WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля

2022-02-18T15:35:23Z

Viktoriia.mala: зміни в розділі, які документи підтверджують право власності на авто, вартість послуг

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-п Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 889 "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/738-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання"];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"]
* [http://hsc.gov.ua/wp-content/uploads/2016/03/Nakaz-MVS.pdf Наказ Міністерства внутрішніх справ від 27 вересня 2016 року № 976 "Про затвердження типових інформаційних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами з надання сервісних послуг МВС"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0123-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 11 серпня 2010 року № 379 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них"]
== Куди звернутися ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF Порядком] встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. 

Для державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля '''необхідно звернутися до сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України''', перелік яких затверджено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-2015-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ»] (інформація щодо переліку таких центрів надана на сайті Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України за посиланням [http://hsc.gov.ua hsc.gov.ua]). 

Також, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів (крім транспортних засобів, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF абзацом другим пункту 12 Порядку]) сервісними центрами МВС може проводитися '''через центри надання адміністративних послуг''', утворені відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17 ЗУ "Про адміністративні послуги"], на основі рішень, узгоджених між сервісними центрами МВС та органами, які прийняли рішення про утворення центрів надання адміністративних послуг. 

Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать фізичним особам, '''здійснюються за місцем звернення власника або його уповноваженої особи''' (при цьому обов'язково подається примірник нотаріально посвідченої довіреності) незалежно від місця реєстрації (проживання) власника. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) особи, за якою реєструється транспортний засіб. Транспортний засіб, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються як транспортний засіб фізичних осіб. 
'''Транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням таких осіб'''. Якщо стоянка транспортного засобу розташована за місцезнаходженням філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0123-11 Наказ МВС "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них"]).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для особистого користування більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації в сервісних центрах МВС на строк, визначений відповідним органом доходів і зборів. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

[http://hsc.gov.ua/wp-content/uploads/2016/03/Nakaz-MVS.pdf Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження типових інформаційних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами з надання сервісних послуг МВС"] затверджено форми інформаційної та технологічної карток для отримання таких адміністративних послуг:
* реєстрація, перереєстрація колісних транспортних засобів усіх категорій вітчизняного виробництва та країн СНД з видачею свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків, зняття з обліку транспортного засобу з видачею облікової картки та номерних знаків для разових поїздок;
* реєстрація, перереєстрація колісних транспортних засобів усіх категорій іноземного виробництва з видачею свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків, зняття з обліку транспортного засобу з видачею облікової картки та номерних знаків для разових поїздок. 
=== Реєстрація онлайн ===
Самий простий спосіб – це провести реєстрацію транспортного засобу через портал державних послуг [https://igov.org.ua/ iGov.org.ua]. Реєстрація таким способом не звільнить Вас від відвідування сервісного центру МВС, але Ви зможете узгодити час та прискорити процес оформлення.
== Вичерпний перелік документів для отримання адміністративної послуги ==
* заява - подана особисто або уповноваженим представником;
* документ, що посвідчує особу та/або підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність;
* документ, що підтверджує правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортного засобу;
* свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт);
* документ, де зазначена вартість транспортного засобу (для первинної реєстрації транспортного засобу);
* документ щодо відповідності конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху;
* платіжні документи (квитанції), які засвідчують оплату адміністративної послуги та плату за бланкову і спеціальну продукцію
Слід зауважити, що документ щодо відповідності конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху, так званий сертифікат відповідності, згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-2011-%D0%BF Постановою КМУ "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання"] видається:
* виробником або його уповноваженим представником - резидентом України (далі - виробник) на кожний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання;
* уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, призначеними Міністерством інфраструктури, на кожний новий транспортний засіб або партію обладнання, які відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на ті, що були у користуванні.
=== Які документи підтверджують право власності на авто===
Документами, що підтверджують правомірність отримання транспортного засобу, можуть бути:
# Договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках.
# Укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
# Укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
# Нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
# Договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою.
#Договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між покупцем та суб’єктом господарювання, який є власником зареєстрованого за ним транспортного засобу і здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, підписаний уповноваженою особою такого суб’єкта господарювання та скріплений печаткою (у разі наявності)
#Договір комісії між власником транспортного засобу і суб’єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб’єкт господарювання, які підписані від імені суб’єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб’єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;
# Свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати.
# Рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном.
# Рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність.
# Копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
# Довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску.
# Акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача.
# Митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
# Договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу предмета лізингу
#Акт про проведений електронний аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем
#Акт про придбання майна на аукціоні з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність).
# Акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України.
# Акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.
# Договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
#договір купівлі-продажу, оформлений в електронному вигляді через електронний кабінет водія або Єдиний державний вебпортал електронних послуг
== Які документи видають після реєстрації==
На зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються:
# свідоцтво про реєстрацію;
# два номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування) – на автотранспорт;
# один номерний знак – на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп;
# дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.
Вивезення (пересилання) за межі України номерних знаків, виданих на території України, окремо від транспортних засобів не дозволяється. 

Увага! Свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), технічний талон та номерні знаки старого зразка діють до їх заміни на нові.
== Строк надання послуги ==
Протягом робочого дня з моменту одержання заяви.
== Підстави для відмови у наданні послуги ==
* подання до суб’єкта надання адміністративної послуги неповного пакета документів;
* невідповідність ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу із зазначеними в поданих документах;
* в результаті перевірки за Єдиним державним реєстром МВС та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби встановлено, що транспортний засіб перебуває в розшуку або під арештом.
* у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#n388 ч. 5 ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух"]). В окремих випадках наявність обтяжень відносно транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та відсутність або наявність відповідної інформації про фізичну особу в Єдиному державному демографічному реєстру, Єдиному реєстрі боржників.
== Вартість послуги ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постановою КМУ "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"] затверджено перелік платних послуг і розмір плати за їх надання, згідно з яким реєстрація, перереєстрація колісних транспортних засобів з видачею свідоцтва про реєстрацію або його дубліката та номерних знаків, зняття з обліку транспортного засобу з видачею облікової картки та номерних знаків для разових поїздок, проведення експертного дослідження транспортних засобів і супровідних документів з видачею експертного висновку коштує:
* Реєстрація, перереєстрація колісних транспортних засобів усіх категорій з видачею свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків, зняття з обліку транспортного засобу з видачею облікової картки та номерних знаків для разових поїздок- 200 гривень.
* виготовлення макетів індивідуальних номерних знаків транспортних засобів, які виготовляються на замовлення власників транспортних засобів, з видачею номерних знаків (за один комплект): три символи – 300 гривень, кожний наступний (до восьми символів) – 90 гривень, графічний елемент – 500 гривень.
* видача свідоцтва про реєстрацію колісних транспортних засобів у зв'язку з його пошкодженням або непридатністю, внесенням змін до реєстраційного документа або для виїзду за кордон автомобілів, автобусів - 26 гривень.
* вартість номерних знаків – 135 грн.;
* вартість бланку свідоцтва про реєстрацію автомобіля – 201 грн.;
* податок на доходи фізосіб – 5% від суми автомобіля (у випадках встановлених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6410 ст.173 ПКУ]).

Також Вам доведеться сплачувати 25 000 грн на рік, якщо ваше нове авто попадає в категорію розкоші ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6410 ст. 267 ПКУ]), тобто:
* з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та;
* середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року(станом на 2020 рік це 1,771,125 грн).

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0123-11 Інструкцією], після прийняття заяви посадовою особою сервісного центру проводяться огляд транспортного засобу, перевірка документів транспортного засобу за наявними базами даних автоматизованої інформаційної системи та в разі прийняття рішення щодо реєстрації після сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Розмір плати за видачу бланка або номерного знака визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції, у тому числі вартості персоналізації.
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' На [http://hsc.gov.ua/index/poslugi/nomerni-znaki-vigotovlennya-ta-zberigannya/ вебсорінці Головного сервісного сентру МВС України] можна перевірити вартість номерних знаків та наявність платних номерних знаків.
|}

== Як зняти з обліку транспортний засіб==
=== Для вивезення за межі України===
Щоб зняти з обліку автомобіль з метою вивезення його за кордон, необхідно надати у сервісний центр МВС наступні документи:
# Заява (у разі якщо власником авто є установа);
# оригінал свідоцтва про реєстрацію;
# зобов’язання про зворотне вивезення авто з відміткою «для подальшого вивезення» (видане митницею). 

Якщо автомобіль мав іноземні номерні знаки, що зберігаються у ВРЕР, до документів додається квитанція про сплату послуг ВРЕР. Транзитні номерні знаки не надаються. Автомобіль залишає територію України на іноземних номерних знаках, що були передані на зберігання до ВРЕР.

Якщо автомобіль не мав іноземних номерних знаків до документів додається квитанція про сплату послуг ВРЕР та надання транзитних номерних знаків.

=== Для продажу===
Щоб зняти з обліку транспортний засіб з метою продажу, необхідно надати у сервісний центр МВС наступні документи:
# заява (у разі якщо власником авто є установа);
# оригінал свідоцтва про реєстрацію;
# зобов’язання про зворотне вивезення авто з відміткою "для митного оформлення" (видане митницею);
# квитанція про сплату послуг ВРЕР та надання транзитних номерних знаків.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Розірвання договору дарування

2018-10-04T12:37:32Z

Viktoriia.mala:

== Нормативна база ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постановою Пленуму Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 2009 року “ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”]

== Поняття договору дарування. ==

Відчуження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 717 ЦК України] визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За договором дарування дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування спрямований на припинення права власності у дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи. Таким чином, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. Чинне законодавство ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.717 ЦК України]) чітко обумовлює, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно Цивільного кодексу України договір дарування можливий як односторонній, так і двосторонній, як реальний, так і консенсуальний.
Основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у власність, це його безоплатність.
Безоплатність дарування – це відсутність зустрічної еквівалентної вимоги.
Як і будь-який договір, договір дарування може припинитися.
Звичайно, загальних положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] в цьому питанні ніхто не скасовував. Але оскільки передача чогось у дар — процес специфічний, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлює деякі особливості для припинення.

'''Так, договір дарування може припинятися у випадку:'''
* його розірвання;
* односторонньої відмови від договору однієї зі сторін.
Розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його положення щодо зобов’язань сторін, що передбачені для застосування на випадок розірвання договору. Правовим наслідком одностороннього розірвання договору є припинення зобов’язань сторін (ч. 2 ст.653 ЦК України).

