WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб

2024-12-13T12:03:21Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 333 "Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб"]
== Загальні положення ==
Механізм компенсації витрат, що пов'язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) внутрішньо переміщених осіб визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#Text Порядком компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 333] (далі – Порядок).

Компенсація надається за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО):

# які перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, інформація про які є складовою частиною переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;
# житло яких зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження, інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або щодо якого подано документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

== Хто має право на компенсацію ==
[[Файл:Компенсація за ком.пос..jpg|міні]]
Відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#Text Порядку] компенсація надається фізичним особам - громадянам України, які є:

* власниками житла, або їх представниками;
* наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності;
* спадкоємцями, які прийняли спадщину і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях ВПО, крім осіб, з якими вони пов’язані родинними відносинами, споріднення яких засноване на шлюбі та кровному рідстві (чоловік, дружина, батько, мати, діти, онуки, зокрема повнолітні) (далі - особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб).

Компенсація надається для покриття витрат, пов'язаних з безоплатним розміщенням ВПО.

'''Важливо!''' Компенсація надається '''за умови відсутності заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги.''' Факт відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, підтверджує своїм підписом, що проставляється у особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат (додаток 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF/ed20231230#Text Порядку]).
== Алгоритм надання компенсації ==

==== Оформлення розміщення (перебування) ВПО ====
Особи, які виявили бажання розмістити у своїх житлових приміщеннях внутрішньо переміщених осіб:

♦ вносять відомості щодо таких приміщень, доступних для безоплатного розміщення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, до [https://prykhystok.gov.ua/ '''вебресурсу “Прихисток”''']

♦ або подають таку інформацію до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації.

На підставі поданих відомостей виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації шляхом внесення даних до інформаційно-аналітичної системи обліку даних, пов’язаних з компенсацією за тимчасове розміщення (перебування) ВПО (далі - інформаційно-аналітична система), формують перелік житлових приміщень, доступних для безоплатного розміщення ВПО у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

''Увага! Наявність відомостей про житлові приміщення у зазначеному переліку не є обов’язковою умовою отримання компенсації особами, що розмістили внутрішньо переміщених осіб.''

Особи, що розмістили ВПО, зобов’язані не пізніше ніж '''протягом наступного робочого дня з дня розміщення''' подати повідомлення за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#n30 додатком 1 Порядку] до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення.

'''Повідомлення подається:'''

1) в паперовій формі (при цьому особа, що розмістила ВПО, подає інформацію згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#n30 додатком 1] про себе та кожну з розміщених осіб із пред’явленням підтвердних документів).

2) електронній формі на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією (до такого повідомлення додаються електронні копії (фотокопії або сканкопії) документів, що підтверджують подану інформацію, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#n30 додатком 1])

Особи, що розмістили ВПО зобов’язані '''в день припинення розміщення ВПО''' або зміни їх кількості подати повідомлення згідно з додатком 1 разом ''з інформацією про зміну переліку осіб'', розміщених у житловому приміщенні, із зазначенням можливості у подальшому розміщувати внутрішньо переміщених осіб у такому приміщенні.

На підставі зазначених повідомлень виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі їх створення) ради, місцеві держадміністрації, відповідні військові адміністрації фіксують в інформаційно-аналітичній системі дату початку розміщення внутрішньо переміщених осіб, вносять передбачену додатком 1 інформацію, яку подано особою, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, та у разі необхідності вносять до системи відповідні зміни.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі їх створення) ради, місцева держадміністрація, відповідна військова адміністрація має право запитувати та отримувати від особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, свідоцтва про народження, про державну реєстрацію шлюбу або про розірвання шлюбу.

==== Отримання компенсації ====
Для отримання компенсації особа, що розмістила ВПО, '''не пізніше ніж протягом п’яти днів з дня закінчення звітного місяця''' подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення заяву особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, про отримання компенсації витрат згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2022-%D0%BF#n32 додатком 2 Порядку] (далі - заява), де розглядається протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви.

Заява подається в паперовій або електронній формі на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією:

♦ у разі подання заяви в паперовій формі особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, подає інформацію про себе та кожну з розміщених осіб із пред’явленням підтвердних документів;

♦ у разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії (фотокопії або сканкопії) документів, що підтверджують подану інформацію.

За результатами розгляду заяви вносяться відомості до інформаційно-аналітичної системи.

Протягом строку розгляду заяви уповноважені особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації проводять перевірку достовірності наведених у заяві відомостей шляхом відвідування місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту:

* розміщення таких осіб,
* ідентифікації осіб шляхом пред’явлення ними паспорта громадянина України,свідоцтва про народження малолітньої дитини, посвідки на постійне проживання (зокрема електронне відображення інформації, що міститься у таких документах),
* довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або електронної довідки, яка підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік такої особи,
* безоплатного розміщення таких осіб,
* кількості розміщених осіб та умов їх проживання.

Перевірка проводиться за рішенням виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, районних у м. Києві держадміністрацій, відповідних військових адміністрацій вибірково. За результатом такої перевірки складається акт перевірки у довільній формі.

Інформація про результати таких перевірок щомісяця надсилається до Мінреінтеграції.

== Розрахунок розміру компенсації ==
Сума компенсації розраховується виходячи з кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі - людино-день), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік ВПО відповідним органом або через [https://diia.gov.ua Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).]

Кількість людино-днів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.

Сума компенсації за кожен людино-день визначається на рівні''' 14,77 гривні'''.

Загальна сума компенсації визначається шляхом визначення добутку загальної кількості людино-днів на суму компенсації за кожен людино-день.

У разі припинення протягом звітного місяця обставин, зазначених у пункті 1 Порядку, за яких особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, має право на отримання компенсації, під час розрахунку розміру компенсації враховується кількість людино-днів фактичного проживання у звітному місяці.

== Порядок виплати компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб ==
'''Компенсація особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, виплачується''' '''у безготівковій формі''' за зазначеними у заяві банківськими реквізитами за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги '''за рахунок:'''
* коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності,
* іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної та матеріальної допомоги,
* добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб,
* благодійних організацій та громадських об’єднань,
* інших не заборонених законодавством джерел.
== Корисні посилання ==

* [https://prykhystok.gov.ua/ «Прихисток» — сервіс пошуку безкоштовного житла для українських біженців і вимушено переміщених осіб в Україні та за кордоном]

{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію перевірено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Плата за землю (земельний податок)

2024-12-13T11:55:28Z

Vasyl.basko:

== Норматива база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/71-19 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/66121.html Лист ДФС України від 19.01.2016 №1656/7/99-99-17-04-02-16 "Про зміни до Податкового кодексу України та індексацію нормативної грошової оцінки земель"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

'''17 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX], яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] доповнено новими пунктами 69.14 - 69.15 відповідно до яких:'''

'''З 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком в якому припинено воєнний стан, не сплачується земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за землі та паї, що розташовані на територіях:'''
* '''на яких ведуться (велися) бойові дії;'''
* '''на тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України'''
* '''які визначені як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.'''
'''Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.'''

'''Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.'''

Додатково див.: [https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/577847.html Інформація Державної податкової служби України щодо плати за землю у період дії воєнного стану].
|}
== Земельний податок та плата за землю ==
<big>'''Земельний податок -''' обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів</big>( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України]).

В свою чергу, <big>'''плата за землю'''</big> — це одна із складових податку на майно ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 265.1.3 Податкового кодексу України]). Із цього робимо висновок, що наразі земельний податок є місцевим ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 10.1.1 Податкового кодексу України]), а не загальнодержавним (як це було до 2015 року, до набуття чинності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71-19 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»]).
== Платники податку на землю ==
'''Платниками податку на землю є''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 14.1.72 Податкового кодексу України, п. 269.1 Податкового кодексу України]):
* власники земельних ділянок - - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 14.1.34 статті 14 Податкового кодексу України]) та земельних часток (паїв);
* землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування, на умовах оренди ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 14.1.73 статті 14 Податкового кодексу України]) .

* платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 269.1.2. статті 269 Податкового кодексу України]).
'''Зверніть увагу!''' Особливості справляння податку ''суб'єктами господарювання'', ''які застосовують спрощену систему оподаткування'', обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
== Об’єкти оподаткування ==
Об’єктами оподаткування платою за землю є ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 270 Податкового кодексу України]):
1. об’єкти оподаткування земельним податком:
* земельні ділянки, які перебувають у власності;
* земельні частки (паї), які перебувають у власності;
* земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
* об’єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
== База оподаткування та ставки земельного податку ==
'''Базою для розрахунку податку на землю є:'''
* нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
* площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
{| class="wikitable"
|-
! Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку '''ПРОВЕДЕНО''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п.271.1.1 Податкового кодексу України]) !! Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку '''НЕ ПРОВЕДЕНО''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п.271.1.2 Податкового кодексу України])
|-
| '''НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА''' земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 XІІ Податкового кодексу України] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 274 Податкового кодексу України]) || '''ПЛОЩА''' земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст.277 Податкового кодексу України])
|-
| '''встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки''',
1. для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки,

2. для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки,

3. для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
|| Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється :
'''у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області''',

1. для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області,

2. для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
|}
Порядок індексації нормативної грошової оцінки визначено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 289 Податкового кодексу України]. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 289.2 Податкового кодексу України]).

Земельний податок обраховується виходячи з нормативної грошової оцінки. Ціна придбання земельної ділянки, зазначена у цивільно-правовому договорі на її придбання, значення не має.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування '''до 15 липня року''', що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 271.2 Податкового кодексу України]). 
'''Підставою для нарахування земельного податку є''' ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.1 Податкового кодексу України]):

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування.
== Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню ==
Не всі земельні ділянки, які перебувають у власності чи у постійному користуванні, оподатковуються земельним податком.

Так, '''згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 283 Податкового кодексу України] встановлено перелік земельних ділянок, які не оподатковуються земельним податком.''' До таких земельних ділянок належать:
* сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
* землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
* земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
* землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:
паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;
* земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
* земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
* земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;
* земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.
*'''УВАГА ЗМІНИ!''' 06 травня 2023 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#Text Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі – Закон № 3050)] яким внесено зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – Кодекс)
*не сплачується земельний податок за земельні ділянки: - забруднені вибухонебезпечними предметами; - непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку, визначеному Кодексом; ● доповнено статтею 283-1 Кодексу щодо особливостей визначення земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами;
== Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб ==
'''Від сплати податку на землю звільняються такі категорії фізичних осіб''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 281 Податкового кодексу України]):
* особи з інвалідністю першої і другої групи;
* фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
* пенсіонери (за віком);
* ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
* фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які передали ці ділянки та паї в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 2 статті 281 Податкового кодексу України] звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
* для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
* для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Слід зазначити, що до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Для отримання пільги фізична особа, яка має право на таку пільгу, має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу:
* для осіб з інвалідністю першої і другої груп - посвідчення особи з інвалідністю першої або другої групи, довідка МСЕК;
* для фізичних осіб, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років - посвідчення батьків багатодітної сім’ї;
* для пенсіонерів (за віком) - пенсійне посвідчення (за віком);
* для ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] - посвідчення «Учасник бойових дій», «Особа з інвалідністю внаслідок війни», «Учасник війни», «Член сім'ї загиблого» тощо;
* для фізичних осіб, визнаних законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1-3 категорія).
Якщо фізична особа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

'''Важливо!''' У разі подання такої заяви після 1 травня поточного року пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог пункту 284.2 статті 284 цього Кодексу та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.

У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого цього пункту пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
== Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб ==
'''Від сплати податку на землю звільняються такі категорії юридичних осіб''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 282 Податкового кодексу України]):
* санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських об’єднань осіб з інвалідністю, реабілітаційні установи громадських об’єднань осіб з інвалідністю;
* громадські об’єднання осіб з інвалідністю України, підприємства та організації, які засновані громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю та спілками громадських об’єднань осіб з інвалідністю і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці;
* бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
* дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів
* державні та комунальні дитячі санаторно-курортні заклади та заклади оздоровлення і відпочинку, а також дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких підприємств, установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
* державні та комунальні центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, центри фізичного здоров’я населення, центри з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацькі спортивні школи, а також центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацькі спортивні школи і спортивні споруди всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, за земельні ділянки, на яких розміщені їх спортивні споруди. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій, декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
При цьому слід мати на увазі, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених вище категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм. 
'''Зверніть увагу!''' Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи. Певні додаткові пільги зі сплати земельного податку можуть встановлюватися '''місцевими органами влади'''. Причому якщо таку пільгу встановлено місцевими органами влади посеред року, то застосовувати її «пільговики» мають право не раніше місяця, наступного за місяцем відповідного рішення. Тобто за правилом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 284.2 Податкового кодексу України.] Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 281.2 Податкового кодексу України] фізичні особи, які належать до перелічених категорій платників, можуть отримати пільгу зі сплати земельного податку лише в межах встановленого ліміту площі земельної ділянки.
== Податковий період для земельного податку ==
Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є '''календарний рік''' — '''з 1 січня по 31 грудня включно'''.

Для новостворених підприємств, а також для осіб, що набувають право власності та/або користування на нові земельні ділянки, звітний період може бути '''менше 12 місяців''' ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 285 Податкового кодексу України]).

<big>'''«Річний» варіант'''.</big> Платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно станом на 1 січня і не '''пізніше 20 лютого''' поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік. У декларації річна сума земельного податку розбивається рівними частинами за місяцями. Якщо платник подав таку декларацію, то він може не подавати щомісячні декларації ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.2 Податкового кодексу України]). Що стосується фізичних осіб, то їм суму податку нараховує контролюючий орган. Він зазначає цю суму в спеціальному податковому повідомленні-рішенні, яке надсилає платнику '''до 1 липня поточного року''' ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.5 Податкового кодексу України]). Безпосередньо податок фізичні особи сплачують '''протягом 60 днів''' із дня, коли їм вручили податкове повідомлення-рішення ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 287.5 Податкового кодексу України]).

<big>'''«Місячний» варіант'''.</big> У цьому випадку декларацію платники подають '''протягом 20 календарних днів місяця''', що настає за звітним. Відповідно, річна «земельна» декларація у цьому випадку не подається ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.3 Податкового кодексу України]).
== Строки сплати податку ==
<big>'''«Річний» варіант'''.</big> Якщо платник звітував за річною декларацією, земельний податок він сплачує щомісячно рівними частинами. Строк — '''30 календарних днів''', що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 287.3 Подактового кодексу України]).

<big>'''«Місячний» варіант'''.</big> Якщо платник звітував за місячною декларацією, земельний податок також сплачується щомісячно '''протягом 30 календарних днів''', що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 287.4 Податкового кодексу України]).

Законодавством встановлено, що у разі несплати узгодженої суми земельного податку протягом встановленого строку, такий платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі:

· 10 відсотків погашеної суми податкового боргу - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;

· 20 відсотків погашеної суми податкового боргу - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання.
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Охорона земель]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Відповідальність за відсутність аптечки і вогнегасника в автомобілі

2024-12-11T10:00:35Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)].
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху»]

== Вимоги Правил дорожнього руху щодо наявності аптечки та вогнегасника в автомобілі ==
Правилами Дорожнього руху України, а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text п.31.4] визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text п.31.4.7.] '''''Інші елементи конструкції''''':

''є) відсутні:''

* '''медична аптечка''' з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;* (Аптечка, перелік медикаментів якої відповідає [http://patrul.in.ua/pdf/dstu-3961.pdf ДСТУ 3961-2000] для відповідного типу транспортного засобу повинна бути в закріпленому стані у місці, визначеному підприємством-виробником. У разі коли конструкцією транспортного засобу зазначене місця не передбачено, медична аптечка і вогнегасник повинні розташовуватись у легкодоступних місцях.)
* '''знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар)''', який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;
* '''працездатний вогнегасник''' на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

== Поширені помилки щодо кваліфікації правопорушення ==
Найчастіше на практиці співробітники поліції, виявивши відсутність у автомобілі аптечки, знаку аварійної зупинки або справного вогнегасника, кваліфікують вказане порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч.1 ст.121 КУпАП], висуваючи звинувачення в тому, що водій керує автомобілем, який має технічну несправність, при якій експлуатація транспортного засобу заборонена, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (''340 грн.'').

== Відповідальність за відсутність аптечки і вогнегасника в приватному автомобілі (який, не використовується для надання послуг з перевезення пасажирів) ==
Відсутність хоча б одного з цих предметів (аптечки, вогнегасника, знаку аварійної зупинки) ніяк не може бути технічною несправністю транспортного засобу, і '''управління автомобілем з відсутньою медичною аптечкою чи вогнегасником, необхідно кваліфікувати за''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 125 КУпАП], як інші порушення правил дорожнього руху, що тягне за собою '''попередження''', оскільки жодним нормативним документом не передбачено окремо відповідальність за експлуатацію транспортного засобу без аптечки, знаку аварійної зупинки або справного вогнегасника.

== Відповідальність за відсутність аптечки і вогнегасника в транспортному засобі, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 2 ст.121 КУпАП], керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.121 КУпАП], або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації,
- '''тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.121 КУпАП],
'''-тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п’ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п’яти до десяти діб.'''

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства

2024-12-11T09:28:12Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1952-15/page Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 Наказ Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5 "Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
== Норми безоплатної передачі земельних ділянок ==
Відповідно до ч. 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закону України «Про фермерське господарство»] '''фермерське господарство''' є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закону]).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Законом України «Про фермерське господарство»].

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] (стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закону України «Про фермерське господарство»]).

Згідно з положеннями статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] '''землі фермерського господарства можуть складатися із''':
# земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
#земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Згідно з положеннями статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Ця норма не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page ч. 1 статті 121 Земельного кодексу України] громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - '''в розмірі земельної частки (паю)''', визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, '''розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах'''. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради '''розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району'''. 

Особа, що бажає створити фермерське господарство, може отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства зі складу земель державної чи комунальної власності у власність або оренду. Для отримання у власність або в оренду земельну ділянку із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються '''до місцевої ради''', а з земель державної власності - '''до районної державної адміністрації.'''

== Процедура отримання земельної ділянки ==
'''Для того, щоб безоплатно отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства, громадянину України необхідно здійснити наступні дії:'''
* Звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земльного Кодексу України], передає у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки (для ведення фермерського господарства) та її орієнтовні розміри. '''До клопотання додаються:''' графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, копію документа, що посвідчує особу, документ, що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності таких). 

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у '''місячний строк''' і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. '''Підставою відмови''' у наданні такого дозволу може бути '''лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам:'''
* законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
* генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації;
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Документ, який отримає громадянин – ''рішення органу місцевого самоврядування (сільської, селищної чи міської ради) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки''. 

'''Важливо!''' Ця послуга – надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є безкоштовною. 

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у '''місячний строк''' з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди.
* Замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Виконавцем робіт у землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має ''сертифікат інженера-землевпорядника''. Перелік таких осіб розміщений на [http://land.gov.ua/ офіційному сайті Держгеокадастру]. Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт проект землеустрою буде вважатися недійсним і державної реєстрації земельної ділянки здійснено не буде.

== Розробка проекту землеустрою ==
Після отримання дозволу необхідно замовити розроблення проекту землеустрою. 

Проект землеустрою розробляють землевпорядні організації. А безпосереднім виконавцем може бути лише особа, що має сертифікат інженера-землевпорядника, яка і визначить точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати, встановить межові знаки та складе кадастровий план земельної ділянки, проект землеустрою. 

У разі відсутності сертифікату у виконавця робіт проект землеустрою буде вважатись недійсним і державну реєстрацію земельної ділянки буде здійснити неможливо. 

Укладіть із землевпорядною організацією договір, у якому чітко визначте вартість робіт та строки виконання. Зверніть увагу на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! 

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. Термін виконання робіт згідно із законодавством ''не може перевищувати шести місяців''. 

Документація із землеустрою підписується і посвідчується печаттю сертифікованого інженера-землевпорядника. На основі цієї документації та координат межі земельної ділянки відомості про Вашу ділянку будуть вноситись до Державного земельного кадастру. 

'''Зверніть увагу!''' ''Документ, який отримає громадянин – проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.''

== Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК) ==
'''Для цього потрібно звернутися до Державного кадастрового реєстратора із:'''
* заявою про державну реєстрацію земельної ділянки;
* оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
* документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
'''Строк виконання''' – 14 календарних днів. 

'''Зверніть увагу!''' ''Документ, який отримує громадянин – витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.'' 

'''Важливо!''' Ця послуга є безкоштовною.

== Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ==
Такими повноваженнями, зокрема, наділені органи місцевого самоврядування (міські, сільські, селищні ради), (ще на даний час) головне управління Держгеокадастру у відповідній області. 

'''До переліку документів, які необхідно подати для затвердження проекту землеустрою, зокрема, входить:'''
* проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки
'''Строк виконання''' - 14 календарних днів. 

'''Зверніть увагу!''' ''Документ, який отримує громадянин – рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.'' 

'''Важливо!''' Рішення сесії місцевої ради про передачу у власність земельної ділянки є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==
Реєстрацію права власності можливо провести в будь-якому центрі надання адміністративних послуг або через нотаріуса відповідного нотаріального округу.

== Вартість ==
За державну реєстрацію права власності на нерухоме майно сплачується 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]"
''Перелік необхідних документів:''
# заява встановленої форми (наказ Міністерства юстиції України від 21.11.2016 р. № 3276/5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 "Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]);
# документ, що посвідчує особу;
# засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
# у разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу документа, що засвідчує його повноваження.
'''Строк розгляду:''' до 5 робочих днів. 

'''Зверніть увагу!''' По результату, Ви отримаєте витяг з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям

2024-12-09T09:21:28Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1768-14%7C Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/646-20#Text Закон України від 02 червня 2020 року № 646-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/250-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 р. № 214 "Деякі питання надання державної соціальної допомоги на період введення воєнного стану"] установлено, що на період введення воєнного стану надання державної соціальної допомоги та пільг здійснюється з урахуванням таких особливостей:
* строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги на дітей одиноким матерям, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), які було призначено раніше, продовжується особам, які проживають на територіях територіальних громад, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - відповідні території).]

* у разі коли отримувачі державної соціальної допомоги у період введення воєнного стану подають заяву з необхідними документами та/або відомостями для проведення перерахунку державної соціальної допомоги, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад визначають право на отримання такої допомоги і проводять розрахунок її розміру. Виплата державної соціальної допомоги проводиться у новому розмірі відповідно до поданих заяви та документів та/або відомостей. При цьому кошти державної соціальної допомоги, виплачені отримувачам під час воєнного стану до моменту подання ними нових заяви та документів, не підлягають поверненню.
|}
== Що таке державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та кому вона надається ==
'''Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям''' - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім’ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#n137 стаття 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]).

'''''Малозабезпечена сім’я''''' — це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Право сім’ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім’ї та інших факторів.

До складу малозабезпеченої сім’ї включаються:

* чоловік, дружина;
* рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей - незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування);
* неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками;
* непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;
* особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею;
* жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім’єю і мають спільних дітей.

Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім’ї не включаються.

Права члена сім’ї має одинока особа.

Склад малозабезпеченої сім’ї заявника визначається на дату звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

'''''Середньомісячний сукупний дохід сім’ї''''' — обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім’ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-п#n15 постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632].

'''До середньомісячного сукупного доходу сім'ї враховуються такі доходи:'''
* заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб;
* грошове забезпечення військовослужбовців;
* пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці;
* стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа);
* соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах рад (у разі утворення);
* допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування;
* грошові перекази, отримані із-за кордону;
* дивіденди від цінних паперів;
* інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-п#n15 пункт 4 постанови КМУ від 22.07.2020 № 632])
'''До середньомісячного сукупного доходу не включаються такі виплати:'''
* частина допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово;
* частина допомоги при усиновленні дитини, виплата якої проводиться одноразово;
* одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України “Мати-героїня”;
* державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;
* допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
* допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам;
*компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період дії воєнного стану;
* компенсація послуги “муніципальна няня”, що виплачується отримувачу такої послуги;
* державна соціальна допомога, яка виплачується з надбавкою на догляд:
- за дитиною з інвалідністю підгрупи А;

- за особою з інвалідністю з дитинства I групи підгрупи А.

* пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу;
* тимчасова допомога на дітей, щодо яких встановлено факт відсутності батьківського піклування та які тимчасово влаштовані в сім’ю родичів, знайомих, прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу, “Дитина не одна”;
* державна соціальна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід;
* житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу;
* суми сплачених особою аліментів (за умови документального підтвердження фактичної сплати);
* суми отриманих аліментів;
* спеціальна бюджетна дотація за вирощування молодняка великої рогатої худоби, який народився в господарствах фізичних осіб;
* оплата праці членів виборчих комісій, а також осіб, яких залучають до роботи у цих комісіях, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів;
* допомога громадських та благодійних організацій;
* допомога на поховання;
* матеріальна допомога дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, а також сім’ям, у яких проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, яка виплачується за рахунок коштів місцевих бюджетів;
* допомога, компенсація, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, є одноразовою та отримана протягом одного календарного року;
* вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, технічних та інших засобів реабілітації, в тому числі грошова компенсація вартості самостійно придбаних технічних засобів реабілітації, вартість отриманих дитячих новорічних подарунків;
* суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, завданої здоров’ю працівника під час виконання ним своїх трудових обов’язків;
* одноразова натуральна допомога “пакунок малюка”;
* допомога, отримана в межах реалізації соціальної благодійної програми з відновлення добробуту мешканців і розвитку територіальних громад Донецької та Луганської областей;
* доходи від розміщення депозитів;
* суми, які виплачуються з державного чи місцевого бюджету на придбання житла;
* кошти, отримані від продажу квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи, у разі купівлі іншої квартири (будинку) протягом шести місяців після здійснення такого продажу;
* допомога на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї;
* бюджетні кошти, отримані батьками (особами, які їх замінюють) для оплати послуг з оздоровлення та відпочинку дітей;
* до середньомісячного сукупного доходу осіб, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, не враховуються отримані ними у період безпосередньої участі у зазначених заходах грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги, передбачені законодавством для працівників правоохоронних органів, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, інших військових формувань, утворених відповідно до закону.

Державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, а також інші малозабезпечені сім’ї у випадках, встановлених законом, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім’ї - визначена для кожної сім’ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закону України "Про прожитковий мінімум"] для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення;

== Куди звертатися за допомогою ==
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється '''підрозділом соціального захисту населення''' ''за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування)'' уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї, з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215-2022-%D0%BF#Text крім виплат, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 215 “Про]'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215-2022-%D0%BF#Text особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану”]).

Заяву про призначення і виплату державної соціальної допомоги можна подати до:

# уповноваженої особи, визначеної виконавчими комітетами селищних, сільських рад;
# уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради територіальної громади;
# центру надання адміністративних послуг

Державна соціальна допомога за місцем проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання особи, яка звертається за призначенням державної соціальної допомоги ). Відомості щодо неотримання допомоги перевіряються органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.

== Які документи необхідні ==
Для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:
# заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;
#декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
#довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
#довідку про доходи за 6 місяців перед місяцем звернення (за наявності), у разі коли для обчислення сукупного доходу враховуються 6 місяців перед місяцем звернення;
#посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (за наявності).
Інформація про склад малозабезпеченої сім’ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

Потрібно зазначити, що в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім’ї аліменти.

'''Заява та декларація''' можуть бути надіслані органу соціального захисту населення поштою або в '''електронній формі''' (''після введення в експлуатацію відповідних технічних та програмних засобів'') через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування '''''з накладенням кваліфікованого електронного підпису''''' шляхом додавання до заяви в електронній формі ідентифікаційних даних заявника, підтверджених у процесі автентифікації із застосуванням електронної системи ідентифікації, в якій використовується база клієнтських даних банків.

У разі отримання надісланих з використанням інформаційно-комунікаційних систем заяви та декларації без кваліфікованого електронного підпису, державна соціальна допомога призначається лише '''''після підписання заявником таких документів у паперовій формі протягом місяця з дня їх подання в електронній формі.'''''

Рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
== Строк призначення та виплати допомоги ==
Державна соціальна допомога призначається '''на шість місяців'''.

Державна соціальна допомога може бути призначена '''''на строк визнання особи непрацездатною''''':

# одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування;
# непрацездатному подружжю - за відсутності осіб, зобов'язаних їх утримувати.

Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Допомога малозабезпеченим сім’ям призначається на півроку і через шість місяців сім’я знову повинна підтвердити своє право на виплати.

Для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім’ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Довідка про склад сім’ї поновлюється лише у разі змін у складі сім’ї або у разі, коли між поданням заяви на призначення соціальної допомоги на наступний строк та припиненням виплати раніше призначеної соціальної допомоги минуло більше календарного місяця. Державна соціальна допомога виплачується щомісяця.

Слід звернути увагу, що визначений частиною першою статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#n116 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"] строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, яким вона була призначена раніше, '''продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)''', передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 пункт 1-2 статті 15 ЗУ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]).
== Розмір та особливості виплати допомоги малозабезпеченим сім’ям ==
Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для громадян, які одержали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків.

Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати прожитковий мінімум для сім’ї, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14%7C#Text частиною четвертою статті 5 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям".]

==== На період воєнного стану ====
Державна соціальна допомога призначається на один 6-місячний період, якщо у складі сім'ї є особа працездатного віку, яка:
# є особою з числа '''внутрішньо переміщених осіб''' і не працює або не сплатила або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом періоду, за який враховуються доходи; та/або
# '''повернулася після міграції/тривалого перебування (не менше ніж 90 календарних днів) за кордоном''', не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа і не працює або не сплатила/за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і яка звертається за призначенням державної соціальної допомоги не раніше ніж через 15 робочих днів після такого повернення.

Державна соціальна допомога може бути призначена на сім'ю, якщо у складі сім'ї '''є кілька непрацюючих працездатних осіб.''' Такі особи повинні на момент подання заяви на призначення допомоги бути зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або перебувати на обліку в центрі зайнятості як такі, що шукають роботу.

'''Вимога щодо працевлаштування''' застосовується лише до інших працездатних осіб із складу сім'ї (крім одного отримувача допомоги), якщо сім'я:

- проживає на територіях для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), і одна з працездатних осіб доглядає за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю до 18 років, особою з інвалідністю, або особою, старше 80 років;

- проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти відсутні місця або навчання проводиться в режимі он-лайн (повністю або частково).

Для визначення права на отримання допомоги вищезазначеними особами проводиться перевірка факту перебування осіб із складу малозабезпеченої сім'ї більше ніж 90 календарних днів підряд за кордоном. Така перевірка проводиться щодо отримувачів державної соціальної допомоги, '''призначеної після 1 березня 2024 року''', під час проведення поточної верифікації.

==== Перебування за кордоном осіб зі складу малозабезпеченої сім'ї ====
Під час отримання допомоги проводиться перевірка факту перебування осіб із складу малозабезпеченої сім'ї '''''більше ніж 90 календарних днів підряд за кордоном.'''''

''Якщо виявлено факт перебування зазначених осіб більше ніж 90 календарних днів'' підряд за кордоном і продовження перебування за кордоном на момент проведення перевірки орган соціального захисту населення шляхом надсилання письмового повідомлення на поштову адресу або за допомогою засобів електронного зв'язку (електронне повідомлення) або телефонного зв'язку '''повідомляє отримувачу про необхідність подання протягом 30 календарних днів підтвердних документів про неотримання будь-яких виплат в країнах перебування.'''

Такі документи повинні мати впорядкований автентичний переклад на українську мову. Вірність перекладу або справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально. Правильність/достовірність перекладу може бути засвідчена підписом особи, яка здійснила переклад, за умови наявності у неї відповідного свідоцтва (диплома) про кваліфікацію перекладача, що підтверджує володіння відповідною іноземною мовою та надає їй право провадити перекладацьку діяльність, копія якого додається.

Виплата державної соціальної допомоги продовжується на підставі наданих підтвердних документів про неотримання будь-яких виплат в країнах перебування. Якщо зазначені документи не подані, розмір державної соціальної допомоги перераховується без урахування у складі малозабезпеченої сім'ї особи, яка виїхала.

Розмір державної соціальної допомоги на сім'ю перераховується автоматично без звернення з місяця, що настає за місяцем, в якому закінчився строк подання підтвердних документів, зазначених в абзаці другому цього пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/250-2003-%D0%BF/ed20240301#Text пункт 11-6 Порядку]).

== Випадки, коли допомога не призначається ==
* '''у складі сім’ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку''' станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до дати припинення їх діяльності) як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/250-2003-%D0%BF#n9 пункті 11 Порядку]). Вийняток: я''кщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: -сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців;-доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства;''
* особи, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї, протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням державної соціальної допомоги '''здійснили на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 тис. гривень''': - купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, отриманого або придбаного за рахунок державного чи місцевого бюджету), іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування); - купівлю безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних та/або освітніх послуг), а також банківських металів; - платіж (платежі), що випливає з правочинів, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно та/або транспортні засоби (механізми) (крім об’єктів спадщини та дарування); - внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації; - благодійну діяльність (виключно у вигляді сплати коштів); - надання поворотної/безповоротної фінансової допомоги, позики.
*особи, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї, на перше число місяця, з якого призначається державна соціальна допомога, '''мають на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень''', або облігації внутрішньої державної позики на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень, про що зазначається в декларації;
* '''у власності малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок)''' (''крім житла, яке розташоване в населених пунктах, зазначених у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, або житла, знищеного/непридатного для проживання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, або з інших причин за наявності відповідної інформації у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку), а також житла, отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету; житлових приміщень у гуртожитках; житла, яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності; житла, на яке оформлено право на спадщину, за умови, що жодне із житлових приміщень, яке перебуває у власності, зокрема на яке оформлено право на спадщину, не здається в оренду, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи'');
* у власності малозабезпеченої сім’ї '''є більше ніж один автомобіль, транспортний засіб''', що підлягає державній реєстрації, з дати випуску якого минуло менше ніж 15 років ''(крім мопеда і причепа)''.
''При цьому не враховуються транспортні засоби, отримані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля, а також транспортні засоби, придбані батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу.''

'''Наявність (відсутність) у власності членів малозабезпеченої сім’ї транспортних засобів зазначається у декларації.'''

За наявності обставин, що зазначені вище (тобто умов коли допомога не призначається) державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли:
# у складі сім’ї є особа з інвалідністю;
# у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);
# неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов’язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім’ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
== Умови припинення виплати допомоги ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/250-2003-%D0%BF/ed20240301#Text пункту 16 Порядку] виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється:
# якщо малозабезпеченою сім’єю '''подано недостовірні відомості чи приховано відомості''', що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання державної соціальної допомоги та на визначення її розміру, '''або встановлено фактичну зайнятість особи''', що приносить дохід (винагороду), без оформлення, реєстрації в установленому законодавством порядку, — ''з місяця, що настає за місяцем, у якому виявлено порушення.'' В такому разі на наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця, в якому виявлено порушення;
# у разі переїзду малозабезпеченої сім’ї до іншої місцевості або настання обставин, що унеможливлюють виплату державної соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), —''з місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни'';
# за заявою уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї — з місяця, що настає за місяцем її подання;
# у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім’ї.
#у разі виявлення, що непрацююча працездатна особа фактично не здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, або не надавала соціальних послуг з догляду відповідно до законодавства у зв’язку з перебуванням за кордоном сукупно більше ніж 60 днів протягом періоду отримання державної соціальної допомоги, - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з Держприкордонслужби;
#якщо діти, які навчаються у закладах загальної середньої освіти та входять до складу малозабезпеченої сім’ї, відсутні на навчальних заняттях з невідомих або без поважних причин протягом десяти навчальних днів підряд, - з місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла відповідна інформація від служби у справах дітей (''після припинення дії зазначених обставини виплата державної соціальної допомоги поновлюється на підставі письмової заяви її отримувача та інформації від закладу загальної середньої освіти'').
== Безвідсоткова поворотна допомога для організації власної справи ==
'''З метою сприяння економічній самостійності малозабезпеченої сім’ї''' '''непрацюючій працездатній особі з числа членів такої сім’ї''', яка бажає провадити підприємницьку діяльність, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, державною службою зайнятості може надаватися одноразова безвідсоткова поворотна допомога на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї за рахунок коштів державного бюджету. 
Порядок надання допомоги на здобуття економічної самостійності малозабезпеченої сім’ї, її розмір та умови повернення визначаються Кабінетом Міністрів України.
{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' [http://zib.com.ua/ua/119110-verhovniy_sud_zrobiv_visnovok_schodo_dopomogi_malozabezpeche.html Постанова Верховного Суду України від 07 липня 2015 року № 484/2551/14-а]
|}
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту‎]]
[[Категорія: Малозабезпечені особи]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Державний контроль та відповідальність за невпровадження системи НАССР (аналіз небезпечних факторів та контролю у критичних точках)

2024-11-13T11:53:30Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2639-19 Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0980-19 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.08.2019 № 446 «Про затвердження форми акта, складеного за результатами проведення заходу державного контролю у формі аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах насср»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0151-22#Text Наказ Міністерства економіки України від 21.01.2022 № 143-22 «Про затвердження форм актів, складених за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного контролю (інспектування) стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, та інших форм розпорядчих документів»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

'''Зверніть увагу!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2173-20#Text Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану" від 01.04.2022 року № 2173-IX] розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19#Text Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин"] доповнено пунктом 6-1 такого змісту:

"6-1. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні, Кабінет Міністрів України може встановлювати '''''особливості здійснення державного контролю '''''за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин щодо вантажів із продуктами, живими тваринами, харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, '''''що ввозяться (пересилаються) на митну територію України"'''''.
|}

== Загальна інформація ==
'''''Система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points - НАССР)''''' - система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 п. 35 ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

== Система державного контролю ==
'''''Державний контроль''''' - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог.

Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 п. 9 ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

Державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР здійснює компетентний орган у сфері державного контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 п. 6 ст. 7 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

=== Органи виконавчої влади у сфері здійснення державного контролю ===
'''''До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:'''''
# Кабінет Міністрів України;
# центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;
# компетентний орган.

=== Система та повноваження компетентного органу у сфері державного контролю ===
'''''Компетентний орган у сфері державного контролю:'''''

1) організовує та здійснює державний контроль, у тому числі на державному кордоні України;

2) розробляє та виконує довгостроковий план державного контролю, щороку звітує Кабінету Міністрів України про стан його виконання;

3) розробляє та виконує план дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин);

4) затверджує щорічний план державного контролю та щорічний план державного моніторингу;

5) забезпечує проведення передзабійного та післязабійного огляду тварин на відповідних потужностях, післязабійного огляду тварин, добутих у процесі полювання;

6) здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;

7) надає особам, визначеним цим Законом, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, контролює правомірність та ефективність їхньої діяльності, позбавляє таких повноважень за наявності підстав, визначених законодавством, а також веде облік та оприлюднює відомості про уповноважених осіб на офіційному веб-сайті;

8) забезпечує правомірність та ефективність діяльності своїх структурних підрозділів, територіальних органів та їх посадових осіб;

9) встановлює у щорічному плані державного контролю періодичність інспектування, аудиту, відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) щодо кожної потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

10) затверджує в порядку, визначеному законодавством, періодичність документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

11) залучає у разі необхідності до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;

12) вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також для притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом;

13) здійснює інші повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»].

=== Надання повноважень на здійснення окремих заходів державного контролю ===
'''''Компетентний орган має право''''' надавати особам повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, за умови їх відповідності вимогам, встановленим законодавством. Рішення компетентного органу про надання статусу уповноваженої особи має містити деталізований опис заходу державного контролю, повноваження щодо здійснення якого надається відповідній особі, та умов, за яких він має здійснюватися. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ст. 9 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

'''Для цілей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»] уповноваженими особами є:'''

1) '''офіційні ветеринарні лікарі''' - мають право здійснювати на визначених компетентним органом потужностях (господарствах) повноваження державного ветеринарного інспектора у межах передбачених цим Законом заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження та живих тварин, а також здійснювати відбір зразків відповідно до вимог статті 40 цього Закону;

2) '''уповноважені ветеринари''' - мають право здійснювати у визначених компетентним органом господарствах передбачені цим Законом заходи державного контролю живих тварин, а також здійснювати відбір зразків відповідно до вимог статті 40 цього Закону;

3) '''працівники бійні''', уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, - мають право виконувати обов’язки помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних у разі виконання умов, визначених розділом VI цього Закону, та лише в частині технічної допомоги, необхідної для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;

4) '''уповноважені лабораторії''', у тому числі референс-лабораторії - мають право проводити лабораторні дослідження (випробування), а також здійснювати відбір зразків та виконувати інші функції у випадках, визначених цим Законом;

5) '''капітан рибоморозильного чи рибопромислового судна''', яке плаває під Державним прапором України, має право на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів.

Офіційні ветеринарні лікарі та уповноважені ветеринари отримують відповідний статус та здійснюють свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

=== Заходи державного контролю ===
'''''Заходи державного контролю здійснюються''''' у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.

Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою:

* визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
* розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів;
* визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами.

Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку:

інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, визначення мікробіологічних критеріїв та протимікробної резистентності, а також формування відповідних баз даних;

звернень фізичних та юридичних осіб щодо порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

іншої необхідної інформації.

'''''Аудит''''' - систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи такі заходи впроваджені результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 п.3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ч. 3. Ст. 19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]):
# документації;
# ведення записів;
# процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;
# системи внутрішнього контролю оператора ринку;
# коригувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;
# кваліфікації персоналу.

Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора ринку (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю. Одна і та сама особа не може здійснювати аудит на одній і тій самій потужності більше двох разів поспіль ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ч. 3. Ст. 19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»])). Чим більший ступінь ризику в оператора ринку, тим частіше його перевірятимуть.

'''''Інспектування''''' - форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки стану здоров’я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності законодавству про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 п.19 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

''Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ч. 4. Ст. 19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]):
# гігієни;
# плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;
# інцидентів, пов’язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.

Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами; простежуваності.

Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити прості дослідження (випробування) у разі появи у неї обґрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.

'''''Під час здійснення інспектування та аудиту забороняється перевіряти питання, які''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ч.8. ст.18 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]):
* відсутні в акті державного контролю;
* не містять посилань на вимогу законодавства України (у тому числі на відповідну статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.
'''Зверніть увагу''', ''що здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків - без застосування акта відбору зразків забороняється'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ч.9. ст.18 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»].
Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення

'''Аудит (планові перевірки) постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводитись згідно з уніфікованим актом''', затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0151-22#Text наказом Міністерства економіки України від 21.01.2022 № 143-22 «Про затвердження форм актів, складених за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного контролю (інспектування) стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, та інших форм розпорядчих документів».]

=== Фінансування державного контролю ===
'''Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету''', крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»].

'''''Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати розміру витрат на:'''''
* оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, а також пов’язаних з ними витрат на сплату податків та інших платежів, які є обов’язковими згідно із законом;
* утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, необхідних для здійснення державного контролю;
* канцелярські товари, що використовуються під час здійснення державного контролю;
* службові відрядження працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль;
* відбір зразків та проведення простих і лабораторних досліджень (випробувань).
'''Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку або уповноважених ними осіб у таких випадках:'''

* здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;

* здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;

* здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:

за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;

на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.

== Відповідальність ==
''Оператори ринку несуть відповідальність за такі правопорушення:''
# '''порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат;
# '''''виробництво та/або обіг харчових продуктів або кормів з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов’язковість її державної реєстрації встановлена законом''''', - тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі одинадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''виробництво, зберігання харчових продуктів або кормів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР)''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''реалізація харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини або тварини''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
# '''''невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів або кормів''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''використання, реалізація незареєстрованих об’єктів санітарних заходів або кормових добавок, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''пропонування до реалізації або реалізація непридатних харчових продуктів або кормів''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, які є шкідливими для здоров’я людини або тварини''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
# '''''пропонування до реалізації або реалізація швидкопсувних харчових продуктів або кормів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини,''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі восьми мінімальних заробітних плат;
# '''''пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини,''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
# '''''порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів або кормів, встановлених законодавством про харчові продукти та корми,''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
# '''''невиконання рішення посадової особи компетентного органу, його територіального органу про знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки, небезпечних кормів або кормових добавок''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
# '''''реалізація продуктів, які ввезені (переслані) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 пункту 5 частини восьмої статті 41 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»], порушення вимог щодо їх знищення або вивезення (пересилання) за межі України або інших встановлених законодавством правил поводження з ними''''' - тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
# '''''ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи компетентного органу або його територіального органу''''' - тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
# '''''відмова в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі семи мінімальних заробітних плат;
# '''''невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сорока мінімальних заробітних плат;
# '''''невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»], законодавства про харчові продукти та корми''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
# '''''порушення встановлених законодавством вимог до надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів, надання неточної, недостовірної та незрозумілої для споживачів інформації про харчовий продукт''''' - тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
# '''''зміну оператором ринку харчових продуктів інформації, що супроводжує харчовий продукт, у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2639-19 статтею 5 Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів"],''''' - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
# '''''реалізацію харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це не створює загрози для життя та/або здоров’я людини або тварини''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
# '''''ненадання інформації споживачеві щодо речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість''''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат.
# '''порушення вимог законодавства про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами''', - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
#'''невиконання обов’язку щодо письмового інформування компетентного органу''', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80#Text частинами третьою і п’ятою статті 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"], - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, передбачених пунктами 2-4, 6-1, 8, 12, 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19#Text частини першої статті 65 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин] , вперше державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми без оформлення відповідного протоколу.

Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів

1. Не пізніше наступного дня з дня виявлення порушення законодавства про харчові продукти та корми головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) приймає рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, та має визначати, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.

2. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності з моменту його вручення операторові ринку та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше 10 робочих днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19 ст. 67 ЗУ «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»]).

=== Чи можна та як уникнути відповідальності ===
Ну звичайно, перш за все, що дасть можливість сільськогосподарському товаровиробнику уникнути відповідальності – це, все ж таки, впровадження та систематичне застосування системи НАССР. Це не лише допоможе уникнути штрафів, а й дозволить вийти с/г виробнику зі своєю продукцією на міжнародний ринок.

Для того, аби ж уникнути відповідальності за результатами аудиту, варто досконало вивчити питання, які містяться в Акті та повинні бути дотримані оператором ринку (в залежності від специфіки виробництва) та дотримуватися їх.

Як уже зазначалося вище, Акт, складений за результатами проведення заходу державного контролю у формі аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, містить виключний перелік питань щодо проведення заходів державного контролю у формі аудиту системи НАССР.

'''Варто пам’ятати''', що не будь-яке порушення на яке зазначає інспектор, якщо про це чітко не зазначено в акті, тобто не є питанням перевірки, є порушенням та може бути підставою для притягнення с/г виробника до відповідальності. Однак, варто зазначити, що закріплений в Акті перелік питань, які підлягають аудиту є напрочуд повним. Так, останній налічує близько сотні питань. При чому, відсутність на підприємстві (з урахуванням специфіки діяльності) будь-якого із зазначених в Акті елементів, наприклад, відсутність записів щодо процедури прибирання та способів прибирання, миття і дезінфекції (за потреби) виробничих, допоміжних, побутових приміщень та інших поверхонь, чи то відсутність позначок на засобах та інвентарю для прибирання, або ж відсутність договору на утилізацію відходів є порушенням, а відтак і підставою для складання протоколу.

Разом з тим, досить велика кількість питань, що підлягає аудиту є досить оціночними, наприклад, питання достатньої кількості комплектів спецодягу та взуття. Тому, в такому випадку, доводити невідповідність покладатиметься саме на інспектора.

'''Варто також зазначити''', що навіть в разі виявлення інспектором порушень та складанні протоколу, оператор ринку вправі викласти в Акті та/або протоколі свої заперечення та пояснення.

Окрім того, законодавство також встановлює право оператора ринку на оскарження рішень та дій компетентного органу, при чому як в адміністративному, до вищого органу управління, так і в судовому порядку.

Отже, якщо інспектором Держпроспоживлужби був складений протокол про вчинення правопорушення, або й, навіть, прийнято рішення про накладення штрафу - це не привід для паніки та безспірного їх виконання. Адже, якщо оператор сумлінно дотримується законодавство та впроваджує систему НАССР, то неправомірні дії чиновників можна та потрібно оскаржити. Таким чином, найефективнішим способом уникнути відповідальності за невпровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР) є, все ж таки, їх розробка та застосування. А в боротьбі з неправомірним притягненням до відповідальності органом Держпроспоживлужби – ''оскарження таких дій.''

[[Категорія:Захист прав споживачів]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Отримання міжнародного посвідчення водія

2024-11-07T08:22:10Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенція про дорожній рух 1968 року]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text Закон України "Про адміністративні послуги"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 "Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▷ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/828-2023-%D0%BF#n11 Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 року № 828] поновлено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру, які були зупинені відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165-2022-%D0%BF#Text пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 165 “Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру”].

Документи - посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію, термін дії яких закінчився в період воєнного стану, продовжують діяти на всій території України.

Сервісні центри МВС у період воєнного стану працюють у безпечних регіонах.

▷ У період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 "Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України"] ''застосовується з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/184-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 184 "Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами"].''

