WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Невитребувані паї

2023-11-24T14:41:40Z

Valentyna.kyryliuk: внесено доповнення,

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 "Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0101-00 Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України № 2498-VIII від 01.січня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні."]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text Закон України №2247-IX від 12 травня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96+%D0%BF%D0%B0%D1%97#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-IX] розділ X "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] доповнено пунктами 27 і 28.

Так, пунктом 27 визначено, що п'''ід час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей''':

1) вважаються '''поновленими на один рік''' без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, '''невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок,''' а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і '''були передані в оренду органами місцевого самоврядування.'''

б) приватної власності;

2) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, '''нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)''' здійснюється з урахуванням певних умов.
|}
== Загальні положення ==
'''''Земельна ділянка''''' – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини перші статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України відповідно]).

'''''Земельна частка (пай)''''' – умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарcьким кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Земельна частка (пай) ''не відноситься'' до об’єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»].

'''Невитребуваною земельною ділянкою''' є земельна частка (пай)''', на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).'''

'''Нерозподіленою земельною ділянкою''' є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

До нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) відносяться:
* земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку;
* земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку);
* земельні частки, власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.
{| class="wikitable"
|-
| До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. За умови якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних.
|}
== Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) ==
''Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї)'' після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]).

Власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю.

Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
{| class="wikitable"
|-
| У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
|}
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради ''на підставі рішення суду'' передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку ''визнання майна безхазяйним.''

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
На період дії воєнного стану, формування ділянок з невитребуваних паїв заборонено. Але якщо формування відбулося до 07.04.2022 (дата набрання чинності пунктом 27 Перехідних положень), то таке формування не є недійсним. Таким чином, за умови, якщо невитребувані паї були сформовані в земельні ділянки і зареєстровані в ДЗК до війни, місцева рада вправі затвердити таку документацію і надати в оренду відповідні земельні ділянки на стандартних умовах для невитребуваних паїв. Це рішення місцевої ради є підставою реєстрації речових прав оренди, а договір не підлягає державній реєстрації в Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань
'''Зверніть увагу!''' Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
== Оренда невитребуваних паїв ==
==== Хто передає в оренду невитребувані паї? ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)»] передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї мають право виключно сільські, селищні, міські ради, на території яких розташована така земля. До 01.01.2019 р. повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів мали районні державні адміністраціїстрації. Відповідно, з 01.01.2019 р. райдержадміністрації втратили такі повноваження та на даний час не має значення розташування такої земельної ділянки в межах чи поза межами населеного пункту.
==== Умови договору оренди ====
Оскільки нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до таких договорів оренди застосовуються загальні положення, які регулюють оренду сільськогосподарської землі.
'''''Детальніше див.:''''' [[Договір оренди земельної ділянки]]
==== Строк дії договору оренди ====
Строк дії договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю обмежується днем реєстрації державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Тобто такий договір оренди припиняється в день державної реєстрації права власності на земельну ділянку. При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Державна реєстрація припинення права оренди проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.
==== Форма договору оренди ====
Оскільки наразі нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до договору оренди таких земель висуваються такі ж вимоги, як і стосовно інших земельних ділянок. 
До 01.01.2016 р. реєстрація договорів оренди невитребуваних паїв проводилася виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119] 
З початку 2016 року реєстрація права оренди невитребуваних земельних ділянок здійснюється у [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] і при укладанні договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю право оренди реєструється в Державному реєстрі прав без реєстрації права власності на такі земельні ділянки згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text ч. 1 ст. 30 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

'''Зверніть увагу! Якщо договір оренди укладено після 01.01.2016, а право оренди не зареєстровано, то у орендаря його просто немає. Для того щоб уникнути негативних наслідків орендарю потрібно невідкладно зареєструвати своє право оренди. У випадку, коли договір оренди укладено до 01.01.2016 і право оренди зареєстровано у відповідній раді, то можна ще додатково зареєструвати своє право оренди в Держреєстрі, хоча це не обов'язково.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Пунктом 9 Порядку] визначено, що реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться ''безоплатно''.

У разі виявлення власника він може скористатися належним йому правом на земельну частку (пай), тобто вимагати виділення земельної частки в натурі (на місцевості), або переукласти договір оренди, укладений радою від свого імені, чи припинити його дію.

Якщо власник з`являться заздалегідь до збирання урожаю — орендар має виплатити відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87760353 Постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №647/195/18] нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї після формування їх у земельні ділянки передаються в оренду без проведення земельних торгів.
== Див. також ==
* [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
* [[Визнання права власності на земельну частку (пай)]]
* [[Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)]]
[[Категорія: Земельне право]]

Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)

2023-10-18T12:32:00Z

Valentyna.kyryliuk: Скасування редагування № 45078 користувача Valentyna.kyryliuk (обговорення)

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]
== Поняття віндикаційного позову ==
'''''Віндикаційний позов''''' - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред´являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також показаннями свідків і інших письмових доказів.
== Сторони у віндикаційному позові ==
'''Позивачем''' за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. Зрозуміло, що позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). У випадку, коли власник (титульний володілець) не може надати такі документи у зв'язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності. Не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності, на праві повного господарського відання чи праві оперативного управління перебування майна на її балансі, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку (Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 2 квітня 1994 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1996. - N 1. - С. 158 - 164.), а не правовстановлюючим документом, що безпосередньо засвідчує право власності. Однак факт перебування майна на балансі підприємства (організації) суди можуть розглядати як один із доказових засобів з урахуванням правової підстави зарахування його на баланс, особливостей майна та інших обставин.

'''Відповідачем''' за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
== Предмет позову ==
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин, що однак не завжди враховується у судовій практиці.
[[Файл:Зразок позовної заяви про витребування майна з чежого незаконного володіння.odt|міні|альт=4.Копія постанови ___________ районного суду ____________ області від 03.05.2022 року ; 5.Довідка територіального сервісного центру МВС _______________; 6. Копія відповіді _____________ ВП ГУНП в ________________ області від 21.06.2022 року ( оригінал документа знаходиться у позивача); 7. Клопотання про звільнення від сплати судового збору; 8. Заява про SMS-сповіщення ПОЗИВАЧА. “____”__________ 2022 року ________________ ( ПІП) |визнано виним за ст. 124, ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано штрафу в розмірі тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 (сімнадцять тисяч ) грн.. в доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (додаток 4)]]
== Судовий порядок ==
В разі небажання незаконного володільця повертати майно власнику на його вимогу, останній вправі звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. 
* Відповідно до ч .1 ст. 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем проживання відповідача.
* Так як даний спір є майновим, то ціною позову є вартість майна. При цьому судовий збір підлягає сплаті в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно вимог ст.210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.
* Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
* Підставою для відмови у даному позові може бути наявність обставин, які передбачають правомірність користування відповідачем даним майном. 
== Судова практика ==
Застосовуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2082 статті 387 ЦК], суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було передано відповідачем іншій особі в тимчасове користування, суд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6255 статті 51 ЦПК] за клопотанням позивача залучає цю особу як співвідповідача.

У разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд відповідно до статті 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print ЦПК України] за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача. При цьому відчужувач залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Велика Палата Верховного Суду в '''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296538 постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц]''' указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким ('''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/82095857 постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц]''').
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Суди]]

Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)

2023-10-18T12:28:09Z

Valentyna.kyryliuk: доповнено пункт : " Предмет позову та строк позовної давності"

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]

== Поняття віндикаційного позову ==
'''''Віндикаційний позов''''' - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред´являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також показаннями свідків і інших письмових доказів.

== Сторони у віндикаційному позові ==
'''Позивачем''' за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. Зрозуміло, що позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). У випадку, коли власник (титульний володілець) не може надати такі документи у зв'язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності. Не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності, на праві повного господарського відання чи праві оперативного управління перебування майна на її балансі, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку (Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 2 квітня 1994 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1996. - N 1. - С. 158 - 164.), а не правовстановлюючим документом, що безпосередньо засвідчує право власності. Однак факт перебування майна на балансі підприємства (організації) суди можуть розглядати як один із доказових засобів з урахуванням правової підстави зарахування його на баланс, особливостей майна та інших обставин.

'''Відповідачем''' за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

== Предмет позову та строк позовної давності ==
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин, що однак не завжди враховується у судовій практиці.

При поданні віндикаційного позову діють строки загальної позовної давності - 3 роки. ( Постанова КЦС ВС в справі № 351/1317/18 від 02.06.2021 р).

Судом застосовується позовна давність лише після встановлення факту порушення права позивача, і у разі, якщо наявні підстави для задоволення позову, наступним є встановлення факту дотримання позивачем при поданні позову строків позовної давності.[[Файл:Зразок позовної заяви про витребування майна з чежого незаконного володіння.odt|міні]]

== Судовий порядок ==
В разі небажання незаконного володільця повертати майно власнику на його вимогу, останній вправі звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. 

* Відповідно до ч .1 ст. 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем проживання відповідача.
* Так як даний спір є майновим, то ціною позову є вартість майна. При цьому судовий збір підлягає сплаті в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
* Згідно вимог ст. 210 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів. При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.
* Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
* Підставою для відмови у даному позові може бути наявність обставин, які передбачають правомірність користування відповідачем даним майном. 

== Судова практика ==
Застосовуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2082 статті 387 ЦК], суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було передано відповідачем іншій особі в тимчасове користування, суд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6255 статті 33 ЦПК] за клопотанням позивача залучає цю особу як співвідповідача.

У разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд відповідно до статті 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print ЦПК України] за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача. При цьому відчужувач залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Велика Палата Верховного Суду в '''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296538 постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц]''' указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким ('''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/82095857 постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц]''').

[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Суди]]

Проведення реконструкцій повітряних ліній електропередач

2023-09-13T08:01:29Z

Valentyna.kyryliuk: /* Нормативна база */ внесено поняття оцінки впливу на довкілля

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закон України "Про ринок електричної енергії"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2480-17 Закон України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/209-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/853-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2018 року № 853 "Про затвердження Правил надання доступу до інфраструктури об’єкта електроенергетики"]
* [http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=245088195&cat_id=222219 Наказ Міністерства палива та енергетики України від 03 лютого 2005 року № 60 "Про затвердження та введення в дію нормативного документа "Методичні вказівки з обліку та аналізу в енергосистемах технічного стану розподільних мереж напругою 0,38 - 20 кВ з повітряними лініями електропередачі" (СОУ-Н МПЕ 40.1.20.576:2005)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0093-98 Наказ Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4 "Про затвердження Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1121-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів від 30 вересня 2022 року №1121 "Про внесення змін у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1010]

== Поняття повітряної лінії електропередачі та оцінки впливу на довкілля ==
'''Повітряна лінія електропередачі''' (ПЛ) - електроустановка, призначена для передавання електричної енергії по проводах, розташованих просто неба і прикріплених за допомогою ізоляторів та арматури до опор або кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).

'''Оці́нка впли́ву на довкі́лля''' проводиться перед початком будь-якого будівництва, реконструкції, розширення, демонтажу повітряних ліній електропередачі.

'''Оці́нка впли́ву на довкі́лля''' '''(ОВД)''', або '''оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС)''' призначена для виявлення характеру, інтенсивності і ступеня небезпеки впливу будь-якого виду планованої господарської діяльності на стан довкілля і здоров'я населення.

На час воєнного стану скасувана вимога проведення оцінки впливу на довкілля щодо таких об’єктів при будівництві та реконструкціях повітряних ліній електропередач і підстанцій. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1121-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів від 30 вересня 2022 року №1121 "Про внесення змін у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1010]

== Реконструкція ПЛ ==
До реконструкції ПЛ відносяться такі роботи:
# підвищення їх пропускної здатності за рахунок збільшення перерізу проводів;
# підвищення другого кола або переходу на більш високий клас напруги;
# підвищення її механічної міцності (за рахунок установлення додаткових опор задля зменшення довжини польотів тощо);
# оснащення лінії пристроями автоматики, телемеханіки і дистанційних визначень до місць пошкоджень.

ПЛ підлягає реконструкції (знаходиться в незадовільному стані) при:
* перевищенні обсягів робіт з усунення виявлених дефектів номенклатури обсягів робіт капітального ремонту, визначеної згідно з "Методичні вказівки з обліку та аналізу в енергосистемах техічного стану розподільчих мереж напругою 0,38-20 КВ з повітряними лініями електропередачі", що провадяться за рахунок амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт;
* необхідності істотного поліпшення основних техніко-економічних характеристик об'єкта при проведенні різних типів робіт.

=== Хто проводить реконструкцію? ===
'''Енергопостачальна компанія/підприємство''' - учасник оптового ринку електричної енергії України, який купую електричну енергію на цьому ринку з метою передавання її по електричних мережах і продажу споживачам, що має ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на право здійснення підприємницької діяльності з передавання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами і здійснює свою діяльність на закріпленій території.

'''Планові''' роботи з ремонту та реконструкції ліній електропередачі, ''що проходять через сільськогосподарські угіддя'', виконуються за погодженням з власниками землі і землекористувачами, як правило, в період, коли угіддя не зайняті сільськогосподарськими культурами або якщо можливо забезпечити збереження цих культур.
Умови виконання зазначених робіт повинні бути погоджені ''не пізніше як за три доби до їх початку''.

== Виконання робіт у межах охоронних зон ПЛ ==
'''Охоронні зони об'єктів енергетики''' - зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля (детально охоронні зони ПЛ визначені в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/209-97-%D0%BF/page постанові Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 "Про затвердження правил охорони електричних мереж"]).

Забороняється в охоронних зонах ПЛ будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; розпалювати вогнища; саджати дерева та інші багаторічні насадження, здійснення усіх видів гірничих, землечерпальних, підривних робіт; проїзд машин, механізмів загальною висотою від поверхні дороги понад 4,5 метра.

Підприємства, установи, організації, окремі громадяни, що мають намір виконувати роботи у межах охоронних зон електричних мереж, повинні не пізніше як за три доби повідомити про це енергопідприємство за умови своєчасного одержання письмового дозволу від нього на виконання цих робіт за формами, наведеними у додатках до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/209-97-%D0%BF/page Умов виконання робіт у межах охоронних зон електричних мереж].

Керівники енергопідприємств зобов'язані забезпечувати своєчасне прибуття своїх представників на місце виконання робіт для здійснення технічного нагляду за дотриманням заходів щодо забезпечення збереження електромереж. У разі неприбуття на місце виконання робіт представника енергопідприємства замовник зобов'язаний повторно протягом доби
повідомити про це телефонограмою керівника цього підприємства.

Підприємства, які виконують зазначені роботи, повинні влаштовувати об'їзди, огороджувати місця виконання робіт і встановлювати відповідні дорожні знаки.

Після закінчення ремонтних робіт енергопідприємства '''зобов'язані''' привести земельні угіддя до стану, придатного для їх використання за цільовим призначенням, а також відшкодувати власникам землі та землекористувачам збитки, заподіяні під час виконання робіт. Пошкодження вулично-дорожньої мережі усуваються в порядку, визначеному в ордері (дозволі) на виконання робіт. Збитки, заподіяні власникам землі та землекористувачам в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, відшкодовуються енергопідприємствами у встановленому законодавством порядку.

Підприємства, установи, організації та громадяни '''повинні негайно''' повідомляти енергопідприємства або місцеві органи виконавчої влади про виявлені обірвані або провислі проводи, пошкоджені опори або небезпеку їх падіння, пошкодження кабелів та інших об'єктів і елементів електричних мереж. 

{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-491558-08 Лист Міністерства палива та енергетики України від 27 березня 2008 року № 2-01/5-491 "Щодо демонтажу повітряної лінії електропередач і трансформаторної підстанції"]
|}

[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Перепланування, переобладнання жилого будинку (квартири)

2023-09-12T07:53:40Z

Valentyna.kyryliuk: /* Документи для одержання дозволу на переобладнання та перепланування */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-X Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/572-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/406-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"]

== Визначення понять "перепланування" та "переобладнання" ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 пункту 1.4.3. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій] до '''елементів перепланування''' жилих приміщень належать:
# перенесення і розбирання перегородок;
# перенесення і влаштування дверних прорізів;
# улаштування і переустаткування тамбурів;
# прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

'''Переобладнання''' - це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій]).

== Умови і порядок переобладнання, перепланування будинків ==
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити '''після одержання дозволу''' виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства (пункт 1.4.1. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій]).

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, '''не допускається.'''

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, '''не допускається''' (пункт 1.4.4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій]).

== Документи для одержання дозволу на переобладнання та перепланування ==
Згідно зі статтями 100 та 152 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-X Житлового Кодексу Української РСР] виконання власниками або наймачами робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які '''не передбачають втручання''' в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, '''не потребує отримання документів''', які дозволяють їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію також не потрібне.

Проте, якщо внаслідок таких змін, здійснюваних наймачем в орендованому приміщенні, що входить до складу державного чи громадського житлового фонду, збільшилася чи зменшилася площа або змінилася кількість чи склад приміщень, їх здійснення допускається '''лише за письмової згоди наймодавця.'''

Пунктом 1.4.5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій] встановлено, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника '''подають''' до органу місцевого самоврядування '''заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування''' та, у разі необхідності, можуть подаватися '''такі документи:'''
# копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;
# копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;
# проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;
# згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Безпосередньо заяву необхідно направляти до органу архітектури та містобудування відповідної міської ради.

Після отримання відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на перепланування та/або переобладнання замовник '''може розпочинати будівельні роботи''' з перепланування та/або переобладнання згідно з проектом.

===== Куди звернутися, якщо відмовлено у наданні дозволу на переобладнання або перепланування? =====
Підставами для відмови у заяві про надання дозволу на переобладнання або перепланування є: подання не у повному обсязі встановленого переліку документів, подання документів, що містять недостовірні відомості

Скаргу може подавати: оскаржувач, представник оскаржувача, орган, до якого можна подати оскарження - Окружний адміністративний суд.

Після проведення перепланування та/або переобладнання замовнику необхідно звернутись до бюро технічної інвентаризації для отримання нового технічного паспорта об’єкта ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна]).

== Чого робити не можна? ==
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" | При проведенні перепланування та переобладнання '''не допускається''':
|-
| 1 || порушення міцності або руйнування несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності й зовнішнього вигляду фасадів;
|-
| 2 || втручання в цілісність міжповерхового перекриття, об’єднання квартир по вертикалі з повним або частковим розбиранням міжповерхових перекриттів багатоквартирних будинків;
|-
| 3 || порушення або демонтаж несучих опор, стін і балок багатоквартирних будинків;
|-
| 4 || порушення або демонтаж вентиляційних колекторів, протипожежних пристроїв;
|-
| 5 || обладнання санвузла та кухні над або під житловими приміщеннями квартир багатоквартирних будинків;
|-
| 6 || зменшення загальної житлової площі житлового приміщення, внаслідок чого громадяни можуть потребувати поліпшення житлових умов;
|-
| 7 || заміна в багатоквартирних будинках санвузлів та кухонь на житлові кімнати і навпаки;
|-
| 8 || порушення цілісності внутрішньо будинкових систем електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, перенесення опалювальних приладів на лоджії та балкони;
|-
| 9 || влаштовувати прибудови до перших поверхів багатоквартирних будинків у вигляді веранд, терас, господарських приміщень квартир тощо;
|-
| 10 || об’єднувати, розширяти лоджії та балкони з приміщеннями квартир багатоквартирних будинків шляхом розбирання зовнішніх стін;
|-
| 11 || приєднувати до квартир допоміжні приміщення загального користування будинків (гуртожитків), таких, як холи, коридори, підвали тощо
|}

{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" | При проведенні перепланування та переобладнання '''забороняється:'''
|-
| 1 || перепланування під житлові квартири приміщень у підвальних, підземних, технічних поверхах, у нежитлових приміщеннях загального користування багатоквартирних будинків та гуртожитках;
|-
| 2 || перевантажувати балкон шляхом влаштування його огорожі з цегляної кладки.
|}

== Хто несе відповідальність за наслідки, спричинені переплануванням чи переобладнанням? ==
Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний '''за свій рахунок''' привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується '''у судовому порядку''' (пункт 1.4.6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій]).

== Адміністративна та кримінальна відповідальність у разі перепланування та переобладнання без відповідних дозволів у випадках необхідності дозволу ==
Законодавство України встановлює адміністративну та кримінальну відповідальність за переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту.
* За порушення правил користування жилими приміщеннями ст.150 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачається попередження або накладення штрафу в розмірі від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для посадових осіб передбачено накладення штрафу в сумі від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів.
* Порушення правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, яке створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
* Якщо такі дії призвели до загибелі людей або інші тяжкі наслідки, то відповідно до ст. 275 Кримінального кодексу України порушнику загрожують виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== Що робити, якщо виникають спори під час проведення робіт з перепланування та переобладнання?==
Роботи з перепланування та/або переобладнання квартир проводяться з дотриманням правил добросусідства з урахуванням законних прав та інтересів мешканців сусідніх квартир.

Спори, що виникають під час проведення робіт з перепланування та переобладнання квартир багатоквартирних будинків та гуртожитків, розв'язуються '''шляхом переговорів''' між учасниками спору '''або в судовому порядку'''.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7 статті 376 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Що не вважається самочинним будівництвом? ==
Не належать до самочинного будівництва '''для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:'''
# перестановка санітарно-технічного обладнання в межах призначення приміщень, установка сантехнічних та інженерних приладів в приміщеннях нежитлового призначення;
# улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін;
# засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості (пункту 3.2 розділу 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна]).

Самовільним будівництвом не є '''для квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків''':
# перепланування, пов'язані зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень;
# влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах;
# влаштування перегородок в підсобних приміщеннях;
# демонтування або влаштування шаф, антресолей, комор;
# демонтування камінів, грубок, печей (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів);
# зменшення площ за рахунок утеплення, оздоблення стін;
# перестановка інженерного та сантехнічного обладнання в межах призначених приміщень;
# засклення балконів та лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (пункту 3.2 розділу 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна]).

Фактично «самоволками» вважаються лише прибудови та/або знесення частин будинку, виконані без дозволів.

Обмеження на зміну житлової та додаткової площ будинку в разі перепланування з дозволом чи без нього має велике практичне значення. Площа є однією з основних характеристик нерухомості. Будь-які її зміни (а особливо - внесені без дозволу) призводять до непогодження між правовстановлюючими документами на нерухомість і фактичним об'єктом нерухомості. А це може спричинити непередбачені негативні наслідки, пов'язані з правом власності.

== Вартість послуг ==
Законодавством України не встановлено жодних обов’язкових платежів для отримання дозволу на перепланування квартири. Єдине, за що доведеться платити, це розробка проекту перепланування. Вартість цих послуг залежить від суб’єкта, в якого ви їх будете замовляти.

== Судова влада ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85804101 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а] (переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію).

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

2023-09-12T07:38:10Z

Valentyna.kyryliuk: внесено зміни щодо розміру судового збору за подання заяви у порядку окремого провадження у відповідності до ЗУ "Про судовий збір" на 01.01.2023р.

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України „Про нотаріат”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України „Про судовий збір”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
== Виникнення права на утримання ==
Умовами виникнення права на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, є:
# проживання однією сім'єю протягом тривалого часу;
# настання непрацездатності під час спільного проживання. Наявність сукупності даних обставин має встановити суд.
Проживання однією сім'єю передбачає факт спільного проживання жінки та чоловіка, ведення ними спільного господарства, вияв сторонами подружніх стосунків перед третіми особами, наявність взаємної матеріальної підтримки, спільне виховання дітей тощо. Суд в кожному конкретному випадку з врахуванням особливостей життєвої ситуації має визначити, чи мало місце проживання двох осіб однією сім'єю.

Закон не визначає такого поняття, як тривалість проживання однією сім'єю жінки та чоловіка. Тому у разі виникнення спору, з врахуванням усіх обставин справи, суд кожного разу має вирішувати питання про існування факту тривалого проживання фактичного подружжя або його відсутності.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини першої статті 91 Сімейного кодексу України (далі - СК України)] якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], тобто на тих самих засадах, якими визначається право на утримання після розірвання шлюбу.

З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини першої статті 91 СК України] випливає, що якщо непрацездатність однієї із сторін виникла після припинення спільного проживання, то вона не може звертатися до суду з вимогою про стягнення аліментів.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І,ІІ чи ІІІ групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини третя статті 75 СК України]). Воно застосовується також і до відносин фактичного подружжя. 
Кожен з фактичного подружжя має також право на аліменти у разі проживання з ним спільної дитини. До відносин сторін застосовуються правила [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частин другої-четвертої ст. 84, ст. 86 СК України]. 
Умовами надання утримання у цьому випадку є:
# проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку;
# походження дитини від жінки, чоловіка, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення).
# можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів. 
Право на аліменти виникає також у разі проживання особи з дитиною з інвалідністю. За таких умов право на утримання виникає на підставі наступного складу юридичних фактів:
# проживання одного з фактичного подружжя з дитиною з інвалідністю та опікування нею;
# нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду;
# походження дитини від жінки, чоловіка, з якою особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах;
# можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
== Позасудовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Необхідно звернутись до нотаріуса для укладення договору про надання утримання (аліменти).
=== Вартість ===
Послуги нотаріуса за вчинення нотаріальних дій:
* державне мито; за надання нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру;
* за користування Єдиними Державними реєстрами;
* за спеціальний бланк нотаріальних документів.
=== Перелік необхідних документів ===
Паспорт; ідентифікаційний номер.
{| class="wikitable"
|-
| При посвідченні договору нотаріус відповідно до статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], перевіряє факт непрацездатності того з подружжя, на користь якого укладається договір. Непрацездатною (за віком або за станом здоров’я) визнається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II, III групи, про що зазначається в тексті договору. На утримання також матиме право той з подружжя, заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна та інші доходи якого не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
|}
=== Порядок оскарження ===
Звернення до суду.
== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
В разі відмови одного з подружжя добровільно надавати матеріальну допомогу тому з подружжя хто її потребує, інша сторона може звернутись до суду із позовом про стягнення аліментів за наявності підстав, вказаних в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 91 СК України]. Однак у даному випадку для виникнення права звернення до суду з даним позовом необхідно також підтвердити факт проживання однією сім’єю у незареєстрованому шлюбі, що також викликає необхідність звернення до суду із відповідною заявою.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 109 ЦПК України] з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача. Однак, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 110] цього ж кодексу визначає, що позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (підсудність за вибором позивача).

Заява про встановлення факту проживання однією сім’ю без реєстрації шлюбу подається до місцевого загального суду за місцем проживання заявника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 257 ЦПК України]). 
=== Вартість ===
При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»] за заяву в порядку окремого провадження, сума судового збору складає 536,80 грн. (станом на 01.01.2023 ). При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж закону. Так від сплати судового збору звільнені позивачі при звернення з позовом про стягнення аліментів.
=== Перелік необхідних документів ===
Позовна заява про стягнення аліментів. Заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
=== Строки розгляду питання ===
Згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 157 ЦПК України], суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним. 
=== Підстави для відмови ===
Підставою для відмови у даній заяві та позові може бути відсутність доказів, які б підтверджували факт проживання однією сім’єю сторін, та відсутність підстав, які визначені для надання одному з подружжя матеріальної допомоги іншому. 
=== Порядок оскарження ===
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 294 ЦПК України]). Такі вимоги передбачені як для рішень прийнятих в порядку позовного провадження так і для рішень суду, ухвалених в порядку окремого провадження. 
=== Особливі випадки ===
Особливими випадками в даному випадку є те, що факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу можливий лише в судовому порядку, що випливає з аналізу норм чинного законодавства України, а тому без такого рішення суду звернення в подальшому з позовом про стягнення аліментів на утримання того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги не є можливим. 
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Порядок та умови призначення пільгової пенсії для учасників бойових дій

2023-06-29T11:10:53Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено новий пункт : "Доплати за особливі заслуги"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1603-15 Закон України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-92-п Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/656-2010-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Постанова Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]

== Загальні положення ==
Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] учасниками бойових дій визнаються '''військовослужбовці '''(резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, '''особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення''', у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»] (далі – Закон № 1058) '''учасники бойових дій мають право на дострокову пенсію за віком по досягненні чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, жінками – 50 років при наявності страхового стажу не менше 20 років. '''

'''Зверніть увагу! '''Наявність страхового стажу можна перевірити:
* на [https://portal.pfu.gov.ua/ вебпорталі Пенсійного фонду України];
* замовивши довідку ОК-5, яка формується за будь-який період, ''' починаючи з 2000 року,''' та містить відомості про суми заробітку для нарахування соціальних виплат . На підставі цієї довідки можна проаналізувати свій страховий стаж та зарплату '''після 01.07.2000 року,''' яка в майбутньому буде використана при призначенні пенсії.

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми (добровільний, позасудовий та судовий порядок) ==
Пенсії учасникам бойових дій розраховують згідно зі ст. 27, 28 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] і залежить їх розмір від тривалості страхового (трудового) стажу та заробітної плати (доходу).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/656-2010-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій"] установлено, що:

у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни:

* I групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

* II групи - 525 відсотків,

* III групи - 360 відсотків,

* в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 210 відсотків,

таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності '''виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів''';

щомісячна державна адресна допомога до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни II і III груп із числа учасників бойових дій у період Другої світової війни та учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, виплачується в розмірі, встановленому для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.

У разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок зазначеної допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму.

Згідно з [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1603-15 Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни»] передбачена '''щомісячна виплата цільової грошової допомоги''':

* особам з інвалідністю внаслідок війни 1 групи в розмірі 70 грн,

* особам з інвалідністю внаслідок війни 2 і 3 груп — 50 грн,

* учасникам бойових дій — 40 грн, незалежно від розміру пенсій, надбавок, підвищень, додаткової пенсії та ін.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ].

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»] особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] при наявності встановленої цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років, що нараховується з наступного дня після звільнення зі служби.

Згідно положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-92-п Порядку № 393], до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в цій постанові, зараховується на пільгових умовах о'''дин місяць служби за три місяці''', зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення. Важливо знати, що в більшості випадків органи пенсійного фонду відмовляють у зарахуванні страхового стажу на пільговоих умовах з підстав, що страховий стаж в розрахунку о'''дин місяць служби за три місяці''' зараховується виключно при виході військовослужбовців на песію'''. Така позиція є хибною!!!'''

Таку правову позицію нещодавно висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 185/7049/16-а.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів Верховного Суду посилалася на статтю 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги щодо обчислення стажу за час перебування у складі діючої армії та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1294-14#Text 2.3 розділу 2 Положення № 530] передбачено, що час проходження служби, упродовж якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах — один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дав підстави Верховному Суду для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах — один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17).

== Добровільний порядок ==
'''Куди звернутися''' 
Необхідно звернутись до органів пенсійного фонду за місцем проживання із письмовою заявою про призначення дострокової пільгової пенсії.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"], '''заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 )''', та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) '''через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України.'''

'''Вартість''' 
Даний порядок є безоплатним та не потребує жодних коштів.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' 
Для призначення дострокової пенсії необхідно подати до відповідного управління Пенсійного фонду такий пакет документів: 
* паспорт (інший документ, що засвідчує особу, її місце проживання (реєстрації та вік) та ідентифікаційний номер;
* письмова заява про призначення дострокової пенсії [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 1.1)];
* документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
* документи, які підтверджують страховий стаж;
Документами, які підтверджують трудовий стаж, можуть бути трудова книжка, диплом (в разі навчання за денною формою), військовий квиток, довідки, видані за місцем роботи, служби, навчання; свідоцтва про народження дітей для жінок, які не працювали і здійснювали догляд за дітьми до 3-річного віку; документи, що підтверджують догляд за особою з інвалідністю 1 групи, дитиною з інвалідністю або пристарілим; документи, що підтверджують періоди здійснення особою підприємницької діяльності.
* посвідчення учасника бойових дій/довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції;
* довідку про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 1.2)]. 
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку № 3-1] для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи:
* заява про призначення пенсії (додаток 1);
* грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
* військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
* документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону ( 2262-12 )];
* довідка МСЕК про визнання особи особою з інвалідністю;
* копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
* довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";
* копія паспорта.

Перелік та зразки документів є індивідуальними та потребують уточнення в органах ПФУ. 

'''Строки розгляду питання''' 
Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження, що відповідає вимогам ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закону України «Про пенсійне забезпечення».]

Відповідно до Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені цим Порядком.

'''Підстави для відмови''' 
Підставою відмови може бути лише відсутність усіх необхідних документів, які підтверджують правовий статус вік та стаж роботи. 

'''Порядок оскарження''' 
Відмова у призначенні пільгової пенсії може бути оскаржена в судовому порядку.

'''Особливі випадки''' 
Особливим випадком у даній ситуації може бути ліквідація чи реорганізація підприємства, установи, організації, яка може підтвердити стаж роботи заявника. При цьому необхідно звернутись із запитом до державного архіву за місцем реєстрації даної організації.

== Позасудовий порядок ==
Позасудовий порядок врегулювання спору при призначенні пільгової пенсії може включати в себе звернення зі скаргою до вищестоящої організації, наприклад УПФУ обласного значення.

== Судовий порядок ==
В разі неправомірної відмови учаснику АТО у призначенні пільгової пенсії, останній вправі звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом про визнання дій ПФУ протиправними та зобов’язанням призначити та виплатити пенсію.

'''Куди звернутися''' 
Відповідно до правил адміністративного судочинства з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем знаходження відповідача.

'''Вартість''' 
При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] в залежності від кількості позовних вимог. При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж закону. Так учасники АТО мають пільги визначені п. 13 ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] і в даному випадку звільнені від сплати судового збору.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' 

== Зразок № 1 - [[Файл:Адміністративний позов про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України.docx|mini|Адміністративний позов про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України]] ==
*Зразок № 2 - [[Файл:Адміністративний позов зразок 2.docx|міні]]

'''Строки розгляду питання''' 
Згідно вимог ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України], адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але '''''не більше місяця з дня відкриття провадження у справі''''', якщо інше не встановлено цим Кодексом При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.

'''Підстави для відмови''' 
Підставою для відмови у даному позові може бути недосягнення позивачем віку чи відсутність стажу роботи визначених законом.

'''Порядок оскарження''' 
Апеляційна скарга на постанову суду подається ''протягом десяти днів'' з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу], а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається '''''протягом десяти днів з дня отримання копії постанови'''''. (ст. 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАС України]).

'''Особливі випадки''' 
Особливими випадками в даному випадку є оспорення відповідачем наявності стажу чи статусу учасника АТО

== '''Доплати за особливі заслуги''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-14#Text Закону «Про особливі заслуги перед Україною»,] громадяни, нагороджені, наприклад, орденами, мають право на доплату до пенсії. Розмір доплат становить від 20 до 40% прожиткового мінімуму (від 418,60 до 837,20 грн). Особам, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною (Герої України, яким, починаючи від 2014 року, вручений орден «Золота Зірка», особи, нагороджені від 2014 року орденами Богдана Хмельницького, «За мужність» та княгині Ольги трьох ступенів) та які брали безпосередню участь у захисті суверенітету і територіальної цілісності України, а також членам сімей загиблих (померлих) громадян з-поміж таких осіб, з 1 січня 2023 року розмір цієї доплати підвищили. Відтепер, залежно від нагороди, щомісячні доплати таким особам становлять від однієї до трьох мінімальних зарплат. Доплата за особливі заслуги встановлюється незалежно від виду пенсії.
[[Категорія:Призначення пенсії‏‎]]

Комісія по трудових спорах

2023-04-24T11:54:19Z

Valentyna.kyryliuk: /* ІІІ. Виконання/невиконання рішення КТС */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
== Що таке комісія по трудових спорах? ==
'''Комісія по трудових спорах''' (далі - '''КТС'''):
* це один із органів, які розглядають індивідуальні трудові спори;
* створюється і функціонує на підприємстві, в установі, організації;
* розглядає та вирішує трудові спори, які виникають між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом, з приводу порушення прав та законних інтересів працівників. Наприклад, трудовий спір про звільнення працівника з роботи, про накладення дисциплінарного стягнення, про ненадання відпустки, про оплату праці тощо.
== Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії по трудових спорах ==
КТС обирається загальними зборами (конференцією) [[Правовий статус трудового колективу|трудового колективу підприємства, установи, організації]] з числом працюючих не менш як 15 чоловік. 
Якщо на підприємстві працює менше ніж 15 осіб, КТС не створюється і працівник має право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті (міськрайонного) суду. 
Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) [[Правовий статус трудового колективу|трудового колективу підприємства, установи, організації]]. При цьому кількість робітників (працівників робітничих професій) у складі КТС підприємства повинна бути не менше половини її складу. 
КТС обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії. 
За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені КТС у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й КТС підприємств, установ, організацій. 
У КТС підрозділів можуть розглядатись трудові спори в межах повноважень цих підрозділів. 
Організаційно-технічне забезпечення КТС (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень і т. ін.) здійснюється власником або уповноваженим ним органом. 
КТС підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка. 
Власник або уповноважений ним орган не має права перешкоджати створенню та організації діяльності КТС у межах підприємства (структурного підрозділу). 
== Строки звернення до комісії по трудових спорах ==
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах:
* у '''''тримісячний строк''''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;
* без обмеження будь-яким строком - у спорах про виплату належної йому заробітної плати.
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!''' У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. 
|}
== Порядок розгляду трудового спору у КТС ==
[[Файл:Етапи розгляду трудового спору у КТС.jpg|міні|Етапи розгляду трудового спору у КТС]]
Етапи розгляду трудового спору у КТС: 
І. Подача заяви працівником. 
ІІ. Розгляд спору і прийняття рішення. 
ІІІ. Виконання/невиконання рішення або його оскарження. 
=== І. Подача заяви працівником ===
Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
=== ІІ. Розгляд спору і прийняття рішення ===
'''Комісія по трудових спорах:'''
* розглядає індивідуальний трудовий спір:
# у '''десятиденний''' строк з дня подання заяви;
# у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах '''''тримісячного строку''''' з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. 
* має право:
# викликати на засідання свідків;
# доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок;
# вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.
'''Засідання''' КТС вважається '''правомочним''', якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. 
Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований '''відвід''' будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. 
На засіданні комісії ведеться '''протокол''', який підписується головою або його заступником і секретарем. 
Комісія по трудових спорах приймає '''рішення''' більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. 
У ньому зазначаються:
* повне найменування підприємства, установи, організації;
* прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся, або його представника;
* дата звернення до комісії;
* дата розгляду спору;
* суть спору;
* прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу;
* результати голосування;
* мотивоване рішення комісії.
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. 
=== ІІІ. Виконання/невиконання рішення КТС ===
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у '''''триденний строк по закінченні десяти днів''''', передбачених на його оскарження. 
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. 
У '''''посвідченні''''' вказуються:
* найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору;
* дата прийняття;
* дата видачі;
* номер рішення;
* прізвище, ім'я, по батькові та адреса стягувача;
* найменування та адреса боржника;
* номери його рахунків у банках;
* рішення по суті спору;
* строк пред'явлення посвідчення до виконання.
Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах. 
Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше ''тримісячного строку'' до о[[Відкриття виконавчого провадження|ргану державної виконавчої служби або приватному виконавцю]], державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

У разі пропуску працівником установленого ''тримісячного строку'' з поважних причин комісія по трудових спорах, що видала посвідчення, може поновити цей строк.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються.

=== Оскарження рішення КТС ===
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в '''''десятиденний строк''''' з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.
== '''Дія КТС в період воєнного стану''' ==
Двадцять четвертого березня дві тисячі двадцять другого року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану»]. Даним Законом вводяться обмеження конституційних прав і свобод громадянина відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 43 та 44 Конституції України]. Прийнятий Закон розповсюджується на всі без виключення підприємства та організації незалежно від форм власності та діятиме до моменту закінчення воєнного стану на території Україніи. Тому, відповідно даного Закону та в період дії особливого правового режиму, комісія по трудових спорах, з приводу порушення та захисту прав та інтересів працівників не може створюватися та функціонувати.

На підставі даного Закону роботодавець має право: укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника з метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома;

встановлювати умови про випробування для будь якої категорії співробітників;

перевести співробітника на іншу роботу необумовлену трудовим договором, якщо дана робота не протипоказана станом здоров’я співробітника, і лише для ліквідації наслідків воєнних дій, або інших обставин, що становлять загрозу життю та нормальним життєвим умовам людей. Роботодавець повинен в даному випадку виплачувати співробітнику не нижче середньої заробітної плати за попередньою посадою. При цьому повідомлення за два місяця співробітника в даному випадку не застосовується;

відмовити співробітнику у наданні будь-якої відпустки, якщо співробітник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури; розірвати трудовий договір у період тимчасової непрацездатності та відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки або непрацездатності;

на прохання працівника може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку;

призупинити трудовий договір, що виключає можливість надання та виконання трудових функцій. Призупинення трудового договору не значить його припинення. Про дане призупинення роботодавець має право повідомити працівника в будь який доступний спосіб. Відшкодування при такому припиненні за втрату заробітної плати та компенсаційних виплат покладається на державу агресора.

Працівник має право: розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, який він зазначає у заяві, якщо підприємство працює в зоні проведення воєнних дій і існує загроза його життю. Інше розірвання трудового договору відбувається згідно загальних правил встановлених КЗпП. За працівником зберігаються всі інші права, які встановлені КЗпП, і які не врегульовані законом №2136.
== Див. також ==
* [[Відкриття виконавчого провадження]]
[[Категорія:Трудові спори]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване майно внаслідок збройного конфлікту

2023-03-23T09:02:29Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; дповнено пункт "Правове регулювання з 24.02.2022р."

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_067 Регламент Європейського суду з прав людини від 04 листопада 1998 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закон України "Про боротьбу з тероризмом"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/405/2014 Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 947 "Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1275-2015-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/380-2022-%D0%BF#n48 Постанова Кабінету Міністрів України 26 березня 2022 року № 380 "Про збір, обробку та облік інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 257 "Про затвердження Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2923-IX#Text Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації» від 23.02.2023 року]
== Правове регулювання з 24.02.2022 ==

# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/326-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326] затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації. Вказаною постановою міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади розробити і затвердити у шестимісячний строк методики визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 423] було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 257].
Фізичні та юридичних особи, об’єкти нерухомого майна яких знищено або пошкоджено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України, а саме з 19 лютого 2014 р. відповідно до ч.2 ст. 1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та з дня введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 мають право подавати інформаційне повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно незалежно від місця проживання чи перебування фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи. Зазначеними змінами було розповсюджено дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text Порядку] на проведення обстеження пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів об’єктів (далі - пошкоджені об’єкти) з метою прийняття рішення про можливість подальшої експлуатації та розроблення заходів із відновлення. Також визначено, що обстеження об’єктів проводиться за рішенням власника або управителя об’єкта, а обстеження пошкоджених об’єктів може проводитися за рішенням уповноважених органів - виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями.

