WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Дії у разі втрати паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України. Посвідчення особи на повернення в Україну

2026-04-16T14:45:40Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано зміст

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянином України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 285 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2012 року № 651 "Про затвердження Порядку формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 381"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18#top Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України"]
== Загальні положення ==
'''Паспорт громадянина України для виїзду за кордон''' — документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#n234 частина перша статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус]").

У разі втрати або викрадення під час перебування за межами України паспорта громадянином України, або коли строк дії документа, що посвідчує особу, закінчився, або коли встановлено, що документ, який посвідчує особу, підтверджує громадянство України та дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, є недійсним з інших причин або коли громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну , то в таких випадках посольство або консульська установа України оформлюють та видають йому посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Посвідчення особи на повернення в Україну''' є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених законами), дає право на в’їзд в Україну, оформляється і видається закордонними дипломатичними установами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 пункт 1 Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 285], далі - Порядок).

== Порядок дій при втраті паспорта для виїзду за кордон ==
У разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України необхідно звернутись '''до найближчого відділення поліції''' для складення ''заяви'' про втрату або крадіжку паспорта. В тексті заяви доцільно перерахувати всі візи та відмітки, які були проставлені у паспорті в країні перебування (якщо це можливо), навести перелік усіх втрачених документів, якщо крім паспорта зникло ще щось, та обставини виявлення пропажі. За результатами прийому такої заяви особі має бути виданий ''протокол або довідка про тимчасову відсутність закордонного паспорта.'' З цією довідкою або протоколом необхідно звернутися до [https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini '''дипломатичної установи України'''] за кордоном де за загальним правилом заповнюється заява-анкета для отримання тимчасового посвідчення особи на повернення в Україну.

На підставі поданих документів та відомостей, після встановлення вашої особи та громадянства, співробітниками консульства буде оформлене тимчасове посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Важливо! Тимчасове свідоцтво особи, видане в посольстві, дає право тільки на повернення в Україну. Придбати з цим актом авіаквитки та перетнути кордон іншої країни, як правило, не можна, оскільки це не є повноцінним документом для подорожей за кордоном.'''
== Перелік необхідних документів ==
Дипломатичній установі (у разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон) необхідно надати наступні документи:
# заяву-анкету встановленого зразка (формується представником посольства чи консульської установи)
#* особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, – на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
#* особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку (або особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною), – на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників;
# документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентним органом іноземної держави, що підтверджує факт звернення особи щодо втрати або викрадення паспорта;
# документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі наявності);
# документ, що посвідчує особу та підтверджує статус особи без громадянства, яка має право на постійне проживання в Україні (у разі наявності), або документ іноземця чи особи без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, що посвідчує особу та/або дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі оформлення посвідчення особі згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n138 пунктом 15 Порядку]);
# довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає на території України, та у разі, коли такій дитині не оформлювалися документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну);
# свідоцтво про народження дитини або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентним органом іноземної держави (у разі наявності), якщо оформлюється посвідчення дитині або дані про дитину вносяться до посвідчення законного представника;
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
# дві кольорових фотокартки дитини розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (у разі внесення до посвідчення законного представника даних про дитину);
# одну кольорову фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування (у разі оформлення посвідчення особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я, або у разі наявності обґрунтованих обставин, які доводять неспроможність заявника прибути до найближчої дипломатичної установи);
# документ, що підтверджує сплату консульського збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати консульського збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена консульською посадовою особою дипломатичної установи шляхом проставляння відмітки “Згідно з оригіналом” із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, підпису та дати.
Посвідчення особи на повернення в Україну може бути видано особам без громадянства, які мають право на постійне проживання в Україні, іноземцям та особам без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, у разі втрати або викрадення ними під час перебування за кордоном виданих в Україні документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд/в'їзд в Україну.
== Вартість ==
За видачу посвідчення особи на повернення в Україну справляється консульський збір і його розмір може відрізнятися залежно від консульської установи.

За оформлення посвідчення особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, внесення даних про дитину до посвідчення законного представника, на звернення компетентного органу іноземної держави або в інших випадках, передбачених законодавством, консульський збір '''не стягується,''' це посвідчення для них видається '''безкоштовно'''.

== Строки розгляду питань ==
Оформлення та видача посвідчення здійснюються '''протягом''' '''одного робочого дня''', '''але не більш як п’яти робочих днів з дня подання всіх документів''' і отримання консульською посадовою особою дипломатичної установи відомостей, передбачених законодавством та сплати консульського збору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 пункт 33 Порядку]).

У разі необхідності надсилання письмового запиту строк оформлення посвідчення може бути продовжено до часу отримання відповіді на такий запит, але не більш як 30 днів.

По поверненню в Україну, необхідно звернутися до відділу [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/zagalna-informacziya.html Державної міграційної служби] та оформити новий паспорт для виїзду за кордон. Для цього потрібні внутрішній паспорт громадянина України та квитанція про сплату послуги. Терміновий документ оформлюється 7 робочих днів, а нетерміновий - 20.

== Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідчення ==
Дипломатична установа має право відмовити в оформленні та видачі посвідчення у разі, коли:

1) стосовно видачі посвідчення звернулася особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або її законний представник/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання посвідчення;

2) заявник/компетентний орган іноземної держави подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення та видачі посвідчення;

3) дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформації, наданої заявником/компетентним органом іноземної держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 пункт 39 Порядку]).

Дії у разі втрати паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України. Посвідчення особи на повернення в Україну

2026-04-16T14:43:49Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано, консультацію доповнено за змістом та посиланнями.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянином України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 285 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2012 року № 651 "Про затвердження Порядку формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 381"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18#top Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України"]
== Загальні положення ==
'''Паспорт громадянина України для виїзду за кордон''' — документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#n234 частина перша статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус]" далі - Закон).

У разі втрати або викрадення під час перебування за межами України паспорта громадянином України, або коли строк дії документа, що посвідчує особу, закінчився, або коли встановлено, що документ, який посвідчує особу, підтверджує громадянство України та дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, є недійсним з інших причин або коли громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну , то в таких випадках посольство або консульська установа України оформлюють та видають йому посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Посвідчення особи на повернення в Україну''' є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених законами), дає право на в’їзд в Україну, оформляється і видається закордонними дипломатичними установами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 пункт 1 Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 285], далі - Порядок).

== Порядок дій при втраті паспорта для виїзду за кордон ==
У разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України необхідно звернутись '''до найближчого відділення поліції''' для складення ''заяви'' про втрату або крадіжку паспорта. В тексті заяви доцільно перерахувати всі візи та відмітки, які були проставлені у паспорті в країні перебування (якщо це можливо), навести перелік усіх втрачених документів, якщо крім паспорта зникло ще щось, та обставини виявлення пропажі. За результатами прийому такої заяви особі має бути виданий ''протокол або довідка про тимчасову відсутність закордонного паспорта.'' З цією довідкою або протоколом необхідно звернутися до [https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini '''дипломатичної установи України'''] за кордоном де за загальним правилом заповнюється заява-анкета для отримання тимчасового посвідчення особи на повернення в Україну.

На підставі поданих документів та відомостей, після встановлення вашої особи та громадянства, співробітниками консульства буде оформлене тимчасове посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Важливо! Тимчасове свідоцтво особи, видане в посольстві, дає право тільки на повернення в Україну. Придбати з цим актом авіаквитки та перетнути кордон іншої країни, як правило, не можна, оскільки це не є повноцінним документом для подорожей за кордоном.'''
== Перелік необхідних документів ==
Дипломатичній установі (у разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон) необхідно надати наступні документи:
# заяву-анкету встановленого зразка (формується представником посольства чи консульської установи)
#* особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, – на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
#* особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку (або особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною), – на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників;
# документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентним органом іноземної держави, що підтверджує факт звернення особи щодо втрати або викрадення паспорта;
# документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі наявності);
# документ, що посвідчує особу та підтверджує статус особи без громадянства, яка має право на постійне проживання в Україні (у разі наявності), або документ іноземця чи особи без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, що посвідчує особу та/або дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі оформлення посвідчення особі згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n138 пунктом 15 Порядку]);
# довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає на території України, та у разі, коли такій дитині не оформлювалися документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну);
# свідоцтво про народження дитини або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентним органом іноземної держави (у разі наявності), якщо оформлюється посвідчення дитині або дані про дитину вносяться до посвідчення законного представника;
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
# дві кольорових фотокартки дитини розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (у разі внесення до посвідчення законного представника даних про дитину);
# одну кольорову фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування (у разі оформлення посвідчення особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я, або у разі наявності обґрунтованих обставин, які доводять неспроможність заявника прибути до найближчої дипломатичної установи);
# документ, що підтверджує сплату консульського збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати консульського збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена консульською посадовою особою дипломатичної установи шляхом проставляння відмітки “Згідно з оригіналом” із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, підпису та дати.
Посвідчення особи на повернення в Україну може бути видано особам без громадянства, які мають право на постійне проживання в Україні, іноземцям та особам без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, у разі втрати або викрадення ними під час перебування за кордоном виданих в Україні документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд/в'їзд в Україну.
== Вартість ==
За видачу посвідчення особи на повернення в Україну справляється консульський збір і його розмір може відрізнятися залежно від консульської установи.

За оформлення посвідчення особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, внесення даних про дитину до посвідчення законного представника, на звернення компетентного органу іноземної держави або в інших випадках, передбачених законодавством, консульський збір '''не стягується,''' це посвідчення для них видається '''безкоштовно'''.

== Строки розгляду питань ==
Оформлення та видача посвідчення здійснюються '''протягом''' '''одного робочого дня''', '''але не більш як п’яти робочих днів з дня подання всіх документів''' і отримання консульською посадовою особою дипломатичної установи відомостей, передбачених законодавством та сплати консульського збору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 пункт 33 Порядку]).

У разі необхідності надсилання письмового запиту строк оформлення посвідчення може бути продовжено до часу отримання відповіді на такий запит, але не більш як 30 днів.

По поверненню в Україну, необхідно звернутися до відділу [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/zagalna-informacziya.html Державної міграційної служби] та оформити новий паспорт для виїзду за кордон. Для цього потрібні внутрішній паспорт громадянина України та квитанція про сплату послуги. Терміновий документ оформлюється 7 робочих днів, а нетерміновий - 20.

== Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідчення ==
Дипломатична установа має право відмовити в оформленні та видачі посвідчення у разі, коли:

1) стосовно видачі посвідчення звернулася особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або її законний представник/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання посвідчення;

2) заявник/компетентний орган іноземної держави подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення та видачі посвідчення;

3) дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформації, наданої заявником/компетентним органом іноземної держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 пункт 39 Порядку]).

Укладення рамкових угод при проведенні відкритих торгів

2026-04-16T14:17:00Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано зміст

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення" від 15.09.2017 №1372]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага! На період воєнного стану в Україні та ще 90 днів з дня його припинення або скасування особливості закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Законом України "Про публічні закупівлі"] , визначає Кабінет Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених законодавством.'''
|}
==Загальні положення==
Рамкова угода – правочин, який укладається одним чи кількома замовниками (у тому числі централізованою закупівельною організацією, далі -ЦЗО) в порядку, встановленому цим Законом, з кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n741 пункт 26 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі"], далі - Закон).

Укладення рамкових угод здійснюється за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1205 частина перша статті 15 Закону]).

Особливості закупівель за рамковими угодами та їх укладення відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1205 Закону України "Про публічні закупівлі"] встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостями закупівель за рамковими угодами та їх укладення, затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.09.2017 № 1372 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2017 року за № 1236/31104] (далі - Особливості).

Закупівля за рамковими угодами може здійснюватися:

- замовником;

- централізованою закупівельною організацією (далі - ЦЗО) в інтересах замовників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 4 розділу І Особливостей])

Рамкова угода укладається:

- у разі здійснення закупівлі за рамковою угодою замовником - замовником та учасниками-переможцями;

- у разі здійснення закупівлі за рамковою угодою ЦЗО - ЦЗО, усіма замовниками, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою, а також усіма учасниками-переможцями ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 5 розділу І Особливостей]).