▷ Детальніше про використання міжнародного посвідчення водія за кордоном громадянами України, які отримали тимчасовий захист, у консультації "[[Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу|Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу".]]
|}
== Орган уповноважений на видачу міжнародного водійського посвідчення ==
З 2017 року міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія в '''уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС''' (далі - територіальні сервісні центри МВС).

Для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до зручного за місцем розташування територіального сервісного центру МВС, адресу розташування, можна знайти на сайті [http://hsc.gov.ua/ Головного сервісного центру МВС України] у розділі «контакти».

У разі відсутності в населеному пункті територіального сервісного центру МВС видача міжнародного посвідчення водія здійснюються працівником територіального сервісного центру МВС за допомогою мобільного територіального сервісного центру МВС (спеціально облаштованого транспортного засобу) за окремим графіком роботи та за наявності більше 10 заявок органів місцевого самоврядування, які надійшли до територіального сервісного центру МВС у відповідній області, в якій розташований населений пункт, у порядку, визначеному МВС (пункт 292 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF#Text Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340] (далі - Положення).
== Порядок видачі міжнародного посвідчення водія ==
Відповідно до пункту 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF Положення] '''для отримання (обміну) міжнародного посвідчення водія''' особи подають до територіального сервісного центру МВС:

* копію національного посвідчення водія та пред’являють оригінал цього посвідчення, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* фотокартку розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері.

Після перевірки поданих документів працівник територіального сервісного центру МВС відразу повертає заявнику оригінал національного посвідчення водія, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Під час видачі такого посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС перевіряє відомості про особу, яка подала вказані документи, за Єдиним державним реєстром МВС, Єдиним державним демографічним реєстром, відповідними базами даних та державними реєстрами щодо осіб, які перебувають в розшуку, а також осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежених у цьому праві.

За наявності технічної можливості щодо електронної інформаційної взаємодії між МВС та суб’єктами електронної взаємодії така перевірка відомостей про особу проводиться автоматично засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС або системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Якщо особи, які бажають отримати (обміняти) міжнародне посвідчення водія, перебувають у розшуку або подане ними національне посвідчення має ознаки підробки, про виявлення таких фактів працівники територіального сервісного центру МВС негайно інформують Національну поліцію.

'''Видача (обмін) міжнародного посвідчення водія здійснюється без складення іспитів.'''

Міжнародне посвідчення водія видається власнику під особистий підпис. ''Національне посвідчення водія, на підставі якого видано міжнародне, не вилучається.''

У разі пошкодження міжнародного посвідчення водія разом з документами, зазначеними в цьому пункті, до територіального сервісного центру МВС подається пошкоджене міжнародне посвідчення водія.

'''Важливо!''' '''''Термін дії міжнародного посвідчення водія''''' — '''<big>3 роки</big>''', але не більше строку дії національного посвідчення водія.
== Вимоги до міжнародного водійського посвідчення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенції про дорожній рух 1968 року] '''для виїзду за кордон національне посвідчення водія обов’язково має містити наступну інформацію:'''
# Прізвище
# Ім’я і по батькові
# Дата і місце народження
# Місце проживання
# Орган, що видав посвідчення
# Дата і місце видачі посвідчення
# Дата закінчення дії посвідчення
# Номер посвідчення
# Підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
# Підпис власника
# Фотографія власника
# Категорія / категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій.
Українські права міжнародного зразка, тобто ті, які видані після 2011 року, мають всю зазначену вище інформацію. Таким чином, при наявності національного посвідчення європейського зразка, можна законно керувати авто за кордоном у всіх країнах-учасницях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенції про дорожній рух 1968 року].

Національне законодавство визначає додаткові відомості, що вносяться в посвідчення водія, а також його розмір і тип палітурки.

У разі, якщо посвідчення водія не відповідає чинним міжнародним вимогам, потрібно скористатися послугою обміну посвідчення водія у сервісних центрах МВС.

Міжнародне посвідчення водія в разі пошкодження підлягає обміну, а в разі його втрати видається нове.

'''Строк та вартість надання послуги'''

Строк надання - 5 робочих днів.

'''Відшкодовується лише вартість бланкової продукції.'''
== Підстави для відмови в отриманні міжнародного водійського посвідчення ==
'''''Підстави для відмови в отриманні міжнародного водійського посвідчення'''''
# позбавлення права на керування транспортним засобом або тимчасове обмеження в такому праві;
# особа перебуває в розшуку;
# встановлення факту підробки національного посвідчення водія;
# закінчення строку дії національного посвідчення водія на дату отримання міжнародного посвідчення водія;
# невідповідність персональних даних заявника, в тому числі зазначених у поданих ним документах, наявній інформації про заявника.
'''Важливо!''' ''Якщо при проведенні перевірки поданих особами документів буде встановлено, що особи позбавлені права керування транспортними засобами, національне посвідчення водія посадовими особами не повертається, а надсилається до ТСЦ МВС за місцем проживання особи на зберігання до закінчення строку такого позбавлення, про що інформується відповідний територіальний орган Національної поліції.''

В разі відмови в листі зазначається інформація про відмову і підстави відмови у видачі міжнародного посвідчення водія.

'''Оскаржити відмову в отриманні міжнародного посвідчення водія можна звернувшись до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного суду]].'''
== Позбавлення водійських прав за кордоном ==
Статтею 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенції про дорожній рух 1968 року] передбачено, що '''''в разі порушення правил дорожнього руху країни перебування, компетентні органи такої країни (наприклад поліція) мають право:'''''
* тимчасово вилучити національне водійське посвідчення або до закінчення терміну його дії, або до моменту виїзду порушника;
* проінформувати орган, що видав посвідчення про тимчасове позбавлення права користування нею;
* якщо мова йде про міжнародний посвідченні, зробити спеціальну позначку про припинення дії такого посвідчення на цій території;
* в тому випадку, коли він не застосовує процедуру, згадану в підпункті а) цього пункту, на додаток до повідомлення, згаданого в підпункті b), просити орган, який видав або від імені якого було видано посвідчення водія, інформувати зацікавлену особу про прийняте щодо нього рішення.
В Україні, згідно зі статтею 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенції про дорожній рух 1968 року], поліція також має право тимчасово вилучати іноземне водійське посвідчення або міжнародне, якщо скоєно правопорушення або є підозри про те, що воно не відповідає нормам законодавства.
== Перелік країн, у яких визнається українське національне посвідчення водія ==
Перелік країн, у яких визнається українське національне посвідчення водія, можна переглянути у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенції про дорожній рух 1968 року], а також на вебсайті [https://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/u-yakih-krayinah-svitu-mozhna-koristuvatisya-natsionalnim-posvidchennyam-vodiya-a-u-yakih-viznayutsya-lishe-mizhnarodni-posvidchennya-vodiya/ Головного сервісного центру МВС].

'''Увага!''' '''''Для участі в міжнародному русі, для уникнення будь-яких незручностей в будь-якому випадку рекомендується отримати міжнародне посвідчення водія.'''''
== Зразок бланка міжнародного посвідчення водія ==
Зразок бланка міжнародного посвідчення водія затвердженний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 "Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України"] (додаток 3).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/70733570 Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року у справі № 127/25519/17] (арешт майна та вилучення міжнародного посвідчення водія).
== Корисні посилання ==
* [https://hsc.gov.ua/index/poslugi/vidacha-posvidchennya-vodiya/vidacha-mizhnarodnogo-posvidchennya-vodiya/ Видача міжнародного посвідчення водія]
== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F Порядок отримання посвідчення водія]
*[[Електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу]]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F Заміна посвідчення водія]
* [[Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Право регулювання організаціії діяльності Інтернет-магазину

2024-11-05T14:17:08Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України (якою закріплено загальне право на підприємницьку діяльність)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Закон України “Про електронну комерцію” №675]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекси України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про рекламу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2346-14 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1591-20#Text Закон України "Про платіжні послуги"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1181-07 Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 № 103]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0628-03 Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки України від 11.07.2003 № 185]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
На час воєнного стану військове командування разом із військовими адміністраціями вправі втручатися у господарську діяльність суб’єктів господарювання. '''Серед обмежувальних заходів:'''
* заборона торгувати зброєю, сильнодіючими хімічними й отруйними речовинами, алкогольними напоями та речовинами на спиртовій основі;
* право встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, інші сильнодіючі речовини за переліком КМУ;
* право вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини.
|}
== Вимоги до ведення діяльності Інтернет-магазину ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 ст. 3 Закону № 675] '''Інтернет-магазин''' - засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.

'''''Виходячи зі змісту даної норми, веб-сайт інтернет-магазину повинен:'''''
* містити повну інформацію про товар (наявність сертифікатів, інших необхідних документів);
* містити інформацію про продавця: повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код – для юросіб;
* П. І. Б., місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків – для підприємців;
* інші відомості, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Законом № 675];
* передбачати можливість укладання електронного правочину.
Вимогою для особи, що відкриває Інтернет-магазин, є реєстрація юридичної особи або ФОП у встановленому порядку. Одночасно відбувається реєстрація як платника податків у відповідних податкових органах.

Відповідно до законодавства України сама по собі діяльність із продажу товарів, робіт чи послуг через Інтернет-магазин ліцензуванню не підлягає. Тому '''''при відкритті Інтернет-магазину отримувати ліцензію не потрібно.'''''

В той же час слід пам’ятати, що окремі види підприємницької діяльності що здійснюються Інтернет-магазином все ж таки можуть попадати під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”] та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок державного регулювання певних видів господарської діяльності.

До таких видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема належать роздрібна '''торгівля алкоголем, лікарськими засобами,''' будь яка підприємницька діяльність, що здійснюється як на території так і за межами території України.

'''''Торговий патент для Інтернет-магазинів не потрібен.'''''
=== Укладення договору в Інтернет-магазині ===
Договір, який укладено в Інтернет-магазині, вважається електронним правочином. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного кваліфікованого підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України "Про електронні довірчі послуги"], за умови використання засобу електронного кваліфікованого підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Законом "Про електронну комерцію"];

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

'''''Обов’язкові умови електронного договору''''' Для укладення електронного правочину обов’язково на сайті повинні зазначатися найменування товару, роботи чи послуги, а також її вартість. Розміщення вказаної інформації повинно безумовно вказувати на готовність продавця виконати зазначені вимоги щодо продажу та доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.

Відповідно до статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закону України "Про електронну комерцію"] розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1591-20#Text законів України "Про платіжні послуги"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"].

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

'''''Додаткові умови електронного договору'''''

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Законом “Про електронну комерцію”] визначено, що крім обов’язкових умов може бути передбачені і інші умови, зокрема:'''

* порядок укладення договору (наприклад, зазначено про обов’язковість проведення попередньої оплати, але така оплата проводиться після підтвердження продавцем отримання замовлення);
* можливість та порядок внесення змін до договору (наприклад, можливість заміни товару на аналогічний, у разі відсутності замовленого на складі продавця);
* спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (наприклад, прийняття пропозиції здійснюється шляхом надсилання листа за допомогою емейл або заповнення форми);
* порядок обміну інформацією між покупцем і продавцем під час виконання договору (наприклад, інформація про адреси листування та строки відповіді);
* порядок дій у разі, якщо покупець помилково або неправильно вказав інформацію про укладення договору як такого (помилково направив замовлення) або щодо окремих його умов (наприклад, невірно зазначив адресу доставки).
Окремі умови, що будуть обов’язковими складовими електронного договору між покупцем та продавцем, можуть зазначатися в окремому електронному документі (файлі), до якого відсилається покупець.

Після укладення договору в Інтернеті, покупець повинен отримати від продавця оперативне підтвердження отримання замовлення, а також зазначення умов договору для унеможливлення в подальшому їх односторонньої зміни. Таким підтвердженням може розглядатися, наприклад, електронний лист із підтвердженням та зазначенням товару, що придбається, його характеристик, ціни, умов оплати та доставки, а також посилання на інші умови договору, що можуть бути розміщені на сайті інтернет-магазину.

Крім підтвердження отримання замовлення, по факту виконання договірних зобов’язань (наприклад) продавець повинен обов’язково надати вже підтвердження вчинення правочину, якими можуть бути електронний документ, квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Такий документ обов’язково повинен містити порядок обміну чи повернення товару, відмови від роботи чи послуги, найменування продавця адреса та контакті дані, а також гарантійні зобов’язання.
== Захист прав споживачів у діяльності Інтернет-магазину ==
Відносини, що виникають між продавцями та покупцями в Інтернет-магазинах, в повному обсязі підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”]. '''Законом визначено, що товари, які продаються споживачам, повинні бути якісними.''' При чому, '''на вимогу покупця продавець повинен надати документи, що підтверджують якість товарів.''' Такими документами можуть бути сертифікати відповідності, гігієнічні висновки, тощо.

Згідно із вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України “Про захист прав споживачів”] '''покупець без необхідності будь-якого обґрунтування має можливість повернути річ, якщо протягом 14 днів з дня отримання такої речі або отримання документа,''' що підтверджує факт укладення правочину, повідомить про це продавця.

=== Повернення товару ===
У випадку розірвання договору покупець має повідомити продавцю місце, де товар може бути повернутий. '''''Тобто товар має бути забраний продавцем.'''''

'''Строк, протягом якого товар має бути забраний, а гроші повернуті покупцю, становить <big>не більше 30 діб.</big>''' При чому, до повернення грошей продавцем, покупець має право притримати товар. В умовах договору купівлі-продажу Інтернет-магазином може бути визначено, що товар поставляється та повертається за допомогою пошти. В цьому випадку покупець має повертати товар за допомогою пошти. Проте в абсолютно всіх випадках, усі витрати із повернення товару покладаються на продавця.

'''Покупець до вжиття заходів продавцем із повернення товару зобов’язаний <big>протягом 60 днів</big> зберігати його.''' Якщо продавець за цей час не вжив заходів із повернення товарів такий товар переходить у власність покупця без обов’язку за нього сплатити. В той же час, '''якщо продавець <big>не повертає сплачені кошти за товар протягом 30 днів</big>, за кожен наступний день <big>нараховується пеня у розмірі 1% від вартості товару</big>.'''

'''Увага!''' <big>У разі недосягненні згоди усі питання вирішуються в судовому порядку.</big>
== Відповідальність власників Інтернет-магазинів ==
Також вкрай важливий момент в організації діяльності Інтернет-магазину, що допомагає здійснювати свою діяльність із дотриманням норм законодавства, є усвідомлення можливих несприятливих наслідків, що передбачені такими нормативно-правовими актами.

=== Цивільно-правова відповідальність ===
Такий вид відповідальності передбачає, як правило, сплату штрафних санкцій, пені, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди за порушення зобов’язань, що передбачені договором.

=== Адміністративна відповідальність ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] містить окремий розділ, що передбачає відповідальність за порушення правил здійснення підприємницької діяльності. Діяльність інтернет-магазину без державної реєстрації є адміністративним порушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від 17 000 грн. до 34 000 грн., також може бути конфіскована вся продукція, а також гроші, отримані від реалізації продукції.

Відповідальність за підприємницьку діяльність без отримання ліцензії така сама, як і за діяльність без держаної реєстрації (Відсутність податкового обліку, порушення порядку ведення обліку доходів і витрат, здійснення підприємницької діяльності без реєстрації або без отримання ліцензії чи дозволу).
=== Кримінальна відповідальність ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 190 Кримінального кодексу України] заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
== Корисні посилання ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BA%D0%B0%D1%85_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%85_%D0%B2_%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96_%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82 Шахрайство при покупках і продажах в мережі Інтернет]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Порядок стягнення аліментів з безробітної особи

2024-11-05T10:15:45Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]

== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text ст. 180 Сімейного кодексу України], на батьків покладений обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Статтею 181 Сімейного кодексу України] передбачені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину:

* Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
* За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
* За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Якщо батьки не забезпечують на достатньому рівні утримання дитини або добровільно не виконують аліментний обов’язок за договором про сплату аліментів на дитину, то чинним законодавством передбачено примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

'''Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, а дають додаткові «пільги» при визначенні розміру та стягненні аліментів.'''

== Визначення розміру аліментів ==
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:
* на одну дитину - однієї чверті,
* на двох дітей - однієї третини,
* на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але ''не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку'' на кожну дитину.
*Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text ст. 182 Сімейного кодексу України], при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

'''Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини'''. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину ''не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму'' для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За рішенням суду видається ''виконавчий документ'':
* виконавчий лист
* судовий наказ , які подаються до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

== Особливості виконання рішень про стягнення аліментів з особи, яка не має доходів (не працює) ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» абз.2 ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»], виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але ''не менше мінімального гарантованого розміру'', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text кодексом України Сімейним кодексом України].

'''Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов’язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.'''

Якщо аліменти не сплачуються за виконавчим документом, виконавець нараховує боржнику '''заборгованість''' зі сплати аліментів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 195 Сімейного кодексу України Статтею 195 Сімейного кодексу України] передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

2. Заборгованість за аліментами платника аліментів, '''який не працював на час виникнення заборгованості''' або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, '''визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості'''.

Проте [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text пунктом 3 Розділу 16 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5] передбачено, у разі, якщо ''боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу'', квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

'''Тобто, якщо у боржника відсутні доходи і він не працює, поряд з тим у виконавця відсутні відомості про сплату аліментів, він нараховуватиме заборгованість, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.'''

== Особливості виконання рішень про стягнення аліментів з особи, яка має статус безробітної ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text 72 Закону України «Про виконавче провадження» Статтею 72 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, '''допомогу по безробіттю''' та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", '''стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів''', відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.

'''Тобто, якщо боржник перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримує допомогу по безробіттю, то з такої соціальної допомоги виконавцем стягуються присуджені аліменти.'''

== Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника ==
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів '''за три місяці''', виконавець:
* виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників;
* звертає стягнення на майно боржника;
* надсилає стягувачу письмове роз’яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження»] звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред’явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить '''постанову'''.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

'''На кошти''' та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, '''накладається арешт''' не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

'''Детальніше див.:''' "[[Порядок звернення стягнення на майно боржника]]"

'''Важливо!''' У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, '''''не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати''''', звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, '''не здійснюється.''' У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника '''у 10-денний строк''' з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем '''не менше ніж один раз на два тижні''' - щодо виявлення рахунків боржника, електронних гаманців боржника, '''не менше ніж один раз на три місяці''' - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

== Порядок звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна боржника ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»], звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна, об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком , об’єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

== Обмеження для боржника за наявності заборгованості зі сплати аліментів ==
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за чотири місяці''', державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text ч. 9. ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»]).

== Відповідальність за несплату аліментів ==
За ухилення від сплати коштів на утримання дитини передбачені цивільна, адміністративна і кримінальна відповідальності, залежно від тяжкості проступку та величини заборгованості по аліментах. Зокрема, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"] передбачено '''штраф за несплату аліментів''' у відсотках від суми заборгованості:
* понад 1 рік – 20%;
* понад 2 роки – 30%;
* понад 3 роки – 50%.
До боржників застосовуються обмеження у перереєстрації нерухомого і рухомого майна, в сфері державної реєстрації юридичних осіб, у праві здійснення державної служби і зайняття посад в органах державної влади, обмеження у сфері виборчих прав.

До злісних неплатників застосовується кримінальна відповідальність, якою передбачаються:
* громадські роботи до 240 годин;
* арешт до 6 місяців;
* обмеження волі до 3 років.

[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Діяльність бізнесу в умовах карантину

2024-11-04T15:35:05Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#Text Закон України № 533-IX від 17.03.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/500-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MOZ32110.html Розпорядження Міністерства охорони здоров'я України від 04 травня 2020 року № 31 "Про проведення громадського обговорення деяких вимог до протиепідемічних заходів при послабленні карантину"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651] на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 '''відмінено''' з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
|}
== Загальні рекомендації для роботи бізнесу ==

'''Загальними майже для всіх є такі вимоги:'''

# Проведення температурного скринінгу всіх працівників перед початком робочої зміни з подальшим недопуском до виконання обов’язків працівників, в яких виявлено температуру тіла понад 37,2 градуси за Цельсієм або в яких було виявлено ознаки респіраторних захворювань. Подальша дезінфекція засобу вимірювання після кожного використання.
# Прийом клієнтів з створенням очікування черги ззовні приміщення з дотриманням дистанціювання в 1,5 м.
# Заборона на перебування сторонніх осіб та очікування послуги клієнтами у закладі.
# Обладнання на вході до приміщення місця для обробки рук антисептиками спиртовмісними з концентрацією активної діючої речовини понад 60% для ізопропилових спиртів та понад 70% для етилових спиртів.
# Допуск клієнтів у заклад та перебування у приміщенні лише у засобах індивідуального захисту, зокрема, респіраторі або масці, з прикритими носом та ртом.
# Обов’язкове використання працівниками медичних масок або респіраторів (без клапану) та одноразових рукавичок.
# Дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких торкаються клієнти, та дезінфекції інструментів багаторазового використання після кожного клієнта

== Протиепідемічні вимоги для роботи сфер бізнесу ==
=== Для надання послуг перукарнями та салонами краси потрібно організувати протиепідемічні заходи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va022282-99#Text Державних санітарних правил для перукарень різних типів, затверджених постановою від 25 березня 1999 р. № 22], та з урахуванням наступних тимчасових рекомендацій: ===
* проведення температурного скринінгу всіх працівників та недопуск до роботи у разі виявлення температури понад 37,2° C або ознак респіраторних захворювань.
* прийом клієнтів здійснюється виключно за попереднім записом з дотриманням часового інтервалу не менше 15 хвилин для виключення контакту між ними. Очікування черги ззовні приміщення з дотриманням принципів соціального дистанціювання (1,5 м).
* перебування сторонніх осіб та очікування послуги клієнтами в закладі забороняється, за винятком не більше одного з батьків, які супроводжують малолітніх дітей та/або осіб, що супроводжують осіб з інвалідністю.
* організація на вході до закладу місць для обробки рук антисептиками спиртовмісними з концентрацією активнодіючої речовини понад 60 % для ізопропилових спиртів та понад 70 % для етилових спиртів.
* одночасне перебування клієнтів у закладі з розрахунку не більше однієї особи на 10 квадратних метрів площі зали обслуговування. Допуск клієнтів у заклад та перебування у закладі до початку надання послуги дозволяється лише у засобах індивідуального захисту, зокрема респіраторі або захисній масці (у тому числі саморобних), так, щоб були покриті ніс та рот.
* між місцями надання послуг потрібно забезпечити дистанцію не менше двох метрів.
* персонал повинен обов'язково використовувати медичні маски або респіратор (без клапану) та одноразові рукавички.
* після кожного клієнта проводиться дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких торкаються клієнти, та дезінфекції інструментів багаторазового використання.
=== Суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити: ===
* працівників п'ятиденним запасом засобів індивідуального захисту та дезінфікуючих засобів і організувати контроль за їх використанням;
* інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування при вході до закладу, при проведенні телефонних записів та на офіційних сторінках в Інтернеті та соціальних мережах;
* нанесення відповідного тимчасового маркування, в тому числі і поза межами закладу, для дотримання дистанції між клієнтами не менше 1,5 м;
* вологе прибирання з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів і провітрювання не рідше ніж кожні 2 години та після закінчення робочого дня/зміни;
* тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет).
Правила розповсюджуються на всі перукарні незалежно від форми їхньої власності. Відповідальним за виконання Правил є директор перукарень.

=== Для роботи закладів громадського харчування: ===
* передбачено проведення температурного скринінгу, антисептики на вході, а також:
* обслуговування виключно на виніс за попереднім замовленням та/або на літніх майданчиках під відкритим небом при умові забезпечення дотримання відстані не менше 1,5 метра стіл від стола та одно- двомісного розміщення клієнтів за одним столом.
* вхід відвідувачів до приміщень закладів громадського харчування забороняється.
* замовлення здійснюється дистанційно (телефоном, з використанням засобів телекомунікацій) або через спеціально облаштоване вікно (вхідні двері) закладу. Видача замовлень та розрахунок здійснюється через спеціально облаштоване вікно або через вхідні двері закладу.
'''Місце видачі замовлень та розрахунку повинно:'''
* унеможливлювати вхід відвідувачів до приміщень закладу;
* мати можливості безготівкового (безконтактного) розрахунку;
* бути обладнане столиком/поличкою для передачі замовлення без особистого контакту з клієнтом.
* адміністрація/персонал самостійно забезпечує та контролює виконання умов з недопущення черг та скупчень навколо місць видачі замовлень. Біля місць потенційного скупчення людей повинно бути нанесено відповідне тимчасове маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менше 1,5 м.
* працівники, що видають замовлення та здійснюють розрахунок, повинні бути одягнені в медичні маски або респіратор та одноразові рукавички.
* меню повинні бути розміщені для ознайомлення поруч з місцем видачі замовлень. Видача клієнтам меню заборонена.
* видача замовлень здійснюється виключно в одноразовому посуді та в закритій тарі.
=== Щодо організації протиепідемічних заходів при наданні послуг нотаріусами, адвокатами, аудиторами. ===
* Надання послуг повинно відбуватись з урахуванням аналогічних рекомендацій щодо проведення температурного скринінгу, соціального дистанціювання (1,5 м), використання антисептиків та респіраторів.
* Прийом клієнтів виключно за попереднім записом з дотримання часового інтервалу не менше 15 хвилин між відвідувачами для виключення контакту між ними. Очікування черги повинно здійснюватися ззовні приміщення з дотриманням принципів
* Двері закладу мають бути закриті для входу без запису. Біля дверей має бути можливість повідомити про прихід відвідувача (дзвінок, домофон тощо) та розміщена інформація про способи запису.
* Після кожного клієнта проводиться дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких торкаються клієнти, та дезінфекції інструментів багаторазового використання.
* Суб'єкт господарської діяльності також повинен забезпечити працівників п'ятиденним запасом засобів індивідуального захисту, інформувати клієнтів щодо встановлених обмежень, нанесення відповідного тимчасового маркування для дотримання дистанції 1,5 м.
=== Користування деякими зонами відпочинку (парки, сквери, сади, оранжереї під відкритим небом, музеї під відкритим небом, лісопаркові та прибережні зони, відкриті спортивні майданчики) ===
'''Адміністрація зон відпочинку повинна:'''
* розмістити на території зон та при вході до них правила та обмеження щодо їх використання;
* оцінити місця потенційного скупчення відвідувачів (пам'ятки, зони відпочинку тощо) та розмістити поруч з ними додаткову інформацію щодо індивідуальних заходів профілактики та важливості соціального дистанціювання;
* забезпечити функціонування туалетів на території зон, наявність рідкого мила, антисептиків при вході до них та їх регулярне прибирання та дезінфекцію;
* не допускати проведення організованих заходів та подій на територій зон відпочинку, функціонування атракціонів та розважальних заходів тощо;
* не допускати функціонування окремих зон, користування якими на період карантину заборонено, та обмежити доступ до них.
'''Відвідувачі мають право:'''
* користуватись зонами відпочинку з дотриманням індивідуальних заходів профілактики та в групах не більше 3 осіб;
* використовувати рекреаційні зони для індивідуальних пробіжок та занять спортом при дотриманні належного соціального дистанціювання та правил, встановлених адміністрацією.
== Пільги для бізнесу на період карантину ==
На час проведення карантину здійснюються не лише обмежувальні заходи, але і надаються пільги для деякого бізнесового сегменту. 

'''Тимчасово звільняються від нарахування та сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), за періоди з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року:'''
* фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
* особи, які провадять незалежну професійну діяльність (до цієї категорії відноситься: наукова, літературна, артистична, художня, освітня або викладацька, а також медична, юридична практика, в тому числі адвокатська, нотаріальна діяльність, тощо)
* члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
'''Крім того, штрафні санкції до платника ЄСВ тимчасово не застосовуються за наступні порушення:'''
* несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску
* неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
* несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. 

Протягом періодів '''з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року''' платникам єдиного внеску не буде нараховуватись пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню, а також встановлено мораторій на проведення документальних перевірок щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 18 травня 2020 року. 

Також, не нараховується та не сплачується у період '''з 1 березня року по 30 квітня 2020 року''' плата за землю та відтермінована «фіскалізація» (РРО для бізнесу). Для окремих груп підприємців, застосування РРО буде обов'язковим не з 1 жовтня 2020 року, а з 1 січня 2021. Для всіх підприємців не з 1 січня 2020 року, а з 1 квітня 2021 року. 

Тимчасові пільги введені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#Text Законом України № 533-IX від 17.03.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».] 

===== Також розроблено та затверджено декілька Програм підтримки бізнесу. =====

На виконання Закону України ,,Про надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів,
запроваджених з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 30.03.2021 № 1358-ІХ, затверджено Порядок надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.Окрім допомоги з Держбюджету, підприємці та наймані працівники можуть отримати допомогу з місцевого бюджету регіону, в якому вони працюють. Рішення про призначення цієї допомоги та її розмір приймають органи місцевого самоврядування. Детальну інформацію про таке рішення можна дізнатись безпосередньо у органів місцевого самоврядування регіону, в якому здійснюється діяльність. 

'''Кредитні канікули'''
Національний банк України рекомендував банкам ввести особливий пільговий період обслуговування кредитів в період дії карантину для населення та бізнесу.
Банки мають декілька варіантів реструктуризації кредитів:
Повне або часткове звільнення від сплати тіла кредиту на час карантину з відповідним подовженням позики.
Капіталізація відсоткових платежів.
Конкретний варіант обирається в індивідуальному порядку після звернення позичальника до банку. Діятиме планова зміна плаваючої відсоткової ставки за договором. Ця заборона розповсюджується на всі кредити фізичних осіб. Також у цей період заборонено застосовувати штрафи, пені за прострочення виконання. 

'''Податкові преференції'''
Для підтримки бізнесу та зниження податкового навантаження на час дії карантину в законодавство внесено наступні зміни:

Звільнення від нарахування та сплати плати за землю, яка використовується в господарській діяльності, податку на нерухомість за житлові приміщення за березень
Обмеження застосування більшості штрафів за порушення податкового законодавства
Мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (виключення – перевірки щодо відшкодування ПДВ)
Дозвіл фізичним особам-підприємцям тимчасово не заповнювати книгу обліку доходів
Відтермінування введення РРО для всіх категорій платників податків за спрощеною системою
Збільшення лімітів річного доходу для ФОП 1, 2 та 3 груп
Звільнення від сплати ПДВ при ввезенні товарів, необхідних для боротьби з коронавірусом
Спрощення системи обліку продукції та впровадження нульової ставки акцизного податку для державних підприємств, які виробляють дезінфектори на основі спирту
Припинення оскаржень рішень контролюючих органів
Врахування без обмежень витрат платників ПДВ на передачу, в якості внеску в боротьбу з коронавірусом, установам охорони здоров’я медикаментів, ліків, обладнання тощо
Надання органам місцевого самоврядування права приймати рішення про зміну ставок єдиного податку. 

'''Підтримка роботодавців і працівників сфери малого та середнього бізнесу'''
Законом № 3275 введено поняття часткового безробіття на період дії карантину. Власникам малого і середнього бізнесу, які мають найманих працівників, надаватиметься допомога по частковому безробіттю. Щоб отримати допомогу, необхідно звернутись до Центру зайнятості, за місцем реєстрації підприємця як платника ЄСВ, та подати необхідні документи. 

'''Підтримка агробізнесу'''
Кабінет Міністрів України у державному бюджеті на 2021 рік передбачив 4,7 млрд грн на підтримку агропромислового комплексу. Надання державної допомоги передбачено за програмами: здешевлення придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; здешевлення кредитів; розвиток фермерських господарств; розвиток тваринництва; розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства; продовження підтримки за рахунок програми 5-7-9% (близько 60% кредитів у межах програми); підтримка та розвиток приватних меліоративних систем, а також надання державних грантів для розвитку державних меліоративних систем. Очікується, що за цими програмами допомогу отримають близько 9 тис. аграрних підприємств. 

'''Інформаційна підтримка бізнесу'''
Щоб вести справи в умовах карантину, бізнесу пропонується користуватися державними послугами та інформаційними ресурсами online:

Згідно Прикінцевих положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закону України від 17 березня 2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»] установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19):

* роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку;
* власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів;
* з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення;
* для суб’єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;
* суб’єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

'''Тобто відбулося багато змін, які слід розуміти, виконувати та правильно використовувати у власній діяльності. Середи них є і пільги і відстрочення по сплаті податків, взаємовідносини з працівниками та обмеження у діяльності. Є також і санкції за недотримання затверджених правил.'''

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Відповідальність за порушення законодавства України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

2024-10-04T13:02:12Z

Vasyl.basko:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»]

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 24 Конституції України],не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

'''Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:''' наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

'''Рівні права жінок і чоловіків''' - відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі.

'''Рівні можливості жінок і чоловіків '''- рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків.

'''Дискримінація за ознакою статі''' - ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"], крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

* забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;
* забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;
* повагу до гідності кожної людини;
* забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

= Оскарження рішень, дій чи бездіяльності з питань дискримінації =

Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»] визначено, що особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об'єктом сексуальних домагань або постраждала від насильства за ознакою статі, має право звернутися зі '''скаргою''' до:
* державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим,
* органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб,
* Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ,
* та/або до суду в порядку, визначеному законом.
Особи або групи осіб мають право надсилати повідомлення про порушення прав, гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок], до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у разі, якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту або якщо застосування таких засобів захисту невиправдано затягується.

'''Важливо!''' Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб.
= Відповідальність за порушення принципу рівності =
Відповідно до ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків»] і ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»], особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть '''цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність''' згідно із законом.
== Відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації або цивільна відповідальність ==
Згідно ст. 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»], ст.15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»] особа має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі, сексуальних домагань чи інших актів насильства за ознакою статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов'язана з їх розміром.

Порядок відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі, сексуальних домагань чи інших актів насильства за ознакою статі, визначається законом.

Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] та іншими законами.
=== Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, згідно ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]. ===
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

'''Збитками є:'''
# втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
# доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
=== Відшкодування моральної шкоди, згідно ст.23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]. ===
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

'''Моральна шкода полягає:'''
# у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
# у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

'''Важливо!''' Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов'язана з їх розміром.
== Адміністративна відповідальність ==
Порушення принципу рівності тягне за собою настання адміністративної відповідальності. Однак в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексі України про адміністративні правопорушення] такі правопорушення не згадуються, як і не встановлено, до якої ж саме міри адміністративної відповідальності винні особи в таких випадках мають притягатися.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні відсутній дієвий механізм притягнення до адміністративної відповідальності за порушення принципу рівності, оскільки щонайменше в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексі України про адміністративні правопорушення] воно відсутнє серед переліку адміністративних правопорушень, як і відсутності нормативно визначені адміністративні стягнення, які мають застосовуватися у випадках порушення принципу рівності.

Крім того, не визначено на нормативному рівні ані порядку притягнення до адміністративної відповідальності в таких випадках, ані суб’єктів, уповноважених на притягнення до адміністративної відповідальності, оформлення справ про адміністративні правопорушення тощо.

Як наслідок, гарантувати дотримання принципу рівності за допомогою механізму адміністративної відповідальності ймовірних порушників доволі складно. Тому допоки такий стан не буде виправлено за допомогою внесення змін і доповнень до відповідних нормативних актів, адміністративну відповідальність не варто розглядати як один із надійних засобів гарантування й забезпечення рівності громадян перед законом .

'''Однак адміністративна відповідальність настає за певні види правопорушень, які пов'язані із дискримінацією прав, серед них такі:'''
* Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису ( ст.173-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]);

* Булінг (цькування) учасника освітнього процессу ( ст.173-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
* Мобінг (цькування) працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст.174-5 КУпАП])
== Кримінальна відповідальність ==
Статтею 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, '''статі''', інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками -
караються '''штрафом''' від ''двохсот до п’ятисот'' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або '''обмеженням волі '''на строк ''до п’яти років'', або '''позбавленням волі''' на строк д''о трьох років'', '''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю''' на строк ''до трьох років'' або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -
караються '''штрафом''' від ''п'ятисот до тисячі'' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або '''позбавленням волі''' на строк ''від двох до п'яти років'', '''з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю''' на строк ''до трьох років'' або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -
караються '''позбавленням волі '''на строк ''від п'яти до восьми'' років.

'''Примітка.''' У цій статті під регіональною належністю слід розуміти належність особи за народженням чи проживанням до регіону - частини території України або території компактного розселення українців за межами території України, - що відрізняється від інших територій за низкою історичних, географічних, мовних та інших ознак.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяг перевірки технічного стану транспортних засобів

2024-10-02T11:18:35Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронні довірчі послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16 Закон України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 512 “Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 “Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1036-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ від 28 серпня 2019 року № 736 “Про затвердження Порядку ведення реєстру суб’єктів проведення обов’язкового технічного контролю”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0356-12 Наказ Міністерства Інфраструктури України від 15 лютого 2012 року № 106 “Про затвердження Технологічних вимог до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2169-12 Наказ Міністерства Інфраструктури України від 26 листопада 2012 року № 710 “Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки”]

== Обов’язковий технічний контроль ==
'''Обов’язковий технічний контроль транспортних засобів''' – це процедура під час якої транспортний засіб перевіряється на відповідність нормативним вимогам до безпеки руху або екологічності викидів. 
'''''Обов’язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме:'''''

Перевірка системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

=== '''Транспортні засоби, які підлягають обов’язковому технічному контролю''' ===
Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов’язковому технічному контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ч.1 ст. 35 ЗУ “Про дорожній рух”]).
=== '''Транспортні засоби, які не підлягають обов’язковому технічному контролю''' ===
'''''Не підлягають:'''''
* легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби – незалежно від строку експлуатації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ч.2 п.1 ст. 35 ЗУ “Про дорожній рух”]);
* легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них – із строком експлуатації до двох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ч.2 п.2 ст. 35 ЗУ “Про дорожній рух”]);;
* технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16 Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»].
=== '''Періодичність проходження обов’язкового технічного контролю''' ===
'''''Періодичне проходження обов’язкового технічного контролю становить:'''''
* для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років – кожні два роки;
* для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації – щороку;
* для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації – двічі на рік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF п.3 Постанови КМ № 137 від 30.01.2012“Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”] ).
*На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 35 ЗУ “Про дорожній рух].
'''Що передбачає обов’язковий технічний контроль?'''

Обов’язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме:

* системи гальмового і рульового керування;
* зовнішніх світлових приладів;
* пневматичних шин та коліс;
* світлопропускання скла;
* газобалонного обладнання (за наявності);
* інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

== Субєкти проведення обов’язкового технічного контролю ==
'''Суб’єкт проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів''' ''(виконавець)'' - суб’єкт господарювання (його філії, представництва або відокремлені підрозділи), який надає послуги з обов’язкового технічного контролю транспортних засобів у пункті технічного контролю, інформація про якого внесена до '''реєстру суб’єктів проведення обов’язкового технічного контролю''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137]).

'''''Обов’язковий технічний контроль транспортних засобів''''', призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, '''''здійснюють суб’єкти проведення обов’язкового технічного контролю''''', які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#n427 ч.5 статті 35 ЗУ "Про дорожній рух"]).
== Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та фотофіксація ==
Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації і визначається Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF Постанова КМ №137 від 30.01.2012“Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]).

Для проведення обов’язкового технічного контролю приймається повністю укомплектований, заправлений експлуатаційними рідинами (згідно з експлуатаційною документацією виробника) транспортний засіб за відсутності нашарувань бруду, що може вплинути на результати перевірки його технічного стану.

Обов’язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0356-12#Text Технологічними вимогами до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затвердженими наказом Мінінфраструктури від 15 лютого 2012 р. № 106], і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2169-12#n14 Вимогами до перевірки].

Виконавець здійснює фотофіксацію процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу, про що попереджає замовника (''власник транспортного засобу або уповноважена ним особа'').

Фотофіксація процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу здійснюється виконавцем під час зовнішнього огляду транспортного засобу із фіксацією:

* передньої та лівої або правої частини транспортного засобу;
* перевірки увімкнених фар ближнього світла та протитуманних фар (за наявності);
* перевірки гальмової системи методом стендових випробувань і загального вигляду транспортного засобу на гальмовому стенді, номерного знака та увімкнених сигналів гальмування;
* показника одометра.

Матеріали фотофіксації мають забезпечувати можливість чітко визначати марку, колір, номерний знак транспортного засобу, на фотографіях обов’язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану.

Результат фотофіксації процесу проведення обов’язкового технічного контролю (одна фотографія транспортного засобу під час перевірки гальмової системи методом стендових випробувань з фіксацією загального вигляду транспортного засобу та номерного знака) друкується на зворотному боці протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

'''У разі позитивного результату''' після проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу.

'''У разі негативного результату''' перевірки технічного стану транспортного засобу або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу Виконавець попереджає замовника про виявлену невідповідність та видає акт невідповідності технічного стану транспортного засобу під розписку (незначну невідповідність замовник може самостійно усунути на місці перевірки технічного стану транспортного засобу, повторна перевірка технічного стану транспортного засобу проводиться після усунення невідповідності, виявленої під час попередньої перевірки).
Також '''''інформація про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів''''', яка зазначена в протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу чи акті невідповідності технічного стану транспортного засобу, разом з матеріалами фотофіксації процесу проведення обов’язкового технічного контролю заноситься суб’єктом обов’язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF Постанова КМ від 31.05. 2012 року № 512 “Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг”]).

=== '''Час проходження обов’язкового технічного контролю''' ===
'''''Розрахунковий оперативний час обов’язкового технічного контролю транспортного засобу загального призначення максимально становить:'''''
*30 (40) хвилин – для причепів (напівпричепів);
* 40 хвилин – для легкових автомобілів;
*60 хвилин – для вантажних автомобілів;
*65 хвилин – для автобусів.
Для спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів або транспортних засобів, обладнаних додатковим устаткуванням, оперативний час може бути змінено([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF п.17 Постанови КМ №137 від 30.01.2012“Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]).
=== '''Фотофіксація''' ===
'''''Фотофіксація процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу здійснюється суб’єктом обов’язкового технічного контролю (виконавцем):'''''
* під час зовнішнього огляду транспортного засобу;
* перевірки фар;
* перевірки гальмової системи методом стендових випробувань з фіксацією загального вигляду транспортного засобу та номерного знака ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF абзац 3п.16 Постанови КМ №137 від 30.01.2012“Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”])
<big>''При цьому на фотографіях обов’язково зазначаються час і дата фотофіксації''</big>, які повинні відповідати часу і даті видачі протоколу перевірки технічного стану ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF п.18 Постанови КМ №137 від 30.01.2012 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]). 
<big>''Результат фотофіксації''</big> процесу проведення обов’язкового технічного контролю (одна фотографія транспортного засобу під час перевірки гальмової системи методом стендових випробувань з фіксацією загального вигляду транспортного засобу та номерного знака) друкується на зворотному боці протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF п.16 Постанови КМ №137 від 30.01.2012 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]). 
Зазначене нововведення запроваджено, щоб викорінити формальність при проведенні обов’язкового технічного контролю, забезпечити якість і об’єктивність перевірки технічного стану транспортних засобів та запобігти порушенням у сфері обов’язкового технічного контролю суб’єктами, що його здійснюють.
=== '''Зберігання документів обов’язкового технічного контролю''' ===
Виконавець зобов’язаний зберігати всі документи та матеріали фотофіксації процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу протягом трьох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF Постанова КМ від 30.01.2012 року № 137 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]).
=== '''Контроль за проведенням обов’язкового технічного контролю''' ===
Головний сервісний центр МВС забезпечує проведення моніторингу інформації про результати обов’язкового технічного контролю, що є основною формою контролю за діяльністю суб’єктів здійснення обов’язкового технічного контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20 п.2 Наказу МВС від 06. 11.2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”)].
=== '''Недійсність результатів обов’язкового технічного контролю''' ===
'''''Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу визнається територіальним органом з надання сервісних послуг МВС недійсним у разі:'''''
* видачі суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу з порушенням Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137 або Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.11. 2012 р. № 710];
* отримання від органів державного нагляду (контролю) інформації про перебування транспортного засобу в непридатному для експлуатації стані (пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або розукомплектований, внаслідок чого є непридатним до експлуатації).
== Порушення при проведененні обов’язкового технічного контролю ==
'''''Найбільш поширені порушення:'''''
* невірна класифікація транспортних засобів;
* порушення термінів періодичності проходження обов’язкового технічного контролю;
* відсутність дати та часу фотофіксації процесу проведення обов’язкового технічного контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0356-12 Наказ Міністерства Інфраструктури України від 15 лютого 2012 року № 106 “Про затвердження Технологічних вимог до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу”]).
=== '''Заходи при виявлені порушень здійснення обов’язкового технічного контролю''' ===
'''''Вживають наступні заходи при виявлені порушень:'' '''
* Під час виявлення фактів порушення порядку перевірки технічного стану транспортного засобу або без проведення такої перевірки працівники РСЦ МВС інформують територіальні органи Національної поліції України про такі порушення для вжиття заходів адміністративного впливу.
* у разі видачі суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю протягом року більше ніж трьох протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, визнаних недійсними здійснюється блокування доступу користувача загальнодержавної бази даних до неї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 835 “Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних”]);
* у разі виявлення та фіксації 10 і більше фактів видачі однім суб’єктом ОТК протоколів, визнаних за результатами перевірки, недійсними, до Мінінфраструктури надсилається інформація для прийняття рішення про відкликання повідомлення виконавця. Після отримання рішення Мінінфраструктури про відкликання повідомлення протягом трьох робочих днів ГСЦ МВС виключає виконавця з реєстру суб’єктів обов’язкового технічного контролю, про що відразу інформує виконавця, Мініфраструктури та регіональний сервісний центр МВС за місцем реєстрації суб’єкта ОТК ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0356-12 Наказ Міністерства Інфраструктури України від 15 лютого 2012 року № 106 “Про затвердження Технологічних вимог до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу”]);
* явні ознаки фотомонтажу матеріалів фото фіксації процесу проведення обов’язкового технічного контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу”]).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Відповідальність засновника (учасника) товариства

2024-10-01T10:41:39Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12#Text Закон України «Про господарські товариства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#Text Закон України «Про акціонерні товариства»]
*
== Чим відрізняються засновник від учасника товариства? ==
'''''Засновником господарського товариства''''' є особа, яка бере участь у створенні товариства. 
'''''Учасник господарського товариства''''' – це особа, яка має частку у статутному капіталі вже створеного товариства. 

'''Важливо!''' Товариство вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Таким чином, до моменту державної реєстрація товариства, особа є засновником, а після створення товариства вже набуває статус учасника. Відповідно усі особи, які набули право участі у товаристві після його державної реєстрації є учасниками. Особливість відповідальності засновників та учасників залежать від їхнього статусу. 

'''Важливо!''' Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства при будь-яких обставинах. Якщо їхні дії будуть схвалені іншими засновниками, що буде оформлено відповідним рішенням, такі засновники звільняються від відповідальності, а зобов’язання переходять до господарського товариства.
== Чи залежить відповідальність учасників від організаційно-правової форми господарського товариства? ==
'''''Обсяг матеріальної відповідальності учасників на пряму залежить від організаційно-правової форми господарського товариства. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Статтею 80 Господарського кодексу України] передбачено наступні організаційно-правові форми господарських товариств:'''''
* акціонерне товариство,
* товариство з обмеженою відповідальністю,
* товариство з додатковою відповідальністю,
* повне товариство,
* командитне товариство.
'''Усі ці товариства умовно можна поділити на дві групи:'''
* товариства без відповідальності учасників (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство),
* товариства з відповідальністю учасників (товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство і командитне товариство).
'''За загальним правилом''', встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 96 Цивільного кодексу України]:

* Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
* Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
* Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Тобто, для покриття боргів юридична особа спочатку відповідає за зобов’язаннями усім належним їй майном. Якщо казати про долю майнової відповідальності учасників (засновників), то вона обмежується розміром статутного внеску, а навіть якщо існує частина невнесених коштів, то вони несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства в межах вартості невнесеної частки вкладу кожного з них.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»] товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Також товариство не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників.

АЛЕ при цьому ''є окремі випадки, коли засновник несе відповідальність:''

1) якщо засновник не вніс повністю внесок до статутного капіталу (настає цивільна відповідальність), – зокрема, відповідно до статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»] учасники товариства, які не повністю внесли вклади до статутного капіталу, можуть нести спільну відповідальність з товариством за зобов’язаннями товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників;

2) якщо засновник умисними діями довів підприємство до банкрутства, та під час процедури банкрутства у підприємства немає достатнього майна / грошових коштів для покриття боргів перед кредиторами (настає цивільна відповідальність), – відповідно до статті 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексу України з процедур банкрутства] у разі банкрутства підприємства з вини його засновників або з вини керівника підприємства, чи інших посадових осіб підприємства, які мають право давати обов’язкові для підприємства вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, – на засновників підприємства або керівника чи інших посадових осіб може бути покладена відповідальність за зобов’язаннями підприємства;

3) якщо засновник вчиняє разом з директором товариства кримінальні злочини (настає кримінальна відповідальність), – наприклад, якщо товариство здійснює відмивання «брудних» грошей, здійснює фінансування тероризму, шахрайство, здійснює торгівлю людьми чи зброєю, несплата підприємством податків у великих розмірах (орієнтовно у розмірі від 20 тис.дол.США), інші злочини, – але у даному разі повинні бути наявними докази про те, що засновник діє спільно з директором по вчиненню злочинів.