Обстеження об’єктів та пошкоджених об’єктів проводиться відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text Порядку] та методики, затвердженої Міністерством розвитку громад та територій України (Мінрегіон), якою визначаються особливості виконання зазначених робіт.

У разі проведення обстеження за рішенням уповноваженого органу - виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями він письмово повідомляє про таке рішення власника або управителя об’єкта '''протягом трьох календарних днів'''.

Проведення обстеження об’єкта або пошкодженого об’єкта забезпечується відповідним власником або управителем, уповноваженим органом шляхом залучення фахівців, які мають відповідну кваліфікацію, а саме: відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та мають кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з обстеження у будівництві об’єктів класу наслідків (відповідальності), що визначені кваліфікаційними вимогами, або шляхом залучення підприємств, установ та організацій, у складі яких є такі виконавці.

Інформація про виконавців, що можуть залучатися до проведення обстеження об’єктів із відповідним класом наслідків (відповідальності), міститься в Реєстрі будівельної діяльності, що є компонентом Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Обстеження об’єкта включає комплекс заходів, спрямованих на визначення і проведення оцінки фактичних значень параметрів технічного стану будівельних конструкцій, характеристик основи фундаментів, інженерних мереж і систем (крім технологічного устатковання), що характеризують експлуатаційну надійність об’єкта (в тому числі забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до реконструйованих або збудованих об’єктів житлового та громадського призначення).

Не допускається проведення обстеження об’єкта виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями без візуального обстеження, крім випадків, встановлених Мінрегіоном.

У разі виявлення під час проведення обстеження будівельних конструкцій, інженерних мереж і систем дефектів і пошкоджень, що можуть призвести до різкого зниження несучої здатності або обвалення окремих конструкцій, втрати стійкості об’єкта, а також вплинути на роботу устаткування, і таких, що створюють загрозу життю та здоров’ю людей, та/або неврахування потреб осіб з інвалідністю відповідно до будівельних норм, нормативних документів, обов’язковість яких встановлена законодавством, щодо доступності для маломобільних груп населення виконавець письмово невідкладно, але не пізніше ніж у дводенний строк з дати виявлення зазначених дефектів і пошкоджень інформує про це власника або управителя та місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, територіальні органи Державна служба України з питань праці та Державна служба України з надзвичайних ситуацій за місцезнаходженням об’єкта, а у разі проведення обстеження за рішенням уповноваженого органу - власника або управителя та уповноважений орган.

Також були визначені інші технічні особливості проведення обстеження.
=== Загальні рекомендації для постраждалих, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації ===
З метою фіксації факту руйнування майна для подальшого отримання компенсації, відшкодування завданої шкоди та збитків необхідно:
* зберігати документи про право власності на майно (угоди про купівлю-продаж нерухомості, договір дарування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтво про право на спадщину, тощо), квитанції на рухоме майно (техніку, речі та інше, що знаходилось в будинку);

* подати заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів із залученням доказів руйнування майна, отримати дані щодо реєстрації заяви про кримінальне правопорушення або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань);

* подати заяву до органу місцевого самоврядування з метою проведення обстеження пошкодженого або зруйнованого об'єкта нерухомості;
* додатково подати заяву на сайті: https://warcrimes.gov.ua/#anketa.
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |
Телефонна лінія щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту:
* '''(096) 755-02-40''' (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal);

* '''conflict2022.ua@gmail.com'''
|}
Доказами факту пошкодження чи знищення вашої нерухомості та майна, що перебувало в ній, а також характер пошкодження чи знищення майна можуть бути:
# акти про пожежу, руйнування майна, акт обстеження житла;
# фотографії (відео) нерухомості до і після оскаржуваних подій;
# фотографії (відео) інтер’єру нерухомості (майна, що знаходилося в ній) до і після подій;
# детальна фото- та/або відеофіксація окремих предметів інтер’єру чи того, що від них залишилось;
# інформація зі ЗМІ;
# детальні свідчення сусідів, родичів, друзів, де описати обставини пошкодження житла, характер пошкоджень, майно, яке знаходилось в нерухомості.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2923-IX#Text Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації» №7198 (далі – Закон №7198), спрямований на забезпечення компенсації майна, яке пошкоджене та/або знищене з 24 лютого 2022 року].

Компенсація надаватиметься шляхом:

# надання грошової компенсації вартості пошкодженого та/або знищеного майна;
# фінансування нового будівництва;
# фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку. Отримати компенсацію згідно з Законом №7198 зможуть фізичні особи – громадяни України які є: власниками пошкоджених та/або знищених об’єктів нерухомого майна; особами, які здійснили інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт та які не прийнято в експлуатацію; членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього; або є спадкоємцями вказаних осіб. Також можуть отримати компенсацію об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житловими) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків, щодо відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку.

На даний момент вказана постанова є чинною, але її положеннями неможливо реалізувати внаслідок бойових дій і припинення діяльності комісій з розгляду питань, пов’язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації

# '''Що необхідно робити для отримання компенсації''' Для отримання компенсації власнику пошкодженого та/або знищеного майна необхідно буде звернутися до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, які будуть створені виконавчими органами ради за місцем знаходження знищених та/або пошкоджених об’єктів нерухомого майна. Заява власника про надання компенсації може бути подана двома способами: 1) в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, а також через мобільний додаток Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - громадянином України (через портал Дія); 2) в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг, органи соціального захисту населення, або нотаріуса. Слід звернути увагу, якщо у ваші власності перебуває декілька об’єктів нерухомості, які знищені та/або пошкоджені, заява подається щодо кожного пошкодженого та/або знищеного об’єкта нерухомого майна окремо. Також, якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації може бути подана одним із співвласників такого об’єкту. Заява подана одним зі співвласників вважається поданою всіма співвласниками. Подача заяви про надання компенсації здійснюється незалежно від місця проживання (перебування) фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи. Якщо власник знищеного та/або пошкодженого майна знаходиться за межами території України, він може видати в посольстві України довіреність на представництво інтересів та уповноважити конкретну особу на подання заяви про надання компенсації в Україні, та /або укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом, який буде здійснювати представництво інтересів такої особи у відповідному органі. Звертаємо увагу, що заява про надання компенсації може бути подана у строк до 90 днів з дня припинення воєнного стану на території, де знаходиться пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна. Реєстрація заяви про надання компенсації здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна. Отримувач компенсації, який подав заяву в електронній формі, автоматично отримує повідомлення засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку цього порталу про реєстрацію поданої заяви про надання компенсації. Заява про надання компенсації розглядається Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не більше 30 календарних днів з дня подання заяви. Рішення про надання компенсації отримувачу компенсації – спадкоємцю приймається після отримання свідоцтва про право на спадщину.

'''Як працюватиме кожен із видів компенсації'''

Грошова компенсація: якщо власник пошкодженого або знищеного майна обрав цей вид компенсації, він зможе отримати суму грошових коштів на вказаний ним рахунок, відкритий в банківській установі країни. Розмір грошової компенсації визначатиметься за результатами оцінки вартості відновлення відповідного пошкодженого об’єкта нерухомого майна з урахуванням ступеню його пошкодження. Гранична сума компенсації за пошкоджений об’єкт нерухомого майна не перевищуватиме вартості компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна.

Інакше кажучи, якщо будинок зруйновано частково та власник і надалі має бажання у ньому проживати, за результатами оцінки він може отримати суму на його відновлення. Якщо ж будинок настільки знищений, що його відновлення є нераціональним, грошова компенсація не може перевищувати його вартість.

Компенсація у вигляді об’єкта нерухомого майна: така компенсація здійснюватиметься шляхом фінансування будівництва нового об’єкта нерухомого майна з рівноцінною площею (у тому числі житловою), типом (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий та дачний будинок) та функціональним призначенням. Граничний розмір компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна не може перевищувати вартості 150 м2 за один об’єкт нерухомого майна.

Звертаємо увагу на деякі особливості: квартира, інше житлове приміщення в будівлі надається у будівлі, що зводиться на місці знищеного об’єкта нерухомого майна, а у разі неможливості – в межах кварталу (мікрорайону), у якому знаходилось знищене нерухоме майно, а в разі такої неможливості – у суміжних кварталах (мікрорайонах) відповідного населеного пункту.

Отримувач компенсації має право відмовитись від квартири, іншого житлового приміщення в будівлі, та самостійно обрати об’єкт нерухомого майна, на будівництво яких можуть спрямовуватися кошти, а також новозбудовані об’єкти у тому числі в іншому кварталі (мікрорайоні) відповідного населеного пункту або в іншому населеному пункті відповідної категорії.

Приватні житлові будинки, садові та дачні будинки зводяться на земельній ділянці, на яких вони розміщувались.

Отримувачі цього виду компенсації не мають право відчужувати об’єкт нерухомого майна, отриманий ними у вигляді компенсації, протягом трьох років з дня державної реєстрації права власності на нього.

Фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку: цей вид компенсації буде надатись за бажанням отримувача компенсації за пошкоджений об’єкт нерухомого майна - багатоквартирний будинок. Розмір компенсації у вигляді фінансування виконання будівельних робіт визначається за результатами оцінки вартості відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку з урахуванням ступеню його пошкодження. Під час проведення оцінки вартості відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку встановлюється ступінь пошкодження та ціна його відновлення.

Цей вид компенсації передбачений для об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителів багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житловими) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків та провели відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку.

'''Що необхідно робити для отримання компенсації'''

Для отримання компенсації власнику пошкодженого та/або знищеного майна необхідно буде звернутися до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, які будуть створені виконавчими органами ради за місцем знаходження знищених та/або пошкоджених об’єктів нерухомого майна.

Заява власника про надання компенсації може бути подана двома способами:

1) в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, а також через мобільний додаток Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - громадянином України (через портал Дія);

2) в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг, органи соціального захисту населення, або нотаріуса.

Слід звернути увагу, якщо у ваші власності перебуває декілька об’єктів нерухомості, які знищені та/або пошкоджені, заява подається щодо кожного пошкодженого та/або знищеного об’єкта нерухомого майна окремо. Також, якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації може бути подана одним із співвласників такого об’єкту. Заява подана одним зі співвласників вважається поданою всіма співвласниками.

Подача заяви про надання компенсації здійснюється незалежно від місця проживання (перебування) фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи.

Якщо власник знищеного та/або пошкодженого майна знаходиться за межами території України, він може видати в посольстві України довіреність на представництво інтересів та уповноважити конкретну особу на подання заяви про надання компенсації в Україні, та /або укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом, який буде здійснювати представництво інтересів такої особи у відповідному органі.

Звертаємо увагу, що заява про надання компенсації може бути подана у строк до 90 днів з дня припинення воєнного стану на території, де знаходиться пошкоджений або знищений об’єкт нерухомого майна.

Реєстрація заяви про надання компенсації здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна. Отримувач компенсації, який подав заяву в електронній формі, автоматично отримує повідомлення засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку цього порталу про реєстрацію поданої заяви про надання компенсації.

Заява про надання компенсації розглядається Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не більше 30 календарних днів з дня подання заяви. Рішення про надання компенсації отримувачу компенсації – спадкоємцю приймається після отримання свідоцтва про право на спадщину.

== Правове регулювання до 24.02.2022 ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 "Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації"] (зі змінами) було запроваджено адміністративний механізм компенсації постраждалим, чиє житло було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей.

#

=== Хто має право на отримання грошової допомоги чи компенсації ===
'''Грошова допомога надається постраждалим''', житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту.

'''Грошова компенсація надається постраждалим,''' які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, після дати набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/405/2014#Text Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"].

У разі коли зруйноване чи пошкоджене житло перебуває ''у спільній частковій власності кількох постраждалих'', документи, необхідні для отримання грошової допомоги або компенсації, визначені в цьому Порядку, подаються окремо від імені кожного постраждалого.

Грошова допомога та компенсація є''' одноразовими'''. Повторна виплата коштів за один об’єкт житла (крім виплати грошової компенсації за частину того ж самого зруйнованого житла) не допускається.

''Варто зазначити, що постраждалі, яким виплачено грошову допомогу або компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), втрачають право на отримання пільг і компенсацій, передбачених у частині восьмій статті 86 та частині другій статті 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту України]. Таким чином, після отримання одноразової грошової допомоги або компенсації постраждалі втрачають право на:''
* на забезпечення за рахунок держави житлом;
* оплату вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним або автомобільним видами транспорту (крім випадків, коли транспортні засоби надаються безоплатно); 
* одержання безвідсоткової позики на господарське обзаведення у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
=== Обстеження пошкодженого або зруйнованого житла ===
Для проведення обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, '''органи місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюють комісію з обстеження житла''', зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації.

За результатами обстеження комісія з обстеження складає акт обстеження у двох примірниках, один з яких надається заявнику або його представнику. У разі незгоди із висновком комісії з обстеження заявник має право на повторне обстеження (перегляд висновку) комісією. Заявник або його представник під час обстеження житла та складання акта обстеження мають право надати комісії з обстеження експертні висновки, звіти або інші документи фахівців проектних і науково-дослідних організацій та інших суб’єктів господарювання, які мають право на здійснення будівельно-технічної експертизи та/або технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Такі документи є обов’язковими для врахування комісією з обстеження під час складання акта обстеження.

У разі наявності обмежень у перебуванні та переміщенні осіб на території населених пунктів, в яких розташоване житло, необхідне для обстеження, встановлених наказом Командувача об’єднаних сил, комісія з обстеження проводить обстеження житла на'' підставі письмового дозволу Командувача об’єднаних сил.''

Обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, повинно бути проведене у строк не більше 30 календарних днів з моменту прийняття відповідного рішення.
==== Визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації ====
Органи місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації населених пунктів протягом трьох робочих днів з дня проведення обстеження житла безоплатно та за наявності в акті обстеження висновку щодо його руйнації (пошкодження) видають заявнику або його представнику довідку про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації.
=== Розмір грошової допомоги ===
* ''Розмір грошової допомоги'' постраждалим становить від трьох до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням розміру заподіяної матеріальної шкоди, страхових виплат, інших видів допомог.

* ''Розмір грошової компенсації'' постраждалим визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження житла, що є чинними на дату затвердження узагальненого списку відповідно (але не більш як 300 тис. гривень за один об’єкт зруйнованого житла).
Розмір грошової компенсації може бути зменшено у випадку:

- виплати Казначейством коштів для виконання рішення суду про надання компенсації (відшкодування шкоди) за те ж саме зруйноване житло;

- часткового відновлення житла, яке було зруйноване, але на дату обстеження є повністю або частково відбудованим, за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, або за кошти суб’єктів господарювання.

=== Органи, уповноважені приймати рішення про надання грошової допомоги/компенсації ===
Рішення про надання постраждалим '''грошової допомоги''' та її розмір приймає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади.

Рішення про надання '''грошової компенсації''' приймають комісії з розгляду питань, пов’язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, на підставі поданих органами місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільними адміністраціями населених пунктів сформованих та затверджених списків постраждалих на виплату грошової компенсації.
==== Перелік документів, що подаються для отримання грошової допомоги/компенсації ====
'''Для отримання грошової допомоги постраждалі''' подають на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади такі документи:
* заяву;
* довідку про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації;
* копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус;
* копію одного з передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковим кодексом України] документа з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім випадків, коли постраждалим є іноземець, особа без громадянства або особа, яка через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку в паспорті громадянина України) (крім іноземців та осіб без громадянства).
'''Для отримання грошової компенсації''', а також '''для проведення обстеження житла''', зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, '''та для визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації''' заявники або їх представники подають на розгляд органів місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - відповідних військово-цивільних адміністрацій населених пунктів за місцем розташування житла такі документи на кожен окремий об’єкт житла:
* заяву про проведення обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації та виплату грошової компенсації, за формою згідно з додатком 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2013-%D0%BF#Text Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947];
* копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус;
* копію одного з передбачених Податковим кодексом України документа з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім випадків, коли заявником є іноземець, особа без громадянства або особа, яка через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку в паспорті громадянина України);
* інформацію (інформаційну довідку або копію витягу) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або нотаріально завірені копії документів, що підтверджують наявність права власності у заявника на житло на момент подання заяви про проведення обстеження житла та виплату грошової компенсації.
===== Додаткові документи =====
З метою отримання грошової компенсації постраждалі або їх представники після прийняття комісією рішення про надання грошової компенсації та включення постраждалого в узагальнений список постраждалих '''додатково подають''' органам місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільним адміністраціям населених пунктів '''інформаційну довідку (витяг) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності на житло у зв’язку з його знищенням''', які щомісяця до 5 числа надсилають їх Донецькій та Луганській облдержадміністраціям. Зазначена вимога не застосовується до постраждалих, житло яких було зруйноване, але на дату обстеження є повністю або частково відбудованим.

Документи, необхідні для отримання грошової допомоги або компенсації, подаються постраждалим або його представником особисто чи за допомогою засобів поштового зв’язку (цінним листом з описом вкладення), через ЦНАП (для отримання компенсації). У разі подання документів представниками до них додаються копії документів, які підтверджують правомірність такого представництва.
==== Строки прийняття рішення про надання постраждалим грошової допомоги/компенсації ====
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади приймають ''у п’ятиденний строк з дня подання документів'', а також за результатами обстеження житла, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, рішення щодо надання постраждалим ''грошової допомоги'', що оформляється протоколом, та повідомляють про це постраждалим.

Комісія'' протягом 15 робочих днів'' з дня отримання списку постраждалих, житло яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, приймає рішення щодо надання або відмову у наданні грошової компенсації.
Вказаний строк для прийняття рішення комісією може бути одноразово продовжений, але не більш як на 30 календарних днів у випадеку повернення органам місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільним адміністраціям населених пунктів поданих на розгляд документів на доопрацювання з метою виправлення технічних та інших помилок.

Постраждалі, щодо заяв яких було прийнято рішення про надання грошової компенсації, включаються до узагальненого списку постраждалих, що оформляється відповідним протоколом.

Протягом трьох робочих днів з дати прийняття комісією рішення про надання грошової компенсації із зазначенням розміру грошової компенсації або відмови у її наданні із заначенням виключних підстав такої відмови, регіональні органи соціального захисту населення надсилають постраждалим, а також органам місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільним адміністраціям населених пунктів копію рішення комісії.

Прийняте рішення може бути оскаржено постраждалою собою до суду.
=== Строки виплати грошової допомоги/компенсації ===
* Грошова допомога постраждалим, які є власниками (співвласниками), наймачами житла, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків,'' надається у місячний строк з дня прийняття рішення про її надання.''
* Грошова компенсація постраждалим виплачується регіональними органами соціального захисту населення'' протягом п’яти робочих днів з моменту надходження бюджетних коштів''.
=== Судова практика ===
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86310215Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц] встановлено, що у постраждалих від терористичних актів, внаслідок яких було пошкоджено або зруйновано їх майно, немає легітимних очікувань на отримання відшкодування шкоди від держави Україна. Разом з цим, Україна порушила позитивні зобов’язання за статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], оскільки станом на момент подачі позову і розгляду справи не розробила порядок компенсації для постраждалих. Відповідно, Україна має сплатити постраждалим у подібних позовах компенсацію за порушення таких позитивних зобов’язань. Відповідно до судової практики, що склалася у подібних справах після зазначеного рішення, розмір такої компенсації складає від 30 до 100 тисяч гривень, залежно від обставин справи (див., зокрема, справи №№ [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103132236 242/4767/16], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95458712 242/3406/20], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873447 229/667/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99747982 219/1997/20]).

Крім того, у своїй [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104086064 Постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19] Верховний Суд визначив, що Російська Федерація є підсудною українським національним судам у подібних справах.
Разом з цим, перспективи виконання майбутніх рішень українських національних судів про стягнення з РФ відшкодування завданої шкоди, залишаються невизначеними.
=== Звернення до Європейського суду з прав людини ===
Потерпілий має [[Порядок звернення до Європейського суду з прав людини|право звернутися до Європейського суду з прав людини]] у разі, коли використані всі внутрішні засоби юридичного захисту (протягом чотирьох місяців з дати винесення остаточного рішення) та лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури, тощо). Підставами для зверенення до зазначеного суду є порушення статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (захист власності) та статтей 6, 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]).

'''Див. також:''' Рішення Європейського суду з прав людини [https://precedent.in.ua/2016/02/09/katan-ta-inshi-proty-moldovy-ta-rosiyi/ від 19 жовтня 2012 року у справі "Катан та інші проти Молдови та Росії"], [https://rm.coe.int/16-lisnyy-and-others-v-ukraine-and-russia-uaa/16806b5961 від 28 липня 2015 року у справі "Антон Васильович Лісний та два інших заявника проти України та Росії"] та [https://rm.coe.int/16806b5968 від 16 червня 2015 року у справі "Саргсян проти Азербайджану"].

'''Увага!''' Відповідно до [https://echr.coe.int/Documents/Resolution_ECHR_cessation_membership_Russia_CoE_ENG.pdf рішення Європейського суду з прав людини від 22.03.2022] Російська Федерація перестає бути Стороною Конвенції з 16.09.2022, при цьому вона залишається відповідальною за порушення, вчинені до зазначеної дати.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
== Корисні посилання ==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/6/6f/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%B0%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BC%D1%83_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE.pdf Рекомендації щодо алгоритму дій з відшкодування шкоди під час руйнування (знищення) майна внаслідок збройного конфлікту]
*[https://r2p.org.ua/wp-content/uploads/2019/07/Sudova_praktyka_UKR.pdf Аналітичне дослідження судової практики в Україні щодо компенсації за пошкоджене/зруйноване майно внаслідок зброєного конфлікту]
* [https://precedent.in.ua/2016/04/07/instruktsiya-shhodo-zahystu-v-yevropejsk/ Інструкція щодо захисту в Європейському суді з прав людини права власності та права на повагу до житла, порушених під час подій в зоні АТО]
* [https://zmina.info/instructions/jiak_otrimati_kompensacijiu_za_zrujnovane_majno_v_zoni_atooos__instrukcijia_/ Як отримати компенсацію за зруйноване майно в зоні АТО / ООС]
* [https://helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2020/02/Pravo-vlasnosti-v-umovakh-zbroynoho-konfliktu.pdf?fbclid=IwAR2zemQabkNl2Q4tQYyQxp2oIiDK6PbamlRm65z3-gvQf2BoIS5RyLwndy8 Звіт Української Гельсінської спілки з прав людини "Порушення права власності в умовах збройного конфлікту на Сході України та способи захисту"]
== Див. також ==
* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Порядок звернення до Європейського суду з прав людини]]
* [[Будівельно-технічна експертиза: порядок та підстави проведення]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Невитребувані паї

2022-11-29T09:58:32Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 "Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0101-00 Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України № 2498-VIII від 01.січня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні."]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text Закон України №2247-IX від 12 травня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96+%D0%BF%D0%B0%D1%97#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-IX] розділ X "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] доповнено пунктами 27 і 28.

Так, пунктом 27 визначено, що п'''ід час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей''':

1) вважаються '''поновленими на один рік''' без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, '''невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок,''' а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і '''були передані в оренду органами місцевого самоврядування.'''

б) приватної власності;

2) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, '''нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)''' здійснюється з урахуванням певних умов.
|}
== Загальні положення ==
'''''Земельна ділянка''''' – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини перші статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України відповідно]).

'''''Земельна частка (пай)''''' – умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарcьким кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Земельна частка (пай) ''не відноситься'' до об’єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»].

'''Невитребуваною земельною ділянкою''' є земельна частка (пай)''', на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).'''

'''Нерозподіленою земельною ділянкою''' є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

До нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) відносяться:
* земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку;
* земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку);
* земельні частки, власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.
{| class="wikitable"
|-
| До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. За умови якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних.
|}
== Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) ==
''Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї)'' після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]).

Власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю.

Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
{| class="wikitable"
|-
| У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
|}
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради ''на підставі рішення суду'' передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку ''визнання майна безхазяйним.''

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

'''Зверніть увагу!''' Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
== Оренда невитребуваних паїв ==
==== Хто передає в оренду невитребувані паї? ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)»] передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї мають право виключно сільські, селищні, міські ради, на території яких розташована така земля. До 01.01.2019 р. повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів мали районні державні адміністраціїстрації. Відповідно, з 01.01.2019 р. райдержадміністрації втратили такі повноваження та на даний час не має значення розташування такої земельної ділянки в межах чи поза межами населеного пункту.
==== Умови договору оренди ====
Оскільки нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до таких договорів оренди застосовуються загальні положення, які регулюють оренду сільськогосподарської землі.
'''''Детальніше див.:''''' [[Договір оренди земельної ділянки]]
==== Строк дії договору оренди ====
Строк дії договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю обмежується днем реєстрації державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Тобто такий договір оренди припиняється в день державної реєстрації права власності на земельну ділянку. При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Державна реєстрація припинення права оренди проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.
==== Форма договору оренди ====
Оскільки наразі нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до договору оренди таких земель висуваються такі ж вимоги, як і стосовно інших земельних ділянок. 
До 01.01.2016 р. реєстрація договорів оренди невитребуваних паїв проводилася виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119] 
З початку 2016 року реєстрація права оренди невитребуваних земельних ділянок здійснюється у [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] і при укладанні договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю право оренди реєструється в Державному реєстрі прав без реєстрації права власності на такі земельні ділянки згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text ч. 1 ст. 30 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

'''Зверніть увагу! Якщо договір оренди укладено після 01.01.2016, а право оренди не зареєстровано, то у орендаря його просто немає. Для того щоб уникнути негативних наслідків орендарю потрібно невідкладно зареєструвати своє право оренди. У випадку, коли договір оренди укладено до 01.01.2016 і право оренди зареєстровано у відповідній раді, то можна ще додатково зареєструвати своє право оренди в Держреєстрі, хоча це не обов'язково.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Пунктом 9 Порядку] визначено, що реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться ''безоплатно''.

У разі виявлення власника він може скористатися належним йому правом на земельну частку (пай), тобто вимагати виділення земельної частки в натурі (на місцевості), або переукласти договір оренди, укладений радою від свого імені, чи припинити його дію.

Якщо власник з`являться заздалегідь до збирання урожаю — орендар має виплатити відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87760353 Постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №647/195/18] нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї після формування їх у земельні ділянки передаються в оренду без проведення земельних торгів.
== Див. також ==
* [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
* [[Визнання права власності на земельну частку (пай)]]
* [[Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)]]
[[Категорія: Земельне право]]

Розірвання військових контрактів

2022-10-24T13:36:43Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено розділ " Розірвання військових контрактів в особливий період" пункт -перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n128 Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про положення про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/print1487078353429940 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерством оборони України від 14 серпня 2008 року № 402]
== Загальна інформація ==
Частиною п'ятою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»] (далі - Закон) передбачено підстави припинення (розірвання) контрактів та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, з військової служби у мирний час, під час дії особливого періоду та під час мобілізації.
== Розірвання військових контрактів в мирний час ==
У мирний час контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

а) у зв’язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії (ВЛК) про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

'''ВЛК''' - це військово-медичні установи, що створені для для проведення військово-лікарської експертизи, яка визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (пункт 1.2, 2.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/print1487078353429940#top Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2008 № 402]).

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення з військової служби за станом здоров’я]]

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону] граничний вік перебування на військовій службі встановлюється:
# для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років;
# для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 50 років;
# для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 55 років;
# для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років;
# для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;
# для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років;
# для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років; вищого офіцерського складу - до 65 років;
г) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2013-п постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу»];

д) через службову невідповідність.

Звільнення з військової служби у зв'язку зі службовою невідповідністю здійснюється на підставі пункту "ж" статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"] у разі застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення;

е) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

є) у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

ж) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

з) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

и) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

і) у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

ї) у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;

й) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Закону України "Про очищення влади"].

'''Очищення влади (люстрація)''' - це встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Законом України "Про очищення влади"] або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини п'ятої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Закону України "Про очищення влади"] така заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз.

к) у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»];

л) у зв’язку з [[Припинення громадянства України|припиненням громадянства України]];

м) як такі, що не пройшли встановлений випробувальний строк, визначений частиною першою статті 21'''-2''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону];

н) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

о) у зв’язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності.
== Розірвання військових контрактів в особливий період ==
Згідно з пунктом 2 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України «Про оборону України»] визнано, що '''особливий період''' – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) відповідно до частини п'ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону], з вищеперелічених підстав, виключено наступні підстави:

- у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;

- у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону];

та доповнено такими підставами:

- які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

- через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
# військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
# виховання матір’ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
# утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
# наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
# необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
# наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
#перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2599-20#Text статті 26 Закону " Про військовий обов'язок та військову службу"]
# виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
# виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
# військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;
- у зв’язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, - протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань;

- які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

В особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону].
== Розірвання військових контрактів під час мобілізації ==
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону] з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
# у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
# у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
# у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
# у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
# у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
# у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
# військовослужбовці-жінки - у зв’язку з вагітністю;
# військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
# один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
# військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до частини сьомої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону] звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Положенням про проходження військової служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153].

У разі потреби військовослужбовці строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які вислужили встановлені строки, можуть бути відповідно до Указу Президента України затримані на службі на строк до '''шести місяців''' (частина восьма статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону]).
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Додаткова відпустка учасникам бойових дій

2022-10-24T12:31:27Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено пункт:"Загальна інформація": щодо права відпустки по догляду за дитиною обом батькам вйськовослужбовцям.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1488 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014 Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"]
== Загальна інформація ==
Статус учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]. Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Право на таку відпустку передбачене статтею 77-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1488 Кодекс законів про працю України] і статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон про відпустки). 
Відповідно до статті 162 Закону про відпустки учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], мають право на додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка учасника бойових дій). Тривалість такої відпустки становить '''14 календарних днів на рік'''. 
'''Зверніть увагу!''' Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток. 
Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Тому, надаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, роботодавець зобов’язаний ураховувати деякі особливості:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2490-20#Text Відповідно до пункту 17, 18 та пункту 19 статті 101 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] '''в особливий період під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток припиняється, крім:'''

'''- відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;'''

'''відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами;'''

'''відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням)'''

'''- відпустки у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.'''
== Додаткова відпустка учасника бойових дій: ==
* надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
* надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
* має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається;
* початок якої припадає на один рік (наприклад, 2018-й), а закінчення на наступний (2019-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2018-й). Тому у 2019 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості — 14 календарних днів;
* не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у стаття 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону про відпустки], у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій;
* не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
* може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).
Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику. Працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на додаткову відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи. Підтвердженням слугуватиме довідка, видана попереднім роботодавцем.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій — це оплачувана відпустка. Розрахунок суми відпускних проводять згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100], виходячи із заробітку за останні 12 календарних місяців роботи.
== Чи виплачується компенсація за додаткову відпустку? ==
У разі невикористання військовослужбовцями – учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація – це зазначено в пункті 14 статті 10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».]

Верховний Суд своїм рішенням [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81798649 від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18] зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.
== Що робити щоб отримати компенсацію? ==
Під час звільнення написати рапорт за зразком на отримання грошової компенсації до військового комісаріату або на ім’я командира військової частини.

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97..odt Зразок рапорту.]

Якщо рапорт з якихось причин не було подано під час звільнення, особа має право подати до військової частини заяву аналогічного змісту.
== Вирішення спору в судовому порядку ==
У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплатити грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій у добровільному порядку, особа має право

звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
== Перелік документів необхідних для складання адміністративного позову ==
Для складання обгрунтованого позову необхідно буде мати такий перелік документів, який необхідно буде додати до адміністративного позову:
* лист військового комісаріату, з якого буде вбачаться, що Вам відмовлено в нарахування та виплати належної грошової компенсації відпустки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів;
* довідка з________ районного військового комісаріату, якою буде підтверджуватися факт та строки проходження Вами служби у Збройних силах України;
* копія витягу з наказу військового комісара ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __, з якого буде вбачаться, що Вам дійсно не виплатили належну грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку;
* копія військового квитка;
* копія паспорту;
* копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
* копія посвідчення серія УБД № _____ Управління персоналу штабу військової частини _____ від __.____.20__ р.
[[Файл:Зразок адмін.позов (про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії).docx|міні]]
== Строк звернення до адміністративного суду ==
Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи '''встановлюється шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється '''з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів'''.

У разі подання особою позову '<nowiki/>''після закінчення строків'<nowiki/>''''', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду''', або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, '''позов залишається без руху'''. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ])

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ]) 
Велика Палата Верховного Суду за результатом апеляційного перегляду рішення від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84153019 постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18] дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю: «''…спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком''». Велика Палата Верховного Суду вказала, що «''На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки''».
== Підсудність справи ==
Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом].

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 Стаття 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ])
== Судовий збір ==
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»], позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, як учасник бойових дій.
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Відпустка]]

Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК)

2022-07-15T11:25:16Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база, доповнено пункти:" Підстави та строки виплати пенсії по інвалідності".

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13/print1443166621041046 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року № 561 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності"]
*[https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-poryadku-provedennya-mediko-socialnoyi-ekspertizi-na-period-diyi-voyennogo-stanu-na-teritoriyi-ukrayini-225 Постанова Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 року №225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

'''Медико-соціальна експертиза''' - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 стаття 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]). Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які відповідно до законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі – МСЕК), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

МСЕК перебувають у віданні [https://moz.gov.ua/ Міністерства охорони здоров’я України] і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні. Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі – Положення)], медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення [[Інвалідність та порядок її встановлення|інвалідності]], за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд. Повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один—три роки. Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури. МСЕК видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, '''довідку та індивідуальну програму реабілітації.'''

== Підстави виплати пенсії по інвалідності ==
Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

== Строк виплати пенсії по інвалідності: ==
Þ в разі зміни групи інвалідності виплачується з дня зміни групи інвалідності;

Þ якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності;

Þ при зміни групи інвалідності пенсія виплачується з дня зміни групи інвалідності;

Þ якщо особа не з'явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з'явитися на повторний огляд;

Þ якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

'''Важливо!''' У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Виплату пенсії особі з інвалідністю буде припинено:

Þ у зв'язку з відновленням здоров'я;

Þ особа не з’явилася на повторний огляд без поважних причин, виплата призначеної пенсії поновлюється у разі визнання її особою з інвалідністю з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років, якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на зазначений огляд.

'''Важливо!''' Щоб спростити проведення медико-соціальної експертизи, Кабмін прийняв [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-poryadku-provedennya-mediko-socialnoyi-ekspertizi-na-period-diyi-voyennogo-stanu-na-teritoriyi-ukrayini-225 Постанову № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України."] від 08.03.2022року яка передбачає встановлення інвалідності особам, які звертаються для встановлення інвалідності у період дії воєнного стану, заочно та незалежно від місця реєстрації, проживання чи перебування особи.

== Повноваження медико-соціальної експертної комісії при повторному огляді особи щодо встановлення групи інвалідності. ==
Комісії проводять своєчасно повторний огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. При повторному огляді особи медико-соціальна експертна комісія наділена правами та обов’язками щодо вивчення попередніх результатів, які будуть обґрунтовувати фактор продовження строку тимчасової непрацездатності на період відновного лікування.Результати проведення повторного огляду осіб з інвалідністю здійснюється з метою:

Þ виявлення ефективності реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;

Þ динаміки інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками у розрізі окремих підприємств;
разом з лікувально-профілактичними закладами охорони здоров'я результати диспансеризації переважно осіб, які часто та тривалий час хворіють, та осіб з інвалідністю
'''Детальніше див.:''' "[[Порядок проходження медико-соціальної експертизи]]"
== Порядок оскарження рішення МСЕК ==
Законодавством України передбачено два порядки оскарження рішення МСЕК: досудовий та судовий.
=== Досудове оскарження ===
→ У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати '''протягом місяця''' після одержання висновку МСЕК письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. МСЕК, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України:Þ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, в разі необхідності скасовує їх; Þ повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317]).

→ Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржене до [https://moz.gov.ua/ Міністерства охорони здоров’я України].

Міністерство охорони здоров’я України за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК Міністерства охорони здоров’я України або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній МСЕК іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна МСЕК Міністерства охорони здоров’я України, Кримська республіканська, обласна, центральна міська МСЕК та Міністерство охорони здоров’я України можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки [https://ndimspi.com/ Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності] (м. Дніпро) та [http://www.ndiroi.vn.ua/?fbclid=IwAR1esvRgDnQ7HfIMK_lTpJkK7TScdFoRxsAXlcGLdea6Am3mRomMiI7OASI Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю] (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для МСЕК мають рекомендаційний характер.

Датою, від якої встановлено інвалідність, вважається та, якою подано документи на МСЕК.
=== Судове оскарження ===
==== Підсудність ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 статті 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю. Відповідачем у даній справі буде відповідна МСЕК.

Рішення МСЕК спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13/print1443166621041046 абзац восьмий пункту 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів"]).

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ)].
==== Строки подання позовної заяви та її розгляду ====
Особа може оскаржити рішення МСЕК шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк '''не пізніше 6 місяців''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Однак, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється '''тримісячний''' строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частина четверта статті 122 КАСУ]).

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частина перша статті 193 КАСУ]).
==== Судовий збір ====
За подання до адміністративного суду адміністартивного позову фізичними особами справляється [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]] у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадку коли особи звільнення від його сплати (наприклад, громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо) ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]).
{| class="wikitable"
|-
| [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Автоматичний розрахунок на сайті "Судова влада"]
|}
==== Порядок складення позову ====
Позовна заява оформлюється відповідно до вимог статті 160 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ]. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього [[Поняття, види доказів у адміністративному процесі, обов'язок доказування|докази]], що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

'''Детальніше див.:''' "[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]"
==== Порядок оскарження рішення суду першої інстанції ====
Рішення суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржено в [[Апеляційне оскарження в адміністративному процесі|апеляційній інстанції]] протягом 30 днів з дня проголошення постанови адміністративного суд (протягом 15 днів з дня проголошення ухвали), в окремих випадках протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
==Судова практика==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78977522 Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16-ц] (спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства)
== Див. також ==
* [[Порядок проходження медико-соціальної експертизи]]
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Встановлення факту каліцтва]]
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
 
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Суди]]

Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)

2022-07-14T09:16:21Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено розділ: "Судовий порядок". Внесено зміни у позовну заяву.

Файл:Позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння(2).odt

2022-07-14T09:04:02Z

Valentyna.kyryliuk:

Розірвання безстрокового (до закінчення особливого періоду) контракту зі Збройними Силами України

2022-05-18T14:48:45Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено інформацією: щодо дострокового розірвання контракту іноземцями та особами без громадянства.

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1769-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06 грудня 2016 року № 1769-VІІІ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411/2016#Text Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015#Text Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15»]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/42803930 Постанова Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14)]
* [https://vk24.ua/regulations_and_jurisprudence/listi/okremi-kategorii-pracivnikiv/list-verkhovnogo-sudu-vid-13-lipnya-2018-r-no-60-154302-18 Лист Верховного Суду від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18]
*
{| class="wikitable"
|

'''24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.'''

'''Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб'''

'''.'''

'''Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.'''

|}

== Поняття "особливий період" ==

Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закону України "Про оборону України"] особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період розпочався з 17 березня 2014 р., коли було оприлюднено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указ Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»], затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв’язку з чим в Україні настав особливий період.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] (далі Закон) не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас, зазначеним Законом передбачено такий захід, як демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, – на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону, рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411/2016#Text Указом Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15»] прийнято рішення про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу. При цьому рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/42803930 Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14)], виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Ураховуючи вищевикладене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»], закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

З метою юридичного визначення тривалості особливого періоду до Верховного Суду України звернувся начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України та отримав [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VSS00222.html офіційну відповідь від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18], у цьому листі Верховний Суд констатував: особливий період діє у державі починаючи від 17 березня 2014 року, після оприлюднення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014]. Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу '''''не приймав'''''. Завершення заходів мобілізації не припиняє особливого періоду.

Таким чином, [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS27482.html Верховний Суд України підтримав позицію Генерального штабу Збройних Сил України, висловлену ним у листі від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906], яким надано роз’яснення щодо тривалості дії особливого періоду.

== Порядок та підстави розірвання безстрокового (до закінчення особливого періоду) контракту зі Збройними Силами України ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1769-19#Text 06 грудня 2016 року Законом України № 1769-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби»] було надане право на звільнення з військової служби військовослужбовцям, яким дію контракту було продовжено понад встановлені строки та тим, що уклали безстрокові контракти до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Також було внесено зміни до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]''' відповідно до яких-контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на '''підставах визначених в підпунктах "й" та "к" пункту 2 частини п'ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]''':

Й) - які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, - протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань;

К)- які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Відповідно до директиви Головного штабу Збройних Сил України від 03 липня 2018 року № Д-1 "Про визначення строків звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби, та особливості їх звільнення" звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули таке '''право на звільнення до 23 червня 2018 року''' (крім військовослужбовців, які виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України) та висловили бажання звільнитися з військової служби, здійснити протягом трьох місяців у таких обсягах (узагальнені показники за органи військового управління з урахуванням підпорядкованих військових частин):

· до 01 серпня 2018 року – до 25 %;

· до 01 вересня 2018 року – до 25 %;

· до 23 вересня 2018 року – до 50 %.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набудуть таке право на звільнення з 23 червня 2018 року та висловили бажання звільнитися з військової служби, здійснювати в установленому порядку у відповідності з вимогами нормативно-правових актів з питань проходження військової служби у Збройних Силах України протягом трьох місяців з дня набуття такого права.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення, висловили бажання звільнитися з військової служби та які виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, '''здійснювати протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.'''

Військовослужбовці визначених вище категорій, які набули право на звільнення, але не висловили бажання звільнитися з військової служби, продовжують військову службу.

Військовослужбовцям, які мають намір звільнитися з лав Збройних Сил України необхідно подати командуванню '''рапорт''' у двох примірниках (на другому примірнику проставляється відмітка про отримання та повертається військовослужбовцю).

