WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2018-11-10T11:33:35Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. Відповідно до п.1 ст. 1 Угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):
- чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
- жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років».
Таким чином цей нормативно правовий акт встановлює необхідні умови для пільгового пенсійного забезпечення, зокрема це - набуття особою певної тривалості «пільгового» стажу при певній тривалості «загального» стажу та досягнення певного віку.

Слід зазначити, що кратність стажу, як пільга яка була передбачена Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148, не застосовується при визначенні тривалості «пільгового» стажу необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що «пільговий» стаж обчислюється на підставі трудової книжки, письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини.

Крім того Угода містить ряд положень імперативного характеру, зокрема, що стосуються переліку районів Крайньої Півночі:

'''''«При визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року».
Також Угодою регламентоване право особи на застосування законодавства тієї договірної сторони в якій призначається пенсія у випадку, коли воно встановлює пільги в більшому обсязі ніж встановлено Угодою.'''''

При визначенні права на пенсію відповідно до Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.Пізніше Перелік був доповнений Російським урядом, однак для визначення права на пільгову пенсію згідно Угоди робота в районах, внесених до Переліку після 1 січня 1992 року не враховується.З Переліком районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України, за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012400-83.

'''Щодо стажу роботи ,що набутий у період до 1 січня 1991 року, то: '''

Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

'''''Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.'''''

[[Категорія: Призначення пенсії]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2018-11-10T11:32:51Z

Viktoriia.pavliuk:

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2018-11-10T11:31:36Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. Відповідно до п.1 ст. 1 Угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):
- чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
- жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років».
Таким чином цей нормативно правовий акт встановлює необхідні умови для пільгового пенсійного забезпечення, зокрема це - набуття особою певної тривалості «пільгового» стажу при певній тривалості «загального» стажу та досягнення певного віку.

Слід зазначити, що кратність стажу, як пільга яка була передбачена Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148, не застосовується при визначенні тривалості «пільгового» стажу необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що «пільговий» стаж обчислюється на підставі трудової книжки, письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини.

Крім того Угода містить ряд положень імперативного характеру, зокрема, що стосуються переліку районів Крайньої Півночі:
«При визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року».
Також Угодою регламентоване право особи на застосування законодавства тієї договірної сторони в якій призначається пенсія у випадку, коли воно встановлює пільги в більшому обсязі ніж встановлено Угодою.

При визначенні права на пенсію відповідно до Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.Пізніше Перелік був доповнений Російським урядом, однак для визначення права на пільгову пенсію згідно Угоди робота в районах, внесених до Переліку після 1 січня 1992 року не враховується.З Переліком районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України, за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012400-83.

'''Щодо стажу роботи ,що набутий у період до 1 січня 1991 року, то: '''

Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

'''''Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.'''''

[[Категорія: Призначення пенсії]]

Звернення до суду з вимогою про виплату пенсії за минулий період

2018-11-10T11:25:38Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"]

== Загальні положення ==
Заробітна плата як і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування (матеріальним інтересом, захищеним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_535 статтею 1 Першого протоколу до Конвенції]). За змістом [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 п. 14 ст. 1 Закону України «Про громадянство України»] (заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування. Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 з частиною другою статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»] заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”] , нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.
Оскільки в цій нормі йде мова про виплату нарахованих доходів у вигляді сум пенсії та компенсації втрати частини доходів, слід звернутися до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”]. Відповідно до статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. В цій нормі також йде мова про нараховані доходи.

== Подання позовної заяви про виплату пенсії за минулий період ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частини першої статті 122 КАС України] адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частиною другою статті 122 КАС України] для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 ч. 1 ст. 122 КАС України] адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами. Аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 122 КАС України.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 21-1249а16 (ЄДРСР 58275228) зазначив, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку. У цій же постанові Верховний Суд України наголосив, що при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм. Таким чином, Верховний Суд України не виключає можливості, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час, на підставі частини першої статті 122 КАС України можуть розглядатися поза межами шестимісячного строку.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Перерахунок пенсії]]

Зміна імені фізичної особи

2018-11-10T11:13:14Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 915 «Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи»] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану"]

== Опис суттєвих аспектів ==

'''Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається:'''
* з прізвища,
* власного імені
* по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
 
=== Вік з якого особа набуває право на зміну імені: ===

* Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та власне ім’я. 
* Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище чи ім’я за згодою батьків. 

== Куди звернутися ==

Реєстрація зміни імені громадян України проводиться за їх заявою державним відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем їхнього проживання. Заява про зміну імені подається у письмовій формі за умови пред’явлення паспорта громадянина України. Для зміни імені фізичної особи, яка досягла чотирнадцятирічного віку, разом з відповідною заявою подається свідоцтво про народження та довідка з місця проживання.

== Вартість ==

Державна реєстрація зміни імені громадян України проводиться після сплати заявником державного мита або для громадян України, які постійно проживають за кордоном - сплати заявником консульського збору. У разі звільнення заявника в установленому законодавством порядку від сплати державного мита або консульського збору він повинен пред'явити відповідний документ, що підтверджує таке право. Держмито сплачується в розмірі '''0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''' відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закону України "Про державне мито"].

== Перелік та зразки необхідних документів ==

# Заява.
# Свідоцтво про народження заявника.
# Свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі).
# Свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано).
# Свідоцтва про народження дітей (у випадку, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей).
# Свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно раніше було змінено.
# Фотокартка заявника.
# Квитанція про сплату державного мита.

== Порядок та строки розгляду питання ==

Заява про зміну імені розглядається державним відділом реєстрації актів цивільного стану у '''тримісячний строк з дня її подання'''.

* Для зміни імені фізичної особи, яка досягла 14-річного віку, разом з відповідною заявою подається заява в письмовій формі батьків (одного з батьків - у разі, коли другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) або піклувальника про надання згоди на зміну імені.
* Заява про надання згоди батьків (одного з батьків) або піклувальника на зміну імені зазначеної особи може подаватися ними особисто, а у разі, коли заява через поважну причину не може бути подана особисто одним з батьків, така заява, нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, від його імені може бути подана другим з батьків.

=== Порядок отримання дозволу на зміну імені ===

# Для підтвердження достовірності поданих заявником документів відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про зміну імені, додає до зазначених документів копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
# У разі зберігання актових записів цивільного стану в архівах інших відділів державної реєстрації актів цивільного стану відділ, який прийняв заяву про зміну імені, надсилає відповідні запити до зазначених відділів.
# Дипломатичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про зміну імені, надсилають запити через МЗС до Укрдержреєстру для подальшого пересилання до відділів державної реєстрації актів цивільного стану, в яких перебувають на зберіганні відповідні актові записи цивільного стану, про витребування їх копій або витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
# Заява про зміну імені дипломатичним представництвом або консульською установою України розглядається у шестимісячний строк з дня її подання. Строк розгляду заяви про зміну імені може бути зупинено у разі потреби у поновленні та внесенні відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає необхідні матеріали до територіального органу Національної поліції за місцем проживання заявника для надання висновку про можливість зміни імені. Дипломатичне представництво або консульська установа України надсилає необхідні матеріали щодо зміни імені через МЗС до Національної поліції для подальшого пересилання до територіального органу Національної поліції за останнім місцем проживання заявника в Україні.
# Територіальний орган Національної поліції за результатами відповідної перевірки, яка проводиться безоплатно, у місячний строк готує та надсилає висновок про можливість зміни імені разом з усіма матеріалами до відділу державної реєстрації актів цивільного стану чи через МЗС до відповідного дипломатичного представництва або консульської установи України.
# Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України на підставі документів про зміну імені та висновку територіального органу Національної поліції про можливість зміни імені готує висновок про надання дозволу на зміну імені або відмову в його наданні та надсилає заявникові.

'''У разі надання дозволу на зміну імені заявник у тримісячний строк може звернутися для державної реєстрації зміни імені до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України, які складають актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений строк не звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України для державної реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає силу і для подальшої зміни імені необхідно проходити усю процедуру заново.'''
'''Під час державної реєстрації зміни імені відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України видає заявникові свідоцтво про зміну імені.'''

<big>Після державної реєстрації зміни імені відділом державної реєстрації актів цивільного стану у паспорті громадянина України, а дипломатичним представництвом або консульською установою України у паспорті громадянина України для виїзду за кордон робиться відмітка про те, що паспорт у зв'язку із зміною імені підлягає обміну протягом місяця.</big>

== Підстави для відмови ==

* здійснення стосовно заявника кримінального провадження або його перебування під адміністративним наглядом;
* наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
* офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
* подання заявником неправдивих відомостей.

'''''Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскаржена у суді.'''''

