WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Право на користування житловим приміщенням

2026-04-17T17:48:50Z

Usenko.Alla:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 02.10.2013, підстава 994_002-13]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 17.07.1997, підстава 475/97-вр]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20#Text Закон України "Про основні засади житлової політики"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику по справам за позовами про захист права приватної власності»]
== Загальні положення ==
У Законі України "Про основні засади житлової політики", '''ст. 1''' [1] наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

державний житловий фонд - житло, власником якого є держава;

житло - житловий будинок, квартира, кімната в гуртожитку, призначені для постійного або тимчасового проживання, житлове приміщення у нежитловій будівлі, призначене для тимчасового проживання, що відповідають вимогам до споживчої якості житла;

житловий фонд територіальної громади - житло, власником якого є територіальна громада;

особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, - особи, які відповідають вимогам статті 28 Закону України " Про основні засади житлової політики" та мають право на отримання житла у користування безоплатно чи за доступну для них плату, на участь у фінансово-кредитних механізмах підтримки будівництва, придбання та оренди житла, а також військовослужбовці, поліцейські, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їхніх сімей, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа, які мають право на безоплатне отримання житла у власність чи користування;

приватний житловий фонд - житло, що перебуває у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

службове житло - житло, що надається в оренду особам, які у зв’язку з характером трудових відносин, проходженням служби повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього;

соціальне житло - житло, що надається особам, які потребують соціального захисту, особам, які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров’ю або стану та безпеці займаного житла, іншим категоріям осіб, визначеним законом, на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону;

=== Визначення порядку користування житловим приміщенням, яке знаходитися в приватній власності ===
У Законі України "Про основні засади житлової політики» в ст.11 вказано, що житло приватного житлового фонду може використовуватися для особистого проживання власника та членів його сім’ї, передачі в оренду або користування на інших підставах, у тому числі за рішенням власника за договором оренди соціального житла, а також в інший спосіб, не заборонений законом.

Механізми реалізації права на житло викладені в ст. 21 Закону, де вказано, що право осіб на житло реалізується шляхом набуття права власності на нього (у тому числі шляхом будівництва нового житла, придбання), користування чи оренди житла, а також шляхом використання інших механізмів реалізації права на житло у межах, встановлених цим Законом та іншими законами України.

''' '''Реалізація права на житло шляхом оренди передбачена ст. 23 Закону, а саме, особи можуть самостійно реалізувати право на житло шляхом отримання його у користування на підставі договору оренди. Власники житла приватного житлового фонду можуть передавати житло для проживання у ньому осіб на певний строк за плату на умовах та в порядку, визначених договором оренди та законодавством.

Правовий статус приміщень, які перебувають у приватній власності, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України]. У таких житлових приміщень може бути один або декілька власників (співвласників). Визначення порядку користування житловим приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб виникає, коли між ними відсутня добровільна згода щодо порядку використання такого майна і розділити (виділити) частину із загального майна технічно неможливо.
Згідно зі ст. 358 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, у разі відсутності згоди у визначенні порядку користування квартирою між співвласниками, особа має право звернутись із позовом до інших співвласників про визначення порядку користування квартирою, або ж вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Порядок користування майном, що перебуває у спільній сумісній чи частковій власності також регулюється договором, укладеним співвласниками такого майна.

=== Правовий статус та зміст терміну "соціальне житло" встановлено положеннями ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20?find=1&text=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82#n25 Закону] ===
1. Громадянам, які потребують соціального захисту, та іншим категоріям осіб, визначеним чинним законодавством, забезпечується надання соціального житла. Зазначені об'єкти нерухомості повинні відповідати встановленим стандартам споживчої якості та технічним нормам.

2. Соціальне житло, що перебуває у державній або комунальній власності, передається в користування на підставі договору оренди. Підставою для укладання такого договору є відповідне рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Державна політика спрямована на стимулювання розвитку сектору оренди соціального житла.

3. Оплата за користування соціальним житлом складається з орендної плати та вартості спожитих житлово-комунальних послуг.

4. Розрахунок розміру орендної плати здійснюється з урахуванням встановлених законом пільг, гарантій та обсягів соціальної допомоги, на які має право орендар (домогосподарство). Визначальними факторами при встановленні розміру плати є рівень доходів та майновий стан особи (сім'ї).

- Для військовослужбовців та членів їхніх сімей порядок нарахування орендної плати регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

- Відповідно до критеріїв оцінки фінансово-майнового стану, особам може надаватися державна субсидія на оплату оренди у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Орендарі соціального житла зобов’язані вчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Державна підтримка у формі пільг та субсидій на оплату цих послуг надається згідно з чинними нормативно-правовими актами.

6. Орендні платежі, що надходять на рахунок оператора соціального житла, спрямовуються виключно на реалізацію статутної мети його діяльності, зокрема: набуття об'єктів нерухомості, розпорядження та управління фондом соціального житла, а також організацію процесів його передачі в оренду.

7. Забезпечення громадян соціальним житлом може здійснюватися шляхом залучення об'єктів приватного житлового фонду на підставі відповідних договорів оренди. Порядок та обсяг сплати орендних платежів у такому разі визначаються згідно з чинним законодавством, з урахуванням майнового стану орендаря (сім’ї, домогосподарства) та передбачених законом соціальних пільг і гарантій.

8. Відомості щодо соціального житла державної та комунальної власності, а також інформація про об'єкти приватного фонду, власники яких виявили намір надавати їх в соціальну оренду, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі.

9. Дані про осіб, які мають законодавчо підтверджене право на отримання соціального житла та державну підтримку для реалізації конституційного права на житло, вносяться до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

10. Розподіл соціального житла проводиться з урахуванням кількісного складу сім'ї або домогосподарства орендаря. Надані приміщення мають неухильно відповідати встановленим стандартам споживчої якості та технічним регламентам.

11. Забезпечення громадян соціальним житлом та нарахування субсидій на оплату його оренди здійснюються у суворій відповідності до положень чинного законодавства.

12. Порядок надання житла, методика розрахунку орендної плати, а також форма Типового договору оренди соціального житла затверджуються Кабінетом Міністрів України.

13. Юридична особа набуває статусу оператора соціального житла згідно з процедурою, визначеною Кабінетом Міністрів України, з обов’язковою реєстрацією в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі. Правові відносини щодо будівництва, придбання, управління та експлуатації житлового фонду операторами регулюються окремими законодавчими актами.

14. З метою зниження собівартості соціального житла держава забезпечує сприятливі умови для його розвитку. За рішенням органів місцевого самоврядування операторам надаються земельні ділянки під забудову згідно із Земельним кодексом України. Оператори мають право на отримання:

1. пільгових довгострокових кредитів та грантів;

2. компенсацій за рахунок бюджетних коштів та міжнародної технічної допомоги;

3. державних і місцевих гарантій для забезпечення кредитних зобов’язань.

Законодавством можуть бути передбачені додаткові пільги та гарантії для операторів.

15. Зміна цільового призначення соціального житла державної, комунальної або власності оператора забороняється. При відчуженні таких об'єктів їхній статус як соціального житла зберігається. Відчуження об'єктів соціального житла допускається виключно на користь держави, територіальної громади або іншого оператора соціального житла.

== Термін "службове житло" визначено ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20?find=1&text=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82#n252 Закону] ==
1. Службове житло, що належить до державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, надається особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Службове житло з державного житлового фонду надається особам на підставі рішення відповідного органу державної влади або уповноваженого ним суб’єкта.

Службове житло з житлового фонду територіальної громади надається особам на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним суб’єкта.

Службове житло надається безоплатно військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію" в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Рішення, прийняті відповідно до частини другої цієї статті, є підставою для укладення договору оренди службового житла.

Примірна форма договору оренди службового житла з державного житлового фонду та з житлового фонду територіальної громади затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Особи, які відповідно до договору оренди службового житла з державного житлового фонду або з житлового фонду територіальної громади проживають у службовому житлі, самостійно вносять плату за оренду такого житла, якщо інше не передбачено законодавством, а також оплачують житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок визначення розміру плати за оренду службового житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Припинення трудових відносин з особою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними службових обов’язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб’єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди.

6. Перелік категорій осіб, яким може надаватися службове житло з державного житлового фонду, визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік категорій осіб, яким може надаватися службове житло з житлового фонду територіальної громади, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

7. Інформація про житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад, яке може бути надано за договором оренди службового житла, вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

8. Юридичні особи приватної форми власності можуть забезпечувати своїх працівників службовим житлом у порядку та на умовах, визначених такими юридичними особами відповідно до законодавства, а також вносити відомості про можливість забезпечення службовим житлом до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

9. Проживання у службовому житлі не позбавляє особу права на використання інших механізмів державної підтримки для реалізації права на житло.

10. Перелік категорій осіб, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого житла, визначається Кабінетом Міністрів України.

11. Особливості надання та користування службовим житлом, виселення із службового житла військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їхніх сімей визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію".

12. Законодавством можуть встановлюватися особливості надання службового житла й іншим категоріям осіб.

== Судова практика щодо визначення порядку користування спільною квартирою ==
Кожен із співвласників майна має право на отримання у користування та володіння частки майна в натурі. Така частка повинна відповідати його частці в праві загальної часткової власності. Якщо виділення в натурі неможливе, співвласник має право на отримання матеріальної компенсації від інших співвласників або запропонувати встановити порядок користування спільним майном.

Пунктом 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року] встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.

Таким чином, у випадку якщо неможливо виділити частину будинку (квартири) в натурі та відсутня згода співвласників щодо порядку його використаня є підстава звертатись до суду з вимогою про встановлення порядку користування спільним майном.

Слід також зазначити, до даних правовідносин застосовується правило виключної підсудності передбачене ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], а отже позовну заяву слід подавати не за місцем реєстрації відповідача, а за місцезнаходженням нерухомого майна.
{| class="wikitable"
|+
! Позиція суду !! Рішення суду
|-
| Сама лише вірогідність (технічна можливість відповідно до висновку експерта) переобладнання житлової кімнати площею у 17,3 кв. м на два ізольовані житлові приміщення не може бути достатньою підставою для закріплення за співвласниками порядку користування квартирою, запропонованого позивачами, оскільки технічна можливість переобладнання трикімнатної квартири у чотирикімнатну, зі збереженням обсягу загальної житлової площі
не відповідає вимогам державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення". || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88375859 Постанова Верховного Суду у справі № 405/3475/15-ц від 18.03.2020]
|-
| Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88375859 Постанова Верховного Суду України у справі № 6-1500цс15 від 17.02.2016]
|}

== Випадки збереження права користування жилим приміщенням ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст.71 Житлового кодексу України], '''жиле приміщення зберігається''' за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї '''понад шість місяців''' у випадках:
* призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби;

* призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми- на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
* тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

* влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування- протягом усього часу перебування в них;

* виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дачного будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

* влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

* виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

* взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

== Підстави втрати права користування жилим приміщенням ==
* вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.107 Житлового кодексу України)]
* відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч.2 ст. 405 ЦК України).]
* відсутність наймача без поважних причин понад шість місяців
*систематичне порушення правил користування житловим приміщенням [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.116 Житлового кодексу України)]

=== Визнання особи такою, що втратила право користування житлом за рішенням суду ===
Трапляється, що власник чи співвласники майна не можуть належним чином розпорядитися майном що їм належить через те, що у житловому приміщенні, що їм належить, або, яким він користується, зареєстрована особа, яка фактично проживає в іншому місці. В такому випадку потрібно звертатися до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Доказування позовних вимог полягає в тому, щоб довести факт непроживання у житловому приміщенні ооби понад рік для приватної власності, та понад 6 місяців для житла комунальної чи державної власності.

Доказами в позові можуть бути:
* ''покази щонайменше двох свідків,''
* ''Акт про фактичне непроживання особи в якому вказано хто і з якого часу не проживає у житловому приміщенні, складений власником житла, посвідчений свідками (сусідами, або іншими особами, які знають про обставини непроживання особи). такий Акт підписують сусіди, а їх свідчення може засвідчити, наприклад, орган управління житловим багатоквартирним будинком (ЖЕК, ОСББ), орган місцевого самоврядування (територіальна громада, сільська рада, старостинський округ), місцевий депутат, голова вуличного або квартального комітету.''
* ''Довідка сільської ради (старостинського округу) про фактичну реєстрацію та непроживання особи.''
* ''копії посвідки на постійне чи тимчасове місце проживання особи в іншій країні, а також інші не заборонені законом докази.''
[[:Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.odt|Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування]]

=== Порядок поновлення права користування житловим приміщенням ===
Поновлення права користування житловим приміщенням відбувається в судовому порядку. Для цього потрібно:
* звернутись до суду з позовом "Про поновлення права на користування житловим приміщенням"
* надати докази, що підтверджують поважність відсутності за місцем проживання понад установлені строки (наприклад: медична документація, довідки про проходження військової служби, довідки з роботи за кордоном).
[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.A4.D0.BE.D1.80.D0.BC.D0.B0_.D1.96_.D0.B7.D0.BC.D1.96.D1.81.D1.82_.D0.BF.D0.BE.D0.B7.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D0.BE.D1.97_.D0.B7.D0.B0.D1.8F.D0.B2.D0.B8 Зміст та форма позовної заяви повинна відповідати ст.ст.174-175 ЦПК України.]

