WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2024-04-22T12:15:06Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]
== Загальні положення ==
Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.
== Суб´єкти права власності ==
До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:
* '''подружжя'''
Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч. 1 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.
* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''
Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.
* '''співвласники жилого будинку'''
Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
* '''співвласників багатоквартирного будинку'''
Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].
== Правовий режим ==
Відповідно до статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом (ч.3). Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом (ч.4). Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (ч.5).

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
== Виділення частки ==
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3, 4 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Розгляд заяв в судовому порядку ==
Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно із ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2024-03-18T13:26:26Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 року № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11#Text Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#Text Наказ Міністерства юстиції України від 03 вересня 2022 року № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 року № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування"]
== Порядок отримання свідоцтва==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до пункту 14 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#Text Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5,] у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях державна реєстрація актів цивільного стану '''проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника (народження – незалежно від місця народження новонародженої дитини чи проживання її батьків).'''

За тимчасової відсутності доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян заява про державну реєстрацію акту цивільного стану подається, а актовий запис цивільного стану складається в паперовій формі без використання програмних засобів ведення цього реєстру з подальшим обов’язковим внесенням відомостей цього актованого запису до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

'''Державна реєстрація народження особи''', яка народилася '''під час дії воєнного стану на тимчасово окуповананій Російською Федерацією території України,''' може проводитися за заявою про державну реєстрацію народження, складеною у довільній формі, електронна копія (сканована копія, фотокопія) якої разом із електронними копіями (сканованими копіями, фотокопіями) медичного документа, що відповідно до законодавства є підставою для проведення державної реєстрації народження, та інших документів, необхідних для такої реєстрації, надсилається на адресу електронної пошти '''(birth@cv.minjust.gov.ua''') відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Управління державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#Text наказу Міністерства юстиції України від 03 вересня 2022 року № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"]). Свідоцтво про народження оформлюється в день складання актового запису про народження та залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, а заявнику '''на адресу електронної пошти надсилається його сканована копія''' та роз’яснюється порядок подальшого отримання оригіналу свідоцтва про народження та у випадках, передбачених законодавством, витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Державна реєстрація народження можлива '''виключно''' при пред'явленні паперового [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text Медичного свідоцтва про народження за формою № 103/о].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-22#Text 04 березня 2022 року Міністерством охорони здоров’я України прийнято наказ № 407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану»], відповідно до якого в умовах воєнного стану його можуть видавати медичні працівники закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, які '''надавали допомогу при пологах, проводили перший огляд новонародженого, проводили перший медичний огляд породіллі після пологів''', у тому числі поза закладом охорони здоров’я, без можливості подальшого транспортування породіллі та новонародженого до відповідного надавача медичної допомоги або за умови її відмови від такого транспортування в обставинах підвищеної загрози життю та здоров’ю.

''Важливо! Засвідчувати народження дитини у такий спосіб можуть усі медичні працівники, які перебувають у трудових відносинах з ліцензіатами медичної практики, зокрема і ті, хто надає екстрену медичну допомогу.''

Якщо медичний працівник не може видати породіллі Медичне свідоцтво про народження за формою 103/о, він може виписати '''довідку''' довільної форми у в двох примірниках без проставляння печатки, яка обов’язково повинна містити відомості щодо:
# найменування надавача медичних послуг;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) медичного працівника;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) жінки, яка народила дитину;
# дату народження (число, місяць, рік) та стать новонародженого;
# назва населеного пункту в якому видана довідка;
# місце народження дитини (за інформацією, що надається жінкою, яка народила дитину, у разі коли місце видачі довідки не збігається із фактичним місцем народження);
# підпис медичного працівника;
# дата видачі довідки.
Один примірник такої довідки медичний працівник віддає жінці, яка народила дитину, а другий примірник – на зберігання до медичного закладу. Така довідка прирівнюється до Медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о).

Отримати Медичне свідоцтво про народження можна також за особистим зверненням породіллі до закладу охорони здоров’я. При цьому слід мати з собою медичні документи щодо спостереження вагітності або бути зареєстрованою в електронній системі охорони здоров’я, де містяться медичні записи, що підтверджують факт вагітність такої жінки.

В умовах воєнного стану можливі перебої в роботі реєстрів, відповідно внесення змін до актових записів цивільного стану може здійснюється за місцем зберігання першого примірника відповідного актового запису. Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється за місцем зберігання відповідного актового запису.
|}
=== Державна реєстрації народження ===
Державна реєстрація народження проводиться шляхом внесення відомостей в Державний реєстр актів цивільного стану громадян, з видачою Свідоцтва про народження, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Пакет сервісів під умовною назвою [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко"] ("Електронне малятко") – це комплексна послуга з державної реєстрації народження дитини та одночасного отримання свідоцтва про народження дитини, а також 9 інших державних послуг, потрібних для новонародженої дитини які можна отримати за спрощеною та зручною процедурою онлайн чи офлайн.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] передбачає, що державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження ( невиконання цього обов’язку в установлений строк в графі "Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення). У разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.
=== Куди звертатись ===
Провести державну реєстрацію народження дитини можливо такими способами:

1) Онлайн в електронній формі шляхом подачі заявки на послугу [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко"]на сайті [https://diia.gov.ua/services/yemalyatko ДІЯ] чи через [https://kap.minjust.gov.ua/ веб-портал Міністерства юстиції України;]

2) Шляхом звернення до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС), за місцем народження дитини чи місцем вашої реєстрації;

3) Шляхом звернення до адміністратора послуги "єМалятко" безпосередньо в пологовому будинку ([https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini перелік пологових будинків доєднаний до проекту]);

4) Шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) для отримання послуги "єМалятко", які долучаються до цього проекту.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження (ст. 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває (ст. 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] та ч.1 ст. 135 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування. Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

З 2016 р. отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому [https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini '''пологовому будинку'''], де з’явилася дитина ([https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini перелік пологових будинків доєднаний до проекту]). При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник/співробітник відділу ДРАЦСу, який зможе внести відомості про дитину до реєстру.

'''В умовах воєнного стану''' закордонні дипломатичні установи України, визначені Міністерством закордонних справ, проводять державну реєстрацію актів цивільного стану, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, повторно видають свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та видають витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з використанням зазначеного Реєстру як органи державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснюють його ведення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/66-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 року № 66 «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану»]).
=== Перелік необхідних документів ===
За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров’я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

Електронний примірник медичного висновку про народження та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації народження, отримуються органом державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або шляхом автоматизованого обміну відомостями між інформаційними ресурсами Національної служби здоров’я України та Міністерства юстиції України через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів за сформованим запитом, що містить відомості про унікальний номер медичного висновку, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері.
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не в праві відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.
*рішення суду у випадках передбачених законодавством.
У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника.

У разі народження дитини жінкою, яка є громадянкою іноземної держави або особою без громадянства, яка проживає на території України, замість реквізитів паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері, зазначаються відомості про реквізити посвідки на постійне проживання такої жінки ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]). При цьому в графі «Для відміток» актового запису про народження робиться відмітка: «Мати дитини ідентифікована електронною системою охорони здоров’я за даними посвідки на постійне проживання» та зазначаються номер відповідної посвідки та код територіального органу/територіального підрозділу ДМС, що оформив посвідку;

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб’єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

=== Термін виконання ===
Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів, а у разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.
== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==
=== Батьки перебувають у шлюбі ===
Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''.
=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===
Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.
Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.
==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, а походження дитини від батька визначається за '''спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі подання заяви про державну реєстрацію народження одним із батьків або іншою особою походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства, поданою через представника, повноваження якого мають бути засвідчені нотаріально, або надісланою поштою за умови її нотаріального посвідчення.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
=== Реєстрація дитини без батька ===
Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==
Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 
1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 
- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 
- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 
- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]). 
2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 
- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 
- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 
- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 
3. Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 
Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни.
== Отримання дубліката свідоцтва про народження ==
В випадку втрати чи пошкодження свідоцтва про народження дитини батько чи матір має можливість отримати повторно свідоцтво про народження шляхом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).

Повторна видача таких свідоцтв здійснюється незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника (в умовах воєного стану чи перебоїв в роботі реєстрів отримати можливо тільки в органі, який видав оригінал).
== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СК України], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини.
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СК України] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
== Порядок внесення змін до актового запису ==
Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися у правовій консультації: [[Внесення змін до актового запису цивільного стану|Внесення змін до актового запису цивільного стану.]]
== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко" - комплекс реєстраційних послуг для новонароджених]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_факту_народження_особи Встановлення факту народження особи]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_факту_народження_на_тимчасово_окупованій_території Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Підтвердження_факту_народження_дитини_поза_закладом_охорони_здоров%27я Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_реєстрації_народження_громадян_України_за_кордоном Порядок реєстрації народження громадян України за кордоном]
== Отримання правової консультації ==
Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:
* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок припинення громадської організації

2024-03-18T12:26:23Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630]
== Способи припинення громадської організації ==
Згідно статті 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється двома способами:
# '''за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;'''
# '''за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.''' 
Припинення діяльності громадського об’єднання відбувається в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]. 
Якщо вартості майна громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство такого громадського об'єднання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1753 Кодексу України з процедур банкрутства]
== Добровільний порядок (саморозпуск) ==
Громадське об'єднання має право у будь-який час прийняти рішення про припинення своєї діяльності (саморозпуск). 
'''Рішення про саморозпуск громадського об'єднання приймається у порядку, встановленому статутом цього об'єднання'''. Вищий орган управління, який прийняв рішення про саморозпуск громадського об'єднання, створює ліквідаційну комісію або доручає керівному органу здійснювати повноваження ліквідаційної комісії для проведення припинення громадського об'єднання як юридичної особи, а також приймає рішення щодо використання коштів та майна громадського об'єднання після його ліквідації відповідно до статуту. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України частини 3 та частини 4 статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання»], у разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету; у разі реорганізації громадського об'єднання його майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.
== Заборона громадської організації ==
Громадське об’єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об’єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111'''-1''' Кримінального кодексу України. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". 
''Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України''. 
У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету. 
== Припинення громадської організації ==
Згідно статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України 29 Закону України «Про громадські об'єднання»] припинення громадського об'єднання включає: 

1) припинення внутрішньоорганізаційної діяльності громадського об'єднання; 
2) припинення громадського об'єднання як юридичної особи. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 10 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон)] '''для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи,''' прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 
1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи;

3)примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення Національного банку України про надання дозволу на вихід з ринку (ліквідацію, реорганізацію) страховика або кредитної спілки. 
Керуючись пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 7 частини 1 статті 15 Закону], рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог. 

'''Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації''' на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов’язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 13 статті 17 Закону] подаються такі документи: 
1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації ; 
2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Законом України «Про громадські об’єднання»] передбачений порядок реорганізації громадської організації зі статусом юридичної особи. 
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 14 статті 17 Закону] визначає перелік документів '''для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації''' після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами. 

Припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи регулюється частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 5 статті 19 Закону]. '''Для державної реєстрації припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи''', подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи, про його саморозпуск. 
''Документи для державної реєстрації припинення громадської організації можуть подаватися у паперовій або у електронній формі. У електронній формі заява та документи подаються заявником на порталі електронних сервісів. Документи у паперовій формі подаються особисто заявником або поштовим відправленням до Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або Центру надання адміністративних послуг.''

Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, документи для припинення ГО, яка знаходиться у регіоні, де відсутній доступ до відповідного державного реєстру, можна подати незалежно від його місцезнаходження.

''У який спосіб:''

* особисто (попередньо з’ясуйте чи доступно це у Вашому регіоні);
* надіслати у паперовому вигляді Укрпоштою (важливо: надсилаємо нотаріально засвідчені копії з описом вкладення).

''Зверніть увагу:''

* необхідно з’ясувати чи відповідний ЦНАП надає таку реєстраційну послугу та у якій формі здійснюється прийом документів. У разі, якщо Ви плануєте звернутися до регіонального органу Мін’юсту — чи здійснює відповідний орган особистий прийом.

В свою чергу подати заяву можливо в електронній формі через особистий кабінет підприємця на порталі «Дія», яка підлягає розгляду впродовж 24 годин з моменту її подання.