'''Підстави для розірвання договору дарування.'''

З моменту передачі права власності на річ обдаровуваному юридичний зв’язок між сторонами припиняється, тому обов’язок подальшого належного ставлення до дарувальника є суто морально-етичним. Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 724 ЦК України] та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин.
Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.ст. 726, 727 ЦК України]:
* умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного;
* створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події); Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок. Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.
* недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність. При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка. Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.
Крім дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування мають його спадкоємці, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника.
Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника. При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.
Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених коментованою статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

== Строки реалізації права дарувальника на розірвання договору дарування ==
З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності. До вимог про розірвання договору дарування встановлений скорочений строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 258 ЦК України]). Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 727 ЦК України]. Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів: з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду; з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка; з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність. Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

== Наслідки розірвання договору дарування ==
Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе. Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває. При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди. Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.

[Категорія:Цивільне право]
[Категорія:Договір дарування]
[Категорія:Суди]

Розірвання договору дарування

2018-10-04T12:30:39Z

Viktoriia.mala:

== Нормативна база ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постановою Пленуму Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 2009 року “ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”]

== Поняття договору дарування. ==

Відчуження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 717 ЦК України] визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За договором дарування дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування спрямований на припинення права власності у дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи. Таким чином, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. Чинне законодавство ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.717 ЦК України]) чітко обумовлює, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно Цивільного кодексу України договір дарування можливий як односторонній, так і двосторонній, як реальний, так і консенсуальний.
Основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у власність, це його безоплатність.
Безоплатність дарування – це відсутність зустрічної еквівалентної вимоги.
Як і будь-який договір, договір дарування може припинитися.
Звичайно, загальних положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] в цьому питанні ніхто не скасовував. Але оскільки передача чогось у дар — процес специфічний, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлює деякі особливості для припинення.

'''Так, договір дарування може припинятися у випадку:'''
* його розірвання;
* односторонньої відмови від договору однієї зі сторін.

Розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його положення щодо зобов’язань сторін, що передбачені для застосування на випадок розірвання договору. Правовим наслідком одностороннього розірвання договору є припинення зобов’язань сторін (ч. 2 ст.653 ЦК України).

'''Підстави для розірвання договору дарування.'''

З моменту передачі права власності на річ обдаровуваному юридичний зв’язок між сторонами припиняється, тому обов’язок подальшого належного ставлення до дарувальника є суто морально-етичним. Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 724 ЦК України] та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин.
Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.ст. 726, 727 ЦК України]:
* умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного;
* створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події); Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок. Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.
* недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність. При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка. Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.
Крім дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування мають його спадкоємці, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника.
Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника. При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.
 
Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених коментованою статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

== Строки реалізації права дарувальника на розірвання договору дарування ==

З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності. До вимог про розірвання договору дарування встановлений скорочений строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 258 ЦК України]). Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 727 ЦК України]. Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів: з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду; з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка; з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність. Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

== Наслідки розірвання договору дарування ==

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе. Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває. При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди. Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.

[Категорія:Цивільне право]
[Категорія:Договір дарування]
[Категорія:Суди]

Розірвання договору дарування

2018-10-04T12:27:53Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] # [http://zakon.rada.gov.ua/...

== Нормативна база ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постановою Пленуму Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 2009 року “ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”]

== Поняття договору дарування. ==

Відчуження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 717 ЦК України] визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За договором дарування дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування спрямований на припинення права власності у дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи. Таким чином, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. Чинне законодавство ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.717 ЦК України]) чітко обумовлює, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно Цивільного кодексу України договір дарування можливий як односторонній, так і двосторонній, як реальний, так і консенсуальний.
Основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у власність, це його безоплатність.
Безоплатність дарування – це відсутність зустрічної еквівалентної вимоги.
Як і будь-який договір, договір дарування може припинитися.
Звичайно, загальних положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] в цьому питанні ніхто не скасовував. Але оскільки передача чогось у дар — процес специфічний, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлює деякі особливості для припинення.

'''Так, договір дарування може припинятися у випадку:'''
* його розірвання;
* односторонньої відмови від договору однієї зі сторін.

Розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його положення щодо зобов’язань сторін, що передбачені для застосування на випадок розірвання договору. Правовим наслідком одностороннього розірвання договору є припинення зобов’язань сторін (ч. 2 ст.653 ЦК України).

'''Підстави для розірвання договору дарування.'''

З моменту передачі права власності на річ обдаровуваному юридичний зв’язок між сторонами припиняється, тому обов’язок подальшого належного ставлення до дарувальника є суто морально-етичним. Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 724 ЦК України] та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин.
Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.ст. 726, 727 ЦК України]:
* умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного;
* створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події); Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок. Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.
* недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність. При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка. Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.
Крім дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування мають його спадкоємці, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника.
Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника. При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.
 
Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених коментованою статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

== Строки реалізації права дарувальника на розірвання договору дарування ==

З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності. До вимог про розірвання договору дарування встановлений скорочений строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогах [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 258 ЦК України]). Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 727 ЦК України]. Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів: з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду; з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка; з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність. Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

== Наслідки розірвання договору дарування ==

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе. Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває. При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди. Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.

[Категорія:Цивільне право]
[Категорія:Договір дарування]
[Категорія: Суди]

Відповідальність за порушення екологічного законодавства

2018-03-14T09:58:14Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишньо...

== Нормативна база: ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]

== Поняття відповідальності за порушення екологічного законодавства ==

Наразі в Україні існує дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за порушення екологічного законодавства, про що вказано у ст. 68 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]

== Види порушень, за які несуть відповідальність винні особи: ==

Згідно зі ст. 68 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] є такі види порушень:
* порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
* порушення норм екологічної безпеки;
* порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, у тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;
* невиконання вимог державної екологічної експертизи;
* фінансування і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
* порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;
* допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
* перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;
* самовільне спеціальне використання природних ресурсів;
* невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
* невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам;
* порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
* невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
* відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
* приниження честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посягання на їх життя і здоров’я;
* порушення природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов’язаної з поводженням із генетично модифікованими організмами.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші його порушення.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням довкілля та погіршенням якості природних ресурсів.
У разі, якщо на порушника накладається адміністративний штраф, – це не означає, що вже не будуть нараховуватися збитки за шкоду довкіллю.

== Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства ==

'''Цивільна відповідальність''' за порушення екологічного законодавства передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості довкілля, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

== Кримінальна відповідальність за екологічні злочини ==

'''Кримінальна відповідальність за екологічні злочини''' – це найсуворіший вид відповідальності. Він конкретизується у розділі 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], і по окремим статтям передбачає до 10-12 років позбавлення волі. Наприклад, умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об’єктів природно-заповідного фонду, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
'''Кримінальне покарання''' застосовується до осіб, які здійснили правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і небезпеки для навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей. А також, якщо завдана шкода довкіллю у особливо великих розмірах.

== Адміністративна відповідальність ==

'''Адміністративна відповідальність''' передбачається [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення] та супроводжується накладанням штрафу (в окремих випадках з конфіскацією незаконно добутих об’єктів навколишнього середовища або заборонених знарядь добування). Також, інколи, може застосовуватись попередження.

== Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення ==

'''Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення''' – це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, які у процесі виконання своїх функціональних обов’язків порушують екологічні норми та вимоги. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України] передбачено два види дисциплінарних стягнень – догана та звільнення з посади.

== Державні органи, що здійснюють контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ==

'''Державна екологічна інспекція України та її територіальні підрозділи'''. Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.

Одним з основних завдань Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо:

* охорони земель, надр;
* екологічної та радіаційної безпеки;
* охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
* охорони, захисту, використання і відтворення лісів;
* збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття;
* раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного та рослинного світу;
* ведення мисливського господарства та здійснення полювання;
* охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів;
* охорони атмосферного повітря;
* формування, збереження і використання екологічної мережі;
* стану навколишнього природного середовища;
* поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;
* здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об’єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Не лише цей орган забезпечує контроль щодо екозаконодавства. Відповідно до Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, громадські інспектори мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства (у рамках, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
Державне агентство рибного господарства України здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів.
Також здійснюють природоохоронний контроль: '''Державна служба геології та надр України, Державне агентство лісових ресурсів України.'''

[[Категорія: Екологічне право]]
[[Категорія: Суди]]

Поняття кінцевий бенефіціарний власник (контролер)

2017-06-22T13:44:28Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1702-18 Закон України «Про запобігання та пр...

== Нормативна база: ==
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1702-18 Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/475-19 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи" від 21 травня 2015 року № 475-VIII].

== Поняття кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ==
 
'''Кінцевий бенефіціарний власник (контролер)''' - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
 
== Хто не може бути кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ==
 
Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.
== Випадки у яких відомості про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) не подаються ==
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/475-19 Законом України від 21 травня 2015 року № 475-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи"] , який набрав чинності 26 травня 2015 року, передбачено, що відомості про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), в тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) учасника (засновника), якщо учасник (засновник) - юридична особа, не подаються:
* політичними партіями, творчими спілками, їх територіальними осередками, адвокатськими об'єднаннями, торгово-промисловими палатами, релігійними організаціями, державними та комунальними підприємствами, державними органами, органами місцевого самоврядування та їх асоціаціями;
* юридичними особами, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх учасниками. У цьому випадку учасники - фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи.
 
== Особливості встановлення кінцевого бенефіціарного власника ==

Програмне забезпечення Єдиного державного реєстру повинно забезпечувати пошук взаємозв’язків між юридичними особами та їхніми засновниками (учасниками), кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами), у тому числі кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) засновника, керівниками юридичних осіб, візуалізацію всіх прямих та непрямих зв’язків.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об’єднань, торгово-промислових палат, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства,
серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності.
У разі якщо засновниками юридичної особи є виключно фізичні особи, які є бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи не подається.
Для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, та про власника істотної участі засновника юридичної особи, якщо засновник - юридична особа, представник юридичної особи має подати державному реєстратору реєстраційну картку "Форма 4", яка затверджена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 № 3178/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1207/19945 (зі змінами)].

