пред’явлення повертається, копія додається);
# дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки та його копія (подається у разі коли обмін посвідки здійснюється у звя`зку із закінченням строку її дії).
У разі коли обмін посвідки здійснюється у зв’язку із закінченням строку її дії, додатково подаються документи, зазначені у пункті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#n133 Порядку оформлення посвідки на тимчасове проживання.]

== Термін розгляду заяви ==
Посвідка видається '''протягом 15 робочих днів''' з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

== Строк дії документу, що є результатом отримання послуги ==
Посвідка на тимчасове проживання видається строком на '''один рік''' з можливістю обміну, за винятком наступних випадків.
* Іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, посвідка видається на період роботи в Україні, який зазначається в дозволі на застосування праці.
* Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, посвідка видається на строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту.
* Іноземцям та особам без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, посвідка видається на два роки.
* Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.
* Іноземцям та особам без громадянства, які зазначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n48 в частині двадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”,] посвідка видається на три роки.

== Підстави для відмови у наданні послуги ==

'''Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:'''
# іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
# іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в’їзду;
# дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
# встановлено належність особи до громадянства України;
# за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
# іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#n133 Порядку], документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
# отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв’язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
# паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
# встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
# виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну;
# в інших випадках, передбачених законом.
Строк звернення до ДМС України та відповідальність у разі його порушення
Документи для оформлення посвідки подаються '''не пізніше ніж за 15 робочих днів''' до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв’язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку її дії), документи для її обміну подаються '''протягом одного місяця''' з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв’язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані '''не пізніше ніж за 15 робочих днів''' до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Для продовження строку дії посвідки іноземець або особа без громадянства має підтвердити працевлаштування у цій юридичній особі щонайменше трьох громадян України, які приступили до роботи не менш як ''за шість місяців до дати звернення про продовження строку дії посвідки'', або сплату юридичною особою податку на прибуток підприємств у розмірі не менш як 50 мінімальних заробітних плат за останній повний фінансовий рік до дати звернення про продовження строку дії посвідки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Стаття 5-1. Строк дії посвідки на тимчасове проживання]

== Порядок оскарження ==
Іноземець та особа без громадянства протягом '''місяця''' з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства‏‎]]

Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил

2020-06-29T18:45:58Z

Viktoriia.poberezhna:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1617-15 Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 "Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами"]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень"]

== '''Загальні положення щодо порушень митних правил''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4063 ст. 458 Митного Кодексу України] '''порушення митних правил''' є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які передбачена адміністративна відповідальність. 

'''Суб’єктами''' адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення '''досягли 16-річного віку''', а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

== '''Види адміністративних стягнень за порушення митних правил''' ==
За порушення митних правил можуть бути накладенні адміністративні стягнення, а саме: 
* '''попередження''' – передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4063 ст. 463 Митного кодексу України], представляє собою офіційне попередження правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Попередження виноситься у формі постанови про накладення адміністративного стягнення. 
* '''штраф''' – передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4063 ст. 464 Митного кодексу України], являє собою покладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов’язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення. 
* '''конфіскація''' - передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4063 ст. 465 Митного кодексу України], полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4063 у пункті 3 статті 461 Митного кодексу України], і безоплатній передачі їх у власність держави. 
{| class="wikitable"
|-
| Дуже важливо! Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку передбаченому Митним кодексом України

|}
Конфіскація товарів, транспортних засобів, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення. 

== '''Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил''' ==
Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до: 
* Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; 
* Місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. 
{| class="wikitable"
|-
| Важливо! якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, припиняється.
|}
=== Оскарження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику ===
Особливістю оскарження постанов про порушення митних правил до центрального органу виконавчої влади, а саме до Державної фіскальної служби є те що процес їх оскарження регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення. 
Строк на оскарження постанов про порушення митних правил складає '''10 днів з моменту винесення рішення митним органом'''. 
Вказаний строк може бути поновлений органом, що буде розглядати скаргу за наявності поважних причин, при чому законодавчого переліку причин, що є поважними не містить, що в свою чергу означає, що рішення про поважність конкретної причини пропуску строків приймає посадова особа, що розглядає скаргу на власний розсуд. 
За результатами розгляду скарги на постанову про порушення митних правил, уповноваженим органом може бути прийняте одне з чотирьох рішень, а саме:
* про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення
* про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд
* про скасування постанови та закриття справи
* про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил 
Копія рішення по скарзі на постанову '''протягом 3х днів''' з дня його винесення надсилається особі поштовим відправленням з повідомленням про вручення. 
У разі скасування постанови суми штрафів повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4063 ст. 531 Митного кодексу України] підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правила або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 
* відсутність у діях особи, яка притягуються до відповідальності, ознак порушення митних правил;
* необ’єктивність або неповнота провадження провадження у справі або необ’єктивність її розгляду;
* невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
* винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі і розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження по справі про порушення митних правил та її розгляду;
* неправильна або неповна класифікація вчиненого правопорушення;
* накладення стягнення, не передбаченого Митним кодексом України.
Цей перелік не є вичерпним.
=== Оскарження в порядку адміністративного судочинства ===
'''Скарга (адміністративний позов)''' на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n195 Кодексом України про адміністративні правопорушення]. 
У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов) може бути поновлений.
Разом з цим, у випадку оскарження постанов у справах про порушення митних правил, цей строк складає '''10 днів''' та обчислюється з ухвалення відповідної постанови. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України] для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 