== Корисні статті ==
[[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]] 

[[Втрата права користування житловим приміщенням]]
[[index.php?title=Категорія:Житлове право]]
[[index.php?title=Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Право на користування житловим приміщенням

2026-04-17T14:00:27Z

Usenko.Alla: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 02.10.2013, підстава 994_002-13]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 17.07.1997, підстава 475/97-вр]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20#Text Закон України "Про основні засади житлової політики"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику по справам за позовами про захист права приватної власності»]
== Загальні положення ==
У Законі України "Про основні засади житлової політики", '''ст. 1''' [1] наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

державний житловий фонд - житло, власником якого є держава;

житло - житловий будинок, квартира, кімната в гуртожитку, призначені для постійного або тимчасового проживання, житлове приміщення у нежитловій будівлі, призначене для тимчасового проживання, що відповідають вимогам до споживчої якості житла;

житловий фонд територіальної громади - житло, власником якого є територіальна громада;

особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, - особи, які відповідають вимогам статті 28 Закону України " Про основні засади житлової політики" та мають право на отримання житла у користування безоплатно чи за доступну для них плату, на участь у фінансово-кредитних механізмах підтримки будівництва, придбання та оренди житла, а також військовослужбовці, поліцейські, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їхніх сімей, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа, які мають право на безоплатне отримання житла у власність чи користування;

приватний житловий фонд - житло, що перебуває у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

службове житло - житло, що надається в оренду особам, які у зв’язку з характером трудових відносин, проходженням служби повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього;

соціальне житло - житло, що надається особам, які потребують соціального захисту, особам, які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров’ю або стану та безпеці займаного житла, іншим категоріям осіб, визначеним законом, на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону;

=== Визначення порядку користування житловим приміщенням, яке знаходитися в приватній власності ===
У Законі України "Про основні засади житлової політики» в ст.11 вказано, що житло приватного житлового фонду може використовуватися для особистого проживання власника та членів його сім’ї, передачі в оренду або користування на інших підставах, у тому числі за рішенням власника за договором оренди соціального житла, а також в інший спосіб, не заборонений законом.

Механізми реалізації права на житло викладені в ст. 21 Закону, де вказано, що право осіб на житло реалізується шляхом набуття права власності на нього (у тому числі шляхом будівництва нового житла, придбання), користування чи оренди житла, а також шляхом використання інших механізмів реалізації права на житло у межах, встановлених цим Законом та іншими законами України.

''' '''Реалізація права на житло шляхом оренди передбачена ст. 23 Закону, а саме, особи можуть самостійно реалізувати право на житло шляхом отримання його у користування на підставі договору оренди. Власники житла приватного житлового фонду можуть передавати житло для проживання у ньому осіб на певний строк за плату на умовах та в порядку, визначених договором оренди та законодавством.

Правовий статус приміщень, які перебувають у приватній власності, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України]. У таких житлових приміщень може бути один або декілька власників (співвласників). Визначення порядку користування житловим приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб виникає, коли між ними відсутня добровільна згода щодо порядку використання такого майна і розділити (виділити) частину із загального майна технічно неможливо.
Згідно зі ст. 358 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, у разі відсутності згоди у визначенні порядку користування квартирою між співвласниками, особа має право звернутись із позовом до інших співвласників про визначення порядку користування квартирою, або ж вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Порядок користування майном, що перебуває у спільній сумісній чи частковій власності також регулюється договором, укладеним співвласниками такого майна.

=== Правовий статус та зміст терміну "соціальне житло" встановлено положеннями ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20?find=1&text=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82#n25 Закону] ===
1. Громадянам, які потребують соціального захисту, та іншим категоріям осіб, визначеним чинним законодавством, забезпечується надання соціального житла. Зазначені об'єкти нерухомості повинні відповідати встановленим стандартам споживчої якості та технічним нормам.

2. Соціальне житло, що перебуває у державній або комунальній власності, передається в користування на підставі договору оренди. Підставою для укладання такого договору є відповідне рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Державна політика спрямована на стимулювання розвитку сектору оренди соціального житла.

3. Оплата за користування соціальним житлом складається з орендної плати та вартості спожитих житлово-комунальних послуг.

4. Розрахунок розміру орендної плати здійснюється з урахуванням встановлених законом пільг, гарантій та обсягів соціальної допомоги, на які має право орендар (домогосподарство). Визначальними факторами при встановленні розміру плати є рівень доходів та майновий стан особи (сім'ї).

- Для військовослужбовців та членів їхніх сімей порядок нарахування орендної плати регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

- Відповідно до критеріїв оцінки фінансово-майнового стану, особам може надаватися державна субсидія на оплату оренди у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Орендарі соціального житла зобов’язані вчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Державна підтримка у формі пільг та субсидій на оплату цих послуг надається згідно з чинними нормативно-правовими актами.

6. Орендні платежі, що надходять на рахунок оператора соціального житла, спрямовуються виключно на реалізацію статутної мети його діяльності, зокрема: набуття об'єктів нерухомості, розпорядження та управління фондом соціального житла, а також організацію процесів його передачі в оренду.

7. Забезпечення громадян соціальним житлом може здійснюватися шляхом залучення об'єктів приватного житлового фонду на підставі відповідних договорів оренди. Порядок та обсяг сплати орендних платежів у такому разі визначаються згідно з чинним законодавством, з урахуванням майнового стану орендаря (сім’ї, домогосподарства) та передбачених законом соціальних пільг і гарантій.

8. Відомості щодо соціального житла державної та комунальної власності, а також інформація про об'єкти приватного фонду, власники яких виявили намір надавати їх в соціальну оренду, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі.

9. Дані про осіб, які мають законодавчо підтверджене право на отримання соціального житла та державну підтримку для реалізації конституційного права на житло, вносяться до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

10. Розподіл соціального житла проводиться з урахуванням кількісного складу сім'ї або домогосподарства орендаря. Надані приміщення мають неухильно відповідати встановленим стандартам споживчої якості та технічним регламентам.

11. Забезпечення громадян соціальним житлом та нарахування субсидій на оплату його оренди здійснюються у суворій відповідності до положень чинного законодавства.

12. Порядок надання житла, методика розрахунку орендної плати, а також форма Типового договору оренди соціального житла затверджуються Кабінетом Міністрів України.

13. Юридична особа набуває статусу оператора соціального житла згідно з процедурою, визначеною Кабінетом Міністрів України, з обов’язковою реєстрацією в Єдиній інформаційно-аналітичній житловій системі. Правові відносини щодо будівництва, придбання, управління та експлуатації житлового фонду операторами регулюються окремими законодавчими актами.

14. З метою зниження собівартості соціального житла держава забезпечує сприятливі умови для його розвитку. За рішенням органів місцевого самоврядування операторам надаються земельні ділянки під забудову згідно із Земельним кодексом України. Оператори мають право на отримання:

1. пільгових довгострокових кредитів та грантів;

2. компенсацій за рахунок бюджетних коштів та міжнародної технічної допомоги;

3. державних і місцевих гарантій для забезпечення кредитних зобов’язань.

Законодавством можуть бути передбачені додаткові пільги та гарантії для операторів.

15. Зміна цільового призначення соціального житла державної, комунальної або власності оператора забороняється. При відчуженні таких об'єктів їхній статус як соціального житла зберігається. Відчуження об'єктів соціального житла допускається виключно на користь держави, територіальної громади або іншого оператора соціального житла.

== Судова практика щодо визначення порядку користування спільною квартирою ==
Кожен із співвласників майна має право на отримання у користування та володіння частки майна в натурі. Така частка повинна відповідати його частці в праві загальної часткової власності. Якщо виділення в натурі неможливе, співвласник має право на отримання матеріальної компенсації від інших співвласників або запропонувати встановити порядок користування спільним майном.

Пунктом 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року] встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.

Таким чином, у випадку якщо неможливо виділити частину будинку (квартири) в натурі та відсутня згода співвласників щодо порядку його використаня є підстава звертатись до суду з вимогою про встановлення порядку користування спільним майном.

Слід також зазначити, до даних правовідносин застосовується правило виключної підсудності передбачене ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], а отже позовну заяву слід подавати не за місцем реєстрації відповідача, а за місцезнаходженням нерухомого майна.
{| class="wikitable"
|+
! Позиція суду !! Рішення суду
|-
| Сама лише вірогідність (технічна можливість відповідно до висновку експерта) переобладнання житлової кімнати площею у 17,3 кв. м на два ізольовані житлові приміщення не може бути достатньою підставою для закріплення за співвласниками порядку користування квартирою, запропонованого позивачами, оскільки технічна можливість переобладнання трикімнатної квартири у чотирикімнатну, зі збереженням обсягу загальної житлової площі
не відповідає вимогам державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення". || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88375859 Постанова Верховного Суду у справі № 405/3475/15-ц від 18.03.2020]
|-
| Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88375859 Постанова Верховного Суду України у справі № 6-1500цс15 від 17.02.2016]
|}

== Випадки збереження права користування жилим приміщенням ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст.71 Житлового кодексу України], '''жиле приміщення зберігається''' за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї '''понад шість місяців''' у випадках:
* призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби;

* призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми- на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
* тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

* влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування- протягом усього часу перебування в них;

* виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дачного будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

* влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

* виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

* взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

== Підстави втрати права користування жилим приміщенням ==
* вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.107 Житлового кодексу України)]
* відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч.2 ст. 405 ЦК України).]
* відсутність наймача без поважних причин понад шість місяців
*систематичне порушення правил користування житловим приміщенням [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.116 Житлового кодексу України)]

=== Визнання особи такою, що втратила право користування житлом за рішенням суду ===
Трапляється, що власник чи співвласники майна не можуть належним чином розпорядитися майном що їм належить через те, що у житловому приміщенні, що їм належить, або, яким він користується, зареєстрована особа, яка фактично проживає в іншому місці. В такому випадку потрібно звертатися до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Доказування позовних вимог полягає в тому, щоб довести факт непроживання у житловому приміщенні ооби понад рік для приватної власності, та понад 6 місяців для житла комунальної чи державної власності.

Доказами в позові можуть бути:
* ''покази щонайменше двох свідків,''
* ''Акт про фактичне непроживання особи в якому вказано хто і з якого часу не проживає у житловому приміщенні, складений власником житла, посвідчений свідками (сусідами, або іншими особами, які знають про обставини непроживання особи). такий Акт підписують сусіди, а їх свідчення може засвідчити, наприклад, орган управління житловим багатоквартирним будинком (ЖЕК, ОСББ), орган місцевого самоврядування (територіальна громада, сільська рада, старостинський округ), місцевий депутат, голова вуличного або квартального комітету.''
* ''Довідка сільської ради (старостинського округу) про фактичну реєстрацію та непроживання особи.''
* ''копії посвідки на постійне чи тимчасове місце проживання особи в іншій країні, а також інші не заборонені законом докази.''
[[:Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.odt|Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування]]

=== Порядок поновлення права користування житловим приміщенням ===
Поновлення права користування житловим приміщенням відбувається в судовому порядку. Для цього потрібно:
* звернутись до суду з позовом "Про поновлення права на користування житловим приміщенням"
* надати докази, що підтверджують поважність відсутності за місцем проживання понад установлені строки (наприклад: медична документація, довідки про проходження військової служби, довідки з роботи за кордоном).
[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.A4.D0.BE.D1.80.D0.BC.D0.B0_.D1.96_.D0.B7.D0.BC.D1.96.D1.81.D1.82_.D0.BF.D0.BE.D0.B7.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D0.BE.D1.97_.D0.B7.D0.B0.D1.8F.D0.B2.D0.B8 Зміст та форма позовної заяви повинна відповідати ст.ст.174-175 ЦПК України.]

== Корисні статті ==
[[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]] 

[[Втрата права користування житловим приміщенням]]
[[index.php?title=Категорія:Житлове право]]
[[index.php?title=Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Право на користування житловим приміщенням

2026-04-15T06:39:08Z

Usenko.Alla:

Право на користування житловим приміщенням

2026-04-14T14:02:33Z

Usenko.Alla: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 02.10.2013, підстава 994_002-13]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 17.07.1997, підстава 475/97-вр]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20#Text Закон України "Про основні засади житлової політики"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику по справам за позовами про захист права приватної власності»]
== Загальні положення ==
У Законі України "Про основні засади житлової політики", '''ст. 1''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4751-20#n268] наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) державний житловий фонд - житло, власником якого є держава; 2) доступне житло - житло, право власності або користування (крім користування соціальним житлом) на яке набувається особою за підтримки держави чи органу місцевого самоврядування, з урахуванням рівня доходів та майнового стану особи, шляхом використання фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання або оренди житла; 3) житло - житловий будинок, квартира, кімната в гуртожитку, призначені для постійного або тимчасового проживання, житлове приміщення у нежитловій будівлі, призначене для тимчасового проживання, що відповідають вимогам до споживчої якості житла; 4) житло для тимчасового проживання - житло, що відповідає мінімальним вимогам до споживчої якості житла та створюється, утримується і надається органом державної влади чи органом місцевого самоврядування для задоволення потреби в тимчасовому проживанні особам, визначеним законом, до моменту їх повернення до покинутого місця проживання, отримання в оренду соціального житла, що відповідає загальним вимогам до споживчої якості житла, відновлення пошкодженого чи зруйнованого житла або набуття житла у власність у спосіб, визначений законом; 5) житлова політика - система взаємопов’язаних послідовних заходів, спрямованих на створення та забезпечення державою умов, за яких особа може реалізувати своє право на житло шляхом будівництва житла, набуття права власності на нього або отримання житла в користування; 6) житловий фонд територіальної громади - житло, власником якого є територіальна громада; 7) житловий фонд України - сукупність житла на території України; 8) загальні вимоги до споживчої якості житла - вимоги до загальної площі, житлової площі, експлуатаційних, санітарно-гігієнічних та інших характеристик житла, призначеного для постійного проживання; 9) Єдина інформаційно-аналітична житлова система - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, обробку та надання відомостей про житловий фонд України, а також про осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло; 10) мінімальні вимоги до споживчої якості житла - вимоги до загальної площі, житлової площі, експлуатаційних, санітарно-гігієнічних та інших характеристик житла, що забезпечують придатність для тимчасового проживання; 11) оператор доступного житла - юридична особа, основним видом статутної діяльності якої є будівництво доступного житла або здійснення управління таким житлом, або будівництво та здійснення управління доступним житлом; 12) оператор соціального житла - юридична особа, установчі документи якої визначають набуття соціального житла на праві власності або іншій правовій підставі, управління соціальним житлом, а також надання такого житла в оренду як основну мету її діяльності та яка має статус неприбуткової організації (установи), відповідає іншим вимогам, встановленим законом, і інформація про яку внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи; 13) особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, - особи, які відповідають вимогам статті 28 цього Закону та мають право на отримання житла у користування безоплатно чи за доступну для них плату, на участь у фінансово-кредитних механізмах підтримки будівництва, придбання та оренди житла, а також військовослужбовці, поліцейські, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їхніх сімей, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа, які мають право на безоплатне отримання житла у власність чи користування; 14) приватний житловий фонд - житло, що перебуває у приватній власності фізичних або юридичних осіб; 15)револьверний фонд - фонд, що наповнюється за рахунок надходжень, отриманих від використання житла з державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад, оренди з правом викупу житла, платежів за оренду соціального житла, виконання зобов’язань за фінансово-кредитними механізмами підтримки будівництва, придбання та оренди житла, видатки з якого використовуються виключно на цілі, визначені законом; 16) службове житло - житло, що надається в оренду особам, які у зв’язку з характером трудових відносин, проходженням служби повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього; 17) соціальне житло - житло, що надається особам, які потребують соціального захисту, особам, які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров’ю або стану та безпеці займаного житла, іншим категоріям осіб, визначеним законом, на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону; 18) споживча якість житла - сукупність показників, що визначають комфортність, безпечність, гігієнічність, енергоефективність, доступність житла для постійного або тимчасового проживання.