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія: Суди]]

Підстави повернення обвинувального акта прокурору

2017-06-22T12:58:53Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс Укра...

== Нормативна база: ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

== Поняття обвинувального акту ==

'''Обвинувальний акт''' - це кримінальний процесуальний акт, в якому відображається рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового розслідування і переведення обвинувачення до суду.
 
В обвинувальному акті:
 
* викладаються юридично значимі обставини кримінального правопорушення;
* надається юридична кваліфікація кримінального правопорушення.

== Підстави складання обвинувального акту ==

'''Підставами складання обвинувального акту є:'''
 
# повідомлення особи про підозру;
# обґрунтованість підозри достатньою сукупністю доказів;
# відсутність підстав закриття кримінального провадження.
 
== Значення рішення про складання обвинувального акту ==
 
# це рішення обумовлює розвиток кримінального провадження, перехід його із стадії досудового розслідування в судові стадії;
# обвинувальним актом визначаються межі судового розгляду справи;
# після спрямування обвинувального акту прокурором до суду підозрюваний набуває процесуального статусу "обвинувачений".

== Нормативні вимоги до обвинувального акту ==

'''Обвинувальний акт має відповідати таким вимогам:'''
 
* бути об'єктивним (мають бути викладені лише достовірно встановлені обставини кримінального правопорушення);
* визначеним (однозначним), а не альтернативним щодо кваліфікації кримінального правопорушення;
* юридично обґрунтованим, з посиланням на норми права;
* у обвинувальному акті слід уникати надмірно натурального опису злочинних дій, що мають жорстокий або інтимний характер;
* текст має відповідати вимогам щодо граматики, лексики тощо.
 
Зміст обвинувального акту регламентований у ч. 2 ст. 291 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України)] . З обвинувальним актом ніхто із учасників досудового розслідування не ознайомлюється.
 
== Підстави повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання ==
 
Процесуальні порушення, які служать у правозастосовній діяльності підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання:
 
# щодо неналежного надання копії обвинувального акту;
# щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу;
# щодо порушень конкретизації злочину та невідповідності обвинувального акту вимогам [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# обставини, які вказують на те, що обвинувальний акт підписаний особою, яка не наділена повноваженнями;
# щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства.
 
== Групи підстав повернення обвинувального акту прокурору ==
 
'''Дивлячись на ухвали районних та апеляційних судів, у наукових джерелах з підстав повернення обвинувальних актів прокурору, можемо виділити такі їх групи:'''
# організаційно-формального характеру;
# невідповідність нормам [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] (ст.ст. 291, 293, 109, 110);
# неузгодженість між собою рівних за значенням законодавчих актів;
# різне праворозуміння та правозастосування [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 норм КПК України];
# усунення перешкод для оперативної, якісної та ефективної підготовки справи до судового розгляду.
 
До найбільш поширених підстав повернення обвинувального акта належать, зокрема, недотримання п. 5 ч. 2 ст. 291 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.191 Кримінальний кодекс України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ( далі - КК України)], а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання. Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] це становить зміст повідомлення про підозру.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Оплата/нарахування коштів за використання доріг/автошляхів загальнодержавного значення

2017-03-31T09:18:24Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закону України «Про автомобільні дороги»...

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закону України «Про автомобільні дороги» №2862-IV від 08.09.2005 року;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/439-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України №439 від 10 вересня 2014 року "Про затвердження Положення про Державну службу автомобільних доріг України»;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року про затвердження «Правил дорожнього руху»;]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ru/879-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи зі збереження автомобільних доріг загального користування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Законом України «Про автомобільні дороги»] передбачено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, яка є центральним органом виконавчої влади.
Укравтодор відповідно до покладених на нього завдань забезпечує здійснення контролю за ваговими та габаритними параметрами транспортних засобів на автомобільних дорогах та реалізує свої повноваження безпосередньо та через органи управління на місцях.

== Габаритно-ваговий контроль та умови його проходження ==

Габаритно-ваговий контроль здійснюється на автомобільних дорогах загального користування уповноваженими Укравтодором дорожніми підприємствами та організаціями разом з відповідними підрозділами поліції чи Укртрансінспекції, виключно в пунктах габаритно-вагового контролю.
'''Габаритно-ваговий контроль''' – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів транспортних засобів встановленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Великовагові та великогабаритні ТЗ – транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) і загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, зазначених у Правилах дорожнього руху України: фактична маса – 38 т (на встановлених Укравтодором та Укртрансінспекцією маршрутах – до 40 т; для контейнеровозів – 44 т, на встановлених для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т, на здвоєні осі – 16 т, на строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т). Осі вважаються здвоєними (строєними), якщо відстань між ними не перевищує 2,5 метра.
При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його характеристики не перевищують нормативи більш ніж на 2 відсотки (похибка вимірювань).
Повноваження з організації та проведення габаритно-вагового контролю за проїздом автомобільними дорогами загального користування великогабаритних та великовагових транспортних засобів, крім великовагових транспортних засобів, загальна вага яких перевищує 40 тонн та (або) осьове навантаження перевищує 15 тонн.
Співробітники поліції, так само як і працівники пункту контролю, НЕ МАЮТЬ права проводити перевірку габаритно-вагових параметрів транспортних засобів, що не відносяться до великовагових, таких як, наприклад, Газель, Mercedes Sprinter, ЗІЛ «Бичок» і т. п. (тобто ті, які не підпадають під визначення великовагових і великогабаритних ТЗ згідно з критеріями, наведеними вище)
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного параметра більш ніж на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, який рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту територією України.
Плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з, зокрема, вагових параметрів, протяжності маршруту, кількості перевезень протягом 30 днів з моменту визначення плати в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ на день проведення розрахунку та спрямовується до державного бюджету.

== Вимоги до пунктів та обладнання для габаритно-вагового контролю ==

1. Пункти вагового контролю бувають стаціонарними та пересувними. Пам'ятайте, що експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби заборонена, крім випадків, коли такий пункт розташований на освітлених ділянках автомобільних доріг.
Вимоги до пересувних пунктів ГВК, затверджені Технологічним регламентом:
- пункт повинен бути розміщений не ближче 500 м від житлової забудови;
- пункт повинен бути позначений відповідними тимчасовими дорожніми знаками;
- пункт повинен мати рівну поверхню з поздовжнім та поперечним ухилом не більше 3 проміле;
- на місці розташування пункту повинно бути тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без вибоїн та тріщин;
- пункт повинен мати ширину не менше 7 метрів.
Роботу пересувного пункту повинен забезпечувати персонал з трьох працівників – начальника пункту, оператора та водія.
При невідповідності пункту контролю хоча б одному з перерахованих вище параметрів водій має право відмовитись від проведення ГВК, а в разі його проведення – оскаржити його правомірність в суді (детальніше – у розділі «Звернення до суду»).
2. Вимірювальне та зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно зберігатися у робочому стані; періодично повинна проводитись повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим тавруванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Перед проведенням перевірки необхідно, щоб вам надали відповідні документи на обладнання. Якщо такі документи відсутні або прострочені, ви маєте право відмовитись від проходження габаритно-вагового контролю.

== Коли можуть бути пред’явлені вимоги щодо стягнення ==

У разі якщо який-небудь параметр транспортного засобу перевищує встановлену «Правил дорожнього руху України» норму більш ніж на 2%, транспортний засіб буде визнано великоваговим або великогабаритним. Тільки в цьому випадку до власника даного транспортного засобу можуть бути пред'явлені вимоги щодо сплати збору за пересування дорогами країни.
За законом фіксація факту виявлення перевищення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу повинна здійснюватись таким чином:
- оператор пункту габаритно-вагового контролю видає довідку про результати проведення контролю;
- на підставі цієї довідки начальник пункту складає акт про перевищення нормативних параметрів.
Акт повинен бути складений у двох примірниках і підписаний начальником та оператором пункту габаритно-вагового контролю, а також водієм транспортного засобу. Якщо водій відмовиться підписувати акт, про це буде зроблено відмітку в акті.
Сума оплати за проїзд визначається начальником стаціонарного пункту за формулою розрахунків та ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

== Що необхідно зробити, аби продовжити поїздку ==

1. Якщо габаритно-вагові параметри транспортного засобу не перевищують норму, він може продовжити рух '''негайно.'''
2 Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
3. Після усунення перевантаження транспортного засобу та/або внесення плати за проїзд, водій транспортного засобу отримає дозвіл на рух.

== Що робити у випадку незаконних дій та фальсифікації результатів ==

1. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних пунктах порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів, такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно з ст. 265-2 КУпАП Тимчасове затримання транспортних засобів Відповідальність за цілість транспортних засобів, рух яких заборонено, несе перевізник, а у разі перевезення вантажу – вантажовідправник.
2. У поясненнях до протоколу про затримання транспортного засобу зазначте наступне:
* Проведення габаритно-вагового контролю вважаю неправомірним, оскільки мій ТЗ не підпадає під поняття великовагового або великогабаритного.
* Проведення габаритно-вагового контролю вважаю неправомірним, оскільки не були.
порушені надані / були прострочені відповідні документи на обладнання / були наступні вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю (вкажіть, які саме).
3. Зафіксуйте все, що відбувається на фото- або відеокамеру, зберіть дані свідків, якщо такі є. Всі ці дані вам знадобляться, аби довести у суді неправомірність дій посадових осіб або порушень при перевірці вашого транспортного засобу.

Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння

2017-03-28T10:38:15Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні пр...

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року про затвердження «Правил дорожнього руху»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15 Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року № 1452/735.]

 
Поліція згідно з покладеними на неї завданнями, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 2.9 Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у вказаному стані, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

== Підстави для перевірки на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння ==

 
У поліцейських є список ознак, за якими вони можуть вважати водія напідпитку. Це, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Про сильне сп`яніння свідчать - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки - підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Наявність цих ознак дає підстави для поліцейського перевірити вас на наявність алкоголю в організмі. Ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

== Проведення огляду на стан сп’яніння ==

 
Огляд на стан сп’яніння проводиться:
– поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;
– лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов спеціальну підготовку .