==Планування закупівель за рамковою угодою==

* Планування закупівель за рамковою угодою здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n904 статті 4 Закону] з урахуванням цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостей].
* Під час зазначення розміру бюджетного призначення за кошторисом або очікуваної вартості предмета закупівлі в річному плані закупівель указується очікувана вартість предмета закупівлі в разі укладення рамкової угоди строком до одного року або очікувана вартість предмета закупівлі з урахуванням усього строку дії рамкової угоди - у разі укладення рамкової угоди на строк більше ніж один рік.
* Закупівля за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників оприлюднюється в річному плані закупівель ЦЗО та не відображається в річних планах замовників, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою.
* У разі здійснення закупівель за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників у річному плані додатково зазначаються найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункти 1-4 розділу ІІ Особливостей]).

== Особливості здійснення закупівель за рамковою угодою ==
Оголошення про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди повинно містити наступну інформацію:
#найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія;
#назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником і назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі та частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності);
#кількість та місце поставки товарів або надання послуг;
#очікувана вартість предмета закупівлі;
#кінцевий строк подання тендерних пропозицій;
#умови оплати;
#мова (мови), якою (якими) повинні готуватися тендерні пропозиції;
#розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати);
#дата та час розкриття тендерних пропозицій;
#розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у відсотках або грошових одиницях та математична формула, що буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки;
#перелік критеріїв оцінки та методику оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги кожного критерію;
#строк, на який укладається рамкова угода, що не може перевищувати чотирьох років;
#кількість учасників, з якими буде укладено рамкову угоду;
#найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], в інтересах якого (яких) проводиться закупівля за рамковою угодою (у разі проведення закупівлі за рамковою угодою централізованою закупівельною організацією в інтересах замовника).
В оголошенні про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди може зазначатися інша інформація ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 2 розділу ІІІ Особливостей]).

==Зміст рамкової угоди==
'''''Проект рамкової угоди, яка входить до складу тендерної документації, повинен містити:'''''

- предмет закупівлі товарів (послуг);

- найменування, номенклатуру, асортимент товарів (послуг);

- технічні та якісні характеристики предмета закупівлі;

- вимоги щодо якості товарів (послуг);

- орієнтовну кількість товарів або кількість (обсяг) надання послуг та одиницю виміру, визначену в конкретних кількісних показниках (зазначається щодо кожного замовника окремо в разі проведення закупівлі за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників);

- місце поставки товарів чи надання послуг (зазначається щодо кожного замовника окремо в разі проведення закупівлі за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників);

- строк, на який укладається рамкова угода;

- умову визначення переможця для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою, що буде застосовуватися під час проведення електронного аукціону - відбір або конкурентний відбір;

- критерії оцінки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1510 статті 29 Закону];

- порядок та строк укладення договору (договорів) про закупівлю за рамковою угодою;

- порядок та підстави припинення дії рамкової угоди;

''-'' випадки та порядок зміни умов рамкової угоди.

Замовником/ЦЗО в рамковій угоді визначаються всі істотні умови договору про закупівлю, крім випадків, передбачених розділом IX цих Особливостей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу IV Особливостей]).

 '''Умови рамкової угоди не повинні відрізнятися від змісту тендерних пропозицій за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможців процедури закупівлі. Істотні умови рамкової угоди не можуть змінюватися після її підписання, крім таких випадків:'''

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю,- не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

- зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміна курсу іноземної валюти, зміна біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в рамковій угоді, у разі встановлення порядку зміни ціни за одиницю товару (послуги) у рамковій угоді;

- зміна ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу IV Особливостей]).

'''''Проект рамкової угоди, яка входить до складу тендерної документації, може також містити:'''''
*розмір, вид, умови надання, умови повернення і неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо замовник вимагає його надати;
*умову, згідно з якою учасник припиняє бути стороною рамкової угоди в разі, якщо він не подав свої пропозиції для проведення відбору. Замовник самостійно визначає кількість таких випадків, але не менше ніж три;
*умову, згідно з якою учасник припиняє бути стороною рамкової угоди в разі, якщо він двічі відмовився від підписання договору про закупівлю або не уклав договору про закупівлю у строки, установлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#n105 пунктом 1 розділу VII Особливостей];
*іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник/ЦЗО вважає за необхідне до нього включити ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 2 розділу IV Особливостей]).

==Укладання рамкової угоди==
За результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій замовник/ЦЗО приймає рішення про намір укласти рамкову угоду та протягом одного дня після прийняття такого рішення розміщує в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти рамкову угоду із зазначенням інформації, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1614 частиною другою статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі»]. 
Рішення про намір укласти рамкову угоду приймається замовником/ЦЗО стосовно визначеної в оголошенні про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди кількості учасників, тендерні пропозиції яких відповідають умовам тендерної документації та є найбільш економічно вигідними. Якщо кількість учасників, тендерні пропозиції яких відповідають умовам тендерної документації, є меншою ніж кількість, визначена в оголошенні про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди, рішення про намір укласти рамкову угоду приймається замовником/ЦЗО стосовно всіх таких учасників, але в разі, якщо їх не менше трьох. У рамковій угоді зазначається ціна за одиницю товару (послуги) запропонована кожним з учасників, яких визначено переможцями торгів. 
Рамкова угода укладається відповідно до вимог тендерної документації і пропозицій учасників, яких визначено переможцями торгів та які оприлюднили інформацію про ціну за одиницю товару (послуги), '''не пізніше ніж через 45 днів з дня прийняття рішення про намір укласти рамкову угоду.''' З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника/ЦЗО рамкова угода не може бути укладена раніше ніж '''через 10 днів з дати оприлюднення''' в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти рамкову угоду. 
У разі неоприлюднення учасником-переможцем в електронній системі закупівель інформації про ціну за одиницю товару (послуги) або її оприлюднення з помилками щодо ціни у строки, установлені у пункті 3 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення, затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.09.2017 №1372], рамкова угода з таким учасником не укладається. 
'''Зверніть увагу!''' У разі непідписання рамкової угоди або відмови від її підписання одним або кількома учасниками-переможцями у строки, установлені цими Особливостями, рамкова угода вважається укладеною для тих учасників-переможців, які її підписали, але в кількості '''не менше ніж три''' учасники-переможці. 
У разі непідписання рамкової угоди або відмови від її підписання одним або кількома замовниками, в інтересах яких проводиться закупівля ЦЗО за рамковою угодою, у строки, установлені цими Особливостями, рамкова угода вважається укладеною для тих сторін рамкової угоди, які її підписали, за умови, що рамкову угоду підписали ЦЗО, щонайменше один із замовників, в інтересах якого проводиться закупівля за рамковою угодою, а також щонайменше троє учасників-переможців. 
Після підписання рамкової угоди всіма сторонами або із завершенням строків, установлених пунктом 4 розділу V [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостей], рамкова угода розміщується замовником/ЦЗО в електронній системі закупівель разом з оголошенням з відомостями про укладену рамкову угоду, звітом про результати проведення відкритих торгів та зведеною інформацією про ціни за одиниці товарів (послуг) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункти 1-6 розділу V Особливостей]).

== Відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою ==

* Відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється з використанням електронного аукціону через електронну систему закупівель. У разі якщо під час проведення відбору свою пропозицію відповідно до вимог, установлених у запрошенні, подав лише один учасник, електронний аукціон не застосовується, замовник/ЦЗО визначає такого учасника переможцем відбору, після чого електронна система закупівель оприлюднює повідомлення про намір укласти договір ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу VI Особливостей]).
* Відбір застосовується замовником/ЦЗО в разі, якщо в рамковій угоді визначено всі істотні умови договору про закупівлю за рамковою угодою та передбачено здійснення оцінки пропозицій учасників рамкової угоди на основі критеріїв оцінки, які були застосовані під час визначення учасників-переможців для укладення рамкової угоди. У разі якщо, крім ціни, установлено інші критерії оцінки, до початку електронного аукціону в електронній системі закупівель автоматично застосовуються показники інших критеріїв оцінки, які було розраховано електронною системою закупівель відповідно до методики оцінки для визначення учасників-переможців для укладення рамкової угоди.
* Для проведення відбору учасникам, які підписали рамкову угоду, надсилається запрошення подати пропозиції щодо укладення договору про закупівлю за рамковою угодою. Таке запрошення подається у формі повідомлення через електронну систему закупівель та повинно містити: - найменування та місцезнаходження замовника/замовників, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою (у разі здійснення закупівлі ЦЗО в інтересах замовників); - назву предмета закупівлі; - кількість товарів чи кількість (обсяг) надання послуг (у розрізі замовників у разі здійснення закупівлі ЦЗО в інтересах замовників); - місце поставки товарів чи надання послуг (у розрізі замовників у разі здійснення закупівлі ЦЗО в інтересах замовників); - строк поставки товарів чи надання послуг; - одиницю виміру товарів або послуг (аналогічна одиниці виміру, зазначеній у рамковій угоді); - ціну за товари (послуги), яка розраховується автоматично електронною системою як добуток ціни за одиницю для кожного учасника-переможця, зазначеної ним в інформації про ціну за одиницю, та кількості (об’єму) товару (послуги), на яку (який) планується укласти договір; - кінцевий строк подання пропозицій та строк їх дії; - дані про забезпечення виконання договору (якщо це передбачено в рамковій угоді); - розмір мінімального кроку електронного аукціону.

== Особливості укладання та виконання договорів про закупівлю за рамковими угодами ==

* Замовник, у тому числі замовник, в інтересах якого проводилася закупівля ЦЗО, укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем відбору або конкурентного відбору, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 10 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю за рамковою угодою.
* У разі відмови переможця відбору, конкурентного відбору від підписання договору про закупівлю за рамковою угодою або неукладення договору про закупівлю за рамковою угодою замовник/ЦЗО відхиляє пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії пропозиції яких ще не минув.
* Учасник, який підписав договір про закупівлю за рамковою угодою, не має права передавати (відступати) права та обов’язки за таким договором будь-яким іншим особам, покладати виконання зобов’язань за ним на будь-яку іншу особу.
* Замовник, який уклав договір про закупівлю за рамковою угодою, розміщує в електронній системі закупівель договір про закупівлю, повідомлення про внесення змін до договору та звіт про виконання договору у строки, визначені в частині першій статті 10 Закону. ЦЗО розміщує в електронній системі закупівель договір про закупівлю, повідомлення про внесення змін до договору та звіт про виконання договору у строки, визначені в частині першій статті 10 Закону.
* Зміна істотних умов договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1768 частини п’ятої статті 41 Закону]. При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю за рамковою угодою не призводить до зміни умов рамкової угоди, відповідно до якої укладено такий договір про закупівлю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункти 1-5 розділ VII Особливостей]).

== Порядок та підстави припинення дії рамкової угоди ==

* У разі відмови замовника від виконання рамкової угоди у випадках, визначених законодавством, замовник розміщує в електронній системі закупівель повідомлення про відмову від виконання рамкової угоди, що автоматично надсилається учасникам, які підписали таку угоду, не пізніше ніж за 10 днів до дня припинення його участі в рамковій угоді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу VIII Особливостей]).
* У разі відмови замовника, в інтересах якого закупівлі за рамковими угодами здійснює ЦЗО, від виконання рамкової угоди у випадках, визначених законодавством, замовник повідомляє про це ЦЗО у строк не пізніше ніж за 10 днів до дня припинення його участі в рамковій угоді, що дасть змогу ЦЗО розмістити в електронній системі закупівель повідомлення про відмову від рамкової угоди, яке автоматично надсилається учасникам рамкової угоди.
* У разі відмови учасника, який є стороною рамкової угоди, від виконання рамкової угоди з підстав, що передбачені в рамковій угоді, учасник повідомляє про це замовника/ЦЗО в письмовій формі не пізніше ніж за 30 днів до дня припинення участі учасника в рамковій угоді. Замовник/ЦЗО розміщує таку інформацію в електронній системі закупівель.
* Рамкова угода припиняється в порядку та за наявності підстав, визначених у рамковій угоді. До підстав припинення рамкової угоди належать:
* відмова замовника від виконання рамкової угоди відповідно до пункту 1 цього розділу;
* відмова всіх замовників, в інтересах яких закупівлю за рамковими угодами здійснює ЦЗО, від виконання рамкової угоди відповідно до пункту 2 цього розділу;
* настання обставин, передбачених в абзацах другому, третьому пункту 2 розділу IV цих Особливостей, якщо внаслідок цього кількість учасників, які підписали рамкову угоду, стала менше трьох.
* Електронна система закупівель не призначає відбір у разі, якщо в рамковій угоді залишилося менше ніж три учасники.
* Рамкова угода може містити інші підстави припинення, передбачені законодавством.
* Припинення рамкової угоди здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та цих Особливостей.

