WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Плата за землю під час воєнного стану

2024-05-17T07:06:28Z

Veronika.liaptseva: /* Пільги по сплаті земельного податку */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671/97-вр#Text Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про запровадження воєнного стану в Україні»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1364-2022-п#Text Постанова КМУ від 6 грудня 2022 р. N 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n7 Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією"]
== Визначення понять ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] передбачає, що '''використання землі в Україні є платним.''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України](далі - ПКУ) визначає плату за землю як '''обов’язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати''' за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відмінність між '''«земельним податком»''' та '''«орендною платою»''' полягає в тому, що:
* '''''Земельний податок''''' справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;
* '''''Орендна плата''''' за земельні ділянки державної і комунальної власності – з орендарів (тимчасових користувачів) земельних ділянок. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Таким чином, земельні відносини в Україні регулюються земельним законодавством, а питання '''справляння та нарахування плати за землю податковим законодавством'''. На цьому важливо зосередити увагу, оскільки в такий спосіб закріплюється принцип пріоритетності норм саме податкового законодавства при визначенні розміру платежів за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
{| class="wikitable"
!'''Договір оренди землі''' - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. '''Головною ознакою (рисою) договору оренди''' '''є його платність у вигляді сплати земельного податку або ж орендної плати.'''
|}
== Оподаткування під час воєнного стану ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20/sp:max50:nav7:font2#n5 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX.] Цим Законом було внесено певні зміни щодо питань оподаткування землі, зокрема до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.]

Так, встановлено, що на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний стан, '''НЕ нараховується та НЕ сплачується плата за землю ''(земельний податок; орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності)'' за:'''
* земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії,
* земельні ділянки, що розташовані на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
* земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
'''Вказане положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20/sp:max50:nav7:font2#n5 Закону №2120] розповсюджується на:'''

* земельні частки (паї) та земельні ділянки, що перебувають у приватній власності;
* земельні ділянки, які перебувають у користуванні на праві постійного користування;
* орендовані земельні ділянки державної та/або комунальної власності.

''Слід звернути увагу, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України, але [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1364-2022-п#Text 6 грудня 2022 року КМУ ухвалив '''Постанову № 1364'''] , якою встановив, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням (далі – Мінінтеграції) з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Перелік передбачає дві градації ведення бойових дій на території: активні та можливі.''

''Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»] затверджено відповідний Перелік громад, що розташовані в районах проведення бойових дій або які є тимчасово окупованими. '''Звертаємо увагу,''' що зазначений перелік НЕ є фіксованим документом він регулярно актуалізується, з урахуванням воєнної ситуації, що відбувається в країні.''

=== '''Розмір (ставка) земельного податку''' ===
'''Органи місцевого самоврядування самостійно встанoвлюють ставки плати за землю тa пільги щодо земельного податку, щo сплачується на відповідній території.''' ''Відповідні рішення мають бути оприлюднені та, як правило, бути доступними онлайн — на сайтах відповідних органів або на сайті Державної податкової служби України.''

# Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), '''нормативну грошову оцінку яких проведено''', встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, '''для земель загального користування''' — не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, '''для сільськогосподарських угідь''' — не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а '''для лісових земель''' — не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
# Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, '''які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання''' (крім державної та комунальної форм власності).
# Ставки земельного податку за земельні ділянки, '''нормативну грошову оцінку яких не проведено''', встановлюються:

* за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, – у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
* для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
* для лісових земель – не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

=== '''Пільги по сплаті земельного податку''' ===
'''Так, згідно ст. 281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України], від сплати земельного податку у 2023 році звільняються:'''

* інваліди першої і другої групи;
* фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
* пенсіонери (за віком);
* ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
* фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

'''При цьому звільняються від земельного податку лише земельні ділянки певного розміру:'''

* для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;
* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;
* для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

'''Від сплати податку звільняються''' на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

'''Якщо фізична особа, визначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text пункті 281.1 статті 281 Податкового кодексу України,] має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву''' у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

===== '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text У статті 283 Податкового кодексу України]''' внесено зміни стосовно того, що не сплачується податок за земельні ділянки, непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів. =====

== Орендна плата за земельні ділянки приватної форми власності ==
Стосовно сплати '''орендної плати''' та '''земельного податку''' '''на землях приватної форми власності''' (що не віднесені до державної та комунальної), на які не розповсюджує дію положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу] в частині внесених змін, слід зазначити наступне.

'''Свобода вибору договірних умов відносно майна''' '''(в тому числі земельних ділянок), що перебуває в приватній власності громадян''', гарантовано Конституцією України, регламентовано нормами цивільного законодавства.

Відносини, пов’язані з орендою землі, крім земельного законодавства регулюються ще й [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] статтею 617 якого передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671/97-вр#Text Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»] визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

'''В зв’язку із запровадження на території України''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України № 64 від 24.02.2022] '''воєнного стану''', Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено [https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022], яким повідомлено, що '''військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною''' (обставиною непереборної сили). ''Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та '''є підставою для звільнення від відповідальності''' за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов’язань.''

'''Отже, якщо орендар доведе''' факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов’язань, або ж виконання договірних зобов’язань внаслідок військової агресії практично неможливо (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності (штрафів/пені) за порушення договірних зобов’язань.

Адже зазвичай такі положення визначають порядок дій сторін договору при виникненні форс-мажорних обставин, і невиконання таких положень може спричинити неможливість посилання сторони на форс-мажор в подальшому.

''Тож, для вирішення в кожному конкретному випадку питання звільненні від відповідальності, або ж дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки приватної форми власності, '''варто звернути увагу на наступні положення договорів'''''<nowiki/>''':'''
* Строки для повідомлення іншої сторони про виникнення форс-мажорних обставин;
* Обставини, які визначено сторонами як форс-мажорні;
* Форма та засоби зв’язку, якими має бути направлене повідомлення про форс-мажор іншій стороні.
* Документи, які потрібно надати іншій стороні на підтвердження форс-мажорних обставин та строки їх надання.
* Наявність права на односторонню відмову від договору внаслідок тривалої дії форс-мажорних обставин.
* Інші умови, які сторони погодили під час підписання договору щодо настання форс-мажорних обставин.
Якщо ж у договорі немає положень про форс-мажор, необхідно керуватися загальними приписами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text 617 ЦКУ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 218 ГКУ], які передбачають можливість звільнення від відповідальності внаслідок дії непереборної сили.
{| class="wikitable"
!'''''Враховуючи вищенаведене,''' введення воєнного стану в Україні визнано ТПП форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Проте, кожен випадок неможливості належного виконання зобов’язань необхідно аналізувати окремо з визначенням конкретних обставин та вимог господарського договору.''
|}
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Правовий режим воєнного стану

2024-02-07T09:45:08Z

Veronika.liaptseva: /* Заходи правового режиму воєнного стану */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/573-2020-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1450]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021року № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]
{| class="wikitable"
|24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#n2 Указом Президента України № 64/2022] введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України [https://www.president.gov.ua/documents/1332022-41737 від 14 березня 2022 року № 133], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/259/2022#n2 від 18 квітня 2022 року № 259], [https://www.president.gov.ua/documents/3412022-42617 від 18 травня 2022 року № 341], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/573/2022#n2 від 12 серпня 2022 року № 573], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/757/2022#Text від 7 листопада 2022 року № 757], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/58/2023#n2 від 6 лютого 2023 року № 58], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/2023#n2 від 01 травня 2023 року № 254,] '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451/2023#n2 від 26 липня 2023 року № 451],а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734/2023#n2 від 06 листопада 2023 № 734], яким строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (''до 14 лютого 2024 року'').'''
|}
==Поняття "воєнний стан"==
'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
[[Файл:3 1064.jpg|міні|https://court.gov.ua/press/news/607021]]
==Порядок введення воєнного стану==
→ Рада національної безпеки і оборони України подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях; → Президент України у разі прийняття відповідного рішення видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону; → Верховна Рада України затверджує Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, який підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб (стаття 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
==Органи влади в умовах воєнного стану==
В умовах воєнного стану Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

'''Військовим командуванням''', якому надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з’єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (стаття 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов’язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися '''тимчасові державні органи - військові адміністрації'''.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
==='''Правосуддя в умовах воєнного стану'''===
Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів (стаття 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
==Заходи правового режиму воєнного стану==
В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

1) встановлювати (посилювати) охорону об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їх роботи. Порядок встановлення (посилення) охорони таких об’єктів та їх перелік, що із введенням воєнного стану підлягають охороні, а також порядок особливого режиму їх роботи затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

5) запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

6) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

7) перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;

8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;

9) порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об’єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров’я населення;

10) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;

11) регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та медіа, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі;

12) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян електронне комунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку;

13) забороняти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

14) встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

15) вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

16) забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби;

17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

18) встановлювати порядок використання фонду захисних споруд цивільного захисту;

19) проводити евакуацію населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації, а також із зон збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій) у безпечні райони;

19-1) проводити евакуацію матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності, у разі виникнення загрози їх пошкодження або знищення згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

20) запроваджувати у разі необхідності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами;

22) вживати додаткових заходів щодо посилення охорони державної таємниці;

23) інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України;

24) здійснювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обов’язкову евакуацію затриманих осіб, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне ув’язнення, з установ виконання покарань, розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості;

25) запроваджувати інші заходи, передбачені нормами міжнародного гуманітарного права.

'''Детальніше див.:''' [[Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу, житла під час дії правового режиму воєнного стану]]
== Припинення та скасування воєнного стану ==
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації (стаття 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"])./
==Корисні посилання==
*[https://www.mil.gov.ua/content/pdf/NS-WAR.pdf У разі надзвичайної ситуації або війни]
==Див. також ==
*[[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]
*[[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану]]
== Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Верховна Рада України]]
[[Категорія: Президент України]]

Зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріусом

2024-01-10T14:41:24Z

Veronika.liaptseva:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164 “Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану” [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації” [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%BF#Text]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://notar.npu.ua/?fbclid=IwAR1DLX2Ihuo-K1b2c5VOxTsaXmuf_Un4lsvXTQIGqIxvPVTsu1QGMkvHvgY Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни]
|}
== Процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріусом ==
Пунктом 9 статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України "Про нотаріат"] передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об’єктів незавершеного будівництва та майбутніх об’єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Стаття 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України "Про нотаріат"] встановлює, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення [[Договір позики|позики]] ([[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|кредиту]]), повідомлення про припинення [[Договір іпотеки|іпотечного договору]] або договору застави, а також [[Договір довічного утримання|припинення чи розірвання договору довічного утримання]], звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, '''нотаріус знімає заборону відчуження''' жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Безпосередньо процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна регламентована пунктом 5 глави 15 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5] (далі - Порядок), а саме: '''нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:'''
* кредитора про погашення [[Договір позики|позики]];
* про припинення (розірвання, визнання недійсним) [[Договір іпотеки|договору застави (іпотеки)]];
* про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;
* про припинення, розірвання, визнання недійсним [[Договір ренти|договору ренти]], [[Договір довічного утримання|довічного утримання (догляду)]], [[Спадковий договір|спадкового договору]];
* органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;
* про скасування рішення суду про [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|оголошення фізичної особи померлою]] або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою;
* про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;
* про скасування рішення суду про [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьків дитини батьківських прав]] або [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав|відібрання дитини без позбавлення батьківських прав]];
* про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;
* про відчуження майна, переданого під виплату ренти;
* за рішенням суду;
* в інших випадках, передбачених законом.
Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

У випадках, передбачених частиною першою статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника. Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються:
# копія зобов'язання;
# копія договору застави/іпотеки;
# квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов'язання;
# копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит;
# копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку], щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо.
При знятті заборони на примірнику правочину, що залишається у справах нотаріуса, проставляється відмітка про зняття заборони, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка.

Про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Про зняття заборони на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 04.06.2009 року "щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна ( майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації" '''особою, яка звертається до нотаріуса за зняттям заборони у зв'язку з припиненням іпотеки, може бути як іпотекодержатель так і іпотекодавець за умови подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання.''' Таким чином, для вирішення питання проведення державної реєстрації зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса України'''.'''

'''Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації” [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%BF#Text](далі – Постанова 187) до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, встановлено мораторій (заборону) в тому числі на:'''

'''- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов’язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;'''

'''- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов’язаних з державою-агресором, або на користь Російської Федерації крім набуття ними права власності на такі об’єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.'''

'''При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%BF#Text187 187] особами, пов’язаними з державою-агресором, є:'''

'''громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;'''

'''юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;'''

'''юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.'''

'''Юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов’язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.'''

'''Пунктом 2 Постанови 187 встановлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням зазначеного мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними, а також встановлено заборону на нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують цей мораторій.'''

== Державна реєстрація припинення обтяження речових прав ==
Відповідно до частини четвертої ст. 31-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15/ed20200716#Text Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України "Про нотаріат"] проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Слід звернути увагу, що нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, що передбачено частиною шостою ст. 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text]

'''Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, встановленого Постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%BF#Text187 187], забороняється.'''
== Див. також ==
* [[Накладення заборони відчуження нерухомого майна]]
* [[Порядок зняття обтяження, накладеного договором іпотеки]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Відеоспостереження на робочому місці

2023-12-06T07:44:38Z

Veronika.liaptseva: /* Висновок */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права для українських судів під час розгляду справ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України]
* Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18
* Справа «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (López Ribalda and Others v. Spain)
== Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці ==
Якщо керівник підприємства зацікавлений в контролі за поведінкою працівника на робочому місці для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях, йому потрібно отримати письмову згоду працівника на відеозйомку.

'''Відеозйомка на робочому місті''' – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Відповідно до ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституціїєю України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (п. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.(ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Згідно статті 307 Цивільного кодексу України;

# Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
# Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
# Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] у статті 8 проголошує Право на повагу до приватного і сімейного життя:
* Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
* Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
'''Не правильним є твердження роботодавців, що приватне життя співробітника закінчується з того часу коли він приходить на роботу. Адже, згідно з постановою Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.'''
== Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками ==
'''Відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов’язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті.'''
'''А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. '''В іншому випадку воно є незаконним'''.'''

'''Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:'''
* прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
* включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
* у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
* працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.
Якщо роботодавець знехтував правилами, встановлені системи відеоспостереження, результати її роботи можуть вважатися незаконними й можуть оскаржуватися робітниками в суді.

'''Приховане відеоспостереження''' '''Приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду. Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.'''

Відповідно до українського законодавства, більшість камер прихованого відео спостереження вважаються спеціальним технічним обладнанням, і користування ним регламентується в Кримінальному кодексі України

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.

'''Стаття 359 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»'''
# Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
# Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
# Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років”.
Отже, відеоспостереження на робочому місці повинно проводитися відкрито про що працівники мають бути належним чином повідомлені

== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012], де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], є джерелом права для українських судів під час розгляду справ.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18, Позивач – машиніст тепловозу в цеху експлуатації управління залізничного транспорту – звернувся з позовом до роботодавця (металургійного комбінату), де просив суд визнати дії щодо встановлення відеокамер на робочому місці без його згоди незаконними та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінив у 120 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що "встановлене відео- та аудіо- фіксування викликало в нього моральне напруження, та почуття психологічного дискомфорту".

'''Суд частково задовольнив''' позовні вимоги, визнавши незаконними дії роботодавця щодо встановлення на робочому місці відеокамер та мікрофонів для проведення відео- та аудіофіксації робочого місця, а також визначивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн. '''Апеляційну скаргу''' Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року скасувати. з огляду на те, що позивачеві вже було відомо про встановлення засобів контролю робочого процесу, як відео зйомка, внаслідок неповного з’ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права

'''У справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain)''' Заявники працювали касирами та продавцями-консультантами в супермаркеті. Щоб розслідувати ймовірну крадіжку товарів, їхній роботодавець вирішив встановити камери відеоспостереження. Деякі камери, встановлені для запису входів і виходів з магазину, знаходилися на видних місцях, тоді як інші, спрямовані на касову зону і касирів, були приховані. Національне законодавство містить адекватну та чітку правову базу, яка вимагає від особи, відповідальної за систему відеоспостереження (навіть у громадських місцях), попередньо повідомити про це тих, хто перебуває в зоні дії системи. Однак, заявник був поінформований лише про видимі камери, але не про приховані. Відеоспостереження тривало протягом 10 днів, але було припинено, коли на відеозаписах було зафіксовано, що заявники крадуть товари. Заявники були звільнені на підставі відеозапису. Велика палата постановила, що порушення статті 8 Конвенції не було.