== Відповідальність засновників (учасників) за зобов’язаннями юридичної особи ==
'''''Законом встановлені наступні випадки коли засновник юридичної особи може нести відповідальність своїм майном за зобов'язаннями юридичної особи:'''''
* якщо підприємство-боржник створене у формі повного товариства, учасники такого товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями повного товариства усім майном, що їм належить. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства. При цьому учасник, який вийшов з повного товариства відповідає за зобов’язаннями товариства протягом 3 років з моменту його вибуття.
* якщо підприємство-боржник створене у формі командитного товариства, в якому є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та є учасники, які солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, що їм належить. Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники;
* якщо підприємство-боржник створене у формі товариства з додатковою відповідальністю, учасники якого солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства. Розмір додаткової відповідальності кожного з учасників є пропорційним до вартості їх вкладів в статутний капітал товариства;
* засновники акціонерного товариства можуть нести солідарну відповідальність за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації акціонерного товариства.
'''''Солідарна відповідальність''''' – це відповідальність боржників перед кредитором, при якій кредитору надається право за своїм вибором вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними до того моменту, поки їх обов’язок перед кредитором не буде виконано повністю.
== Банкрутство як один із способів погашення заборгованості за зобов’язаннями ==
'''''Якщо позасудова, судова процедури та процедура виконавчого провадження, як завершальна стадія судового провадження, не дали бажаного результату, та борги юридичної особи залишаються не погашеними, можна застосувати до боржника процедуру банкрутства.''''' 

Деякі випадки відповідальності засновників передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексом України з процедур банкрутства]. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text абз.2 ч.2 ст.61 зазначеного Кодексу], у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями. 

'''Важливо!''' Оскільки у більшості випадків засновники господарських товариств не несуть відповідальності за зобов'язаннями юридичної особи, слід наголосити, що необхідно приділяти увагу перевірці платоспроможності своїх контрагентів, та укладати з контрагентами договори забезпечення виконання зобов’язань: договір застави, договір поруки, який також можна укладати із самими засновниками та ін.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Електронна комерція

2024-10-01T08:57:24Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України "Про електронну комерцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2346-14#Text Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України "Про захист прав споживачів"]
''У зв'язку із введенням воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».''

== Загальні положення електронної комерції в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»] загальними положеннями електронної комерції в Україні є:

'''Електронна комерція''' - ''відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру''.

'''Електронна торгівля''' - господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

'''Електронна форма представлення інформації''' - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною.

'''Електронне повідомлення''' - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

'''Електронний договір''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

'''Електронний підпис одноразовим ідентифікатором''' - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

'''Електронний правочин''' - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

'''Інтернет-магазин''' - засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.

'''Інформаційні електронні послуги''' - платні або безоплатні послуги щодо оброблення та зберігання інформації, що надаються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем за індивідуальним запитом їх одержувача.

'''Комерційне електронне повідомлення''' - електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.

''До комерційного електронного повідомлення не належить:''

інформація, що надає прямий доступ до діяльності особи, доменне ім’я або адреса електронної пошти;

повідомлення про товари, роботи чи послуги або ділову репутацію особи, розміщене не з метою їх просування;

'''Мережевий ідентифікатор''' - індивідуальний набір цифр та/або символів, присвоєний кінцевому обладнанню учасника відносин у сфері електронної комерції в інформаційно-телекомунікаційній мережі.

'''Одноразовий ідентифікатор''' - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

'''Послуга проміжного характеру в інформаційній сфері''' - послуга з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів.

Якщо послуга надається особою, яка є ініціатором передачі інформації, має змогу впливати на вибір одержувача інформації або може змінювати зміст інформації, що передається, така послуга не є послугою проміжного характеру в інформаційній сфері.

'''Реалізація товару дистанційним способом''' - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

'''Суб’єкт електронної комерції''' - суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".]

Термін "електронний документ" вживається у значенні, наведеному в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг".]

== Електронні послуги ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text ст.4 Закону України «Про електронну комерцію»] '''''інформаційними електронними послугами вважаються послуги щодо:'''''
* розповсюдження реклами;
* створення можливостей для пошуку інформації та доступу до неї;
* передачі та зберігання інформації;
* розміщення інформації на замовлення іншої особи;
* передачі інформації за запитом особи або відправлення комерційних електронних повідомлень;
* вчинення інших дій у сфері електронної комерції. 

'''''До інформаційних електронних послуг не належать послуги, якщо їх надання:'''''
* здійснюється без використання інформаційно-телекомунікаційних систем;
* за технологією потребує безпосередньої присутності замовника чи постачальника послуг, включаючи послуги, що надаються з використанням електронних пристроїв (медична консультація з оглядом пацієнта, аудит діяльності суб’єкта господарювання тощо);
* передбачає одночасну передачу інформації невизначеному колу осіб (телевізійне мовлення, радіомовлення тощо).
== Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text ст.5 Закону України «Про електронну комерцію»] '''''основними принципами у сфері електронної комерції є:'''''
* свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
* свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності;
* свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності;
* свобода вчинення електронних правочинів;
* рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції;
* дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції;
* забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції;
* однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
* забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції;
* доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження;
* дотримання законодавства про державну мову.

Обмеження прав і свобод учасників відносин у сфері електронної комерції можуть встановлюватися виключно законом.

'''Правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.''' 

'''<big>Важливо!</big>''' Якщо для провадження діяльності з розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії або дозвільного документа, суб’єкт електронної комерції може здійснювати реалізацію таких товарів, робіт, послуг виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.
== Учасники відносин у сфері електронної комерції ==
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text ст.6 Закону України «Про електронну комерцію»] учасниками відносин у сфері електронної комерції є '''суб’єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування'''. 

'''''Постачальниками послуг''''' проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб’єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. 
'''Суб’єкт електронної комерції''' - суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. 

'''Важливо!''' Учасники відносин у сфері електронної комерції можуть розробляти правила професійної етики у цій сфері. Ці правила можуть використовуватися під час вчинення електронних правочинів, підготовки установчих та інших документів.
=== Правовий статус продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг в електронній комерції ===
''Продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації:''

* повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця;
* місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця;
* адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
* ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи - підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті;
* відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;
* щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, - інформація про вартість доставки;
* інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.

'''Продавець''' (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину '''зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.''' 

'''Важливо!''' Якщо продавець (виконавець, постачальник) пропонує іншій стороні електронного договору надати йому відомості про платіжні інструменти для оплати вартості товару, роботи, послуги, він зобов’язаний забезпечити захист такої інформації відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"] і "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2346-14#Text Про платіжні системи та переказ коштів в Україні]". 

'''Продавець''' (виконавець, постачальник) '''має право''' вимагати від іншої сторони лише такі відомості, без яких укладення та виконання зобов’язань за електронним договором неможливе.
=== Правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції ===
Права та обов’язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України "Про захист прав споживачів".]

'''Покупець''' (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України "Про захист прав споживачів"]. 

'''Покупець''' (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, '''зобов’язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.''' 

'''Важливо!''' У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством. 

'''Важливо!''' Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. 

У випадках, передбачених договором, '''''покупець (замовник, споживач) повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.'''''
=== Правовий статус постачальника послуг проміжного характеру у сфері електронної комерції ===
Права та обов’язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарським] кодексами України, положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закону України «Про електронну комерцію»] та законодавством про телекомунікації. 

'''''Постачальник послуг''''' проміжного характеру в інформаційній сфері '''''не є стороною електронного правочину''''', предметом якого виступають товари, роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній сфері (реєстрація доменних імен або IP-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронного повідомлення, надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем тощо), і '''''не несе відповідальності''''' за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови, що він не є ініціатором передачі такої інформації, не обирає її одержувача та не може змінити її зміст. 

'''Постачальник послуг''' проміжного характеру в інформаційній сфері, що надає послуги проміжного (тимчасового) зберігання інформації, наданої одержувачем послуги, з єдиною метою - покращити подальшу передачу інформації іншим одержувачам послуги на їхню вимогу, '''''не несе відповідальності''''' за автоматичне, тимчасове та проміжне зберігання інформації і за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що він не змінює зміст інформації, виконує умови доступу до інформації, включаючи законодавчі вимоги доступу до інформації про власника мережевого ресурсу, виконує правила оновлення інформації у спосіб, який визнаний і використовується у промисловості, '''''не перешкоджає''''' законному використанню технологій, які визнані та використовуються у промисловості, при отриманні даних про використання інформації вдається до швидких дій з метою унеможливлення доступу до інформації, яку він зберігав, після того як йому стало відомо, що інформація в первинному джерелі передачі була видалена з мережі або доступ до неї унеможливлено, або є рішення суду про видалення чи унеможливлення доступу. 

Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що надає послуги постійного зберігання інформації на запит одержувача послуг хостингу, не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації, яка зберігається на запит отримувача послуг, та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що у нього відсутні відомості про незаконну діяльність або факти чи обставини, які вказують на те, що діяльність має ознаки незаконної, або стосовно вимог про відшкодування збитків від такої незаконної діяльності, та постачальник після отримання таких відомостей вдається до швидких дій з метою усунення можливості доступу чи припинення доступу до інформації, у тому числі відповідно до вимог законодавства про авторське право і суміжні права. 

''У разі якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є ініціатором передачі інформації, обирає її одержувача та може змінити її зміст, він зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації:''

* повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця;
* місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця;
* адреса електронної пошти;
* ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті;
* відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі);
* інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.
'''Важливо!''' Якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері зазначає вартість таких послуг, він зобов’язаний повідомити про включення податків у розрахунок їх вартості. 

Додатково: [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80:_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Електронний договір: порядок укладення та підписання] 

[[Категорія:Цивільне право]]

Заміна газового лічильника

2024-10-01T08:42:49Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3533-17 Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1314-18 Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474 "Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від від 7 квітня 2023 р. № 440 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0053-06 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затверджене Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодекс газорозподільних систем, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регудювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#Text Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання"]
== Лічильник газу як засіб вимірювальної техніки ==
'''Лічи́льник га́зу''' — засіб вимірювальної техніки (ЗВТ), призначений для вимірювань об'єму газу, що протікає через перетин трубопроводу. 

Лічильники бувають різних типів і типорозмірів.
Типорозмір сучасного лічильника позначається як Gxxxx (де xxxx — числове позначення, що відповідає номінальній витраті лічильника). Для вимірювання витрат, наприклад, побутової газової плити («ПГ-4») підходять лічильники типорозмірів G1.6, G2.5P, G4P (у всіх мінімальна вимірювана витрата = 16 л/год). 

Для вимірювання витрат на магістральних газоросподільчих системах (ГРС)можна встановити лічильник типорозміру, наприклад, G6500 з максимальною витратою 10 000 м3/год за робочих умов, що при тиску газу 40 атм відповідатиме витраті приблизно 400 000 м3/год за стандартних умов. Звісно ж, існують і всі проміжні типорозміри зі стандартного ряду (1.6, 2.5, 4, 6, 10, 16 і т. д.). 

Лічильник газу встановлюється на внутрішньому газопроводі в окремій квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні чи на відводі до газового приладу споживача або на ввідних газопроводах у багатоквартирний будинок (або на групу будинків). 

'''Вузол обліку природного газу''' - сукупність засобів вимірювальної техніки(ЗВТ) та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або:
* лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу;
* лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу;
* лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами. 

'''Споживач природного газу (споживач)''' – фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, об’єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

'''Побутовий споживач''' – споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

'''Газова мережа внутрішнього газопостачання''' - газова мережа від місця/точки приєднання об’єкта або межі земельної ділянки замовника до його газових приладів (пристроїв) включно або до газової мережі третіх осіб (замовників, споживачів).

'''Газова мережа зовнішнього газопостачання''' - газова мережа від місця забезпечення потужності до місця/точки приєднання об’єкта або межі земельної ділянки замовника".

'''Місце приєднання (точка приєднання)''' - запроектована або існуюча межа балансової належності між газовими мережами зовнішнього та внутрішнього газопостачання".

'''Стандартне приєднання''' - приєднання до діючих газових мереж оператора газорозподільної системи об’єктів газоспоживання потужністю до 16 метрів кубічних на годину включно на відстань, що не перевищує 25 метрів для сільської та 10 метрів для міської місцевості по прямій лінії від місця забезпечення потужності до точки приєднання".

== Встановлення (заміна) та експлуатація лічильників газу ==
'''Встановлення (заміна) лічильників газу здійснюється''' газорозподільним підприємством або підприємствами і організаціями, які мають необхідні ліцензії та дозвіл на виконання таких робіт. Виконавець після встановлення лічильників газу зобов'язаний видати споживачеві акт та розрахунковий документ, що засвідчують факт виконання робіт. Гарантійне та післягарантійне обслуговування лічильників газу здійснюється відповідно до законодавства. У разі встановлення лічильника газу у квартирі, приватному будинку або іншому об’єкті споживача газорозподільне підприємство складає та підписує із споживачем акт про збереження пломб у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. 

'''Вартість лічильника газу та послуг з його встановлення оплачуються:'''
* у новозбудованому будинку - забудовником (замовником);
* у разі реконструкції, капітального ремонту житла - замовником;
* у разі встановлення лічильника газу в газифікованому будинку - споживачем.
Лічильники газу можуть встановлюватися також за кошти газорозподільного підприємства та за рахунок інших джерел.
Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3533-17 Законом України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”.]

Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що:

здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;

отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

'''Відповідальність за збереження і цілість встановлених у споживача лічильників газу та пломб на них несе споживач.'''
Перенесення в інше місце лічильників газу за бажанням споживача здійснюється за його рахунок газорозподільним підприємством, якщо це не суперечить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#Text Правилам безпеки систем газопостачання.] 

Про порушення в роботі лічильника газу, несправність, виявлення зовнішнього пошкодження лічильника газу або виникнення сумнівів щодо достовірності його показань споживач зобов'язаний невідкладно повідомити газорозподільне підприємство. 

'''Експертиза лічильника газу проводиться''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0053-06 Положення про проведення експертизи лічильників газу], установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Мінпаливенерго від 27 грудня 2005 р. № 619. 

Експертиза проводиться на вимогу і за кошти як споживача, так і газорозподільного підприємства. 

У разі коли підтверджено факт пошкодження лічильника газу з вини споживача, він відшкодовує вартість перевірки, ремонту та/або встановлення нового лічильника.
Факт пошкодження (втручання в роботу) лічильника газу, що призвело до заниження його показань, засвідчується спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право проводити експертизу.
У разі коли замість тимчасово вилученого лічильника газу неможливо встановити інший лічильник, газові прилади і пристрої споживача тимчасово підключаються до системи газопостачання без лічильника, про що представниками газорозподільного підприємства складається відповідний акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

== Заміна газового лічильника під час проведення повірки, а також після її проведення ==
Відповідно до положень частин першої і четвертої статті 17 Закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1314-18 України «Про метрологію та метрологічну діяльність»] (із змінами) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

'''1.''' '''Періодична повірка''' (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора газорозподільної мережі (оператор ГРМ) незалежно від того, чи є він власником засоба вимірювальної техніки (ЗВТ). Періодичній повірці, обслуговуванню та ремонту підлягають засоби вимірювальної техніки, які введені в експлуатацію в установленому порядку.

Обслуговування засобу вимірювальної техніки здійснюється під час його періодичної повірки, якщо інше не передбачено нормативною документацією.

'''2.''' Для належної організації періодичної повірки лічильників газу по об’єктах побутових споживачів '''Оператор ГРМ повинен:'''
* мати в наявності персоніфікований перелік всіх лічильників газу побутових споживачів, що знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ;
* забезпечити належний моніторинг термінів спливу міжповірочного інтервалу для складання графіка проведення періодичної повірки лічильників;
* забезпечити періодичну повірку лічильника протягом міжповірочного інтервалу. 

''У разі якщо заходи з періодичної повірки лічильників, що встановлені на території та/або в приміщенні побутових споживачів, будуть здійснюватися одразу для всіх побутових споживачів багатоквартирного будинку (чи його під’їзду), Оператор ГРМ має завчасно вивісити відповідну об’яву в доступному для споживачів місці.'' 

'''3.''' '''Елемент нумерованого списку'''
'''Побутовий споживач''', на території та/або в приміщенні якого встановлений лічильник газу, '''зобов’язаний''' забезпечити доступ представникам Оператора ГРМ після пред’явлення ними службових посвідчень для проведення робіт з демонтажу лічильника на повірку (або його повірки на місці встановлення). Споживач забезпечує у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, доступ представника виконавця до місця монтажу засобу вимірювальної техніки.

У разі неможливості споживача у зазначений строк забезпечити доступ представника виконавця до місця монтажу засобу вимірювальної техніки споживач ''не пізніше ніж за п’ять календарних днів'' до настання такого строку інформує про це виконавця шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання виконавцем відповідної інформації.

Інший строк доступу до місця монтажу засобу вимірювальної техніки споживач та виконавець узгоджують, зокрема шляхом обміну листами.

'''У разі відмови''' в доступі до об’єкта побутового споживача представнику Оператора ГРМ для зняття лічильника газу на періодичну повірку (або його повірки на місці встановлення) споживачу змінюється режим нарахування об’ємів природного газу відповідно до вимог законодавства. 

'''У разі пропущення''' терміну періодичної повірки лічильника газу з вини Оператора ГРМ об’єм спожитого природного газу по об’єкту побутового споживача за відповідний період визначається за фактичними даними лічильника газу, за яким пропущений термін повірки. 

'''4.''' На період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки Оператор ГРМ встановлює лічильники газу з обмінного фонду. При цьому: 

* якщо знятий лічильник газу належав Оператору ГРМ, встановлений на його місце лічильник газу з обмінного фонду Оператора ГРМ стає розрахунковим, що оформлюється відповідним актом, та надалі розрахунки зі споживачем здійснюються згідно з його показаннями;
* якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, пройшов періодичну повірку, що підтверджується відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності, Оператор ГРМ зобов’язаний встановити його замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду протягом двох місяців з дати його зняття;
* якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, ураховуючи технічні та економічні чинники. 

''У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту'', Оператор ГРМ зобов’язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду '''протягом двох місяців з дати його зняття'''. 

''У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу'' Оператор ГРМ, за умови наявності відповідних витрат у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу та/або плані розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, '''зобов’язаний протягом п’ятнадцяти робочих днів''' після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (типорозміром не більше лічильника газу побутового споживача) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ. 

'''5.''' У разі якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо '''він становить менше шести місяців'''. При цьому: 

* якщо знятий на періодичну повірку лічильник газу перебуває у власності Оператора ГРМ, Оператор ГРМ зобов’язаний '''протягом двомісячного строку''' з дати зняття лічильника за власний рахунок забезпечити встановлення розрахункового лічильника газу на місце знятого лічильника газу;
* якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, пройшов періодичну повірку, що підтверджується відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності, Оператор ГРМ зобов’язаний встановити його '''протягом двох місяців''' з дати його зняття;
* якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, враховуючи технічні та економічні чинники. 

''У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту'', Оператор ГРМ зобов’язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача '''протягом двох місяців''' з дати його зняття. 
''У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу'', Оператор ГРМ, за умови наявності відповідних витрат у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу та/або плані розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, зобов’язаний '''протягом п’ятнадцяти робочих днів''' після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічного типорозміру) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу.
'''У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ.''' 

'''6.''' Зняття лічильника газу на періодичну повірку (або його повірку на місці встановлення) здійснюється у присутності споживача (власника або наймача об’єкта побутового споживача). За необхідності розпломбування лічильника газу представник Оператора ГРМ складає акт розпломбування, який підписується споживачем (власником або наймачем об’єкта побутового споживача). 

'''7.''' До демонтажу лічильника газу на періодичну повірку або до/під час його періодичної повірки на місці встановлення Оператор ГРМ має право проводити контрольний огляд вузла обліку та/або його перевірку, а також ініціювати проведення експертизи або експертної чи позачергової повірки лічильника газу. У такому разі споживач зобов'язаний забезпечити представникам Оператора ГРМ (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до лічильника газу. 

8. Після встановлення повіреного лічильника газу (або проведення повірки лічильника газу на місці його встановлення) Оператор ГРМ здійснює пломбування повіреного лічильника газу, про що складає акт про пломбування, який має підписати споживач (власник або наймач об’єкта побутового споживача). 

'''Компенсація витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу'''

Положеннями статей 3, 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3533-17#Text Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»] вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшкодовувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу (Правова позиція цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 20.06.2022 р. у справі № 632/1228/20 (.https://zakononline.com.ua/court-practice/show/19672)

== Акт про порушення ==
Усі роботи з демонтажу/монтажу комерційного вузла обліку газу (ВОГ) (ЗВТ) забезпечуються його власником, а у випадку взаємовідносин із побутовим споживачем – Оператором ГРМ. 

'''У разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає , акт про порушення, зокрема про:'''
# пошкодження пломб;
# пошкодження ЗВТ (лічильника газу);
# наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об’єму газу;
# непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору;
# наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ;
# наявність несанкціонованого газопроводу;
# несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). 
== Розрахунок природного газу внаслідок порушення ==
'''Розрахунок''' необлікованого або облікованого частково об’єму природного газу внаслідок порушення '''здійснюється''' за наявності акта про порушення та у порядку визначеному законодавством. 

'''При виявленні ознак пошкодження пломб''' (крім факту їх відсутності чи розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу) та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що має бути зазначено в акті про порушення, за домовленістю сторін або за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб’єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх експертиза у порядку, визначеному цим розділом. 

'''При виявленні ознак пошкодження ЗВТ (лічильника газу)''' за умови відсутності ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб’єкта ринку природного газу) може бути ініційована його позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. До отримання результатів експертизи або позачергової чи експертної повірки розрахунок необлікованого або облікованого частково об’єму природного газу внаслідок порушення не здійснюється. 

'''У разі виявлення факту дії спрямованого постійного магнітного поля на лічильник газу (ЗВТ)''', що підтверджується спрацюванням магнітного індикатора, Оператор ГРМ має довести, що встановлений мінімальний поріг спрацювання цього магнітного індикатора був достатнім для зміни допустимої похибки цього лічильника газу (ЗВТ). 

Якщо за результатами експертизи та/або позачергової чи експертної повірки порушень не виявлено, у всіх випадках за відсутності дублюючого/тимчасового ВОГ (ЗВТ) або заходів з припинення газопостачання на період відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) об’єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу. При цьому витрати, пов’язані з проведенням експертизи та/або позачергової чи експертної повірки, мають бути компенсовані Оператором ГРМ. 

'''Якщо за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки ЗВТ''' буде підтверджений факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках витрати, пов’язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем ЗВТ, та витрати, пов’язані з експертизою або позачерговою чи експертною повіркою ЗВТ, компенсуються за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ). 

При цьому якщо сам ЗВТ за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки буде визнаний таким, що непридатний до подальшої експлуатації та потребує ремонту, витрати, пов'язані з ремонтом ЗВТ або встановленням нового ЗВТ, мають бути компенсовані за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ).

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Оскарження протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією

2024-09-12T11:20:13Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"]
{| class="wikitable"
|+
!'''<nowiki>Увага!!!</nowiki>''' З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"] в якому зазначено ,На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи"
|}

== Протокол про адміністративне правопорушення ==
'''''Протокол про адміністративне правопорушення''' – це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП].<nowiki>''''</nowiki>''

Саме '''складання протоколу''' - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

== Зміст протоколу ==
'''Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначають:'''
# Дату й місце його складення.
# Посаду особи, яка склала протокол.
# Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол.
# Відомості про особу, яку притягують до адміністративної відповідальності.
# Місце, час учинення й суть адміністративного правопорушення.
# Нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення.
# Прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є.
# Пояснення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності.
# Інші відомості, необхідні для вирішення справи.

== Особливості адміністративного та судового оскарження протоколу про адміністративне правопорушення ==
Перш за все, варто зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не підлягає оскарженню в порядку адміністративного оскарження чи в порядку адміністративного судочинства, оскільки за своєю природою та змістом не являється рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статті 251 КУпАП], є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов'язків.

Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення тощо, належить розглядати в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення]. Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top статті 277 КУпАП] :

* Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
* Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
* Строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#top ст.2772 КУпАП]).

Також слід зауважити що правовою підставою повернення протоколів для належного оформлення є закріплений у пунктах 2, 4 ст. 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] обов’язок органу (посадової особи) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішити питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Таким чином, направити протокол для належного оформлення суддя може лише до початку розгляду справи по суті. Якщо ж під час судового розгляду адміністративної справи буде встановлено, що протокол не відповідає вимогам закону (складений неуповноваженою посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]) чи відсутні матеріали, необхідні для правильного вирішення справи (не з’ясовано службове становище правопорушника, розмір отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом тощо), суддя зобов’язаний своєю постановою закрити справу в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Договір енергопостачання

2024-09-11T11:26:47Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закон України «Про ринок електричної енергії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Постанова Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електроенергії»]

== Загальні поняття ==
Відповідно до ст. 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] '''за договором енергопостачання''' енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Законом України "Про ринок електричної енергії"].

'''Важливо!''' '''Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.'''

'''Предметом договору енергопостачання є''' окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

'''Зверніть увагу!''' Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ст. 276 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] '''загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.''' У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.
'''
Зверніть увагу!''' Показники якості енергії узгоджуються сторонами шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

'''Строки постачання енергії''' встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

'''Розрахунки за договорами енергопостачання''' здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закону].

'''Оплата енергії''', що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

'''Зверніть увагу!''' У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

== Особливості договору електропостачання споживачу ==
Згідно п.3.1.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Правил роздрібного ринку електроенергії]''':'''

Постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Місцем провадження господарської діяльності електропостачальника є територія України, крім постачальників універсальної послуги та постачальників "останньої надії", для яких місцем провадження господарської діяльності є територія, визначена в умовах конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії" не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг або постачальниками "останньої надії" відповідно.

Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

П.7 ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закону України «Про ринок електричної енергії»] встановлено, що '''у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються:'''
# найменування та місцезнаходження електропостачальника;
# перелік послуг, що надаються електропостачальником;
# ціна електричної енергії та послуг, що надаються;
# показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії;
# види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником;
# умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка;
# порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії;
# порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії;
# порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів;
# строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору;
# зобов’язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках);
# права та обов’язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов’язань та у разі тимчасового зупинення постачання;
# інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.
'''До укладення договору''' постачання електричної енергії споживачу електропостачальник '''має надат'''и споживачу інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір порядку та форм виставлення рахунка і здійснення розрахунків.

'''Важливо!''' Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов’язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

'''Договір''' між електропостачальником та споживачем '''укладається''', як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Зразок заяви-приєднання] Додаток до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312)

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

'''Зверніть увагу!''' Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу '''не пізніше ніж за 20 днів''' до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

'''Зміна або розірвання договору''' про постачання електричної енергії споживачу у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, цими Правилами та умовами договору.

== Врегулювання спорів ==
Для врегулювання спорів може використовуватися '''досудовий та судовий порядок.'''

У вирішенні спору '''в досудовому порядку '''споживач може направити претензію або скаргу до постачальника електричної енергії щодо невиконання або порушення умов договору.

Розгляд та надання відповіді на скаргу надається відповідно до законодавства.

У разі невирішення питання в досудовому порядку, спір може розглядатися у '''судовому порядку'''.

== Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу ==
[[Файл:Примірний-договір-постачання-електричної-енергії-споживачу.docx|міні|Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту

2024-09-11T10:22:07Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95 Правила розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995 № 21]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]
== Загальні положення ==
'''Зупинки''' – це одна із складових системи міського пасажирського транспорту, які є невід’ємним її атрибутом та в першу чергу впливають на пропускну здатність наземних ліній. 
Порядок розміщення та обладнання зупинок на автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутах в містах і селищах міського типу України встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95#Text Правилами розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту Затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.95 р. N 21.], які є обовязковими для виконання усіма організаціями, які займаються проектуванням, будівництвом та експлуатацією зупинок. 
Вибір місця розташування зупинок покладається на підприємства міського електротранспорту і автомобільного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів в даному населеному пункті.

Питання суміщення автобусних і тролейбусних зупинок або розташування їх у безпосередній близькості одна від одної (в тому числі автобусних зупинок від трамвайних) вирішуються підприємствами міського електротранспорту спільно з підприємствами автомобільного транспорту за погодженням з відповідними місцевими органами Державтоінспекції. 
Розміщення та обладнання зупинок здійснюється за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів.
== Класифікація і планувальні параметри зупинок ==
'''Зупинки міського транспорту класифікуються за ознаками:'''

* ''виду маршрутного транспортного засобу'', що користується зупинкою (автобусні, трамвайні, тролейбусні, суміщені);
* ''типажу маршрутних транспортних засобів'' (для звичайних, зчленованих, здвоєних та трьохвагонних транспортних засобів);
* ''кількості маршрутних транспортних засобів'', що одночасно можуть здійснювати висадку і посадку пасажирів на зупинці (одиночні, подвійні);
* ''характеру використання зупинки'' (постійні - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються протягом всього часу роботи на маршруті;
* ''тимчасові'' - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються тільки в заздалегідь обумовлені періоди часу;
* ''"на вимогу"'' - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються тільки тоді, коли на зупинці є пасажири, а у разі їх відсутності - коли пасажири, що перебувають у маршрутному транспортному засобі, бажають вийти на цій зупинці, завчасно сповістивши водія відповідним сигналом);
* ''розташування зупинки на маршруті'' (кінцеві, проміжні).

''Одиночні зупинки'', в тому числі і суміщені (автобусно-тролейбусні), улаштовують за умови, якщо сумарна частота руху маршрутних транспортних засобів, які користуються однією зупинкою, не перевищує 30 одиниць за годину.

''Подвійні зупинки'' улаштовують тільки тоді, коли вони обслуговують декілька маршрутів одного виду транспортних засобів з сумарною частотою руху більш як 30 одиниць за годину.

''Зупинки з кількома маршрутами'' (в тому числі і суміщені), які для одних маршрутів є постійними, а для інших - тимчасовими, слід відносити до постійних.

''Тимчасові зупинки та зупинки "на вимогу" улаштовуються, як правило, одиночними.''

''Кінцеві зупинки'' можуть улаштовуватись як окремо, так і суміщено для висадки та посадки пасажирів. Перевагу слід віддавати нарізній висадці та посадці пасажирів на кінцевих зупинках.

Територіально зупинка міського транспорту включає посадочну площадку для пасажирів і місце для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вона починається від місця установки відповідного дорожнього знака (5.41 «Місце зупинки автобуса», 5.42 «Місце зупинки трамвая», 5.43 «Місце зупинки тролейбуса») і розміщується від нього в напрямку, зворотному руху транспорту. Межі зупинки (у поздовжньому напрямку) визначаються довжиною посадочної площадки для пасажирів. 
'''Під час розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі повинно забезпечуватись виконання таких основних умов:'''
* якнайзручнішого і безпечного підходу до основних об'єктів масового відвідування;
* якнайменшого зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);
* якнайменших взаємних перешкод між різними видами міського транспорту;
* зручності пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший.

== Розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі ==
Зупинки, як правило, розміщують поблизу перехресть міських вулиць та доріг, а також посередині великих перегонів, якщо поряд знаходяться об'єкти массового відвідування. 
Відповідно до вищезазначених Правил автобусні і тролейбусні зупинки слід розміщувати, як правило, за перехрестям, а трамвайні - до перехрестя міських вулиць та доріг. У разі розміщення автобусних и тролейбусних зупинок за перехрестям відстань від посадочної площадки до пішохідного переходу повинна бути не більше 5-10 м. 
Оптимальна '''відстань між зупинками''' на маршрутах, транспортні засоби яких працюють у звичайному режимі, повинна становити '''400-600 м''', в експресному режимі і на маршрутах швидкісного трамвая - '''800-1200 м'''. 
На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід зосереджувати. Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка. Відстань між тролейбусною і автобусною посадочними площадками повинна бути не менше 10 м.

== Обладнання зупинок ==
Посадочні площадки повинні мати '''''удосконалене покриття''''', яке легко піддається очищенню. Не допускається застій води на покритті після миття зупинки або дощу. Окрім того, на посадочних площадках не повинно бути зелених насаджень, кіосків, рекламоносіїв та інших об'єктів і споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та лав з навісом або павільйонів для пасажирів, які б спричинювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки). Винятком є посадочні площадки, де вже ростуть дерева. 
На зупинках міського транспорту обов'язково повинна бути розміщена '''''маршрутна інформація'''''. 
Зупинки міського транспорту також обов'язково повинні бути обладнані '''''пішохідними огорожами та іншими відповідними технічними засобами для забезпечення безпеки дорожнього руху''''', а посадочні площадки, крім того повинні бути обладнані ще і транспортними огорожами. 
'''''Освітленість''''' зупинок міського транспорту та підходів до них в темний час доби повинна бути <big>не менше 15 лк.</big> 
На кожній зупинці повинні бути установлені '''''урни для сміття''''', які розміщують на початку і в кінці посадочної площадки так, щоб вони не заважали пасажирам здійснювати посадку і висадку з транспортних засобів, а також біля лави з навісом (павільйону). 
'''''Кіоски для продажу проїзних квитків''''' необхідно розміщувати на відстані <big>не менше 1,5 м</big> від проїзної частини або на початку посадочної площадки фасадом, орієнтованим у бік посадочної площадки або тротуару. 
'''''Лави з навісом (павільйони)''''' на зупинках слід установлювати на відстані <big>не менше 2 м</big> від проїзної частини. Довжина лави ( з навісом або у павільйоні) визначається пасажирооборотом зупинки, частотою руху маршрутних транспортних засобів і повинна становити <big>не менше 3 м.</big> 
Кіоски для продажу проїзних квитків, урни, лави з навісом і павільйони забороняється розміщувати на пішохідній частині тротуару, якщо її ширина становить менше 3 м або якщо між тротуаром і забудовою є розподілювальна смуга.

== Утримання зупинок ==
Покриття і всі елементи обладнання зупинок повинні постійно перебувати у належному експлуатаційному стані і відповідати вимогам безпеки дорожнього руху. 
Покриття зупинки слід регулярно прибирати від сміття, якнайшвидше очищувати від снігу та льоду. У разі ожеледиці покриття посадочної площадки слід
посипати піском, а місце зупинки маршрутних транспортних засобів – піскосольовою сумішшю. Сніговий вал, що утворюється після очищення проїзної частини від снігу, необхідно негайно розчищати не тільки на всю довжину посадочної площадки, а й на 5-10 м у кожний бік від її межі. 
'''Фарбування''' кіосків для продажу проїзних квитків, лав з навісом, павільйонів, урн, кронштейнів, стояків та інших елементів обладнання зупинок слід виконувати у міру необхідності, але '''не рідше ніж через 2 роки.'''

Відповідно до ст.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України «Про дорожній рух»] до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

* розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;
* визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;
* влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об’єктів, зобов'язані своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об’єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану”, ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт”;

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Призов на військову службу офіцерів запасу у мирний час

2024-09-10T10:46:35Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1769-19#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09#Text Наказ Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
|}
==Загальне поняття військової служби і виконання військового обов'язку ==
'''Військова служба''' - ''це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.''

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. '''Виконання військового обов’язку в запасі''' - ''дотримання військовозобов’язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов’язків військової служби в особливий період''.

Для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями на особливий період, а в разі прийняття у випадках та порядку, визначених законом, відповідного рішення Президента України - і в мирний час, проводиться планомірна військова підготовка і забезпечується перебування в запасі та військовому резерві необхідної кількості військовонавчених громадян.
==Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу==
Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.

Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу ''на добровільних засадах проходять громадяни України'', ''які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров'я та морально-діловими якостями.''

Порядок проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України.

'''Громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу.'''

У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу. Громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у вищому навчальному закладі, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями.

Перелік військово-облікових спеціальностей, за якими ведеться військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, та обсяги підготовки за такими спеціальностями визначаються за поданням Генерального штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Перелік вищих навчальних закладів, на базі яких здійснюється військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з відповідними центральними органами виконавчої влади. Військові навчальні підрозділи є структурними підрозділами таких вищих навчальних закладів. Рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію військових навчальних підрозділів приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим із центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади.

Порядок заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.

Під час навчальних зборів (стажування), передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, на громадян України, які проходять таку підготовку, поширюються права та обов'язки, встановлені актами законодавства для військовозобов'язаних, призваних на збори.

Контроль за організацією військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу здійснює Міністерство оборони України.
==Порядок призову на військову службу осіб офіцерського складу ==
''Порядок призову і проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09#Text наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170 “Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”].''

Громадяни України віком до 43 років, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити, мають вищу освіту за освітнім ступенем не нижче бакалавра та яким присвоєно первинне військове звання офіцера запасу, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"] у разі потреби наказом Міністерства оборони України підлягають призову на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Строк військової служби для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, становить до 18 місяців.

Особи офіцерського складу призиваються із запасу наказами Міністра оборони України по особовому складу і направляються, як правило, у розпорядження посадових осіб, які мають право призначити їх на посади.

Міністр оборони України одночасно з призовом на військову службу осіб офіцерського складу може призначати їх на відповідні посади.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують:

* відбір кандидатів;

* медичний огляд кандидатів;

* вивчення особистих якостей кандидатів.

Відбір кандидатів серед офіцерів запасу проводиться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки згідно з визначеними для них завданнями. Офіцери запасу відбираються за прямими ВОС або за ВОС, за якими допускається призначення офіцера без додаткової підготовки та з додатковою підготовкою, за умови направлення на підготовку після призову згідно з Переліком військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу, а також за ступенем вищої освіти «магістр» за спеціальністю, спорідненою з відповідною військово-обліковою спеціальністю та Переліком військово-облікових спеціальностей, за якими може бути присвоєно первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу, затвердженими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0355-22#Text наказом Міністерства оборони України від 20 червня 2012 року № 412/ДСК, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 16 липня 2012 року за № 1190/21502].

Результати медичного огляду та аркуш вивчення особистих якостей кандидата долучаються до особової справи офіцера запасу.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки робить висновок про відповідність громадянина вимогам, установленим для осіб, які призиваються на військову службу осіб офіцерського складу, який відображається в аркуші вивчення особистих якостей (підписується керівником та завіряється гербовою печаткою), та приймає одне з таких рішень:

* про звільнення від призову на військову службу осіб офіцерського складу (не підлягає призову);

* про направлення до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо надання відстрочки;

* про направлення до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проведення поглибленого медичного огляду або професійного відбору;

* про направлення до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову на військову службу осіб офіцерського складу.

Термін направлення до комісії з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадян зазначається в повістці, яка видається під особистий підпис.

Організація відправлення офіцерів запасу та їх особових справ до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Остаточне рішення щодо висновку керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки приймається комісією з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Громадянин, який відповідає вимогам щодо призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу, є кандидатом для проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

За результатами роботи комісія з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки може прийняти щодо офіцера запасу одне з таких рішень:

* визнати кандидатом для проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу;

* має право на відстрочку до (число, місяць, рік);

* від призову звільняється.

За результатами роботи комісії з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки складається протокол, що подається на затвердження керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Висновок комісії з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відображається в аркуші вивчення особистих якостей.

Витяги з протоколу засідання комісії з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки доводяться до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ''у семиденний термін''. Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки доводиться до громадянина рішення щодо призову на військову службу та робиться відповідний запис у військовому квитку офіцера запасу.

За якість відбору громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, своєчасність подання необхідних документів та виконання завдань щодо обсягів призову на військову службу осіб офіцерського складу відповідають керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

На підставі списків кандидатів на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, послужних карток, копій паспортів і реєстраційних номерів облікової картки платника податків, що подаються з обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до Генерального штабу Збройних Сил України, готується проєкт наказу Міністра оборони України по особовому складу про призов громадян України на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Після видання наказу по особовому складу про призов громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається витяг із відповідного наказу по особовому складу. Обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки доводить цей наказ до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який забезпечує направлення офіцерів запасу до місця проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

=== Хто і як може бути призваний на військову службу осіб офіцерського складу===
За рішенням Міністра оборони України на військову службу за призовом осіб офіцерського складу можуть бути призвані особи:
*віком до 43 років,
*які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу (закінчили військові кафедри),
*мають вищу освіту (не нижче бакалавра),
*яким присвоєне первинне офіцерське звання.
Призов відбувається на рівних засадах як для чоловіків, так і для жінок.

Після видання наказу Міністерства оборони України щодо призову на військову службу осіб офіцерського складу запасу громадяни України, яким надійшла повістка територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зобов’язані прибути в пункт і в термін, зазначені в повістці. Офіцери запасу після прибуття до нового місця проживання зобов’язані в ''п’ятиденний строк'' стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Керівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки забезпечують своєчасне прибуття громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Після вручення повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки зміна місця військового обліку кандидатам до військової служби за призовом не допускається, за винятком підтверджених відповідними документами випадків, які передбачають:
*переведення на роботу в іншу місцевість;

*переїзд на нове місце проживання;

*прийняття до навчального закладу і вибуття в іншу місцевість для продовження навчання;

*направлення за розподілом на роботу в іншу місцевість після закінчення навчального закладу.
'''Важливо!''' У разі неявки офіцера запасу '''без поважних причин''' за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки він несе відповідальність у порядку, встановленому законом.

Поважними причинами неприбуття офіцера запасу до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в установлений строк, які підтверджені відповідними документами, є:
*перешкода стихійного характеру, хвороба офіцера запасу або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;

*смерть його близького родича або близького родича його дружини.
===Строк, на який можуть бути призвані офіцери запасу===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09#Text наказу Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"] строк військової служби за призовом для осіб офіцерського складу складає '''18 місяців.'''

Початком проходження громадянами військової служби за призовом осіб офіцерського складу є день відправлення у військову частину з територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Призов на військову службу офіцерів запасу здійснюється після обов’язкового проходження медичного огляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 року № 402)]. За результатами медичного огляду призову на військову службу підлягають особи, які придатні до військової служби за станом здоров’я.
===Які існують підстави для відстрочки від призову на військову службу офіцерів запасу===
За рішенням комісії з питань проходження військової служби обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відстрочка від призову на військову службу осіб офіцерського складу надається на таких підставах:
*за сімейними обставинами
*за станом здоров'я
*для здобуття освіти
*для продовження професійної діяльності.

Офіцери запасу, яким надано відстрочку від призову на військову службу, зобов'язані щороку ''до 1 жовтня'' подавати у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують їх право на відстрочку.

Офіцери запасу, які втратили підстави для надання відстрочки від призову на військову службу осіб офіцерського складу, а також особи, які не мають права на відстрочку або підстав для звільнення, передбачених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", і не призвані з різних причин на військову службу у встановлені строки, можуть бути призвані на військову службу осіб офіцерського складу під час здійснення наступного призову.

====Відстрочка від призову на військову службу офіцерам запасу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають:====
*вагітну дружину;
*дружину з інвалідністю;
* двох і більше дітей;
* дитину з інвалідністю;
*дитину віком до 3-х років або дитину старшу 3-х років, яка виховується без матері у зв'язку з її смертю або за рішенням суду;
*непрацездатних батьків (чи одного з них), непрацездатних рідних або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних їх утримувати;
*одинокого батька або одиноку матір, у яких на утриманні перебувають двоє чи більше неповнолітніх дітей, до досягнення старшим із них повноліття за умови офіційного працевлаштування призовника;
Крім того, відстрочка від призову за сімейними обставинами, у разі бажання, може надаватися офіцерам запасу, які є особами з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
====Відстрочка від призову офіцерів запасу за станом здоров’я====
Відстрочка від призову офіцерів запасу за станом здоров'я надається на підставі рішення (тимчасово непридатний до військової служби), прийнятого за результатами медичного огляду. На підставі зазначеної причини''' відстрочка надається на строк до 1 року'''. Після спливу цього терміну офіцер запасу повторно проходить медичний огляд.
====Відстрочка від призову офіцерів запасу для здобуття освіти====
Відстрочка від призову офіцерів запасу на військову службу для здобуття освіти '''надається один раз за весь період навчання''' особам, які навчаються у:
*ВНЗ з денною формою навчання (також під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня);
* середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання;
*інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.
Крім того, право на відстрочку від призову на військову службу для здобуття освіти також мають офіцери запасу, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у навчальних закладах інших держав.

Відстрочка від призову для здобуття освіти надається один раз за період навчання, тобто:
*офіцери запасу, які відраховані з навчальних закладів за власним бажанням,невиконання навчального плану,порушення умов контракту недисциплінованість втрачають право на відстрочку від призову незалежно від їх повторного зарахування/поновлення.
*офіцери запасу, які перервали навчання у зв'язку з отриманням академічної відпустки за станом здоров'я або сімейними обставинами право на надану відстрочку від призову не втрачають.
====Відстрочка від призову офіцерів запасу для продовження професійної діяльності====
''Відстрочка від призову надається офіцерам запасу'', які є:
*педагогічними працівниками з повною вищою освітою, - на весь період їх роботи за спеціальністю;
*медичними працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості;
*священнослужителями, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, - на час виконання обов’язків священнослужителя;
*сільськими, селищними, міськими головам - на строк виконання ними цих повноважень;
*особами, які мають науковий ступінь кандидата (доктора) наук та працюють на посадах за спеціальністю - на весь період їх роботи за цією спеціальністю;
*резервістами - на весь період служби у військовому резерві;
*поліцейськими - на весь період їх служби.
Крім того, офіцерам запасу, яким оголошено підозру у вчиненні злочину або відносно яких справа розглядається судом, надається відстрочка від призову до прийняття відповідного рішення.

===Підстави для звільнення від призову на військову службу офіцерів запасу===
''Від призову на військову службу в мирний час звільняються офіцери запасу'', які:
*визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
*до дня початку військової служби досягли 43-річного віку;
*виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом двох контрактів;
* мали батька або мати, рідного брата або сестру, які загинули, померли або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних;
*до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
*були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.
==Права офіцерів за призовом==
Під час проходження військової служби за призовом офіцери запасу '''виконують обов̓язки і користуються правами, пільгами та видами забезпечення, передбаченими для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом''' (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09#Text наказ Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"])'' .
{| class="wikitable"
!За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення <big>зберігаються місце роботи і посада</big> на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] (''ч. 3 ст. 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]'').
|}
Призвані із запасу особи офіцерського складу, які позитивно оцінюються, після шести місяців проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу за їх бажанням можуть продовжити військову службу за контрактом.

Особи офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, звільняються з військової служби за підставами, передбаченими частиною третьою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».]
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»], затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв’язку з чим в Україні настав '''''особливий період'''''.
{| class="wikitable"
| colspan="4" |'''Вищий адміністративний суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/42803930 постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14)],''' проаналізував норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»], та відповідно прийшов до висновку, що з 17 березня 2014 року діє особливий період.
Верховний Суд України, на звернення начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, підтримав позицію щодо дії наразі особливого періоду, відповідь від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18.
|}
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Звільнення працівника у разі смерті фізичної особи-підприємця

2024-09-04T10:42:30Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 р. № 1172 "Про затвердження Порядку припинення трудового договору у разі смерті роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою"]

== Загальні положення ==
Відповідно до статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] '''кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.'''

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

'''Важливо!''' Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

'''Статус фізичної особи - підприємця''' - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] '''трудовим договором є''' угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

== Підстави припинення трудового договору ==
'''Відповідно до частини 1 статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] підставами припинення трудового договору є:'''

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу];

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону України "Про запобігання корупції"], встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18#Text Законом України "Про очищення влади"];

7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України випадках];

8) підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом;

'''8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;'''

8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;

8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;

9) підстави, передбачені іншими законами.

== Припинення трудового договору працівника в разі смерті фізичної особи-підприємця ==

Для припинення трудового договору працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого центру зайнятості:

* заяву про припинення трудового договору (далі - заява) з викладенням відповідної інформації про смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;

* копії документів, що підтверджують смерть роботодавця або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою (за наявності);

* копії документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відповідну відмітку в паспорті громадянина України);

* інформацію про роботодавця: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) роботодавця - фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або індивідуальний податковий номер (для фізичної особи - підприємця) (за наявності такого у роботодавця);

* копію примірника трудового договору або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, а у випадку їх відсутності - відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;

* копію трудової книжки (за наявності).

'''Зверніть увагу!''' Датою припинення трудового договору вважається день подання відповідної заяви.

== Дії центрів зайнятості у разі припинення трудового договору працівника в разі смерті фізичної особи-підприємця ==

У день подання від працівника заяви центр зайнятості повідомляє про припинення трудового договору Пенсійному фонду України та ДПС і надсилає відповідну інформацію в електронній формі, яка має містити відомості про:

* працівника: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) працівника, його дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відповідну відмітку в паспорті громадянина України), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

* роботодавця: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) роботодавця - фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або індивідуальний податковий номер (для фізичної особи - підприємця) (за наявності такого у роботодавця);

* дату припинення трудового договору.

Протягом ''трьох робочих днів'' з дня надходження інформації про припинення трудового договору Пенсійним фондом України вноситься відповідна інформація до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

'''Зверніть увагу! '''Центр зайнятості '''на вимогу працівника''' на підставі відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування '''вносить запис про припинення трудового договору до трудової книжки''', яку надав працівник, із зазначенням причини звільнення відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, але не раніше ніж ''через три робочих дні'' з дня подання заяви.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Дострокове розірвання договору оренди землі

2024-08-07T11:24:30Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Загальна інформація ==

'''УВАГА!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено режим воєнного стану!