== Особливості проведення закупівель за рамковою угодою із застосуванням конкурентного відбору ==

* Замовник/ЦЗО може зазначити в тендерній документації, що не всі істотні умови договору про закупівлю встановлюються в рамковій угоді, за умови, що встановлення таких істотних умов є неможливим. У цьому випадку тендерна документація може містити проект договору про закупівлю або основні умови договору, які обов’язково будуть включені до договору про закупівлю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу IX Особливостей]).
* Проект рамкової угоди при цьому додатково повинен містити:
- умову визначення переможця для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою, що буде застосовуватися під час проведення електронного аукціону (конкурентний відбір);

- перелік інших критеріїв оцінки (специфічних вимог), крім ціни, їх питому вагу та математичну формулу, що буде застосовуватися для конкурентного відбору під час проведення електронного аукціону.
* Конкурентний відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою застосовується замовником/ЦЗО в разі, якщо в рамковій угоді визначено не всі істотні умови договору про закупівлю за рамковою угодою.
* Проведення конкурентного відбору здійснюється відповідно до порядку проведення відбору з урахуванням таких особливостей:
- запрошення учасникам подати пропозиції щодо укладення договору про закупівлю за рамковою угодою додатково повинно містити перелік та питому вагу інших критеріїв оцінки (специфічних вимог) та методику конкурентного відбору, за якою буде визначено переможця;

- конкурентний відбір передбачає здійснення оцінки учасника, з яким буде укладено договір про закупівлю за рамковою угодою, за ціновим критерієм, а також іншими критеріями оцінки (специфічними вимогами), установлення яких передбачено рамковою угодою. При цьому питома вага цінового критерію не може бути нижчою ніж 70 відсотків.

==Корисні посилання==
*[[Формальні помилки у тендерах]]
*[[Спрощені закупівлі при проведенні електронного аукціону]]
*[[Порядок придбання нерухомого майна з аукціону]]
*[[Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах та конкурсах]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]

Дії у разі втрати паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України. Посвідчення особи на повернення в Україну

2026-04-16T12:51:32Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано зміст консультації, додано посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянином України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 285 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2012 року № 651 "Про затвердження Порядку формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 381"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18#top Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України"]
== Загальні положення ==
'''Паспорт громадянина України для виїзду за кордон''' — документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#n234 частина перша статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус]").

У разі втрати або викрадення під час перебування за межами України паспорта громадянином України, або коли строк дії документа, що посвідчує особу, закінчився, або коли встановлено, що документ, який посвідчує особу, підтверджує громадянство України та дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, є недійсним з інших причин або коли громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну , то в таких випадках посольство або консульська установа України оформлюють та видають йому посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Посвідчення особи на повернення в Україну''' (далі - посвідчення) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених законами), дає право на в’їзд в Україну, оформляється і видається закордонними дипломатичними установами України.

== Порядок дій при втраті паспорта для виїзду за кордон ==
У разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України необхідно звернутись '''до найближчого відділення поліції''' для складення ''заяви'' про втрату або крадіжку паспорта. В тексті заяви доцільно перерахувати всі візи та відмітки, які були проставлені у паспорті в країні перебування (якщо це можливо), навести перелік усіх втрачених документів, якщо крім паспорта зникло ще щось, та обставини виявлення пропажі. За результатами прийому такої заяви особі має бути виданий ''протокол або довідка про тимчасову відсутність закордонного паспорта.'' З цією довідкою або протоколом необхідно звернутися до [https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini '''дипломатичної установи України'''] за кордоном де за загальним правилом заповнюється заява-анкета для отримання тимчасового посвідчення особи на повернення в Україну.

На підставі поданих документів та відомостей, після встановлення вашої особи та громадянства, співробітниками консульства буде оформлене тимчасове посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Важливо! Тимчасове свідоцтво особи, видане в посольстві, дає право тільки на повернення в Україну. Придбати з цим актом авіаквитки та перетнути кордон іншої країни, як правило, не можна, оскільки це не є повноцінним документом для подорожей за кордоном.'''
== Перелік необхідних документів ==
Дипломатичній установі (у разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон) необхідно надати наступні документи:
# заяву-анкету встановленого зразка (формується представником посольства чи консульської установи)
#* особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, – на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
#* особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку (або особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною), – на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників;
# документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентним органом іноземної держави, що підтверджує факт звернення особи щодо втрати або викрадення паспорта;
# документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі наявності);
# одну кольорову фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування (у разі оформлення посвідчення особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я, або у разі наявності обґрунтованих обставин, які доводять неспроможність заявника прибути до найближчої дипломатичної установи);документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
# квитанція про сплату консульського збору або оригінал документа про звільнення від його сплати. За рішенням керівника дипломатичної установи у разі наявності обставин, що доводять неспроможність заявника сплатити консульський збір, посвідчення оформляється без стягнення консульського збору.
Посвідчення особи на повернення в Україну може бути видано особам без громадянства, які мають право на постійне проживання в Україні, іноземцям та особам без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, у разі втрати або викрадення ними під час перебування за кордоном виданих в Україні документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд/в'їзд в Україну.
== Вартість ==
За видачу посвідчення особи на повернення в Україну справляється консульський збір і його розмір може відрізнятися залежно від консульської установи.

За оформлення посвідчення особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, внесення даних про дитину до посвідчення законного представника, на звернення компетентного органу іноземної держави або в інших випадках, передбачених законодавством, консульський збір '''не стягується,''' це посвідчення для них видається '''безкоштовно'''.

== Строки розгляду питань ==
Оформлення та видача посвідчення здійснюються протягом '''одного робочого дня''', але не більш як п’яти робочих днів з дня подання всіх документів і отримання консульською посадовою особою дипломатичної установи відомостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 Порядком оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну,] та сплати консульського збору.

У разі необхідності надсилання письмового запиту строк оформлення посвідчення може бути продовжено до часу отримання відповіді на такий запит, але не більш як 30 днів.

По поверненню в Україну, необхідно звернутися до відділу [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/zagalna-informacziya.html Державної міграційної служби] та оформити новий паспорт для виїзду за кордон. Для цього потрібні внутрішній паспорт громадянина України та квитанція про сплату послуги. Терміновий документ оформлюється 7 робочих днів, а нетерміновий - 20.

Укладення рамкових угод при проведенні відкритих торгів

2026-04-16T12:38:32Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано зміст консультації та джерела інформації, доповнено та систематизовано викладений матеріал.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення" від 15.09.2017 №1372]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага! На період воєнного стану в Україні та ще 90 днів з дня його припинення або скасування особливості закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Законом України "Про публічні закупівлі"] , визначає КМУ із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.'''
|}
==Загальні положення==
Рамкова угода – правочин, який укладається одним чи кількома замовниками (у тому числі централізованою закупівельною організацією, далі -ЦЗО) в порядку, встановленому цим Законом, з кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n741 пункт 26 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі"], далі - Закон).

Укладення рамкових угод здійснюється за результатами проведення відкритих торгів з урахуванням вимог законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1205 частина перша статті 15 Закону]).

Особливості закупівель за рамковими угодами та їх укладення відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1205 Закону України "Про публічні закупівлі"] встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостями закупівель за рамковими угодами та їх укладення, затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.09.2017 № 1372 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2017 року за № 1236/31104] (далі - Особливості).

Закупівля за рамковими угодами може здійснюватися:

- замовником;

- централізованою закупівельною організацією (далі - ЦЗО) в інтересах замовників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 4 розділу І Особливостей])

Рамкова угода укладається:

- у разі здійснення закупівлі за рамковою угодою замовником - замовником та учасниками-переможцями;

- у разі здійснення закупівлі за рамковою угодою ЦЗО - ЦЗО, усіма замовниками, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою, а також усіма учасниками-переможцями ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 5 розділу І Особливостей]).

==Планування закупівель за рамковою угодою==

* Планування закупівель за рамковою угодою здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n904 статті 4 Закону] з урахуванням цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостей].
* Під час зазначення розміру бюджетного призначення за кошторисом або очікуваної вартості предмета закупівлі в річному плані закупівель указується очікувана вартість предмета закупівлі в разі укладення рамкової угоди строком до одного року або очікувана вартість предмета закупівлі з урахуванням усього строку дії рамкової угоди - у разі укладення рамкової угоди на строк більше ніж один рік.
* Закупівля за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників оприлюднюється в річному плані закупівель ЦЗО та не відображається в річних планах замовників, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою.
* У разі здійснення закупівель за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників у річному плані додатково зазначаються найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункти 1-4 розділу ІІ Особливостей]).

== Особливості здійснення закупівель за рамковою угодою ==
Оголошення про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди повинно містити наступну інформацію:
#найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія;
#назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником і назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі та частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності);
#кількість та місце поставки товарів або надання послуг;
#очікувана вартість предмета закупівлі;
#кінцевий строк подання тендерних пропозицій;
#умови оплати;
#мова (мови), якою (якими) повинні готуватися тендерні пропозиції;
#розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати);
#дата та час розкриття тендерних пропозицій;
#розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у відсотках або грошових одиницях та математична формула, що буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки;
#перелік критеріїв оцінки та методику оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги кожного критерію;
#строк, на який укладається рамкова угода, що не може перевищувати чотирьох років;
#кількість учасників, з якими буде укладено рамкову угоду;
#найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], в інтересах якого (яких) проводиться закупівля за рамковою угодою (у разі проведення закупівлі за рамковою угодою централізованою закупівельною організацією в інтересах замовника).
В оголошенні про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди може зазначатися інша інформація ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 2 розділу ІІІ Особливостей]).

==Зміст рамкової угоди==
'''''Проект рамкової угоди, яка входить до складу тендерної документації, повинен містити:'''''

- предмет закупівлі товарів (послуг);

- найменування, номенклатуру, асортимент товарів (послуг);

- технічні та якісні характеристики предмета закупівлі;

- вимоги щодо якості товарів (послуг);

- орієнтовну кількість товарів або кількість (обсяг) надання послуг та одиницю виміру, визначену в конкретних кількісних показниках (зазначається щодо кожного замовника окремо в разі проведення закупівлі за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників);

- місце поставки товарів чи надання послуг (зазначається щодо кожного замовника окремо в разі проведення закупівлі за рамковою угодою ЦЗО в інтересах замовників);

- строк, на який укладається рамкова угода;

- умову визначення переможця для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою, що буде застосовуватися під час проведення електронного аукціону - відбір або конкурентний відбір;

- критерії оцінки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1510 статті 29 Закону];

- порядок та строк укладення договору (договорів) про закупівлю за рамковою угодою;

- порядок та підстави припинення дії рамкової угоди;

''-'' випадки та порядок зміни умов рамкової угоди.

Замовником/ЦЗО в рамковій угоді визначаються всі істотні умови договору про закупівлю, крім випадків, передбачених розділом IX цих Особливостей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу IV Особливостей]).

 '''Умови рамкової угоди не повинні відрізнятися від змісту тендерних пропозицій за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможців процедури закупівлі. Істотні умови рамкової угоди не можуть змінюватися після її підписання, крім таких випадків:'''

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю,- не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

- зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміна курсу іноземної валюти, зміна біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в рамковій угоді, у разі встановлення порядку зміни ціни за одиницю товару (послуги) у рамковій угоді;

- зміна ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу IV Особливостей]).