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Зміна імені фізичної особи

2018-11-10T11:02:36Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 915 «Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи»] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 про правила державної реєстрації актів цивільного стану, затверджені (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007 № 1154/5), зареєстровані у Міністерстві юстиції України 22.11.2007 за № 1305/14572]

== Опис суттєвих аспектів ==

'''Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається:'''
* з прізвища,
* власного імені
* по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
 
=== Вік з якого особа набуває право на зміну імені: ===

* Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та власне ім’я. 
* Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище чи ім’я за згодою батьків. 

== Куди звернутися ==

Реєстрація зміни імені громадян України проводиться за їх заявою державним відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем їхнього проживання. Заява про зміну імені подається у письмовій формі за умови пред’явлення паспорта громадянина України. Для зміни імені фізичної особи, яка досягла чотирнадцятирічного віку, разом з відповідною заявою подається свідоцтво про народження та довідка з місця проживання.[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF

== Вартість ==

Державна реєстрація зміни імені громадян України проводиться після сплати заявником державного мита або для громадян України, які постійно проживають за кордоном - сплати заявником консульського збору. У разі звільнення заявника в установленому законодавством порядку від сплати державного мита або консульського збору він повинен пред'явити відповідний документ, що підтверджує таке право. Держмито сплачується в розмірі '''0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян'''

== Перелік та зразки необхідних документів ==

# Заява.
# Свідоцтво про народження заявника.
# Свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі).
# Свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано).
# Свідоцтва про народження дітей (у випадку, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей).
# Свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно раніше було змінено.
# Фотокартка заявника.
# Квитанція про сплату державного мита.

== Порядок та строки розгляду питання ==

Заява про зміну імені розглядається державним відділом реєстрації актів цивільного стану у '''тримісячний строк з дня її подання'''.
Заяви про зміну імені під час подачі у відповідному відділу ДРАЦС вносяться до електронної системи ДРАЦСГ.

* Для зміни імені фізичної особи, яка досягла 14-річного віку, разом з відповідною заявою подається заява в письмовій формі батьків (одного з батьків - у разі, коли другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) або піклувальника про надання згоди на зміну імені.
* Заява про надання згоди батьків (одного з батьків) або піклувальника на зміну імені зазначеної особи може подаватися ними особисто, а у разі, коли заява через поважну причину не може бути подана особисто одним з батьків, така заява, нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, від його імені може бути подана другим з батьків.
=== Порядок отримання дозволу на зміну імені : ===

# Для підтвердження достовірності поданих заявником документів відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про зміну імені, додає до зазначених документів копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
# У разі зберігання актових записів цивільного стану в архівах інших відділів державної реєстрації актів цивільного стану відділ, який прийняв заяву про зміну імені, надсилає відповідні запити до зазначених відділів.
# Дипломатичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про зміну імені, надсилають запити через МЗС до Укрдержреєстру для подальшого пересилання до відділів державної реєстрації актів цивільного стану, в яких перебувають на зберіганні відповідні актові записи цивільного стану, про витребування їх копій або витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
# Заява про зміну імені дипломатичним представництвом або консульською установою України розглядається у шестимісячний строк з дня її подання. Строк розгляду заяви про зміну імені може бути зупинено у разі потреби у поновленні та внесенні відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає необхідні матеріали до територіального органу Національної поліції за місцем проживання заявника для надання висновку про можливість зміни імені. Дипломатичне представництво або консульська установа України надсилає необхідні матеріали щодо зміни імені через МЗС до Національної поліції для подальшого пересилання до територіального органу Національної поліції за останнім місцем проживання заявника в Україні.
# Територіальний орган Національної поліції за результатами відповідної перевірки, яка проводиться безоплатно, у місячний строк готує та надсилає висновок про можливість зміни імені разом з усіма матеріалами до відділу державної реєстрації актів цивільного стану чи через МЗС до відповідного дипломатичного представництва або консульської установи України.
# Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України на підставі документів про зміну імені та висновку територіального органу Національної поліції про можливість зміни імені готує висновок про надання дозволу на зміну імені або відмову в його наданні та надсилає заявникові.
'''У разі надання дозволу на зміну імені заявник у тримісячний строк може звернутися для державної реєстрації зміни імені до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України, які складають актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений строк не звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України для державної реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає силу і для подальшої зміни імені необхідно проходити усю процедуру заново.'''
'''Під час державної реєстрації зміни імені відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України видає заявникові свідоцтво про зміну імені.'''
Про державну реєстрацію зміни імені громадян України, які проживають на території України, відділ державної реєстрації актів цивільного стану в семиденний строк повідомляє територіальний орган Національної поліції, територіальний підрозділ ДМС за місцем їх проживання та військовий комісаріат, у якому вони перебувають на обліку.
Інформацію про зміну імені громадян України, які постійно проживають за кордоном, дипломатичне представництво або консульська установа України у семиденний строк заносить до картки про постійний консульський облік громадянина України (облікової картки) та повідомляє про таку зміну через МЗС територіальний орган Національної поліції, територіальний підрозділ ДМС за останнім місцем їх проживання в Україні та військовий комісаріат, у якому вони перебувають на обліку.
<big>Після державної реєстрації зміни імені відділом державної реєстрації актів цивільного стану у паспорті громадянина України, а дипломатичним представництвом або консульською установою України у паспорті громадянина України для виїзду за кордон робиться відмітка про те, що паспорт у зв'язку із зміною імені підлягає обміну протягом місяця.</big>
Державна реєстрація зміни імені не тягне за собою внесення змін до актових записів цивільного стану, складених стосовно особи, яка змінила ім'я, та її малолітніх і неповнолітніх дітей, крім передбачених законом випадків, а також повнолітніх дітей.
У разі державної реєстрації громадянином України актів цивільного стану в компетентних органах іноземних держав, з якими Україна не уклала договорів про надання правової допомоги у цивільних та сімейних справах, розгляд заяв про зміну імені здійснюється без витребування копій актових записів цивільного стану та без внесення відповідних змін до таких актових записів. Державна реєстрація компетентними органами іноземних держав
актів цивільного стану підтверджується відповідними документами про державної реєстрацію акта цивільного стану, легалізованими в установленому порядку. (Відповідні свідоцтва проходять процедуру апостилізації).

== Підстави для відмови ==

* здійснення стосовно заявника кримінального провадження або його перебування під адміністративним наглядом;
* наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
* офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
* подання заявником неправдивих відомостей.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскаржена у суді.

== Порядок оскарження ==

Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути оскаржена в суді в установленому порядку.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Правила підготовки внутрішньобудинкових систем централізованого опалення до опалювального періоду

2018-11-10T10:49:58Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України "Про теплопостачання"]

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України “Про житлово-комунальні послуги”]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 Правила підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України № 620/378 від 10.12.2008р.]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р.]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1198-2007-%D0%BF Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р.]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0197-07 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007р.]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004р.]

[http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=245088174&cat_id=222219 Правила технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж (ГКД 34.20.661-2003), затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України № 228 від 14.05.2003р.]
== Загальний порядок ==
Скорочення:
'''ГВП''' - гаряче водопостачання;
'''ДТ''' - джерело теплової енергії;
'''ТМ''' - теплові мережі;
'''ТП''' - тепловий пункт; 

'''Плани організаційно-технічних заходів щодо підготовки теплових господарств до наступного опалювального періоду розробляються їх власниками або уповноваженими ними органами на основі аналізу експлуатації систем теплопостачання і теплоспоживання в минулий опалювальний період з урахуванням вимог постанов та розпоряджень Уряду, розпорядчих документів органів центральної виконавчої влади.''' 

У період підготовки до опалювального періоду власники теплових господарств зобов'язані уточнити приєднані теплові навантаження, виконати перерахунок гідравлічного режиму (за необхідності), провести контроль встановлених розрахункових лімітних звужувальних пристроїв у споживачів теплової енергії та вчинити інші дії, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 п. 2 розділу IV Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду] .
 

Перед початком опалювального періоду суб'єкти відносин у сфері теплопостачання проводять перевірку готовності систем опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи.
 

Так, відповідно до п. 7.9.3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0197-07 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007р.], пробний пуск здійснюється після закінчення робіт з підготовки систем теплопостачання до осінньо-зимового періоду. Початок і тривалість пробного пуску визначається графіком теплопостачальної організації, який слід узгодити з органами місцевого самоврядування та довести до відома споживачів '''не пізніше ніж за три доби до початку пробного пуску'''.
 

<big>До 1 жовтня поточного року</big> повинні бути закінчені всі планові роботи на устаткуванні ДТ, ТМ, ТП, системах опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду.
== Порядок виявлення та усунення недоліків ==
'''Метою підготовки до опалювального періоду є забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог і режимів роботи внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП. Системи опалення, вентиляції та аераційні установки, режими їхньої роботи повинні забезпечувати нормовані параметри повітряного середовища відповідно до ДСН 3.3.6.042'''.
 