 
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 
Огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
 
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
 
Огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
 
Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
 
Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. При цьому, не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

== Цифровий показник стану алкогольного сп’яніння ==

 
В Україні вже кілька років існує фіксована норма алкоголю в крові, яка становить 0,20 проміле. Встановлено, що 0,20 проміле рівноцінні 200 гр. вина для чоловіків і 100 гр. сухого вина для жінок, 200 гр. і 100 гр. шампанського, 50гр. і 30 гр. горілки, 50 гр. і 30 гр. коньяку, а також 500 гр. і 330 гр. пива відповідно. Дози алкоголю відповідають допустимій нормі через 30 хвилин після вживання і можуть відрізнятися для кожної конкретної людини.

== Спеціальні прилади для проведення медичного освідування ==

 
Наказ МВС України повідомляє, що поліціянти мають право перевіряти вміст алкоголю в крові виключно сучасними і сертифікованими приладами.
Сьогодні в їх арсеналі знаходяться такі тестери і газоаналізатори, як: AlcoQuant 6020; Alcotest 6510; Alcotest 6810; Alcotest 7410 Plus com; Алконт 01; Драгер.

== Акт огляду на стан алкогольного сп’яніння==

 
Підстави для проведення освідування на місці мають в обов’язковому порядку бути вказані в протоколі і проводитися виключно у присутності двох свідків, при цьому співробітник національної поліції свідком бути не може. Перш ніж проводити процедуру, поліцейський зобов’язаний роз’яснити водієві процес огляду і вказати порядок використання вимірювального приладу. Також, на вимогу водія, він повинен надати свідоцтво про реєстрацію приладу і свідоцтво про його перевірку.
 
Результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
 
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп’яніння.

== Особливості проведення освідування в медичних закладах ==

 
Свої особливості має встановлення наявності чи відсутності стану сп’яніння в обстежуваної особи закладами охорони здоров’я. Так, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.

 
За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров’я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров’я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних вище.
 
Важливо підкреслити, що у випадку коли водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов’язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров’я, куди він доставлений.
 
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
 
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
 
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров’я. Висновок же щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров’я.
Кожний випадок огляду на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

== Чи можна відмовитися від експертизи в медичних закладах? ==

 
Стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
 
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, уповноважена особа в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

== Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння ==

 
Відповідно до Статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 10 200 грн.) та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
 
Повторне протягом двох років вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тисяча двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 400 грн.) та позбавлення права керування транспортними засобами на трирічний термін. Передбачено також оплатне вилучення транспортного засобу.
 
Дії, вчинені особою, яка до того двічі протягом п’яти років піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані сп'яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (40 800 грн) та позбавлення права керування транспортними засобами на строк десять років.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-03-01T09:48:58Z

Viktoriia.mala:

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
[[Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб|http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11]]. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Перелік необхідних документів для отримання статусу безпритульної або бездомної особи ==

 
Центр надає послуги на підставі '''письмової заяви''' бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

== Надання або підстави відмови у наданні статусу бездомної особи ==

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

== Куди звернутися та як отримати статус бездомного ==

 
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, '''для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа'''.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

 
Облік безпритульних дітей ведеться службами у справах дітей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та їх фінансування ==

Закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Вартість надання соціальних послуг ==

'''Соціальні послуги''' - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.

== Органи та служби які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Отримання житла особою, яка визнана безпритульною ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

== Порядок оскарження ==

Питання щодо відмови у наданні статусу безпритульної (бездомної) особи, а також питання щодо отримання житла безпритульною(бездомною) особою може вирішуватися в судовому порядку.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-03-01T09:22:03Z

Viktoriia.mala:

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
[[Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб|http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11]]. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Перелік необхідних документів для отримання статусу безпритульної або бездомної особи ==

 
Центр надає послуги на підставі '''письмової заяви''' бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

== Надання або підстави відмови у наданні статусу бездомної особи ==

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

== Куди звернутися та як отримати статус бездомного ==

 
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, '''для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа'''.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

 
Облік безпритульних дітей ведеться службами у справах дітей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та їх фінансування ==

Закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Вартість надання соціальних послуг ==

'''Соціальні послуги''' - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.

== Органи та служби які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Отримання житла особою, яка визнана безпритульною ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

== Порядок оскарження ==

Питання щодо відмови у наданні статусу безпритульної (бездомної) особи, а також питання щодо отримання житла безпритульною(бездомною) особою може вирішуватися в судовому порядку.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання картки киянина

2017-02-28T13:54:44Z

Viktoriia.mala:

== Нормативна база ==

* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument Рішення Київської міської ради від 28.05.2015р. № 573/1437 «Про внесення змін та доповнень до рішення ради «Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки «Картка киянина» від 17.04.2013 № 104/9161.]

== Куди звернутися ==
Громадяни, які мають бажання отримати «Картку киянина» вперше повинні звернутися до відділення «Ощадбанку» з паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду (для зареєстрованих мешканців м. Києва) та з довідкою з місця роботи чи навчання (для осіб, які постійно працюють чи проживають в м. Києві).

Згідно [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року N 573/1437 "Про внесення змін та доповнень до рішення ради "Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки "Картка киянина" від 17.04.2013 N 104/9161"], отримати «Картку киянина» може будь-яка повнолітня особа – громадянин України, місце проживання якої зареєстровано в м. Київ або яка постійно проживає чи навчається в м. Києві, чи є одним з батьків чи опікуном дитини, яка навчається в Києві, а також особи, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та які належним чином зареєструвалися у столиці.

 
В першу чергу, картку можуть отримати :
 
- Батьки багатодітних сімей;
 
- Пенсіонери та інваліди, які не мають права на пільговий проїзд в метрополітені;
 
- Непрацюючі особи, які здійснюють догляд за дітьми-інвалідами та отримують державну соціальну допомогу;
 
- Особи, які не мають права на пенсію та інваліди;
 
- Соціальні працівники;
'''Видача «Картки киянина» є безкоштовною.'''
'''Картка киянина''' - повноцінна банківська карта з палітрою різних потрібних громадянам послуг і функцій, яка має фактично необмежений потенціал.

== Перелік документів необхідних для отримання Картки Киянина ==

Відповідно до Положення, затвердженого [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/B89A372DF8E566AFC2257B7400686D54?OpenDocument рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161 «Про затвердження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової карти «Картки киянина»], заявник разом із заявою подає:

* - Копію паспорта;
* - Копію ідентифікаційного номера(крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідальний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* - Копію посвідчення, що дає право на пільгу;
* - Фотографію 3х4 або 4х6 за бажанням заявника, фотокартка сканується з паспорта. В такому випадку фотографію надавати не потрібно);
* - Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (за наявності);
* - Для громадян, які працюють або навчаються у місті Києві - довідка з роботи або навчального закладу.

== Що таке «Картка киянина» та для чого вона потрібна? ==

 
'''Картка киянина''' — це іменна багатофункціональна електронна пластикова картка, яка є матеріальним носієм персональних даних утримувача карти і підтримує додатки, пов’язані з наданням і обліком заходів соціальної підтримки та інших інформаційних сервісів і послуг.
 
Метою створення інформаційно-телекомунікаційної системи «Картка киянина» є надання мешканцям міста Києва зручного та універсального інструменту для отримання соціальної допомоги, такої як:
 
- забезпечення обліку проїзду в громадському міському пасажирському транспорті;
 
- отримання соціального дисконту для оплати товарів у магазинах і супермаркетах, а також пільг в аптечних пунктах при безкоштовному отриманні чи купівлі медикаментів;
 
- обслуговування в лікувально-профілактичних установах, отримання медичних послуг тощо.
 
'''«Картка киянина»''' - це звичайна пластикова карта міжнародних платіжних систем Visa і MasterCard. У такої картки є свій банківський рахунок, який діє по всій території України і за кордоном, що дає змогу використовувати її для отримання виплат по заробітній платі або пенсії.
 
'''«Картка киянина»''' є іменною та містить на звороті фото власника. Тому, у випадку передачі картки стороннім особам або її втрати, вона може бути заблокована.

== Термін дії «Картки киянина» ==

'''«Картка киянина»''' дійсна з дати оформлення. Відповідно до Положення про багатофункціональну електронну пластикову картку «Картка киянина», затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161, дія Картки припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну дії Картки. Положенням зазначено, що після закінчення терміну дії Картки її утримувач може звернутись із заявою про виготовлення нової Картки до пункту оформлення, де Картка була отримана. Термін дії Картки зазначений на її лицьовому звороті біля позначки: EXPIRES END.

'''«Картка киянина»''' - це своєрідний «електронний паспорт» киянина, за допомогою якого власник ідентифікується для отримання різноманітних сервізів та послуг.
«Картка киянина» - спільний проект «УнІТ» і КМДА, ціль якого - стати прототипом ІD-документа громадянина України.
Як зазначає координатор проекту Є. Лісняк функціональні можливості «Картки киянина» будуть удосконалюватися та розширюватися, та згодом картка буде відповідати вимогам мультифункціонального додатку.

== Можливості (модулі) «Картки киянина» для активації: ==

'''Медицина''' 

Електронна реєстратура (запис до лікаря online), цифрова медична картка, електронний рецепт
Комунальні послуги 

Електронні квитанції ЖКГ, сплата комунальних та інших послуг online у персональному кабінеті за соціальним ID

'''Транспорт''' 

Безготівкова сплата та пільговий проїзд у всіх видах комунального транспорту - єдиний електронний квиток

'''Торгівля''' 

Надання знижок та преференцій в аптеках, супермаркетах, діагностичних центрах, приватних лікарнях тощо

'''Освіта''' 

Картка школяра: проїзний квиток, перепустка в школу, банківська картка та доступ в систему е-школа

'''Адмінпослуги''' 

Запис на відвідування ЦНАПу, формування електронного пакету документів, отримання результату online

'''Культура''' 

Знижки на квитки у зоопарк, муніципальні театри та музеї. Квитки online зі знижкою на всі культурні заходи

'''Оплата послуг''' 

Поповнення мобільного, сплата за інтернет, ТБ, дитячий садок, придбання залізничних квитків, переказ коштів

 
Таким чином, на сьогодні, '''«Картка киянина»''' включає в себе банківський додаток, знижку на відвідування закладів культури, торгівельні мережі та аптеки, оплачувати ЖКП без комісії, для отримання адміністративних послуг, а також картка дає можливість їздити в метро безкоштовно для всіх пільгових категорій громадян.
 