.

=== Визначення порядку користування житловим приміщенням, яке знаходитися в приватній власності ===
Правовий статус приміщень, які перебувають у приватній власності, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України]. У таких житлових приміщень може бути один або декілька власників (співвласників). Визначення порядку користування житловим приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб виникає, коли між ними відсутня добровільна згода щодо порядку використання такого майна і розділити (виділити) частину із загального майна технічно неможливо.
Згідно зі ст. 358 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, у разі відсутності згоди у визначенні порядку користування квартирою між співвласниками, особа має право звернутись із позовом до інших співвласників про визначення порядку користування квартирою, або ж вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Порядок користування майном, що перебуває у спільній сумісній чи частковій власності також регулюється договором, укладеним співвласниками такого майна.
== Судова практика щодо визначення порядку користування спільною квартирою ==
Кожен із співвласників майна має право на отримання у користування та володіння частки майна в натурі. Така частка повинна відповідати його частці в праві загальної часткової власності. Якщо виділення в натурі неможливе, співвласник має право на отримання матеріальної компенсації від інших співвласників або запропонувати встановити порядок користування спільним майном.

Пунктом 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року] встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.

Таким чином, у випадку якщо неможливо виділити частину будинку (квартири) в натурі та відсутня згода співвласників щодо порядку його використаня є підстава звертатись до суду з вимогою про встановлення порядку користування спільним майном.

Слід також зазначити, до даних правовідносин застосовується правило виключної підсудності передбачене ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], а отже позовну заяву слід подавати не за місцем реєстрації відповідача, а за місцезнаходженням нерухомого майна.
{| class="wikitable"
|+
! Позиція суду !! Рішення суду
|-
| Сама лише вірогідність (технічна можливість відповідно до висновку експерта) переобладнання житлової кімнати площею у 17,3 кв. м на два ізольовані житлові приміщення не може бути достатньою підставою для закріплення за співвласниками порядку користування квартирою, запропонованого позивачами, оскільки технічна можливість переобладнання трикімнатної квартири у чотирикімнатну, зі збереженням обсягу загальної житлової площі
не відповідає вимогам державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення". || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88375859 Постанова Верховного Суду у справі № 405/3475/15-ц від 18.03.2020]
|-
| Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88375859 Постанова Верховного Суду України у справі № 6-1500цс15 від 17.02.2016]
|}

== Випадки збереження права користування жилим приміщенням ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст.71 Житлового кодексу України], '''жиле приміщення зберігається''' за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї '''понад шість місяців''' у випадках:
* призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби;

* призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми- на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
* тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

* влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування- протягом усього часу перебування в них;

* виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дачного будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

* влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

* виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

* взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

== Підстави втрати права користування жилим приміщенням ==
* вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.107 Житлового кодексу України)]
* відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч.2 ст. 405 ЦК України).]
* відсутність наймача без поважних причин понад шість місяців
*систематичне порушення правил користування житловим приміщенням [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.116 Житлового кодексу України)]

=== Визнання особи такою, що втратила право користування житлом за рішенням суду ===
Трапляється, що власник чи співвласники майна не можуть належним чином розпорядитися майном що їм належить через те, що у житловому приміщенні, що їм належить, або, яким він користується, зареєстрована особа, яка фактично проживає в іншому місці. В такому випадку потрібно звертатися до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Доказування позовних вимог полягає в тому, щоб довести факт непроживання у житловому приміщенні ооби понад рік для приватної власності, та понад 6 місяців для житла комунальної чи державної власності.

Доказами в позові можуть бути:
* ''покази щонайменше двох свідків,''
* ''Акт про фактичне непроживання особи в якому вказано хто і з якого часу не проживає у житловому приміщенні, складений власником житла, посвідчений свідками (сусідами, або іншими особами, які знають про обставини непроживання особи). такий Акт підписують сусіди, а їх свідчення може засвідчити, наприклад, орган управління житловим багатоквартирним будинком (ЖЕК, ОСББ), орган місцевого самоврядування (територіальна громада, сільська рада, старостинський округ), місцевий депутат, голова вуличного або квартального комітету.''
* ''Довідка сільської ради (старостинського округу) про фактичну реєстрацію та непроживання особи.''
* ''копії посвідки на постійне чи тимчасове місце проживання особи в іншій країні, а також інші не заборонені законом докази.''
[[:Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.odt|Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування]]

=== Порядок поновлення права користування житловим приміщенням ===
Поновлення права користування житловим приміщенням відбувається в судовому порядку. Для цього потрібно:
* звернутись до суду з позовом "Про поновлення права на користування житловим приміщенням"
* надати докази, що підтверджують поважність відсутності за місцем проживання понад установлені строки (наприклад: медична документація, довідки про проходження військової служби, довідки з роботи за кордоном).
[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.A4.D0.BE.D1.80.D0.BC.D0.B0_.D1.96_.D0.B7.D0.BC.D1.96.D1.81.D1.82_.D0.BF.D0.BE.D0.B7.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D0.BE.D1.97_.D0.B7.D0.B0.D1.8F.D0.B2.D0.B8 Зміст та форма позовної заяви повинна відповідати ст.ст.174-175 ЦПК України.]

== Корисні статті ==
[[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]] 

[[Втрата права користування житловим приміщенням]]
[[index.php?title=Категорія:Житлове право]]
[[index.php?title=Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Право на користування житловим приміщенням

2026-04-14T06:37:10Z

Usenko.Alla:

Право на користування житловим приміщенням

2026-04-14T06:33:32Z

Usenko.Alla: /* Нормативна база */

Забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій

2026-02-16T08:09:16Z

Usenko.Alla: не активні посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2407-14#Text Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закон України "Про ринок електричної енергії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2486-20#Text Закон України від 29 липня 2022 року № 2486-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій]"
== Загальні положення ==
24 жовтня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2486-20#Text Закон України № 2486-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій]". Мета даного Закону полягає у вжитті додаткових заходів у сфері будівельної діяльності, що пов’язані із захистом населення від вибухів, вибухових хвиль, ураження небезпечними хімічними, радіоактивними і біологічно небезпечними речовинами.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту України] '''засоби цивільного захисту''' – пожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби колективного та індивідуального захисту, що призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту, у тому числі засоби протипожежного захисту.

Для здійснення захисту використовуються захисні споруди цивільного захисту якими можуть бути інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів а також захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
== Види укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту ==
Відповідно до статті 32 К[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text одексу цивільного захисту України] до захисних споруд цивільного захисту належать:

▶ сховище - герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів;

▶ протирадіаційне укриття - негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Для укриття населення також використовуються споруди '''подвійного призначення''' - будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров’ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

'''Первинне (мобільне) укриття''' - це технічний виріб, у тому числі блок-модульного типу, призначений для короткострокового (до 4 годин) захисту населення на місцевості шляхом зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій.

Первинне (мобільне) укриття монтується чи виготовляється з дотриманням вимог національних стандартів та/або технічних регламентів, що заявлені у документі про відповідність.

Потреба у будівництві (розміщенні) первинних (мобільних) укриттів визначається уповноваженими на це органами у разі необхідності в додатковому укритті населення у місцях можливого скупчення людей на місцевості (на зупинках транспорту, в парках, місцях відпочинку тощо) в особливий період.

'''Найпростіше укриття''' - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається із розрахунку необхідності укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках.

В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів, а також (у разі потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.
== Основні вимоги цивільного захисту під час планування та забудови територій ==
'''Зверніть увагу! '''Перелік об’єктів, проектна документація на будівництво яких повинна включати розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"]. Відповідно до вказаних норм містобудівна документація на регіональному та місцевому рівнях повинна містити розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Затвердження вказаної містобудівної документації за відсутності такого розділу забороняється.

Розроблення містобудівної документації на місцевому та регіональному рівнях та проектування об’єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Перелік об’єктів, проектна документація на будівництво яких повинна включати розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, визначається відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text "Про регулювання містобудівної діяльності"].

Відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2486-20#Text «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту населення] проектна документація на будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, на яких постійно перебуватимуть понад 50 фізичних осіб або періодично перебуватимуть понад 100 фізичних осіб, обов’язково повинна передбачати розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту, проектні рішення якого мають забезпечувати дотримання вимог доступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

'''Важливо!''' Підставою для відмови органу державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкт може бути ''невідповідність об’єкта проектній документації на будівництво такого об’єкта та/або вимогам будівельних норм, у тому числі щодо дотримання вимог, передбачених розділом щодо інженерно-технічних заходів цивільного захист'';

У разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Приведення захисної споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростішого укриття у готовність до прийому населення може передбачати необхідність звільнення такого об’єкта від майна третіх осіб. У разі відмови орендаря звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) у зазначений строк чи неможливості встановити його місцезнаходження здійснюється доступ до такої захисної споруди без отримання згоди її користувача (несанкціонований доступ) для приведення захисної споруди у готовність до прийому населення. Такий доступ здійснюється відповідно до положень статті 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України "Про житлово-комунальні послуги"].
== Контроль дотримання вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій ==
Відповідно до ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодексу цивільного захисту населення], державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки - це діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спрямована на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання, крім суб’єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами.

Державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки здійснюється у встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Забезпечення вимог техногенної безпеки та цивільного захисту під час проектування, будівництва об’єктів, будівель і споруд покладається на уповноважені органи містобудування та архітектури, замовників, забудовників, проектувальників та будівельні організації.

Обов’язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на уповноважені органи містобудування та архітектури, замовників, забудовників, проектувальників та будівельні організації.

Забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій

2026-02-16T08:07:22Z

Usenko.Alla:

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2026-02-13T12:13:36Z

Usenko.Alla: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2123-20#Text Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]
== Перелік підстав для зупинення транспортного засобу ==
Cтаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n282 35 Закону України "Про Національну поліцію"] передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі:

1) якщо водій порушив Правила [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 "Про дорожній рух"]

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський '''зобов’язаний''' зупиняти транспортні засоби у разі:
# якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
# Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
== Зупинення авто за порушення правил дорожнього руху: ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов’язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху. Працівники підрозділу поліції на дорозі – є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані. Водій зобов’язаний зупинити авто, не порушуючи діючі ПДР, тобто зупиняючи транспортний засіб, водій повинен забезпечити безпеку проїзду собі та іншим учасникам, не перешкоджати їм, навіть якщо працівник поліції України незаконно вимагає зупинитися негайно на його вимогу.
== Після зупинки aвто працівниками Національної Поліції: ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] водій зобов’язaний пред’явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу.

Порaди щодо поведінки після зупинки: виходити з сaлону aвтомобілю водію не обов’язково, aдже обов’язок нaдaння для перевірки документів, номерів вузлів тa aгрегaтів можнa виконaти, відкривши кaпот з сaлону. У водія відсутній обов’язок зaлишaти сaлон aвтомобіля, вкaзувaти нa місцезнaходження номерів, протирaти їх, тримaти кришку кaпотa і т. д.

'''Дії тa прaвa водія після виконaння вимоги прaцівникa поліції України:'''
# Водій мaє прaво знaти про особу, що його зупинилa — співробітник Національної поліції України зобов’язaний привітaтися, нaзвaти свою посaду, звaння тa прізвище.
# Водій мaє прaво впевнитися в нaявності посвідчення у співробітникa Національної поліції України, при чому мaти реaльну здaтність і прaво переписaти aбо іншим чином зaфіксувaти дaні з посвідчення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво не дaвaти ніяких пояснень співробітнику Національної поліції України. Крім того, у водія немaє обов’язку відповідaти нa питaння «куди і звідки їдете?», «Який був знaк?», Чи читaли пункт … прaвил? »Тa інші (стaття 63 Конституції Укрaїни).
# Водій мaє прaво знaти і йому повинні чітко роз’яснити причину зупинки — співробітник Національної поліції України зобов’язaний нaзвaти причину зупинки трaнспортного зaсобу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 стaття 16 Зaкону Укрaїни «Про дорожній рух»]) і суть скоєного прaвопорушення, якщо тaке мaло місце ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ч.2 ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”]).
'''Лише при законній зупинці автотраспорту водій забов’язаний пред’явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у наступних документах:'''
* посвідчення водія відповідної категорії;
* техпаспорт – реєстраційний документ на транспортний засіб (для армійських авто – технічний талон);
* поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії);
* передбачену спеціальними правилами документацію – на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
* дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС – у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв;
* тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу.
Пасажир транспортного засобу тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, після зупинки транспортного засобу зобов'язаний:
* на вимогу поліцейського знаходитися на своєму місці до відповідного розпорядження або вимоги поліцейського;
* на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу.
== Превентивні заходу працівника поліції ==
Відповідно до ст.31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України «Про Національну поліцію»] працівник поліції може застосовувати такі превентивні заходи:
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Крім того, права поліцейських, щодо транспортних засобів, установлено КУпАП, а саме:
* тимчасове вилучення посвідчення водія
* тимчасове затримання транспортних засобів
* відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
== Права водія під час зупинки транспортного засобу ==
Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія, а не змушувати його витрачати час. Документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівника поліції передати йому у руки документи протиправна ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»]).