На основі опису виявлених недоліків у роботі внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП у минулий опалювальний період та за підсумками весняного огляду систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП визначається обсяг робіт з їх підготовки до наступного опалювального періоду.
 

У місячний термін, але не пізніше травня поточного року, після проведення огляду представниками балансоутримувача і виконавця послуг складаються переліки заходів, необхідних для підготовки внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП до експлуатації в наступному опалювальному періоді.
 

Після виконання ремонтно-профілактичних робіт системи теплоспоживання повинні бути заповнені хімічно очищеною водою з тиском більше статичного на 0,5 кгс/кв.см, увідні засувки - закриті. З'''аповнення систем теплоспоживання повинно бути завершено до 15 вересня поточного року'''.
 

Під час визначення стану готовності до роботи теплових господарств споживачів в опалювальний період перевіряється наявність паспортів теплових установок, виконання обсягів ремонтних робіт та оформлення їх відповідними актами, стан трубопроводів, арматури та теплової ізоляції, працездатність пристроїв захисту систем теплоспоживання та інші показники, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 п. 2.5 розділу Х Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду].
 

Рішення про готовність теплових господарств споживачів до роботи в опалювальний період приймається комісіями, створеними згідно з пунктами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 2.2, 2.3 розділу Х Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду], на підставі акта стану готовності до роботи в опалювальний період та висновку про готовність до роботи в опалювальний період, наданого відповідною державною інспекцією у випадку виявлення порушення (невиконання) вимог зазначених правил.
== Строки розгляду питання ==
Для оцінки готовності теплових господарств споживачів власниками теплових господарств або уповноваженими ними органами <big>до 1 вересня поточного року</big> створюються комісії з перевірки готовності теплових господарств до роботи в опалювальний період.
 

Перевірка готовності до роботи в опалювальний період теплових господарств споживачів повинна бути закінчена у термін <big>не пізніше 25 вересня поточного року.</big>
 

За умови виконання вимог щодо готовності теплових господарств споживачів до роботи в опалювальний період, передбачених у Правилах, в повному обсязі комісіями в термін до 25 вересня поточного року видається акт готовності до роботи в опалювальний період.
 

Об'єкти споживача, які не отримали акт готовності <big>у термін до 25 вересня поточного року</big>, продовжують підготовку до роботи в опалювальний період і при виконанні всіх умов у термін <big>не пізніше 1 жовтня</big> поточного року можуть звернутися до центральних органів виконавчої влади або уповноважених органів, яким вони підпорядковані, та відповідної державної інспекції з обґрунтованим поданням про проведення повторної оцінки (перевірки) готовності до роботи в опалювальний період.
== Важливе ==
У разі порушення споживачем під час опалювального періоду умов готовності до роботи в опалювальний період, а також при невиконанні в установлені терміни заходів, намічених при видачі акта готовності до роботи в опалювальний період, виданий акт готовності анулюється рішенням центральних органів виконавчої влади або уповноважених органів, яким підпорядковані споживачі.
 

Після закінчення перевірки й оцінки готовності до роботи в опалювальний період у строк '''до 1 жовтня поточного року''' центральні органи виконавчої влади та/або уповноважені органи видають розпорядчий документ про готовність об'єктів споживачів, які їм підпорядковані, до роботи в опалювальний період.
 

Підготовка до опалювального періоду житлових будинків здійснюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду]. Акт готовності до опалювального періоду є невід'ємною частиною паспорта готовності до роботи в опалювальний період будинку.
 

Початок і закінчення опалювального періоду (і пов'язана з цим зміна гідравлічного і теплового режиму роботи ДТ і теплових мереж) установлюється в кожному регіоні окремо. Проте, <big>опалювальний період починається, якщо протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8 град. С та нижче, а закінчується, коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8 град. С.</big>
 

Уключення та відключення систем теплоспоживання здійснюється за графіком, узгодженим з теплопостачальною організацією.
 

У разі неналежного надання або ненадання споживачу послуг з централізованого опалення, а також відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення претензії пред'явленої в порядку, передбаченому [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF пп.33-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 р. № 630], та/або звернутися до суду.
[[Категорія:Житлове право]]‎‎
‎[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]‎
[[Категорія:Адміністративне право‎]]‎

Оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:29:45Z

Viktoriia.pavliuk:

Оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:27:51Z

Viktoriia.pavliuk:

Оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:17:46Z

Viktoriia.pavliuk:

Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:12:44Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»] 

== Хто має право на отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом: 
* визнання біженцем; 
* визнання особою, яка потребує додаткового захисту; 
* визнання особами, які потребують тимчасового захисту. 

'''''Біженець''''' - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. 

'''''Особа, яка потребує додаткового захисту''''' - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань 

'''''Особи, які потребують тимчасового захисту''''' - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

== Куди звертатись ==
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, '''повинна протягом п’яти робочих днів''' звернутися до відповідного [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального органу Державної міграційної служби України] із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]").

== Порядок розгляду заяви ==
Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. 

'''Протягом п'ятнадцяти робочих днів''' з дня реєстрації заяви орган міграційної служби:
* проводить співбесіду із заявником;
* розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи;
* вимагає додаткові відомості щодо заявників;
* приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. 

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби. 
У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні. 

Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців. 

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 

У разі відмови можливо оскаржити негативне рішення щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:10:12Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»] 

== Хто має право на отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом: 
* визнання біженцем; 
* визнання особою, яка потребує додаткового захисту; 
* визнання особами, які потребують тимчасового захисту. 

'''''Біженець''''' - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. 

'''''Особа, яка потребує додаткового захисту''''' - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань 

'''''Особи, які потребують тимчасового захисту''''' - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

== Куди звертатись ==
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, '''повинна протягом п’яти робочих днів''' звернутися до відповідного територіального органу
Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]").

== Порядок розгляду заяви ==
Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. 

'''Протягом п'ятнадцяти робочих днів''' з дня реєстрації заяви орган міграційної служби:
* проводить співбесіду із заявником;
* розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи;
* вимагає додаткові відомості щодо заявників;
* приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. 

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби. 
У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні. 

Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців. 

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 

У разі відмови можливо оскаржити негативне рішення щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:07:59Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»] 

== Хто має право на отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом: 
* визнання біженцем; 
* визнання особою, яка потребує додаткового захисту; 
* визнання особами, які потребують тимчасового захисту. 

'''''Біженець''''' - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. 

'''''Особа, яка потребує додаткового захисту''''' - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань 

'''''Особи, які потребують тимчасового захисту''''' - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

== Куди звертатись ==
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, '''повинна протягом п’яти робочих днів''' звернутися до відповідного територіального органу
Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]").

== Порядок розгляду заяви ==
Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. 

'''Протягом п'ятнадцяти робочих днів''' з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. 
Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби. 
У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні. 

Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців. 

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 

У разі відмови можливо оскаржити негативне рішення щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту

2018-11-10T10:06:07Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»] 

== Хто має право на отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»] Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом: 
* визнання біженцем; 
* визнання особою, яка потребує додаткового захисту; 
* визнання особами, які потребують тимчасового захисту. 

'''''Біженець''''' - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. 

'''''Особа, яка потребує додаткового захисту''''' - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань 

'''''Особи, які потребують тимчасового захисту''''' - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

== Куди звертатись ==
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, '''повинна протягом п’яти робочих днів''' звернутися до відповідного '''територіального органу
Державної міграційної служби України''' із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]").

== Порядок розгляду заяви ==
Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. 

'''Протягом п'ятнадцяти робочих днів''' з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. 
Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби. 
У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні. 

Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців. 
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 
Оскарження негативних рішень щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту. У разі відмови можливо оскаржити негативне рішення щодо позбавлення особи статусу біженця чи додаткового захисту.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Заміна кредитора у зобов'язанні

2018-11-10T09:45:07Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Поняття зобов'язання ==
'''''Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.'''''

== Способи та підстави заміни кредитора ==
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

# передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
# правонаступництва;
# виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
# виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

'''''Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.'''''

== Відступлення права вимоги ==
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор).

Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

== Правонаступництво ==
Самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво, на підставі якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов'язків попереднього суб'єкта, в тому числі права кредитора в окремому зобов'язанні. Для фізичних осіб правонаступництво виникає в разі спадкування, коли до спадкоємців переходять права та обов'язки спадкодавця в межах спадкового майна. Припинення юридичної особи з правонаступництвом або реорганізація юридичної особи може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу тощо. В такому випадку права кредитора у зобов'язанні переходять до правонаступника за передавальним або розподільчим балансом.

== Виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) ==
Самостійною підставою для заміни кредитора у зобов'язанні є також виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Зазначені підстави завжди тягнули за собою перехід до поручителя або майнового поручителя прав кредитора у зобов'язанні.

== Виконання обов'язку боржника третьою особою ==
Можливість покладення виконання зобов'язання на третю особу передбачена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 528 Цивільного кодексу України]. В цьому випадку кредитор зобов'язаний прийняти належне виконання, запропоноване йому третьою особою. Виконавши зобов'язання замість боржника, третя особа сама становиться кредитором та має право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь.

== Важливе ==
Перелік підстав заміни кредитора не є вичерпним. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Частина 2 статті 512 Цивільного кодексу України] встановлює, що заміна кредитора може відбуватися і з інших підстав, встановлених у законі. Так, наприклад, відповідно до положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 362 Цивільного кодексу України] права кредитора можуть бути переведені на співвласника на підставі судового рішення, в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права співвласника на купівлю такої частки. Подібне право має наймач житла в разі порушення його переважного права на укладення договору житлового найму на новий строк ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 822 Цивільного кодексу України]). [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Частина 3 статті 512 Цивільного кодексу України] забороняє заміну кредитора у зобов'язанні якщо це встановлено договором або законом. Тобто сторони договору є вільними у включенні в зміст договору умови про заборону заміни кредитора.

== Особливі випадки ==
Зміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ям або законом. Щодо відповідальності первісного кредитора у зобов'язанні, то він відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад‎]]

Договір факторингу

2018-11-10T09:37:55Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]

== Основні поняття ==
<big>Факторинг</big> – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
 
<big>Договір факторингу</big> є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора (здійснюватися заміна кредитора у зобов’язанні).
 
<big>За договором факторингу</big> (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грощової вимоги до третьої особи (боржника) (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1077 Цивільного кодексу України]).

== Основні елементи договору ==
* предмет договору;
* суб’єкти договору;
* зміст договору;
* основні права та обов’язки сторін;
* відповідальність за порушення договору.

== Предмет договору ==
<big>Матеріальний предмет</big> – грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають із надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому, грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу (наявна вимога), так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше (майбутня вимога).

<big>Юридичний предмет</big> – дії сторін – надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

== Суб’єкти договору ==
<big>Сторони у договорі факторингу:</big>
* '''''фактор''''' – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;
* '''''клієнт''''' – фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності (фізичні особи найчастіше передають свої вимоги в межах договору купівлі-продажу прав вимоги, тобто загального відступлення вимог).

== Зміст договору ==
Клієнта наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1080 Цивільного кодексу України]). Однак, з метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким відступленням, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови та має відшкодувати пов’язані з цим збитки.

Законодавством встановлено неприпустимість подальшого відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак, вказане правило носить диспозитивний характер, оскільки сторони можуть передбачити можливість відступлення такої вимоги в договорі факторингу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1083 Цивільного кодексу України]).

== Основні права та обов’язки сторін ==
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги.
Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Клієнт зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором.

== Відповідальність за порушення договору ==
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

== Щодо захисту прав боржника ==

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1082 Цивільного кодексу України], звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Договір факторингу

2018-11-10T09:36:35Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]

== Основні поняття ==
<big>Факторинг</big> – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
 
<big>Договір факторингу</big> є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора (здійснюватися заміна кредитора у зобов’язанні).
 
<big>За договором факторингу</big> (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грощової вимоги до третьої особи (боржника) (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1077 Цивільного кодексу України]).

== Основні елементи договору ==
* предмет договору;
* суб’єкти договору;
* зміст договору;
* основні права та обов’язки сторін;
* відповідальність за порушення договору.

== Предмет договору ==
<big>Матеріальний предмет</big> – грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають із надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому, грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу (наявна вимога), так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше (майбутня вимога).

<big>Юридичний предмет</big> – дії сторін – надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

== Суб’єкти договору ==
<big>Сторони у договорі факторингу:</big>
* '''''фактор''''' – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;
* '''''клієнт''''' – фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності (фізичні особи найчастіше передають свої вимоги в межах договору купівлі-продажу прав вимоги, тобто загального відступлення вимог).

== Зміст договору ==
Клієнта наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1080 Цивільного кодексу України]). Однак, з метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким відступленням, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови та має відшкодувати пов’язані з цим збитки.

Законодавством встановлено неприпустимість подальшого відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак, вказане правило носить диспозитивний характер, оскільки сторони можуть передбачити можливість відступлення такої вимоги в договорі факторингу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1083 Цивільного кодексу України]).

== Основні права та обов’язки сторін ==
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги.
Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Клієнт зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором.

== Відповідальність за порушення договору ==
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

== Щодо захисту прав боржника ==

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до ст. 1082 ЦК України, звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Договір факторингу

2018-11-10T09:35:46Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]

== Основні поняття ==
<big>Факторинг</big> – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
 
<big>Договір факторингу</big> є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора (здійснюватися заміна кредитора у зобов’язанні).
 
<big>За договором факторингу</big> (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грощової вимоги до третьої особи (боржника) (відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1077 Цивільного кодексу України]).

== Основні елементи договору факторингу ==
* предмет договору;
* суб’єкти договору;
* зміст договору;
* основні права та обов’язки сторін;
* відповідальність за порушення договору.

== Предмет договору факторингу ==
<big>Матеріальний предмет</big> – грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають із надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому, грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу (наявна вимога), так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше (майбутня вимога).

<big>Юридичний предмет</big> – дії сторін – надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

== Суб’єкти договору ==
<big>Сторони у договорі факторингу:</big>
* '''''фактор''''' – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;
* '''''клієнт''''' – фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності (фізичні особи найчастіше передають свої вимоги в межах договору купівлі-продажу прав вимоги, тобто загального відступлення вимог).

== Зміст договору ==
Клієнта наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1080 Цивільного кодексу України]). Однак, з метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким відступленням, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови та має відшкодувати пов’язані з цим збитки.

Законодавством встановлено неприпустимість подальшого відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак, вказане правило носить диспозитивний характер, оскільки сторони можуть передбачити можливість відступлення такої вимоги в договорі факторингу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1083 Цивільного кодексу України]).

== Основні права та обов’язки сторін ==
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги.
Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Клієнт зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором.

== Відповідальність за порушення договору ==
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

== Щодо захисту прав боржника ==

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до ст. 1082 ЦК України, звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Податок на додану вартість

2018-11-10T09:27:04Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/410-2014-п/ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 410 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/569-2014-п Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/536-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 536 "Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 73"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1456-14 Наказ Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0159-16 Наказ Міністерства України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"]

== Визначення ==
''Пода́ток на до́дану ва́ртість (ПДВ)'' — це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається з обліку таких компонентів:

1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran4931#n4931 Податковий кредит]
2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran1297#n1297 Податкове зобов’язання]

''Податковий кредит'' – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).

''Податкове зобов’язання'' – загальна сума податку, нарахована платником у звітному періоді (в складі вартості проданих, або оплачених покупцем товарів, робіт, послуг).

До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

== Платники податку ==
Платником податку є:
# будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статтею 183 розділу 5. Податок на додану вартість Податкового кодексу];
# будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
# будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], а також:
# особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
# особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із Податковим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
# особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
# особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

== Об'єкт оподаткування ==
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
# постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України], у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
# постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України];
# ввезення товарів на митну територію України;
# вивезення товарів за межі митної території України;
# постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

== Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг ==
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

* '' товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;''
* ''газу, який постачається для потреб населення.''

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

== Розміри ставок податку ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 193 Податкового кодексу України] ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

# 20 відсотків;
# 0 відсотків;
# 7 відсотків по операціях з:
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я".

== Операції, звільнені від оподаткування ==
Звільняються від оподаткування операції з:
* - постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* - постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг належать послуги з
:
# виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного навчання);
# утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами I-III ступенів;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічними навчальними закладами;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;
# навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;
# повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;
# навчання аспірантів і докторантів;
# приймання кандидатських іспитів;
# надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;
# довузівської підготовки;
# проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;
# надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспірантів, докторантів;
# організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів;
* - постачання:
# технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;
* - постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;
* - постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:
# надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;
# масаж для зміцнення здоров'я дорослого населення, корекції осанки тощо;
# проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров'я на прохання громадян;
# проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об'єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;
# надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
# обстеження за заявкою замовника об'єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;
# проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров'я людини;
# видача суб'єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та імпортного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров'я людини;
# надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров'я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
# проведення медичного огляду осіб для видачі:
* дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;
* відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);
* посвідчення водія транспортного засобу;
# медичне обслуговування з'їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;
# медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;
# організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;
# проведення профілактичних щеплень громадянам, які від'їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від'їжджають на лікування та в службові відрядження);
# складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об'єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;
# проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;
# визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;
# навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;
# надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методики проведення санітарно
* гігієнічних досліджень;
* постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів, тощо.
Повний перелік доступний за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ посиланням].