Частково впроваджений «Торговий» модуль, до якого вже долучилися такі великі мережі, як "Фуршет", "Білла", "Новус", "ВестЛайн", "Фокстрот". "Картка киянина" може дати можливість усім торгівельним мережам відмовитися від своїх карток знижок, оскільки їх номери у цих системах будуть прив"язані до номеру "Картки киянина". 
Тобто, власник приходить у магазин, і торгівельна мережа ідентифікує його як свого бонусного покупця.
Активно йде реалізація модулю "Культура", до якого долучилися всі '''13''' музеїв комунальної форми власності та '''14 із 17-ти''' діючих муніципальних театрів. Деякі заклади пропонують власникам картки спеціальні ціни зі знижкою '''до 30%''', інші – дні безкоштовного відвідування.
 
На черзі реалізація модулю "Медицина", який не лише замінить паперову медичну картку та рецепт на ліки, а взагалі автоматизує роботу лікувально-профілактичних закладів.
 
Запровадження модуля "Освіта" передбачає електронні учнівські квитки, аналогів яким немає ані в країні, ані у світі. 
 
Сплановано, що інноваційний документ буде прив'язаний до "Картки киянина" одного з батьків та стане пільговим проїзним школяра у громадському транспорті, пропуском на територію навчального закладу через турнікет, платіжним засобом у їдальні, а також "електронним щоденником".
 
За умови відповідної модернізації законодавства, картка дозволить громадянам офіційно спілкуватись з органами влади, отримуючи електронні послуги он-лайн та маючи в результаті чинні електронні документи. Більш того, '''"Картка киянина"''' - це крок до системи електронних виборів, створення електронного реєстру виборців.

== Процедура отримання «Картки киянина» ==

Громадяни які бажають отримати Картку Киянина звертаються до відділення "Ощадбанку" з переліком документів, який був вищезазначений.

'''Відділення «Ощадбанку»''' треба відвідати двічі.
Під час першого візиту необхідно пройти формальні процедури: заповнити заяву-анкету та підписати договір. Після цього через два-три тижні потрібно знову прийти у відділення банку, щоб забрати свою картку (це і буде другим візитом).
 
Якщо така особа пільговик, то після отримання '''«Картки киянина»''' - для активації транспортного додатку, необхідно звернутися до районного управління праці та соціального захисту населення або до Департаменту соціальної політики КМДА (при собі мати: паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення, що дає право на пільги), а потім – до каси метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця).
 
Для переоформлення «Картки киянина» особі звертатися повторно до районного управління праці та соціального захисту населення не потрібно. Для активації картки необхідно відразу звернутися у касу метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця), де вже є дані про її пільги.
 
Громадяни-мешканці м. Києва, що мають бажання отримати "Картку киянина", але в окремих обумовлених випадках не можуть самостійно прийти для оформлення такої картки, можуть отримати картку наступним чином:
• відповідні соціальні працівники будуть приходити за місцем проживання такого громадянина та оформляти картку на місці;
• уповноважені представники таких осіб (опікуни/піклувальники, довірені особи, які мають права вчиняти юридичні дії в інтересах таких громадян) самостійно будуть оформлювати "Картку киянина" такої особи.

== Підстави для відмови у видачі « Картки киянина» ==

Підставою для відмови у видачі «Картки киянина» є:

* - відмова громадянина від надання необхідних документів;
* - подання громадянином неповного пакета документів,
* - необхідних для отримання «Картки киянина» (паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер фізичної особи та посвідчення);
* - виявлення в документах недостовірних відомостей.

== Порядок оскарження ==

Питання щодо неправомірної відмови у наданні "Картки Киянина" можна оскаржити в судовому порядку, подавши позов до суду.

[[Категорія: законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія: Суди]]

Отримання картки киянина

2017-02-28T13:36:05Z

Viktoriia.mala:

== Нормативна база ==

* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument Рішення Київської міської ради від 28.05.2015р. № 573/1437 «Про внесення змін та доповнень до рішення ради «Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки «Картка киянина» від 17.04.2013 № 104/9161.]

== Куди звернутися ==
Громадяни, які мають бажання отримати «Картку киянина» вперше повинні звернутися до відділення «Ощадбанку» з паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду (для зареєстрованих мешканців м. Києва) та з довідкою з місця роботи чи навчання (для осіб, які постійно працюють чи проживають в м. Києві).

Згідно [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року N 573/1437 "Про внесення змін та доповнень до рішення ради "Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки "Картка киянина" від 17.04.2013 N 104/9161"], отримати «Картку киянина» може будь-яка повнолітня особа – громадянин України, місце проживання якої зареєстровано в м. Київ або яка постійно проживає чи навчається в м. Києві, чи є одним з батьків чи опікуном дитини, яка навчається в Києві, а також особи, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та які належним чином зареєструвалися у столиці.

 
В першу чергу, картку можуть отримати :
 
- Батьки багатодітних сімей;
 
- Пенсіонери та інваліди, які не мають права на пільговий проїзд в метрополітені;
 
- Непрацюючі особи, які здійснюють догляд за дітьми-інвалідами та отримують державну соціальну допомогу;
 
- Особи, які не мають права на пенсію та інваліди;
 
- Соціальні працівники;
'''Видача «Картки киянина» є безкоштовною.'''
'''Картка киянина''' - повноцінна банківська карта з палітрою різних потрібних громадянам послуг і функцій, яка має фактично необмежений потенціал.

== Перелік документів необхідних для отримання Картки Киянина ==

Відповідно до Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161 «Про затвердження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової карти «Картки киянина», заявник разом із заявою подає:

* - Копію паспорта;
* - Копію ідентифікаційного номера(крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідальний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* - Копію посвідчення, що дає право на пільгу;
* - Фотографію 3х4 або 4х6 за бажанням заявника, фотокартка сканується з паспорта. В такому випадку фотографію надавати не потрібно);
* - Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (за наявності);
* - Для громадян, які працюють або навчаються у місті Києві - довідка з роботи або навчального закладу.

== Що таке «Картка киянина» та для чого вона потрібна? ==

 
'''Картка киянина''' — це іменна багатофункціональна електронна пластикова картка, яка є матеріальним носієм персональних даних утримувача карти і підтримує додатки, пов’язані з наданням і обліком заходів соціальної підтримки та інших інформаційних сервісів і послуг.
 
Метою створення інформаційно-телекомунікаційної системи «Картка киянина» є надання мешканцям міста Києва зручного та універсального інструменту для отримання соціальної допомоги, такої як:
 
- забезпечення обліку проїзду в громадському міському пасажирському транспорті;
 
- отримання соціального дисконту для оплати товарів у магазинах і супермаркетах, а також пільг в аптечних пунктах при безкоштовному отриманні чи купівлі медикаментів;
 
- обслуговування в лікувально-профілактичних установах, отримання медичних послуг тощо.
 
'''«Картка киянина»''' - це звичайна пластикова карта міжнародних платіжних систем Visa і MasterCard. У такої картки є свій банківський рахунок, який діє по всій території України і за кордоном, що дає змогу використовувати її для отримання виплат по заробітній платі або пенсії.
 
'''«Картка киянина»''' є іменною та містить на звороті фото власника. Тому, у випадку передачі картки стороннім особам або її втрати, вона може бути заблокована.

== Термін дії «Картки киянина» ==

'''«Картка киянина»''' дійсна з дати оформлення. Відповідно до Положення про багатофункціональну електронну пластикову картку «Картка киянина», затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161, дія Картки припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну дії Картки. Положенням зазначено, що після закінчення терміну дії Картки її утримувач може звернутись із заявою про виготовлення нової Картки до пункту оформлення, де Картка була отримана. Термін дії Картки зазначений на її лицьовому звороті біля позначки: EXPIRES END.

'''«Картка киянина»''' - це своєрідний «електронний паспорт» киянина, за допомогою якого власник ідентифікується для отримання різноманітних сервізів та послуг.
«Картка киянина» - спільний проект «УнІТ» і КМДА, ціль якого - стати прототипом ІD-документа громадянина України.
Як зазначає координатор проекту Є. Лісняк функціональні можливості «Картки киянина» будуть удосконалюватися та розширюватися, та згодом картка буде відповідати вимогам мультифункціонального додатку.

== Можливості (модулі) «Картки киянина» для активації: ==

'''Медицина''' 

Електронна реєстратура (запис до лікаря online), цифрова медична картка, електронний рецепт
Комунальні послуги 

Електронні квитанції ЖКГ, сплата комунальних та інших послуг online у персональному кабінеті за соціальним ID

'''Транспорт''' 

Безготівкова сплата та пільговий проїзд у всіх видах комунального транспорту - єдиний електронний квиток

'''Торгівля''' 

Надання знижок та преференцій в аптеках, супермаркетах, діагностичних центрах, приватних лікарнях тощо

'''Освіта''' 

Картка школяра: проїзний квиток, перепустка в школу, банківська картка та доступ в систему е-школа

'''Адмінпослуги''' 

Запис на відвідування ЦНАПу, формування електронного пакету документів, отримання результату online

'''Культура''' 

Знижки на квитки у зоопарк, муніципальні театри та музеї. Квитки online зі знижкою на всі культурні заходи

'''Оплата послуг''' 

Поповнення мобільного, сплата за інтернет, ТБ, дитячий садок, придбання залізничних квитків, переказ коштів

 
Таким чином, на сьогодні, '''«Картка киянина»''' включає в себе банківський додаток, знижку на відвідування закладів культури, торгівельні мережі та аптеки, оплачувати ЖКП без комісії, для отримання адміністративних послуг, а також картка дає можливість їздити в метро безкоштовно для всіх пільгових категорій громадян.
 
Частково впроваджений «Торговий» модуль, до якого вже долучилися такі великі мережі, як "Фуршет", "Білла", "Новус", "ВестЛайн", "Фокстрот". "Картка киянина" може дати можливість усім торгівельним мережам відмовитися від своїх карток знижок, оскільки їх номери у цих системах будуть прив"язані до номеру "Картки киянина". 
Тобто, власник приходить у магазин, і торгівельна мережа ідентифікує його як свого бонусного покупця.
Активно йде реалізація модулю "Культура", до якого долучилися всі '''13''' музеїв комунальної форми власності та '''14 із 17-ти''' діючих муніципальних театрів. Деякі заклади пропонують власникам картки спеціальні ціни зі знижкою '''до 30%''', інші – дні безкоштовного відвідування.
 