'''''Проект рамкової угоди, яка входить до складу тендерної документації, може також містити:'''''
*розмір, вид, умови надання, умови повернення і неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо замовник вимагає його надати;
*умову, згідно з якою учасник припиняє бути стороною рамкової угоди в разі, якщо він не подав свої пропозиції для проведення відбору. Замовник самостійно визначає кількість таких випадків, але не менше ніж три;
*умову, згідно з якою учасник припиняє бути стороною рамкової угоди в разі, якщо він двічі відмовився від підписання договору про закупівлю або не уклав договору про закупівлю у строки, установлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#n105 пунктом 1 розділу VII Особливостей];
*іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник/ЦЗО вважає за необхідне до нього включити ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 2 розділу IV Особливостей]).

==Укладання рамкової угоди==
За результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій замовник/ЦЗО приймає рішення про намір укласти рамкову угоду та протягом одного дня після прийняття такого рішення розміщує в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти рамкову угоду із зазначенням інформації, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1614 частиною другою статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі»]. 
Рішення про намір укласти рамкову угоду приймається замовником/ЦЗО стосовно визначеної в оголошенні про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди кількості учасників, тендерні пропозиції яких відповідають умовам тендерної документації та є найбільш економічно вигідними. Якщо кількість учасників, тендерні пропозиції яких відповідають умовам тендерної документації, є меншою ніж кількість, визначена в оголошенні про проведення закупівлі для укладення рамкової угоди, рішення про намір укласти рамкову угоду приймається замовником/ЦЗО стосовно всіх таких учасників, але в разі, якщо їх не менше трьох. У рамковій угоді зазначається ціна за одиницю товару (послуги) запропонована кожним з учасників, яких визначено переможцями торгів. 
Рамкова угода укладається відповідно до вимог тендерної документації і пропозицій учасників, яких визначено переможцями торгів та які оприлюднили інформацію про ціну за одиницю товару (послуги), '''не пізніше ніж через 45 днів з дня прийняття рішення про намір укласти рамкову угоду.''' З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника/ЦЗО рамкова угода не може бути укладена раніше ніж '''через 10 днів з дати оприлюднення''' в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти рамкову угоду. 
У разі неоприлюднення учасником-переможцем в електронній системі закупівель інформації про ціну за одиницю товару (послуги) або її оприлюднення з помилками щодо ціни у строки, установлені у пункті 3 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення, затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.09.2017 №1372], рамкова угода з таким учасником не укладається. 
'''Зверніть увагу!''' У разі непідписання рамкової угоди або відмови від її підписання одним або кількома учасниками-переможцями у строки, установлені цими Особливостями, рамкова угода вважається укладеною для тих учасників-переможців, які її підписали, але в кількості '''не менше ніж три''' учасники-переможці. 
У разі непідписання рамкової угоди або відмови від її підписання одним або кількома замовниками, в інтересах яких проводиться закупівля ЦЗО за рамковою угодою, у строки, установлені цими Особливостями, рамкова угода вважається укладеною для тих сторін рамкової угоди, які її підписали, за умови, що рамкову угоду підписали ЦЗО, щонайменше один із замовників, в інтересах якого проводиться закупівля за рамковою угодою, а також щонайменше троє учасників-переможців. 
Після підписання рамкової угоди всіма сторонами або із завершенням строків, установлених пунктом 4 розділу V [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text Особливостей], рамкова угода розміщується замовником/ЦЗО в електронній системі закупівель разом з оголошенням з відомостями про укладену рамкову угоду, звітом про результати проведення відкритих торгів та зведеною інформацією про ціни за одиниці товарів (послуг) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункти 1-6 розділу V Особливостей]).

== Відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою ==

* Відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється з використанням електронного аукціону через електронну систему закупівель. У разі якщо під час проведення відбору свою пропозицію відповідно до вимог, установлених у запрошенні, подав лише один учасник, електронний аукціон не застосовується, замовник/ЦЗО визначає такого учасника переможцем відбору, після чого електронна система закупівель оприлюднює повідомлення про намір укласти договір ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу VI Особливостей]).
* Відбір застосовується замовником/ЦЗО в разі, якщо в рамковій угоді визначено всі істотні умови договору про закупівлю за рамковою угодою та передбачено здійснення оцінки пропозицій учасників рамкової угоди на основі критеріїв оцінки, які були застосовані під час визначення учасників-переможців для укладення рамкової угоди. У разі якщо, крім ціни, установлено інші критерії оцінки, до початку електронного аукціону в електронній системі закупівель автоматично застосовуються показники інших критеріїв оцінки, які було розраховано електронною системою закупівель відповідно до методики оцінки для визначення учасників-переможців для укладення рамкової угоди.
* Для проведення відбору учасникам, які підписали рамкову угоду, надсилається запрошення подати пропозиції щодо укладення договору про закупівлю за рамковою угодою. Таке запрошення подається у формі повідомлення через електронну систему закупівель та повинно містити: - найменування та місцезнаходження замовника/замовників, в інтересах яких проводиться закупівля за рамковою угодою (у разі здійснення закупівлі ЦЗО в інтересах замовників); - назву предмета закупівлі; - кількість товарів чи кількість (обсяг) надання послуг (у розрізі замовників у разі здійснення закупівлі ЦЗО в інтересах замовників); - місце поставки товарів чи надання послуг (у розрізі замовників у разі здійснення закупівлі ЦЗО в інтересах замовників); - строк поставки товарів чи надання послуг; - одиницю виміру товарів або послуг (аналогічна одиниці виміру, зазначеній у рамковій угоді); - ціну за товари (послуги), яка розраховується автоматично електронною системою як добуток ціни за одиницю для кожного учасника-переможця, зазначеної ним в інформації про ціну за одиницю, та кількості (об’єму) товару (послуги), на яку (який) планується укласти договір; - кінцевий строк подання пропозицій та строк їх дії; - дані про забезпечення виконання договору (якщо це передбачено в рамковій угоді); - розмір мінімального кроку електронного аукціону.

== Особливості укладання та виконання договорів про закупівлю за рамковими угодами ==

* Замовник, у тому числі замовник, в інтересах якого проводилася закупівля ЦЗО, укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем відбору або конкурентного відбору, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 10 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю за рамковою угодою.
* У разі відмови переможця відбору, конкурентного відбору від підписання договору про закупівлю за рамковою угодою або неукладення договору про закупівлю за рамковою угодою замовник/ЦЗО відхиляє пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії пропозиції яких ще не минув.
* Учасник, який підписав договір про закупівлю за рамковою угодою, не має права передавати (відступати) права та обов’язки за таким договором будь-яким іншим особам, покладати виконання зобов’язань за ним на будь-яку іншу особу.
* Замовник, який уклав договір про закупівлю за рамковою угодою, розміщує в електронній системі закупівель договір про закупівлю, повідомлення про внесення змін до договору та звіт про виконання договору у строки, визначені в частині першій статті 10 Закону. ЦЗО розміщує в електронній системі закупівель договір про закупівлю, повідомлення про внесення змін до договору та звіт про виконання договору у строки, визначені в частині першій статті 10 Закону.
* Зміна істотних умов договору про закупівлю за рамковою угодою здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#n1768 частини п’ятої статті 41 Закону]. При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю за рамковою угодою не призводить до зміни умов рамкової угоди, відповідно до якої укладено такий договір про закупівлю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункти 1-5 розділ VII Особливостей]).

== Порядок та підстави припинення дії рамкової угоди ==

* У разі відмови замовника від виконання рамкової угоди у випадках, визначених законодавством, замовник розміщує в електронній системі закупівель повідомлення про відмову від виконання рамкової угоди, що автоматично надсилається учасникам, які підписали таку угоду, не пізніше ніж за 10 днів до дня припинення його участі в рамковій угоді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу VIII Особливостей]).
* У разі відмови замовника, в інтересах якого закупівлі за рамковими угодами здійснює ЦЗО, від виконання рамкової угоди у випадках, визначених законодавством, замовник повідомляє про це ЦЗО у строк не пізніше ніж за 10 днів до дня припинення його участі в рамковій угоді, що дасть змогу ЦЗО розмістити в електронній системі закупівель повідомлення про відмову від рамкової угоди, яке автоматично надсилається учасникам рамкової угоди.
* У разі відмови учасника, який є стороною рамкової угоди, від виконання рамкової угоди з підстав, що передбачені в рамковій угоді, учасник повідомляє про це замовника/ЦЗО в письмовій формі не пізніше ніж за 30 днів до дня припинення участі учасника в рамковій угоді. Замовник/ЦЗО розміщує таку інформацію в електронній системі закупівель.
* Рамкова угода припиняється в порядку та за наявності підстав, визначених у рамковій угоді. До підстав припинення рамкової угоди належать:
* відмова замовника від виконання рамкової угоди відповідно до пункту 1 цього розділу;
* відмова всіх замовників, в інтересах яких закупівлю за рамковими угодами здійснює ЦЗО, від виконання рамкової угоди відповідно до пункту 2 цього розділу;
* настання обставин, передбачених в абзацах другому, третьому пункту 2 розділу IV цих Особливостей, якщо внаслідок цього кількість учасників, які підписали рамкову угоду, стала менше трьох.
* Електронна система закупівель не призначає відбір у разі, якщо в рамковій угоді залишилося менше ніж три учасники.
* Рамкова угода може містити інші підстави припинення, передбачені законодавством.
* Припинення рамкової угоди здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та цих Особливостей.

== Особливості проведення закупівель за рамковою угодою із застосуванням конкурентного відбору ==

* Замовник/ЦЗО може зазначити в тендерній документації, що не всі істотні умови договору про закупівлю встановлюються в рамковій угоді, за умови, що встановлення таких істотних умов є неможливим. У цьому випадку тендерна документація може містити проект договору про закупівлю або основні умови договору, які обов’язково будуть включені до договору про закупівлю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1236-17#Text пункт 1 розділу IX Особливостей]).
* Проект рамкової угоди при цьому додатково повинен містити:
- умову визначення переможця для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою, що буде застосовуватися під час проведення електронного аукціону (конкурентний відбір);

- перелік інших критеріїв оцінки (специфічних вимог), крім ціни, їх питому вагу та математичну формулу, що буде застосовуватися для конкурентного відбору під час проведення електронного аукціону.
* Конкурентний відбір учасника для укладення договору про закупівлю за рамковою угодою застосовується замовником/ЦЗО в разі, якщо в рамковій угоді визначено не всі істотні умови договору про закупівлю за рамковою угодою.
* Проведення конкурентного відбору здійснюється відповідно до порядку проведення відбору з урахуванням таких особливостей:
- запрошення учасникам подати пропозиції щодо укладення договору про закупівлю за рамковою угодою додатково повинно містити перелік та питому вагу інших критеріїв оцінки (специфічних вимог) та методику конкурентного відбору, за якою буде визначено переможця;

- конкурентний відбір передбачає здійснення оцінки учасника, з яким буде укладено договір про закупівлю за рамковою угодою, за ціновим критерієм, а також іншими критеріями оцінки (специфічними вимогами), установлення яких передбачено рамковою угодою. При цьому питома вага цінового критерію не може бути нижчою ніж 70 відсотків.

==Корисні посилання==
*[[Формальні помилки у тендерах]]
*[[Спрощені закупівлі при проведенні електронного аукціону]]
*[[Порядок придбання нерухомого майна з аукціону]]
*[[Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах та конкурсах]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]

Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах

2023-12-10T12:04:09Z

Vasyl.chornovaliuk: Перевірено на актуальність та відредаговано. Нормативна база містила посилання на Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", який втратив чинність 01.10.2023.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 13 листопада 1987 року (ратифіковано Законом України № 578-7 від 18.09.2013) (далі - Конвенція)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1283#n1283 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2894-14#Text Закон України "Про тваринний світ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам"]
== Визначення термінів==
'''Стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]''' (далі — Закон) встановлює, що '''утримання в домашніх умовах''' — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Домашні тварини]''' — собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.