'''Суб'єкт державної реєстрації на підставі поданих документів приймає рішення:''' 
'''1) про проведення державної реєстрації; '''
'''2) про відмову в державній реєстрації. '''

'''УВАГА!''' Якщо вартості майна громадської організації зі статусом юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої громадської організації.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Статтею 28 Закону] визначені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема:

 
- документи подано особою, яка не має на це повноважень;

- у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

- у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), крім випадків стягнення у дохід держави такої частки як санкції, передбаченої пунктом 1'''-1''' частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";

- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників (крім випадку, якщо таким засновником (учасником) є державний орган, орган місцевого самоврядування);

- документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації;

- встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації;

- подання документів або відомостей, передбачених цим Законом, не в повному обсязі;

- документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

- документи суперечать статуту громадського формування;

- порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

- порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;

- невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

- щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

- щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

- щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;

- невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

- невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

- подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання, крім документів щодо кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

- документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: 
* раніше строку, встановленого цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом;]

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

* в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

* щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

* щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

* щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

* щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи, крім випадків, встановлених законом;;

* щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

* щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
- статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

У зв’язку із введенням на всій території України правового режиму воєнного стану було обмежено функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану було врегульованою постановою Кабінету Міністрів України №209 від 06.03.2022 року.

Отримати електронний варіант витягу з ЄДР можна, скориставшись одним з сервісів, які мають доступ до АРІ ЄДР: Опендатабот, YouControl.
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Оренда земельних ділянок

2024-01-22T15:00:19Z

Viktoriia.leheida: Зміни та доповнення до Закону України "Про оренду землі"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 921 "« Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 і від 29 грудня 20221 № 1438»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:
# вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності;
# передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється умовах, встанволених цим Законом:
# власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки;
# земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності можуть надаватися у користування лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
# безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;
# формування земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, забороняється;
# земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться;
# землекористувачі, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності на праві постійного користування (крім державних, комунальних підприємств, установ, організацій), емфітевзису, можуть передавати такі земельні ділянки в оренду строком до одного року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
# орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях не є підставою для:
* припинення дії, зміни договорів оренди, укладених відповідно до пункту 27 цього розділу, припинення прав оренди, які виникли на підставі таких договорів. Після припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях такі договори не можуть бути поновлені, укладені на новий строк та продовжують діяти до закінчення строку, на який вони укладені;

* припинення дії, зміни договорів оренди, суборенди земельних ділянок, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, поновлених відповідно до підпункту 1 пункту 27 цього розділу, припинення відповідних прав оренди, суборенди земельних ділянок, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту. Після припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях такі договори продовжують діяти до закінчення строку, на який вони поновлені;

* припинення дії договорів про передачу права землекористування та припинення права оренди, суборенди земельних ділянок, переданих на підставі таких договорів. Після припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях такі договори не можуть бути поновлені, укладені на новий строк та продовжують діяти, а відповідне право оренди, суборенди земельної ділянки вважається переданим до закінчення строку, на який воно передано;

* припинення існування як об’єктів цивільних прав земельних ділянок, сформованих відповідно до підпункту 2 пункту 27 цього розділу. Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, сформованої для передачі її в оренду відповідно до підпункту 2 пункту 27 цього розділу, така земельна ділянка припиняє своє існування як об’єкт цивільних прав. Забороняється формування інших земельних ділянок у межах земельної ділянки, сформованої відповідно до підпункту 2 пункту 27 цього розділу, до припинення її існування як об’єкта цивільних прав.
У місячний строк з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях книги реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану підлягають передачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (або визначеного ним територіального органу, державного підприємства, що належить до сфери його управління)".
|}
== Загальні положення ==
'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, зокрема:
* щодо земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності - сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом;
* щодо земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад - районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;
* щодо земельних ділянок, що перебувають у державній власності - органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування;
* щодо земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини - є особа, яка управляє спадщиною.
Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендодавцем земельної ділянки, переданої у користування на праві емфітевзису, є особа, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи , іноземці та особи без громадянства, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави.

== Право оренди землі ==
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку визначеному ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України "Про оренду землі"].
У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів.

У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв’язку з невиконанням орендарем своїх обов’язків), право оренди якої набуто за результатами земельних торгів, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди.

Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.
== Перехід права на оренду земельної ділянки ==
Перехід права на оренду земельної ділянки визначено ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України "Про оренду землі"].
Право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи- орендаря,якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку рази з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та цього Закону.

У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім’ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта на праві оренди, до набувача такого об’єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об’єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об’єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов’язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об’єкт. Порядок користування декількома орендарями орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

У разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.
== Договір оренди землі ==
'''Договір оренди землі''' - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Детальніше про істотні умови, cтрок дії та особливості укладення договору оренди земельної ділянки за посиланням: * [[ Договір оренди земельної ділянки]]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типова форма договору оренди землі] затверджується Кабінетом Міністрів України.
== Орендна плата ==
'''Орендна плата за землю''' – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (стаття 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"]).

Детальніше про порядок визначення розміру орендної плати за земельну ділянку та принципи її обчислення можна дізнатися за посиланням: [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
== Зміна договору оренди землі ==
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Детальніше про порядок внесення змін договору оренди землі можна дізнатися за посиланням: [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки]]
== Суборенда земельних ділянок ==
Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у '''суборенду''' без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

'''Детальніше див.:''' [[Суборенда земельної ділянки]]
== Припинення договору оренди землі ==
Договір оренди землі припиняється в разі:
* закінчення строку, на який його було укладено;
* викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
* поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
* смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
* ліквідації юридичної особи-орендаря;
* припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії);
*припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем), за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Детальніше про припинення договору оренди земельної ділянки можна дізнатися за посиланням: [[Припинення договору оренди землі]]
== Поновлення договору оренди землі ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом України "Про оренду землі"] передбачено два випадки поновлення (пролонгації) договору оренди землі.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 33 Закону "Про оренду землі"] після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому орендар має дотриматися таких умов:
# належно виконувати свої обов'язки за договором;
# не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;
# до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі додати проєкт додаткової угоди.
Частиною 6 ст. 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України "Про оренду землі"] передбачений '''другий випадок поновлення договору оренди''':
# орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди
# відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
У цьому випадку Ви укладаєте додаткову угоду про поновлення договору оренди землі із:
* власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
* уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

== '''Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі''' ==
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Детальніше про порядок поновлення договору оренди земельної ділянки можна дізнатися за посиланням: [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки]].
== Див. також ==
* [[Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
* [[Припинення договору оренди землі у разі ліквідації юридичної особи]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
* [[Дострокове розірвання договору оренди землі]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
* [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Дитячий будинок сімейного типу

2024-01-22T14:38:51Z

Viktoriia.leheida: Постанова КМУ від 15.12.2023 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають і виховуються у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23 вересня 2009 року № 3357 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 20 серпня 2008 року № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 349 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану"]

== Особливості діяльності під час дії надзвичайного або воєнного стану ==
З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 349 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану"] під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану до дитячого будинку сімейного типу можуть влаштовуватися діти, які залишилися без батьківського піклування, на умовах тимчасового влаштування в межах передбаченої граничної чисельності дітей у дитячому будинку сімейного типу.

У разі відсутності технічної можливості видати наказ служби у справах дітей за місцем функціонування відповідної прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу діти влаштовуються за наказом служби у справах дітей відповідної обласної та Київської міської військової адміністрації.

У разі набуття тимчасово влаштованою дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, така дитини влаштовується до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу на загальних підставах з призначенням виплати державної соціальної допомоги.

Проходження особами, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під опіку, піклування, курсу навчання з виховання таких дітей у центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не вимагається.

Діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які залишилися без піклування батьків, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, можуть тимчасово влаштовуватись до інших закладів, в яких передбачено цілодобове перебування дітей, у населених пунктах, в яких можливо забезпечити безпеку дітей з урахуванням їх віку та стану здоров’я.

На період тимчасового влаштування діти вважаються вихованцями закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, до яких вони влаштовані відповідно до законодавства до введення надзвичайного або воєнного стану.

== Загальні положення ==
'''''Метою створення дитячого будинку сімейного типу є''''' забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дитячий будинок сімейного типу''''' - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Батьки-вихователі''''' - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

'''''Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку.''''' Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти можуть за їх вибором продовжити проживати і виховуватися у цьому дитячому будинку сімейного типу '''''до закінчення відповідних закладів освіти'''''.

'''''Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність,''''' за їх вибором можуть продовжити проживати і виховуватися у дитячому будинку сімейного типу '''''до досягнення ними 23-річного віку''''' незалежно від того, чи навчаються вони у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

'''''Загальна кількість дітей''''' у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування до дитячого будинку сімейного типу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
== Створення та припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу ==
[[Файл:Порядок створення дитячого будинку сімейного типу.png|міні|Порядок створення дитячого будинку сімейного типу]]
Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей обов’язково інформує таких осіб про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та для спільного проживання.
=== Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу ===
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF додатком до Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564] (далі - договір).

Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу - адміністративний договір, що укладається на підставі закону, одним із учасників якого обов’язково є суб’єкт владних повноважень, його зміст становлять права та обов’язки учасників, передбачені законом та цим договором, у сфері захисту прав та інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дія договору припиняється''''' у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (тяжка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю),повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, відмови батьків-вихователів від обов'язкової евакуації разом з вихованцями у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, під час дії на території України або в окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану, виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини, за згодою сторін, з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 212 Сімейного кодексу України.]

'''''Дія договору також припиняється''''' у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF абзаці дванадцятому пункту 17 Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 (далі - Положення).]

'''''У разі припинення дії договору''''' питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, сім'ї патронатних вихователів, а у разі проведення обов'язкової евакуації - також до закладів, в яких передбачається цілодобове перебування дітей.
=== Надання батькам-вихователям житла===
Орган, який прийняв рішення, позачергово надає батькам-вихователям обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру (далі - житлове приміщення) за нормами, встановленими законодавством.

Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дітей житлове приміщення на момент його передачі в користування повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який прийняв рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Перелік необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку визначається органом, який прийняв рішення, з урахуванням пропозицій батьків-вихователів.

Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.
=== У разі зменшення кількості вихованців===
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін договору вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Рішення про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями приймається на підставі заяви батьків-вихователів за наявності висновків служби у справах дітей, центру соціальних служб або соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, про доцільність влаштування дітей на виховання та спільне проживання у сім’ю.

Батьки-вихователі у разі прийому до дитячого будинку сімейного типу нових вихованців подають службі у справах дітей за місцем проживання чи перебування довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців без урахування державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку).

У разі коли середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців є меншим від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, питання функціонування дитячого будинку сімейного типу виноситься на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

'''У разі зміни сімейного стану'''

У разі зміни сімейного стану (одруження, розлучення, смерті одного з подружжя) батьки-вихователі зобов’язані не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати зміни сімейного стану повідомити про це відповідній службі у справах дітей та соціальному працівнику або фахівцю із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї.

Служба у справах дітей із залученням соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення з’ясовує обставини, що склалися в сім’ї, перевіряє умови утримання, навчання, виховання дітей шляхом відвідування сім’ї, проведення бесід з батьками-вихователями, вихованцями, особами з їх оточення, з’ясовує, чи має особа, яка в результаті зміни сімейного стану стала членом сім’ї (дитячого будинку сімейного типу) (далі - особа, яка стала членом сім’ї), намір стати одним із батьків-вихователів. За результатами відвідування соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який відвідав сім’ю, складає акт про результат відвідування, коригує план соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу.

На підставі зібраних відомостей служба у справах дітей готує висновок про доцільність (недоцільність) продовження функціонування дитячого будинку сімейного типу з урахуванням усіх обставин і думок дітей, якщо вони досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть їх висловити.

Особа, яка стала членом сім’ї та виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, зобов’язана пройти за направленням відповідної служби у справах дітей курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в обласному/Київському міському центрі соціальних служб.

Орган, який прийняв рішення, на підставі заяви такої особи та поданого службою у справах дітей відповідного висновку з урахуванням рекомендації регіонального центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і документів, поданих відповідно до пунктів 40 і 40-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей"] вносить у місячний строк відповідні зміни до рішення та договору..

У разі коли особа, яка стала членом сім’ї, не виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, батьки-вихователі зобов’язані протягом одного місяця з дати відвідування служби у справах дітей та соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, подати органу, який прийняв рішення, такі документи, передбачені підпунктами 1, 6-7 пункту 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.]

Якщо зміна сімейного стану батьків-вихователів призвела до виникнення несприятливих умов для виховання та спільного проживання вихованців або батьки-вихователі відмовились подати документи, зазначені вище, або органом, який прийняв рішення, виявлено, що особа, яка стала членом сім’ї, не може бути відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] одним із батьків-вихователів, такий орган приймає рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу.
=== Контроль за умовами проживання вихованців===
'''Контроль за утримання,''' виховання, навчання вихованців здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад за місцем проживання сім’ї шляхом її відвідування. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком. Відвідування повинні проводитись не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу.