На черзі реалізація модулю "Медицина", який не лише замінить паперову медичну картку та рецепт на ліки, а взагалі автоматизує роботу лікувально-профілактичних закладів.
 
Запровадження модуля "Освіта" передбачає електронні учнівські квитки, аналогів яким немає ані в країні, ані у світі. 
 
Сплановано, що інноваційний документ буде прив'язаний до "Картки киянина" одного з батьків та стане пільговим проїзним школяра у громадському транспорті, пропуском на територію навчального закладу через турнікет, платіжним засобом у їдальні, а також "електронним щоденником".
 
За умови відповідної модернізації законодавства, картка дозволить громадянам офіційно спілкуватись з органами влади, отримуючи електронні послуги он-лайн та маючи в результаті чинні електронні документи. Більш того, '''"Картка киянина"''' - це крок до системи електронних виборів, створення електронного реєстру виборців.

== Процедура отримання «Картки киянина» ==

Громадяни які бажають отримати Картку Киянина звертаються до відділення "Ощадбанку" з переліком документів, який був вищезазначений.

'''Відділення «Ощадбанку»''' треба відвідати двічі.
Під час першого візиту необхідно пройти формальні процедури: заповнити заяву-анкету та підписати договір. Після цього через два-три тижні потрібно знову прийти у відділення банку, щоб забрати свою картку (це і буде другим візитом).
 
Якщо така особа пільговик, то після отримання '''«Картки киянина»''' - для активації транспортного додатку, необхідно звернутися до районного управління праці та соціального захисту населення або до Департаменту соціальної політики КМДА (при собі мати: паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення, що дає право на пільги), а потім – до каси метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця).
 
Для переоформлення «Картки киянина» особі звертатися повторно до районного управління праці та соціального захисту населення не потрібно. Для активації картки необхідно відразу звернутися у касу метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця), де вже є дані про її пільги.
 
Громадяни-мешканці м. Києва, що мають бажання отримати "Картку киянина", але в окремих обумовлених випадках не можуть самостійно прийти для оформлення такої картки, можуть отримати картку наступним чином:
• відповідні соціальні працівники будуть приходити за місцем проживання такого громадянина та оформляти картку на місці;
• уповноважені представники таких осіб (опікуни/піклувальники, довірені особи, які мають права вчиняти юридичні дії в інтересах таких громадян) самостійно будуть оформлювати "Картку киянина" такої особи.

== Підстави для відмови у видачі « Картки киянина» ==

Підставою для відмови у видачі «Картки киянина» є:

* - відмова громадянина від надання необхідних документів;
* - подання громадянином неповного пакета документів,
* - необхідних для отримання «Картки киянина» (паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер фізичної особи та посвідчення);
* - виявлення в документах недостовірних відомостей.

== Порядок оскарження ==

Питання щодо неправомірної відмови у наданні "Картки Киянина" можна оскаржити в судовому порядку, подавши позов до суду.

[[Категорія: законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія: Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-02-28T13:16:44Z

Viktoriia.mala:

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]
 
Правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами:

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Законом України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Законом України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами)];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Законом України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005 № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (зі змінами)];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1156, від 05.02.2014 № 50, від 24.12.2014 № 722);]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 21, від 21.07.2010 № 619, від 08.12.2010 № 1118, від 26.10.2011 № 1082, від 20.10.2011 № 1115);]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів».]

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також:
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0113-13 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами);]
 
наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-11 від 23.05.2011 № 53 «Про затвердження Критеріїв, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2011 за № 719/19457;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1132-12 від 13.06.2012 № 304 «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 11 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0885-11 від 24.06.2011 № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.06.2014 № 178);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 № 66);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1116-12 від 15.05.2012 № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 за № 1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 № 31), тощо.]

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов’язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Із метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства під час розгляду спорів щодо права власності на житловий будинок суди застосовують у частині, що не суперечить чинному законодавству, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»;]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,]

а також постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ППВССУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-13 від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-13 від 01.03.2013 № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
[[Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб|http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11]]. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Перелік необхідних документів для отримання статусу безпритульної або бездомної особи ==

 
Центр надає послуги на підставі '''письмової заяви''' бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

== Надання або підстави відмови у наданні статусу бездомної особи ==

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

== Як отримати статус бездомного? ==

 
'''З[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

== Куди звернутися ==

 
Облік безпритульних дітей ведеться службами у справах дітей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та їх фінансування ==

 
Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади.
 
Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Вартість надання соціальних послуг ==

'''Соціальні послуги''' - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.

== Органи та служби які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Отримання житла особою, яка визнана безпритульною ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

== Порядок оскарження ==

Питання щодо відмови у наданні статусу безпритульної (бездомної) особи, а також питання щодо отримання житла безпритульною(бездомною) особою може вирішуватися в судовому порядку.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-02-28T13:04:00Z

Viktoriia.mala:

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]
 
Правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами:

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Законом України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Законом України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами)];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Законом України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005 № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (зі змінами)];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1156, від 05.02.2014 № 50, від 24.12.2014 № 722);]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 21, від 21.07.2010 № 619, від 08.12.2010 № 1118, від 26.10.2011 № 1082, від 20.10.2011 № 1115);]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів».]

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також:
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0113-13 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами);]
 
наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-11 від 23.05.2011 № 53 «Про затвердження Критеріїв, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2011 за № 719/19457;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1132-12 від 13.06.2012 № 304 «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 11 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0885-11 від 24.06.2011 № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.06.2014 № 178);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 № 66);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1116-12 від 15.05.2012 № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 за № 1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 № 31), тощо.]

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов’язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Із метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства під час розгляду спорів щодо права власності на житловий будинок суди застосовують у частині, що не суперечить чинному законодавству, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»;]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,]

а також постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ППВССУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-13 від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-13 від 01.03.2013 № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
[[Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб|http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11]]. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Перелік необхідних документів для отримання статусу безпритульної або бездомної особи ==

 
Центр надає послуги на підставі '''письмової заяви''' бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

== Надання або підстави відмови у наданні статусу бездомної особи ==

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

== Як отримати статус бездомного? ==

 
'''З[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

== Куди звернутися ==

 
Облік безпритульних дітей ведеться службами у справах дітей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та їх фінансування ==

 
Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади.
 
Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Вартість надання соціальних послуг ==

'''Соціальні послуги''' - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.

== Органи та служби які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Отримання житла особою, яка визнана безпритульною ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-02-28T12:24:38Z

Viktoriia.mala:

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]
 
Правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами:

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Законом України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Законом України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами)];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Законом України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005 № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (зі змінами)];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1156, від 05.02.2014 № 50, від 24.12.2014 № 722);]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 21, від 21.07.2010 № 619, від 08.12.2010 № 1118, від 26.10.2011 № 1082, від 20.10.2011 № 1115);]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів».]

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також:
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0113-13 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами);]
 
наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-11 від 23.05.2011 № 53 «Про затвердження Критеріїв, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2011 за № 719/19457;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1132-12 від 13.06.2012 № 304 «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 11 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0885-11 від 24.06.2011 № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.06.2014 № 178);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 № 66);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1116-12 від 15.05.2012 № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 за № 1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 № 31), тощо.]

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов’язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Із метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства під час розгляду спорів щодо права власності на житловий будинок суди застосовують у частині, що не суперечить чинному законодавству, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»;]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,]

а також постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ППВССУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-13 від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-13 від 01.03.2013 № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
[[Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб|http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11]]. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Перелік необхідних документів для отримання статусу безпритульної або бездомної особи ==

 
Центр надає послуги на підставі '''письмової заяви''' бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

== Надання або підстави відмови у наданні статусу бездомної особи ==

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

== Як отримати статус бездомного? ==

 
'''З[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

== Куди звернутися ==

 
Облік безпритульних дітей ведеться службами у справах дітей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та їх фінансування ==

 
Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади.
 
Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Органи та служби які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Отримання житла особою, яка визнана безпритульною ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-02-28T10:45:12Z

Viktoriia.mala: /* Правовий статус бездомних осіб */

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]
 
Правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами:

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Законом України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Законом України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами)];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Законом України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005 № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (зі змінами)];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1156, від 05.02.2014 № 50, від 24.12.2014 № 722);]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 21, від 21.07.2010 № 619, від 08.12.2010 № 1118, від 26.10.2011 № 1082, від 20.10.2011 № 1115);]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів».]

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також:
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0113-13 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами);]
 
наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-11 від 23.05.2011 № 53 «Про затвердження Критеріїв, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2011 за № 719/19457;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1132-12 від 13.06.2012 № 304 «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 11 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0885-11 від 24.06.2011 № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.06.2014 № 178);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 № 66);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1116-12 від 15.05.2012 № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 за № 1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 № 31), тощо.]

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов’язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Із метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства під час розгляду спорів щодо права власності на житловий будинок суди застосовують у частині, що не суперечить чинному законодавству, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»;]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,]

а також постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ППВССУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-13 від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-13 від 01.03.2013 № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
[[Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб|http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11]]. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
Центр надає послуги на підставі письмової заяви бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Як отримати статус бездомного? ==

 
'''З[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 аконом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

== Куди звернутися ==

 
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та фінансування даних закладів ==

 
Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади.
 
Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Які органи та служби здійснюють соціальний захист та проводять профілактику? ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Як отримати житло, як безпритульний? ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання картки киянина

2017-02-28T08:55:42Z

Viktoriia.mala: /* Куди звернутися */

== Нормативна база ==

* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument Рішення Київської міської ради від 28.05.2015р. № 573/1437 «Про внесення змін та доповнень до рішення ради «Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки «Картка киянина» від 17.04.2013 № 104/9161.]

== Куди звернутися ==
Громадяни, які мають бажання отримати «Картку киянина» вперше повинні звернутися до відділення «Ощадбанку» з паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду (для зареєстрованих мешканців м. Києва) та з довідкою з місця роботи чи навчання (для осіб, які постійно працюють чи проживають в м. Києві).

Згідно [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року N 573/1437 "Про внесення змін та доповнень до рішення ради "Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки "Картка киянина" від 17.04.2013 N 104/9161"], отримати «Картку киянина» може будь-яка повнолітня особа – громадянин України, місце проживання якої зареєстровано в м. Київ або яка постійно проживає чи навчається в м. Києві, чи є одним з батьків чи опікуном дитини, яка навчається в Києві, а також особи, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та які належним чином зареєструвалися у столиці.

