WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Призначення вперше пенсій внутрішньо переміщеним особам

2026-02-13T11:55:38Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/299-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 299 від 11.02.2025 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''.
[https://www.msp.gov.ua/news/21495.html Інфографіка: Як отримати пенсії та грошову допомогу у період дії воєнного стану]
|}
== Куди звернутися? ==
Заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
== Особливості призначення вперше пенсій особам, які здійснили внутрішнє переміщення після 24.02.2022 р. ==
Обмеження та особливості призначення пенсій, встановлені чинним законодавством для внутрішньо переміщених осіб, не застосовуються для осіб, які здійснили внутрішнє переміщення після 24.02.2022 року. Призначення пенсій таким особам відбувається у загальному порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".]
== Порядок призначення пенсії ВПО вперше ==
В будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку ВПО (її законний представник) має право звернутися до відповідного [https://www.pfu.gov.ua/kontakty/terytorialni-organy/ територіального органу Пенсійного фонду України] надати наступні документи:
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#n194 заяву про призначення] (відновлення) пенсії;
# копію [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи]] (додатково пред'являється оригінал довідки), крім випадків, коли ВПО відмовилася від довідки;
# документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
# документи про стаж, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#Text Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637] (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
# індивідуальні відомості про застраховану особу (за період роботи чи довідка про заробітну плату);
# документи, що засвідчують особливий статус особи (наприклад, посвідчення учасника бойових дій) – за необхідності;
# документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (у випадку, якщо особа перемістилася з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим);
# дві фотокартки 2,5×3 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#n12 пункт 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1]).
Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0991-15#n394 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1], зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

'''Для ВПО, що перемістилися до 24.02.2022 року:'''

Під час звернення ВПО із заявою про призначення пенсії та документом, що посвідчує особу, [https://www.pfu.gov.ua/category/informatsiya/struktura/pidvidomchi-upravlinnya/ територіальні органи Пенсійного фонду України] ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 “Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що причинили втрату працездатності” внесено зміни у механізм виплати пенсії для окремих категорій громадян (внутрішньо переміщених осіб, пенсіонерів, які перебувають за кордоном та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України).

Згідно з цією постановою внутрішньо переміщені особи, зареєстровані до 24 лютого 2022 року, для отримання пенсійних виплат можуть обрати будь-який з уповноважених банків або, за бажанням, отримувати кошти через відділення поштового зв’язку.

ВПО, якій призначено пенсію, для укладення договору про відкриття рахунку необхідно звернутися до відділення банку за місцем фактичного проживання та надати наступні документи:
# документ, що посвідчує особу (паспорт);
# довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
# довідку про отримання пенсії;
# довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
За письмовими заявами осіб з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Платіжна картка, на яку зараховуються пенсія ВПО одночасно є '''пенсійним посвідченням'''.

Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" кожні шість місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в ПАТ "Державний ощадний банк України" для отримання пенсії, до отримання ним платіжної картки здійснюється кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідетифікації.
|}

{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Призначення пенсії]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Пенсіонери]]
[[index.php?title=Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]

Землі запасу

2025-12-11T09:52:13Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
==Склад земель запасу==
Землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 ст.140 та 141 Земельного кодексу України].

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст.1 ЗУ "Про землеустрій"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n248 ч. 1 ст. 19 Земельний кодексу України], землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
* землі сільськогосподарського призначення;
* землі житлової та громадської забудови;
* землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
* землі оздоровчого призначення;
* землі рекреаційного призначення;
* землі історико-культурного призначення;
* землі лісогосподарського призначення;
* землі водного фонду;
* землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n248 ч.2 ст. 19 ЗК України])

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n248 ч.3 ст. 19 ЗК України])

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. '''Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення.''' На землі запасу розповсюджуються вимоги щодо цільового призначення земель конкретної категорії, в межах якої вони перебувають.
{| class="wikitable"
|[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p1026697-03#Text Як треба розуміти визначення "землі запасу"? Які землі можуть перебувати у запасі? Враховуючи вимоги чинного законодавства, чи можна отримати земельну ділянку із земель запасу у постійне користування та який порядок справляння земельного податку при цьому?]
|}

==Використання земель запасу==
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n261 Земельного кодексу України] земельні ділянки із земель запасу можуть бути передані у власність або постійне користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям. Однак слід мати на увазі, що згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n780 ст. 92 Земельного кодексу України,] право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

♦ органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

♦ громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

♦ релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

♦господарське товариство, утворене відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4442-17 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"] та акціонерне товариство, утворене відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2896-20#n2 Закону України] "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";;

♦ заклади освіти незалежно від форми власності;

♦ співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

♦ оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

♦господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1630-20#n6 астиною першою статті 1] Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності;

♦ акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-18 Закону України] "Про суспільні медіа України".

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу господарського товариства, утвореного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4442-17 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"], а також господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1630-20#n6 частиною першою статті 1] Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Статтею 122 Земельного кодексу України, з поміж інших органів влади, визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Деталізує зазначену норму її перша частина, де зазначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

♦що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

♦ оборони;

♦ природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

♦ зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

♦ під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна державної власності;

♦ під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

♦ визначених у дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Тобто, якщо право на ділянку зареєстроване за державою, то громада на підставі цієї норми Кодексу просто реєструє право за собою (прийому-передачі земельної ділянки не потрібно бо Кодекс чітко визначив перехід права).

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.(Стосується земель, право на які не зареєстровані в Реєстрі речових прав на нерухоме майно).

З вищевказаного стає зрозумілим, що всі землі, які не передані у власність або не надані у користування громадянам чи юридичним особам, є – землями запасу.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі.

Земельний запас у кожної громади різний і певною мірою визначає її потенціал у сільськогосподарській, лісогосподарській та водогосподарській галузях.

Саме за рахунок земель запасу забезпечується право громадян на отримання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації.

Після прийняття рішення про затвердження відповідної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність або користування, земельна ділянка змінює свій статус.

До 2028 року продовжено строк оформлення невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, а також здійснення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок. Це передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин».

У випадку ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

==Див. також==
*[[Землі водного фонду]]
*[[Землі лісогосподарського призначення]]
*[[Землі транспорту]]
*[[Землі індустріальних парків]]
*[[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Оплата штрафів за порушення Правил дорожнього руху

2025-08-15T06:05:26Z

Valiukh.Iryna: перевірила на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Підстави, розмір та реквізити для сплати штрафів за порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] ==
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] та винесення інспектором поліції Постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу. 
'''Розмір, встановлений законодавством України, штрафів за порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] можна дізнатися [[Порушення правил безпеки дорожнього руху|тут]].'''

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установі банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення.
Для оплати штрафу в банку необхідно мати при собі копію постанови, яку виписав інспектор поліції (або номер і серію постанови, дату винесення, розмір штрафу), паспорт, ідентифікаційний код правопорушника. 
'''На даний час оплата штрафів за порушення правил дорожнього руху здійснюється за реквізитами тієї області, де було вчинено правопорушення.'''

Реквізити рахунків для зарахування штрафів за порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] можна знайти [http://patrol.police.gov.ua/project/splata-shtrafiv-za-porushennya-pdr/ '''тут''']. 
Сплати штраф онлайн можна '''[https://mvs.gov.ua/uk/news/mvs-onovilo-zastosunki-ta-servisi-dlya-oplati-strafiv-za-porusennya-pdr тут]'''.
===Сплата штрафу за порушення ПДР у застосунку "Дія"===
[[Файл:Оплата штрафу через застосунок дія.png|міні]]
За допомогою мобільного застосунку "Дія" можна, зокрема, дізнатись інформацію щодо наявності у вас штрафів та боргів за виконавчими провадженнями і одразу ж сплатити їх в онлайн-режимі.

Оплата боргів або штрафів за порушення ПДР відбувається усього в декілька натискань. Для цього необхідно:
* завантажити застосунок [https://diia.gov.ua/ "Дія"] на свій смартфон (для відображення штрафів необхідно завантажити водійське посвідчення до «Дії» за допомогою Електронного кабінету водія);
* авторизуватися в особистому кабінеті в застосунку «Дія»;
* знайти інформацію про актуальні борги чи штрафи в розділі «Послуги»;
*сплатити наявний штраф.
При цьому квитанція про сплату зберігається у додатку, її можна завантажити або надіслати на електронну пошту. Після оплати можна відслідкувати зміну статусу штрафу чи боргу за виконавчим провадженням.

'''Штраф за порушення ПДР необхідно сплатити протягом 15 днів з дня його винесення.''' У разі несплати порушником штрафу протягом цього терміну постанова про адміністративне стягнення надсилається до відділу державної виконавчої служби для виконання у примусовому порядку.

Така цифровізація виконавчих проваджень та штрафів за порушення ПДР надає можливість будь-якій фізичній особі:
*пересвідчитися у відсутності чи наявності у неї заборгованості;
*отримати інформацію щодо виконавчого провадження, стороною якого вона є, зокрема щодо природи наявної заборгованості та щодо основних процесуальних дій, вчинених виконавцем;
*сплатити суму штрафу чи заборгованості в рамках відповідного виконавчого провадження онлайн.
==Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу==
Відповідно до ст. 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] штраф має бути сплачений порушником '''не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу''', а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

''У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення '''документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів''' після закінчення 15- денного строку,'''надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.'<nowiki/>'''''

'''''Увага!''' Штраф необхідно сплатити протягом 15 днів з дня його винесення. У разі несплати штрафу протягом цього терміну постанова про адміністративне стягнення надсилається до відділу державної виконавчої служби для виконання в примусовому порядку

==Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису)==

Згідно зі ст. 300-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП], або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 5'''0 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення''' у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), така постанова вважається виконаною.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

Згідно зі ст. 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), '''набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.''' ♦У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню. ♦У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

♦Відповідальність за порушення ПДР, що були зафіксовані в автоматичному режимі, передбачена ст.14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Законодавець передбачив два варіанти оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення: 1) Позасудовий порядок; 2) Судовий порядок.

Що стосується позасудового порядку, то особа, яка отримала постанову про накладення адміністратвиного стягнення, може її «скасувати» шляхом звернення до Департаменту патрульної поліції впродовж 20 днів з моменту отримання оскаржуваної постанови.

==Примусове виконання постанови про стягнення штрафу ==
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] (15 днів), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. 
'''''У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:'''''
*подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
*витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.
==Виконання постанови про накладення штрафу, який стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення==
При стягненні штрафу, у випадках, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, відповідно до статті 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, а потім виконання постанови здійснюється в порядку, передбаченому ст. 307-308 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП].

Під час стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, застосовуються виключно безготівкові платіжні пристрої.
== Див. також ==
* [[Автофіксація порушень правил дорожнього руху]]
* [[Порушення правил безпеки дорожнього руху]]
* [[Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Злочини]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Виправлення помилок у державному акті на землю

2025-08-12T08:56:30Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база.==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [[Внесення змін до Державного земельного кадастру#%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83|Внесення змін до Державного земельного кадастру]]

== Загальні положення ==
'''Державний акт на землю''' - це документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності або право користування громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку. Державний акт на землю містить інформацію про:
* власника земельної ділянки;
* підстави набуття права власності(права користування) на земельну ділянку;
* місце розташування, площу земельноъ ділянки;
* опис суміжних землекористувачів;
* обмеження та обтяження у використанні ділянки.

Форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449], ''яка втратила чинність'' на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1259-13#Text Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 р. № 404 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів"].

'''Зверніть увагу!''' З 1 січня 2013 року, у зв’язку з набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон № 3613)] державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою '''не видаються'''.

З 01.01.2013 р. земельні ділянки як об’єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі (далі – ДЗК), а права на них (власності, користування тощо) – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.

На сьогодні, основним законом, що встановлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр» ].

Відповідно до частини дев’ятої статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону № 3613] відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли '''до 1 січня 2013 року''', вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до ДЗК із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до ДЗК відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Введення в дію бази Державного земельного кадастру дозволило присвоїти кожній, внесеній до кадастру, земельній ділянці окремий унікальний ''кадастровий номер''. Кожний кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапками та містить інформацію про код регіону, кадастрової зони, кварталу та номер конкретної земельної ділянки.

== Різновиди помилок ==

Наявність помилок у правовстановлюючому документі на землю унеможливлює реалізацію особою своїх прав власника земельної ділянки. Помилки в державних актах поділяють на дві групи: технічні, орфографічні. Технічні помилки стосуються неправильно визначеної площі земельної ділянки, її конфігурацій тощо.

Орфографічними є помилки допущені у :
* прізвищі, імені та по батькові громадянина,якому видавався державний акт на його земельну ділянку;
* назві юридичної особи;
* назві населеного пункту, вулиці тощо.

'''Зверніть увагу''', що виправлення орфографічних помилок відбувалось до 2013 року шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Проте, з 2013 року державні акти не видаються,а,отже,отримати новий акт замість того в якому міститься помилка, неможливо. Крім того,слід звернути увагу на те, що за весь період видачі державних актів на право власності та на право постійного користування землею Інструкцією по їх заповненню заборонялося робити виправлення або помарки.

'''Отже,в раніше виданих державних актах на право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою жодних виправлень робити не можна, оскільки його можна визнати зіпсованим.'''

== Шляхи виправлення помилок у державному акті на землю ==

Порядок виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, визначений статтею 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n443 Закону України «Про Державний земельний кадастр»].

Існує два способи виправлення помилки:
* позасудовий (особа звертається до органу, який видав правовстановлюючий документ);
* судовий (передбачає звернення з позовом до суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначено в документі, що не збігаються з даними вказаними у Державному акті).

=== Позасудовий порядок виправлення помилки у державному акті на землю ===
Виправлення помилки, допущеної у державному акті на земельну ділянку, може відбуватися шляхом з’ясування, на якому етапі була допущена помилка. Так, у разі виявлення заінтересованою особою помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, остання письмово повідомляє про це орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, який у разі підтвердження невідповідності в день надходження повідомлення безоплатно виправляє допущену помилку та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересовану особу.

Якщо ж помилка виявлена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, зазначений орган у п’ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. У разі ж виявлення помилки в присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у п’ятиденний строк вчиняє такі дії:

♦ складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки;

♦ безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі;

♦ письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки.

♦Зазначена процедура передбачена пунктом 157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051.

Якщо помилка міститься лише в державному акті, а в рішенні ради про безоплатну передачу земельної ділянки, прийнятому до 2002 року, прізвище зазначено правильно, то зареєструвати право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав можна не на підставі державного акта, а саме на підставі рішення ради.

Якщо помилка міститься у всіх документах, у тому числі і в рішенні ради про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, то за зверненням власника земельної ділянки до цієї ради може бути внесено зміни до такого рішення тільки в частині прізвища, після чого, відбувається реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав.

Якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту і рада, яка до 2002 року приймала рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок у межах і за межами населеного пункту в межах земель цієї ради, на сьогодні відмовляється приймати рішення про внесення змін до рішення про безоплатну приватизацію конкретної земельної ділянки, то питання може бути вирішено судом у порядку окремого провадження.

Крім того, Міністерством юстиції для нотаріусів надавалось роз’яснення щодо роботи з документами, які містять помилку у прізвищі, імені чи по батькові, яка виникла у правовстановлюючих документах при перекладі та написанні прізвищ російською та українською мовами.У цьому випадку нотаріус, за наявності витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки, може зареєструвати право власності на неї в Державному реєстрі прав з виправленням цієї помилки.

У разі, коли в документах, на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ, також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може лише суд.

=== Судовий порядок виправлення помилки у державному акті на землю ===
Відмови територіальних органів Держгеокадастру у виправленні помилок у кадастровому номері земельної ділянки визнаються протиправними з огляду на положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру. Більше того, вирішуючи спір у правовідносинах, про які йдеться, суди зобов’язують територіальні органи Держгеокадастру виправляти помилки в присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, а суб’єктів державної реєстрації прав — проводити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку після виправлення помилки в присвоєнні кадастрового номера

Якщо було відмовлено у виправленні помилки органом, який видав правовстановлюючий документ, то судовий порядок встановлення факту належності правовстановлюючого документу є єдиним способом усунення перешкод у реалізації прав власника.

Власнику державного акту необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, яка розглядається судом в порядку окремого провадження за правилами, встановленими для розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Обов’язково необхідно вказати в заяві, якими доказами підтверджується той факт, що у державному акті на земельну ділянку дійсно допущено помилку, а також обґрунтувати з яких причин неможливо виправити помилку в інший спосіб. А також письмові докази на підтвердження того, що допущена помилка.

При подачі заяви до суду потрібно сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"].

== Дивись також: ==

* [[Кваліфікаційна комісія, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста]]
* [[Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру]]
* [[Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів]]

 
[[Категорія:Земельне право]]

Встановлення факту родинних відносин

2025-07-14T10:56:51Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"] 

== Порядок та підстави встановлення факту родинних відносин ==
'''Родинні відносини (споріднення)''' - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними.
Встановлення факту родинних відносин здійснюється судом [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]].

'''Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника''': право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8371 пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95#Text пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]'').
== Куди звернутись ==
Заява фізичної особи про встановлення факту родинних відносин, подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.
Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8385 стаття 316 ЦПК України]).

== Хто може звернутись до суду ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:

♦ Спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв’язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки;

♦ Особи, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;

♦ Інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб;

♦Прокурор з урахування положень статей 56, 57 ЦПК України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, у тому числі у випадках, якщо особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь і заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину.

Водночас справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини не можуть розглядатися судами, якщо заявник відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 статті 1224 ЦК України] усунений від права на спадкування.

Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь і заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

== Вартість ==
За подання заяви у справах окремого провадження особа (фізична) сплачує судовий збір у розмірі ''0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду'', передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»]. У 2025 році це - 605 грн 60 коп.

== Перелік необхідних документів ==
Заява про встановлення факту родинних відносин повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 ст. 175 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 статтею 318 ЦПК України].