== Висновок ==
Встановлення відеокамер на робочому місці повинно мати законну підставу та обґрунтовану мету. Відеозйомка повинна проводитися відкрито, а працівники мають бути належним чином повідомлені про те, що відбувається відеоспостереження. Варто звернути особливу увагу – робоче місце не знаходиться осторонь від особистого життя людини!

Також не можна залишити поза увагою, шо роботодавці користуючись ситуацією на ринку праці, нерідко використовують засоби відеоспостереження виключно аби домогтися більшої інтенсивності праці від працівників, але не забезпечують умови праці, необхідні для виконання роботи, зокрема вимоги з охорони праці, шо підтверджується матеріалами розслідування нещасних випадків на виробництві.

Відеоспостереження на робочому місці може мати позитивні наслідки, якщо воно здійснюватиметься за взаємної згоди сторін трудового договору в цілях удосконалення трудових процесів, підвищення продуктивності праці, забезпечення контролю за дотриманням норм з охорони праці та ін. Важливим є врегулювання питання на законодавчому рівні, в тому числі включення норм, покликаних захистити працівника, зокрема встановлення обов’язку роботодавця надавати дані з камер відеоспостереження у разі нещасного випадку, у разі оскарження працівником факту неукладення трудового договору після допуску до виконання роботи, у разі скарги щодо порушення роботодавцем норм з охорони праці, на підтвердження факту виконання надурочних робіт для вирішення спору про їх оплату.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Суди]]

Відеоспостереження на робочому місці

2023-12-06T07:43:32Z

Veronika.liaptseva: /* Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права для українських судів під час розгляду справ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України]
* Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18
* Справа «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (López Ribalda and Others v. Spain)
== Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці ==
Якщо керівник підприємства зацікавлений в контролі за поведінкою працівника на робочому місці для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях, йому потрібно отримати письмову згоду працівника на відеозйомку.

'''Відеозйомка на робочому місті''' – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Відповідно до ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституціїєю України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (п. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.(ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Згідно статті 307 Цивільного кодексу України;

# Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
# Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
# Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] у статті 8 проголошує Право на повагу до приватного і сімейного життя:
* Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
* Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
'''Не правильним є твердження роботодавців, що приватне життя співробітника закінчується з того часу коли він приходить на роботу. Адже, згідно з постановою Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.'''
== Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками ==
'''Відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов’язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті.'''
'''А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. '''В іншому випадку воно є незаконним'''.'''

'''Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:'''
* прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
* включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
* у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
* працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.
Якщо роботодавець знехтував правилами, встановлені системи відеоспостереження, результати її роботи можуть вважатися незаконними й можуть оскаржуватися робітниками в суді.

'''Приховане відеоспостереження''' '''Приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду. Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.'''

Відповідно до українського законодавства, більшість камер прихованого відео спостереження вважаються спеціальним технічним обладнанням, і користування ним регламентується в Кримінальному кодексі України

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.

'''Стаття 359 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»'''
# Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
# Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
# Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років”.
Отже, відеоспостереження на робочому місці повинно проводитися відкрито про що працівники мають бути належним чином повідомлені

== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012], де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], є джерелом права для українських судів під час розгляду справ.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18, Позивач – машиніст тепловозу в цеху експлуатації управління залізничного транспорту – звернувся з позовом до роботодавця (металургійного комбінату), де просив суд визнати дії щодо встановлення відеокамер на робочому місці без його згоди незаконними та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінив у 120 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що "встановлене відео- та аудіо- фіксування викликало в нього моральне напруження, та почуття психологічного дискомфорту".

'''Суд частково задовольнив''' позовні вимоги, визнавши незаконними дії роботодавця щодо встановлення на робочому місці відеокамер та мікрофонів для проведення відео- та аудіофіксації робочого місця, а також визначивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн. '''Апеляційну скаргу''' Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року скасувати. з огляду на те, що позивачеві вже було відомо про встановлення засобів контролю робочого процесу, як відео зйомка, внаслідок неповного з’ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права

'''У справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain)''' Заявники працювали касирами та продавцями-консультантами в супермаркеті. Щоб розслідувати ймовірну крадіжку товарів, їхній роботодавець вирішив встановити камери відеоспостереження. Деякі камери, встановлені для запису входів і виходів з магазину, знаходилися на видних місцях, тоді як інші, спрямовані на касову зону і касирів, були приховані. Національне законодавство містить адекватну та чітку правову базу, яка вимагає від особи, відповідальної за систему відеоспостереження (навіть у громадських місцях), попередньо повідомити про це тих, хто перебуває в зоні дії системи. Однак, заявник був поінформований лише про видимі камери, але не про приховані. Відеоспостереження тривало протягом 10 днів, але було припинено, коли на відеозаписах було зафіксовано, що заявники крадуть товари. Заявники були звільнені на підставі відеозапису. Велика палата постановила, що порушення статті 8 Конвенції не було.

== Висновок ==
'''Для того, щоб не порушувати права працівників та закону, роботодавцю потрібно отримати письмову згоду на відеоспостереження за робочим місцем співробітника і слід розмістити попереджуючі таблички на видному місці, що проводиться відеоспостереження.'''
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Суди]]

Відеоспостереження на робочому місці

2023-12-06T07:42:27Z

Veronika.liaptseva: /* Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права для українських судів під час розгляду справ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України]
* Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18
* Справа «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (López Ribalda and Others v. Spain)
== Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці ==
Якщо керівник підприємства зацікавлений в контролі за поведінкою працівника на робочому місці для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях, йому потрібно отримати письмову згоду працівника на відеозйомку.

'''Відеозйомка на робочому місті''' – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Відповідно до ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституціїєю України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (п. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.(ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Згідно статті 307 Цивільного кодексу України;

# Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
# Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
# Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] у статті 8 проголошує Право на повагу до приватного і сімейного життя:
* Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
* Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
'''Не правильним є твердження роботодавців, що приватне життя співробітника закінчується з того часу коли він приходить на роботу. Адже, згідно з постановою Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.'''
== Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками ==
'''Відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов’язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті.'''
'''А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. '''В іншому випадку воно є незаконним'''.'''

'''Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:'''
* прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
* включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
* у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
* працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.
Якщо роботодавець знехтував правилами, встановлені системи відеоспостереження, результати її роботи можуть вважатися незаконними й можуть оскаржуватися робітниками в суді.

'''Приховане відеоспостереження''' можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду.

Відповідно до українського законодавства, більшість камер прихованого відео спостереження вважаються спеціальним технічним обладнанням, і користування ним регламентується в Кримінальному кодексі України

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.

'''Стаття 359 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»'''
# Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
# Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
# Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років”.
Отже, відеоспостереження на робочому місці повинно проводитися відкрито про що працівники мають бути належним чином повідомлені

== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012], де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], є джерелом права для українських судів під час розгляду справ.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18, Позивач – машиніст тепловозу в цеху експлуатації управління залізничного транспорту – звернувся з позовом до роботодавця (металургійного комбінату), де просив суд визнати дії щодо встановлення відеокамер на робочому місці без його згоди незаконними та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінив у 120 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що "встановлене відео- та аудіо- фіксування викликало в нього моральне напруження, та почуття психологічного дискомфорту".

'''Суд частково задовольнив''' позовні вимоги, визнавши незаконними дії роботодавця щодо встановлення на робочому місці відеокамер та мікрофонів для проведення відео- та аудіофіксації робочого місця, а також визначивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн. '''Апеляційну скаргу''' Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року скасувати. з огляду на те, що позивачеві вже було відомо про встановлення засобів контролю робочого процесу, як відео зйомка, внаслідок неповного з’ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права

'''У справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain)''' Заявники працювали касирами та продавцями-консультантами в супермаркеті. Щоб розслідувати ймовірну крадіжку товарів, їхній роботодавець вирішив встановити камери відеоспостереження. Деякі камери, встановлені для запису входів і виходів з магазину, знаходилися на видних місцях, тоді як інші, спрямовані на касову зону і касирів, були приховані. Національне законодавство містить адекватну та чітку правову базу, яка вимагає від особи, відповідальної за систему відеоспостереження (навіть у громадських місцях), попередньо повідомити про це тих, хто перебуває в зоні дії системи. Однак, заявник був поінформований лише про видимі камери, але не про приховані. Відеоспостереження тривало протягом 10 днів, але було припинено, коли на відеозаписах було зафіксовано, що заявники крадуть товари. Заявники були звільнені на підставі відеозапису. Велика палата постановила, що порушення статті 8 Конвенції не було.

== Висновок ==
'''Для того, щоб не порушувати права працівників та закону, роботодавцю потрібно отримати письмову згоду на відеоспостереження за робочим місцем співробітника і слід розмістити попереджуючі таблички на видному місці, що проводиться відеоспостереження.'''
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок проведення топографо-геодезичних робіт

2023-11-01T13:56:50Z

Veronika.liaptseva: /* Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#n133 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0395-14#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 лютого 2014 року № 65 «Про затвердження Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1344-99-%D0%BF#Text Положення про порядок надходження, зберігання, використання та обліку матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1999 року № 1344]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/938-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку топографо-геодезичних і картографічних робіт» від 1 вересня 2023 р. № 938]
== Поняття топографо-геодезичних робіт ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text ст. 1 ЗУ] '''топографо-геодезичні та картографічні роботи''' - процес створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних, топографо-геодезичної та картографічної продукції. 
Топографо-геодезичні процеси '''проводяться для дослідження поверхні ділянки та за результатами їх проведення розробляються графічні матеріали'''. 
Топографічна зйомка може виконуватись в різних масштабах, однак '''найбільш поширеним є зйомка у масштабі 1:500'''. Саме в такому масштабі є можливим визначення інженерних комунікацій та погодження їх з відповідними експлуатуючими організаціями. 
Топозйомки, проведені фахівцями, дають достовірну та повну інформацію, яка може використовуватись для проектування житлових, промислових чи інфраструктурних об’єктів, капітального будівництва та реконструкції, прокладання доріг і комунікацій чи інших потреб.
== Об’єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є: ==
територія України, в тому числі водні об’єкти, міста та інші населені пункти, системи промислових, гідротехнічних та інших інженерних споруд і комунікацій, континентальний шельф і виключна (морська) економічна зона України.
Територія земної кулі, включаючи Антарктиду, Світовий океан, космічний простір, небесні тіла

Обов’язковому державному обліку підлягають астрономо-геодезичні, нівелірні, гравіметричні, картографічні, топографічні, аерозйомочні та інші роботи у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, крім робіт, які виконуються Міноборони та його спеціальними підрозділами або юридичними чи фізичними особами для потреб Міноборони чи його спеціальних підрозділів.
== Особи, які мають право займатись топографо-геодезичною і картографічною діяльністю ==
Професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою. 
Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. 
Виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт може здійснюватися за такими напрямами:
а) основні геодезичні роботи;
б) загальнодержавні топографічні знімання;
в) інженерні вишукування для будівництва та великомасштабні топографічні знімання.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, веде '''Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів''', які отримали кваліфікаційний сертифікат.
Інформація з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів у формі витягу надається фізичним і юридичним особам за їхнім письмовим зверненням на безоплатній основі.

Виконавці топографо-геодезичних і картографічних робіт зобов’язані повідомляти Держгеокадастр через національний геопортал національної інфраструктури геопросторових даних про:

- початок виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт до початку їх виконання;

- завершення виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт після їх виконання.

== Види і умови здійснення топографо-геодизичної і картографічної діяльності ==
'''Під час здійснення топографо-геодезичних, картографічних робіт повинні забезпечуватися:'''
* додержання вимог нормативно-технічної документації;
* впровадження прогресивних технологій і методів організації топографо-геодезичного і картографічного виробництва;
* розроблення, впровадження та організація програмного, технологічного і технічного забезпечення ефективного використання цифрових карт і геоінформаційних систем;
* виконання робіт методами і способами, безпечними для життя і здоров’я людей, стану довкілля та об’єктів, що мають історико-культурну цінність;
* графічне зображення на картах державних кордонів України та меж адміністративно-територіального устрою, а також кордонів іноземних держав та інших політико-адміністративних і географічних елементів;
* зберігання та облік топографо-геодезичних, картографічних, аерозйомочних і космічних матеріалів;
* систематичний аналіз державної астрономо-геодезичної основи на території України та відповідності картографічних матеріалів сучасному стану місцевості;
* виконання топографічних, картографічних, кадастрових зйомок та оновлення карт і планів, зйомок континентального шельфу та водних об’єктів в єдиній системі координат і висот.
'''Види топографо-геодезичних робіт'''
- загальнодержавного призначення;
- спеціального призначення.

'''До загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт належать:'''
* вивчення і визначення параметрів фігури Землі та гравітаційного поля для цієї мети;
* створення та оновлення державних топографічних карт і планів у графічній, цифровій, фотографічній та інших формах, точність і зміст яких забезпечують вирішення загальнодержавних, оборонних, науково-дослідних та інших завдань, видання цих карт і планів;
* створення, розвиток і підтримка в робочому стані державної геодезичної і висотної геодезичної мереж, у тому числі гравіметричної фундаментальної і першого класу, щільність і точність яких забезпечують створення державних топографічних карт і планів, вирішення загальнодержавних, оборонних, науково-дослідних та інших завдань;
* створення та оновлення кадастрових карт (планів), надання їх, а також необхідної топографо-геодезичної інформації користувачам для ведення Державної реєстраційної системи землі та іншого нерухомого майна, ведення банку даних;
* визначення сталих географічних об’єктів на території України;
* дистанційне зондування Землі повітряними та наземними засобами, а також використання даних дистанційного зондування Землі із космосу з метою використання в топографо-геодезичній і картографічній діяльності, геодинамічні дослідження на основі результатів геодезичних вимірювань;
* формування і ведення державного та регіональних картографо-геодезичних фондів;
* створення і розвиток національної інфраструктури геопросторових даних;
* створення геоінформаційних систем;
* проектування, складання і видання загальногеографічних, політико-адміністративних, науково-довідкових та інших тематичних карт і атласів міжвідомчого значення, навчальних картографічних посібників;
* топографо-геодезичне, картографічне та гідрографічне забезпечення делімітації, демаркації і перевірки державного кордону України;
* картографування, включаючи створення топографічних карт Антарктиди, континентального шельфу, Світового океану і зарубіжних країн;
* здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері геодезії, картографії, дистанційного зондування Землі та інших планет, метрологічне та нормативне забезпечення топографо-геодезичних і картографічних робіт;
* організація серійного виробництва геодезичної і картографічної техніки.
'''До топографо-геодезичних і картографічних робіт спеціального призначення належать:'''
* роботи із топографо-геодезичного і картографічного забезпечення кадастрової діяльності - створення, розвиток і підтримка в робочому стані геодезичних мереж спеціального призначення, створення і оновлення картографічної основи державного кадастру, створення місцевих систем координат, порядок ведення яких встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
* роботи із топографо-геодезичного і картографічного забезпечення містобудівної діяльності - створення геодезичних та картографічних матеріалів і даних для планування території, проектування, будівництва і реконструкції об’єктів капітального будівництва, створення інженерної та транспортної інфраструктури, а також проведення необхідних для цього інженерних вишукувань;
* роботи із топографо-геодезичного і картографічного забезпечення містобудівної діяльності не потребують отримання замовниками та/або виконавцями таких робіт дозволу органів виконавчої влади та/або місцевого самоврядування на їх проведення;
* матеріали, складені за результатами виконання робіт із топографо-геодезичного і картографічного забезпечення містобудівної діяльності, не підлягають погодженню органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, затверджуються замовниками таких робіт та включаються до складу геопросторових даних містобудівного кадастру;
* створення географічних інформаційних систем спеціального (тематичного) призначення;
* створення тематичних карт, планів і атласів спеціального призначення в графічній, цифровій та іншій формах, видання таких карт, планів і атласів;
* геодезичні, топографічні, аерозйомочні та інші спеціальні роботи під час інших вишукувань і спеціальних робіт;
* виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у напрямах, зазначених у цій статті.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» від 12 травня 2022 р. № 2247-IX] передбачено створення правових передумов для забезпечення громадян та суб’єктів підприємницької діяльності в умовах воєнного часу послугами зі складання документації із землеустрою, топографо-геодезичних і картографічних робіт, оцінки майна, експертної грошової оцінки земельних ділянок, що є критичними для функціонування земельно-майнових відносин.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text Закону] на період дії воєнного стану для виконання обстежувальних, вишукувальних, топографо-геодезичних робіт, у тому числі для складання документації із землеустрою, використання геодезичного обладнання (геодезичних ГНСС-приймачів, електронних тахеометрів, теодолітів), користування геодезичними та картографічними даними, відомостями про координати пунктів Державної геодезичної мережі, а також надання відомостей про координати поворотних точок меж об’єктів Державного земельного кадастру сертифіковані інженери-землевпорядники та/або сертифіковані інженери-геодезисти повинні отримати від органу Служби безпеки України спеціальний дозвіл на виконання топографо-геодезичних вишукувань.
== Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт ==
Технічне забезпечення топографо-геодезичної і картографічної діяльності базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт.
* супутникові геодезичні ГНСС-приймачі, високоточні і точні електронні тахеометри, теодоліти та нівеліри, гравіметри, комп’ютери та відповідне ліцензоване програмне забезпечення для виконання робіт зі створення Державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, геодезичних мереж спеціального призначення, інженерно-геодезичних вишукувань;
* цифрові аерокамери, аерофотоапарати, прилади для обробки аерофільмів та друку фотографій, сканери високої роздільної здатності, аналітичні та цифрові фотограмметричні прилади, точні та технічної точності тахеометри (електронні), теодоліти та нівеліри, комп’ютери та відповідне ліцензоване програмне забезпечення для виконання аерофототопографічних робіт, топографічних зйомок, кадастрових зйомок, топографічних робіт для забезпечення основи різних кадастрів;
* сканери високої роздільної здатності, обладнання для підготовки карт до видання, комп’ютери та спеціалізоване ліцензоване програмне забезпечення (геоінформаційні системи, система управління банком даних тощо) для виконання робіт зі створення (укладання, поновлення, підготовка до видання) карт (планів) у графічному, цифровому та електронному видах, робіт зі створення та ведення геоінформаційних систем, баз та банків даних.
Геодезичні інструменти та обладнання, комп’ютерна, обчислювальна, інформаційна техніка і програмне забезпечення, які застосовуються для виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт, повинні забезпечувати необхідну точність вимірювань, автоматизацію процесів обробки даних, отримання геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів та даних у паперовому та електронному вигляді.