 
В першу чергу, картку можуть отримати :
 
- Батьки багатодітних сімей;
 
- Пенсіонери та інваліди, які не мають права на пільговий проїзд в метрополітені;
 
- Непрацюючі особи, які здійснюють догляд за дітьми-інвалідами та отримують державну соціальну допомогу;
 
- Особи, які не мають права на пенсію та інваліди;
 
- Соціальні працівники;
'''Видача «Картки киянина» є безкоштовною.'''
'''Картка киянина''' - повноцінна банківська карта з палітрою різних потрібних громадянам послуг і функцій, яка має фактично необмежений потенціал.

== Що таке «Картка киянина» та для чого вона потрібна? ==

 
'''Картка киянина''' — це іменна багатофункціональна електронна пластикова картка, яка є матеріальним носієм персональних даних утримувача карти і підтримує додатки, пов’язані з наданням і обліком заходів соціальної підтримки та інших інформаційних сервісів і послуг.
 
Метою створення інформаційно-телекомунікаційної системи «Картка киянина» є надання мешканцям міста Києва зручного та універсального інструменту для отримання соціальної допомоги, такої як:
 
- забезпечення обліку проїзду в громадському міському пасажирському транспорті;
 
- отримання соціального дисконту для оплати товарів у магазинах і супермаркетах, а також пільг в аптечних пунктах при безкоштовному отриманні чи купівлі медикаментів;
 
- обслуговування в лікувально-профілактичних установах, отримання медичних послуг тощо.
 
'''«Картка киянина»''' - це звичайна пластикова карта міжнародних платіжних систем Visa і MasterCard. У такої картки є свій банківський рахунок, який діє по всій території України і за кордоном, що дає змогу використовувати її для отримання виплат по заробітній платі або пенсії.
 
'''«Картка киянина»''' є іменною та містить на звороті фото власника. Тому, у випадку передачі картки стороннім особам або її втрати, вона може бути заблокована.

== Термін дії «Картки киянина» ==

'''«Картка киянина»''' дійсна з дати оформлення. Відповідно до Положення про багатофункціональну електронну пластикову картку «Картка киянина», затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161, дія Картки припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну дії Картки. Положенням зазначено, що після закінчення терміну дії Картки її утримувач може звернутись із заявою про виготовлення нової Картки до пункту оформлення, де Картка була отримана. Термін дії Картки зазначений на її лицьовому звороті біля позначки: EXPIRES END.

'''«Картка киянина»''' - це своєрідний «електронний паспорт» киянина, за допомогою якого власник ідентифікується для отримання різноманітних сервізів та послуг.
«Картка киянина» - спільний проект «УнІТ» і КМДА, ціль якого - стати прототипом ІD-документа громадянина України.
Як зазначає координатор проекту Є. Лісняк функціональні можливості «Картки киянина» будуть удосконалюватися та розширюватися, та згодом картка буде відповідати вимогам мультифункціонального додатку.

== Можливості (модулі) «Картки киянина» для активації: ==

'''Медицина''' 

Електронна реєстратура (запис до лікаря online), цифрова медична картка, електронний рецепт
Комунальні послуги 

Електронні квитанції ЖКГ, сплата комунальних та інших послуг online у персональному кабінеті за соціальним ID

'''Транспорт''' 

Безготівкова сплата та пільговий проїзд у всіх видах комунального транспорту - єдиний електронний квиток

'''Торгівля''' 

Надання знижок та преференцій в аптеках, супермаркетах, діагностичних центрах, приватних лікарнях тощо

'''Освіта''' 

Картка школяра: проїзний квиток, перепустка в школу, банківська картка та доступ в систему е-школа

'''Адмінпослуги''' 

Запис на відвідування ЦНАПу, формування електронного пакету документів, отримання результату online

'''Культура''' 

Знижки на квитки у зоопарк, муніципальні театри та музеї. Квитки online зі знижкою на всі культурні заходи

'''Оплата послуг''' 

Поповнення мобільного, сплата за інтернет, ТБ, дитячий садок, придбання залізничних квитків, переказ коштів

 
Таким чином, на сьогодні, '''«Картка киянина»''' включає в себе банківський додаток, знижку на відвідування закладів культури, торгівельні мережі та аптеки, оплачувати ЖКП без комісії, для отримання адміністративних послуг, а також картка дає можливість їздити в метро безкоштовно для всіх пільгових категорій громадян.
 
Частково впроваджений «Торговий» модуль, до якого вже долучилися такі великі мережі, як "Фуршет", "Білла", "Новус", "ВестЛайн", "Фокстрот". "Картка киянина" може дати можливість усім торгівельним мережам відмовитися від своїх карток знижок, оскільки їх номери у цих системах будуть прив"язані до номеру "Картки киянина". 
Тобто, власник приходить у магазин, і торгівельна мережа ідентифікує його як свого бонусного покупця.
Активно йде реалізація модулю "Культура", до якого долучилися всі '''13''' музеїв комунальної форми власності та '''14 із 17-ти''' діючих муніципальних театрів. Деякі заклади пропонують власникам картки спеціальні ціни зі знижкою '''до 30%''', інші – дні безкоштовного відвідування.
 
На черзі реалізація модулю "Медицина", який не лише замінить паперову медичну картку та рецепт на ліки, а взагалі автоматизує роботу лікувально-профілактичних закладів.
 
Запровадження модуля "Освіта" передбачає електронні учнівські квитки, аналогів яким немає ані в країні, ані у світі. 
 
Сплановано, що інноваційний документ буде прив'язаний до "Картки киянина" одного з батьків та стане пільговим проїзним школяра у громадському транспорті, пропуском на територію навчального закладу через турнікет, платіжним засобом у їдальні, а також "електронним щоденником".
 
За умови відповідної модернізації законодавства, картка дозволить громадянам офіційно спілкуватись з органами влади, отримуючи електронні послуги он-лайн та маючи в результаті чинні електронні документи. Більш того, '''"Картка киянина"''' - це крок до системи електронних виборів, створення електронного реєстру виборців.

== Які документи необхідні для отримання «Картки киянина» ==

Відповідно до Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161 «Про затвердження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової карти «Картки киянина», заявник разом із заявою подає:

* - Копію паспорта;
* - Копію ідентифікаційного номера(крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідальний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* - Копію посвідчення, що дає право на пільгу;
* - Фотографію 3х4 або 4х6 за бажанням заявника, фотокартка сканується з паспорта. В такому випадку фотографію надавати не потрібно);
* - Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (за наявності);
* - Для громадян, які працюють або навчаються у місті Києві - довідка з роботи або навчального закладу.

'''Відділення «Ощадбанку»''' треба відвідати двічі.
Під час першого візиту необхідно пройти формальні процедури: заповнити заяву-анкету та підписати договір. Після цього через два-три тижні потрібно знову прийти у відділення банку, щоб забрати свою картку (це і буде другим візитом).
 
Якщо така особа пільговик, то після отримання '''«Картки киянина»''' - для активації транспортного додатку, необхідно звернутися до районного управління праці та соціального захисту населення або до Департаменту соціальної політики КМДА (при собі мати: паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення, що дає право на пільги), а потім – до каси метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця).
 
Для переоформлення «Картки киянина» особі звертатися повторно до районного управління праці та соціального захисту населення не потрібно. Для активації картки необхідно відразу звернутися у касу метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця), де вже є дані про її пільги.
 
Громадяни-мешканці м. Києва, що мають бажання отримати "Картку киянина", але в окремих обумовлених випадках не можуть самостійно прийти для оформлення такої картки, можуть отримати картку наступним чином:
• відповідні соціальні працівники будуть приходити за місцем проживання такого громадянина та оформляти картку на місці;
• уповноважені представники таких осіб (опікуни/піклувальники, довірені особи, які мають права вчиняти юридичні дії в інтересах таких громадян) самостійно будуть оформлювати "Картку киянина" такої особи.

== Підстави для відмови у видачі « Картки киянина» ==

Підставою для відмови у видачі «Картки киянина» є:

* - відмова громадянина від надання необхідних документів;
* - подання громадянином неповного пакета документів,
* - необхідних для отримання «Картки киянина» (паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер фізичної особи та посвідчення);
* - виявлення в документах недостовірних відомостей.
У випадку неправомірної відмови в отриманні '''«Картки киянина»''' радимо звертатися до суду.
[[Категорія: законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія: Суди]]

Соціальний захист бездомних осіб та безпритульних дітей

2017-01-04T09:51:38Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей == Нормативна база ==...

[[Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
 
== Нормативна база ==

 
При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 
Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України «Про соціальні послуги».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України «Про охорону дитинства».]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».]
 
Правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами:

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Законом України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Законом України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність»;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами)];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Законом України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»;]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Законом України від 02.06.2005 № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (зі змінами)];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1156, від 05.02.2014 № 50, від 24.12.2014 № 722);]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 21, від 21.07.2010 № 619, від 08.12.2010 № 1118, від 26.10.2011 № 1082, від 20.10.2011 № 1115);]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів».]

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також:
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0113-13 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами);]
 
наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-11 від 23.05.2011 № 53 «Про затвердження Критеріїв, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2011 за № 719/19457;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1132-12 від 13.06.2012 № 304 «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 11 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0885-11 від 24.06.2011 № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.06.2014 № 178);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0902-11 від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 № 66);]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1116-12 від 15.05.2012 № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 за № 1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 № 31), тощо.]

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов’язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Із метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства під час розгляду спорів щодо права власності на житловий будинок суди застосовують у частині, що не суперечить чинному законодавству, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»;]

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09 від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,]

а також постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ППВССУ):

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»;]

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-13 від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»;]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-13 від 01.03.2013 № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про спадкування»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»;]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».]

== Правовий статус бездомних осіб ==

 
Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2011 року № 135 затверджено Типові положення про Центр обліку бездомних осіб. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.

 
'''Завданнями Центру є:''' виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).

 
Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.

 
Центр надає послуги на підставі письмової заяви бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

 
У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.

 
Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.

 
У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.

 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1447-13 Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979], затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.

 
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

 
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.

 
'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0953-11 Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691] затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.'''

 
Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

 
Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.