Що стосується підсудності скарг на рішення митних органів, то за загальним правилом, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 ст. 25 Кодекса адміністративного судочинства України], вони подаються до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місцезнаходження відповідача чи позивача, за вибором останнього. У випадку відсутності у позивача зареєстрованого місцезнаходження, скарга подається до адміністративного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. 

Вимоги до оформлення апеляційної скарги (позовної заяви), а також до документів, які повинні бути до неї долучені містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693 ст. 160, ст. 161 Кодекса адміністративного судочинства України]. У випадку невідповідності апеляційної скарги (позовної заяви) цим вимогам, остання, протягом 5 днів з дня надходження, може бути залишена без руху з визначенням строку для усунення зазначених у відповідній ухвалі недоліків, при чому вказаний строк не може перевищувати 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

2020-05-12T10:19:37Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
1.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України] 
2.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] 
3.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
4.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»] 
5.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»] 
6.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»] 
7.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України».] 
8.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05 Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 з наступними змінами та доповненнями.] 
== Загальне законодавче визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових ==
Згідно з Законом України «Про державну таємницю»: 
'''державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація)''' - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. 
'''Віднесення інформації до державної таємниці''' – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. 
'''Таємна інформація''' – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»], розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю. 
Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом. 

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 

* виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
* розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
* шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»]). 
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є '''''Служба безпеки України''''' 
''Державний експерт з питань таємниць'' - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. 
''Охорона державної таємниці'' - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

== Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

'''Предмет злочинів:''' 

* Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці.(стаття 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
* Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

'''Об’єкт злочинів:''' 

Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави. 

'''Об’єктивна сторона злочинів:''' 

Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).
Трата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком: 

* порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними 
* втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок. 

'''Суб’єкт злочинів:''' 

Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю. 

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення.
Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною 1 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 

Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною 2 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

'''Суб’єктивна сторона злочинів:''' 

Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці. 

Необережна вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.

== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 5 до 8 років.'''(частина 2 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк '''до 3 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк '''до 3 років''' або без такого.(частина 1 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років'''.(частина 2 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

'''''До тяжких наслідків''''' можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди. 

'''''Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей''''', що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я. 

== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю==
'''Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці:''' 
1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; 
2) засекречування інформації: 
* про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту 
* про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян 
* про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення 
* про факти порушень прав і свобод людини і громадянина 
* про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб 
* іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена 

3) безпідставне засекречування інформації; 
4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 
5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 
6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 
7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 
8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 
9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності. 
(стаття 212-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])
{| class="wikitable"
|-
| Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці:
|}
Накладення штрафу на громадян '''''від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і на посадових осіб - '''''від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''''. 
Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян '''''від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і на посадових осіб - '''''від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''''.(стаття 212-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

2020-05-12T10:12:33Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
1.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України] 
2.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] 
3.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
4.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»] 
5.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»] 
6.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»] 
7.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України».] 
8.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05 Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 з наступними змінами та доповненнями.] 
== Загальне законодавче визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових ==
Згідно з Законом України «Про державну таємницю»: 
'''державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація)''' - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. 
'''Віднесення інформації до державної таємниці''' – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. 
'''Таємна інформація''' – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»], розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю. 
Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом. 

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 

* виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
* розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
* шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»]). 
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є '''''Служба безпеки України''''' 
''Державний експерт з питань таємниць'' - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. 
''Охорона державної таємниці'' - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

== Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

'''Предмет злочинів:''' 

* Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці.(стаття 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
* Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

'''Об’єкт злочинів:''' 

Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави. 

'''Об’єктивна сторона злочинів:''' 

Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).
Трата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком: 

* порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними 
* втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок. 