'''24 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану]"'''

'''Відповідно до підпункту 2 пункту 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану], право оренди земельної ділянки, переданої в оренду не підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі, а також зміни до нього, договір про розірвання такого договору оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі здійснюється районною військовою адміністрацією в порядку, визначеному підпунктом 10 цього пункту. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки'''

'<nowiki/>''У період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені пунктом 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text '''Закону України № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану'''], діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан<nowiki>''''</nowiki>'''''.'''

'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (землекористування, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Законом України "Про оренду землі"], законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов’язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Законом України "Про оренду землі"], з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-20#Text Законом України "Про оренду державного та комунального майна".]

Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220].

'''Детальніше див.''' "[[Оренда земельних ділянок]]".
== Шляхи дострокового розірвання договору оренди землі ==
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом України або безпосередньо умовами самого договору.
Законодавством України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:
# за згодою сторін;
# за рішенням суду
'''ВАЖЛИВО!!!''' Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності ''може бути розірвано у разі необхідності надання її для таких суспільних потреб'', визначених частиною першою статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”]:

забезпечення національної безпеки і оборони;

будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

розміщення та обслуговування об'єктів і санітарно-захисних зон, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;

будівництво захисних гідротехнічних споруд;

будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;

створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

ведення лісового господарства.

== Дострокове розірвання договору оренди землі за згодою сторін ==
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 статті 651 Цивільного кодексу України] зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n197 Частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі"] визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором, але всеж таки , законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами самого договору. Відповідно до частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 статті 651 Цивільного кодексу України] у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за '''шість місяців''', а на землях несільськогосподарського призначення - '''за рік''', якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

'''Невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору:'''

* невиплата орендної плати;
* використання землі не за цільовим призначенням;
* передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.

Випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного позову до суду із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 188 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Додатком до пропозиції повинна бути додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов’язань між сторонами. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГК України]). У разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.

[[Файл:Позовна заява про стягнення невиплаченої плати за аренду земельної ділянки.odt|міні]]
== Дострокове розірвання договору оренди землі за рішенням суду ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n215 статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі"] та умов договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] та іншими законами України.

Договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі"] та умов договору з таких підстав:

'''1) невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n146 24] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n161 25 Закону України "Про оренду землі"]'''

* використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
* дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
* дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом - дотримання зобов’язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об’єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування;
* своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом - також орендної плати за водний об’єкт;
* передання в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
* при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
* невчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
* відшкодування орендарю капітальних витрат, пов’язаних з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
* попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди;
* початок використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;
* виконання встановлених щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
* дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
* у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надання копію договору відповідному податковому органу.
'''2) невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору;'''

* невиплата орендної плати;
* використання землі не за цільовим призначенням;
* передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.
'''3) випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;'''

'''4) виникнення підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] та іншими законами України щодо:'''
* забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержання вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасної сплати земельного податку або орендної плати;
* непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;
* своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримання правил [[Добросусідство|добросусідства]] та обмежень, пов'язаних з встановленням [[Право земельного сервітуту|земельних сервітутів]] та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позову до суду]] із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.

Договір вважатиметься достроково розірваним з дати, визначеної у тексті підписаної сторонами додаткової угоди або з дати набрання законної сили судового рішення.

== Реєстрація розірвання договору оренди землі ==
Факт розірвання договору оренди землі необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Порядок реєстрації такий же, як і для реєстрації самого договору оренди землі.

За державною реєстрацією розірвання договору оренди землі може звернутися як орендар, так і орендодавець до виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг, до нотаріуса.

'''Важливо! '''Якщо не зареєструвати припинення права оренди земельної ділянки, то орендодавець не зможе вчиняти будь-яких правочинів з земельною ділянкою, а в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою.

==== Перелік необхідних документів ====
Для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки реєстратору (нотаріусу) подається заява на проведення реєстраційних дій (оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за місцем звернення) та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, у паперовій або електронній формі.

Іншими документами (їх копіями), які подаються із заявою є:

* документ, що посвідчує особу заявника;
* довіреність чи інший документ, що посвідчує представницькі повноваження у разі коли особа, яка звертається за державною реєстрацією діє як представник;
* копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Держаним реєстром фізичних осіб платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
* документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (обов’язкового платежу за проведення державної реєстрації), крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору;
* договір оренди земельної ділянки;
* угода про дострокове припинення договору оренди землі (за згодою сторін) або рішення суду, яке набрало законної сили (за рішенням суду).
'''Важливо!''' Зареєструвати новий договір оренди землі до реєстрації припинення попереднього неможливо.

== Строки та адміністративний збір ==
Державна реєстрація припинення права оренди проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви''' в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За державну реєстрацію у строк, що не перевищує п’яти робочих днів, справляється адміністративний '''збір у розмірі 0,05''' прожиткового мінімуму для працездатних осіб - в 2024 році це 151 грн. (стаття 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).

'''''За реєстрацію у строки менше п’яти робочих днів справляється адміністративний збір у такому розмірі в 2024 році:'''''
* 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1514 грн. - у строк два робочі дні;
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн. - у строк один робочий день;
* 2,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 7570 грн.- у строк 2 години.
Адміністративний збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих 10 гривень.

Адміністративний збір справляється за одну надану послугу у сфері державної реєстрації прав.

За результатом проведення державної реєстрації права власності та похідного від нього речового права на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг. Саме витяг і підтверджує реєстрацію припинення права оренди.

'''Варто наголосити''', що у разі припинення договору, в тому числі його розірвання, потрібно звернутися до державного реєстратора для припинення права оренди.

== Судова практика ==
Спори, пов'язані з орендою землі, ''вирішуються у судовому порядку''.
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77870570 Постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18] (систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. При цьому відсутність письмового погодження орендодавцем та орендарем форми розрахунку виплати орендної плати за договором не заслуговує на увагу, оскільки указане не звільняє відповідача від обов’язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86205820 Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №183/1749/17] (підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92093052 Постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19] (два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди землі).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86241066 Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 272/872/17] (доводи відповідача про те, що він направляв позивачу пропозицію отримати орендну плату за землю, проте позивач за її отриманням не з'явився, не можуть бути підставою для висновку про належне виконання своїх зобов'язань за договором оренди землі).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84031636 Постанова Верховного Суду від 02 вересня 2019 року № 623/2421/16-ц] (можливість одностороннього розірвання договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких підстав та передумов, у тому числі невиконанням орендарем умов договору, може бути реалізовано в разі наявності відповідного волевиявлення однієї зі сторін).
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/74188327 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц] (договорами оренди землі може бути передбачене положення, в якому сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов. За таких умов при розірванні договору однією із сторін доводи іншої сторони про відсутні причини для його розірвання в односторонньому порядку суд залишив без уваги).
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91786723?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress05&_ga=2.239945860.682542061.1610961996-1229726292.1600757538 Постанова Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 291/1009/18] (припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендодавця земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов'язків, передбачених статтею 25 Закону «Про оренду землі», та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82599591 Постанова Верховного Суду від 14.09.2019 року у справі №904/7071/17] (земельне законодавство розрізняє поняття "категорія земельної ділянки за цільовим призначенням" та "вид використання земельної ділянки в межах певної категорії".Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Саме тому, Суд приходить до висновку, що самовільне розташування тимчасової споруди на земельній ділянці, що була передана в оренду під розміщення об'єктів комерційного призначення - будівель і споруд в межах категорії земельної ділянки "землі житлової та громадської забудови", не є зміною цільового призначення земельної ділянки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87115407 Постанова Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №468/1498/17-ц] (рішення суду про розірвання договору оренди базується на тому, що орендована земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби вирощувався на земельній ділянці ячмінь, чим істотно було порушено умови договору). 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654245?fbclid=IwAR0wWq6CLrBVSPsH6YlPJ8GO3sxAkDrzoJh1AALlBfGQyo_MuZYS2uvyuqo Постанова Верховного Суду від 19.03.2021 року у справі № 198/1022/19] ( Системний аналіз умов договору оренди свідчить, що його умовами не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання договору. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що абзац другий пункту 7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря (відповідача у справі), яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативне положення про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку. Судами обґрунтовано вказано, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку НЕ є окремою підставою, визначеною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі. Інших окремих підстав як в сукупності, так і окремо, необхідних і достатніх для розірвання договору оренди землі, в тому числі наявність істотних порушень договору орендарем, позивачем не наведено.)

== Див. також ==
* [[Оренда земельних ділянок]]
* [[Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк]]
* [[Відмова власника від поновлення договору оренди земельної частки (пай)]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Звільнення працівника у зв'язку зі смертю

2024-08-06T12:27:33Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1158 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#Text Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 23 липня 1993 року № 58]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06#Text Інструкція щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 серпня 2006 року № 545]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/337-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"]
== Загальні положення ==
Трудовим законодавством передбачено лише звільнення з роботи або припинення трудового договору.

З 19 липня 2022 року із набуттям чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#Text Закону України від 01.07.2022р. № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»] оновлено КЗпП. З’явилась підстава для припинення трудових відносин із померлим працівником – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text п. 8-2 ч.1 ст 36 КЗпП] (Підставами припинення трудового договору є смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим).

 Трудовий договір відображає поточний стан відносин між працівником та підприємством, він може бути зміненим, продовженим або припиненим. Кадровий наказ (розпорядження) стосується особистого трудового стану співробітника. Тому смерть працівника є саме підставою припинення трудового договору із ним, а не звільнення.

Підставою для видання наказу про виключення працівника зі списків працівників у зв’язку зі смертю можуть бути лише свідоцтво про смерть, видане державним органом реєстрації актів цивільного стану як підтвердження факту смерті особи або судове рішення про визнання працівника померлим. Копія наказу та копія свідоцтва про смерть (судове рішення про визнання працівника померлим) додаються до особової картки померлого працівника.

''Зверніть увагу:'' у більшості випадків дата видання наказу (розпорядження) не збігатиметься з датою смерті працівника. Проте у наказі (розпорядженні) дата припинення трудового договору повинна збігатися з датою смерті, зазначеною у свідоцтві про смерть. 
== Випадки припинення трудового договору у разі смерті працівника ==
=== Смерть працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків ===
Відповідно до пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/337-2019-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"] спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов’язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; 
Згідно із пунктом 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/337-2019-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві]Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім’ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об’єднань профспілок).

=== Смерть працівника під час хвороби ===
Лікувальна установа закриває листок непрацездатності у зв’язку зі смертю. Але листок непрацездатності з відміткою про його закриття у зв’язку зі смертю не є підставою для видання наказу про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю, бо, такою підставою є лише свідоцтво про смерть. 
Листок непрацездатності померлого працівника заповнюється особою, відповідальною за табельний облік, і працівником кадрової служби у відповідних розділах та передається до бухгалтерії підприємства для розрахунку та оплати належних виплат, які видаються найближчим родичам померлого працівника, якщо вони з’являться на підприємство. 
Згідно з частиною 4 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»] не одержані у зв’язку із смертю застрахованої особи страхові виплати виплачуються членам сім’ї, які проживали разом з нею, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Не одержані застрахованою особою своєчасно страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачуються за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Зарплатні виплати, нараховані померлому працівнику, оподатковуються у загальному порядку: утримуйється ПДФО та військовий збір, нараховується «зверху» ЄСВ.

Важливо! Якщо працівник мав право на застосування до його заробітної плати податкової соціальної пільги, то таке право зберігається за ним і у місяці смерті ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 169.3.4 ПКУ]).

Також треба відображати зарплатні виплати у формі № 1ДФ та Звіті з ЄСВ з реєстраційним номером облікової картки платника податків (ідентифікаційним номером) померлого працівника.
=== Смерть працівника, який був звільнений від роботи у зв’язку з призовом за мобілізацією ===
Відповідно до частини 3 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»] закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text пунктом 7 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"], військова служба закінчується у разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. 
Відповідно до ч.3 статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 119 КЗпПУ] зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову, за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
== Документальне оформлення смерті працівника ==
Підставою для видачі наказу ( розпорядження) про припинення трудового договору є ''свідоцтво про смерть'', видане державним органом реєстрації актів цивільного стану як підтвердження факту смерті особи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06#Text Лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) або фельдшерське свідоцтво про смерть, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 серпня 2006 року № 545], не можуть бути підставою для оформлення наказу. Для цього потрібна копія свідоцтва про смерть, засвідчена печаткою підприємства або відділу кадрів. 
Навіть якщо працівник помер на робочому місці і лікарі «швидкої допомоги» констатували смерть в присутності свідків, наказ про припинення трудового договору потрібно видавати, лише якщо є свідоцтво про смерть, видане в установленому порядку відділенням ДРАЦС. 
На підприємстві наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) оформляється після того, як найближчі родичі померлого працівника нададуть копію свідоцтва про смерть, видане органом ДРАЦС. 
У наказі про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю вказується кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей. Далі порядок проведення остаточного розрахунку теж зазнав незначних змін. Зокрема, законотворець переписав частину шосту статті 83 КЗпП. У разі смерті працівника грошову компенсацію за дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, що він не використав за життя, виплачують членам його сім’ї, а за їх відсутності — включають до складу спадщини. У такий спосіб зазначену норму привели у відповідність до статті 1227 Цивільного кодексу України (ЦК), згідно з якою зарплату померлого працівника слід виплатити членам його сім’ї або включити до складу спадщини, щоб потім передати спадкоємцям.
У трудовій книжці померлого працівника відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту та Мін’юсту від 29.07.93 р. № 58. зазначається:

У графі 1 — номер запису по порядку.

У графі 2 — дату звільнення. Тут проставляємо число, місяць, рік смерті працівника за свідоцтвом про смерть.

У графі 3 — «Припинено трудовий договір у зв’язку зі смертю, п. 8-2 ч.1 ст.36 КЗпП».

У графі 4 — документ, що став підставою для внесення запису (наказ, розпорядження та ін.), його дату і номер. Тут зазначаємо фактичну дату видання наказу. Вона зазвичай не збігається з датою смерті працівника. Проте у наказі датою припинення трудового договору повинна бути саме дата смерті, зазначена у документі, що підтверджує смерть працівника. 
Відповідно до пункту 2.26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників], затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник помер у той день, коли за графіком у нього був вихідний, або під час перебування у відпустці, під час хвороби, датою припинення трудового договору теж слід вважати дату смерті, а не фактичний останній день роботи. Інакше вийде, що трудовий договір припинено раніше, ніж з’явилася причина для цього.

== Видача трудової книжки померлого працівника ==
За загальним правилом трудова книжка має бути видана працівникові в день його звільнення. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#Text абзацом 4 пункту 7.1 Інструкції № 58] у разі отримання трудової книжки у зв’язку зі звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку. Оскільки у разі смерті працівника отримати його підпис в особистій картці неможливо, особа, що відповідає за ведення та облік трудових книжок, може на нижньому полі особистої картки зробити, наприклад, такий запис: «Донька померлого працівника отримала його трудову книжку 27.03.2019 р. під розписку».

''У разі смерті працівника трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу (коментар Мінекономіки від 19.07.2022 року). Якщо по трудову книжку ніхто не звернувся, вона має зберігатися до знищення 50 років. (п. 6.2 Інструкції про трудові книжки).'' '''Для отримання трудової книжки померлого працівника родичі повинні надати свої документи:'''
* паспорт;
* документ, що підтверджує родинний зв’язок з померлим (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, тощо);
* довідку з ЖЕКу, ОСББ чи сільської (селищної) ради про спільне проживання з померлим;
* письмову заяву з копіями документів (засвідчені в установленому законодавством порядку), що підтверджують родинний зв’язок і місце реєстрації заявника.
Законодавчо перелік документів, які б підтверджували родинний зв’язок з померлим не встановлено, тому в кожній конкретній ситуації слід вирішувати питання індивідуально. 
Якщо померлий працівник проживав (був зареєстрований) один, трудова книжка має передаватися його дружині, дітям або батькам незалежно від місця їхнього проживання. 
Якщо померлі дружина або чоловік мали дорослих (повнолітніх) дітей, які проживали окремо, трудова книжка має передаватися дружині (чоловікові). 
Якщо померлий працівник мав неповнолітніх дітей або які навчаються на денному відділенні у віці до 23 років від попереднього шлюбу, трудова книжка померлого працівника має передаватися дітям померлого або їхньому законному представникові (матері, батькові, опікунові), щоб вони могли безперешкодно звернутися до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Якщо паперової трудової книжки в роботодавця немає, відомості про припинення трудового договору із працівником, який помер або безвісно зник, будуть відображені лише в додатку 5 до Об’єднаного розрахунку й у такий спосіб потраплять до '''електронної трудової книжки'''.
== Виплата заробітної плати померлого працівника ==
Заробітна плата померлого працівника нараховується за фактично відпрацьований час. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1227 Цивільного кодексу України] суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.. 
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статтею 116 КЗпП] при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, здійснюється в день звільнення, а якщо працівник не працював цього дня, то вказані суми слід виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. 
Якщо ніхто з родичів померлого до підприємства не звернеться, заробітна плата включається до складу спадщини. Тобто отримати її зможуть лише спадкоємці на підставі свідоцтва про спадщину.

===== '''Припинення трудового договору з підстав, передбачених пунктом 8-1 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]''' =====
Щоб припинити трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 8-1 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП] (смерть фізособи-роботодавця), працівник подає до будь-якого центру зайнятості в електронній або паперовій формі '''заяву про припинення трудового договору'''. У заяві зазначає відповідну інформацію (роботодавець помер або визнаний безвісно відсутнім). До заяви додає копії документів, що підтверджують викладені обставини (якщо має на руках такі документи або їх копії).

'''Датою припинення''' трудового договору вважають день подання відповідної заяви.

Центр зайнятості за місцем звернення працівника в день припинення трудового договору повідомляє про це Пенсійний фонд України та податкову службу.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Порядок притягнення до відповідальності за введення суду в оману

2024-08-02T12:06:53Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]

== Загальні підстави відповідальності ==
Унаслідок проведення процесуальної реформи було встановлено відповідальність сторін за зловживання своїми правами та обов’язками. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII], запроваджено механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. 
Цей закон прийнято з метою подолання процесуальних проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні. Серед яких низький рівень правової культури учасників процесу, зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов’язків, поєднані з неефективними заходами відповідальності за порушення правил судового процесу. 

Однією з основних засад цивільного, господарського та адміністративного судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text п.11 ч.3 ст.2 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text п.9 ч.3 ст.2 КАС України]). 
Законодавчого визначення поняття '''«зловживання процесуальними правами»''' немає. Процесуальні кодекси передбачають лише невиключний перелік дій, які можуть бути визнані як зловживання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.44 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.43 ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.45 КАС України]). 
Виходячи зі змісту завдання судочинства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.1 ст.2 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]), а також норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.44 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.43 ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.45 КАС України], залежно від конкретних обставин зловживанням є дії, які суперечать завданню судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені чинним законодавством.

Тобто такі дії, що йдуть урозріз із справедливим, неупередженим та своєчасним розглядом і вирішенням спорів (справ) задля ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників справ.

Отже, вказані положення визначають лише загальні підстави застосування до учасників процесу заходів процесуальної відповідальності. 

'''Під зловживання слід розглядати використання учасниками процесу своїх суб’єктивних процесуальних прав з метою, яка суперечить завданням судочинства.''' Попри те, що не всі положення нових процесуальних кодексів є однозначними та чіткими, запровадження такого інституту є однією з потреб судочинства. 
''Регламентування таких питань на законодавчому рівні дозволяє:''
* підвищити рівень дисципліни учасників судового процесу і забезпечити добросовісне користування ними процесуальними правами;
* мінімізувати можливість затягування розгляду справи у суді, обмежуючи учасників процесу у зловживаннях;
* закріпити процесуальний механізм притягнення до відповідальності в таких випадках. 
Разом з тим добросовісне виконання сторонами процесуальних прав і обов’язків кореспондується з обов’язком дотримання процесуальних норм і суддями. Більше того, вбачається необхідність у глибокому і системному розумінні останніми цих норм аби застосування заходів процесуального примусу не перетворювалося на обмеження прав учасників процесу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; '''зловживання процесуальними правами не допускається''' (ч.1 ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] ; ч.1 ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.1 ст.43 ГПК України]).

'''Важливо!''' За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. (ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України], ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України])

== Залишення без розгляду або повернення скарг, заяв, клопотань ==
''Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:''
* подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана);
* подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин;
* заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Заходи відповідальності можуть застосовуватися лише у наведених вище випадках. Йдеться про оскарження рішень (ухвал) судів, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення по суті, подання інших скарг (заяв). Адже подання подібних заяв не матиме наслідків для розгляду чи вирішення справи, крім його затягування. 
'''До них можуть належати:'''
* заяви про відвід, подані із порушенням процесуальних строків і без обґрунтування винятковості випадку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.3 ст.39 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.3 ст.38 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.3 ст.39 КАС України]);
* клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів із порушенням процесуальних строків і без надання заяви про їх поновлення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ст.83 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст.80 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст.79 КАС України]);
* заява про привід свідка щодо особи, яка не підлягає приводу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.4 ст.147 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.148 КАС України]), інші заяви, що прямо порушують вимоги процесуального закону.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання ( ч.3 ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]; ч.3 ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.3 ст.43 ГПК України]).

== Подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного ==
У випадку подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного, або такого, в якому предмет спору відсутній чи є штучним, може бути застосоване забезпечення та попередня оплата судових витрат ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.4 ст.135 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.4 ст.125 ГПК України]). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

* позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
* позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач заздалегідь усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також засадам судочинства, звернувся з таким позовом. Про це можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать один одному. Штучність позову, серед іншого, може бути у разі подачі позову з метою перешкоджання іншому провадженню в іншій справі. Однак такий висновок не повинен ґрунтуватися лише на припущеннях. В іншому випадку висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим, а отже, залишення позовної заяви без розгляду може розцінюватися як порушення права позивача на судовий захист. Окрім того, питання штучності позову не може вирішуватися на стадії подачі позову без встановлення обставин справи. 
'''Слід зауважити, що при розгляді справ в адміністративному судочинстві такого заходу відповідальності за зловживання процесуальними правами не передбачено з огляду на суб’єктний склад учасників справи.'''

== Розподіл судових витрат ==
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.9 ст.141 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.9 ст.129 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.9 ст.139 КАС України]). 
Ця норма спрямована не тільки на забезпечення дисципліни під час розгляду справи, попередження зловживання процесуальними правами, а й на дотримання дисципліни сторонами та їхнє відповідальне ставлення під час виконання зобов’язань, невиконання яких і стало передумовою для розгляду відповідного спору.

== Попередження і видалення із зали засідання ==
'''Попередження''' — це роз'яснення порушнику проте, що його поведінка не відповідає встановленим у суді правилам і що йому слід припинити вчинення подібних дій, інакше він буде підданий більш суворому примусовому заходу. Тож, змістом попередження є як інформування особи про здійснення нею протиправної поведінки, так і вимога до особи про те, від яких дій вона має утриматися, або які дії вона повинна виконати для припинення правопорушення.

Про застосування попередження суд постановляє ухвалу (зазвичай в усній формі), у якій зазначає порушення, що стало підставою для попередження, і повідомляє про те, що у разі повторного вчинення такого порушення або його продовження особу буде видалено із залу судового засідання.

'''Видалення із залу судового засідання''' є крайнім заходом процесуального примусу за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Воно застосовується до особи, яка повторно допускає порушення або продовжує його чинити після застосування до неї попередження, тобто воно спрямоване на припинення протиправної поведінки особи.

Про видалення особи із залу судового засідання суд постановляє ухвалу (зазвичай в усній формі); її не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи. Особа зобов'язана негайно виконати ухвалу і залишити залу судового засідання. Якщо вона не виконує добровільно ухвалу, тоді її виводить із залу судовий розпорядник.

Такі заходи, як попередження і видалення із зали засідання, передусім спрямовані на дотримання порядку. Так, процесуальні кодекси передбачають, що за порушення порядку або невиконання розпоряджень судді (головуючого) до учасників процесу та інших присутніх застосовується попередження. У разі ж повторного вчинення зазначених дій – видалення із зали засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.1 ст.145 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.1 ст.133 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.1 ст.146 КАС України]).

== Штраф і окрема ухвала ==
Ще одним видом заходів процесуального примусу є '''штраф''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ст.148 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст.135 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст.149 КАС України]).

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.

 
З огляду на те що, за загальним правилом, ''ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення'', складним видається питання наслідків апеляційного оскарження. Зокрема, у випадку скасування судом вищої інстанції такої ухвали, якщо штраф уже був стягнутий.

 
Останнім заходом процесуального примусу є '''винесення окремої ухвали'''. Це не є новелою, проте процесуальні кодекси містять додаткові підстави для цього.

 
Постановити окрему ухвалу суд може у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (зокрема, якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.262 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.246 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.249 КАС України]). Така ухвала надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, із зазначенням строків для надання відповіді та її виконання.

== Відповідальність за введення суду в оману ==
Статтею 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] '''(Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) передбачено''':
# Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - ''караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.''
# Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - ''караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.''
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право‏]]
[[Категорія: Господарський процес]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди‏]]

Порядок притягнення до відповідальності за введення суду в оману

2024-08-02T12:05:26Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]

== Загальні підстави відповідальності ==
Унаслідок проведення процесуальної реформи було встановлено відповідальність сторін за зловживання своїми правами та обов’язками. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII], запроваджено механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. 
Цей закон прийнято з метою подолання процесуальних проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні. Серед яких низький рівень правової культури учасників процесу, зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов’язків, поєднані з неефективними заходами відповідальності за порушення правил судового процесу. 

Однією з основних засад цивільного, господарського та адміністративного судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text п.11 ч.3 ст.2 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text п.9 ч.3 ст.2 КАС України]). 
Законодавчого визначення поняття '''«зловживання процесуальними правами»''' немає. Процесуальні кодекси передбачають лише невиключний перелік дій, які можуть бути визнані як зловживання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.44 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.43 ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.45 КАС України]). 
Виходячи зі змісту завдання судочинства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.1 ст.2 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]), а також норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.44 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.43 ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.45 КАС України], залежно від конкретних обставин зловживанням є дії, які суперечать завданню судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені чинним законодавством.

Тобто такі дії, що йдуть урозріз із справедливим, неупередженим та своєчасним розглядом і вирішенням спорів (справ) задля ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників справ.

Отже, вказані положення визначають лише загальні підстави застосування до учасників процесу заходів процесуальної відповідальності. 

'''Під зловживання слід розглядати використання учасниками процесу своїх суб’єктивних процесуальних прав з метою, яка суперечить завданням судочинства.''' Попри те, що не всі положення нових процесуальних кодексів є однозначними та чіткими, запровадження такого інституту є однією з потреб судочинства. 
''Регламентування таких питань на законодавчому рівні дозволяє:''
* підвищити рівень дисципліни учасників судового процесу і забезпечити добросовісне користування ними процесуальними правами;
* мінімізувати можливість затягування розгляду справи у суді, обмежуючи учасників процесу у зловживаннях;
* закріпити процесуальний механізм притягнення до відповідальності в таких випадках. 
Разом з тим добросовісне виконання сторонами процесуальних прав і обов’язків кореспондується з обов’язком дотримання процесуальних норм і суддями. Більше того, вбачається необхідність у глибокому і системному розумінні останніми цих норм аби застосування заходів процесуального примусу не перетворювалося на обмеження прав учасників процесу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; '''зловживання процесуальними правами не допускається''' (ч.1 ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] ; ч.1 ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.1 ст.43 ГПК України]).

'''Важливо!''' За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. (ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України], ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України])

== Залишення без розгляду або повернення скарг, заяв, клопотань ==
''Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:''
* подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана);
* подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин;
* заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Заходи відповідальності можуть застосовуватися лише у наведених вище випадках. Йдеться про оскарження рішень (ухвал) судів, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення по суті, подання інших скарг (заяв). Адже подання подібних заяв не матиме наслідків для розгляду чи вирішення справи, крім його затягування. 
'''До них можуть належати:'''
* заяви про відвід, подані із порушенням процесуальних строків і без обґрунтування винятковості випадку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.3 ст.39 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.3 ст.38 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.3 ст.39 КАС України]);
* клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів із порушенням процесуальних строків і без надання заяви про їх поновлення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ст.83 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст.80 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст.79 КАС України]);
* заява про привід свідка щодо особи, яка не підлягає приводу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.4 ст.147 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.148 КАС України]), інші заяви, що прямо порушують вимоги процесуального закону.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання ( ч.3 ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]; ч.3 ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.3 ст.43 ГПК України]).

== Подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного ==
У випадку подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного, або такого, в якому предмет спору відсутній чи є штучним, може бути застосоване забезпечення та попередня оплата судових витрат ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.4 ст.135 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.4 ст.125 ГПК України]). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

* позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
* позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач заздалегідь усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також засадам судочинства, звернувся з таким позовом. Про це можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать один одному. Штучність позову, серед іншого, може бути у разі подачі позову з метою перешкоджання іншому провадженню в іншій справі. Однак такий висновок не повинен ґрунтуватися лише на припущеннях. В іншому випадку висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим, а отже, залишення позовної заяви без розгляду може розцінюватися як порушення права позивача на судовий захист. Окрім того, питання штучності позову не може вирішуватися на стадії подачі позову без встановлення обставин справи. 
'''Слід зауважити, що при розгляді справ в адміністративному судочинстві такого заходу відповідальності за зловживання процесуальними правами не передбачено з огляду на суб’єктний склад учасників справи.'''

== Розподіл судових витрат ==
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.9 ст.141 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.9 ст.129 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.9 ст.139 КАС України]). 
Ця норма спрямована не тільки на забезпечення дисципліни під час розгляду справи, попередження зловживання процесуальними правами, а й на дотримання дисципліни сторонами та їхнє відповідальне ставлення під час виконання зобов’язань, невиконання яких і стало передумовою для розгляду відповідного спору.

== Попередження і видалення із зали засідання ==
'''Попередження''' — це роз'яснення порушнику проте, що його поведінка не відповідає встановленим у суді правилам і що йому слід припинити вчинення подібних дій, інакше він буде підданий більш суворому примусовому заходу. Тож, змістом попередження є як інформування особи про здійснення нею протиправної поведінки, так і вимога до особи про те, від яких дій вона має утриматися, або які дії вона повинна виконати для припинення правопорушення.

Про застосування попередження суд постановляє ухвалу (зазвичай в усній формі), у якій зазначає порушення, що стало підставою для попередження, і повідомляє про те, що у разі повторного вчинення такого порушення або його продовження особу буде видалено із залу судового засідання.

'''Видалення із залу судового засідання''' є крайнім заходом процесуального примусу за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Воно застосовується до особи, яка повторно допускає порушення або продовжує його чинити після застосування до неї попередження, тобто воно спрямоване на припинення протиправної поведінки особи.

Про видалення особи із залу судового засідання суд постановляє ухвалу (зазвичай в усній формі); її не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи. Особа зобов'язана негайно виконати ухвалу і залишити залу судового засідання. Якщо вона не виконує добровільно ухвалу, тоді її виводить із залу судовий розпорядник.

Такі заходи, як попередження і видалення із зали засідання, передусім спрямовані на дотримання порядку. Так, процесуальні кодекси передбачають, що за порушення порядку або невиконання розпоряджень судді (головуючого) до учасників процесу та інших присутніх застосовується попередження. У разі ж повторного вчинення зазначених дій – видалення із зали засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.1 ст.145 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.1 ст.133 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.1 ст.146 КАС України]).

== Штраф і окрема ухвала ==
Ще одним видом заходів процесуального примусу є '''штраф''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ст.148 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст.135 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст.149 КАС України]).

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. 
З огляду на те що, за загальним правилом, ''ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення'', складним видається питання наслідків апеляційного оскарження. Зокрема, у випадку скасування судом вищої інстанції такої ухвали, якщо штраф уже був стягнутий. 
Останнім заходом процесуального примусу є '''винесення окремої ухвали'''. Це не є новелою, проте процесуальні кодекси містять додаткові підстави для цього. 
Постановити окрему ухвалу суд може у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (зокрема, якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.262 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.246 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.249 КАС України]). Така ухвала надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, із зазначенням строків для надання відповіді та її виконання.

== Відповідальність за введення суду в оману ==
Статтею 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] '''(Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) передбачено''':
# Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - ''караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.''
# Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - ''караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.''
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право‏]]
[[Категорія: Господарський процес]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди‏]]

Порядок притягнення до відповідальності за введення суду в оману

2024-08-02T12:01:33Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]

== Загальні підстави відповідальності ==
Унаслідок проведення процесуальної реформи було встановлено відповідальність сторін за зловживання своїми правами та обов’язками. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII], запроваджено механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. 
Цей закон прийнято з метою подолання процесуальних проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні. Серед яких низький рівень правової культури учасників процесу, зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов’язків, поєднані з неефективними заходами відповідальності за порушення правил судового процесу. 

Однією з основних засад цивільного, господарського та адміністративного судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text п.11 ч.3 ст.2 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text п.9 ч.3 ст.2 КАС України]). 
Законодавчого визначення поняття '''«зловживання процесуальними правами»''' немає. Процесуальні кодекси передбачають лише невиключний перелік дій, які можуть бути визнані як зловживання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.44 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.43 ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.45 КАС України]). 
Виходячи зі змісту завдання судочинства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.1 ст.2 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]), а також норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.44 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.43 ГПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.45 КАС України], залежно від конкретних обставин зловживанням є дії, які суперечать завданню судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені чинним законодавством.

Тобто такі дії, що йдуть урозріз із справедливим, неупередженим та своєчасним розглядом і вирішенням спорів (справ) задля ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників справ.

Отже, вказані положення визначають лише загальні підстави застосування до учасників процесу заходів процесуальної відповідальності. 

'''Під зловживання слід розглядати використання учасниками процесу своїх суб’єктивних процесуальних прав з метою, яка суперечить завданням судочинства.''' Попри те, що не всі положення нових процесуальних кодексів є однозначними та чіткими, запровадження такого інституту є однією з потреб судочинства. 
''Регламентування таких питань на законодавчому рівні дозволяє:''
* підвищити рівень дисципліни учасників судового процесу і забезпечити добросовісне користування ними процесуальними правами;
* мінімізувати можливість затягування розгляду справи у суді, обмежуючи учасників процесу у зловживаннях;
* закріпити процесуальний механізм притягнення до відповідальності в таких випадках. 
Разом з тим добросовісне виконання сторонами процесуальних прав і обов’язків кореспондується з обов’язком дотримання процесуальних норм і суддями. Більше того, вбачається необхідність у глибокому і системному розумінні останніми цих норм аби застосування заходів процесуального примусу не перетворювалося на обмеження прав учасників процесу. 

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; '''зловживання процесуальними правами не допускається''' (ч.1 ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] ; ч.1 ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.1 ст.43 ГПК України]).

'''Важливо!''' За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. (ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України], ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ГПК України]) 

== Залишення без розгляду або повернення скарг, заяв, клопотань ==
''Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:''
* подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана);
* подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин;
* заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. 
Заходи відповідальності можуть застосовуватися лише у наведених вище випадках. Йдеться про оскарження рішень (ухвал) судів, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення по суті, подання інших скарг (заяв). Адже подання подібних заяв не матиме наслідків для розгляду чи вирішення справи, крім його затягування. 
'''До них можуть належати:'''
* заяви про відвід, подані із порушенням процесуальних строків і без обґрунтування винятковості випадку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.3 ст.39 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.3 ст.38 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.3 ст.39 КАС України]);
* клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів із порушенням процесуальних строків і без надання заяви про їх поновлення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ст.83 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст.80 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст.79 КАС України]);
* заява про привід свідка щодо особи, яка не підлягає приводу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.4 ст.147 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.148 КАС України]), інші заяви, що прямо порушують вимоги процесуального закону.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання ( ч.3 ст.44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]; ч.3 ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.3 ст.43 ГПК України]).

== Подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного ==
У випадку подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного, або такого, в якому предмет спору відсутній чи є штучним, може бути застосоване забезпечення та попередня оплата судових витрат ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.4 ст.135 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.4 ст.125 ГПК України]). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

* позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
* позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач заздалегідь усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також засадам судочинства, звернувся з таким позовом. Про це можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать один одному. Штучність позову, серед іншого, може бути у разі подачі позову з метою перешкоджання іншому провадженню в іншій справі. Однак такий висновок не повинен ґрунтуватися лише на припущеннях. В іншому випадку висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим, а отже, залишення позовної заяви без розгляду може розцінюватися як порушення права позивача на судовий захист. Окрім того, питання штучності позову не може вирішуватися на стадії подачі позову без встановлення обставин справи. 
'''Слід зауважити, що при розгляді справ в адміністративному судочинстві такого заходу відповідальності за зловживання процесуальними правами не передбачено з огляду на суб’єктний склад учасників справи.'''

== Розподіл судових витрат ==
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.9 ст.141 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.9 ст.129 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.9 ст.139 КАС України]). 
Ця норма спрямована не тільки на забезпечення дисципліни під час розгляду справи, попередження зловживання процесуальними правами, а й на дотримання дисципліни сторонами та їхнє відповідальне ставлення під час виконання зобов’язань, невиконання яких і стало передумовою для розгляду відповідного спору.

== Попередження і видалення із зали засідання ==
'''Попередження''' — це роз'яснення порушнику проте, що його поведінка не відповідає встановленим у суді правилам і що йому слід припинити вчинення подібних дій, інакше він буде підданий більш суворому примусовому заходу. Тож, змістом попередження є як інформування особи про здійснення нею протиправної поведінки, так і вимога до особи про те, від яких дій вона має утриматися, або які дії вона повинна виконати для припинення правопорушення.

Про застосування попередження суд постановляє ухвалу (зазвичай в усній формі), у якій зазначає порушення, що стало підставою для попередження, і повідомляє про те, що у разі повторного вчинення такого порушення або його продовження особу буде видалено із залу судового засідання.

'''Видалення із залу судового засідання''' є крайнім заходом процесуального примусу за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Воно застосовується до особи, яка повторно допускає порушення або продовжує його чинити після застосування до неї попередження, тобто воно спрямоване на припинення протиправної поведінки особи.

Про видалення особи із залу судового засідання суд постановляє ухвалу (зазвичай в усній формі); її не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи. Особа зобов'язана негайно виконати ухвалу і залишити залу судового засідання. Якщо вона не виконує добровільно ухвалу, тоді її виводить із залу судовий розпорядник.

Такі заходи, як попередження і видалення із зали засідання, передусім спрямовані на дотримання порядку. Так, процесуальні кодекси передбачають, що за порушення порядку або невиконання розпоряджень судді (головуючого) до учасників процесу та інших присутніх застосовується попередження. У разі ж повторного вчинення зазначених дій – видалення із зали засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.1 ст.145 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.1 ст.133 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.1 ст.146 КАС України]).

== Штраф і окрема ухвала ==
Ще одним видом заходів процесуального примусу є '''штраф''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ст.148 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст.135 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ст.149 КАС України]).

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.

 
З огляду на те що, за загальним правилом, ''ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення'', складним видається питання наслідків апеляційного оскарження. Зокрема, у випадку скасування судом вищої інстанції такої ухвали, якщо штраф уже був стягнутий.

 
Останнім заходом процесуального примусу є '''винесення окремої ухвали'''. Це не є новелою, проте процесуальні кодекси містять додаткові підстави для цього.

 
Постановити окрему ухвалу суд може у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (зокрема, якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6376 ч.2 ст.262 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ч.2 ст.246 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ч.2 ст.249 КАС України]). Така ухвала надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, із зазначенням строків для надання відповіді та її виконання.

== Відповідальність за введення суду в оману ==
Статтею 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] '''(Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) передбачено''':
# Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - ''караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.''
# Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - ''караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.''
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право‏]]
[[Категорія: Господарський процес]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди‏]]

Допомога по тимчасовій непрацездатності учасникам ООС (АТО), ветеранам війни

2024-08-01T12:55:54Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n1130 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З '''01 січня 2024 року''' набула чинності оновлена редакція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»].
З 01 січня 2023 року Фонд соціального страхування України передав свої завдання та функції до Пенсійного фонду України – відтепер саме '''Пенсійний фонд України''' є уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Фонд соціального страхування України перебуває в процесі припинення.
|}
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8#n1343 пункт 5 частини першої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»], '''допомога''' з тимчасової непрацездатності ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, '''виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.''' Право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/ed20230101#n1285 частина перша статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».]

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
== Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати ==
'''Допомога по тимчасовій непрацездатності надається''' застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8#n1343 стаття 15 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування"]):

# '''тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві''' - виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством;
# '''догляд за хворою дитиною''' - дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів;
# '''догляд за хворим членом сім’ї''' - (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш як за сім календарних днів;
# '''догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною''' - надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання;
# '''догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною''' - надається за весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу і у зворотному напрямку);
# '''карантин, встановлений уповноваженими відповідно до закону органами''' - надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини;
# '''перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;'''
# '''тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу''' - надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Така допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітною платою за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суму заробітної плати особи до часу переведення;
# '''надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я''' - надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу і у зворотному напрямку).
Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8#n1343 статті 15 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування"], виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8#n1343 статті 15 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування"], здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі настання тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8#n1343 статті 15 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування"], під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, встановлених цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш як за сім календарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, для догляду за хворим членом сім’ї та у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

У разі настання страхового випадку, визначеного пунктом 6 частини першої цієї статті, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу такій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Така допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітною платою за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суму заробітної плати особи до часу переведення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу і у зворотному напрямку).

Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка доглядає за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається за весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу і у зворотному напрямку).

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

== Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/ed20230101#n1333 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»] '''допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:'''
# у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
# у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
# за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
# за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
# у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
# за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;
#за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.
'''Застраховані особи''', які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), '''втрачають право на цю допомогу''' з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності. '''Допомога''' у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, ''що сталася внаслідок алкогольного сп’яніння'', фондом '''не надається'''. У випадку, коли травма не пов’язана з вживанням алкоголю, допомога надається на загальних підставах.
== Підстави для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності ==
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання страхових випадків:

1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідність догляду за хворою дитиною;

3) необхідність догляду за хворим членом сім'ї;

4) догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантин, введений органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

8) реабілітаційне лікування (реабілітаційне лікування для застрахованих осіб і членів їхніх сімей оплачується повністю за рахунок коштів фонду).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність '''листок непрацездатності.''' У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є '''копія листка непрацездатності''', засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.

Розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності залежить від :

* страхового стажу застрахованої особи;
* розміру середньоденної заробітної плати;
* наявності пільг.

Відповідно до п. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] учасникам бойових дій виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати здійснюється '''незалежно від стажу роботи.'''

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, на кількість календарних днів періоду перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, невідпрацьованих з поважних причин. '''Для призначення допомоги''' у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застраховані особи '''додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу'''.
== Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8#n1343 статті 24 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування"] :

Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п’яти днів після прийняття відповідного рішення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується:

* застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;
* добровільно застрахованим особам, застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність, - протягом десяти робочих днів після призначення допомоги.

Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від уповноваженого органу управління відповідно до цього Закону.

Не одержані у зв’язку із смертю застрахованої особи страхові виплати виплачуються членам сім’ї, які проживали разом з нею, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Не одержані застрахованою особою своєчасно страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачуються за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Надміру виплачені суми страхової виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім’ї стягуються з таких осіб у судовому порядку.

Страхові виплати, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше шести календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:За пільгами та іншими гарантіями, встановленими законом]]

Внесення змін до актового запису про народження. Зміна дати народження особи

2024-08-01T12:06:36Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Звертаємо вашу увагу, що навіть за таких умов відділи державної реєстрації актів цивільного стану '''ПРАЦЮЮТЬ '''у штатному режимі, крім міст/районів, де такої можливості немає у зв'язку з веденням активних бойових дій.

Внесення змін до актових записів цивільного стану здійснюється '''ВИКЛЮЧНО '''за місцем зберігання першого примірника відповідного актового запису.

Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється '''ВИКЛЮЧНО''' за місцем зберігання відповідного актового запису.

У разі введення воєнного стану внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11#Text Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5,] з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 14 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#Text Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5.] та в відповідності до положень [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zabezpechennia-zdiisnennia-zakordonnymy-dypl-a66 постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 р. № 66 "Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану"].

У разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
|}
== Загальні положення про внесення змін до актового запису про народження ==
Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у [http://ddr.minjust.gov.ua/uk/1904d81776519b73de9a3775aa6f5145/derzhavnyy_reestr_aktiv_cyvilnogo_stanu_gromadyan/ Державному реєстрі актів цивільного стану громадян] та на паперових носіях у присутності заявника.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться '''відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису'''. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
== Суб’єкти реєстрації актів цивільного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text частини 1-4 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] суб’єктами реєстрації актів цивільного стану є:
* ''відділи державної реєстрації актів цивільного стану'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження;
* ''виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті;
* ''дипломатичні представництва і консульські установи України'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.
=== Заявники: ===
Внесення змін до актового запису про народження проводиться за заявою:
* особи, щодо якої складено актовий запис;
* одного із батьків, опікуна, піклувальника дитини;
* опікуна недієздатної особи;
* представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Внесення змін до актових записів цивільного стану за дорученням або через представника не дозволяється. Разом з тим, заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження і не може бути подана особисто, може бути подана через представника або надіслана поштою за умови її нотаріального засвідчення.
== Подача заяви про внесення змін до актового запису про народження ==
Реєстрація заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану, поданих до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заявником особисто та отриманих від інших відділів, проводиться у журналі обліку заяв встановленої форми. 
Заява повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. 
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін. 
Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис. 
Заявник повинен бути ознайомлений з даними, внесеними до актового запису цивільного стану, який засвідчується печаткою і підписом керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану та засвідчений підписом заявника
== Порядок внесення змін до актових записів про народження: порядок подання та термін розгляду заяв ==
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
=== Порядок подання: ===
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини третьої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] заява подається при пред’явленні заявником паспорта або паспортного документа. 
Громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про внесення змін до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. 
==== ''Термін розгляду заяв про внесення змін до актового запису про народження'' ====
Питання про внесення змін до актових записів про народження розглядається у ''тримісячний строк'' з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 п. 1.10 Правил] внесення змін за наявності поважних причин цей термін продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем їх подання), але не більше, ніж на три місяці.

На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ реєстрації актів цивільного стану складає обгрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
== Підстави для внесення змін в актові записи про народження ==
''Підставами для внесення змін в актові записи про народження є:''
* рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;
* постанова адміністративного суду;
* висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;
* заява про визнання батьківства;
* заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 135 Сімейного кодексу України];
* заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 53 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України]; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини.
* актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини;
* рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України.]
Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
== Особливі випадки внесення змін до актового запису про народження ==
===== Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена =====
На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. 
Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
===== Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини =====
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.230 Сімейного Кодексу України] особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини. Але дата народження може бути змінена не більш, як на 6 місяців, тобто усиновлений може бути записаний у межах 6 місяців раніше або, навпаки, пізніше його фактичного народження. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

===== Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена =====
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.231 Сімейного Кодексу України] якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

===== Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства =====
На підставі заяви осіб, зазначених у с[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 татті 126 Сімейного Кодексу України], або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. 
У разі зберігання ж актового запису про народження, до якого потрібно внести зміни у зв'язку з визнанням батьківства, в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України відділ, який прийняв заяву про визнання батьківства на підставі рішення суду про визнання батьківства, або про встановлення факту батьківства, у триденний строк надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даних паперового носія актового запису. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримане підтвердження додаються до заяви. 
Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 135 Сімейного кодексу України]), то у внесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька. 
Заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства. 
Якщо заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження після державної реєстрації народження, не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови засвідчення справжності підпису нотаріально. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. 
''Разом із заявою про внесення змін до актового запису про народження заявником подаються:''
свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
== Доповнення актових записів про народження ==
Якщо в актовому записі про народження відсутні графи '''«По батькові»''' та '''«Місце народження»''', що стосуються відомостей про дитину, або відсутні відомості у цих графах, їх доповнення проводиться з урахуванням даних паспорта громадянина України або паспортного документа особи, відносно якої складено запис, та імені батька дитини, зазначеного в ньому. 
У разі відсутності (утрати) актового запису цивільного стану, до якого необхідно внести зміни, розв'язання питання можливе тільки після поновлення втраченого актового запису. 
Відсутність (утрата) актового запису повинна бути підтверджена документально.
== Зразок заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання ==
[[Файл:Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.docx|міні|Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Сімейне право]]

Договір прокату: поняття, характеристика та особливості правового регулювання

2024-07-04T12:05:03Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 Наказ Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46 «Про затвердження Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку»]

== Поняття договору прокату ==
'''Договір прокату є різновидом договору найму (оренди).''' Питання договору прокату регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page#Text ст. 787-791 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)].

'''Правова характеристика -''' двосторонній, оплатний, може бути як реальний так і консенсуальний, приєднання (оскільки наймодавець встановлює типові умови договору прокату), публічний.

'''Прокат''' – <big>це різновид майнового найму,</big> тому низка норм Цивільного кодексу України про майновий найм поширюється і на договір прокату.

За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.

Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. Договір прокату є публічним договором (ст. 787 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]).

== Характеристика договору прокату ==

=== '''Істотні умови -''' предмет, плата за користування, строк. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. ===

=== Предмет договору прокату ===
Предметом договору прокату '''є рухома річ''', яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

Отже, ''в прокат може передаватися тільки рухома річ''. Передача в користування об'єктів нерухомості регулюються іншими спеціальними правилами або загальними положеннями про найм. Майнові права також не можуть бути предметом прокату.