Водій під час зупинення зупинення транспортного засобу має право:
* знати причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;
* зафіксувати автомобіль, на якому несе службу поліцейський;
* при наявності аудіо-, відеофіксуючого пристрою – фіксувати дії поліцейського;
* на вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення;
* в разі огляду транспортного засобу, повинен бути складений протокол,один екземпляр якого водій має право отримати.

== Зупинення транспортних засобів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану ==
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:

* порушення водієм Правил дорожнього руху;

* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

* необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення свідками, якого вони є або могли бути;

* необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

* необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

* проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду-виїзду.

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2026-02-13T11:55:35Z

Usenko.Alla:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2123-20#Text Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]
== Перелік підстав для зупинення транспортного засобу ==
Cтаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n282 35 Закону України "Про Національну поліцію"] передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі:

1) якщо водій порушив Правила [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 "Про дорожній рух"]

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський '''зобов’язаний''' зупиняти транспортні засоби у разі:
# якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
# Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
== Зупинення авто за порушення правил дорожнього руху: ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов’язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху. Працівники підрозділу поліції на дорозі – є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані. Водій зобов’язаний зупинити авто, не порушуючи діючі ПДР, тобто зупиняючи транспортний засіб, водій повинен забезпечити безпеку проїзду собі та іншим учасникам, не перешкоджати їм, навіть якщо працівник поліції України незаконно вимагає зупинитися негайно на його вимогу.
== Після зупинки aвто працівниками Національної Поліції: ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] водій зобов’язaний пред’явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу.

Порaди щодо поведінки після зупинки: виходити з сaлону aвтомобілю водію не обов’язково, aдже обов’язок нaдaння для перевірки документів, номерів вузлів тa aгрегaтів можнa виконaти, відкривши кaпот з сaлону. У водія відсутній обов’язок зaлишaти сaлон aвтомобіля, вкaзувaти нa місцезнaходження номерів, протирaти їх, тримaти кришку кaпотa і т. д.

'''Дії тa прaвa водія після виконaння вимоги прaцівникa поліції України:'''
# Водій мaє прaво знaти про особу, що його зупинилa — співробітник Національної поліції України зобов’язaний привітaтися, нaзвaти свою посaду, звaння тa прізвище.
# Водій мaє прaво впевнитися в нaявності посвідчення у співробітникa Національної поліції України, при чому мaти реaльну здaтність і прaво переписaти aбо іншим чином зaфіксувaти дaні з посвідчення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво не дaвaти ніяких пояснень співробітнику Національної поліції України. Крім того, у водія немaє обов’язку відповідaти нa питaння «куди і звідки їдете?», «Який був знaк?», Чи читaли пункт … прaвил? »Тa інші (стaття 63 Конституції Укрaїни).
# Водій мaє прaво знaти і йому повинні чітко роз’яснити причину зупинки — співробітник Національної поліції України зобов’язaний нaзвaти причину зупинки трaнспортного зaсобу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 стaття 16 Зaкону Укрaїни «Про дорожній рух»]) і суть скоєного прaвопорушення, якщо тaке мaло місце ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ч.2 ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”]).
'''Лише при законній зупинці автотраспорту водій забов’язаний пред’явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у наступних документах:'''
* посвідчення водія відповідної категорії;
* техпаспорт – реєстраційний документ на транспортний засіб (для армійських авто – технічний талон);
* поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії);
* передбачену спеціальними правилами документацію – на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
* дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС – у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв;
* тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу.
Пасажир транспортного засобу тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, після зупинки транспортного засобу зобов'язаний:
* на вимогу поліцейського знаходитися на своєму місці до відповідного розпорядження або вимоги поліцейського;
* на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу.
== Превентивні заходу працівника поліції ==
Відповідно до ст.31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України «Про Національну поліцію»] працівник поліції може застосовувати такі превентивні заходи:
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Крім того, права поліцейських, щодо транспортних засобів, установлено КУпАП, а саме:
* тимчасове вилучення посвідчення водія
* тимчасове затримання транспортних засобів
* відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
== Права водія під час зупинки транспортного засобу ==
Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія, а не змушувати його витрачати час. Документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівника поліції передати йому у руки документи протиправна ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»]).

Водій під час зупинення зупинення транспортного засобу має право:
* знати причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;
* зафіксувати автомобіль, на якому несе службу поліцейський;
* при наявності аудіо-, відеофіксуючого пристрою – фіксувати дії поліцейського;
* на вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення;
* в разі огляду транспортного засобу, повинен бути складений протокол,один екземпляр якого водій має право отримати.

== Зупинення транспортних засобів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану ==
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:

* порушення водієм Правил дорожнього руху;

* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

* необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення свідками, якого вони є або могли бути;

* необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

* необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

* проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду-виїзду.

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Підстави зупинення транспортного засобу. Повноваження поліцейського та права водія

2026-02-13T11:53:56Z

Usenko.Alla:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2123-20#Text Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]
== Перелік підстав для зупинення транспортного засобу ==
Cтаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n282 35 Закону України "Про Національну поліцію"] передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі:

1) якщо водій порушив Правила [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 "Про дорожній рух"]

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський '''зобов’язаний''' зупиняти транспортні засоби у разі:
# якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
# якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

== Зупинення авто за порушення правил дорожнього руху: ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов’язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху. Працівники підрозділу поліції на дорозі – є працівниками органів Національної поліції України, законні вимоги яких повинні бути виконані. Водій зобов’язаний зупинити авто, не порушуючи діючі ПДР, тобто зупиняючи транспортний засіб, водій повинен забезпечити безпеку проїзду собі та іншим учасникам, не перешкоджати їм, навіть якщо працівник поліції України незаконно вимагає зупинитися негайно на його вимогу.
== Після зупинки aвто працівниками Національної Поліції: ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-п/paran120#n120 пунктом 2.4 Правил дорожнього руху] водій зобов’язaний пред’явити для перевірки документи і дaти можливість перевірити номери вузлів і aгрегaтів і комплектність трaнспортного зaсобу.

Порaди щодо поведінки після зупинки: виходити з сaлону aвтомобілю водію не обов’язково, aдже обов’язок нaдaння для перевірки документів, номерів вузлів тa aгрегaтів можнa виконaти, відкривши кaпот з сaлону. У водія відсутній обов’язок зaлишaти сaлон aвтомобіля, вкaзувaти нa місцезнaходження номерів, протирaти їх, тримaти кришку кaпотa і т. д.

'''Дії тa прaвa водія після виконaння вимоги прaцівникa поліції України:'''
# Водій мaє прaво знaти про особу, що його зупинилa — співробітник Національної поліції України зобов’язaний привітaтися, нaзвaти свою посaду, звaння тa прізвище.
# Водій мaє прaво впевнитися в нaявності посвідчення у співробітникa Національної поліції України, при чому мaти реaльну здaтність і прaво переписaти aбо іншим чином зaфіксувaти дaні з посвідчення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 стaття 18 Зaкону Укрaїни «Про Національну поліцію»]).
# Водій мaє прaво не дaвaти ніяких пояснень співробітнику Національної поліції України. Крім того, у водія немaє обов’язку відповідaти нa питaння «куди і звідки їдете?», «Який був знaк?», Чи читaли пункт … прaвил? »Тa інші (стaття 63 Конституції Укрaїни).
# Водій мaє прaво знaти і йому повинні чітко роз’яснити причину зупинки — співробітник Національної поліції України зобов’язaний нaзвaти причину зупинки трaнспортного зaсобу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 стaття 16 Зaкону Укрaїни «Про дорожній рух»]) і суть скоєного прaвопорушення, якщо тaке мaло місце ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ч.2 ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”]).
'''Лише при законній зупинці автотраспорту водій забов’язаний пред’явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у наступних документах:'''
* посвідчення водія відповідної категорії;
* техпаспорт – реєстраційний документ на транспортний засіб (для армійських авто – технічний талон);
* поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії);
* передбачену спеціальними правилами документацію – на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
* дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС – у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв;
* тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу.
Пасажир транспортного засобу тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, після зупинки транспортного засобу зобов'язаний:
* на вимогу поліцейського знаходитися на своєму місці до відповідного розпорядження або вимоги поліцейського;
* на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу.
== Превентивні заходу працівника поліції ==
Відповідно до ст.31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України «Про Національну поліцію»] працівник поліції може застосовувати такі превентивні заходи:
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Крім того, права поліцейських, щодо транспортних засобів, установлено КУпАП, а саме:
* тимчасове вилучення посвідчення водія
* тимчасове затримання транспортних засобів
* відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
== Права водія під час зупинки транспортного засобу ==
Під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія, а не змушувати його витрачати час. Документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівника поліції передати йому у руки документи протиправна ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»]).

Водій під час зупинення зупинення транспортного засобу має право:
* знати причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;
* зафіксувати автомобіль, на якому несе службу поліцейський;
* при наявності аудіо-, відеофіксуючого пристрою – фіксувати дії поліцейського;
* на вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення;
* в разі огляду транспортного засобу, повинен бути складений протокол,один екземпляр якого водій має право отримати.

== Зупинення транспортних засобів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану ==
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:

* порушення водієм Правил дорожнього руху;

* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

* необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення свідками, якого вони є або могли бути;

* необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

* необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

* проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду-виїзду.

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики

2025-11-07T07:25:41Z

Usenko.Alla: /* Залишення заяви без розгляду */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 " Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики " (далі - Ліцензійні умови)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/765-97-%D0%BF/paran15#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 "Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 363 "Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/828-2023-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 року № 828 "Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0824-25#n24 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 16 квітня 2025 року № 650 "Про затвердження Порядку проведення атестації працівників сфери охорони здоров’я та внесення змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-25#n2 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 липня 2025 року № 11065 " Деякі питання підготовки та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров'я "]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▷ 03.03.2022 Верховою Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2115-20#Text Закон України "Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни"].

Зазначеним Законом передбачено:
* подання звітності та інших документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, здійснюватиметься протягом трьох місяців після припинення та скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
* до фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями, не застосовується відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності та/або документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, у період дії воєнного стану, а також протягом трьох місяців після його завершення.
▷ 19 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану»] (далі – постанова 314), яка передбачає спрощену ведення такої господарської діяльності без отримання відповідних ліцензій/дозволів, шляхом подання декларації до Міністерства економіки України як в електронній, так і паперовій формі незалежно від місця перебування або реєстрації. Необхідно зазначити, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг АЛЕ з дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків буде продовжуватись з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Також, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text відстрочуються].

В електронній формі [https://guide.diia.gov.ua/view/litsenzuvannia--hospodarskoi-diialnosti-z-medychnoi-praktyky-61d7a32b-3508-413b-b6f1-e77086f5b159 декларація подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку Порталу Дія].

'''Додатково див.:''' [http://www.drs.gov.ua/press-room/pozytsiya-drs-shhodo-okremyh-pytan-litsenzuvannya-ta-vydachi-dokumentiv-dozvilnogo-harakteru-u-sferi-gospodarskoyi-diyalnosti-v-umovah-voyennogo-stanu/ Роз'яснення Державної регуляторної служби України від 10.03.2022 щодо окремих питань ліцензування та видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності в умовах воєнного стану]
|}
== Загальна інформація ==
'''Ліцензія''' - право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 5 частини першої статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

'''Господарська діяльність з медичної практики''' (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями (далі - ліцензіати) з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

'''Видача ліцензії''' – надання суб’єкту господарювання права на провадження господарської діяльності з медичної практики, шляхом видачі ліцензії за результатами прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. У результаті робиться відмітка у ліцензійному реєстрі.

Здобувач ліцензії для її отримання подає до органу ліцензування ([https://moz.gov.ua/licenzuvannja Міністерство охорони здоров'я України]) заяву про отримання ліцензії за встановленою формою (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]) за вибором:
# нарочно;
# поштовим відправленням з описом вкладення;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF в електронній формі].
До заяви про отримання ліцензії додаються:
* відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня (додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]). Сторінки відомостей нумеруються, прошиваються, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою суб’єкта господарювання (за наявності);
У разі утворення юридичною особою кількох закладів охорони здоров’я або у разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості заповнюються для кожного закладу охорони здоров’я/кожного місця провадження '''окремо.'''

У разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня заповнюються для кожного місця провадження '''окремо.'''
* копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);
* опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (''у разі подання документів у паперовій формі'');
* документ, що посвідчує його особу (''якщо документи подаються нарочно'');
* оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує повноваження представника (''у разі подання документів представником здобувача ліцензії'').
У разі наявності підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом одного місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії за формою згідно з додатком 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов] та документи, визначені частиною сьомою статті 15 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"].

У разі реорганізації ліцензіата - юридичної особи (поділ, злиття, приєднання чи перетворення) ліцензіат забезпечує належне збереження медичної документації.

'''Забороняється вимагати:'''
# подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
# зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
# документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
# наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом (частина п'ята статті 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
== Розгляд поданих документів ==
=== Залишення заяви без розгляду ===
Орган ліцензування '''протягом п’яти робочих днів''' з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду набуває чинності з дня його прийняття та підлягає [https://moz.gov.ua/licenzuvannja обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування] і внесенню інформації про таке рішення до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.