'''Суб’єкт злочинів:''' 

Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю. 

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення.
Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною 1 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 

Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною 2 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

'''Суб’єктивна сторона злочинів:''' 

Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці. 

Необережна вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.

== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 5 до 8 років.'''(частина 2 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк '''до 3 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк '''до 3 років''' або без такого.(частина 1 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років'''.(частина 2 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

'''''До тяжких наслідків''''' можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди. 

'''''Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей''''', що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я. 

== Особливості кримінального процесу щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.
Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 «Обов’язки громадянина щодо збереження державної таємниці» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом.
Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду.
Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
(стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України)
Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:
Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.
У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів.
Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.(стаття 518 Кримінального процесуального кодексу України)

== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю==
Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці: 

1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; 
2) засекречування інформації: 
* про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; 
* про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян; 
* про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення; 
* про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; 
* про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 
* іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена; 
3) безпідставне засекречування інформації; 
4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 
5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 
6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 
7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 
8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 
9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності. 
(стаття 212-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])
{| class="wikitable"
|-
| Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці:
|}
Накладення штрафу на громадян '''''від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і на посадових осіб - '''''від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''''. 
Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян '''''від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і на посадових осіб - '''''від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''''.(стаття 212-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

2020-05-12T09:22:25Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
1.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України] 
2.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] 
3.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
4.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»] 
5.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»] 
6.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»] 
7.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України».] 
8.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05 Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 з наступними змінами та доповненнями.] 
== Загальне законодавче визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових ==
Згідно з Законом України «Про державну таємницю»: 
'''державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація)''' - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. 
'''Віднесення інформації до державної таємниці''' – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. 
'''Таємна інформація''' – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»], розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю. 
Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом. 

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 

* виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
* розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
* шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»]). 
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є '''''Служба безпеки України''''' 
''Державний експерт з питань таємниць'' - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. 
''Охорона державної таємниці'' - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

== Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

'''Предмет злочинів:''' 

* Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці.(стаття 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
* Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

'''Об’єкт злочинів:''' 

Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави. 

'''Об’єктивна сторона злочинів:''' 

Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).
Трата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком: 

* порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними 
* втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок. 

'''Суб’єкт злочинів:''' 

Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю. 

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення.
Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною 1 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 

Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною 2 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

'''Суб’єктивна сторона злочинів:''' 

Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці. 

Необережна вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.

== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 5 до 8 років.'''(частина 2 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк '''до 3 років''' з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк '''до 3 років''' або без такого.(частина 1 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк '''від 2 до 5 років'''.(частина 2 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]) 

'''''До тяжких наслідків''''' можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди. 

'''''Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей''''', що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я. 

== Особливості кримінального процесу щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.
Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 «Обов’язки громадянина щодо збереження державної таємниці» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом.
Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду.
Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
(стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України)
Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:
Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.
У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів.
Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.(стаття 518 Кримінального процесуального кодексу України)

== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю==
Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці: 

1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; 

2) засекречування інформації: 

- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; 

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян; 

- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення; 

- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; 

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 

- іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена; 

3) безпідставне засекречування інформації; 

4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 

5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 

6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 

7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 

8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 

9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності. 

(стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці: 

Накладення штрафу на громадян від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.(стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

2020-05-12T09:15:38Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
1.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України] 
2.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] 
3.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
4.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»] 
5.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»] 
6.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»] 
7.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України».] 
8.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05 Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 з наступними змінами та доповненнями.] 
== Загальне законодавче визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових ==
Згідно з Законом України «Про державну таємницю»: 
'''державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація)''' - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. 
'''Віднесення інформації до державної таємниці''' – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. 
'''Таємна інформація''' – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»], розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю. 
Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом. 

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 

* виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
* розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
* шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»]). 
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є '''''Служба безпеки України''''' 
''Державний експерт з питань таємниць'' - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. 
''Охорона державної таємниці'' - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

== Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

'''Предмет злочинів:''' 

* Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці.(стаття 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
* Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

'''Об’єкт злочинів:''' 

Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави. 

'''Об’єктивна сторона злочинів:''' 

Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).
Трата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком: 

* порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними 
* втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок. 

'''Суб’єкт злочинів:''' 

Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю. 

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення.
Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною 1 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 

Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною 2 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

'''Суб’єктивна сторона злочинів:''' 

Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці. 

Необережна вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.

== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
(частина 2 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
(частина 1 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.
(частина 2 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
До тяжких наслідків можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди.
Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я.