Згідно з статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 318 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
[[Файл:Заява про встановлення факту родинних відносин 2018.docx|міні|Зразок заяви про встановлення факту родинних відносин]]
До заяви про встановлення факту родинних відносин можуть додаватися такі документи та докази:
# Докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб).
# Довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану.
# Пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

== Зразок заяви про встановлення факту родинних відносин ==
[[Файл:Зразок заяви про встановлення факту родинних відносин.docx|міні]]
== Підстави для відмови у відкритті провадження у справі ==
'''Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі''', якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, '''вбачається спір про право''', а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Наприклад, для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутися до суду з відповідним позовом.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
|}
{| class="wikitable"
|-
| '''Корисно!'''
[[Файл:Лист ВСУ від 01.01.2012 Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.docx]].
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88909705 Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79834911 Ухвала Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 467/430/18 (провадження № 61-1594ск19)]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88880549 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20)]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Спадкування за законом

2025-06-11T10:05:12Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_a17 Європейська конвенція про усиновлення дітей від 27.11.2008]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
На час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було '''зупинено''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.'''

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначену норму скасовано ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#n2 постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені ст. ст. 1269- -1273, 1276-1277, 1283, 1298 ЦК України, '''обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи''', '''при цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті'''. Зазначені строки застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (до 30.01.2024 року)], а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
|}

== Підстави спадкування за законом ==
Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом. Отже, <big>'''''спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не існує заповіту'''''</big>.

'''Підстави спадкування за законом''':
* споріднення;
* [[Файл:Угода щодо нерухомості.jpg|міні|процедура переоформлення майна, що знаходиться на непідконтрольній території]]родинні відносини;
* шлюб;
* усиновлення;
* перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.
При спадкуванні за законом '''майно переходить''' до зазначених в законі спадкоємців відповідно '''до встановленої черговості''', тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування '''в разі відсутності спадкоємців попередньої черги''', усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1258 ЦК]).
== Зміна черговості спадкування ==
[[Файл:Процедура переоформлення майна , що знаходиться на непідконтрольній території.jpg|міні|Як проходить процедура переоформлення майна, що знаходиться на непідконтрольній території, та куди звертатися для вирішення цього питання ]]
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 1259 ЦК] надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини '''змінювати за взаємною згодою''' (договором) встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов'язкову частку (ст. 1241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792 ЦК]).
'''Зміна черговості''' може здійснюватися не лише добровільно, але й '''за рішенням суду'''. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
== Підстави для усунення від спадкування спадкоємця за законом ==
* умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців,вчинення замаху на їх життя;
* умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни, що сприяло виникненню права на спадкування;
* позбавлення спадкоємців батьківських прав;
* батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
* одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;
* якщо особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1224 ЦК] 
*
{| class="wikitable"
|-
| '''Слід звернути увагу, що обставини, які є підставою для усунення осіб від спадкування, мають бути встановлені тільки судом.'''
|}
== Черги спадкування за законом ==
[[Файл:Спадкування.jpg|міні]]
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5883 ч. 2 ст. 1258] Цивільного кодексу України кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України передбачено П'ЯТЬ черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

Зверніть увагу, в межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого у рівних частках.

При цьому, право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування.
=== Перша черга ===
В першу чергу право на спадкування за законом мають '''діти спадкодавця''', у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з '''подружжя''', який його пережив, та '''батьки''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1261 ЦК]).

Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері. Визначення походження дитини від певних батьків проводиться відповідно до правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.ст. 121-140 СК]. Зокрема, якщо шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадщину і після батька, і після матері. Крім того, діти народжені від шлюбу, визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, батьківство встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства робиться запис в органах РАЦС. До спадкоємців першої черги належать також усиновлені діти ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1260 ЦК]).

Діти, народжені від особи, з якою їх мати не перебувала в зареєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком дитини, також спадкують після смерті такої особи.
Право на спадкування мають не лише діти, які були живі на час смерті спадкодавця, але й ті діти, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після його смерті (так звані "постуми"). При вирішенні питання, кого слід вважати постумом, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті.

Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує в першу чергу в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. Укладення шлюбу за релігійним обрядом не тягне правових наслідків і не створює передумов для спадкування.

У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини право на спадщину в того з подружжя, хто пережив, не виникає. Шлюб може бути розірваний у органах РАЦС або в судовому порядку. Проте в кожному разі шлюб вважається розірваним з моменту реєстрації акту про це у органах РАЦС. Якщо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване у РАЦС, подружжя вважається таким, що перебуває в шлюбі, а отже, зберігає право спадкування одне після одного.

Якщо шлюб визнаний недійсним, той з подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків.

Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, коли вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав тощо).

''Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:''
* свідоцтва органів РАЦС;
* записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя;
* копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.
Передбачене законом '''''коло спадкоємців першої черги є вичерпним'''''.
=== Друга черга ===
У другу чергу право на спадкування за законом мають '''рідні брати та сестри''' спадкодавця, його '''баба''' та '''дід''' '''як з боку батька, так і з боку матері''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1262 ЦК]).

Вказані особи залучаються до спадкування за обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1258 ЦК], тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо хто-небудь зі спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не залучаються.

Брати і сестри є спадкоємцями померлого незалежно від того, чи є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповно-рідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

Для встановлення факту споріднення необхідне подання відповідних документів, а саме:
* свідоцтвами органів РАЦС про народження;
* виписками з книг запису актів цивільного стану;
* записами в паспортах про дітей.
''Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем - братами, необхідно подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки - одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець - брати.''

'''У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.'''
=== Третя черга ===
У третю чергу право на спадкування за законом мають '''рідні дядько''' та '''тітка''' спадкодавця ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1263 ЦК]).

Третя черга спадкоємців спадкує за відсутності перших двох черг, або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування.

Родинні відносини підтверджуються відповідними документами. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, у яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то це може підтверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин встановлюється судом.
=== Четверта черга ===
У четверту чергу право на спадкування за законом мають '''особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років''' до часу відкриття спадщини ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1264 ЦК]).

Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є їхнє проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім'ї. Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 3 СК] сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо), і що таке проживання тривало не менше 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї; документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.

Спадкоємці 4-тої черги в рамках, передбачених законом, можуть отримати спадщину лише в разі відсутності дітей у померлого, а також відсутності у нього батьків, сестер, рідних братів, бабусь і дідусів та ін., зазначених у законі, родичів. Але при цьому в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 74 СК України] вказується, що якщо жінка та чоловік однією сім'єю проживають (шлюб не зареєстрований), то все майно, набуте за час такого проживання, переходить в розряд спільної власності, тому у разі звернення до суду з позовною заявою необхідно встановлювати факт проживання однією сім'єю зі спадкодовцем і визнання майна як спільної сумісної власності подружжя.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік) , які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Так, [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83616956 Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 521/16365/15] зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність:
* спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт,
* надання взаємної допомоги,
* усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням,
* інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
=== П’ята черга ===
У п'яту чергу спадкують '''інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення''' включно ('''двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід''' та '''баба''' тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від спадкодавця, не рахуючи народження самого спадкодавця ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1265 ЦК)].

Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а в разі неможливості подання таких документів факт родинних відносин встановлюються у судовому порядку.

До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утриманці спадкодавця.
Особа вважається утриманцем спадкодавця за умови наявності таких умов:
* особа є неповнолітньою або непрацездатною за віком або за станом здоров'я;
* ця особа не є членом сім'ї спадкодавця;
* матеріальна допомога, яку отримувала особа від спадкодавця, була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування;
* особа перебувала на утриманні спадкодавця '''не менше 5 років'''.
На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК тощо про перебування на утриманні; довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Зазначені документи повинні містити відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. У разі неможливості подати документи, що підтверджували б утримання, факт утримання може бути встановлений судом.

Непрацездатність за віком визначається за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.
== Строки прийняття спадщини ==
Для прийняття спадщини встановлюється строк у '''шість місяців''', який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується '''до трьох місяців.'''

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 1270 ЦКУ], він не заявив про відмову від неї.

Особливості обчислення строків при спадкуванні в умовах воєнного стану

Нове законодавство встановлює особливості щодо обчислення строків при спадкуванні на час дії на території України воєнного стану та протягом двох років з дня його припинення або скасування. За загальним правилом для прийняття спадщини цивільним законодавством встановлено строк у 6 місяців, який обчислюється з дня смерті особи. Якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи, строки, визначені ЦК України щодо спадкування, обчислюються з дня державної реєстрації смерті спадкодавця.

Наприклад, особа померла 10.08.2023, смерть зареєстровано 15.11.2023. У цьому випадку строк 6 місяців, зокрема, для прийняття або відмови від прийняття спадщини, відліковується, починаючи з 15.11.2023.

Таким чином, основні зміни у порядку оформлення спадщини забезпечують права громадян в умовах воєнного стану і дають можливість у найкращий спосіб забезпечити захист прав спадкоємців.

== [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини|Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини]] ==
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 Цивільного кодексу України], не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 Стаття 1272 Цивільного кодексу України] визначає два способи дій спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини реалізувати свої права:

* за згодою усіх спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 ч. 2 ст. 1272 Цивільного кодексу України]);
Згода оформлюється спільною заявою спадкоємців нотаріусу, причому підписи спадкоємців повинні бути засвідчені нотаріально. Не виключається подання (надіслання) заяви про надання згоди кожним зі спадкоємців окремо. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

* подати заяву про прийняття спадщини на підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття заяви про прийняття спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України]).
* Поновлення строку для прийняття спадщини можливе за наявності поважних причин, які перешкоджали спадкоємцю вчинити дії для прийняття спадщини у встановлений строк. ●Якщо спадкоємець був тривалий час хворим, це може бути визнано поважною причиною для пропуску строку. ●Перебування за кордоном на довгий термін також може перешкодити прийняттю спадщини вчасно. ●Тривалі відрядження, що унеможливлювали особисте звернення до нотаріуса. ●Якщо спадкоємець перебував на строковій службі, це може бути визнано поважною причиною. ●Якщо спадкоємець не знав про наявність заповіту, це може бути поважною причиною для пропуску строку. ●До них можуть відноситися і фізична неможливість вчинити дії, пов'язані з прийняттям спадщини, наприклад, позбавлення волі або обмеження в пересуванні. ●Обставини військового часу, які перешкоджали спадкоємцю здійснити своє право на прийняття спадщини. ●Об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця, які заважали йому вчинити дії щодо прийняття спадщини. ●Перебування в місцях позбавлення волі, хоча це і може бути не в усіх випадках визнано поважною причиною.
*■ Важливо: Поновлення строку можливе лише за рішенням суду. Спадкоємець, який пропустив строк з поважної причини, повинен звернутися до суду з відповідним позовом. Суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

== Спадкування за правом представлення ==
'''''Спадкування за правом представлення''''' – це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п’ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

Не виключається наявність винятку із правила, що спадкувати за правом представлення можуть тільки спадкоємці п’ятої черги. Оскільки в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5908 ч. 6 ст.1266] ЦК України передбачено, що спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Особою, від якої потрібно починати пряму низхідну лінію, виступає спадкодавець. Тобто предком, від якого походять інші нащадки, буде спадкодавець. Як наслідок це правило не поширюється на інших суб’єктів права представлення.
Пряма низхідна лінія споріднення починається від спадкодавця до його нащадків (дід, батько, внук). Тому після смерті діда за відсутності батька право на спадкування виникатиме у внука померлого. Наявність цього правила допускає гіпотетичну можливість у разі смерті до відкриття спадщини праправнуків набути право на спадкування праправнуками, які не належать не тільки до п’ятої, але й до жодної із черг.

Наприклад, внук (внучка) спадкодавця не набувають за загальним правилом права на спадкування за законом за першою чергою спадкування. Проте, якщо син (дочка) померли раніше спадкодавця, то внук (внучка), як спадкоємці п’ятої черги, набувають за допомогою права представлення право на спадкування за законом в першу чергу замість свого батька (матері). Слід акцентувати увагу на тому, що набуття права на спадкування в першу чергу за допомогою права представлення внуком (внучкою) зберігає цей статус і для їх нащадків (правнуків спадкодавця).

''Умовою набуття права на спадкування за правом представлення'' є смерть спадкоємця першої другої чи третьої черги до часу відкриття спадщини (до дня смерті або в день смерті). У разі якщо родич спадкодавця живий, то спадкування за правом представлення не застосовується.
== Перехід права на прийняття спадщини ==
Спадкова трансмісія – це встановлений законом перехід права на прийняття частки у спадщині, яка належала померлому після відкриття спадщини спадкоємцю, що не встиг її прийняти, (трансмітенту) до його спадкоємців (трансмісарів) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5908 ст.1276] ЦК України .

''Якщо спадкоємець за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
''Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
''Нездійснення права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії у встановлений строк прирівнюється до неприйняття спадщини із відповідними наслідками, встановленими законом.
== Набуття права на спадкування за законом при усиновленні ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 207 СК України] усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чина, що здійснене на підставі рішення суду, за винятком [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.282 СК України.]
'''''В разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням.'''''
Усиновлення є по своїй суті правоприпиняючим та правовстановлюючим юридичним фактом.

У сфері спадкового права правоприпиняючий ефект полягає в тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 абз. 1 ч.1 ст.232 СК України] ). Завдяки припиненню правового зв’язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після після смерті батьків усиновленого та його нащадків ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2 ст. 1260 СК України]).

При визнанні усиновлення недійсним, його скасуванні (до часу відкриття спадщини) воно не зумовлюватиме правових наслідків у сфері спадкування.

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1260 ЦК України] якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за погодженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі сметрі усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв’язок, спадкують на загальних підставах.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_a17 ч. 2 ст. 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008] один з подружжя або партнер усиновлювача, незалежно від того, чи перебувають вони в зареєстрованих відносинах, зберігають свої права та обов’язки стосовно усиновленої дитини. Якщо остання є його дитиною, якщо іншого не встановлено законом. Тобто на рівні міжнародного договору визначено правовий наслідок усиновлення дитини одним із подружжям, який полягає в збереженні правового зв’язку поміж усиновленою дитиною та одним із батьків. Такий зв’язок зберігається автоматично і не потребує зазначення в рішенні суду про усиновлення.

Таким чином, '''''внаслідок збереження правового зв’язку відбувається вплив на набуття права на спадкування за законом''''', який виражається в тому, що:
* усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Як наслідок один після одного;
* один із батьків (батько чи мати) і його родичі й усиновлений та його нащадки спадкують один після одного;
* у разі смерті баби, діда усиновленого він має право на спадкування тільки за правом представлення за дотримання умов, викладених в ч.1 ст. 1266 ЦК України. Усиновленому не надається право на спадкування в п’яту чергу; після смерті усиновленого його баба, дід спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.
* у разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого він має право на спадкування як спадкоємець другої черги; за умови смерті усиновленого його брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76912305 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 539/2170/1:] (по своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування і за яким суб'єктами спадкування стають певні спадкоємці за законом. Мати позивача була донькою спадкодавця і спадкоємцем першої черги за законом (стаття 1261 ЦК України), а рідні сестри спадкодавця є спадкоємцями другої черги. Виходячи із вищенаведених положень закону та встановлених судами фактичних обставин, позивач має право спадкування після смерті баби за правом представлення своєї матері, яка померла до відкриття спадщини, тобто є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення.
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Відшкодування моральної шкоди

2025-06-11T07:52:04Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n2 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закон України "Про судову експертизу"]
Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 23 ЦК України].

'''Моральна шкода полягає:'''
# у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
# у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"], під '''''моральною шкодою''''' слід розуміти ''втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.''

Відповідно до чинного законодавства '''моральна шкода може полягати''', зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

'''Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі''', слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з
приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

'''Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути:'''
* порушення майнових ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.386, ст.396 ЦК України]);
* особистих немайнових прав особи([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.280 ЦК України]), а також зобов’язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.611 ЦК України]);
* прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167 ЦК України]);
* заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті особи ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.1168 ЦК України]) тощо.
Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.1176 ЦК України].

'''Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:'''
* поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;
* відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю (наприклад, у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);
* порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
* прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;
* вчинення корупційного діяння;
* вчинення злочину;
* пошкодження майна;
* завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;
* та інші випадки порушення прав особи.

== Судовий розгляд спорів про відшкодування моральної шкоди ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Частиною другою п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4] визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
* наявність такої шкоди;
* протиправність діяння її заподіювача;
* наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
* вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

{| class="wikitable"
|-
| '''Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності''' по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
|}
== Розмір відшкодування моральної шкоди ==
'''Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри''' відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

'''Критерії, які суд має оцінювати при визначенні розміру моральної шкоди:'''

♦характер правопорушення (це може бути адміністративний проступок, злочин як середньої тяжкості, так і тяжкий, інше порушення цивільних прав, яке не є злочином або проступком. Оцінці також має підлягати об'єкт порушення, тобто на що правопорушення було спрямоване - на життя та здоров'я чи на майно самого потерпілого або близьких йому осіб тощо);

♦глибина фізичних та душевних страждань, яка визначається в залежності від особистих властивостей психіки потерпілого та характеру шкоди, яка йому завдана

♦погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації (тут мова йдеться як про професійну працездатність потерпілого, так і про інші навички, які втрачаються внаслідок, наприклад, заподіяння шкоди здоров'ю)

♦ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. За загальним правилом вина є підставою для відшкодування моральної шкоди. Отже, суд має брати до уваги як форму вини завдавача шкоди (умисел або необережність), так і наявність вини самого потерпілого. Випадки компенсації моральної шкоди незалежно від вини завдавача шкоди встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n138 ст. 1167 ЦКУ];

♦ інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникла в результаті посягання на права особи тощо) (стаття 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України])

♦Визначається розмір моральної шкоди судом з урахуванням таких факторів

♦характеру та інтенсивності пережитих страждань: суд враховує глибину та тривалість душевних переживань, фізичного болю, приниження честі та гідності, а також інші негативні наслідки, яких зазнала особа

♦вини особи, яка завдала шкоди: розмір шкоди може бути збільшений у разі умисного заподіяння шкоди або наявності грубої недбалості;

♦матеріального та соціального становища потерпілого: суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення;

♦інших обставин справи: суд може враховувати й інші обставини, які мають значення для справедливого вирішення справи.