'''Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:'''
# подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії;
# заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії підписаний особою, яка не має на це повноважень; оформлений із порушенням вимог, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності"];
# подання заяви з порушенням строків;
# відсутність у [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
# наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/paran10#n10 Закону України "Про захист економічної конкуренції"], резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12/paran138#n138 Закону України "Про оборону України"].
Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії (подаються лише ті підтвердні документи, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, за умови, що попередньо подані документи, що знаходяться в ліцензійній справі, на момент повторної подачі заяви зберегли свою актуальність).
=== Відмова у видачі ліцензії ===
Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі здобувачем ліцензії причин, що стали підставою для попередньої відмови; наявності в новій інформації, поданій здобувачем ліцензії, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії) за умови, що на момент повторного розгляду раніше подані документи зберегли свою актуальність.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, яке може бути оскаржено до [http://www.drs.gov.ua/licensing-category/ekspertno-apelyatsijna-rada/ Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

'''Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії:'''
# встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам (здобувач ліцензії може повторно подати заяву для отримання ліцензії після усунення підстав для невідповідності);
# виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії (здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.);
# наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran11490#n11490 Кодексу адміністративного судочинства] (частина третя статті 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.
=== Строк прийняття рішення ===
Строк прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі становить '''десять робочих днів''' з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке [https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr рішення вноситься до ліцензійного реєстру] наступного робочого дня після його прийняття.
=== Вартість ===
Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в '''електронному вигляді''' та відображається у виписці з [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі '''одного прожиткового мінімуму''', виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом, у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру (частина перша статті 14 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

Реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії зазначає у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Плата за видачу ліцензії зараховується до відповідних бюджетів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].

Для уникнення непорозумінь після оплати бажано супровідним листом, з додаванням документу, що підтверджує оплату, повідомити орган ліцензування про внесення такої оплати. (Документами є копія квитанції банку, копія платіжного доручення з відповідною відміткою банку, квитанція з платіжного термінала про оплату)
=== Рішення про видачу ліцензії ===
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі такої ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії та надсилає здобувачу повідомлення. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган зазначає розрахункові реквізити для '''внесення плати''' для видачі ліцензії.
Орган ліцензування повинен повідомити здобувача у строк що не перевищує, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії.

З дня внесення відомостей про отримання ліцензії до ЄДР здобувач ліцензії набуває право на провадження господарської діяльності з медичної практики.
=== '''Анулювання ліцензії на медичну практику''' ===
Ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видається на необмежений строк, проте Міністерство охорони здоров'я може прийняти рішення про анулювання ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії приймається, зокрема, у разі подання ліцензіатом відповідної заяви.
== Організаційні вимоги ==
Медична практика ліцензіатом провадиться:
* за лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою, фахівцями з реабілітації, перелік яких затверджений Міністерства охорони здоров'я України;
* за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, медична реабілітація);
* за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування) (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).
Найменування закладу охорони здоров’я повинно відповідати найменуванню у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0892-02#n28 переліку закладів], затвердженому Міністерством охорони здоров'я України та/або іншим центральним органом виконавчої влади.

Суб’єкт господарювання, який є закладом охорони здоров’я повинен мати затверджені в установленому законодавством порядку:
* статут закладу охорони здоров’я або положення про заклад охорони здоров’я (залежно від організаційно-правової форми);
* штатний розпис;
* положення про його структурні підрозділи (зокрема відокремлені);
* посадові інструкції працівників;
* правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я;
* клінічні маршрути пацієнта розроблені відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), затверджених [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я].
Суб’єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Суб’єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я], за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Про припинення (планове та/або позапланове) провадження медичної практики за будь-яким місцем її провадження ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування у день припинення діяльності.

Про відновлення провадження медичної практики ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування до моменту відновлення діяльності.
== Кадрові вимоги ==
Медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я].

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів, молодших спеціалістів з медичною освітою, інших працівників, які працюють у системі охорони здоров’я засвідчується відповідно документом про освіту державного зразка, посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії, свідоцтвами про проходження підвищення кваліфікації (пункти 25-27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).

Не допускається введення посад, не передбачених у переліку лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурі спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я.

Суб’єкт господарювання, який вперше утворює заклад охорони здоров’я, та фізична особа - підприємець у строк не пізніше ніж один місяць з моменту отримання повідомлення від органу ліцензування про прийняття рішення про видачу йому ліцензії укладає трудовий договір з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади.

У разі неможливості укласти трудові договори з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади ліцензіат повідомляє про це органу ліцензування у порядку, встановленому підпунктом 10 пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n140 Ліцензійних умов].

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
== Технологічні вимоги ==
Медичні вироби та вироби медичного призначення повинні застосовуватися ліцензіатом лише:
* у пристосованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із застосування (паспорті) чи технічній документації;
* за функціональним призначенням та відповідно до вимог, визначених виробником в інструкції із застосування (паспорті) або технічній документації.
== Корисні посилання ==
* https://moz.gov.ua/uk/licenzuvannya-69094 Ліцензування]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики

2025-11-07T07:18:35Z

Usenko.Alla:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 " Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики " (далі - Ліцензійні умови)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/765-97-%D0%BF/paran15#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 "Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 363 "Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/828-2023-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 року № 828 "Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0824-25#n24 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 16 квітня 2025 року № 650 "Про затвердження Порядку проведення атестації працівників сфери охорони здоров’я та внесення змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-25#n2 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 липня 2025 року № 11065 " Деякі питання підготовки та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров'я "]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▷ 03.03.2022 Верховою Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2115-20#Text Закон України "Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни"].

Зазначеним Законом передбачено:
* подання звітності та інших документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, здійснюватиметься протягом трьох місяців після припинення та скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
* до фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями, не застосовується відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності та/або документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, у період дії воєнного стану, а також протягом трьох місяців після його завершення.
▷ 19 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану»] (далі – постанова 314), яка передбачає спрощену ведення такої господарської діяльності без отримання відповідних ліцензій/дозволів, шляхом подання декларації до Міністерства економіки України як в електронній, так і паперовій формі незалежно від місця перебування або реєстрації. Необхідно зазначити, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг АЛЕ з дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків буде продовжуватись з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Також, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text відстрочуються].

В електронній формі [https://guide.diia.gov.ua/view/litsenzuvannia--hospodarskoi-diialnosti-z-medychnoi-praktyky-61d7a32b-3508-413b-b6f1-e77086f5b159 декларація подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку Порталу Дія].

'''Додатково див.:''' [http://www.drs.gov.ua/press-room/pozytsiya-drs-shhodo-okremyh-pytan-litsenzuvannya-ta-vydachi-dokumentiv-dozvilnogo-harakteru-u-sferi-gospodarskoyi-diyalnosti-v-umovah-voyennogo-stanu/ Роз'яснення Державної регуляторної служби України від 10.03.2022 щодо окремих питань ліцензування та видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності в умовах воєнного стану]
|}
== Загальна інформація ==
'''Ліцензія''' - право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 5 частини першої статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

'''Господарська діяльність з медичної практики''' (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями (далі - ліцензіати) з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

'''Видача ліцензії''' – надання суб’єкту господарювання права на провадження господарської діяльності з медичної практики, шляхом видачі ліцензії за результатами прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. У результаті робиться відмітка у ліцензійному реєстрі.

Здобувач ліцензії для її отримання подає до органу ліцензування ([https://moz.gov.ua/licenzuvannja Міністерство охорони здоров'я України]) заяву про отримання ліцензії за встановленою формою (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]) за вибором:
# нарочно;
# поштовим відправленням з описом вкладення;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF в електронній формі].
До заяви про отримання ліцензії додаються:
* відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня (додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]). Сторінки відомостей нумеруються, прошиваються, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою суб’єкта господарювання (за наявності);
У разі утворення юридичною особою кількох закладів охорони здоров’я або у разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості заповнюються для кожного закладу охорони здоров’я/кожного місця провадження '''окремо.'''

У разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня заповнюються для кожного місця провадження '''окремо.'''
* копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);
* опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (''у разі подання документів у паперовій формі'');
* документ, що посвідчує його особу (''якщо документи подаються нарочно'');
* оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує повноваження представника (''у разі подання документів представником здобувача ліцензії'').
У разі наявності підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом одного місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії за формою згідно з додатком 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов] та документи, визначені частиною сьомою статті 15 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"].

У разі реорганізації ліцензіата - юридичної особи (поділ, злиття, приєднання чи перетворення) ліцензіат забезпечує належне збереження медичної документації.

'''Забороняється вимагати:'''
# подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
# зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
# документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
# наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом (частина п'ята статті 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
== Розгляд поданих документів ==
=== Залишення заяви без розгляду ===
Орган ліцензування '''протягом п’яти робочих днів''' з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду набуває чинності з дня його прийняття та підлягає [https://moz.gov.ua/licenzuvannja обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування] і внесенню інформації про таке рішення до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.

'''Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:'''
# подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії;
# заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії підписаний особою, яка не має на це повноважень; оформлений із порушенням вимог, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності"];
# подання заяви з порушенням строків;
# відсутність у [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
# наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/paran10#n10 Закону України "Про захист економічної конкуренції"], резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12/paran138#n138 Закону України "Про оборону України"].
Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії (подаються лише ті підтвердні документи, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, за умови, що попередньо подані документи, що знаходяться в ліцензійній справі, на момент повторної подачі заяви зберегли свою актуальність).
=== Відмова у видачі ліцензії ===
Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі здобувачем ліцензії причин, що стали підставою для попередньої відмови; наявності в новій інформації, поданій здобувачем ліцензії, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії) за умови, що на момент повторного розгляду раніше подані документи зберегли свою актуальність.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, яке може бути оскаржено до [http://www.drs.gov.ua/licensing-category/ekspertno-apelyatsijna-rada/ Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

'''Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії:'''
# встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам (здобувач ліцензії може повторно подати заяву для отримання ліцензії після усунення підстав для невідповідності);
# виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії (здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.);
# наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran11490#n11490 Кодексу адміністративного судочинства] (частина третя статті 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.
=== Строк прийняття рішення ===
Строк прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі становить '''десять робочих днів''' з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке [https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr рішення вноситься до ліцензійного реєстру] наступного робочого дня після його прийняття.
=== Вартість ===
Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в '''електронному вигляді''' та відображається у виписці з [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі '''одного прожиткового мінімуму''', виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом, у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру (частина перша статті 14 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

Реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії зазначає у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Плата за видачу ліцензії зараховується до відповідних бюджетів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].

Для уникнення непорозумінь після оплати бажано супровідним листом, з додаванням документу, що підтверджує оплату, повідомити орган ліцензування про внесення такої оплати. (Документами є копія квитанції банку, копія платіжного доручення з відповідною відміткою банку, квитанція з платіжного термінала про оплату)
=== Рішення про видачу ліцензії ===
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі такої ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії та надсилає здобувачу повідомлення. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган зазначає розрахункові реквізити для '''внесення плати''' для видачі ліцензії.
Орган ліцензування повинен повідомити здобувача у строк що не перевищує, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії.

З дня внесення відомостей про отримання ліцензії до ЄДР здобувач ліцензії набуває право на провадження господарської діяльності з медичної практики.
=== '''Анулювання ліцензії на медичну практику''' ===
Ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видається на необмежений строк, проте Міністерство охорони здоров'я може прийняти рішення про анулювання ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії приймається, зокрема, у разі подання ліцензіатом відповідної заяви.
== Організаційні вимоги ==
Медична практика ліцензіатом провадиться:
* за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 лікарськими спеціальностями] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1368-07 спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою], перелік яких затверджений Міністерства охорони здоров'я України;
* за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, медична реабілітація);
* за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування) (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).
Найменування закладу охорони здоров’я повинно відповідати найменуванню у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0892-02#n28 переліку закладів], затвердженому Міністерством охорони здоров'я України та/або іншим центральним органом виконавчої влади.

Суб’єкт господарювання, який є закладом охорони здоров’я повинен мати затверджені в установленому законодавством порядку:
* статут закладу охорони здоров’я або положення про заклад охорони здоров’я (залежно від організаційно-правової форми);
* штатний розпис;
* положення про його структурні підрозділи (зокрема відокремлені);
* посадові інструкції працівників;
* правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я;
* клінічні маршрути пацієнта розроблені відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), затверджених [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я].
Суб’єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Суб’єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я], за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Про припинення (планове та/або позапланове) провадження медичної практики за будь-яким місцем її провадження ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування у день припинення діяльності.

Про відновлення провадження медичної практики ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування до моменту відновлення діяльності.
== Кадрові вимоги ==
Медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я].

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів, молодших спеціалістів з медичною освітою, інших працівників, які працюють у системі охорони здоров’я засвідчується відповідно документом про освіту державного зразка, посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії, свідоцтвами про проходження підвищення кваліфікації (пункти 25-27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).

Не допускається введення посад, не передбачених у переліку лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурі спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я.

Суб’єкт господарювання, який вперше утворює заклад охорони здоров’я, та фізична особа - підприємець у строк не пізніше ніж один місяць з моменту отримання повідомлення від органу ліцензування про прийняття рішення про видачу йому ліцензії укладає трудовий договір з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади.

У разі неможливості укласти трудові договори з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади ліцензіат повідомляє про це органу ліцензування у порядку, встановленому підпунктом 10 пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n140 Ліцензійних умов].

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
== Технологічні вимоги ==
Медичні вироби та вироби медичного призначення повинні застосовуватися ліцензіатом лише:
* у пристосованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із застосування (паспорті) чи технічній документації;
* за функціональним призначенням та відповідно до вимог, визначених виробником в інструкції із застосування (паспорті) або технічній документації.
== Корисні посилання ==
* https://moz.gov.ua/uk/licenzuvannya-69094 Ліцензування]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики

2025-11-05T10:57:41Z

Usenko.Alla: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 (далі - Ліцензійні умови)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/765-97-%D0%BF/paran15#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 "Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 363 "Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 446 "Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я", затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/828-2023-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 року № 828 "Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-25#n2 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 липня 2025 року № 11065 " Деякі питання підготовки та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров'я "]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▷ 03.03.2022 Верховою Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2115-20#Text Закон України "Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни"].