Більш ширше визначення міститься у ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 Конвенція] Так, під '''домашньою твариною''' мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

'''Власник домашніх тварин''' - фізична особа, зазначена як власник в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення.
== Особливості утримання домашніх тварин у населених пунктах ==
Статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону] передбачається, що '''особа, яка утримує домашню тварину,''' '''зобов'язана''':
* забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15#n74 Закону];
* дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
'''Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах.'''

Доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону].

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону].
===Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість ===
При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:
*дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
* надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
*забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
*негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам;
*негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
*запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.
''' УВАГА!!! ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: '''
*бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин; дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану; умертвляти тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння.
*жебракування з тваринами.
*залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20°С та менше +5°С.
*замуровування тварин у підвальних приміщеннях.
*залишати домашню тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі становить менше 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів.
*Незалежно від довжини прив’язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20°С або менше 0°С.
*залишати домашню тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив’язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами.
Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

'''Особа, яка супроводжує тварину,''' '''зобов'язана забезпечити''':
*безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
*безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
*безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
*наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
*наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

'''Дозволяється утримувати:'''
*домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
*домашніх тварин - у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
*домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;
*домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
*собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
'''Забороняється утримувати тварин:'''
*особам, на яких накладалося адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за вчинення правопорушення, пов’язаного з жорстоким поводженням з тваринами, - протягом року з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів впливу;
*особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрито за нереабілітуючими обставинами, або стосовно яких були застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, - протягом 10 років з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за нереабілітуючими обставинами, або рішенням про застосування, продовження, зміну примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 статтею 7 Закону] основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Вказані положення Закону відповідають [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 статті 4 Конвенції]. Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.
==Утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів==
Органи місцевого самоврядування визначають необхідну кількість та місце розташування майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, організовують їх створення і облаштування, що включає в себе їх огородження, встановлення інформаційних табличок, контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин їх власниками, а також здійснюють організацію вивезення і утилізації екскрементів домашніх тварин (стаття 301 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"].
==Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин==
'''При розробці органами місцевого самоврядування розділу "Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин" рекомендовано керуватися наступними положеннями:'''
#реєстрація та електронна ідентифікація домашніх тварин може проводитися протягом десяти календарних днів з дня придбання (купівлі, отримання в дар тощо) тварини;
#реєстрація здійснюється працівниками організацій, підприємств, установ, уповноважених на те органом місцевого самоврядування, за місцем проживання (реєстрації) власника;
#електронна ідентифікація домашніх тварин проводиться лікарем ветеринарної медицини;
#обов'язковій реєстрації підлягають собаки всіх порід з трьохмісячного віку;
#обов'язковій тимчасовій реєстрації також підлягають домашні тварини, які належать фізичним або юридичним особам, місце проживання яких не є містом, в якому вони офіційно зареєстровані, якщо вони перебувають на території відповідних міст більше 45 діб;
#організації, підприємства, установи, уповноважені на те органом місцевого самоврядування, у п’ятиденний термін з моменту реєстрації видають власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення, особистий номерний знак (жетон), який повинен бути прикріплений до ошийника собаки і надають друковане видання Правил утримання домашніх тварин у відповідному населеному пункті, а також ознайомлюють власника домашньої тварини з ветеринарно-санітарними вимогами до її утримання;
#за бажанням власника працівники клубу любителів тварин або розплідника можуть клеймувати тварину;
#реєстрація та перереєстрація домашніх тварин відбувається при пред'явленні їхнім власником квитанції (платіжного доручення) про внесення плати.
Крім того, власники собак, породи яких зазначені у додатку 1 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам"], повинні до або під час реєстрації, перереєстрації, укласти договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація не проводиться.

Для проведення реєстрації власником домашньої тварини також надається паспорт, відповідний документ, який підтверджує право власності на цю тварину, ветеринарний документ встановленого зразку на тварину з відміткою про проведення необхідних досліджень та щеплень.

Перереєстрація домашніх тварин проводиться в разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника тварини із зазначенням нового власника. Домашні тварин, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються не зареєстрованими.

Для проведення перереєстрації власником домашньої тварини надається паспорт, відповідний документ, що підтверджує право власності на тварину і попередньо видане реєстраційне посвідчення на домашню тварину встановленого зразка. При перереєстрації видається лише нове посвідчення про реєстрацію, без зміни ідентифікаційного коду, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті.

Кошти за послуги, пов’язані з реєстрацією чи перереєстрацією домашніх тварин, сплачуються власником відповідно до встановлених тарифів, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Від внесення плати за реєстрацію та перереєстрацію собак звільняються особи з інвалідністю по зору, для яких собака слугує поводирем.
==Відповідальність за неналежне утримання тварин==
Діючим законодавством України передбачено '''кримінальну''' та '''адміністративну''' відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно зі статтею 154 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1283#n1283 Кодексу України про адміністративні правопорушення] утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) -
тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року, -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну, -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінального кодексу України].
==Корисні посилання==
*[https://wiki.1551.gov.ua/pages/viewpage.action?pageId=11796805 Утримання домашніх тварин]
==Див. також==
*[[Захист тварин від жорстокого поводження]]
*[[Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами]]
*[[Правила перевезення домашніх тварин залізничним, авіаційним та автомобільним транспортом]]
*[[Права та обов'язки власників тварин]]
*[[Відшкодування шкоди, завданої внаслідок нападу собаки]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування

2023-06-01T06:31:34Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Перелік необхідних документів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001]
== Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди ==
Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 56 Конституції України]). 
'''Аналогічні за змістом норми закріплені у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України] (далі- ЦК України).'''
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цих органів'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1173 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цієї особи'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1174 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті '''прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта''', що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1175 ЦК України]).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001] за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: '''«…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків»'''. І далі: «... [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 152 Конституції України] '''зобов’язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними'''. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 62 Конституції України])».

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16] якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що '''суди повинні суворо дотримуватися передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,''' заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Підстави для відшкодування шкоди та її види ==
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 главою 82 ЦК України]. Встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях.
Це, зокрема, закони:
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12 Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537/96-%D0%B2%D1%80 Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду], тощо.

'''Незаконними діяннями органів державної влади''', органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

'''Суб'єктом відшкодування''' завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає '''незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.'''

В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦК України] вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: '''майнова та моральна'''. Однак в більшості статей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 гл. 82 ЦК України], у тому числі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1173 ЦКУ], вказується на те, що '''відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види'''.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України.]

== Позасудовий порядок відшкодування шкоди ==
Конкретні нормативні механізми відшкодування відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.

Тому фактично можна стверджувати, що інститут позасудового, а тим паче добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній. Відсутній навіть чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту, однак не виключено, що він може бути найбільш раціональним та дієвим способом відшкодування шкоди.
== Судовий порядок відшкодування шкоди ==
=== Куди звертатися? ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)] передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, '''розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного]] або [[Звернення до господарського суду|господарського]] судочинства.''' (Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України, далі - ЦПК України та ГПК України відповідно).

=== Перелік необхідних документів ===
# позовна заява відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК України], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 160 КАС України], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 162 ГПК України] - залежно від порядку судочинства в якому буде вирішуватися справа;
# документи, які посвідчують особу позивача;
# документ, що підтверджує повноваження представника - якщо позовну заяву подає представник;
# копія нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований - у випадку відшкодування шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований; 
# письмова відповідь відповідного органу, яка засвідчує факт спору та порушення прав позивача - у разі відшкодування шкоди в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;Яка
# інші докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують вказані обставини.

=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

== Судова практика ==
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 Постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17]'''
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

== Див. додатково ==
* [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава]]
* [[Відшкодування моральної шкоди]]

[[Категорія : Суди]]
[[Категорія : Відшкодування шкоди]]
[[Категорія : Інші питання цивільного права]]
[[Категорія : Адміністративне право]]
[[Категорія : Органи місцевого самоврядування]]

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування

2023-06-01T06:30:50Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Куди звертатися? */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001]
== Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди ==
Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 56 Конституції України]). 
'''Аналогічні за змістом норми закріплені у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України] (далі- ЦК України).'''
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цих органів'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1173 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цієї особи'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1174 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті '''прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта''', що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1175 ЦК України]).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001] за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: '''«…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків»'''. І далі: «... [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 152 Конституції України] '''зобов’язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними'''. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 62 Конституції України])».

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16] якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що '''суди повинні суворо дотримуватися передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,''' заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Підстави для відшкодування шкоди та її види ==
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 главою 82 ЦК України]. Встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях.
Це, зокрема, закони:
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12 Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537/96-%D0%B2%D1%80 Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду], тощо.

'''Незаконними діяннями органів державної влади''', органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

'''Суб'єктом відшкодування''' завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає '''незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.'''

В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦК України] вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: '''майнова та моральна'''. Однак в більшості статей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 гл. 82 ЦК України], у тому числі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1173 ЦКУ], вказується на те, що '''відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види'''.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України.]

== Позасудовий порядок відшкодування шкоди ==
Конкретні нормативні механізми відшкодування відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.

Тому фактично можна стверджувати, що інститут позасудового, а тим паче добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній. Відсутній навіть чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту, однак не виключено, що він може бути найбільш раціональним та дієвим способом відшкодування шкоди.
== Судовий порядок відшкодування шкоди ==
=== Куди звертатися? ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)] передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, '''розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного]] або [[Звернення до господарського суду|господарського]] судочинства.''' (Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України, далі - ЦПК України та ГПК України відповідно).

=== Перелік необхідних документів ===
# позовна заява відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 160 КАСУ], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 162 ГПК] - залежно від порядку судочинства в якому буде вирішуватися справа;
# документи, які посвідчують особу позивача;
# документ, що підтверджує повноваження представника - якщо позовну заяву подає представник;
# копія нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований - у випадку відшкодування шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований; 
# письмова відповідь відповідного органу, яка засвідчує факт спору та порушення прав позивача - у разі відшкодування шкоди в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;Яка
# інші докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують вказані обставини.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

== Судова практика ==
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 Постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17]'''
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

== Див. додатково ==
* [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава]]
* [[Відшкодування моральної шкоди]]

[[Категорія : Суди]]
[[Категорія : Відшкодування шкоди]]
[[Категорія : Інші питання цивільного права]]
[[Категорія : Адміністративне право]]
[[Категорія : Органи місцевого самоврядування]]

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування

2023-06-01T06:27:41Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Судовий порядок відшкодування шкоди */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001]
== Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди ==
Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 56 Конституції України]). 
'''Аналогічні за змістом норми закріплені у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України] (далі- ЦК України).'''
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цих органів'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1173 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цієї особи'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1174 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті '''прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта''', що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1175 ЦК України]).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001] за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: '''«…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків»'''. І далі: «... [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 152 Конституції України] '''зобов’язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними'''. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 62 Конституції України])».

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16] якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що '''суди повинні суворо дотримуватися передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,''' заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Підстави для відшкодування шкоди та її види ==
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 главою 82 ЦК України]. Встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях.
Це, зокрема, закони:
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12 Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537/96-%D0%B2%D1%80 Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду], тощо.

'''Незаконними діяннями органів державної влади''', органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

'''Суб'єктом відшкодування''' завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає '''незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.'''

В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦК України] вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: '''майнова та моральна'''. Однак в більшості статей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 гл. 82 ЦК України], у тому числі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1173 ЦКУ], вказується на те, що '''відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види'''.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України.]

== Позасудовий порядок відшкодування шкоди ==
Конкретні нормативні механізми відшкодування відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.