Технологічне забезпечення топографо-геодезичної і картографічної діяльності базується на використанні сучасних інформаційних технологій і систем для створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, збору, ведення, контролю, накопичення, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі й передачі даних.

Основою інформаційного забезпечення топографо-геодезичної і картографічної діяльності є автоматизовані системи, призначені для обробки даних кадастрових, топографічних та інших зйомок і дистанційного зондування, ведення банків (баз) геопросторових даних, прогнозування, планування, проектування, картографування, організаційного управління.

Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

== Порядок користування топографо-геодезичними і картографічними матеріалами та даними ==
Юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами '''Державного картографо-геодезичного фонду України'''.
Користування геодезичними та картографічними даними в електронному вигляді здійснюється через геопортали:
[https://dgm.gki.com.ua/ Державної геодезичної мережі];
бази топографічних даних;
національної інфраструктури геопросторових даних.

На національному геопорталі національної інфраструктури геопросторових даних оприлюднюються геопросторові дані та метадані про прийняті на державний облік топографо-геодезичні і картографічні роботи та відомості, що містяться у повідомленнях про початок виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт та повідомленнях про завершення виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт.
[[Категорія:Земельне право]]

Придбання, зберігання, перевезення, облік і використання вибухових матеріалів

2023-10-05T12:09:23Z

Veronika.liaptseva: /* Перевезення вибухових матеріалів */

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#Text Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1127-13#Text Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.06.2013 № 355]

== Визначення терміну та здійснення маркування ==

'''Термін вибухові матеріали''' (ВМ) об'єднує в собі два терміни - вибухові речовини (ВР) та засоби ініціювання (ЗІ).

Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо.

'''Засоби ініціювання''' - зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо).

Усі вибухові матеріали повинні бути промарковані в умовах виробника, підприємства-споживача та містити особисту позначку майстра-підривника під час їх видавання останнім зі складу ВМ для проведення вибухових робіт.

Керівники підприємств у триденний термін після проведення маркування чи його оновлення зобов'язані надавати інформацію про вище згадане до територіальних органів поліції.

== Придбання вибухових матеріалів ==

Підставою для видачі дозволів на придбання вибухових матеріалів підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють вибухові роботи та виготовляють вибухові речовини, є клопотання керівників цих організацій, до яких додаються:

* свідоцтво (дозвіл) Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці) на придбання вибухових матеріалів та ведення підривних робіт чи виготовлення вибухових речовин;
* акт про придатність приміщення, де зберігатимуться вибухові матеріали, який складається комісією з представників органу поліції, пожежного нагляду, Держпраці та зацікавленої організації;
* платіжне доручення (квитанція) банку про оплату послуг, пов'язаних із видачею дозволів на придбання чи виготовлення вибухових речовин.

== Зберігання вибухових матеріалів ==

Вибухові матеріали мають зберігатися в призначених для цієї мети приміщеннях і місцях (далі - місця зберігання ВМ), які відповідають встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0546-07#Text НПАОП 0.00-7.08-07] вимогам. При цьому дозволяється зберігання вибухових матеріалів на спеціально призначених для цього складах Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях на підставі укладених з командуванням військових частин договорів за умови дотримання на цих об'єктах вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1127-13#Text Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.06.2013 № 355], та цієї Інструкції, а також забезпечення доступу і контролю органів поліції та Держпраці. Організація зберігання ВМ повинна виключати їх втрату, а умови зберігання - псування.

== Приймання, відпускання і облік вибухових матеріалів ==

Підприємство зобов'язане вести облік надходжень і витрат вибухових матеріалів на складах ВМ у книзі обліку надходжень і витрат вибухових матеріалів, а на складах і в роздавальних камерах, з яких відбувається видавання вибухових матеріалів підривникам і приймання від них решток ВМ, - у книзі видачі і повернення вибухових матеріалів.

Книги, які ведуться завідуючими складами і роздавальниками, мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою або пломбою органу Держпраці.

== Організація і порядок охорони складів вибухових матеріалів ==

Склад постів, їх кількість і дислокація, а також порядок організації охорони стосовно конкретних умов визначаються керівниками підприємств спільно з територіальними підрозділами поліції і Службою безпеки України.

''Охорона складів здійснюється для:''

* забезпечення пропускного режиму
* контролю за ввезенням і вивезенням вибухових матеріалів;
* своєчасного запобігання нападам на об'єкт
* своєчасного запобігання спробам розкрадання
* для вжиття заходів у разі стихійного лиха.

== Перевезення вибухових матеріалів ==

Перевезення територією України вибухових матеріалів здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами (підрозділами) поліції, на перевезення територією України вибухових матеріалів, а також на придбання вибухових матеріалів або, у відповідних випадках, дозволу на право проведення вибухових робіт (робіт з вибуховими матеріалами). Охорона вибухових матеріалів під час перевезень територією України здійснюється працівниками підрозділів поліції охорони Національної поліції України або відомчої воєнізованої охорони, які озброюються вогнепальною зброєю. У разі охорони вибухових матеріалів відомчою воєнізованою охороною в дозволі на перевезення територією України ВМ зазначаються особи, що охороняють вантаж у дорозі, а також дані про зброю. Без дозволу органів (підрозділів) поліції здійснюється:

* перевезення територією України вибухових речовин, засобів ініціювання, прострільних і підривних апаратів централізовано залізничним та водним транспортом із заводів-виготовлювачів на склади ВМ за дозволами на зберігання вибухових матеріалів;
* з одного складу на інший одного підприємства в межах області (міста) за нарядами-накладними та до місць проведення підривних робіт (використання або випробування ВМ) - за нарядами-путівками.
* Для оформлення дозволу на перевезення через митний кордон України вибухових матеріалів та їх компонентів у режимі транзиту через територію України до УП ЦОУП також подається завірена копія висновку Державної служби експортного контролю України щодо можливості здійснення зазначеної міжнародної передачі, наведеного в додатку 2 до Інструкції про порядок оформлення і використання дозвільних документів у галузі державного експортного контролю, затвердженої наказом Державної служби експортного контролю України від 29 листопада 2004 року № 355, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2004 року за № 1576/10175. На підставі Рішення про надання дозволу на перевезення через митний кордон України вибухових матеріалів та їх компонентів у режимі транзиту через територію України формується Витяг з ЄРЗ про наявність дозволу на перевезення через митний кордон Україн.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Відповідальність за зґвалтування

2023-09-19T05:49:04Z

Veronika.liaptseva: /* Відповідальність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Про алгоритм дій постраждалої особи у випадку вчинення щодо неї кримінальних правопорушень проти статевої свободи в умовах воєнного стану детальніше в консультації:

'''[[Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни]].'''
|}
== Загальні положення ==
Найвищою соціальною цінністю в України визнаються людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека (стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України])

Посягання на ці права тягнуть за собою '''кримінальну відповідальність'''.

Так, одним із злочинів проти статевої недоторканності є '''''зґвалтування''''' - вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]).
== Склад злочину ==
=== Об'єкт ===
Безпосереднім об'єктом такого злочину є суспільні відносини, що забезпечують статеву свободу, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості або перебувала в стані безпорадності, — її статеву недоторканість.
Визначальними '''ознаками зґвалтування''' визнаються вступ в статеві зносини:
* з дитиною, що не досягла 14 років – незалежно від її згоди;
* всупереч або ігноруючи волевиявлення потерпілої сторони;
* із застосуванням по відношенню до неї фізичного насильства або погроз такого застосування;
* з використанням безпорадного стану потерпілої сторони, у випадках, коли постраждала особа не могла дати відсіч або усвідомлювати в повній мірі те, що відбувається через безпорадність, непритомність, алкогольне чи наркотичне сп’яніння, вік, психічні вади тощо.
'''Потерпілою особою''' може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно від її поведінки до вчинення злочину, способу життя, попередніх стосунків із ґвалтівником, наприклад, перебування з ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім'єю тощо.
=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у вчиненні дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи.

Склад злочину - формальний.
=== Суб’єктивна сторона ===
Вина - прямий умисел. Суб’єкт злочину усвідомлює, що вчиняє протиправні дії сексуального характеру відносно іншої особи і бажає цього. Мотивом зґвалтування є переважно прагнення задовольнити статеву пристрасть.
=== Суб’єкт ===
Безпосереднім фізичним виконавцем злочину може бути будь-яка осудна особа (як чоловік, так і жінка), протилежної з потерпілою особою статі і яка досягла 14-річного віку.
== Відповідальність ==
До кримінальної відповідальності за зґвалтування можуть бути притягнуті особи, '''яким на момент вчинення діяння виповнилося 14 років''' (стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України)].

В залежності від конкретних обставин справи '''''зґвалтування карається''':''
# '''позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років''' – за вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи;
# '''позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років''' – за зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 153-155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
# '''позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років''' – за зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи (віком від 14 до 18 років);
# '''позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років''' - за дії сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди;
# '''позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років''' – за зґвалтування, що спричинило тяжкі наслідки;
# '''позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі''' - за дії сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених частинами четвертою або п’ятою статті 153, статтею 155 або частиною другою статті 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

=== Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин. ===

== Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання ==
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
{| class="wikitable"
| Докладніше: [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі]]
|}
== Особливості застосування судами законодавства про відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи ==
З метою однакового та правильного застосування судами законодавства про відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, Верховний Суд України дав судам відповідні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text роз'яснення], серед яких:
* якщо в ході зґвалтування з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи було заподіяно '''тілесні ушкодження її родичам чи близьким їй особам''', такі дії слід кваліфікувати за '''сукупністю''' злочинів, передбачених статтею 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та відповідними статтями Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я особи, оскільки у такому разі умисел суб'єкта злочину направлений не тільки на вчинення зґвалтування потерпілої особи, а й на заподіяння шкоди здоров'ю іншій особі.
* при вчиненні '''двох або більше зґвалтувань''' відповідальність за які передбачена різними частинами статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], дії винної особи належить кваліфікувати за '''сукупністю''' відповідно до вимог статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]. Це правило застосовується і тоді, коли перший злочин було вчинено без обтяжуючих обставин, а другий кваліфікується за частиною другою статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] лише за ознакою його повторності. Таким же чином слід кваліфікувати і дії винної особи, якщо вчинені нею злочини мали різні стадії, а також коли один із злочинів вона чинила одноособово чи як виконавець (співвиконавець), а при вчиненні іншого була організатором, підбурювачем або пособником.
* кримінальна відповідальність за вчинення '''зґвалтування неповнолітньої чи малолітньої особи''' настає лише за умови, якщо винна особа усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що вчиняє такі дії щодо неповнолітньої або малолітньої особи, а так само, коли вона повинна була і могла це усвідомлювати. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфікації вказаних дій за частиною третьою чи четвертою статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] якщо буде доведено, що винна особа сумлінно помилялася щодо фактичного віку потерпілої особи.
* відповідальність за спричинення '''особливо тяжких наслідків''' настає як тоді, коли винна особа передбачала можливість їх настання, так і тоді, коли вона хоча і не передбачала, але повинна була і могла передбачити настання таких наслідків.
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| "...потрібно встановити, що дії сексуального характеру були вчинені за відсутності чітко вираженого, явного, переконливого, такого, щоб інша особа зрозуміла, що особа бажає сексуального проникнення в її тіло, волевиявлення, за якого кожен із партнерів упевнений у добровільній згоді іншого на конкретні дії сексуального характеру, що виражена в певній зовнішній формі (вербально, жестами, мімікою чи конклюдентними діями тощо). Сексуальне проникнення в тіло не може вважатись вчиненим за добровільною згодою в контексті супутніх обставин, якщо воно було здійснено внаслідок застосування фізичного насильства, погрози його застосування чи інших, подібних до них за особливостями впливу на психіку потерпілої особи способів вчинення злочину, шляхом використання безпорадного стану" || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940531 Постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 684/289/20]
|-
| За усталеними в правозастосовній практиці положеннями, стан алкогольного чи іншого сп`яніння жертви; її поведінка до події; нехтування нею заходами особистої безпеки; моральне обличчя потерпілої особи та спосіб її життя; аморальна чи інша віктимна поведінка потерпілої особи, яка, можливо, свідомо провокувала сексуальну поведінку злочинця з наміром припинити надалі вчинення дій сексуального характеру щодо неї, не виключають кримінальної відповідальності за ст. 152 КК України || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829946 Постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 566/1420/19]
|-
| Зґвалтування визнається закінченим з моменту проникнення статевого органу чоловіка, іншого органу людини (наприклад, руки чи пальця) або певного предмета в один із природних отворів потерпілої особи незалежно від того, чи вдалося винуватому збудити та (чи) задовольнити свою статеву пристрасть. Мається на увазі проходження хоча б частиною статевого органу, іншого органу людини чи певного предмета меж тієї чи іншої природної порожнини тіла людини (наприклад, для ротової порожнини це губи, а для анального отвору сфінктерне кільце ануса). Якщо зґвалтування набуло вигляду недобровільного природного статевого акту, то злочин, за загальним правилом, визнається закінченим з початку такого акту. При цьому не вимагається продовження копулятивних фрікцій (зворотно-поступальних рухів статевого органу чоловіка у піхві жінки), обов`язкової дефлорації (порушення цілісності дівочої пліви), досягнення оргазму чи еякуляції (закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні) || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103283266 Постанова Верховного суду від 08 лютого 2022 року у справі № 637/965/19]
|}
== Див. також ==
* [[Дії особи у випадку її зґвалтування]]
* [[Сексуальне насильство]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування

2023-08-04T06:33:23Z

Veronika.liaptseva:

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447-2022-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2022 № 447 "Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини"] доповнено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини] пунктами 79-1-79-3:

Під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві держадміністрацією, районною військовою адміністрацією або виконавчим органом міської, селищної, сільської ради за місцем проживання (перебування) або виявлення дитини з урахуванням документів, що підтверджують статус дитини.