♦Відсутність залежності від майнової шкоди: моральна шкода відшкодовується незалежно від факту відшкодування майнової шкоди.

♦При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності та справедливості.

'''У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб''', розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

{| class="wikitable"
|-
| '''Отже, розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.'''
|}

Компенсація моральної шкоди проводиться незалежно від відшкодування майнової шкоди. Хоча на практиці часто позови про відшкодування майнової шкоди та компенсацію моральної шкоди подаються одночасно, такі вимоги можна і розділити. Факт завдання майнової шкоди та її розмір не впливає на можливість вимагати компенсації моральної шкоди.

== Докази, що обґрунтовують розмір моральної шкоди ==
Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації і т.ін.

У відповідності до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.6 ст. 81 ЦПК України] доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

== Помилки при застосуванні відшкодування моральної шкоди ==
При застосуванні способу захисту права, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України], помилки в основному полягали в поширенні його на випадки, для яких законом відшкодування моральної шкоди не передбачене (на договори оренди, інвестиції, позики, кредиту, банківського вкладу), або у відмові в застосуванні відшкодування моральної шкоди, яке передбачено законом (наприклад, завданої прийняттям нормативно-правового акта).

Критерії визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 23 ЦК України], є не досить чіткими, у зв’язку із чим у подібних випадках суди визначають розмір відшкодування далеко неоднаково. Наприклад, у зв’язку зі смертю фізичної особи в одних випадках призначалося відшкодування в сумі 500 тис. грн., 100 тис. грн., а в інших — у рази менше.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої батькам унаслідок учинення умисного вбивства дитини, необхідно враховувати глибину і тривалість моральних страждань, характер дій винної особи (скоєння умисного вбивства), а також те, що особи зазнали моральних страждань, пов’язаних з необхідністю докладати зусилля для виявлення та законного покарання особи, винної в смерті їхньої дитини. За таких обставин відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 млн грн. кожному з батьків відповідає вимогам розумності та справедливості й не може вважатися явно завищеним чи надмірним (постанова ВСУ [http://reyestr.court.gov.ua/Review/21438534 від 19.12.2011 у справі №6-65цс11]).

== Відшкодування моральної шкоди при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

'''Дія цієї норми не поширюється''' на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на загальних підставах відшкодування шкоди завданих внаслідок деліктних зобов'язань.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

== Відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок поширення недостовірної інформації ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text п. 11 постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них.

Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе. На відповідача може бути покладено обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді, коли відповідач спростував їх добровільно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n182 ст. 31 Закону України "Про інформацію"] - порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

=== Звільнення від відповідальності у разі порушення законодавства про інформації ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n182 ст. 30 Закону України "Про інформацію"] - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

== Відшкодування моральної шкоди за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин==
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]).

Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 237-1 КЗпП] чи іншим законодавством, згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 9 КЗпП] є недійсними.

== Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"] питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

'''Розмір моральної шкоди''' в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути '''не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.''' Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
== Позовна давність ==
'''До вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей,''' що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п.2 ч.2 ст.258 ЦКУ] застосовується '''строк позовної давності в один рік.'''

До вимог про відшкодування моральної шкоди '''у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КЗпП України]).

'''До інших вимог про відшкодування моральної шкоди''', як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.268 ЦК України] '''не застосовуються.'''

==Судова практика ==
* '''Постанова Судової палати у цивільних справах ВС [http://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''Постанови Верховного Суду України [http://reyestr.court.gov.ua/Review/22547734 від 5.03.2012 у справі №6-96цс11]; [http://reyestr.court.gov.ua/Review/26811804 від 17.10.2012 у справі №6-114цс12]; [http://reyestr.court.gov.ua/Review/28107490 від 05.12.2012 у справі №6-145цс12]'''
'''Висновок''': за змістом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1168, чч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України], моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім’єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від вини такої особи.
* '''Постанова Верховного Суду [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72460065 від 20 лютого 2018 року у справі №303/4076/15-к]'''
'''Висновок''': моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
* '''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/87527961 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17]'''
'''Висновок:''' надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 '''Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17)''']
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
== Див. також ==
* [[Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири]]
* [[Стягнення моральної шкоди, спричиненої кримінальним або адміністративним правопорушенням]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення

2025-04-14T06:42:42Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин]"

== Проблеми та шляхи її вирішення ==
'''Накладення земельних ділянок'''– це коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

Найбільш поширена причини накладання земельних ділянок в Державному земельному кадастрі (стосується земельних ділянок, які були сформовані до 2013 року та на які видані правовстановлюючі документи на право користування чи право власності):

♦ це помилки допущені при перенесенні інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки;

♦ невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам;

♦ невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення);

♦ присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів)

Такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

'''Межові спори''' – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Частина шоста ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

'''Варіанти вирішення проблеми:'''

* переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
* звернутися до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, якщо йдеться про наступні помилки: допущені з технічних причин (описки); допущені у документаціях із землеустрою; через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів;
* вимагати в судовому порядку визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю, та відповідно до плану такої ділянки, який міститься у державному акті на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ст. 158 Земельного кодексу України] земельні спори вирішуються:

* судами,
* органами місцевого самоврядування.

== Вирішення земельних спорів шляхом звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ==
Вирішення межових спорів можуть здійснювати не лише суди, а також '''органи місцевого самоврядування.'''

'''Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо:'''
* меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
*обмежень у використанні земель та земельних сервітутів
* додержання громадянами правил добросусідства;
* розмежування меж районів у містах.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n413 статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”] чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

'''Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр),''' організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі:
* веденням державного обліку і реєстрацією земель;
* достовірністю інформації про наявність та використання земель;
* виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву;
* своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
* дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
* дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
* дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
* проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
* розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
* здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель;
* щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами;
* дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
* використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
* дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

== Виправлення технічних помилок щодо кадастрових номерів та перетинів у відомостях Державного земельного кадастру ==
Якщо виявленно помилку в даних ДЗК про земельну ділянку (наприклад, на Публічній кадастровій карті (далі -ПКК), у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (далі витяг з ДЗК) власник або користувач ділянки має звернутися до кадастрового реєстратора через Центр надання адміністративних послуг або поштою. Також помилку може виявити та виправити кадастровий реєстратор або звернутися до сертифікованого інженера-землевпорядника для того, щоб провіів аудит помилки і виправив її методом подачі через електронний кабінет.

Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях за частую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано, зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051] (далі - Порядок).

Причиною накладання земельних ділянок на сьогоднішній день є:

♦використання різних систем координат (виникає коли одна земельна ділянка зареєстрована в системі координат 1963 року (СК63), а інша земельна ділянка вноситься в системі координат Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000);

♦відсутня інформація про виконання аналогічних робіт іншою землевпорядною організацією на одну і ту ж земельну ділянку (дублювання)

♦ відсутня інформація про межі сформованої та зареєстрованої суміжної земельної ділянки (у зв’язку з тим, що не працює Публічна кадастрова карта України, а інформація карти kadastr.live містила інформацію станом на 24.02.2022 року та і була оновлена майже через рік).

Кожен випадок накладання розглядається розробником документації із землеустрою індивідуально (окремо) та за узгодженням із замовником приймається оптимальний варіант вирішення вказаного питання (застосування іншої системи координат, внесення змін до документації із землеустрою, на підставі якої формується земельна ділянка, внесення змін до зареєстрованої земельної ділянки (у випадках та у спосіб який дозволяє чинне законодавство).

Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (пункти 138 - 161) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Порядку].

== Вирішення земельних спорів в судовому порядку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4761 ст. 124 Конституції України] правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

'''В порядку адміністративного судочинства''' розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13 Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8] визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] встановлює '''загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців'''. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

'''В порядку цивільного судочинства''' розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6169 ч. 1 ст. 19 ЦПК України]).

Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»].

Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача.

'''В порядку господарського судочинства''' розглядаються справи за зверненнями юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст. 4 Господарського процесуального кодексу України]). 
Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»]. 

== Вирішення спорів щодо накладення меж в добровільному порядку ==
В разі реєстрації земельних ділянок, межі яких частково знаходяться всередині одна одної (накладки), в державному земельному кадастрі, за умови відсутності спору щодо прав на ці ділянки та без зміни їх цільового призначення одним із способів вирішення проблеми накладок може бути поділ однієї, або декільнкох земельних ділянок і взаємне відчуження власниками на користь один одного, або відмова від права власності на утворену в результаті поділу "нову" земельну ділянку, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 142 ЗК України]. Відчуження можливе загальними способами: найчастіше міною і даруванням. Щодо земель сільськогосподарського призначення це стало можливим після 1 липня 2021 р. відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#n47 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення]

Таку правову позицію сформував Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080950 постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (адміністративне провадження № К/9901/23034/19)].

Статтею 79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6–7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).

Верховний Суд дійшов висновку, що поділ та об’єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок.

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Кримінальна відповідальність за порушення обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство

2025-03-13T12:49:58Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2227-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»]

== Застосування обмежувальних заходів щодо кривдника ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n425 статті 29 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»] кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3411 Кримінальним кодексом України], від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
# Заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
# Обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
# Заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
# Заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
# Направлення для проходження програми для кривдників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3411 ст. 91-1 Кримінального кодексу України]).
♦Обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

♦ У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

♦Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Нерідко у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, застосовуються лише додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (хоча нерідко із забороною спілкуватися з потерпілою та встановленням умов такого спілкування), і не застосовуються обмежувальні заходи.

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла '''18-річного віку.'''

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Законодавець передбачив винесення обмежувального припису як терміновий захід. Після звернення із заявою від постраждалої особи до суду, впродовж 72 годин має розглянутись ця справа.

Терміновий заборонний припис виносить поліцейський, і він діє від 1 до 10 діб. Це дає додатковий час, щоби зібрати доказову базу та скласти заяву до суду, подати її і прийти на розгляд справи.

Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3411 стаття 911 Кримінального кодексу України]).

== Кримінальна відповідальність ==
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 стаття 3901 Кримінального кодексу України]).

== Див. також ==
* [[Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису]]
* [[Проходження корекційних програм особами, які вчиняють насильство в сім'ї]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні

2025-03-13T11:40:08Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0090871-24#Tex Рішення Національної Асоціації Адвокатів України "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України" № 90 від 13.12.2024]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr113871-15#n9 Рішення Ради адвокатів України №111 "Положення про помічника адвоката"]
== Організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17?find=1&text=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C#w1_1 пункту 4 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень. 
13 грудня 2024 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0090871-24#Tex Рішення Національної Асоціації Адвокатів України та Рішення Ради адвокатів України № 90 "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України"], у якому зазначено, що загальна організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Радою адвокатів України та реалізується Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.
== Суб'єкти, які здійснюють організацію підвищення кваліфікації ==
Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється операторами підвищення кваліфікації адвокатів у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0090871-24#Tex Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]. 
Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. 
Операторами процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є всі органи адвокатського самоврядування, включаючи Національну асоціацію адвокатів України та Вищу школу адвокатури. 
Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ, як сторонні оператори. 
Всі оператори підвищення кваліфікації адвокатів зобов'язані виконувати обов'язки, що встановлені нормативними актами НААУ щодо підвищення кваліфікації адвокатів. 
Вища школа адвокатури НААУ, на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ. 
Для цілей контролю за якістю організації процесу підвищення кваліфікації сторонніми операторами Вища школа адвокатури організовує роботу ревізорів. Ревізорам надається допуск до усіх акредитованих заходів з підвищення кваліфікації без будь-яких обмежень. Ревізори надають звіти про якість заходів з підвищення кваліфікації та дотримання операторами актів НААУ Вищій школі адвокатури НААУ для узагальнення інформації та реагування у разі неякісної роботи організаторів заходів з підвищення кваліфікації адвокатів. Вища школа адвокатури інформує Експертну раду НААУ про результати ревізій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21?find=1&text=%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97#w1_1 пункту 34 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] до функцій Вищої школи адвокатури належать:
* інформування адвокатів з питань підвищення кваліфікації;
* узагальнення інформації про всі заходи з підвищення кваліфікації адвокатів по всій Україні;
* здійснення контроль за якістю та організацією процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні;
* інші функції, необхідні для забезпечення якісного процесу підвищення кваліфікації адвокатів.
== Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0090871-24#Tex Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] вимоги щодо підвищення свого професійного рівня (професійної кваліфікації) поширюється на адвокатів, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. 
На адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, обов’язок щодо підвищення кваліфікації '''не поширюється'''. 
У разі поновлення адвокатської діяльності, яка була зупинена на рік і більше, адвокат зобов'язаний пройти спеціальні курси підвищення професійного рівня за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації Національної асоціації адвокатів України. Адвокат зобов'язаний пройти зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. 
'''Адвокати зобов'язані:'''
* до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу пройти Модульну програму "Молодий адвокат", яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ;
* після набуття статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності, підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин, з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин;
* всі інші адвокати зобов'язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 15 годин на рік (15 залікових балів);
* за рік отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правил адвокатської етики].
Один заліковий бал з підвищення кваліфікації адвокатів дорівнює 1 годині навчання. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні.

♦Адвокати, які включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД, та/або уклали контракт про надання БВПД на постійній основі або договір про надання БВПД на тимчасовій основі, зобов'язані в складі 15 залікових (академічних) годин отримати не менше ніж 2 залікові години за навчання з питань Правил адвокатської етики та не менше, ніж 2 залікові години за навчання з питання безоплатної правничої допомоги ♦Протягом звітного року, яким є календарний рік з 1 січня по 31 грудня кожного року адвокат повинен набрати необхідну кількість залікових балів. У разі недостатньої кількості балів в заліковій картці адвоката Вища школа адвокатури зобов'язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. ♦Адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації, Вищою школою адвокатури видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифіката затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. ♦У разі втрати працездатності понад трьох місяців або з інших поважних причин, за відповідною заявою адвоката та за рішенням ради адвокатів регіону адвокат може бути звільнений від обов'язку підвищення кваліфікації протягом періоду оцінювання повністю або частково. Копія такого рішення ради адвокатів регіону направляється до ВША НААУ.

Адвокати мають право вільно обирати види підвищення кваліфікації, брати участь у будь-яких заходах з підвищення кваліфікації адвокатів, що проводяться операторами підвищення кваліфікації за умови їх реєстрації на такий захід оператором, що його проводить

Адвокатам, які не виконали вимоги Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України за попередні роки надається можливість отримати сертифікати з підвищення кваліфікації за ці роки за умови успішних проходжень спеціальних тестувань у Вищій школі адвокатури НААУ за кожен рік невиконання. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ та відрізнятимуться в залежності від кількості балів, яких не вистачило такому адвокату для виконання вимог зазначеного Порядку в попередніх роках.

== Види підвищеня кваліфікації адвокатів: ==
♦навчання або викладання за професійними програмами підвищення кваліфікації адвокатів у вищих навчальних закладах ІІІ та IV рівня акредитації, якщо вони є акредитованими операторами підвищення кваліфікації адвокатів. Кількість залікових балів в межах акредитації;

♦участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових,науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах,круглих столах, тренінгах, програмах тощо, які організовані та проводяться операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні та за кордоном. Кількість залікових балів в межах акредитації;

♦участь у будь-яких акредитованих заходах з підвищення кваліфікації адвокатів (в тому числі в форматі онлайн), які організовані операторами підвищення кваліфікації адвокатів після проходження тестування (за наявності) на онлайн-платформі адміністратора з підвищення кваліфікації адвокатів ВША НААУ. Кількість залікових балів в межах акредитації. У випадку, якщо навчальний продукт являє собою відеозапис, що не має чіткої структури курсу та не передбачає за результатами його перегляду зріз закріпленого матеріалу через тестування, то кількість залікових балів за такий вид підвищення кваліфікації дорівнює 1-му балу незалежно від кількості годин такого відео-запису. Це обмеження не стосується відео-матеріалів, які включаються в структуру онлайн-курсів з відповідною перевіркою знань;

♦ виступ у якості сертифікованого лектора з доповіддю, презентацією або науковим повідомленням на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, майстер-класах, тренінгах тощо. Застосовується подвоєна кількість балів в рамках акредитованого заходу;

♦ наукові або науково-практичні статті, які пройшли рецензування Вченою радою Вищої школи адвокатури НААУ, 5000 знаків дорівнює одному заліковому балу;

♦видання монографій, підручників, посібників (у тому числі у співавторстві) 1 видання - 12 залікових балів;

♦ здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі права при здійсненні адвокатської діяльності — 30 залікових балів;

♦ здобуття наукового ступеня доктора наук в галузі права (або доктора права в разі отримання ступеня за кордоном) при здійсненні адвокатської діяльності - 45 залікових балів;

♦ робота в органах адвокатського самоврядування (в тому числі на виборних позиціях без оформлення трудових відносин згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») — 5 залікових балів на рік; робота в складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та дисциплінарних палатах кваліфікаційно-дисциплінарних комісій в регіонах додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики;

♦ участь в роботі комітетів НААУ (голова та заступники голови комітету НААУ - 10 балів на рік; член ради комітету 5 балів на рік). Участь адвоката в роботі комітету НААУ з питань адвокатської етики (голова, заступники та члени ради комітету) – додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики;

♦участь адвоката в роботі комітетів із захисту прав адвокатів рад адвокатів регіонів за поданням Голови ради адвокатів регіону (голова та заступники голови комітету - 10 балів на рік; член комітету 5 балів на рік). Чисельність членів комітету в поданні Голови ради адвокатів регіону не може перевищувати 15 осіб (за винятком Ради адвокатів м. Києва та Ради адвокатів Київської області, де чисельність членів комітету обмежується членами, які приймають активну участь в його роботі);

♦ успішне проходження онлайн тестування з подальшим нарахуванням залікових балів. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ відповідно до галузей права. Тестування з Правил адвокатської етики розробляються Вищою школою адвокатури НААУ із залученням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Максимальна кількість таких балів не може перевищувати 2 залікових бали на рік;

♦ успішне проходження онлайн тестування на тему «Нормативне регулювання статусу та питання діяльності органів адвокатського самоврядування». Тема включатиме зокрема (але не обмежуючись) такі питання: структура, повноваження органів адвокатського самоврядування, нормативні акти, що регулюють їх діяльність. Максимальна кількість таких балів не може бути більше, ніж 2 залікових балів на рік.