[[Файл:Рапорт на звільнення з контрактів до кінця особливого періоду.docx|міні]]

У разі відмови військовослужбовцю у задоволенні рапорту надається мотивована письмова відповідь.

Внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2197-20#Text Закону України « Про військовий обов’язок та військову службу»] щодо військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

для осіб рядового складу - 3 роки;

для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.

Під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням".

Війсьвослужбовці мають право оскаржити відмову у звільненні в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

== Див. також ==
* [[Виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцю]]
* [[Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня]]
* [[Звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з припиненням (розірванням) контракту]]
* [[Звільнення з військової служби за станом здоров’я]]

[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Визнання права власності на земельну ділянку, державний акт на яку виданий після смерті спадкодавця

2022-05-16T17:16:25Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах спадкування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон №2145 IX »Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 року.]
{| class="wikitable"
|

'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}

== Загальні положення ==
'''Набуття права власності на земельну ділянку'''

Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною першою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/ed20121220 статті 126 Земельного кодексу України] в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є '''''державний акт на право власності'''''.

'''Що таке державний акт на право власності?'''

'''''Державний акт на право приватної власності на землю''''' - документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина на земельну ділянку. Містить інформацію про власника земельної ділянки та підстави набуття права власності на земельну ділянку.

Державний акт, виданий '''''після смерті спадкодавця''''' при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про '''''набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку'''''.

'''З якого моменту виникає право власності на земельну ділянку?'''

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/ed20180401 Стаття 125 Земельного Кодексу України] визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n23 пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127] (далі - Порядок),подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі '''заяви''' спадкоємця. Такими документами є:
* що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
* витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;
* документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу;

== Добровільний порядок ==
'''Куди звернутися''' Необхідно звернутись до державного реєстратора для реєстрації права власності на земельну ділянку.

'''Вартість''' За державну реєстрацію права власності (у тому числі довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань) справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у строк 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви, крім випадків, коли відповідно до законодавства заявник звільняється від сплати адміністративного збору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). У 2021 році - 230 грн.

'''За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж 5 робочих днів, справляється адміністративний збір у такому розмірі:'''

* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк 2 робочі дні;
* 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб - у строк 1 робочий день;
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години.

'''Перелік та зразки необхідних документів'''

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, передбачений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n23 Порядком].

'''''До них належать:'''''
* документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
* витяг із [http://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx Спадкового реєстру] про наявність заведеної спадкової справи;
* документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

'''Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, ''видані до 1 січня 2013 року''.'''

'''Строки розгляду питання''' Загальний строк розгляду поданих державному реєстратору документів складає 5 робочих днів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина друга статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). Зі спливом вказаного строку, за бажанням, можна буде отримати від державного реєстратора витяг з реєстру.

'''Підстави для відмови''' Підстави для відмови в державній реєстрації прав:
# заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону];
# заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
# подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»];
# подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
# наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно;
# наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
# заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
# після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону], не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
# документи подано до неналежного суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
# заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
# заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
# заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

'''Порядок оскарження''' Відмова державного реєстратора у реєстрації права власності на земельну ділянку може бути оскаржена в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]].

'''Особливі випадки''' Як правило, реєстрація права власності на земельну ділянку, державний акт на яку виданий після смерті спадкодавця - державними реєстраторами не здійснюється. Практика вирішення даного питання говорить про переважність судового вирішення спору.

== Особливості отримання доступу до Єдиних та Державних реєстрів в умовах воєнного стану ==
27 березня 2022 року набрали чинності зміни до постанови КМУ від 06.03.2022 № 209 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/364-2022-%D0%BF#Text «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», передбачені постановою КМУ від 24.03.2022 № 364.]

Доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів забезпечується в межах адміністративно-територіальних одиниць, що не включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, затвердженого наказом Мін’юсту від 01.04.2022 № 1307/5, та у відповідності до пункту Постанови.

Зважаючи на норми Постанови:

- для відновлення доступу до реєстрів, що був тимчасово припинений у зв’язку із введенням на території України воєнного стану, користувачам необхідно направити повідомлення до відповідної регіональної філії ДП «НАІС»;

При цьому, оскільки Постанова передбачає певні особливості доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) для нотаріусів, останнім необхідно направити до відповідної регіональної філії ДП «НАІС» належним чином оформлене Замовлення щодо надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів (Додаток 2 до Договору про надання послуг приватним нотаріусам). Додатково звертаємо увагу на те, що відповідно до підпункту 13 пункту 1 Постанови, доступ користувачів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для отримання інформації з нього надається технічним адміністратором цього Реєстру тільки за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

== Позасудовий порядок ==
Пріоритетним є [[Оформлення права на спадщину|нотаріальний порядок оформлення спадщини]], тому в першу чергу слід вчинити дії, спрямовані на прийняття спадщини та подати документи після спливу '''шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця''' для видачі свідоцтва про право на спадщину.

'''Куди звернутися''' Звертатись слід до нотаріуса, за місцем відкриття спадщини.

'''Вартість''' Вартість включає вартість за послуги нотаріуса та сплата державного мита, що визначається індивідуально в кожному випадку.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' Зразки документів надає нотаріус (заява про прийняття спадщини), оскільки вони подаються або особисто до нотаріуса, або поштою, однак підлягають нотаріальному посвідченню (органи нотаріату за місцем проживання (перебування) нотаріуса).

'''Строки розгляду питання''' Із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса слід звернутись у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця (відкриття спадщини). Іншим способом прийняття спадщини може бути фактичне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не потребує додаткового звернення до нотаріуса. Щодо звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину, то законодавством даний строк не обумовлено.

'''Підстави для відмови''' Підстав відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину може бути багато, найбільш поширеними є спір між спадкоємцями та відсутність правовстановлюючого документу. Якщо нотаріус відмовить з тих підстав, що Державний акт на право на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця, то у постанові повинно бути обґрунтування такої відмови.

'''Порядок оскарження''' Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину може бути оскаржена в судовому порядку, або ж навпаки бути підставою для звернення до суду із позовом про визнання права (права власності) на спадкове майно.

'''Особливі випадки''' Особливим випадком у даній ситуації може бути те, що за життя спадкодавець отримав рішення органів місцевого самоврядування, однак Державний акт був виданий уже після його смерті, або він отримував сертифікат про право на земельну частку (пай). Крім того, поширеними є випадки втрати оригіналу правовстановлюючого документу.

== Особливості роботи нотаріусів у період воєнного стану ==
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанову № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»], якою було встановлено мораторій на вчинення нотаріальних дій за зверненням громадян Російської Федерації або юридичних осіб, у яких власником істотної частки чи кінцевим бенефіціаром є громадяни Російської Федерації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» , скасовано вимогу щодо використання нотаріальних бланків також при посвідченні довіреностей та заповітів, засвідчення справжності підпису на документах. Наразі, замість бланку, нотаріуси можуть використовувати звичайні аркуші паперу з нанесеними на них за допомогою комп'ютерної техніки реквізитами нотаріуса: зображення Державного Герба України, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), найменування державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса), номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти.

Постановою № 209 на період дії воєнного стану було також обмежено повноваження нотаріусів щодо здійснення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та щодо нерухомості. Наразі, реєстраційні дії здійснюються виключно державними реєстраторами Переліку суб'єктів, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація юридичних осіб та ФОП.

Також, цією постановою передбачено обмеження доступу нотаріусів до державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції в адміністративно-територіальних одиницях, перелік яких затверджується Міністерством юстиції.

Перелік таких адміністративно-територіальних одиниць було затверджено наказом Міністерства юстиції від 01 квітня 2022 року № 1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України»,

19 квітня 2022 року Міністерством юстиції України була прийнята Постанова № 480, на підставі якої відновлюється функціонування Єдиних та Державних реєстрів в умовах воєнного стану. Постанова регламентує порядок роботи реєстрів під час війни й вчинення нотаріальних дій щодо цінного майна нотаріусами. Згідно з цією Постановою роботу реєстрів відновлено на територіях, де не ведуться бойові дії і які не входять до затвердженого Міністерством юстиції переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів в умовах воєнного стану.

== Судовий порядок ==
В разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що спадкодавець надав правовстановлюючий документ, виданий після смерті спадкодавця, спадкоємець має право [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|звернутись до суду]] з позовом про визнання права (права власності) на земельну ділянку.

'''Куди звернутися''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем знаходження майна (земельної ділянки).

'''Вартість''' При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»] в залежності від вартості земельної ділянки. При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж Закону.

Так як даний спір є майновим, то ціною позову є вартість земельної ділянки. При цьому сплаті підлягає 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2022 та відповідно до кінця календарного року розмір судового збору у справах даної категорії складає не менше '''992,40 грн.'''

'''Перелік та зразки необхідних документів''' [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E Позовна заява] (додаток 1).

'''Строки розгляду питання''' Згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 210 ЦПК України] суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.

'''Підстави для відмови''' Підставою для відмови у даному позові може бути наявність обставин, які свідчать про те, що спадкодавець взагалі не міг бути власником земельної ділянки, або ж позивач не є спадкоємцем (наявність інших спадкоємців наприклад тих, які мають право на обов’язкову частку у спадщині).

'''Порядок оскарження''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 зі статтею 354 ЦПК України] [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|апеляційна скарга]] на рішення суду подається протягом '''тридцяти днів''', а на ухвалу суду - '''протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.''' Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

'''Особливі випадки''' Особливими випадками в даному випадку є те, що передувало видачі Державного акта. Зокрема, якщо за життя спадкодавець був включений у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та додаються до Державного акту на колективне право на земельну ділянку та отримав сертифікат, який не скасований, то спадкоємець має право звернутись до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) належну спадкодавцеві за сертифікатом та завершити приватизацію на своє ім’я.

Іншим випадком є те, що вищевказаний сертифікат скасовано та органами місцевого самоврядування (в залежності від місця знаходження земельної ділянки) було прийнято рішення про оформлення права власності на земельну ділянку та видачу Державного акту, однак за життя спадкодавець даного Державного акту не отримував, тоді спадкоємець звертаючись до суду повинен обґрунтовувати право власності спадкодавця даним рішенням.

== Див. також ==
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Визнання права власності на земельну ділянку, державний акт на яку виданий після смерті спадкодавця

2022-05-12T09:26:44Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено новим розділом щодо воєнного стану

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах спадкування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
{| class="wikitable"
|

'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}

== Загальні положення ==
'''Набуття права власності на земельну ділянку'''

Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною першою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/ed20121220 статті 126 Земельного кодексу України] в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є '''''державний акт на право власності'''''.

'''Що таке державний акт на право власності?'''

'''''Державний акт на право приватної власності на землю''''' - документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина на земельну ділянку. Містить інформацію про власника земельної ділянки та підстави набуття права власності на земельну ділянку.

Державний акт, виданий '''''після смерті спадкодавця''''' при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про '''''набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку'''''.

'''З якого моменту виникає право власності на земельну ділянку?'''

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/ed20180401 Стаття 125 Земельного Кодексу України] визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n23 пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127] (далі - Порядок),подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі '''заяви''' спадкоємця. Такими документами є:
* що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
* витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;
* документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу;

== Добровільний порядок ==
'''Куди звернутися''' Необхідно звернутись до державного реєстратора для реєстрації права власності на земельну ділянку.

'''Вартість''' За державну реєстрацію права власності (у тому числі довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань) справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у строк 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви, крім випадків, коли відповідно до законодавства заявник звільняється від сплати адміністративного збору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). У 2021 році - 230 грн.

'''За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж 5 робочих днів, справляється адміністративний збір у такому розмірі:'''

* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк 2 робочі дні;
* 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб - у строк 1 робочий день;
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години.

'''Перелік та зразки необхідних документів'''

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, передбачений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n23 Порядком].

'''''До них належать:'''''
* документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
* витяг із [http://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx Спадкового реєстру] про наявність заведеної спадкової справи;
* документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

'''Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, ''видані до 1 січня 2013 року''.'''

'''Строки розгляду питання''' Загальний строк розгляду поданих державному реєстратору документів складає 5 робочих днів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина друга статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). Зі спливом вказаного строку, за бажанням, можна буде отримати від державного реєстратора витяг з реєстру.

'''Підстави для відмови''' Підстави для відмови в державній реєстрації прав:
# заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону];
# заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
# подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»];
# подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
# наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно;
# наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
# заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
# після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону], не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
# документи подано до неналежного суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
# заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
# заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
# заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

'''Порядок оскарження''' Відмова державного реєстратора у реєстрації права власності на земельну ділянку може бути оскаржена в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]].

'''Особливі випадки''' Як правило, реєстрація права власності на земельну ділянку, державний акт на яку виданий після смерті спадкодавця - державними реєстраторами не здійснюється. Практика вирішення даного питання говорить про переважність судового вирішення спору.

== Особливості отримання доступу до Єдиних та Державних реєстрів в умовах воєнного стану ==
27 березня 2022 року набрали чинності зміни до постанови КМУ від 06.03.2022 № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», передбачені постановою КМУ від 24.03.2022 № 364.

Доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів забезпечується в межах адміністративно-територіальних одиниць, що не включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, затвердженого наказом Мін’юсту від 01.04.2022 № 1307/5, та у відповідності до пункту Постанови.

Зважаючи на норми Постанови:

- для відновлення доступу до реєстрів, що був тимчасово припинений у зв’язку із введенням на території України воєнного стану, користувачам необхідно направити повідомлення до відповідної регіональної філії ДП «НАІС»;

При цьому, оскільки Постанова передбачає певні особливості доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) для нотаріусів, останнім необхідно направити до відповідної регіональної філії ДП «НАІС» належним чином оформлене Замовлення щодо надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів (Додаток 2 до Договору про надання послуг приватним нотаріусам). Додатково звертаємо увагу на те, що відповідно до підпункту 13 пункту 1 Постанови, доступ користувачів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для отримання інформації з нього надається технічним адміністратором цього Реєстру тільки за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

== Позасудовий порядок ==
Пріоритетним є [[Оформлення права на спадщину|нотаріальний порядок оформлення спадщини]], тому в першу чергу слід вчинити дії, спрямовані на прийняття спадщини та подати документи після спливу '''шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця''' для видачі свідоцтва про право на спадщину.

'''Куди звернутися''' Звертатись слід до нотаріуса, за місцем відкриття спадщини.

'''Вартість''' Вартість включає вартість за послуги нотаріуса та сплата державного мита, що визначається індивідуально в кожному випадку.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' Зразки документів надає нотаріус (заява про прийняття спадщини), оскільки вони подаються або особисто до нотаріуса, або поштою, однак підлягають нотаріальному посвідченню (органи нотаріату за місцем проживання (перебування) нотаріуса).

'''Строки розгляду питання''' Із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса слід звернутись у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця (відкриття спадщини). Іншим способом прийняття спадщини може бути фактичне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не потребує додаткового звернення до нотаріуса. Щодо звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину, то законодавством даний строк не обумовлено.

'''Підстави для відмови''' Підстав відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину може бути багато, найбільш поширеними є спір між спадкоємцями та відсутність правовстановлюючого документу. Якщо нотаріус відмовить з тих підстав, що Державний акт на право на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця, то у постанові повинно бути обґрунтування такої відмови.

'''Порядок оскарження''' Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину може бути оскаржена в судовому порядку, або ж навпаки бути підставою для звернення до суду із позовом про визнання права (права власності) на спадкове майно.

'''Особливі випадки''' Особливим випадком у даній ситуації може бути те, що за життя спадкодавець отримав рішення органів місцевого самоврядування, однак Державний акт був виданий уже після його смерті, або він отримував сертифікат про право на земельну частку (пай). Крім того, поширеними є випадки втрати оригіналу правовстановлюючого документу.

== Особливості роботи нотаріусів у період воєнного стану ==
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено мораторій на вчинення нотаріальних дій за зверненням громадян Російської Федерації або юридичних осіб, у яких власником істотної частки чи кінцевим бенефіціаром є громадяни Російської Федерації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» , скасовано вимогу щодо використання нотаріальних бланків також при посвідченні довіреностей та заповітів, засвідчення справжності підпису на документах. Наразі, замість бланку, нотаріуси можуть використовувати звичайні аркуші паперу з нанесеними на них за допомогою комп'ютерної техніки реквізитами нотаріуса: зображення Державного Герба України, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), найменування державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса), номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти.

Постановою № 209 на період дії воєнного стану було також обмежено повноваження нотаріусів щодо здійснення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та щодо нерухомості. Наразі, реєстраційні дії здійснюються виключно державними реєстраторами Переліку суб'єктів, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація юридичних осіб та ФОП.

Також, цією постановою передбачено обмеження доступу нотаріусів до державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції в адміністративно-територіальних одиницях, перелік яких затверджується Міністерством юстиції.

Перелік таких адміністративно-територіальних одиниць було затверджено наказом Міністерства юстиції від 01 квітня 2022 року № 1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України»,

19 квітня 2022 року Міністерством юстиції України була прийнята Постанова № 480, на підставі якої відновлюється функціонування Єдиних та Державних реєстрів в умовах воєнного стану. Постанова регламентує порядок роботи реєстрів під час війни й вчинення нотаріальних дій щодо цінного майна нотаріусами. Згідно з цією Постановою роботу реєстрів відновлено на територіях, де не ведуться бойові дії і які не входять до затвердженого Міністерством юстиції переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів в умовах воєнного стану.

== Судовий порядок ==
В разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що спадкодавець надав правовстановлюючий документ, виданий після смерті спадкодавця, спадкоємець має право [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|звернутись до суду]] з позовом про визнання права (права власності) на земельну ділянку.

'''Куди звернутися''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем знаходження майна (земельної ділянки).

'''Вартість''' При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»] в залежності від вартості земельної ділянки. При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж Закону.

Так як даний спір є майновим, то ціною позову є вартість земельної ділянки. При цьому сплаті підлягає 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2022 та відповідно до кінця календарного року розмір судового збору у справах даної категорії складає не менше '''992,40 грн.'''

'''Перелік та зразки необхідних документів''' [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E Позовна заява] (додаток 1).

'''Строки розгляду питання''' Згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 210 ЦПК України] суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.

'''Підстави для відмови''' Підставою для відмови у даному позові може бути наявність обставин, які свідчать про те, що спадкодавець взагалі не міг бути власником земельної ділянки, або ж позивач не є спадкоємцем (наявність інших спадкоємців наприклад тих, які мають право на обов’язкову частку у спадщині).

'''Порядок оскарження''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 зі статтею 354 ЦПК України] [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|апеляційна скарга]] на рішення суду подається протягом '''тридцяти днів''', а на ухвалу суду - '''протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.''' Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

'''Особливі випадки''' Особливими випадками в даному випадку є те, що передувало видачі Державного акта. Зокрема, якщо за життя спадкодавець був включений у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та додаються до Державного акту на колективне право на земельну ділянку та отримав сертифікат, який не скасований, то спадкоємець має право звернутись до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) належну спадкодавцеві за сертифікатом та завершити приватизацію на своє ім’я.

Іншим випадком є те, що вищевказаний сертифікат скасовано та органами місцевого самоврядування (в залежності від місця знаходження земельної ділянки) було прийнято рішення про оформлення права власності на земельну ділянку та видачу Державного акту, однак за життя спадкодавець даного Державного акту не отримував, тоді спадкоємець звертаючись до суду повинен обґрунтовувати право власності спадкодавця даним рішенням.

== Див. також ==
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Правила перетину кордону в умовах воєнного стану окремими категоріями громадян

2022-04-19T09:24:23Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; доповнено інформація пункту "Виїзд за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років під час дії воєнного стану"щодо не поширення обмежень.

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* У[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text каз Президента від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57] (далі - Правила)
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/0/03/%D0%A9%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B2%D0%B8%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83.pdf Роз'яснення Державної прикордонної служби України від 17 березня 2022 року № 23-6855/0/6-22-Вих "Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2171-IX#Text Закону України №2171-IX«Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо вдосконалення порядку надання медичної допомоги військовослужбовцям в умовах воєнного стану» від 01.04.2022року.]

== Загальні положення ==
У зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"] та на виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] врахувати певні правила виїзду за межі України окремих категорій осіб.

== Виїзд за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років та жінок-військовослужбовців під час дії воєнного стану ==
За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію]".

Не поширюються обмеження щодо виїзду громадян України за межі України на військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів та які можуть бути направлені відповідно до висновку військово-лікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України і медичний персонал, що їх супроводжує, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2171-IX#Text Закону України №2171-IX«Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо вдосконалення порядку надання медичної допомоги військовослужбовцям в умовах воєнного стану»].

'''Додатково див.:''' [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97 Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]

Ті ж чоловіки віком 18-60 років та жінки-військовослужбовці, на яких поширюється дія статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію]", '''можуть виїздити за межі України при пред'ялені таких документів:'''
{| class="wikitable mw-collapsible"
|+
!№
!Категорія військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації
!Документи, що підтверджують право на виїзд з України під час дії воєнного стану
|-
|1.
|Особи, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
|''посвідчення про відстрочку від призову (бронь) та документи про відрядження''
|-
|2.
|Особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
|''довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1509-12#Text форма первинної облікової документації № 157-1/о]) або ''посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги'' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#Text Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"], в яких зазначено групу та причину інвалідності (далі - '''документи, що підтверджують інвалідність'''), або ''довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу'', за формою, затвердженою Мінсоцполітики, ''довідка військово-лікарської комісії про непридатність''
|-
|3.
|Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
|''свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) / [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text медичне свідоцтво про народження за формою № 103/о]), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дітей з батьком або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, посвідчення батьків багатодітної сім'ї''
|-
|4.
|Жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
|''свідоцтво про народження дитини (дітей) та свідоцтво про смерть матері дитини / рішення суду про позбавлення матері батьківських прав / визнання безвісти відсутньою / рішення суду про розлучення з визначення місця проживання з батьком''
|-
|5.
|Жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
|''посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#Text Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], в якому зазначено категорію "дитина з інвалідністю" / довідка про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради / індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу /'' ''медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років, а також свідоцтво про народження дитини (дітей), документи, що підтверджують родинні зв'язки (у разі здійснення супроводу матір'ю та/або батьком), або документи, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями)''
|-
|6.
|Жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (далі - '''діти, хворі на тяжкі хороби'''), але якій не встановлено інвалідність;
|''документ, виданий лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я'' в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я (Міністерство охорони здоров'я України), ''довідка про отримання державної допомоги на таку дитину, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), свідоцтво про народження дитини (дітей), а також документи, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та / або батьком), або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями)''
|-
|7.
|Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
|''свідоцтво про народження дитини (дітей), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю дитини (дітей); документи, що підтверджують інвалідність''
|-
|8.
|Усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
|''документ, який підтверджує усиновлення, опікунство, піклування (рішення суду, довідка з органів опіки та піклування, посвідчення - до 2005 року)''
|-
|9.
|Зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
|''довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують (може бути видана лише за зареєстрованим місцем проживання), рішення суду, довідка МСЕК''
|-
|10.
|Особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
|''документи, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність''
|-
|11.
|Опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
|''документ, який підтверджує опікунство, документ, що підтверджує інвалідність, та [[Визнання фізичної особи недієздатною|рішення суду про визнання особи недієздатною]]; довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують (може бути видана лише за зареєстрованим місцем проживання), рішення суду, довідка МСЕК''
|-
|12.
|Жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"];
|''свідоцтво про народження дитини (дітей), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дитини (дітей) та документ, що підтверджують проходження чоловіком/дружиною одного із видів військової служби''
|-
|13.
|Особи, які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено;
|''відмітка в паспортному документів "Постійне проживання в "______________" / печатка "Оформлено виїзд на постійне проживання"''
|-
|14.
|Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі)
|''довідки про відстрочку, видані територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки про тимчасову непридатність (від 1 до 6 місяців) до військової служби''
|}
'''Увага!''' Збронньовані військовозобов'язані водії можуть перетинати кордон з метою здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, військовозобов'язаних працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці.

'''Детальніше див.:''' [[Бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану і перетин кордону деякими з них]]

== Перетин кордону особами з інвалідністю в умовах воєнного стану ==
'''Перетин державного кордону може здійснюватися:'''

* особою з інвалідністю I чи II групи - у супроводі одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини/чоловіка, повнолітніх сина/доньки, їх дружини/чоловіка (за наявності ''документів, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність'');
* особою з інвалідністю I чи II групи або іншою особою, яка потребує постійного догляду, - у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними категоріями осіб (за наявності ''документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд'', а у разі супроводу особи з інвалідністю I чи II групи - додатково ''документів, що підтверджують інвалідність'');
* особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною, - у супроводі її опікуна (за наявності ''[[Визнання фізичної особи недієздатною|рішення про призначення опікуном над такою недієздатною особою]]''), а у разі коли опікуна такій особі не призначено, - у супроводі одного з повнолітніх членів сім'ї (за наявності ''документів, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність'');
* особами з інвалідністю або іншими особами, які потребують постійного догляду, які проживають/перебувають у закладах/установах різних форм власності та підпорядкування і отримують соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, підтриманого проживання (далі - заклади догляду) (крім вищезазначених осіб з інвалідністю), - у супроводі осіб, у тому числі працівників закладу догляду, уповноважених директором закладу догляду/особою, яка його заміщує (за наявності ''наказу директора закладу догляду або особи, яка його заміщує, про виїзд осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, за межі України та документів, що підтверджують інвалідність''). Після прибуття осіб з інвалідністю на місце тимчасового перебування за межами України, супроводжуючі особи зобов'язані '''протягом одного робочого дня''' звернутися до консульської установи України в державі перебування для взяття осіб з інвалідністю на [[Консульський облік громадян України|консульський облік]] (пункт 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил]).
Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України може здійснюватися матір'ю та/або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід, за наявності ''документів, зазначених у пункті 4 таблиці''. Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України також може здійснюватися бабою, дідом, повнолітнім братом, сестрою, мачухою, вітчимом з урахуванням їх приналежності до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у них відповідних підтвердних документів та документів, що підтверджують родинні зв'язки.

Виїзд за межі України осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду, разом із супроводжуючою особою може здійснюватися '''не більше ніж один раз''' із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування.

== Перетин кордону дітьми в умовах воєнного стану ==
⇒ Супровід '''дітей, хворих на тяжкі хвороби''', які мають ''документи, зазначені в пункту 5 таблиці'', здійснюється матір'ю та/або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід, а також ''документів, що підтверджують родинні зв'язки'' (у разі здійснення супроводу матір'ю та/або батьком), або ''документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину'' (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями) (пункт 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил]).

⇒ Виїзд за межі України '''дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку''' та проживають або зараховані до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування, здійснюється у супроводі законного представника або іншої уповноваженої ним особи та за наявності:

# паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) / документів, що містять відомості про особу, на підставі яких [https://dpsu.gov.ua/ Державна прикордонна служба України] (далі - Держприкордонслужба) дозволить перетин державного кордону;
# наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує, про виїзд дітей за межі України;
# письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого з [https://nssu.gov.ua/ Національною соціальною сервісною службою України] (далі - Насоцслужба). Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв'язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Нацсоцслужба, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного перебування;
# запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.

⇒ Виїзд за межі України '''дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування''', але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу / працівником закладу, який його заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності документів, передбачених для виїзду дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку та проживають або зараховані до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування, а також рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім'ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім'ї або дітей, які влаштовані в сім'ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування.

⇒ Виїзд за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку в супроводі одного із законних представників здійснюється за наявності '''письмового погодження''' служби у справах дітей за місцем звернення чи служби у справах дітей обласної військової (військово-цивільної) адміністрації на виїзд із зазначенням держави остаточного перебування дітей.

⇒ Виїзд за межі України '''дітей, які не досягли 16-річного віку''', в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків '''''письмовою заявою''''', завіреною органом опіки та піклування, здійснюється ''без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини'' (за відсутності паспорта громадянина України)/''документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону''. При цьому рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів (зазначені в ''таблиці'').

Після прибуття дітей до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов'язані '''протягом одного робочого дня''' звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий [[Консульський облік громадян України|консульський облік]] (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил]).

== Право на першочергове проходження державного кордону ==
Особи з інвалідністю I групи та діти з інвалідністю мають першочергове право на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон. Разом із зазначеними особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше ніж дві особи). У пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення пріоритет може надаватися під час слідування в пішому порядку або на легковому автомобілі за умови відсутності у транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших осіб.

Право на першочергове проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення також мають організовані групи осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду та проживають/перебувають у закладах догляду, які слідують автобусом (за умови відсутності у транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших осіб, крім осіб з інвалідністю, інших осіб, які потребують постійного догляду та проживають/перебувають у закладах догляду, та наявності не більше ніж двох осіб, що супроводжують кожну особу з інвалідністю) (пункт 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил]).

== Корисні посилання ==

* [https://www.msp.gov.ua/files/pictures/2022/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B0%20-%201503.pdf Пам'ятка щодо перетинання державного кордону дітьми, особами з інвалідністю та особами, які їх супроводжують, в умовах надзвичайного та воєнного стану]
[[Файл:1404-3.jpg|міні]]

== Див. також ==

* [[Підстави для обмеження права громадян на виїзд за кордон]]
* [[Виїзд дитини за кордон, у тому числі без згоди одного з батьків]]
* [[Консульський облік громадян України]]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія:Усиновлювачі]]

Продаж землі через електронний аукціон

2022-04-15T16:23:35Z

Valentyna.kyryliuk: Редаговано заголовок підпункту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1444-20#Text Закон України від 18 травня 2021 року № 1444-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану.»]
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' '''З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану",''' в Україні введено режим воєнного стану!

'''Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено''' особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:'''

'''Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України".'''
|}

== Загальна інформація ==
'''Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними''' (оренди, суперфіцію, емфітевзису) '''здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону.'''

Використовувати електронні аукціони '''зобов’язані''' власники комунальних та державних земель:
* територіальні громади (сільські, міські ради),
* держгеокадастр,
* національна академія аграрних наук України, тощо.
Приватні юридичні або фізичні особи також мають право продавати або передавати в оренду землі через систему Прозорро.

Земельні торги у електронному форматі проводяться онлайн, без фізичної присутності учасників. Такий порядок здійснення продажу земель комунальної чи державної форми власності зроблено з метою максимально мінімізувати суб’єктивний вплив на учасників та організатора торгів з боку інших осіб. Тобто, всі аукціони щодо земель державної та комунальної власності будуть відбуватися в реальному часі в автоматичній електронній системі “Прозорро. Продажі”.

Процедура з здійснення торгів доступна кожній фізичній (громадяни України, іноземці, і т.п.) та юридичній особі на торгівельному майданчику (в електронній системі), також буде доступна вся інформація про землю, її вартість, дату придбання, дата початку та закінчення аукціону, інформація про переможця.

== Порядок реєстрації в електронній системі ==
Користувач проходить процедуру первинної реєстрації на веб-сайті електронного майданчика шляхом '''''заповнення наступної індивідуальної інформації про себе''''':

{| class="wikitable"
|-
| Логін, Прізвище, Ім’я, По – батькові, Електронна адреса, Контактний телефон, Пароль.
|}

Після підтвердження дій з реєстрації аккаунту, користувачу на вказану ним електронну адресу приходить повідомлення з посиланням для активації облікових даних. Користувач переходить за посиланням на електронний майданчик та заходить в особистий кабінет, натиснувши закладку «Вхід» та ввівши всій Логін та Пароль (вказані під час реєстрації).

За наявності питань стосовно реєстрації в електронній системі діє служба підтримки, яка за потреби в реальному часі надасть роз’яснення з технічних питань роботи самої електронної системи.

== Порядок проведення аукціону ==
Оголошення про проведення земельних торгів публікується через особистий кабінет організатора торгів, де до опису лота додаються : документи та матеріали про земельну ділянку, її цільове призначення та реальні фотографії, що в обов’язковому порядку завантажуються окремим файлом до електронної системи.

Після розміщення оголошення про продаж в електронній торговій системі воно автоматично відображається на Єдиному державному порталі земельних торгів у вигляді інформації про лот.

{| class="wikitable"
|-
| Допускається розміщення лише одного лоту з однією земельною ділянкою одного цільового призначення.
|}

Розмір цінової пропозиції також може редагуватись в сторону збільшення цінової пропозиції кожним учасником торгів протягом трьох раундів. Протягом одного раунду можливо здійснити лише 1 підвищення своєї цінової пропозиції та не менше ніж на розмір мінімального кроку, що відповідає 1 відсотку стартової ціни лота.

Проведення аукціону на електронному майданчику зроблено таким чином, щоб до початку торгів ніхто з учасників не знав, яка кількість претендентів на ділянку і яку цінову пропозицію кожен з учасників зробив. Також, під час проведення аукціону не буде здійснюватись розкриття імен учасників (усі дані доступні після проведення торгів).

Переможцем електронних торгів стає учасник, який подав найвищу від усіх учасників цінову пропозицію.

== Оформлення результатів торгів ==
Земельні торги вважаються такими, що відбулися, після сплати переможцем торгів ціни продажу земельної ділянки або відповідної плати за користування земельною ділянкою та сплати витрат на підготовку лота до продажу.

Оформлення результатів торгів оформлюється протоколом, який складається організатором торгів в день завершення електронного аукціону.

Після оформлення протоколу про результати торгів, з переможцем торгів упродовж 20 робочих днів укладається договір купівлі-продажу чи договір користування (оренди, суперфіцію, емфітевзису) земельною ділянкою.

Завершальною стадію аукціону є опублікування організатором земельних торгів після їх проведення в електронній торговій системі підписаний протокол про результати земельних торгів, договір купівлі-продажу земельної ділянки або прав на неї та відомості про сплату переможцем торгів належної суми за придбаний лот та суми витрат на підготовку лота до продажу.

За рішенням організатора земельних торгів результати таких торгів можуть також оприлюднюватися в інших електронних та друкованих засобах масової інформації із зазначенням

== Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності в умовах воєнного стану ==
Під час дії воєнного стану продовжуються орендні земельні відносини автоматично на 1 рік без внесення відомостей у відповідні реєстри; надається районним військовими адміністраціями право передавати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 1 року земельні ділянки сільгосппризначення державної, комунальної власності, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). При цьому розмір орендної плати не може перевищувати 8% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а для визначення розміру орендної плати застосовуватиметься середня нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області.

Земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, права оренди, емфітевзису щодо яких виставлені на земельні торги, переможець у яких не визначений, підлягають передачі в оренду на умовах, визначених підпунктом 2 цього пункту. Вимоги частини п’ятої статті 136 цього Кодексу у разі передачі таких земельних ділянок в оренду не застосовуються.Земельні торги щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, які оголошені і не завершені до набрання чинності цим підпунктом, вважаються скасованими.

Оголошення нових земельних торгів щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності забороняється.

Землекористувачі, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності на праві постійного користування (крім державних, комунальних підприємств, установ, організацій), емфітевзису, можуть передавати такі земельні ділянки в оренду строком до одного року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
[[Категорія:Земельне право]]

Продаж землі через електронний аукціон

2022-04-15T16:21:15Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; доповнено пункт: "Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності в умовах воєнного стану".

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1444-20#Text Закон України від 18 травня 2021 року № 1444-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану.»]
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' '''З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану",''' в Україні введено режим воєнного стану!

'''Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено''' особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:'''

'''Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України".'''
|}

== Загальна інформація ==
'''Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними''' (оренди, суперфіцію, емфітевзису) '''здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону.'''

Використовувати електронні аукціони '''зобов’язані''' власники комунальних та державних земель:
* територіальні громади (сільські, міські ради),
* держгеокадастр,
* національна академія аграрних наук України, тощо.
Приватні юридичні або фізичні особи також мають право продавати або передавати в оренду землі через систему Прозорро.

Земельні торги у електронному форматі проводяться онлайн, без фізичної присутності учасників. Такий порядок здійснення продажу земель комунальної чи державної форми власності зроблено з метою максимально мінімізувати суб’єктивний вплив на учасників та організатора торгів з боку інших осіб. Тобто, всі аукціони щодо земель державної та комунальної власності будуть відбуватися в реальному часі в автоматичній електронній системі “Прозорро. Продажі”.

Процедура з здійснення торгів доступна кожній фізичній (громадяни України, іноземці, і т.п.) та юридичній особі на торгівельному майданчику (в електронній системі), також буде доступна вся інформація про землю, її вартість, дату придбання, дата початку та закінчення аукціону, інформація про переможця.

== Порядок реєстрації в електронній системі ==
Користувач проходить процедуру первинної реєстрації на веб-сайті електронного майданчика шляхом '''''заповнення наступної індивідуальної інформації про себе''''':

{| class="wikitable"
|-
| Логін, Прізвище, Ім’я, По – батькові, Електронна адреса, Контактний телефон, Пароль.
|}

Після підтвердження дій з реєстрації аккаунту, користувачу на вказану ним електронну адресу приходить повідомлення з посиланням для активації облікових даних. Користувач переходить за посиланням на електронний майданчик та заходить в особистий кабінет, натиснувши закладку «Вхід» та ввівши всій Логін та Пароль (вказані під час реєстрації).

За наявності питань стосовно реєстрації в електронній системі діє служба підтримки, яка за потреби в реальному часі надасть роз’яснення з технічних питань роботи самої електронної системи.

== Порядок проведення аукціону ==
Оголошення про проведення земельних торгів публікується через особистий кабінет організатора торгів, де до опису лота додаються : документи та матеріали про земельну ділянку, її цільове призначення та реальні фотографії, що в обов’язковому порядку завантажуються окремим файлом до електронної системи.

Після розміщення оголошення про продаж в електронній торговій системі воно автоматично відображається на Єдиному державному порталі земельних торгів у вигляді інформації про лот.

{| class="wikitable"
|-
| Допускається розміщення лише одного лоту з однією земельною ділянкою одного цільового призначення.
|}

Розмір цінової пропозиції також може редагуватись в сторону збільшення цінової пропозиції кожним учасником торгів протягом трьох раундів. Протягом одного раунду можливо здійснити лише 1 підвищення своєї цінової пропозиції та не менше ніж на розмір мінімального кроку, що відповідає 1 відсотку стартової ціни лота.

Проведення аукціону на електронному майданчику зроблено таким чином, щоб до початку торгів ніхто з учасників не знав, яка кількість претендентів на ділянку і яку цінову пропозицію кожен з учасників зробив. Також, під час проведення аукціону не буде здійснюватись розкриття імен учасників (усі дані доступні після проведення торгів).

Переможцем електронних торгів стає учасник, який подав найвищу від усіх учасників цінову пропозицію.

== Оформлення результатів торгів ==
Земельні торги вважаються такими, що відбулися, після сплати переможцем торгів ціни продажу земельної ділянки або відповідної плати за користування земельною ділянкою та сплати витрат на підготовку лота до продажу.

Оформлення результатів торгів оформлюється протоколом, який складається організатором торгів в день завершення електронного аукціону.

Після оформлення протоколу про результати торгів, з переможцем торгів упродовж 20 робочих днів укладається договір купівлі-продажу чи договір користування (оренди, суперфіцію, емфітевзису) земельною ділянкою.

Завершальною стадію аукціону є опублікування організатором земельних торгів після їх проведення в електронній торговій системі підписаний протокол про результати земельних торгів, договір купівлі-продажу земельної ділянки або прав на неї та відомості про сплату переможцем торгів належної суми за придбаний лот та суми витрат на підготовку лота до продажу.

За рішенням організатора земельних торгів результати таких торгів можуть також оприлюднюватися в інших електронних та друкованих засобах масової інформації із зазначенням

== Продажу земельної ділянки державної та комунальної власності в умовах воєнного стану ==
Під час дії воєнного стану продовжуються орендні земельні відносини автоматично на 1 рік без внесення відомостей у відповідні реєстри; надається районним військовими адміністраціями право передавати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 1 року земельні ділянки сільгосппризначення державної, комунальної власності, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). При цьому розмір орендної плати не може перевищувати 8% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а для визначення розміру орендної плати застосовуватиметься середня нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області.

Земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, права оренди, емфітевзису щодо яких виставлені на земельні торги, переможець у яких не визначений, підлягають передачі в оренду на умовах, визначених підпунктом 2 цього пункту. Вимоги частини п’ятої статті 136 цього Кодексу у разі передачі таких земельних ділянок в оренду не застосовуються.Земельні торги щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, які оголошені і не завершені до набрання чинності цим підпунктом, вважаються скасованими.

Оголошення нових земельних торгів щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності забороняється.

Землекористувачі, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності на праві постійного користування (крім державних, комунальних підприємств, установ, організацій), емфітевзису, можуть передавати такі земельні ділянки в оренду строком до одного року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
[[Категорія:Земельне право]]

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них

2022-04-15T15:03:56Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; доповнено пункт "Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності в умовах воєнного стану"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Закон України «Про використання земель оборони»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-2013-%D0%BF#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року № 436 «Про затвердження порядку відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1531-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2009-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року № 381 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0396-03#Text Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 року № 2 «Про затвердження порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану.»]
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' '''З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану",''' в Україні введено режим воєнного стану!

'''Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено''' особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:'''

'''Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України".'''
|}

== положення про продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них ==
Здійснення продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам проводиться згідно Земельного кодексу України органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 цього Кодексу] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України]).

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 171 Земельного кодексу України]).

'''Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частинами 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України] (''детальніше, див статтю у Вікі - [[Порядок проведення земельних торгів]]'')..'''

'''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України]):'''
* розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
* використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
* використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
* будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
* надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
* надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
* розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
* надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
* надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
* надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
* будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
* будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
* передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
* надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
* поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
* передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
* надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
* надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 371 цього Кодексу];
* надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення 

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтями 34, 36 та 121 Земельного кодексу України], а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України]).

== Продажу земельної ділянки державної та комунальної власності в умовах воєнного стану ==
Під час дії воєнного стану продовжуються орендні земельні відносини автоматично на 1 рік без внесення відомостей у відповідні реєстри; надається районним військовими адміністраціями право передавати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 1 року земельні ділянки сільгосппризначення державної, комунальної власності, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). При цьому розмір орендної плати не може перевищувати 8% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а для визначення розміру орендної плати застосовуватиметься середня нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області.

Земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, права оренди, емфітевзису щодо яких виставлені на земельні торги, переможець у яких не визначений, підлягають передачі в оренду на умовах, визначених підпунктом 2 цього пункту. Вимоги частини п’ятої статті 136 цього Кодексу у разі передачі таких земельних ділянок в оренду не застосовуються.Земельні торги щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, які оголошені і не завершені до набрання чинності цим підпунктом, вважаються скасованими.

Оголошення нових земельних торгів щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності забороняється.

== Землекористувачі, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності на праві постійного користування (крім державних, комунальних підприємств, установ, організацій), емфітевзису, можуть передавати такі земельні ділянки в оренду строком до одного року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ==

== щодо відчуження і набуття прав на землю ==

'''''На даний час''', згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], існують законодавчі обмеження, які не дозволяють здійсниювати відчуження (передачу у приватну власність) деяких земельних ділянок в залежності від їх цільового призначення або категорії та встановлена заборона придбавати деякі земельні ділянки окремими суб'єктами, а саме:'' 

=== Обмеження щодо земель сільськогосподарського призначення ===

<ins>1)Пунктом 14 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України встановлена заборона відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).</ins>

<ins>↵</ins>

<ins>↵2)Пунктом 15 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України встановлено, що до 1 січня 2024 року:</ins>

<ins>а) загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;</ins>

<ins>б) забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).</ins> 
 ↵3) '''Забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:'''

<ins>1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);</ins>

<ins>2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;</ins>

<ins>3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;</ins>

<ins>4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;</ins>

<ins>5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;</ins>

<ins>6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;</ins>

<ins>7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;</ins>

<ins>8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. (ст. 130 Земельного кодексу України).</ins>

4) '''Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню''' (ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 Земельного кодексу України)

З врахуванням обмежень, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 130 Земельного кодексу України] регламентовано умови продажу земель сільськогосподарського призначення, а саме:

<ins>'''Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:'''</ins>

<ins>а) громадяни України;</ins>

<ins>б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;</ins>

<ins>в) територіальні громади;</ins>

<ins>г) держава.</ins>

<ins>Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.</ins>

<ins>Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.</ins>

<ins>Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.</ins>

<ins>'''Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб’єкти:'''</ins>

<ins>а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;</ins>

<ins>б) у другу чергу - орендар земельної ділянки. (ч. 1 ст. 131' Земельного кодексу України).</ins>

=== Землі державної, комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ===

'''''1)Землі державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України]):''''' 

а) землі атомної енергетики та космічної системи; 

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; 

в) землі оборони; 

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

д) землі водного фонду, крім випадків, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; 

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 

ж) земельні ділянки, закріплені за державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти; 

ж1) земельні ділянки, закріплені за державними закладами фахової передвищої освіти; 

з) земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти; 

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності. 
 
'''''2)Землі комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України]):''''' 
 

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); 

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; 

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; 

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; 

є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності. 
 

'''''3)Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 
 

=== Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам, іноземним громадянам і особам без громадянства ===
'''''1)Земельні ділянки, які не можуть передаватись чи відчужуватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам:''''' 

* земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельні ділянки, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 

'''Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 Земельного кодексу України]). 
 
'''''2)Набуття іноземцями та особами без громадянства права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України], згідно якої:''''' 

'''- іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України]). 

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України] у разі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України]): 

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; 

в) прийняття спадщини. 
 
'''''3)Набуття іноземними юридичними особами права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 82 Земельного кодексу України], згідно якої:''''' 
 

'''- Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:''' 

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; 

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. 

'''Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частинами першою та другою статті 82 Земельного кодексу України], та в порядку, встановленому цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Кодексом] для іноземних юридичних осіб.''' 
'''''4)Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам регламентовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 129 Земельного кодексу України], зокрема:''''' 

''Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 85 Земельного кодексу України]). 

''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Статтею 1 (п.п. «і») Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року] визначено значення терміну "приміщення представництва", який має наступне значення - будівлі чи частини будівель, що використовуються для цілей представництва, включаючи резиденцію голови представництва, незалежно від того, чиєю власністю вони є, включаючи земельну ділянку передбачену для обслуговування вказаної будівлі чи частини будівлі. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Частиною 1 статті 21 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року] предбачено обов'язок держави перебування сприяти аккредитуючій державі в придбанні на своїй території, згідно із своїм законодавством, приміщень, необхідних для ії представництва, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Підпунктом «j» статті 1 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року] визначено значення терміну "консульські приміщення" - будинки або частини будинків і прилегла до них земельна ділянка, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Статтею 30 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року] передбачено, що держава перебування повинна надати можливість акредитуючій державі на своїй території, згідно із своїм законодавством і правилами, придбати приміщення, для консульської установи, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом. Держава перебування повинна також, у випадку необхідності, надати допомогу консульській установі в придбанні придатних житлових приміщень для її працівників. 

'''Продаж земельних ділянок, ''що перебувають у державній власності'', іноземним державам та іноземним юридичним особам, здійснюється:'''
* Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України - земельних ділянок, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абз. 1 ч. 1 ст. 129 Земельного кодексу України]).
* Державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України - земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абз. 2 ч. 1 ст. 129 Земельного кодексу України]). 
'''Продаж земельних ділянок, ''що перебувають у власності територіальних громад'', іноземним державам та іноземним юридичним особам, - здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 129 Земельного кодексу України]). 
 
'''Іноземні юридичні особи, зацікавлені в купівлі земельних ділянок''', що перебувають у власності держави та територіальних громад, '''повинні мати зареєстроване постійне представництво з правом ведення господарської діяльності на території України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 129 Земельного кодексу України]). 

'''Клопотання подається:''' 
* '''Іноземними державами''' щодо придбання земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, - до Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 129 Земельного кодексу України]).
* '''Іноземними юридичними особами''' щодо придбання земельних ділянок, - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 5 ст. 129 Земельного кодексу України]). 

''Іноземними юридичними особами до клопотання додається:'' 

* документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;
* копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. 

''Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок після отримання погодження Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 129 Земельного кодексу України]) здійснюються:'' 

* сільськими, селищними, міськими радами;
* державними органами приватизації - щодо земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

=== Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту ===

''Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України] особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Законом України «Про використання земель оборони»].'' 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Частиною 4 ст. 4 вказаного Закону України] визначено, що відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-2013-%D0%BF#n15 Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. N 436 затверджено Порядок відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту]. 

== Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, зміст угоди ==

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 171 Земельного кодексу України]). 

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації з зазначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України]): 
* місця розташування земельної ділянки;
* її цільового призначення, розміру та площі;
* згоди на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
'''До заяви (клопотання) додаються:''' 
* документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
* копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. 

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування '''у місячний строк''' розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України]): 
* про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд);
* чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. 
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

'''Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.''' Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
'''В угоді повинно бути зазначено ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України]):''' 
* назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
* вид угоди;
* предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
* документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
* відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
* відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
* договірну ціну;
* права та обов'язки сторін;
* кадастровий номер земельної ділянки;
* момент переходу права власності на земельну ділянку. 

== Ціна продажу земельної ділянки ==
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
Суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є: 
* органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок; 
* юридичні особи - суб’єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок); 
* фізичні особи - підприємці, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок); 
* фізичні та юридичні особи - розробники документації із землеустрою згідно із Законом України "Про землеустрій" (у частині виконання робіт з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок)". 
Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1531-2002-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» затверджено Методику експертної грошової оцінки земельних ділянок]. 

На виконання вказаної постанови Уряду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0396-03#Text наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 року N 2 затверджено Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок]. 

''Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 9 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2009-%D0%BF#Text Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. N 381]. 

== Підстави для відмови в продажу земельної ділянки ==
'''Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України]):''' 
* неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
* виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
* якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
* встановлена Земельним кодексом України заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
* відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
'''Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 10 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них

2022-04-15T13:37:55Z

Valentyna.kyryliuk: колір

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Закон України «Про використання земель оборони»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-2013-%D0%BF#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року № 436 «Про затвердження порядку відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1531-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2009-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року № 381 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0396-03#Text Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 року № 2 «Про затвердження порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок»]
{| class="wikitable" background: yellow;
|Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану, серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}

==Загальні положення про продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них==
Здійснення продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам проводиться згідно Земельного кодексу України органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 цього Кодексу] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України]).

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 171 Земельного кодексу України]).

'''Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частинами 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України] (''детальніше, див статтю у Вікі - [[Порядок проведення земельних торгів]]'')..'''

'''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України]):'''
*розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
*використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
*використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
*будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
*надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
*надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
*розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
*надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
*надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
* надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
*будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
*будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
*передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
*надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
*поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
*передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
*надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
*надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
*надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 371 цього Кодексу];
* надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення 

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтями 34, 36 та 121 Земельного кодексу України], а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України]).

==Обмеження щодо відчуження і набуття прав на землю==

'''''На даний час''', згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], існують законодавчі обмеження, які не дозволяють здійсниювати відчуження (передачу у приватну власність) деяких земельних ділянок в залежності від їх цільового призначення або категорії та встановлена заборона придбавати деякі земельні ділянки окремими суб'єктами, а саме:'' 

===Обмеження щодо земель сільськогосподарського призначення===

<ins>1)Пунктом 14 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України встановлена заборона відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).</ins>

<ins>↵</ins>

<ins>↵2)Пунктом 15 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України встановлено, що до 1 січня 2024 року:</ins>

<ins>а) загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;</ins>

<ins>б) забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).</ins> 
 ↵3) '''Забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:'''

<ins>1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);</ins>

<ins>2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;</ins>

<ins>3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;</ins>

<ins>4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;</ins>

<ins>5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;</ins>

<ins>6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;</ins>

<ins>7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;</ins>

<ins>8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. (ст. 130 Земельного кодексу України).</ins>

4) '''Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню''' (ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 Земельного кодексу України)

З врахуванням обмежень, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 130 Земельного кодексу України] регламентовано умови продажу земель сільськогосподарського призначення, а саме:

<ins>'''Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:'''</ins>

<ins>а) громадяни України;</ins>

<ins>б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;</ins>

<ins>в) територіальні громади;</ins>

<ins>г) держава.</ins>

<ins>Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.</ins>

<ins>Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.</ins>

<ins>Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.</ins>

<ins>'''Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб’єкти:'''</ins>

<ins>а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;</ins>

<ins>б) у другу чергу - орендар земельної ділянки. (ч. 1 ст. 131' Земельного кодексу України).</ins>

===Землі державної, комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність===

'''''1)Землі державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України]):''''' 

а) землі атомної енергетики та космічної системи; 

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; 

в) землі оборони; 

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

д) землі водного фонду, крім випадків, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; 

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 

ж) земельні ділянки, закріплені за державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти; 

ж1) земельні ділянки, закріплені за державними закладами фахової передвищої освіти; 

з) земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти; 

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності. 
 
'''''2)Землі комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України]):''''' 
 

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); 

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; 

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; 

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; 

є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності. 
 

'''''3)Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 
 

===Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам, іноземним громадянам і особам без громадянства===
'''''1)Земельні ділянки, які не можуть передаватись чи відчужуватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам:''''' 

*земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельні ділянки, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 

'''Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 Земельного кодексу України]). 
 
'''''2)Набуття іноземцями та особами без громадянства права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України], згідно якої:''''' 

'''- іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України]). 

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України] у разі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України]): 

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; 

в) прийняття спадщини. 
 
'''''3)Набуття іноземними юридичними особами права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 82 Земельного кодексу України], згідно якої:''''' 
 

'''- Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:''' 

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; 

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. 

'''Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частинами першою та другою статті 82 Земельного кодексу України], та в порядку, встановленому цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Кодексом] для іноземних юридичних осіб.''' 
'''''4)Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам регламентовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 129 Земельного кодексу України], зокрема:''''' 

''Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 85 Земельного кодексу України]). 

''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Статтею 1 (п.п. «і») Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року] визначено значення терміну "приміщення представництва", який має наступне значення - будівлі чи частини будівель, що використовуються для цілей представництва, включаючи резиденцію голови представництва, незалежно від того, чиєю власністю вони є, включаючи земельну ділянку передбачену для обслуговування вказаної будівлі чи частини будівлі. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Частиною 1 статті 21 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року] предбачено обов'язок держави перебування сприяти аккредитуючій державі в придбанні на своїй території, згідно із своїм законодавством, приміщень, необхідних для ії представництва, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Підпунктом «j» статті 1 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року] визначено значення терміну "консульські приміщення" - будинки або частини будинків і прилегла до них земельна ділянка, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Статтею 30 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року] передбачено, що держава перебування повинна надати можливість акредитуючій державі на своїй території, згідно із своїм законодавством і правилами, придбати приміщення, для консульської установи, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом. Держава перебування повинна також, у випадку необхідності, надати допомогу консульській установі в придбанні придатних житлових приміщень для її працівників. 

'''Продаж земельних ділянок, ''що перебувають у державній власності'', іноземним державам та іноземним юридичним особам, здійснюється:'''
*Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України - земельних ділянок, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абз. 1 ч. 1 ст. 129 Земельного кодексу України]).
*Державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України - земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абз. 2 ч. 1 ст. 129 Земельного кодексу України]). 
'''Продаж земельних ділянок, ''що перебувають у власності територіальних громад'', іноземним державам та іноземним юридичним особам, - здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 129 Земельного кодексу України]). 
 
'''Іноземні юридичні особи, зацікавлені в купівлі земельних ділянок''', що перебувають у власності держави та територіальних громад, '''повинні мати зареєстроване постійне представництво з правом ведення господарської діяльності на території України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 129 Земельного кодексу України]). 

'''Клопотання подається:''' 
* '''Іноземними державами''' щодо придбання земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, - до Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 129 Земельного кодексу України]).
*'''Іноземними юридичними особами''' щодо придбання земельних ділянок, - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 5 ст. 129 Земельного кодексу України]). 

''Іноземними юридичними особами до клопотання додається:'' 

*документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;
*копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. 

''Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок після отримання погодження Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 129 Земельного кодексу України]) здійснюються:'' 

*сільськими, селищними, міськими радами;
*державними органами приватизації - щодо земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

===Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту===

''Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). ''

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України] особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Законом України «Про використання земель оборони»].'' ''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Частиною 4 ст. 4 вказаного Закону України] визначено, що відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-2013-%D0%BF#n15 Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. N 436 затверджено Порядок відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту]. 

==Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, зміст угоди==

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 171 Земельного кодексу України]). 

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації з зазначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України]): 
* місця розташування земельної ділянки;
*її цільового призначення, розміру та площі;
*згоди на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
'''До заяви (клопотання) додаються:''' 
*документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
*копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. 

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування '''у місячний строк''' розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України]): 
*про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд);
*чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. 
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

'''Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.''' Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
'''В угоді повинно бути зазначено ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України]):''' 
*назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
*вид угоди;
*предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
*документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
*відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
*відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
*договірну ціну;
*права та обов'язки сторін;
*кадастровий номер земельної ділянки;
*момент переходу права власності на земельну ділянку. 

== Ціна продажу земельної ділянки==
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
Суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є: 
*органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок; 
*юридичні особи - суб’єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок); 
*фізичні особи - підприємці, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок); 
*фізичні та юридичні особи - розробники документації із землеустрою згідно із Законом України "Про землеустрій" (у частині виконання робіт з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок)". 
Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1531-2002-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» затверджено Методику експертної грошової оцінки земельних ділянок]. 

На виконання вказаної постанови Уряду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0396-03#Text наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 року N 2 затверджено Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок]. 

''Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 9 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2009-%D0%BF#Text Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. N 381]. 

==Підстави для відмови в продажу земельної ділянки==
'''Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України]):''' 
*неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
*виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
*якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
*встановлена Земельним кодексом України заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
*відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
'''Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 10 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]

Порядок ввезення та розмитнення товарів із-за кордону

2022-04-08T09:42:19Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база;доповнено розділом: "Порядок ввезення товарів на період дії воєнного стану"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/458-2012-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 458 "Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України лікарських засобів та спеціального дитячого харчування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/960-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 960 “Деякі питання проведення заходів офіційного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту)”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 “Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій“]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2142-20#Text Закон України від 24 березня 2022 року №2142 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану».]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''![[Файл:Митне оформлення в умовах воєнного стану.jpg|міні]]
09 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2022-п#Text постанову № 236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану».]

Так, на період дії воєнного стану під час ввезення на митну територію України товарів їх декларування та митне оформлення відповідно до митного режиму імпорту може здійснюватися шляхом подання попередньої митної декларації, яка містить всю необхідну інформацію для випуску товарів, без пред’явлення таких товарів митному органу відповідно до частини п’ятої статті 259 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2140 Митного кодексу України], або за місцем перетину митного кордону України шляхом подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, або в будь-якому митному органі в установленому законодавством порядку. Митне оформлення товарів здійснюється без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (крім державного експортного контролю).

Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.
|}
== Порядок ввезення товарів ==
'''Громадяни за умови дотримання вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України] та інших законодавчих актів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які особисті речі та товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну, а також тих, щодо яких законодавством України встановлені обмеження.'''

Особисті речі, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України або пересилаються в несупроводжуваному багажі декларуються за бажанням власника таких речей або на вимогу посадової особи митного органу та не оподатковуються.

'''Усне декларування''' – форма декларування, яка передбачає при митному оформленні повідомлення власником-громадянином в усній формі на вимогу посадової особи митного органу точних даних про валютні цінності, цінності, даних, що стосуються кількісних, якісних та вартісних характеристик предметів, що переміщуються ним через митний кордон України.

Під час переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється у разі, коли такі товари відповідно до Митного кодексу України та цього Положення декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також для декларування товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.

Товари декларуються шляхом подання митному органу:
* митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа;
* або митної декларації М-16;
* або письмової заяви за формою згідно з додатком 1;
* або митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності;
* або декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей;
* або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватись замість митної декларації.

'''Митна декларація''' на бланку єдиного адміністративного документа для декларування товарів (крім тих, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях), що переміщуються через митний кордон України декларантами (крім громадян), заповнюється на:

* товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну '''150 євро''';
* товари, які підлягають державному експортному контролю та переміщення яких через митний кордон України згідно із законодавством потребує надання відповідного дозволу чи висновку;
* товари, які ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства;
* товари, які поміщуються в митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України та після перебування у таких митних режимах поміщуються в інші митні режими.

== При ввезенні на митну територію України не підлягають оподаткуванню (звільняються від оподаткування) ==
1) особисті речі згідно з переліком, визначеним статтею 370 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України]:товари особистої гігієни у кількості, що забезпечують потреби однієї особи; одяг, білизна, взуття, особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були у користуванні; індивідуальне письмове та канцелярське приладдя; один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера; бінокль; один переносний радіоприймач; стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук; переносні персональні комп’ютери у кількості не більше двох штук; індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; одне крісло колісне для осіб з інвалідністю на кожну особу з інвалідністю, яка перетинає митний кордон України, а в разі відсутності такої особи - у кількості не більше однієї штуки; спортивне спорядження, призначене для використання однією особою; 
2) товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України (якщо особа, яка ввозить товари на митну територію України, в’їжджає в Україну не частіше одного разу протягом однієї доби); 
3) товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України у несупроводжуваному багажі; 
4) культурні цінності, виготовлені 50 і більше років тому; 
5) транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом-виробником.
Обов’язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. 
Якщо особа, яка ввозить товари на митну територію України, в’їжджає в Україну не частіше одного разу протягом однієї доби. З метою забезпечення дотримання цієї умови посадові особи органів охорони державного кордону, які здійснюють паспортний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, безпосередньо в процесі здійснення такого контролю інформують посадових осіб органів доходів і зборів про громадян, які в’їжджають в Україну частіше одного разу протягом однієї доби. У разі якщо товари в обсягах, що не перевищують обмежень, встановлених у частині першій цієї статті, ввозяться на митну територію України особою, яка в’їжджає в Україну частіше одного разу протягом однієї доби, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].

== Порядок ввезення товарів на період дії воєнного стану ==
На період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб'єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text 1 пункту 293.3 статті 293 ПК.]

На період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

Вказане звільнення від оподаткування не застосовується до операцій із ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, які мають походження з країни, визнаної державою окупантом згідно із законом та/або визнаною державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Крім того, звільняються від оподаткування ввізним митом:

· товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

· автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

== лікарських засобів ==
Громадяни можуть ввозити на митну територію України лікарські засоби, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:
# у кількості, що не перевищує п’яти упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини);
# у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на такий лікарський засіб, виданому на ім’я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров’я.

== Ввезення продуктів харчування ==
Громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах:
в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, – у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кілограмів, кожного найменування на одну особу;
# без упаковки – у кількості, що не перевищує 2 кілограмів кожного найменування на одну особу;
# без упаковки – неподільного продукту, готового до безпосереднього вживання, у кількості не більше ніж по одному найменуванню на одну особу.

== Ввезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів ==
Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях із розрахунку на одну особу:
# 200 сигарет або 50 сигар чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;
# 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22 %) алкогольних напоїв.

== Переміщення готівки ==
Фізична особа має право ввозити в Україну готівку:
# в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу;
# в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі (фізична особа-резидент також надає документи, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках).

Ввезення в Україну товарів волонтерами, які не зареєстрували юридичну особу (благодійний фонд), здійснюється за правилами, встановленими законодавством для громадян.

== Громадянам забороняється ввозити в Україну ==
# наркотики, наркотичні та психотропні речовини;
# холодну, вогнепальну, газову (балончики) зброю без дозволу МВС;
# вибухонебезпечні та отруйні речовини;
# друковані та відеоматеріали, що пропагують насильство, расизм і війну, порнографію;- харчові продукти без сертифіката;
# неідентифікованих тварин;
# культурні цінності, оголошені в розшук.
'''Також заборонено:'''
Ввезення на територію України живих патогенних мікроорганізмів (у тому числі бактерій, вірусів, грибків, рикетсій, мікоплазми, інших патогенних мікробів) та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, за винятком ввезення на територію України з метою проведення наукових досліджень чи для інших дозволених цілей. 
Забороняється ввезення на територію України ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України "Про ветеринарну медицину"]. 
Ввезення в Україну електроловильних систем (електровудок), монониткових (волосінних) сіток, мисливських капканів та інших засобів добування об'єктів тваринного світу, заборонених законом.

[[Категорія: Митне право]]

Комісія по трудових спорах

2022-04-07T14:35:13Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; доповнено розділ: "Дія КТС в умовах воєнного стану".

== Нормативна база ==

* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] 

== Що таке комісія по трудових спорах? ==

'''Комісія по трудових спорах''' (далі - '''КТС'''):
* це один із органів, які розглядають індивідуальні трудові спори;
* створюється і функціонує на підприємстві, в установі, організації;
* розглядає та вирішує трудові спори, які виникають між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом, з приводу порушення прав та законних інтересів працівників. Наприклад, трудовий спір про звільнення працівника з роботи, про накладення дисциплінарного стягнення, про ненадання відпустки, про оплату праці тощо. 

== Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії по трудових спорах ==

КТС обирається загальними зборами (конференцією) [[Правовий статус трудового колективу|трудового колективу підприємства, установи, організації]] з числом працюючих не менш як 15 чоловік. 

Якщо на підприємстві працює менше ніж 15 осіб, КТС не створюється і працівник має право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті (міськрайонного) суду. 

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) [[Правовий статус трудового колективу|трудового колективу підприємства, установи, організації]]. При цьому кількість робітників (працівників робітничих професій) у складі КТС підприємства повинна бути не менше половини її складу. 

КТС обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії. 

За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені КТС у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й КТС підприємств, установ, організацій. 

У КТС підрозділів можуть розглядатись трудові спори в межах повноважень цих підрозділів. 

Організаційно-технічне забезпечення КТС (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень і т. ін.) здійснюється власником або уповноваженим ним органом. 

КТС підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка. 

Власник або уповноважений ним орган не має права перешкоджати створенню та організації діяльності КТС у межах підприємства (структурного підрозділу). 

== Строки звернення до комісії по трудових спорах ==
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах:
* у '''''тримісячний строк''''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;
* без обмеження будь-яким строком - у спорах про виплату належної йому заробітної плати. 
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!''' У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. 
|}

== Порядок розгляду трудового спору у КТС ==
[[Файл:Етапи розгляду трудового спору у КТС.jpg|міні|Етапи розгляду трудового спору у КТС]]
Етапи розгляду трудового спору у КТС: 
І. Подача заяви працівником. 
ІІ. Розгляд спору і прийняття рішення. 
ІІІ. Виконання/невиконання рішення або його оскарження. 

=== І. Подача заяви працівником ===
Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

=== ІІ. Розгляд спору і прийняття рішення ===
'''Комісія по трудових спорах:'''
* розглядає індивідуальний трудовий спір:
# у '''десятиденний''' строк з дня подання заяви;
# у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах '''''тримісячного строку''''' з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. 
* має право:
# викликати на засідання свідків;
# доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок;
# вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.

'''Засідання''' КТС вважається '''правомочним''', якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. 

Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований '''відвід''' будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. 

На засіданні комісії ведеться '''протокол''', який підписується головою або його заступником і секретарем. 

Комісія по трудових спорах приймає '''рішення''' більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. 
У ньому зазначаються:
* повне найменування підприємства, установи, організації;
* прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся, або його представника;
* дата звернення до комісії;
* дата розгляду спору;
* суть спору;
* прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу;
* результати голосування;
* мотивоване рішення комісії.

Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. 
=== ІІІ. Виконання/невиконання рішення КТС ===
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у '''''триденний строк по закінченні десяти днів''''', передбачених на його оскарження. 
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. 
У '''''посвідченні''''' вказуються:
* найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору;
* дата прийняття;
* дата видачі;
* номер рішення;
* прізвище, ім'я, по батькові та адреса стягувача;
* найменування та адреса боржника;
* номери його рахунків у банках;
* рішення по суті спору;
* строк пред'явлення посвідчення до виконання.
Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах. 
Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше ''тримісячного строку'' до о[[Відкриття виконавчого провадження|ргану державної виконавчої служби або приватному виконавцю]], державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. 

=== Оскарження рішення КТС ===

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в '''''десятиденний строк''''' з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

== '''Дія КТС в період воєнного стану''' ==
Двадцять четвертого березня дві тисячі двадцять другого року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану»]. Даним Законом вводяться обмеження конституційних прав і свобод громадянина відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 43 та 44 Конституції України]. Прийнятий Закон розповсюджується на всі без виключення підприємства та організації незалежно від форм власності та діятиме до моменту закінчення воєнного стану на території Україніи. Тому, відповідно даного Закону та в період дії особливого правового режиму, комісія по трудових спорах, з приводу порушення та захисту прав та інтересів працівників не може створюватися та функціонувати.

На підставі даного Закону роботодавець має право: укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника з метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома;

встановлювати умови про випробування для будь якої категорії співробітників;

перевести співробітника на іншу роботу необумовлену трудовим договором, якщо дана робота не протипоказана станом здоров’я співробітника, і лише для ліквідації наслідків воєнних дій, або інших обставин, що становлять загрозу життю та нормальним життєвим умовам людей. Роботодавець повинен в даному випадку виплачувати співробітнику не нижче середньої заробітної плати за попередньою посадою. При цьому повідомлення за два місяця співробітника в даному випадку не застосовується;

відмовити співробітнику у наданні будь-якої відпустки, якщо співробітник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури; розірвати трудовий договір у період тимчасової непрацездатності та відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки або непрацездатності;

на прохання працівника може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку;

призупинити трудовий договір, що виключає можливість надання та виконання трудових функцій. Призупинення трудового договору не значить його припинення. Про дане призупинення роботодавець має право повідомити працівника в будь який доступний спосіб. Відшкодування при такому припиненні за втрату заробітної плати та компенсаційних виплат покладається на державу агресора.

Працівник має право: розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, який він зазначає у заяві, якщо підприємство працює в зоні проведення воєнних дій і існує загроза його життю. Інше розірвання трудового договору відбувається згідно загальних правил встановлених КЗпП. За працівником зберігаються всі інші права, які встановлені КЗпП, і які не врегульовані законом №2136.

== Див. також ==
* [[Відкриття виконавчого провадження]]
[[Категорія:Трудові спори]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2022-03-24T12:48:26Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; доповнено розділом, а саме: "Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації."

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24.02.2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України України від15.03.2022 року "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав.]"
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави Законом України № 2102-IX затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:

1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року'').

|}

== Поняття мобілізації та мобілізаційної підготовки ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text ч. 1 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]).

Визначення понять "мобілізація" і "мобілізаційна підготовка" наведено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”]

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
== Принципи мобілізації та мобілізаційної підготовки ==
'''Мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів:'''
* централізоване керівництво;
* завчасність;
* плановість;
* комплексність і погодженість;
* персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації;
* додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян;
* гарантована достатність;
* наукова обґрунтованість;
* фінансова забезпеченість.
== Зміст мобілізації та мобілізаційної підготовки ==
Зміст '''мобілізаційної підготовки''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text ч. 3 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] становить, зокрема:
# правове регулювання у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації;
# наукове і методичне забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації;
# визначення умов діяльності та підготовка органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до роботи в умовах особливого періоду;
# розроблення мобілізаційних планів, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки;
# підготовка Збройних Сил України, інших військових формувань до проведення мобілізації;
# підготовка національної економіки та її галузей до переведення і функціонування в умовах особливого періоду;
# підготовка єдиної державної системи цивільного захисту до функціонування в умовах особливого періоду;
# створення, розвиток та утримання мобілізаційних потужностей для задоволення потреб держави в особливий період;
# утворення і підготовка до розгортання спеціальних формувань;
# створення мобілізаційного резерву та ін.
Зміст '''мобілізації''' становить:
* переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду;
* переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
== Види мобілізації ==
'''Мобілізація може бути:'''
* загальною;
* частковою;
* цільовою.
'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")]. 

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").] 

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
|+
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення ==
'''Відповідно до законодавства мобілізація проводиться:'''
* відкрито;
* приховано.
Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через засоби масової інформації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 6 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 7 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")].

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 9 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Порядок створення, розвитку, утримання, передачі, ліквідації і реалізації мобілізаційних потужностей визначається Кабінетом Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 10 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")].

Порядок утворення спеціальних формувань, склад, мета, а також порядок їх передачі до Збройних Сил України та інших військових формувань під час проведення мобілізації визначаються Кабінетом Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 11 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").]

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (ч. 13 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").]

Порядок здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), визначається Кабінетом Міністрів України.

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України. 

== Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації ==
'''<big>Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:</big>'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
# визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
# жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитина з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, що відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
# усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
# зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:''' 
* здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
* наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
* жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
# військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
# працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
# осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
# осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. 
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
{| class="wikitable"
|+
!Не підлягають призову на військову службу під час '''часткової мобілізації''' протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
|}

== Обов'язки громадян ==
Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] передбачено:

* з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
* надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин''' або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

'''Призов громадян на військову службу під час мобілізації''' або залучення їх до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов’язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов’язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 КК України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини. Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею Кримінального кодексу України настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.

== Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації ==
У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, за виключенням тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text скасування цього запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації] За результатами розгляду цього клопотання прокурор має право звернутись до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову цієї особи на військову службу під час мобілізації.

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову на військову службу під час мобілізації повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під призов на військову службу під час мобілізації та висновок про її придатність до несення військової служби в умовах воєнного стану; 2) виклад обставин, які вказують на те, що відсутні відповідні ризики, передбачені [[Чhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text|частиною першою статті 177 Кримінального процесуального Кодексу України]], а також ризики ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від призову на військову службу під час мобілізації.

=== практика. ===
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова від 19.04.2018 по справі № 678/80/15-к Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]

[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87424193?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова від 28.01.2020 по справі № 759/5435/16-к Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Договір будівельного підряду

2022-03-23T10:38:51Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база; доповнено розділ: форма та істотні умови договору щодо роботи нотаріату в умовах воєнного стану.

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/668-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0003667-05 Наказ Держбуд України від 27.10.2005 № 3 "Про затвердження Примірного договору підряду в капітальному будівництві"]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24.02.2022 з дповненням від 14.03.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні"]
#[https://www.kmu.gov.ua/news/unormovano-diyalnist-notariatu-v-umovah-voyennogo-stanu Постанова Кабінету Міністрів від 01.03.2022 " Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]

== Загальні положення==
За договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 875 ЦКУ], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/668-2005-%D0%BF п. 4 Постанова КМУ від 01.08.2005 № 668]).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
== Форма та істотні умови договору==
Договір підряду '''укладається у письмовій формі,''' за бажанням сторін договір може бути посвідчено нотаріально.

Робота нотаріату унормовано [https://www.kmu.gov.ua/news/unormovano-diyalnist-notariatu-v-umovah-voyennogo-stanu постановою Кабінету міністрів «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану». від 01.03. 2022 року], відповідно умов воєнного стану що був уведений 24.02.2022 року відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указу Президента №64/2022 та Указу №133/2022 від 14.03.2022 року] на час його дії. 
'''Істотними умовами договору підряду є:'''
* найменування та реквізити сторін;
* місце і дата укладення договору підряду;
* предмет договору підряду;
* договірна ціна;
* строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта);
* права та обов'язки сторін;
* порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду;
* умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва;
* порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами;
* порядок залучення субпідрядників;
* вимоги до організації робіт;
* порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів;
* умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт;
* джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта);
* порядок розрахунків за виконані роботи;
* порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва);
* гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків;
* відповідальність сторін за порушення умов договору підряду;
* порядок врегулювання спорів;
* порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. 
У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

{| class="wikitable"
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0003667-05 '''Примірний договір підряду в капітальному будівництві''']
|}
== Предмет договору підряду ==
Предметом договору підряду є роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта, обов'язок щодо виконання яких покладається на підрядника.

Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник, якщо інше не передбачено договором.

У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.
== Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) ==
'''Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) встановлюються договором''' підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду. 

Установлення сторонами у договорі підряду строків виконання робіт (будівництва об'єкта) може пов'язуватися з виконанням замовником певних зобов'язань (надання підряднику будівельного майданчика (фронту робіт), передача проектної документації, відкриття фінансування, сплата авансу тощо).

'''Датою закінчення робіт (будівництва об'єкта) вважається''' дата їх прийняття замовником. Виконання робіт (будівництво об'єкта) може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника.

Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду в разі: 
# виникнення обставин непереборної сили;
# невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо);
# внесення змін до проектної документації;
# дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами;
# виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (будівництва об'єкта).

Замовник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт (будівництва об'єкта), їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір підряду.
== Кошторис ==
Договірна ціна у договорі підряду визначається на основі кошторису як приблизна або тверда. Договірна ціна вважається твердою, якщо інше не встановлено договором.

'''У разі укладення договору підряду за результатами торгів (тендеру)''' вид договірної ціни та вимоги до кошторису визначаються у тендерній документації замовника. Договірна ціна у цьому випадку повинна відповідати ціні, зазначеній у тендерній пропозиції підрядника, визнаного переможцем торгів (тендеру).

'''Якщо договір підряду укладається за результатами переговорів сторін''', рішення щодо застосування приблизної або твердої договірної ціни, порядку погодження кошторису та проведення розрахунків приймаються за домовленістю сторін.

'''У разі коли роботи (будівництво об'єкта) фінансуються із залученням державних коштів''', договірна ціна визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві.
=== Приблизна договірна ціна===
Якщо під час укладання договору підряду через невизначеність витрат чи інші обставини остаточно встановити договірну ціну неможливо, сторони у договорі підряду визначають приблизну договірну ціну, а також порядок її коригування в процесі виконання робіт (будівництва об'єкта). Приблизна договірна ціна може уточнюватися в міру виконання робіт, здійснення витрат підрядника тощо. 

У разі виникнення обставин, що зумовлюють необхідність значного підвищення приблизної договірної ціни (більше ніж це визначено договором підряду), '''підрядник зобов'язаний в установлені договором підряду строки повідомити про це замовника.''' Якщо підрядник не повідомив у встановленому порядку замовника про необхідність підвищення договірної ціни, він зобов'язаний виконати роботи без відшкодування додаткових витрат. 
=== Тверда договірна ціна===
Тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. У разі підвищення підрядником твердої договірної ціни, не передбаченого договором підряду, всі пов'язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник. 

'''Сторони у договорі підряду можуть передбачати порядок уточнення твердої договірної ціни у разі: ''' 
* виникнення обставин непереборної сили;
* внесення змін до проектної документації;
* потреби в усуненні недоліків робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам проектної документації, забезпечення якою покладено на замовника;
* уповільнення темпів або зупинення виконання робіт за рішенням замовника або з його вини, якщо це викликало додаткові витрати підрядника;
* зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт;
* істотного зростання (у розмірі, визначеному сторонами) після укладення договору підряду цін на ресурси, які забезпечує підрядник, а також послуг, що надаються йому третіми особами;
* в інших випадках, передбачених договором підряду.
{| class="wikitable"
|-
| '''Підрядник не може вимагати уточнення приблизної чи твердої договірної ціни''' у зв'язку із зростанням цін на ресурси, що використовуються для виконання робіт, у разі, '''коли строки виконання цих робіт порушені з вини підрядника'''. У таких випадках ціни на ресурси, якщо інше не передбачено договором підряду, визначаються відповідно до цін, що діяли на зазначену в договорі дату закінчення робіт. Додаткові витрати на виконання робіт, пов'язані із зростанням цін на ресурси після зазначеної дати, компенсуються підрядником.
|}
=== Виконанання додаткових робіт, не врахованих проектною документацією ===
Якщо під час будівництва виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, забезпечення якою покладено на замовника, і у зв'язку з цим у відповідному підвищенні твердої договірної ціни, '''підрядник зобов'язаний протягом визначеного договором підряду строку повідомити замовника''' про обставини, що призвели до виконання таких робіт, та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом строку, визначеного договором підряду, розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього підрядника.

'''Підрядник зобов'язаний зупинити виконання додаткових робіт''' у разі неодержання у визначений договором підряду строк відповіді на своє повідомлення. Завдані підряднику збитки, пов'язані із зупиненням додаткових робіт, відшкодовуються замовником. Замовник звільняється від відшкодування таких збитків, якщо доведе, що у виконанні додаткових робіт не було потреби.

'''Якщо підрядник не повідомив замовника в установленому порядку про необхідність виконання додаткових робіт''' і відповідного підвищення твердої договірної ціни, '''він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт''' і відшкодування завданих йому збитків, якщо не доведе, що проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв'язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням об'єкта будівництва.

== Права та обов'язки сторін==
{| class="wikitable"
|-
! Сторона !! Права !! Обов'язки
|-
| rowspan="8" | '''Замовник''' || rowspan="8" |
* відмовитися від прийняття закінчених робіт (об'єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі підряду, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою;
* здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт;
* делегувати в установленому законодавством порядку повноваження щодо здійснення технічного нагляду і контролю третій особі, зокрема спеціалізованій організації (консультаційній, проектній, інжиніринговій тощо) або спеціалісту, які мають відповідні дозвільні документи, з визначенням у договорі підряду їх повноважень. Делегування замовником своїх повноважень не звільняє його від відповідальності перед підрядником за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, а також не позбавляє права здійснювати контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт;
* вносити зміни у проектну та кошторисну документацію до початку робіт або під час їх виконання за умови, що вартість додаткових робіт, викликаних такими змінами, не перевищує 10 відсотків договірної ціни і не впливає на характер робіт, визначених у договорі підряду;
* вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено договором підряду. У такому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни;
* відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає неможливим;
* відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт (будівництва об'єкта), оплативши підряднику виконану частину робіт з відшкодуванням збитків, завданих такою відмовою;
* ініціювати внесення змін у договір підряду, вимагати розірвання договору підряду та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору підряду;
* вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням договору підряду, якщо договором підряду або законом не передбачено інше.
| rowspan="8" |
* надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну та іншу договірну документацію і ресурси відповідно до договору підряду;
* передати підряднику завдання на проектування, інші вихідні дані, необхідні для розроблення проектної документації, надати йому допомогу в погодженні проектної документації у разі, коли розроблення та погодження проектної документації за умовами договору підряду покладено на підрядника;
* сприяти підряднику в порядку, встановленому договором підряду, у виконанні робіт;
* прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи;
* негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі;
* оплатити підряднику виконані до консервації об'єкта будівництва роботи та відшкодувати йому пов'язані з нею витрати;
* укласти договір страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, якщо це передбачено договором підряду;
* сплатити неустойку, відшкодувати збитки та моральну шкоду в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за договором підряду, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини;
* забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду будівництва об'єкта в порядку, встановленому законодавством;
* виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені договором підряду, іншими актами законодавства.
|-
|}
{| class="wikitable"
|-
! Сторона !! Права !! Обов'язки
|-
| rowspan="8" | '''Підрядник''' || rowspan="8" |
* залучати за згодою замовника до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників);
* зупиняти роботи у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, що призвело до ускладнення або до неможливості проведення підрядником робіт;
* вимагати від замовника підвищення договірної ціни у разі істотного зростання після укладення договору підряду цін на ресурси, відповідальність за забезпечення якими покладено на підрядника, а також цін на послуги, що надавалися йому третіми особами, а у разі відмови замовника - розірвання договору підряду в установленому порядку;
* вимагати виплати авансу, якщо така виплата та розмір авансу передбачені договором підряду;
* відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків у разі внесення до проектної та кошторисної документації змін, що потребують виконання додаткових робіт, вартість яких перевищує 10 відсотків договірної ціни;
* відмовитися від договору підряду та вимагати від замовника сплати договірної ціни пропорційно виконаним роботам, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою, у разі неможливості використання ресурсів, наданих замовником;
* відмовитися від договору підряду з відшкодуванням збитків у разі, коли використання матеріальних ресурсів, забезпечення якими здійснює замовник, або додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки та інших встановлених законодавством вимог;
* на відшкодування завданих йому збитків відповідно до законодавства та договору підряду;
* ініціювати внесення змін у договір підряду;
* підрядник має також інші права, передбачені договором підряду, та іншими актами законодавства.
| rowspan="8" |
* виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами договору підряду, та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації;
* одержати встановлені законом дозволи на виконання окремих видів робіт;
* погодити проектну документацію з уповноваженими державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо це передбачено договором підряду;
* передати замовнику на затвердження в установленому порядку проектну документацію у визначеній договором підряду кількості примірників, якщо забезпечення проектною документацією покладено на підрядника;
* подати замовнику звіт про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок у разі, коли забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами повністю або частково здійснюється замовником;
* відмовитися від прийняття матеріальних ресурсів, що надаються замовником, у разі виявлення їх невідповідності вимогам нормативних документів та проектній документації;
* своєчасно попередити замовника у разі виявлення невідповідності матеріальних ресурсів, забезпечення якими здійснює замовник, нормативним документам і проектній документації та відмовитися від їх прийняття;
* вживати заходів до збереження майна, переданого замовником;
* здійснювати експертну перевірку, випробовування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування тощо, які використовуються для виконання робіт, та повідомляти про це замовника у визначені договором підряду строки;
* своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу;
* забезпечити страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, якщо це встановлено договором підряду;
* передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором підряду, закінчені роботи (об'єкт будівництва);
* вжити заходів до недопущення передачі без згоди замовника проектної документації (примірників, копій) третім особам;
* забезпечити ведення та передачу замовнику в установленому порядку документів про виконання договору підряду;
* координувати діяльність субпідрядників на будівельному майданчику, якщо інше не передбачено договором підряду (субпідряду);
* своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини;
* відшкодувати відповідно до законодавства та договору підряду завдані замовнику збитки;
* інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов'язань за договором підряду, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення;
* виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені договором підряду, іншими актами законодавства.
|-
|}
== Передання та прийняття робіт==
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

'''Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом,''' підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

'''Замовник має право відмовитися від прийняття робіт''' у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
== Гарантії якості у договорі будівельного підряду==
Підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору '''протягом гарантійного строку''', якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. '''Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.'''