''Кваліфікуючою ознакою прокату є мета використання речі. За загальним правилом, така річ має використовуватися для задоволення побутових, невиробничих потреб (власного використання).'' Це стосується і випадків, коли наймачем за договором прокату виступає юридична особа.

''Використання предмета прокату для виробничих потреб допускається тільки, якщо така можливість прямо передбачена договором прокату.''

Наймодавець зобов'язаний видавати предмети прокату, придатні для експлуатації. Перевірка справності предметів, що видаються, здійснюється у присутності наймача ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 п. 2.7 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)].

Згідно '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 п.2.8. Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)] :'''

* '''При видаванні предметів прокату наймодавець ознайомлює наймача з правилами їх експлуатації або видає йому керівництво з експлуатації. Надаючи в тимчасове користування предмети прокату, наймодавець ознайомлює наймача з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 Порядком надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)], попереджує його про відшкодування збитків за псування, втрату предметів або повернення предметів з порушенням визначеного строку і не в комплекті.''' Радіоелектронна апаратура, холодильники, пральні машини та інші предмети побутової техніки, що видаються напрокат, повинні мати на відповідних вузлах, деталях, агрегатах пломби, за цілісність яких при поверненні відповідає наймач.
* Транзисторні приймачі, магнітофони, програвачі, електронно-обчислювальні машини та інша апаратура, яка працює на сухих елементах живлення (батарейках), видаються напрокат повністю укомплектованими новими елементами живлення, що забезпечують їх нормальну роботу.
* Якщо в період прокату апаратури, який перевищує двотижневий термін, елементи живлення вийшли з ладу, наймач замінює їх за свій рахунок.

М'який інвентар, одяг видаються напрокат тільки після дезінфекційної обробки, хімічного чищення або прання, що повинно бути підтверджено відповідними документами при видачі предмета прокату наймачу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 п. 2.10 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)]).

Постільна і столова білизна видається наймачу чистою і без дефектів. У разі тривалого користування білизна підлягає заміні ''через кожні 10 днів протягом усього терміну прокату'' без додаткової оплати ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 п. 2.11 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)]).

Предмет прокату багаторазово використовується різними наймачами.

'''''Предметом договору прокату не можуть бути хоч і рухомі речі, але ті, щодо яких ЦК України містить окремі правила передачі їх у користування, наприклад, транспортні засоби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page#Text статті 798-805 Цивільного кодексу України]).'''''

Крім того, предметом договору прокату можуть бути тільки ''індивідуально визначені, неспоживні речі,'' оскільки отримане наймачем у прокат майно підлягає поверненню. За цією ознакою такий договір ''відрізняється від договору позики,'' за яким позичальник набуває майно у власність і зобов'язаний повернути позичкодавцю таку ж кількість речей того ж роду.

=== Сторони договору прокату ===
Сторонами договору прокату є '''''наймодавець і наймач.''''' Як наймодавцем так і наймачем можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Для наймодавця, діяльність із передачі речей у найм є підприємницькою. Тобто, наймодавець, незалежно віл того, є він юридичною чи фізичною особою, повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності для укладення договорів прокату.

'''''Наймач''''', на відміну від наймодавця, може укладати договори прокату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, договір прокату для наймача може бути як підприємницьким, якщо укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, так і не бути таким.

'''''Наймодавець''''' у договорі прокату несе обов'язки і має права такі, як і наймодавець у договорі найму (оренди), але, що стосується капітального і поточного ремонту речі, то він їх здійснює за свій рахунок, якщо не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. З ст. 791 ЦК України]). Наймодавець встановлює тарифи на оплату за прокат речі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 789 ЦК України]).

Що стосується прав та обов'язків наймача, то вони в цілому тотожні правам та обов'язкам наймача у договорі найму (оренди). Але, виходячи з того, що за загальним правилом предмет прокату може використовуватися для задоволення побутових потреб, наймач не має права на укладення договору піднайму ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 791 ЦК України]), не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 2 ст. 791 ЦК України]). Між тим '''наймач має право відмовитися від договору прокату''' і повернути річ наймодавцеві у будь-який час. При цьому, плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного володіння та/або користування річчю. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 790 ЦК України]).

Отже, '''специфіка договору прокату полягає в тому, що:'''

По-перше, ''наймач не має права на укладення договору піднайму.'' Метою договору прокату є задоволення споживчих потреб безпосередньо наймача. Будь-яка передача предмета прокату іншій особі допускається лише шляхом припинення відносин прокату щодо цього предмета з цим наймачем і укладення нового договору прокату з іншою особою.

По-друге, ''наймач не має переважного права на купівлю речі у разі ії продажу наймодавцем.'' Останній не зобов'язаний враховувати факт користування річчю конкретним наймачем і вправі продати її будь-кому на загальних підставах, тобто на такий вид правовідносин не поширюється норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page#Text ч. 2 ст. 777 ЦК України]. Водночас наймодавець має право за заявою наймача передати Йому у власність предмет прокату, який був у цього наймача весь строк його експлуатації, передбачений нормативно-технічною документацією на цей предмет прокату, а в разі відсутності такого строку - згідно з чинним законодавством ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 п. 4.3 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)].

По-третє, за загальним правилом, поточний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. У правовідносинах прокату ''як капітальний, так і поточний ремонт речі здійснюється наймодавцем за його рахунок,'' якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

У разі виходу з ладу предмета прокату, наймодавець зобов'язаний усунути недоліки на місці протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви від наймача, а в разі потреби виконання робіт в умовах стаціонарної майстерні термін ремонту продовжується до десяти днів. '''договору прокату полягає в тому, що:'''
* наймач не має права на укладення договору піднайму;
* наймач не має переважного права на купівлю речі в разі її продажу наймодавцем;
* капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.
 
'''''Форма договору'' — усна. Організація прокату видає письмовий документ, наприклад, квитанцію.'''

== Особливості договору прокату ==
'''Прокат є різновидом договору найму і за своєю правовою природою - договором приєднання.'''

Договором приєднання відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 634 ЦК України] є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише приєднанням другої сторони до запропонованого договору в цілому. Тому наймач не має права запропонувати свої умови до договору.

Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату, але вони не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. 

'''Договір прокату також визначається як публічний договір''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. З ст. 787 ЦК України]), що створює наймачам додаткові гарантії захисту їх інтересів. Це означає, що наймодавець взяв на себе обов'язок здійснювати підприємницьку діяльність з передання речей у найм кожному, хто до нього звертається. Тобто відповідно до закону ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 633 ЦК України]) він не має права надавати переваги одному наймачеві перед іншим щодо укладення цього договору, не має права відмовитися від укладення договору прокату за наявності у нього можливостей надання наймачеві відповідних речей у найм. У разі необґрунтованої відмови наймодавець має відшкодувати збитки, завдані наймачу такою відмовою. Умови договору прокату як публічного договору встановлюються однаковими для всіх наймачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Якщо актами цивільного законодавства встановлені певні правила, то вони обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні договору прокату. Якщо договір міститиме умови, які ущемляють права наймача, вони є нікчемними.

'''Договір прокату є двостороннім''', оскільки кожна із його сторін має права і несе обов'язки щодо одна однієї.

'''Цей договір є оплатним''', бо наймач користується переданою у найм річчю за плату, яка встановлюється за тарифами наймодавця.

'''Договір прокату може бути як реальним, так і консенсуальним'''. Якщо наймодавець передає наймачеві річ у момент укладення договору - ''це реальний договір''. Якщо ж сторони досягли узгодження за всіма істотними умовами договору, передбачивши передачу речі у майбутньому, то ''це - консенсуальний договір'', у якому момент вступу договору в силу не пов'язується з переданням речі наймачу. Ця передача повинна розглядатися як виконання укладеного договору прокату з боку наймодавця.

ЦК не висуває окремих вимог до форми договору прокату. Тому, виходячи із загальних правил, що містяться у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 636 ЦК України], слід дійти висновку, що він може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не буде передбачено у типових умовах договору прокату.

Характеризуючи договір прокату, слід зазначити, що для нього недостатньо однієї передачі речі у найм, тобто у користування за плату на певний строк. Особливість цього договору полягає у тому, що річ передається за правилом для використання з метою задоволення побутових потреб, хоча, як вже вказувалося, сторони можуть обумовити у договорі її використання для виробничих потреб.

''Договір прокату може укладатися тільки на певний строк'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 787 ЦК України]).

== Порядок розірвання договору прокату ==
До договору прокату застосовуються загальні положення про найм.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю ''протягом трьох місяців підряд''.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 782 ЦК України]).

Отже, наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Судова практика на сьогодні виходить з того, що право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму.

'''Важливо!''' Відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача. Закон не встановлює строку, протягом якого має бути зроблене таке повідомлення, тому логічним буде в даному випадку реалізація права наймодавця в розумний строк.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.

В разі здійснення права, передбаченого коментованою статтею, наймодавець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму. Судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повернення речі із користування.

'''Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page#Text (ст.783 ЦК України)] ''':'''
# наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
# наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі;
# наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
# наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до загального правила, визначеного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 651 ЦК України], зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто, наймодавець має право вимагати за певних умов дострокового розірвання договору найму. Право наймодавця на дострокове розірвання договору може бути здійснене шляхом пред'явлення такої вимоги до наймача, а в разі якщо наймач заперечує проти дострокового розірвання договору, наймодавець вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, договір найму може бути ''достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав'', передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 651 ЦК України], а саме в разі істотного порушення договору наймачем.

== Зразок договору прокату ==
[[Файл:Договір прокату (типовий).docx|міні|Договір прокату (типовий)]]

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір прокату: поняття, характеристика та особливості правового регулювання

2024-07-04T11:05:25Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 Наказ Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46 «Про затвердження Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку»]

== Поняття договору прокату ==
'''Договір прокату є різновидом договору найму (оренди).''' Питання договору прокату регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page#Text ст. 787-791 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)].

'''Правова характеристика -''' двосторонній, оплатний, може бути як реальний так і консенсуальний, приєднання (оскільки наймодавець встановлює типові умови договору прокату), публічний.

'''Прокат''' – <big>це різновид майнового найму,</big> тому низка норм Цивільного кодексу України про майновий найм поширюється і на договір прокату.

За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.

Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. Договір прокату є публічним договором (ст. 787 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]).

== Характеристика договору прокату ==

=== '''Істотні умови -''' предмет, плата за користування, строк. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. ===

=== Предмет договору прокату ===
Предметом договору прокату '''є рухома річ''', яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.

Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

Отже, ''в прокат може передаватися тільки рухома річ''. Передача в користування об'єктів нерухомості регулюються іншими спеціальними правилами або загальними положеннями про найм. Майнові права також не можуть бути предметом прокату.

''Кваліфікуючою ознакою прокату є мета використання речі. За загальним правилом, така річ має використовуватися для задоволення побутових, невиробничих потреб (власного використання).'' Це стосується і випадків, коли наймачем за договором прокату виступає юридична особа.

''Використання предмета прокату для виробничих потреб допускається тільки, якщо така можливість прямо передбачена договором прокату.''

Наймодавець зобов'язаний видавати предмети прокату, придатні для експлуатації. Перевірка справності предметів, що видаються, здійснюється у присутності наймача ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0025-00 п. 2.7 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 року № 46)].

'''При видаванні предметів прокату наймодавець ознайомлює наймача з правилами їх експлуатації або видає йому керівництво з експлуатації. Надаючи в тимчасове користування предмети прокату, наймодавець ознайомлює наймача з цим Порядком, попереджує його про відшкодування збитків за псування, втрату предметів або повернення предметів з порушенням визначеного строку і не в комплекті.''' 
Радіоелектронна апаратура, холодильники, пральні машини та інші предмети побутової техніки, що видаються напрокат, повинні мати на відповідних вузлах, деталях, агрегатах пломби, за цілісність яких при поверненні відповідає наймач.

Транзисторні приймачі, магнітофони, програвачі, електронно-обчислювальні машини та інша апаратура, яка працює на сухих елементах живлення (батарейках), видаються напрокат повністю укомплектованими новими елементами живлення, що забезпечують їх нормальну роботу.

М'який інвентар, одяг видаються напрокат тільки після дезінфекційної обробки, хімічного чищення або прання, що повинно бути підтверджено відповідними документами при видачі предмета прокату наймачу.

Постільна і столова білизна видається наймачу чистою і без дефектів. У разі тривалого користування білизна підлягає заміні ''через кожні 10 днів протягом усього терміну прокату'' без додаткової оплати.

Предмет прокату багаторазово використовується різними наймачами.

'''''Предметом договору прокату не можуть бути хоч і рухомі речі, але ті, щодо яких ЦК України містить окремі правила передачі їх у користування, наприклад, транспортні засоби (статті 798-805).'''''

Крім того, предметом договору прокату можуть бути тільки ''індивідуально визначені, неспоживні речі,'' оскільки отримане наймачем у прокат майно підлягає поверненню. За цією ознакою такий договір ''відрізняється від договору позики,'' за яким позичальник набуває майно у власність і зобов'язаний повернути позичкодавцю таку ж кількість речей того ж роду.

=== Сторони договору прокату ===
Сторонами договору прокату є '''''наймодавець і наймач.''''' Як наймодавцем так і наймачем можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Для наймодавця, діяльність із передачі речей у найм є підприємницькою. Тобто, наймодавець, незалежно віл того, є він юридичною чи фізичною особою, повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності для укладення договорів прокату.

'''''Наймач''''', на відміну від наймодавця, може укладати договори прокату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, договір прокату для наймача може бути як підприємницьким, якщо укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, так і не бути таким.

'''''Наймодавець''''' у договорі прокату несе обов'язки і має права такі, як і наймодавець у договорі найму (оренди), але, що стосується капітального і поточного ремонту речі, то він їх здійснює за свій рахунок, якщо не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (ч. З ст. 791 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]). Наймодавець встановлює тарифи на оплату за прокат речі (ст. 789 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]).

Що стосується прав та обов'язків наймача, то вони в цілому тотожні правам та обов'язкам наймача у договорі найму (оренди). Але, виходячи з того, що за загальним правилом предмет прокату може використовуватися для задоволення побутових потреб, наймач не має права на укладення договору піднайму (ч. 1 ст. 791 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]), не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем (ч. 2 ст. 791 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]). Між тим '''наймач має право відмовитися від договору прокату''' і повернути річ наймодавцеві у будь-який час. При цьому, плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного володіння та/або користування річчю. (ст. 790 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]).

Отже, '''специфіка договору прокату полягає в тому, що:'''

По-перше, ''наймач не має права на укладення договору піднайму.'' Метою договору прокату є задоволення споживчих потреб безпосередньо наймача. Будь-яка передача предмета прокату іншій особі допускається лише шляхом припинення відносин прокату щодо цього предмета з цим наймачем і укладення нового договору прокату з іншою особою.

По-друге, ''наймач не має переважного права на купівлю речі у разі ії продажу наймодавцем.'' Останній не зобов'язаний враховувати факт користування річчю конкретним наймачем і вправі продати її будь-кому на загальних підставах, тобто на такий вид правовідносин не поширюється норма ч. 2 ст. 777 ЦК України. Водночас наймодавець має право за заявою наймача передати Йому у власність предмет прокату, який був у цього наймача весь строк його експлуатації, передбачений нормативно-технічною документацією на цей предмет прокату, а в разі відсутності такого строку - згідно з чинним законодавством (п. 4.3 Порядку).

По-третє, за загальним правилом, поточний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. У правовідносинах прокату ''як капітальний, так і поточний ремонт речі здійснюється наймодавцем за його рахунок,'' якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

У разі виходу з ладу предмета прокату, наймодавець зобов'язаний усунути недоліки на місці протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви від наймача, а в разі потреби виконання робіт в умовах стаціонарної майстерні термін ремонту продовжується до десяти днів. '''договору прокату полягає в тому, що:'''
* наймач не має права на укладення договору піднайму;
* наймач не має переважного права на купівлю речі в разі її продажу наймодавцем;
* капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.
 
'''''Форма договору'' — усна. Організація прокату видає письмовий документ, наприклад, квитанцію.'''

== Особливості договору прокату ==
'''Прокат є різновидом договору найму і за своєю правовою природою - договором приєднання.'''

Договором приєднання відповідно до ст. 634 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України] є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише приєднанням другої сторони до запропонованого договору в цілому. Тому наймач не має права запропонувати свої умови до договору.

Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату, але вони не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. 

'''Договір прокату також визначається як публічний договір''' (ч. З ст. 787 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]), що створює наймачам додаткові гарантії захисту їх інтересів. Це означає, що наймодавець взяв на себе обов'язок здійснювати підприємницьку діяльність з передання речей у найм кожному, хто до нього звертається. Тобто відповідно до закону (ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]) він не має права надавати переваги одному наймачеві перед іншим щодо укладення цього договору, не має права відмовитися від укладення договору прокату за наявності у нього можливостей надання наймачеві відповідних речей у найм. У разі необґрунтованої відмови наймодавець має відшкодувати збитки, завдані наймачу такою відмовою. Умови договору прокату як публічного договору встановлюються однаковими для всіх наймачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Якщо актами цивільного законодавства встановлені певні правила, то вони обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні договору прокату. Якщо договір міститиме умови, які ущемляють права наймача, вони є нікчемними.

'''Договір прокату є двостороннім''', оскільки кожна із його сторін має права і несе обов'язки щодо одна однієї.

'''Цей договір є оплатним''', бо наймач користується переданою у найм річчю за плату, яка встановлюється за тарифами наймодавця.

'''Договір прокату може бути як реальним, так і консенсуальним'''. Якщо наймодавець передає наймачеві річ у момент укладення договору - ''це реальний договір''. Якщо ж сторони досягли узгодження за всіма істотними умовами договору, передбачивши передачу речі у майбутньому, то ''це - консенсуальний договір'', у якому момент вступу договору в силу не пов'язується з переданням речі наймачу. Ця передача повинна розглядатися як виконання укладеного договору прокату з боку наймодавця.

ЦК не висуває окремих вимог до форми договору прокату. Тому, виходячи із загальних правил, що містяться у ст. 636 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України], слід дійти висновку, що він може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не буде передбачено у типових умовах договору прокату.

Характеризуючи договір прокату, слід зазначити, що для нього недостатньо однієї передачі речі у найм, тобто у користування за плату на певний строк. Особливість цього договору полягає у тому, що річ передається за правилом для використання з метою задоволення побутових потреб, хоча, як вже вказувалося, сторони можуть обумовити у договорі її використання для виробничих потреб.

''Договір прокату може укладатися тільки на визначений строк'' (ч. 1 ст. 787 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]).

== Порядок розірвання договору прокату ==
До договору прокату застосовуються загальні положення про найм. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю ''протягом трьох місяців підряд''.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України]).

Отже, наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Судова практика на сьогодні виходить з того, що право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму.

'''Важливо!''' Відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача. Закон не встановлює строку, протягом якого має бути зроблене таке повідомлення, тому логічним буде в даному випадку реалізація права наймодавця в розумний строк.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.

В разі здійснення права, передбаченого коментованою статтею, наймодавець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму. Судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повернення речі із користування.

'''Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:'''
# наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
# наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі;
# наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
# наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до загального правила, визначеного ст. 651 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України], зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто, наймодавець має право вимагати за певних умов дострокового розірвання договору найму. Право наймодавця на дострокове розірвання договору може бути здійснене шляхом пред'явлення такої вимоги до наймача, а в разі якщо наймач заперечує проти дострокового розірвання договору, наймодавець вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, договір найму може бути ''достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав'', передбачених ст. 651 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України], а саме в разі істотного порушення договору наймачем.

== Зразок договору прокату ==
[[Файл:Договір прокату (типовий).docx|міні|Договір прокату (типовий)]]

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Примусова мобілізація на тимчасово окупованих територіях

2024-07-03T10:58:05Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни (Женева, 12 серпня 1949 року)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1364-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n7 Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією"]
== Загальна інформація ==
Усі мешканці [https://map.edopomoga.gov.ua тимчасово окупованих територій] за законодавством України – громадяни України (навіть якщо ви змушені були взяти незаконний паспорт РФ).

Примусова мобілізація мирного населення на окупованих територіях, чи навіть залучення цивільних людей до організації військових операцій прямо заборонені статтею 51 четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text Женевської конвенції 1949 року].

Стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Римського статуту] прямо визначає:

* примушення військовополоненого або іншої особи, що перебуває під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави;
* примус громадян протилежної сторони до участі у військових діях проти їхньої власної країни, навіть якщо вони перебували на службі воюючої сторони до початку війни, воєнним злочином.

Добровільна участь у терористичній групі чи терористичній організації, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації є кримінальним правопорушенням.

'''''Якщо вас змусили вступити до лав збройних сил рф або афілійованих з ними незаконних збройних формувань''''', ви розглядатиметеся Україною як '''''жертви воєнних злочинів Росії'''''.
== Хто займається питаннями примусово мобілізованих осіб на тимчасово окупованих територіях? ==
'''Питаннями незаконної примусової мобілізації осіб займаються:'''
* Національне інформаційне бюро;
* Служба безпеки України;
* Офіс Генерального прокурора;
* Національна поліція.
== Як діяти, якщо ви стали свідком незаконних дій ворога? ==
Перед зверненням до органів влади намагайтеся зібрати якомога більше інформації про обставини примусової мобілізації та дані про примусово мобілізованих осіб з будь-яких доступних вам джерел.

'''Важливо!''' Записуйте всю зібрану інформацію відразу після її отримання, щоб не забути деталі через стрес, а також зберегти хронологію подій.

Для повідомлення органів влади про примусову мобілізацію осіб надайте інформацію про ПІБ, дату народження, контакти, адресу місця проживання (реєстрації) та останнє відоме місце перебування, звідки особа була примусово мобілізована. Зазначте, коли востаннє близька людина виходила на зв’язок і в який спосіб вона це робила. Можливо інші люди бачили чи спілкувалися з людиною перед її примусовою мобілізацією. Також підтвердженням примусової мобілізації можуть слугувати фото/відео мобілізованої особи.

'''Важливо!''' Якщо вам повідомила про примусову мобілізацію інша особа – запишіть її дані ПІБ, місце поточного перебування, контактний номер телефону, електронну адресу.

Якщо примусово мобілізована особа вийшла з вами на зв'язок - дізнайтесь максимум інформації про її місце перебування, стан здоров’я, наявність документів, наявність засобів зв'язку, військову частину або підрозділ до якого мобілізували, посаду та звання (спеціальне звання), номер військового квитка або жетону.
== Куди повідомляти про примусову мобілізацію окупаційними адміністраціями? ==
Якщо ви стали свідком чи жертвою незаконних дій ворога, не зволікайте, повідомляйте про це на '''гарячу''' '''лінію [https://nib.gov.ua Національного інформаційного бюро] - цілодобова гаряча лінія 1648''' (безкоштовно в межах України) '''+380 44 287 81 65 (для дзвінків з-за кордону).'''

Національне інформаційне бюро координує свою діяльність з різними міністерствами, органами та службами, включаючи Службу безпеки України, Офіс Генерального прокурора та Національну поліцію. Всі працюють безперервно для того, щоб знайти інформацію про всіх людей, яких могли депортувати чи насильно перемістити на тимчасово окуповані території.
Коли інформація надходить до Національного інформаційного бюро, дані примусово мобілізованих осіб вносять до відповідного реєстру.
[[Файл:Received 1240972716844538.jpg|праворуч|безрамки]]
Для того, щоб сприяти майбутньому захисту примусово мобілізованої особи, Національного інформаційного бюро передає інформацію до правоохоронних органів, міжнародних моніторингових місій та організацій.
Якщо з вами не зв'язуються, це не означає, що запит ігнорують або про нього забули. Як тільки орган влади отримає оновлену інформацію про примусово мобілізовану людину – близьким родичам одразу повідомлять.

Також, Національне інформаційне бюро може контактувати з вами у випадку, якщо буде необхідно з’ясувати додаткові дані.

'''''ВАЖЛИВО!''''' Якщо ви знаходитеся на тимчасово окупованій території, в Білорусі чи Російській Федерації - в цілях безпеки рекомендуємо Вам заповнити запит за допомогою одного з чатботів або електронної форми на сайті, замість повідомлення телефоном:
* '''За допомогою чатботів у Telegram або Viber''' - @nib_uncp_bot
* '''Через заповнення форми, вебсайті бюро:''' - <nowiki>https://nib.gov.ua</nowiki>
* '''Офіс Генерального прокурора''' - <nowiki>https://warcrimes.gov.ua</nowiki>
* '''Службу безпеки України''' - тел.: 0 800 501 482, електронна пошта: callcenter@ssu.gov.ua
* '''Національну поліцію''' - тел.: 102, <nowiki>https://www.npu.gov.ua/podati-zvernennya.html</nowiki>
'''Зверніть увагу!''' Своєчасно надана та повна інформація про примусову мобілізацію створить належні передумови для подальшого звільнення примусово мобілізованої особи від кримінальної відповідальності, дозволить притягнути державу-агресора до міжнародно-правової відповідальності.
== Відповідальність ==
Якщо ж ви добровільно приєднуєтеся до збройних сил рф і берете участь у війні з Україною, таку участь розглядатимуть як злочин за національним законодавством України згідно статті 438 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] "Порушення законів та звичаїв війни", який каратиметься позбавленням волі на строк від 8 до 12 років, ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством караються від 10 до 15 років позбавлення волі або довічним позбавленням волі.

Якщо ви займаєте командну посаду, будьте готові відповідати у Міжнародному кримінальному суді (Гааґа) (ст.8 п.2(b) xv [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Римського Статуту] Міжнародного Кримінального Суду).

'''Зверніть увагу!''' Особа, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину, від кримінальної відповідальності за зазначені діяння звільняється.
== Що робити, щоб не потрапити до ворожої армії: ==
# Уникати особистого отримання повісток і дзвінків з ворожих “військкоматів”;
# Змінити номер телефону або тимчасово припинити його використання;
# За можливості змінити місце проживання, якщо воно відомо загарбникам та не повідомляйте про нього будь-яким способом, а краще евакуюватися.
# Якщо вас розшукали або все ж таки вийшли на зв’язок, потрібно навести докази, чому не можете нести службу: релігійні переконання, непридатність за станом здоров’я тощо.
== Що робити, коли вас примусово мобілізували? ==
'''Якщо вас таки призвали: '''
# Ігноруйте злочинні накази армії – агресора, не стріляйте у мирне населення та цивільні об’єкти. Виконуючи їх, ви стаєте співучасником воєнних злочинів, які не мають терміну давності навіть за умови примусової мобілізації;
# За першої нагоди здайтеся в полон Збройним Силам України та повідомте про те, що вас примусово мобілізували.
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці

2024-07-02T10:54:07Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 "Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів,що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1456-04#Text Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN29912.html Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17.11.2006 № 415/13/116-06]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text Лист Міністерства соціальної політики України від 31.01.2012 № 30/13/133-12 "Щодо закінчення строкового трудового договору"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FN034271 Лист Міністерства соціальної політики України від 17.07.2017 № 1922/0/101-17/284 "Щодо продовження чи перенесення на інший період щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності"]
* Інформація Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від [https://dp.dsp.gov.ua/novyny/chy-oplachuietsia-lystok-nepratsezdatnosti-iakshcho-pratsivnyk-zakhvoriv-pid-chas-perebuvannia-u-shchorichnii-vidpusttsi/ 25.10.2023]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закон України "Про жертви нацистських переслідувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12#Text Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до внесених змін до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#n3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність], установити, '''що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування''':

'''у разі відсутності у закладі охорони здоров’я бланків листків непрацездатності та неможливості їх отримання''' дозволяється за рішенням керівника закладу охорони здоров’я видача листків непрацездатності, роздрукованих на білому аркуші паперу за формою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1454-04#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406], зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1454/10053. При цьому у рядку, де вказується серія бланка, зазначається ЄДРПОУ закладу охорони здоров’я, а де номер бланка - порядковий номер запису у Журналі реєстрації листків непрацездатності.

листок непрацездатності, виданий відповідно до абзацу другого цього пункту, вважається документом, що підтверджує факт тимчасової непрацездатності та прирівнюється до листка непрацездатності, виданого на бланку.

Окрім цього, 01 січня 2023 року набрала чинності оновлена редакція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»], яким передбачено, що саме '''Пенсійний фонд України є уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування'''.
|}

== Кому видається листок непрацездатності ==
В разі хвороби працівника під час виконання свої трудових обов’язків , він повинен звернутись до медичного закладу та отримати листок непрацездатності для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю, а також отримати матеріальне забезпечення застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності. Така ж процедура застосовується ''для працівників, які хворіють, перебуваючи у відпустці.''

'''Зверніть увагу!''' '''''Заклади охорони здоров'я України перейшли на оформлення електронного листка непрацездатності з 1 жовтня 2021 року .'''''

'''Листок непрацездатності '''- сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати ''перших п’яти днів'' тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text п. 2 частини 2 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 328 ).] Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року № 1234]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text п. 2 розділу II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності], листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі медичного висновку (медичних висновків) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).

Ідентифікованою вважається особа щодо якої інформація, яка надійшла з електронної системи охорони здоров'я, співпадає з відомостями РЗО за критеріями:

реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номеру паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) - 100 % символів;

прізвища, імені та по батькові (за наявності) особи - понад 90,0 % символів.

Під час формування листка непрацездатності враховується інформація про основне місце роботи застрахованої особи, визначене за даними повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/templates/profile вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.]

Після формування медичного висновку про тимчасову працездатність пацієнту на телефон має прийти смс-повідомлення (на номер, визначений як контактний в електронній системі охорони здоров’я). Медичний висновок про тимчасову непрацездатність, з моменту накладання на нього КЕП лікаря, автоматично передається з електронної системи охорони здоров’я до Електронного реєстру листків непрацездатності, адміністратором, якого є Пенсійний фонд України.

На підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність формується електронний листок непрацездатності.

'''Листок непрацездатності видається:'''
* Громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
* Особам, обраним на виборні посади до органів державної влади, місцевого самоврядування та інших органів, у тому числі громадських організацій.
* Членам колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
* Особам, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).
* Громадянам України, які постійно проживають на території України та працюють на умовах трудового договору (контракту) за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають.

== Які відпустки підлягають перенесенню або продовженню на час хвороби та підлягають оплаті лікарняного ==
Якщо у період відпустки настала непрацездатність, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.

Однак відпустки не усіх видів можна перенести чи продовжити на час хвороби.

'''''Підлягають перенесенню на інший період або продовженню:'''''
* щорічна основна відпустка ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст. 80 КЗпП України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text ст. 11 Закону України "Про відпустки"]);
* щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, у тому числі за роботу із комп’ютером, за ненормований робочий день;
* додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text ч. 7 ст. 20 Закону України "Про відпустки"]);
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством ( щорічна додаткова відпустка за стаж державної служби, за стаж служби в ОМС).

'''Важливо!''' ''За вищезазначених підстав оплачується лікарняний, оформлений належним чином.''

'''''Не підлягають перенесенню на інший період або продовженню''''' ([http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN29912.html лист Мінпраці від 17.11.2006 № 415/13/116-06]):
* додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творча відпустка;
* відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
* додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни;
* відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
* відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* відпустка без збереження заробітної плати;
* додаткові відпустки, що не належать до щорічних, зокрема, відпустки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»].

''Лікарняний в такому випадку не оплачується .''

'''Зверніть увагу!''' Лікарняний '''''по догляду''''' за дні хвороби, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягає, а відпустку не продовжують і не переносять. Продовжувати або переносити відпустку на дні лікарняного по догляду за дитиною (іншим членом сім’ї) не можна. Тому якщо працівник у період щорічної відпустки доглядає за хворою дитиною, то відпустка на дні хвороби дитини не продовжується. Пояснюється це тим, що у трудовому законодавстві йдеться про хворобу в період відпустки саме працівника. Та й листок непрацездатності по догляду в період відпустки працівнику не видадуть (пп. 3.11 і 3.15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Інструкції № 455]). Отже, документально підтвердити цей факт не вийде. Однак, якщо листок непрацездатності по догляду був помилково виданий, дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягають (ч. 6 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону № 1105]).

== Оформлення листка непрацездатності під час щорічної відпустки ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статтею 78 Кодексу законів про працю України] дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.

Якщо працівник під час перебування щорічної відпустки захворів і відкрив листок непрацездатності, то кількість днів хвороби, яка збіглася з такою відпусткою, повинна бути продовжена на ту ж саму кількість днів відпусткою або перенесена на інший період в межах 12 місяців після закінчення робочого року за згодою працівника і роботодавця.

'''Дії кадровика при відкритті лікарняного працівника, який перебуває у щорічній відпустці і отримав відпускні:'''

* Наказ, який був раніше виданий на щорічну відпустку, не скасовується.
* Дочекайтеся одужання працівника і закриття лікарняного.
* Працівник подає письмову заяву на продовження щорічної відпустки чи перенесення на інший період.
* Видається новий наказ на підставі заяви працівника про продовження відпустки чи перенесення на інший період.
* В особову карту форми П-2 вносяться зміни щодо продовження чи перенесення відпустки.
Отже, у разі відкриття працівником листка непрацездатності під час щорічної відпустки, йому повинні бути надані дні цієї невикористаної відпустки, що припали на період хвороби, шляхом продовження чи перенесення на інший період. Таким правом працівник зобов'язаний скористатися до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, надавши письмову заяву. І лише після письмової згоди видається наказ про продовження чи перенесення щорічної відпустки.
З вищевикладеного робимо висновок, що '''''підставою для видання наказу про продовження чи перенесення щорічної відпустки є листок непрацездатності і письмова заява працівника''''', тобто ''рішення про продовження або перенесення відпустки приймається за згодою між працівником та роботодавцем.''

Працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє рішення продовжити або перенести відпустку на бажаний термін та про причини продовження або перенесення відпустки. У свою чергу роботодавець має видати наказ про продовження або перенесення відпустки. Підставами для такого наказу є листок непрацездатності та заява працівника. Відпустку продовжують або переносять на кількість календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки.

== Оплата періоду тимчасової непрацездатності ==
Період тимчасової непрацездатності під час перебування працівника у щорічній відпустці оплачують у звичайному порядку:

— '''перші 5 днів''' — за рахунок роботодавця;

—''' решта днів''' — за рахунок Фонду соціального страхування України (Пенсійного фонду України).

При цьому тимчасову непрацездатність оплачують за всі календарні дні хвороби (включаючи робочі, вихідні, неробочі або святкові дні). Розрахунок лікарняних здійснюють за нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF#Text Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р.№ 1266].

Розмір лікарняних залежить від страхового стажу та наявності пільгового статусу в застрахованої особи.

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності:

1. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі:

1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;

3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює, які доглядають хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"]; донорам, які мають право на пільгу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text статтею 20 Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"]; особам, реабілітованим відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12#Text Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці

2024-07-02T10:32:57Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 "Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів,що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1456-04#Text Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN29912.html Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17.11.2006 № 415/13/116-06]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text Лист Міністерства соціальної політики України від 31.01.2012 № 30/13/133-12 "Щодо закінчення строкового трудового договору"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FN034271 Лист Міністерства соціальної політики України від 17.07.2017 № 1922/0/101-17/284 "Щодо продовження чи перенесення на інший період щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності"]
* Інформація Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від [https://dp.dsp.gov.ua/novyny/chy-oplachuietsia-lystok-nepratsezdatnosti-iakshcho-pratsivnyk-zakhvoriv-pid-chas-perebuvannia-u-shchorichnii-vidpusttsi/ 25.10.2023]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до внесених змін до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#n3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність], установити, '''що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування''':

'''у разі відсутності у закладі охорони здоров’я бланків листків непрацездатності та неможливості їх отримання''' дозволяється за рішенням керівника закладу охорони здоров’я видача листків непрацездатності, роздрукованих на білому аркуші паперу за формою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1454-04#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406], зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1454/10053. При цьому у рядку, де вказується серія бланка, зазначається ЄДРПОУ закладу охорони здоров’я, а де номер бланка - порядковий номер запису у Журналі реєстрації листків непрацездатності.

листок непрацездатності, виданий відповідно до абзацу другого цього пункту, вважається документом, що підтверджує факт тимчасової непрацездатності та прирівнюється до листка непрацездатності, виданого на бланку.

Окрім цього, 01 січня 2023 року набрала чинності оновлена редакція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»], яким передбачено, що саме '''Пенсійний фонд України є уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування'''.
|}

== Кому видається листок непрацездатності ==
В разі хвороби працівника під час виконання свої трудових обов’язків , він повинен звернутись до медичного закладу та отримати листок непрацездатності для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю, а також отримати матеріальне забезпечення застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності. Така ж процедура застосовується ''для працівників, які хворіють, перебуваючи у відпустці.''

'''Зверніть увагу!''' '''''Заклади охорони здоров'я України перейшли на оформлення електронного листка непрацездатності з 1 жовтня 2021 року .'''''

'''Листок непрацездатності '''- сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати ''перших п’яти днів'' тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text п. 2 частини 2 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 328 ).] Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року № 1234]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text п. 2 розділу II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності], листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі медичного висновку (медичних висновків) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).

Ідентифікованою вважається особа щодо якої інформація, яка надійшла з електронної системи охорони здоров'я, співпадає з відомостями РЗО за критеріями:

реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номеру паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) - 100 % символів;

прізвища, імені та по батькові (за наявності) особи - понад 90,0 % символів.

Під час формування листка непрацездатності враховується інформація про основне місце роботи застрахованої особи, визначене за даними повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/templates/profile вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.]

Після формування медичного висновку про тимчасову працездатність пацієнту на телефон має прийти смс-повідомлення (на номер, визначений як контактний в електронній системі охорони здоров’я). Медичний висновок про тимчасову непрацездатність, з моменту накладання на нього КЕП лікаря, автоматично передається з електронної системи охорони здоров’я до Електронного реєстру листків непрацездатності, адміністратором, якого є Пенсійний фонд України.

На підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність формується електронний листок непрацездатності.

'''Листок непрацездатності видається:'''
* Громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
* Особам, обраним на виборні посади до органів державної влади, місцевого самоврядування та інших органів, у тому числі громадських організацій.
* Членам колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
* Особам, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).
* Громадянам України, які постійно проживають на території України та працюють на умовах трудового договору (контракту) за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають.

== Які відпустки підлягають перенесенню або продовженню на час хвороби та підлягають оплаті лікарняного ==
Якщо у період відпустки настала непрацездатність, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.

Однак відпустки не усіх видів можна перенести чи продовжити на час хвороби.

'''''Підлягають перенесенню на інший період або продовженню:'''''
* щорічна основна відпустка ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст. 80 КЗпП України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text ст. 11 Закону України "Про відпустки"]);
* щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, у тому числі за роботу із комп’ютером, за ненормований робочий день;
* додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text ч. 7 ст. 20 Закону України "Про відпустки"]);
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством ( щорічна додаткова відпустка за стаж державної служби, за стаж служби в ОМС).

'''Важливо!''' ''За вищезазначених підстав оплачується лікарняний, оформлений належним чином.''

'''''Не підлягають перенесенню на інший період або продовженню''''' ([http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN29912.html лист Мінпраці від 17.11.2006 № 415/13/116-06]):
* додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творча відпустка;
* відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
* додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни;
* відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
* відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* відпустка без збереження заробітної плати;
* додаткові відпустки, що не належать до щорічних, зокрема, відпустки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»].

''Лікарняний в такому випадку не оплачується .''

'''Зверніть увагу!''' Лікарняний '''''по догляду''''' за дні хвороби, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягає, а відпустку не продовжують і не переносять. Продовжувати або переносити відпустку на дні лікарняного по догляду за дитиною (іншим членом сім’ї) не можна. Тому якщо працівник у період щорічної відпустки доглядає за хворою дитиною, то відпустка на дні хвороби дитини не продовжується. Пояснюється це тим, що у трудовому законодавстві йдеться про хворобу в період відпустки саме працівника. Та й листок непрацездатності по догляду в період відпустки працівнику не видадуть (пп. 3.11 і 3.15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Інструкції № 455]). Отже, документально підтвердити цей факт не вийде. Однак, якщо листок непрацездатності по догляду був помилково виданий, дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягають (ч. 6 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону № 1105]).

== Оформлення листка непрацездатності під час щорічної відпустки ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статтею 78 Кодексу законів про працю України] дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.

Якщо працівник під час перебування щорічної відпустки захворів і відкрив листок непрацездатності, то кількість днів хвороби, яка збіглася з такою відпусткою, повинна бути продовжена на ту ж саму кількість днів відпусткою або перенесена на інший період в межах 12 місяців після закінчення робочого року за згодою працівника і роботодавця.

'''Дії кадровика при відкритті лікарняного працівника, який перебуває у щорічній відпустці і отримав відпускні:'''

* Наказ, який був раніше виданий на щорічну відпустку, не скасовується.
* Дочекайтеся одужання працівника і закриття лікарняного.
* Працівник подає письмову заяву на продовження щорічної відпустки чи перенесення на інший період.
* Видається новий наказ на підставі заяви працівника про продовження відпустки чи перенесення на інший період.
* В особову карту форми П-2 вносяться зміни щодо продовження чи перенесення відпустки.
Отже, у разі відкриття працівником листка непрацездатності під час щорічної відпустки, йому повинні бути надані дні цієї невикористаної відпустки, що припали на період хвороби, шляхом продовження чи перенесення на інший період. Таким правом працівник зобов'язаний скористатися до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, надавши письмову заяву. І лише після письмової згоди видається наказ про продовження чи перенесення щорічної відпустки.
З вищевикладеного робимо висновок, що '''''підставою для видання наказу про продовження чи перенесення щорічної відпустки є листок непрацездатності і письмова заява працівника''''', тобто ''рішення про продовження або перенесення відпустки приймається за згодою між працівником та роботодавцем.''

Працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє рішення продовжити або перенести відпустку на бажаний термін та про причини продовження або перенесення відпустки. У свою чергу роботодавець має видати наказ про продовження або перенесення відпустки. Підставами для такого наказу є листок непрацездатності та заява працівника. Відпустку продовжують або переносять на кількість календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки.

== Оплата періоду тимчасової непрацездатності ==
Період тимчасової непрацездатності під час перебування працівника у щорічній відпустці оплачують у звичайному порядку:

— '''перші 5 днів''' — за рахунок роботодавця;

—''' решта днів''' — за рахунок Фонду соціального страхування України (Пенсійного фонду України).

При цьому тимчасову непрацездатність оплачують за всі календарні дні хвороби (включаючи робочі, вихідні, неробочі або святкові дні). Розрахунок лікарняних здійснюють за нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF#Text Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р.№ 1266].

Розмір лікарняних залежить від страхового стажу та наявності пільгового статусу в застрахованої особи.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Розмитнення товарів за ціною договору

2024-07-01T14:29:17Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митний Кодекс України].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 446 “Про затвердження Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості”].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0883-12#Text Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”].
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
09 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2022-п#Text постанову № 236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану».]

Так, на період дії воєнного стану під час ввезення на митну територію України товарів їх декларування та митне оформлення відповідно до митного режиму імпорту може здійснюватися шляхом подання попередньої митної декларації, яка містить всю необхідну інформацію для випуску товарів, без пред’явлення таких товарів митному органу відповідно до частини п’ятої статті 259 Митного кодексу України, або за місцем перетину митного кордону України шляхом подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, або в будь-якому митному органі в установленому законодавством порядку. Митне оформлення товарів здійснюється без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (крім державного експортного контролю).

Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.

Внесення змін до оформленої митної декларації, пов’язаних із сплатою митних платежів, здійснюється шляхом оформлення аркуша коригування у встановленому порядку у строки, визначені законом.

'''Увага!''' 11 квітня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/426-2022-п#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2022 року № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації",] відповідно до якої заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації. Товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 р. включно.
|}
==Порядок визначення методів митної вартості товарів==
Порядок визначення методів митної вартості товарів регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text главою 9 Митного кодексу України]. 
'''''Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статтею 57 Митного кодексу України] визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами:'''''

# основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
# другорядні:

* за ціною договору щодо ідентичних товарів;
* за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
* на основі віднімання вартості;
* на основі додавання вартості (обчислена вартість);
* резервного. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.
==Застосування методу за ціною договору==
'''Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.1 ст.58 Митного Кодексу України)]:
# Немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
*встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
*обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
*не впливають значною мірою на вартість товару;
#Щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
#Жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
#Покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
==Випадки не застосування методу==
'''Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту)''' щодо товарів, які імпортуються, '''не застосовується''', ''якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.2 ст.58 Митного Кодексу України]).
==Ціна, платежі та розрахунки митної вартості товарів==
'''Митною вартістю товарів''', які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, '''є ціна''', що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митного кодексу]. 
''<big>Такою ціною вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або пов’язаних з продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.</big>'' 
Платежі необов’язково мають бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.7 ст.58 Митного Кодексу України)]. 
Розрахунки здійснюються лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.9 ст.58 Митного Кодексу України]).
==Документи, які підтверджують митну вартість товару==
У випадках, передбачених Митним кодексом України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу фіскальної служби документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. 
'''Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:'''
#декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч. 5 і ч. 6 ст. 52 Митного кодексу України], та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
#зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
#рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
#якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
#за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
#транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
#копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
#якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
'''<big>Важливо!</big>''' ''<big>Якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу фіскальної служби '''зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:'''</big>''

<big>1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;</big>

<big>2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);</big>

<big>3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);</big>

<big>4) виписку з бухгалтерської документації;</big>

<big>5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;</big>

<big>6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;</big>

<big>7) копію митної декларації країни відправлення;</big>

<big>8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.</big>

==Витрати митної вартості товару==
'''При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.10 ст.58 Митного Кодексу України]):
*витрати, понесені покупцем (комісійні та брокерська винагорода; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням);
*належним чином розподілена вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами;
*роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2012-%D0%BF#Text Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів затверджено постановою № 446]);
*відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, їх використання або розпорядження, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
*витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення;
*витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до місця ввезення;
*витрати на страхування товарів.
'''Важливо!''' Включати до ціни інші витрати не допускається. 
При продажу товарів між пов’язаними особами основний метод може використовуватись, якщо декларант доведе, що така вартість є близькою до вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів або митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів (визначених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 62 або 63 Митного кодексу]).
==Коригування заявленої митної вартості товарів==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0883-12#Text п.1.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 року № 598] '''Рішення про коригування митної вартості товарів''' – це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статей 54 і 55 Митного кодексу України]. 
<big>Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, тобто – відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, можлива виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:</big>
*неправильно проведено розрахунок митної вартості (наприклад, арифметичні помилки, помилки при переведенні курсу);
*неподання основних або додаткових документів чи відсутність у цих документах всіх відомостей щодо складових митної вартості або ціни;
*невідповідність обраного методу умовам, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митним кодексом] (наприклад, наявність однієї з чотирьох умов неможливості застосування основного методу);
*надходження інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. 
Орган доходів і зборів розглядає документи і протягом п’яти робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову декларанту. 
'''Важливо!''' Якщо за результатами такого розгляду орган доходів і зборів скасовує прийняте рішення — гарантія вивільняється, якщо ні — гарантія погашається. 
<big>Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:</big>
#обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
#наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
#вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
#обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
#інформацію про:
*право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Кодексу] в розмірі, визначеному органом доходів і зборів;
*право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.
==Оскарження рішень про коригування митної вартості товарів==
Станом на сьогодні в Україні існує два способи оскарження коригування митної вартості:

* звернення декларанта до митного органу.
* звернення декларанта до суду.

# '''Звернення декларанта до митного органу.'''

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text частини 8 статті 55 Митного кодексу України] протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Звернення до митного органу подається у письмовій формі одночасно з додатковими документами.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо відповіді не було надано у встановлені строки вважається, що митна вартість визначена правильно і митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Митним кодексом України.

Попри декларативність наявних законодавчих положень, митна вартість, як правило, не встановлюється на підставі поданих додаткових документів, і свої права декларанту (чи його законному представнику) доводиться захищати у суді.

'''Оскарження рішень про коригування здійснюється у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text главою 4 Митного кодексу.]'''

Будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов’язки.
*Скарга підприємства має містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов’язки.
*Скарга має містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою.
*Скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи чи іншого працівника органу доходів і зборів (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.
*Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.
*Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
'''Важливо!''' Якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів чи їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів

'''2. Оскарження у судовому порядку.'''

* '''''Юрисдикція.''''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України] юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
* '''''Підсудність.''''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України,] адміністративні справи за загальним правилом вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим місцем проживання цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України,].
* '''''Строк для звернення до суду''''' становить шість місяців з моменту прийняття рішення про коригування відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
* '''''Вимоги.''''' При підготовці до звернення до суду слід мати на увазі, що для оскарження коригування митної вартості слід одночасно просити суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
* '''''Ціна позову''''' становить різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом.

[[Категорія:Митне право]]

Агентський договір: укладання, припинення та відповідальність за порушення агентського договору

2024-07-01T11:45:55Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
== Загальна інформація ==
Згідно статті '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 295 Господарського кодексу України]:'''

* '''Комерційне посередництво (агентська діяльність)''' є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом (далі – агент) послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України]).
* Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
* Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
* Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.
* '''Важливо!''' Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

За агентським договором одна сторона (агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (принципалу) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта та за його рахунок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України]).
Отже, агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг. Суть агентського договору полягає в тому, що діяльність, яку здійснює агент за дорученням і в інтересах принципала, породжує майнові наслідки для принципала, а не агента.
На відміну від договорів доручення та комісії, у межах виконання агентського договору може бути вчинено не лише юридичні, а й фактичні дії, причому різноманітні (набір дій). Зокрема, агент може рекламувати реалізований від імені принципала товар, готувати його до продажу тощо.