Зазначеним Законом передбачено:
* подання звітності та інших документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, здійснюватиметься протягом трьох місяців після припинення та скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
* до фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями, не застосовується відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності та/або документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, у період дії воєнного стану, а також протягом трьох місяців після його завершення.
▷ 19 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану»] (далі – постанова 314), яка передбачає спрощену ведення такої господарської діяльності без отримання відповідних ліцензій/дозволів, шляхом подання декларації до Міністерства економіки України як в електронній, так і паперовій формі незалежно від місця перебування або реєстрації. Необхідно зазначити, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг АЛЕ з дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків буде продовжуватись з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Також, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text відстрочуються].

В електронній формі [https://guide.diia.gov.ua/view/litsenzuvannia--hospodarskoi-diialnosti-z-medychnoi-praktyky-61d7a32b-3508-413b-b6f1-e77086f5b159 декларація подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку Порталу Дія].

'''Додатково див.:''' [http://www.drs.gov.ua/press-room/pozytsiya-drs-shhodo-okremyh-pytan-litsenzuvannya-ta-vydachi-dokumentiv-dozvilnogo-harakteru-u-sferi-gospodarskoyi-diyalnosti-v-umovah-voyennogo-stanu/ Роз'яснення Державної регуляторної служби України від 10.03.2022 щодо окремих питань ліцензування та видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності в умовах воєнного стану]
|}
== Загальна інформація ==
'''Ліцензія''' - право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 5 частини першої статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

'''Господарська діяльність з медичної практики''' (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями (далі - ліцензіати) з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

'''Видача ліцензії''' – надання суб’єкту господарювання права на провадження господарської діяльності з медичної практики, шляхом видачі ліцензії за результатами прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. У результаті робиться відмітка у ліцензійному реєстрі.

Здобувач ліцензії для її отримання подає до органу ліцензування ([https://moz.gov.ua/licenzuvannja Міністерство охорони здоров'я України]) заяву про отримання ліцензії за встановленою формою (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]) за вибором:
# нарочно;
# поштовим відправленням з описом вкладення;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF в електронній формі].
До заяви про отримання ліцензії додаються:
* відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня (додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]). Сторінки відомостей нумеруються, прошиваються, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою суб’єкта господарювання (за наявності);
У разі утворення юридичною особою кількох закладів охорони здоров’я або у разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості заповнюються для кожного закладу охорони здоров’я/кожного місця провадження '''окремо.'''

У разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня заповнюються для кожного місця провадження '''окремо.'''
* копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);
* опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (''у разі подання документів у паперовій формі'');
* документ, що посвідчує його особу (''якщо документи подаються нарочно'');
* оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує повноваження представника (''у разі подання документів представником здобувача ліцензії'').
У разі наявності підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом одного місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії за формою згідно з додатком 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов] та документи, визначені частиною сьомою статті 15 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"].

У разі реорганізації ліцензіата - юридичної особи (поділ, злиття, приєднання чи перетворення) ліцензіат забезпечує належне збереження медичної документації.

'''Забороняється вимагати:'''
# подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
# зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
# документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
# наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом (частина п'ята статті 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
== Розгляд поданих документів ==
=== Залишення заяви без розгляду ===
Орган ліцензування '''протягом п’яти робочих днів''' з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду набуває чинності з дня його прийняття та підлягає [https://moz.gov.ua/licenzuvannja обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування] і внесенню інформації про таке рішення до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.

'''Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:'''
# подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії;
# заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії підписаний особою, яка не має на це повноважень; оформлений із порушенням вимог, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності"];
# подання заяви з порушенням строків;
# відсутність у [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
# наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/paran10#n10 Закону України "Про захист економічної конкуренції"], резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12/paran138#n138 Закону України "Про оборону України"].
Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії (подаються лише ті підтвердні документи, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, за умови, що попередньо подані документи, що знаходяться в ліцензійній справі, на момент повторної подачі заяви зберегли свою актуальність).
=== Відмова у видачі ліцензії ===
Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі здобувачем ліцензії причин, що стали підставою для попередньої відмови; наявності в новій інформації, поданій здобувачем ліцензії, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії) за умови, що на момент повторного розгляду раніше подані документи зберегли свою актуальність.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, яке може бути оскаржено до [http://www.drs.gov.ua/licensing-category/ekspertno-apelyatsijna-rada/ Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

'''Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії:'''
# встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам (здобувач ліцензії може повторно подати заяву для отримання ліцензії після усунення підстав для невідповідності);
# виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії (здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.);
# наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran11490#n11490 Кодексу адміністративного судочинства] (частина третя статті 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.
=== Строк прийняття рішення ===
Строк прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі становить '''десять робочих днів''' з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке [https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr рішення вноситься до ліцензійного реєстру] наступного робочого дня після його прийняття.
=== Вартість ===
Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в '''електронному вигляді''' та відображається у виписці з [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі '''одного прожиткового мінімуму''', виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом, у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру (частина перша статті 14 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

Реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії зазначає у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Плата за видачу ліцензії зараховується до відповідних бюджетів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].

Для уникнення непорозумінь після оплати бажано супровідним листом, з додаванням документу, що підтверджує оплату, повідомити орган ліцензування про внесення такої оплати. (Документами є копія квитанції банку, копія платіжного доручення з відповідною відміткою банку, квитанція з платіжного термінала про оплату)
=== Рішення про видачу ліцензії ===
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі такої ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії та надсилає здобувачу повідомлення. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган зазначає розрахункові реквізити для '''внесення плати''' для видачі ліцензії.
Орган ліцензування повинен повідомити здобувача у строк що не перевищує, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії.

З дня внесення відомостей про отримання ліцензії до ЄДР здобувач ліцензії набуває право на провадження господарської діяльності з медичної практики.
=== '''Анулювання ліцензії на медичну практику''' ===
Ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видається на необмежений строк, проте Міністерство охорони здоров'я може прийняти рішення про анулювання ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії приймається, зокрема, у разі подання ліцензіатом відповідної заяви.
== Організаційні вимоги ==
Медична практика ліцензіатом провадиться:
* за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 лікарськими спеціальностями] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1368-07 спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою], перелік яких затверджений Міністерства охорони здоров'я України;
* за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, медична реабілітація);
* за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування) (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).
Найменування закладу охорони здоров’я повинно відповідати найменуванню у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0892-02#n28 переліку закладів], затвердженому Міністерством охорони здоров'я України та/або іншим центральним органом виконавчої влади.

Суб’єкт господарювання, який є закладом охорони здоров’я повинен мати затверджені в установленому законодавством порядку:
* статут закладу охорони здоров’я або положення про заклад охорони здоров’я (залежно від організаційно-правової форми);
* штатний розпис;
* положення про його структурні підрозділи (зокрема відокремлені);
* посадові інструкції працівників;
* правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я;
* клінічні маршрути пацієнта розроблені відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), затверджених [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я].
Суб’єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Суб’єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я], за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Про припинення (планове та/або позапланове) провадження медичної практики за будь-яким місцем її провадження ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування у день припинення діяльності.

Про відновлення провадження медичної практики ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування до моменту відновлення діяльності.
== Кадрові вимоги ==
Медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я].

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів, молодших спеціалістів з медичною освітою, інших працівників, які працюють у системі охорони здоров’я засвідчується відповідно документом про освіту державного зразка, посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії, свідоцтвами про проходження підвищення кваліфікації (пункти 25-27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).

Не допускається введення посад, не передбачених у переліку лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурі спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я.

Суб’єкт господарювання, який вперше утворює заклад охорони здоров’я, та фізична особа - підприємець у строк не пізніше ніж один місяць з моменту отримання повідомлення від органу ліцензування про прийняття рішення про видачу йому ліцензії укладає трудовий договір з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади.

У разі неможливості укласти трудові договори з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади ліцензіат повідомляє про це органу ліцензування у порядку, встановленому підпунктом 10 пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n140 Ліцензійних умов].

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
== Технологічні вимоги ==
Медичні вироби та вироби медичного призначення повинні застосовуватися ліцензіатом лише:
* у пристосованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із застосування (паспорті) чи технічній документації;
* за функціональним призначенням та відповідно до вимог, визначених виробником в інструкції із застосування (паспорті) або технічній документації.
== Корисні посилання ==
* https://moz.gov.ua/uk/licenzuvannya-69094 Ліцензування]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики

2025-11-05T10:25:21Z

Usenko.Alla: /* Корисні посилання */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 (далі - Ліцензійні умови)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/765-97-%D0%BF/paran15#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 "Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 363 "Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 446 "Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я", затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/828-2023-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 року № 828 "Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▷ 03.03.2022 Верховою Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2115-20#Text Закон України "Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни"].

Зазначеним Законом передбачено:
* подання звітності та інших документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, здійснюватиметься протягом трьох місяців після припинення та скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
* до фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями, не застосовується відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності та/або документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, у період дії воєнного стану, а також протягом трьох місяців після його завершення.
▷ 19 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану»] (далі – постанова 314), яка передбачає спрощену ведення такої господарської діяльності без отримання відповідних ліцензій/дозволів, шляхом подання декларації до Міністерства економіки України як в електронній, так і паперовій формі незалежно від місця перебування або реєстрації. Необхідно зазначити, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг АЛЕ з дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків буде продовжуватись з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Також, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text відстрочуються].

В електронній формі [https://guide.diia.gov.ua/view/litsenzuvannia--hospodarskoi-diialnosti-z-medychnoi-praktyky-61d7a32b-3508-413b-b6f1-e77086f5b159 декларація подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку Порталу Дія].

'''Додатково див.:''' [http://www.drs.gov.ua/press-room/pozytsiya-drs-shhodo-okremyh-pytan-litsenzuvannya-ta-vydachi-dokumentiv-dozvilnogo-harakteru-u-sferi-gospodarskoyi-diyalnosti-v-umovah-voyennogo-stanu/ Роз'яснення Державної регуляторної служби України від 10.03.2022 щодо окремих питань ліцензування та видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності в умовах воєнного стану]
|}
== Загальна інформація ==
'''Ліцензія''' - право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 5 частини першої статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

'''Господарська діяльність з медичної практики''' (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями (далі - ліцензіати) з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

'''Видача ліцензії''' – надання суб’єкту господарювання права на провадження господарської діяльності з медичної практики, шляхом видачі ліцензії за результатами прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. У результаті робиться відмітка у ліцензійному реєстрі.

Здобувач ліцензії для її отримання подає до органу ліцензування ([https://moz.gov.ua/licenzuvannja Міністерство охорони здоров'я України]) заяву про отримання ліцензії за встановленою формою (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]) за вибором:
# нарочно;
# поштовим відправленням з описом вкладення;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF в електронній формі].
До заяви про отримання ліцензії додаються:
* відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня (додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]). Сторінки відомостей нумеруються, прошиваються, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою суб’єкта господарювання (за наявності);
У разі утворення юридичною особою кількох закладів охорони здоров’я або у разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості заповнюються для кожного закладу охорони здоров’я/кожного місця провадження '''окремо.'''

У разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня заповнюються для кожного місця провадження '''окремо.'''
* копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);
* опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (''у разі подання документів у паперовій формі'');
* документ, що посвідчує його особу (''якщо документи подаються нарочно'');
* оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує повноваження представника (''у разі подання документів представником здобувача ліцензії'').
У разі наявності підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом одного місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії за формою згідно з додатком 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов] та документи, визначені частиною сьомою статті 15 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"].

У разі реорганізації ліцензіата - юридичної особи (поділ, злиття, приєднання чи перетворення) ліцензіат забезпечує належне збереження медичної документації.

'''Забороняється вимагати:'''
# подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
# зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
# документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
# наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом (частина п'ята статті 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
== Розгляд поданих документів ==
=== Залишення заяви без розгляду ===
Орган ліцензування '''протягом п’яти робочих днів''' з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду набуває чинності з дня його прийняття та підлягає [https://moz.gov.ua/licenzuvannja обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування] і внесенню інформації про таке рішення до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.

'''Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:'''
# подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії;
# заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії підписаний особою, яка не має на це повноважень; оформлений із порушенням вимог, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності"];
# подання заяви з порушенням строків;
# відсутність у [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
# наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/paran10#n10 Закону України "Про захист економічної конкуренції"], резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12/paran138#n138 Закону України "Про оборону України"].
Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії (подаються лише ті підтвердні документи, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, за умови, що попередньо подані документи, що знаходяться в ліцензійній справі, на момент повторної подачі заяви зберегли свою актуальність).
=== Відмова у видачі ліцензії ===
Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі здобувачем ліцензії причин, що стали підставою для попередньої відмови; наявності в новій інформації, поданій здобувачем ліцензії, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії) за умови, що на момент повторного розгляду раніше подані документи зберегли свою актуальність.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, яке може бути оскаржено до [http://www.drs.gov.ua/licensing-category/ekspertno-apelyatsijna-rada/ Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

'''Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії:'''
# встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам (здобувач ліцензії може повторно подати заяву для отримання ліцензії після усунення підстав для невідповідності);
# виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії (здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.);
# наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran11490#n11490 Кодексу адміністративного судочинства] (частина третя статті 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.
=== Строк прийняття рішення ===
Строк прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі становить '''десять робочих днів''' з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке [https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr рішення вноситься до ліцензійного реєстру] наступного робочого дня після його прийняття.
=== Вартість ===
Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в '''електронному вигляді''' та відображається у виписці з [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі '''одного прожиткового мінімуму''', виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом, у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру (частина перша статті 14 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

Реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії зазначає у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Плата за видачу ліцензії зараховується до відповідних бюджетів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].