'''Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок:'''
# недоліки були відомі або могли бути відомі замовнику на момент їх прийняття, але не зазначені в акті;
# недоліки виникли внаслідок:
* неналежної підготовки проектної документації, якщо відповідно до договору підряду обов'язок щодо забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією було покладено на замовника;
* природного зносу результату закінчених робіт (об'єкта будівництва), змонтованих конструкцій;
* неправильної експлуатації або неправильності інструкцій щодо експлуатації змонтованих конструкцій та/або об'єкта будівництва, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами;
* неналежного ремонту змонтованих конструкцій, об'єкта будівництва, проведеного самим замовником або залученими ним третіми особами;
* інших незалежних від підрядника обставин.

'''Гарантійний строк продовжується''' на час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.
== Внесення змін у договір підряду та його розірвання==
Внесення змін у договір підряду чи його розірвання допускається '''тільки за згодою сторін''', якщо інше не встановлено договором підряду або законом. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.

Внесення змін у договір підряду оформлюється додатковою угодою, про що робиться застереження у договорі підряду.

Сторона договору підряду, яка вважає за необхідне внести зміни у договір підряду чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у договір підряду або розірвання його, '''у двадцятиденний строк''' повідомляє другу сторону про своє рішення.

У разі коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договір підряду або розірвання його чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона може звернутися до суду.

Якщо судовим рішенням у договір підряду внесено зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду.
== Відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором підряду та порядок урегулювання спорів==
'''У разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки: ''' 
# припинення виконання зобов'язань за договором підряду внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором підряду або законом, чи розірвання договору підряду;
# зміна умов договору підряду;
# сплата неустойки;
# відшкодування збитків та [[Відшкодування моральної шкоди|моральної шкоди]]. 
Якщо договором підряду за невиконання зобов'язань встановлено розмір неустойки, вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Сторони зобов'язані докладати зусиль до вирішення конфліктних ситуацій шляхом переговорів, пошуку взаємоприйнятних рішень. 
Для усунення розбіжностей, за якими не досягнуто згоди, сторони можуть залучати професійних експертів. 
Сторона, що порушила майнові права або законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення їй претензії чи звернення до суду.

=== Претензійний порядок ===
У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій сторона, права або законні інтереси якої порушено, з метою вирішення спору має право '''звернутися до порушника з письмовою претензією''', якщо інше не встановлено законом.

'''Претензія розглядається в місячний строк''' з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника порушник зобов'язаний задовольнити.
=== Судовий порядок ===
'''У разі коли сторона,''' що порушила майнові права або законні інтереси іншої сторони, '''протягом місяця не дасть відповіді на претензію''' або відмовиться повністю або частково її задовольнити, сторона, права або законні інтереси якої порушено, має право звернутися з відповідним [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовом до суду.]]

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Господарське право‎]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону

2022-03-22T20:00:42Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено новим розділом щодо воєнного стану

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1835-14 Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану]"

== Визначення термінів ==
* Муніципальна варта — це орган в системі місцевого самоврядування, який створили у вигляді структурного підрозділу органу місцевого самоврядування чи комунальної установи, з метою забезпечення на території, що перебуває під юрисдикцією відповідної ради, охорони громадського порядку, законності, прав, свобод і законних інтересів громадян та утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

== Визначення прав та обов'язків муніципальної варти ==
* Повноваження муніципальної варти визначаються її статутом. 
* Орган місцевого самоврядування своїм рішенням уповноважує посадових осіб Муніципальної варти на складання приписів та протоколів про адміністративні правопорушення в межах обсягу своїх повноважень визначених ст. 219 КупАП, а саме:
# у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
# у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99);
# у сільському господарстві (ст. 104);
# на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (частинами першою, третьою та шостою статті 122, ст.ст. 127-2, 141, 142);
# в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 152, ч. 1-5, 8 ст. 152-1);
# в галузі торгівлі (ст. 159);
# що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
# ст.ст. 197, 198.

== Порядок оскарження припису та протоколу про адміністративне правопорушення ==
# Порядок адміністративного оскарження припису та протоколу визначений у затвердженому органом місцевого самоврядування Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та винесення приписів. Зазвичай встановлюється термін оскарження від 3 до 10 днів, шляхом направлення скарги до виконавчого комітету, а рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради може бути оскаржено до ради. 
# До районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП звертатися необхідно у випадку оскарження постанови із позовною заявою про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
* ''Велика Палата Верховного Суду (Постанова від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17) дійшла висновку, що складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжує правових наслідків для позивача та не порушує його права. Отже, окремо від постанови про притягнення до адміністративної відповідальності такі протоколи не оскаржуються''. 
* ''Згідно норми закону, викладеній у пункті 4 частини 1 статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення''. 
{| class="wikitable"
|'''24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.'''

'''Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.'''
|}

== Військові адміністрації ==
Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадського порядку та безпеки, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військову адміністрацію населеного пункту очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Структуру і штатний розпис військових адміністрацій населених пунктів затверджує начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України за поданням начальника відповідної військової адміністрації. Структурні підрозділи муніципальноії варти співпрацють з військовими адміністраціями, органами державної влади, депутатами, постійними комісіями, тимчасовими контрольними комісіями та виконавчими органами, утвореними міською радою, підприємствами, організаціями, установами, об'єднаннями громадян незалежно від форм власності в умовах особливого правового режиму.
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81014004 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17]

[[Категорія:Адміністративне право]]

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

2022-03-22T09:49:18Z

Valentyna.kyryliuk: Посилання на Закон п.5 розділу : Звільнення від подальшого відбування покарання

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 травня 2013 року № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
* П[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 останова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0082700-97 Ухвала (витяг)судової колегії у кримінальних справах Верховного суду України «Рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянинові органами слідства, має бути належно мотивовано і відповідати фактичним обставинам справи» від 11 березня 1997 року]

== Складові предмету доказування (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) ==
Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини першої статті 91 КПК України] '''у кримінальному провадженні підлягають доказуванню''':
# подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
# винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
# вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
# обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
# обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
# обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
# обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
=== Встановлення події кримінального правопорушення ===
При доказуванні мають бути встановлені обставини, які належать до події кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку). При доказуванні обставин, які утворюють подію кримінального правопорушення, встановлюються передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки (для матеріальних складів) та наявність між ними причинн-наслідкового зв'язку. Подія кримінального правопорушення розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення кримінального правопорушення не визнається обов'язковою кваліфікуючою ознакою кримінальним законом. Незважаючи на це, в кримінальному процесі спосіб вчинення злочину є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному кримінальному провадженню. У теорії доказів спосіб вчинення кримінального правопорушення тлумачиться як комплекс дій, що вчиняється правопорушником у певній послідовності і призводить до злочинного наслідку.

Подія кримінального правопорушення, відбувається в реальному місці і часі. Тому доказування обставин, що належать до події кримінального правопорушення, деталізують спосіб його вчинення, може мати значення для предметного захисту особи, кваліфікації способів вчинення окремих видів кримінальних правопорушень тощо. Відсутність події злочину тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.
=== Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення ===
'''Винуватість''' - категорія кримінального процесуального права, яка означає доведеність доказами вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 23 КК України] виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності, які, у свою чергу, знаходять прояв у двох видах: умисел - прямий і непрямий ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 24 КК України]), необережність - кримінальна протиправна самовпевненість та кримінальна протиправна недбалість ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 25 КК України]). Відсутність вини тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

Конкретний зміст вини окремих видів злочинів визначається їх складами, що передбачені нормами Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. На ступінь вини особи впливають мета, мотив, місце і час вчинення злочину, життєвий досвід, вік тощо. Тому знання ступеня вини кожної конкретної особи необхідне для індивідуалізації покарання. Склад кримінального правопорушення включає психічне ставлення обвинуваченого до всіх фактичних обставин, які віднесені законодавцем до об'єкта і об'єктивної сторони злочину. Тобто при доказуванні умислу необхідно встановити конкретні фактичні дані, які б свідчили, що інтелектом і волею (умислом) обвинуваченого охоплювались виявлені час, місце, спосіб вчинення злочину тощо, а у злочинах з матеріальним складом - настання злочинних наслідків.

В окремих випадках може встановлюватись осудність обвинуваченого і досягнення ним віку кримінальної відповідальності за даний злочин. Факт осудності обвинуваченого за загальним правилом розглядається як очевидний, але при виникненні певних сумнівів він підлягає доказуванню відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини другої статті 242 КПК України] (визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності).

Вина головним чином характеризує суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Але у ряді складів кримінальних правопорушень для встановлення їх суб'єктивної сторони слід з'ясовувати ще й мотив і мету вчинення посягання.

Мотив і мету вчинення кримінальних правопорушень часто називають факультативними ознаками складу кримінального правопорушення. Але для деяких складів кримінальних правопорушень мотив і мета виступають обов'язковими ознаками складу. Це має місце тоді, коли:
# мотив чи мета прямо названі у диспозиції статті особливої частини статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];
# наявність відповідної мети прямо випливає з інших ознак складу кримінального правопорушення.

'''Мотив''' - це те внутрішнє спонукання, яке штовхнуло особу на вчинення кримінального правопорушення. Мотив дозволяє виявити причину протиправної поведінки, дає можливість встановити ознаки вини. Мотиви кримінальних правопорушень можуть бути різноманітними - гроші, заздрість, ревнощі, помста тощо.

Залежно від виду мотиву того, яке значення йому надає законодавець, '''мотив має різне кримінально-правове значення''', а саме:
* виступає ознакою основного складу кримінального правопорушення;
* посилює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* послаблює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* враховується при визначенні кримінально-правових наслідків кримінального правопорушення.

Кримінально-правове значення мети кримінального правопорушення загалом таке ж, як і його мотиву.

'''Мета кримінального правопорушення'''- це результат, якого прагне досягти винний, вчинюючи правопорушення. Мотив характеризує, чим керується особа, здійснюючи кримінальне правопорушення, мета визначає те, чого прагне ця особа.

Мета, таким чином, прямо пов'язана з вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Якщо мета і наслідки збігаються, то однозначно особа бажає цих наслідків і має місце прямий умисел.

Однак правопорушник може ставити й іншу чи більш широку мету, яка виходить за межі наслідків, що є ознакою певного складу кримінального правопорушення. Тоді такі наслідки є лише проміжною метою - винний їх лише свідомо допускає для досягнення своєї мети, і це притаманне непрямому умислу. Якщо ж особа усвідомлює неминучість наслідків, які є для неї проміжною метою, то вона теж їх бажає і діє з прямим умислом.
=== Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини першої статті 91 КПК України] у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Поняття шкоди в кримінальному процесуальному законодавстві не розкривається. Водночас аналіз окремих норм процесуального закону ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]) дозволяє розмежувати фізичну, моральну і майнову шкоду.

'''Фізична шкода''' - це сукупність змін, що сталися об'єктивно внаслідок вчинення кримінального правопорушення у стані людини як фізичної істоти. До складових фізичної шкоди належать: тілесні ушкодження, розлад здоров'я, фізичні страждання, біль.

Якщо відшкодування фізичної шкоди певним чином ускладнено, то відшкодування витрат на лікування можна визнати компенсаційною формою відшкодування фізичної шкоди, яка піддається обрахуванню. Це питання може стати предметом цивільного позову у кримінальному провадженні ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 пункт 10 частини першої статті 56, статті 61, 127 КПК України, постанова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"] ). Суб'єктами права на відшкодування шкоди у справах даного виду можуть бути самі потерпілі, а також прокурор відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 12 частини 2 статті 36 КПК].

Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини шостої статті 55 КПК України] у справах про кримінальні правопорушення, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, право на відшкодування шкоди мають також його близькі родичі чи члени сім'ї такої особи, які в установленому законом порядку повинні визнаватися потерпілими. До таких осіб відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини першої статті З КПК України] ).

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»] під '''моральною шкодою''' слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації, Пленум визначає: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Під час досудового розслідування і судового провадження існують особливості щодо доказування моральної шкоди. Зокрема, під час досудового розслідування про доказування моральної шкоди можна вести мову в тих випадках, коли є потерпілий, яким заявлений цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]). При цьому підлягає доказуванню лише сам факт заподіяння моральної шкоди, тобто наявність її фактичних наслідків - характеру й тяжкості погіршення стану здоров'я, тривалості страждань тощо. Визначення конкретного розміру грошової компенсації визначається судом, а тому виходить за межі доказування під час досудового розслідування.

У кримінаьних правопорушеннях з формальним складом шкода є лише факультативним елементом предмету доказування. Для даного виду злочинів злочинний результат презюмується, тому для їх кваліфікації достатньо встановити лише вказане в законі діяння. Але дана презумпція стосується не всіх злочинів з формальним складом. Зокрема, встановлення шкоди вимагається, якщо злочин фактично закінчується настанням шкідливих наслідків, що знаходяться за межами складу, але передбачені законом як обставини, котрі впливають на визначення міри відповідальності, або настанням таких наслідків у вигляді майнової чи моральної шкоди, які належить відшкодовувати потерпілому (цивільному позивачу).

'''[http://domjurista.ua/res.php?res_id=16107 Зразок позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням]'''

Крім виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України], у кримінальному провадженні підлягає доказуванню також '''розмір процесуальних витрат'''.

Порядок визначення розміру та стягнення процесуальних витрат, особи, які мають право отримати компенсацію, порядок зменшення витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 главі 8 КПК України]. Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 положень статті 118 КПК України] процесуальні витрати складаються із:
# витрат на правову допомогу;
# витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
# витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
# витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
=== Обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження ===
Предмет доказування також включає обставини, які характеризують обвинуваченого й повинні враховуватись при призначенні покарання. Такий підхід ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, серед яких від суду вимагається індивідуальний підхід, урахування особи винного та обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 4 частини першої статті 91 КПК] у кожному кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання.

'''До обставин, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання і підлягають доказуванню, належать такі:'''
* усі наявні у справі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує чи обтяжує покарання, передбачена в статті КК як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує чи обтяжує ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 66 КК України] і [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 67 КК України]);
* у разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 69 КК України]), необхідно встановлювати сукупність обставин, які б позитивно характеризували винну особу до вчинення злочину, а також після цього, що свідчить про можливість виправлення особи і перевиховання без реального застосування до неї призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі (ставлення підсудного до праці, навчання, громадського обов'язку, поведінка на виробництві і в побуті, працездатність, стан здоров'я, сімейний стан, дані про минулі судимості);
* обставини, які становлять соціально-психологічну характеристику обвинуваченого;
* обставини, що впливають на забезпечення в процесі доказування реалізації обвинуваченим своїх законних прав (наявність в обвинуваченого фізичних або психічних вад; володіння рідною мовою, якою ведеться судочинство, тощо). На окремі обставини, які впливають на призначення особі покарання і підлягають встановленню, може бути вказано у самій нормі Особливої частини КК.
=== Обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання ===
Важливим елементом предмета доказування є доведення обставин, що є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності або покарання. Для прийняття такого рішення необхідно мати достатньо доказів, що вказують на обставини, передбачені законом про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку. [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ XII Загальної частини та розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України] присвячені питанням звільнення від покарання та його відбування, під яким розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування.

'''Види звільнення від покарання та його відбування''':
* Звільнення від покарання без його призначення:
1) [[Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності|у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 74 КК України]);

2) [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|у зв'язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина п'ята статті 74 КК України]);

3) [[Звільнення від покарання за хворобою|у зв'язку із хворобою особи]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга та третя статті 84 КК України]);

4) [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 97 КК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2124-20#Text 5) військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» відповідно обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії режиму воєнного стану, а саме:]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2124-20#Text втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2124-20#Text наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації збройного конфлікту;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2124-20#Text виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів і звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.]
* Звільнення від подальшого відбування покарання:
1) [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|із випробуванням]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 75 та 104 КК України]);

2) із випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 9 КК України]);

3) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 80 та 106 КК України]);

4) [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 81 та 107 КК України]);

5) у зв'язку з психічною хворобою ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина перша статті 84 КК України]);

6) у зв'язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 84 КК України]);

7) [[Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років|вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 83 КК України]);

8) [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|у зв'язку із законом про амністію]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 86 КК України]);

9) у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 74 КК України]);

10) у зв'язку з вимогами ІІ розділу Прикінцевих та перехідних положень КК України ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 пункти 1, 6-8,11, частина 1 пункту 14; пункти 15-18]).

Крім цього, КК України передбачає '''[[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|випадки заміни покарання більш м'яким]]''':

а) невідбутої частини покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 82 КК України]);

б) вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина чатина статті 83 КК України]);

в) у зв'язку із законом про амністію ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 86 КК України]);

г) на підставі акта про помилування ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 87 КК України]).

Також передбачається '''пом'якшення покарання''':

а) на підставі закону про амністію ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 86 КК України]);

б) якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 74 КК України]);

в) на підставі вимог [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України].

Випадки заміни покарання більш м'яким та пом'якшення покарання, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбування покарання. Звільнення від покарання без його призначення.
==== Обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення ====
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частиною першою статті 961 КК України] встановлено, що '''спеціальна конфіскація''' полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 1591, частиною першою статті 190,статтею 192, частиною першою статей 204, 2091, 210, частинами першою і другою статей 212, 2121, частиною першою статей 222, 229, 2391, 2392, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301,302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 3631, 3641, 3652 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n541 КК України].

'''Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:'''
# Обвинувального вироку суду.
# Ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
'''У випадках, коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:'''
# Ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 КПК України], за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
'''Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 962 КК України] спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:'''
# одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
# призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
# були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
# були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Спеціальна конфіскація також не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у статті 96-КК, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

=== Обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру ===
27 квітня 2014 року набрав чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 березня 2013 року 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по виконанню Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»], яким було введено кримінальну відповідальність для юридичних осіб. Цим Законом Загальну частину КК України доповнено розділом XIV1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

Відповідно до норм законодавства '''до юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру:'''
# штраф;
# конфіскація майна;
# ліквідація.

До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий. При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобов’язана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

При застосуванні до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру судом враховуються ступінь тяжкості вчиненого її уповноваженою особою кримінального правопорушення, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, вжиті юридичною особою заходи для запобігання кримінального правопорушення.

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

2022-03-22T09:13:59Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнений розділ: Види звільнння від покарання та його відбування

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 травня 2013 року № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
* П[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 останова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0082700-97 Ухвала (витяг)судової колегії у кримінальних справах Верховного суду України «Рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянинові органами слідства, має бути належно мотивовано і відповідати фактичним обставинам справи» від 11 березня 1997 року]

== Складові предмету доказування (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) ==
Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини першої статті 91 КПК України] '''у кримінальному провадженні підлягають доказуванню''':
# подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
# винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
# вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
# обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
# обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
# обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
# обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
=== Встановлення події кримінального правопорушення ===
При доказуванні мають бути встановлені обставини, які належать до події кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку). При доказуванні обставин, які утворюють подію кримінального правопорушення, встановлюються передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки (для матеріальних складів) та наявність між ними причинн-наслідкового зв'язку. Подія кримінального правопорушення розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення кримінального правопорушення не визнається обов'язковою кваліфікуючою ознакою кримінальним законом. Незважаючи на це, в кримінальному процесі спосіб вчинення злочину є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному кримінальному провадженню. У теорії доказів спосіб вчинення кримінального правопорушення тлумачиться як комплекс дій, що вчиняється правопорушником у певній послідовності і призводить до злочинного наслідку.

Подія кримінального правопорушення, відбувається в реальному місці і часі. Тому доказування обставин, що належать до події кримінального правопорушення, деталізують спосіб його вчинення, може мати значення для предметного захисту особи, кваліфікації способів вчинення окремих видів кримінальних правопорушень тощо. Відсутність події злочину тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.
=== Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення ===
'''Винуватість''' - категорія кримінального процесуального права, яка означає доведеність доказами вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 23 КК України] виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності, які, у свою чергу, знаходять прояв у двох видах: умисел - прямий і непрямий ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 24 КК України]), необережність - кримінальна протиправна самовпевненість та кримінальна протиправна недбалість ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 25 КК України]). Відсутність вини тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

Конкретний зміст вини окремих видів злочинів визначається їх складами, що передбачені нормами Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. На ступінь вини особи впливають мета, мотив, місце і час вчинення злочину, життєвий досвід, вік тощо. Тому знання ступеня вини кожної конкретної особи необхідне для індивідуалізації покарання. Склад кримінального правопорушення включає психічне ставлення обвинуваченого до всіх фактичних обставин, які віднесені законодавцем до об'єкта і об'єктивної сторони злочину. Тобто при доказуванні умислу необхідно встановити конкретні фактичні дані, які б свідчили, що інтелектом і волею (умислом) обвинуваченого охоплювались виявлені час, місце, спосіб вчинення злочину тощо, а у злочинах з матеріальним складом - настання злочинних наслідків.

В окремих випадках може встановлюватись осудність обвинуваченого і досягнення ним віку кримінальної відповідальності за даний злочин. Факт осудності обвинуваченого за загальним правилом розглядається як очевидний, але при виникненні певних сумнівів він підлягає доказуванню відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини другої статті 242 КПК України] (визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності).

Вина головним чином характеризує суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Але у ряді складів кримінальних правопорушень для встановлення їх суб'єктивної сторони слід з'ясовувати ще й мотив і мету вчинення посягання.

Мотив і мету вчинення кримінальних правопорушень часто називають факультативними ознаками складу кримінального правопорушення. Але для деяких складів кримінальних правопорушень мотив і мета виступають обов'язковими ознаками складу. Це має місце тоді, коли:
# мотив чи мета прямо названі у диспозиції статті особливої частини статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];
# наявність відповідної мети прямо випливає з інших ознак складу кримінального правопорушення.

'''Мотив''' - це те внутрішнє спонукання, яке штовхнуло особу на вчинення кримінального правопорушення. Мотив дозволяє виявити причину протиправної поведінки, дає можливість встановити ознаки вини. Мотиви кримінальних правопорушень можуть бути різноманітними - гроші, заздрість, ревнощі, помста тощо.

Залежно від виду мотиву того, яке значення йому надає законодавець, '''мотив має різне кримінально-правове значення''', а саме:
* виступає ознакою основного складу кримінального правопорушення;
* посилює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* послаблює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* враховується при визначенні кримінально-правових наслідків кримінального правопорушення.

Кримінально-правове значення мети кримінального правопорушення загалом таке ж, як і його мотиву.

'''Мета кримінального правопорушення'''- це результат, якого прагне досягти винний, вчинюючи правопорушення. Мотив характеризує, чим керується особа, здійснюючи кримінальне правопорушення, мета визначає те, чого прагне ця особа.

Мета, таким чином, прямо пов'язана з вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Якщо мета і наслідки збігаються, то однозначно особа бажає цих наслідків і має місце прямий умисел.

Однак правопорушник може ставити й іншу чи більш широку мету, яка виходить за межі наслідків, що є ознакою певного складу кримінального правопорушення. Тоді такі наслідки є лише проміжною метою - винний їх лише свідомо допускає для досягнення своєї мети, і це притаманне непрямому умислу. Якщо ж особа усвідомлює неминучість наслідків, які є для неї проміжною метою, то вона теж їх бажає і діє з прямим умислом.
=== Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини першої статті 91 КПК України] у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Поняття шкоди в кримінальному процесуальному законодавстві не розкривається. Водночас аналіз окремих норм процесуального закону ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]) дозволяє розмежувати фізичну, моральну і майнову шкоду.

'''Фізична шкода''' - це сукупність змін, що сталися об'єктивно внаслідок вчинення кримінального правопорушення у стані людини як фізичної істоти. До складових фізичної шкоди належать: тілесні ушкодження, розлад здоров'я, фізичні страждання, біль.

Якщо відшкодування фізичної шкоди певним чином ускладнено, то відшкодування витрат на лікування можна визнати компенсаційною формою відшкодування фізичної шкоди, яка піддається обрахуванню. Це питання може стати предметом цивільного позову у кримінальному провадженні ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 пункт 10 частини першої статті 56, статті 61, 127 КПК України, постанова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"] ). Суб'єктами права на відшкодування шкоди у справах даного виду можуть бути самі потерпілі, а також прокурор відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 12 частини 2 статті 36 КПК].

Згідно з положеннями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини шостої статті 55 КПК України] у справах про кримінальні правопорушення, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, право на відшкодування шкоди мають також його близькі родичі чи члени сім'ї такої особи, які в установленому законом порядку повинні визнаватися потерпілими. До таких осіб відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини першої статті З КПК України] ).

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»] під '''моральною шкодою''' слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації, Пленум визначає: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Під час досудового розслідування і судового провадження існують особливості щодо доказування моральної шкоди. Зокрема, під час досудового розслідування про доказування моральної шкоди можна вести мову в тих випадках, коли є потерпілий, яким заявлений цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]). При цьому підлягає доказуванню лише сам факт заподіяння моральної шкоди, тобто наявність її фактичних наслідків - характеру й тяжкості погіршення стану здоров'я, тривалості страждань тощо. Визначення конкретного розміру грошової компенсації визначається судом, а тому виходить за межі доказування під час досудового розслідування.

У кримінаьних правопорушеннях з формальним складом шкода є лише факультативним елементом предмету доказування. Для даного виду злочинів злочинний результат презюмується, тому для їх кваліфікації достатньо встановити лише вказане в законі діяння. Але дана презумпція стосується не всіх злочинів з формальним складом. Зокрема, встановлення шкоди вимагається, якщо злочин фактично закінчується настанням шкідливих наслідків, що знаходяться за межами складу, але передбачені законом як обставини, котрі впливають на визначення міри відповідальності, або настанням таких наслідків у вигляді майнової чи моральної шкоди, які належить відшкодовувати потерпілому (цивільному позивачу).

'''[http://domjurista.ua/res.php?res_id=16107 Зразок позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням]'''

Крім виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України], у кримінальному провадженні підлягає доказуванню також '''розмір процесуальних витрат'''.

Порядок визначення розміру та стягнення процесуальних витрат, особи, які мають право отримати компенсацію, порядок зменшення витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 главі 8 КПК України]. Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 положень статті 118 КПК України] процесуальні витрати складаються із:
# витрат на правову допомогу;
# витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
# витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
# витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
=== Обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження ===
Предмет доказування також включає обставини, які характеризують обвинуваченого й повинні враховуватись при призначенні покарання. Такий підхід ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, серед яких від суду вимагається індивідуальний підхід, урахування особи винного та обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 4 частини першої статті 91 КПК] у кожному кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання.

'''До обставин, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання і підлягають доказуванню, належать такі:'''
* усі наявні у справі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує чи обтяжує покарання, передбачена в статті КК як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує чи обтяжує ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 66 КК України] і [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 67 КК України]);
* у разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 69 КК України]), необхідно встановлювати сукупність обставин, які б позитивно характеризували винну особу до вчинення злочину, а також після цього, що свідчить про можливість виправлення особи і перевиховання без реального застосування до неї призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі (ставлення підсудного до праці, навчання, громадського обов'язку, поведінка на виробництві і в побуті, працездатність, стан здоров'я, сімейний стан, дані про минулі судимості);
* обставини, які становлять соціально-психологічну характеристику обвинуваченого;
* обставини, що впливають на забезпечення в процесі доказування реалізації обвинуваченим своїх законних прав (наявність в обвинуваченого фізичних або психічних вад; володіння рідною мовою, якою ведеться судочинство, тощо). На окремі обставини, які впливають на призначення особі покарання і підлягають встановленню, може бути вказано у самій нормі Особливої частини КК.
=== Обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання ===
Важливим елементом предмета доказування є доведення обставин, що є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності або покарання. Для прийняття такого рішення необхідно мати достатньо доказів, що вказують на обставини, передбачені законом про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку. [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ XII Загальної частини та розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України] присвячені питанням звільнення від покарання та його відбування, під яким розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування.

'''Види звільнення від покарання та його відбування''':
* Звільнення від покарання без його призначення:
1) [[Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності|у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 74 КК України]);

2) [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|у зв'язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина п'ята статті 74 КК України]);

3) [[Звільнення від покарання за хворобою|у зв'язку із хворобою особи]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга та третя статті 84 КК України]);

4) [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 97 КК України]).

5) військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» відповідно обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії режиму воєнного стану, а саме:

втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна;

наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації збройного конфлікту;

виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів і звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
* Звільнення від подальшого відбування покарання:
1) [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|із випробуванням]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 75 та 104 КК України]);

2) із випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 9 КК України]);

3) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 80 та 106 КК України]);

4) [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 81 та 107 КК України]);

5) у зв'язку з психічною хворобою ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина перша статті 84 КК України]);

6) у зв'язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 84 КК України]);

7) [[Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років|вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 83 КК України]);

8) [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|у зв'язку із законом про амністію]] ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 86 КК України]);

9) у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 74 КК України]);

10) у зв'язку з вимогами ІІ розділу Прикінцевих та перехідних положень КК України ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 пункти 1, 6-8,11, частина 1 пункту 14; пункти 15-18]).

Крім цього, КК України передбачає '''[[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|випадки заміни покарання більш м'яким]]''':

а) невідбутої частини покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 82 КК України]);

б) вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина чатина статті 83 КК України]);

в) у зв'язку із законом про амністію ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 86 КК України]);

г) на підставі акта про помилування ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 87 КК України]).

Також передбачається '''пом'якшення покарання''':

а) на підставі закону про амністію ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 86 КК України]);

б) якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 74 КК України]);

в) на підставі вимог [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України].

Випадки заміни покарання більш м'яким та пом'якшення покарання, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбування покарання. Звільнення від покарання без його призначення.
==== Обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення ====
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частиною першою статті 961 КК України] встановлено, що '''спеціальна конфіскація''' полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 1591, частиною першою статті 190,статтею 192, частиною першою статей 204, 2091, 210, частинами першою і другою статей 212, 2121, частиною першою статей 222, 229, 2391, 2392, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301,302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 3631, 3641, 3652 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n541 КК України].

'''Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:'''
# Обвинувального вироку суду.
# Ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
'''У випадках, коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:'''
# Ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 КПК України], за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
'''Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 962 КК України] спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:'''
# одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
# призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
# були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
# були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Спеціальна конфіскація також не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у статті 96-КК, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

=== Обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру ===
27 квітня 2014 року набрав чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 березня 2013 року 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по виконанню Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»], яким було введено кримінальну відповідальність для юридичних осіб. Цим Законом Загальну частину КК України доповнено розділом XIV1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

Відповідно до норм законодавства '''до юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру:'''
# штраф;
# конфіскація майна;
# ліквідація.

До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий. При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобов’язана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

При застосуванні до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру судом враховуються ступінь тяжкості вчиненого її уповноваженою особою кримінального правопорушення, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, вжиті юридичною особою заходи для запобігання кримінального правопорушення.

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу

2022-03-20T13:44:28Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнення до категорій осіб, яким надається статус учасників бойових дій

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" (із змінами)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (із змінами)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text Наказ Міністерства у справах ветеранівУкраїни від 26 лютого 2021 року № 43 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]

== Статус учасника бойових дій ==
'''Механізм''' отримання статусу учасника бойових дій '''визначений''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами) «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення»].

Зокрема, документом передбачено, що такий '''статус може бути надано''' військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Держприкордонслужби, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

'''Статус''' учасника бойових дій '''надається''' особам, зазначеним у пункті 2 Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях '''на строк не менше ніж 30 календарних днів''', у тому числі '''за сукупністю днів перебування в районах її проведення'''.

'''Особам''', які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об’єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об’єднаним командним пунктом об’єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), '''статус''' учасника бойових дій '''надається''' ''незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.''

Райони, які охоплює АТО, та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при Службі безпеки України.
=== Кому надається ===
'''Статус учасника бойових дій надається:'''
* військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
* особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
*Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про уточнення норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників та Захисниць України і надання їм соціальних гарантій» розширено коло осіб віднесених до числа учасників бойових дій та до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Відповідний статус надається: Добровольцям Сил територіальної оборони Збройних Сил України; Особам зі складу добровольчого формування територіальної громади; Особам зі складу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, особи, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

'''Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи''' про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення:

* '''для осіб, які брали участь в антитерористичній операції''', - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
* '''для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці другому пункту 2 підпункту 4 Порядку], витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
* '''для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби)''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці другому пункту 2 підпункту 4 Порядку], матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;
* '''для осіб, зазначених в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці третьому пункту 2 Порядку]''', - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені а[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF бзацами другим - четвертим пункту 2 Положення], або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці другому пункту 2 Порядку], які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, у разі підтвердження суб’єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;
* '''для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції''', - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення;
* '''для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях''', - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об’єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
* '''для осіб, які залучалися до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях на строк менше ніж 30 календарних днів''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці сьомому пункту 2 підпункту 4 Порядку], витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
* '''для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби)''', - документи, зазначені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзаці сьомому пункту 2 підпункту 4 Порядку], матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
=== Механізм надання статусу учасника бойових дій ===
'''Для надання статусу''' учасника бойових дій '''командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) у місячний строк після завершення особами виконання завдань''' антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) '''зобов’язані подати''' на розгляд комісії довідки за встановленою формою та документи із зазначених вище, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

'''У разі''' коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, '''документи''' командирами (начальниками) '''подаються''' на розгляд комісії '''не раніше ніж через 30 календарних днів''' після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) чи призначення їх на відповідні посади.

'''Комісії''' вивчають документи, у '''разі потреби''' заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та '''в місячний строк''' із дня надходження документів '''приймають рішення''' щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

'''Комісії''' '''інформують''' '''у місячний строк''' Д[https://www.facebook.com/dsvv.gov.ua ержавну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції] про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF додатками 3 і 5 Порядку].

'''Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії''' '''документи''' із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

'''Міжвідомча комісія розглядає документи''', надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF#Text Порядку,] або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії.

'''У разі відмови''' в наданні статусу учасника бойових дій '''питання''' про надання особі зазначеного статусу '''може повторно виноситися''' на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF пункті 5 Порядку].

'''Посвідчення''' учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF абзацах другому і третьому пункту 2 Порядку], яким надано статус учасника бойових дій, '''видаються''' ''<big>Мін’юстом, органами Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДФС.</big>''
== Позбавлення статусу бойових дій ==
'''''Комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі:'''''
* наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
* виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу;
* подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.
'''Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій приймають ті комісії, які його надавали, або їх правонаступники.'''
=== Підстави для позбавлення статусу бойових дій ===
'''''Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, зазначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF пункті 2 Порядку], є:'''''
* '''копія обвинувального вироку суду''', який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що надійшов від органів прокуратури, органів або установ виконання покарань, а також від інших осіб, установ або органів у випадках, передбачених законом, на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;
* '''документи''' '''державних органів, військових частин (органів, підрозділів) або підприємств, установ та організацій, матеріали службових перевірок та інші документи''', що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;
* '''заява особи''' про позбавлення її статусу учасника бойових дій із зазначенням причини, надіслана нею на розгляд комісії або міжвідомчої комісії.
=== Механізм позбавлення статусу бойових дій ===
'''Комісія або міжвідомча комісія''' <big>в місячний строк</big> із дня надходження документів '''приймає рішення''' про позбавлення статусу учасника бойових дій.

'''Рішення''' комісії або міжвідомчої комісії '''може бути оскаржене у судовому порядку'''.

Комісія або міжвідомча комісія надсилає особі, стосовно якої прийнято рішення про позбавлення її статусу учасника бойових дій, або видає їй письмове повідомлення із зазначенням причин такого рішення і роз’ясненням порядку його оскарження. <big>Посвідчення учасника бойових дій вилучається або визнається недійсним</big>.

'''Комісія або міжвідомча комісія інформують у місячний''' строк із дня прийняття відповідного рішення Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування пільговика на обліку про '''позбавлення''' статусу учасника бойових дій, за формою, визначеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1494-14 додатку до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117].
== Куди звертатися ==
Рішення про відмову у статусі учасника бойових дій або його позбавлення оскаржується у судовому порядку.

== Див.також ==
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC,_%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE_%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%83_XX_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%96 Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]

Відповідальність за шкоду, отриману внаслідок падіння до каналізаційного колодязя (люка)

2022-01-26T10:15:17Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнення нового підпункту: "Відповідальність споживача"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України “Про благоустрій населених пунктів”]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" ]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1529-17/print Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 року № 310]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-13 Постанова Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF#Text Типовий договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 р. №630.]

== Визначення термінів ==
* Каналізаційний колодязь — це елемент (частина) об’єкту благоустрою. 
* До об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також інші території в межах населеного пункту. 
* Балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно. 
* Кришки люків та решітки на люках - це кришки або решітки, які закривають люки, перешкоджають потраплянню сторонніх предметів до колодязів та оглядових камер теплопостачання, водопостачання чи водовідведення, а також служать для запобігання нещасним випадкам.

== Особи, які зобов'язані відшкодувати шкоду ==
* Здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. 
* Утримання об'єктів благоустрою проводиться балансоутримувачем або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір. 
* Ремонт, експлуатацію, обслуговування та реконструкцію здійснює те підприємство, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.''' 
* Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду''' є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, договір оренди тощо) володіє об'єктом, порушення правил використання, зберігання або утримання якого завдало шкоди. 
* Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об’єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об’єкта благоустрою. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об’єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

== Відповідальність споживача ==
Якщо колодязі, які встановлені на місці врізки відповідних інженерних комунікацій споживача до мережі виконавця (балансоутримувача) то він є власністю споживача і саме споживач несе відповідальність за утримання в належному стані своїх інженерних комунікацій. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08#Text п. 1.3 Правил №190] “виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем”. Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF#Text до п. 22 Типового договору] “точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, у будинку садибного типу є місце підключення відповідної інженерної мережі будинку до мережі виконавця”. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08#Text п. 13.2 Правил №190] “колодязі, встановлені на мережах водовідведення, що належать споживачам, мають бути завжди доступні для огляду, вільні від завалів ґрунтом, будівельним сміттям тощо. Забороняється залишати з нещільно причиненими, розбитими або зсунутими з нього люками, отворами у стінках колодязів. Взимку споживачі зобов’язані очищати ляди колодязів від снігу та льоду. Місце розміщення колодязів має бути позначене спеціальними табличками із зазначенням відстані до колодязя в метрах. У разі пропажі або поломки ляд колодязів споживачі повинні придбати нові”. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08#Text 15.2 Правил №190] “виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів”.

== Умови настання відповідальності ==
Відповідно до '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст.1187 ЦК України]''', джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Згідно з '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ч.1 ст.16 ЦК України]''', кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст.23 ЦК України]''', особа розмір стягнення моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних і моральних страждань, інших негативних наслідків.

Згідно зі '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст.23 ЦК України]''', особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:
# у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст.1167 ЦК України]''', моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

== Порядок відшкодування завданої шкоди ==
* Необхідно зібрати докази вашого невдалого падіння та . Такими доказами можуть бути: 
# показання свідків; 
# фото і відеозапис падіння або місця падіння; 
# лікарняний лист; 
# чеки, платіжні документи, що підтверджують витрати на лікування. 
* Отримати в травмпункті довідку, в якій зазначено час і місце звернення і, зрозуміло, вид отриманої травми. Більш того, слід мати на увазі і необхідність в подальшому надати в суд лікарняний лист із зазначенням діагнозу і часу (періоду) втрати працездатності.
* Подати заяву в письмовому вигляді до Комунального підприємства, що обслуговує цей каналізаційний колодязь. [[Файл:Заява про нещасний випадок.doc|міні|ліворуч|Заява про нещасний випадок]] 
''Щоб уникнути ситуацій типу “до нас ніхто не звертався, нічого не знаємо”, вимагайте фіксації отриманого службою документа у вашій присутності і присвоєння йому відповідного номера (вхідна документація)''. 
* Отримати відповідь на заяву про падіння та зібрати докази для підготовки позовної заяви до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної здоров’ю.

== Див. додатково ==
[[Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки]]

[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Суди]]‎
[[Категорія:Цивільне право]]

Доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних закладів культури

2021-03-10T14:02:19Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнена законодавча база

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2778-17 Закон України "Про культуру"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1026-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1026 "Про питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1285-05 Наказ Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки"]

== Суб'єкт права на отримання доплати ==
Працівники у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 29 Закону України "Про культуру"). 

'''Працівник культури (працівник у сфері культури)''' - професійний творчий працівник або працівник закладу культури чи інша фізична особа, яка провадить діяльність у сфері культури.