[[Категорія: Податкове право]]

Податок на додану вартість

2018-11-10T09:25:56Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/410-2014-п/ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 410 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/569-2014-п Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/536-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 536 "Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 73"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1456-14 Наказ Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0159-16 Наказ Міністерства України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"]

== Визначення ==
''Пода́ток на до́дану ва́ртість (ПДВ)'' — це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається з обліку таких компонентів:

1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran4931#n4931 Податковий кредит]
2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran1297#n1297 Податкове зобов’язання]

''Податковий кредит'' – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).

''Податкове зобов’язання'' – загальна сума податку, нарахована платником у звітному періоді (в складі вартості проданих, або оплачених покупцем товарів, робіт, послуг).

До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

== Платники податку ==
Платником податку є:
# будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статтею 183 розділу 5. Податок на додану вартість Податкового кодексу];
# будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
# будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], а також:
# особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
# особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із Податковим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
# особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
# особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

== Об'єкт оподаткування ==
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
# постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України], у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
# постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України];
# ввезення товарів на митну територію України;
# вивезення товарів за межі митної території України;
# постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

== Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг ==
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

* '' товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;''
* ''газу, який постачається для потреб населення.''

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

== Розміри ставок податку ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 193 Податкового кодексу України] ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

''# 20 відсотків;
# 0 відсотків;
# 7 відсотків по операціях з:
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я".''

== Операції, звільнені від оподаткування ==
Звільняються від оподаткування операції з:
* - постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* - постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг належать послуги з
:
# виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного навчання);
# утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами I-III ступенів;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічними навчальними закладами;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;
# навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;
# повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;
# навчання аспірантів і докторантів;
# приймання кандидатських іспитів;
# надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;
# довузівської підготовки;
# проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;
# надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспірантів, докторантів;
# організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів;
* - постачання:
# технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;
* - постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;
* - постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:
# надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;
# масаж для зміцнення здоров'я дорослого населення, корекції осанки тощо;
# проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров'я на прохання громадян;
# проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об'єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;
# надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
# обстеження за заявкою замовника об'єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;
# проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров'я людини;
# видача суб'єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та імпортного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров'я людини;
# надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров'я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
# проведення медичного огляду осіб для видачі:
* дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;
* відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);
* посвідчення водія транспортного засобу;
# медичне обслуговування з'їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;
# медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;
# організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;
# проведення профілактичних щеплень громадянам, які від'їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від'їжджають на лікування та в службові відрядження);
# складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об'єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;
# проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;
# визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;
# навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;
# надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методики проведення санітарно
* гігієнічних досліджень;
* постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів, тощо.
Повний перелік доступний за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ посиланням].

[[Категорія: Податкове право]]

Податок на додану вартість

2018-11-10T09:23:27Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/410-2014-п/ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 410 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/569-2014-п Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/536-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 536 "Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 73"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1456-14 Наказ Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0159-16 Наказ Міністерства України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"]

== Визначення ==
''Пода́ток на до́дану ва́ртість (ПДВ)'' — це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається з обліку таких компонентів:
1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran4931#n4931 Податковий кредит]
2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran1297#n1297 Податкове зобов’язання]

''Податковий кредит'' – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).

''Податкове зобов’язання'' – загальна сума податку, нарахована платником у звітному періоді (в складі вартості проданих, або оплачених покупцем товарів, робіт, послуг).

До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

== Платники податку ==
Платником податку є:
# будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статтею 183 розділу 5. Податок на додану вартість Податкового кодексу];
# будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
# будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], а також:
# особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
# особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із Податковим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
# особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
# особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

== Об'єкт оподаткування ==
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
# постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України], у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
# постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України];
# ввезення товарів на митну територію України;
# вивезення товарів за межі митної території України;
# постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

== Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг ==
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

* '' товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;''
* ''газу, який постачається для потреб населення.''

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

== Розміри ставок податку ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 193 Податкового кодексу України] ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

''# 20 відсотків;
# 0 відсотків;
# 7 відсотків по операціях з:
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я".''

== Операції, звільнені від оподаткування ==
Звільняються від оподаткування операції з:
* - постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* - постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг належать послуги з
:
# виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного навчання);
# утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами I-III ступенів;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічними навчальними закладами;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;
# навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;
# повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;
# навчання аспірантів і докторантів;
# приймання кандидатських іспитів;
# надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;
# довузівської підготовки;
# проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;
# надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспірантів, докторантів;
# організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів;
* - постачання:
# технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;
* - постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;
* - постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:
# надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;
# масаж для зміцнення здоров'я дорослого населення, корекції осанки тощо;
# проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров'я на прохання громадян;
# проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об'єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;
# надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
# обстеження за заявкою замовника об'єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;
# проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров'я людини;
# видача суб'єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та імпортного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров'я людини;
# надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров'я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
# проведення медичного огляду осіб для видачі:
* дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;
* відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);
* посвідчення водія транспортного засобу;
# медичне обслуговування з'їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;
# медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;
# організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;
# проведення профілактичних щеплень громадянам, які від'їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від'їжджають на лікування та в службові відрядження);
# складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об'єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;
# проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;
# визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;
# навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;
# надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методики проведення санітарно
* гігієнічних досліджень;
* постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів, тощо.
Повний перелік доступний за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ посиланням].

[[Категорія: Податкове право]]

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення

2018-11-10T09:06:19Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України “Про виконавче провадження”]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-03 Постанова Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”]

== Поняття відстрочення та розстрочення виконання судового рішення ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України] закріплюється право на відстрочення і розстрочення виконання судового рішення. У зазначеній статті йде мова про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

'''''Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 267 Цивільного процесуального Кодексу України] або після відкриття виконавчого провадження.'''''

== Порядок відстрочення та розстрочення виконання судового рішення ==

Порушити питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення після відкриття виконавчого провадження може сам державний виконавець або сторони виконавчого провадження чи їх представники. Причому сторони або їх представники можуть порушувати це питання як перед державним-виконавцем, так і безпосередньо перед судом, який ухвалив рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Підставами такого прохання можуть бути хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Питання про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути розглянуте судом у десятиденний строк з викликом сторін виконавчого провадження.
Зазначена норма кореспондується із приписами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»]. Так, частиною третьою статті 33 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"], мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

== Обставини, що враховуються під час розгляду питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення ==

* матеріальні інтереси сторін
* фінансовий стан сторін
* ступінь вини відповідача у виникненні спору
* наявність інфляційних процесів у економіці держави
* інші обставини справи

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань також враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому не є підставами для суду для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»]. За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується.
Треба зазначити, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

== Строк відстрочення та розстрочення виконання судового рішення ==

'''''Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.'''''

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення

2018-11-10T08:56:02Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України “Про виконавче провадження”]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-03 Постанова Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”]

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України] закріплюється право на відстрочення і розстрочення виконання судового рішення. У зазначеній статті йде мова про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

== Порядок розгляду заяви ==
Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 267 Цивільного процесуального Кодексу України] або після відкриття виконавчого провадження. Порушити питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення після відкриття виконавчого провадження може сам державний виконавець або сторони виконавчого провадження чи їх представники. Причому сторони або їх представники можуть порушувати це питання як перед державним-виконавцем, так і безпосередньо перед судом, який ухвалив рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Підставами такого прохання можуть бути хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Питання про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути розглянуте судом у десятиденний строк з викликом сторін виконавчого провадження.
Зазначена норма кореспондується із приписами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»]. Так, частиною третьою статті 33 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"], мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

== Обставини, що враховуються під час розгляду заяви ==
* матеріальні інтереси сторін
* фінансовий стан сторін
* ступінь вини відповідача у виникненні спору
* наявність інфляційних процесів у економіці держави
* інші обставини справи

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань також враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому не є підставами для суду для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»]. За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується.
Треба зазначити, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Вселення в житлове приміщення

2018-11-07T20:45:09Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/stru#Stru Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"]

== Вселення в неприватизовану квартиру ==
Відповідно до ч. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/parao345#o345 1 ст. 64 ЖК України] — члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/parao345#o345 Стаття 65 Житлового кодексу України] передбачає, що наймач може за письмовою згодою всіх членів родини, які з ним проживають всилити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей вищевказаної згоди не потрібно. Особи яких вселили в житлове приміщення як членів сім’ї наймача набувають таких же прав на користування житловим приміщенням, як і інші члени сім’ї якщо не було письмової домовленості про інше. Таким чином вселення у неприватизовану квартиру дружини, дітей, батьків, а також інших осіб можливе лише за наявності письмової згоди інших членів родини, які проживають у квартирі до якої відбувається вселення. Винятком є вселення неповнолітніх дітей до батьків, згода на таке вселення інших співмешканців непотрібна.