'''Раз на рік''' служба у справах дітей за місцем проживання сім’ї складає звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається центром соціальних служб, іншими установами або закладами надання соціальних послуг чи соціальним працівником або фахівцем із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, адміністрацією закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, де навчається дитина, лікарем загальної практики - сімейним лікарем, лікарем-педіатром і дільничним офіцером місцевої поліцейської дільниці. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах
дітей.

Відлік річного строку починається з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу, а у разі переїзду - з дати прийняття рішення про забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
=== Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу===
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу передбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню батьками-вихователями належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу, в тому числі надання соціальних послуг (у разі потреби).

'''''Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. '''''

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання '''не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу] затверджується наказом Мінсоцполітики.
=== Ліквідація дитячого будинку сімейного типу ===
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.
== Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу ==
'''До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, які:'''
* перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
* перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
* під час надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасово переміщені (евакуйовані) в межах України або за межі України.
Дітей із числа тимчасово переміщених (евакуйованих) в межах України або за межі України за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною, Київською міською службою у справах дітей за місцем перебування дитини на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Нацсоцслужбою на письмовий запит відповідної служби у справах дітей. Якщо дитина не має відповідного висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток, то після влаштування її в сім’ю батьки-вихователі вживають заходів для проходження дитиною медичного огляду в закладах охорони здоров’я.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. 
У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, '''але не більше ніж протягом п’яти років.'''

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.
=== Перелік необхідних документів ===
На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи: 
* рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
* свідоцтво про народження дитини;
* медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
* довідку про освіту;висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
* документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
* довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
* опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
* пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.
У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх '''протягом двох місяців'''.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.
== Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки ==
=== Хто має право бути батьками-вихователями? ===
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
* осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
* осіб, позбавлених батьківських прав;
* осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
* осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
* осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* осіб, які страждають на хвороби, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 перелік яких затверджений МОЗ] щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
* осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* осіб, які не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі осіб, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.
=== Перелік необхідних документів===
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: 
* заяву кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
* копію документа, що посвідчує особу;
* копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності);
* копію документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
* довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.
* довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
* довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
* висновок про стан здоров’я заявника за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей" - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;
* довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням (для осіб, які бажають утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, - документ, що підтверджує право власності);
Дитячий будинок сімейного типу може бути утворений на власній житловій площі кандидатів у батьки-вихователі або орендованій житловій площі (за умови укладення договору оренди не менше ніж на п’ять років та нотаріального посвідчення такого договору) за наявності відповідних санітарно-гігієнічних і побутових умов (необхідної житлової площі, житлового приміщення у належному стані (в тому числі санітарному), необхідних меблів, побутової техніки
та інших предметів тривалого вжитку, умов для проживання, виховання та розвитку дитини).
* документ, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) заявника та членів його сім’ї, які проживають з ним на спільній житловій площі;
* довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
* письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, або написана власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), підпису посадової особи та дати.
Заяву може бути подано в паперовій формі безпосередньо під час особистого прийому в службі у справах дітей або в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг та інтегровані з ним інформаційні системи Мінсоцполітики, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до пункту 40-1 цього Порядку. У заяві зазначається адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання - адреса кожного з них), дані документа, що посвідчує особу, номер телефону та адреса електронної пошти.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання з метою підвищення свого виховного потенціалу (один раз на два роки), проведення якого забезпечують регіональні центри соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Батьки-вихователі зобов’язані сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення.

Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права вихованців є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування дитячого будинку сімейного типу.
== Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу ==
Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552.
На час навчання вихованців у закладах загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти після досягнення ними 18-річного віку до досягнення ними 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти здійснюються також вказані виплати.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу '''може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.'''

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, '''забезпечуються путівками до санаторіїв.'''

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

'''Після закінчення строку перебування вихованців''' у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) '''забезпечують вихованців''' дитячого будинку сімейного типу протягом місяця '''у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.'''
=== Соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування===
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2,5 '''прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.'''

Державна соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються щомісяця структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на особові рахунки батьків-вихователів та особовий рахунок одного з прийомних батьків у банківській установі за їх вибором або через структурні підрозділи акціонерного товариства “Укрпошта” за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу або прийомній сім'ї.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Порядок припинення громадської організації

2023-12-20T07:34:45Z

Viktoriia.leheida: Зміни до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відповідно до ЗУ № 3137-IX від 30.05.2023

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630]
== Способи припинення громадської організації ==
Згідно статті 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється двома способами:
# '''за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;'''
# '''за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.''' 
Припинення діяльності громадського об’єднання відбувається в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]. 
Якщо вартості майна громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство такого громадського об'єднання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1753 Кодексу України з процедур банкрутства]
== Добровільний порядок (саморозпуск) ==
Громадське об'єднання має право у будь-який час прийняти рішення про припинення своєї діяльності (саморозпуск). 
'''Рішення про саморозпуск громадського об'єднання приймається у порядку, встановленому статутом цього об'єднання'''. Вищий орган управління, який прийняв рішення про саморозпуск громадського об'єднання, створює ліквідаційну комісію або доручає керівному органу здійснювати повноваження ліквідаційної комісії для проведення припинення громадського об'єднання як юридичної особи, а також приймає рішення щодо використання коштів та майна громадського об'єднання після його ліквідації відповідно до статуту. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України частини 3 та частини 4 статті 24 Закону України «Про громадські об’єднання»], у разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету; у разі реорганізації громадського об'єднання його майно, активи та пасиви передаються правонаступнику.
== Заборона громадської організації ==
Громадське об’єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об’єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111'''-1''' Кримінального кодексу України. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". 
''Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України''. 
У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету. 
== Припинення громадської організації ==
Згідно статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України 29 Закону України «Про громадські об'єднання»] припинення громадського об'єднання включає: 

1) припинення внутрішньоорганізаційної діяльності громадського об'єднання; 
2) припинення громадського об'єднання як юридичної особи. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 10 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон)] '''для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи,''' прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 
1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи. 
Керуючись пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 7 частини 1 статті 15 Закону], рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог. 

'''Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації''' на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов’язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 частини 13 статті 17 Закону] подаються такі документи: 
1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації ; 
2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Законом України «Про громадські об’єднання»] передбачений порядок реорганізації громадської організації зі статусом юридичної особи. 
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 14 статті 17 Закону] визначає перелік документів '''для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації''' після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами. 

Припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи регулюється частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 5 статті 19 Закону]. '''Для державної реєстрації припинення громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи''', подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління громадського об’єднання, що не має статусу юридичної особи, про його саморозпуск. 
''Документи для державної реєстрації припинення громадської організації можуть подаватися у паперовій або у електронній формі. У електронній формі заява та документи подаються заявником на порталі електронних сервісів. Документи у паперовій формі подаються особисто заявником або поштовим відправленням до Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або Центру надання адміністративних послуг.''

Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, документи для припинення ГО, яка знаходиться у регіоні, де відсутній доступ до відповідного державного реєстру, можна подати незалежно від його місцезнаходження.

''У який спосіб:''

* особисто (попередньо з’ясуйте чи доступно це у Вашому регіоні);
* надіслати у паперовому вигляді Укрпоштою (важливо: надсилаємо нотаріально засвідчені копії з описом вкладення).

''Зверніть увагу:''

* необхідно з’ясувати чи відповідний ЦНАП надає таку реєстраційну послугу та у якій формі здійснюється прийом документів. У разі, якщо Ви плануєте звернутися до регіонального органу Мін’юсту — чи здійснює відповідний орган особистий прийом.

В свою чергу подати заяву можливо в електронній формі через особистий кабінет підприємця на порталі «Дія», яка підлягає розгляду впродовж 24 годин з моменту її подання.

'''Суб'єкт державної реєстрації на підставі поданих документів приймає рішення:''' 
'''1) про проведення державної реєстрації; '''
'''2) про відмову в державній реєстрації. '''

'''УВАГА!''' Якщо вартості майна громадської організації зі статусом юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої громадської організації.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Статтею 28 Закону] визначені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема:

 
- документи подано особою, яка не має на це повноважень;

- у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

- у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), крім випадків стягнення у дохід держави такої частки як санкції, передбаченої пунктом 1'''-1''' частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";

- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників (крім випадку, якщо таким засновником (учасником) є державний орган, орган місцевого самоврядування);

- документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації;

- встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації;

- документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

- документи суперечать статуту громадського формування;

- порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

- порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;

- невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

- щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

- щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

- щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;

- невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

- невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

- подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання, крім документів щодо кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

- документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: 
* раніше строку, встановленого цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Законом;]

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

* в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

* щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

* щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

* щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

* щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи, крім випадків, встановлених законом;;

* щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

* щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
- статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

У зв’язку із введенням на всій території України правового режиму воєнного стану було обмежено функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану було врегульованою постановою Кабінету Міністрів України №209 від 06.03.2022 року.

Отримати електронний варіант витягу з ЄДР можна, скориставшись одним з сервісів, які мають доступ до АРІ ЄДР: Опендатабот, YouControl. А
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Дитячий будинок сімейного типу

2023-12-08T12:26:16Z

Viktoriia.leheida: КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 1 червня 2023 р. № 576 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо провадження діяльності з усиновлення та влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України під час воєнного стану"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23 вересня 2009 року № 3357 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 20 серпня 2008 року № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 349 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану"]

== Особливості діяльності під час дії надзвичайного або воєнного стану ==
З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 349 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану"] під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану до дитячого будинку сімейного типу можуть влаштовуватися діти, які залишилися без батьківського піклування, на умовах тимчасового влаштування в межах передбаченої граничної чисельності дітей у дитячому будинку сімейного типу.

У разі відсутності технічної можливості видати наказ служби у справах дітей за місцем функціонування відповідної прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу діти влаштовуються за наказом служби у справах дітей відповідної обласної та Київської міської військової адміністрації.

У разі набуття тимчасово влаштованою дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, така дитини влаштовується до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу на загальних підставах з призначенням виплати державної соціальної допомоги.

Проходження особами, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під опіку, піклування, курсу навчання з виховання таких дітей у центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не вимагається.

Діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які залишилися без піклування батьків, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, можуть тимчасово влаштовуватись до інших закладів, в яких передбачено цілодобове перебування дітей, у населених пунктах, в яких можливо забезпечити безпеку дітей з урахуванням їх віку та стану здоров’я.

На період тимчасового влаштування діти вважаються вихованцями закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, до яких вони влаштовані відповідно до законодавства до введення надзвичайного або воєнного стану.

== Загальні положення ==
'''''Метою створення дитячого будинку сімейного типу є''''' забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дитячий будинок сімейного типу''''' - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Батьки-вихователі''''' - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

'''''Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку.''''' Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти можуть за їх вибором продовжити проживати і виховуватися у цьому дитячому будинку сімейного типу '''''до закінчення відповідних закладів освіти'''''.

'''''Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність,''''' за їх вибором можуть продовжити проживати і виховуватися у дитячому будинку сімейного типу '''''до досягнення ними 23-річного віку''''' незалежно від того, чи навчаються вони у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

'''''Загальна кількість дітей''''' у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування до дитячого будинку сімейного типу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
== Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу ==
[[Файл:Порядок створення дитячого будинку сімейного типу.png|міні|Порядок створення дитячого будинку сімейного типу]]
Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей обов’язково інформує таких осіб про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та для спільного проживання.
=== Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу ===
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF додатком до Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564] (далі - договір).

'''''Дія договору припиняється''''' у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (тяжка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю),повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, відмови батьків-вихователів від обов'язкової евакуації разом з вихованцями у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, під час дії на території України або в окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану, виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини, за згодою сторін, з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 212 Сімейного кодексу України.]

'''''Дія договору також припиняється''''' у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF абзаці дванадцятому пункту 17 Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 (далі - Положення).]

'''''У разі припинення дії договору''''' питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, сім'ї патронатних вихователів, а у разі проведення обов'язкової евакуації - також до закладів, в яких передбачається цілодобове перебування дітей.
=== Надання батькам-вихователям житла===
Орган, який прийняв рішення, позачергово надає батькам-вихователям обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру (далі - житлове приміщення) за нормами, встановленими законодавством.

Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дітей житлове приміщення на момент його передачі в користування повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який прийняв рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Перелік необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку визначається органом, який прийняв рішення, з урахуванням пропозицій батьків-вихователів.

Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.
=== У разі зменшення кількості вихованців===
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін договору вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Рішення про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями приймається на підставі заяви батьків-вихователів за наявності висновків служби у справах дітей, центру соціальних служб або соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, про доцільність влаштування дітей на виховання та спільне проживання у сім’ю.

Батьки-вихователі у разі прийому до дитячого будинку сімейного типу нових вихованців подають службі у справах дітей за місцем проживання чи перебування довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців без урахування державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку).