▲ інша діяльність, визначена Експертною радою НААУ.

== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні

2025-03-13T09:18:05Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0090871-24#Tex Рішення Національної Асоціації Адвокатів України "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України" № 90 від 13.12.2024]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr113871-15#n9 Рішення Ради адвокатів України №111 "Положення про помічника адвоката"]
== Організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17?find=1&text=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C#w1_1 пункту 4 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень. 
13 грудня 2024 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0090871-24#Tex Рішення Національної Асоціації Адвокатів України та Рішення Ради адвокатів України № 90 "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України"], у якому зазначено, що загальна організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Радою адвокатів України та реалізується Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.
== Суб'єкти, які здійснюють організацію підвищення кваліфікації ==
Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється операторами підвищення кваліфікації адвокатів у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]. 
Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. 
Операторами процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є всі органи адвокатського самоврядування, включаючи Національну асоціацію адвокатів України та Вищу школу адвокатури. 
Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ, як сторонні оператори. 
Всі оператори підвищення кваліфікації адвокатів зобов'язані виконувати обов'язки, що встановлені нормативними актами НААУ щодо підвищення кваліфікації адвокатів. 
Вища школа адвокатури НААУ, на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ. 
Для цілей контролю за якістю організації процесу підвищення кваліфікації сторонніми операторами Вища школа адвокатури організовує роботу ревізорів. Ревізорам надається допуск до усіх акредитованих заходів з підвищення кваліфікації без будь-яких обмежень. Ревізори надають звіти про якість заходів з підвищення кваліфікації та дотримання операторами актів НААУ Вищій школі адвокатури НААУ для узагальнення інформації та реагування у разі неякісної роботи організаторів заходів з підвищення кваліфікації адвокатів. Вища школа адвокатури інформує Експертну раду НААУ про результати ревізій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21?find=1&text=%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97#w1_1 пункту 34 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] до функцій Вищої школи адвокатури належать:
* інформування адвокатів з питань підвищення кваліфікації;
* узагальнення інформації про всі заходи з підвищення кваліфікації адвокатів по всій Україні;
* здійснення контроль за якістю та організацією процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні;
* інші функції, необхідні для забезпечення якісного процесу підвищення кваліфікації адвокатів.
== Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] вимоги щодо підвищення свого професійного рівня (професійної кваліфікації) поширюється на адвокатів, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. 
На адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, обов’язок щодо підвищення кваліфікації '''не поширюється'''. 
У випадку поновлення адвокатської діяльності, яку було зупинено на рік і більше, адвокат зобов’язаний пройти спеціальні курси підвищення кваліфікації за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури НААУ та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації (далі – Експертна рада НААУ). Адвокат проходить зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. 
'''Адвокати зобов'язані:'''
* до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу пройти Модульну програму "Молодий адвокат", яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ;
* після набуття статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності, підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин, з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин;
* всі інші адвокати зобов'язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів);
* за рік отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правил адвокатської етики].
Один заліковий бал з підвищення кваліфікації адвокатів дорівнює 1 годині навчання. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні. 
Протягом звітного року, яким є календарний рік з 1 січня по 31 грудня кожного року адвокат повинен набрати необхідну кількість залікових балів. У разі недостатньої кількості балів в заліковій картці адвоката Вища школа адвокатури зобов'язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. 
Адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації, Вищою школою адвокатури видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифіката затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. 
У разі втрати працездатності понад трьох місяців або з інших поважних причин, за відповідною заявою адвоката та за рішенням ради адвокатів регіону адвокат може бути звільнений від обов'язку підвищення кваліфікації протягом періоду оцінювання повністю або частково. Копія такого рішення ради адвокатів регіону направляється до ВША НААУ.

16 грудня 2022 року [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2022-12-16-r-shennya-rau-168_63ad43237cfd9.pdf Рішенням Національної Асоціації Адвокатів України №168] внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)], затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 63 від 03 липня 2021 року зі змінами, доповнивши Порядок новим пунктом 21-1 наступного змісту: "Адвокати, які включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД, та/або уклали контракт про надання БВПД на постійній основі або договір про надання БВПД на тимчасовій основі, мають отримати за рік не менш ніж 2 залікових бали за навчання з питання безоплатної правової допомоги".

Адвокати мають право вільно обирати види підвищення кваліфікації, брати участь у будь-яких заходах з підвищення кваліфікації адвокатів, що проводяться операторами підвищення кваліфікації за умови їх реєстрації на такий захід оператором, що його проводить

Адвокатам, які не виконали вимоги Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України за попередні роки надається можливість отримати сертифікати з підвищення кваліфікації за ці роки за умови успішних проходжень спеціальних тестувань у Вищій школі адвокатури НААУ за кожен рік невиконання. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ та відрізнятимуться в залежності від кількості балів, яких не вистачило такому адвокату для виконання вимог зазначеного Порядку в попередніх роках.

== Види підвищеня кваліфікації адвокатів: ==
♦навчання або викладання за професійними програмами підвищення кваліфікації адвокатів у вищих навчальних закладах ІІІ та IV рівня акредитації, якщо вони є акредитованими операторами підвищення кваліфікації адвокатів. Кількість залікових балів в межах акредитації;

♦участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових,науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах,круглих столах, тренінгах, програмах тощо, які організовані та проводяться операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні та за кордоном. Кількість залікових балів в межах акредитації;

♦участь у будь-яких акредитованих заходах з підвищення кваліфікації адвокатів (в тому числі в форматі онлайн), які організовані операторами підвищення кваліфікації адвокатів після проходження тестування (за наявності) на онлайн-платформі адміністратора з підвищення кваліфікації адвокатів ВША НААУ. Кількість залікових балів в межах акредитації. У випадку, якщо навчальний продукт являє собою відеозапис, що не має чіткої структури курсу та не передбачає за результатами його перегляду зріз закріпленого матеріалу через тестування, то кількість залікових балів за такий вид підвищення кваліфікації дорівнює 1-му балу незалежно від кількості годин такого відео-запису. Це обмеження не стосується відео-матеріалів, які включаються в структуру онлайн-курсів з відповідною перевіркою знань;

♦ виступ у якості сертифікованого лектора з доповіддю, презентацією або науковим повідомленням на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, майстер-класах, тренінгах тощо. Застосовується подвоєна кількість балів в рамках акредитованого заходу;

♦ наукові або науково-практичні статті, які пройшли рецензування Вченою радою Вищої школи адвокатури НААУ, 5000 знаків дорівнює одному заліковому балу;

♦видання монографій, підручників, посібників (у тому числі у співавторстві) 1 видання - 12 залікових балів;

♦ здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі права при здійсненні адвокатської діяльності — 30 залікових балів;

♦ здобуття наукового ступеня доктора наук в галузі права (або доктора права в разі отримання ступеня за кордоном) при здійсненні адвокатської діяльності - 45 залікових балів;

♦ робота в органах адвокатського самоврядування (в тому числі на виборних позиціях без оформлення трудових відносин згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») — 5 залікових балів на рік; робота в складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та дисциплінарних палатах кваліфікаційно-дисциплінарних комісій в регіонах додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики;

♦ участь в роботі комітетів НААУ (голова та заступники голови комітету НААУ - 10 балів на рік; член ради комітету 5 балів на рік). Участь адвоката в роботі комітету НААУ з питань адвокатської етики (голова, заступники та члени ради комітету) – додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики;

♦участь адвоката в роботі комітетів із захисту прав адвокатів рад адвокатів регіонів за поданням Голови ради адвокатів регіону (голова та заступники голови комітету - 10 балів на рік; член комітету 5 балів на рік). Чисельність членів комітету в поданні Голови ради адвокатів регіону не може перевищувати 15 осіб (за винятком Ради адвокатів м. Києва та Ради адвокатів Київської області, де чисельність членів комітету обмежується членами, які приймають активну участь в його роботі);

♦ успішне проходження онлайн тестування з подальшим нарахуванням залікових балів. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ відповідно до галузей права. Тестування з Правил адвокатської етики розробляються Вищою школою адвокатури НААУ із залученням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Максимальна кількість таких балів не може перевищувати 2 залікових бали на рік;

♦ успішне проходження онлайн тестування на тему «Нормативне регулювання статусу та питання діяльності органів адвокатського самоврядування». Тема включатиме зокрема (але не обмежуючись) такі питання: структура, повноваження органів адвокатського самоврядування, нормативні акти, що регулюють їх діяльність. Максимальна кількість таких балів не може бути більше, ніж 2 залікових балів на рік.

▲ інша діяльність, визначена Експертною радою НААУ.

== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Мораторій на перевірки суб'єків господарювання

2025-01-14T13:56:45Z

Valiukh.Iryna: /* Нормативна база */ зміни до Постанови КМУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/877-16 Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-IX Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2260-IX#Text Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3453-20#Text Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vidminu-na-vsii-terytorii-ukrainy-karantynu-vstanovlenoho-z-metoiu-zapobihannia-poshyrenniu-na-terytorii-ukrainy-hostroi-respiratornoi-khvoroby-i270623-651 Постанова Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://www.dls.gov.ua/for_subject/%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD-%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA-2/ Наказ Державної регуляторної служби України від 15.11.2021 № 383 "Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2022 рік"]
* [https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=0d301d71-c687-4d19-bfad-ad0461237404&title=MoratoriiNaPerevirkiBiznesuPidChaskarantinuroziasnenniaminekonomiki Роз’яснення Міністерства економіки України "Мораторій на перевірки бізнесу під час карантину"]
* Постанова КМУ від 12.12.2024 року № 1511 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 13.03.2022 № 303
== Загальні положення ==
'''З 01.01.2019 втратив чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1728-19 Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»].'''

Мораторій на перевірки суб'єків господарювання діяв до 2018 року та виключав проведення планових перевірок контролюючими органами, крім органів на які не поширювалась дія мораторію.

Позапланові перевірки проводились у разі наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1728-19 Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], зокрема: за письмовою заявою суб’єкта господарювання; на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав; за рішенням суду; у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання тощо.

Наразі питання проведення планових та позапланових заходів зі здійснення державного контролю, крім заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, та деяких інших, врегульовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»] (далі - Закон).

З 2019 року поновилося проведення планових перевірок, періодичність яких залежить від ступеню ризику підприємства:

▷ Високий ступінь ризику підприємства – перевірка проводиться не частіше 1 разу на два роки;

▷ Середній ступінь ризику підприємства- перевірка проводиться не частіше 1 разу на три роки;

▷ Незначний ступінь ризику підприємства– перевірка проводиться не частіше 1 разу на 5 років.

Критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням перевіряючого органу.

Планові заходи здійснюються відповідно до '''річних планів''', що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. До прикладу, н[https://www.dls.gov.ua/for_subject/%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD-%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA-2/ аказ Державної регуляторної служби України від 15.11.2021 № 383 "Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2022 рік"].

Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається (абзац четвертий частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#n396 Закону]).

'''Підставами для здійснення позапланових заходів є:'''
# подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
# виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності, крім випадків, коли суб’єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов’язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов’язаний повідомити суб’єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
# перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
# звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);
# неподання суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
# доручення Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єктів господарювання у відповідній сфері у зв’язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
# настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання;
# звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом (частина перша статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#n396 Закону]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Інформацію про плани, результати, звіти про виконання планів можна переглянути на [https://inspections.gov.ua/ Інспекційному порталі].
|}
== Мораторій на проведення перевірок під час карантину ==
Відповідно до '''Постанови Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651''' [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vidminu-na-vsii-terytorii-ukrainy-karantynu-vstanovlenoho-z-metoiu-zapobihannia-poshyrenniu-na-terytorii-ukrainy-hostroi-respiratornoi-khvoroby-i270623-651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"] '''з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.''' на всій території України '''карантин''', встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, '''відмінено.'''
== Мораторій на проведення перевірок під час дії воєнного стану ==
З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану.'''

15 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2260-IX#Text Закон України № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану"],

Відповідно установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022], затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
* [[Порядок проведення камеральних та документальних податкових перевірок|камеральних перевірок]];
* документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів);
* фактичних перевірок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України] )

*[[Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами]]
*[[Порядок проведення камеральних та документальних податкових перевірок]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Права онкологічно хворих на безоплатну допомогу та лікарські засоби

2025-01-14T12:05:43Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальна декларація прав людини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/955-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0782-05#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19 липня 2005 року № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів на лікарські засоби і медичні вироби, Порядку відпуску лікарських засобів і медичних виробів з аптек та їхніх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1028-15#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 07 серпня 2015 року № 494 «Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0561282-13 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 2 червня 2016 року № 509 «Про здійснення заходів з контролю використання лікарських засобів та медичних виробів, закуплених за бюджетні кошти»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1167-16#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 липня 2016 року № 801 «Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1464-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році»]
== Види безоплатної медичної допомоги для онкохворих ==
* '''швидка та невідкладна''' - на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;
* '''амбулаторно-поліклінічна''';
* '''стаціонарна''' - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;
* '''невідкладна стоматологічна допомога''' (у повному обсязі - дітям, особам з інвалідністю, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);
* '''долікарська медична допомога сільським жителям;'''
* '''санаторно-курортна допомога''' особам з інвалідністю і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;
* '''утримання дітей у будинках дитини;'''
* '''медико-соціальна експертиза втрати працездатності;''' 
'''Медична допомога''' - це вид діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства. '''Права людини у сфері медичної діяльності''' — це передбачені міжнародними і внутрішньодержавними нормативно-правовими актами положення, що гарантують людині охорону здоров'я і надання медичної допомоги при виникненні захворювання.

'''Безоплатні послуги, які може отримати пацієнт''':
* Діагностика
* Хіміотерапія при всіх видах онкології
* Радіологічне лікування усіх видів онкології
* Хірургія
* Ліки
* Інші медичні послуги.
Програма медичних гарантій покриває усі види медичної допомоги для пацієнтів з онкологією. Від діагностики до лікування та реабілітації й паліативної допомоги.

'''Сімейний лікар''' – перший, хто вчасно допоможе виявити онкозахворювання. Лікар первинки може виписати направлення на необхідні аналізи та інструментальні дослідження.

'''Направлення''' – обов’язкова умова для отримання спеціалізованої медичної допомоги при онкозахворюванні. На час війни направлення може бути як електронне, так і паперове.

'''Діагностика'''

Безоплатними за направленням є шість досліджень для раннього виявлення онкології. Це мамографія, цистоскопія, гістероскопія, бронхоскопія, колоноскопія та гастроскопія. Пацієнт з підозрою на онкологію має право на безоплатну діагностику в амбулаторних і стаціонарних умовах. Це лабораторні аналізи (аналіз крові, спинномозкової рідини тощо) та інструментальні дослідження. Інструментальні дослідження включають МРТ і КТ, зокрема з внутрішньовенним контрастуванням, а також УЗД, рентген-дослідження, ендоскопічні дослідження, сцинтилографію тощо.

Зробити аналізи або обстеження можна в спеціалізованих онкологічних закладах або у багатопрофільних клінічних лікарнях. Адреси закладів можна дізнатися за номером контактного центру НСЗУ 16-77 або за допомогою дашборда на сайті НСЗУ Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій".

Пацієнти з цими захворюваннями мають право на безоплатну діагностику, лікування та супровід в амбулаторних або стаціонарних умовах. Лікування включає лабораторні та інструментальні дослідження (наприклад, МРТ і КТ). А також лікування методом еферентної терапії або із застосуванням аферезу клітин крові, трансфузійна підтримка, інтенсивна терапія, киснева підтримка, знеболення.

Алгоритм отримання безкоштовних ліків для онкохворих
# Встановлення та підтвердження діагнозу.
# Постановка на облік. Консультування обласного онколога. Призначення лікування. Виписка рецепту для отримання ліків.
# Безкоштовні ліки на стаціонарному лікуванні виділяються при умові централізованих закупок за кошти державного бюджету.
# Безкоштовні ліки на амбулаторне лікування виділяються при наявності коштів з місцевого бюджету.
# Знеболюючі ліки виписуються лікарем – онкологом або лікарем загальної практики за місцем обліку онкохворої особи.
Пацієнти з онкологією можуть отримати у медичному закладі дороговартісні препарати, які закуповує держава. Перелік ліків затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/216-2022-%D0%BF#Text?fbclid=IwAR2BVYhY9bZTIB_gpKM0RgPgXUqWV1JVVovPjZ8Jqm0v3ioF8kcSIJAKzsM постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 216 "Деякі питання закупівлі лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них"].
{| class="wikitable"
|Перевірити наявність ліків у закладі можна за допомогою сервісу [https://eliky.in.ua/?fbclid=IwAR2mvJLOzXYALgA-Hs6mZOOhimo1LPMNBmlYvKqjACCS_wc9N8DT0GcIgTo '''Є-ліки'''].
|}
Перелік наявних ліків медичні заклади мають публікувати на своїх сайтах та інформаційних стендах в приміщенні лікарні.
Відповідають за розподіл ліків у регіонах обласні департаменти охорони здоров’я. Тож вони можуть надати інформацію про те, чи наявні ліки та в яких закладах.
Окрім специфічних дороговартісних препаратів, пацієнти у стаціонарі забезпечуються безоплатними ліками, що включені до Національного переліку. Це базовий перелік основних лікарських засобів. Перевірити, чи входять призначені препарати до Нацпереліку можна на сайті або у мобільному додатку “Ліки Контроль”. Інформацію про наявність цих ліків медзаклади також мають періодично оновлювати на своїх сайтах та на стендах у приміщенні лікарні.
== Як отримати рецепт на безкоштовні ліки ==
З 1 квітня 2019 року програма реімбурсації [[Правове регулювання програми «доступні ліки»|"Доступні ліки"]] перейшла в адміністрування Національної служби здоров'я України (НСЗУ) і стала працювати за новими правилами - відпуск лікарських засобів відбувається лише за електронними рецептами. Перехід програми "Доступні ліки" до НСЗУ дозволив пацієнтам отримувати ліки за рецептом у будь-якій аптеці в Україні, яка має договір з НСЗУ, без прив'язки до місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг. 
Безоплатний відпуск лікарських засобів за категоріями захворювання провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІЛ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань. Також можливо попросити лікаря вказати у рецепті міжнародні непатентовані назви ліків. Це необхідно для того, щоб:
◆ Була можливість подивитись, чи є вони у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2009-%D0%BF#n15 Національному переліку основних лікарських засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333]
◆ Щоб провізор у аптеці міг зробити заміну на аналогічний препарат, тільки іншого виробника (у випадку, якщо необхідного Вам препарату немає). 
◆ обов'язково запитати лікаря про адресу державної аптеки, де можна отримати безкоштовні ліки (до кожної лікарні прикріплена своя державна аптека).