{| class="wikitable"
|-
! Перелік посад працівників культури, які мають право на виплату доплати за вислугу років
|-
|
* Директор (завідувач) клубного закладу, парку культури та відпочинку, центру (будинку) народної творчості, центру культури та дозвілля, іншого культурно-освітнього центру, його заступники; завідувач філіалу (центру), атракціону, театру (літнього), його заступники; начальник (завідувач) відділу (сектору) з основних видів діяльності ''(крім підрозділів з фінансового, бухгалтерського, юридичного, господарського, матеріально-технічного забезпечення, режимно-секретного підрозділу, підрозділу з охорони праці та інших підрозділів, діяльність яких не належить до основних видів)'', його заступники. 
* Головний режисер, балетмейстер, художник, хормейстер, диригент; керівник художній, диригент, хормейстер, балетмейстер, режисер, режисер-постановник. 
* Керівник студії, творчого колективу (за видами мистецтва та народної творчості), музичної частини дискотеки, гуртка, самодіяльного об’єднання, клубу за інтересами, творчої майстерні (лабораторії), методичної служби; методист, акомпаніатор, концертмейстер, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності, художник усіх категорій.
|}

== Розмір доплати за вислугу років ==
Доплата за вислугу років залежно від стажу роботи на посадах, передбачених зазначеним переліком, у такому розмірі: 
* 10 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи понад три роки; 
* 20 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи понад 10 років; 
* 30 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи понад 20 років. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1026-2015-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів від 9 грудня 2015 року №1026 " Про питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів(будинків) народної творчості,центрів культури та дозвілля, інших культорно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань"], доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів виплачується у межах фонду оплати праці працівників, затвердженого на відповідний рік.

== Порядок виплати працівникам культури доплати за вислугу років ==
Доплата працівникам культури обчислюється виходячи '''''з посадового окладу без урахування інших надбавок і доплат''''' та виплачується щомісячно з дати прийняття на роботу за наявності стажу роботи, який дає право на її одержання. 

До відповідного стажу роботи ''зараховується'':
* час роботи в клубних закладах, парках культури та відпочинку, центрах (будинках) народної творчості, центрах культури та дозвілля, центрах дозвілля України, колишнього СРСР на посадах, зазначених у переліку; 
* час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, — період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною медичним висновком, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; 
* час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після підвищення кваліфікації працював на посаді, зазначеній у переліку; 
* час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах, що наведені в переліку, та протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу переїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад; 
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, у тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу.

''Керівникам'' державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів зазначені види допомоги надаються за погодженням із органом, до сфери управління якого належить відповідний заклад. 

Особам, які працюють '''за сумісництвом''', доплата '''не виплачується'''. У разі коли працівник тимчасово заміщує відсутнього працівника, доплата обчислюється виходячи з посадового окладу за основною посадою (місцем роботи). 

Працівникам, у яких право на одержання або підвищення розміру доплати виникло протягом календарного місяця, доплата встановлюється '''з початку наступного місяця'''. 

== Як підтвердити наявність стажу роботи? ==
Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання доплати, є '''трудова книжка або інший документ''', що відповідно до законодавства підтверджує наявність такого стажу.

== Оскарження відмови у виплати доплати за вислугу років ==
=== Добровільний порядок ===
'''Куди звернутися.''' У разі виявлення невиплаченої доплати за вислугу років потрібно звернутися до керівника закладу з письмовою заявою та документом для підтвердження стажу, який дає право на одержання доплати. 

'''Підстави для відмови:''' відсутній стаж. 

'''Порядок оскарження:''' у разі незаконних дій (бездіяльності) закладу культури, працівник має право подати скаргу до комісії по трудовим спорам.

=== Позасудовий порядок ===
'''Куди звернутися:''' до комісії по трудовим спорам. 

Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях. 

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. 

'''Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв працівника.''' Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. 

У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. 

Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації. 

'''Порядок і строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах.''' Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у '''''десятиденний строк з дня подання заяви'''''. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. 
Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. 

У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. 

Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. 

Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.
Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем. 

'''Порядок прийняття рішень комісією по трудових спорах.''' Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. 

Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. 

'''Оскарження рішення комісії по трудових спорах.''' У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах. 

'''Строк виконання рішення комісії по трудових спорах.''' Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження. 
'''Порядок виконання рішення комісії по трудових спорах.''' У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. 

У посвідченні вказуються найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер рішення, прізвище, ім'я, по батькові та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахунків у банках, рішення по суті спору, строк пред'явлення посвідчення до виконання. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах. 

Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. 

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. 

=== Судовий порядок ===
'''Куди звернутися:''' позови, що виникають з трудових правовідносин розглядаються за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|в порядку цивільного судочинства]].

'''Вартість:'''
Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір"). 

[[Категорія: Оплата праці]]

Порядок атестації педагогічних працівників

2021-03-02T13:51:55Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнений розділ: Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Доповнено перелік нормативної бази

== '''Нормативна база''' ==
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»].
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930].
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109. Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння»].
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 21.08.2019 № 800 “Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників]”
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1133-2019-%D0%BF#Text Постанова від 27.12.2019 №1133 Про внесення змін до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-provedennya-sertifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv-u-2021-roci МОН Наказ № 1522 від 04.12.2020]

== '''Атестація педагогічних працівників''' ==
'''Атестація педагогічних працівників''' — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. 
Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.
За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.
Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Положення про атестацію педагогічних працівників, які забезпечують здобуття фахових компетентностей спеціалізованої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

== '''Порядок атестації педагогічних працівників''' ==
Порядок атестації педагогічних працівників регулює [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930].

За результатами атестації педагогічних працівників керівник навчального закладу має виконати певний порядок дій. Розглянемо, які саме:
*Атестаційні комісії відповідно до затвердженого графіку роботи вивчають педагогічну діяльність осіб, які атестуються, до 15 березня. Після цього терміну — ухвалюють відповідні рішення.
'''Ухвалення рішень атестаційними комісіями Атестація педагогічних працівників має бути проведена у такі терміни:'''
*до 1 квітня — атестаційними комісіями I рівня
*до 10 квітня — атестаційними комісіями II рівня
*до 25 квітня — атестаційними комісіями III рівня
'''Атестаційні комісії I рівня створюють, зокрема, у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах.'''

'''Атестаційна комісія навчального закладу має право:'''
*атестувати педагогічного працівника на відповідність займаній посаді
*раніше присвоєній '''кваліфікаційній категорії''' присвоїти кваліфікаційну категорію
'''Окрім того, атестаційна комісія навчального закладу може приймати рішення про:'''
*відповідність займаній посаді за умови виконання визначених заходів
*невідповідність займаній посаді

== '''Відповідність педагогічного працівника кваліфікаційній категорії''' ==
Кваліфікаційні категорії педагогічним працівникам загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів присвоюють лише за результатами атестації. При цьому враховують вимоги, які встановлені до рівня професійної підготовки та кваліфікації цих працівників.

Розглянемо, які саме: 
Кваліфікаційна категорія '''"спеціаліст вищої категорії"''' встановлюється педагогічним працівникам, які виявили високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіють ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу, забезпечують високу результативність, якість своєї праці.
Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 8 років. Як виняток цей стаж може бути скорочений до 5 років. Для педагогічних працівників з вченими званнями та науковими ступенями враховується стаж їх безпосередньої педагогічної роботи у вищому навчальному закладі. 
Кваліфікаційна категорія '''"спеціаліст I категорії"''' встановлюється педагогічним працівникам, які виявили грунтовний рівень професіоналізму, добре володіють ефективними формами і методами педагогічної діяльності, досягли значних результатів у вирішенні навчально-виховних завдань.
Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 5 років. 
Кваліфікаційна категорія '''"спеціаліст II категорії"''' встановлюється педагогічним працівникам, які виявили достатній рівень професіоналізму, використовують сучасні форми і методи навчання та виховання, досягли вагомих результатів у педагогічній діяльності.
Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 3 років. 
Кваліфікаційна категорія '''"спеціаліст"''' підтверджується педагогічним працівникам, які професійно компетентні, забезпечують нормативні рівні і стандарти навчання та виховання. 
Педагогічне звання '''"старший учитель"''' може присвоюватись педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" або "спеціаліст I категорії", а за наявності освіти в обсязі вищого навчального закладу I-II рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня - стаж безпосередньої педагогічної роботи не менше 8 років та найвищий відповідний посадовий оклад (ставку заробітної плати). Атестацію педагогічних працівників проводять відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників.

Кваліфікаційні категорії педагогічним працівникам, як і педагогічні звання, можуть присвоювати під час: чергової атестації та позачергової атестації. Присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно. Встановлено мінімальний строк підвищення кваліфікаційної категорії: не раніш як через два роки після присвоєння попередньої.

'''Зауважте!''' Зазначена норма не поширюється на педагогічних працівників, які: в міжатестаційний період підготували переможців III етапу всеукраїнських або міжнародних учнівських олімпіад з базових навчальних предметів чи спортивних змагань; всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності, організованих центральними органами виконавчої влади мають наукові ступені, вчені або почесні звання (якщо їх діяльність за профілем збігається з науковим ступенем, званням). Ця ж категорія педагогічних працівників може бути атестована без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій.

'''Зауважте!''' Педагогічні працівники, які працювали на своїх посадах, не маючи вищої освіти, після отримання відповідної повної вищої освіти можуть бути атестовані на присвоєння кваліфікаційних категорій лише за наявності стажу педагогічної роботи: «спеціаліст другої категорії» — не менше двох років «спеціаліст першої категорії» — не менше п'яти років «спеціаліст вищої категорії» — не менше восьми років.

== '''Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Статтею 59 Закону України «Про освіту»] внесено зміни до системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників: професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Крім того, підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо). Відповідно п.7 ст.59 Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників конкретні види, форми, напрями та суб’єктів підвищення кваліфікації педагогічний працівник обирає самостійно.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 800], змінено умови проведення підвищення кваліфікації. Відповідно до пункту 9 Порядку суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам. Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо).

Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію у різних суб’єктів підвищення кваліфікації: в ОІППО, в ТОВ «Всеосвіта», наукових університетах та ін. Учитель сам обирає «свого» суб’єкта підвищення кваліфікації, залежно від усіх обставин і вимог. Але монопольної позиції більше не має ніхто. І обласні інститути післядипломної освіти виступають на рівних з усіма іншими суб’єктами. Тобто педагогічний працівник сам обирає тренінги, курси, семінари з тих дисциплін, які вважає важливими для свого підвищення кваліфікації. Головне, щоб було не менше 30 годин на рік (для закладу загальної середньої освіти) і було узгоджено з директором школи у плані підвищення кваліфікації. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145- VIII особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти, держава створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх членів суспільства. Відповідно до Порядку загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років, а обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника дошкільного, позашкільного закладу освіти встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років. З огляду на відсутність установлених законодавством норм щорічного підвищення кваліфікації, необхідного для проходження чергової атестації, МОН рекомендує атестаційним комісіям, починаючи із 2020 року: 1) установлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, а саме: 30 годин, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

60 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

90 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

150 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

2) установлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної, позашкільної освіти та не менше ніж:

24 години, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

48 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

72 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

120 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

Щорічний обсяг (кількість годин) підвищення кваліфікації визначається педагогічним працівником та має бути відображений у відповідному плані підвищення кваліфікації, а в рік проходження атестації має бути не меншим зазначених вище обсягів. При цьому, облік годин підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за накопичувальною системою. Якщо обсяг підвищення кваліфікації визначається в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, то 1 кредит дорівнює 30 годинам. Також, Пунктом 15 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних та науковопедагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 800, визначено: «У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством».. Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства

== '''Умови присвоєння кваліфікаційних категорій''' ==
Порядок присвоєння кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників затверджено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-п постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109].

Так, атестаційні комісії навчальних закладів можуть присвоювати лише такі кваліфікаційні категорії: «спеціаліст» «спеціаліст другої категорії» «спеціаліст першої категорії». Натомість кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» присвоює атестаційна комісія відповідного органу управління освітою — за клопотанням атестаційної комісії навчального закладу. Ті самі атестаційні комісії визначають відповідність педагогічних працівників раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям. Керівники навчальних закладів, працівники яких атестуються, до 10 жовтня подають атестаційним комісіям списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації. Одночасно до атестаційних комісій подають: керівник або педагогічна рада навчального закладу — клопотання про присвоєння працівникам кваліфікаційних категорії чи про їх зниження працівники, включені до списків, — заяви про присвоєння більш високої кваліфікаційної категорії. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Кваліфікаційна категорія, присвоєна педагогічному працівникові за результатами атестації, може бути змінена лише рішенням атестаційної комісії. Кваліфікаційні категорії присвоюють педагогічним працівникам, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра.

Свої рішення за результатами вивчення педагогічної діяльності працівників атестаційна комісія навчального закладу приймає до 1 квітня. Також атестаційна комісія навчального закладу може порушувати клопотання перед атестаційними комісіями вищих рівнів про присвоєння педагогічному працівникові: кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» педагогічного звання.

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!''' За клопотанням атестаційна комісія вищого рівня приймає також рішення про відповідність кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню.

== '''Особливості присвоєння педагогічного звання працівникові загальноосвітнього навчального закладу''' ==
За результатами атестації педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів присвоюють зокрема й педагогічні звання.

Розглянемо, які встановлено вимоги до рівня професійної підготовки та кваліфікації педагогічного працівника для присвоєння йому педагогічного звання, присвоюючи педагогічні звання, органи управління освітою та колективи навчальних закладів мають змогу відзначати професійні заслуги, внесок того чи того працівника у запровадження інноваційних методів виховання й навчання. Також це є засобом морального стимулювання досвідчених та ініціативних педагогів.

Перелік педагогічних звань визначено: [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-п постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109 «Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння»], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2010 № 930] (далі — Типове положення).

Так, за результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюють такі педагогічні звання: учитель-методист вихователь-методист педагог-організатор — методист практичний психолог — методист керівник гуртка — методист старший учитель майстер виробничого навчання I категорії майстер виробничого навчання II категорії

Педагогічні звання присвоюють атестаційні комісії відповідних органів управління освітою. На відміну від кваліфікаційних категорій, педагогічні звання присвоюють фактично за особисті досягнення та заслуги того чи того працівника. При цьому неприпустимі будь-яка дискримінація та упереджене ставлення до осіб, яких атестують. Критеріями для присвоєння педагогічних звань є відповідність працівника вимогам, встановленим пунктами 5.2–5.6 Типового положення.

== '''Дії керівника навчального закладу після атестації педагогічних працівників''' ==
На завершення атестації у навчальному закладі мають бути складені атестаційні листи. Їх оформлює атестаційна комісія на кожного педагогічного працівника, який був атестований, у двох примірниках за встановленою формою. Керівник навчального закладу має проконтролювати, щоб примірник атестаційного листа: доклали до особової справи педагогічного працівника видали педагогічному працівникові під підпис не пізніше трьох днів після атестації. Після завершення атестації керівник навчального закладу видає відповідні накази залежно від того, які рішення прийняла атестаційна комісія.

'''Документи, з якими педагогічний працівник ознайомлюється''' під підпис під час атестаційного періоду Графік проведення атестації — до 20 жовтня Характеристика професійної діяльності — не пізніш як за десять днів до проведення атестації Рішення атестаційної комісії — одразу після її засідання Атестаційний лист — не пізніше трьох днів після атестації Наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань — у триденний строк після його видання

'''Позитивне рішення Керівник навчального закладу''' (органу управління освітою), отримавши позитивні рішення атестаційної комісії, має вчасно після її засідання виконати такі дії: видати наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (установлення тарифних розрядів) та педагогічних звань — протягом п’яти днів довести наказ до відома педагогічних працівників, які атестувалися, під підпис — у триденний строк подати копію наказу до бухгалтерії для нарахування заробітної плати педагогічним працівникам, які атестувалися, відповідно до присвоєних їм кваліфікаційних категорій (тарифних розрядів) та педагогічних звань.

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!''' Новий розмір заробітної плати установлюють з дня прийняття рішення атестаційною комісією. Так, якщо рішення прийняте 20 березня, то заробітну плату обчислюють по-новому саме з цієї дати.

== '''Атестація по-новому''' ==
Одним із чинників осучаснення школи, вважають у профільному міністерстві, має стати новий підхід до визначення кваліфікації вчителів, що міститься в ухваленому ще 2017 року законі “Про освіту”. Документ, зокрема, передбачає, що педагоги регулярно проходитимуть сертифікацію, яка поступово замінить обов’якову нині атестацію. Від нинішньої процедури сертифікація відрізнятиметься не лише частотою – раз на три роки, тоді як атестують вчителів раз на п’ять років, а й способом оцінювання. Сертифікація, також перевірки методик викладання і знання педагогом дитячої психології.

Вчительське ЗНО проводитиме – як і оцінювання учнів – Український центр оцінювання якості освіти, а моніторинг роботи вчителя на місці – регіональні підрозділи Держслужби якості освіти (ДСЯО). Офіційно розпочати сертифікацію мають у 2019-2020 роках, процес буде добровільним. А задля заохочення педагогам, які успішно впораються із сертифікацією, на 20 відсотків підвищать оклади. Коли ця процедура стане обов’язковою – поки не відомо.

== '''Сертифікація педагогічних працівників''' ==
Сертифікація педагогічних працівників — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.

Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Процедуру сертифікації педагогічних працівників здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які затверджує Кабінет Міністрів України.

За результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником.

Педагогічні працівники, які отримують доплату за успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти.

Положення про сертифікацію педагогічних працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про сертифікацію педагогічних працівників учителі беруть участь у сертифікації виключно на добровільних засадах і можуть відмовитися від участі на будь-якому її етапі. МОН своїм [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-provedennya-sertifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv-u-2021-roci Наказом № 1522 від 04.12.2020] визначило максимальний обсяг заяв, які можуть бути подані від кожної з областей на пропорційних засадах (залежно від наявної кількості вчителів початкової школи).

[[Категорія: Атестація]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Працевлаштування окремих категорій працівників]]

Право земельного сервітуту

2020-02-05T14:43:13Z

Valentyna.kyryliuk: Доповнено новим розділом

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14/conv/print1482220648784246 Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]

== Загальні визначення ==
Згідно зі статтею 401 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 Цивільного кодексу України], щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

== Види сервітутів ==
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" | Види сервітутів
|-
| Особистий сервітут || Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтересам якої служить обслуговуюча річ. Права, що випливають з особистого сервітуту, належать лише цій конкретно визначеній особі та не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям. 
За особистим сервітутом права закріплені особисто за сервітуарієм та припиняються після його смерті. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч.1 ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 Цивільного кодексу України]). У таких правовдіносинах підлягають застосуванню не норми ЖК УРСР, а норми, передбачені главою 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 Цивільного кодексу України]. Тобто стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 Цивільного кодексу України]. 

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР] застосуванню не підлягають. Таких висновків дійшов [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14/conv/print1482220648784246 Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5.]
|-
| Земельний сервітут || Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту. 

Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право: вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом; на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. 

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".] 

Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права та обов'язки, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також невід'ємною частиною договору земельного сервітуту є технічний (кадастровий) план спірної земельної ділянки, яким визначається обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту. Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (ч.2 ст. 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n838 Земельного кодексу України]).
|}

== Земельні сервітути за терміном дії ==
Земельний кодекс України поділяє земельні сервітути за терміном їх дії (на постійні та строкові). Строк, на який встановлюється сервітут, повинен бути обумовлений. Сервітут, встановлений без визначення строку його дії, згідно з ч. 2 ст. 98 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n838 Земельного кодексу України] є постійним, тобто безстроковим. Сервітут може бути встановлений також на період дії певних обставин, що були підставою його встановлення. У разі припинення таких обставин дія сервітуту також припиняється. 

'''Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені, визначені ст. 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n838 Земельного кодексу України]: '''

♦ право проходу та проїзду на велосипеді; 

♦ право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; 

♦ право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; 

♦ право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; 

♦ право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; 

♦ право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; 

♦ право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; 

♦ право прогону худоби по наявному шляху; 

♦ право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; 

♦ інші земельні сервітути. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Зазначений перелік не є вичерпним.'''
|}

== Плата за користування сервітутом ==
Плата за користування сервітутом. Відповідно до ч. З ст. 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n838 Земельного кодексу України] та ч. 3 ст. 403 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 Цивільного кодексу України] власник або користувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких він встановлений, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. 

Визначення розміру плати за встановлення сервітуту віднесено до компетенції суб'єктів сервітутних відносин. При цьому сторони повинні виходити з того, що плата має враховувати ті обмеження, які перешкоджатимуть власнику реалізовувати своє право на обтяжене сервітутом майно. 

Сервітут є самостійним речовим правом на земельну ділянку. Однак він не підлягає відчуженню окремо від неї. Тому сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особі, яка не є власником ділянки, для забезпечення користування якою його встановлено. У цьому розумінні сервітут має акцесорний характер щодо того права, в інтересах реалізації якого його встановлено.

== Припинення сервітуту ==
'''Підставами припинення сервітуту є:'''
# поєднання в одній особі сервітуарія та власника;
# відмова сервітуарія від сервітуту;
# закінчення строку, при встановлені строкового сервітуту;
# припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
# невикористання сервітуту протягом певного періоду (окремі випадки)
# смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
'''На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:'''
# припинення підстав його встановлення;
# встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням;
# невиконання або неналежне виконання умов договору сервітуарієм

== Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку ==
Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню у судовому порядку вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) у випадку, коли власник сусідньої ділянки не вчиняє протиправних дій.

Якщо доступ до вашої земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, ви маєте право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не вимагати усунути перешкоди в користуванні вашим майном (негаторний позов) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.391 Цивільного кодексу України]. Звернутись з вимогою щодо встановлення сервітуту можна тільки до власника або користувача сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Вимоги до інших осіб також не будуть задоволені судом.

Зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.

За результатами розгляду справи, суд може встановити земельний сервітут тільки у випадку неможливості позивача задовольнити потреби щодо своєї земельної ділянки іншим способом. Якщо суд встановить, що неможливість нормально використовувати ділянку зумовлена діями самого позивача, суд відмовить в задоволені позову.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.34 Земельного кодексу України] обґрунтування площі і меж, а також обов’язок виготовлення кадастрового плану земельної ділянки (обов’язковий додаток до договору сервітуту), на яку необхідно встановити сервітут, покладається на заінтересовану особу – позивача.Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку, згідно 1.п.п.14.1 ст.147 ст.14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітуту встановлюється на суміжній земельній ділянці.

Договір сервітуту земельної ділянки може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо сервітуарій користується суміжною земельною ділянкою без технічної документації на землю та за відсутності встановлених меж ділянки в натурі (на місцевості) Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути:
* · підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці;
* · підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту;
* · підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту..
[[Файл:Договір сервітуту.docx|міні|Договір сервітуту]]

[[Категорія: Право користування чужим майном]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Невитребувані паї

2019-09-04T11:19:21Z

Valentyna.kyryliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"] 

== Загальні положення ==
'''Земельна частка (пай)''' – умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства. 

До нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) відносяться:
* земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку;
* земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку);
* земельні частки, власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений. 

{| class="wikitable"
|-
| До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. За умови якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних.
|}

== Оренда невитребуваних паїв ==
'''При передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) слід особливу увагу звернути на те, що:'''
# договір оренди невитребуванихї земельних часток (паїв) повинен відповідати вимогам Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженому наказом Держкомзему України від 17.01.2000 року № 5 та зареєстрованому в Мін’юсті України від 23.02.2000 року за № 101/4322;
# державна реєстрація договорів оренди не витребуваних земельних часток (паїв) повинна відбуватися в Порядку реєстрації договорів оренди земельних часток (паю), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119.Постає питання стосовно державної реєстрації договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв). 

Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частини 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] речові права на нерухоме майно, в тому числі і право оренди земельної ділянки, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. 
Законом України від 06.09.2013 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» не врегульовано питання форми власності на земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв).Тому не можливо зареєструвати право оренди даних земель. 

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. 
Водночас '''''земельна ділянка''''' – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частини перші статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України відповідно).На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарcьким кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. 
Земельна частка (пай) ''не відноситься'' до об’єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]. 

Згідно з частиною першою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Пунктами 2, 3 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119 (далі Порядок), встановлено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: ''договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай)''. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)»], сільські, селищні, міські ради виступають орендодавцями невитребуваних земельних часток (паїв). 

Пунктом 9 Порядку визначено, що реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться ''безоплатно''. 
У разі виявлення власника він може скористатися належним йому правом на земельну частку (пай), тобто вимагати виділення земельної частки в натурі (на місцевості), або переукласти договір оренди, укладений радою від свого імені, чи припинити його дію. 

Пунктом 2 Порядку реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), затвердженого Постановою КМУ від 24 січня 2000 року № 119 реєстрацію договорів оренди земельних часток (паїв) як і раніше реєструють виконавчі комітети відповідних сільських, селищних рад за місцем розташування земельної частки (паю). 
Щодо розрізнення понять як нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка та земельна ділянка, право на які реалізовано її власником в цьому випадку хибним є погляд, що земельна ділянка передана в оренду її власником після його смерті вважається не витребуваною, якщо спадкоємці вчасно не переоформлять право власності на неї. Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14 статті 7.31 закону України «Про оренду землі»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типового договору оренди землі] затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, смерть орендодавця не є підставою для автоматичного припинення договору оренди землі. 

На підтвердження викладеного в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 5 ст. 1268 Цивільного Кодексу України] зазначено, що від часу прийняття вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тому така земельна ділянка, земельна частка (пай) до оформлення спадкоємцями прав на неї не може вважатися невитребуваною. 

[[Категорія: Земельне право]]

Доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних закладів культури

2019-09-04T10:46:12Z

Valentyna.kyryliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2778-17 Закон України "Про культуру"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1026-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1026 "Про питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1285-05 Наказ Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки"]

== Суб'єкт права на отримання доплати ==
Працівники у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 29 Закону України "Про культуру"). 

'''Працівник культури (працівник у сфері культури)''' - професійний творчий працівник або працівник закладу культури чи інша фізична особа, яка провадить діяльність у сфері культури.

{| class="wikitable"
|-
! Перелік посад працівників культури, які мають право на виплату доплати за вислугу років
|-
|
* Директор (завідувач) клубного закладу, парку культури та відпочинку, центру (будинку) народної творчості, центру культури та дозвілля, іншого культурно-освітнього центру, його заступники; завідувач філіалу (центру), атракціону, театру (літнього), його заступники; начальник (завідувач) відділу (сектору) з основних видів діяльності ''(крім підрозділів з фінансового, бухгалтерського, юридичного, господарського, матеріально-технічного забезпечення, режимно-секретного підрозділу, підрозділу з охорони праці та інших підрозділів, діяльність яких не належить до основних видів)'', його заступники. 
* Головний режисер, балетмейстер, художник, хормейстер, диригент; керівник художній, диригент, хормейстер, балетмейстер, режисер, режисер-постановник. 
* Керівник студії, творчого колективу (за видами мистецтва та народної творчості), музичної частини дискотеки, гуртка, самодіяльного об’єднання, клубу за інтересами, творчої майстерні (лабораторії), методичної служби; методист, акомпаніатор, концертмейстер, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності, художник усіх категорій.
|}

== Розмір доплати за вислугу років ==
Доплата за вислугу років залежно від стажу роботи на посадах, передбачених зазначеним переліком, у такому розмірі: 
* 10 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи понад три роки; 
* 20 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи понад 10 років; 
* 30 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи понад 20 років. 

Доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів виплачується у межах фонду оплати праці працівників, затвердженого на відповідний рік.

== Порядок виплати працівникам культури доплати за вислугу років ==
Доплата працівникам культури обчислюється виходячи '''''з посадового окладу без урахування інших надбавок і доплат''''' та виплачується щомісячно з дати прийняття на роботу за наявності стажу роботи, який дає право на її одержання. 

До відповідного стажу роботи ''зараховується'':
* час роботи в клубних закладах, парках культури та відпочинку, центрах (будинках) народної творчості, центрах культури та дозвілля, центрах дозвілля України, колишнього СРСР на посадах, зазначених у переліку; 
* час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, — період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною медичним висновком, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; 
* час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після підвищення кваліфікації працював на посаді, зазначеній у переліку; 
* час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах, що наведені в переліку, та протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу переїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад; 
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, у тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу.

''Керівникам'' державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів зазначені види допомоги надаються за погодженням із органом, до сфери управління якого належить відповідний заклад. 

Особам, які працюють '''за сумісництвом''', доплата '''не виплачується'''. У разі коли працівник тимчасово заміщує відсутнього працівника, доплата обчислюється виходячи з посадового окладу за основною посадою (місцем роботи). 

Працівникам, у яких право на одержання або підвищення розміру доплати виникло протягом календарного місяця, доплата встановлюється '''з початку наступного місяця'''. 

== Як підтвердити наявність стажу роботи? ==
Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання доплати, є '''трудова книжка або інший документ''', що відповідно до законодавства підтверджує наявність такого стажу.

== Оскарження відмови у виплати доплати за вислугу років ==
=== Добровільний порядок ===
'''Куди звернутися.''' У разі виявлення невиплаченої доплати за вислугу років потрібно звернутися до керівника закладу з письмовою заявою та документом для підтвердження стажу, який дає право на одержання доплати. 

'''Підстави для відмови:''' відсутній стаж. 

'''Порядок оскарження:''' у разі незаконних дій (бездіяльності) закладу культури, працівник має право подати скаргу до комісії по трудовим спорам.

=== Позасудовий порядок ===
'''Куди звернутися:''' до комісії по трудовим спорам. 

Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях. 

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. 

'''Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв працівника.''' Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. 

У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. 

Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації. 

'''Порядок і строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах.''' Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у '''''десятиденний строк з дня подання заяви'''''. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. 
Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. 

У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. 

Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. 

Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.
Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем. 

'''Порядок прийняття рішень комісією по трудових спорах.''' Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. 

Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. 

'''Оскарження рішення комісії по трудових спорах.''' У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах. 

'''Строк виконання рішення комісії по трудових спорах.''' Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження. 
'''Порядок виконання рішення комісії по трудових спорах.''' У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. 

У посвідченні вказуються найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер рішення, прізвище, ім'я, по батькові та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахунків у банках, рішення по суті спору, строк пред'явлення посвідчення до виконання. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах. 

Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. 

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. 

=== Судовий порядок ===
'''Куди звернутися:''' позови, що виникають з трудових правовідносин розглядаються за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 в порядку цивільного судочинства].

'''Вартість:'''
Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір"). 

[[Категорія: Оплата праці]]

Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил

2018-12-28T10:48:55Z

Valentyna.kyryliuk:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 25.11.2018 № 2755-VI]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]6 липня 2005 року № 2747-IV;
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від від 11.10.2018 № 393/96-ВР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1617-15 Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 08.09.2017 № z1617-15]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»];

1.Глава 4 Розділу 1 Митного кодексу України
2. стаття 56 Податкового кодексу України
ст. 532 КУпАП,
Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
+Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
+Стаття 530. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил
+Стаття 531. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
+Стаття 532. Строки розгляду скарги (адміністративного позову) на постанову у справі про порушення митних правил
+Стаття 533. Наслідки подання скарги (адміністративного позову)

== '''Митні правила''' ==
З 1 січня почали діяти оновлені правила митного контролю для ввезення на територію України та вивезення за кордон різних предметів вжитку.

Митні правила є однаковими для всіх громадян України, незалежно від виду транспортного засобу, яким перетинається кордон (за винятком загальної суми речей, які будуть ввозитись та вивозитись), і вказані з розрахунку на одну людину за умови перетину кордону разово впродовж однієї доби.

'''Коридори на митниці'''
Для початку варто правильно обрати коридор, а їх усього 2: "зелений" та "червоний". "Зелений" – це відсутність письмового декларування речей, які ви збираєтесь провозити, без заповнення митної декларації, без митних зборів. "Червоний" – навпаки.

Ви можете пройти митний контроль по "зеленому" коридору, якщо:
* Перевозите в багажі особисті речі.
* Везете зі собою їжу загальною сумою до 200 євро.
* Різні товари загального вжитку на суму до 1000 євро в аеропортах, або 500 євро машиною, поїздом та іншими видами транспорту, крім літаків.
* Гроші в будь-якій валюті, яка має еквівалент до 10 тисяч євро.
* Не більше 5 упаковок медикаментів (заборонено перевозити психотропні та наркотичні медичні препарати).
* Алкоголь (можна перевозити тільки особам, що досягли 18 років) – до 1 літру міцних напоїв (більше 22 % вмісту спирту), до 2 літрів вина і до 5 літрів пива.
* Тютюнові вироби – до 200 цигарок (1 блоку), або до 250 грам тютюну, або до 50 сигар.

"Червоний" коридор варто обирати, якщо вам необхідно проходити митний контроль із обов'язковим заповненням митної декларації.
Важливі нововведення: згідно зі змінами у статті № 374 Митного Кодексу України, які вступили в силу з 1 січня 2018 року щодо ввезення та вивезення товарів з-за кордону в Україну – не підлягають оплаті мита товари, які мають вагу до 50 кг, та коштують не більше 500 євро, або 1000 євро, якщо ви подорожуєте літаком. При цьому необхідно бути відсутнім в Україні більше, ніж 24 години, і в'їжджати на Батьківщину не частіше одного разу протягом 72 годин. Якщо ж ви приїжджаєте частіше, тоді без оподаткування дозволяється провезти товарів не більше, ніж на 50 євро.
* Якщо при перетині кордону ви порушили одне з часових обмежень – вам доведеться сплатити податки у розмірі 20% від вартості товарів, яка є різницею, що перевищує 50 євро.
* Якщо ж з часовими рамками все добре, але ви намагаєтесь перевезти товарів на суму, більшу за 500 євро, тоді доведеться сплатити не тільки 20 % ПДВ від суми, що перевищує 500 євро, але ще й 10 % мита.

Така сама схема діє, якщо ви дотримались і часових обмежень, і грошових, але не вклались у вагу в 50 кг – 20 % ПДВ і 10 % мита.

'''Вивезення різноманітних товарів за межі України'''
Вивозити або ж пересилати з нашої держави за кордон можна товари, вартість яких в сумі не перевищує 10 тисяч євро (еквівалент). Це правило стосується як тих товарів, що необхідно декларувати, так і тих, які можна провозити по "зеленому" коридору.

Якщо все-таки необхідно вивезти щось, що коштує дорожче зазначеної вище суми, тоді товари підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації та сплаті вивізного мита.

Можна обійтись без документів (якщо загальна вартість товарів перевищує суму у 10 тисяч євро), що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, у наступних випадках:

Ви виїжджаєте за кордон на постійне місце проживання, тому забираєте речі з собою.

Ці речі входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, але необхідно підтвердити склад спадщини нотаріально.

Якщо українець вивозить речі тимчасово, надавши перед тим письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення.

І навпаки – були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами.

Якщо ці речі громадянин-нерезидент одержав у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводились на території України. Це необхідно також підтвердити відповідними документами.

Також митному оподаткуванню не підлягають товари, що були куплені нерезидентами в Україні, але при цьому їх загальна фактурна вартість не повинна перевищувати сумі задекларованих грошей, які іноземець перед тим ввозив у нашу державу. Кожне обмеження і правило розраховується на одну людину.

== '''Порядок оскарження''' ==
1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.

3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

{Частина п'ята статті 529 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5288-VI від 18.09.2012 , № 1697-VII від 14.10.2014 }

Важливим складовим елементом забезпечення прав і свобод людини і громадянина є право на оскарження рішень дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади. Митне право є значною за обсягом і досить суперечливою галуззю права. Так, в залежності від конкретного виду рішення митного органу, а також в залежності від попередніх дій, які були вчинені у зв’язку з прийняттям рішення, його оскарження необхідно здійснювати за одним з трьох порядків, що значно ускладнює фактичну реалізацію права на оскарження рішень уповноважених посадових осіб митних органів та потребує підвищеної уваги від тих хто дане право бажає реалізувати.

== '''Досудовий порядок вирішення спору. Адміністративне оскарження''' ==
Першим порядком в якому може бути оскаржено рішення посадових осіб митного органу є так звана процедура адміністративного оскарження, тобто оскарження рішення суб’єкта владних повноважень до органу вищого рівня.

Для митних постів органом вищого рівня являються митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости, щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій органом вищого рівня є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державна фіскальна служба України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Реалізувати право на адміністративне оскарження може кожна особа, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Митного кодексу України, вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі Порядок), а саме відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Порядку, ним визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі — рішення) під час адміністративного оскарження. Що в сукупності з п. 2 Розділу ІІ цитованого Порядку, яким визначається зокрема можливість оскарження рішень митниць до ДФС України, свідчить про те що саме вказаний порядок буде застосовуватись контролюючими органами при розгляді скарг на рішення митних органів.
Так, відповідно до Порядку, строк звернення зі скаргою в рамках процедури адміністративного оскарження становить 10 календарних днів з дня отримання скаржником копії відповідного рішення. Вказаний строк може бути поновленим за письмовим клопотанням скаржника у випадку якщо він, у межах строків звернення, перебував за межами України, перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден, перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду, мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально, був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Щодо вимог до оформлення скарги, то вона повинна містити прізвище, ім’я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу, найменування контролюючого органу, реквізити оскаржуваного рішення, підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі, обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства, вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу, відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду, адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, перелік документів, які додаються до скарги. Скарга підписується особисто платником податків, який її подає, або його представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.

Контролюючий орган має право повернути скаргу без розгляду у випадку якщо: її не підписано особою, яка подала скаргу, чи її представником або до скарги не додано належним чином оформлених та завірених документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання, скаргу подано з пропуском строку, крім випадків наявності підстав для його поновлення, про які мова йшла вище, скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати, до прийняття рішення по скарзі від платника податків, який її подав, надійшла заява про її відкликання (відмову від скарги) повністю чи частково, платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу, платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

Закон не визначає процесуальні вимоги до рішення контролюючого органу про залишення скарги без розгляду, обмежуючись лише вказанням, що таке рішення повинно бути письмовим і повинно містити відомості про причини його прийняття.

За загальним правилом, розгляд скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження здійснюється у закритому засіданні. Скаржник може заявити про намір брати участь у розгляді матеріалів скарги. Розгляд скарги у відкритому судовому засіданні здійснюється у випадку задоволення контролюючим органом відповідного письмового клопотання, поданого разом зі скаргою у формі, визначеній Порядком. У відкритому засіданні з розгляду скарги, крім скаржника та (або) його представника беруть участь також повноважених представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, уповноважених представників центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена, представників засобів масової інформації. Неприбуття належним чином повідомлених (за три дні до дати розгляду) учасників розгляду не є перешкодою для розгляду скарги. Клопотання про розгляд скарги у відкритому засіданні розглядається протягом 10 днів. Контролюючий орган не має права відмовити в задоволенні клопотання платника податків про розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні, за виключенням випадків, коли в клопотанні скаржника відсутні відомості, передбачені цим Порядком та/або в матеріалах справи наявні відомості, що становлять державну таємницю.

Що стосується строків розгляду скарг, то вони розглядаються протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги. Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20 денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь скаржника, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає рішення, яке повинне бути вмотивованим, тобто повинне містити конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги, а також позицію органу по суті вимог чи заперечень скаржника.

Рішення за результатами розгляду скарги може бути оскарженим до органу ДФС вищого рівня. У випадку прийняття рішення ДФС України, воно може бути оскаржено виключно в судовому порядку.

== '''Оскарження рішень митних органів у вигляді постанов про порушення митних правил''' ==
Другим, різновидом процедури адміністративного оскарження являється оскарження рішень митних органів у вигляді постанов про порушення митних правил.

Основною особливістю адміністративного оскарження постанов у справі про порушення митних правил є те, що вказаний вид рішень митних органів відноситься до категорії рішень у справах про адміністративні правопорушення, що в свою чергу означає, що великою мірою процес їх оскарження регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, на відміну від інших рішень митних органів, строк на оскарження постанов про порушення митних правил обраховується не з моменту отримання відповідного рішення, а з моменту його винесення, хоча і складає 10 днів.

Разом з тим, вказаний строк може бути поновленим органом, що буде розглядати скаргу за наявності поважних причин, при чому законодавчого переліку причин, що є поважними не містить, що в свою чергу означає, що рішення про поважність конкретної причини пропуску строків приймає посадова особа, що розглядає скаргу на власний розсуд.

Іншою особливістю оскарження постанов у справах про порушення митних правил є те, що єдиним органом митниці, уповноваженим на їх винесення є конкретна митниця, а отже оскаржити в адміністративному порядку дану постанову можливо виключно до ДФС України.

Що ж стосується строків розгляду скарг на постанову про порушення митних правил, то стаття 532 КУпАП, вказує, що такі строки встановлюються законом. Відповідно такі строки встановлюються Законом України «Про звернення громадян», і відповідно до ст. 20 вказаного Закону дорівнюють одному місяцю з дня надходження, однак можуть бути продовженими керівником органу, що розглядає скаргу або його заступником до 45 днів з обов’язковим письмовим повідомленням заявника.

Для прийняття рішення про скасування постанови про порушення митних правил, орган, що розглядає скаргу повинен встановити одну з наступних обставин: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду, невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення, накладення стягнення, не передбаченого Митним Кодексом України, наявність інших передбачених законом обставин.

За результатами розгляду скарги на постанову про порушення митних правил, уповноваженим органом може бути прийняте одне з чотирьох рішень, а саме: про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення, про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд, про скасування постанови та закриття справи, про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Окрім різних видів адміністративного оскарження, рішення митних органів можна оскаржити до суду, в порядку адміністративного судочинства.

Рішення митних органів, відповідно до ст. 122 КАС України може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, у випадку оскарження постанов у справах про порушення митних правил, цей строк складає 10 днів та обчислюється з ухвалення відповідної постанови.

Однак, слід відмітити, що у випадку використання процедури адміністративного оскарження, яка є одним з різновидів досудового порядку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, строк звернення до суду зі скаргою (позовом) встановлюється тривалістю у три місяці, і обчислюється такий строк з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення суб’єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Строк звернення до суду зі скаргою може бути поновлено судом за наявності відповідного клопотання та у випадку, якщо причини пропуску вказаного суду були визнані відповідним складом суду поважними.

Що стосується підсудності скарг на рішення митних органів, то за загальним правилом, згідно з ст. 25 КАС України, вони подаються до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місцезнаходження відповідача чи позивача, за вибором останнього. У випадку відсутності у позивача зареєстрованого місцезнаходження, скарга подається до адміністративного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.

Однак слід мати на увазі, що якщо оскаржується постанова у справі про порушення митних правил, то скарга на вказане рішення, хоча і розглядається за правилами КАС України, однак подається до суду загальної юрисдикції, як адміністративного суду першої інстанції.