== Особливості кримінального процесу щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.
Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 «Обов’язки громадянина щодо збереження державної таємниці» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом.
Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду.
Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
(стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України)
Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:
Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.
У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів.
Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.(стаття 518 Кримінального процесуального кодексу України)

== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю==
Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці: 

1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; 

2) засекречування інформації: 

- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; 

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян; 

- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення; 

- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; 

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 

- іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена; 

3) безпідставне засекречування інформації; 

4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 

5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 

6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 

7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 

8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 

9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності. 

(стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці: 

Накладення штрафу на громадян від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.(стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

2020-05-12T09:08:31Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==
1.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України] 
2.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] 
3.[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
4.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»] 
5.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»] 
6.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України «Про доступ до публічної інформації»] 
7.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України».] 
8.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05 Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 з наступними змінами та доповненнями.] 
== Загальне законодавче визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових ==
Згідно з Законом України «Про державну таємницю»: 
'''державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація)''' - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. 
'''Віднесення інформації до державної таємниці''' – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. 
'''Таємна інформація''' – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»], розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю. 
Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом. 

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 

* виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
* розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
* шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»]). 
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є '''''Служба безпеки України''''' 
''Державний експерт з питань таємниць'' - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. 
''Охорона державної таємниці'' - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

== Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Предмет злочинів:
Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці.(стаття 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])

Об’єкт злочинів:
Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави.
Об’єктивна сторона злочинів:
Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб).
Трата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком:

1) порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними 
2) втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок. 

Суб’єкт злочинів:
Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю.
Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення.
Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною 1 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною 2 статті 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Суб’єктивна сторона злочинів:
Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці.
Необережну вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість –стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.

== Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
(частина 2 статті 328 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
(частина 1 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.
(частина 2 статті 329 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України])
До тяжких наслідків можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди.
Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я.

== Особливості кримінального процесу щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю ==

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.
Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 «Обов’язки громадянина щодо збереження державної таємниці» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом.
Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду.
Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
(стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України)
Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю:
Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.
У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів.
Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.(стаття 518 Кримінального процесуального кодексу України)

== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю==
Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці: 

1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; 

2) засекречування інформації: 

- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; 

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян; 

- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення; 

- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; 

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 

- іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена; 

3) безпідставне засекречування інформації; 

4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 

5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 

6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 

7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 

8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 

9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності. 

(стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці: 

Накладення штрафу на громадян від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.(стаття 2122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення])

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Позбавлення права на спадкування

2020-04-29T11:42:31Z

Viktoriia.poberezhna:

== Нормативна база ==

# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України.]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]

== Поняття спадкування та право на спадкування ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 Стаття 1216 ЦК України] (надалі – ЦК України) визначає спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування, становить підгалузь цивільного законодавства, яка іменується "спадковим правом" або "правом спадкування.
Термін "право на спадкування" може вживатися в кількох значеннях.
Право на спадкування може розглядатися як суб'єктивне право, яке виникає за наявності певних юридичних фактів: смерті особи або оголошення її померлою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5702 ст. 1220 ЦК України]).

== Підстави усунення від спадкування ==

Законодавець передбачає '''«законне»''' усунення спадкоємця від права на спадкування, тобто таке, підстави якого визначаються не згідно з волею спадкодавця-заповідача, а чітко вказуються в законі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст.1224 Цивільний кодекс України]).
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5767 ст. 1235 Цивільного Кодексу України] спадкодавець у заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають [[Право на обов'язкову частку у спадщині]].

Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст. 1224 Цивільного Кодексу України] передбачено випадки, коли спадкоємці взагалі не мають права на спадкування, не зважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування.

== Особи які не мають права на спадкування ==

* особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
* особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Проте, вказані положення закону не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Вчинення спадкоємцем таких кримінально карних дій має засвідчуватися обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
* Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Позбавлення батьків батьківських прав разом із тим не впливає на право дитини бути спадкоємцем після смерті батьків.
* Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.
* Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Тому навіть і після смерті одного з подружжя за рішенням суду шлюб може бути визнаний недійсним. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

== Усунення від спадкування за рішенням суду ==

На відміну від випадків, коли особа не має права на спадкування, закон передбачає випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування, а саме: якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 
Вказана підстава стосується всіх спадкоємців, у тому числі й тих, які відповідно до закону мають право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальну відмову. 
'''''Безпорадним''''' слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. 
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. 
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій. 
Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ч. 5 ст. 1224 ЦК України] '''має значення сукупність обставин:'''
* ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;
* перебування спадкодавця в безпорадному стані;
* потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. 
== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73469356 Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74687758 Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 753/21722/13-ц]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Суди]]

Проведення профілактичної роботи щодо кривдника, який вчинив домашнє насильство

2020-04-29T09:46:31Z

Viktoriia.poberezhna: Створена сторінка: == Нормативна база == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні прав...