У разі коли свідоцтво про смерть або загибель батьків відсутнє або смерть чи загибель батьків не зареєстрована відповідними уповноваженими на те органами, дитині встановлюється статус дитини, позбавленої батьківського піклування, до моменту документального підтвердження смерті або загибелі батьків.

Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим за процедурами та на підставі документів, передбачених законодавством.

Під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану статус дитини, позбавленої батьківського піклування надається, зокрема, дітям, батьки яких не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на території, де ведуться або велися активні бойові дії, чи на окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11.

Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим на підставі документів, передбачених законодавством.

У разі наявності інформації про підстави для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, щодо дитини, яка перебуває на тимчасово окупованій території або за межами України, надання такій дитині відповідного статусу та встановлення над нею опіки або піклування особою, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещеними батьками) може здійснюватися відповідно до пунктів 79 і 79-2 цього Порядку за місцем проживання (перебування) опікуна, піклувальника.

Під час прийняття рішення про встановлення опіки, піклування за місцем проживання (перебування) опікуна, піклувальника щодо дитини, зазначеної в абзаці першому цього пункту згода дитини не вимагається.
|}
==Cтатус дитини сироти==
Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] :
* '''дитина-сирота''' - дитина, в якої померли чи загинули батьки;
* '''діти, позбавлені батьківського піклування''', - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.
Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. Особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти-вихованці - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до дитячого будинку сімейного типу.

Прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім’ї

== Основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є: ==

* - створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім’ї;
* - виховання та утримання дітей за принципом родинності;

* сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;

* забезпечення пріоритету форм влаштування;
* захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;
* створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;
* забезпечення права на здоровий розвиток;
* забезпечення соціально-правових гарантій;
* створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги;
* формування системи соціальної адаптації;
* забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, а також особи із їх числа та запитам ринку праці;
* належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами, культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями;
* вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правничої допомоги на підставах та в порядку, встановлених Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".

== Умови отримання дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування ==
Відповідно до частини третьої статті 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] утримання та виховання дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

'''Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.'''

Для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text п. 21 Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866]).

З метою надання дитині статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання або перебування біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що призвели до позбавлення дитини батьківського піклування, а у разі, якщо батьки та місце їх проживання невідомі – служба за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров’я, де дитину залишили, зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

За наявності повного комплекту документів, служба у справах дітей за місцем походження дитини негайно готує подання та проект рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

У рішенні зазначаються прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.
== Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування ==
'''Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:'''

'''1. батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;'''

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (крім одного із батьків) мають опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n803 ст. 165 Сімейний кодекс України]).

Позов про позбавлення батьківських прав подається за місцем проживання матері, батька дитини. Якщо місце проживання матері, батька дитини невідоме, позов про позбавлення батьківських прав пред’являється за місцезнаходженням їх майна чи за місцем їх останнього перебування або за останнім відомим місцем проживання чи постійного заняття (роботи). Якщо у позові про позбавлення батьківських прав міститься вимога про стягнення аліментів на користь дитини, такий позов може бути поданий до суду за місцем проживання (місцезнаходженням) особи, яка подає позов.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n803 Позов про позбавлення батьківських прав подається, якщо батьки:]
*не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
*ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дитини;
*жорстоко поводяться з дитиною;
*є хронічними алкоголіками або наркоманами;
*вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
*засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
'''2. дітям, які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n838 Позов про відібрання дитини від батьків або одного із них без позбавлення їх батьківських прав подається особами, якщо матір, батько:]
* ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у містах, сільської, селищної ради або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
Безпосередню підготовку документів щодо звернення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у містах, сільської, селищної ради до суду про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав, здійснює служба у справах дітей. Інші структурні підрозділи районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, органи внутрішніх справ, охорони здоров’я, юстиції, заклад, де перебуває дитина, сприяють службі у справах дітей у підготовці документів, необхідних для звернення до суду про відібрання дитини від батька, матері без позбавлення їх батьківських прав.
Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини від батьків не відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов’язана вжити заходів щодо позбавлення батьків їх батьківських прав.

'''3. батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду'''

Заява про визнання батька, матері дитини безвісно відсутніми подається до суду заінтересованою особою за місцем проживання (місцезнаходженням) цієї особи або за останнім відомим місцем проживання (перебування) батька, матері, місцезнаходження якого/якої невідоме, або за місцезнаходженням його майна.

Заінтересованою особою у справах про визнання батька, матері безвісно відсутніми може виступати районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у містах, сільської, селищної ради, служба у справах дітей, родичі дитини та інші заінтересовані особи.

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір безвісно відсутніми, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із заявою про оголошення батька, матері безвісно відсутніми у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Якщо протягом трьох років від оголошення батька, матері безвісно відсутніми, відсутні відомості про їх перебування, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із заявою про оголошення батька, матері померлими.

'''4. батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;'''

Заява про оголошення батька, матері дитини померлими подається заінтересованою особою до суду, якщо у місці їх постійного проживання немає відомостей про місце їх перебування протягом трьох років, а якщо вони пропали безвісти за обставин, що загрожували їм смертю або дають підставу припускати їх загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців.

Заінтересованою особою у справах про визнання батька, матері померлими може виступати районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у містах, сільської, селищної ради, служба у справах дітей, родичі дитини та інші заінтересовані особи.

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір померлими, служба у справах дітей за місцем походження дитини-сироти, має звернутися до суду із заявою про оголошення батька, матері дитини померлими.

У разі оголошення батька, матері дитини померлими, зазначена служба у справах дітей отримує копію рішення суду та звертається в установленому порядку до органів реєстрації актів цивільного стану щодо реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть батька, матері дитини.

'''5. батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;'''

Заява про визнання батька, матері дитини недієздатним подається до суду за місцем їх проживання, а якщо батько, мати перебувають на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Заява про визнання батька, матері дитини недієздатною може бути подана до суду членами їх сім’ї, родичами, незалежно від їх спільного проживання, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у містах, сільської, селищної ради, психіатричним закладом.

'''6. батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;'''

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір такими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із запитом про видачу копії вироку.

'''7. батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду);'''

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір такими, що перебувають під вартою на час слідства, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду, який видав відповідне рішення, або слідчого із запитом про підтвердження перебування батька, матері дитини під вартою на час слідства.

'''8. батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов'язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;'''

Якщо протягом одного року відсутні відомості про місце знаходження батька, матері дитини, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із заявою про визнання батька, матері дитини безвісно відсутніми.

'''9. у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;'''

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір такими, що не можуть виконувати батьківські обов’язки через хворобу, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до відповідної міської, районної чи міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за місцем знаходження закладу охорони здоров’я, в якому перебуває на лікуванні або обліку батько, матір дитини, із запитом про надання висновку щодо наявності у батька, матері дитини хвороби, яка перешкоджає виконувати батьківські обов’язки, та терміну, протягом якого батько, матір не зможе їх виконувати через хворобу.

'''10. підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.'''

Якщо дитину виховувала одинока мати, до документів додається довідка, видана органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, про те, що відомості про батька внесені за вказівкою матері відповідно до статті 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641 Сімейного кодексу України].

'''11. батьки яких не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини з причин перебування батьків на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей.'''

'''12. батьки яких перебувають у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (до початку його функціонування витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань).'''

'''13. батьки яких є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України “Про оборону України”.'''

'''14. батьки яких позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України “Про оборону України”.'''

'''15. розлученим із сім’єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження)”.'''
== Підстави втрати статусу дитини-сироти ==
Дитина втрачає статус дитини-сироти у разі:
#усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;
#визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
#встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
#визнання батьком дитини чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю, яка померла, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на підставі заяви батька та свідоцтва про смерть матері.
== Підстави втрати статусу дитини, позбавленої батьківського піклування ==
Дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків на підставі:
#скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав;
#поновлення матері, батька дитини у батьківських правах;
#скасування рішення суду про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав;
#рішення суду про повернення батькам дитини, яка в судовому порядку була відібрана у них;
#скасування рішення суду про визнання матері, батька дитини недієздатними;
#рішення суду про визнання матері, батька дитини дієздатними;
#скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини померлими;
#скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини безвісно відсутніми;
#усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;
#визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження;
#встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
#визнання батьком дитини чоловіка, який не перебував і не перебуває у шлюбі з матір’ю, яка оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на підставі заяви батька та свідоцтва про смерть матері;
#документів, що підтверджують особу дитини, відомостей про батьків та висновку органу опіки та піклування про можливість передачі батькам (або одному з них) дитини;
#довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті ради, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.
#знайдення батьків, які перебували у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або були визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин;
#повернення матері, батька з полону на підставі заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради, за місцем перебування дитини, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові;
#повернення матері, батька, які були позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань), на підставі заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради, за місцем перебування дитини, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові;
#виїзду батьків з тимчасово окупованих територій України або у випадку деокупації цих територій на підставі заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради, за місцем перебування дитини, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.
У разі зміни або втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини протягом 10 днів повідомляє про це службу у справах дітей за місцем походження дитини.
== Окремі підстави для втрати статусу дитини-сироти або дитини позбавленої батьківського піклування==
Дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі набуття нею чи надання їй повної цивільної дієздатності.

Дитині, яка досягла шістнадцяти років, може бути надана повна цивільна дієздатність у випадках, якщо вона:
*працює за трудовим договором;
*записана матір’ю або батьком дитини;
*бажає займатися підприємницькою діяльністю.
Для прийняття рішення про надання повної цивільної дієздатності дитина, яка досягла шістнадцяти років, відповідно до підстав, передбачених пунктом 8.1 цього розділу Порядку, подає до служби у справах дітей за місцем проживання такі документи:
*особисту заяву;
*копію паспорта;
*письмову згоду кожного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника;
*копію трудової книжки;
*довідку з місця роботи;
*копію свідоцтва про народження дитини заявника.
Зазначені документи, за поданням служби у справах дітей, попередньо розглядаються Комісією з питань захисту прав дитини. За результатами розгляду Комісія робить висновок про доцільність (недоцільність) надання дитині повної цивільної дієздатності.

Рішення про надання дитині повної цивільної дієздатності приймає районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за поданням служби у справах дітей та на підставі висновку Комісії з питань захисту прав дитини.

У рішенні має бути зазначено підставу, за якою дитині надається повна цивільна дієздатність.

З підстав, коли дитина працює за трудовим договором або записана матір’ю або батьком дитини, вона набуває повної цивільної дієздатності з дня прийняття районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради відповідного рішення.

З підстав, коли дитина бажає займатися підприємницькою діяльністю, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

У разі відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника на надання дитині повної цивільної дієздатності дитина має право звернутися до суду.

У разі зміни або втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини протягом 10 днів повідомляє про це службу у справах дітей за місцем походження дитини.

Рішення про втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем її походження за поданням служби у справах дітей.

Влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:‎Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Суди]]

Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування

2023-08-04T06:24:32Z

Veronika.liaptseva: /* Cтатус дитини сироти */

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447-2022-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2022 № 447 "Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини"] доповнено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини] пунктами 79-1-79-3:

Під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві держадміністрацією, районною військовою адміністрацією або виконавчим органом міської, селищної, сільської ради за місцем проживання (перебування) або виявлення дитини з урахуванням документів, що підтверджують статус дитини.

У разі коли свідоцтво про смерть або загибель батьків відсутнє або смерть чи загибель батьків не зареєстрована відповідними уповноваженими на те органами, дитині встановлюється статус дитини, позбавленої батьківського піклування, до моменту документального підтвердження смерті або загибелі батьків.

Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим за процедурами та на підставі документів, передбачених законодавством.

Під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану статус дитини, позбавленої батьківського піклування надається, зокрема, дітям, батьки яких не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на території, де ведуться або велися активні бойові дії, чи на окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11.

Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим на підставі документів, передбачених законодавством.

У разі наявності інформації про підстави для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, щодо дитини, яка перебуває на тимчасово окупованій території або за межами України, надання такій дитині відповідного статусу та встановлення над нею опіки або піклування особою, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещеними батьками) може здійснюватися відповідно до пунктів 79 і 79-2 цього Порядку за місцем проживання (перебування) опікуна, піклувальника.

Під час прийняття рішення про встановлення опіки, піклування за місцем проживання (перебування) опікуна, піклувальника щодо дитини, зазначеної в абзаці першому цього пункту згода дитини не вимагається.
|}
==Cтатус дитини сироти==
Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] :
* '''дитина-сирота''' - дитина, в якої померли чи загинули батьки;
* '''діти, позбавлені батьківського піклування''', - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.
Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. Особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти-вихованці - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до дитячого будинку сімейного типу.

Прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім’ї
== Умови отримання дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування ==
Відповідно до частини третьої статті 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] утримання та виховання дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

'''Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.'''

Для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text п. 21 Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866]).

З метою надання дитині статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання або перебування біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що призвели до позбавлення дитини батьківського піклування, а у разі, якщо батьки та місце їх проживання невідомі – служба за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров’я, де дитину залишили, зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

За наявності повного комплекту документів, служба у справах дітей за місцем походження дитини негайно готує подання та проект рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

У рішенні зазначаються прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.
== Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування ==
'''Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:'''

'''1. батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;'''

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (крім одного із батьків) мають опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n803 ст. 165 Сімейний кодекс України]).

Позов про позбавлення батьківських прав подається за місцем проживання матері, батька дитини. Якщо місце проживання матері, батька дитини невідоме, позов про позбавлення батьківських прав пред’являється за місцезнаходженням їх майна чи за місцем їх останнього перебування або за останнім відомим місцем проживання чи постійного заняття (роботи). Якщо у позові про позбавлення батьківських прав міститься вимога про стягнення аліментів на користь дитини, такий позов може бути поданий до суду за місцем проживання (місцезнаходженням) особи, яка подає позов.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n803 Позов про позбавлення батьківських прав подається, якщо батьки:]
*не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
*ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дитини;
*жорстоко поводяться з дитиною;
*є хронічними алкоголіками або наркоманами;
*вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
*засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
'''2. дітям, які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n838 Позов про відібрання дитини від батьків або одного із них без позбавлення їх батьківських прав подається особами, якщо матір, батько:]
* ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у містах, сільської, селищної ради або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
Безпосередню підготовку документів щодо звернення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у містах, сільської, селищної ради до суду про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав, здійснює служба у справах дітей. Інші структурні підрозділи районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, органи внутрішніх справ, охорони здоров’я, юстиції, заклад, де перебуває дитина, сприяють службі у справах дітей у підготовці документів, необхідних для звернення до суду про відібрання дитини від батька, матері без позбавлення їх батьківських прав.
Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини від батьків не відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов’язана вжити заходів щодо позбавлення батьків їх батьківських прав.

'''3. батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду'''

Заява про визнання батька, матері дитини безвісно відсутніми подається до суду заінтересованою особою за місцем проживання (місцезнаходженням) цієї особи або за останнім відомим місцем проживання (перебування) батька, матері, місцезнаходження якого/якої невідоме, або за місцезнаходженням його майна.

Заінтересованою особою у справах про визнання батька, матері безвісно відсутніми може виступати районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у містах, сільської, селищної ради, служба у справах дітей, родичі дитини та інші заінтересовані особи.

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір безвісно відсутніми, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із заявою про оголошення батька, матері безвісно відсутніми у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Якщо протягом трьох років від оголошення батька, матері безвісно відсутніми, відсутні відомості про їх перебування, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із заявою про оголошення батька, матері померлими.

'''4. батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;'''

Заява про оголошення батька, матері дитини померлими подається заінтересованою особою до суду, якщо у місці їх постійного проживання немає відомостей про місце їх перебування протягом трьох років, а якщо вони пропали безвісти за обставин, що загрожували їм смертю або дають підставу припускати їх загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців.

Заінтересованою особою у справах про визнання батька, матері померлими може виступати районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у містах, сільської, селищної ради, служба у справах дітей, родичі дитини та інші заінтересовані особи.

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір померлими, служба у справах дітей за місцем походження дитини-сироти, має звернутися до суду із заявою про оголошення батька, матері дитини померлими.

У разі оголошення батька, матері дитини померлими, зазначена служба у справах дітей отримує копію рішення суду та звертається в установленому порядку до органів реєстрації актів цивільного стану щодо реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть батька, матері дитини.