У разі коли середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців є меншим від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, питання функціонування дитячого будинку сімейного типу виноситься на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

'''У разі зміни сімейного стану'''

У разі зміни сімейного стану (одруження, розлучення, смерті одного з подружжя) батьки-вихователі зобов’язані не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати зміни сімейного стану повідомити про це відповідній службі у справах дітей та соціальному працівнику або фахівцю із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї.

Служба у справах дітей із залученням соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення з’ясовує обставини, що склалися в сім’ї, перевіряє умови утримання, навчання, виховання дітей шляхом відвідування сім’ї, проведення бесід з батьками-вихователями, вихованцями, особами з їх оточення, з’ясовує, чи має особа, яка в результаті зміни сімейного стану стала членом сім’ї (дитячого будинку сімейного типу) (далі - особа, яка стала членом сім’ї), намір стати одним із батьків-вихователів. За результатами відвідування соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який відвідав сім’ю, складає акт про результат відвідування, коригує план соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу.

На підставі зібраних відомостей служба у справах дітей готує висновок про доцільність (недоцільність) продовження функціонування дитячого будинку сімейного типу з урахуванням усіх обставин і думок дітей, якщо вони досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть їх висловити.

Особа, яка стала членом сім’ї та виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, зобов’язана пройти за направленням відповідної служби у справах дітей курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в обласному/Київському міському центрі соціальних служб.

Орган, який прийняв рішення, на підставі заяви такої особи та поданого службою у справах дітей відповідного висновку з урахуванням рекомендації регіонального центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і документів, поданих відповідно до пунктів 40 і 40-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей"] вносить у місячний строк відповідні зміни до рішення та договору..

У разі коли особа, яка стала членом сім’ї, не виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, батьки-вихователі зобов’язані протягом одного місяця з дати відвідування служби у справах дітей та соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, подати органу, який прийняв рішення, такі документи, передбачені підпунктами 1, 6-7 пункту 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.]

Якщо зміна сімейного стану батьків-вихователів призвела до виникнення несприятливих умов для виховання та спільного проживання вихованців або батьки-вихователі відмовились подати документи, зазначені вище, або органом, який прийняв рішення, виявлено, що особа, яка стала членом сім’ї, не може бути відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] одним із батьків-вихователів, такий орган приймає рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу.
=== Контроль за умовами проживання вихованців===
'''Контроль за утримання,''' виховання, навчання вихованців здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад за місцем проживання сім’ї шляхом її відвідування. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком. Відвідування повинні проводитись не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу.

'''Раз на рік''' служба у справах дітей за місцем проживання сім’ї складає звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається центром соціальних служб, іншими установами або закладами надання соціальних послуг чи соціальним працівником або фахівцем із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, адміністрацією закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, де навчається дитина, лікарем загальної практики - сімейним лікарем, лікарем-педіатром і дільничним офіцером місцевої поліцейської дільниці. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах
дітей.

Відлік річного строку починається з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу, а у разі переїзду - з дати прийняття рішення про забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
=== Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу===
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу передбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню батьками-вихователями належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу, в тому числі надання соціальних послуг (у разі потреби).

'''''Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. '''''

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання '''не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу] затверджується наказом Мінсоцполітики.
=== Ліквідація дитячого будинку сімейного типу ===
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.
== Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу ==
'''До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, які:'''
* перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
* перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
* під час надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасово переміщені (евакуйовані) в межах України або за межі України.
Дітей із числа тимчасово переміщених (евакуйованих) в межах України або за межі України за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною, Київською міською службою у справах дітей за місцем перебування дитини на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Нацсоцслужбою на письмовий запит відповідної служби у справах дітей. Якщо дитина не має відповідного висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток, то після влаштування її в сім’ю батьки-вихователі вживають заходів для проходження дитиною медичного огляду в закладах охорони здоров’я.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. 
У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, '''але не більше ніж протягом п’яти років.'''

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.
=== Перелік необхідних документів ===
На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи: 
* рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
* свідоцтво про народження дитини;
* медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
* довідку про освіту;висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
* документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
* довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
* опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
* пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.
У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх '''протягом двох місяців'''.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.
== Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки ==
=== Хто має право бути батьками-вихователями? ===
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
* осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
* осіб, позбавлених батьківських прав;
* осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
* осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
* осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* осіб, які страждають на хвороби, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 перелік яких затверджений МОЗ] щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
* осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* осіб, які не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі осіб, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.
=== Перелік необхідних документів===
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: 
* заяву кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
* копію документа, що посвідчує особу;
* копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності);
* копію документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
* довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.
* довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
* довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
* висновок про стан здоров’я заявника за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей" - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;
* довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням (для осіб, які бажають утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, - документ, що підтверджує право власності);
Дитячий будинок сімейного типу може бути утворений на власній житловій площі кандидатів у батьки-вихователі або орендованій житловій площі (за умови укладення договору оренди не менше ніж на п’ять років та нотаріального посвідчення такого договору) за наявності відповідних санітарно-гігієнічних і побутових умов (необхідної житлової площі, житлового приміщення у належному стані (в тому числі санітарному), необхідних меблів, побутової техніки
та інших предметів тривалого вжитку, умов для проживання, виховання та розвитку дитини).
* документ, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) заявника та членів його сім’ї, які проживають з ним на спільній житловій площі;
* довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
* письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, або написана власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), підпису посадової особи та дати.
Заяву може бути подано в паперовій формі безпосередньо під час особистого прийому в службі у справах дітей або в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг та інтегровані з ним інформаційні системи Мінсоцполітики, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до пункту 40-1 цього Порядку. У заяві зазначається адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання - адреса кожного з них), дані документа, що посвідчує особу, номер телефону та адреса електронної пошти.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання з метою підвищення свого виховного потенціалу (один раз на два роки), проведення якого забезпечують регіональні центри соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Батьки-вихователі зобов’язані сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення.

Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права вихованців є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування дитячого будинку сімейного типу.
== Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу ==
Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552.
На час навчання вихованців у закладах загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти після досягнення ними 18-річного віку до досягнення ними 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти здійснюються також вказані виплати.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу '''може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.'''

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, '''забезпечуються путівками до санаторіїв.'''

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

'''Після закінчення строку перебування вихованців''' у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) '''забезпечують вихованців''' дитячого будинку сімейного типу протягом місяця '''у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.'''
=== Соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування===
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2,5 '''прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.'''

Державна соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються щомісяця структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на особові рахунки батьків-вихователів та особовий рахунок одного з прийомних батьків у банківській установі за їх вибором або через структурні підрозділи акціонерного товариства “Укрпошта” за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу або прийомній сім'ї.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції

2023-12-08T09:45:32Z

Viktoriia.leheida: У Законі України "Про зовнішню трудову міграцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 49-50, ст. 463):

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Поняття трудового мігранта ==
Згідно з статтею 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] трудовий мігрант - громадянин України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. 
В той же час [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів»] визначає трудового мігранта, як громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

== Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Засади державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції закріплені в статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] в якій говориться, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання процесів зовнішньої трудової міграції. Держава забезпечує реалізацію передбачених у цьому Законі прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

В статті 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] передбачено, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції здійснюється за такими напрямами:

1) здійснення ефективного державного регулювання зовнішньої трудової міграції;

2) забезпечення соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

3) здійснення співробітництва з державними органами іноземних держав, міжнародними та громадськими об’єднаннями, заінтересованими у вирішенні питань зовнішньої трудової міграції;

4) здійснення заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції;

5) створення умов для повернення в Україну та реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

6) посилення інституційної спроможності закордонних дипломатичних установ України щодо надання правової, інформаційної та іншої допомоги трудовим мігрантам і членам їхніх сімей на території держави перебування;

7) провадження науково-дослідної та інформаційно-роз’яснювальної діяльності у сфері зовнішньої трудової міграції;

8) удосконалення системи збирання та оброблення статистичної інформації про трудових мігрантів і членів їхніх сімей, а також моніторингу стану зовнішньої трудової міграції;

9) сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх та мовних потреб трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

10) укладення міжнародних договорів з питань захисту прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей у державі перебування.

Cтаттею 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначаються органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції:
* Кабінет Міністрів України;
* центральні органи виконавчої влади;
* також місцеві державні адміністрації;
* органи місцевого самоврядування.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції.

== Міжнародне співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

== Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей ==
Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей закріплені в розділі ІІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»]:
* Права трудових мігрантів на належні умови праці та соціальний захист;
* Право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання;
* Державні гарантії щодо консульського сприяння трудовим мігрантам;
* Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів;
* Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів;
* Забезпечення права трудових мігрантів і членів їхніх сімей на інформацію;
* Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів;
* Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування;

== Організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування ==
Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування закріпленні в розділі IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України “Про зовнішню трудову міграцію»]:
# Органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# Суб’єктом господарювання, який включений до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, у порядку, визначеному Законом України "Про зайнятість населення";
# Трудовим мігрантом самостійно.
У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана [http://rada.gov.ua Верховною Радою України], або суб’єктом господарювання, зазначеним у пункті 2 частини першої цієї статті, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем. 
Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
# Умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
# Тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його припинення (розірвання);
# Надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
# Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
# Репатріації трудового мігранта.
''Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції''
# Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:
# вимоги законодавства у сфері трудової міграції;
# обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;
# стан ринку праці;
# зразки документів, що видаються уповноваженими державними органами України чи іноземної держави та підтверджують громадянство, посвідчують особу пред’явника, дають право на в’їзд або виїзд з держави і визнані Україною, а також документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування;
# виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

'''Переказ коштів трудових мігрантів:'''
# Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства держави перебування та законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
# Держава сприяє створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.

Стаття 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначає умови оподаткування трудових мігрантів:
# Оподаткування доходів трудових мігрантів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
# Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
# Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов’язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи.
# Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів реалізується відповідними міжнародними договорами України.

== Державний контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції ==
Контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції здійснюють та вживають заходів:
* Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства щодо трудової міграції.
* Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
* Суб’єкти господарювання, які включені до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, медіа, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію щодо зовнішньої трудової міграції, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей, несуть відповідальність згідно із законом.
* Посадові особи несуть відповідальність за порушення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] згідно із законом.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції

2023-06-16T13:52:16Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Поняття трудового мігранта ==
Згідно з статтею 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] трудовий мігрант - громадянин України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. 
В той же час [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів»] визначає трудового мігранта, як громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

== Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Засади державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції закріплені в статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] в якій говориться, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання процесів зовнішньої трудової міграції. Держава забезпечує реалізацію передбачених у цьому Законі прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

В статті 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] передбачено, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції здійснюється за такими напрямами:

1) здійснення ефективного державного регулювання зовнішньої трудової міграції;

2) забезпечення соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

3) здійснення співробітництва з державними органами іноземних держав, міжнародними та громадськими об’єднаннями, заінтересованими у вирішенні питань зовнішньої трудової міграції;

4) здійснення заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції;

5) створення умов для повернення в Україну та реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

6) посилення інституційної спроможності закордонних дипломатичних установ України щодо надання правової, інформаційної та іншої допомоги трудовим мігрантам і членам їхніх сімей на території держави перебування;

7) провадження науково-дослідної та інформаційно-роз’яснювальної діяльності у сфері зовнішньої трудової міграції;

8) удосконалення системи збирання та оброблення статистичної інформації про трудових мігрантів і членів їхніх сімей, а також моніторингу стану зовнішньої трудової міграції;

9) сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх та мовних потреб трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

10) укладення міжнародних договорів з питань захисту прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей у державі перебування.

Cтаттею 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначаються органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції:
* Кабінет Міністрів України;
* центральні органи виконавчої влади;
* також місцеві державні адміністрації;
* органи місцевого самоврядування.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції.

== Міжнародне співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

== Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей ==
Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей закріплені в розділі ІІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»]:
* Права трудових мігрантів на належні умови праці та соціальний захист;
* Право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання;
* Державні гарантії щодо консульського сприяння трудовим мігрантам;
* Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів;
* Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів;
* Забезпечення права трудових мігрантів і членів їхніх сімей на інформацію;
* Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів;
* Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування;

== Організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування ==
Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування закріпленні в розділі IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України “Про зовнішню трудову міграцію»]:
# Органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# Суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;
# Трудовим мігрантом самостійно.
У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана [http://rada.gov.ua Верховною Радою України], або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем. 
Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
# Умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
# Тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
# Надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
# Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
# Репатріації трудового мігранта.
''Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції''
# Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:
# вимоги законодавства у сфері трудової міграції;
# обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;
# стан ринку праці;
# зразки документів, що видаються уповноваженими державними органами України чи іноземної держави та підтверджують громадянство, посвідчують особу пред’явника, дають право на в’їзд або виїзд з держави і визнані Україною, а також документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування;
# виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

'''Переказ коштів трудових мігрантів:'''
# Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства держави перебування та законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
# Держава сприяє створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.