== Інформацію про стан забезпечення ліками онкохворих ==
Інформацію про стан забезпечення ліками онкохворих можна знайти: [https://moz.gov.ua/garjachi-linii '''Телефонна «гаряча лінія» Міністерства охорони здоров’я'''] з контролю та термінового вирішення питань забезпечення закладів охорони здоров’я комунальної та державної форм власності адміністративно-територіальних одиниць України усіма необхідними лікарськими засобами та виробами медичного призначення, що закуповуються за кошти Державного бюджету на виконання загальнодержавних цільових програм: '''(044) 518-47-11, (044) 226-22-05''', '''(044) 200-07-85''' (цілодобово), та '''0-800-505-201''', а також за цілодобовим телефоном [https://ukc.gov.ua/ Урядової телефонної «гарячої лінії» '''1545''']

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1464-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році»] уряд ухвалив Порядок реалізації програми медичних гарантій на 2023 рік. Запланований бюджет на ПМГ 2023 - понад 142 млрд грн.
Зокрема, збережено також тарифи на лікування онкологічних захворювань. Відповідно до Програми пріоритетними залишаються 6 досліджень для раннього виявлення онкології. Це мамографія, цистоскопія, гістероскопія, бронхоскопія, колоноскопія та гастроскопія.

Коли пацієнт з онкологією досягає ремісії, його супровід також безоплатний за Програмою медичних гарантій.
Якщо пацієнт потребує паліативної допомоги, він може отримати її за пакетом стаціонарної або мобільної паліативної допомоги за направленням лікаря.
Попри війну більшість онкоцентрів країни працюють у штатному режимі. Зокрема, проводять хіміо- та радіотерапію, а також ургентні і планові операції.
Детально про увесь перелік безоплатних послуг читайте на [https://nszu.gov.ua/ сайті НСЗУ].
[[Категорія: Право на медичну допомогу]]

Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів

2024-12-12T08:01:00Z

Valiukh.Iryna: /* Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів */

== Нормативна база ==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08 Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54]

== Поняття судового доручення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08#Text п.1.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54], доручення - звернення (доручення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного договору України) компетентного органу, у тому числі судове доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів тощо. 
Судове доручення - це звернення суду однієї держави до суду іншої держави з проханням про виконання на території останньої процесуальних дій, спрямованих на допит свідків, опитування сторін, вручення позовної заяви, повістки про виклик до суду, про встановлення місця проживання відповідача тощо. 
Виконання таких доручень називається наданням міжнародної правової допомоги. Процесуальний порядок виконання судових доручень у кожній країні регулюється її внутрішнім законодавством і міжнародними договорами, у яких вона бере участь.

==Виконання в Україні судових доручень іноземних судів==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9625 ст. 500 Цивільного процесуального кодексу України] (далі - ЦПК України) cуди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.
===Обставини, за яких судове доручення іноземного суду не приймається до виконання судами України===
Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно:
#може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;
#не належить до юрисдикції цього суду;
#суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

==Особливості виконання судового доручення іноземного суду==
Виконання судового доручення здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.

Виконання судового доручення '''підтверджується протоколом судового засідання''', іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами, '''повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин''' та подає відповідні документи, що це підтверджують. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9625 ст. 500 ЦПК України])

==Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9635 ст. 501 ЦПК України] ,доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.

♦ виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.

♦у виклику до суду, який направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів згідно із частинами п’ятою і шостою цієї статті, зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів.

♦ у разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та негайно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.

♦ у разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду, представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.

♦ у разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, якій мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.

♦ доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з’явилися до суду - у день такого судового засідання.

♦ виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв’язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими в ході виконання доручення, які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
{| class="wikitable"
|-
!Зверніть увагу
|-
|Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5+%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w2_5 ч.2 ст.501 ЦПК України])
|}
У судовій повістці, що направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, крім відомостей, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст.129 ЦПК України] (див. правову консультацію: [[Судові виклики і повідомлення у цивільному процесі]]) , додатково зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів .
{| class="wikitable"
|-
!Важливо
|-
|В разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5+%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w2_5 ч.6 ст.501 ЦПК України])
|}
==Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України==
Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9644 ст. 502 ЦПК України]).

Доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення. Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Землі запасу

2024-12-12T07:33:14Z

Valiukh.Iryna: /* Використання земель запасу */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
==Склад земель запасу==
Землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 ст.140 та 141 Земельного кодексу України].

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст.1 ЗУ "Про землеустрій"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n248 ч. 1 ст. 19 Земельний кодексу України], землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
* землі сільськогосподарського призначення;
* землі житлової та громадської забудови;
* землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
* землі оздоровчого призначення;
* землі рекреаційного призначення;
* землі історико-культурного призначення;
* землі лісогосподарського призначення;
* землі водного фонду;
* землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n248 ч.2 ст. 19 ЗК України])

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n248 ч.3 ст. 19 ЗК України])

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. '''Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення.''' На землі запасу розповсюджуються вимоги щодо цільового призначення земель конкретної категорії, в межах якої вони перебувають.
{| class="wikitable"
|[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p1026697-03#Text Як треба розуміти визначення "землі запасу"? Які землі можуть перебувати у запасі? Враховуючи вимоги чинного законодавства, чи можна отримати земельну ділянку із земель запасу у постійне користування та який порядок справляння земельного податку при цьому?]
|}

==Використання земель запасу==
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n261 Земельного кодексу України] земельні ділянки із земель запасу можуть бути передані у власність або постійне користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям. Однак слід мати на увазі, що згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n780 ст. 92 Земельного кодексу України,] право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

♦ органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

♦ громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

♦ релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

♦господарське товариство, утворене відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4442-17 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"] та акціонерне товариство, утворене відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2896-20#n2 Закону України] "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";;

♦ заклади освіти незалежно від форми власності;

♦ співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

♦ оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

♦господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1630-20#n6 астиною першою статті 1] Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності;

♦ акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-18 Закону України] "Про суспільні медіа України".

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу господарського товариства, утвореного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4442-17 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"], а також господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1630-20#n6 частиною першою статті 1] Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Статтею 122 Земельного кодексу України, з поміж інших органів влади, визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Деталізує зазначену норму її перша частина, де зазначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

♦що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

♦ оборони;

♦ природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

♦ зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

♦ під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна державної власності;

♦ під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

♦ визначених у дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Тобто, якщо право на ділянку зареєстроване за державою, то громада на підставі цієї норми Кодексу просто реєструє право за собою (прийому-передачі земельної ділянки не потрібно бо Кодекс чітко визначив перехід права).

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.(Стосується земель, право на які не зареєстровані в Реєстрі речових прав на нерухоме майно).

З вищевказаного стає зрозумілим, що всі землі, які не передані у власність або не надані у користування громадянам чи юридичним особам, є – землями запасу.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі.

Земельний запас у кожної громади різний і певною мірою визначає її потенціал у сільськогосподарській, лісогосподарській та водогосподарській галузях.

Саме за рахунок земель запасу забезпечується право громадян на отримання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації.

Після прийняття рішення про затвердження відповідної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність або користування, земельна ділянка змінює свій статус.

У випадку ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

==Див. також==
*[[Землі водного фонду]]
*[[Землі лісогосподарського призначення]]
*[[Землі транспорту]]
*[[Землі індустріальних парків]]
*[[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
[[Категорія:Земельне право]]

Врегулювання спору за участю судді

2024-11-14T11:54:16Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12/page Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]

== Поняття врегулювання спору за участю судді ==

Врегулювання спору за участю судді – це добровільний, переговорний, конфіденційний процес, в якому сторони спору намагаються самостійно, на добровільній основі вступити у перемовини за підтримки незалежного, нейтрального та неупередженого посередника – судді, який за допомогою власних професійних навичок та знань спрямовує сторони до мирного врегулювання спору. Це судова процедура, передбачена у цивільному, адміністративному та господарському судочинствах, яка полягає у проведенні суддею спільних (за участю всіх сторін) та закритих (з кожною із сторін окремо) нарад з метою мирного врегулювання спору.

==Врегулювання спору за участю судді у цивільному процесі==

===Підстави, порядок та строки врегулювання спору за участю судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7581 Глава 4 Розділу ІІІ ЦПК України])===

Врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення, при цьому строк проведення врегулювання спору за участю судді продовженню не підлягає. Для початку процедури врегулювання спору необхідна наявність наступних умов:
#Розгляд судової справи по суті не розпочато.
#Обидві сторони висловили згоду на врегулювання спору за участю судді.
#Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору відсутні.
За наявності всіх зазначених умов, суд постановляє ухвалу про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, якою одночасно зупиняє провадження у справі.

◆На першому етапі врегулювання спору суддя проводить спільну нараду, на початку якої роз’яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю судді, права та обов’язки сторін. Під час проведення спільних нарад суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

◆Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору.

◆Як правило, наради проводяться у неформальній обстановці, що сприяє формуванню довірчих відносин. Суддя бере участь у нарадах без мантії.

◆Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі'''.'''

◆Інформація, отримана будь-якою зі сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною. У зв’язку з цим, під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами.

===Припинення врегулювання спору за участю судді===

Врегулювання спору за участю судді припиняється:

*у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді;
*у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;
*за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будь-якою із сторін;
*у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

У разі припинення врегулювання спору за участі судді, постановляється ухвала, якою одночасно вирішується питання про поновлення проваження у справі. Дана ухвала оскарженню не підлягає. Якщо врегулювання спору припиняється на підставі заяви сторони або закінчення строк, ухвала постановляється не пізніше наступного дня після виникнення відповідної обставини. У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, відмінних від укладення мирової угоди, справа передається на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6255 статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України]

==Особливості врегулювання спору за участю судді в адміністративному і господарському процесах==

Процедури проведення врегулювання спору за участю судді, передбачені Кодексом адміністративного судочинства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page#n10935 Глава 4 Розділу ІІ КАС України]) і Господарським процесуальним кодексом Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n2962 Глава 4 Розділу ІІІ ГПК України]) аналогічні процедурі, яка передбачена цивільним процесуальним законодавством. Єдина відмінність полягає в обставинах, які унеможливлюють застосування зазначеної процедури.

Так, в адміністративному судочинстві процедура врегулювання спору за участю судді не може бути застосована у таких випадках:

*в адміністративних справах, визначених главою 11 розділу II Кодексу адміністративного судочинства, за винятком справ, визначених статтею 267 зазначеного кодексу, та типових справ;
*у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Господарським процесуальним кодексом України передбачені наступні винятки щодо проведення процедури врегулювання спору за участю судді:

*у справах про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
*у справах за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
*у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]
[[Категорія:Суди]]

Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення

2024-11-13T10:25:53Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин]"

== Проблеми та шляхи її вирішення ==
'''Накладення земельних ділянок'''– це коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

Найбільш поширена причини накладання земельних ділянок в Державному земельному кадастрі (стосується земельних ділянок, які були сформовані до 2013 року та на які видані правовстановлюючі документи на право користування чи право власності):

♦ це помилки допущені при перенесенні інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки;

♦ невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам;

♦ невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення);

♦ присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів)

Такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

'''Межові спори''' – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Частина шоста ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

'''Варіанти вирішення проблеми:'''

* переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
* звернутися до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, якщо йдеться про наступні помилки: допущені з технічних причин (описки); допущені у документаціях із землеустрою; через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів;
* вимагати в судовому порядку визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю, та відповідно до плану такої ділянки, який міститься у державному акті на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ст. 158 Земельного кодексу України] земельні спори вирішуються:

* судами,
* органами місцевого самоврядування.

== Вирішення земельних спорів шляхом звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ==
Вирішення межових спорів можуть здійснювати не лише суди, а також '''органи місцевого самоврядування.'''

'''Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо:'''
* меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
*обмежень у використанні земель та земельних сервітутів
* додержання громадянами правил добросусідства;
* розмежування меж районів у містах.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n413 статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”] чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

'''Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр),''' організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі:
* веденням державного обліку і реєстрацією земель;
* достовірністю інформації про наявність та використання земель;
* виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву;
* своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
* дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
* дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
* дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
* проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
* розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
* здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель;
* щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами;
* дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
* використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
* дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

== Виправлення технічних помилок щодо кадастрових номерів та перетинів у відомостях Державного земельного кадастру ==
Якщо виявленно помилку в даних ДЗК про земельну ділянку (наприклад, на Публічній кадастровій карті (далі -ПКК), у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (далі витяг з ДЗК) власник або користувач ділянки має звернутися до кадастрового реєстратора через Центр надання адміністративних послуг або поштою. Також помилку може виявити та виправити кадастровий реєстратор або звернутися до сертифікованого інженера-землевпорядника для того, щоб провіів аудит помилки і виправив її методом подачі через електронний кабінет.

Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях за частую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано, зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051] (далі - Порядок).

Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (пункти 138 - 161) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Порядку].

== Вирішення земельних спорів в судовому порядку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4761 ст. 124 Конституції України] правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

'''В порядку адміністративного судочинства''' розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13 Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8] визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] встановлює '''загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців'''. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

'''В порядку цивільного судочинства''' розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6169 ч. 1 ст. 19 ЦПК України]).

Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»].

Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача.

'''В порядку господарського судочинства''' розглядаються справи за зверненнями юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text ст. 4 Господарського процесуального кодексу України]). 
Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»]. 

== Вирішення спорів щодо накладення меж в добровільному порядку ==
В разі реєстрації земельних ділянок, межі яких частково знаходяться всередині одна одної (накладки), в державному земельному кадастрі, за умови відсутності спору щодо прав на ці ділянки та без зміни їх цільового призначення одним із способів вирішення проблеми накладок може бути поділ однієї, або декільнкох земельних ділянок і взаємне відчуження власниками на користь один одного, або відмова від права власності на утворену в результаті поділу "нову" земельну ділянку, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 142 ЗК України]. Відчуження можливе загальними способами: найчастіше міною і даруванням. Щодо земель сільськогосподарського призначення це стало можливим після 1 липня 2021 р. відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#n47 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення]

Таку правову позицію сформував Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080950 постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (адміністративне провадження № К/9901/23034/19)].

Статтею 79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6–7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).

Верховний Суд дійшов висновку, що поділ та об’єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок.

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні

2024-10-09T07:01:00Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#n11 Рішення Національної Асоціації Адвокатів України "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України" № 63 від 03.07.2021]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr113871-15#n9 Рішення Ради адвокатів України №111 "Положення про помічника адвоката"]
== Організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17?find=1&text=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C#w1_1 пункту 4 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень. 
03 липня 2021 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Рішення Національної Асоціації Адвокатів України та Рішення Ради адвокатів України № 63 "Про затвердження у новій редакції Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України"], у якому зазначено, що загальна організація процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється Радою адвокатів України та реалізується Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України за сприяння рад адвокатів регіонів та сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів, що акредитовані згідно цього Порядку. Органи адвокатського самоврядування співпрацюють з Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України з питань підвищення кваліфікації адвокатів України, надають їй необхідну інформацію та пропозиції.
== Суб'єкти, які здійснюють організацію підвищення кваліфікації ==
Підвищення кваліфікації адвокатів в Україні здійснюється операторами підвищення кваліфікації адвокатів у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)]. 
Адміністратором процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є Вища школа адвокатури НААУ. 
Операторами процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні є всі органи адвокатського самоврядування, включаючи Національну асоціацію адвокатів України та Вищу школу адвокатури. 
Організації, що бажають стати сторонніми операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні, підлягають акредитації Експертною радою НААУ, як сторонні оператори. 
Всі оператори підвищення кваліфікації адвокатів зобов'язані виконувати обов'язки, що встановлені нормативними актами НААУ щодо підвищення кваліфікації адвокатів. 
Вища школа адвокатури НААУ, на виконання Порядку акредитації та сертифікації, затвердженого головою Експертної ради НААУ організовує процес акредитації заходів з підвищення кваліфікації адвокатів та сертифікації лекторів всіх операторів підвищення кваліфікації адвокатів та оформлює сертифікати акредитації (сертифікації) на підставі рішень Експертної ради НААУ. 
Для цілей контролю за якістю організації процесу підвищення кваліфікації сторонніми операторами Вища школа адвокатури організовує роботу ревізорів. Ревізорам надається допуск до усіх акредитованих заходів з підвищення кваліфікації без будь-яких обмежень. Ревізори надають звіти про якість заходів з підвищення кваліфікації та дотримання операторами актів НААУ Вищій школі адвокатури НААУ для узагальнення інформації та реагування у разі неякісної роботи організаторів заходів з підвищення кваліфікації адвокатів. Вища школа адвокатури інформує Експертну раду НААУ про результати ревізій.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21?find=1&text=%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97#w1_1 пункту 34 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] до функцій Вищої школи адвокатури належать:
* інформування адвокатів з питань підвищення кваліфікації;
* узагальнення інформації про всі заходи з підвищення кваліфікації адвокатів по всій Україні;
* здійснення контроль за якістю та організацією процесу підвищення кваліфікації адвокатів в Україні;
* інші функції, необхідні для забезпечення якісного процесу підвищення кваліфікації адвокатів.
== Вимоги щодо підвищення кваліфікації адвокатів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядком підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)] вимоги щодо підвищення свого професійного рівня (професійної кваліфікації) поширюється на адвокатів, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. 
На адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, обов’язок щодо підвищення кваліфікації '''не поширюється'''. 
У випадку поновлення адвокатської діяльності, яку було зупинено на рік і більше, адвокат зобов’язаний пройти спеціальні курси підвищення кваліфікації за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури НААУ та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації (далі – Експертна рада НААУ). Адвокат проходить зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. 
'''Адвокати зобов'язані:'''
* до досягнення ними 3-х річного адвокатського стажу пройти Модульну програму "Молодий адвокат", яку розробляє та реалізовує Вища школа адвокатури НААУ;
* після набуття статусу адвоката, протягом перших трьох років своєї адвокатської діяльності, підвищити свій професійний рівень на рівні 48 годин, з яких не менше 16 годин - щороку. У разі отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю у другому півріччі відповідного року такий адвокат має право отримати меншу кількість балів у першому році отримання свідоцтва за умови, що загальна кількість балів за 3 роки становитиме не менше 48 годин;
* всі інші адвокати зобов'язані підвищувати кваліфікацію адвоката на рівні 10 годин на рік (10 залікових балів);
* за рік отримати не менше ніж 2 залікових бали за навчання з питань [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правил адвокатської етики].
Один заліковий бал з підвищення кваліфікації адвокатів дорівнює 1 годині навчання. Не менше 50% залікових балів з підвищення кваліфікації повинні бути отримані адвокатом під час заходів організованих операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні. 
Протягом звітного року, яким є календарний рік з 1 січня по 31 грудня кожного року адвокат повинен набрати необхідну кількість залікових балів. У разі недостатньої кількості балів в заліковій картці адвоката Вища школа адвокатури зобов'язана проінформувати раду адвокатів регіону та відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону про порушення даного Порядку. 
Адвокатам, які виконали вимоги щодо підвищення кваліфікації, Вищою школою адвокатури видається електронний сертифікат про підвищення кваліфікації (направляється на електронну адресу адвоката) з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ. Форма сертифіката затверджується Вищою школою адвокатури НААУ. 
У разі втрати працездатності понад трьох місяців або з інших поважних причин, за відповідною заявою адвоката та за рішенням ради адвокатів регіону адвокат може бути звільнений від обов'язку підвищення кваліфікації протягом періоду оцінювання повністю або частково. Копія такого рішення ради адвокатів регіону направляється до ВША НААУ.