== Вселення у квартиру, яка належить співмешканцям на праві власності ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2001#n2001 ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України], співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page8 Частиною 1 ст. 405 Цивільного кодексу України] передбачено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Частина 2 ст. 3 Сімейного кодексу України] визначає, що до складу сім’ї входять особи які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/parao728#o728 За змістом ст. 156 Житлового кодексу України] члени сім’ї власника житлового приміщення, які проживають разом з ним у приміщенні, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником такого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Таким чином, якщо частина квартири (будинку) належить співмешканцю на праві власності він може без згоди інших співмешканців вселити до даної квартири (будинку) батьків, своїх дітей та дружину.

== Виконання рішення про вселення стягувача ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/ статті 67 Закону України "Про виконавче провадження"] державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran275#n275 шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження"], перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статті 75 цього Закону]. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Вселення в житлове приміщення

2018-11-07T20:44:15Z

Viktoriia.pavliuk:

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення

2018-11-07T20:34:23Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-03 Постанова Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”]

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України] закріплюється право на відстрочення і розстрочення виконання судового рішення. У зазначеній статті йде мова про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

== Порядок розгляду заяви ==
Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 267 Цивільного процесуального Кодексу України] або після відкриття виконавчого провадження. Порушити питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення після відкриття виконавчого провадження може сам державний виконавець або сторони виконавчого провадження чи їх представники. Причому сторони або їх представники можуть порушувати це питання як перед державним-виконавцем, так і безпосередньо перед судом, який ухвалив рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Підставами такого прохання можуть бути хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Питання про відстрочку або розстрочку виконання повинно бути розглянуте судом у десятиденний строк з викликом сторін виконавчого провадження.
Зазначена норма кореспондується із приписами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»]. Так, частиною третьою статті 33 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"], мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Таким чином, наведена норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

== Обставини, що враховуються під час розгляду заяви ==
* матеріальні інтереси сторін
* фінансовий стан сторін
* ступінь вини відповідача у виникненні спору
* наявність інфляційних процесів у економіці держави
* інші обставини справи

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань також враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому не є підставами для суду для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran339#n339 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»]. За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується.
Треба зазначити, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

2018-11-07T20:17:28Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України “Про зайнятість населення”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про професійно-технічну освіту”]

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4334 ч. 3 ст. 52 Конституції України]). Для працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1066 ст. 196 КзпП України]).

== Категорії громадян ==
До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 п. 2 ч.1 ст.14 “Про зайнятість населення”]).

== Органи, що сприяють працевлаштуванню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==

=== Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад ===
Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад згідно із законодавством бронюють робочі місця для працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, забезпечують їх першочергове працевлаштування на наявні вакантні робочі місця. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад за участю центрів зайнятості населення для забезпечення тимчасової зайнятості залучають дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа до оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях. Відповідальність за працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа покладається на місцеві державні адміністрації і на керівника закладу, де перебувала дитина. Держава забезпечує працевлаштування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надання їм першого робочого місця, інформації, професійної консультації, послуг з професійної підготовки і перепідготовки відповідно до законодавства ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 ст. 23 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”]).

=== Державна служба зайнятості ===

Державна служба зайнятості разом з місцевими органами виконавчої влади, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надає учням, студентам та аспірантам денної форми навчання із числа випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також іншим особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час. Молодіжні центри праці, а також молодіжні громадські організації з питань працевлаштування (агентства, біржі, бюро тощо) сприяють працевлаштуванню випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також інших осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі учнів, студентів, аспірантів, у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Ст. 39-7 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”]).

Держава гарантує випускникам професійно-технічних навчальних закладів - дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, працевлаштування за набутою професією та забезпечення житлом згідно з законодавством ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Ст. 43 Закону України “Про професійно-технічну освіту”]).

[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування‎]]

Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції

2018-11-07T20:10:01Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4253 п. 8 ст. 129 Конституції України]).

== Особи, які мають право на апеляційне оскарження ==
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Строк на оскарження ==
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
# на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
# на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 358 цього Кодексу]. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Порядок поновлення строку для оскарження ==
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України]). Поважність причин пропуску строку для апеляційного оскарження виноситься на розсуд суду. Наприклад, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

== Форма і зміст апеляційної скарги ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України] апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

# найменування суду, до якого подається скарга;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
# рішення або ухвала, що оскаржуються;
# в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
# нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
# клопотання особи, яка подала скаргу;
# дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До апеляційної скарги додаються:
* довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися;
* копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи;
* документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
* докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 закону], у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції

2018-11-07T20:08:35Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4253 п. 8 ст. 129 Конституції України]).

== Особи, які мають право на апеляційне оскарження ==
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Строк на оскарження ==
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
# на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
# на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 358 цього Кодексу]. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Порядок поновлення строку для оскарження ==
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України]). Поважність причин пропуску строку для апеляційного оскарження виноситься на розсуд суду. Наприклад, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

== Форма і зміст апеляційної скарги ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України] апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

# найменування суду, до якого подається скарга;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
# рішення або ухвала, що оскаржуються;
# в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
# нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
# клопотання особи, яка подала скаргу;
# дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До апеляційної скарги додаються:
* довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися;
* копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи;
* документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
* докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції

2018-11-07T20:05:46Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4253 п. 8 ст. 129 Конституції України]).

== Особи, які мають право на апеляційне оскарження ==
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Строк на оскарження ==
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 358 цього Кодексу]. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Порядок поновлення строку для оскарження ==
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України]). Поважність причин пропуску строку для апеляційного оскарження виноситься на розсуд суду. Наприклад, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

== Форма і зміст апеляційної скарги ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України] апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) рішення або ухвала, що оскаржуються;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися;
2) копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи;
3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).
5. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції

2018-11-07T19:58:02Z

Viktoriia.pavliuk:

Охорона авторського права на фотографії у мережі Інтернет

2018-11-07T19:40:44Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 Закон України "Про авторське право і суміжні права"] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_051 Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів] 
== Об'єкти авторського права ==
Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_051 ст. 2 Бернської конвенції "Про охорону літературних і художніх творів"] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 п. 10 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] <big>фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права.</big> 
У вирішенні питань про те, чи є конкретний результат об'єктом авторського права, суду слід враховувати, що: 
* за змістом статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 421, 433, 435 Цивільного Кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 статей 7 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] в їх взаємозв'язку таким є лише той результат, який створено творчою працею;
* доки не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею;
* правовій охороні як об'єкт авторського права підлягає твір, виражений в об'єктивній формі, а не його зміст.
'''''Не охороняються авторським правом, зокрема, ідеї, методи, концепції, принципи, способи, відкриття.'''''

== Порядок виникнення авторського права ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 ч. 2 ст. 11 Закону], <big>авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.</big> Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. При цьому для об'єкта авторського права немає значення, опублікована світлина, чи ні. 
''Теоретично фотограф стає автором фотографії з моменту натискання на кнопку. Однак, з точки зору практики цього замало для реального захисту цінних знімків. Адже, по суті, фотографу ще треба довести право свого авторства. Для цього публікуйте свою фотографію не в повному розмірі, а обрізавши її частину. Оригінал цифрової фотографії і її подальші копії неможливо відрізнити один від одного, але такий спосіб допоможе внести «відмінність», а фото-оригінал слугуватиме Вашим доказом.''
== Межі користування об'єктами авторського права ==
Згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частинами 1-3 ст. 440 ЦК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 ст.15 Закону] до майнових прав автора належить виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл та заборону використання твору іншими особами. 
<big>Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 443 ЦК України], використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.</big> 
<big>Випадки законного використання фотографічного твору без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право).</big> 
Керуючись [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 444 ЦК України], особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення. 
Також, відповідно до ч. 3, 4, 9 ст. 21 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 Закону України “Про авторське право і суміжні права] “ без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:
* відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
* відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
* відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою. 
У п. 31 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав"] розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. 
Якщо у зв'язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права"]).
== Захист порушеного авторського права ==
Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 стаття 51 Закону України "Про авторське право і суміжні права"]). 
<big>Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ ч.1 ст.16 ЦК України], кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.</big> 
Відповідно до положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ ч.1 ст.435 ЦК України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 ч.1 ст.11 Закону] первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). 
'''''При цьому, відповідно до положень абзацу третього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10 п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»] від 4 червня 2010 року №5, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.''''' 
У разу порушення авторського права на фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, а також у разі доведеності у судовому порядку цього факту, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 ч. 2 ст. 52 Закону] <big>суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про:</big>

* відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
* відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
* стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
* виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; заборону опублікування творів, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]

'''Схожі статті''':

[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE&oldid=7623 Авторське право]
[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2&oldid=3483 Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав]

Порядок утворення асоціації об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ)

2018-11-07T19:25:13Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"] 

== Поняття та статус асоціації ОСББ ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] - <big>асоціація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку</big> – юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. 
Асоціація ОСББ є юридичною особою, тож на неї поширюються всі загальні норми законів і підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють права й обов’язки для відповідних суб’єктів господарювання, регулюють порядок їх створення та припинення тощо. 
<big>Призначення асоціації — представляти спільні інтереси ОСББ, що є її членами.</big> 
Згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ч. 2 ст. 12 Закону про ОСББ], за рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (усі або частково) управителю або асоціації. Окрім того, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ст. 16 Закону про ОСББ] передбачено, що загальні збори об’єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об’єднання, частину повноважень своїх органів управління та об’єднання може стати засновником (членом) асоціації.

== Мета створення асоціації ОСББ ==
<big>Перша та головна перевага створення асоціації ОСББ — економія коштів співвласників.</big> 
<big>Друга перевага — економія часу. </big> 
Так, створення асоціації ОСББ надає гарну можливість заощадити на оплаті праці персоналу, обслуговуючого об’єднання співвласників. Звісно, якщо, наприклад, голова правління, бухгалтер, юрист вашого ОСББ працюють на громадських засадах, для вас економія фонду оплату праці не стоїть на порядку денному та, відповідно, не є аргументом для створення асоціації. Однак частіше така робота є оплачуваною, а співвласники зацікавлені в скороченні витрат за відповідною статтею. Саме в такому випадку в нагоді стає асоціація ОСББ.
Створивши останню, ОСББ мають можливість найняти одного бухгалтера, котрий вестиме облік і складатиме звітність за всіма об’єднаннями співвласників. Певна річ, з огляду на більший обсяг роботи його заробітна плата напевне буде більшою. Однак у будь-якому випадку це коштуватиме дешевше, аніж якби кожне ОСББ наймало власного фахівця з ведення обліку.

== Завдання які покладаються на асоціацію ОСББ ==
Виконання яких саме завдань буде покладено на асоціацію ОСББ — залежатиме від її членів і має бути закріплене в статуті асоціації. 
''Зважаючи на положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ч. 2 ст. 16 Закону про ОСББ], котра не містить жодних спеціальних застережень, перелік повноважень, що можуть бути делеговані асоціації, — необмежений. Звісно ж, з урахуванням [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ч. 9 ст. 10 Закону про ОСББ], якою встановлена виключна компетенція загальних зборів співвласників (а це означає, що відповідні повноваження не можуть бути передані не лише асоціації ОСББ, але й іншим органам самого ОСББ).''

== Етапи створення асоціації ОСББ ==
=== Перший етап ===
Необхідно сконтактувати з мешканцями інших будинків, у яких створено ОСББ, або ж з органами управління відповідними об’єднаннями. Виявивши однодумців, охочих створити асоціацію, необхідно попередньо оцінити розміри останньої, а відповідно — отримати більш чітке уявлення, які повноваження можна буде делегувати такій асоціації та наскільки ефективною буде їх реалізація. Звісно, чим ближче один до одного будуть розташовані члени майбутньої асоціації ОСББ, тим ширшим виявиться коло завдань, які зможуть бути реалізовані спільно. Однак якщо бажання об’єднатися виявлять співвласники віддалених будинків — законодавчих перепон для цього не виникне.
=== Другий етап ===
Кожному ОСББ необхідно організувати та провести власні загальні збори співвласників, на яких варто проголосувати за створення асоціації ОСББ, а також визначитися із ключовими питаннями її діяльності, наприклад: 
* які функції ОСББ будуть делеговані такій асоціації та які завдання поставлені перед останньою;
* щодо кількості й персонального складу співвласників, які представлятимуть інтереси ОСББ в асоціації;
* поставити коло питань, щодо яких уповноважені представники від ОСББ мають право приймати рішення самостійно, і питань, для вирішення яких обов’язковим є виявлення думки співвласників;
* стосовно способу та періодичності звітування обраних представників перед співвласниками про їх діяльність в асоціації тощо.
=== Третій етап ===
Проведення установчих зборів, на яких мають бути присутніми делеговані представники від кожного ОСББ — майбутнього члена асоціації. Під час проведення зборів необхідно затвердити статут. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ст. 8 Закону про ОСББ], встановлено, що статут асоціації повинен визначати відповідно до законодавства України:
* найменування, місцезнаходження асоціації;
* представництво від об’єднань;
* права й обов’язки членів асоціації;
* статутні органи асоціації, їх склад і повноваження, порядок утворення, діяльності та фінансування;
* порядок унесення змін до статуту;
* підстави й порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) асоціації та вирішення майнових питань, пов’язаних із цим;
* водночас статут може містити інші положення, що є істотними для діяльності асоціації.
=== Четвертий етап ===
Згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#o11 ч. 14 ст. 6 Закону про ОСББ], державна реєстрація об’єднання (асоціації) проводиться в порядку, установленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. 
<big>Об’єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.</big> 
Хто з представників від ОСББ має подати документи держреєстратору, повинно бути вирішено на установчих зборах. Безпосередній процес державної реєстрації асоціації ОСББ як юридичної особи здійснюється з урахування положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»], а також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи], затвердженого наказом Мін’юсту від 09.02.2016 р. № 359/5.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Житлове право]]

Порядок утворення асоціації об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ)

2018-11-07T19:13:22Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"] 

== Поняття та статус асоціації ОСББ ==
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" - <big>асоціація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку</big> – юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. 
Асоціація ОСББ є юридичною особою, тож на неї поширюються всі загальні норми законів і підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють права й обов’язки для відповідних суб’єктів господарювання, регулюють порядок їх створення та припинення тощо. 
<big>Призначення асоціації — представляти спільні інтереси ОСББ, що є її членами.</big> 
Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону про ОСББ, за рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (усі або частково) управителю або асоціації. Окрім того, ст. 16 Закону про ОСББ передбачено, що загальні збори об’єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об’єднання, частину повноважень своїх органів управління та об’єднання може стати засновником (членом) асоціації.

== Мета створення асоціації ОСББ ==
<big>Перша та головна перевага створення асоціації ОСББ — економія коштів співвласників.</big> 
<big>Друга перевага — економія часу. </big> 
Так, створення асоціації ОСББ надає гарну можливість заощадити на оплаті праці персоналу, обслуговуючого об’єднання співвласників. Звісно, якщо, наприклад, голова правління, бухгалтер, юрист вашого ОСББ працюють на громадських засадах, для вас економія фонду оплату праці не стоїть на порядку денному та, відповідно, не є аргументом для створення асоціації. Однак частіше така робота є оплачуваною, а співвласники зацікавлені в скороченні витрат за відповідною статтею. Саме в такому випадку в нагоді стає асоціація ОСББ.
Створивши останню, ОСББ мають можливість найняти одного бухгалтера, котрий вестиме облік і складатиме звітність за всіма об’єднаннями співвласників. Певна річ, з огляду на більший обсяг роботи його заробітна плата напевне буде більшою. Однак у будь-якому випадку це коштуватиме дешевше, аніж якби кожне ОСББ наймало власного фахівця з ведення обліку.

== Завдання які покладаються на асоціацію ОСББ ==
Виконання яких саме завдань буде покладено на асоціацію ОСББ — залежатиме від її членів і має бути закріплене в статуті асоціації. 
''Зважаючи на положення ч. 2 ст. 16 Закону про ОСББ, котра не містить жодних спеціальних застережень, перелік повноважень, що можуть бути делеговані асоціації, — необмежений. Звісно ж, з урахуванням ч. 9 ст. 10 Закону про ОСББ, якою встановлена виключна компетенція загальних зборів співвласників (а це означає, що відповідні повноваження не можуть бути передані не лише асоціації ОСББ, але й іншим органам самого ОСББ).''