Стаття 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначає умови оподаткування трудових мігрантів:
# Оподаткування доходів трудових мігрантів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
# Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
# Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов’язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи.
# Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів реалізується відповідними міжнародними договорами України.

== Державний контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції ==
Контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції здійснюють та вживають заходів:
* Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства щодо трудової міграції.
* Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
* Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію щодо зовнішньої трудової міграції, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей, несуть відповідальність згідно із законом.
* Посадові особи несуть відповідальність за порушення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] згідно із законом.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2022-09-21T14:39:51Z

Viktoriia.leheida: Внесено доповнення до ч. 1 ст. 64 Сімейного кодексу України та ч. 3, 4 ст. 372 Цивільного кодексу України

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]
== Загальні положення ==
Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.
== Суб´єкти права власності ==
До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:
* '''подружжя'''
Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч. 1 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.
* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''
Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.
* '''співвласники жилого будинку'''
Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
* '''співвласників багатоквартирного будинку'''
Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].
== Правовий режим ==
Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
== Виділення частки ==
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3, 4 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Розгляд заяв в судовому порядку ==
Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно із ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Дитячий будинок сімейного типу

2022-06-20T13:05:48Z

Viktoriia.leheida: Внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України у звязку з утворенням Національної соціальної сервісної служби від 01.06.2022 № 482

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23 вересня 2009 року № 3357 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 20 серпня 2008 року № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349-2022-п#n15 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 349 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану"] під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану до дитячого будинку сімейного типу можуть влаштовуватися діти, які залишилися без батьківського піклування, на умовах тимчасового влаштування в межах передбаченої граничної чисельності дітей у дитячому будинку сімейного типу.

|}

== '''Загальні положення'''==
'''''Метою створення дитячого будинку сімейного типу є''''' забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дитячий будинок сімейного типу''''' - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Батьки-вихователі''''' - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

'''''Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку''','' а в '''''разі продовження навчання''''' у закладі загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - '''''до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.'''''

'''''Діти-сироти та діти, які позбавлені батьківського піклування, яким встановлено інвалідність'',''' за їх вибором можуть продовжити проживати і виховуватися у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними 23-річного віку '''''незалежно від того, чи навчаються вони''''' у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

'''''Загальна кількість дітей''''' у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування до дитячого будинку сімейного типу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
== '''Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу'''==
[[Файл:Порядок створення дитячого будинку сімейного типу.png|міні|Порядок створення дитячого будинку сімейного типу]]

Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей обов’язково інформує таких осіб про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та для спільного проживання.

=== Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу ===
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF додатком до Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564] (далі - договір).

'''''Дія договору припиняється''''' у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (тяжка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю),повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини, за згодою сторін, з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 212 Сімейного кодексу України.]

'''''Дія договору також припиняється''''' у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF абзаці дванадцятому пункту 17 Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 (далі - Положення).]

'''''У разі припинення дії договору''''' питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
=== Надання батькам-вихователям житла===
Орган, який прийняв рішення, позачергово надає батькам-вихователям обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру (далі - житлове приміщення) за нормами, встановленими законодавством.

Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дітей житлове приміщення на момент його передачі в користування повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який прийняв рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Перелік необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку визначається органом, який прийняв рішення, з урахуванням пропозицій батьків-вихователів.

Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.
=== У разі зменшення кількості вихованців===
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін договору вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Рішення про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями приймається на підставі заяви батьків-вихователів за наявності висновків служби у справах дітей, центру соціальних служб або соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, про доцільність влаштування дітей на виховання та спільне проживання у сім’ю.

Батьки-вихователі у разі прийому до дитячого будинку сімейного типу нових вихованців подають службі у справах дітей за місцем проживання чи перебування довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців без урахування державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку).

У разі коли середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців є меншим від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, питання функціонування дитячого будинку сімейного типу виноситься на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

'''У разі зміни сімейного стану'''

У разі зміни сімейного стану (одруження, розлучення, смерті одного з подружжя) батьки-вихователі зобов’язані не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати зміни сімейного стану повідомити про це відповідній службі у справах дітей та соціальному працівнику або фахівцю із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї.

Служба у справах дітей із залученням соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення з’ясовує обставини, що склалися в сім’ї, перевіряє умови утримання, навчання, виховання дітей шляхом відвідування сім’ї, проведення бесід з батьками-вихователями, вихованцями, особами з їх оточення, з’ясовує, чи має особа, яка в результаті зміни сімейного стану стала членом сім’ї (дитячого будинку сімейного типу) (далі - особа, яка стала членом сім’ї), намір стати одним із батьків-вихователів. За результатами відвідування соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який відвідав сім’ю, складає акт про результат відвідування, коригує план соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу.

На підставі зібраних відомостей служба у справах дітей готує висновок про доцільність (недоцільність) продовження функціонування дитячого будинку сімейного типу з урахуванням усіх обставин і думок дітей, якщо вони досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть їх висловити.

Особа, яка стала членом сім’ї та виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, зобов’язана пройти за направленням відповідної служби у справах дітей курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в обласному/Київському міському центрі соціальних служб.

Орган, який прийняв рішення, на підставі заяви такої особи та поданого службою у справах дітей відповідного висновку з урахуванням рекомендації регіонального центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і документів, поданих відповідно до пунктів 40 і 40-1 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини ( 866-2008-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей".

У разі коли особа, яка стала членом сім’ї, не виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, батьки-вихователі зобов’язані протягом одного місяця з дати відвідування служби у справах дітей та соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, подати органу, який прийняв рішення, такі документи, передбачені підпунктами 1, 6-7 пункту

40 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини ( 866-2008-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866.

Якщо зміна сімейного стану батьків-вихователів призвела до виникнення несприятливих умов для виховання та спільного проживання вихованців або батьки-вихователі відмовились подати документи, зазначені в абзаці шостому цього пункту, або органом, який прийняв рішення, виявлено, що особа, яка стала членом сім’ї, не може бути відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України одним із батьків-вихователів, такий орган приймає рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу.

=== Контроль за умовами проживання вихованців===
'''Контроль за утримання,''' виховання, навчання вихованців здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад за місцем проживання сім’ї шляхом її відвідування. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком. Відвідування повинні проводитись не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу.

'''Раз на рік''' служба у справах дітей за місцем проживання сім’ї складає звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається центром соціальних служб, іншими установами або закладами надання соціальних послуг чи соціальним працівником або фахівцем із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, адміністрацією закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, де навчається дитина, лікарем загальної практики - сімейним лікарем, лікарем-педіатром і дільничним офіцером місцевої поліцейської дільниці. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах
дітей.

Відлік річного строку починається з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу, а у разі переїзду - з дати прийняття рішення про забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
=== Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу===
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу передбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню батьками-вихователями належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу, в тому числі надання соціальних послуг (у разі потреби).

'''''Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. '''''

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання '''не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу] затверджується наказом Мінсоцполітики.
=== Ліквідація дитячого будинку сімейного типу ===
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

== '''Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу'''==
'''До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які:'''
* перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
* перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
* перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції перемістилися з тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або району проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Дітей із числа внутрішньо переміщених осіб за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною службою у справах дітей, в якій дитина перебувала на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Нацсоцслужбою на письмовий запит відповідної служби у справах дітей.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. 
У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, '''але не більше ніж протягом п’яти років.'''

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

=== Перелік необхідних документів ===
На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи: 
* рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
* свідоцтво про народження дитини;
* медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
* довідку про освіту;висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
* документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
* довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
* опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
* пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх '''протягом двох місяців'''.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

== '''Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки''' ==
=== Хто має право бути батьками-вихователями? ===
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
* осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
* осіб, позбавлених батьківських прав;
* осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
* осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
* осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* осіб, які страждають на хвороби, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 перелік яких затверджений МОЗ] щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
* осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* осіб, які не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі осіб, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

=== Перелік необхідних документів===
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: 
* заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
* довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
* довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
* довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* копії документів, що посвідчують особу кандидатів у батьки-вихователі;
* довідку про доходи за останні шість місяців або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
* висновок про стан здоров’я заявника за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей" - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;
* довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію документа, що підтверджує право власності на житло (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі кандидатів у батьки-вихователі) або договору оренди (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на орендованій житловій площі);
* письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі вирішили його створити на власній житловій площі, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання з метою підвищення свого виховного потенціалу (один раз на два роки), проведення якого забезпечують регіональні центри соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Батьки-вихователі зобов’язані сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення.

Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права вихованців є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування дитячого будинку сімейного типу.
== '''Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу''' ==
Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу '''може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.'''

На час навчання вихованців у закладах загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти після досягнення ними 18-річного віку до досягнення ними 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти здійснюються виплати, передбачені пунктом 24 цього Положення.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, '''забезпечуються путівками до санаторіїв.'''

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

'''Після закінчення строку перебування вихованців''' у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) '''забезпечують вихованців''' дитячого будинку сімейного типу протягом місяця '''у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.'''
=== Соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування===
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2,5 '''прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.'''

Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця '''не пізніше 20 числа''' за місцем проживання
дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв'язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором.

[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2021-08-26T07:03:18Z

Viktoriia.leheida: Доповнено абзац згідно змін Наказу МЮУ від 18 жовтня 2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану"

Правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції

2021-07-22T06:38:20Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Поняття трудового мігранта ==
Згідно з статтею 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] трудовий мігрант - громадянин України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. 
В той же час [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів»] визначає трудового мігранта, як громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

== Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Засади державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції закріплені в статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] в якій говориться, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання процесів зовнішньої трудової міграції. Держава забезпечує реалізацію передбачених у цьому Законі прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

В статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] передбачено, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції здійснюється за такими напрямами:

1) здійснення ефективного державного регулювання зовнішньої трудової міграції;

2) забезпечення соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

3) здійснення співробітництва з державними органами іноземних держав, міжнародними та громадськими об’єднаннями, заінтересованими у вирішенні питань зовнішньої трудової міграції;

4) здійснення заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції;

5) створення умов для повернення в Україну та реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

6) посилення інституційної спроможності закордонних дипломатичних установ України щодо надання правової, інформаційної та іншої допомоги трудовим мігрантам і членам їхніх сімей на території держави перебування;

7) провадження науково-дослідної та інформаційно-роз’яснювальної діяльності у сфері зовнішньої трудової міграції;

8) удосконалення системи збирання та оброблення статистичної інформації про трудових мігрантів і членів їхніх сімей, а також моніторингу стану зовнішньої трудової міграції;

9) сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх та мовних потреб трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

10) укладення міжнародних договорів з питань захисту прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей у державі перебування.

Cтаттею 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначаються органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції:
* Кабінет Міністрів України;
* центральні органи виконавчої влади;
* також місцеві державні адміністрації;
* органи місцевого самоврядування.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції.

== Міжнародне співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

== Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей ==
Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей закріплені в розділі ІІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»]:
* Права трудових мігрантів на належні умови праці та соціальний захист;
* Право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання;
* Державні гарантії щодо консульського сприяння трудовим мігрантам;
* Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів;
* Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів;
* Забезпечення права трудових мігрантів і членів їхніх сімей на інформацію;
* Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів;
* Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування;

== Організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування ==
Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування закріпленні в розділі IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України “Про зовнішню трудову міграцію»]:
# Органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# Суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;
# Трудовим мігрантом самостійно.
У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана [http://rada.gov.ua Верховною Радою України], або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем. 
Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
# Умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
# Тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
# Надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
# Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
# Репатріації трудового мігранта.
''Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції''
# Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:
# вимоги законодавства у сфері трудової міграції;
# обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;
# стан ринку праці;
# зразки документів, що видаються уповноваженими державними органами України чи іноземної держави та підтверджують громадянство, посвідчують особу пред’явника, дають право на в’їзд або виїзд з держави і визнані Україною, а також документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування;
# виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

'''Переказ коштів трудових мігрантів:'''
# Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства держави перебування та законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
# Держава сприяє створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.

Стаття 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначає умови оподаткування трудових мігрантів:
# Оподаткування доходів трудових мігрантів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
# Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
# Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов’язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи.
# Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів реалізується відповідними міжнародними договорами України.