Для уникнення непорозумінь після оплати бажано супровідним листом, з додаванням документу, що підтверджує оплату, повідомити орган ліцензування про внесення такої оплати. (Документами є копія квитанції банку, копія платіжного доручення з відповідною відміткою банку, квитанція з платіжного термінала про оплату)
=== Рішення про видачу ліцензії ===
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі такої ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії та надсилає здобувачу повідомлення. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган зазначає розрахункові реквізити для '''внесення плати''' для видачі ліцензії.
Орган ліцензування повинен повідомити здобувача у строк що не перевищує, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії.

З дня внесення відомостей про отримання ліцензії до ЄДР здобувач ліцензії набуває право на провадження господарської діяльності з медичної практики.
=== '''Анулювання ліцензії на медичну практику''' ===
Ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видається на необмежений строк, проте Міністерство охорони здоров'я може прийняти рішення про анулювання ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії приймається, зокрема, у разі подання ліцензіатом відповідної заяви.
== Організаційні вимоги ==
Медична практика ліцензіатом провадиться:
* за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 лікарськими спеціальностями] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1368-07 спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою], перелік яких затверджений Міністерства охорони здоров'я України;
* за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, медична реабілітація);
* за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування) (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).
Найменування закладу охорони здоров’я повинно відповідати найменуванню у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0892-02#n28 переліку закладів], затвердженому Міністерством охорони здоров'я України та/або іншим центральним органом виконавчої влади.

Суб’єкт господарювання, який є закладом охорони здоров’я повинен мати затверджені в установленому законодавством порядку:
* статут закладу охорони здоров’я або положення про заклад охорони здоров’я (залежно від організаційно-правової форми);
* штатний розпис;
* положення про його структурні підрозділи (зокрема відокремлені);
* посадові інструкції працівників;
* правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я;
* клінічні маршрути пацієнта розроблені відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), затверджених [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я].
Суб’єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Суб’єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я], за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Про припинення (планове та/або позапланове) провадження медичної практики за будь-яким місцем її провадження ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування у день припинення діяльності.

Про відновлення провадження медичної практики ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування до моменту відновлення діяльності.
== Кадрові вимоги ==
Медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я].

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів, молодших спеціалістів з медичною освітою, інших працівників, які працюють у системі охорони здоров’я засвідчується відповідно документом про освіту державного зразка, посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії, свідоцтвами про проходження підвищення кваліфікації (пункти 25-27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).

Не допускається введення посад, не передбачених у переліку лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурі спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я.

Суб’єкт господарювання, який вперше утворює заклад охорони здоров’я, та фізична особа - підприємець у строк не пізніше ніж один місяць з моменту отримання повідомлення від органу ліцензування про прийняття рішення про видачу йому ліцензії укладає трудовий договір з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади.

У разі неможливості укласти трудові договори з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади ліцензіат повідомляє про це органу ліцензування у порядку, встановленому підпунктом 10 пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n140 Ліцензійних умов].

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
== Технологічні вимоги ==
Медичні вироби та вироби медичного призначення повинні застосовуватися ліцензіатом лише:
* у пристосованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із застосування (паспорті) чи технічній документації;
* за функціональним призначенням та відповідно до вимог, визначених виробником в інструкції із застосування (паспорті) або технічній документації.
== Корисні посилання ==
* https://moz.gov.ua/uk/licenzuvannya-69094 Ліцензування]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Оренда державного та комунального майна

2025-09-12T12:56:30Z

Usenko.Alla: поняття об*єкти оренди (доповнено змінами 2025р.) ; орендодавцями є (доповнено змінами 2025р.)

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Закон України "Про оренду державного та комунального майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3065-14 Закон України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1076-14 Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1563-17 Закон України "Про наукові парки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2624-17#Text Закон України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5213-17 Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4709-17 Закон України "Про морські порти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17 Закон України "Про державно-приватне партнерство"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/192/96-вр Закон України "Про трубопровідний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-19#Text Закон України "Про ринок природного газу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2787-17 Закон України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18 Закон України "Про санкції"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2181-20#n5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]: під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо:

* строків надання згоди на включення об’єкта оренди до одного з Переліків;

* стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об’єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об’єкта оренди;

* необхідності здійснення оцінки об’єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n300 абзацом першим] частини першої статті 15 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#Text Закону];

* строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону;

* необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ЕТС;

* можливості підписання документів за допомогою кваліфікованого електронного підпису та переліку таких документів;

* продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану;

* припинення орендарем договору оренди;

* незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n75 дев’ятим] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n76 десятим] частини першої статті 3 та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n419 статтею 22] цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці;

* можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати;

* повноважень військової адміністрації з питань, визначених цим пунктом.

Строк дії договорів оренди державного майна, які укладаються під час дії воєнного стану, не може перевищувати 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

'''Особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану (звільнення, перерахунок орендної плати; припинення передачі в оренду державного майна; припинення, продовження стороку дії договорів оренди) визначені [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-osoblivosti-orendi-derzhavnogo-ta-komunalnogo-majna-u-period-voyennogo-stanu-634-270522 Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану"] '''

|}
== Загальні положення ==
Законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Закону України "Про оренду державного та комунального майна"], інших законодавчих актів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна". ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Закону України "Про оренду державного та комунального майна"] поширюються також на договори зберігання, крім договорів публічного зберігання, якщо місцем зберігання майна третьої особи є індивідуально визначене нерухоме майно державної або комунальної власності. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 3 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 4 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. (ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX цим Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3065-14 Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"]. (абз. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1076-14 Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"]. (абз. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про освіту" та Законом України "Про повну загальну середню освіту". (абз. 3 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1563-17 Законом України "Про наукові парки"]. (абз. 4 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2624-17#Text Законом України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".] (абз. 5 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/anot/2624-17 Законом України "Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності"]. (абз. 6 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, підприємств оборонно-промислового комплексу, включених до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5213-17 Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"]. (абз. 7 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4709-17 Законом України "Про морські порти України".] (абз. 8 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини користування державним майном, створеним або придбаним інвестором для виконання угоди про розподіл продукції, після переходу прав власності на таке майно до держави регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Законом України "Про угоди про розподіл продукції"]. (абз. 9 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини користування приватним партнером державним, комунальним майном та майном, що належить Автономній Республіці Крим, створеним або придбаним цим приватним партнером на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, після переходу права власності на таке майно до держави, територіальної громади чи Автономної Республіки Крим регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17 Законом України "Про державно-приватне партнерство"]. (абз. 10 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди об’єктів газорозподільних систем або їх складових, що перебувають у державній власності, а також об’єктів газорозподільних систем або їх складових, що перебувають на балансі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених законами України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/192/96-%D0%B2%D1%80 "Про трубопровідний транспорт"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-19 "Про ринок природного газу"]. (абз. 11 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди дахів та/або фасадів будівель та інших капітальних споруд, що перебувають у державній або комунальній власності, для встановлення (монтажу) об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про альтернативні джерела енергії". (абз. 12 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відносини оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Законом України] "Про аквакультуру" (абз. 13 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 7 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають при наданні державним або комунальним закладом культури у користування державного та комунального майна, пов’язаного з наданням платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними закладами культури, що не є орендою, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1183-2020-%D0%BF#n10 перелік] яких затверджено Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 8 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

== Правові засади ==
Оренда здійснюється на основі таких принципів:
* законності;
* відкритості та прозорості;
* рівності та змагальності;
* державного регулювання та контролю;
* врахування особливостей об’єктів державної та комунальної форм власності;
* захисту економічної конкуренції;
* створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
* повного, своєчасного, достовірного інформування про об’єкти оренди та порядок передачі їх в оренду;
* забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.

== Об'єкти оренди ==
Об’єктами оренди за цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX Законом] є:

* єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;
* нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);
* інше окреме індивідуально визначене майно;
* майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;
* майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;
* майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;
* майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;
* майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;
* майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду;
* об’єкти із складу майна, переданого на праві узуфрукта державного та комунального майна.

Не можуть бути об’єктами оренди:

1) єдині майнові комплекси:
* казенних підприємств;
* підприємств системи створення та збереження золотовалютних резервів;
* підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
* підприємств, що забезпечують зв’язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри;
* Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ);
* державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ);
* підприємств, що здійснюють виробництво об’єктів космічної діяльності;
* діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету;
* установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (крім тих, що не використовуються для здійснення своїх функцій);
* атомних електростанцій, гідроелектростанцій з греблями, що виконують функції захисту від техногенних катастроф;
* метрополітену;
* підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення);
* об’єктів спортивної інфраструктури, включених до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
2) об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:
* засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку;
* державні реєстри, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;
* Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об’єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені до Державногореєстру національного культурного надбання, а також об’єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення, пам’ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання), пам’ятки археології (крім пам’яток культурної спадщини, нерухомих об’єктів, що знаходяться на території історико-культурних заповідників);
* документи Державного бібліотечного фонду України;
* вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у державному фонді фільмів;
* наукові об’єкти, включені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання;
* ядерні матеріали, ядерні установки і об’єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;
* спеціально відведені місця чи об’єкти, призначені для захоронення відходів (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо);
* майно та матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України;
* майно, матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали;
* державні еталони, інші об’єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;
* автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження за межами території таких підприємств);
* магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої (які функціонують), що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;
* майно, що забезпечує цілісність об’єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;
* магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;
* об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством;
* акваторії морських портів, гідротехнічні споруди (крім гідротехнічних споруд, що передаються в оренду у порядку, визначеному частиною першою статті 15 цього Закону, орендарю земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, гідротехнічних споруд, які можуть бути передані в оренду відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4709-17 "Про морські порти"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1054-20 "Про внутрішній водний транспорт"], гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури), об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під’їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій);
* аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв’язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);
* водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та гідротехнічних споруд для цілей аквакультури), об’єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем;
* місця поховання;
* захисні споруди цивільного захисту:
* в яких розташовані пункти управління;
* призначені для укриття працівників підприємств, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;
* розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій;
* транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха.
Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно із складу єдиного майнового комплексу, забороненого до оренди, може бути об’єктом оренди, якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 3 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на передачу в оренду державного майна у складі магістральних газопроводів та підземних сховищ газу, що входять до Єдиної газотранспортної системи України, підприємству (підприємствам) на строковій платній основі без права відчуження для здійснення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України та/або оператора підземного сховища газу. Така передача майна в оренду може здійснюватися виключно з метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2787-17 Закону України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства"], на підставі договору і на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципів додержання економічної безпеки держави. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"]).

== Суб'єкти орендних відносин ==
Суб’єктами орендних відносин є:
* орендар;
* орендодавець;
* балансоутримувач;
* уповноважений орган управління;
* представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу;
* Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
Орендодавцями є:

а) Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна), у тому числі переданого на праві узуфрукта державного майна;

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності, у тому числі переданого на праві узуфрукта комунального майна;

г) балансоутримувачі - щодо:

* нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об’єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;
* нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п’яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб’єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;
* нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;
* іншого окремого індивідуально визначеного майна;

ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Орендарями за цим Законом можуть бути фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (крім передбачених частиною четвертою цієї статті).

Не можуть бути орендарями:
* фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18 Закону України "Про санкції"], а також пов’язані з ними особи;
* юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України "Про державнуреєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
* фізичні та юридичні особи, зареєстровані в державах, включених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, а також юридичні особи, 50 і більше відсотків статутного капіталу яких належать прямо або опосередковано таким особам;
* фізичні та юридичні особи, які перебувають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) або у процесі припинення;
* працівники орендодавця - щодо майна, яке надається в оренду такими орендодавцями;
* працівники уповноважених органів управління та балансоутримувачів - щодо майна, оренда якого погоджується такими уповноваженими органами управління або яке знаходиться на балансі таких балансоутримувачів.

== Етапи передачі майна в оренду ==
Етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:
* прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
* внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС;
* прийняття рішення про включення потенційного об’єкта оренди до одного із Переліків;
* опублікування інформації про потенційний об’єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
* розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
* проведення аукціону на право оренди майна або передача об’єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

=== Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду ===
Ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець.

Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

За результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n162 абзацом п’ятим] частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень:
* рішення про намір передачі майна в оренду;
* рішення про відмову у включенні об’єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n197 статтею 7] цього Закону.
У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень:
* рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління;
* рішення про відмову у включенні об’єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n197 статтею 7] цього Закону.
Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Про прийняте рішення балансоутримувач повідомляє заявника та орендодавця протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі включення об’єкта до відповідного Переліку за заявою іншої особи, яка подана раніше, балансоутримувач інформує заявника та орендодавця про таке включення.

Балансоутримувач може прийняти рішення про намір передачі майна в оренду за власною ініціативою, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати направлення звернення балансоутримувача про таке погодження вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

У разі якщо ініціатором оренди майна є орендодавець, такий орендодавець звертається до балансоутримувача майна із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Прийняття рішення балансоутримувачем про намір передачі майна в оренду та погодження такого рішення відбуваються у порядку, встановленому частиною другою цієї статті.

У разі якщо ініціатором оренди майна є уповноважений орган управління, то такий уповноважений орган управління надає балансоутримувачу рішення про доцільність передачі майна в оренду, яке є погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду. Балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання рішення про доцільність передачі майна в оренду приймає рішення про намір передачі майна в оренду.