Вимоги до оформлення апеляційної скарги (позовної заяви), а також до документів, які повинні бути до неї долучені містяться у ст. 160, ст. 161 КАС України. У випадку невідповідності апеляційної скарги (позовної заяви) цим вимогам, остання, протягом 5 днів з дня надходження, може бути залишена без руху з визначенням строку для усунення зазначених у відповідній ухвалі недоліків, при чому вказаний строк не може перевищувати 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

Слід відмітити, що за подання апеляційної скарги (позовної заяви) на рішення митного органу необхідно сплатити судовий збір, ставка якого визначена у Законі України «Про судовий збір». Однак, як зазначено у рішенні Касаційного адміністративного суду від 15.03.2018 року у справі № 461/4269/17, у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 Митного кодексу України, статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору.

З приводу строків розгляду скарг на рішення митних органів в порядку адміністративного судочинства, то такі скарги, за загальним правилом, повинні бути розглянуті протягом 90 днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, коли суд продовжує строки підготовчого провадження у справах, цей строк може сягнути 120 днів.

Разом з тим, для оскарження постанов у справах про порушення митних правил такий строк становить 10 днів з дня відкриття провадження у справі.

За результатами розгляду скарг на рішення митних органів по суті, адміністративний суд ухвалює рішення, яке в свою чергу також може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Резюме. Рішення митного органу, в залежності від його виду, а також конкретних обставин справи може бути оскаржено у порядку адміністративного оскарження, у порядку адміністративного оскарження постанов у справах про порушення митних правил, а також в порядку адміністративного судочинства. Не залежно від обраної процедури оскарження надзвичайно важливим для ефективного захисту є дотримання строків оскарження, а також, для оскарження в порядку адміністративного судочинства рішень митних органів, окрім постанов про порушення митних правил, правильний розрахунок судового збору, що підлягає сплаті. Також слід мати на увазі, що процес оскарження рішення митного органу – процедура тривала, що в залежності від конкретної ситуації, може бути як корисним так і шкідливим.

ІІІ Протокол про порушення митних правил
Стаття 363. Протокол про порушення митних правил
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил
уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення,
складає протокол.

Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
1) дату і місце його складення;
2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується До відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;
6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 цього Кодексу;
8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 цього Кодексу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду справи про порушення митних правил.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.
Коментована стаття містить перелік обов'язкових реквізитів протоколу, без яких він не має доказового значення чи його можна оскаржити.

Протокол про порушення митних правил займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КпАП України і мають значення для правильного розв'язання справи. Така позиція законодавця вимагає від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.

Протокол про порушення митних правил є об'єктивованим відображенням акту порушення справи про митне правопорушення і слугує підставою для подальшого провадження в справі про порушення митних правил. Проте деякі науковці справедливо розглядають протокол не тільки як акт порушення справи, але і як завершальний етап його розслідування, з'ясовування всіх фактичних обставин правопорушення, особи порушника і доказ його вини.
Протокол складається у кожному випадку виявлення порушення митних правил, він є єдиною формою документа, в якому фіксується факт вчинення порушення митних правил, ніякого іншого документа про прийняття до провадження митними органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про порушення митних правил, правильність розгляду справи по суті й обгрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про порушення митних правил - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Немає необхідності зупинятися на всіх перелічених вище реквізитах, тому що вони детально розглянуті в науково-практичних коментарях КпАП України й у ряді робіт інших авторів. У коментованій статті слід детальніше розглянути ті моменти, що є найбільш важливими з погляду доказового значення протоколу.

Особливе доказове значення має та частина протоколу, в якій міститься вказівка про сутність обвинувачення і посилання на конкретну статтю МК України, що порушена. У цій частині протоколу формулюється обвинувачення. Тому однією з найважливіших частин протоколу є його описова частина, яка містить інформацію про місце, час скоєння та сутність порушення митних правил. Описова частина протоколу на практиці досить часто виглядає найбільш уразливо. При формуванні описової частини протоколу слід виходити з того, що відносна лаконічність інформації, яка в ній міститься, про сутність митного правопорушення повинна в той же час давати чітке уявлення про характер скоєного діяння, яке підпадає під ознаки відповідної статті МК України. Вона повинна бути конкретною, точною, об'єктивною, а також стислою, але з вичерпною повнотою розкривати характер правопорушення. Саме тому в цій частині протоколу необхідно більш детально описувати сутність правопорушення, а саме: місце та точний час скоєння, як, коли, яким способом, при яких умовах воно було виявлено, тобто деталі, фрагменти неправомірних дій (бездіяльності) особи, яка притягається до відповідальності.

Безумовно, при складанні протоколу необхідно точно вказувати дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я, по батькові, посада, юридична та фактична адреси, телефон). Як правило, особа правопорушника встановлюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо). Неприпустимо записувати в протоколі прізвище порушника тільки з його слів, тому що можливі випадки, коли порушники з метою уникнення відповідальності можуть назвати прізвища й адреси відомих їм громадян.

У протоколі повинні бути точно зазначені прізвище, ім'я по батькові свідків правопорушення, якщо вони є. Відомості про цих осіб, зафіксовані в протоколі, а також отримана від них інформація виконують функції доказів у справі і є умовою її вирішення в точній відповідності з законом.

У протоколі необхідно вказати такі дані:
* найменування та індивідуальні ознаки предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, їх кількість та вага, вартість, а також кількість однорідних з ними предметів, які пропущені, прийняті або повернуті;
* найменування затриманих предметів із спеціально виготовленими тайниками, їх індивідуальні ознаки, кількість, вартість;
* найменування транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил, їх індивідуальні;
* найменування затриманих документів, необхідних для розгляду справи (ВМД, провізна відомість, товарно-транспортні документи, контракти та інше);
* предмети, транспортні засоби, вилучені з метою забезпечення стягнення штрафів, їх індивідуальні ознаки, кількість, вага, вартість.

Також у протоколі необхідно зробити такі записи:
* на якій мові велась бесіда з особою, щодо якої складено протокол, якщо ця особа не володіє українською мовою; ким був перекладений зміст протоколу на зрозумілу правопорушнику мову, і якщо перекладачем - то його прізвище, ім'я та по батькові, адреса та місце роботи;
* про те, що особі, стосовно якої складено протокол, відомо про час та місце розгляду справи, а також що вона одержала копію протоколу.

Протокол про порушення митних правил обов'язково підписується посадовою особою, яка його склала, якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягається до відповідальності, протокол підписується і цією особою, а при наявності свідків він може бути підписаний також і цими особами.

Якщо ж особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підпису, то про це повинен бути зроблений спеціальний запис, фіксація цього факту з вказівкою свідків непотрібна. Підпис особи у протоколі не говорить про визнання нею своєї вини, це означає лише одне: вона ознайомилася зі змістом протоколу, і він їй відомий.

Як відзначено вище, протокол повинен бути складений об'єктивно. Не можна приписувати особі такі дії, яких вона не вчиняла. Водночас посадові особи, які складають протокол, зобов'язані забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливість скористатися правами, що їй гарантовані законом (ст.366 МК України). Ці процесуальні права повинні бути їй роз'яснені, про що в протоколі робиться спеціальна відмітка.

Особа, яка притягається до відповідальності, має право ознайомитися зі змістом складеного протоколу. Це дозволяє їй, по-перше дізнатись, за вчинення якого конкретного проступку та на підставі якої статті МК України вона притягається до відповідальності, і, по-друге, надати свої пояснення з приводу обставин, що зазначені в протоколі.

Особа, щодо якої складено протокол, має право власноручно записати свої зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.

Відсутність у протоколах підписів про роз'яснення особам, які притягаються до відповідальності, відсутність позначки про наявність чи відсутність зауважень, про вручення копій протоколів можуть бути підставою для оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду цих справ.

Слід зазначити, що протокол про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких залишається в справах митного органу, другий вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол.

Якщо власник предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, не встановлений, копія протоколу може бути вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзда та ін.). Реквізити бланку протоколу, які передбачені для відомостей про місце та час розгляду справи, в цих випадках не заповнюються.

До протоколу про порушення митних правил можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису та відеозапису, плани, схеми, відбитки тощо. Фотографії, схеми, малюнки, креслення — це ілюстрації, що пояснюють зміст протоколу, а в сукупності своїй становлять його складову.

Слід визнати, що протокол про порушення митних правил слугує не тільки підтвердженням факту порушення справи, а й виступає досить важливим джерелом інформації про обставини скоєного правопорушення.

При складанні протоколу про порушення митних правил можливо проведення таких дій: опитування осіб про порушення митних правил, адміністративне затримання, витребування документів, проведення митних обстежень, вилучення предметів, транспортних засобів та документів.

Форма Протоколу про порушення митних правил

ПРОТОКОЛ
про порушення митних правил №_/_/_
«_________»_______20__р
(місце складення протоколу)________
я,_:_
(посада, митний орган, прізвище, ім 'я та по батькові особи, що склала протокол)
у присутності:_______
особи, що притягується до відповідальності,
свідків: 1.
(необхідні для розгляду справи відомості про особу, що притягується до відповідальності, якщо її встановлено: громадянство, прізвище, ім 'я та по батькові, день, місяць і рік народження, місце народження, місце роботи, посада або рід занять,
місце проживання, дані про документ, що засвідчує особу)
(прізвища, адреси свідків, якщо вони є)
керуючись вимогами статей 359, 363 і 375 Митного кодексу України, склав цей
протокол про порушення митних правил. Протокол складено за участю перекладача_
(посада, місце роботи, прізвище, ім 'я та по батькові, якщо перекладач брав участь)
Передбачені ст. 370 Митного кодексу України обов'язки перекладача (точно й у повному обсязі здійснювати доручений переклад) мені роз'яснено.
Підпис перекладача:_
Передбачені статтями 363 ч. 4 і 366 Митного кодексу України права особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил (дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу; письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу; ознайомитися під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді з матеріалами справи, зробити з них витяги, одержати копії рішень, постанов та інших документів, що є в справі; бути присутнім під час розгляду справи в митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні й письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді); користуватись іншими правами, наданими законом), мені роз'яснено.
Підпис особи, що притягується до відповідальності:__
Передбачені ст. 371 Митного кодексу України обов'язки свідка (з'явитися за викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, у призначений час до цього органу й дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме в справі та відповісти на поставлені запитання) мені роз'яснено.
Підписи свідків: 1._
2._
Установлено: _
(місце, час учинення та суть порушень митних правил)
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил,
передбаченого (передбачених) статтями _
України.
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено:
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари
зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;
транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів
порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил
№ з/п
Назва вилученого документу, їх особливі ознаки
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Якщо є додаток до протоколу, то зазначити: "Див. додаток на ____аркушах
Пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності:________
Розгляд справи відбудеться "_" о "_" год. "_" хв. 20_р.
за адресою:
(заповнюється в разі потреби)
Копію протоколу отримав "_" _20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо цю особу встановлено та
вона була присутня при складанні протоколу) Від підпису протоколу та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала протокол)
Підписи свідків: 1. _
2.
Зміст протоколу перекладено на
мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала протокол:

Форма додатку до Протоколу про порушення митних правил
ДОДАТОК №_ДО ПРОТОКОЛУ
про порушення митних правил №_ 20 р.
(місце складення протоколу)
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено (продовження):
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;
б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил;
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (непотрібне закреслити)
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Копію додатка до протоколу отримав "_"_20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо таку особу встановлено та вона була присутня при складанні додатка до протоколу)
Від підпису додатка до протоколу про порушення митних правил та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до протоколу)
Підписи свідків: 1._
2. _
Зміст додатка до протоколу перекладено на_мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до
протоколу: _

More: http://crimealawyers.com/protokol-pro-porushennya-mitnikh-pravil
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0791-99 Про затвердження Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень від 19.02.2002 № z0791-99]

Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил

2018-12-28T10:33:08Z

Valentyna.kyryliuk:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 25.11.2018 № 2755-VI]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]6 липня 2005 року № 2747-IV;
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від від 11.10.2018 № 393/96-ВР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1617-15 Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 08.09.2017 № z1617-15]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»];

1.Глава 4 Розділу 1 Митного кодексу України
2. стаття 56 Податкового кодексу України
3. Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.
4.Законом України «Про звернення громадян».
ст. 532 КУпАП,
Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
+Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
+Стаття 530. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил
+Стаття 531. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
+Стаття 532. Строки розгляду скарги (адміністративного позову) на постанову у справі про порушення митних правил
+Стаття 533. Наслідки подання скарги (адміністративного позову)
З 1 січня почали діяти оновлені правила митного контролю для ввезення на територію України та вивезення за кордон різних предметів вжитку.

== '''Митні правила''' ==
Митні правила є однаковими для всіх громадян України, незалежно від виду транспортного засобу, яким перетинається кордон (за винятком загальної суми речей, які будуть ввозитись та вивозитись), і вказані з розрахунку на одну людину за умови перетину кордону разово впродовж однієї доби.

Коридори на митниці
Для початку варто правильно обрати коридор, а їх усього 2: "зелений" та "червоний". "Зелений" – це відсутність письмового декларування речей, які ви збираєтесь провозити, без заповнення митної декларації, без митних зборів. "Червоний" – навпаки.

Ви можете пройти митний контроль по "зеленому" коридору, якщо:

Перевозите в багажі особисті речі.
Везете зі собою їжу загальною сумою до 200 євро.
Різні товари загального вжитку на суму до 1000 євро в аеропортах, або 500 євро машиною, поїздом та іншими видами транспорту, крім літаків.
Гроші в будь-якій валюті, яка має еквівалент до 10 тисяч євро.
Не більше 5 упаковок медикаментів (заборонено перевозити психотропні та наркотичні медичні препарати).
Алкоголь (можна перевозити тільки особам, що досягли 18 років) – до 1 літру міцних напоїв (більше 22 % вмісту спирту), до 2 літрів вина і до 5 літрів пива.
Тютюнові вироби – до 200 цигарок (1 блоку), або до 250 грам тютюну, або до 50 сигар.
"Червоний" коридор варто обирати, якщо вам необхідно проходити митний контроль із обов'язковим заповненням митної декларації.
Важливі нововведення: згідно зі змінами у статті № 374 Митного Кодексу України, які вступили в силу з 1 січня 2018 року щодо ввезення та вивезення товарів з-за кордону в Україну – не підлягають оплаті мита товари, які мають вагу до 50 кг, та коштують не більше 500 євро, або 1000 євро, якщо ви подорожуєте літаком. При цьому необхідно бути відсутнім в Україні більше, ніж 24 години, і в'їжджати на Батьківщину не частіше одного разу протягом 72 годин. Якщо ж ви приїжджаєте частіше, тоді без оподаткування дозволяється провезти товарів не більше, ніж на 50 євро.

Якщо при перетині кордону ви порушили одне з часових обмежень – вам доведеться сплатити податки у розмірі 20% від вартості товарів, яка є різницею, що перевищує 50 євро.

Якщо ж з часовими рамками все добре, але ви намагаєтесь перевезти товарів на суму, більшу за 500 євро, тоді доведеться сплатити не тільки 20 % ПДВ від суми, що перевищує 500 євро, але ще й 10 % мита.

Така сама схема діє, якщо ви дотримались і часових обмежень, і грошових, але не вклались у вагу в 50 кг – 20 % ПДВ і 10 % мита.

КВивезення різноманітних товарів за межі України
Вивозити або ж пересилати з нашої держави за кордон можна товари, вартість яких в сумі не перевищує 10 тисяч євро (еквівалент). Це правило стосується як тих товарів, що необхідно декларувати, так і тих, які можна провозити по "зеленому" коридору.

Якщо все-таки необхідно вивезти щось, що коштує дорожче зазначеної вище суми, тоді товари підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації та сплаті вивізного мита.

Можна обійтись без документів (якщо загальна вартість товарів перевищує суму у 10 тисяч євро), що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, у наступних випадках:

Ви виїжджаєте за кордон на постійне місце проживання, тому забираєте речі з собою.
Ці речі входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, але необхідно підтвердити склад спадщини нотаріально.
Якщо українець вивозить речі тимчасово, надавши перед тим письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення.
І навпаки – були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами.
Якщо ці речі громадянин-нерезидент одержав у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводились на території України. Це необхідно також підтвердити відповідними документами.
Також митному оподаткуванню не підлягають товари, що були куплені нерезидентами в Україні, але при цьому їх загальна фактурна вартість не повинна перевищувати сумі задекларованих грошей, які іноземець перед тим ввозив у нашу державу.ожне обмеження і правило розраховується на одну людину.

== '''Порядок оскарження''' ==
1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.

3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

{Частина п'ята статті 529 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5288-VI від 18.09.2012 , № 1697-VII від 14.10.2014 }

Важливим складовим елементом забезпечення прав і свобод людини і громадянина є право на оскарження рішень дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади. Митне право є значною за обсягом і досить суперечливою галуззю права. Так, в залежності від конкретного виду рішення митного органу, а також в залежності від попередніх дій, які були вчинені у зв’язку з прийняттям рішення, його оскарження необхідно здійснювати за одним з трьох порядків, що значно ускладнює фактичну реалізацію права на оскарження рішень уповноважених посадових осіб митних органів та потребує підвищеної уваги від тих хто дане право бажає реалізувати.

== '''Досудовий порядок вирішення спору. Адміністративне оскарження''' ==
Першим порядком в якому може бути оскаржено рішення посадових осіб митного органу є так звана процедура адміністративного оскарження, тобто оскарження рішення суб’єкта владних повноважень до органу вищого рівня.

Для митних постів органом вищого рівня являються митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости, щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій органом вищого рівня є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державна фіскальна служба України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Реалізувати право на адміністративне оскарження може кожна особа, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Митного кодексу України, вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі Порядок), а саме відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Порядку, ним визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі — рішення) під час адміністративного оскарження. Що в сукупності з п. 2 Розділу ІІ цитованого Порядку, яким визначається зокрема можливість оскарження рішень митниць до ДФС України, свідчить про те що саме вказаний порядок буде застосовуватись контролюючими органами при розгляді скарг на рішення митних органів.
Так, відповідно до Порядку, строк звернення зі скаргою в рамках процедури адміністративного оскарження становить 10 календарних днів з дня отримання скаржником копії відповідного рішення. Вказаний строк може бути поновленим за письмовим клопотанням скаржника у випадку якщо він, у межах строків звернення, перебував за межами України, перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден, перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду, мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально, був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Щодо вимог до оформлення скарги, то вона повинна містити прізвище, ім’я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу, найменування контролюючого органу, реквізити оскаржуваного рішення, підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі, обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства, вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу, відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду, адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, перелік документів, які додаються до скарги. Скарга підписується особисто платником податків, який її подає, або його представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.

Контролюючий орган має право повернути скаргу без розгляду у випадку якщо: її не підписано особою, яка подала скаргу, чи її представником або до скарги не додано належним чином оформлених та завірених документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання, скаргу подано з пропуском строку, крім випадків наявності підстав для його поновлення, про які мова йшла вище, скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати, до прийняття рішення по скарзі від платника податків, який її подав, надійшла заява про її відкликання (відмову від скарги) повністю чи частково, платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу, платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

Закон не визначає процесуальні вимоги до рішення контролюючого органу про залишення скарги без розгляду, обмежуючись лише вказанням, що таке рішення повинно бути письмовим і повинно містити відомості про причини його прийняття.

За загальним правилом, розгляд скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження здійснюється у закритому засіданні. Скаржник може заявити про намір брати участь у розгляді матеріалів скарги. Розгляд скарги у відкритому судовому засіданні здійснюється у випадку задоволення контролюючим органом відповідного письмового клопотання, поданого разом зі скаргою у формі, визначеній Порядком. У відкритому засіданні з розгляду скарги, крім скаржника та (або) його представника беруть участь також повноважених представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, уповноважених представників центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена, представників засобів масової інформації. Неприбуття належним чином повідомлених (за три дні до дати розгляду) учасників розгляду не є перешкодою для розгляду скарги. Клопотання про розгляд скарги у відкритому засіданні розглядається протягом 10 днів. Контролюючий орган не має права відмовити в задоволенні клопотання платника податків про розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні, за виключенням випадків, коли в клопотанні скаржника відсутні відомості, передбачені цим Порядком та/або в матеріалах справи наявні відомості, що становлять державну таємницю.

Що стосується строків розгляду скарг, то вони розглядаються протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги. Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20 денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь скаржника, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає рішення, яке повинне бути вмотивованим, тобто повинне містити конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги, а також позицію органу по суті вимог чи заперечень скаржника.

Рішення за результатами розгляду скарги може бути оскарженим до органу ДФС вищого рівня. У випадку прийняття рішення ДФС України, воно може бути оскаржено виключно в судовому порядку.

== '''Оскарження рішень митних органів у вигляді постанов про порушення митних правил''' ==
Другим, різновидом процедури адміністративного оскарження являється оскарження рішень митних органів у вигляді постанов про порушення митних правил.

Основною особливістю адміністративного оскарження постанов у справі про порушення митних правил є те, що вказаний вид рішень митних органів відноситься до категорії рішень у справах про адміністративні правопорушення, що в свою чергу означає, що великою мірою процес їх оскарження регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, на відміну від інших рішень митних органів, строк на оскарження постанов про порушення митних правил обраховується не з моменту отримання відповідного рішення, а з моменту його винесення, хоча і складає 10 днів.

Разом з тим, вказаний строк може бути поновленим органом, що буде розглядати скаргу за наявності поважних причин, при чому законодавчого переліку причин, що є поважними не містить, що в свою чергу означає, що рішення про поважність конкретної причини пропуску строків приймає посадова особа, що розглядає скаргу на власний розсуд.

Іншою особливістю оскарження постанов у справах про порушення митних правил є те, що єдиним органом митниці, уповноваженим на їх винесення є конкретна митниця, а отже оскаржити в адміністративному порядку дану постанову можливо виключно до ДФС України.

Що ж стосується строків розгляду скарг на постанову про порушення митних правил, то стаття 532 КУпАП, вказує, що такі строки встановлюються законом. Відповідно такі строки встановлюються Законом України «Про звернення громадян», і відповідно до ст. 20 вказаного Закону дорівнюють одному місяцю з дня надходження, однак можуть бути продовженими керівником органу, що розглядає скаргу або його заступником до 45 днів з обов’язковим письмовим повідомленням заявника.

Для прийняття рішення про скасування постанови про порушення митних правил, орган, що розглядає скаргу повинен встановити одну з наступних обставин: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду, невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення, накладення стягнення, не передбаченого Митним Кодексом України, наявність інших передбачених законом обставин.

За результатами розгляду скарги на постанову про порушення митних правил, уповноваженим органом може бути прийняте одне з чотирьох рішень, а саме: про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення, про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд, про скасування постанови та закриття справи, про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Окрім різних видів адміністративного оскарження, рішення митних органів можна оскаржити до суду, в порядку адміністративного судочинства.

Рішення митних органів, відповідно до ст. 122 КАС України може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, у випадку оскарження постанов у справах про порушення митних правил, цей строк складає 10 днів та обчислюється з ухвалення відповідної постанови.

Однак, слід відмітити, що у випадку використання процедури адміністративного оскарження, яка є одним з різновидів досудового порядку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, строк звернення до суду зі скаргою (позовом) встановлюється тривалістю у три місяці, і обчислюється такий строк з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення суб’єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Строк звернення до суду зі скаргою може бути поновлено судом за наявності відповідного клопотання та у випадку, якщо причини пропуску вказаного суду були визнані відповідним складом суду поважними.

Що стосується підсудності скарг на рішення митних органів, то за загальним правилом, згідно з ст. 25 КАС України, вони подаються до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місцезнаходження відповідача чи позивача, за вибором останнього. У випадку відсутності у позивача зареєстрованого місцезнаходження, скарга подається до адміністративного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.

Однак слід мати на увазі, що якщо оскаржується постанова у справі про порушення митних правил, то скарга на вказане рішення, хоча і розглядається за правилами КАС України, однак подається до суду загальної юрисдикції, як адміністративного суду першої інстанції.

Вимоги до оформлення апеляційної скарги (позовної заяви), а також до документів, які повинні бути до неї долучені містяться у ст. 160, ст. 161 КАС України. У випадку невідповідності апеляційної скарги (позовної заяви) цим вимогам, остання, протягом 5 днів з дня надходження, може бути залишена без руху з визначенням строку для усунення зазначених у відповідній ухвалі недоліків, при чому вказаний строк не може перевищувати 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

Слід відмітити, що за подання апеляційної скарги (позовної заяви) на рішення митного органу необхідно сплатити судовий збір, ставка якого визначена у Законі України «Про судовий збір». Однак, як зазначено у рішенні Касаційного адміністративного суду від 15.03.2018 року у справі
№ 461/4269/17, у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 Митного кодексу України, статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору.

З приводу строків розгляду скарг на рішення митних органів в порядку адміністративного судочинства, то такі скарги, за загальним правилом, повинні бути розглянуті протягом 90 днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, коли суд продовжує строки підготовчого провадження у справах, цей строк може сягнути 120 днів.

Разом з тим, для оскарження постанов у справах про порушення митних правил такий строк становить 10 днів з дня відкриття провадження у справі.

За результатами розгляду скарг на рішення митних органів по суті, адміністративний суд ухвалює рішення, яке в свою чергу також може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Резюме. Рішення митного органу, в залежності від його виду, а також конкретних обставин справи може бути оскаржено у порядку адміністративного оскарження, у порядку адміністративного оскарження постанов у справах про порушення митних правил, а також в порядку адміністративного судочинства. Не залежно від обраної процедури оскарження надзвичайно важливим для ефективного захисту є дотримання строків оскарження, а також, для оскарження в порядку адміністративного судочинства рішень митних органів, окрім постанов про порушення митних правил, правильний розрахунок судового збору, що підлягає сплаті. Також слід мати на увазі, що процес оскарження рішення митного органу – процедура тривала, що в залежності від конкретної ситуації, може бути як корисним так і шкідливим.

ІІІ Протокол про порушення митних правил
Стаття 363. Протокол про порушення митних правил
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил
уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення,
складає протокол.

Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
1) дату і місце його складення;
2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується До відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;
6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 цього Кодексу;
8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 цього Кодексу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду справи про порушення митних правил.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.
Коментована стаття містить перелік обов'язкових реквізитів протоколу, без яких він не має доказового значення чи його можна оскаржити.

Протокол про порушення митних правил займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КпАП України і мають значення для правильного розв'язання справи. Така позиція законодавця вимагає від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.

Протокол про порушення митних правил є об'єктивованим відображенням акту порушення справи про митне правопорушення і слугує підставою для подальшого провадження в справі про порушення митних правил. Проте деякі науковці справедливо розглядають протокол не тільки як акт порушення справи, але і як завершальний етап його розслідування, з'ясовування всіх фактичних обставин правопорушення, особи порушника і доказ його вини.
Протокол складається у кожному випадку виявлення порушення митних правил, він є єдиною формою документа, в якому фіксується факт вчинення порушення митних правил, ніякого іншого документа про прийняття до провадження митними органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про порушення митних правил, правильність розгляду справи по суті й обгрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про порушення митних правил - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Немає необхідності зупинятися на всіх перелічених вище реквізитах, тому що вони детально розглянуті в науково-практичних коментарях КпАП України й у ряді робіт інших авторів. У коментованій статті слід детальніше розглянути ті моменти, що є найбільш важливими з погляду доказового значення протоколу.

Особливе доказове значення має та частина протоколу, в якій міститься вказівка про сутність обвинувачення і посилання на конкретну статтю МК України, що порушена. У цій частині протоколу формулюється обвинувачення. Тому однією з найважливіших частин протоколу є його описова частина, яка містить інформацію про місце, час скоєння та сутність порушення митних правил. Описова частина протоколу на практиці досить часто виглядає найбільш уразливо. При формуванні описової частини протоколу слід виходити з того, що відносна лаконічність інформації, яка в ній міститься, про сутність митного правопорушення повинна в той же час давати чітке уявлення про характер скоєного діяння, яке підпадає під ознаки відповідної статті МК України. Вона повинна бути конкретною, точною, об'єктивною, а також стислою, але з вичерпною повнотою розкривати характер правопорушення. Саме тому в цій частині протоколу необхідно більш детально описувати сутність правопорушення, а саме: місце та точний час скоєння, як, коли, яким способом, при яких умовах воно було виявлено, тобто деталі, фрагменти неправомірних дій (бездіяльності) особи, яка притягається до відповідальності.

Безумовно, при складанні протоколу необхідно точно вказувати дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я, по батькові, посада, юридична та фактична адреси, телефон). Як правило, особа правопорушника встановлюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо). Неприпустимо записувати в протоколі прізвище порушника тільки з його слів, тому що можливі випадки, коли порушники з метою уникнення відповідальності можуть назвати прізвища й адреси відомих їм громадян.

У протоколі повинні бути точно зазначені прізвище, ім'я по батькові свідків правопорушення, якщо вони є. Відомості про цих осіб, зафіксовані в протоколі, а також отримана від них інформація виконують функції доказів у справі і є умовою її вирішення в точній відповідності з законом.

У протоколі необхідно вказати такі дані:
- найменування та індивідуальні ознаки предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, їх кількість та вага, вартість, а також кількість однорідних з ними предметів, які пропущені, прийняті або повернуті;
- найменування затриманих предметів із спеціально виготовленими тайниками, їх індивідуальні ознаки, кількість, вартість;
- найменування транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил, їх індивідуальні ознаки;
- найменування затриманих документів, необхідних для розгляду справи (ВМД, провізна відомість, товарно-транспортні документи, контракти та інше);
- предмети, транспортні засоби, вилучені з метою забезпечення стягнення штрафів, їх індивідуальні ознаки, кількість, вага, вартість.

Також у протоколі необхідно зробити такі записи:
- на якій мові велась бесіда з особою, щодо якої складено протокол, якщо ця особа не володіє українською мовою; ким був перекладений зміст протоколу на зрозумілу правопорушнику мову, і якщо перекладачем - то його прізвище, ім'я та по батькові, адреса та місце роботи;
- про те, що особі, стосовно якої складено протокол, відомо про час та місце розгляду справи, а також що вона одержала копію протоколу.

Протокол про порушення митних правил обов'язково підписується посадовою особою, яка його склала, якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягається до відповідальності, протокол підписується і цією особою, а при наявності свідків він може бути підписаний також і цими особами.

Якщо ж особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підпису, то про це повинен бути зроблений спеціальний запис, фіксація цього факту з вказівкою свідків непотрібна. Підпис особи у протоколі не говорить про визнання нею своєї вини, це означає лише одне: вона ознайомилася зі змістом протоколу, і він їй відомий.

Як відзначено вище, протокол повинен бути складений об'єктивно. Не можна приписувати особі такі дії, яких вона не вчиняла. Водночас посадові особи, які складають протокол, зобов'язані забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливість скористатися правами, що їй гарантовані законом (ст.366 МК України). Ці процесуальні права повинні бути їй роз'яснені, про що в протоколі робиться спеціальна відмітка.

Особа, яка притягається до відповідальності, має право ознайомитися зі змістом складеного протоколу. Це дозволяє їй, по-перше дізнатись, за вчинення якого конкретного проступку та на підставі якої статті МК України вона притягається до відповідальності, і, по-друге, надати свої пояснення з приводу обставин, що зазначені в протоколі.

Особа, щодо якої складено протокол, має право власноручно записати свої зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.

Відсутність у протоколах підписів про роз'яснення особам, які притягаються до відповідальності, відсутність позначки про наявність чи відсутність зауважень, про вручення копій протоколів можуть бути підставою для оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду цих справ.

Слід зазначити, що протокол про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких залишається в справах митного органу, другий вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол.

Якщо власник предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, не встановлений, копія протоколу може бути вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзда та ін.). Реквізити бланку протоколу, які передбачені для відомостей про місце та час розгляду справи, в цих випадках не заповнюються.

До протоколу про порушення митних правил можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису та відеозапису, плани, схеми, відбитки тощо. Фотографії, схеми, малюнки, креслення — це ілюстрації, що пояснюють зміст протоколу, а в сукупності своїй становлять його складову.

Слід визнати, що протокол про порушення митних правил слугує не тільки підтвердженням факту порушення справи, а й виступає досить важливим джерелом інформації про обставини скоєного правопорушення.

При складанні протоколу про порушення митних правил можливо проведення таких дій: опитування осіб про порушення митних правил, адміністративне затримання, витребування документів, проведення митних обстежень, вилучення предметів, транспортних засобів та документів.

Форма Протоколу про порушення митних правил

ПРОТОКОЛ
про порушення митних правил №_/_/_
«_________»_______20__р
(місце складення протоколу)________
я,_:_
(посада, митний орган, прізвище, ім 'я та по батькові особи, що склала протокол)
у присутності:_______
особи, що притягується до відповідальності,
свідків: 1.
(необхідні для розгляду справи відомості про особу, що притягується до відповідальності, якщо її встановлено: громадянство, прізвище, ім 'я та по батькові, день, місяць і рік народження, місце народження, місце роботи, посада або рід занять,
місце проживання, дані про документ, що засвідчує особу)
(прізвища, адреси свідків, якщо вони є)
керуючись вимогами статей 359, 363 і 375 Митного кодексу України, склав цей
протокол про порушення митних правил. Протокол складено за участю перекладача_
(посада, місце роботи, прізвище, ім 'я та по батькові, якщо перекладач брав участь)
Передбачені ст. 370 Митного кодексу України обов'язки перекладача (точно й у повному обсязі здійснювати доручений переклад) мені роз'яснено.
Підпис перекладача:_
Передбачені статтями 363 ч. 4 і 366 Митного кодексу України права особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил (дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу; письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу; ознайомитися під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді з матеріалами справи, зробити з них витяги, одержати копії рішень, постанов та інших документів, що є в справі; бути присутнім під час розгляду справи в митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні й письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді); користуватись іншими правами, наданими законом), мені роз'яснено.
Підпис особи, що притягується до відповідальності:__
Передбачені ст. 371 Митного кодексу України обов'язки свідка (з'явитися за викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, у призначений час до цього органу й дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме в справі та відповісти на поставлені запитання) мені роз'яснено.
Підписи свідків: 1._
2._
Установлено: _
(місце, час учинення та суть порушень митних правил)
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил,
передбаченого (передбачених) статтями _
України.
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено:
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари
зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;
транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів
порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил
№ з/п
Назва вилученого документу, їх особливі ознаки
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Якщо є додаток до протоколу, то зазначити: "Див. додаток на ____аркушах
Пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності:________
Розгляд справи відбудеться "_" о "_" год. "_" хв. 20_р.
за адресою:
(заповнюється в разі потреби)
Копію протоколу отримав "_" _20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо цю особу встановлено та
вона була присутня при складанні протоколу) Від підпису протоколу та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала протокол)
Підписи свідків: 1. _
2.
Зміст протоколу перекладено на
мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала протокол:

Форма додатку до Протоколу про порушення митних правил
ДОДАТОК №_ДО ПРОТОКОЛУ
про порушення митних правил №_ 20 р.
(місце складення протоколу)
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено (продовження):
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;
б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил;
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (непотрібне закреслити)
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Копію додатка до протоколу отримав "_"_20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо таку особу встановлено та вона була присутня при складанні додатка до протоколу)
Від підпису додатка до протоколу про порушення митних правил та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до протоколу)
Підписи свідків: 1._
2. _
Зміст додатка до протоколу перекладено на_мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до
протоколу: _
More: http://crimealawyers.com/protokol-pro-porushennya-mitnikh-pravil

Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил

2018-12-28T10:13:20Z

Valentyna.kyryliuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 25.11.2018 № 2755-VI]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]6 липня 2005 року № 2747-IV;
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян" від від 11.10.2018 № 393/96-ВР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1617-15 Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 08.09.2017 № z1617-15]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»];

1.Глава 4 Розділу 1 Митного кодексу України
2. стаття 56 Податкового кодексу України
3. Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.
4.Законом України «Про звернення громадян».
ст. 532 КУпАП,
Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
+Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
+Стаття 530. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил
+Стаття 531. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
+Стаття 532. Строки розгляду скарги (адміністративного позову) на постанову у справі про порушення митних правил
+Стаття 533. Наслідки подання скарги (адміністративного позову)
З 1 січня почали діяти оновлені правила митного контролю для ввезення на територію України та вивезення за кордон різних предметів вжитку.
Митні правила
Митні правила є однаковими для всіх громадян України, незалежно від виду транспортного засобу, яким перетинається кордон (за винятком загальної суми речей, які будуть ввозитись та вивозитись), і вказані з розрахунку на одну людину за умови перетину кордону разово впродовж однієї доби.

Коридори на митниці
Для початку варто правильно обрати коридор, а їх усього 2: "зелений" та "червоний". "Зелений" – це відсутність письмового декларування речей, які ви збираєтесь провозити, без заповнення митної декларації, без митних зборів. "Червоний" – навпаки.

Ви можете пройти митний контроль по "зеленому" коридору, якщо:

Перевозите в багажі особисті речі.
Везете зі собою їжу загальною сумою до 200 євро.
Різні товари загального вжитку на суму до 1000 євро в аеропортах, або 500 євро машиною, поїздом та іншими видами транспорту, крім літаків.
Гроші в будь-якій валюті, яка має еквівалент до 10 тисяч євро.
Не більше 5 упаковок медикаментів (заборонено перевозити психотропні та наркотичні медичні препарати).
Алкоголь (можна перевозити тільки особам, що досягли 18 років) – до 1 літру міцних напоїв (більше 22 % вмісту спирту), до 2 літрів вина і до 5 літрів пива.
Тютюнові вироби – до 200 цигарок (1 блоку), або до 250 грам тютюну, або до 50 сигар.
"Червоний" коридор варто обирати, якщо вам необхідно проходити митний контроль із обов'язковим заповненням митної декларації.
Важливі нововведення: згідно зі змінами у статті № 374 Митного Кодексу України, які вступили в силу з 1 січня 2018 року щодо ввезення та вивезення товарів з-за кордону в Україну – не підлягають оплаті мита товари, які мають вагу до 50 кг, та коштують не більше 500 євро, або 1000 євро, якщо ви подорожуєте літаком. При цьому необхідно бути відсутнім в Україні більше, ніж 24 години, і в'їжджати на Батьківщину не частіше одного разу протягом 72 годин. Якщо ж ви приїжджаєте частіше, тоді без оподаткування дозволяється провезти товарів не більше, ніж на 50 євро.

Якщо при перетині кордону ви порушили одне з часових обмежень – вам доведеться сплатити податки у розмірі 20% від вартості товарів, яка є різницею, що перевищує 50 євро.

Якщо ж з часовими рамками все добре, але ви намагаєтесь перевезти товарів на суму, більшу за 500 євро, тоді доведеться сплатити не тільки 20 % ПДВ від суми, що перевищує 500 євро, але ще й 10 % мита.

Така сама схема діє, якщо ви дотримались і часових обмежень, і грошових, але не вклались у вагу в 50 кг – 20 % ПДВ і 10 % мита.

КВивезення різноманітних товарів за межі України
Вивозити або ж пересилати з нашої держави за кордон можна товари, вартість яких в сумі не перевищує 10 тисяч євро (еквівалент). Це правило стосується як тих товарів, що необхідно декларувати, так і тих, які можна провозити по "зеленому" коридору.

Якщо все-таки необхідно вивезти щось, що коштує дорожче зазначеної вище суми, тоді товари підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації та сплаті вивізного мита.

Можна обійтись без документів (якщо загальна вартість товарів перевищує суму у 10 тисяч євро), що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, у наступних випадках:

Ви виїжджаєте за кордон на постійне місце проживання, тому забираєте речі з собою.
Ці речі входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, але необхідно підтвердити склад спадщини нотаріально.
Якщо українець вивозить речі тимчасово, надавши перед тим письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення.
І навпаки – були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами.
Якщо ці речі громадянин-нерезидент одержав у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводились на території України. Це необхідно також підтвердити відповідними документами.
Також митному оподаткуванню не підлягають товари, що були куплені нерезидентами в Україні, але при цьому їх загальна фактурна вартість не повинна перевищувати сумі задекларованих грошей, які іноземець перед тим ввозив у нашу державу.ожне обмеження і правило розраховується на одну людину.

1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.

3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

{Частина п'ята статті 529 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5288-VI від 18.09.2012 , № 1697-VII від 14.10.2014 }

Важливим складовим елементом забезпечення прав і свобод людини і громадянина є право на оскарження рішень дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади. Митне право є значною за обсягом і досить суперечливою галуззю права. Так, в залежності від конкретного виду рішення митного органу, а також в залежності від попередніх дій, які були вчинені у зв’язку з прийняттям рішення, його оскарження необхідно здійснювати за одним з трьох порядків, що значно ускладнює фактичну реалізацію права на оскарження рішень уповноважених посадових осіб митних органів та потребує підвищеної уваги від тих хто дане право бажає реалізувати.

Першим порядком в якому може бути оскаржено рішення посадових осіб митного органу є так звана процедура адміністративного оскарження, тобто оскарження рішення суб’єкта владних повноважень до органу вищого рівня.

Для митних постів органом вищого рівня являються митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости, щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій органом вищого рівня є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державна фіскальна служба України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Реалізувати право на адміністративне оскарження може кожна особа, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Митного кодексу України, вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

І.Досудовий порядок вирішення спору
Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі Порядок), а саме відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Порядку, ним визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі — рішення) під час адміністративного оскарження. Що в сукупності з п. 2 Розділу ІІ цитованого Порядку, яким визначається зокрема можливість оскарження рішень митниць до ДФС України, свідчить про те що саме вказаний порядок буде застосовуватись контролюючими органами при розгляді скарг на рішення митних органів.
Так, відповідно до Порядку, строк звернення зі скаргою в рамках процедури адміністративного оскарження становить 10 календарних днів з дня отримання скаржником копії відповідного рішення. Вказаний строк може бути поновленим за письмовим клопотанням скаржника у випадку якщо він, у межах строків звернення, перебував за межами України, перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден, перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду, мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально, був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Щодо вимог до оформлення скарги, то вона повинна містити прізвище, ім’я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу, найменування контролюючого органу, реквізити оскаржуваного рішення, підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі, обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства, вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу, відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду, адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, перелік документів, які додаються до скарги. Скарга підписується особисто платником податків, який її подає, або його представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.
Контролюючий орган має право повернути скаргу без розгляду у випадку якщо: її не підписано особою, яка подала скаргу, чи її представником або до скарги не додано належним чином оформлених та завірених документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання, скаргу подано з пропуском строку, крім випадків наявності підстав для його поновлення, про які мова йшла вище, скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати, до прийняття рішення по скарзі від платника податків, який її подав, надійшла заява про її відкликання (відмову від скарги) повністю чи частково, платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу, платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

ІІ Судовий розгляд
Закон не визначає процесуальні вимоги до рішення контролюючого органу про залишення скарги без розгляду, обмежуючись лише вказанням, що таке рішення повинно бути письмовим і повинно містити відомості про причини його прийняття.