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] 
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України Про запобігання та протидію домашньому насильству] 
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0270-19 Порядок взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ № 124 від 25.02.2019 року] 
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Статтею 27 Закон України Про запобігання та протидію домашньому насильству] передбачено взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи, як один із видів спеціальних заходів щодо протидії домашнього насильства.
* '''профілактичний облік''' - це здійснення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України організаційно-практичних заходів щодо контролю за поведінкою кривдника. 
Процедура взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0270-19 Порядком взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ № 124 від 25.02.2019 року], '''з метою:'''
* недопущення повторного вчинення домашнього насильства
* забезпечення контролю за дотриманням кривдником тимчасових обмежень його прав та виконання обов’язків, покладених на нього у зв’язку з учиненням домашнього насильства
Профілактичний облік кривдників та профілактична робота з ними в органах Національної поліції України здійснюються уповноваженим підрозділом органів Національної поліції України. 
Якщо особа, яка вчинила домашнє насильство, '''не досягла вісімнадцятирічного віку''', то профілактичний облік здійснює ''підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України''. 
'''Постановлення кривдника на профілактичний облік здійснюється з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства.'''
== Підстави для постановлення кривдника на профілактичний облік ==
 
'''''Підставами для постановлення кривдника на профілактичний облік є:'''''
* складений адміністративний протокол про адміністративне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 173-2 КУпАП]
* терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 ст. 25 ЗУ Про запобігання та протидію домашньому насильству])
* отримання уповноваженим підрозділом поліції в установленому законом порядку інформації про видачу судом обмежувального припису кривднику ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Глава 13 Цивільного процесуального Кодексу України])
* рішення суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статтею 173-2 КУпАП]
* відкриття кримінального провадження стосовно кривдника у зв’язку з вчиненням ним домашнього насильства чи насильства за ознакою статі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 126-2 Кримінального кодекс України])
* повідомлення установи виконання покарань про звільнення від відбування покарання кривдника, засудженого за вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі 
Працівники, уповноважені на здійснення заходів із запобігання та протидії домашньому насильству, '''''протягом доби''''' формують матеріали за фактами вчинення домашнього насильства та інформують про це керівника уповноваженого підрозділу поліції для поставлення кривдника на профілактичний облік із наданням копій таких матеріалів. 
'''''Рішення про поставлення кривдника на профілактичний облік приймає керівник територіального (відокремленого) уповноваженого підрозділу поліції за результатами розгляду матеріалів.'''''
== Строки ведення профілактичного обліку кривдників ==
'''''Строки ведення профілактичного обліку кривдників установлюються:'''''
* відповідно до строків застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, передбачених обмежувальним приписом стосовно кривдника, а в разі продовження припису - на встановлений судом строк
* упродовж одного року з дня виявлення останнього факту вчинення домашнього насильства у випадку, коли обмежувальний припис стосовно кривдника судом не виносився
* упродовж одного року з дня накладення судом адміністративного стягнення за вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі
* до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні, відкритому стосовно кривдника у зв’язку з вчиненням ним домашнього насильства чи насильства за ознакою статі
* до погашення або зняття судимості за кримінальне правопорушення, пов’язане з учиненням домашнього насильства. 

'''''Строк зберігання відомостей про кривдника, який перебуває на профілактичному обліку, становить три роки з дня зняття його з такого обліку, після чого відомості про нього та постраждалу особу автоматично знеособлюються.'''''

Знеособлені відомості в подальшому використовуються в статистичних та наукових цілях.
== Підстави для зняття кривдника з профілактичного обліку ==
'''''Підставами для зняття кривдника з профілактичного обліку є:'''''
* відсутність повторних випадків учинення кривдником домашнього насильства впродовж одного року з дня взяття на профілактичний облік
* закінчення строку дії обмежувального припису стосовно кривдника
* закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно кривдника
* закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, розпочатого у зв’язку з вчиненням кривдником домашнього насильства чи насильства за ознакою статі
* погашення або зняття судимості за кримінальне правопорушення, пов’язане з учиненням домашнього насильства
* набрання законної сили виправдувальним вироком суду, вироком суду щодо призначення покарання у вигляді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, пов’язане з учиненням домашнього насильства
* рішення суду про оголошення особи померлою чи визнання безвісно відсутньою або отримання свідоцтва про її смерть.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎‎]]