 
Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.

 
Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.

 
'''Для вирішення поставлених завдань група:'''визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

== Як отримати статус бездомного? ==

 
'''З[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 аконом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”]''', визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України.
Отже, для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа.

 
Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

== Куди звернутися ==

 
Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.

 
Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.

 
Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

 
Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Законом України "Про соціальні послуги"]. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

== Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та фінансування даних закладів ==

 
Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади.
 
Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

 
Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 
Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

 
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

== Які органи та служби здійснюють соціальний захист та проводять профілактику? ==

 
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]''' передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

 
Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

== Як отримати житло, як безпритульний? ==

 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682<nowiki>]</nowiki> «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього.] Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.

 
Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.

 
Відповідно до ст. 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання картки киянина

2016-12-26T11:21:26Z

Viktoriia.mala: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument Рішення К...

== Нормативна база ==

* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument Рішення Київської міської ради від 28.05.2015р. № 573/1437 «Про внесення змін та доповнень до рішення ради «Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки «Картка киянина» від 17.04.2013 № 104/9161.]

== Куди звернутися ==

Згідно [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E0EC6C06C3689282C2257E6700687480?OpenDocument рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року N 573/1437 "Про внесення змін та доповнень до рішення ради "Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки "Картка киянина" від 17.04.2013 N 104/9161"], отримати «Картку киянина» може будь-яка повнолітня особа – громадянин України, місце проживання якої зареєстровано в м. Київ або яка постійно проживає чи навчається в м. Києві, чи є одним з батьків чи опікуном дитини, яка навчається в Києві, а також особи, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та які належним чином зареєструвалися у столиці.
 
Громадяни, які мають бажання отримати «Картку киянина» вперше повинні звернутися до відділення «Ощадбанку» з паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду (для зареєстрованих мешканців м. Києва) та з довідкою з місця роботи чи навчання (для осіб, які постійно працюють чи проживають в м. Києві).
 
В першу чергу, картку можуть отримати :
 
- Батьки багатодітних сімей;
 
- Пенсіонери та інваліди, які не мають права на пільговий проїзд в метрополітені;
 
- Непрацюючі особи, які здійснюють догляд за дітьми-інвалідами та отримують державну соціальну допомогу;
 
- Особи, які не мають права на пенсію та інваліди;
 
- Соціальні працівники;
'''Видача «Картки киянина» є безкоштовною.'''
'''Картка киянина''' - повноцінна банківська карта з палітрою різних потрібних громадянам послуг і функцій, яка має фактично необмежений потенціал.

== Що таке «Картка киянина» та для чого вона потрібна? ==

 
'''Картка киянина''' — це іменна багатофункціональна електронна пластикова картка, яка є матеріальним носієм персональних даних утримувача карти і підтримує додатки, пов’язані з наданням і обліком заходів соціальної підтримки та інших інформаційних сервісів і послуг.
 
Метою створення інформаційно-телекомунікаційної системи «Картка киянина» є надання мешканцям міста Києва зручного та універсального інструменту для отримання соціальної допомоги, такої як:
 
- забезпечення обліку проїзду в громадському міському пасажирському транспорті;
 
- отримання соціального дисконту для оплати товарів у магазинах і супермаркетах, а також пільг в аптечних пунктах при безкоштовному отриманні чи купівлі медикаментів;
 
- обслуговування в лікувально-профілактичних установах, отримання медичних послуг тощо.
 
'''«Картка киянина»''' - це звичайна пластикова карта міжнародних платіжних систем Visa і MasterCard. У такої картки є свій банківський рахунок, який діє по всій території України і за кордоном, що дає змогу використовувати її для отримання виплат по заробітній платі або пенсії.
 
'''«Картка киянина»''' є іменною та містить на звороті фото власника. Тому, у випадку передачі картки стороннім особам або її втрати, вона може бути заблокована.

== Термін дії «Картки киянина» ==

'''«Картка киянина»''' дійсна з дати оформлення. Відповідно до Положення про багатофункціональну електронну пластикову картку «Картка киянина», затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161, дія Картки припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну дії Картки. Положенням зазначено, що після закінчення терміну дії Картки її утримувач може звернутись із заявою про виготовлення нової Картки до пункту оформлення, де Картка була отримана. Термін дії Картки зазначений на її лицьовому звороті біля позначки: EXPIRES END.

'''«Картка киянина»''' - це своєрідний «електронний паспорт» киянина, за допомогою якого власник ідентифікується для отримання різноманітних сервізів та послуг.
«Картка киянина» - спільний проект «УнІТ» і КМДА, ціль якого - стати прототипом ІD-документа громадянина України.
Як зазначає координатор проекту Є. Лісняк функціональні можливості «Картки киянина» будуть удосконалюватися та розширюватися, та згодом картка буде відповідати вимогам мультифункціонального додатку.

== Можливості (модулі) «Картки киянина» для активації: ==

'''Медицина''' 

Електронна реєстратура (запис до лікаря online), цифрова медична картка, електронний рецепт
Комунальні послуги 

Електронні квитанції ЖКГ, сплата комунальних та інших послуг online у персональному кабінеті за соціальним ID

'''Транспорт''' 

Безготівкова сплата та пільговий проїзд у всіх видах комунального транспорту - єдиний електронний квиток

'''Торгівля''' 

Надання знижок та преференцій в аптеках, супермаркетах, діагностичних центрах, приватних лікарнях тощо

'''Освіта''' 

Картка школяра: проїзний квиток, перепустка в школу, банківська картка та доступ в систему е-школа

'''Адмінпослуги''' 

Запис на відвідування ЦНАПу, формування електронного пакету документів, отримання результату online

'''Культура''' 

Знижки на квитки у зоопарк, муніципальні театри та музеї. Квитки online зі знижкою на всі культурні заходи

'''Оплата послуг''' 

Поповнення мобільного, сплата за інтернет, ТБ, дитячий садок, придбання залізничних квитків, переказ коштів

 
Таким чином, на сьогодні, '''«Картка киянина»''' включає в себе банківський додаток, знижку на відвідування закладів культури, торгівельні мережі та аптеки, оплачувати ЖКП без комісії, для отримання адміністративних послуг, а також картка дає можливість їздити в метро безкоштовно для всіх пільгових категорій громадян.
 
Частково впроваджений «Торговий» модуль, до якого вже долучилися такі великі мережі, як "Фуршет", "Білла", "Новус", "ВестЛайн", "Фокстрот". "Картка киянина" може дати можливість усім торгівельним мережам відмовитися від своїх карток знижок, оскільки їх номери у цих системах будуть прив"язані до номеру "Картки киянина". 
Тобто, власник приходить у магазин, і торгівельна мережа ідентифікує його як свого бонусного покупця.
Активно йде реалізація модулю "Культура", до якого долучилися всі '''13''' музеїв комунальної форми власності та '''14 із 17-ти''' діючих муніципальних театрів. Деякі заклади пропонують власникам картки спеціальні ціни зі знижкою '''до 30%''', інші – дні безкоштовного відвідування.
 
На черзі реалізація модулю "Медицина", який не лише замінить паперову медичну картку та рецепт на ліки, а взагалі автоматизує роботу лікувально-профілактичних закладів.
 
Запровадження модуля "Освіта" передбачає електронні учнівські квитки, аналогів яким немає ані в країні, ані у світі. 
 
Сплановано, що інноваційний документ буде прив'язаний до "Картки киянина" одного з батьків та стане пільговим проїзним школяра у громадському транспорті, пропуском на територію навчального закладу через турнікет, платіжним засобом у їдальні, а також "електронним щоденником".
 
За умови відповідної модернізації законодавства, картка дозволить громадянам офіційно спілкуватись з органами влади, отримуючи електронні послуги он-лайн та маючи в результаті чинні електронні документи. Більш того, '''"Картка киянина"''' - це крок до системи електронних виборів, створення електронного реєстру виборців.

== Які документи необхідні для отримання «Картки киянина» ==

Відповідно до Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 № 104/9161 «Про затвердження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової карти «Картки киянина», заявник разом із заявою подає:

* - Копію паспорта;
* - Копію ідентифікаційного номера(крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідальний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* - Копію посвідчення, що дає право на пільгу;
* - Фотографію 3х4 або 4х6 за бажанням заявника, фотокартка сканується з паспорта. В такому випадку фотографію надавати не потрібно);
* - Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (за наявності);
* - Для громадян, які працюють або навчаються у місті Києві - довідка з роботи або навчального закладу.

'''Відділення «Ощадбанку»''' треба відвідати двічі.
Під час першого візиту необхідно пройти формальні процедури: заповнити заяву-анкету та підписати договір. Після цього через два-три тижні потрібно знову прийти у відділення банку, щоб забрати свою картку (це і буде другим візитом).
 
Якщо така особа пільговик, то після отримання '''«Картки киянина»''' - для активації транспортного додатку, необхідно звернутися до районного управління праці та соціального захисту населення або до Департаменту соціальної політики КМДА (при собі мати: паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення, що дає право на пільги), а потім – до каси метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця).
 
Для переоформлення «Картки киянина» особі звертатися повторно до районного управління праці та соціального захисту населення не потрібно. Для активації картки необхідно відразу звернутися у касу метрополітену (Майдан Незалежності, Політехнічний інститут, Дорогожичі, Дарниця), де вже є дані про її пільги.
 
Громадяни-мешканці м. Києва, що мають бажання отримати "Картку киянина", але в окремих обумовлених випадках не можуть самостійно прийти для оформлення такої картки, можуть отримати картку наступним чином:
• відповідні соціальні працівники будуть приходити за місцем проживання такого громадянина та оформляти картку на місці;
• уповноважені представники таких осіб (опікуни/піклувальники, довірені особи, які мають права вчиняти юридичні дії в інтересах таких громадян) самостійно будуть оформлювати "Картку киянина" такої особи.

== Підстави для відмови у видачі « Картки киянина» ==

Підставою для відмови у видачі «Картки киянина» є:

* - відмова громадянина від надання необхідних документів;
* - подання громадянином неповного пакета документів,
* - необхідних для отримання «Картки киянина» (паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер фізичної особи та посвідчення);
* - виявлення в документах недостовірних відомостей.
У випадку неправомірної відмови в отриманні '''«Картки киянина»''' радимо звертатися до суду.
[[Категорія: законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія: Суди]]