Тому фактично можна стверджувати, що інститут позасудового, а тим паче добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній. Відсутній навіть чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту, однак не виключено, що він може бути найбільш раціональним та дієвим способом відшкодування шкоди.
== Судовий порядок відшкодування шкоди ==
=== Куди звертатися? ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)] передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, '''розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного]] або [[Звернення до господарського суду|господарського]] судочинства.'''
=== Перелік необхідних документів ===
# позовна заява відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 160 КАСУ], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 162 ГПК] - залежно від порядку судочинства в якому буде вирішуватися справа;
# документи, які посвідчують особу позивача;
# документ, що підтверджує повноваження представника - якщо позовну заяву подає представник;
# копія нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований - у випадку відшкодування шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований; 
# письмова відповідь відповідного органу, яка засвідчує факт спору та порушення прав позивача - у разі відшкодування шкоди в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;Яка
# інші докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують вказані обставини.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

== Судова практика ==
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 Постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17]'''
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

== Див. додатково ==
* [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава]]
* [[Відшкодування моральної шкоди]]

[[Категорія : Суди]]
[[Категорія : Відшкодування шкоди]]
[[Категорія : Інші питання цивільного права]]
[[Категорія : Адміністративне право]]
[[Категорія : Органи місцевого самоврядування]]

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування

2023-06-01T06:26:13Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Підстави для відшкодування шкоди та її види */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001]
== Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди ==
Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 56 Конституції України]). 
'''Аналогічні за змістом норми закріплені у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України] (далі- ЦК України).'''
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цих органів'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1173 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цієї особи'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1174 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті '''прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта''', що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1175 ЦК України]).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001] за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: '''«…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків»'''. І далі: «... [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 152 Конституції України] '''зобов’язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними'''. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 62 Конституції України])».

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16] якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що '''суди повинні суворо дотримуватися передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,''' заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Підстави для відшкодування шкоди та її види ==
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 главою 82 ЦК України]. Встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях.
Це, зокрема, закони:
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12 Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537/96-%D0%B2%D1%80 Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду], тощо.

'''Незаконними діяннями органів державної влади''', органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

'''Суб'єктом відшкодування''' завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає '''незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.'''

В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦК України] вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: '''майнова та моральна'''. Однак в більшості статей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 гл. 82 ЦК України], у тому числі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1173 ЦКУ], вказується на те, що '''відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види'''.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України.]

== Позасудовий порядок відшкодування шкоди ==
Конкретні нормативні механізми відшкодування відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.

Тому фактично можна стверджувати, що інститут позасудового, а тим паче добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній. Відсутній навіть чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту, однак не виключено, що він може бути найбільш раціональним та дієвим способом відшкодування шкоди.
== Судовий порядок відшкодування шкоди ==
=== Куди звертатися? ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України] передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, '''розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного]] або [[Звернення до господарського суду|господарського]] судочинства.'''
=== Перелік необхідних документів ===
# позовна заява відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 160 КАСУ], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 162 ГПК] - залежно від порядку судочинства в якому буде вирішуватися справа;
# документи, які посвідчують особу позивача;
# документ, що підтверджує повноваження представника - якщо позовну заяву подає представник;
# копія нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований - у випадку відшкодування шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований; 
# письмова відповідь відповідного органу, яка засвідчує факт спору та порушення прав позивача - у разі відшкодування шкоди в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;Яка
# інші докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують вказані обставини.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

== Судова практика ==
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 Постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17]'''
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

== Див. додатково ==
* [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава]]
* [[Відшкодування моральної шкоди]]

[[Категорія : Суди]]
[[Категорія : Відшкодування шкоди]]
[[Категорія : Інші питання цивільного права]]
[[Категорія : Адміністративне право]]
[[Категорія : Органи місцевого самоврядування]]

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування

2023-06-01T06:25:14Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001]
== Законодавче закріплення обов’язку відшкодування шкоди ==
Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 56 Конституції України]). 
'''Аналогічні за змістом норми закріплені у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України] (далі- ЦК України).'''
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цих органів'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1173 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі '''незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади''', органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини цієї особи'''.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1174 ЦК України]).
* Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті '''прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта''', що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування '''незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1175 ЦК України]).

Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001] за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: '''«…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов’язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків»'''. І далі: «... [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 152 Конституції України] '''зобов’язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними'''. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 62 Конституції України])».

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16] якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що '''суди повинні суворо дотримуватися передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,''' заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

== Підстави для відшкодування шкоди та її види ==
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 главою 82 Цивільного кодексу України]. Встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
* в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях.
Це, зокрема, закони:
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12 Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537/96-%D0%B2%D1%80 Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України];
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду], тощо.

'''Незаконними діяннями органів державної влади''', органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

'''Суб'єктом відшкодування''' завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає '''незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.'''

В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтях 1166 та 1167 гл. 82 ЦКУ] вказується на два види шкоди, що може бути завдана та, відповідно, в подальшому відшкодована: '''майнова та моральна'''. Однак в більшості статей [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 гл. 82 ЦКУ], у тому числі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1173 ЦКУ], вказується на те, що '''відшкодовуватися має шкода без врахування можливого її поділу на види'''.

Подібне твердження ґрунтується не лише та тій обставині, що текст зазначеної статті не містить вказівки на окремий вид шкоди, а також на положенні [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції України.]

== Позасудовий порядок відшкодування шкоди ==
Конкретні нормативні механізми відшкодування відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.

Тому фактично можна стверджувати, що інститут позасудового, а тим паче добровільного відшкодування шкоди, завданої діяннями органів влади, в Україні відсутній. Відсутній навіть чіткий та прозорий концептуальний підхід до функціонування цього інституту, однак не виключено, що він може бути найбільш раціональним та дієвим способом відшкодування шкоди.
== Судовий порядок відшкодування шкоди ==
=== Куди звертатися? ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України] передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, '''розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного]] або [[Звернення до господарського суду|господарського]] судочинства.'''
=== Перелік необхідних документів ===
# позовна заява відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 160 КАСУ], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 162 ГПК] - залежно від порядку судочинства в якому буде вирішуватися справа;
# документи, які посвідчують особу позивача;
# документ, що підтверджує повноваження представника - якщо позовну заяву подає представник;
# копія нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований - у випадку відшкодування шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований; 
# письмова відповідь відповідного органу, яка засвідчує факт спору та порушення прав позивача - у разі відшкодування шкоди в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;Яка
# інші докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які підтверджують вказані обставини.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

== Судова практика ==
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 Постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17]'''
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

== Див. додатково ==
* [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава]]
* [[Відшкодування моральної шкоди]]

[[Категорія : Суди]]
[[Категорія : Відшкодування шкоди]]
[[Категорія : Інші питання цивільного права]]
[[Категорія : Адміністративне право]]
[[Категорія : Органи місцевого самоврядування]]

Аванс та завдаток

2023-05-31T08:49:47Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Завдаток ==
'''''Завдатком є''''' грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 570 ЦК України]).
=== Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку ===
Завдаток служить способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.

'''Доказова функція''' виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.

Видача й одержання завдатку можуть бути доказом укладення договорів, вчинених як в усній, так і в письмовій формі. Якщо договір вчинений в усній формі і при цьому відсутні письмові докази, то можна говорити про те, що договір визнається укладеним, оскільки видано завдаток.

'''Забезпечувальна функція''' виявляється в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання. Дієвим фактором у даному випадку є таке правило: якщо невиконання зобов’язання відбулося з вини боржника (сторони, що видала завдаток), завдаток залишається в кредитора. Якщо ж за порушення договору відповідає кредитор (сторона, що одержала завдаток), він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 571 ЦК України]). Саме втрата завдатку одним або повернення його іншим у подвійному розмірі складають суть забезпечувальної функції завдатку.

Видача завдатку як засіб забезпечення виконання зобов’язання може бути передбачена тільки домовленістю договірних сторін.

'''Платіжна функція''' виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, тим самим він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання. При виконанні сторонами своїх договірних зобов’язань сума завдатку або зараховується за рахунок платежів, або утримується стороною, що видала завдаток, із суми належних з неї платежів.

Якщо сторони хочуть щоб передоплата за договором здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:
* сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;
* договір, який містить положення про завдаток має обов’язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).
* між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.
Зазначене підтверджується [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8780C3DA797707C5C2257B2000353949 позицією Верховного суду України, який розглядаючи 13 лютого 2013 року справу №6-176цс12] щодо стягнення коштів, внесених як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу, зазначає, що '''внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.''' Зазначена позиція Верховного суду України, ще раз свідчить про те, що у тому випадку коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.

== Аванс ==
'''''Авансом''''' визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів.
Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов’язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.

На відміну від авансу завдаток підлягає поверненню тільки в разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання.

У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Це обумовлено ч. 2 ст. 570 ЦК України]

Також відмітною ознакою є і те, що якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 361/8331/18] досліджував питання щодо різниці авансу від завдатку, а також наслідки невиконання зобов’язання кожною із сторін. Крім цього, в [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 постанові Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц] також роз'яснено різницю між завдатком та авансом.
== Судова практика ==
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Господарське право]]

Аванс та завдаток

2023-05-31T08:48:36Z

Vasyl.chornovaliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Завдаток ==
'''''Завдатком є''''' грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 570 ЦК України]).
=== Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку ===
Завдаток служить способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.

'''Доказова функція''' виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.

Видача й одержання завдатку можуть бути доказом укладення договорів, вчинених як в усній, так і в письмовій формі. Якщо договір вчинений в усній формі і при цьому відсутні письмові докази, то можна говорити про те, що договір визнається укладеним, оскільки видано завдаток.

'''Забезпечувальна функція''' виявляється в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання. Дієвим фактором у даному випадку є таке правило: якщо невиконання зобов’язання відбулося з вини боржника (сторони, що видала завдаток), завдаток залишається в кредитора. Якщо ж за порушення договору відповідає кредитор (сторона, що одержала завдаток), він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 571 ЦК України]). Саме втрата завдатку одним або повернення його іншим у подвійному розмірі складають суть забезпечувальної функції завдатку.

Видача завдатку як засіб забезпечення виконання зобов’язання може бути передбачена тільки домовленістю договірних сторін.

'''Платіжна функція''' виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, тим самим він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання. При виконанні сторонами своїх договірних зобов’язань сума завдатку або зараховується за рахунок платежів, або утримується стороною, що видала завдаток, із суми належних з неї платежів.

Якщо сторони хочуть щоб передоплата за договором здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:
* сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;
* договір, який містить положення про завдаток має обов’язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).
* між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.
Зазначене підтверджується [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8780C3DA797707C5C2257B2000353949 позицією Верховного суду України, який розглядаючи 13 лютого 2013 року справу №6-176цс12] щодо стягнення коштів, внесених як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу, зазначає, що '''внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.''' Зазначена позиція Верховного суду України, ще раз свідчить про те, що у тому випадку коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.
== Аванс ==
'''''Авансом''''' визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів.
Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов’язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.

На відміну від авансу завдаток підлягає поверненню тільки в разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання.

У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Це обумовлено ч. 2 ст. 570 ЦК України]

Також відмітною ознакою є і те, що якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 361/8331/18] досліджував питання щодо різниці авансу від завдатку, а також наслідки невиконання зобов’язання кожною із сторін. Крім цього, в [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 постанові Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц] також роз'яснено різницю між завдатком та авансом.
== Судова практика ==
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Господарське право]]

Аванс та завдаток

2023-05-31T08:41:15Z

Vasyl.chornovaliuk: Перевірка актуальності, відредаговано та додано матеріал.

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Завдаток ==
'''''Завдатком є''''' грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 570 ЦК України]).
=== Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку ===
Завдаток служить способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.

'''Доказова функція''' виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.

Видача й одержання завдатку можуть бути доказом укладення договорів, вчинених як в усній, так і в письмовій формі. Якщо договір вчинений в усній формі і при цьому відсутні письмові докази, то можна говорити про те, що договір визнається укладеним, оскільки видано завдаток.

'''Забезпечувальна функція''' виявляється в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання. Дієвим фактором у даному випадку є таке правило: якщо невиконання зобов’язання відбулося з вини боржника (сторони, що видала завдаток), завдаток залишається в кредитора. Якщо ж за порушення договору відповідає кредитор (сторона, що одержала завдаток), він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 571 ЦК України]). Саме втрата завдатку одним або повернення його іншим у подвійному розмірі складають суть забезпечувальної функції завдатку.

Видача завдатку як засіб забезпечення виконання зобов’язання може бути передбачена тільки домовленістю договірних сторін.