== Підстави виникнення агентських відносин ==
'''Агентські відносини виникають у разі:'''
* надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;
* схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

== Укладання (предмет) агентського договору ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України] (далі - ГКУ), за агентським договором '''одна сторона (комерційний агент)''' зобов'язується надати послуги '''другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент)''' в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

'''Агентський договір''' повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

'''Зверніть увагу! ''' Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

''Агентський договір укладається в письмовій формі''. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.
====== ''Види агентських відносин'' ======
У межах агентського договору можна використовувати два види агентських відносин.

1. Немонопольні агентські відносини. У цьому випадку принципал має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента. Своєю чергою агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших принципалів, якщо інтереси принципалів не є суперечливими в питаннях, для вирішення яких запрошено цього агента ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 1 ст. 299 Господарського кодексу України]).

2. Монопольні агентські відносини. У разі використання цього варіанта агент, який представляє принципала, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

За загальним правилом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 1 ст. 300 Господарського кодексу України] агент зобов'язаний особисто виконати дії, на які його уповноважив принципал. Причому, якщо агентським договором не передбачено іншого, агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах принципала ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2 ст. 300 Господарського кодексу України]). Отже, агент може залучити для виконання обов'язків за договором субагента лише в тому випадку, якщо це буде прямо передбачено в договорі.

'''Важливо!''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text з ч. 3 ст. 243 Цивільного кодексу України] (далі - ЦКУ) повноваження комерційного представника може бути підтверджено письмовим договором між ним і особою, яку він представляє, або довіреністю. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за дорученням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України]). Виходячи з цього, крім договору, повноваження агента може підтверджувати довіреність.

==== Взаєморозрахунки в агентських відносинах ====
'''Агентська винагорода''' виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.
''
Розрахунки за агентським договором''

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 1 ст. 301 Господарського кодексу України]).
Агентську винагороду виплачують агентові після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2 ст. 301 Господарського кодексу України]). Тому якщо сторони бажають передбачити інший порядок розрахунків, зокрема виплату винагороди агентові до моменту одержання оплати від третьої сторони, такий порядок потрібно встановити в договорі.
У договорі може бути передбачено умову про виплату агентові додаткової винагороди в разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах принципала (делькредере). Якщо ж такої умови в договорі немає, за загальним правилом агент не гарантує принципалові виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2 ст. 303 Господарського кодексу України]).
Розрахунок агентської винагороди виконує принципал. Зазвичай у цьому випадку оформлюють агентську розрахункову відомість. Причому агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг (виписку) щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 5 ст. 301 Господарського кодексу України]).
Умови виплати винагороди агентові за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 6 ст. 301 Господарського кодексу України]).

== Припинення агентського договору ==
Відповідно до ч.1 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГКУ], '''агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: '''
* відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії;
* вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті;
* виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.

'''Важливо!''' У разі відкликання повноважень комерційного агента '''суб'єкт''', якого представляє комерційний агент, '''повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць''', якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

'''Зверніть увагу!''' У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені.

== Відповідальність за порушення агентського договору ==
'''Комерційний агент несе відповідальність''' у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч.1 ст. 303 Господарського кодексу України]).

'''Зверніть увагу!''' Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва.

'''Важливо!''' У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч.3 ст. 303 Господарського кодексу України])

== Зразок агентського договору ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%90%D0%93%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%D0%99_%D0%94%D0%9E%D0%93%D0%9E%D0%92%D0%86%D0%A0_%D0%B7_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E-%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%86%D0%B5%D0%BC_(%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA).docx АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР з фізичною особою-підриємцем]
== Див. додатково ==
[[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Відновлення виконавчого провадження внутрішньо переміщеним особам

2024-07-01T08:33:55Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page Закон України «Про виконавче провадження»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12/page Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2014 року №1970/5№ 246/7]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v2710740-14 Розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#n2 Згідно Закону України "Про внесення змін до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-IX] :

До набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи:

* громадяни Російської Федерації;
* юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;
* юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:
*фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;
*юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
*припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);
*визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"] строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.

За рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Окрім цього, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2112-20#Text Законом України від 03.03.2022 року № 2112-IX "Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо визначення територіальної підсудності судових справ"] '''змінено територіальну юрисдикцію судів на час воєнного стану'''.

Додатково див.:

[https://ips.ligazakon.net/document/VSS00824?an=2 Розпорядження Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану"];

[https://ips.ligazakon.net/document/VSS00825 Розпорядження Верховного суду від 10.03.2022 № 4/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану"] та ін.

[https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Див. детальніше: Територія України, де у зв’язку з війною не здійснюється правосуддя судами загальної юрисдикції!]
|}
==Загальна інформація==
На сьогоднішній день більшість документів, які знаходяться на тимчасово окупованій території втрачені у зв’язку з бойовими діями і тому у багатьох громадян постає питання щодо відновлення виконавчого провадження. 
Законодавством України встановлено відповідний порядок для поновлення втрачених документів. Судові рішення про майнові та немайнові стягнення не є винятком. Для стягнення боргу з відповідача, необхідно відновити виконавче провадження. Так само і боржнику для зняття обмежень, встановлених під час виконавчого провадження, після виконання судового рішення необхідно пройти цю процедуру. 
'''Відновлення виконавчого провадження''' – це продовження виконання вимог виконавчого документа державним виконавцем на забезпечення процесуальних гарантій стягувача, спрямованих на повне та фактичне виконання рішення. 
Виконавче провадження можливо відновити за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12/page#n2861 розділу XV Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"] :За заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають:
* втрачене виконавче провадження або його матеріали;
* знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду;
* виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на території, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або '''тимчасово окупованій''', інформація про які міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією].

==Відновлення виконавчого провадження без звернення до суду==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12/page#n2861 розділу XV Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"] :

Якщо відповідно до заяви боржника виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території України, необхідно відновити у зв’язку з наміром боржника виконати рішення або необхідністю припинення заходів примусового виконання рішень, таке виконавче провадження може бути відновлено без дубліката виконавчого документа.

'''Таким чином, звернення до суду в процесі відновлення втраченого виконавчого провадження у такому випадку не є необхідним.'''

Для відновлення виконавчого провадження необхідно подати до органу державної виконавчої служби заяву про відновлення втраченого виконавчого провадження. Відділи державної виконавчої служби, які здійснюють діяльність, зазначені на сайті [https://minjust.gov.ua/ Міністерства юстиції України].

''У заяві про відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження'' повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження (перебування виконавчого провадження на тимчасово окупованій території), поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть долучатися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

У заяві про відновлення матеріалів виконавчого провадження, виконання за яким здійснювалось на території, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або '''тимчасово окупованій''', інформація про які міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], яка подається боржником, зазначаються обставини, які зумовлюють необхідність відновлення виконавчого провадження (намір виконати рішення, припинення заходів примусового виконання рішень у зв’язку з виконанням рішення у повному обсязі, скасуванням рішення, на підставі якого видано виконавчий документ тощо). У разі виконання боржником рішення у повному обсязі до заяви додаються квитанції, платіжні документи, що підтверджують сплату боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (у разі винесення відповідних постанов).

Виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Якщо відповідно до заяви боржника виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на території, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованій, інформація про які міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], необхідно відновити у зв’язку з наміром боржника виконати рішення або необхідністю припинення заходів примусового виконання рішень, таке виконавче провадження може бути відновлено без дубліката виконавчого документа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12/page#n2861 розділу XV Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

У разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою виконавця він у постанові роз'яснює сторонам право надати дублікат виконавчого документа (у випадках, коли законодавством право на отримання дубліката виконавчого документа закріплено виключно за сторонами), документи виконавчого провадження, їх копії, інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження.

Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

==Відновлення виконавчого провадження зі зверненням до суду==
У випадку, якщо для відновлення втраченого виконавчого провадження необхідно подати дублікат виконавчого документа (тобто у всіх випадках, крім зазначеного у попередньому розділі), '''необхідно:'''

'''1.''' Звернутися до відділу державної виконавчої служби, в якому знаходилось на виконанні виконавче провадження, із '''''запитом щодо стану провадження'''''.

''Відділи державної виконавчої служби, які здійснюють діяльність, зазначені на [https://minjust.gov.ua/ сайті Міністерства юстиції України].''

Відділ ДВС повідомить, що виконавче провадження було втрачено внаслідок бойових дій або тимчасової окупації. Ця відповідь буде підставою для звернення до суду з заявою про відновлення судового провадження.

'''2.''' Звернутися до відділу ДВС із '''''заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження'''''.

В заяві зазначається:

- яке виконавче провадження необхідно відновити (номер провадження);

- реквізити виконавчого документа;

- сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження);

- обставини втрати матеріалів виконавчого провадження (зокрема, перебування виконавчого провадження на тимчасово окупованій території);

- які саме документи по справі необхідно поновити;

- для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого провадження бажано додати документи або їх копії, що збереглись і стосуються справи, '''навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку'''.

'''3.''' Виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Якщо суд, який видавав виконавчий документ, не здійснює діяльності, '''необхідно пройти процедуру відновлення втраченого судового провадження''', звернувшись до суду, відповідно до зміненої підсудності. Інформацію про зміну територіальної підсудності після початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році можна знайти у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v2710740-14 розпорядженні Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №2710/38-14]. Інформацію про актуальну підсудність після 24.02.2022 року можна знайти на сайті Верховного Суду у [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Розпорядженнях Голови Верховного Суду].

Адресу суду можна знайти на офіційному [http://court.gov.ua/ веб-порталі «Судова влада»].

Вимоги до заяви про відновлення втраченого судового провадження встановлені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Розділі X Цивільного процесуального кодексу України] (для цивільних справ), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Розділі VIII Господарського процесуального кодексу України] (для господарських справ), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Розділі V Кодексу адміністративного судочинства України] (для адміністративних справ).

Відповідно до ст. 495 ЦПК України, ст. 364 ГПК України, ст. 391 КАС України, судовий збір за подачу заяви про відновлення втраченого судового провадження '''не сплачується'''!

За результатами розгляду зібраних і перевірених матеріалів '''суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині,''' яку, на його думку, необхідно відновити.

'''4.''' Звернутися до суду із '''''заявою про видачу дубліката виконавчого документа'''''.

Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. '''За видачу дубліката справляється судовий збір''' у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України «Про судовий збір»].

Вичерпний перелік категорій громадян, які не сплачують судовий збір визначені ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].

'''5.''' Отриманий дублікат виконавчого листа направляється поштою на адресу чи надається особисто до відділу державної виконавчої служби.

У випадку, якщо до отримання дубліката виконавчого документа Ви не зверталися до відділу ДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження, необхідно це зробити разом із поданням дубліката (вимоги до заяви див. вище).

Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту надходження до нього дубліката виконавчого документа виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження, копія даної постанови не пізніше наступного дня надсилається до органу який видав виконавчий документ та сторонам виконавчого провадження. Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page Закону України «Про виконавче провадження»].

{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}

[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Академічна доброчесність: проблеми реалізації та відповідальність

2024-06-13T13:59:33Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закон України «Про вищу освіту»]
'''Зверніть увагу!''' У Верховній раді України зареєстровано [https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43481 Проект Закону про академічну доброчесність №10392 від 08.01.2024р.]

== Поняття академічної доброчесності ==
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожен має право на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. 
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. 
Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. 
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»] регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Стаття 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону України «Про освіту»] присвячена академічній доброчесності. 
'''Академічна доброчесність''' - ''це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.''
== Дотримання академічної доброчесності ==
=== Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає: ===
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
* контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
* об’єктивне оцінювання результатів навчання.
=== Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає ===
* самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.
== Види порушень академічної доброчесності ==
Порушенням академічної доброчесності вважається:
* ''академічний плагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
* ''самоплагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
* ''фабрикація'' - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
* ''фальсифікація'' - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
* ''списування'' - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
* ''обман'' - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
* ''хабарництво'' - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
* ''необ’єктивне оцінювання'' - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.
*''надання здобувачам освіти'' під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;
*''вплив у будь-якій формі'' (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання.
== Види академічної відповідальності ==
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання;
* позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;
* відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
* позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності здобувачів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
* повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;
* відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);
* позбавлення академічної стипендії;
* позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.
Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.
== Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності ==
Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

'''''Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:'''''

* ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності;
* подавати до них зауваження;
* особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень;
* брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
* знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
* оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

Форми та види академічної відповідальності закладів освіти визначаються спеціальними законами.

'''Увага!''' За дії (бездіяльність), що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Законом України «Про освіту»] визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.
[[Категорія:Право на освіту]]

Основні і додаткові кримінальні покарання

2024-06-13T13:18:12Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page Закон України "Про виконавче провадження"]

== Покарання та його мета ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Згідно ст.50 Кримінального кодексу України] :

''Покарання'' є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 

'''За своєю юридичною значущістю покарання діляться на:'''
# покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання);
# покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання);
# покарання, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові
'''Мета покарання''' - кінцевий результат, якого прагне досягнути держава засобами кримінально правового впливу. Вона проявляється у чотирьох площинах:

* кара щодо засудженого;
* виправлення засудженого;
* запобігання вчиненню засудженим нового злочину;
* запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

''Кара щодо засудженого здійснюється завжди, коли застосовується покарання. Важливо, щоб вона відповідала принципові справедливості. Три інші прояви мети покарання с бажаними, але досягаються не завжди. Доказом цього є численні випадки вчинення злочину повторно особами, що вже відбули покарання за вчинений злочин, а також зростання злочинності''.

== Поняття та види основного покарання ==
'''Основне покарання''' – це покарання, яке не може додаватися до інших покарань і застосовується лише як самостійне покарання за той чи інший злочин. Основні покарання є найбільш суворими позбавленнями і обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватися одне до одного або поєднуватися. 

'''Покарання, які можуть застосовуватися лише як основні:'''
# громадські роботи;
# виправні роботи;
# службові обмеження для військовослужбовців;
# пробаційний нагляд;
# арешт;
# обмеження волі;
# тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
# позбавлення волі на певний строк;
# довічне позбавлення волі.

=== Громадські роботи ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 56 Кримінального кодексу України,] громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. 

Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. 

Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

=== Виправні роботи ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 57 Кримінального кодексу України,] покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. 

Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. 

Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

=== Службові обмеження для військовослужбовців ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 58 Кримінального кодексу України,] покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом Ураїни], а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. 

Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

=== Пробаційний нагляд ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 59-1 Кримінального кодексу України], покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов’язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов’язки:

1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою;

2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля;

3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Обов’язок використовувати електронний засіб контролю і нагляду встановлюється судом на строк від одного місяця до одного року.

Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п’яти років.

Пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

=== Арешт ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 60 Кримінального кодексу України,] покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. 

Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. 

Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

=== Обмеження волі ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 61 Кримінального кодексу України,] покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. 

Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років. 

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

=== Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 62 Кримінального кодексу України,] покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), ''на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексом], а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.''

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

=== Позбавлення волі на певний строк ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 63 Кримінального кодексу України,] покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. 

Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].

=== Довічне позбавлення волі ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 64 Кримінального кодексу України,] довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. 

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку, а також у випадку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452753140015137#n3360 частиною четвертою статті 68 Кримінального кодексу України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 ч.4 ст. 52 Кримінального кодексу України], за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

== Поняття та види додаткового покарання ==
'''Додаткове покарання''' – це покарання, яке у випадках та порядку, передбачених Кримінальним кодексом України, додається до основного покарання за той чи інший злочин і самостійно застосовуватися не може. Відповідно до ч. 4 ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань. Функція додаткових покарань полягає в обтяженні основного покарання з урахуванням характеру суспільної небезпеки злочину, а також особи, яка його вчинила.
'''До покарань, які можуть застосовуватися лише як додаткові, належать:'''
# позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
# конфіскація майна.

=== Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 54 Кримінального кодексу України] засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

=== Конфіскація майна ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n223 Відповідно до ст. 59 Кримінального кодексу України] покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. 

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]. 

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page5 законом України].

== Поняття та види покарання, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові ==
'''Покарання, яке може застосовуватися як основне і як додаткове''' – це покарання, яке, залежно від обставин справи, може бути застосоване або як самостійне покарання за той чи інший злочин, або у випадках та порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України], додається до іншого, основного покарання як додаткове. 

Відповідно до ч. 3 ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] покараннями, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові, є:
# штраф;
# позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

=== Штраф ===
'''Штраф''' - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], з урахуванням положень частини другої статті 53. 

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексу] не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексу]. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексу], без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу. 

Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]. 

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. 

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років. 

'''У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:'''
* від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення нетяжкого злочину;
* від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;
* від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину. 

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.

=== Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 55 Кримінального кодексу України:]

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання '''на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років'''. 

Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Законом України "Про очищення влади"], призначається '''на строк п’ять років'''. 

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання за вчинення кримінального правопорушення проти виборчих прав і свобод громадянина, передбачених статтями 157-160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], '''призначається на строк п’ять років'''.

Позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання '''призначається на строк до десяти років'''.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], '''призначається на строк від десяти до п’ятнадцяти років'''.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452753140015137#n415 статті 77 Кримінального кодексу України] - з моменту набрання законної сили вироком.

[[Категорія:Кримінальне право‏‎]]

Відповідальність пластичних хірургів

2024-06-12T14:32:38Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv Номенклатура лікарських спеціальностей затверджена Міністерства охорони здоров’я України 22 лютого 2019 року № 446]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Національний класифікатор професій ДК 003:2010, наказ Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327]

== Загальні положення ==
В [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv Номенклатурі лікарських спеціальностей] та [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Класифікаторі професій ДК 003:2010] не передбачено лікаря - пластичного хірурга, а спеціального Закону про пластичну хірургію в Україні не має. Виходячи з цього, пластичні хірурги працюють на засадах звичайного лікаря-хірурга, і несуть таку ж відповідальність як і при будь-якій іншій хірургічній діяльності. 

'''Зверніть увагу!''' ''Пластичним хірургам не потрібен спеціальний дозвіл на проведення пластичних операцій, достатньо ж наявності загальної хірургічної спеціальності і відповідної класифікації.'' 

Законодавство України про охорону здоров'я базується на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і складається з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”] (Далі – Закон) та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. Цей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон] визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні. 

Відповідно до статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть '''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність''' відповідно до законодавства.

== Цивільно-правова відповідальність пластичного хірурга ==
Відповідно до частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. 

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, регулюються главою 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. Зокрема, статтею 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. 

'''''Особливості, які притаманні відшкодуванню шкоди здоров’ю, заподіяної при невдалому медичному втручанні:''''' 

'''По-перше''', стаття 1172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] передбачає відшкодування юридичною особою (у тому числі медичним закладом, його медичним персоналом) або фізичною особою (медичним працівником — підприємцем) шкоди, заподіяної при виконанні ними своїх трудових (професійних, службових) обов’язків.

До речі, при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, '''відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати:''' 

а) потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. (ст. 1195–1199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]); 

б) у разі смерті потерпілого — право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (ст. 1200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]):

Шкода відшкодовується:

* дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
* чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
* особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
* одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
* іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

в) у разі ушкодження здоров’я неповнолітнього, який не досяг 14 років (учні — 18 років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, — пов’язані з ушкодженням здоров’я необхідні витрати на лікування, протезування, постійний догляд тощо. Після досягнення потерпілим 14 років (учнями — 18 років) — шкоду, пов’язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а після початку трудової діяльності потерпілого відшкодування може бути збільшено (на його вимогу), виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Якщо такий неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток — виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) (ст. 1199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-друге''', кожен потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг (ст. 16, 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»]). До того ж, відповідно до чинного цивільного законодавства України шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем (ст. 1210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-третє''', при ушкодженні здоров’я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода у порядку, передбаченому ст. 1168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]:

* Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
* Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За цивільним законодавством України, зокрема відповідно до статті 1195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я здійснюється в такому порядку:

* Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
* У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
* Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
* Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

 

'''Зверніть увагу!''' При спричиненні смерті пацієнта майнова шкода може полягати ще й у втраті утримання, як правило, непрацездатних осіб, що були на утриманні померлого або які мали право на його утримання до дня смерті, а також у витратах на лікування, яке передувало смерті, та на поховання.

== Адміністративна відповідальність пластичного хірурга ==
Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення]. 

Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП] '''адміністративним правопорушенням (проступком) визнається''' протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом], настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. 

'''До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать:'''
* '''''порушення санітарних норм''''' (ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
* '''''незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах''''' (ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

== Кримінальна відповідальність пластичного хірурга ==
Відповідно до ч. 1 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] '''підставою для кримінальної відповідальності''' є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексом]. 

'''Злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку із здійсненням ними професійної діяльності, можна розділити на: '''
* злочини проти життя і здоров'я людини (пацієнта);
* злочини проти прав людини (пацієнта);
* злочини в сфері господарської діяльності з медичної практики;
* злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
* інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їх професійною діяльністю.
Стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність та використовується щодо пластичного хірурга, - це стаття 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. '''Відповідно до якої, особа винна у злочині карається:'''
* позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років;
* виправними роботами на строк до двох років;
* обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, -

обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

'''Важливо!''' Згідно з частиною п'ятою статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
== Судова практика: ==
Ленінський райсуд міста Запоріжжя виніс вирок у справі, хірурга що здійснював пластичну операцію, і притягнув до відповідальності за ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40910206 ('''Справа № 334/3532/13-к від 10.10.2014 року'''])

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Дуальна форма здобуття професійної (професійно-технічної) освіти

2024-06-12T13:10:55Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України «Про освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/660-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 660 «Про схвалення Концепції підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0193-20#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.12.2019 № 1551 «Про затвердження Положення про дуальну форму здобуття професійної (професійно-технічної) освіти»]
* [https://mon.gov.ua/storage/app/uploads/public/60a/649/508/60a6495089a9f787028466.pdf Методичні рекомендації щодо укладання договору про здобуття професійної (професійно-технічної) освіти за дуальною формою (Лист МОН № 1/9-260 від 18.05.21 року)]
== Загальні положення ==

'''Дуальна форма здобуття професійної освіти''' (далі - дуальна форма здобуття освіти) - спосіб здобуття професійної освіти, що передбачає поєднання навчання осіб (далі - здобувачі освіти) у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях (далі - суб’єкти господарювання) для набуття відповідної кваліфікації на основі договору про здобуття професійної освіти за дуальною формою.
Тобто дуальна форма здобуття професійної освіта – це такий спосіб навчання, за яким теоретичний матеріал опановується в закладі з педагогом, а практичне навчання проходить на виробництві і такий підхід суттєво відрізняється від «практичних відпрацювань», оскільки в його основі не тільки закріплення теорії на практиці, а саме навчання в умовах виробництва, а саме це спосіб здобуття освіти здобувачами денної форми, що передбачає навчання на робочих місцях на підприємствах/установах/в організаціях для набуття певної кваліфікації обсягом від 25 до 60 відсотків загального обсягу освітньої програми на основі договору.

'''В дуальній формі навчання є:'''

'''Координатор від закладу освіти працівник закладу освіти''', що відповідає за організацію дуальної форми здобуття освіти та призначається керівником закладу освіти.

'''Координатор від роботодавця працівник''', що відповідає за методично-організаційний супровід навчання за дуальною формою здобуття освіти, якого призначає керівник підприємства/установи/організації.

'''Куратор педагогічний/науково-педагогічний працівник закладу освіти''', який контролює виконання індивідуального навчального плану і програми практичного навчання на робочому місці за дуальною формою здобуття освіти, якого призначає керівник закладу освіти.

''' Наставник – працівник''', призначений керівником підприємства/установи/організації, який контролює виконання індивідуального навчального плану здобувача освіти на робочому місці відповідно до програми практичного навчання на робочому місці, якого призначає керівник підприємства/установи/організації.

Завданням дуальної форми здобуття освіти є забезпечення відповідності якості професійної освіти вимогам ринку праці з урахуванням поточних і перспективних потреб суб’єктів господарювання усіх організаційно-правових форм і форм власності, а також розвитку державно-приватного партнерства у сфері професійної освіти.

== Організація освітнього процесу за дуальною формою здобуття професійної (професійно-технічної) освіти ==

Дуальна форма здобуття освіти у закладі освіти організовується відповідно до освітніх програм/стандартів професійної освіти з конкретних професій/кваліфікацій та робочих навчальних планів, які розробляються спільно із суб’єктом господарювання та затверджуються у встановленому законодавством порядку за погодженням із суб’єктом господарювання.

За умови здобуття професійної освіти за дуальною формою за рахунок коштів державного або місцевого бюджету групи з числа здобувачів освіти за дуальною формою у державних і комунальних закладах освіти створюються за наявності ''не менше ніж 15 та не більше ніж 30 осіб.'' Наповнюваність груп за умови здобуття професійної освіти за дуальною формою за рахунок коштів юридичних або фізичних осіб регулюється рішенням керівника закладу освіти. У приватних закладах освіти мінімальна наповнюваність груп визначається засновником.

Надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження здобувачами освіти професійно-практичної підготовки здійснюється суб’єктом господарювання з урахуванням вимог законодавства у сфері праці та професійної освіти і відповідно до укладених із закладом освіти договорів.

Керівник суб’єкта господарювання або заступник керівника суб’єкта господарювання призначає координатора/координаторів суб’єкта господарювання (за потреби), наставників для здобувачів освіти.

Керівник закладу освіти своїм наказом покладає обов’язки координатора закладу освіти на педагогічного працівника закладу освіти.

Професійно-теоретична підготовка за дуальною формою здобуття освіти здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0711-06#Text Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року за № 419, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 року за № 711/12585], та цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0193-20#Text Положення]. Професійно-практична підготовка здійснюється відповідно до освітньої програми та цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0193-20#Text Положення].

Державна кваліфікаційна атестація здобувачів освіти за дуальною формою здобуття освіти здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0124-99#Text Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31 грудня 1998 року № 201/469, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 березня 1999 року за № 124/3417].

=== Порядок укладення договорів щодо провадження професійної освіти за дуальною формою ===

Заклад освіти і суб’єкт господарювання укладають договори щодо провадження професійної освіти за дуальною формою.

Заклад освіти на підставі укладених із суб’єктами господарювання договорів щодо провадження професійної освіти за дуальною формою формує перелік суб’єктів господарювання, що надають здобувачам освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження професійно-практичної підготовки.

У переліку зазначаються:

* найменування суб’єктів господарювання,

* кількість робочих місць та/або навчально-виробничих ділянок, що надаються кожним суб’єктом господарювання для професійно-практичної підготовки.

Дуальна форма здобуття освіти у закладі освіти запроваджується відповідно до наказу керівника закладу освіти.

Здобувач освіти може обирати місце для проходження професійно-практичної підготовки відповідно до переліку суб’єктів господарювання, які уклали договори щодо провадження професійної освіти за дуальною формою із закладом освіти.

Договір про здобуття професійної освіти за дуальною формою укладають:

* здобувач освіти (у разі досягнення ним повноліття) або його батьки, інші законні представники,

* заклад освіти

* суб’єкт господарювання.

[https://mon.gov.ua/storage/app/uploads/public/60a/649/508/60a6495089a9f787028466.pdf Листом МОН № 1/9-260 від 18.05.21 року надано Методичні рекомендації щодо укладання договору про здобуття професійної (професійно-технічної) освіти за дуальною формою]

Суб’єкт господарювання розподіляє здобувачів освіти на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів відповідно до укладених договорів про здобуття професійної освіти за дуальною формою, та вимог і потреб освітньої програми/стандарту професійної освіти.

Заклад освіти видає накази про направлення здобувачів освіти на професійно-практичну підготовку до суб’єкта господарювання, закріплює за здобувачами освіти майстрів виробничого навчання (асистентів майстрів виробничого навчання).

Здобувачі освіти можуть включатися до штатного розпису працівників суб’єктів господарювання під час здобуття професійної освіти за дуальною формою у разі укладання трудових договорів.

Суб’єкт господарювання забезпечує облік виконаних здобувачем освіти робіт та оплату праці за фактично виконаний обсяг робіт згідно з установленими системами оплати праці та укладеними договорами про здобуття професійної освіти за дуальною формою.

Здобувачі освіти отримують заробітну плату або іншу грошову винагороду, інші види матеріального заохочення під час професійно-практичної підготовки на робочому місці суб’єкта господарювання відповідно до договорів про здобуття професійної освіти за дуальною формою.

=== Оцінювання результатів навчання здобувача освіти ===

Заклад освіти спільно із суб’єктом господарювання оцінює результати навчання здобувача освіти.

Здобувач освіти веде щоденник, до якого вносяться:

* поточні записи здобувача освіти, майстра виробничого навчання, наставника, координаторів дуальної форми здобуття освіти (за потреби) щодо виконання графіка освітнього процесу,

* набуття здобувачем освіти професійних і ключових компетентностей, визначених освітньою програмою/стандартом професійної освіти,

* результати поточного оцінювання результатів навчання.

Форма щоденника затверджується керівником закладу освіти за погодженням із суб’єктом господарювання.

Заклад освіти видає здобувачу освіти документ про здобуті освітню та/або професійну кваліфікацію за результатами державної кваліфікаційної атестації.

Заклад освіти та суб’єкт господарювання беруть участь у моніторингу результатів здобуття професійної освіти здобувачами освіти за дуальною формою.

Заклад освіти надає (за потреби) наставникам, координаторам дуальної форми здобуття освіти та іншим працівникам суб’єкта господарювання психолого-педагогічну, методичну допомогу.

Засновник закладу освіти зобов’язаний забезпечити здобувачу освіти можливість продовжити здобуття професійної освіти за дуальною формою у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти.

Питання щодо умов праці, запровадження і визначення розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших видів матеріального і морального заохочення для наставників, створення умов для підвищення їхнього професійного рівня може передбачати своїм рішенням суб’єкт господарювання.

'''Зверніть увагу!''' Дуальна форма здобуття професійної освіти базується на денній формі здобуття професійної освіти та може поєднуватися з іншими видами інституційної форми здобуття професійної освіти.

'''Важливо!''' Особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України, відповідно до процедури, встановленої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text статтею 40'''-1''' Закону України "Про освіту"].

=== Які переваги дуальної освіти ===
Як стверджує МОН, дуальна форма навчання має низку позитивних аспектів а саме:

* організація співпраці політиків, бізнесу, соціальних партнерів;
* розробка законодавчого підґрунтя для визнання нацстандартів якості професійної освіти;
* навчання учнів під час трудової діяльності;
* залучення кваліфікованого персоналу з виробництва до педагогічної діяльності;
* здійснення інституційних досліджень та консультування;
* врахування конкретних запитів підприємств до змісту та якості професійної освіти.

Вона покликана не лише налагодити ефективну співпрацю навчальних закладів з ринком праці, а й створити для учнів реальні умови для вивчення теоретичного матеріалу на практиці.

До речі, робота учнів за дуальною формою оплачується. Це обов’язкова умова. Тобто студент ходить на справжню оплачувану роботу. Заробіток звичайно залежить від договору та домовленостей працівника й роботодавця.

Водночас студент не просто отримує гроші, а здобуває максимально концентровані та корисні знання, які стосуються безпосередньо його фаху.

До головних переваг такого навчання варто віднести все ж – '''практичний досвід.''' Адже теоретичні знання, не підкріплені практикою, швидко забуваються.

Фінансування здобуття професійної освіти за дуальною формою може забезпечуватися за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фізичних, юридичних осіб, інших додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством.

[[Категорія:Право на освіту]]

Відповідальність пластичних хірургів

2024-06-12T12:06:23Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv Номенклатура лікарських спеціальностей затверджена Міністерства охорони здоров’я України 22 лютого 2019 року № 446]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Національний класифікатор професій ДК 003:2010, наказ Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327]

== Загальні положення ==
В [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv Номенклатурі лікарських спеціальностей] та [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Класифікаторі професій ДК 003:2010] не передбачено лікаря - пластичного хірурга, а спеціального Закону про пластичну хірургію в Україні не має. Виходячи з цього, пластичні хірурги працюють на засадах звичайного лікаря-хірурга, і несуть таку ж відповідальність як і при будь-якій іншій хірургічній діяльності. 

'''Зверніть увагу!''' ''Пластичним хірургам не потрібен спеціальний дозвіл на проведення пластичних операцій, достатньо ж наявності загальної хірургічної спеціальності і відповідної класифікації.'' 

Законодавство України про охорону здоров'я базується на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і складається з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”] (Далі – Закон) та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. Цей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон] визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні. 

Відповідно до статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть '''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність''' відповідно до законодавства.

== Цивільно-правова відповідальність пластичного хірурга ==
Відповідно до частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. 

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, регулюються главою 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. Зокрема, статтею 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. 

'''''Особливості, які притаманні відшкодуванню шкоди здоров’ю, заподіяної при невдалому медичному втручанні:''''' 

'''По-перше''', стаття 1172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] передбачає відшкодування юридичною особою (у тому числі медичним закладом, його медичним персоналом) або фізичною особою (медичним працівником — підприємцем) шкоди, заподіяної при виконанні ними своїх трудових (професійних, службових) обов’язків.

До речі, при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, '''відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати:''' 

а) потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. (ст. 1195–1199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]); 

б) у разі смерті потерпілого — право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (ст. 1200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]):

Шкода відшкодовується:

* дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
* чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
* особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
* одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
* іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

в) у разі ушкодження здоров’я неповнолітнього, який не досяг 14 років (учні — 18 років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, — пов’язані з ушкодженням здоров’я необхідні витрати на лікування, протезування, постійний догляд тощо. Після досягнення потерпілим 14 років (учнями — 18 років) — шкоду, пов’язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а після початку трудової діяльності потерпілого відшкодування може бути збільшено (на його вимогу), виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Якщо такий неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток — виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) (ст. 1199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-друге''', кожен потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг (ст. 16, 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»]). До того ж, відповідно до чинного цивільного законодавства України шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем (ст. 1210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-третє''', при ушкодженні здоров’я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода у порядку, передбаченому ст. 1168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]:

* Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
* Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За цивільним законодавством України, зокрема відповідно до статті 1195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я здійснюється в такому порядку:

* Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
* У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
* Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
* Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

 

'''Зверніть увагу!''' При спричиненні смерті пацієнта майнова шкода може полягати ще й у втраті утримання, як правило, непрацездатних осіб, що були на утриманні померлого або які мали право на його утримання до дня смерті, а також у витратах на лікування, яке передувало смерті, та на поховання.

== Адміністративна відповідальність пластичного хірурга ==
Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення]. 

Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП] '''адміністративним правопорушенням (проступком) визнається''' протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом], настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. 

'''До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать:'''
* '''''порушення санітарних норм''''' (ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
* '''''незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах''''' (ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

== Кримінальна відповідальність пластичного хірурга ==
Відповідно до ч. 1 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] '''підставою для кримінальної відповідальності''' є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексом]. 

'''Злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку із здійсненням ними професійної діяльності, можна розділити на: '''
* злочини проти життя і здоров'я людини (пацієнта);
* злочини проти прав людини (пацієнта);
* злочини в сфері господарської діяльності з медичної практики;
* злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
* інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їх професійною діяльністю.
Стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність та використовується щодо пластичного хірурга, - це стаття 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. '''Відповідно до якої, особа винна у злочині карається:'''
* позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років;
* виправними роботами на строк до двох років;
* обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
'''Важливо!''' Згідно з частиною п'ятою статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
== Судова практика: ==
Ленінський райсуд міста Запоріжжя виніс вирок у справі, хірурга що здійснював пластичну операцію, і притягнув до відповідальності за ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40910206 ('''Справа № 334/3532/13-к від 10.10.2014 року'''])

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Відповідальність пластичних хірургів

2024-06-12T09:08:29Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv Номенклатура лікарських спеціальностей затверджена Міністерства охорони здоров’я України 22 лютого 2019 року № 446]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Національний класифікатор професій ДК 003:2010, наказ Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327]

== Загальні положення ==
В [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-22022019--446-dejaki-pitannja-bezperervnogo-profesijnogo-rozvitku-likariv Номенклатурі лікарських спеціальностей] та [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text Класифікаторі професій ДК 003:2010] не передбачено лікаря - пластичного хірурга, а спеціального Закону про пластичну хірургію в Україні не має. Виходячи з цього, пластичні хірурги працюють на засадах звичайного лікаря-хірурга, і несуть таку ж відповідальність як і при будь-якій іншій хірургічній діяльності. 

'''Зверніть увагу!''' ''Пластичним хірургам не потрібен спеціальний дозвіл на проведення пластичних операцій, достатньо ж наявності загальної хірургічної спеціальності і відповідної класифікації.'' 

Законодавство України про охорону здоров'я базується на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і складається з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”] (Далі – Закон) та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. Цей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон] визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні. 

Відповідно до статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть '''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність''' відповідно до законодавства.

== Цивільно-правова відповідальність пластичного хірурга ==
Відповідно до частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. 

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, регулюються главою 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. Зокрема, статтею 1166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. 

'''''Особливості, які притаманні відшкодуванню шкоди здоров’ю, заподіяної при невдалому медичному втручанні:''''' 

'''По-перше''', стаття 1172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] передбачає відшкодування юридичною особою (у тому числі медичним закладом, його медичним персоналом) або фізичною особою (медичним працівником — підприємцем) шкоди, заподіяної при виконанні ними своїх трудових (професійних, службових) обов’язків. До речі, при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, '''відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати:''' 

а) потерпілому заробіток (доходи від трудової діяльності), втрачений ним унаслідок викликаної цим втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати викликані ушкодженням здоров’я додаткові витрати на лікування, придбання ліків, протезування, постійний догляд, посилене харчування, санаторно-курортне лікування тощо (ст. 1195–1199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]); 

б) у разі смерті потерпілого — непрацездатним особам, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання (у тому числі дитина, народжена після смерті) — частку середньомісячного заробітку потерпілого, що припадала на цих осіб або на яку вони мали право відповідно до чинного законодавства (ст. 1200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]); 

в) у разі ушкодження здоров’я неповнолітнього, який не досяг 14 років (учні — 18 років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, — пов’язані з ушкодженням здоров’я необхідні витрати на лікування, протезування, постійний догляд тощо. Після досягнення потерпілим 14 років (учнями — 18 років) — шкоду, пов’язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а після початку трудової діяльності потерпілого відшкодування може бути збільшено (на його вимогу), виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Якщо такий неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток — виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) (ст. 1199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-друге''', кожен потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг (ст. 16, 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»]). До того ж, відповідно до чинного цивільного законодавства України шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем (ст. 1210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

'''По-третє''', при ушкодженні здоров’я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода, порядок відшкодування якої дещо відрізняється від порядку відшкодування матеріальної (ст. 1168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК]). 

За цивільним законодавством України, зокрема відповідно до статті 1195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК], майнова шкода полягає у реальних матеріальних витратах, передусім у витратах на відновлення здоров’я та працездатності. Так, до '''''реальних матеріальних збитків при заподіянні шкоди здоров’ю належать втрачений заробіток і додаткові витрати потерпілого (постраждала особа змушена робити додаткові витрати на купівлю ліків, протезування, плату за догляд, необхідність додаткового посиленого харчування, придбання спеціальних транспортних засобів, проходження курсу реабілітації, які також потребують справедливої компенсації)'''''. 

'''Зверніть увагу!''' При спричиненні смерті пацієнта майнова шкода може полягати ще й у втраті утримання, як правило, непрацездатних осіб, що були на утриманні померлого або які мали право на його утримання до дня смерті, а також у витратах на лікування, яке передувало смерті, та на поховання.

== Адміністративна відповідальність пластичного хірурга ==
Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення]. 

Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП] '''адміністративним правопорушенням (проступком) визнається''' протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом], настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. 

'''До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать:'''
* '''''порушення санітарних норм''''' (ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
* '''''незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах''''' (ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП]) - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

== Кримінальна відповідальність пластичного хірурга ==
Відповідно до ч. 1 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] '''підставою для кримінальної відповідальності''' є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексом]. 

'''Злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку із здійсненням ними професійної діяльності, можна розділити на: '''
* злочини проти життя і здоров'я людини (пацієнта);
* злочини проти прав людини (пацієнта);
* злочини в сфері господарської діяльності з медичної практики;
* злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
* інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їх професійною діяльністю.
Стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність та використовується щодо пластичного хірурга, - це стаття 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. '''Відповідно до якої, особа винна у злочині карається:'''
* позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років;
* виправними роботами на строк до двох років;
* обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
'''Важливо!''' Згідно з частиною п'ятою статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону] лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
== Судова практика: ==
Ленінський райсуд міста Запоріжжя виніс вирок у справі, хірурга що здійснював пластичну операцію, і притягнув до відповідальності за ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40910206 ('''Справа № 334/3532/13-к від 10.10.2014 року'''])

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Академічна мобільність учасників освітнього процесу в закладах вищої освіти

2024-06-11T07:10:23Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закон України "Про вищу освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. № 579 "Про затвердження Порядку реалізації права на академічну мобільність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/882-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 р. № 882 "Питання стипендіального забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1050 "Деякі питання стипендіального забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/287-96-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 р. № 287 "Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчаннята стажування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_525#Text Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" вчиненої у м. Болоньї 19 червня 1999 р. (Болонська декларація)]

== Загальні положення ==
'''Академічна мобільність''' - можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому закладі вищої освіти (науковій установі) на території України чи поза її межами (п.2 ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закону України "Про вищу освіту"]).

Ключовими аспектами академічної мобільності є надання права на участь у програмах академічної мобільності усім учасникам освітнього процесу; чітке визначення видів та форм академічної мобільності; закріплення принципу перезарахування отриманих кредитів на основі Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС), зокрема шляхом порівняння змісту навчальних програм, а не назв курсів; збереження місця навчання та стипендії для студентів та місця роботи для працівників ВНЗ, котрі беруть участь у програмах академічної мобільності.

'''Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС)''' - система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання, та обліковується у кредитах ЄКТС (п.9 ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Здобувачі вищої освіти''' - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації (п.11 ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закону України "Про вищу освіту"]).

=== Цілі та звадання академічної мобільності ===

Цілі, завдання та загальні правила реалізації права на академічну мобільність повинні відповідати основним принципам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_525#Text Спільної декларації міністрів освіти Європи “Європейський простір у сфері вищої освіти”, вчиненої у м. Болоньї 19 червня 1999 р. (Болонська декларація)].

'''''Основними цілями академічної мобільності є:'''''
* інтеграція України в Європейський простір вищої освіти та Європейський дослідницький простір;
* обмін передовими практиками та досвідом у сферах освіти і науки;
* модернізація системи освіти;
* цифровізація навчання та управління;
* підвищення якості освіти та ефективності наукових досліджень;
* підвищення конкурентоспроможності освітньо-наукової спільноти України;
* розвиток професійних навичок та особистісних якостей учасників академічної мобільності;
* поглиблення співробітництва з міжнародними партнерами у сферах освіти і науки;
* підтримка соціальних, економічних, культурних взаємовідносин та зв’язків з іншими країнами.

=== Учасники академічної мобільності ===
'''''Учасниками академічної мобільності відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-%D0%BF#Text Порядку реалізації права на академічну мобільність] є:'''''
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, особи, яким надано статус закордонного українця, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, які здобувають фахову передвищу, вищу освіту певного освітнього, освітньо-наукового/освітньо-творчого рівня, науковий ступінь за денною (очною) формою здобуття освіти (з відривом від виробництва) або працюють за основним місцем роботи в певному українському закладі фахової передвищої, вищої освіти (науковій установі) і які на умовах і в порядку, визначених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-%D0%BF#Text Порядком], беруть участь у програмі академічної мобільності в іноземному або іншому українському закладі освіти (науковій установі);
* іноземці, особи без громадянства, які здобувають вищу освіту, освіту рівня, аналогічного фаховій передвищій освіті, науковий ступінь або працюють в іноземному закладі освіти або науковій установі і які на умовах і в порядку, визначених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-%D0%BF#Text Порядком], беруть участь у програмі академічної мобільності в певному українському закладі освіти (науковій установі).
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-%D0%BF#Text Порядок реалізації права на академічну мобільність]''''' не поширюється на:

* осіб, тимчасово допущених до занять;
* слухачів;
* здобувачів освіти, які в установленому законодавством порядку оформили перерву в навчанні та перебувають в академічній відпустці;
* здобувачів освіти (наукового ступеня) військових закладів фахової передвищої, вищої освіти (закладів фахової передвищої, вищої освіти із специфічними умовами навчання), а також на працівників таких закладів;
* здобувачів освіти (наукового ступеня), працівників закладу освіти (наукової установи), які направлені МОН за кордон на навчання, стажування, педагогічну, науково-педагогічну та наукову роботу на виконання міжнародних міжурядових та міжвідомчих договорів про співробітництво в галузі освіти та/або науки, міжнародних програм, проектів.

'''''Важливо!''''' Не можуть брати участь у програмі академічної мобільності громадяни держави, визнаної в установленому порядку державою-агресором або державою-окупантом, або держави, що не визнає тимчасово окуповані території такими, що належать Україні.

=== Підстави академічної мобільності ===
'''''Право на академічну мобільність може бути реалізоване на підставі:'''''
* міжнародних урядових договорів про співробітництво в галузі освіти і науки;
* договорів між закладом вищої освіти та іноземними організаціями-партнерами чи їхніми структурним підрозділами;
* договорів між закладом вищої освіти та українськими організаціми-партнерами чи їхніми структурними підрозділами;
* міжнародних грантів, проектів і програм, запрошення, які надійшли від закордонних організацій-партнерів;
* з власної ініціативи учасника освітнього процесу, підтриманої керівництвом закладу вищої освіти, на основі індивідуальних запрошень.

=== Види академічної мобільності ===
'''Виміри та види академічної мобільності'''

''Розрізняють такі види академічної мобільності:''

* пряма мобільність — переміщення студентів, аспірантів, викладачів зі своєї країни за кордон;
* зворотна мобільність — переміщення іноземних громадян для навчання або проведення досліджень у їхні країни;
* експортна мобільність, або зовнішня мобільність — з погляду країни-постачальника студента;
* імпортована мобільність, або вхідна мобільність — з погляду країни-донора.
У межах Болонського процесу академічна мобільність має два виміри:
# вертикальний — навчання студента в іншому виші, після закінчення якого він отримує ступінь;
# горизонтальний — навчання в іншому виші протягом певного періоду (семестру, навчального року), після чого студент повертається до університету та продовжує навчання.
Відповідно до принципів Болонського процесу, розрізняють поняття «ступенева мобільність» (diploma / degreemobility) як навчання, яке закінчується отриманням ступеня, та «кредитна мобільність» (сredit / temporarymobility) як навчання з накопиченням кредитів.
Забезпечують академічну мобільність основні інструменти Болонського процесу: Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система, Рамка кваліфікацій Європейського простору вищої освіти, Додаток до диплома, а також європейська та національна системи забезпечення якості вищої освіти.

'''''Основними видами академічної мобільності є:'''''

* ступенева мобільність — навчання у закладі вищої освіти (науковій установі), відмінному від постійного місця проживання/навчання учасника освітнього процесу, з метою здобуття ступеня вищої освіти, що підтверджується документом (документами) про вищу освіту або про здобуття ступеня вищої освіти від двох або більше закладів вищої освіти (наукових установ) (у межах спільних чи узгоджених програм або договорів або за власною ініціативою);
* кредитна мобільність — навчання у закладі вищої освіти (науковій установі), відмінному від постійного місця навчання українського чи іноземного учасника освітнього процесу, з метою здобуття кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи або відповідних компетентностей / результатів навчання (без здобуття кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи), що будуть визнані у закладі вищої освіти (науковій установі) постійного місця навчання українського чи іноземного учасника освітнього процесу. При цьому загальний період навчання для учасників програм кредитної мобільності у закладі вищої освіти (науковій установі), що направляє за програмою мобільності, залишається незмінним.

''Для учасників академічної мобільності, які здобувають освітній ступінь фахового молодшого бакалавра, бакалавра, магістра:''

* навчання за освітніми (освітньо-професійними) програмами кредитної або ступеневої академічної мобільності;
* мовне стажування (удосконалення рівня практичного володіння іноземною мовою в певній професійній діяльності або галузі знань);
* навчально-наукове стажування (діяльність, спрямована на набуття практичного досвіду на основі досліджень та формування нових професійних компетентностей у психолого-педагогічній, науково-дослідній, організаційно-управлінській діяльності в межах певної спеціальності/галузі знань);
* наукове стажування;
* практика (отримання досвіду професійної діяльності в галузі майбутньої, наявної, суміжної спеціальності під керівництвом працівників закладу освіти (наукової установи) з метою формування фахових компетентностей та навичок у реальних, у тому числі виробничих, умовах для прийняття самостійних рішень у практичній діяльності, оволодіння методами, формами організації та засобами праці в певній професійній діяльності або галузі знань);
* інші форми (участь у семінарах, конференціях, виступи та публікації в межах певної спеціальності/галузі знань тощо), що не суперечать законодавству та відповідають вимогам, встановленим пунктом 10 '''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2015-%D0%BF#Text Порядку реалізації права на академічну мобільність].'''''