'''5. батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;'''

Заява про визнання батька, матері дитини недієздатним подається до суду за місцем їх проживання, а якщо батько, мати перебувають на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Заява про визнання батька, матері дитини недієздатною може бути подана до суду членами їх сім’ї, родичами, незалежно від їх спільного проживання, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у містах, сільської, селищної ради, психіатричним закладом.

'''6. батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;'''

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір такими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із запитом про видачу копії вироку.

'''7. батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду);'''

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір такими, що перебувають під вартою на час слідства, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду, який видав відповідне рішення, або слідчого із запитом про підтвердження перебування батька, матері дитини під вартою на час слідства.

'''8. батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов'язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;'''

Якщо протягом одного року відсутні відомості про місце знаходження батька, матері дитини, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до суду із заявою про визнання батька, матері дитини безвісно відсутніми.

'''9. у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;'''

У разі надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування через обставини, що дають підстави вважати її батька, матір такими, що не можуть виконувати батьківські обов’язки через хворобу, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, має звернутися до відповідної міської, районної чи міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за місцем знаходження закладу охорони здоров’я, в якому перебуває на лікуванні або обліку батько, матір дитини, із запитом про надання висновку щодо наявності у батька, матері дитини хвороби, яка перешкоджає виконувати батьківські обов’язки, та терміну, протягом якого батько, матір не зможе їх виконувати через хворобу.

'''10. підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.'''

Якщо дитину виховувала одинока мати, до документів додається довідка, видана органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, про те, що відомості про батька внесені за вказівкою матері відповідно до статті 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641 Сімейного кодексу України].

'''11. батьки яких не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини з причин перебування батьків на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей.'''

'''12. батьки яких перебувають у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (до початку його функціонування витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань).'''

'''13. батьки яких є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України “Про оборону України”.'''

'''14. батьки яких позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань), що підтверджується довідкою державного підприємства, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро відповідно до Закону України “Про оборону України”.'''

'''15. розлученим із сім’єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” (за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження)”.'''
== Підстави втрати статусу дитини-сироти ==
Дитина втрачає статус дитини-сироти у разі:
#усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;
#визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
#встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
#визнання батьком дитини чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю, яка померла, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на підставі заяви батька та свідоцтва про смерть матері.
== Підстави втрати статусу дитини, позбавленої батьківського піклування ==
Дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків на підставі:
#скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав;
#поновлення матері, батька дитини у батьківських правах;
#скасування рішення суду про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав;
#рішення суду про повернення батькам дитини, яка в судовому порядку була відібрана у них;
#скасування рішення суду про визнання матері, батька дитини недієздатними;
#рішення суду про визнання матері, батька дитини дієздатними;
#скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини померлими;
#скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини безвісно відсутніми;
#усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;
#визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження;
#встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
#визнання батьком дитини чоловіка, який не перебував і не перебуває у шлюбі з матір’ю, яка оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на підставі заяви батька та свідоцтва про смерть матері;
#документів, що підтверджують особу дитини, відомостей про батьків та висновку органу опіки та піклування про можливість передачі батькам (або одному з них) дитини;
#довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті ради, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.
#знайдення батьків, які перебували у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або були визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин;
#повернення матері, батька з полону на підставі заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради, за місцем перебування дитини, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові;
#повернення матері, батька, які були позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань), на підставі заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради, за місцем перебування дитини, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові;
#виїзду батьків з тимчасово окупованих територій України або у випадку деокупації цих територій на підставі заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради, за місцем перебування дитини, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.
У разі зміни або втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини протягом 10 днів повідомляє про це службу у справах дітей за місцем походження дитини.
== Окремі підстави для втрати статусу дитини-сироти або дитини позбавленої батьківського піклування==
Дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі набуття нею чи надання їй повної цивільної дієздатності.

Дитині, яка досягла шістнадцяти років, може бути надана повна цивільна дієздатність у випадках, якщо вона:
*працює за трудовим договором;
*записана матір’ю або батьком дитини;
*бажає займатися підприємницькою діяльністю.
Для прийняття рішення про надання повної цивільної дієздатності дитина, яка досягла шістнадцяти років, відповідно до підстав, передбачених пунктом 8.1 цього розділу Порядку, подає до служби у справах дітей за місцем проживання такі документи:
*особисту заяву;
*копію паспорта;
*письмову згоду кожного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника;
*копію трудової книжки;
*довідку з місця роботи;
*копію свідоцтва про народження дитини заявника.
Зазначені документи, за поданням служби у справах дітей, попередньо розглядаються Комісією з питань захисту прав дитини. За результатами розгляду Комісія робить висновок про доцільність (недоцільність) надання дитині повної цивільної дієздатності.

Рішення про надання дитині повної цивільної дієздатності приймає районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за поданням служби у справах дітей та на підставі висновку Комісії з питань захисту прав дитини.

У рішенні має бути зазначено підставу, за якою дитині надається повна цивільна дієздатність.

З підстав, коли дитина працює за трудовим договором або записана матір’ю або батьком дитини, вона набуває повної цивільної дієздатності з дня прийняття районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради відповідного рішення.

З підстав, коли дитина бажає займатися підприємницькою діяльністю, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

У разі відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника на надання дитині повної цивільної дієздатності дитина має право звернутися до суду.

У разі зміни або втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини протягом 10 днів повідомляє про це службу у справах дітей за місцем походження дитини.

Рішення про втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем її походження за поданням служби у справах дітей.

Влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:‎Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2023-07-03T08:45:49Z

Veronika.liaptseva: /* Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2125-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2006-%D0%BF#Text Типове положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 587]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Законом України № 2105-IX] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:
1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року'').

Строк проведення загальної мобілізації продовжувався [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/342/2022#Text Указами Президента України від 17 травня 2022 року № 342], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574/2022#n2 від 12 серпня 2022 року № 574], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/758/2022#n5 від 7 листопада 2022 року № 758], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/59/2023#n2 від 6 лютого 2023 року № 59],

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/255/2023#n2 Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 255] '''строк проведення загальної мобілізації продовжено''' '''з 20 травня 2023 року на 90 діб.'''
|}
== Загальна інформація ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частина перша статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] (далі - Закон).

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
=== Види мобілізації ===
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дурга статті 4 Закону)].

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків, а також у відбудовний період для ліквідації наслідків воєнних дій у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення мобілізації ==
Відповідно до законодавства мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через засоби масової інформації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина шоста статті 4 Закону)].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина сьома статті 4 Закону]).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина восьма статті 4 Закону)].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дев'ята статті 4 Закону).]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку ([https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA Міністерство економіки України]), якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина тринадцята статті 4 Закону).]

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
== Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону] '''не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
# визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
# зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
#які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II груп за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
#опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
#жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"];
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
''Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.''

'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:'''
* здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
* наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
* жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
# військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
# працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
# осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
# осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
#жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
{| class="wikitable"
!Не підлягають призову на військову службу під час '''часткової мобілізації''' протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
|}
== Обов'язки громадян ==
'''Громадяни зобов'язані:'''
* з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
* надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом (частина перша статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законом]).
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частини третьої статті 22 Закону] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин''' або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

'''Призов громадян на військову службу під час мобілізації''' або залучення їх до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов’язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов’язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

'''Суб’єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

'''Об'єктивна сторона''' злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 Кримінального кодексу України] настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.
== Відповідальність за ухилення від мобілізації ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2338 ст. 337 Кримінального кодексу України] ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.
== Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації ==
У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, за виключенням тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, має право звернутися до прокурора з '''клопотанням''' '''про скасування цього запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації.''' За результатами розгляду цього клопотання прокурор має право звернутись до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з '''клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу''' у вигляді тримання під вартою для призову цієї особи на військову службу під час мобілізації.

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову на військову службу під час мобілізації повинно містити:
# виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під призов на військову службу під час мобілізації та висновок про її придатність до несення військової служби в умовах воєнного стану;
# виклад обставин, які вказують на те, що відсутні відповідні ризики, передбачені частиною першою статті 177 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], а також ризики ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від призову на військову службу під час мобілізації.
Підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, '''не пізніше 24 годин''', з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації.

У разі нез'явлення такої особи у зазначений строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації прокурор подає '''клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою''' (стаття 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).
== Примусова мобілізація мирного населення на окупованих територіях ==
Примусова мобілізація мирного населення на окупованих територіях, чи навіть залучення цивільних людей до організації військових операцій прямо заборонені статтею 51 четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text Женевської конвенції 1949 року]. Стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Римського статуту] прямо визначає примус громадян протилежної сторони до участі у військових діях проти їхньої власної країни, навіть якщо вони перебували на службі воюючої сторони до початку війни, воєнним злочином.

'''Важливо!''' [https://nib.gov.ua/mobilized/uk.pdf Інформація Національного інформаційного бюро та Мінреінтеграції: Що робити якщо Вас або Вашого близького окупаційні адміністрації примусово мобілізували до незаконних збройних формувань на тимчасово окупованій території України.]

Див. детальніше: [[Примусова мобілізація на тимчасово окупованих територіях]].
== Судова практика ==
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 678/80/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87424193 Постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 759/5435/16-к]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації

2023-05-31T13:21:08Z

Veronika.liaptseva: /* Гарантії трудових прав: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про світу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України «Про оборону України»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закон України «Про боротьбу з тероризмом»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text Закон України «Про основи національного спротиву"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
28 лютого 2022 року Урядом прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2022-%D0%BF#Text постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану"], яка передбачає виплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

Див. додатково: [[Грошове забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану]]
|}
== Загальні положення ==
Статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], яка є нормою прямої дії та підлягає виконанню, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
== Гарантії трудових прав: ==
◆ '''Збереження місця роботи (посади)'''

Відповідно до статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізації]], на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється '''виплата грошового забезпечення''' за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"].

Призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу. Враховуючи перераховані гарантії, такі працівники під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення '''не підлягають звільненню''' на підставі пункту 3 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.

Підставою для збереження місця роботи і посади на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб є сам факт призову або прийняття працівника на військову службу за контрактом (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів, повістки, розпорядження, витяги із наказів про включення до особового складу військової частини тощо ) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Гарантії в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У зв'язку з набранням чинності 19 липня 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX?fbclid=IwAR2HFfdgGgnfRCdvibwVT60PAGN3NBC73kGoAaQdlvdujm63LXEoVtqho3c#Text Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"], внесено зміни до частини третьої статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], відповідно до яких скасована вимога до роботодавців в частині '''збереження середнього заробітку''' за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізації]], на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
'''УВАГА!''' За працівникам закладів освіти, які призвані на військову службу під час мобілізації, зберігається середній заробіток. відповідно до частини другої статті 57 закону «Про освіту».

На сьогодні будь-яких змін до Закону України «Про освіту» щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку мобілізованим педагогам не внесено ( законпроект лише планується прийняти).

Таким чином позиція Міністерства економіки, викладена у листі-відповіді на звернення МОН, також свідчить про те, що норма закону «Про освіту» наразі є чинною і має реалізовуватися в повному обсязі.
|}
◆ '''Переважне право залишення на роботі'''
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби (частина дев'ята статті 42 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/print1480582431468208 КЗпП Україні]).

◆ '''Право на щорічну відпустку'''

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (пункт 2 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 Закону України "Про відпустки"]).
{| class="wikitable"
|-
|Щорічні відпустки||Повна тривалість до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання (пункт 5 частини сьомої статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"])
|-
|Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни||
Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю '''14 календарних днів на рік''' (стаття 162 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]).
|-
|Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку||Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.
|-
|}◆ '''Безперервність стажу роботу'''
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]).

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]).

'''''Важливо!''''' ''Трудові гарантії'' зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнані безвісно відсутніми]], на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Відповідно до статті 119-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] за особою, стосовно якої згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"] встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

◆ '''Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації'''

Категорії громадян України, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначаються статтею 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]

'''Детальніше див.:''' [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
== Порядок звернення до суду за захистом порушених справ ==
У разі недотримання роботадавцем вимог законодавства та звільнення, працівник має право звернутись до суду у порядку цивільного судочинства з [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовною заявою]] про поновлення на роботі та за необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

'''Детальніше див.:''' [[Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника]]
== Корисні посилання ==
* [https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=10d196f4-2218-45bd-a6df-34048ce35032&title=VidpovidiNaPoshireniPitanniaZiSferiTrudovikhVidnosinVUmovakhVonnogoChasu Відповіді на поширені питання зі сфери трудових відносин в умовах воєнного стану (Міністерство економіки України)]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку‎]]

Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації

2023-05-31T13:16:39Z

Veronika.liaptseva: /* Гарантії трудових прав: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про світу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України «Про оборону України»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закон України «Про боротьбу з тероризмом»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text Закон України «Про основи національного спротиву"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
28 лютого 2022 року Урядом прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2022-%D0%BF#Text постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану"], яка передбачає виплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

Див. додатково: [[Грошове забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану]]
|}
== Загальні положення ==
Статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], яка є нормою прямої дії та підлягає виконанню, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
== Гарантії трудових прав: ==
◆ '''Збереження місця роботи (посади)'''

Відповідно до статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізації]], на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється '''виплата грошового забезпечення''' за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"].

Враховуючи перераховані гарантії, такі працівники під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення '''не підлягають звільненню''' на підставі пункту 3 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.

Підставою для збереження місця роботи і посади на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб є сам факт призову або прийняття працівника на військову службу за контрактом (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів, повістки, розпорядження, витяги із наказів про включення до особового складу військової частини тощо ) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Гарантії в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У зв'язку з набранням чинності 19 липня 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX?fbclid=IwAR2HFfdgGgnfRCdvibwVT60PAGN3NBC73kGoAaQdlvdujm63LXEoVtqho3c#Text Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"], внесено зміни до частини третьої статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], відповідно до яких скасована вимога до роботодавців в частині '''збереження середнього заробітку''' за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізації]], на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
'''УВАГА!''' За працівникам закладів освіти, які призвані на військову службу під час мобілізації, зберігається середній заробіток. відповідно до частини другої статті 57 закону «Про освіту».

На сьогодні будь-яких змін до Закону України «Про освіту» щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку мобілізованим педагогам не внесено ( законпроект лише планується прийняти).

Таким чином позиція Міністерства економіки, викладена у листі-відповіді на звернення МОН, також свідчить про те, що норма закону «Про освіту» наразі є чинною і має реалізовуватися в повному обсязі.
|}
◆ '''Переважне право залишення на роботі'''
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби (частина дев'ята статті 42 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/print1480582431468208 КЗпП Україні]).

◆ '''Право на щорічну відпустку'''

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (пункт 2 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 Закону України "Про відпустки"]).
{| class="wikitable"
|-
|Щорічні відпустки||Повна тривалість до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання (пункт 5 частини сьомої статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"])
|-
|Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни||
Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю '''14 календарних днів на рік''' (стаття 162 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]).
|-
|Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку||Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.
|-
|}◆ '''Безперервність стажу роботу'''
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]).

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]).

'''''Важливо!''''' ''Трудові гарантії'' зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнані безвісно відсутніми]], на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Відповідно до статті 119-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] за особою, стосовно якої згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"] встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

◆ '''Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації'''

Категорії громадян України, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначаються статтею 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]

'''Детальніше див.:''' [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
== Порядок звернення до суду за захистом порушених справ ==
У разі недотримання роботадавцем вимог законодавства та звільнення, працівник має право звернутись до суду у порядку цивільного судочинства з [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовною заявою]] про поновлення на роботі та за необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

'''Детальніше див.:''' [[Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника]]
== Корисні посилання ==
* [https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=10d196f4-2218-45bd-a6df-34048ce35032&title=VidpovidiNaPoshireniPitanniaZiSferiTrudovikhVidnosinVUmovakhVonnogoChasu Відповіді на поширені питання зі сфери трудових відносин в умовах воєнного стану (Міністерство економіки України)]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку‎]]

Блокування шкідливого контенту в мережі Інтернет, зокрема дитячої порнографії

2023-05-10T05:48:19Z

Veronika.liaptseva: /* Відповідальність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927#Text Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25 жовтня 2007 року]
* [https://cedem.org.ua/library/dyrektyva-yevropejskogo-parlamentu-ta-rady-yees-2010-13/ Директива Європейського Парламенту та Ради Європи 2010/13/ЄС від 10 березня 2010 року про узгодження певних положень, визначених законами, підзаконними актами та адміністративними положеннями у державах-членах стосовно надання аудіовізуальних медіа послуг]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закон України "Про захист суспільної моралі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text Закон України "Про телекомунікації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0393-18#n13 Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, затверджені наказом Міністерства культури України від 16 березня 2018 року № 212]
== Загальна інформація ==
'''Контент''' (англ. content - вміст (уміст) - будь-яке інформаційне особливе наповнення інформаційного ресурсу (наприклад веб-сайту), який користувач може скопіювати (завантажити) на диск комп'ютера.