== Державний контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції ==
Контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції здійснюють та вживають заходів:
* Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства щодо трудової міграції.
* Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
* Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію щодо зовнішньої трудової міграції, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей, несуть відповідальність згідно із законом.
* Посадові особи несуть відповідальність за порушення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] згідно із законом.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції

2021-07-21T14:23:48Z

Viktoriia.leheida: В розділі "Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції" доповнено статтю 5 Закону України "Про зовнішню трудову міграцію".

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Поняття трудового мігранта ==
Згідно з статтею 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] трудовий мігрант - громадянин України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. 
В той же час [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів»] визначає трудового мігранта, як громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

== Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Засади державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції закріплені в статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] в якій говориться, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання процесів зовнішньої трудової міграції. Держава забезпечує реалізацію передбачених у цьому Законі прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

В статтті 3 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію» передбачено, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції здійснюється за такими напрямами:

1) здійснення ефективного державного регулювання зовнішньої трудової міграції;

2) забезпечення соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

3) здійснення співробітництва з державними органами іноземних держав, міжнародними та громадськими об’єднаннями, заінтересованими у вирішенні питань зовнішньої трудової міграції;

4) здійснення заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції;

5) створення умов для повернення в Україну та реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

6) посилення інституційної спроможності закордонних дипломатичних установ України щодо надання правової, інформаційної та іншої допомоги трудовим мігрантам і членам їхніх сімей на території держави перебування;

7) провадження науково-дослідної та інформаційно-роз’яснювальної діяльності у сфері зовнішньої трудової міграції;

8) удосконалення системи збирання та оброблення статистичної інформації про трудових мігрантів і членів їхніх сімей, а також моніторингу стану зовнішньої трудової міграції;

9) сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх та мовних потреб трудових мігрантів і членів їхніх сімей;

10) укладення міжнародних договорів з питань захисту прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей у державі перебування.

Cтаттею 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначаються органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції:
* Кабінет Міністрів України;
* центральні органи виконавчої влади;
* також місцеві державні адміністрації;
* органи місцевого самоврядування.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції.

== Міжнародне співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції ==
Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

== Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей ==
Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей закріплені в розділі ІІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»]:
* Права трудових мігрантів на належні умови праці та соціальний захист;
* Право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання;
* Державні гарантії щодо консульського сприяння трудовим мігрантам;
* Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів;
* Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів;
* Забезпечення права трудових мігрантів і членів їхніх сімей на інформацію;
* Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів;
* Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування;

== Організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування ==
Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування закріпленні в розділі IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України “Про зовнішню трудову міграцію»]:
# Органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# Суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;
# Трудовим мігрантом самостійно.
У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана [http://rada.gov.ua Верховною Радою України], або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем. 
Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
# Умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
# Тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
# Надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
# Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
# Репатріації трудового мігранта.
''Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції''
# Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:
# вимоги законодавства у сфері трудової міграції;
# обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;
# стан ринку праці;
# зразки документів, що видаються уповноваженими державними органами України чи іноземної держави та підтверджують громадянство, посвідчують особу пред’явника, дають право на в’їзд або виїзд з держави і визнані Україною, а також документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування;
# виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

'''Переказ коштів трудових мігрантів:'''
# Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства держави перебування та законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
# Держава сприяє створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.

Стаття 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] визначає умови оподаткування трудових мігрантів:
# Оподаткування доходів трудових мігрантів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
# Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
# Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов’язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи.
# Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів реалізується відповідними міжнародними договорами України.

== Державний контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції ==
Контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції здійснюють та вживають заходів:
* Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства щодо трудової міграції.
* Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
* Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію щодо зовнішньої трудової міграції, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей, несуть відповідальність згідно із законом.
* Посадові особи несуть відповідальність за порушення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закону України «Про зовнішню трудову міграцію»] згідно із законом.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Дитячий будинок сімейного типу

2021-06-17T09:49:50Z

Viktoriia.leheida: Згідно Постанови "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 28 квітня 2021 року № 434

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23 вересня 2009 року № 3357 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 20 серпня 2008 року № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем"]

== Загальні положення==
'''''Метою створення дитячого будинку сімейного типу є''''' забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дитячий будинок сімейного типу''''' - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Батьки-вихователі''''' - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

'''''Вихованці''''' проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку. Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти можуть за їх вибором продовжити проживати і виховуватися у цьому дитячому будинку сімейного типу до закінчення відповідних закладів освіти.

Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, за їх вибором можуть продовжити проживати і виховуватися у дитячому будинку сімейного

типу до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

'''''Загальна кількість дітей''''' у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування до дитячого будинку сімейного типу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
== Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу==
[[Файл:Порядок створення дитячого будинку сімейного типу.png|міні|Порядок створення дитячого будинку сімейного типу]]

Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей обов’язково інформує таких осіб про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та для спільного проживання.

=== Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу ===
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF додатком до Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564] (далі - договір).

'''''Дія договору припиняється''''' у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (тяжка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю),повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини, за згодою сторін, з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 212 Сімейного кодексу України.]

'''''Дія договору також припиняється''''' у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF абзаці дванадцятому пункту 17 Положення про дитячий будинок сімейного тип, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 (далі - Положення).]

'''''У разі припинення дії договору''''' питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
=== Надання батькам-вихователям житла===
Орган, який прийняв рішення, позачергово надає батькам-вихователям обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру (далі - житлове приміщення) за нормами, встановленими законодавством.

Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дітей житлове приміщення на момент його передачі в користування повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який прийняв рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Перелік необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку визначається органом, який прийняв рішення, з урахуванням пропозицій батьків-вихователів.

Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.
=== У разі зменшення кількості вихованців===
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін договору вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Рішення про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями приймається на підставі заяви батьків-вихователів за наявності висновків служби у справах дітей, центру соціальних служб або соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, про доцільність влаштування дітей на виховання та спільне проживання у сім’ю.

Батьки-вихователі у разі прийому до дитячого будинку сімейного типу нових вихованців подають службі у справах дітей за місцем проживання чи перебування довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців без урахування державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку).

У разі коли середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців є меншим від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, питання функціонування дитячого будинку сімейного типу виноситься на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

'''У разі зміни сімейного стану'''

У разі зміни сімейного стану (одруження, розлучення, смерті одного з подружжя) батьки-вихователі зобов’язані не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати зміни сімейного стану повідомити про це відповідній службі у справах дітей та соціальному працівнику або фахівцю із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї.

Служба у справах дітей із залученням соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення з’ясовує обставини, що склалися в сім’ї, перевіряє умови утримання, навчання, виховання дітей шляхом відвідування сім’ї, проведення бесід з батьками-вихователями, вихованцями, особами з їх оточення, з’ясовує, чи має особа, яка в результаті зміни сімейного стану стала членом сім’ї (дитячого будинку сімейного типу) (далі - особа, яка стала членом сім’ї), намір стати одним із батьків-вихователів. За результатами відвідування соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який відвідав сім’ю, складає акт про результат відвідування, коригує план соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу.

Якщо особа, яка стала членом сім’ї, не виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, батьки-вихователі зобов’язані протягом одного місяця з дати відвідування служби у справах дітей та соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, подати органу, який прийняв рішення, такі документи: копію документа, що посвідчує особу, яка стала членом сім’ї; копію свідоцтва про шлюб;висновок про стан здоров’я заявника за формою, встановленою в додатку 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866- для особи, яка стала членом сім’ї; довідку про наявність/відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи, яка стала членом сім’ї.

Якщо зміна сімейного стану батьків-вихователів призвела до виникнення несприятливих умов для виховання та спільного проживання вихованців або батьки-вихователі відмовились подати документи, зазначені в абзацах сьомому - десятому цього пункту, або органом, який прийняв рішення, виявлено, що особа, яка стала членом сім’ї, не може бути відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України одним із батьків-вихователів, такий орган приймає рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу.

=== Контроль за умовами проживання вихованців===
'''Контроль за утримання,''' виховання, навчання вихованців здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад за місцем проживання сім’ї шляхом її відвідування. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком. Відвідування повинні проводитись не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу.

'''Раз на рік''' місцева служба у справах дітей за місцем проживання сім’їскладає звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається центром соціальних служб, іншими установами або закладами надання соціальних послуг чи соціальним працівником або фахівцем із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, адміністрацією закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, де навчається дитина, лікарем загальної практики - сімейним лікарем, лікарем-педіатром і дільничним офіцером місцевої поліцейської дільниці. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах
дітей.

Відлік річного строку починається з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу, а у разі переїзду - з дати прийняття рішення про забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
=== Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу===
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу передбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню батьками-вихователями належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу, в тому числі надання соціальних послуг (у разі потреби).

'''''Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. '''''

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання '''не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу] затверджується наказом Мінсоцполітики.
=== Ліквідація дитячого будинку сімейного типу ===
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

== Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу==
'''До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які:'''
* перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
* перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
* перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції перемістилися з тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або району проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Дітей із числа внутрішньо переміщених осіб за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною службою у справах дітей, в якій дитина перебувала на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Мінсоцполітики на письмовий запит відповідної служби у справах дітей.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. 
У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, '''але не більше ніж протягом п’яти років.'''

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

=== Перелік необхідних документів ===
На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи: 
* рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
* свідоцтво про народження дитини;
* медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
* довідку про освіту;висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
* документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
* довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
* опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
* пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх '''протягом двох місяців'''.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

== Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки ==
=== Хто має право бути батьками-вихователями? ===
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
* осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
* осіб, позбавлених батьківських прав;
* осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
* осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
* осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* осіб, які страждають на хвороби, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 перелік яких затверджений МОЗ] щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
* осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* осіб, які не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі осіб, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

=== Перелік необхідних документів===
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: 
* заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
* довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
* довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
* довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* копії документів, що посвідчують особу кандидатів у батьки-вихователі;
* довідку про доходи за останні шість місяців або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
* висновок про стан здоров’я заявника за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей" - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;
* довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію документа, що підтверджує право власності на житло (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі кандидатів у батьки-вихователі) або договору оренди (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на орендованій житловій площі);
* письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі вирішили його створити на власній житловій площі, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання з метою підвищення свого виховного потенціалу (один раз на два роки), проведення якого забезпечують регіональні центри соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Батьки-вихователі зобов’язані сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення.

Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права вихованців є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування дитячого будинку сімейного типу.
== Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу ==
Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу '''може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.'''

На час навчання вихованців у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти після досягнення ними 18-річного віку до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних закладів освіти здійснюються виплати, передбачені пунктом 24 цього Положення.

Особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, незалежно від того, чи навчаються вони у закладах загальної середньої, професійної

(професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, до досягнення ними 23-річного віку здійснюються виплати, передбачені пунктом 24 цього Положення.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, '''забезпечуються путівками до санаторіїв.'''

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

'''Після закінчення строку перебування вихованців''' у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) '''забезпечують вихованців''' дитячого будинку сімейного типу протягом місяця '''у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.'''
=== Соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування===
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2,5 '''прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.'''

Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця '''не пізніше 20 числа''' за місцем проживання
дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв'язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором.

[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Дитячий будинок сімейного типу

2020-06-23T13:17:42Z

Viktoriia.leheida: В звязку зі змінами постанови Кабінету Міністрів України № 482 від 01.06.2020 року " Про внесення змін до Положення про дитячий будинок сімейного

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23.09.2009 № 3357 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 20.08.2008 № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем"]
== Загальні положення==
'''''Метою створення дитячого будинку сімейного типу є''''' забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дитячий будинок сімейного типу''''' - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Батьки-вихователі''''' - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

'''''Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку''','' а в '''''разі продовження навчання''''' у закладі загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - '''''до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.'''''

'''''Загальна кількість дітей''''' у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування до дитячого будинку сімейного типу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
== Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу==
[[Файл:Порядок створення дитячого будинку сімейного типу.png|міні|Порядок створення дитячого будинку сімейного типу]]

Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей обов’язково інформує таких осіб про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та для спільного проживання.

=== Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу ===
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF додатком Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564] (далі - договір).

'''''Дія договору припиняється''''' у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (тяжка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю),повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини, за згодою сторін, з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 212 Сімейного кодексу України.]

'''''Дія договору також припиняється''''' у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF абзаці дванадцятому пункту 17 Положення.]

'''''У разі припинення дії договору''''' питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
=== Надання батькам-вихователям житла===
Орган, що ухвалив рішення, позачергово надає батькам-вихователям обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру (далі - житлове приміщення) за нормами, встановленими законодавством.

Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дітей житлове приміщення на момент його передачі в користування повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який прийняв рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Перелік необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку визначається органом, який прийняв рішення, з урахуванням пропозицій батьків-вихователів.

Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.
=== У разі зменшення кількості вихованців===
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін договору вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Рішення про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями приймається на підставі заяви батьків-вихователів за наявності висновків служби у справах дітей, центру соціальних служб або соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, про доцільність влаштування дітей на виховання та спільне проживання у сім’ю.

Батьки-вихователі у разі прийому до дитячого будинку сімейного типу нових вихованців подають службі у справах дітей за місцем проживання чи перебування довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців без урахування державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку).

У разі коли середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців є меншим від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, питання функціонування дитячого будинку сімейного типу виноситься на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

'''У разі зміни сімейного стану'''

У разі зміни сімейного стану (одруження, розлучення, смерті одного з подружжя) батьки-вихователі зобов’язані не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати зміни сімейного стану повідомити про це відповідній службі у справах дітей та соціальному працівнику або фахівцю із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї.

Служба у справах дітей із залученням соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення з’ясовує обставини, що склалися в сім’ї, перевіряє умови утримання, навчання, виховання дітей шляхом відвідування сім’ї, проведення бесід з батьками-вихователями, вихованцями, особами з їх оточення, з’ясовує, чи має особа, яка в результаті зміни сімейного стану стала членом сім’ї (дитячого будинку сімейного типу) (далі - особа, яка стала членом сім’ї), намір стати одним із батьків-вихователів. За результатами відвідування соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який відвідав сім’ю, складає акт про результат відвідування, коригує план соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу.

Якщо особа, яка стала членом сім’ї, не виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, батьки-вихователі зобов’язані протягом одного місяця з дати відвідування служби у справах дітей та соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, подати органу, який прийняв рішення, такі документи: копію документа, що посвідчує особу, яка стала членом сім’ї; копію свідоцтва про шлюб;висновок про стан здоров’я заявника за формою, встановленою в додатку 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866- для особи, яка стала членом сім’ї; довідку про наявність/відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи, яка стала членом сім’ї.

Якщо зміна сімейного стану батьків-вихователів призвела до виникнення несприятливих умов для виховання та спільного проживання вихованців або батьки-вихователі відмовились подати документи, зазначені в абзацах сьомому - десятому цього пункту, або органом, який прийняв рішення, виявлено, що особа, яка стала членом сім’ї, не може бути відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України одним із батьків-вихователів, такий орган приймає рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу.

=== Контроль за умовами проживання вихованців===
'''Контроль за утримання,''' виховання, навчання вихованців здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад за місцем проживання сім’ї шляхом її відвідування. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком. Відвідування повинні проводитись не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу.

'''Раз на рік''' місцева служба у справах дітей за місцем проживання сім’їскладає звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається центром соціальних служб, іншими установами або закладами надання соціальних послуг чи соціальним працівником або фахівцем із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, адміністрацією закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, де навчається дитина, лікарем загальної практики - сімейним лікарем, лікарем-педіатром і дільничним офіцером місцевої поліцейської дільниці. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах
дітей.

Відлік річного строку починається з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу, а у разі переїзду - з дати прийняття рішення про забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
=== Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу===
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу передбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню батьками-вихователями належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу, в тому числі надання соціальних послуг (у разі потреби).

'''''Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. '''''

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання '''не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу] затверджується наказом Мінсоцполітики.
=== Ліквідація дитячого будинку сімейного типу ===
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

== Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу==
'''До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які:'''
* перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
* перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
* перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції перемістилися з тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або району проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Дітей із числа внутрішньо переміщених осіб за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною службою у справах дітей, в якій дитина перебувала на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Мінсоцполітики на письмовий запит відповідної служби у справах дітей.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. 
У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, '''але не більше ніж протягом п’яти років.'''

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

=== Перелік необхідних документів ===
На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи: 
* рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
* свідоцтво про народження дитини;
* медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
* довідку про освіту;висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
* документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
* довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
* опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
* пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх '''протягом двох місяців'''.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

== Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки ==
=== Хто має право бути батьками-вихователями? ===
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
* осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
* осіб, позбавлених батьківських прав;
* осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
* осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
* осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* осіб, які страждають на хвороби, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 перелік яких затверджений МОЗ] щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
* осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* осіб, які не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі осіб, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

=== Перелік необхідних документів===
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: 
* заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
* довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
* довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
* довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* копії документів, що посвідчують особу кандидатів у батьки-вихователі;
* довідку про доходи за останні шість місяців або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
* висновок про стан здоров’я заявника за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей" - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;
* довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію документа, що підтверджує право власності на житло (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі кандидатів у батьки-вихователі) або договору оренди (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на орендованій житловій площі);
* письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі вирішили його створити на власній житловій площі, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання з метою підвищення свого виховного потенціалу (один раз на два роки), проведення якого забезпечують регіональні центри соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Батьки-вихователі зобов’язані сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення.

Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права вихованців є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування дитячого будинку сімейного типу.
== Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу ==
Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу '''може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.'''

На час навчання вихованців у закладах загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти після досягнення ними 18-річного віку до досягнення ними 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти здійснюються виплати, передбачені пунктом 24 цього Положення.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, '''забезпечуються путівками до санаторіїв.'''

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

'''Після закінчення строку перебування вихованців''' у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) '''забезпечують вихованців''' дитячого будинку сімейного типу протягом місяця '''у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.'''
=== Соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування===
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2,5 '''прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.'''

Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця '''не пізніше 20 числа''' за місцем проживання
дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв'язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором.

[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Дитячий будинок сімейного типу

2020-06-23T12:35:00Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23.09.2009 № 3357 "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 20.08.2008 № 479 "Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем"]
== Загальні положення==
'''''Метою створення дитячого будинку сімейного типу є''''' забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Дитячий будинок сімейного типу''''' - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''''Батьки-вихователі''''' - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

'''''Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку''','' а в '''''разі продовження навчання''''' у закладі загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - '''''до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.'''''

'''''Загальна кількість дітей''''' у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування до дитячого будинку сімейного типу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.
== Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу==
[[Файл:Порядок створення дитячого будинку сімейного типу.png|міні|Порядок створення дитячого будинку сімейного типу]]

Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок, та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 
Служба у справах дітей обов’язково інформує таких осіб про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та для спільного проживання.
=== Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу ===
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF додатком Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564] (далі - договір).

'''''Дія договору припиняється''''' у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (тяжка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини, за згодою сторін, з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 212 Сімейного кодексу України.]

'''''Дія договору також припиняється''''' у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002-%D0%BF абзаці дванадцятому пункту 17 Положення.]

'''''У разі припинення дії договору''''' питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
=== Надання батькам-вихователям житла===
Орган, що ухвалив рішення, позачергово надає батькам-вихователям обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру (далі - житлове приміщення) за нормами, встановленими законодавством..

Для забезпечення належних санітарно-гігієнічних і побутових умов проживання, виховання, навчання та розвитку дітей житлове приміщення на момент його передачі в користування повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Обладнання житлового приміщення забезпечується органом, який прийняв рішення, з урахуванням кількості влаштованих дітей, їх індивідуальних потреб, віку, статі, стану здоров’я.

Перелік необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку визначається органом, який прийняв рішення, з урахуванням пропозицій батьків-вихователів.

Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.
=== У разі зменшення кількості вихованців===
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін договору вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Рішення про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями приймається на підставі заяви батьків-вихователів за наявності висновків служби у справах дітей, центру соціальних служб або соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, про доцільність влаштування дітей на виховання та спільне проживання у сім’ю.

Батьки-вихователі у разі прийому до дитячого будинку сімейного типу нових вихованців подають службі у справах дітей за місцем проживання чи перебування довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців без урахування державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку).

У разі коли середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців є меншим від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, питання функціонування дитячого будинку сімейного типу виноситься на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

'''У разі зміни сімейного стану'''

У разі зміни сімейного стану (одруження, розлучення, смерті одного з подружжя) батьки-вихователі зобов’язані не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати зміни сімейного стану повідомити про це відповідній службі у справах дітей та соціальному працівнику або фахівцю із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї.

Служба у справах дітей із залученням соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, протягом п’яти робочих днів після надходження повідомлення з’ясовує обставини, що склалися в сім’ї, перевіряє умови утримання, навчання, виховання дітей шляхом відвідування сім’ї, проведення бесід з батьками-вихователями, вихованцями, особами з їх оточення, з’ясовує, чи має особа, яка в результаті зміни сімейного стану стала членом сім’ї (дитячого будинку сімейного типу) (далі - особа, яка стала членом сім’ї), намір стати одним із батьків-вихователів. За результатами відвідування соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який відвідав сім’ю, складає акт про результат відвідування, коригує план соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу.

Якщо особа, яка стала членом сім’ї, не виявила бажання стати одним із батьків-вихователів, батьки-вихователі зобов’язані протягом одного місяця з дати відвідування служби у справах дітей та соціального працівника або фахівця із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, подати органу, який прийняв рішення, такі документи: копію документа, що посвідчує особу, яка стала членом сім’ї; копію свідоцтва про шлюб;висновок про стан здоров’я заявника за формою, встановленою в додатку 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866- для особи, яка стала членом сім’ї; довідку про наявність/відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи, яка стала членом сім’ї.

Якщо зміна сімейного стану батьків-вихователів призвела до виникнення несприятливих умов для виховання та спільного проживання вихованців або батьки-вихователі відмовились подати документи, зазначені в абзацах сьомому - десятому цього пункту, або органом, який прийняв рішення, виявлено, що особа, яка стала членом сім’ї, не може бути відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 Сімейного кодексу України одним із батьків-вихователів, такий орган приймає рішення про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу.
=== Контроль за умовами проживання вихованців===
'''Контроль за умовами утримання,''' виховання, навчання вихованців здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад за місцем проживання сім’ї шляхом її відвідування. Періодичність відвідувань установлюється окремим графіком. Відвідування повинні проводитись не рідше ніж один раз на рік, крім першого відвідування, яке проводиться через три місяці після влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу.

'''Раз на рік''' служба у справах дітей за місцем проживання сім’їскладає звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається центром соціальних служб, іншими установами або закладами надання соціальних послуг чи соціальним працівником або фахівцем із соціальної роботи, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, адміністрацією закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, де навчається дитина, лікарем загальної практики - сімейним лікарем, лікарем-педіатром і дільничним офіцером місцевої поліцейської дільниці. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах
дітей.

Відлік річного строку починається з дати влаштування дитини в дитячий будинок сімейного типу, а у разі переїзду - з дати прийняття рішення про забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
=== Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу===
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типупередбачає здійснення заходів, спрямованих на сприяння створенню батьками-вихователями належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу, в тому числі надання соціальних послуг (у разі потреби).

'''''Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. '''''

Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики. Соціальний працівник або фахівець із соціальної роботи проходить навчання '''не рідше ніж один раз на п'ять років у регіональному центрі соціальних служб.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0966-09 Порядок здійснення соціального супроводження дитячого будинку сімейного типу] затверджується наказом Мінсоцполітики.
=== Ліквідація дитячого будинку сімейного типу ===
Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

== Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу==
'''До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які:'''
* перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
* перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
* перемістилися з тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або району проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Дітей із числа внутрішньо переміщених осіб за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною службою у справах дітей, в якій дитина перебувала на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Мінсоцполітики на письмовий запит відповідної служби у справах дітей.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. 
У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, '''але не більше ніж протягом п’яти років.'''

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.
=== Перелік необхідних документів ===
На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи: 
* рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
* свідоцтво про народження дитини;
* медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
* довідку про освіту; висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
* документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
* довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
* опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
* пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх '''протягом двох місяців'''.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

== Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки ==
=== Хто має право бути батьками-вихователями? ===
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
* осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
* осіб, позбавлених батьківських прав;
* осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
* осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
* осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* осіб, які страждають на хвороби, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1022-08 перелік яких затверджений МОЗ] щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
* осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* осіб, які не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* сіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі осіб, які вчинили домашнє насильство у будь-якій формі.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

=== Перелік необхідних документів===
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи: 
* заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
* довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* довідку про склад сім'ї;
* копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
* довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
* копії документів, що посвідчують особу кандидатів у батьки-вихователі;
* довідку про доходи за останні шість місяців або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
* висновок про стан здоров’я заявника за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей" - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;
* довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);
* копію документа, що підтверджує право власності на житло (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі кандидатів у батьки-вихователі) або договору оренди (у разі створення дитячого будинку сімейного типу на орендованій житловій площі);
* письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі вирішили його створити на власній житловій площі, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання з метою підвищення свого виховного потенціалу (один раз на два роки), проведення якого забезпечують регіональні центри соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Батьки-вихователі зобов’язані сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення.

Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права вихованців є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування дитячого будинку сімейного типу.
== Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу ==
Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу '''може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.'''

На час навчання вихованців у закладах загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти після досягнення ними 18-річного віку до досягнення ними 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти здійснюються виплати, передбачені пунктом 24 цього Положення.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, '''забезпечуються путівками до санаторіїв.'''

Вихованці та рідні діти батьків-вихователів, які проживають в одному дитячому будинку сімейного типу, направляються до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету.

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

'''Після закінчення строку перебування вихованців''' у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) '''забезпечують вихованців''' дитячого будинку сімейного типу протягом місяця '''у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.'''
=== Соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування===
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2,5 '''прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.'''

Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця '''не пізніше 20 числа''' за місцем проживання
дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв'язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором.

[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2020-02-17T15:20:59Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативно правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 " Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження"]

== Порядок отримання свідоцтва==

=== Державна реєстрації народження ===

Свідоцтво про народження є документом, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження ( невиконання цього обов’язку в установлений строк в графі "Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення). У разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.

=== Куди звертатись ===

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них ''за місцем її народження або за місцем проживання батьків''.У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження.

В ч. 2 стаття 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] вказує на те, що державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 до ч. 1 ст. 135 СКУ], за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування.Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування. 

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому [https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini '''пологовому будинку'''], де з’явилася дитина. При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник/співробітник РАЦСу (ДРАЦСу), який зможе внести відомості про дитину до реєстру.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.

У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина України.

Державна реєстрація народження може також проводитися за ''заявою в електронній форм''і, що подається через веб-портал Міністерства юстиції України батьком або матір’ю дитини, яких ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації «Bank ID» чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника. Пакет сервісів під умовною назвою «Електронне малятко» – це державна реєстрація народження дитини.
Таку заяву можна подати як в органи деожавної реєстрації актів цивільного стану, так і в заклади здоровя та через ЦНАПи, які долучаються до цього проекту. Батьки можуть подати заявку в електронному вигляді.

=== Перелік необхідних документів ===

За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':
*медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи (або медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження;
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не в праві відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини. 
*рішення суду у випадках передбачених законодавством. 

У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника;

=== Термін виконання ===

Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів, а у разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.

== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==

=== Батьки перебувають у шлюбі ===

Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''. 

=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===

Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.

==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, а походження дитини від батька визначається за '''спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі подання заяви про державну реєстрацію народження одним із батьків або іншою особою походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства, поданою через представника, повноваження якого мають бути засвідчені нотаріально, або надісланою поштою за умови її нотаріального посвідчення.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

=== Реєстрація дитини без батька ===

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 

1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 

- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 

- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 

- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"]). 

2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 

- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 

- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 

- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 

3.Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 

Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни. 

== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СКУ], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини. 
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СКУ] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

== Порядок внесення змін до актового запису ==

Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися за посиланням у статті [[Внесення змін до актового запису цивільного стану]]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції

2020-01-21T12:58:48Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію» від 05.11.2015 №761-19]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів» ратифікована від 16.03.2007 підстава 755-16]

== Поняття трудового мігранта ==

Згідно ст.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] трудовий мігрант - громадянин України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. В той же час [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів»] визначає трудового мігранта, як громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

== Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції ==

Засади державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції закріплені в ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] в якій говориться, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання процесів зовнішньої трудової міграції. Держава забезпечує реалізацію передбачених у цьому Законі прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Cт.6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] даного Закону визначаються органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції:
* Кабінет Міністрів України;
* центральні органи виконавчої влади;
* також місцеві державні адміністрації;
* органи місцевого самоврядування.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення та трудової міграції.

== Міжнародне співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції ==

Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

== Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей ==

Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей закріплені в розділі ІІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»]:

* Права трудових мігрантів на належні умови праці та соціальний захист;
* Право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання;
* Державні гарантії щодо консульського сприяння трудовим мігрантам;
* Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів;
* Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів;
* Забезпечення права трудових мігрантів і членів їхніх сімей на інформацію;
* Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів;
* Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування;

== Організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування ==

Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування закріпленні в розділі IV ЗУ “Про зовнішню трудову міграцію»:
# Органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# Суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;
# Трудовим мігрантом самостійно.
У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана [http://rada.gov.ua Верховною Радою України], або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.
Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
# Умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
# Тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
# Надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
# Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
# Репатріації трудового мігранта.
''Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції''
# Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:
# вимоги законодавства у сфері трудової міграції;
# обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;
# стан ринку праці;
# зразки документів, що видаються уповноваженими державними органами України чи іноземної держави та підтверджують громадянство, посвідчують особу пред’явника, дають право на в’їзд або виїзд з держави і визнані Україною, а також документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування;
# виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

'''Переказ коштів трудових мігрантів:'''

# Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства держави перебування та законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
# Держава сприяє створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.

Ст.19. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] визначає умови оподаткування трудових мігрантів:

# Оподаткування доходів трудових мігрантів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
# Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
# Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов’язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи.
# Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів реалізується відповідними міжнародними договорами України.

== Державний контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції ==

Контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції здійснюють та вживають заходів:
* Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства щодо трудової міграції.
* Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
* Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію щодо зовнішньої трудової міграції, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей, несуть відповідальність згідно із законом.
* Посадові особи несуть відповідальність за порушення цього Закону згідно із законом.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції

2019-06-03T13:38:36Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію» від 05.11.2015 №761-19]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів» ратифікована від 16.03.2007 підстава 755-16]

== Поняття трудового мігранта ==

Згідно ст.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] трудовий мігрант - громадянин України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави. В той же час [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція «Про правовий статус трудящих-мігрантів»] визначає трудового мігранта, як громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної роботи.

== Державне регулювання у сфері зовнішньої трудової міграції ==

Засади державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції закріплені в ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] в якій говориться, що державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав та законних інтересів трудових мігрантів і членів їхніх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання процесів зовнішньої трудової міграції. Держава забезпечує реалізацію передбачених у цьому Законі прав трудових мігрантів і членів їхніх сімей незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Cт.6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] даного Закону визначаються органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції:
* Кабінет Міністрів України;
* центральні органи виконавчої влади;
* також місцеві державні адміністрації;
* органи місцевого самоврядування.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції.

== Міжнародне співробітництво у сфері зовнішньої трудової міграції ==

Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

== Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей ==

Права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їхніх сімей закріплені в розділі ІІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»]:

* Права трудових мігрантів на належні умови праці та соціальний захист;
* Право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання;
* Державні гарантії щодо консульського сприяння трудовим мігрантам;
* Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів;
* Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів;
* Забезпечення права трудових мігрантів і членів їхніх сімей на інформацію;
* Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів;
* Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування;

== Організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування ==

Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування закріпленні в розділі IV ЗУ “Про зовнішню трудову міграцію»:
# Органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# Суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;
# Трудовим мігрантом самостійно.
У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана [http://rada.gov.ua Верховною Радою України], або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.
Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
# Умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
# Тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
# Надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
# Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
# Репатріації трудового мігранта.
''Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції''
# Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:
# вимоги законодавства у сфері трудової міграції;
# обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;
# стан ринку праці;
# зразки документів, що видаються уповноваженими державними органами України чи іноземної держави та підтверджують громадянство, посвідчують особу пред’явника, дають право на в’їзд або виїзд з держави і визнані Україною, а також документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування;
# виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

'''Переказ коштів трудових мігрантів:'''

# Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства держави перебування та законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
# Держава сприяє створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.

Ст.19. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/761-19 ЗУ «Про зовнішню трудову міграцію»] визначає умови оподаткування трудових мігрантів:

# Оподаткування доходів трудових мігрантів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
# Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
# Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов’язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи.
# Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів реалізується відповідними міжнародними договорами України.

== Державний контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції ==

Контроль та відповідальність за порушення законодавства щодо трудової міграції здійснюють та вживають заходів:
* Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства щодо трудової міграції.
* Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
* Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію щодо зовнішньої трудової міграції, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей, несуть відповідальність згідно із законом.
* Посадові особи несуть відповідальність за порушення цього Закону згідно із законом.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2019-06-03T12:33:11Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]

== Загальні положення ==

Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.

== Суб´єкти права власності ==

До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:

* '''подружжя'''

Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. (ст. 65 Сімейного кодексу України).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства (ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.

* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''

Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.

* '''співвласники жилого будинку'''

Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

* '''співвласників багатоквартирного будинку'''

Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”] від 14.05.2015 № 417-VIII.

== Правовий режим ==

Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

== Виділення частки ==

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

== Розгляд заяв в судовому порядку ==

Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 Постанови, за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2019-05-31T14:21:33Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативно правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України ]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України від 10 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 " Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження"]

== Порядок отримання свідоцтва==

=== Державна реєстрації народження ===

Свідоцтво про народження є документом, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження ( невиконання цього обов’язку в установлений строк в графі "Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення). У разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.

=== Куди звертатись ===

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них ''за місцем її народження або за місцем проживання батьків''.У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження.

В ч. 2 стаття 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] вказує на те, що державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 до ч. 1 ст. 135 СКУ], за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування.Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування. 

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому [https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini '''пологовому будинку'''], де з’явилася дитина. При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник/співробітник РАЦСу (ДРАЦСу), який зможе внести відомості про дитину до реєстру.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.

У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина України.

Державна реєстрація народження може також проводитися за ''заявою в електронній форм''і, що подається через веб-портал Міністерства юстиції України батьком або матір’ю дитини, яких ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації «Bank ID» чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника. Пакет сервісів під умовною назвою «Електронне малятко» – це державна реєстрація народження дитини.
Таку заяву можна подати як в органи деожавної реєстрації актів цивільного стану, так і в заклади здоровя та через ЦНАПи, які долучаються до цього проекту. Батьки можуть подати заявку в електронному вигляді.

=== Перелік необхідних документів ===

За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':
*медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи (або медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження;
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не в праві відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини. 
*рішення суду у випадках передбачених законодавством. 

У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника;

=== Термін виконання ===

Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів, а у разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.

== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==

=== Батьки перебувають у шлюбі ===

Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''. 

=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===

Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.

==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі '''подають спільну заяву про встановлення батьківства'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути також нотаріально засвідчені.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства.

=== Реєстрація дитини без батька ===

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 

1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 

- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 

- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 

- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"]). 

2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 

- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 

- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 

- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 

3.Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 

Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни. 

== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СКУ], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини. 
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СКУ] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

== Порядок внесення змін до актового запису ==

Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися за посиланням у статті [[Внесення змін до актового запису цивільного стану]]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2019-05-31T12:38:34Z

Viktoriia.leheida:

== Нормативно правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України ]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України від 10 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 " Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження"]

== Порядок отримання свідоцтва==

=== Державна реєстрації народження ===

Свідоцтво про народження є документом, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження ( невиконання цього обов’язку в установлений строк в графі "Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення). У разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.

=== Куди звертатись ===

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них ''за місцем її народження або за місцем проживання батьків''.У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження.

В ч. 2 стаття 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] вказує на те, що державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 до ч. 1 ст. 135 СКУ], за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування.Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування. 

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому [https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini '''пологовому будинку'''], де з’явилася дитина. При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник/співробітник РАЦСу (ДРАЦСу), який зможе внести відомості про дитину до реєстру.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.

У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина України.

Державна реєстрація народження може також проводитися за ''заявою в електронній форм''і, що подається через веб-портал Міністерства юстиції України батьком або матір’ю дитини, яких ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації «Bank ID» чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника. Пакет сервісів під умовною назвою «Електронне малятко» – це державна реєстрація народження дитини.
Таку заяву можна подати як в органі державної реєстрації актів цивільного стану, так і в закладах охорони здоров’я та через ЦНАПи, які долучаються до цього проекту. Батьки можуть подати заявку в електронному вигляді.

=== Перелік необхідних документів ===

За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':
*медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи (або медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження;
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не в праві відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини. 
*рішення суду у випадках передбачених законодавством. 

У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника;

=== Термін виконання ===

Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів, а у разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.

== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==

=== Батьки перебувають у шлюбі ===

Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''. 

=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===

Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.

==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі '''подають спільну заяву про встановлення батьківства'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути також нотаріально засвідчені.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства.

=== Реєстрація дитини без батька ===

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 

1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 

- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 

- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 

- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"]). 

2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 

- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 

- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 

- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 

3.Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 

Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни. 

== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СКУ], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини. 
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СКУ] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

== Порядок внесення змін до актового запису ==

Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися за посиланням у статті [[Внесення змін до актового запису цивільного стану]]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]