За загальним правилом, розгляд скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження здійснюється у закритому засіданні. Скаржник може заявити про намір брати участь у розгляді матеріалів скарги. Розгляд скарги у відкритому судовому засіданні здійснюється у випадку задоволення контролюючим органом відповідного письмового клопотання, поданого разом зі скаргою у формі, визначеній Порядком. У відкритому засіданні з розгляду скарги, крім скаржника та (або) його представника беруть участь також повноважених представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, уповноважених представників центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена, представників засобів масової інформації. Неприбуття належним чином повідомлених (за три дні до дати розгляду) учасників розгляду не є перешкодою для розгляду скарги. Клопотання про розгляд скарги у відкритому засіданні розглядається протягом 10 днів. Контролюючий орган не має права відмовити в задоволенні клопотання платника податків про розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні, за виключенням випадків, коли в клопотанні скаржника відсутні відомості, передбачені цим Порядком та/або в матеріалах справи наявні відомості, що становлять державну таємницю.

Що стосується строків розгляду скарг, то вони розглядаються протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги. Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20 денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь скаржника, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає рішення, яке повинне бути вмотивованим, тобто повинне містити конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги, а також позицію органу по суті вимог чи заперечень скаржника.

Рішення за результатами розгляду скарги може бути оскарженим до органу ДФС вищого рівня. У випадку прийняття рішення ДФС України, воно може бути оскаржено виключно в судовому порядку.

Другим, різновидом процедури адміністративного оскарження являється оскарження рішень митних органів у вигляді постанов про порушення митних правил.

Основною особливістю адміністративного оскарження постанов у справі про порушення митних правил є те, що вказаний вид рішень митних органів відноситься до категорії рішень у справах про адміністративні правопорушення, що в свою чергу означає, що великою мірою процес їх оскарження регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, на відміну від інших рішень митних органів, строк на оскарження постанов про порушення митних правил обраховується не з моменту отримання відповідного рішення, а з моменту його винесення, хоча і складає 10 днів.

Разом з тим, вказаний строк може бути поновленим органом, що буде розглядати скаргу за наявності поважних причин, при чому законодавчого переліку причин, що є поважними не містить, що в свою чергу означає, що рішення про поважність конкретної причини пропуску строків приймає посадова особа, що розглядає скаргу на власний розсуд.

Іншою особливістю оскарження постанов у справах про порушення митних правил є те, що єдиним органом митниці, уповноваженим на їх винесення є конкретна митниця, а отже оскаржити в адміністративному порядку дану постанову можливо виключно до ДФС України.

Що ж стосується строків розгляду скарг на постанову про порушення митних правил, то стаття 532 КУпАП, вказує, що такі строки встановлюються законом. Відповідно такі строки встановлюються Законом України «Про звернення громадян», і відповідно до ст. 20 вказаного Закону дорівнюють одному місяцю з дня надходження, однак можуть бути продовженими керівником органу, що розглядає скаргу або його заступником до 45 днів з обов’язковим письмовим повідомленням заявника.

Для прийняття рішення про скасування постанови про порушення митних правил, орган, що розглядає скаргу повинен встановити одну з наступних обставин: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду, невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення, накладення стягнення, не передбаченого Митним Кодексом України, наявність інших передбачених законом обставин.

За результатами розгляду скарги на постанову про порушення митних правил, уповноваженим органом може бути прийняте одне з чотирьох рішень, а саме: про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення, про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд, про скасування постанови та закриття справи, про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Окрім різних видів адміністративного оскарження, рішення митних органів можна оскаржити до суду, в порядку адміністративного судочинства.

Рішення митних органів, відповідно до ст. 122 КАС України може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, у випадку оскарження постанов у справах про порушення митних правил, цей строк складає 10 днів та обчислюється з ухвалення відповідної постанови.

Однак, слід відмітити, що у випадку використання процедури адміністративного оскарження, яка є одним з різновидів досудового порядку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, строк звернення до суду зі скаргою (позовом) встановлюється тривалістю у три місяці, і обчислюється такий строк з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення суб’єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Строк звернення до суду зі скаргою може бути поновлено судом за наявності відповідного клопотання та у випадку, якщо причини пропуску вказаного суду були визнані відповідним складом суду поважними.

Що стосується підсудності скарг на рішення митних органів, то за загальним правилом, згідно з ст. 25 КАС України, вони подаються до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місцезнаходження відповідача чи позивача, за вибором останнього. У випадку відсутності у позивача зареєстрованого місцезнаходження, скарга подається до адміністративного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.

Однак слід мати на увазі, що якщо оскаржується постанова у справі про порушення митних правил, то скарга на вказане рішення, хоча і розглядається за правилами КАС України, однак подається до суду загальної юрисдикції, як адміністративного суду першої інстанції.

Вимоги до оформлення апеляційної скарги (позовної заяви), а також до документів, які повинні бути до неї долучені містяться у ст. 160, ст. 161 КАС України. У випадку невідповідності апеляційної скарги (позовної заяви) цим вимогам, остання, протягом 5 днів з дня надходження, може бути залишена без руху з визначенням строку для усунення зазначених у відповідній ухвалі недоліків, при чому вказаний строк не може перевищувати 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

Слід відмітити, що за подання апеляційної скарги (позовної заяви) на рішення митного органу необхідно сплатити судовий збір, ставка якого визначена у Законі України «Про судовий збір». Однак, як зазначено у рішенні Касаційного адміністративного суду від 15.03.2018 року у справі
№ 461/4269/17, у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 Митного кодексу України, статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору.

З приводу строків розгляду скарг на рішення митних органів в порядку адміністративного судочинства, то такі скарги, за загальним правилом, повинні бути розглянуті протягом 90 днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, коли суд продовжує строки підготовчого провадження у справах, цей строк може сягнути 120 днів.

Разом з тим, для оскарження постанов у справах про порушення митних правил такий строк становить 10 днів з дня відкриття провадження у справі.

За результатами розгляду скарг на рішення митних органів по суті, адміністративний суд ухвалює рішення, яке в свою чергу також може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Резюме. Рішення митного органу, в залежності від його виду, а також конкретних обставин справи може бути оскаржено у порядку адміністративного оскарження, у порядку адміністративного оскарження постанов у справах про порушення митних правил, а також в порядку адміністративного судочинства. Не залежно від обраної процедури оскарження надзвичайно важливим для ефективного захисту є дотримання строків оскарження, а також, для оскарження в порядку адміністративного судочинства рішень митних органів, окрім постанов про порушення митних правил, правильний розрахунок судового збору, що підлягає сплаті. Також слід мати на увазі, що процес оскарження рішення митного органу – процедура тривала, що в залежності від конкретної ситуації, може бути як корисним так і шкідливим.
ІІІ Протокол про порушення митних правил
Стаття 363. Протокол про порушення митних правил
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил
уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення,
складає протокол.
Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
1) дату і місце його складення;
2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується До відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;
6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 цього Кодексу;
8) інші необхідні для вирішення справи відомості.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 цього Кодексу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду справи про порушення митних правил.
Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.
У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.
Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.
Коментована стаття містить перелік обов'язкових реквізитів протоколу, без яких він не має доказового значення чи його можна оскаржити.
Протокол про порушення митних правил займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КпАП України і мають значення для правильного розв'язання справи. Така позиція законодавця вимагає від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.
Протокол про порушення митних правил є об'єктивованим відображенням акту порушення справи про митне правопорушення і слугує підставою для подальшого провадження в справі про порушення митних правил. Проте деякі науковці справедливо розглядають протокол не тільки як акт порушення справи, але і як завершальний етап його розслідування, з'ясовування всіх фактичних обставин правопорушення, особи порушника і доказ його вини.
Протокол складається у кожному випадку виявлення порушення митних правил, він є єдиною формою документа, в якому фіксується факт вчинення порушення митних правил, ніякого іншого документа про прийняття до провадження митними органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про порушення митних правил, правильність розгляду справи по суті й обгрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про порушення митних правил - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Немає необхідності зупинятися на всіх перелічених вище реквізитах, тому що вони детально розглянуті в науково-практичних коментарях КпАП України й у ряді робіт інших авторів. У коментованій статті слід детальніше розглянути ті моменти, що є найбільш важливими з погляду доказового значення протоколу.
Особливе доказове значення має та частина протоколу, в якій міститься вказівка про сутність обвинувачення і посилання на конкретну статтю МК України, що порушена. У цій частині протоколу формулюється обвинувачення. Тому однією з найважливіших частин протоколу є його описова частина, яка містить інформацію про місце, час скоєння та сутність порушення митних правил. Описова частина протоколу на практиці досить часто виглядає найбільш уразливо. При формуванні описової частини протоколу слід виходити з того, що відносна лаконічність інформації, яка в ній міститься, про сутність митного правопорушення повинна в той же час давати чітке уявлення про характер скоєного діяння, яке підпадає під ознаки відповідної статті МК України. Вона повинна бути конкретною, точною, об'єктивною, а також стислою, але з вичерпною повнотою розкривати характер правопорушення. Саме тому в цій частині протоколу необхідно більш детально описувати сутність правопорушення, а саме: місце та точний час скоєння, як, коли, яким способом, при яких умовах воно було виявлено, тобто деталі, фрагменти неправомірних дій (бездіяльності) особи, яка притягається до відповідальності.
Безумовно, при складанні протоколу необхідно точно вказувати дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я, по батькові, посада, юридична та фактична адреси, телефон). Як правило, особа правопорушника встановлюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо). Неприпустимо записувати в протоколі прізвище порушника тільки з його слів, тому що можливі випадки, коли порушники з метою уникнення відповідальності можуть назвати прізвища й адреси відомих їм громадян.
У протоколі повинні бути точно зазначені прізвище, ім'я по батькові свідків правопорушення, якщо вони є. Відомості про цих осіб, зафіксовані в протоколі, а також отримана від них інформація виконують функції доказів у справі і є умовою її вирішення в точній відповідності з законом.
У протоколі необхідно вказати такі дані:
- найменування та індивідуальні ознаки предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, їх кількість та вага, вартість, а також кількість однорідних з ними предметів, які пропущені, прийняті або повернуті;
- найменування затриманих предметів із спеціально виготовленими тайниками, їх індивідуальні ознаки, кількість, вартість;
- найменування транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил, їх індивідуальні ознаки;
- найменування затриманих документів, необхідних для розгляду справи (ВМД, провізна відомість, товарно-транспортні документи, контракти та інше);
- предмети, транспортні засоби, вилучені з метою забезпечення стягнення штрафів, їх індивідуальні ознаки, кількість, вага, вартість.
Також у протоколі необхідно зробити такі записи:
- на якій мові велась бесіда з особою, щодо якої складено протокол, якщо ця особа не володіє українською мовою; ким був перекладений зміст протоколу на зрозумілу правопорушнику мову, і якщо перекладачем - то його прізвище, ім'я та по батькові, адреса та місце роботи;
- про те, що особі, стосовно якої складено протокол, відомо про час та місце розгляду справи, а також що вона одержала копію протоколу.
Протокол про порушення митних правил обов'язково підписується посадовою особою, яка його склала, якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягається до відповідальності, протокол підписується і цією особою, а при наявності свідків він може бути підписаний також і цими особами.
Якщо ж особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підпису, то про це повинен бути зроблений спеціальний запис, фіксація цього факту з вказівкою свідків непотрібна. Підпис особи у протоколі не говорить про визнання нею своєї вини, це означає лише одне: вона ознайомилася зі змістом протоколу, і він їй відомий.
Як відзначено вище, протокол повинен бути складений об'єктивно. Не можна приписувати особі такі дії, яких вона не вчиняла. Водночас посадові особи, які складають протокол, зобов'язані забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливість скористатися правами, що їй гарантовані законом (ст.366 МК України). Ці процесуальні права повинні бути їй роз'яснені, про що в протоколі робиться спеціальна відмітка.
Особа, яка притягається до відповідальності, має право ознайомитися зі змістом складеного протоколу. Це дозволяє їй, по-перше дізнатись, за вчинення якого конкретного проступку та на підставі якої статті МК України вона притягається до відповідальності, і, по-друге, надати свої пояснення з приводу обставин, що зазначені в протоколі.
Особа, щодо якої складено протокол, має право власноручно записати свої зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.
Відсутність у протоколах підписів про роз'яснення особам, які притягаються до відповідальності, відсутність позначки про наявність чи відсутність зауважень, про вручення копій протоколів можуть бути підставою для оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду цих справ.
Слід зазначити, що протокол про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких залишається в справах митного органу, другий вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол.
Якщо власник предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, не встановлений, копія протоколу може бути вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзда та ін.). Реквізити бланку протоколу, які передбачені для відомостей про місце та час розгляду справи, в цих випадках не заповнюються.
До протоколу про порушення митних правил можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису та відеозапису, плани, схеми, відбитки тощо. Фотографії, схеми, малюнки, креслення — це ілюстрації, що пояснюють зміст протоколу, а в сукупності своїй становлять його складову.
Слід визнати, що протокол про порушення митних правил слугує не тільки підтвердженням факту порушення справи, а й виступає досить важливим джерелом інформації про обставини скоєного правопорушення.
При складанні протоколу про порушення митних правил можливо проведення таких дій: опитування осіб про порушення митних правил, адміністративне затримання, витребування документів, проведення митних обстежень, вилучення предметів, транспортних засобів та документів.

Форма Протоколу про порушення митних правил

ПРОТОКОЛ
про порушення митних правил №_/_/_
«_________»_______20__р
(місце складення протоколу)________
я,_:_
(посада, митний орган, прізвище, ім 'я та по батькові особи, що склала протокол)
у присутності:_______
особи, що притягується до відповідальності,
свідків: 1.
(необхідні для розгляду справи відомості про особу, що притягується до відповідальності, якщо її встановлено: громадянство, прізвище, ім 'я та по батькові, день, місяць і рік народження, місце народження, місце роботи, посада або рід занять,
місце проживання, дані про документ, що засвідчує особу)
(прізвища, адреси свідків, якщо вони є)
керуючись вимогами статей 359, 363 і 375 Митного кодексу України, склав цей
протокол про порушення митних правил. Протокол складено за участю перекладача_
(посада, місце роботи, прізвище, ім 'я та по батькові, якщо перекладач брав участь)
Передбачені ст. 370 Митного кодексу України обов'язки перекладача (точно й у повному обсязі здійснювати доручений переклад) мені роз'яснено.
Підпис перекладача:_
Передбачені статтями 363 ч. 4 і 366 Митного кодексу України права особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил (дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу; письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу; ознайомитися під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді з матеріалами справи, зробити з них витяги, одержати копії рішень, постанов та інших документів, що є в справі; бути присутнім під час розгляду справи в митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні й письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді); користуватись іншими правами, наданими законом), мені роз'яснено.
Підпис особи, що притягується до відповідальності:__
Передбачені ст. 371 Митного кодексу України обов'язки свідка (з'явитися за викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, у призначений час до цього органу й дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме в справі та відповісти на поставлені запитання) мені роз'яснено.
Підписи свідків: 1._
2._
Установлено: _
(місце, час учинення та суть порушень митних правил)
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил,
передбаченого (передбачених) статтями _
України.
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено:
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари
зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;
транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів
порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил
№ з/п
Назва вилученого документу, їх особливі ознаки
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Якщо є додаток до протоколу, то зазначити: "Див. додаток на ____аркушах
Пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності:________
Розгляд справи відбудеться "_" о "_" год. "_" хв. 20_р.
за адресою:
(заповнюється в разі потреби)
Копію протоколу отримав "_" _20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо цю особу встановлено та
вона була присутня при складанні протоколу) Від підпису протоколу та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала протокол)
Підписи свідків: 1. _
2.
Зміст протоколу перекладено на
мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала протокол:

Форма додатку до Протоколу про порушення митних правил
ДОДАТОК №_ДО ПРОТОКОЛУ
про порушення митних правил №_ 20 р.
(місце складення протоколу)
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено (продовження):
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;
б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил;
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (непотрібне закреслити)
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Копію додатка до протоколу отримав "_"_20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо таку особу встановлено та вона була присутня при складанні додатка до протоколу)
Від підпису додатка до протоколу про порушення митних правил та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до протоколу)
Підписи свідків: 1._
2. _
Зміст додатка до протоколу перекладено на_мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до
протоколу: _
More: http://crimealawyers.com/protokol-pro-porushennya-mitnikh-pravil

Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил

2018-12-28T10:01:08Z

Valentyna.kyryliuk: Створена сторінка: Нормативна база: 1.Глава 4 Розділу 1 Митного кодексу України 2. стаття 56 Податкового кодек...

Нормативна база:
1.Глава 4 Розділу 1 Митного кодексу України
2. стаття 56 Податкового кодексу України
3. Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.
4.Законом України «Про звернення громадян».
ст. 532 КУпАП,
Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
Розділ ХIХ. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 486-542)
Глава 72. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил (ст.529-533)
+Стаття 529. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил
+Стаття 530. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил
+Стаття 531. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
+Стаття 532. Строки розгляду скарги (адміністративного позову) на постанову у справі про порушення митних правил
+Стаття 533. Наслідки подання скарги (адміністративного позову)
З 1 січня почали діяти оновлені правила митного контролю для ввезення на територію України та вивезення за кордон різних предметів вжитку.
Митні правила
Митні правила є однаковими для всіх громадян України, незалежно від виду транспортного засобу, яким перетинається кордон (за винятком загальної суми речей, які будуть ввозитись та вивозитись), і вказані з розрахунку на одну людину за умови перетину кордону разово впродовж однієї доби.

Коридори на митниці
Для початку варто правильно обрати коридор, а їх усього 2: "зелений" та "червоний". "Зелений" – це відсутність письмового декларування речей, які ви збираєтесь провозити, без заповнення митної декларації, без митних зборів. "Червоний" – навпаки.

Ви можете пройти митний контроль по "зеленому" коридору, якщо:

Перевозите в багажі особисті речі.
Везете зі собою їжу загальною сумою до 200 євро.
Різні товари загального вжитку на суму до 1000 євро в аеропортах, або 500 євро машиною, поїздом та іншими видами транспорту, крім літаків.
Гроші в будь-якій валюті, яка має еквівалент до 10 тисяч євро.
Не більше 5 упаковок медикаментів (заборонено перевозити психотропні та наркотичні медичні препарати).
Алкоголь (можна перевозити тільки особам, що досягли 18 років) – до 1 літру міцних напоїв (більше 22 % вмісту спирту), до 2 літрів вина і до 5 літрів пива.
Тютюнові вироби – до 200 цигарок (1 блоку), або до 250 грам тютюну, або до 50 сигар.
"Червоний" коридор варто обирати, якщо вам необхідно проходити митний контроль із обов'язковим заповненням митної декларації.
Важливі нововведення: згідно зі змінами у статті № 374 Митного Кодексу України, які вступили в силу з 1 січня 2018 року щодо ввезення та вивезення товарів з-за кордону в Україну – не підлягають оплаті мита товари, які мають вагу до 50 кг, та коштують не більше 500 євро, або 1000 євро, якщо ви подорожуєте літаком. При цьому необхідно бути відсутнім в Україні більше, ніж 24 години, і в'їжджати на Батьківщину не частіше одного разу протягом 72 годин. Якщо ж ви приїжджаєте частіше, тоді без оподаткування дозволяється провезти товарів не більше, ніж на 50 євро.

Якщо при перетині кордону ви порушили одне з часових обмежень – вам доведеться сплатити податки у розмірі 20% від вартості товарів, яка є різницею, що перевищує 50 євро.

Якщо ж з часовими рамками все добре, але ви намагаєтесь перевезти товарів на суму, більшу за 500 євро, тоді доведеться сплатити не тільки 20 % ПДВ від суми, що перевищує 500 євро, але ще й 10 % мита.

Така сама схема діє, якщо ви дотримались і часових обмежень, і грошових, але не вклались у вагу в 50 кг – 20 % ПДВ і 10 % мита.

КВивезення різноманітних товарів за межі України
Вивозити або ж пересилати з нашої держави за кордон можна товари, вартість яких в сумі не перевищує 10 тисяч євро (еквівалент). Це правило стосується як тих товарів, що необхідно декларувати, так і тих, які можна провозити по "зеленому" коридору.

Якщо все-таки необхідно вивезти щось, що коштує дорожче зазначеної вище суми, тоді товари підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації та сплаті вивізного мита.

Можна обійтись без документів (якщо загальна вартість товарів перевищує суму у 10 тисяч євро), що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, у наступних випадках:

Ви виїжджаєте за кордон на постійне місце проживання, тому забираєте речі з собою.
Ці речі входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, але необхідно підтвердити склад спадщини нотаріально.
Якщо українець вивозить речі тимчасово, надавши перед тим письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення.
І навпаки – були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами.
Якщо ці речі громадянин-нерезидент одержав у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводились на території України. Це необхідно також підтвердити відповідними документами.
Також митному оподаткуванню не підлягають товари, що були куплені нерезидентами в Україні, але при цьому їх загальна фактурна вартість не повинна перевищувати сумі задекларованих грошей, які іноземець перед тим ввозив у нашу державу.ожне обмеження і правило розраховується на одну людину.

1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.

3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

{Частина п'ята статті 529 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5288-VI від 18.09.2012 , № 1697-VII від 14.10.2014 }

Важливим складовим елементом забезпечення прав і свобод людини і громадянина є право на оскарження рішень дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади. Митне право є значною за обсягом і досить суперечливою галуззю права. Так, в залежності від конкретного виду рішення митного органу, а також в залежності від попередніх дій, які були вчинені у зв’язку з прийняттям рішення, його оскарження необхідно здійснювати за одним з трьох порядків, що значно ускладнює фактичну реалізацію права на оскарження рішень уповноважених посадових осіб митних органів та потребує підвищеної уваги від тих хто дане право бажає реалізувати.

Першим порядком в якому може бути оскаржено рішення посадових осіб митного органу є так звана процедура адміністративного оскарження, тобто оскарження рішення суб’єкта владних повноважень до органу вищого рівня.

Для митних постів органом вищого рівня являються митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости, щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій органом вищого рівня є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державна фіскальна служба України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Реалізувати право на адміністративне оскарження може кожна особа, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Митного кодексу України, вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

І.Досудовий порядок вирішення спору
Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі Порядок), а саме відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Порядку, ним визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі — рішення) під час адміністративного оскарження. Що в сукупності з п. 2 Розділу ІІ цитованого Порядку, яким визначається зокрема можливість оскарження рішень митниць до ДФС України, свідчить про те що саме вказаний порядок буде застосовуватись контролюючими органами при розгляді скарг на рішення митних органів.
Так, відповідно до Порядку, строк звернення зі скаргою в рамках процедури адміністративного оскарження становить 10 календарних днів з дня отримання скаржником копії відповідного рішення. Вказаний строк може бути поновленим за письмовим клопотанням скаржника у випадку якщо він, у межах строків звернення, перебував за межами України, перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден, перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду, мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально, був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Щодо вимог до оформлення скарги, то вона повинна містити прізвище, ім’я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу, найменування контролюючого органу, реквізити оскаржуваного рішення, підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі, обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства, вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу, відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду, адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, перелік документів, які додаються до скарги. Скарга підписується особисто платником податків, який її подає, або його представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.
Контролюючий орган має право повернути скаргу без розгляду у випадку якщо: її не підписано особою, яка подала скаргу, чи її представником або до скарги не додано належним чином оформлених та завірених документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання, скаргу подано з пропуском строку, крім випадків наявності підстав для його поновлення, про які мова йшла вище, скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати, до прийняття рішення по скарзі від платника податків, який її подав, надійшла заява про її відкликання (відмову від скарги) повністю чи частково, платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу, платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

ІІ Судовий розгляд
Закон не визначає процесуальні вимоги до рішення контролюючого органу про залишення скарги без розгляду, обмежуючись лише вказанням, що таке рішення повинно бути письмовим і повинно містити відомості про причини його прийняття.

За загальним правилом, розгляд скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження здійснюється у закритому засіданні. Скаржник може заявити про намір брати участь у розгляді матеріалів скарги. Розгляд скарги у відкритому судовому засіданні здійснюється у випадку задоволення контролюючим органом відповідного письмового клопотання, поданого разом зі скаргою у формі, визначеній Порядком. У відкритому засіданні з розгляду скарги, крім скаржника та (або) його представника беруть участь також повноважених представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, уповноважених представників центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена, представників засобів масової інформації. Неприбуття належним чином повідомлених (за три дні до дати розгляду) учасників розгляду не є перешкодою для розгляду скарги. Клопотання про розгляд скарги у відкритому засіданні розглядається протягом 10 днів. Контролюючий орган не має права відмовити в задоволенні клопотання платника податків про розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні, за виключенням випадків, коли в клопотанні скаржника відсутні відомості, передбачені цим Порядком та/або в матеріалах справи наявні відомості, що становлять державну таємницю.

Що стосується строків розгляду скарг, то вони розглядаються протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги. Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20 денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь скаржника, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає рішення, яке повинне бути вмотивованим, тобто повинне містити конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги, а також позицію органу по суті вимог чи заперечень скаржника.

Рішення за результатами розгляду скарги може бути оскарженим до органу ДФС вищого рівня. У випадку прийняття рішення ДФС України, воно може бути оскаржено виключно в судовому порядку.

Другим, різновидом процедури адміністративного оскарження являється оскарження рішень митних органів у вигляді постанов про порушення митних правил.

Основною особливістю адміністративного оскарження постанов у справі про порушення митних правил є те, що вказаний вид рішень митних органів відноситься до категорії рішень у справах про адміністративні правопорушення, що в свою чергу означає, що великою мірою процес їх оскарження регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, на відміну від інших рішень митних органів, строк на оскарження постанов про порушення митних правил обраховується не з моменту отримання відповідного рішення, а з моменту його винесення, хоча і складає 10 днів.

Разом з тим, вказаний строк може бути поновленим органом, що буде розглядати скаргу за наявності поважних причин, при чому законодавчого переліку причин, що є поважними не містить, що в свою чергу означає, що рішення про поважність конкретної причини пропуску строків приймає посадова особа, що розглядає скаргу на власний розсуд.

Іншою особливістю оскарження постанов у справах про порушення митних правил є те, що єдиним органом митниці, уповноваженим на їх винесення є конкретна митниця, а отже оскаржити в адміністративному порядку дану постанову можливо виключно до ДФС України.

Що ж стосується строків розгляду скарг на постанову про порушення митних правил, то стаття 532 КУпАП, вказує, що такі строки встановлюються законом. Відповідно такі строки встановлюються Законом України «Про звернення громадян», і відповідно до ст. 20 вказаного Закону дорівнюють одному місяцю з дня надходження, однак можуть бути продовженими керівником органу, що розглядає скаргу або його заступником до 45 днів з обов’язковим письмовим повідомленням заявника.

Для прийняття рішення про скасування постанови про порушення митних правил, орган, що розглядає скаргу повинен встановити одну з наступних обставин: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду, невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення, накладення стягнення, не передбаченого Митним Кодексом України, наявність інших передбачених законом обставин.

За результатами розгляду скарги на постанову про порушення митних правил, уповноваженим органом може бути прийняте одне з чотирьох рішень, а саме: про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення, про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд, про скасування постанови та закриття справи, про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.

Окрім різних видів адміністративного оскарження, рішення митних органів можна оскаржити до суду, в порядку адміністративного судочинства.

Рішення митних органів, відповідно до ст. 122 КАС України може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, у випадку оскарження постанов у справах про порушення митних правил, цей строк складає 10 днів та обчислюється з ухвалення відповідної постанови.

Однак, слід відмітити, що у випадку використання процедури адміністративного оскарження, яка є одним з різновидів досудового порядку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, строк звернення до суду зі скаргою (позовом) встановлюється тривалістю у три місяці, і обчислюється такий строк з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення суб’єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Строк звернення до суду зі скаргою може бути поновлено судом за наявності відповідного клопотання та у випадку, якщо причини пропуску вказаного суду були визнані відповідним складом суду поважними.

Що стосується підсудності скарг на рішення митних органів, то за загальним правилом, згідно з ст. 25 КАС України, вони подаються до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване місцезнаходження відповідача чи позивача, за вибором останнього. У випадку відсутності у позивача зареєстрованого місцезнаходження, скарга подається до адміністративного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.

Однак слід мати на увазі, що якщо оскаржується постанова у справі про порушення митних правил, то скарга на вказане рішення, хоча і розглядається за правилами КАС України, однак подається до суду загальної юрисдикції, як адміністративного суду першої інстанції.

Вимоги до оформлення апеляційної скарги (позовної заяви), а також до документів, які повинні бути до неї долучені містяться у ст. 160, ст. 161 КАС України. У випадку невідповідності апеляційної скарги (позовної заяви) цим вимогам, остання, протягом 5 днів з дня надходження, може бути залишена без руху з визначенням строку для усунення зазначених у відповідній ухвалі недоліків, при чому вказаний строк не може перевищувати 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

Слід відмітити, що за подання апеляційної скарги (позовної заяви) на рішення митного органу необхідно сплатити судовий збір, ставка якого визначена у Законі України «Про судовий збір». Однак, як зазначено у рішенні Касаційного адміністративного суду від 15.03.2018 року у справі
№ 461/4269/17, у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 Митного кодексу України, статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору.

З приводу строків розгляду скарг на рішення митних органів в порядку адміністративного судочинства, то такі скарги, за загальним правилом, повинні бути розглянуті протягом 90 днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, коли суд продовжує строки підготовчого провадження у справах, цей строк може сягнути 120 днів.

Разом з тим, для оскарження постанов у справах про порушення митних правил такий строк становить 10 днів з дня відкриття провадження у справі.

За результатами розгляду скарг на рішення митних органів по суті, адміністративний суд ухвалює рішення, яке в свою чергу також може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Резюме. Рішення митного органу, в залежності від його виду, а також конкретних обставин справи може бути оскаржено у порядку адміністративного оскарження, у порядку адміністративного оскарження постанов у справах про порушення митних правил, а також в порядку адміністративного судочинства. Не залежно від обраної процедури оскарження надзвичайно важливим для ефективного захисту є дотримання строків оскарження, а також, для оскарження в порядку адміністративного судочинства рішень митних органів, окрім постанов про порушення митних правил, правильний розрахунок судового збору, що підлягає сплаті. Також слід мати на увазі, що процес оскарження рішення митного органу – процедура тривала, що в залежності від конкретної ситуації, може бути як корисним так і шкідливим.
ІІІ Протокол про порушення митних правил
Стаття 363. Протокол про порушення митних правил
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил
уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення,
складає протокол.
Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
1) дату і місце його складення;
2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується До відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;
6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 цього Кодексу;
8) інші необхідні для вирішення справи відомості.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 цього Кодексу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду справи про порушення митних правил.
Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.
У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.
Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.
Коментована стаття містить перелік обов'язкових реквізитів протоколу, без яких він не має доказового значення чи його можна оскаржити.
Протокол про порушення митних правил займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КпАП України і мають значення для правильного розв'язання справи. Така позиція законодавця вимагає від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.
Протокол про порушення митних правил є об'єктивованим відображенням акту порушення справи про митне правопорушення і слугує підставою для подальшого провадження в справі про порушення митних правил. Проте деякі науковці справедливо розглядають протокол не тільки як акт порушення справи, але і як завершальний етап його розслідування, з'ясовування всіх фактичних обставин правопорушення, особи порушника і доказ його вини.
Протокол складається у кожному випадку виявлення порушення митних правил, він є єдиною формою документа, в якому фіксується факт вчинення порушення митних правил, ніякого іншого документа про прийняття до провадження митними органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про порушення митних правил, правильність розгляду справи по суті й обгрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про порушення митних правил - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Немає необхідності зупинятися на всіх перелічених вище реквізитах, тому що вони детально розглянуті в науково-практичних коментарях КпАП України й у ряді робіт інших авторів. У коментованій статті слід детальніше розглянути ті моменти, що є найбільш важливими з погляду доказового значення протоколу.
Особливе доказове значення має та частина протоколу, в якій міститься вказівка про сутність обвинувачення і посилання на конкретну статтю МК України, що порушена. У цій частині протоколу формулюється обвинувачення. Тому однією з найважливіших частин протоколу є його описова частина, яка містить інформацію про місце, час скоєння та сутність порушення митних правил. Описова частина протоколу на практиці досить часто виглядає найбільш уразливо. При формуванні описової частини протоколу слід виходити з того, що відносна лаконічність інформації, яка в ній міститься, про сутність митного правопорушення повинна в той же час давати чітке уявлення про характер скоєного діяння, яке підпадає під ознаки відповідної статті МК України. Вона повинна бути конкретною, точною, об'єктивною, а також стислою, але з вичерпною повнотою розкривати характер правопорушення. Саме тому в цій частині протоколу необхідно більш детально описувати сутність правопорушення, а саме: місце та точний час скоєння, як, коли, яким способом, при яких умовах воно було виявлено, тобто деталі, фрагменти неправомірних дій (бездіяльності) особи, яка притягається до відповідальності.
Безумовно, при складанні протоколу необхідно точно вказувати дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я, по батькові, посада, юридична та фактична адреси, телефон). Як правило, особа правопорушника встановлюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо). Неприпустимо записувати в протоколі прізвище порушника тільки з його слів, тому що можливі випадки, коли порушники з метою уникнення відповідальності можуть назвати прізвища й адреси відомих їм громадян.
У протоколі повинні бути точно зазначені прізвище, ім'я по батькові свідків правопорушення, якщо вони є. Відомості про цих осіб, зафіксовані в протоколі, а також отримана від них інформація виконують функції доказів у справі і є умовою її вирішення в точній відповідності з законом.
У протоколі необхідно вказати такі дані:
- найменування та індивідуальні ознаки предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, їх кількість та вага, вартість, а також кількість однорідних з ними предметів, які пропущені, прийняті або повернуті;
- найменування затриманих предметів із спеціально виготовленими тайниками, їх індивідуальні ознаки, кількість, вартість;
- найменування транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил, їх індивідуальні ознаки;
- найменування затриманих документів, необхідних для розгляду справи (ВМД, провізна відомість, товарно-транспортні документи, контракти та інше);
- предмети, транспортні засоби, вилучені з метою забезпечення стягнення штрафів, їх індивідуальні ознаки, кількість, вага, вартість.
Також у протоколі необхідно зробити такі записи:
- на якій мові велась бесіда з особою, щодо якої складено протокол, якщо ця особа не володіє українською мовою; ким був перекладений зміст протоколу на зрозумілу правопорушнику мову, і якщо перекладачем - то його прізвище, ім'я та по батькові, адреса та місце роботи;
- про те, що особі, стосовно якої складено протокол, відомо про час та місце розгляду справи, а також що вона одержала копію протоколу.
Протокол про порушення митних правил обов'язково підписується посадовою особою, яка його склала, якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягається до відповідальності, протокол підписується і цією особою, а при наявності свідків він може бути підписаний також і цими особами.
Якщо ж особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підпису, то про це повинен бути зроблений спеціальний запис, фіксація цього факту з вказівкою свідків непотрібна. Підпис особи у протоколі не говорить про визнання нею своєї вини, це означає лише одне: вона ознайомилася зі змістом протоколу, і він їй відомий.
Як відзначено вище, протокол повинен бути складений об'єктивно. Не можна приписувати особі такі дії, яких вона не вчиняла. Водночас посадові особи, які складають протокол, зобов'язані забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливість скористатися правами, що їй гарантовані законом (ст.366 МК України). Ці процесуальні права повинні бути їй роз'яснені, про що в протоколі робиться спеціальна відмітка.
Особа, яка притягається до відповідальності, має право ознайомитися зі змістом складеного протоколу. Це дозволяє їй, по-перше дізнатись, за вчинення якого конкретного проступку та на підставі якої статті МК України вона притягається до відповідальності, і, по-друге, надати свої пояснення з приводу обставин, що зазначені в протоколі.
Особа, щодо якої складено протокол, має право власноручно записати свої зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.
Відсутність у протоколах підписів про роз'яснення особам, які притягаються до відповідальності, відсутність позначки про наявність чи відсутність зауважень, про вручення копій протоколів можуть бути підставою для оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду цих справ.
Слід зазначити, що протокол про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких залишається в справах митного органу, другий вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол.
Якщо власник предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, не встановлений, копія протоколу може бути вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзда та ін.). Реквізити бланку протоколу, які передбачені для відомостей про місце та час розгляду справи, в цих випадках не заповнюються.
До протоколу про порушення митних правил можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису та відеозапису, плани, схеми, відбитки тощо. Фотографії, схеми, малюнки, креслення — це ілюстрації, що пояснюють зміст протоколу, а в сукупності своїй становлять його складову.
Слід визнати, що протокол про порушення митних правил слугує не тільки підтвердженням факту порушення справи, а й виступає досить важливим джерелом інформації про обставини скоєного правопорушення.
При складанні протоколу про порушення митних правил можливо проведення таких дій: опитування осіб про порушення митних правил, адміністративне затримання, витребування документів, проведення митних обстежень, вилучення предметів, транспортних засобів та документів.

Форма Протоколу про порушення митних правил

ПРОТОКОЛ
про порушення митних правил №_/_/_
«_________»_______20__р
(місце складення протоколу)________
я,_:_
(посада, митний орган, прізвище, ім 'я та по батькові особи, що склала протокол)
у присутності:_______
особи, що притягується до відповідальності,
свідків: 1.
(необхідні для розгляду справи відомості про особу, що притягується до відповідальності, якщо її встановлено: громадянство, прізвище, ім 'я та по батькові, день, місяць і рік народження, місце народження, місце роботи, посада або рід занять,
місце проживання, дані про документ, що засвідчує особу)
(прізвища, адреси свідків, якщо вони є)
керуючись вимогами статей 359, 363 і 375 Митного кодексу України, склав цей
протокол про порушення митних правил. Протокол складено за участю перекладача_
(посада, місце роботи, прізвище, ім 'я та по батькові, якщо перекладач брав участь)
Передбачені ст. 370 Митного кодексу України обов'язки перекладача (точно й у повному обсязі здійснювати доручений переклад) мені роз'яснено.
Підпис перекладача:_
Передбачені статтями 363 ч. 4 і 366 Митного кодексу України права особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил (дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу; письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу; ознайомитися під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді з матеріалами справи, зробити з них витяги, одержати копії рішень, постанов та інших документів, що є в справі; бути присутнім під час розгляду справи в митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні й письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді); користуватись іншими правами, наданими законом), мені роз'яснено.
Підпис особи, що притягується до відповідальності:__
Передбачені ст. 371 Митного кодексу України обов'язки свідка (з'явитися за викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, у призначений час до цього органу й дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме в справі та відповісти на поставлені запитання) мені роз'яснено.
Підписи свідків: 1._
2._
Установлено: _
(місце, час учинення та суть порушень митних правил)
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил,
передбаченого (передбачених) статтями _
України.
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено:
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари
зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;
транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів
порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил
№ з/п
Назва вилученого документу, їх особливі ознаки
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для
приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Якщо є додаток до протоколу, то зазначити: "Див. додаток на ____аркушах
Пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності:________
Розгляд справи відбудеться "_" о "_" год. "_" хв. 20_р.
за адресою:
(заповнюється в разі потреби)
Копію протоколу отримав "_" _20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо цю особу встановлено та
вона була присутня при складанні протоколу) Від підпису протоколу та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала протокол)
Підписи свідків: 1. _
2.
Зміст протоколу перекладено на
мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала протокол:

Форма додатку до Протоколу про порушення митних правил
ДОДАТОК №_ДО ПРОТОКОЛУ
про порушення митних правил №_ 20 р.
(місце складення протоколу)
На підставі ст. 377 Митного кодексу України за цим протоколом вилучено (продовження):
а) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;
б) документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил;
в) в особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, - товари, транспортні засоби в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил; товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю; транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (непотрібне закреслити)
№ з/п
Назва вилученого товару, транспортного засобу, їх особливі ознаки
Кількість (вага)
Вартість, грн

Копію додатка до протоколу отримав "_"_20_р.
(підпис особи, що притягується до відповідальності. Заповнюється, якщо таку особу встановлено та вона була присутня при складанні додатка до протоколу)
Від підпису додатка до протоколу про порушення митних правил та одержання його копії особа, що притягується до відповідальності, відмовилася.
(підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до протоколу)
Підписи свідків: 1._
2. _
Зміст додатка до протоколу перекладено на_мову.
(підпис перекладача, якщо перекладач залучався)
Підписи свідків: 1. _
2. _
Підпис посадової особи митного органу, що склала додаток до
протоколу: _
More: http://crimealawyers.com/protokol-pro-porushennya-mitnikh-pravil

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-28T09:53:44Z

Valentyna.kyryliuk:

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-28T09:37:31Z

Valentyna.kyryliuk:

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T12:10:49Z

Valentyna.kyryliuk:

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T12:02:55Z

Valentyna.kyryliuk:

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T12:01:44Z

Valentyna.kyryliuk:

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T12:00:22Z

Valentyna.kyryliuk:

== '''Зміст''' ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»].
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930].
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109. Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння»].

== '''Атестація педагогічних працівників''' ==
Атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

== '''Порядок атестації педагогічних працівників''' ==
== '''Відповідність педагогічного працівника кваліфікаційній категорії''' ==
== '''Умови присвоєння кваліфікаційних категорій''' ==
== '''Особливості присвоєння педагогічного звання працівникові загальноосвітнього навчального закладу''' ==
== '''Дії керівника навчального закладу після атестації педагогічних працівників''' ==
== '''Атестація по-новому''' ==
== '''Сертифікація педагогічних працівників''' ==

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T11:53:34Z

Valentyna.kyryliuk: /* Порядок атестації педагогічних працівників */

== '''Порядок атестації педагогічних працівників''' ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»].

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T11:48:34Z

Valentyna.kyryliuk:

== '''Порядок атестації педагогічних працівників''' ==

Порядок атестації педагогічних працівників

2018-12-26T11:47:27Z

Valentyna.kyryliuk: Створена сторінка: Порядок атестації педагогічних працівників

Порядок атестації педагогічних працівників