== Етапи створення асоціації ОСББ ==
=== Перший етап ===
Необхідно сконтактувати з мешканцями інших будинків, у яких створено ОСББ, або ж з органами управління відповідними об’єднаннями. Виявивши однодумців, охочих створити асоціацію, необхідно попередньо оцінити розміри останньої, а відповідно — отримати більш чітке уявлення, які повноваження можна буде делегувати такій асоціації та наскільки ефективною буде їх реалізація. Звісно, чим ближче один до одного будуть розташовані члени майбутньої асоціації ОСББ, тим ширшим виявиться коло завдань, які зможуть бути реалізовані спільно. Однак якщо бажання об’єднатися виявлять співвласники віддалених будинків — законодавчих перепон для цього не виникне.
=== Другий етап ===
Кожному ОСББ необхідно організувати та провести власні загальні збори співвласників, на яких варто проголосувати за створення асоціації ОСББ, а також визначитися із ключовими питаннями її діяльності, наприклад: 
* які функції ОСББ будуть делеговані такій асоціації та які завдання поставлені перед останньою;
* щодо кількості й персонального складу співвласників, які представлятимуть інтереси ОСББ в асоціації;
* поставити коло питань, щодо яких уповноважені представники від ОСББ мають право приймати рішення самостійно, і питань, для вирішення яких обов’язковим є виявлення думки співвласників;
* стосовно способу та періодичності звітування обраних представників перед співвласниками про їх діяльність в асоціації тощо.
=== Третій етап ===
Проведення установчих зборів, на яких мають бути присутніми делеговані представники від кожного ОСББ — майбутнього члена асоціації. Під час проведення зборів необхідно затвердити статут. 
Відповідно до ст. 8 Закону про ОСББ, встановлено, що статут асоціації повинен визначати відповідно до законодавства України:
* найменування, місцезнаходження асоціації;
* представництво від об’єднань;
* права й обов’язки членів асоціації;
* статутні органи асоціації, їх склад і повноваження, порядок утворення, діяльності та фінансування;
* порядок унесення змін до статуту;
* підстави й порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) асоціації та вирішення майнових питань, пов’язаних із цим;
* водночас статут може містити інші положення, що є істотними для діяльності асоціації.
=== Четвертий етап ===
Згідно із ч. 14 ст. 6 Закону про ОСББ, державна реєстрація об’єднання (асоціації) проводиться в порядку, установленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. 
<big>Об’єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.</big> 
Хто з представників від ОСББ має подати документи держреєстратору, повинно бути вирішено на установчих зборах. Безпосередній процес державної реєстрації асоціації ОСББ як юридичної особи здійснюється з урахування положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», а також Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Мін’юсту від 09.02.2016 р. № 359/5.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Житлове право]]

Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в цивільному процесі

2018-10-02T13:20:32Z

Viktoriia.pavliuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]

== Порядок та підстави участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції ==

Під поняттям «відеоконференція» під час розгляду справи в суді слід розуміти проведення засідання за допомогою відеоприладів, які здатні забезпечити пряму трансляцію без фізичної присутності певної особи в залі суду.. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n42 Статтею 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"] передбачено, що учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов’язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України] зазначено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою. 

У [http://kn.su.court.gov.ua/sud1807/informgromad/vidomgrom/konferenc/ клопотанні] про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення.

== Строки подання та розгляду клопотання ==

Клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може бути подано '''не пізніш як за 5 днів до дня проведення судового засідання''', в якому відбуватиметься така участь. 

'''Суд вирішує питання про участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції''' за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою '''не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання'''. Результатом розгляду є винесення ухвали суду. Копія заяви/клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Ухвала суду про участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції повинна містити:
# найменування суду, якому доручається забезпечити проведення відеоконференції;
# ім'я (найменування) особи, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та її процесуальний статус;
# дату і час проведення судового засідання. 

''Така ухвала суду оскарженню не підлягає.''

== Вартість подання клопотання ==

Подання клопотання про участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції є безкоштовним.

== Організація і проведення судового засідання в режимі відеоконференції в цивільному процесі ==

Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, який забезпечує проведення відеоконференції, перевіряє явку і встановлює особи тих, хто з’явився, а також перевіряє повноваження представників.

Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов’язки.

Відеоконференція, у якій беруть участь учасники справи, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відеоконференції зберігається в матеріалах справи.

Суд у порядку, передбаченому цією статтею, за власною ініціативою або за клопотанням учасника судового процесу, який тримається в установі попереднього ув’язнення або в установі виконання покарань, може постановити ухвалу про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні такої установи. При цьому дії, передбачені частиною дев’ятою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2018-04-23T10:36:08Z

Viktoriia.pavliuk: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове де...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. Відповідно до п.1 ст. 1 Угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):
- чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
- жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років».
Таким чином цей нормативно правовий акт встановлює необхідні умови для пільгового пенсійного забезпечення, зокрема це - набуття особою певної тривалості «пільгового» стажу при певній тривалості «загального» стажу та досягнення певного віку.

Слід зазначити, що кратність стажу, як пільга яка була передбачена Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148, не застосовується при визначенні тривалості «пільгового» стажу необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що «пільговий» стаж обчислюється на підставі трудової книжки, письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини.

Крім того Угода містить ряд положень імперативного характеру, зокрема, що стосуються переліку районів Крайньої Півночі:
«При визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року».
Також Угодою регламентоване право особи на застосування законодавства тієї договірної сторони в якій призначається пенсія у випадку, коли воно встановлює пільги в більшому обсязі ніж встановлено Угодою.

При визначенні права на пенсію відповідно до Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.Пізніше Перелік був доповнений Російським урядом, однак для визначення права на пільгову пенсію згідно Угоди робота в районах, внесених до Переліку після 1 січня 1992 року не враховується.З Переліком районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України, за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012400-83.

Щодо стажу роботи ,що набутий у період до 1 січня 1991 року, то:

Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

[[Категорія: Призначення пенсії]]

Договір міни земельної ділянки

2018-04-23T10:10:11Z

Viktoriia.pavliuk: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] * [http://zakon0.rada.gov.ua/...

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9E31F8B5C9AD7FCFC225805900445E50 Постанова Верховного суду України від 12.10.2016 у справі №6-464цс16]

== Загальні положення ==
Згідно із [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran3531#n3531 ст. 715 Цивільного Кодексу України] за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Предметом договору міни можуть бути земельні ділянки, які надані для ведення особистого селянського господарства, присадибні земельні ділянки, ділянки для садівництва, дачного та гаражного будівництва. Що стосується земель сільськогосподарського призначення, зокрема земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то в Україні продовжує діяти запроваджений сімнадцять років тому мораторій на відчуження в будь-який спосіб вказаних земель. А саме [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran1913#n1913 п. 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України] встановлено:

''“'''До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.'''

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).”''

Верховний суд України на спільному засіданні цивільної та адміністративної палат постановою [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9E31F8B5C9AD7FCFC225805900445E50 ВСУ від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16] встановив:

Частиною першою [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15/parao29#o29 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV] встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку. Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran1913#n1913 пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України] не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства. '''Законодавець не закріпив у Земельному Кодексі України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.''' Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України № 899-IV. Цей Закон застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Заборона на відчуження земельних ділянок, яка встановлена [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran1913#n1913 пунктом 15 Перехідних положень ЗКУ], поширюється на укладення договорів міни земельними ділянками не усіх категорій. Це означає, що власники землі можуть безперешкодно укладати договори міни земельних ділянок, наданих для ведення особистого селянського господарства, присадибні земельні ділянки, ділянки для садівництва, дачного та гаражного будівництва.

Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень ЦКУ з урахуванням вимог, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran1179#n1179 ст. 132 Земельного кодексу України]. Договори міни земельних ділянок повинні укладатися в письмовій формі і посвідчуватися нотаріально. Слід зазначити, що до договорів міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. '''Договори міни земельними ділянками, які укладено з порушенням встановленого законом порядку обміну, визнаються недійсними за рішенням суду.''' За укладення правочинів з порушенням земельного законодавства громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог чинного законодавства у договорі про перехід права власності на земельну ділянку зазначається вартість земельної ділянки, що обмінюється. Визначення вартості земельних ділянок необхідно для того, щоб встановити, чи є їх вартість рівноцінною. Також, слід мати на увазі, що це є вимогою Цивільного і Земельного кодексів України.

Перед укладенням договору міни земельної ділянки проводиться нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для справляння державного мита при укладенні угод та експертна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для встановлення дійсної вартості земельної ділянки. Розрахунок експертної грошової оцінки земельної ділянки проводиться організацією, яка має відповідний дозвіл (ліцензію). Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надають державні органи земельних ресурсів.

'''Договір міни земельними ділянками вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення та внесення нотаріусом відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.'''

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]