''Для учасників академічної мобільності, які здобувають освітньо-науковий ступінь доктора філософії/доктора мистецтва, науковий ступінь доктора наук або є педагогічними, науково-педагогічними, науковими, іншими працівниками закладу освіти (наукової установи):''

* участь у програмах кредитної академічної мобільності учасників академічної мобільності, які здобувають освітньо-науковий ступінь доктора філософії/доктора мистецтва;
* участь у спільних освітніх та/або наукових проектах (діяльність у складі тимчасової проектної групи, утвореної на певний строк для реалізації мети та виконання завдань певного освітнього або наукового проекту за рахунок ґранту, наданого закладам-партнерам);
* викладання;
* стажування;
* наукове дослідження;
* наукове стажування;
* мовне стажування;
* підвищення кваліфікації;
* інші форми (участь у семінарах, конференціях, виступи та публікації в межах певної спеціальності/галузі знань тощо), що не суперечать законодавству.

'''Внутрішня академічна мобільність'''
Міністерство освіти і науки затвердило правила внутрішньої академічної мобільності учнів закладів професійної освіти під час воєнного стану, відповідний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0437-22#Text наказ] застовано 20 квітня 2022 року за №437/37773.
Відтепер учні можуть продовжити навчання в інших профтехах, водночас отримавши документ про професійну освіту того закладу, де вони навчалися. Для цього потрібно укласти угоду про співробітництво між закладами.
«Раніше ми не мали чіткого механізму для завершення навчання учнів, заклади яких не змогли продовжувати освітній процес через бойові дії. Нині ми узаконили процедуру продовження навчання. Завдяки внутрішній академічній мобільності учні зможуть безперешкодно продовжити навчання в інших профтехах, зберігаючи місце, стипендію та соціальні виплати», – зазначив Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.
Внутрішня академічна мобільність учнів відбувається між базовими закладами професійної освіти та закладами-партнерами. Після завершення навчання учні отримують академічну довідку від закладу-партнера, у якій зазначаються результати навчання.
Учні не відраховуються з базового профтеха та отримують документ про професійну освіту. Положення також визначає обов’язки базового закладу професійної освіти та закладу-партнера, які мають бути визначені в угоді про співробітництво.

'''Міжнародна академічна мобільність''' — це можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами.

== Організаційне забезпечення реалізації права на академічну мобільність ==

Здобувачі вищої освіти в межах програм внутрішньої академічної мобільності тимчасово допускаються до освітнього процесу у закладі вищої освіти (науковій установі) – партнері і мають права та обов’язки здобувачів вищої освіти українського закладу вищої освіти (наукової установи) на період реалізації права на академічну мобільність.

Учасники освітнього процесу, які реалізують своє право на міжнародну академічну мобільність в закордонній організації-партнері, слідують правилам організаційного оформлення згідно з законодавством країни перебування.

Здобувачі вищої освіти, які реалізують право на академічну мобільність, не відраховуються зі складу здобувачів вищої освіти на період реалізації права на академічну мобільність та обліковуються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Іноземні учасники академічної мобільності, які залучені до провадження освітньої та наукової діяльності мають одинакові права та обов’язки на рівні з учасниками освітнього процесу щодо користування матеріально-технічними та інформаційними ресурсами.

'''''Іноземні учасники, що реалізують право на академічну мобільність в рамках договорів про співпрацю між закладом вищої освіти та іноземними організаціями-партнерами, можуть бути зараховані на навчання до ЗВО: '''''
* відповідно до міжнародних договорів України;
* за рахунок коштів міжнародних програм та організацій;
* за рахунок коштів Університету;
* за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб;
* на умовах безоплатного навчання у разі взаємного рівноцінного міжнародного обміну здобувачами вищої освіти, в тому числі за угодами про спільні освітні програми та/або спільні (подвійні) дипломи, відповідно до укладених між Університетом і організаціями-партнерами, договорів про міжнародну академічну мобільність.

=== Як скористатись правом на академічну мобільність? ===
Насамперед студентові слід звернутися до відповідного відділу або центру у своєму закладів вищої освіти (Наприклад, відділу академічної мобільності, відділу міжнародних зв’язків, центру міжнародної освіти тощо). Там він зможе ознайомитись з програмами академічної мобільності, у яких навчальний заклад бере участь, з’ясувати умови на яких він може взяти участь у такій програмі, які документи для цього потрібні та ін.

=== Умови участі у програмах академічної мобільності ===

Відбір учасників програм академічної мобільності проводиться, як правило, за конкурсом з урахуванням результатів їх навчання чи професійної діяльності, наукових (творчих) здобутків, знання іноземної мови, додаткових вимог, передбачених договорами, угодами, контрактами, грантами, проектами тощо.

=== Які документи потрібні для участі в програмі академічної мобільності? ===
'''''Для участі у програмі академічної мобільності можуть бути потрібні:'''''
* заява на ім’я ректора про участь в програмі академічної мобільності;
* копія запрошення та його переклад;
* договір про академічну мобільність між навчальним закладом та студентом;
* договір про навчання між університетом, учасником програми та вищим навчальним закладом/науковою установою – партнером;
* індивідуальний навчальний план академічної мобільності;
* академічна довідка.

'''Зверніть увагу!''' Перелік документів залежить від того, у якій саме програмі хоче взяти участь студент та вимог внутрішніх правових актів навчального закладу.

=== Які терміни програми академічної мобільності? ===
Академічна мобільність студентів не впливає на загальний термін навчання, тому студент може навчатися/стажуватися в іншому закладі вищої освіти як в Україні, так і закордоном під час навчального року або під час канікул. Для цього йому встановлюється індивідуальний графік навчання, який дозволяє не відвідувати аудиторні заняття у своєму закладі вищої освіти та виконувати навчальний план дистанційно. Якщо дисципліни у навчальних планах обох ЗВО збігаються, то вони можуть бути взаємозараховані.

У разі участі в інших формах академічної мобільності встановлення індивідуального графіка необхідне лише у випадках, якщо термін мобільності охоплює період семестрового контролю.

'''Зверніть увагу!''' Терміни участі у програмах академічної мобільності зазвичай обмежуються навчальним закладом.

'''Важливо!''' Строк навчання та наукового стажування здобувачів вищої освіти не може перевищувати двох років.

=== Результат участі у програмах академічної мобільності ===
'''Після повернення до навчального закладу учасник освітнього процесу надає''' документ з переліком та результатами вивчення навчальних дисциплін, кількістю кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи та інформацією про систему оцінювання навчальних здобутків, сертифікат або звіт щодо виконання програми викладання, проходження практики, стажування, проведення наукових досліджень, завірений в установленому порядку у вищому навчальному закладі, на базі якого здійснюється академічна мобільність.

== Фінансове забезпечення ==

За здобувачами вищої освіти на період реалізації права на академічну мобільність в іншому закладі вищої освіти (науковій установі) – партнері на території України чи поза її межами зберігаються відповідно до укладеного договору про академічну мобільність місце навчання та виплата стипендії у разі, коли регулярна безповоротна фіксована фінансова підтримка у грошовій формі протягом всього строку навчання за програмою академічної мобільності в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) не передбачена або передбачена у розмірі, що у перерахунку на національну грошову одиницю на дату укладення договору про академічну мобільність є меншою за розмір стипендії, призначеної особі відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/882-2004-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України «Питання стипендіального забезпечення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання стипендіального забезпечення»].

Працівникам, які реалізують право на академічну мобільність, зберігається оплата праці за основним місцем роботи на термін '''до шести місяців''', у разі якщо оплата праці не передбачена програмою академічної мобільності.

'''''Для здобувачів вищої освіти, які отримували стипендію, на період академічної мобільності зберігається її виплата, якщо:'''''
* здобувач вищої освіти взагалі не отримує фінансування за програмою мобільності;
* здобувач вищої освіти отримує часткове фінансування (на оплату проживання, проїзд тощо), але не отримує стипендії;
* здобувач вищої освіти має інші законні підстави на збереження стипендії, що регулюються законами і урядовими постановами України.

Здобувачі вищої освіти, які реалізували право на академічну мобільність на підставі договору про академічну мобільність, вчасно повернулися в навчальний заклад, і не склали семестровий контроль у термін, визначений індивідуальним начальним планом, мають право на призначення стипендії у випадку відсутності академічної заборгованості, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF#Text Положення про стипендійне забезпечення]. Рішенням керівника закладу вищої освіти таким особам встановлюється строк ліквідації академічної заборгованості на термін '''не більше як 1 місяць''' з дня повернення з академічної мобільності, після чого питання призначення академічної стипендії таким особам вирішується на загальних підставах. У разі, коли особам призначена академічна стипендія, її виплата здійснюється починаючи з наступного місяця після повернення до вищого навчального закладу.

[[Категорія:Право на освіту]]

Переваги та недоліки встановлення газобалонного обладнання на автомобіль (ГБО) в Україні

2024-06-10T11:53:26Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України «Про дорожній рух»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607 "Про затвердження Порядку переобладнання транспортних засобів "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
'''Під час війни''' робота сервісних центрів МВС обмежена не лише скороченим графіком роботи, але й обмеженим переліком послуг.

Сервісні центри МВС наразі '''працюють''' лише там, де не ведуться активні бойові дії.
|}
== Встановлення ГБО ==
Згідно п. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови №607], переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива проводиться суб'єктом господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання.

Переобладнання транспортного засобу (крім переобладнання для роботи на газовому паливі), не зареєстрованого у встановленому порядку, не допускається.

Згідно п.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови №607], для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.

Згідно п.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови №607], спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

На підставі даних, зазначених у заяві, спеціально уповноважена організація отримує відомості про транспортний засіб з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у визначеному законодавством порядку.

Строк розгляду заяви про погодження не повинен перевищувати '''10 робочих днів''' за умови подання документів, передбачених пунктом 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови №607].

У разі коли подані документи оформлені неналежним чином або містять недостовірну інформацію, власник або його представник має право після усунення зазначених недоліків повторно подати заяву про погодження, яка розглядається в установленому порядку.

'''Важливо!''' Перед переобладнанням транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива огляд такого засобу не проводиться.

Відповідно до п.37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF#Text Постанови №1388], державна реєстрація (перереєстрація) переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни), а також за умови відповідності переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху. '''Переобладнання транспортних засобів для роботи на газових паливах здійснюється''' ''виключно суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність з переобладнання п’яти і більше транспортних засобів протягом року та мають свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідний вид переобладнання''.

'''Зверніть увагу!''' Власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній.

У таких свідоцтвах зазначається рік випуску легкового автомобіля або виготовленого на його базі автомобіля, який повинен відповідати року випуску встановленого кузова. Рік випуску такого автомобіля не змінюється, якщо неможливо встановити рік випуску його кузова.

'''Важливо!''' Після встановлення підприємство, де встановлювали ГБО має видати документ - акт прийому / передачі авто, переобладнаного для роботи на газу.

== Реєстрація ГБО ==
Реєстрація ГБО є обов’язковою, так як встановлення ГБО призводить до зміни технічних характеристик автомобіля, а це вважається переобладнанням транспортних засобів (п. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови № 607]).

Відповідно до п. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови №607] після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження (далі - заява про проведення оцінювання). '''За результатами такого оцінювання видається:'''
* '''сертифікат відповідності''' - для переобладнаних автобусів та транспортних засобів, які переобладнані (за винятком транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива) суб'єктом господарювання, що має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
* '''акт технічної експертизи або сертифікат відповідності''' - для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

'''До організацій з оцінки відповідності належать''' (п. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови №607]):
* випробувальна лабораторія (центр), що має атестат акредитації відповідної галузі;
* орган з оцінки відповідності, визнаний та призначений в установленому порядку для проведення процедури сертифікації транспортних засобів;
* підприємство, що має сертифікат відповідності державної системи сертифікації УкрСЕПРО з установлення відповідності конструкції транспортного засобу, що переобладнаний, умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження.
'''Також для реєстрації ГБО необхідні інші документи:'''
* паспорт;
* ідентифікаційний код;
* сертифікат відповідності або відомості про такий сертифікаті, які зберігаються в Державному реєстрі сертифікатів відповідності транспортних засобів, або відомості про такий документ про узгодження, інформація про які знаходиться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (п. 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF#Text постанови № 1388]).

'''Зверніть увагу!''' Відповідно до ч. 4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України «Про дорожній рух»] переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

'''Важливо!''' Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії (ч. 2 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону]).

Відповідно до п. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-%D0%BF#Text Постанови № 607], '''перереєстрація транспортного засобу''', що переобладнаний, '''проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF#Text Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388.]
== Відповідальність ==
Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення], '''передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил переобладнання автомобіля, а саме:'''
# '''Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів''', - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
#'''Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку''', - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Поліс туристичного страхування

2024-05-20T08:01:56Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2577 Закон України "Про страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про туризм"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”]
== Види туристичного страхування ==
'''На сьогодні в туристичному страхуванні розрізняють:'''
* страхування зарубіжного туризму (страхування громадян, які виїжджають за кордон, та осіб, що відряджені за кордон);
* страхування внутрішнього туризму (різноманітні програми страхування подорожуючих по Україні);
* страхування іноземного туризму (більшість іноземців, що прибувають до України, вже забезпечені страховим захистом (мають страховий поліс, придбаний на батьківщині), водночас у разі його відсутності іноземець має придбати страховий поліс при перетині державного кордону України).
== Загальні положення про страхування туристів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 1 Закону України "Про страхування"], страхування -правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

'''Договір страхування''' - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхування туристів — це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном — траспортування тіла на батьківщину. Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.

Стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про туризм»] передбачає, що «Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності»[3].

Суб'єкт туристської діяльності повинен забезпечувати страхування (медичне та від нещасного випадку) туристів, яким надаються туристичні послуги. Страхування туристів може здійснюватися шляхом складання договору страхування безпосередньо між туристом та страховою організацією або за участю суб'єкта туристичної діяльності, що забезпечує страхування туристів на основі відповідної угоди зі страховою організацією. Угода має бути складено зі страховою організацією, що має відповідні ліцензії на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування та страхування від нещасного випадку.Туристична страховка

'''Туристична страховка''' – це, насамперед, реальний захист від незапланованих витрат під час перебування за кордоном. Оформлюючи поліс туристичного страхування, ви забезпечуєте себе необхідною технічною, медичною, юридичною та адміністративно допомогою в будь-якій країні.

'''Туристична страховка для виїзду за кордон потрібна для:'''
# '''Отримання візи.''' В багато країн (Канада, США, країни Шенгенського союзу) неможливо отримати візу без медичного полісу. Лікування за кордоном коштує занадто дорого, у зв’язку з чим консульства країн хочуть мати гарантії оплати рахунків за врятування туриста. Тому перед оформленням полісу необхідно дізнатись вимоги конкретної країни до страховки (це можна зробити на сайті того чи іншого посольства).
# '''Оплати лікування.''' Туристична страховка покриває витрати на ліки та лікування, транспортування в медичний заклад, консультації з лікарем. Крім того, в екстрених випадках страхова компанія може організувати переліт близького родича для догляду за «відпочиваючим», повернути додому дорослого чи дитину з лікарні. Лікування в таких країнах, як США, Канада, Ізраїль чи ЄС обходиться дорого, тому відправлятись у мандрівку без полісу занадто ризиковано в фінансовому плані. 
'''Важливо!''' Наявність поліса – обов’язкова умова для подорожі за межі України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України “Про туризм”]), а також для отримання візи в багато країн світу.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування [2,ч.3 ст. 16].
[[Файл:Договір туристичного страхування.png|міні|Договір туристичного страхування]]

== ''' ''' Укладення договору страхування ==
У випадку організації поїздки через туристичну компанію, забезпечення страховим полісом здійснюється даною компанією. Якщо ж поїздка ви організовується самостійно особою, то необхідно особисто подбати про придбання страхового поліса.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про туризм»] договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.

Інформація про умови обов’язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.

Обов’язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі. За вимогою туриста, туроператор чи турагент забезпечують страхування інших ризиків, пов’язаних із здійсненням подорожі.

За бажанням туриста, з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов’язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов’язаних з передчасним поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

Існує думка, що компанія з хорошою репутацією вирішить всі питання у разі виникнення страхового випадку. Однак, кожна компанія взаємодіє з іншою компанією-асистентом в країні перебування туриста. Тому, у випадку укладення договору страхування необхідно уточнити контактні дані компанії-асистента, яка буде посередником між клієнтом та медичною установою. Ця інформація, як правило, вказується в страховому полісі.

'''Договір страхування повинен містити:'''

1) назва документа та страхового продукту (за наявності);

2) найменування та адреса страховика;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження або найменування страхувальника;

4) інформація про предмет страхування;

5) інформація про об’єкт страхування;

6) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження або найменування вигодонабувача (за наявності);

7) розмір страхової суми та/або ліміти відповідальності за договором страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя;

8) розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договором страхування життя (крім договорів, у яких не визначається страхова сума та/або розміри страхових виплат);

9) перелік страхових ризиків;

10) перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування;

11) страховий тариф (крім договорів, у яких не визначається страховий тариф);

12) строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування;

13) розмір страхової премії, порядок та строки її сплати;

14) порядок внесення змін і припинення дії договору страхування;

15) порядок розрахунку, умови та строки здійснення страхових виплат;

16) причини відмови у страховій виплаті;

17) права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

18) порядок вирішення спорів;

19) інші умови за згодою сторін.

== Види туристичного страхового полісу: ==
Страховка для виїзду за кордон може включати в себе різні види страхування:

- медичне страхування;

- страхування від нещасних випадків;

- страхування життя;

- додаткові опції (наприклад, витрати в разі депортації, втрати багажу, стихійного лиха, транспортування тіла в разі смерті тощо).

Отже, при виборі найбільш вигідного страхування необхідно детально вивчити існуючі пропозиції та врахувати:

* вік туриста (стандартний тариф розрахований для людей працездатного віку, для дітей і старшого покоління страховий поліс вартуватиме дорожче),
* наявність або відсутність франшизи (поліс без франшизи дорожче);
* умови договору (більше опції – дорожча ціна);
* країну поїздки (наприклад, поїздки в екзотичні країни потребують більше опцій для страхового поліса),
* тривалість (тобто термін дії поліса);
* мету поїздки.

Від обраних варіантів залежить не тільки сам розмір страхового внеску, але і розмір виплат по страхуванні.

'''Комплексне страхування''' – пакет «all inclusive», що пропонує відшкодування за скасування чи затримку вильоту, затримку чи спізнення на пересадочний рейс, викрадення, втрату або пошкодження багажу та медичну допомогу в екстрених випадках у визначених межах. Це – чудовий варіант для мандрівників, яким залежить на можливості зміни маршруту у будь-який час або яким потрібне додаткове покриття, наприклад, для екстремальних видів спорту, витрат на перевезення чи проживання домашніх улюбленців і навіть оренди автомобіля.

'''Медичне страхування''' – для тих, хто хоче одержати покриття лише медичних витрат. Сюди входить відшкодування рахунків медичних закладів і припинення подорожі, якщо ви опинитеся у лікарні чи потребуватимете повернення додому через нещасний випадок. Цей вид страхування також пропонує 24-годинну службу підтримки на випадок, якщо вам знадобиться допомога у пошуку лікаря, покритті витрат екстреної евакуації, якщо вас будуть транспортувати, а у деяких випадках і покритті стоматологічних витрат, якщо ви раптом зламаєте чи розколете зуб.
'''Медична евакуація''' – цей поліс хоча й не передбачає повного медичного покриття, однак відшкодовує вартість карети швидкої допомоги або іншого способу транспортування у надзвичайних обставинах, коли виникне потреба у зміні лікарні чи місця знаходження. Якщо страховки немає, то всі медичні витрати оплачує клієнт.

'''Раптова смерть''' – це не зовсім страхування життя, однак такий поліс передбачає страхові виплати у разі втрати кінцівок чи життя під час подорожі. Зазвичай він купується на додаток до комплексного страхування.

'''Групове страхування''' – якщо ви подорожуєте з друзями або сім’єю у групі з 10 або більше осіб, вам у нагоді стане страховий поліс для туристичної групи, що забезпечить покриття від нещасних випадків для всіх учасників групи.

'''Туристична віза''' – страхування необхідне для одержання шенгенської візи для громадян країн, що не входять до складу ЄС, з метою в’їзду до шенгенської зони менш ніж на 3 місяці. Цей поліс передбачає покриття таких витрат, як невідкладна медична допомога, евакуація та репатріація.
== Перелік необхідних документів ==
'''До відповідної угоди між страховою організацією і суб'єктом туристської діяльності додаються копії таких документів:'''
# Правила медичного страхування та страхування від нещасного випадку;
# Страхові тарифи (завірені печаткою та підписом керівника страхової організації);
# Договір страхування туриста (страховий поліс);
# Роз'яснення про порядок складання та заповнення страхового полісу;
# Форми звітності суб'єкта туристської діяльності перед страховою організацією;
# Ліцензія на право здійснення страхової організацією діяльності з медичного страхування та страхування від нещасних випадків.
Суб'єкт туристської діяльності повинен вести облік виданих туристам страхових полісів. При складанні туристом договору страхування самостійно, безпосередньо зі страховою організацією, суб'єкт туристської діяльності, організуючий туристичну поїздку, повинен перевірити наявність страхового полісу туриста та додати його копію до договору, який укладається між туристом і суб'єктом туристичної діяльності. 
Страхуванню повинні підлягати як туристи, так і особи, що їх супроводжують. Компенсація шкоди, заподіяної життю або здоров'ю туриста або його майну проводиться в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

== Сторони страхового договору ==
'''Учасниками (сторонами) укладеного страхового договору є такі юридичні та фізичні особи, як:'''
* страховик,
* страхувальник,
* застрахована особа,
* асистуюча компанія.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2577 Відповідно до п. 66 ч.1 ст 1 Закону України "Про страхування"]''', страховик''' – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2577 п.68 ч.1 ст. 1 Закону України "Про страхування"], '''страхувальником є''' особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

'''Застрахованою особою''' вважається людина, ім'я якої внесене в страховий поліс і яка має право в разі виникнення страхового випадку звернутися за допомогою, що може призвести до виплат з боку страховика.

У чому різниця між страхувальником і застрахованою особою? Наприклад, у випадку, якщо страховий поліс купується для сім'ї з 4 осіб, то один з них (той, хто платить), є страхувальником, а всі четверо, чиї імена вказані в полісі – застрахованими особами.При цьому страхувальник може купити поліс, але не бути застрахованою особою.

'''Асистуюча компанія''' – це представник страховика за кордоном, завдання якого оперативно і якісно допомогти застрахованій людині в іншій країні в разі потреби.
== Вартість полісу ==
''' Вартість полісу для подорожуючих залежить від наступних факторів:'''
# Терміну перебування в іншій країні;
# Програми страхування;
# Розміру страхової суми;
# Наявності/відсутності франшизи;
# Країни;
# Мети поїздки (заняття спортом, навчання, робота, відпочинок).
'''Важливо!''' ''Вартість поліса в гривні може змінюватися залежно від курсу євро, встановленого НБУ на дату оформлення з таких причин:''
* Необхідне збереження лімітів відповідальності страхової компанії, зазначеної в полісі. Для поїздок у країни Євросоюзу рекомендована сума зі страхування медичних витрат – не менше 30 000 EUR. Для подорожей в екзотичні країни (Таїланд, Індія) та в країни значно віддалені від України, острівні держави (наприклад Мальдіви, Карибські острови), а також в ОАЕ, Японію, Австралію, країни Північної та Південної Америки рекомендуємо використовувати страхову суму не менше 50 000 EUR;
* Поліс Туристине страхування діє за кордоном, і в разі настання страхової події страхова компанія оплачує рахунки в іноземній валюті за курсом НБУ на момент здійснення страхової виплати.
== Страхові виплати ==
Для того, щоб зрозуміти, в яких випадках турист має отримати виплати, необхідно уважно вивчити спектр надаваних полісом послуг, а також ознайомитися з відповідними термінами. Це:
* страховий ризик,
* страхова сума,
* страхова виплата,
* страхова премія,
* страховий тариф
Найголовнішими поняттями тут вочевидь є страхові ризик і виплата. Від ризиків, або, іншими словами, можливих неприємностей, якраз і страхується мандрівник. Імовірність настання таких випадків визначається місцем і метою його поїздки, а страхова компанія, в свою чергу, оцінює їх у грошовому еквіваленті. Виплати при настанні страхового випадку за кордоном здійснює асистуюча компанія за рахунок страхової. 
== Страховий ризик і страховий випадок ==
'''Страховий ризик''' - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

'''Страховий випадок''' - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2577 ст. 1 Закону України "Про страхування"], страхова сума''' - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.

'''Срахова виплата''' - (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.

Договором страхування життя обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов’язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

'''Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок)''' - плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику згідно з договором страхування.

'''Страховий тариф''' - ставка страхової премії з одиниці страхової суми за визначений строк страхового покриття.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”] встановлює, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов’язаних із надзвичайними обставинами під час його перебування за кордоном, він має бути застрахований.

'''Слід зауважити, що страхова компанія відмовить у наданні допомоги і виплаті страхового відшкодування, якщо:'''
* подорож було здійснено лише з метою отримання лікування, тобто страховими подіями при особистому страхуванні туристів не можуть вважатися хронічні інфекційні та рецидивні захворювання (серцево-судинні, онкологічні, туберкульозні й інші хвороби);
* витрати, пов’язані з будь-яким протезуванням, включаючи стоматологічне й офтальмологічне, з косметичною або пластичною хірургією;
* страховий випадок стався внаслідок самогубства чи спроби самогубства.
=== Які ризики покриває договір (поліс) “Туристичне страхування”? ===
'''Поліс “Туристичне страхування” включає в себе: '''
* Страхування медичних витрат на транспортування до лікувального закладу, амбулаторне лікування або госпіталізація ( у т.ч. хірургічне лікування), екстерну стоматологічну допомогу, медичне транспортування додому, телефонні переговори, тощо;
* Страхування від нещасних випадків;
* Підтримка служби EURO – CENTER HOLDING українською, російською, англійською та ін. мовами.
'''Зверніть увагу!''' Договір (поліс) "Туристичне страхування" покриває оплату вартості експрес-тестування та лабораторних досліджень на COVID-19, призначених лікарем у разі наявності ознак захворювання, що підтверджується відповідним медичним звітом, а також амбулаторного та стаціонарного лікування застрахованої особи.
== Розмір франшизи ==
'''Франшиза''' - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

'''Наприклад''', у клієнта поліс з франшизою 30 євро, а медичний заклад виставив рахунок за лікування на 50 євро. СК оплатить 50-30=20 євро, решту витрат оплатить сам клієнт.
== Припинення дії договору страхування ==
'''Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:'''

1) закінчення строку дії договору страхування;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником чергової частини страхової премії у встановлений договором строк (у разі сплати страхової премії частинами). При цьому договір страхування вважається достроково припиненим з дня, наступного за встановленим у договорі страхування днем сплати чергової частини страхової премії, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи (крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2577 статтею 100 цього Закону]);

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) набрання законної сили рішенням суду про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України та договором страхування.

== Недійсність договору страхування ==
Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1909-20#n2577 Закону] '''договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі, якщо:'''

1) його укладено після настання події, що має ознаки страхового випадку;

2) відсутній об’єкт страхування або об’єктом страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили;

3) страховиком доведено, що договір страхування укладено з метою отримання неправомірної вигоди та/або вчинення шахрайських дій;

4) у страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування) відсутній страховий інтерес.

'''Важливо!''' Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
== Практика ==
'''На практиці така страховка працює наступним чином:'''

Клієнт оформлює страховий поліс, який покриває необхідні йому страхові ризики. Наприклад, отримання травм під час спортивних занять за кордоном або технічні проблеми з автомобілем.

У разі виникнення страхового випадку, клієнт зв’язується зі службою підтримки страхової компанії і описує проблему.

Спеціаліст страхової компанії формує запит і розроблює план дій для оперативного вирішення конкретної проблеми (організація транспортування, пошук лікарні, лікаря тощо).

Як правило, страхова компанія покриває всі витрати клієнта. Але задля уникнення непорозумінь слідує зберігати всі чеки здійснених оплат (придбання ліків, оплата послуг таксі і т.д.).
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Права споживачів житлово-комунальних послуг та їх захист

2024-05-17T12:46:05Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1412 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6206 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14/print1481721690845070 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14 березня 2019 року № 312]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Кодексу систем розподілу" від 14 березня 2018 № 310]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Кодексу системи передачі" від 14 березня 2018 № 309]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/206-2022-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/206-2022-%D0%BF#n5 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"] :

* припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#Text Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285]); - '''заборонено'''.

* стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF#Text Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509] “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в’їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#Text Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285] - '''заборонено.'''

* нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій], та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території - '''заборонено.'''
|}
== Загальні положення ==
'''Житлово-комунальні послуги''' — це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем житлово-комунальних послуг визнається фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні підприємства є самостійними суб’єктами господарювання, що створюються з метою утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг з ліквідації аварій у житлово-комунальній сфері та забезпечення укладання договорів щодо споживання тепла, водопостачання та водовідведення з виробниками та споживачами таких послуг (ст. 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги")].

Слід зауважити, що надання житлово-комунальних послуг є різновидом договірних зобов‘язань, а тому порядок їх надання, захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та врегулювання інших відносин, які виникають довкола житлово-комунальних послуг, регулюється чинним законодавством, а також договорами про надання житлово-комунальних послуг, що їх укладає кожен споживач із організацією-надавачем. Саме тому потрібно подбати про наявність підписаних договорів із організаціями-надавачами житлово-комунальних послуг. Договір - це саме той документ, на підставі якого споживач може пред‘являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, вимагати відшкодування або перерахунку вартості послуг.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону] ''споживачі житлово-комунальних послуг зобов’язані укласти нові договори з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електроенергії та природного газу) за кожним видом комунальної послуги''.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами.
У зв’язку зі встановленим Кабінетом Міністрів України карантином та змінами передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»] № 540-IX від 30 березня 2020 року, споживачі житлово-комунальних послуг зобов’язані укласти договори з виконавцями комунальних послуг не пізніш як протягом п’яти місяців з дня завершення карантину.

Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію даного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону], зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом].

Якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону], передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

== Права споживача житлово-комунальних послуг ==
Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15/page ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»]. <br
Кожний мешканець будинку є споживачем житлово-комунальних послуг.

Їх основний перелік є вичерпним і чітко визначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законі України «Про житлово-комунальні послуги»], що введено в дію у травні 2019 року ( далі – Закон).

За новим розподілом до комунальних належать: послуги з постачання та розподілу природного газу, електричної та теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами, до житлових – послуга з управління багатоквартирним будинком.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон] в цілому окреслив нові аспекти функціонування даної сфери. Крім запровадження моделі договірних відносин між виконавцями та споживачами, було чітко визначено права та обов’язки усіх учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

'''Споживач житлово-комунальних послуг має право:'''

# одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з умовами укладених договорів;
# безоплатно одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги;
# на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
# на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;
# на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 3'''0 календарних днів''', за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;
# складати та підписувати акти-претензії у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг;
# розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги тощо.
* Законом визначено, що споживач має право на безперебійне та своєчасне отримання комунальної послуги належної якост Це право передбачає отримання послуги на постійній основі, без необґрунтованих перерв та перебоїв, у необхідній кількості та відповідної якості
* Послугу, яку споживачі отримують, повинна відповідати чітко встановленим вимогам, які також визначені у Законі, правилах чи договорі про надання послуги. Обов’язок забезпечувати відповідну якість покладається на виконавця, тобто на компанію, що надає цю послугу
* Надання комунальних послуг здійснюється безперервно, крім випадків, коли проводяться ремонтні та профілактичні роботи, у міжопалювальний період для системи опалення (виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами) або при необхідності ліквідації наслідків аварії. Якщо перерва у наданні послуг є плановою, виконавець повинен повідомити споживача про це не пізніше як за '''10 робочих днів'''. Якщо ситуація незапланована і перерва необхідна для усунення наслідків аварії, виконавець повідомляє про це не пізніше ніж через 3 години з початку такої перерви. Під час настання таких перерв плата за житлово-комунальну послугу не нараховується
* Споживач житлово-комунальних послуг має право отримувати усю необхідну інформацію про порядок надання, тарифи та норми споживання послуг, зокрема, дізнатися про структуру тарифу, загальну вартість місячного платежу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, отримувати детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку. Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом] передбачено, що виконавець повинен інформувати споживачів послуг про будь-який намір зміни тарифу на ту чи іншу послугу
* Право на відшкодування збитків завданих майну внаслідок неналежного постачання послуги та незаконне проникнення в належне йому житло теж визначено у Законі. Компанія, що надає послугу, зобов’язана вживати усіх необхідних заходів для усунення наслідків аварій, що виникають при наданні комунальних послуг, усувати усі порушення, які негативно впливають на якість послуг, та виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт Також, у разі заподіяної шкоди майну споживача, його життю або здоров’ю, яка виникає внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом] передбачено відшкодування.
* Оскільки, виконавець послуг відповідальний за їх якість, він повинен своєчасно реагувати на виклики споживачів та підписувати акти-претензії. Це право споживача також передбачено в українському законодавстві.
* У зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт споживач може складати та підписувати акти претензії.
* Якщо житлово-комунальна послуга не надається або надається не в повному обсязі, споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки їх кількості або якості. За результатами перевірки складається акт-претензія, який підписує споживач та виконавець. Виконавець зобов’язаний не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача прибути на виклик. У разі якщо представник компанії не з’явився такий акт підписується не менш як двома споживачами цієї комунальної послуги і надсилається виконавцю рекомендованим листом. Компанія-постачальник послуги зобов’язана протягом п’яти робочих днів вирішити питання щодо задоволення вимог визначених в акті-претензії або надіслати обґрунтовану відмову.
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом] передбачено, що споживач може не оплачувати вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період своєї тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних дні.
* Проте, це можливо лише за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг укладених між виконавцем та споживачем.
Законом також чітко визначено перелік обов’язків індивідуальних та колективного споживачів житлово-комунальних послуг.

'''Індивідуальний споживач зобов’язаний:'''

* Вживати необхідних заходів для усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;
* забезпечувати цілісність обладнання приладів обліку комунальних послуг відповідно до умов договору;
* оплачувати надані житлово-комунальні послуги за тарифами встановленими відповідно до законодавства та у строки, що передбаченні договорами;
* дотримуватися правил безпеки та санітарних норм;
* у разі несвоєчасної оплати платежів сплачувати пеню;
* інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла чи фактичну кількість осіб, що постійно проживають у житлі споживача;
* допускати у своє житло виконавців комунальних послуг у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів – розподілювачів, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі.
'''Важливо зазначити''', що колективний споживач зобов’язаний забезпечувати розподіл між споживачами обсягу комунальних послуг відповідно до законодавства та надавати їм детальний розрахунок розподілу спожитих комунальних послуг, а в разі обліку засобами вимірювальної техніки вузла обліку, надавати також інформацію про їх показання.

Усі права та обов’язки споживачів, управителів та виконавців житлово-комунальних послуг визначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законі України «Про житлово-комунальні послуги» № 2454-VIII від 07.06.2018.] Захист прав споживачів здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

=== Право споживача на несплату послуг ===
Як передбачає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15/page ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»], споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг на період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї. Для реалізації цього права споживач повинен звернутися до виконавця послуг з письмовою заявою та офіційними документами, що підтвердять факт відсутності. Це можуть бути документи з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання.

'''Наприклад''', щоб не платити за послуги холодного та гарячого водопостачання на період тимчасової відсутності споживача і членів його сім’ї, слід звернутися із заявою до виконавця зазначених послуг для опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру або власний будинок. За письмовою заявою споживача виконавець протягом доби відновить надання послуг, знявши пломби. Такий порядок встановлений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF п.32 Правил надання послуг централізованого опалення, подачі холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.05 р. № 630.]

=== Відшкодування матеріальної шкоди споживачам комунальних послуг ===
Матеріальна шкода відшкодовується на підставі наданих доказів. Доказами можуть бути будь-які дані, що мають відношення до справи та засвідчують факт заподіяння шкоди, а також понесення матеріальних витрат, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і діями відповідача. Для визначення розміру заподіяної шкоди та встановлення причинно-наслідкового зв'язку буде необхідно провести відповідну експертизу за рахунок позивача. В подальшому витрати на експертизу можна включити в ціну позову.

== Оформлення акта-претензії, як механізм досудового врегулювання спору ==
Якщо рівень надаваних послуг не відповідає вимогам, що пред’являються, споживач має право вимагати захисту своїх прав в рамках [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України "Про захист прав споживачів] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"]. Цей вид захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг реалізується через складання та підписання актів-претензій у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; безоплатному отриманні від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; безоплатному отриманні інформації про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі. Порядок оформлення претензій споживачів передбачено статтею 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".]

Разом з тим споживач має право на ''зменшення розміру плати за надані послуги''. Для цього споживач відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має '''''право викликати представника виконавця для складання та підписання акта-претензії''''', в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Виклик представника виконавця має здійснюватися у спосіб, обумовлений у договорі між споживачем і виконавцем. Найбільш зручним і надійним є направлення письмової заяви, яку необхідно зареєструвати у канцелярії виконавця із одержанням вхідного номера виконавця та підписом особи, яка прийняла заяву.

'''Зміст заяви про виклик представника виконавця послуг для оформлення акта-претензії або перевірки якості надання послуг:'''
* на підставі якого пункту договору вам мали бути надані послуги,
* послуги надані з порушеннями, чи не надані взагалі,
* вказати, де (адреса, за якою надаються послуги) і коли (як правило, протягом двох днів з моменту отримання заяви виконавцем) має з‘явитися представник виконавця.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). '''Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов’язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.''' Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу, споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. ''Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п’яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії''. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Статтею 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України "Про житлово-комунальні послуги"] регламентовано порядок оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку, який ґрунтується на тих же принципах. Однак, є деякі '''особливості''', як-от:
* у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником,

* на вимогу співвласника - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг беруть участь представник об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, якщо управління багатоквартирним будинком здійснює відповідно об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, які в такому разі також підписують акт-претензію,

* у разі неприбуття представника об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управителя на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії,

* у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, які надаються у багатоквартирному будинку на підставі договору, укладеного між виконавцем таких послуг та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюється представником об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники беруть участь у перевірці за бажанням,

* на вимогу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг бере участь управитель, який у такому разі також підписує акт-претензію.

* у разі неприбуття управителя на вимогу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або для підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії,

* у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі колективного договору про надання комунальних послуг, укладеного між виконавцем таких послуг та управителем або іншою уповноваженою співвласником особою, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються таким управителем або іншою уповноваженою співвласником особою. Співвласники або представники об’єднання співвласників багатоквартирного будинку беруть участь у перевірці за бажанням,

* у разі ненадання, надання неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком виклик управителя для перевірки якості наданих послуг, підписання акта-претензії здійснюється стороною договору про управління багатоквартирним будинком.
<big>Зразок Акта-претензії для споживачів житлово-комунальних послуг</big> [[:Файл:Акт-претензія.odt|Акт-претензія]] (файл)

=== Претензія до енергопостачальника ===
Порядок розгляду звернень, скарг та претензій споживачів - учасників роздрібного ринку електричної енергії передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 року № 312]

Пунктом 8.1.2. Правил, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою,] передбачено, що споживач, у разі порушення його прав та законних інтересів першочергово має звернутись до учасника роздрібного ринку зі зверненням/скаргою/претензією щодо усунення таким учасником порушення та відновлення прав та законних інтересів споживача. До звернення/скарги/претензії додаються наявні оригінали рішень або копії рішень, які приймалися за його зверненням/скаргою/претензією раніше, а також за наявності інші документи, необхідні для розгляду звернення/скарги/претензії, які після його (її) розгляду повертаються споживачу. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, учасник роздрібного ринку може у строк не більше 3 календарних днів звернутися до споживача за додатковою інформацією, яка необхідна йому для повного та об’єктивного розгляду звернення/скарги/претензії. У разі ненадання споживачем необхідної інформації (документів), пояснень щодо обставин, зазначених у зверненні/скарзі/претензії, учасник роздрібного ринку має надати споживачу роз’яснення (відповідь) виходячи з наявної у нього інформації.

'''Важливо!''' Ненадання споживачем додаткової інформації не є підставою для відмови учасником роздрібного ринку у розгляді звернення/скарги/претензії споживача.

Учасник роздрібного ринку, отримавши від споживача звернення/скаргу/претензію, має її зареєструвати та розглянути відповідно до порядку, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами.] Якщо споживач не погоджується з рішенням, прийнятим за його зверненням/скаргою/претензією, він може оскаржити таке рішення шляхом направлення скарги Регулятору або енергетичному омбудсмену. Скарга може бути подана споживачем протягом 1 року з моменту прийняття рішення учасником роздрібного ринку, що оскаржується, але не пізніше 1 місяця, починаючи з дня, наступного за днем ознайомлення або отримання споживачем цього рішення.

'''Важливо!''' Учасник роздрібного ринку має право не розглядати скаргу, подану з порушенням зазначеного строку.

Пропущений споживачем з поважної причини строк може бути поновлений посадовою особою учасника роздрібного ринку, яка згідно з посадовими обов’язками має повноваження приймати такі рішення.

Рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена або учасника роздрібного ринку, який розглядав звернення/скаргу/претензію, у разі незгоди з ним може бути оскаржено споживачем або учасником роздрібного ринку (щодо рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена) шляхом звернення до суду у строки, передбачені законодавством України.

=== Оформлення претензій учасниками роздрібного ринку електричної енергії ===
Цією ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою] передбачено, що у разі порушення учасником роздрібного ринку вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правил] та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], учасник роздрібного ринку, щодо якого було вчинено порушення, складає у довільній формі претензію та подає її учаснику роздрібного ринку, яким було вчинено порушення. У разі заподіяння учаснику роздрібного ринку електричної енергії збитків у претензії зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків. До претензії можуть додаватися документи, які підтверджують вину оператора системи (електропостачальника електричної енергії або споживача) та розмір нарахованих збитків.

Учасник роздрібного ринку '''протягом 30 календарних днів''' з дати отримання претензії має усунути порушення та/або відшкодувати збитки, завдані учаснику роздрібного ринку, яким було подано претензію, про що повідомити іншу сторону, чи надати йому обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій повністю або частково. До відмови щодо задоволення претензії учасник роздрібного ринку може додати документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини. Протягом розгляду претензії учасники роздрібного ринку зобов’язані на запит іншої сторони надавати уточнюючу інформацію та документи, необхідні для розгляду претензії.

У випадку ненадання учасником роздрібного ринку відповіді на претензію іншого учасника роздрібного ринку у встановлений строк або незгоди зі змістом відповіді учасник роздрібного ринку має право звернутись до енергетичного омбудсмена (в межах його повноважень), Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, Антимонопольного комітету України відповідно до компетенції та/або до суду.

Спірні питання щодо відшкодування збитків та/або визначення їх розміру вирішуються під час розгляду претензії шляхом переговорів між учасниками роздрібного ринку або в судовому порядку.

=== Претензії щодо якості електричної енергії ===
У разі надходження претензії/скарги споживача щодо якості електричної енергії оператор системи розглядає її '''протягом 15 днів з дня отримання претензії/скарги''', а у разі проведення вимірювань показників якості електричної енергії в точці розподілу (передачі) електричної енергії - протягом 30 днів. Розгляд претензій та скарг споживачів щодо показників якості електричної енергії, вимірювання показників якості електричної енергії, претензій щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок недотримання оператором системи показників якості електропостачання, зокрема внаслідок недотримання показників якості електричної енергії та перерв в електропостачанні, здійснюється відповідно до вимог Кодексу систем розподілу та Кодексу системи передачі та/або правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та/або комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджених Регулятором.

У разі отримання претензії споживача щодо перерв (обмеження) в електропостачанні, що виникли внаслідок технологічних порушень у роботі мереж оператора системи або планових робіт без повідомлення споживачів в установленому порядку, оператор системи складає акт про застосування обмеження, у якому зазначається тривалість перерви (обмеження) в електропостачанні. Акт про застосування обмеження складається у формі у двох примірниках та підписується уповноваженими представниками споживача та оператора системи. Сторони можуть додати до акта документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини.

Тривалість перерви (обмеження) визначається спільно за документацією споживача та оператора системи відповідно до диспетчерських оперативних документів оператора системи. Якщо перерва в електропостачанні викликана технологічними порушеннями в роботі мереж оператора системи, то для розрахунку обсягу недовідпущеної електричної енергії тривалість перерви зменшується на проміжок часу, який регламентується Правилами улаштування електроустановок відповідно до категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача.

=== Процедура розгляду скарг та вирішення спорів ===
Учасники роздрібного ринку, які здійснюють розподіл або постачання електричної енергії споживачам, зобов’язані здійснювати розгляд скарг та вирішувати спори у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексом систем розподілу] та іншими нормативно-правовими актами Регулятора.

Під час здійснення своєї діяльності, зокрема розгляду отриманих від споживачів звернень (скарг/претензій), учасники роздрібного ринку мають дотримуватися розроблених стандартів/вимог/процедур. '''Стандарти/вимоги/процедури, які розробляються учасниками роздрібного ринку, мають відповідати таким вимогам:'''
# бути викладені зрозумілою та доступною мовою;
# надавати можливість споживачу подавати звернення/скарги/претензії в усній формі (за допомогою телефону або під час особистого прийому відповідальному працівнику учасника роздрібного ринку) та/або письмовій формі (включаючи засоби електронного зв’язку);
# надавати можливість споживачам з обмеженими можливостями отримувати інформацію, подавати звернення/скарги/претензії у зручний для них спосіб. Для забезпечення такої можливості учасники роздрібного ринку мають розробити інструкцію з урахуванням вимог, визначених законодавством;
# чітко описувати поетапні заходи (алгоритм), які вживає учасник роздрібного ринку в ході розгляду звернення (скарги/претензії), отриманої від споживача, а також порядок особистого прийому споживачів;
# описувати рішення, які може приймати учасник роздрібного ринку за результатами розгляду звернення (скарги/претензії) (вибачення, надання роз’яснень, повідомлення про здійснені заходи щодо усунення порушень, повідомлення про відшкодування збитків/компенсації тощо).

'''Процедура розгляду звернень, скарг та претензій, що розробляється електропостачальником та оператором системи, має передбачати:'''

# надання попередньої відповіді щодо можливості вирішення питання або повідомлення електропостачальника (оператора системи) про початок розгляду звернення/скарги/претензії та строки його розгляду. Попередня відповідь надається протягом 1 робочого дня від дня отримання звернення/скарги/претензії, якщо у ньому вказана адреса електронної пошти споживача, номер телефону або така інформація відома електропостачальнику (оператору системи);
# час розгляду звернення (скарги/претензії) та надання відповіді;
# реєстрацію усіх отриманих звернень (скарг/претензій) споживачів з використанням загальної класифікації звернень (скарг/претензій), затвердженої [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором.]

Учасники роздрібного ринку мають здійснювати особистий прийом споживачів, реєстрацію та збереження звернень/скарг/претензій споживачів та додатків до них відповідно до порядку, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами] та/або положенням про інформаційно-консультаційний центр по роботі зі споживачами електричної енергії, затвердженим [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором]. Учасники роздрібного ринку мають виконувати функції, які виконує інформаційно-консультаційний центр, незалежно від того, чи створено учасником роздрібного ринку такий центр. Забезпечення виконання такої роботи може виконуватись відповідним структурним підрозділом (сектором) учасника роздрібного ринку чи окремим його працівником.

'''Учасники роздрібного ринку мають здійснювати фіксацію отриманих від споживача звернень (скарг/претензій) в окремому єдиному реєстрі із зазначенням наступних даних:'''
# дата отримання звернення/скарги/претензії;
# реєстраційний номер;
# спосіб, у який подано звернення (скаргу/претензію);
# прізвище, ім’я, по батькові, контактні дані споживача, що подав звернення/скаргу/претензію (або від імені якого було подано звернення (скаргу/претензію);
# тематика звернення/скарги/претензії;
# короткий опис змісту звернення/скарги/претензії;
# короткий опис попередньої відповіді на звернення/скаргу/претензію або повідомлення про отримання звернення/скарги/претензії;
# механізм розгляду звернення/скарги/претензії;
# результат розгляду звернення/скарги/претензії;
# засоби подальшої комунікації, погоджені зі споживачем.

Отримані учасником роздрібного ринку інформація та/або матеріали від споживача або структурного підрозділу цього учасника роздрібного ринку мають додаватись до звернення/скарги/претензії.

'''Усі звернення (скарги/претензії) реєструються учасником роздрібного ринку, як отримані:'''
# якщо відповідне звернення (скарга/претензія) подане в усній формі (засобами телефонного зв’язку або в офісі учасника роздрібного ринку) - у день його (її) отримання;
# у робочий день отримання звернення/скарги/претензії - якщо відповідне звернення (скарга/претензія) подано у письмовій формі (у тому числі електронною поштою) та отримане учасником роздрібного ринку за 1 годину до завершення робочого дня.

'''У разі повторного звернення (скарги/претензії) споживача з питання, яке не було вирішено учасником роздрібного ринку по суті та яке зафіксовано як вирішене, учасник роздрібного ринку має:'''
# зареєструвати звернення (скаргу/претензію) у реєстрі як окреме звернення (скаргу/претензію), позначивши його як таке, що є повторним та потребує негайного вирішення;
# протягом одного робочого дня з дня отримання повторного звернення/скарги/претензії повідомити споживача про початок його (її) повторного розгляду та вказати строки його (її) вирішення.