16 грудня 2022 року [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2022-12-16-r-shennya-rau-168_63ad43237cfd9.pdf Рішенням Національної Асоціації Адвокатів України №168] внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція)], затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 63 від 03 липня 2021 року зі змінами, доповнивши Порядок новим пунктом 21-1 наступного змісту: "Адвокати, які включені до Реєстру адвокатів, які надають БВПД, та/або уклали контракт про надання БВПД на постійній основі або договір про надання БВПД на тимчасовій основі, мають отримати за рік не менш ніж 2 залікових бали за навчання з питання безоплатної правової допомоги".

Адвокати мають право вільно обирати види підвищення кваліфікації, брати участь у будь-яких заходах з підвищення кваліфікації адвокатів, що проводяться операторами підвищення кваліфікації за умови їх реєстрації на такий захід оператором, що його проводить

Адвокатам, які не виконали вимоги Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України за попередні роки надається можливість отримати сертифікати з підвищення кваліфікації за ці роки за умови успішних проходжень спеціальних тестувань у Вищій школі адвокатури НААУ за кожен рік невиконання. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ та відрізнятимуться в залежності від кількості балів, яких не вистачило такому адвокату для виконання вимог зазначеного Порядку в попередніх роках.

== Види підвищеня кваліфікації адвокатів: ==
♦навчання або викладання за професійними програмами підвищення кваліфікації адвокатів у вищих навчальних закладах ІІІ та IV рівня акредитації, якщо вони є акредитованими операторами підвищення кваліфікації адвокатів. Кількість залікових балів в межах акредитації;

♦участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових,науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах,круглих столах, тренінгах, програмах тощо, які організовані та проводяться операторами підвищення кваліфікації адвокатів в Україні та за кордоном. Кількість залікових балів в межах акредитації;

♦участь у будь-яких акредитованих заходах з підвищення кваліфікації адвокатів (в тому числі в форматі онлайн), які організовані операторами підвищення кваліфікації адвокатів після проходження тестування (за наявності) на онлайн-платформі адміністратора з підвищення кваліфікації адвокатів ВША НААУ. Кількість залікових балів в межах акредитації. У випадку, якщо навчальний продукт являє собою відеозапис, що не має чіткої структури курсу та не передбачає за результатами його перегляду зріз закріпленого матеріалу через тестування, то кількість залікових балів за такий вид підвищення кваліфікації дорівнює 1-му балу незалежно від кількості годин такого відео-запису. Це обмеження не стосується відео-матеріалів, які включаються в структуру онлайн-курсів з відповідною перевіркою знань;

♦ виступ у якості сертифікованого лектора з доповіддю, презентацією або науковим повідомленням на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних та науково-методологічних конференціях, семінарах, круглих столах, майстер-класах, тренінгах тощо. Застосовується подвоєна кількість балів в рамках акредитованого заходу;

♦ наукові або науково-практичні статті, які пройшли рецензування Вченою радою Вищої школи адвокатури НААУ, 5000 знаків дорівнює одному заліковому балу;

♦видання монографій, підручників, посібників (у тому числі у співавторстві) 1 видання - 12 залікових балів;

♦ здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі права при здійсненні адвокатської діяльності — 30 залікових балів;

♦ здобуття наукового ступеня доктора наук в галузі права (або доктора права в разі отримання ступеня за кордоном) при здійсненні адвокатської діяльності - 45 залікових балів;

♦ робота в органах адвокатського самоврядування (в тому числі на виборних позиціях без оформлення трудових відносин згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») — 5 залікових балів на рік; робота в складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та дисциплінарних палатах кваліфікаційно-дисциплінарних комісій в регіонах додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики;

♦ участь в роботі комітетів НААУ (голова та заступники голови комітету НААУ - 10 балів на рік; член ради комітету 5 балів на рік). Участь адвоката в роботі комітету НААУ з питань адвокатської етики (голова, заступники та члени ради комітету) – додатково 2 бали на рік з питань Правил адвокатської етики;

♦участь адвоката в роботі комітетів із захисту прав адвокатів рад адвокатів регіонів за поданням Голови ради адвокатів регіону (голова та заступники голови комітету - 10 балів на рік; член комітету 5 балів на рік). Чисельність членів комітету в поданні Голови ради адвокатів регіону не може перевищувати 15 осіб (за винятком Ради адвокатів м. Києва та Ради адвокатів Київської області, де чисельність членів комітету обмежується членами, які приймають активну участь в його роботі);

♦ успішне проходження онлайн тестування з подальшим нарахуванням залікових балів. Тестування розробляються Вищою школою адвокатури НААУ відповідно до галузей права. Тестування з Правил адвокатської етики розробляються Вищою школою адвокатури НААУ із залученням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Максимальна кількість таких балів не може перевищувати 2 залікових бали на рік;

♦ успішне проходження онлайн тестування на тему «Нормативне регулювання статусу та питання діяльності органів адвокатського самоврядування». Тема включатиме зокрема (але не обмежуючись) такі питання: структура, повноваження органів адвокатського самоврядування, нормативні акти, що регулюють їх діяльність. Максимальна кількість таких балів не може бути більше, ніж 2 залікових балів на рік.

▲ інша діяльність, визначена Експертною радою НААУ.

== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Кримінальна відповідальність за порушення обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство

2024-10-09T06:32:41Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2227-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»]

== Застосування обмежувальних заходів щодо кривдника ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n425 статті 29 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»] кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3411 Кримінальним кодексом України], від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
# Заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
# Обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
# Заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
# Заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
# Направлення для проходження програми для кривдників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3411 ст. 91-1 Кримінального кодексу України]).
Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла '''18-річного віку.'''

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Законодавець передбачив винесення обмежувального припису як терміновий захід. Після звернення із заявою від постраждалої особи до суду, впродовж 72 годин має розглянутись ця справа.

Терміновий заборонний припис виносить поліцейський, і він діє від 1 до 10 діб. Це дає додатковий час, щоби зібрати доказову базу та скласти заяву до суду, подати її і прийти на розгляд справи.

Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3411 стаття 911 Кримінального кодексу України]).

== Кримінальна відповідальність ==
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3458 стаття 3901 Кримінального кодексу України]).

== Див. також ==
* [[Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису]]
* [[Проходження корекційних програм особами, які вчиняють насильство в сім'ї]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Право на медичну допомогу не за місцем реєстрації

2024-09-13T08:01:45Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://phc.org.ua/uploads/files/hartia.pdf Європейська хартія прав пацієнтів]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закон України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/349/92 Указ Президента України від 15.06.1992 № 349 "Про Клятву лікаря"]

== Право на доступність медичної допомоги ==
[https://phc.org.ua/uploads/files/hartia.pdf Стаття 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року], визначає, що кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров’я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою. ♦Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 49 Конституції України], відповідно до якої кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 283 ЦКУ] - фізична особа має право на охорону її здоров’я, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 284 ЦКУ] – фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ч. 4 ст.4 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], до основних принципів охорони здоров'я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я. ♦Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. ♦Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349/92 п.1, п.2 указу Президента України "Про Клятву лікаря" від 15.06.1992 року № 349], лікар зобов’язується надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, бути безкорисливим і чуйним до хворих. ♦Крім того, в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"], зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Незалежно від того, де зараз живете чи зареєстровані, ви маєте право на медичну допомогу в повному обсязі.

Це право забезпечується через Програму медичних гарантій, яка також включає потреби ВПО.

Програма медичний гарантій охоплює:

♦екстрену допомогу;

♦первинну медичну допомогу;

♦ спеціалізовану допомогу;

♦ паліативну допомогу;

♦ реабілітацію;

♦ допомогу дітям до 16 років;

♦медичну допомогу при вагітності та пологах.

Крім того, доступні безоплатні ліки або з частковою доплатою за програмою «Доступні ліки».

Для отримання допомоги зверніться до сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Лікар може працювати в комунальному чи приватному закладі або як ФОП за договором із НСЗУ Національна служба здоров’я України. Якщо ви переїхали в інше місто, зверніться до найближчого медзакладу з договором із НСЗУ та укладіть нову декларацію з лікарем.

Попередню декларацію скасовувати не потрібно — зміни автоматично оновляться в електронній системі охорони здоров’я.

Маючи декларацію, ви отримуєте доступ до безоплатних діагностичних та профілактичних послуг, консультацій, направлень до лікарів-спеціалістів, е-рецептів на ліки та вакцинацій. Також можна оформлювати довідки, листки непрацездатності тощо.

== Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації ==
[[Файл:Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації.jpg|200px|thumb|left|Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації]]
Пацієнт має право звернутись до адміністрації лікарні '''із письмовою заявою''' на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік, надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання.

Письмова заява повинна відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»] та містити наступну інформацію:
прізвище, ім’я, по батькові;
фактичне місце проживання громадянина;
номер телефона;
викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
дата і підпис.
До заяви необхідно додати документи, які підтверджують фактичне проживання, наприклад, довідка внутрішньопереміщеної особи або довідку з місця роботи.
В тексті заяви можна зробити посилання на вищезгадану [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статтю 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]. 
Окрім цього, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України "Про екстрену медичну допомогу"], кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Частина 6 статті 3 даного закону] встановлює, що медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи.

Щоб знайти медзаклад із договором із НСЗУ, скористайтесь дашбордом «Електронна карта місць надання первинної медичної допомоги» (<nowiki>https://bit.ly/3WZB9Ai</nowiki>) або зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16–77.

Детальніше про послуги це можна дізнатися у посібнику «Гід по Програмі медичних гарантій для пацієнта 2024». Завантажити його можна за посиланням: <nowiki>https://cutt.ly/Nw5buw0b</nowiki>

== Навігація записів ==
 

== Внутрішньо переміщені особи можуть отримувати медичну допомогу за місцем проживання та без декларацій==
Наразі, спрощено доступ внутрішньо переміщених осіб до первинної медичної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0496282-22#Text Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2022 року № 496 "Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану"] врегульовано питання надання первинної медичної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які переїхали чи вимушено змінили місце проживання. Громадяни зі статусом внутрішньо переміщеної особи, для отримання медичної допомоги можуть звертатися у будь-який заклад охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. внутрішньо переміщені особи можуть бути прийняті у будь-якій лікарні, якщо вона здатна забезпечити необхідне лікування, наявність декларації для цього не обов’язкова.
У лікаря, який надає первинну медичну допомогу, можна отримати:
динамічне спостереження за станом здоров'я,
діагностику та лікування захворювань,
базові тести та аналізи,
направлення до лікарів вузької спеціалізації чи на обстеження,
паліативну допомогу,
рецепти за програмою «Доступні ліки»‎ та інсулін (якщо це повторний рецепт),
щеплення відповідно до календаря профілактичних щеплень.

== Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги==
Якщо пацієнту відмовляють надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання, то це може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за відмову у наданні медичної допомоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 139 Кримінального кодексу України] - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого). 
Також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 140 Кримінального кодексу України] передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Крім цього, ст. 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу, що, зокрема, виявляється в незаконній вимозі оплатити медичну допомогу в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я. 
Варто зазначити, що згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], '''лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта''', якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, '''але лише за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення'''.

== Див. також ==

* [[Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу]].
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]

Оплата штрафів за порушення Правил дорожнього руху

2024-08-15T08:28:22Z

Valiukh.Iryna: /* Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Підстави, розмір та реквізити для сплати штрафів за порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] ==
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] та винесення інспектором поліції Постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу. 
'''Розмір, встановлений законодавством України, штрафів за порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] можна дізнатися [[Порушення правил безпеки дорожнього руху|тут]].'''

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установі банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення.
Для оплати штрафу в банку необхідно мати при собі копію постанови, яку виписав інспектор поліції (або номер і серію постанови, дату винесення, розмір штрафу), паспорт, ідентифікаційний код правопорушника. 
'''На даний час оплата штрафів за порушення правил дорожнього руху здійснюється за реквізитами тієї області, де було вчинено правопорушення.'''

Реквізити рахунків для зарахування штрафів за порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n16 Правил дорожнього руху] можна знайти [http://patrol.police.gov.ua/project/splata-shtrafiv-za-porushennya-pdr/ '''тут''']. 
Сплати штраф онлайн можна '''[https://mvs.gov.ua/uk/news/mvs-onovilo-zastosunki-ta-servisi-dlya-oplati-strafiv-za-porusennya-pdr тут]'''.
===Сплата штрафу за порушення ПДР у застосунку "Дія"===
[[Файл:Оплата штрафу через застосунок дія.png|міні]]
За допомогою мобільного застосунку "Дія" можна, зокрема, дізнатись інформацію щодо наявності у вас штрафів та боргів за виконавчими провадженнями і одразу ж сплатити їх в онлайн-режимі.

Оплата боргів або штрафів за порушення ПДР відбувається усього в декілька натискань. Для цього необхідно:
* завантажити застосунок [https://diia.gov.ua/ "Дія"] на свій смартфон (для відображення штрафів необхідно завантажити водійське посвідчення до «Дії» за допомогою Електронного кабінету водія);
* авторизуватися в особистому кабінеті в застосунку «Дія»;
* знайти інформацію про актуальні борги чи штрафи в розділі «Послуги»;
*сплатити наявний штраф.
При цьому квитанція про сплату зберігається у додатку, її можна завантажити або надіслати на електронну пошту. Після оплати можна відслідкувати зміну статусу штрафу чи боргу за виконавчим провадженням.

'''Штраф за порушення ПДР необхідно сплатити протягом 15 днів з дня його винесення.''' У разі несплати порушником штрафу протягом цього терміну постанова про адміністративне стягнення надсилається до відділу державної виконавчої служби для виконання у примусовому порядку.

Така цифровізація виконавчих проваджень та штрафів за порушення ПДР надає можливість будь-якій фізичній особі:
*пересвідчитися у відсутності чи наявності у неї заборгованості;
*отримати інформацію щодо виконавчого провадження, стороною якого вона є, зокрема щодо природи наявної заборгованості та щодо основних процесуальних дій, вчинених виконавцем;
*сплатити суму штрафу чи заборгованості в рамках відповідного виконавчого провадження онлайн.
==Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу==
Відповідно до ст. 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] штраф має бути сплачений порушником '''не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу''', а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

''У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення '''документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів''' після закінчення 15- денного строку,'''надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.'<nowiki/>'''''

'''''Увага!''' Штраф необхідно сплатити протягом 15 днів з дня його винесення. У разі несплати штрафу протягом цього терміну постанова про адміністративне стягнення надсилається до відділу державної виконавчої служби для виконання в примусовому порядку

==Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису)==

Згідно зі ст. 300-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП], або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 5'''0 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення''' у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), така постанова вважається виконаною.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

Згідно зі ст. 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), '''набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.''' ᛫У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню. ᛫У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

᛫Відповідальність за порушення ПДР, що були зафіксовані в автоматичному режимі, передбачена ст.14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Законодавець передбачив два варіанти оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення: 1) Позасудовий порядок; 2) Судовий порядок.

Що стосується позасудового порядку, то особа, яка отримала постанову про накладення адміністратвиного стягнення, може її «скасувати» шляхом звернення до Департаменту патрульної поліції впродовж 20 днів з моменту отримання оскаржуваної постанови.

==Примусове виконання постанови про стягнення штрафу ==
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] (15 днів), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. 
'''''У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:'''''
*подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
*витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.
==Виконання постанови про накладення штрафу, який стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення==
При стягненні штрафу, у випадках, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, відповідно до статті 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП] на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, а потім виконання постанови здійснюється в порядку, передбаченому ст. 307-308 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text КУпАП].