'''Платіжна функція''' виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, тим самим він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання. При виконанні сторонами своїх договірних зобов’язань сума завдатку або зараховується за рахунок платежів, або утримується стороною, що видала завдаток, із суми належних з неї платежів.

Якщо сторони хочуть щоб передоплата за договором здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:
* сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;
* договір, який містить положення про завдаток має обов’язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).
* між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.
Зазначене підтверджується [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8780C3DA797707C5C2257B2000353949 позицією Верховного суду України, який розглядаючи 13 лютого 2013 року справу №6-176цс12] щодо стягнення коштів, внесених як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу, зазначає, що '''внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.''' Зазначена позиція Верховного суду України, ще раз свідчить про те, що у тому випадку коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.

[[Файл:Зразок Договору про завдаток.odt|міні]]
== Аванс ==
'''''Авансом''''' визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів.
Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов’язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.

На відміну від авансу завдаток підлягає поверненню тільки в разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання.

У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Це обумовлено ч. 2 ст. 570 ЦК України]

Також відмітною ознакою є і те, що якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 361/8331/18] досліджував питання щодо різниці авансу від завдатку, а також наслідки невиконання зобов’язання кожною із сторін. Крім цього, в [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 постанові Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц] також роз'яснено різницю між завдатком та авансом.
== Судова практика ==
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Господарське право]]

Аванс та завдаток

2023-05-31T08:34:14Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Завдаток ==
'''''Завдатком є''''' грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 570 ЦК України]).
=== Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку ===
Завдаток служить способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.

'''Доказова функція''' виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.

Видача й одержання завдатку можуть бути доказом укладення договорів, вчинених як в усній, так і в письмовій формі. Якщо договір вчинений в усній формі і при цьому відсутні письмові докази, то можна говорити про те, що договір визнається укладеним, оскільки видано завдаток.

'''Забезпечувальна функція''' виявляється в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання. Дієвим фактором у даному випадку є таке правило: якщо невиконання зобов’язання відбулося з вини боржника (сторони, що видала завдаток), завдаток залишається в кредитора. Якщо ж за порушення договору відповідає кредитор (сторона, що одержала завдаток), він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 571 ЦК України]). Саме втрата завдатку одним або повернення його іншим у подвійному розмірі складають суть забезпечувальної функції завдатку.

Видача завдатку як засіб забезпечення виконання зобов’язання може бути передбачена тільки домовленістю договірних сторін.

'''Платіжна функція''' виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, тим самим він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання. При виконанні сторонами своїх договірних зобов’язань сума завдатку або зараховується за рахунок платежів, або утримується стороною, що видала завдаток, із суми належних з неї платежів.

Якщо сторони хочуть щоб передоплата за договором здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:
* сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;
* договір, який містить положення про завдаток має обов’язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).
* між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.
Зазначене підтверджується [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8780C3DA797707C5C2257B2000353949 позицією Верховного суду України, який розглядаючи 13 лютого 2013 року справу №6-176цс12] щодо стягнення коштів, внесених як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу, зазначає, що '''внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.''' Зазначена позиція Верховного суду України, ще раз свідчить про те, що у тому випадку коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.
[[Файл:Зразок Договору про завдаток.odt|міні]]
== Аванс ==
'''''Авансом''''' визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів.
Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов’язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.

На відміну від авансу завдаток підлягає поверненню тільки в разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання.

У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Це обумовлено ч. 2 ст. 570 ЦК України]

Також відмітною ознакою є і те, що якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 361/8331/18] досліджував питання щодо різниці авансу від завдатку, а також наслідки невиконання зобов’язання кожною із сторін. Крім цього, в [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 постанові Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц] також роз'яснено різницю між завдатком та авансом.
== Судова практика ==
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Господарське право]]

Аванс та завдаток

2023-05-31T08:27:02Z

Vasyl.chornovaliuk: Перевірено на актуальність, відредаговано та доповнено статтю

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Завдаток ==
'''''Завдатком є''''' грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 570 ЦК України]).

=== Функції завдатку. Умови здійснення передоплати у формі завдатку ===
Завдаток служить способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.

'''Доказова функція''' виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.

Видача й одержання завдатку можуть бути доказом укладення договорів, вчинених як в усній, так і в письмовій формі. Якщо договір вчинений в усній формі і при цьому відсутні письмові докази, то можна говорити про те, що договір визнається укладеним, оскільки видано завдаток.

'''Забезпечувальна функція''' виявляється в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання. Дієвим фактором у даному випадку є таке правило: якщо невиконання зобов’язання відбулося з вини боржника (сторони, що видала завдаток), завдаток залишається в кредитора. Якщо ж за порушення договору відповідає кредитор (сторона, що одержала завдаток), він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 571 ЦК України]). Саме втрата завдатку одним або повернення його іншим у подвійному розмірі складають суть забезпечувальної функції завдатку.

Видача завдатку як засіб забезпечення виконання зобов’язання може бути передбачена тільки домовленістю договірних сторін.

'''Платіжна функція''' виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, тим самим він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання. При виконанні сторонами своїх договірних зобов’язань сума завдатку або зараховується за рахунок платежів, або утримується стороною, що видала завдаток, із суми належних з неї платежів.

Якщо сторони хочуть щоб передоплата за договором здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:
* сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;
* договір, який містить положення про завдаток має обов’язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).
* між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Тобто, договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.
Зазначене підтверджується [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8780C3DA797707C5C2257B2000353949 позицією Верховного суду України, який розглядаючи 13 лютого 2013 року справу №6-176цс12] щодо стягнення коштів, внесених як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу, зазначає, що '''внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.''' Зазначена позиція Верховного суду України, ще раз свідчить про те, що у тому випадку коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.
[[Файл:Зразок Договору про завдаток.odt|міні]]
== Аванс ==
'''''Авансом''''' визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів.
Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов’язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.

На відміну від авансу завдаток підлягає поверненню тільки в разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання.

У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Це обумовлено ч. 2 ст. 570 ЦК України]

Також відмітною ознакою є і те, що якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 361/8331/18] досліджував питання щодо різниці авансу від завдатку, а також наслідки невиконання зобов’язання кожною із сторін. Крім цього, в [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 постанові Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц] також роз'яснено різницю між завдатком та авансом.
== Судова практика ==
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/91958530 Постанова Верховного Суду України від 17.06.2021 у справі № № 711/5065/15-ц]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Господарське право]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2022-12-30T13:41:55Z

Vasyl.chornovaliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
== Право громадян на звернення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#n66 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон)] громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
== Поняття та види звернень ==
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
== Вимоги до оформлення звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду|електронна петиція]], яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ телефонні "гарячі лінії"] та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''':
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.

'''Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню'''

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.
== Порядок розгляду звернень громадян. Терміни їх розгляду ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частиною першою статті 15 Закону] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
=== Цивільна відповідальність ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.
=== Адміністративна відповідальність ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''
=== Кримінальна відповідальність ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).
== Корисні посилання ==
* [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2022-12-30T13:37:40Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Розгляд звернень громадян. Терміни їх розгляду */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
== Право громадян на звернення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#n66 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон)] громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
== Поняття та види звернень ==
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
== Вимоги до оформлення звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду|електронна петиція]], яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ телефонні "гарячі лінії"] та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''':
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.
=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.
== Порядок розгляду звернень громадян. Терміни їх розгляду ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частиною першою статті 15 Закону] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''

'''Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню'''

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
=== Цивільна відповідальність ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.
=== Адміністративна відповідальність ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''
=== Кримінальна відповідальність ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).
== Корисні посилання ==
* [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2022-12-30T13:34:40Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Вимоги до звернень громадян */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
== Право громадян на звернення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#n66 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон)] громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
== Поняття та види звернень ==
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
== Вимоги до оформлення звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду|електронна петиція]], яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ телефонні "гарячі лінії"] та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''':
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.
=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.
== Розгляд звернень громадян. Терміни їх розгляду ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частиною першою статті 15 Закону] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''

'''Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню'''

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
=== Цивільна відповідальність ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.
=== Адміністративна відповідальність ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''
=== Кримінальна відповідальність ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).
== Корисні посилання ==
* [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2022-12-30T13:31:16Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Розгляд звернень громадян */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
== Право громадян на звернення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#n66 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон)] громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
== Поняття та види звернень ==
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
== Вимоги до звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду|електронна петиція]], яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ телефонні "гарячі лінії"] та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''':
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.
=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.
== Розгляд звернень громадян. Терміни їх розгляду ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частиною першою статті 15 Закону] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''

'''Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню'''

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
=== Цивільна відповідальність ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.
=== Адміністративна відповідальність ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''
=== Кримінальна відповідальність ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).
== Корисні посилання ==
* [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2022-12-30T13:15:16Z

Vasyl.chornovaliuk: /* Право громадян на звернення та їх розгляд */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
== Право громадян на звернення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#n66 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон)] громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
== Поняття та види звернень ==
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
== Вимоги до звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду|електронна петиція]], яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ телефонні "гарячі лінії"] та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''':
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.
=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.
== Розгляд звернень громадян ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частиною першою статті 15 Закону] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''

'''Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню'''

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
=== Цивільна відповідальність ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.
=== Адміністративна відповідальність ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''
=== Кримінальна відповідальність ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).
== Корисні посилання ==
* [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2022-12-30T13:13:48Z

Vasyl.chornovaliuk: Перевірено актуальність та відредаговано зміст

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
== Право громадян на звернення та їх розгляд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#n66 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон)] громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
== Поняття та види звернень ==
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
== Вимоги до звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду|електронна петиція]], яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ телефонні "гарячі лінії"] та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''':
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.
=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.
== Розгляд звернень громадян ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частиною першою статті 15 Закону] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''

'''Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню'''

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
=== Цивільна відповідальність ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.
=== Адміністративна відповідальність ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''
=== Кримінальна відповідальність ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
=== Дисциплінарна відповідальність ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).
== Корисні посилання ==
* [https://ukc.gov.ua/a-dovidkova-informatsiya-a/telefonni-garyachi-liniyi-tsentralnyh-organiv-vykonavchoyi-vlady-2/ Телефонні “гарячі лінії” центральних органів виконавчої влади]
== Див. також ==
* [[Порядок оформлення запитів на інформацію]]
* [[Електронна петиція: порядок подання та розгляду]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Характеристика кримінальних правопорушень майнового характеру

2021-04-30T10:13:15Z

Vasyl.chornovaliuk: Аналіз актуальності та редагування змісту статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про злочини проти власності”] від 6 листопада 2009 р. № 10

== Злочини проти власності ==

'''Злочини проти власності''' – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що, порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів. 

Родовим і безпосереднім '''об’єктом''' цих злочинів є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи. При знищенні або пошкодженні майна додаткові факультативні безпосередні об’єкти – громадський порядок, громадська безпека, довкілля. 

Важливе значення при кваліфікації злочинів проти власності має '''предмет''' злочину - чуже майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи (наприклад, речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія (абз. 1 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Про судову практику у справах про злочини проти власності]” від 6 листопада 2009 р. № 10). 

'''Майно''' – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, побутова техніка, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба тощо).

''Фізичні ознаки'' майна характеризуються тим, що вказані предмети та речі можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо (людина як фізична особа не може бути предметом злочинів проти власності, а тому її викрадення, а також інше незаконне заволодіння слід кваліфікувати за відповідними статтями розділів III або XX Особливої частини КК).

''Економічні ознаки'' полягають у тому, що майно повинно:
* а) мати мінову та споживчу вартість;
* б) бути відокремлене від природного середовища чи бути створене заново;
* в) бути здатним задовольняти потреби людини та суспільства.
''Юридичними ознаками'' майна є те, що воно має:
* а) бути чужим для винного;
* б) належати за правом власності іншому суб’єктові права власності;
* в) не належати до предметів злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК.