Учасник роздрібного ринку розглядає звернення/скаргу/претензію в найкоротший строк, але '''не більше 30 календарних днів''' з дати отримання звернення/скарги/претензії, якщо менший строк не встановлено чинним законодавством, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], Кодексом системи передачі та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексом системи розподілу].

Якщо під час розгляду звернення (скарги/претензії) необхідно здійснити технічну перевірку або провести експертизу засобу комерційного обліку, строк розгляду звернення/скарги/претензії призупиняється на час проведення технічної перевірки або експертизи, про що повідомляється споживач, який подав звернення (скаргу/претензію).

Відлік перебігу строку розгляду у цьому разі поновлюється з дати отримання результатів технічної перевірки або експертизи, про що повідомляється споживач, який подав звернення (скаргу/претензію). При цьому загальний строк розгляду зазначеного звернення (скарги/претензії) '''не може перевищувати 45 днів'''.

Звернення (скарги/претензії) побутових споживачів, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються першочергово.

Електропостачальник розглядає звернення споживачів щодо перевірки правильності рахунку за електричну енергію, а оператор системи - рахунку за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, у строк до '''5 робочих днів''' з дня отримання ними такого звернення.

Разом із відповіддю споживачу надається інформація щодо альтернативних механізмів та шляхів вирішення відповідних спорів (питань) та контактні дані відповідальних органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб, уповноважених розглядати такі звернення/скарги/претензії.

Якщо споживач не згоден з рішенням, прийнятим за його зверненням/скаргою/претензією, він може оскаржити таке рішення шляхом звернення '''протягом 1 року''' з моменту його прийняття до [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятора] або енергетичного омбудсмена. Пропущений з поважної причини строк оскарження рішення може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Розгляд скарг споживачів на дії чи бездіяльність учасників роздрібного ринку та вирішення спорів між ними здійснюються [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором] у порядку, визначеному правилами розгляду звернень споживачів щодо дій суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та/або комунальних послуг, та врегулювання спорів, затвердженими [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором.] Розгляд скарг побутових та малих непобутових споживачів на дії чи бездіяльність суб’єктів роздрібного ринку, вирішення спорів між ними здійснюються енергетичним омбудсменом у порядку, встановленому законодавством України, та [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором] у межах його повноважень, а також вирішуються у судовому порядку.

== Захист прав споживачів у судовому порядку ==
Якщо врегулювати спір шляхом надсилання акта-претензії не вдалося - є зміст звертатися до суду. Захист прав споживачів здійснюється в порядку цивільного судочинства на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України "Про захист прав споживачів"].

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»] захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

'''''Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав у всіх судових інстанціях.'''''

Статтею 257 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] встановлено, що загальна позовна давність становить три роки - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Що стосується правил підсудності справ, які виникають зі спорів щодо захисту прав споживачів комунальних послуг, то слід мати на увазі, що пунктом 5 статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] регламентовано: позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

== Корисні посилання ==
* [http://www.nerc.gov.ua/ Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг]
* [http://mpe.kmu.gov.ua Міністерство енергетики України]
[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Права споживачів житлово-комунальних послуг та їх захист

2024-05-17T12:18:45Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1412 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6206 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14/print1481721690845070 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14 березня 2019 року № 312]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Кодексу систем розподілу" від 14 березня 2018 № 310]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Кодексу системи передачі" від 14 березня 2018 № 309]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/206-2022-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/206-2022-%D0%BF/ed20231230#Text постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"] припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням '''в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії''' (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або т'''имчасово окупованих Російською Федерацією''', відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій] (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги - '''заборонено'''.
|}
== Загальні положення ==
'''Житлово-комунальні послуги''' — це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем житлово-комунальних послуг визнається фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні підприємства є самостійними суб’єктами господарювання, що створюються з метою утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг з ліквідації аварій у житлово-комунальній сфері та забезпечення укладання договорів щодо споживання тепла, водопостачання та водовідведення з виробниками та споживачами таких послуг (ст. 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги")].

Слід зауважити, що надання житлово-комунальних послуг є різновидом договірних зобов‘язань, а тому порядок їх надання, захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та врегулювання інших відносин, які виникають довкола житлово-комунальних послуг, регулюється чинним законодавством, а також договорами про надання житлово-комунальних послуг, що їх укладає кожен споживач із організацією-надавачем. Саме тому потрібно подбати про наявність підписаних договорів із організаціями-надавачами житлово-комунальних послуг. Договір - це саме той документ, на підставі якого споживач може пред‘являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, вимагати відшкодування або перерахунку вартості послуг.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону] ''споживачі житлово-комунальних послуг зобов’язані укласти нові договори з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електроенергії та природного газу) за кожним видом комунальної послуги''.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами.
У зв’язку зі встановленим Кабінетом Міністрів України карантином та змінами передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»] № 540-IX від 30 березня 2020 року, споживачі житлово-комунальних послуг зобов’язані укласти договори з виконавцями комунальних послуг не пізніш як протягом п’яти місяців з дня завершення карантину.

Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію даного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону], зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом].

Якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону], передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

== Права споживача житлово-комунальних послуг ==
Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15/page ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»]. <br
Кожний мешканець будинку є споживачем житлово-комунальних послуг.

Їх основний перелік є вичерпним і чітко визначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законі України «Про житлово-комунальні послуги»], що введено в дію у травні 2019 року ( далі – Закон).

За новим розподілом до комунальних належать: послуги з постачання та розподілу природного газу, електричної та теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами, до житлових – послуга з управління багатоквартирним будинком.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон] в цілому окреслив нові аспекти функціонування даної сфери. Крім запровадження моделі договірних відносин між виконавцями та споживачами, було чітко визначено права та обов’язки усіх учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

'''Споживач житлово-комунальних послуг має право:'''

# одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з умовами укладених договорів;
# безоплатно одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги;
# на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
# на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;
# на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 3'''0 календарних днів''', за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;
# складати та підписувати акти-претензії у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг;
# розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги тощо.
* Законом визначено, що споживач має право на безперебійне та своєчасне отримання комунальної послуги належної якост Це право передбачає отримання послуги на постійній основі, без необґрунтованих перерв та перебоїв, у необхідній кількості та відповідної якості
* Послугу, яку споживачі отримують, повинна відповідати чітко встановленим вимогам, які також визначені у Законі, правилах чи договорі про надання послуги. Обов’язок забезпечувати відповідну якість покладається на виконавця, тобто на компанію, що надає цю послугу
* Надання комунальних послуг здійснюється безперервно, крім випадків, коли проводяться ремонтні та профілактичні роботи, у міжопалювальний період для системи опалення (виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами) або при необхідності ліквідації наслідків аварії. Якщо перерва у наданні послуг є плановою, виконавець повинен повідомити споживача про це не пізніше як за '''10 робочих днів'''. Якщо ситуація незапланована і перерва необхідна для усунення наслідків аварії, виконавець повідомляє про це не пізніше ніж через 3 години з початку такої перерви. Під час настання таких перерв плата за житлово-комунальну послугу не нараховується
* Споживач житлово-комунальних послуг має право отримувати усю необхідну інформацію про порядок надання, тарифи та норми споживання послуг, зокрема, дізнатися про структуру тарифу, загальну вартість місячного платежу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, отримувати детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку. Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом] передбачено, що виконавець повинен інформувати споживачів послуг про будь-який намір зміни тарифу на ту чи іншу послугу
* Право на відшкодування збитків завданих майну внаслідок неналежного постачання послуги та незаконне проникнення в належне йому житло теж визначено у Законі. Компанія, що надає послугу, зобов’язана вживати усіх необхідних заходів для усунення наслідків аварій, що виникають при наданні комунальних послуг, усувати усі порушення, які негативно впливають на якість послуг, та виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт Також, у разі заподіяної шкоди майну споживача, його життю або здоров’ю, яка виникає внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом] передбачено відшкодування.
* Оскільки, виконавець послуг відповідальний за їх якість, він повинен своєчасно реагувати на виклики споживачів та підписувати акти-претензії. Це право споживача також передбачено в українському законодавстві.
* У зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт споживач може складати та підписувати акти претензії.
* Якщо житлово-комунальна послуга не надається або надається не в повному обсязі, споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки їх кількості або якості. За результатами перевірки складається акт-претензія, який підписує споживач та виконавець. Виконавець зобов’язаний не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача прибути на виклик. У разі якщо представник компанії не з’явився такий акт підписується не менш як двома споживачами цієї комунальної послуги і надсилається виконавцю рекомендованим листом. Компанія-постачальник послуги зобов’язана протягом п’яти робочих днів вирішити питання щодо задоволення вимог визначених в акті-претензії або надіслати обґрунтовану відмову.
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законом] передбачено, що споживач може не оплачувати вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період своєї тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних дні.
* Проте, це можливо лише за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг укладених між виконавцем та споживачем.
Законом також чітко визначено перелік обов’язків індивідуальних та колективного споживачів житлово-комунальних послуг.

'''Індивідуальний споживач зобов’язаний:'''

* Вживати необхідних заходів для усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;
* забезпечувати цілісність обладнання приладів обліку комунальних послуг відповідно до умов договору;
* оплачувати надані житлово-комунальні послуги за тарифами встановленими відповідно до законодавства та у строки, що передбаченні договорами;
* дотримуватися правил безпеки та санітарних норм;
* у разі несвоєчасної оплати платежів сплачувати пеню;
* інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла чи фактичну кількість осіб, що постійно проживають у житлі споживача;
* допускати у своє житло виконавців комунальних послуг у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів – розподілювачів, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі.
'''Важливо зазначити''', що колективний споживач зобов’язаний забезпечувати розподіл між споживачами обсягу комунальних послуг відповідно до законодавства та надавати їм детальний розрахунок розподілу спожитих комунальних послуг, а в разі обліку засобами вимірювальної техніки вузла обліку, надавати також інформацію про їх показання.

Усі права та обов’язки споживачів, управителів та виконавців житлово-комунальних послуг визначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Законі України «Про житлово-комунальні послуги» № 2454-VIII від 07.06.2018.] Захист прав споживачів здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

=== Право споживача на несплату послуг ===
Як передбачає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15/page ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»], споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг на період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї. Для реалізації цього права споживач повинен звернутися до виконавця послуг з письмовою заявою та офіційними документами, що підтвердять факт відсутності. Це можуть бути документи з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання.

'''Наприклад''', щоб не платити за послуги холодного та гарячого водопостачання на період тимчасової відсутності споживача і членів його сім’ї, слід звернутися із заявою до виконавця зазначених послуг для опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру або власний будинок. За письмовою заявою споживача виконавець протягом доби відновить надання послуг, знявши пломби. Такий порядок встановлений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF п.32 Правил надання послуг централізованого опалення, подачі холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.05 р. № 630.]

=== Відшкодування матеріальної шкоди споживачам комунальних послуг ===
Матеріальна шкода відшкодовується на підставі наданих доказів. Доказами можуть бути будь-які дані, що мають відношення до справи та засвідчують факт заподіяння шкоди, а також понесення матеріальних витрат, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і діями відповідача. Для визначення розміру заподіяної шкоди та встановлення причинно-наслідкового зв'язку буде необхідно провести відповідну експертизу за рахунок позивача. В подальшому витрати на експертизу можна включити в ціну позову.

== Оформлення акта-претензії, як механізм досудового врегулювання спору ==
Якщо рівень надаваних послуг не відповідає вимогам, що пред’являються, споживач має право вимагати захисту своїх прав в рамках [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України "Про захист прав споживачів] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"]. Цей вид захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг реалізується через складання та підписання актів-претензій у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; безоплатному отриманні від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; безоплатному отриманні інформації про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі. Порядок оформлення претензій споживачів передбачено статтею 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".]

Разом з тим споживач має право на ''зменшення розміру плати за надані послуги''. Для цього споживач відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має '''''право викликати представника виконавця для складання та підписання акта-претензії''''', в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Виклик представника виконавця має здійснюватися у спосіб, обумовлений у договорі між споживачем і виконавцем. Найбільш зручним і надійним є направлення письмової заяви, яку необхідно зареєструвати у канцелярії виконавця із одержанням вхідного номера виконавця та підписом особи, яка прийняла заяву.

'''Зміст заяви про виклик представника виконавця послуг для оформлення акта-претензії або перевірки якості надання послуг:'''
* на підставі якого пункту договору вам мали бути надані послуги,
* послуги надані з порушеннями, чи не надані взагалі,
* вказати, де (адреса, за якою надаються послуги) і коли (як правило, протягом двох днів з моменту отримання заяви виконавцем) має з‘явитися представник виконавця.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). '''Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов’язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.''' Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу, споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. ''Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п’яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії''. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Статтею 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України "Про житлово-комунальні послуги"] регламентовано порядок оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку, який ґрунтується на тих же принципах. Однак, є деякі '''особливості''', як-от:
* у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником,

* на вимогу співвласника - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг беруть участь представник об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, якщо управління багатоквартирним будинком здійснює відповідно об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, які в такому разі також підписують акт-претензію,

* у разі неприбуття представника об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управителя на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії,

* у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, які надаються у багатоквартирному будинку на підставі договору, укладеного між виконавцем таких послуг та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюється представником об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники беруть участь у перевірці за бажанням,

* на вимогу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг бере участь управитель, який у такому разі також підписує акт-претензію.

* у разі неприбуття управителя на вимогу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або для підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії,

* у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі колективного договору про надання комунальних послуг, укладеного між виконавцем таких послуг та управителем або іншою уповноваженою співвласником особою, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються таким управителем або іншою уповноваженою співвласником особою. Співвласники або представники об’єднання співвласників багатоквартирного будинку беруть участь у перевірці за бажанням,

* у разі ненадання, надання неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком виклик управителя для перевірки якості наданих послуг, підписання акта-претензії здійснюється стороною договору про управління багатоквартирним будинком.
<big>Зразок Акта-претензії для споживачів житлово-комунальних послуг</big> [[:Файл:Акт-претензія.odt|Акт-претензія]] (файл)

=== Претензія до енергопостачальника ===
Порядок розгляду звернень, скарг та претензій споживачів - учасників роздрібного ринку електричної енергії передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 року № 312]

Пунктом 8.1.2. Правил, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою,] передбачено, що споживач, у разі порушення його прав та законних інтересів першочергово має звернутись до учасника роздрібного ринку зі зверненням/скаргою/претензією щодо усунення таким учасником порушення та відновлення прав та законних інтересів споживача. До звернення/скарги/претензії додаються наявні оригінали рішень або копії рішень, які приймалися за його зверненням/скаргою/претензією раніше, а також за наявності інші документи, необхідні для розгляду звернення/скарги/претензії, які після його (її) розгляду повертаються споживачу. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, учасник роздрібного ринку може у строк не більше 3 календарних днів звернутися до споживача за додатковою інформацією, яка необхідна йому для повного та об’єктивного розгляду звернення/скарги/претензії. У разі ненадання споживачем необхідної інформації (документів), пояснень щодо обставин, зазначених у зверненні/скарзі/претензії, учасник роздрібного ринку має надати споживачу роз’яснення (відповідь) виходячи з наявної у нього інформації.

'''Важливо!''' Ненадання споживачем додаткової інформації не є підставою для відмови учасником роздрібного ринку у розгляді звернення/скарги/претензії споживача.

Учасник роздрібного ринку, отримавши від споживача звернення/скаргу/претензію, має її зареєструвати та розглянути відповідно до порядку, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами.] Якщо споживач не погоджується з рішенням, прийнятим за його зверненням/скаргою/претензією, він може оскаржити таке рішення шляхом направлення скарги Регулятору або енергетичному омбудсмену. Скарга може бути подана споживачем протягом 1 року з моменту прийняття рішення учасником роздрібного ринку, що оскаржується, але не пізніше 1 місяця, починаючи з дня, наступного за днем ознайомлення або отримання споживачем цього рішення.

'''Важливо!''' Учасник роздрібного ринку має право не розглядати скаргу, подану з порушенням зазначеного строку.

Пропущений споживачем з поважної причини строк може бути поновлений посадовою особою учасника роздрібного ринку, яка згідно з посадовими обов’язками має повноваження приймати такі рішення.

Рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена або учасника роздрібного ринку, який розглядав звернення/скаргу/претензію, у разі незгоди з ним може бути оскаржено споживачем або учасником роздрібного ринку (щодо рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена) шляхом звернення до суду у строки, передбачені законодавством України.

=== Оформлення претензій учасниками роздрібного ринку електричної енергії ===
Цією ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою] передбачено, що у разі порушення учасником роздрібного ринку вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правил] та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], учасник роздрібного ринку, щодо якого було вчинено порушення, складає у довільній формі претензію та подає її учаснику роздрібного ринку, яким було вчинено порушення. У разі заподіяння учаснику роздрібного ринку електричної енергії збитків у претензії зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків. До претензії можуть додаватися документи, які підтверджують вину оператора системи (електропостачальника електричної енергії або споживача) та розмір нарахованих збитків.

Учасник роздрібного ринку '''протягом 30 календарних днів''' з дати отримання претензії має усунути порушення та/або відшкодувати збитки, завдані учаснику роздрібного ринку, яким було подано претензію, про що повідомити іншу сторону, чи надати йому обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій повністю або частково. До відмови щодо задоволення претензії учасник роздрібного ринку може додати документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини. Протягом розгляду претензії учасники роздрібного ринку зобов’язані на запит іншої сторони надавати уточнюючу інформацію та документи, необхідні для розгляду претензії.

У випадку ненадання учасником роздрібного ринку відповіді на претензію іншого учасника роздрібного ринку у встановлений строк або незгоди зі змістом відповіді учасник роздрібного ринку має право звернутись до енергетичного омбудсмена (в межах його повноважень), Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, Антимонопольного комітету України відповідно до компетенції та/або до суду.

Спірні питання щодо відшкодування збитків та/або визначення їх розміру вирішуються під час розгляду претензії шляхом переговорів між учасниками роздрібного ринку або в судовому порядку.

=== Претензії щодо якості електричної енергії ===
У разі надходження претензії/скарги споживача щодо якості електричної енергії оператор системи розглядає її '''протягом 15 днів з дня отримання претензії/скарги''', а у разі проведення вимірювань показників якості електричної енергії в точці розподілу (передачі) електричної енергії - протягом 30 днів. Розгляд претензій та скарг споживачів щодо показників якості електричної енергії, вимірювання показників якості електричної енергії, претензій щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок недотримання оператором системи показників якості електропостачання, зокрема внаслідок недотримання показників якості електричної енергії та перерв в електропостачанні, здійснюється відповідно до вимог Кодексу систем розподілу та Кодексу системи передачі та/або правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та/або комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджених Регулятором.

У разі отримання претензії споживача щодо перерв (обмеження) в електропостачанні, що виникли внаслідок технологічних порушень у роботі мереж оператора системи або планових робіт без повідомлення споживачів в установленому порядку, оператор системи складає акт про застосування обмеження, у якому зазначається тривалість перерви (обмеження) в електропостачанні. Акт про застосування обмеження складається у формі у двох примірниках та підписується уповноваженими представниками споживача та оператора системи. Сторони можуть додати до акта документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини.

Тривалість перерви (обмеження) визначається спільно за документацією споживача та оператора системи відповідно до диспетчерських оперативних документів оператора системи. Якщо перерва в електропостачанні викликана технологічними порушеннями в роботі мереж оператора системи, то для розрахунку обсягу недовідпущеної електричної енергії тривалість перерви зменшується на проміжок часу, який регламентується Правилами улаштування електроустановок відповідно до категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача.

=== Процедура розгляду скарг та вирішення спорів ===
Учасники роздрібного ринку, які здійснюють розподіл або постачання електричної енергії споживачам, зобов’язані здійснювати розгляд скарг та вирішувати спори у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексом систем розподілу] та іншими нормативно-правовими актами Регулятора.

Під час здійснення своєї діяльності, зокрема розгляду отриманих від споживачів звернень (скарг/претензій), учасники роздрібного ринку мають дотримуватися розроблених стандартів/вимог/процедур. '''Стандарти/вимоги/процедури, які розробляються учасниками роздрібного ринку, мають відповідати таким вимогам:'''
# бути викладені зрозумілою та доступною мовою;
# надавати можливість споживачу подавати звернення/скарги/претензії в усній формі (за допомогою телефону або під час особистого прийому відповідальному працівнику учасника роздрібного ринку) та/або письмовій формі (включаючи засоби електронного зв’язку);
# надавати можливість споживачам з обмеженими можливостями отримувати інформацію, подавати звернення/скарги/претензії у зручний для них спосіб. Для забезпечення такої можливості учасники роздрібного ринку мають розробити інструкцію з урахуванням вимог, визначених законодавством;
# чітко описувати поетапні заходи (алгоритм), які вживає учасник роздрібного ринку в ході розгляду звернення (скарги/претензії), отриманої від споживача, а також порядок особистого прийому споживачів;
# описувати рішення, які може приймати учасник роздрібного ринку за результатами розгляду звернення (скарги/претензії) (вибачення, надання роз’яснень, повідомлення про здійснені заходи щодо усунення порушень, повідомлення про відшкодування збитків/компенсації тощо).

'''Процедура розгляду звернень, скарг та претензій, що розробляється електропостачальником та оператором системи, має передбачати:'''

# надання попередньої відповіді щодо можливості вирішення питання або повідомлення електропостачальника (оператора системи) про початок розгляду звернення/скарги/претензії та строки його розгляду. Попередня відповідь надається протягом 1 робочого дня від дня отримання звернення/скарги/претензії, якщо у ньому вказана адреса електронної пошти споживача, номер телефону або така інформація відома електропостачальнику (оператору системи);
# час розгляду звернення (скарги/претензії) та надання відповіді;
# реєстрацію усіх отриманих звернень (скарг/претензій) споживачів з використанням загальної класифікації звернень (скарг/претензій), затвердженої [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором.]

Учасники роздрібного ринку мають здійснювати особистий прийом споживачів, реєстрацію та збереження звернень/скарг/претензій споживачів та додатків до них відповідно до порядку, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами] та/або положенням про інформаційно-консультаційний центр по роботі зі споживачами електричної енергії, затвердженим [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором]. Учасники роздрібного ринку мають виконувати функції, які виконує інформаційно-консультаційний центр, незалежно від того, чи створено учасником роздрібного ринку такий центр. Забезпечення виконання такої роботи може виконуватись відповідним структурним підрозділом (сектором) учасника роздрібного ринку чи окремим його працівником.

'''Учасники роздрібного ринку мають здійснювати фіксацію отриманих від споживача звернень (скарг/претензій) в окремому єдиному реєстрі із зазначенням наступних даних:'''
# дата отримання звернення/скарги/претензії;
# реєстраційний номер;
# спосіб, у який подано звернення (скаргу/претензію);
# прізвище, ім’я, по батькові, контактні дані споживача, що подав звернення/скаргу/претензію (або від імені якого було подано звернення (скаргу/претензію);
# тематика звернення/скарги/претензії;
# короткий опис змісту звернення/скарги/претензії;
# короткий опис попередньої відповіді на звернення/скаргу/претензію або повідомлення про отримання звернення/скарги/претензії;
# механізм розгляду звернення/скарги/претензії;
# результат розгляду звернення/скарги/претензії;
# засоби подальшої комунікації, погоджені зі споживачем.

Отримані учасником роздрібного ринку інформація та/або матеріали від споживача або структурного підрозділу цього учасника роздрібного ринку мають додаватись до звернення/скарги/претензії.

'''Усі звернення (скарги/претензії) реєструються учасником роздрібного ринку, як отримані:'''
# якщо відповідне звернення (скарга/претензія) подане в усній формі (засобами телефонного зв’язку або в офісі учасника роздрібного ринку) - у день його (її) отримання;
# у робочий день отримання звернення/скарги/претензії - якщо відповідне звернення (скарга/претензія) подано у письмовій формі (у тому числі електронною поштою) та отримане учасником роздрібного ринку за 1 годину до завершення робочого дня.

'''У разі повторного звернення (скарги/претензії) споживача з питання, яке не було вирішено учасником роздрібного ринку по суті та яке зафіксовано як вирішене, учасник роздрібного ринку має:'''
# зареєструвати звернення (скаргу/претензію) у реєстрі як окреме звернення (скаргу/претензію), позначивши його як таке, що є повторним та потребує негайного вирішення;
# протягом одного робочого дня з дня отримання повторного звернення/скарги/претензії повідомити споживача про початок його (її) повторного розгляду та вказати строки його (її) вирішення.

Учасник роздрібного ринку розглядає звернення/скаргу/претензію в найкоротший строк, але '''не більше 30 календарних днів''' з дати отримання звернення/скарги/претензії, якщо менший строк не встановлено чинним законодавством, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], Кодексом системи передачі та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексом системи розподілу].

Якщо під час розгляду звернення (скарги/претензії) необхідно здійснити технічну перевірку або провести експертизу засобу комерційного обліку, строк розгляду звернення/скарги/претензії призупиняється на час проведення технічної перевірки або експертизи, про що повідомляється споживач, який подав звернення (скаргу/претензію).

Відлік перебігу строку розгляду у цьому разі поновлюється з дати отримання результатів технічної перевірки або експертизи, про що повідомляється споживач, який подав звернення (скаргу/претензію). При цьому загальний строк розгляду зазначеного звернення (скарги/претензії) '''не може перевищувати 45 днів'''.

Звернення (скарги/претензії) побутових споживачів, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються першочергово.

Електропостачальник розглядає звернення споживачів щодо перевірки правильності рахунку за електричну енергію, а оператор системи - рахунку за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, у строк до '''5 робочих днів''' з дня отримання ними такого звернення.

Разом із відповіддю споживачу надається інформація щодо альтернативних механізмів та шляхів вирішення відповідних спорів (питань) та контактні дані відповідальних органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб, уповноважених розглядати такі звернення/скарги/претензії.

Якщо споживач не згоден з рішенням, прийнятим за його зверненням/скаргою/претензією, він може оскаржити таке рішення шляхом звернення '''протягом 1 року''' з моменту його прийняття до [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятора] або енергетичного омбудсмена. Пропущений з поважної причини строк оскарження рішення може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Розгляд скарг споживачів на дії чи бездіяльність учасників роздрібного ринку та вирішення спорів між ними здійснюються [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором] у порядку, визначеному правилами розгляду звернень споживачів щодо дій суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та/або комунальних послуг, та врегулювання спорів, затвердженими [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором.] Розгляд скарг побутових та малих непобутових споживачів на дії чи бездіяльність суб’єктів роздрібного ринку, вирішення спорів між ними здійснюються енергетичним омбудсменом у порядку, встановленому законодавством України, та [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором] у межах його повноважень, а також вирішуються у судовому порядку.

== Захист прав споживачів у судовому порядку ==
Якщо врегулювати спір шляхом надсилання акта-претензії не вдалося - є зміст звертатися до суду. Захист прав споживачів здійснюється в порядку цивільного судочинства на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України "Про захист прав споживачів"].

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»] захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

'''''Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав у всіх судових інстанціях.'''''

Статтею 257 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] встановлено, що загальна позовна давність становить три роки - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Що стосується правил підсудності справ, які виникають зі спорів щодо захисту прав споживачів комунальних послуг, то слід мати на увазі, що пунктом 5 статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] регламентовано: позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

== Корисні посилання ==
* [http://www.nerc.gov.ua/ Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг]
* [http://mpe.kmu.gov.ua Міністерство енергетики України]
[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Удаваний правочин: поняття та правові наслідки

2024-05-17T10:27:02Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#o3 Постанова Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08 Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]

== Поняття удаваного правочину ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ст.235) дає точне визначення: '''удаваний правочин''' – це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Тобто тут завжди '''має місце укладення двох правочинів''':

# реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки;
# правочину, вчиненого для приховання реального правочину.

'''''Наприклад''','' укладається договір дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або укладається договір дарування майна (квартири) з метою меншої сплати податків, якщо б укладався договір купівлі-продажу; або колись (і частково досі) популярна дія з видачі довіреності на продаж і керування авто замість оформлення його купівлі-продажу. ''У такому випадку існує ніби 2 договори'': один на папері, а один, який дійсно укладався між сторонами.

== Сторони удаваного правочину ==
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а <big>удаваним</big> ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Важливо!''' На відміну від фіктивного правочину, '''''за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину'''''. Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі (наприклад, правочин видачі довіреності на автомобіль з правом його продажу може приховувати правочин купівлі-продажу цього автомобіля).

== Наслідки удаваного правочину ==
При укладанні таких «несправжніх» договорів слід пам’ятати про наслідки. Перш за все, згідно закону (ст.235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]): якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, Пленум Верховного Суду України у своїй [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#o3 постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»] уточнює: за удаваним правочином ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 235]) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторонами вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності, передбачені статтею 216 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

== Практика розгляду судами удаваного правочину ==
Під час укладання цивільно – правових угод, особливо щодо розпорядженням нерухомим майном, задля мінімізації податків та обов’язкових платежів, дуже часто трапляються випадки коли сторони правочину, не розуміючи правових наслідків, приховують дійсний правочин укладаючи удаваний.

Так, 07.09.2016 '''Верховний суд України, розглядаючи [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 справу № 6-1026цс16]''' про визнання договору дарування удаваним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, провів правовий аналіз удаваного правочину щодо розпорядження нерухомим майном та зробив правовий висновок, який є обов’язковим для судів та всіх суб’єктів господарювання при вирішені такого роду спорів.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

У положеннях статті 202 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 203 ЦК України], зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідно також вказати, що '''Верховний Суд України 24 вересня 2014 року розглянувши [http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731222 справу № 6-116цс14]''', предметом якої був спір про визнання договору фіктивним зробив правовий висновок у відповідності з яким фіктивний правочин – це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а '''удаваним''' ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Предметом дослідження '''Верховним судом України [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 у справі № 6-1026цс16]''' був договір дарування нерухомості, який одна із сторін вважала удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу задля ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з’ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

У даній справі Верховний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав, що ураховуючи, що при укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі, суд касаційної інстанції безпідставно не взяв до уваги юридичні факти, з якими закон пов’язує певні правові наслідки, а саме: розміщення в засобах масової інформації співвласником квартири оголошення про продаж квартири, й визнання цього факту продавцем; зняття з депозитного рахунку грошових коштів до моменту укладення спірного договору дарування; надання у позику коштів з метою придбання нерухомого майна й визнання цього факту позикодавцем.

Отже, з урахуванням викладеного суд встановив, що на відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним, тому встановлення судами вищенаведених фактів свідчить про те, що укладений договір дарування квартири є удаваним.

Більше того, ВСУ чітко вказав підставу для скасування рішень попередніх інстанцій, зокрема те, що суди не встановили обставин, а дарувальники за спірним договором не навели жодних мотивів передачі ними в дар квартири особі з якою вони не перебували у родинних відносинах.

Отже, '''правовим наслідком вчинення правочину для приховання іншого правочину є наступне:'''
# Суд, на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], має визнати, що сторони вчинили саме той правочин, який вчинено насправді;
# Суд вирішує спір із застосуванням норм діючого законодавства, що регулюють саме дійсний, а не удаваний правочин;
# Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його: нікчемним або недійсним.

{| class="wikitable"
|-
|
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731222 Постанова Верховного суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-116цс14]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 Постанова Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16]
|}

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Заборона політичних партій та особливості розгляду таких справ у суді

2024-05-15T14:45:33Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закон України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року № 2365-III]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2243-IX#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" від 03.05.2022 № 2243-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-17#Text Закон України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2243-IX#Text Законом України від 03.05.2022 № 2243-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій"] розділ VII "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України] доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. В умовах воєнного стану адміністративні справи про заборону політичної партії відповідно до статті 289'''-3''' цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу] як суду першої інстанції підсудні апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Львів. Припинення чи скасування воєнного стану не є підставою для передачі адміністративних справ про заборону політичної партії відповідно до статті 289'''-3''' цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу], розгляд яких розпочато в умовах воєнного стану та не завершено, до суду, зазначеного у частині другій статті 22 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу].

Розгляд апеляційних і касаційних скарг в адміністративних справах про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії, позови в яких були подані до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2243-IX#Text Законом України від 03.05.2022 № 2243-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій"] і розгляд яких у суді першої інстанції завершений шляхом ухвалення рішення чи постанови суду, продовжується і завершується за правилами, що діяли до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2243-IX#Text Законом України від 03.05.2022 № 2243-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій"].

Адміністративні справи про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії, позови в яких були подані до набрання чинності З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2243-IX#Text аконом України від 03.05.2022 № 2243-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій"] і розгляд яких у суді першої інстанції не завершений шляхом ухвалення рішення чи постанови суду, протягом трьох днів з дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2243-IX#Text Законом України від 03.05.2022 № 2243-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій"] передаються за підсудністю для продовження і завершення розгляду до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Львів".
|}
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закону України "Про політичні партії в Україні"], право громадян на свободу об’єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.

Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.

'''Політична партія''' - це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text ст. 3 Закону України "Про політичні партії в Україні"], політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

'''Важливо!''' Політичні партії не можуть укладати угоди або вчиняти будь-які інші правочини, які ставлять політичну партію у підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії. Укладені політичною партією угоди або вчинені будь-які інші правочини, які ставлять її у підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії, '''є нікчемними.'''

Співпраця політичної партії, спрямована проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, з політичними партіями, громадськими організаціями держави, що визнана відповідно до закону державою-агресором або державою-окупантом, та внесені до Переліку політичних партій та громадських організацій - нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України, затвердженого наказом Служби безпеки України та оприлюдненого на її офіційному веб-сайті, '''забороняється''' (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закону України «Про політичні партії в Україні"]).
== Обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text ст.5 Закону України "Про політичні партії в Україні"], утворення і діяльність політичних партій забороняється''', якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:
# ліквідацію незалежності України;
# зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
# порушення суверенітету і територіальної цілісності України;
# підрив безпеки держави;
# незаконне захоплення державної влади;
# пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;
# посягання на права і свободи людини;
# посягання на здоров’я населення;
# пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки;
# пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну;
# виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;
# глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як "повстанці", "ополченці", "ввічливі люди" тощо".
# пропаганду російської імперської політики відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3005-20#Text Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".]
'''Важливо!''' Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань.

'''Зверніть увагу! Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду.'''
== Заборона політичної партії ==
У разі порушення політичними партіями Конституції України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закону України «Про політичні партії в Україні".] та інших законів України до них можуть бути вжиті заходи, передбачені статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закону України «Про політичні партії в Україні".]:

1) попередження про недопущення незаконної діяльності;

2) заборона політичної партії.

У разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

* ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення;

* пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

* порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

* поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

== Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про заборону політичної партії ==
Особливості розгляду адміністративних справ про заборону політичної партії регулюється статтею 289'''-3''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ].

Право звернутися з адміністративним позовом про заборону політичної партії має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань .

'''Зверніть увагу'''! Адміністративні справи про заборону політичної партії підсудні апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції .

У разі відкриття провадження в адміністративній справі, зазначеній у частині першій статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], або апеляційного провадження у ній та призначення судового засідання відповідний суд ''протягом трьох днів'' повідомляє про це позивача і зобов’язує його опублікувати відповідне оголошення у порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ].

Після відкриття провадження позовна заява і додатки до неї направляються судом відповідачу та іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а в разі її відсутності - на адресу електронної пошти, яка відома суду (зокрема, на ту, яка міститься на офіційному веб-сайті політичної партії), або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

У разі постановлення судом першої інстанції в адміністративній справі, передбаченій частиною першою статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], ухвали, яка підлягає апеляційному оскарженню, чи завершення розгляду справи шляхом ухвалення рішення суду суд першої інстанції після складення повного тексту відповідного судового рішення невідкладно:
# надсилає копії матеріалів справи в електронному вигляді до суду апеляційної інстанції для забезпечення можливості невідкладного розгляду апеляційних скарг на такі судові рішення у разі їх подання;
# повідомляє про це позивача для опублікування оголошення у порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ].
Оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі, зазначеній у частині першій статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], або апеляційного провадження у ній та призначення судового засідання, постановлення судом першої інстанції ухвали, яка підлягає апеляційному оскарженню, чи про завершення розгляду справи шляхом ухвалення рішення суду разом із копією відповідного судового рішення чи судової повістки оприлюднюється на офіційних веб-сайтах Міністерства юстиції України і Верховної Ради України.

Через три дні з дня оприлюднення такого оголошення вважається, що учасники справи і всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд такої справи, призначення, дату, час і місце судового засідання, ухвалення і зміст оприлюдненого судового рішення у ній.

'''Зверніть увагу!''' Неприбуття у судове засідання в суді першої чи апеляційної інстанції осіб, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому цією частиною, '''не перешкоджає розгляду справи'''.

Апеляційна скарга на рішення суду в адміністративній справі, передбаченій частиною першою цієї статті, подається ''протягом двадцяти днів'', а на ухвалу суду - ''протягом десяти днів'' з дня його (її) оприлюднення відповідно до частини п’ятої цієї статті.

Судом апеляційної інстанції в адміністративній справі, передбаченій частиною першою статті 289 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], є Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п’яти суддів. Судове рішення Верховного Суду у таких справах є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Адміністративна справа за позовною заявою про заборону політичної партії вирішується судом першої інстанції ''протягом одного місяця'' після відкриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу ''протягом одного місяця'' після відкриття апеляційного провадження.

За подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, '''судовий збір не сплачується''' (пункт 19 частини другої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір")].
== Наслідки заборони судом політичної партії ==
У разі заборони судом політичної партії, яка сформувала у Верховній Раді депутатську фракцію, така депутатська фракція після набрання судовим рішенням про заборону політичної партії законної сили оголошується Головою Верховної Ради України '''розпущеною''' (частина п’ята статті 60 Регламенту Верховної Ради України, затвердженому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-17#Text Законом України "Про Регламент Верховної Ради України"]).

У разі затвердження Президентом України рішення Ради національної безпеки і оборони України про зупинення діяльності політичної партії, яка сформувала у Верховній Раді депутатську фракцію, діяльність такої депутатської фракції зупиняється з моменту оголошення про це Головою Верховної Ради України, а народні депутати, які входять до складу такої депутатської фракції, є позафракційними. '''Зупинення діяльності депутатської фракції має наслідком зупинення її прав '''(частина шоста статті 60 Регламенту Верховної Ради України, затвердженому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-17#Text Законом України "Про Регламент Верховної Ради України"]).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Конституційне право]]

Захист майнових прав (негаторний позов)

2024-01-30T10:40:56Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база ==
1.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 Цивільний кодекс України.] 2.[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц] [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html «Про визнання осіб такими, що втратили право на проживання в службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації»].

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/112774617 3. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 року у справі № 922/1832/19]

[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/Prezent_Vlasov_vind_negat_pozov.pdf 4. Огляд практики Верховного суду «Віндикаційний та негаторний позови. Визнання права власності» від 07.02.2023р.]

== Поняття негаторного позову ==
У разі порушення права власності й необхідності звертатися до суду за захистом порушеного права передусім потрібно встановити, яких з указаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного й ефективного способу захисту права.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2099 ст. 391 Цивільного кодексу України] (далі -ЦКУ), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

'''Негаторним''' є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 ст. 391 ЦК України]).

'''Негаторний позов''' пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об'єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.
== Об’єкт та сторони негаторного позову ==
'''Об'єктом негаторного позову''' є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

'''Позивачем у негаторному''' позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб'єкти речових прав (наприклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном), так і суб'єкти зобов'язальних прав, які пов'язані з володінням (наприклад, орендар, охоронець, перевізник). У разі порушення третьою особою права користування і розпорядження майном і власник, і володілець цього майна набувають права на подання негаторного позову. У цьому випадку при вирішенні питання про те, хто з них може бути позивачем за негаторним позовом, слід виходити з обсягу правомірності обох названих осіб.

Отже, якщо право володіння належить не власникові, то позов має право подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

'''Відповідачем у негаторному позові''' є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.
== Предмет негаторного позову ==
'''Предметом негаторного позову''' є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

'''Підставою негаторного позову''' є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Якщо на момент подання позову правопорушення, що є об'єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для задоволення позову у суду немає.

''Прикладами негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні користування майном є:''
# позов власника до відповідача, який без належних правових підстав використовує нерухому будівлю власника для зберігання свого майна;
# позов власника про виселення фізичних осіб з неправомірно зайнятих ними житлових приміщень;
# позов власника гаража до власника сусіднього гаража, який розмістив біля воріт його гаража будматеріали, що перешкоджають виїзду його машини та ін.
Одним із прикладів негаторного позову ''про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є позов власника про виключення майна з опису.'' Останній може мати місце, наприклад, у випадку арешту майна позивача державним виконавцем. Негаторним буде і позов про усунення перешкод з розпорядження майном, що встановлені податковими органами: податкова застава, адміністративний арешт активів платника податків.

Отже, ''найбільш поширеними випадками, коли може пред’являтися негаторний позов, є такі:''
* неправомірне перебування майна третіх осіб у виробничих приміщеннях власника і необхідність їх звільнення;
* унеможливлення підходів і під’їздів до будинку власника й потреба усунення таких перешкод;
* неправомірне зайняття жилих приміщень власника і необхідність виселення громадян;
* заборона суборендареві користуватися (вимкнення опалення, світла та ін.) нежитловим приміщенням після укладення договору суборенди;
* створення штучних перешкод у землекористуванні власникам чи орендарям земельних ділянок тощо.
Цивільне законодавство України надає позивачу, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, право звернення до суду з вимогою про заборону відповідачеві вчинення дій, що можуть порушити право позивача, або вимагати вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 ст. 386 ЦК України]). Отже, позивач має право не тільки вимагати усунення перешкод у здійсненні прав, що вже існують, а й вимагати попередження їх можливого порушення у майбутньому, якщо є підстави очікувати їх наступ.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов'язаних із позбавленням його володіння майном [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/75296543 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р.).] Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС убачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Отже, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.
== Умови задоволення негаторного позову ==
'''Умовою задоволення негаторного позову''' позивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача. Захист прав і охоронюваних законом інтересів позивачів за негаторним позовом надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Якщо негаторний позов визнано ''обґрунтованим'', у резолютивній частині рішення суд визначає дії, які має вчинити відповідач для усунення порушень прав позивача, і строк виконання цих дій. У разі, коли відповідач доведе суду, що його дії щодо прав позивача є правомірними, або якщо правовідносини між позивачем та відповідачем є договірними, негаторний позов задоволенню не підлягає.

Одним з проблемних питань судової практики є обрання ефективного / неефективного способу захисту як самостійної підстави для відмови у позові.

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/112774617 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 року у справі № 922/1832/19] зроблено висновок, що встановлені судами обставини справи, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

== Позовна давність ==
Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися. Якщо ж перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном були усунені, то відповідно і відсутні підстави для пред'явлення такого позову. У такій ситуації власник може вимагати тільки відшкодування завданих збитків або скористатися іншим способом захисту свого права.

'''Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується,''' оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У [https://verdictum.ligazakon.net/document/75296538?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03 постанові від 04.07.2018 р]. у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

''Тому негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує саме правопорушення.''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/112774617 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2023 року у справі № 922/1832/19] зазначено, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

'''Судова практика'''

'''ОКРЕМА ДУМКА'''

'''Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду'''

'''Крата В. І.'''

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 487/10127/14-ц

провадження № 61-26171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року в оскарженій частині змінив, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови та абзац 7 резолютивної частини рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року змінив шляхом викладення його у такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 900 кв. м з кадастровим номером № 4810136300:12:001:0009 по АДРЕСА_1 у комунальну власність Миколаївської територіальної громади». Поновив виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року.

При цьому Верховний Суд застосував висновки, зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

1. У пунктах 142 - 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) зроблено висновки про те, що:

«закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть '''змінювати володільця''' лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України '''треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади'''.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи '''вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.''' Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав '''законного володільця''' відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати '''усунення порушення його права власності''' на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, '''та вимагаючи повернути таку ділянку'''.

Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов (частина друга статті 31 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Близькі за змістом приписи закріплює частина друга статті 49 ЦПК України у редакції, чинній з указаної дати.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

1.1. Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) як в цілому , так і висновків зроблених в ній свідчить, що основною ідеєю, на якій основується як постанова, так і висновки, є те, що публічний власник (держава чи територіальна громада) завжди має володіння земельними ділянками водного фонду, і ніколи не може його втрачати. А оскільки не втрачається володіння земельними ділянками водного фонду, то вимога публічного власника про повернення таких земельних ділянок має кваліфікуватися як негаторний позов, на який не поширюється позовна давність.

2. Не можу погодитися із вказаними висновками з таких мотивів.

3. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави '''заволоділа''' ним.

3.1. Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником '''при порушенні його правомочності''' '''володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:'''

'''(а) фізично -''' фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;

'''(б) «юридично»''' - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб`єкта;

3.1.1. Очевидно, що з урахуванням специфіки правового режиму рухомих та нерухомих речей, фізичне вибуття речі із володіння стосується саме рухомих речей, натомість юридичне вибуття майна з володіння, з урахуванням існування реєстраційного підтвердження володіння, - нерухомих. При цьому відносно нерухомих речей може мати місце фізичне та юридичне вибуття речі з володіння.

3.2. У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

3.3. Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, '''не пов`язаних з порушенням володіння.'''

3.4. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном.

3.5. Тобто, при всій дискусійності критеріїв для розмежування віндикаційного та негаторного позовів в сучасній цивілістичній доктрині та практиці, варто зауважити, що безумовно таким є наявність/відсутність володіння у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника є володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість власник, який позбавлений володіння (фізичного чи/та «юридичного»), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, то така вимога має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

4. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що:

«предметом віндикаційного позову є вимога власника, який '''не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна''', до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

'''Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна''', до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. '''Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.'''

'''Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду'''.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то '''володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку'''».

4.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) відсутня вказівка про відступ від висновків зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

5. При цьому постають питання, зокрема: чи може суд перекваліфікувати вимогу про витребування речі з чужого незаконного володіння на вимогу про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання, в тій ситуації коли володіння (як фізично, так і «юридично») власником є втраченим? Наскільки такий підхід допустимий та свідчить про передбачуваність у застосуванні норм про віндикаційний та негаторний позов?

5.1. Європейський суд з прав людини вказує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо '''доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні. Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду''' (BUDCHENKO v. UKRAINE, № 38677/06, § 40, 41, ЄСПЛ, від 24 квітня 2014 року).

5.2. Здійснення судом перекваліфікації вимог, за умови, що одна сутнісно виключає іншу, це дуже небезпечний підхід, який, по суті, дозволяє перекваліфікувати будь-яку позовну вимогу, і серйозно зашкоджує передбачуваності в застосуванні норм, що регулюють віндикаційний та негаторний позов, та й власне стабільності цивільного обороту.

5.3. В тому разі коли власник втрачає, як фізичне, так і «юридичне» (інша особа зареєструвала на своє ім`я право власності в державному реєстрі прав на нерухомість) володіння, констатувати наявність в публічного власника (держави чи територіальної громади) володіння на земельною ділянкою водного фонду (за умови його відсутності), і повертати таку земельну ділянку за допомогою негаторного позову є недопустимим.

5.4. Тому очевидно, що у разі коли публічний власник втратив як фізичне, так і «юридичне» (інша особа зареєструвала на своє ім`я право власності в державному реєстрі прав на нерухомість) володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, на який поширюється позовна давність.

6. За таких обставин, колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
[[Категорія:Цивільне право]]

Академічна доброчесність: проблеми реалізації та відповідальність

2024-01-19T11:41:02Z

Vasyl.basko:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закон України «Про вищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/541-2017-%D0%BF#Text Положення про Національний репозитарій академічних текстів]
'''Зверніть увагу!''' У Верховній раді України зареєстровано [https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43481 Проект Закону про академічну доброчесність №10392 від 08.01.2024р.]

== Поняття академічної доброчесності ==
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожен має право на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. 
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. 
Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. 
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 «Про освіту»] регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Стаття 42 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 закону] присвячена академічній доброчесності. 
'''Академічна доброчесність''' - ''це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/541-2017-%D0%BF#Text '''ПОЛОЖЕННЯ''' '''про Національний репозитарій академічних текстів'''] визначає мету, структуру та засади функціонування Національного репозитарію академічних текстів. Основною метою Національного репозитарію є сприяння розвитку освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом поліпшення доступу до академічних текстів та сприяння академічній доброчесності.
== Дотримання академічної доброчесності ==
=== Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає: ===
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
* контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
* об’єктивне оцінювання результатів навчання.
=== Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає ===
* самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.
== Види порушень академічної доброчесності ==
Порушенням академічної доброчесності вважається:
* ''академічний плагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
* ''самоплагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
* ''фабрикація'' - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
* ''фальсифікація'' - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
* ''списування'' - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
* ''обман'' - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
* ''хабарництво'' - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
* ''необ’єктивне оцінювання'' - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.
*надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;
*вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання.
== Види академічної відповідальності ==
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання;
* позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;
* відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
* позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності здобувачів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
* повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;
* відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);
* позбавлення академічної стипендії;
* позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.
Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.
== Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності ==
Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

'''''Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:'''''

* ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності;
* подавати до них зауваження;
* особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень;
* брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
* знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
* оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

Форми та види академічної відповідальності закладів освіти визначаються спеціальними законами.

'''Увага!''' За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.
[[Категорія:Право на освіту]]