Під час стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, застосовуються виключно безготівкові платіжні пристрої.
== Див. також ==
* [[Автофіксація порушень правил дорожнього руху]]
* [[Порушення правил безпеки дорожнього руху]]
* [[Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Злочини]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Виправлення помилок у державному акті на землю

2024-08-15T07:42:15Z

Valiukh.Iryna:

== Нормативна база.==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [[Внесення змін до Державного земельного кадастру#%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83|Внесення змін до Державного земельного кадастру]]

== Загальні положення ==
'''Державний акт на землю''' - це документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності або право користування громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку. Державний акт на землю містить інформацію про:
* власника земельної ділянки;
* підстави набуття права власності(права користування) на земельну ділянку;
* місце розташування, площу земельноъ ділянки;
* опис суміжних землекористувачів;
* обмеження та обтяження у використанні ділянки.

Форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2002-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449], ''яка втратила чинність'' на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1259-13#Text Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 р. № 404 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів"].

'''Зверніть увагу!''' З 1 січня 2013 року, у зв’язку з набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон № 3613)] державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою '''не видаються'''.

З 01.01.2013 р. земельні ділянки як об’єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі (далі – ДЗК), а права на них (власності, користування тощо) – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.

На сьогодні, основним законом, що встановлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр» ].

Відповідно до частини дев’ятої статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону № 3613] відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли '''до 1 січня 2013 року''', вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до ДЗК із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до ДЗК відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Введення в дію бази Державного земельного кадастру дозволило присвоїти кожній, внесеній до кадастру, земельній ділянці окремий унікальний ''кадастровий номер''. Кожний кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапками та містить інформацію про код регіону, кадастрової зони, кварталу та номер конкретної земельної ділянки.

== Різновиди помилок ==

Наявність помилок у правовстановлюючому документі на землю унеможливлює реалізацію особою своїх прав власника земельної ділянки.

Помилки в державних актах поділяють на дві групи: технічні, орфографічні.

Технічні помилки стосуються неправильно визначеної площі земельної ділянки, її конфігурацій тощо.

Орфографічними є помилки допущені у :
* прізвищі, імені та по батькові громадянина,якому видавався державний акт на його земельну ділянку;
* назві юридичної особи;
* назві населеного пункту, вулиці тощо.

'''Зверніть увагу''', що виправлення орфографічних помилок відбувалось до 2013 року шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Проте, з 2013 року державні акти не видаються,а,отже,отримати новий акт замість того в якому міститься помилка, неможливо. Крім того,слід звернути увагу на те, що за весь період видачі державних актів на право власності та на право постійного користування землею Інструкцією по їх заповненню заборонялося робити виправлення або помарки.

'''Отже,в раніше виданих державних актах на право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельною ділянкою жодних виправлень робити не можна, оскільки його можна визнати зіпсованим.'''

== Шляхи виправлення помилок у державному акті на землю ==

Порядок виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, визначений статтею 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n443 Закону України «Про Державний земельний кадастр»].

Існує два способи виправлення помилки:
* позасудовий (особа звертається до органу, який видав правовстановлюючий документ);
* судовий (передбачає звернення з позовом до суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначено в документі, що не збігаються з даними вказаними у Державному акті).

=== Позасудовий порядок виправлення помилки у державному акті на землю ===
Виправлення помилки, допущеної у державному акті на земельну ділянку, може відбуватися шляхом з’ясування, на якому етапі була допущена помилка.
Так, у разі виявлення заінтересованою особою помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, остання письмово повідомляє про це орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, який у разі підтвердження невідповідності в день надходження повідомлення безоплатно виправляє допущену помилку та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересовану особу.
Якщо ж помилка виявлена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, зазначений орган у п’ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. У разі ж виявлення помилки в присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у п’ятиденний строк вчиняє такі дії:
— складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки;
— безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі;
— письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки.
Зазначена процедура передбачена пунктом 157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051.

Якщо помилка міститься лише в державному акті, а в рішенні ради про безоплатну передачу земельної ділянки, прийнятому до 2002 року, прізвище зазначено правильно, то зареєструвати право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав можна не на підставі державного акта, а саме на підставі рішення ради.

Якщо помилка міститься у всіх документах, у тому числі і в рішенні ради про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, то за зверненням власника земельної ділянки до цієї ради може бути внесено зміни до такого рішення тільки в частині прізвища, після чого, відбувається реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав.

Якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту і рада, яка до 2002 року приймала рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок у межах і за межами населеного пункту в межах земель цієї ради, на сьогодні відмовляється приймати рішення про внесення змін до рішення про безоплатну приватизацію конкретної земельної ділянки, то питання може бути вирішено судом у порядку окремого провадження.

Крім того, Міністерством юстиції для нотаріусів надавалось роз’яснення щодо роботи з документами, які містять помилку у прізвищі, імені чи по батькові, яка виникла у правовстановлюючих документах при перекладі та написанні прізвищ російською та українською мовами.У цьому випадку нотаріус, за наявності витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки, може зареєструвати право власності на неї в Державному реєстрі прав з виправленням цієї помилки.

У разі, коли в документах, на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ, також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може лише суд.

=== Судовий порядок виправлення помилки у державному акті на землю ===
Відмови територіальних органів Держгеокадастру у виправленні помилок у кадастровому номері земельної ділянки визнаються протиправними з огляду на положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру. Більше того, вирішуючи спір у правовідносинах, про які йдеться, суди зобов’язують територіальні органи Держгеокадастру виправляти помилки в присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, а суб’єктів державної реєстрації прав — проводити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку після виправлення помилки в присвоєнні кадастрового номера

Якщо було відмовлено у виправленні помилки органом, який видав правовстановлюючий документ, то судовий порядок встановлення факту належності правовстановлюючого документу є єдиним способом усунення перешкод у реалізації прав власника.

Власнику державного акту необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, яка розглядається судом в порядку окремого провадження за правилами, встановленими для розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Обов’язково необхідно вказати в заяві, якими доказами підтверджується той факт, що у державному акті на земельну ділянку дійсно допущено помилку, а також обґрунтувати з яких причин неможливо виправити помилку в інший спосіб. А також письмові докази на підтвердження того, що допущена помилка.

При подачі заяви до суду потрібно сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"].

== Дивись також: ==

* [[Кваліфікаційна комісія, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста]]
* [[Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру]]
* [[Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів]]

 
[[Категорія:Земельне право]]

Відшкодування моральної шкоди

2024-06-14T08:43:50Z

Valiukh.Iryna: доповнено нормативну базу

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n2 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закон України "Про судову експертизу"]
Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 23 ЦК України].

'''Моральна шкода полягає:'''
# у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
# у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"], під '''''моральною шкодою''''' слід розуміти ''втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.''

Відповідно до чинного законодавства '''моральна шкода може полягати''', зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

'''Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі''', слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з
приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

'''Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути:'''
* порушення майнових ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.386, ст.396 ЦК України]);
* особистих немайнових прав особи([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.280 ЦК України]), а також зобов’язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.611 ЦК України]);
* прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167 ЦК України]);
* заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті особи ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.1168 ЦК України]) тощо.
Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.1176 ЦК України].

'''Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:'''
* поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;
* відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю (наприклад, у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);
* порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
* прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;
* вчинення корупційного діяння;
* вчинення злочину;
* пошкодження майна;
* завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;
* та інші випадки порушення прав особи.

== Судовий розгляд спорів про відшкодування моральної шкоди ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Частиною другою п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4] визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
* наявність такої шкоди;
* протиправність діяння її заподіювача;
* наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
* вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

{| class="wikitable"
|-
| '''Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності''' по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
|}
== Розмір відшкодування моральної шкоди ==
'''Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри''' відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

'''Критерії, які суд має оцінювати при визначенні розміру моральної шкоди:'''
* характер правопорушення (це може бути адміністративний проступок, злочин як середньої тяжкості, так і тяжкий, інше порушення цивільних прав, яке не є злочином або проступком. Оцінці також має підлягати об'єкт порушення, тобто на що правопорушення було спрямоване - на життя та здоров'я чи на майно самого потерпілого або близьких йому осіб тощо);
* глибина фізичних та душевних страждань, яка визначається в залежності від особистих властивостей психіки потерпілого та характеру шкоди, яка йому завдана;
* погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації (тут мова йдеться як про професійну працездатність потерпілого, так і про інші навички, які втрачаються внаслідок, наприклад, заподіяння шкоди здоров'ю);
* ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. За загальним правилом вина є підставою для відшкодування моральної шкоди. Отже, суд має брати до уваги як форму вини завдавача шкоди (умисел або необережність), так і наявність вини самого потерпілого. Випадки компенсації моральної шкоди незалежно від вини завдавача шкоди встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n138 ст. 1167 ЦКУ];
* інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникла в результаті посягання на права особи тощо) (стаття 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності та справедливості.

'''У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб''', розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

{| class="wikitable"
|-
| '''Отже, розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.'''
|}

Компенсація моральної шкоди проводиться незалежно від відшкодування майнової шкоди. Хоча на практиці часто позови про відшкодування майнової шкоди та компенсацію моральної шкоди подаються одночасно, такі вимоги можна і розділити. Факт завдання майнової шкоди та її розмір не впливає на можливість вимагати компенсації моральної шкоди.

== Докази, що обґрунтовують розмір моральної шкоди ==
Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації і т.ін.

У відповідності до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.6 ст. 81 ЦПК України] доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

== Помилки при застосуванні відшкодування моральної шкоди ==
При застосуванні способу захисту права, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України], помилки в основному полягали в поширенні його на випадки, для яких законом відшкодування моральної шкоди не передбачене (на договори оренди, інвестиції, позики, кредиту, банківського вкладу), або у відмові в застосуванні відшкодування моральної шкоди, яке передбачено законом (наприклад, завданої прийняттям нормативно-правового акта).

Критерії визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 23 ЦК України], є не досить чіткими, у зв’язку із чим у подібних випадках суди визначають розмір відшкодування далеко неоднаково. Наприклад, у зв’язку зі смертю фізичної особи в одних випадках призначалося відшкодування в сумі 500 тис. грн., 100 тис. грн., а в інших — у рази менше.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої батькам унаслідок учинення умисного вбивства дитини, необхідно враховувати глибину і тривалість моральних страждань, характер дій винної особи (скоєння умисного вбивства), а також те, що особи зазнали моральних страждань, пов’язаних з необхідністю докладати зусилля для виявлення та законного покарання особи, винної в смерті їхньої дитини. За таких обставин відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 млн грн. кожному з батьків відповідає вимогам розумності та справедливості й не може вважатися явно завищеним чи надмірним (постанова ВСУ [http://reyestr.court.gov.ua/Review/21438534 від 19.12.2011 у справі №6-65цс11]).

== Відшкодування моральної шкоди при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 56 Конституції] при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню '''за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.'''

'''Дія цієї норми не поширюється''' на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на загальних підставах відшкодування шкоди завданих внаслідок деліктних зобов'язань.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"]).

Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

== Відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок поширення недостовірної інформації ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text п. 11 постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них.

Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе. На відповідача може бути покладено обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді, коли відповідач спростував їх добровільно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n182 ст. 31 Закону України "Про інформацію"] - порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

=== Звільнення від відповідальності у разі порушення законодавства про інформації ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n182 ст. 30 Закону України "Про інформацію"] - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

== Відшкодування моральної шкоди за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин==
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]).

Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 237-1 КЗпП] чи іншим законодавством, згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 9 КЗпП] є недійсними.

== Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"] питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

'''Розмір моральної шкоди''' в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути '''не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.''' Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
== Позовна давність ==
'''До вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей,''' що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п.2 ч.2 ст.258 ЦКУ] застосовується '''строк позовної давності в один рік.'''

До вимог про відшкодування моральної шкоди '''у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КЗпП України]).

'''До інших вимог про відшкодування моральної шкоди''', як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.268 ЦК України] '''не застосовуються.'''

==Судова практика ==
* '''Постанова Судової палати у цивільних справах ВС [http://reyestr.court.gov.ua/Review/33609033 від 11.09.2013 у справі №6-48цс13]'''
'''Висновок:''' при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України]
* '''Постанови Верховного Суду України [http://reyestr.court.gov.ua/Review/22547734 від 5.03.2012 у справі №6-96цс11]; [http://reyestr.court.gov.ua/Review/26811804 від 17.10.2012 у справі №6-114цс12]; [http://reyestr.court.gov.ua/Review/28107490 від 05.12.2012 у справі №6-145цс12]'''
'''Висновок''': за змістом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1167, ст. 1168, чч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України], моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім’єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від вини такої особи.
* '''Постанова Верховного Суду [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72460065 від 20 лютого 2018 року у справі №303/4076/15-к]'''
'''Висновок''': моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
* '''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/87527961 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17]'''
'''Висновок:''' надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88385320 '''Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі №818/607/17)''']
'''Висновок:''' психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
== Див. також ==
* [[Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири]]
* [[Стягнення моральної шкоди, спричиненої кримінальним або адміністративним правопорушенням]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Спадкування за законом

2024-06-12T07:41:17Z

Valiukh.Iryna: /* Строки прийняття спадщини */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_a17 Європейська конвенція про усиновлення дітей від 27.11.2008]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
На час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було '''зупинено''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.'''

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначену норму скасовано ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#n2 постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені ст. ст. 1269- -1273, 1276-1277, 1283, 1298 ЦК України, '''обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи''', '''при цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті'''. Зазначені строки застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (до 30.01.2024 року)], а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
|}

== Підстави спадкування за законом ==
Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом. Отже, <big>'''''спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не існує заповіту'''''</big>.

'''Підстави спадкування за законом''':
* споріднення;
* [[Файл:Угода щодо нерухомості.jpg|міні|процедура переоформлення майна, що знаходиться на непідконтрольній території]]родинні відносини;
* шлюб;
* усиновлення;
* перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.
При спадкуванні за законом '''майно переходить''' до зазначених в законі спадкоємців відповідно '''до встановленої черговості''', тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування '''в разі відсутності спадкоємців попередньої черги''', усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1258 ЦК]).
== Зміна черговості спадкування ==
[[Файл:Процедура переоформлення майна , що знаходиться на непідконтрольній території.jpg|міні|Як проходить процедура переоформлення майна, що знаходиться на непідконтрольній території, та куди звертатися для вирішення цього питання ]]
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 1259 ЦК] надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини '''змінювати за взаємною згодою''' (договором) встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов'язкову частку (ст. 1241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792 ЦК]).
'''Зміна черговості''' може здійснюватися не лише добровільно, але й '''за рішенням суду'''. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
== Підстави для усунення від спадкування спадкоємця за законом ==
* умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців,вчинення замаху на їх життя;
* умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни, що сприяло виникненню права на спадкування;
* позбавлення спадкоємців батьківських прав;
* батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
* одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;
* якщо особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1224 ЦК] 
*
{| class="wikitable"
|-
| '''Слід звернути увагу, що обставини, які є підставою для усунення осіб від спадкування, мають бути встановлені тільки судом.'''
|}
== Черги спадкування за законом ==
[[Файл:Спадкування.jpg|міні]]
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5883 ч. 2 ст. 1258] Цивільного кодексу України кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України передбачено П'ЯТЬ черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

Зверніть увагу, в межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого у рівних частках.

При цьому, право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування.
=== Перша черга ===
В першу чергу право на спадкування за законом мають '''діти спадкодавця''', у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з '''подружжя''', який його пережив, та '''батьки''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1261 ЦК]).

Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері. Визначення походження дитини від певних батьків проводиться відповідно до правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.ст. 121-140 СК]. Зокрема, якщо шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадщину і після батька, і після матері. Крім того, діти народжені від шлюбу, визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, батьківство встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства робиться запис в органах РАЦС. До спадкоємців першої черги належать також усиновлені діти ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1260 ЦК]).

Діти, народжені від особи, з якою їх мати не перебувала в зареєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком дитини, також спадкують після смерті такої особи.
Право на спадкування мають не лише діти, які були живі на час смерті спадкодавця, але й ті діти, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після його смерті (так звані "постуми"). При вирішенні питання, кого слід вважати постумом, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті.

Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує в першу чергу в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. Укладення шлюбу за релігійним обрядом не тягне правових наслідків і не створює передумов для спадкування.

У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини право на спадщину в того з подружжя, хто пережив, не виникає. Шлюб може бути розірваний у органах РАЦС або в судовому порядку. Проте в кожному разі шлюб вважається розірваним з моменту реєстрації акту про це у органах РАЦС. Якщо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване у РАЦС, подружжя вважається таким, що перебуває в шлюбі, а отже, зберігає право спадкування одне після одного.

Якщо шлюб визнаний недійсним, той з подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків.

Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, коли вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав тощо).

''Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:''
* свідоцтва органів РАЦС;
* записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя;
* копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.
Передбачене законом '''''коло спадкоємців першої черги є вичерпним'''''.
=== Друга черга ===
У другу чергу право на спадкування за законом мають '''рідні брати та сестри''' спадкодавця, його '''баба''' та '''дід''' '''як з боку батька, так і з боку матері''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1262 ЦК]).

Вказані особи залучаються до спадкування за обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1258 ЦК], тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо хто-небудь зі спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не залучаються.

Брати і сестри є спадкоємцями померлого незалежно від того, чи є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповно-рідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

Для встановлення факту споріднення необхідне подання відповідних документів, а саме:
* свідоцтвами органів РАЦС про народження;
* виписками з книг запису актів цивільного стану;
* записами в паспортах про дітей.
''Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем - братами, необхідно подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки - одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець - брати.''

'''У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.'''
=== Третя черга ===
У третю чергу право на спадкування за законом мають '''рідні дядько''' та '''тітка''' спадкодавця ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1263 ЦК]).

Третя черга спадкоємців спадкує за відсутності перших двох черг, або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування.

Родинні відносини підтверджуються відповідними документами. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, у яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то це може підтверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин встановлюється судом.
=== Четверта черга ===
У четверту чергу право на спадкування за законом мають '''особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років''' до часу відкриття спадщини ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1264 ЦК]).

Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є їхнє проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім'ї. Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 3 СК] сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо), і що таке проживання тривало не менше 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї; документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.