== Об’єктивна сторона злочинів проти власності ==

З '''об’єктивної сторони''' злочини проти власності характеризуються, зазвичай, активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі. 
Бездіяльністю вирізняється такий злочин, як ''порушення обов’язків щодо охорони майна'' (ст. 197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК]).
Більшість злочинів проти власності сконструйовано законодавцем переважно як матеріальні склади, тобто, при кваліфікації слід враховувати той факт, що обов’язковими ознаками їх об’єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння, злочинний наслідок і причинний зв’язок між діянням та наслідком. Склади деяких злочинів – формальні (вимагання – ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК]; придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом – ст. 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК]) або усічені (розбій – ст. 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК]; погроза знищення майна – ст. 195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК]). 
Спосіб вчинення посягання є одним з основних критеріїв для кваліфікації вчиненого та відмежування різних форм викрадення майна й іншого протиправного заволодіння ним.
Спосіб злочинів проти власності може бути таким:
* 1) таємний (стаття 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* 2) відкритий (стаття 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* 3) шляхом нападу (стаття 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* 4) викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (стаття 1881 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* 5) вимагання (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* 6) шахрайство (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* 7) привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (стаття 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
'''''Особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за злочини:'''''
крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399).
За загальним порядком кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. 
'''Корисливий мотив при вчиненні злочинів''' проти власності полягає в прагненні винного протиправно використати чуже майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення чужого майна на свою користь.

== Особливості застосування щодо неповнолітніх кримінального покарання ==

При цьому існують певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності. 
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''''основні види покарань''''':
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
До неповнолітніх можуть бути застосовані '<nowiki/>'''додаткові покарання'''' у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print (ст. 98 КК України)]. 

Неповнолітній, який вчинив злочин ''невеликої або середньої тяжкості'', може бути '''звільнений судом від покарання''', якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі '''примусові заходи виховного характеру''':
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
[[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]

Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування

2021-04-30T10:08:06Z

Vasyl.chornovaliuk: Аналіз на актуальність та редагування основного тексту.

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
== Основні поняття ==
'''''Іноземець''''' - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. '''''Особа без громадянства''''' - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. '''''Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі''''', надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. 
До земель сільськогосподарського призначення належать:
* сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
* несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
== Загальні положення==
Згідно статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини п'ятої статті 22 Земельного кодексу України] землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок. 
Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то '''протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 частина четверта статті 81, стаття 145 ЗК України]).

При цьому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК України], яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 частини четвертої статті 81 ЗК України] є імперативним.

У випадках коли земельна ділянка не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється, тобто вона підлягає примусовому відчуженню ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 пункт «е» частини першої статті 140 ЗК України]). Примусове припинення права власності на земельну ділянку здійснюється виключно в судовому порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 пункт «д» частини першої статті 143 ЗК України]).
== Оформлення права власності на землю іноземними громадянами в порядку спадкування ==
Процедура оформлення спадкування (у т. ч. земельної ділянки) іноземцями та особами без громадянства не відрізняється від процедури спадкування, визначеної для громадян України. Тобто спочатку іноземець (особа без громадянства) повинен прийняти спадщину у строки, встановлені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України]. Після закінчення шестимісячного строку, за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців та за умови надання необхідних документів, він отримує свідоцтво на право на спадщину ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1268, 1269 ЦК України]). Після отримання свідоцтва спадкоємцю необхідно зареєструвати свої права на успадковане майно.

Підтвердженням держреєстрації є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, '''відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з дати отримання Витягу.'''
{| class="wikitable"
|-
| Наприклад, якщо іноземець у 2011 році прийняв спадщину, до складу якої входить земельна ділянка сільгосппризначення, а свідоцтво та Витяг отримав лише 23.03.15 р., то відчужити успадковану земельну ділянку він повинен до 23.03.16 р. При цьому слід зауважити, що відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1296 ЦК] видача спадкоємцям свідоцтва ніяким строком не обмежена, а його відсутність не позбавляє їх прав на спадщину. Тобто фактично примусове відчуження успадкованої земельної ділянки може бути відстрочено.
|}
== Добровільне відчуження ==
Якщо іноземець (особа без громадянства) має намір добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може зробити це шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). 

При цьому, як уже було зазначено, мораторій на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ці правовідносини не поширюється.

Крім того, якщо земельна ділянка, успадкована іноземним громадянином, перебуває в оренді, то згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 статті 9 Закону України "Про оренду землі"] орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається. Орендодавець (спадкоємець-іноземець)зобов’язаний письмово повідомити орендаря про намір продати земельну ділянку із зазначенням її ціни та інших умов продажу. 

Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то до нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 статті 32 Закону України "Про оренду землі"] перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

== Примусове позбавлення ==
Що стосується примусового позбавлення права на земельну ділянку, то, на жаль, ні законодавчими, ні нормативними документами не визначено, хто може звертатися з відповідними заявами до суду, чи відшкодовується іноземцю вартість такої ділянки в разі примусового позбавлення права, а якщо так, то ким та в якому розмірі, тощо.

'''Позивачем у справах про примусове відчуження''' успадкованих іноземцями чи особами без громадянства земельних ділянок сільгосппризначення '''можуть бути відповідні органи прокуратури''' в межах повноважень, визначених законодавством України. На практиці органи прокуратури звертаються до судових органів із позовами про припинення права приватної власності на земельні ділянки сільгосппризначення. 
Суди задовольняють такі позовні вимоги, відчужують земельні ділянки на користь територіальних громад або держави. У своїх рішеннях суди зазначають, що за іноземним громадянином зберігається право на отримання повного відшкодування вартості земельної ділянки. 
Проте порядок такого відшкодування не затверджений, тому, вірогідно, ця процедура не проводиться. Можливо, у разі законодавчого регулювання цього питання зацікавлені особи матимуть змогу отримати відповідні кошти.

'''З 01 липня 2021 року набувають чинності зміни до статті 145 Земельного кодексу України''', внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#n6, відповідно до яких позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Договір страхування

2020-08-21T06:41:03Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано розділ "Поняття договору страхування"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про страхування"]

== Поняття договору страхування ==
'''Договір страхування''' - це письмовий договір, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ ЦК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 16 Закону України "Про страхування"], '''договір страхування''' - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

== Предмет договору страхування ==
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 4 Закону України "Про страхування"]) і пов'язані з:
# життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням ('''особисте страхування''');
# володінням, користуванням і розпорядженням майном ('''майнове страхування''');
# відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником ('''страхування відповідальності''').

== Форма договору страхування ==
Договір страхування укладається в письмовій формі.
Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

== Істотні умови договору страхування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text частини четвертої статті 16 Закону України "Про страхування"] договір страхування повинен містити:
* назву документа;
* назву та адресу страховика;
* прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
* прізвище, ім’я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
* зазначення предмета договору страхування;
* розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
* розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
* перелік страхових випадків;
* розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
* страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
* строк дії договору;
* порядок зміни і припинення дії договору;
* умови здійснення страхової виплати;
* причини відмови у страховій виплаті;
* права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* підписи сторін.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізичних осіб. умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

== Сторони у договорі страхування ==
''Страховиком'' є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

''Страхувальником'' може бути фізична або юридична особа.

== Обов'язки сторін ==

{| class="wikitable"
|-
| '''Страховик зобов'язаний:'''||
* ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
* протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
* при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. 
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. 
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. 
* відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
* за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
* не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом;
* надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страховика.
|-
| '''Страхувальник зобов'язаний:'''||
* своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;
* при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
* при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
* вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
* повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.
|}

== Припинення договору страхування ==
Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону;

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.

== Недійсність договору страхування ==
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 998 ЦК України])

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:
* його укладено після настання страхового випадку;
* об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

== Обов'язкове страхування ==
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Стаття 7 Закону України "Про страхування]" передбачає види обов’язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:
# медичне страхування;
# особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;
# особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
# страхування спортсменів вищих категорій;
# страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
# особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
# авіаційне страхування цивільної авіації;
# страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
# страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
# страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі тимчасового затримання транспортних засобів, за шкоду, яка може бути заподіяна транспортному засобу при здійсненні його транспортування та/або зберігання;
# страхування засобів водного транспорту;
# страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
# страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;
# страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
# страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
# страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";
# страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;
# страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";
# страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
# страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;
# страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
# страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
# страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
# страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
# страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;
# страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
# страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;
# страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;
# страхування відповідальності морського судновласника;
# страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб
# страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;
# страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.;
# страхування майна, переданого у концесію;
# страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;
# страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;
# страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;
# страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;
# страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей;
# страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам;
# страхування життя і здоров’я фахівців у сфері протимінної діяльності (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на період їхньої участі у виконанні робіт з гуманітарного розмінування;
# страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування.
Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Для договорів міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких Моторне (транспортне) страхове бюро України встановлює обов’язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами.
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду

2020-08-21T06:29:31Z

Vasyl.chornovaliuk: Відредаговано посилання на нормативно-правову базу та текст

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&find=1&text=40&x=0&y=0 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]

== Поняття звернень громадян, їх види ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 статті 40 Конституції України] зазначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n66 частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян"] органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Отже, громадяни України відповідно мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

'''Пропозиція (зауваження)''' - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

'''Заява (клопотання)''' - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

'''Скарга''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

== Вимоги до звернень громадян ==
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

'''У зверненні має бути зазначено''': 
* прізвище, ім’я, по батькові,
* місце проживання громадянина,
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
* письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
* в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. 
Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону].

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом], що регулює надання безоплатної правової допомоги.

=== Мова звернень і рішень та відповідей на них ===
Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

== Термін розгляду звернень громадян ==

'''Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.'''

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.
'''Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку!!!'''
==Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 24 Закону України "Про звернення громадян"] громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

=== '''Цивільна відповідальність''' ===
З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n145 Закону України "Про звернення громадян"] передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:
*за заподіяні [[Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування|матеріальні збитки]] – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;
*за заподіяні [[Відшкодування моральної шкоди|моральні збитки]] – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.

=== '''Адміністративна відповідальність''' ===
До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати '''уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.'''

'''Зразок:''' ''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82.docx Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП]''

=== '''Кримінальна відповідальність''' ===
У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

=== '''Дисциплінарна відповідальність''' ===
Крім цього, хоча в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 статті 24 Закону України "Про звернення громадян"] про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до '''дисциплінарної відповідальності''' (догана або звільнення згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексом законів про працю України], а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).

 
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Публічна обіцянка винагороди

2018-09-27T21:02:28Z

Vasyl.chornovaliuk:

==Нормативна база==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

==Право на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу==

Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).
Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.
У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

== Зміст та строки (терміни) виконання завдання==

У разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами.
У разі публічної обіцянки винагороди для виконання завдання може бути встановлений строк (термін). Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання

== Зміна умов публічної обіцянки винагороди ==

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди.
Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку із зміною завдання.
Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат.

== Правові наслідки виконання завдання ==

У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.
Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою.
Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.

== Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди ==

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:
#закінчення строку для передання результату;
#передання результату особою, яка першою виконала завдання.
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.
У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування

== Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу. Право на оголошення конкурсу ==

Конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу).
Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином.
Засновник конкурсу має право запросити до участі в ньому персональних учасників (закритий конкурс).

== Умови конкурсу ==

Засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому.
Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо.
За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кількість призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо визначаються в умовах конкурсу.
Умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення.
Умовами конкурсу має бути передбачено строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії.
Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами оголошення конкурсу.

== Зміна умов конкурсу ==

Засновник конкурсу має право змінити його умови до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс.
Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

== Відмова від проведення конкурсу ==

Засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать.
У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

== Переможець конкурсу ==

Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результату.
Переможець конкурсу визначається в порядку, встановленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються в тому ж порядку, в якому його було оголошено.
Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду.

== Особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс ==

За наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про:
#присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;
#присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);
#відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;
#присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

== Права переможця конкурсу ==

Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу.
Якщо предметом конкурсу був результат інтелектуальної, творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальшого їх використання лише за згодою переможця конкурсу.
Засновник конкурсу має переважне право перед іншими особами на укладення з переможцем конкурсу договору про використання предмета конкурсу.

== Повернення учаснику конкурсу речі, поданої на конкурс ==

Подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ.
Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною.
Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею.
Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс.
Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї відповідно до статті 344 цього Кодексу (набувальна давність).

[[Категорія:Доробити]]