'''Небажаний (шкідливий) контент''' - матеріали (зображання, відео, аудіо, тексти), що містять насильство, порнографію, пропаганду наркотичних засобів, азартних ігор, різноманітні комп'ютерні віруси, шпигунські програми, метою яких є отримання доступу до програмного забезпечення власника.

В Україні з метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх, зокрема забороняється:

♦ виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції;

♦ пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію (стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України "Про захист суспільної моралі"]).

'''Дитяча порнографія''' - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях (частина перша статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України "Про захист суспільної моралі"]).

Матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, відносяться до продукції порнографічного характеру за умови, якщо вони відповідає таким '''критеріям''':
* основний зміст продукції або її значну частину становить демонстрація великим планом статевих органів у збудженому стані або деталізований опис чи демонстрація статевого акту;
* продукція містить натуралістичне зображення, максимально наближене до реальної анатомії і фізіології людини та її статевого акту;
* продукція створена виключно з метою статевого збудження її споживачів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0393-18#n13 Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, затверджені наказом Міністерства культури України від 16 березня 2018 року № 212]).
== Практичні поради батькам щодо блокування шкідливого для дитини контенту ==
[[Файл:Безпечний Інтернет.jpg|міні|<nowiki>http://krestovkaschool.at.ua/index/storinka_dlja_batkiv/0-28</nowiki>]]
Якщо батьки прагнуть захистити дитину від негативного впливу інформації в мережі Інтернет, особливо від шкідливого контенту, вони можуть:

→ обмежити контент та час користування дитиною Інтернетом за допомогою технічних засобів. Наприклад, браузер Google Chrome, зокрема, пропонує розширення Adult Blocker, – веб-фільтр, який обмежує доступ дітей і підлітків до певних сайтів. Крім того, існують спеціальні програми для батьківського контролю ("ChildWebGuardianPro", "Teentor", "КіберМама" тощо), пошукові системи, розроблені спеціально для дитини ("Kiddle", "Safe Search Kids") та браузери ("Дитячим браузером", "Safe Browser for Education with Parental Controls and Porn Blocking");

→ у випадку виявлення шкідливого контенту звернутися до служби підтримки відповідної соціальної мережі чи адміністратора сайту;

→ у випадку виявлення шкідливого контенту, що зокрема містить дитячу порнографію негайно повідомити на [http://internetbezpeka.org.ua/?page_id=27 Електронну гарячу лінію з протидії дитячій порнографії] в Інтернеті та/або [https://cyberpolice.gov.ua/contacts/ Департаменту кіберполіції Національної поліції України].

Оператор телекомунікації на підставі рішення суду зобов'язаний обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії (пункт 18 частини першої статті 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text Закону України "Про телекомунікації"]).
== Відповідальність ==
Статтею 301-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2076 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження:

1. Умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій або умисне її придбання, або умисне зберігання, ввезення в Україну, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження -

караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ввезення в Україну дитячої порнографії з метою збуту чи розповсюдження або її зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, або примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії -

караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа за виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії, якщо такі дії вчинені без мети збуту чи розповсюдження.

6. Не підлягає кримінальній відповідальності за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, особа, яка вчинила їх з метою виконання покладених на неї повноважень на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

'''Примітка.''' У цій статті одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем або технологій слід вважати умисним, якщо доведено, що особа усвідомлювала, що у такий спосіб вона отримає доступ до дитячої порнографії (наприклад, доведено, що особа отримала такий доступ повторно або шляхом внесення плати тощо).
== Судова практика ==
* [https://www.echr.com.ua/wp-content/uploads/2018/06/case-of-benedik-v-slovenia.pdf Рішення Європейського суду з прав людини від 24 квітня 2018 року у справі "Бенедік проти Словенії"]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86163270 Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року у справі № 752/6899/18]
*
== Корисні посилання ==
* [https://www.eff.org/files/2015/07/01/manila_principles_1.0_ru.pdf Манільські принципи щодо відповідальності посередників (2015 рік)]
* [https://issuu.com/internews-ukraine/docs/_____________7952f9f78639d6 Зелена книга "Правові взаємовідносини в інтернеті"]
* [https://ms.detector.media/kiberbezpeka/post/24616/2020-05-04-yak-uberegti-ditei-vid-shkidlivogo-kontentu-v-interneti/ Як уберегти дітей від шкідливого контенту в інтернеті]
* [https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti Безпека дітей в Інтернеті]
== Див. також ==
* [[Права дитини]]
* [[Кримінальна відповідальність за кіберзлочини]]
* [[Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини]]
* [[Кібербулінг в освітньому середовищі]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Сімейне право]]

Блокування шкідливого контенту в мережі Інтернет, зокрема дитячої порнографії

2023-05-10T05:47:07Z

Veronika.liaptseva: /* Відповідальність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927#Text Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25 жовтня 2007 року]
* [https://cedem.org.ua/library/dyrektyva-yevropejskogo-parlamentu-ta-rady-yees-2010-13/ Директива Європейського Парламенту та Ради Європи 2010/13/ЄС від 10 березня 2010 року про узгодження певних положень, визначених законами, підзаконними актами та адміністративними положеннями у державах-членах стосовно надання аудіовізуальних медіа послуг]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закон України "Про захист суспільної моралі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text Закон України "Про телекомунікації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0393-18#n13 Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, затверджені наказом Міністерства культури України від 16 березня 2018 року № 212]
== Загальна інформація ==
'''Контент''' (англ. content - вміст (уміст) - будь-яке інформаційне особливе наповнення інформаційного ресурсу (наприклад веб-сайту), який користувач може скопіювати (завантажити) на диск комп'ютера.

'''Небажаний (шкідливий) контент''' - матеріали (зображання, відео, аудіо, тексти), що містять насильство, порнографію, пропаганду наркотичних засобів, азартних ігор, різноманітні комп'ютерні віруси, шпигунські програми, метою яких є отримання доступу до програмного забезпечення власника.

В Україні з метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх, зокрема забороняється:

♦ виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції;

♦ пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію (стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України "Про захист суспільної моралі"]).

'''Дитяча порнографія''' - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях (частина перша статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України "Про захист суспільної моралі"]).

Матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, відносяться до продукції порнографічного характеру за умови, якщо вони відповідає таким '''критеріям''':
* основний зміст продукції або її значну частину становить демонстрація великим планом статевих органів у збудженому стані або деталізований опис чи демонстрація статевого акту;
* продукція містить натуралістичне зображення, максимально наближене до реальної анатомії і фізіології людини та її статевого акту;
* продукція створена виключно з метою статевого збудження її споживачів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0393-18#n13 Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, затверджені наказом Міністерства культури України від 16 березня 2018 року № 212]).
== Практичні поради батькам щодо блокування шкідливого для дитини контенту ==
[[Файл:Безпечний Інтернет.jpg|міні|<nowiki>http://krestovkaschool.at.ua/index/storinka_dlja_batkiv/0-28</nowiki>]]
Якщо батьки прагнуть захистити дитину від негативного впливу інформації в мережі Інтернет, особливо від шкідливого контенту, вони можуть:

→ обмежити контент та час користування дитиною Інтернетом за допомогою технічних засобів. Наприклад, браузер Google Chrome, зокрема, пропонує розширення Adult Blocker, – веб-фільтр, який обмежує доступ дітей і підлітків до певних сайтів. Крім того, існують спеціальні програми для батьківського контролю ("ChildWebGuardianPro", "Teentor", "КіберМама" тощо), пошукові системи, розроблені спеціально для дитини ("Kiddle", "Safe Search Kids") та браузери ("Дитячим браузером", "Safe Browser for Education with Parental Controls and Porn Blocking");

→ у випадку виявлення шкідливого контенту звернутися до служби підтримки відповідної соціальної мережі чи адміністратора сайту;

→ у випадку виявлення шкідливого контенту, що зокрема містить дитячу порнографію негайно повідомити на [http://internetbezpeka.org.ua/?page_id=27 Електронну гарячу лінію з протидії дитячій порнографії] в Інтернеті та/або [https://cyberpolice.gov.ua/contacts/ Департаменту кіберполіції Національної поліції України].

Оператор телекомунікації на підставі рішення суду зобов'язаний обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії (пункт 18 частини першої статті 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text Закону України "Про телекомунікації"]).
== Відповідальність ==
Статтею 301-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2076 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження:

1. Умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій або умисне її придбання, або умисне зберігання, ввезення в Україну, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження -

караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ввезення в Україну дитячої порнографії з метою збуту чи розповсюдження або її зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, або примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії -

караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа за виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії, якщо такі дії вчинені без мети збуту чи розповсюдження.

6. Не підлягає кримінальній відповідальності за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, особа, яка вчинила їх з метою виконання покладених на неї повноважень на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

== Судова практика ==
* [https://www.echr.com.ua/wp-content/uploads/2018/06/case-of-benedik-v-slovenia.pdf Рішення Європейського суду з прав людини від 24 квітня 2018 року у справі "Бенедік проти Словенії"]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86163270 Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року у справі № 752/6899/18]
*
== Корисні посилання ==
* [https://www.eff.org/files/2015/07/01/manila_principles_1.0_ru.pdf Манільські принципи щодо відповідальності посередників (2015 рік)]
* [https://issuu.com/internews-ukraine/docs/_____________7952f9f78639d6 Зелена книга "Правові взаємовідносини в інтернеті"]
* [https://ms.detector.media/kiberbezpeka/post/24616/2020-05-04-yak-uberegti-ditei-vid-shkidlivogo-kontentu-v-interneti/ Як уберегти дітей від шкідливого контенту в інтернеті]
* [https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti Безпека дітей в Інтернеті]
== Див. також ==
* [[Права дитини]]
* [[Кримінальна відповідальність за кіберзлочини]]
* [[Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини]]
* [[Кібербулінг в освітньому середовищі]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Сімейне право]]

Статус третіх осіб у цивільному процесі

2023-03-24T13:13:19Z

Veronika.liaptseva: /* Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору */

==== Нормативна база ====
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
== Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі ==
''У справах позовного провадження '''особами, які беруть участь у справі,''' є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.''

'''''Треті особи''''' - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. 
В залежності від прояву матеріально-правової заінтересованості треті особи бувають '''''двох видів''''':
#треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (відповідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6427#n6427 до ст. 52 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)]);
#треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6427#n6427 ст. 53 ЦПК України]).
=== '''Треті особи, які заявлять самостійні вимоги щодо предмета спору''' ===
'''''Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору''''', можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. 
Участь третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризується такими ознаками:
# вступають у процес, що розпочався;
# вступають у процес до закінчення судового розгляду;
# є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин;
# вступають у процес добровільно та з власної ініціативи;
# втручаються у спір між сторонами, що вже виник;
# їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;
# заявляють самостійні вимоги на предмет спору (можуть претендувати на весь предмет чи на його частину);
# відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер. Матеріально-правовий інтерес полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретній справі, може порушити права та інтереси третьої особи. Процесуально-правовий інтерес третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом невигідного для себе рішення;
# вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє '''''ухвалу.''''' 
Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа ''за клопотанням учасника справи розглядається спочатку''. 
Проте певна різниця в правах є. На відміну від позивача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не може обирати відповідачів (лише серед сторін), не може обирати підсудність (позов завжди подається до суду, який розглядає справу), залучити додаткових відповідачів, клопотати про заміну неналежного відповідача, якщо ним є позивач по первісному позову. Неоднозначним є визнання за третіми особами права на укладення мирової угоди, оскільки це право сторони реалізують спільно. 
До третьої особи із самостійними вимогами не може бути пред'явлено зустрічний позов.
=== Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ===
'''''Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору''''', можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також ''за заявою учасників справи.<nowiki>''</nowiki>''

Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.''' '''
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов’язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. 
У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. 
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов’язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені для учасників справи. 
Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ''не тягне за собою розгляду справи спочатку.'''
== Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ==

* Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред’явити вимоги до сторони, така сторона зобов’язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
* разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред’явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред’явленого цією третьою особою до такої сторони.

== Права та обов'язки третіх осіб в цивільному процесі ==
'''''Треті особи мають право :'''''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
* подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
* подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
* ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
* оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
* користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
'''''Треті особи зобов'язані:'''''
* виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
* сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
* з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
* подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
* надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
* виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
* виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
== Розмір судового збору ==
Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru Закону України «Про судовий збір»]. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. 
Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до постановлення судового рішення. Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляційної скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають дальшому рухові справи. Але особи, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування також з приводу законності ухвали суду з цього приводу. 
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Статус третіх осіб у цивільному процесі

2023-03-24T13:11:44Z

Veronika.liaptseva:

==== Нормативна база ====
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
== Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі ==
''У справах позовного провадження '''особами, які беруть участь у справі,''' є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.''

'''''Треті особи''''' - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. 
В залежності від прояву матеріально-правової заінтересованості треті особи бувають '''''двох видів''''':
#треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (відповідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6427#n6427 до ст. 52 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)]);
#треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6427#n6427 ст. 53 ЦПК України]).
=== '''Треті особи, які заявлять самостійні вимоги щодо предмета спору''' ===
'''''Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору''''', можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. 
Участь третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризується такими ознаками:
# вступають у процес, що розпочався;
# вступають у процес до закінчення судового розгляду;
# є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин;
# вступають у процес добровільно та з власної ініціативи;
# втручаються у спір між сторонами, що вже виник;
# їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;
# заявляють самостійні вимоги на предмет спору (можуть претендувати на весь предмет чи на його частину);
# відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер. Матеріально-правовий інтерес полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретній справі, може порушити права та інтереси третьої особи. Процесуально-правовий інтерес третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом невигідного для себе рішення;
# вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє '''''ухвалу.''''' 
Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа ''за клопотанням учасника справи розглядається спочатку''. 
Проте певна різниця в правах є. На відміну від позивача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не може обирати відповідачів (лише серед сторін), не може обирати підсудність (позов завжди подається до суду, який розглядає справу), залучити додаткових відповідачів, клопотати про заміну неналежного відповідача, якщо ним є позивач по первісному позову. Неоднозначним є визнання за третіми особами права на укладення мирової угоди, оскільки це право сторони реалізують спільно. 
До третьої особи із самостійними вимогами не може бути пред'явлено зустрічний позов.
=== Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ===
'''''Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору''''', можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також ''за заявою учасників справи.<nowiki>''</nowiki>''

Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.''' '''
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов’язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. 
У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. 
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов’язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені для учасників справи. 
Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ''не тягне за собою розгляду справи спочатку.'''

== Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ==

== Права та обов'язки третіх осіб в цивільному процесі ==
'''''Треті особи мають право :'''''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
* подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
* подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
* ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
* оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
* користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
'''''Треті особи зобов'язані:'''''
* виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
* сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
* з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
* подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
* надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
* виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
* виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
== Розмір судового збору ==
Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru Закону України «Про судовий збір»]. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. 
Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до постановлення судового рішення. Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляційної скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають дальшому рухові справи. Але особи, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування також з приводу законності ухвали суду з цього приводу. 
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами

2023-02-21T06:49:59Z

Veronika.liaptseva: /* Кримінальна відповідальність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n606 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001303-80 Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджене Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерства сільського господарства УРСР, Міністерства охорони здоров'я від 17 червня 1980 року № 0001303-80]
== Куди звернутися? ==
У разі виявлення жорсткого поводження з тваринами особа має право звернутися із заявою до органу поліції.
== Адміністративна відповідальність ==
[[Файл:Відповідальність в схемі.jpg|міні]]
Адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена '''статтею 89''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n606 Кодексу України про адміністративні правопорушення] 
'''Жорстоке поводження з тваринами''' - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не спричинило тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин, передбачені законодавством, крім передбачених статтями 85, 87-88-2, 154 КУпАП, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення - тягнуть за собою накладення '''штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб, з конфіскацією тварини,''' якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена '''статтею 299''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінального кодексу України] 
Жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, порушення правил транспортування тварин, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда, публічні заклики до вчинення дій, що мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій '''- караються обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини.'''

Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, - караються '''позбавленням''' '''волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією тварини.'''

Дії, передбачені частинами першою або другою статті 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кримінального кодексу України], вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, або насильницькі дії щодо тварини, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, -- караються '''позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини.'''

Для цього складу злочину, жорстоке поводження з тваринами характеризується такими діями:
* '''знущання над тваринами'''. Знущання над тваринами полягає в жорстокому поводженні з ними, в об’єктивно не вимушеному заподіянні їм болі, систематичному побитті, в заподіянні фізичних страждань, залишенні без їжі та води, нанесенні їм ран та каліцтв, впливі термічних факторів та хімічних речовин. Ознакою злочинного знущання є застосування жорстоких методів його вчинення тобто таких, які вчиняються особливо болючими способами, шляхом заподіяння травм, переломів кінцівок, термічного чи хімічного впливу тощо. Як правило, знущання проявляється в діях, бездіяльність може полягати в жорстокому поводженні з твариною, яке може бути вчинено у залишенні тварини без їжі, води з боку особи, яка повинна піклуватися про тварину;
* '''нацьковування тварин одна на одну''' – це дії, спрямованні на те, щоб примусити чи привчити тварин битися між собою, кусатись, нападати на інших диких чи домашніх тварин заради втіхи або коли проводяться собачі або півнячі бої. Нацьковування проявляється в заохоченні тварин до взаємного нанесення ран, загризання і т.д.
Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою статті 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кримінального кодексу України], вчинені з метою створення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, або збут чи поширення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, що пропагують жорстоке поводження з тваринами, - караються '''позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини.'''
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Злочини]]

Крайня необхідність

2023-02-06T07:11:15Z

Veronika.liaptseva: Уявна оборона

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page2 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/037.php Коментар до Кримінального кодексу України]
== Загальні положення ==
'''Крайня необхідність '''- не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

'''Перевищенням меж крайньої необхідності''' - є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

== Уявна оборона. ==

* Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

* Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

* Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
* Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за якими крайня необхідність є правомірною: ==
* існує небезпека переліченим у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 39 КК України] об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;
* небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
* небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомити відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності;
* небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;
* при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.
== Перевищення меж крайньої необхідності не вважається кримінальним правопорушенням ==
''Не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.''

'''Необхідною обороною''' визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 36 КК України] ці умови полягають у такому:
# оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;
# оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;
# за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною;
# посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;
# шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;
# при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
== Відміності між крайньою необхідністю та необхідною обороною ==
{| class="wikitable"
|-
! Крайня необхідність !! Необхідна оборона
|-
| джерелом небезпеки є лише суспільно небезпечне посягання, що вчинюється фізичною особою || джерелом небезпеки можуть бути будь-які фактори
|-
| шкода може бути заподіяна лише особі, яка вчинила суспільно небезпечне посягання || шкода заподіюється, як правило, третім особам, тобто не особі, яка здійснила посягання, і не власним інтересам особи, котра заподіяла шкоду в стані крайньої необхідності
|-
| заподіяння шкоди не є обов'язковим, посягання може бути припинено шляхом звертання за допомогою до органів влади чи інших осіб, або особа може ухилитися від посягання (втекти) || заподіяння шкоди є обов'язковим і вимушеним, а наслідком відмови від заподіяння меншої чи рівної за розміром шкоди іншим інтересам, які охороняються правом, буде реальне заподіяння шкоди інтересам, що охороняються законом, від дії джерела небезпеки
|-
| шкода може перевищувати шкоду, яка могла бути заподіяна суспільно небезпечним посяганням, за умови, що межі необхідної оборони не були перевищені || шкода завжди має не бути більшою відверненої шкоди
|}
Крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, проте закон надає широкі можливості суду для врахування цієї обставини при вирішенні конкретної справи про відшкодування шкоди. Проте цивільне законодавство для випадків, коли шкоду завдано діями, спрямованими на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної чи юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими способами, надає суду широкі можливості для справедливого вирішення питання про відшкодування, зокрема, воно передбачає можливість покладення обов’язку повного чи часткового відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто завдав шкоди, або і повного чи часткового звільнення обох цих осіб від відшкодування шкоди.

Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 118 і 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.
== Див. також ==
* [[Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Військовий облік

2023-01-11T13:45:24Z

Veronika.liaptseva: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19 Закон України "Про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/618/2012 Указ Президента України від 29 жовтня 2012 року № 618/2012 "Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України"]
* Порядк організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-poriadku-orhanizatsii-ta-vedennia-viiskovoho-obliku-pryzovnykiv-viiskovozoboviazanykh-ta-rezervistiv-i301222-1487 постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487] (далі - Порядок)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/194-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 194 "Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-21#n13 Наказ Міністерства оборони України 11 жовтня 2021 року № 313 "Про затвердження Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних та Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями"]
== Загальна інформація ==
Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
# фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
# здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
# подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (пункт 2 Порядку).
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є:
* утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;
* проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;
* своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
* організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
* забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;
* забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку;
* забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку. (пункт 4 Порядку).
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів:

* Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
* Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

== Військовий облік ==
Для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони:

затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів":

визначає:

- форми військово-облікових документів;

- показники та критерії з оцінювання стану військового обліку;

- перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після здобуття яких жінки за власним бажанням беруться на військовий облік військовозобов'язаних, крім тих, які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю, за умови придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та віком;

- перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями;

- перелік військово-облікових спеціальностей (крім СБУ).

Генеральний штаб Збройних Сил:

- здійснює загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку, контроль за станом цієї роботи в державних органах (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах та організаціях;

- встановлює особливості ведення військового обліку органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;

- визначає перелік дефіцитних для Збройних Сил військово-облікових спеціальностей військовозобов'язаних, за наявності яких вони не підлягають бронюванню;

- погоджує програми підготовки персоналу, відповідального за організацію та ведення військового обліку.

Організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.

Обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).

У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов'язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установи, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов'язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Для належного функціонування системи військового обліку (забезпечення її автоматизації із застосуванням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів) визначається кількість осіб, відповідальних за ведення військового обліку, з урахуванням таких норм:

1) у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, зокрема у відокремлених відділах, а також в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки (далі - органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки), за наявності перебування на військовому обліку:

до 1500 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - одна особа;

від 1500 до 3000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - дві особи;

більш як 3000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - три особи, а на кожні наступні 3000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - по одній особі додатково;

2) в органах місцевого самоврядування за наявності на військовому обліку:

від 501 до 1000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - одна особа;

від 1001 до 2000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - дві особи, а на кожні наступні 1000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - по одній особі додатково;

3) в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях за наявності на військовому обліку:

від 501 до 2000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - одна особа;

від 2001 до 4000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - дві особи;

від 4001 до 7000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - три особи, а на кожні наступні від 1 до 3000 призовників, військовозобов'язаних та резервістів - по одній особі додатково.

Усі військовозобов'язані та призовники підлягають військовому обліку, що ведеться за місцем їх проживання (стаття 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n680 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).

Військовий облік здійснюється з урахуванням встановленого в Україні порядку [[Порядок електронного декларування місця проживання|декларування]] та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники і військовозобов’язані працюють (навчаються).

Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
* ''Персонально-якісний військовий облік'' передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів ''за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання'', які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку ''покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки'', органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки.
* ''Персонально-первинний військовий облік'' передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів з''а місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.'' У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку ''покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.''
* ''Персональний військовий облік'' передбачає облік відомостей щодо таких осіб ''за місцем їх роботи (служби) або навчання'' та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на:
* ''загальний'' (військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час).
* ''спеціальний'' (військовозобов'язані, які заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час).
Ведеться військовий облік на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
* для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
* для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
* для резервістів - військовий квиток.(пункт 20 Порядку).
Призовники, військовозобов’язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання '''зобов’язані в семиденний строк''' стати на військовий облік та '''не раніше ніж за три дні до вибуття''' з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. N 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад"], через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (частина третя статті 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).
==== Взяття на військовий облік ====
Взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа:

♦ '''призовників''' у віці від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років;

♦ '''військовозобов’язаних та резервістів,''' які не досягли граничного віку перебування у запасі (у тому числі жінок, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність, а також за власним бажанням жінок, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, перелік яких затверджений Міноборони).

Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки.

Взяття громадян''''', які прибули з тимчасово окупованих територій України''''', на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється '''''після''''' '''''взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб''''' та на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, '''не ведеться''' (частина третя стаття 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).

'''Зняттю з військового обліку''' підлягають:

1) з військового обліку призовників:
* які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
* які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України;
* які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов’язаних;
* які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
* які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
* які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
2) з військового обліку військовозобов’язаних:
* які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
* які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
* які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
* в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;
3) з військового обліку резервістів:
* які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України на нове місце проживання;
* які прийняті на службу до Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, податкової міліції, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
* які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
* які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
* в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n700 (частина п'ята статті 37 "Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу")]
==== Виключення з військового обліку ====
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
# призвані чи прийняті на військову службу;
# проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
# визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
# досягли граничного віку перебування в запасі (військовозобов’язані та резервісти ''протягом семи днів з дня досягнення граничного віку'' перебування в запасі направляються керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для виключення з військового обліку);
# [[Припинення громадянства України|припинили громадянство України]];
# були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
# направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]];
# померли або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими]] (стаття 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).
== Діяльність з ведення військового обліку державними органами, підприємствами, організаціями ==
З метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють:
# перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа, або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред’являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія;
# доведення до призовників, військовозобов’язаних та резервістів правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття на роботу (навчання);
# надсилання у '''''семиденний строк з дня видання наказу''''' про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів;
# оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до зазначених установ і забезпечення їх своєчасного прибуття;
# подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть;
# проведення відповідної роз’яснювальної роботи серед призовників, військовозобов’язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку;
# забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;
# періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. '''''Не рідше одного разу на рік''''' проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, в яких вони перебувають на військовому обліку;
# внесення '''''у п’ятиденний строк''''' з дня подання відповідних документів (або відображення в електронній формі інформації, що міститься у таких документах, які можуть пред’являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія) '''''змін до списків персонального військового обліку''''' та надсилання щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлень про зміну таких облікових даних;
# складення і подання '''''щороку до 1 грудня''''' до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць;
# приймання від призовників, військовозобов’язаних та резервістів під розписку у бланках розписок їх військово-облікових документів для подання таких документів до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з метою їх звіряння з обліковими даними, а також оформлення бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;
# оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;
# постійне інформування відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки про посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують вимоги цього Порядку, а також про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом (пункт 34 Порядку).
== Правила військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів ==
Призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні дотримуватися Правил військового обліку призовників і військовозобов’язаних (додаток № 2 до Порядку), зокрема:

◆ перебувати на військовому обліку:
# за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання;
# за місцем роботи (навчання);
у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців — з''а місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;''

◆ прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях);

◆ не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

◆проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров’я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

◆ проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов’язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

◆ негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

◆ звіряти не рідше одного разу на п’ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

У разі коли за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в '''десятиденний строк''' з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.
== Бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час ==
Бронювання військовозобов’язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (стаття 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] ).

Бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють:
# в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
# на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
# на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
# на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовозобов’язані, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#n461 частині першій] цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов’язаних може також здійснюватися за списком військовозобов’язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#n461 частині першій] цієї статті.

На військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню за переліками посад та професій, військовими комісаріатами за місцем розташування підприємств оформлюються '''посвідчення про відстрочку від призову''' та '''повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік'''.

З питань, що пов'язані з бронюванням військовозобов'язаних за підприємствами, останні звертаються до міністерств, відомств, обласних державних адміністрацій та до військових комісаріатів за місцем знаходження підприємств.

В умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов’язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення, здійснюється у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/194-2022-п#Text постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 194 "Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану".]

'''Детальніше див.:''' [[Бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану]]

Організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час регулюються, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року № 45 "Про затвердження Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час" (для службового користування) та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 493 "Про затвердження переліків посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час".
== Відповідальність ==
Громадяни, які ухиляються від військового обліку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
{| class="wikitable"
| rowspan="2" |'''Зміст порушення'''
| rowspan="2" |'''Порушена норма'''
| colspan="2" |'''Розмір адмінштрафу'''
|-
|'''уперше'''
|'''повторно протягом року'''
|-
|Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
|Ст. 2101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2449 КУпАП]
|Від 1700 до 3400 грн
|Від 3400 до 5100 грн
|-
|Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності
|Ст. 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2449 КУпАП]
|Від 510 до 850 грн
|Від 510 до 1700 грн
|}
За ухилення від військового обліку або спеціальних зборів громадяни можуть притягуватися до [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів|кримінальної відповідальності]].
== Корисні посилання ==
* [https://guide.diia.gov.ua/view/vziattia-na-viiskovyi-oblik-viiskovozoboviazanykh-ef8a9379-8258-4a4a-b04d-a7b9265a5286 Взяття на військовий облік військовозобов’язаних]
== Див. також ==
* [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів]]
* [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
* [[Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації]]
* [[Призов на військову службу офіцерів запасу у мирний час]]
* [[Порядок проведення військової підготовки громадян України]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[Категорія:Громадський сектор]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Стягнення матеріальної шкоди власниками транспортних засобів з балансоутримувача автошляхів, спричиненої в результаті ДТП

2022-12-01T06:06:39Z

Veronika.liaptseva: /* компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15#Text Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони»]
== Підстави для стягнення матеріальної шкоди ==
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов’язковою для прийняття рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При розгляді справи в суді саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідач по справі повинен буде довести, що в його діях або в діях його працівників немає вини у заподіянні шкоди.
== Неправомірність поведінки особи ==
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або неправомірній поведінці (діях чи бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Законом України «Про автомобільні дороги» визначено:
* автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів (ст. 1);
* орган, що здійснюють управління відповідними автомобільними дорогами несе обов’язки щодо організації будівництва, реконструкції, ремонту та їх утримання відповідно до державних будівельних норм і стандартів, здійснення контролю за станом автомобільних доріг, виявлення аварійно-небезпечних місць, забезпечення проведення обов’язкових аудиту та перевірки безпеки автомобільних доріг, що належать до сфери його управління та несуть відповідальність за відшкодування збитків користувачам доріг, що виникли через їх незадовільний стан (ст. 11, 13, 19, 21, 24, 26).
Статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху в тому числі належить:
* розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;
* забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;
* забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;
* термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;
* проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;
* виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод;
* впровадження на аварійно-небезпечних ділянках та місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;
* своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
* організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
* компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів$
*вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;
*влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;
*розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв'язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги;
*забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху;
*передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам;
*визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;
*проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше;
*передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства;
*визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів;
*участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом;
*організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища;
*обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання.
Стаття 24 вищезазначеного Закону встановлює основні вимоги до діяльності власників доріг, вулиць та залізничних переїздів, серед яких - відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні; здійснення заходів щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.

Також, даним Законом передбачено право водіїв, як учасників дорожнього руху на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху ( ст. 14,16).

Обов’язки власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів щодо постійного контролю експлуатаційного стану автомобільних доріг та негайного усунення виявлених пошкоджень чи інших перешкод в дорожньому рухі, аналізу стану аварійності доріг, виявлення аварійно-небезпечних ділянок, здійснення заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов скоєння дорожньо-транспортних пригод та відшкодування матеріальної шкоди власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг також встановлені п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охороною, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 30.03.1994 року №198.

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» і відповідно до якого автомобільні дороги повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Не виконання всіх вищезазначених обов’язків з боку власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів і свідчить про неправомірність їх поведінки.
== Матеріальна шкода та її розмір ==
При зверненні до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди з балансоутримувача автошляхів, спричиненої в результаті ДТП через неякісне дорожнє покриття необхідним є надання доказів факту заподіяння шкоди саме неналежним станом доріг, а також розміру завданої шкоди.