Спадкоємці 4-тої черги в рамках, передбачених законом, можуть отримати спадщину лише в разі відсутності дітей у померлого, а також відсутності у нього батьків, сестер, рідних братів, бабусь і дідусів та ін., зазначених у законі, родичів. Але при цьому в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 74 СК України] вказується, що якщо жінка та чоловік однією сім'єю проживають (шлюб не зареєстрований), то все майно, набуте за час такого проживання, переходить в розряд спільної власності, тому у разі звернення до суду з позовною заявою необхідно встановлювати факт проживання однією сім'єю зі спадкодовцем і визнання майна як спільної сумісної власності подружжя.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік) , які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Так, [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83616956 Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 521/16365/15] зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність:
* спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт,
* надання взаємної допомоги,
* усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням,
* інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
=== П’ята черга ===
У п'яту чергу спадкують '''інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення''' включно ('''двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід''' та '''баба''' тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від спадкодавця, не рахуючи народження самого спадкодавця ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1265 ЦК)].

Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а в разі неможливості подання таких документів факт родинних відносин встановлюються у судовому порядку.

До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утриманці спадкодавця.
Особа вважається утриманцем спадкодавця за умови наявності таких умов:
* особа є неповнолітньою або непрацездатною за віком або за станом здоров'я;
* ця особа не є членом сім'ї спадкодавця;
* матеріальна допомога, яку отримувала особа від спадкодавця, була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування;
* особа перебувала на утриманні спадкодавця '''не менше 5 років'''.
На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК тощо про перебування на утриманні; довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Зазначені документи повинні містити відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. У разі неможливості подати документи, що підтверджували б утримання, факт утримання може бути встановлений судом.

Непрацездатність за віком визначається за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.
== Строки прийняття спадщини ==
Для прийняття спадщини встановлюється строк у '''шість місяців''', який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується '''до трьох місяців.'''

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 1270 ЦКУ], він не заявив про відмову від неї.

Особливості обчислення строків при спадкуванні в умовах воєнного стану

Нове законодавство встановлює особливості щодо обчислення строків при спадкуванні на час дії на території України воєнного стану та протягом двох років з дня його припинення або скасування. За загальним правилом для прийняття спадщини цивільним законодавством встановлено строк у 6 місяців, який обчислюється з дня смерті особи. Якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи, строки, визначені ЦК України щодо спадкування, обчислюються з дня державної реєстрації смерті спадкодавця.

Наприклад, особа померла 10.08.2023, смерть зареєстровано 15.11.2023. У цьому випадку строк 6 місяців, зокрема, для прийняття або відмови від прийняття спадщини, відліковується, починаючи з 15.11.2023.

Таким чином, основні зміни у порядку оформлення спадщини забезпечують права громадян в умовах воєнного стану і дають можливість у найкращий спосіб забезпечити захист прав спадкоємців.

== [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини|Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини]] ==
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 статтею 1270 Цивільного кодексу України], не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 Стаття 1272 Цивільного кодексу України] визначає два способи дій спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини реалізувати свої права:

* за згодою усіх спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 ч. 2 ст. 1272 Цивільного кодексу України]);
Згода оформлюється спільною заявою спадкоємців нотаріусу, причому підписи спадкоємців повинні бути засвідчені нотаріально. Не виключається подання (надіслання) заяви про надання згоди кожним зі спадкоємців окремо. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

* подати заяву про прийняття спадщини на підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття заяви про прийняття спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України]).

== Спадкування за правом представлення ==
'''''Спадкування за правом представлення''''' – це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п’ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

Не виключається наявність винятку із правила, що спадкувати за правом представлення можуть тільки спадкоємці п’ятої черги. Оскільки в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5908 ч. 6 ст.1266] ЦК України передбачено, що спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Особою, від якої потрібно починати пряму низхідну лінію, виступає спадкодавець. Тобто предком, від якого походять інші нащадки, буде спадкодавець. Як наслідок це правило не поширюється на інших суб’єктів права представлення.
Пряма низхідна лінія споріднення починається від спадкодавця до його нащадків (дід, батько, внук). Тому після смерті діда за відсутності батька право на спадкування виникатиме у внука померлого. Наявність цього правила допускає гіпотетичну можливість у разі смерті до відкриття спадщини праправнуків набути право на спадкування праправнуками, які не належать не тільки до п’ятої, але й до жодної із черг.

Наприклад, внук (внучка) спадкодавця не набувають за загальним правилом права на спадкування за законом за першою чергою спадкування. Проте, якщо син (дочка) померли раніше спадкодавця, то внук (внучка), як спадкоємці п’ятої черги, набувають за допомогою права представлення право на спадкування за законом в першу чергу замість свого батька (матері). Слід акцентувати увагу на тому, що набуття права на спадкування в першу чергу за допомогою права представлення внуком (внучкою) зберігає цей статус і для їх нащадків (правнуків спадкодавця).

''Умовою набуття права на спадкування за правом представлення'' є смерть спадкоємця першої другої чи третьої черги до часу відкриття спадщини (до дня смерті або в день смерті). У разі якщо родич спадкодавця живий, то спадкування за правом представлення не застосовується.
== Перехід права на прийняття спадщини ==
Спадкова трансмісія – це встановлений законом перехід права на прийняття частки у спадщині, яка належала померлому після відкриття спадщини спадкоємцю, що не встиг її прийняти, (трансмітенту) до його спадкоємців (трансмісарів) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5908 ст.1276] ЦК України .

''Якщо спадкоємець за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
''Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
''Нездійснення права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії у встановлений строк прирівнюється до неприйняття спадщини із відповідними наслідками, встановленими законом.
== Набуття права на спадкування за законом при усиновленні ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 207 СК України] усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чина, що здійснене на підставі рішення суду, за винятком [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.282 СК України.]
'''''В разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням.'''''
Усиновлення є по своїй суті правоприпиняючим та правовстановлюючим юридичним фактом.

У сфері спадкового права правоприпиняючий ефект полягає в тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 абз. 1 ч.1 ст.232 СК України] ). Завдяки припиненню правового зв’язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після після смерті батьків усиновленого та його нащадків ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2 ст. 1260 СК України]).

При визнанні усиновлення недійсним, його скасуванні (до часу відкриття спадщини) воно не зумовлюватиме правових наслідків у сфері спадкування.

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1260 ЦК України] якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за погодженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі сметрі усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв’язок, спадкують на загальних підставах.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_a17 ч. 2 ст. 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008] один з подружжя або партнер усиновлювача, незалежно від того, чи перебувають вони в зареєстрованих відносинах, зберігають свої права та обов’язки стосовно усиновленої дитини. Якщо остання є його дитиною, якщо іншого не встановлено законом. Тобто на рівні міжнародного договору визначено правовий наслідок усиновлення дитини одним із подружжям, який полягає в збереженні правового зв’язку поміж усиновленою дитиною та одним із батьків. Такий зв’язок зберігається автоматично і не потребує зазначення в рішенні суду про усиновлення.

Таким чином, '''''внаслідок збереження правового зв’язку відбувається вплив на набуття права на спадкування за законом''''', який виражається в тому, що:
* усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Як наслідок один після одного;
* один із батьків (батько чи мати) і його родичі й усиновлений та його нащадки спадкують один після одного;
* у разі смерті баби, діда усиновленого він має право на спадкування тільки за правом представлення за дотримання умов, викладених в ч.1 ст. 1266 ЦК України. Усиновленому не надається право на спадкування в п’яту чергу; після смерті усиновленого його баба, дід спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.
* у разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого він має право на спадкування як спадкоємець другої черги; за умови смерті усиновленого його брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Мораторій на перевірки суб'єків господарювання

2024-05-14T10:03:03Z

Valiukh.Iryna: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/877-16 Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-IX Закон України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2260-IX#Text Закон України від 15.02.2022 № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* Постанова Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vidminu-na-vsii-terytorii-ukrainy-karantynu-vstanovlenoho-z-metoiu-zapobihannia-poshyrenniu-na-terytorii-ukrainy-hostroi-respiratornoi-khvoroby-i270623-651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://www.dls.gov.ua/for_subject/%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD-%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA-2/ Наказ Державної регуляторної служби України від 15.11.2021 № 383 "Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2022 рік"]
* [https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=0d301d71-c687-4d19-bfad-ad0461237404&title=MoratoriiNaPerevirkiBiznesuPidChaskarantinuroziasnenniaminekonomiki Роз’яснення Міністерства економіки України "Мораторій на перевірки бізнесу під час карантину"]
* Закон України від 09 листопада 2023 року № 3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок»https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3453-20
== Загальні положення ==
'''З 01.01.2019 втратив чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1728-19 Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»].'''

Мораторій на перевірки суб'єків господарювання діяв до 2018 року та виключав проведення планових перевірок контролюючими органами, крім органів на які не поширювалась дія мораторію.

Позапланові перевірки проводились у разі наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1728-19 Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»], зокрема: за письмовою заявою суб’єкта господарювання; на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав; за рішенням суду; у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання тощо.

Наразі питання проведення планових та позапланових заходів зі здійснення державного контролю, крім заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, та деяких інших, врегульовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»] (далі - Закон).

Зз 2019 року поновилося проведення планових перевірок, періодичність яких залежить від ступеню ризику підприємства:

▷ Високий ступінь ризику підприємства – перевірка проводиться не частіше 1 разу на два роки;

▷ Середній ступінь ризику підприємства- перевірка проводиться не частіше 1 разу на три роки;

▷ Незначний ступінь ризику підприємства– перевірка проводиться не частіше 1 разу на 5 років.

Критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням перевіряючого органу.

Планові заходи здійснюються відповідно до '''річних планів''', що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. До прикладу, н[https://www.dls.gov.ua/for_subject/%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD-%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA-2/ аказ Державної регуляторної служби України від 15.11.2021 № 383 "Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2022 рік"].

Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається (абзац четвертий частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#n396 Закону]).

'''Підставами для здійснення позапланових заходів є:'''
# подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
# виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності, крім випадків, коли суб’єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов’язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов’язаний повідомити суб’єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
# перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
# звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);
# неподання суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
# доручення Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єктів господарювання у відповідній сфері у зв’язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
# настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання;
# звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом (частина перша статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#n396 Закону]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Інформацію про плани, результати, звіти про виконання планів можна переглянути на [https://inspections.gov.ua/ Інспекційному порталі].
|}
== Мораторій на проведення перевірок під час карантину ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2023-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651] на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 '''відмінено''' з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
|}
Відповідно до '''Постанови Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651''' [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vidminu-na-vsii-terytorii-ukrainy-karantynu-vstanovlenoho-z-metoiu-zapobihannia-poshyrenniu-na-terytorii-ukrainy-hostroi-respiratornoi-khvoroby-i270623-651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"] [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vidminu-na-vsii-terytorii-ukrainy-karantynu-vstanovlenoho-z-metoiu-zapobihannia-poshyrenniu-na-terytorii-ukrainy-hostroi-respiratornoi-khvoroby-i270623-651 '''з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.''' на всій території України '''карантин''', встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, '''відмінено.''']
== Мораторій на проведення перевірок під час дії воєнного стану ==
З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану.'''

15 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2260-IX#Text Закон України № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану"],

Відповідно установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022], затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX], податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
* [[Порядок проведення камеральних та документальних податкових перевірок|камеральних перевірок]];
* документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів);
* фактичних перевірок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України] )

*[[Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами]]
*[[Порядок проведення камеральних та документальних податкових перевірок]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Права онкологічно хворих на безоплатну допомогу та лікарські засоби

2024-05-14T06:37:44Z

Valiukh.Iryna: /* Як отримати рецепт на безкоштовні ліки */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальна декларація прав людини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/955-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0782-05#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19 липня 2005 року № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів на лікарські засоби і медичні вироби, Порядку відпуску лікарських засобів і медичних виробів з аптек та їхніх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1028-15#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 07 серпня 2015 року № 494 «Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0561282-13 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 2 червня 2016 року № 509 «Про здійснення заходів з контролю використання лікарських засобів та медичних виробів, закуплених за бюджетні кошти»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1167-16#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 липня 2016 року № 801 «Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1464-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році»]
== Види безоплатної медичної допомоги для онкохворих ==
* '''швидка та невідкладна''' - на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;
* '''амбулаторно-поліклінічна''';
* '''стаціонарна''' - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;
* '''невідкладна стоматологічна допомога''' (у повному обсязі - дітям, особам з інвалідністю, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);
* '''долікарська медична допомога сільським жителям;'''
* '''санаторно-курортна допомога''' особам з інвалідністю і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;
* '''утримання дітей у будинках дитини;'''
* '''медико-соціальна експертиза втрати працездатності;''' 
'''Медична допомога''' - це вид діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства. '''Права людини у сфері медичної діяльності''' — це передбачені міжнародними і внутрішньодержавними нормативно-правовими актами положення, що гарантують людині охорону здоров'я і надання медичної допомоги при виникненні захворювання.

'''Безоплатні послуги, які може отримати пацієнт''':
* Діагностика
* Хіміотерапія при всіх видах онкології
* Радіологічне лікування усіх видів онкології
* Хірургія
* Ліки
* Інші медичні послуги.
== Алгоритм отримання безкоштовних ліків для онкохворих ==
# Встановлення та підтвердження діагнозу.
# Постановка на облік. Консультування обласного онколога. Призначення лікування. Виписка рецепту для отримання ліків.
# Безкоштовні ліки на стаціонарному лікуванні виділяються при умові централізованих закупок за кошти державного бюджету.
# Безкоштовні ліки на амбулаторне лікування виділяються при наявності коштів з місцевого бюджету.
# Знеболюючі ліки виписуються лікарем – онкологом або лікарем загальної практики за місцем обліку онкохворої особи.
Пацієнти з онкологією можуть отримати у медичному закладі дороговартісні препарати, які закуповує держава. Перелік ліків затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/216-2022-%D0%BF#Text?fbclid=IwAR2BVYhY9bZTIB_gpKM0RgPgXUqWV1JVVovPjZ8Jqm0v3ioF8kcSIJAKzsM постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 216 "Деякі питання закупівлі лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них"].
{| class="wikitable"
|Перевірити наявність ліків у закладі можна за допомогою сервісу [https://eliky.in.ua/?fbclid=IwAR2mvJLOzXYALgA-Hs6mZOOhimo1LPMNBmlYvKqjACCS_wc9N8DT0GcIgTo '''Є-ліки'''].
|}
Перелік наявних ліків медичні заклади мають публікувати на своїх сайтах та інформаційних стендах в приміщенні лікарні.
Відповідають за розподіл ліків у регіонах обласні департаменти охорони здоров’я. Тож вони можуть надати інформацію про те, чи наявні ліки та в яких закладах.
Окрім специфічних дороговартісних препаратів, пацієнти у стаціонарі забезпечуються безоплатними ліками, що включені до Національного переліку. Це базовий перелік основних лікарських засобів. Перевірити, чи входять призначені препарати до Нацпереліку можна на сайті або у мобільному додатку “Ліки Контроль”. Інформацію про наявність цих ліків медзаклади також мають періодично оновлювати на своїх сайтах та на стендах у приміщенні лікарні.
== Як отримати рецепт на безкоштовні ліки ==
З 1 квітня 2019 року програма реімбурсації [[Правове регулювання програми «доступні ліки»|"Доступні ліки"]] перейшла в адміністрування Національної служби здоров'я України (НСЗУ) і стала працювати за новими правилами - відпуск лікарських засобів відбувається лише за електронними рецептами. Перехід програми "Доступні ліки" до НСЗУ дозволив пацієнтам отримувати ліки за рецептом у будь-якій аптеці в Україні, яка має договір з НСЗУ, без прив'язки до місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг. 
Безоплатний відпуск лікарських засобів за категоріями захворювання провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІЛ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань. Також можливо попросити лікаря вказати у рецепті міжнародні непатентовані назви ліків. Це необхідно для того, щоб:
◆ Була можливість подивитись, чи є вони у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2009-%D0%BF#n15 Національному переліку основних лікарських засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333]
◆ Щоб провізор у аптеці міг зробити заміну на аналогічний препарат, тільки іншого виробника (у випадку, якщо необхідного Вам препарату немає). 
◆ обов'язково запитати лікаря про адресу державної аптеки, де можна отримати безкоштовні ліки (до кожної лікарні прикріплена своя державна аптека).

== Інформацію про стан забезпечення ліками онкохворих ==
Інформацію про стан забезпечення ліками онкохворих можна знайти: [https://moz.gov.ua/garjachi-linii '''Телефонна «гаряча лінія» Міністерства охорони здоров’я'''] з контролю та термінового вирішення питань забезпечення закладів охорони здоров’я комунальної та державної форм власності адміністративно-територіальних одиниць України усіма необхідними лікарськими засобами та виробами медичного призначення, що закуповуються за кошти Державного бюджету на виконання загальнодержавних цільових програм: '''(044) 518-47-11, (044) 226-22-05''', '''(044) 200-07-85''' (цілодобово), та '''0-800-505-201''', а також за цілодобовим телефоном [https://ukc.gov.ua/ Урядової телефонної «гарячої лінії» '''1545''']

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1464-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році»] уряд ухвалив Порядок реалізації програми медичних гарантій на 2023 рік. Запланований бюджет на ПМГ 2023 - понад 142 млрд грн.
Зокрема, збережено також тарифи на лікування онкологічних захворювань. Відповідно до Програми пріоритетними залишаються 6 досліджень для раннього виявлення онкології. Це мамографія, цистоскопія, гістероскопія, бронхоскопія, колоноскопія та гастроскопія.

Коли пацієнт з онкологією досягає ремісії, його супровід також безоплатний за Програмою медичних гарантій.
Якщо пацієнт потребує паліативної допомоги, він може отримати її за пакетом стаціонарної або мобільної паліативної допомоги за направленням лікаря.
Попри війну більшість онкоцентрів країни працюють у штатному режимі. Зокрема, проводять хіміо- та радіотерапію, а також ургентні і планові операції.
Детально про увесь перелік безоплатних послуг читайте на [https://nszu.gov.ua/ сайті НСЗУ].
[[Категорія: Право на медичну допомогу]]