Після прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду або отримання від уповноваженого органу управління рішення про доцільність передачі майна в оренду балансоутримувач здійснює такі дії:
* вносить інформацію про потенційний об’єкт оренди до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та включає об’єкт до одного з Переліків, якщо відповідно до цього Закону балансоутримувач може виступати орендодавцем відповідного майна і якщо включення об’єкта до Переліку відповідного типу не потребує прийняття рішення іншим органом;
* надсилає інформацію про потенційний об’єкт оренди орендодавцю для її внесення до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та звертається до орендодавця із клопотанням про включення потенційного об’єкта оренди до одного з Переліків згідно з Порядком передачі майна в оренду.
Орендодавець розглядає клопотання балансоутримувача, подане відповідно до частини четвертої цієї статті, та протягом 10 робочих днів з дати отримання клопотання приймає одне з таких рішень:
* рішення про включення об’єкта до Переліку відповідного типу;
* рішення про відмову у включенні об’єкта до Переліку відповідного типу з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n197 статтею 7] цього Закону.
У випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, орендодавець звертається до уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, із клопотанням про включення об’єкта до Переліку, якщо включення об’єкта до Переліку відповідного типу потребує прийняття відповідного рішення, і передає його на розгляд такого органу. Такі дії не здійснюються орендодавцем у випадку, якщо особи орендодавця та уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, є однією особою.

Про прийняте рішення орендодавець повідомляє балансоутримувача та заявника протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення.

=== Підстави для відмови у включенні майна до Переліків ===
Підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є:
# неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n77 частиною другою] статті 3 цього Закону;
# обґрунтовані власні потреби уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреби іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині;
# неможливість використання об’єкта за цільовим призначенням, яке заявлено потенційним орендарем, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням згідно з випадками і з урахуванням обмежень, встановлених Порядком передачі майна в оренду;
# встановлена рішенням орендодавця невідповідність заявника вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n299 статтею 15] цього Закону, або подання недостовірної чи неповної інформації щодо діяльності заявника, який звернувся із заявою про оренду об’єкта без проведення аукціону, або недоцільність включення майна до Переліку другого типу, визначена орендодавцем згідно з Порядком передачі майна в оренду;
# скасування рішення про включення об’єкта до відповідного Переліку згідно з вимогами цього Закону;
# встановлена рішенням уповноваженого органу управління недоцільність передачі в оренду єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства;
# наявність об’єкта в переліку об’єктів, що підлягають приватизації;
# подання заяви лише щодо частини об’єкта, якщо відповідно до рішення балансоутримувача або орендодавця передача в оренду частини об’єкта видається недоцільною;
# рішення щодо об’єкта про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.
У разі відмови у включенні майна до Переліку з причин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n201 пунктах 3] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n206 8] частини першої цієї статті, балансоутримувач повідомляє ініціатора оренди щодо підстав та причин такої відмови, та у випадку усунення ініціатором оренди таких підстав, подає клопотання про внесення об’єкта до Переліку відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Рішення про виключення майна з Переліків може бути прийнято не пізніше:
* дня, що передує дню проведення аукціону, якщо майно включено до Переліку першого типу;
* дня, що передує дню укладення договору оренди, якщо майно включено до Переліку другого типу.

== Вартість об'єкта оренди ==
Вартістю об’єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.

Балансоутримувач потенційного об’єкта оренди обов’язково здійснює переоцінку такого об’єкта у разі, якщо:
* у об’єкта оренди відсутня балансова вартість;
* залишкова балансова вартість об’єкта оренди дорівнює нулю;
* залишкова балансова вартість об’єкта оренди становить менше 10 відсотків його первісної балансової вартості (балансової вартості за результатами останньої переоцінки).
Переоцінка здійснюється після внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n174 частиною четвертою] статті 6 цього Закону, і до розміщення оголошення про передачу майна в оренду, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-IX#n238 статтею 12] цього Закону. Після переоцінки потенційного об’єкта оренди балансоутримувачі зобов’язані збільшити балансову вартість відповідного майна згідно з результатами оцінки відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Вартість об’єкта оренди встановлюється на рівні його ринкової (оціночної) вартості, за умови наявності однієї з таких підстав:
* об’єктом оренди є єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства;
* об’єкт оренди пропонується для передачі в оренду без проведення аукціону;
* об’єкт оренди використовується на підставі договору оренди, укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.
Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оренди для цілей оренди визначається на замовлення балансоутримувача, крім випадку, передбаченого частиною шостою цієї статті. Орендар, визначений за результатами аукціону, або орендар, якому було передано в оренду об’єкт без аукціону, зобов’язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість проведення оцінки об’єкта оренди.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта, який перебуває в оренді на підставі договору, який орендар бажає продовжити на новий строк без проведення аукціону у випадках, передбачених цим Законом, визначається на замовлення орендаря згідно з Порядком передачі майна в оренду як особи, у якої орендоване майно перебуває на законних підставах, без доручення балансоутримувача.

Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оренди визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Стартова орендна плата за об’єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Строк договору оренди не може становити менше п’яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Як отримати дотацію за утримання корів через Державний агарний реєстр

2025-09-12T11:52:42Z

Usenko.Alla: доповнено розшифровку та назву сайта. доповнено абзац щодо статусів банкрутства та ліквідації, які не можуть отримувати кошти

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закон України «Про фермерське господарство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/918-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 918 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам та іншим виробникам сільськогосподарської продукції”]
== Хто може отримати підтримку ==
Отримувачами бюджетних коштів є [[Фінансова підтримка фермерських господарств|фермерські господарства]] та інші виробники сільськогосподарської продукції.

Програма державних дотацій доступна лише для власників та орендарів земель сільськогосподарського призначення, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав. Якщо ж власник/ця передав свою земельну ділянку в оренду або суборенду, право на отримання державної допомоги має лише орендар/суборендар.

Отримувач повинен мати у власності від трьох до ста голів великої рогатої худоби (корів), [[Ідентифікація та реєстрація великої рогатої худоби|ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства]].

Діє програма на всій території України, за винятком громад, які розташовані в зоні бойових дій, тимчасово окуповані або перебувають в оточенні (згідно з переліком Мінреінтеграції).

Отримувач бюджетних коштів повинен не бути у процедурах банкрутства, ліквідації, мати відповідні юридичні статуси та не мати заборгованостей.

== Порядок подачі заявки на отримання коштів ==
* Увійти у [https://www.dar.gov.ua/ кабінет] на сайті Державного аграрного реєстру (ДАР).
* Перевірити відомості про ваших тварин у розділі “Тварини”.
* Для розрахунку очікуваної суми субсидії відфільтруйте список тварин за статтю “Корова”.
* Відкрити програму в розділі “Доступні програми”.
* Для подання заявки натисніть “+” навпроти назви програми.
* Розрахувати бажану суму дотації: помножте кількість ваших корів з реєстру на 7000 грн.
* Отриманий добуток вказати у відповідному полі при заповненні заявки.
* Дати відповіді на запитання в опитувальнику, надати згоду на проведення уповноваженими особами моніторингу та оцінювання достовірності наданої інформації як документально, так і шляхом перевірки за місцем здійснення діяльності і натисніть “Подати заявку”. [https://kosht.media/wp-content/uploads/2024/04/DAR_reiestratsiia.jpg]

Система згенерує заповнену заявку згідно з формою, затвердженою [https://minagro.gov.ua/ Мінагрополітики] . Далі потрібно підписати заявку за допомогою КЕП.

Після перевірки заявки відповідальними працівниками Укрдержфонду, у разі її схвалення, у кабінет на підпис надійде Договір про отримання бюджетних коштів з Укрдержфондом. Невдовзі після підписання Договору з Вашого боку на рахунок, вказаний при поданні заявки, надійдуть кошти.

== Строки подачі заявки ==
Заявка на отримання бюджетних коштів подається програмними засобами Державного аграрного реєстру '''з 1 травня по 30 червня поточного року.'''

Заявки, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.

== Див. також ==
* [[Державний аграрний реєстр]]
* [[Фінансова підтримка фермерських господарств]]
* [[Ідентифікація та реєстрація великої рогатої худоби]]

[[Категорія:Аграрне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Порядок встановлення обмежень на пересування в умовах воєнного стану

2025-06-20T07:22:19Z

Usenko.Alla: незначні зміни додано рік набуття чинності постанови №1455 та скореговано абзаци

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/573-2020-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1450]
== Основні положення щодо встановлення обмежень та пересування в умовах воєнного стану ==
20 січня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455] - далі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text Порядок].

Порядок встановлює механізм встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, що запроваджується та здійснюється військовим командуванням разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Пунктом 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text Порядку] визначено, що запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Такі обмеження полягають, зокрема, у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, крім зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб у разі одночасного декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій воєнний стан не введено.
== Рішення про встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан ==
За умови введення воєнного стану, відповідно до п.4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text Порядку], військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування приймає рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб, яке негайно доводиться до відома населення через засоби масової інформації.
В рішенні повинно бути зазначені обставини, що склалися в Україні або в окремих її місцевостях, і несприятливі фактори воєнного характеру, що створюють загрозу для населення та істотно знижують рівень забезпечення його життєдіяльності, шляхи протидії таким факторам.
У рішенні також зазначаються:
* обґрунтування необхідності запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* строки запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* перелік осіб, яким забороняється або обмежується вибір місця перебування чи місця проживання;
* населені пункти, в яких запроваджується заборона або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* інші заходи, що полягають у забезпеченні виконання указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
== Див. також ==
*[[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]
*[[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану]]
*[[Правовий режим воєнного стану]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Висновок експерта у галузі права в цивільному процесі

2025-04-30T09:20:59Z

Usenko.Alla: видалила не активне посилання в корисних посиланнях

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/51/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про наукову і науково-технічну експертизу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]

== Правовий статус експерта з права ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 73 ЦПК України] як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права.

Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Законодавством не визначено та не конкретизовано методик чи стандартів діяльності есперта з права. Такі особи не вносяться до жодного реєстру, не атестуються, їхня діяльність не ліцензується, до їх працевлаштування чи трудового стажу жодних вимог не встановлено.

В законі немає положень про відводи такому експерту, також не передбачено монополію на провадження відповідної діяльності.

Виходячи з невизначеності кандидата на експерта права в законодавстві слід вважати, що таким експертом з права може бути особа, яка має юридичну освіту зі ступенем кандидата чи доктора наук, якщо його авторитет та досвід визнаються хоча б одним з учасників процесу і суд ухвалою долучає його до участі в процесі.
== Права та обовязки експерта з права в цивільному процесі ==

{| class="wikitable"
|-
! права !! Обов'язки
|-
| ознайомлюватися з матеріалами справи || rowspan="7" | з’явитися до суду за його викликом та роз’яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи 
надати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання
|-
| заявляти клопотання про надання йому додаткової інформації по справі, якщо надання висновку призначено судом
|-
| викладати у правовому висновку виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання
|-
| бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об’єктів , в ситуації що потребує висновку
|-
| оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з наданням висновку і викликом до суду
|-
| знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями
|-
| брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції
|-
|}
== Зміст висновку експерта та випадки залучення у цивільний процес ==
Висновком експерта з питань права в цивільній справі є складена за результатом проведеної експертизи в галузі права обґрунтована відповідь на питання щодо можливості застосування аналогії закону чи аналогії права до відносин, що є предметом судового розгляду, або щодо змісту норм іноземного права.Експерт з права залучається для надання висновку про застосування аналогії закону, аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їхнім офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі (стаття 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:wide-#n6554 Цивільного процесуального кодексу України]).

'''Висновок експерта в галузі права не містить дослідження''', яке стосується обставин справи, і є джерелом не доказової інформації, а джерелом відомостей, які можуть бути необхідними для кваліфікації судом правовідносин сторін і вибору правової норми, яка підлягає застосуванню, проте не пов’язані із встановленням обставин справи. Висновок експерта у галузі права не має здатності підтвердити чи спростувати яку-небудь обставину, яка входить до предмета доказування у справі.

Висновок не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.

Він викладається в довільній формі, проте так чи інакше, у документі, складеному спеціалістом в галузі права у зв’язку з проведенням правової оцінки щодо конкретної справи, має бути зазначено:

- назву акту (висновок експерта з питань права);

-у якій справі (її номер, назва);

-від кого отримано запит на проведення експертизи в галузі права;

-які питання поставлені перед експертом з питань права;

-які матеріали надані в розпорядження експерта, що на їх підставі зроблено висновок (їх перелік, обсяг);

-відомості про експерта з питань права, який надав висновок (з даними про науковий ступінь, вчене звання, академічні звання, посаду, стаж роботи за спеціальністю тощо);

-викладення фактичних обставин справи, які експерт з питань права вважає доведеними;

-юридичні підстави для оцінки (якими нормативно-правовими актами з виділенням, за потреби, часу набуття керувався експерт з питань права; відповідь окремо на кожне з запитань, поставлених перед експертом з питань права (з аргументацією);

-загальний висновок;

-підпис експерта з питань права

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має дійти самостійних висновків щодо відповідних питань.

== Судова практика. ==
{| class="wikitable"
|'''Правова позиція'''
| ''' Рішення суду'''
|-
|Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80017386 Ухвала КЦС Верховного Суду від 19 лютого 2019 року року у справі № 761/45993/16-ц]
|-
|Відповідно до частин першої, другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96006079 Постанова КЦС ВС від 31 березня 2021 року у справі 523/7567/20]
|-
|Покладений в основу рішення суду першої інстанції висновок експерта не відповідає положенням статей 79, 80 ЦПК України про достовірність та достатність доказів. Суд уважав, що експерт, який провів експертизу спірного тексту, вийшов за межі своїх фахових знань, оскільки його висновки ґрунтуються на фонових знаннях та прагмалінгвістичних чинниках зі сфер психології, політології та соціології, які не входять до предмету експертизи, а отже виходять за межі знань експерта.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/99250650 Постанова КЦС ВС від 18 серпня 2021 року у № 758/11577/18]
|}

== Корисні посилання ==
* [https://protocol.ua/ru/ekspert_z_pitan_prava_u_rozglyadi_sprav_analiz_sudovoi_praktiki/ Експерт з питань права у розгляді справ: аналіз судової практики]

== Див. також ==
* [[Експерт в цивільному судочинстві: права, обов’язки, відповідальність]]
* [[Почеркознавча експертиза в цивільному процесі]]
* [[Психологічна експертиза]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Право на користування житловим приміщенням

2025-04-15T06:49:45Z

Usenko.Alla: виділено абзац