Тому важливо при оформленні ДТП зафіксувати всі механічні ушкодження, які були спричиненні автомобілю в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди. Поліція повинна скласти протокол огляду технічного стану автотранспорту та відобразити в ньому всі механічні пошкодження автомобіля. Вимагайте в інспектора виклику на місце ДТП представника власника дороги. Він має виїхати на місце ДТП і поставити свій підпис на схемі. Та вимагайте складення та підпису з його боку акту огляду автомобіля. Якщо за штатним розкладом обов'язок стежити за дорогою лежить саме на ньому, бажано вимагати, щоб він тут же написав пояснення. Також можливо провести дане фіксування за допомогою фото або відео зйомки. Розмір матеріальної шкоди визначається за результатами автотоварознавчої експертизи. Для участі у проведенні автотоварознавчої експертизи також можна запросити представника власника автомобільної дороги або уповноваженого ним органу. За результатами експертизи експерт робить висновок, щодо розміру матеріальної шкоди спричиненої в результаті механічного пошкодження автомобіля. Всі документи, які підтверджують витрати особи у зв’язку зі скоєнним ДТП слід зберегти та надати в подальшому суду, як докази підтвердження матеріальної шкоди. Крім реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи в суді або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі до стягнення в суді також можливо пред’явити витрати за проведення оцінки вартості майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу та витрати на проведення автотоварозначнавчого дослідження, витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, витрати на виклик представників власника автомобільної дороги або уповноваженого ним органу для забезпечення їх участі у проведенні автотоварознавчоого дослідження (в платіжних документах повинно бути зазначене призначення платежу та дані в якості платника – особи, яка буде звертатися до суду з відповідним позовом).
== Вина заподіювача шкоди ==
Згідно з п.1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров’ю. Статтею 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт. Притягнення посадових осіб підприємств відповідальних за утримання автомобільних доріг до адміністративної відповідальності за вищезазначеною статтею є підтвердженням вини в спричиненні матеріальної шкоди. Якщо ж відповідальний за ділянку дороги не приїхав на місце ДТП, а інспектор поліції відмовляється складати протокол проти організації, яка відповідає за стан дороги, потрібно дізнатися у нього ПІБ начальника підрозділу, в якому цей інспектор працює, і назву підрозділу. Після – скласти заяву на цей підрозділ з проханням ініціювати адміністративну справу проти посадових осіб організації, відповідальної за стан дороги. Крім самої постанови вина також може бути доведена іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення(у випадку закриття провадження по справі) або матеріалами ДТП. Слід також зазначити що відповідно до цивільного кодексу саме відповідач по справі повинен буде довести, що в його діях або в діях його працівників немає вини у заподіянні шкоди.
== Причинний зв’язок між неправомірною поведінкою і заподіяною шкодою ==
Власник пошкодженого транспортного засобу повинен довести, що відсутність на зазначеній ділянці дороги ремонтних робіт, перебування дороги в неналежному стані й невідповідність дороги вимогам безпеки руху, відсутність огороджуючих елементів – є прямою причиною дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль отримав перелічені механічні пошкодження.

Такими доказами перш за все є матеріали оформлення ДТП, матеріали справи про адміністративне правопорушення, в яких зафіксована причина ДТП – протиправність дій посадових осіб утримувача автомобільної дороги, самі механічні ушкодження, які отримав автомобіль в результаті ДТП. Також в якості доказів пред’являються висновок авто експертизи, фотодокази та письмові покази свідків.

Після позитивного (для власника транспортного засобу) рішення суду та набрання ним чинності в суді слід отримати виконавчий лист та разом з заявою про примусове виконання рішення суду пред’явити його до виконання до Державної виконавчої служби.

Рішення судів: по справам № 192/2529/16-ц; 137/1428/16-ц;369/4095/16-ц.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Порядок створення штучної водойми (ставок)

2022-11-11T09:36:44Z

Veronika.liaptseva: /* Куди звернутися */ Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

==Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-2014-%D0%BF Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвержене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1174-2015-%D0%BF Положення про Державну службу геології та надр України, затвержене постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174]
==Поняття та характеристика штучної водойми ==
=== Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин ===
Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок). Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за:
# напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми;
# цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.
=== Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності ===
Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.
== Порядок створення ==
=== Куди звернутися ===
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Для цього необхідно:
# замовити проект будівництва рибогосподарського ставка або в будь-якій іншій проектній організації, яка вміє це робити;
# погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами;
# взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка;
# замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо впорядкування угідь, яким угіддя ділянки змінюються із сіножатей на ставок (штучну водойму);
# погодити проект із районною державною адміністрацією;
# пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему;
# затвердити проект;
# перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).
Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] така проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується.

При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 59, 82 Земельного кодексу України] з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології.

Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає:
# попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства;
# погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади;
# здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості;
# надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки. 
Створення на річках та в їхніх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 82 ВК України]). Такий дозвіл повинен погоджуватися з обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, Держводагентством і Держгеонадрами. При видачі дозволу ці органи вивчають інформацію, що міститься в Державному земельному кадастрі, зокрема про наявність суміжних сформованих земельних ділянок, установлені обмеження їх використання, сервітути, цільове призначення тощо. Така інформація може вплинути на рішення щодо можливості та обґрунтованості створення штучної водойми в певному місці. Крім того, передбачається, що при цьому необхідно проаналізувати та спрогнозувати, чи не призведе відповідна діяльність до порушення прав суміжних землевласників (землекористувачів) в частині правомірного використання їхніх ділянок за цільовим призначенням. Таке порушення може бути безпосереднім (наприклад, затоплення частини сусідньої ділянки в разі створення штучної водойми) або опосередкованим (зокрема, поширення на сусідню ділянку певних обмежень, як-от: заборона провадження певних видів діяльності в прибережній захисній смузі новоствореної водойми).

Таким чином, отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного об'єкту. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Екологічне право]]

Порядок та умови отримання ваучера на навчання

2022-10-17T12:26:08Z

Veronika.liaptseva: /* Відшкодування */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 207 «Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0817-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 25.06.2015 № 661 «Про затвердження Переліку професій, спеціальностей, напрямів підготовки та підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер»]
== Ваучер ==
'''Ваучер''' – документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Про зайнятість населення]» право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи у роботодавця.

'''За сприяння державної служби зайнятості особи мають можливість одноразово отримати ваучер для підтримання конкурентоспроможності на ринку праці у випадку, якщо вони відповідають наступним вимогам''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n270 ст. 30 ЗУ Закону України «Про зайнятість населення"]):
* вік – старше 45 років;
* страховий стаж – не менше як 15 років;
* професійно-технічна або вища освіта;
* не досягли встановленого статтею 26 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування]» пенсійного віку;
* особам, звільненим з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), служби в органах внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції або Державної кримінально-виконавчої служби '''у зв’язку із скороченням чисельності, штату або за станом здоров’я до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку''', '''за наявності вислуги не менше 10 років''', '''які не набули права на пенсію''' відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
* особам, звільненим з військової служби '''після участі у проведенні антитерористичної операції''', у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, '''до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та за умови звернення протягом трьох років з дня звільнення''';
* внутрішньо переміщеним особам працездатного віку за відсутності підходящої роботи.
Вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Оплата ваучера здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з його фінансових можливостей.

У разі коли вартість навчання в закладі освіти перевищує максимальну вартість ваучера, особа або роботодавець можуть здійснити оплату різниці вартості навчання.
== Кому буде відмовлено в отримані ваучера? ==
* особам, які '''не мають професійно-технічної або вищої освіти''';
* особам, '''які проходили протягом останніх трьох років перепідготовку за рахунок коштів Фонду''' державного соціального страхування на випадок безробіття;
* особам, '''які зареєстровані в центрах зайнятості як безробітні'''.
== Навчання ==
На підставі ваучера здійснюється перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями згідно з пріоритетними видами економічної діяльності, підготовка на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Навчання здійснюється професійно - технічними та вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, за затвердженим Міністерством соціальної політики України переліком професій, спеціальностей, для навчання за якими може бути виданий ваучер.

'''Особа здійснює вибір''' '''професії, спеціальності за переліком, затвердженим Мінсоцполітики, а також форми та місця навчання.'''
== Документи, які подаються для отримання ваучера до центру зайнятості: ==
* паспорт;
* трудову книжку (дублікат трудової книжки) у разі наявності або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, У разі, коли трудова книжка зберігається у роботодавця, подається її копія, засвідчена роботодавцем. У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній подається довідка чи цивільно-правовий договір, що підтверджують період зайнятості особи;
* документ про професійно-технічну або вищу освіту (дублікат такого документа);
* реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від його прийняття). 
Особи, які були звільнені з військової служби подають також копію витягу з наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби та інші документи, які підтверджують підставу звільнення. 
Особи, які звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції подають також копію посвідчення учасника бойових дій та копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або копію довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. 
Внутнішньо переміщені особи подають також довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
З зазначених документів у присутності особи знімаються копії, які засвідчуються її підписом.
Для підтвердження страхового стражу за період військової служби подається довідка (за наявності).
== Хто приймає рішення про видачу ваучера? ==
Рішення про видачу ваучера приймається центром зайнятості не пізніше ніж на восьмий робочий день з дня подання вищезазначених документів. Центр зайнятості інформує особу про прийняте рішення щодо видачі ваучерів '''протягом трьох робочих дня з дня його прийняття'''.

'''Для отримання ваучера необхідно''' звернутися до центру зайнятості '''протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення'''.

'''Договір про навчання''' укладається між навчальним закладом та особою '''протягом 90 днів після видачі ваучера''', в свою чергу навчальний заклад інформує центр зайнятості, який видав ваучер, про виконання особою умов договору про навчання, зокрема відвідування занять і виконання навчальної програми.
== Перелік поважних причин припинення навчання ==
* набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням), застосування судом примусового лікування особи;
* смерть особи або оголошення її за рішенням суду померлою або визнання її безвісно відсутньою, недієздатною чи обмежено дієздатною;
* стан здоров’я особи, яка має медичні протипоказання щодо продовження навчання за професією (спеціальністю);
* відпустка у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною;
* переїзд на постійне місце проживання в іншу місцевість;
* призов на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
* проходження зборів військовозобов’язаними та резервістами;
* призов на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;
* інші причини, що не залежать від особи, підтверджені документально.
== Відшкодування ==
У разі дострокового припинення дії договору про навчання заклад освіти подає протягом п’яти робочих днів центру зайнятості, який видав ваучер, копію наказу про дострокове припинення навчання, розрахунок невикористаної частини коштів, передбачених для оплати вартості навчання, повертає протягом трьох робочих днів таку частину на рахунок центру зайнятості, який видав ваучер, із зазначенням у платіжному дорученні прізвища, імені та по батькові особи і номера ваучера.

У разі дострокового припинення навчання без поважних причин особа відшкодовує протягом 30 робочих днів шляхом перерахування на рахунок закладу освіти частину його витрат за період фактичного навчання. Заклад освіти протягом п’яти робочих днів повертає на рахунок центру зайнятості, який видав ваучер, кошти, що надійшли від особи, із зазначенням у платіжному дорученні прізвища, імені та по батькові особи і номера ваучера.
== Корисні посилання ==
* [https://www.dcz.gov.ua/publikaciya/informaciya-dlya-osib-vikom-starshe-45-rokiv Інформація для осіб віком старше 45 років]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Кримінальна відповідальність за посів або вирощування снотворного маку чи конопель

2022-09-16T08:44:32Z

Veronika.liaptseva: /* Склад кримінального правопорушення */ характеристика снотворного маку та кономепь

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#top Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/863-14#Text Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.2000 № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів Постанова Пленуму Верховного Суду України"]
== Поняття кримінального правопорушення ==
Відповідно до статті 310 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) '''''відповідальність настає за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку''''' в кількості від ста до п'ятисот рослин чи конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин .

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту виконання дій, що утворюють посів (внесення насіння в ґрунт) чи вирощування (коли здійснюються заходи по догляду) рослинних культур, що містять наркотики, - незалежно від того, чи були вирощені снотворний мак або коноплі, чи був зібраний урожай і вироблено (виготовлені) наркотичні засоби.

За незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості до ста рослин чи конопель у кількості до десяти рослин настає адміністративна відповідальність, передбачена статтею 1062 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] у виді штрафу в розмірі від 306 до 1 тис. 700 гривень.
== Ознаки кримінального правопорушення ==
''''' Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення''''' є незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель:
* особою, яка була засуджена за цією статтею;
* особою, яка раніше вчинила один із кримінальних правопорушень, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 307, 309, 311, 317 КК України];
* за попередньою змовою групою осіб з метою збуту;
* у кількості п'ятисот і більше рослин маку снотворного чи п’ятдесят і більше рослин конопель.
== Склад кримінального правопорушення ==
'''''Об'єктом кримінального правопорушення''''' є здоров'я населення.

'''''Предметом кримінального правопорушення''''' - це не власне наркотики, готові до вживання, а лише рослини (чи їх частини), що містять наркотичні засоби,- мак снотворний і коноплі.

За морфологічними, біологічними і господарськими ознаками розрізняють багато сортів конопель. Джерелом галюциногенів у коноплях є похідні дибензипирану, так звані каннабіноли, з яких наркотичну дію має тетрагідроканнабінол – смолиста речовина з різким специфічним запахом. Коноплі розрізняються за процентом вмісту в них наркотичного начала – гашишу (тетрагідроканнабінолу), який залишається високим у більшості сортів конопель, що культивуються в Україні.

Снотворний мак є цінним сільськогосподарським продуктом, а Також широко використовується для медичних потреб. Поряд з цим незаконне виробництво або виготовлення з його плодів і стебел наркотичних засобів заподіює значну шкоду здоров\’ю населення і сприяє поширенню наркоманії, що й визначає суспільну небезпеку. незаконного культивування наркотиковмісних рослин. У дозрілих коробочках маку, який вирощується в Україні (донедавна його називали олійним), після обмолоту насіння міститься 0,3-0,6 % морфіну.

'''Об'єктивну сторону ''кримінального правопорушення''''' утворюють незаконний посів (внесення насіння в ґрунт) або вирощування снотворного маку чи конопель, тобто культивування цих рослин.

Поняття вирощування охоплює різні роботи з догляду за посівами і наркотиковмісними рослинами, зокрема, обробка міжрядь, боротьба зі шкідниками і хворобами, знищення бур'янів, підживлення добривами, поливання та інші дії, у тому числі догляд за розсадою в закритому ґрунті.

'''''Суб'єкт кримінального правопорушення''''' загальний. Якщо наркотиковмісні культури були незаконно посіяні чи вирощувались службовою особою, яка для цього використала владу чи службове становище всупереч інтересам служби, вчинене за наявності підстав слід кваліфікувати за статтями 364 і 310 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

'''''Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення''''' характеризується умислом. Якщо ці дії вчинюються за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 310 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], така група має діяти з метою збуту. Ця мета містить у собі намагання винних передати у володіння іншій особі (безоплатно чи за винагороду) врожай снотворного маку чи конопель, які посіяні або вирощені вказаною групою осіб. Виникнення такої мети можливе як до посіву снотворного маку чи конопель, так і на етапі їх вирощування.

Повторність утворюють лише діяння, передбачені статтями 307, 309, 310, 311 і 317 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. В інших випадках відповідальність за частиною другою статті 310 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] настає незалежно від того, чи була особа засуджена за вчинення будь-якого з перерахованих кримінальних правопорушень. При цьому попередня судимість особи є важливою лише в одному випадку - у разі засудження за статтею 310 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Відповідальність ==
Діяння, передбачені статтею 310 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачають відповідальність у виді:

штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

особою, яка раніше вчиняла таке кримінальне правопорушення, за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості п'ятисот і більше рослин чи конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин - позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
== Розмежування складів кримінальних правопорушень ==
Склад кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 статтею 310 КК України] слід відрізняти від складу кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 статтею 320 КК України] (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів).

Виготовлення, зберігання, розподіл, реалізація наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, посів або вирощування маку снотворного чи конопель у складі кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 статтею 320 КК України], здійснюються на законних підставах, але з порушенням правил обігу цих засобів, речовин або наркотиковмісних рослин.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]