WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування

2023-11-23T09:29:09Z

Tymur.kashapov: /* Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон України від 17.06.2020 № 720-IX"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"]

== Поняття кримінального проступку ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
'''У зв'язку з чим порядок здійснення кримінального провадження відбувається з урахування змін до КПК України, внесеними відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2201-20#n2 Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" від 14 квітня 2022 року № 2201-IX]'''
|}

'''Кримінальний проступок''' - це передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн) або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 згідно ч.2. ст.12 КК України])

== Класифікація кримінальних правопорушень ==
Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Після внесення змін до КК України було виключено поняття злочин середньої тяжкості, а всі злочини, які раніше так класифікувалися, вважатимуться нетяжкими.

'''Кримінальні правопорушення в КК України поділяються на:'''
* кримінальні проступки (основне покарання не пов’язане з позбавленням волі, а штраф не перевищує 3 000 нмдг);
* злочини невеликої тяжкості (основне покарання — до 5 років позбавлення волі або штраф до 10 000 нмдг);
* тяжкі злочини (основне покарання — до 10 років позбавлення волі або штраф до 25 000 нмдг);
* особливо тяжкі злочин (основне покарання — понад 10 років позбавлення волі або штраф понад 25 000 нмдг).

== Перелік кримінальних проступків ==
'''Повний перелік кримінальних проступків''' (станом на 01 липня 2020 року):

* умисне легке тілесне ушкодження (ч.1, 2 ст.125 КК України);
* побої та мордування (тільки ч.1 ст.126 КК України);
* погроза вбивством (тільки ч.1 ст.129 КК України);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132 КК України);
* примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ч.4 ст.134 КК України);
* ненадання допомоги хворому медичним працівником (тільки ч.1 ст.139 КК України);
* насильницьке донорство (тільки ч.1 ст.144 КК України);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст.145 КК України);
* експлуатація дітей (тільки ч.1 ст.150 КК України);
* примушування до вступу в статевий зв'язок (тільки ч.1, 2 ст.154 КК України);
* порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму (тільки ч.1,2,3 ст.159-1 КК України);
* порушення недоторканості житла (тільки ч.1 ст.162 КК України);
* порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (тільки ч.1 ст.163 КК України);
* ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст.164 КК України);
* ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст.165 КК України);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (тільки ч.1 ст.168 КК України);
* перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст.171 КК України);
* грубе порушення законодавства про працю (тільки ч.1 ст.172 КК України);
* грубе порушення угоди про працю (ст.173 КК України);
* примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст.174 КК України);
* невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (тільки ч.1 ст.175 КК України);
* порушення недоторканності приватного життя (тільки ч.1 ст.182 КК України);
* порушення права на отримання освіти (тільки ч.1 ст.183 КК України);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст.184 КК України);
* крадіжка (тільки ч.1 ст.185 КК України);
* викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (тільки ч.1 ст.188-1 КК України);
* шахрайство (тільки ч.1 ст.190 КК України);
* заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст.192 КК України);
* незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст.193 КК України);
* погроза знищення майна (ст.195 КК України);
* самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (тільки ч.1 ст.197-1 КК України);
* умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (тільки ч.1 ст.209-1 КК України);
* порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (тільки ч.1 ст.213 КК України);
* розголошення комерційної або банківської таємниці (ст.232 КК України);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (тільки ч.1 ст.239-1 КК України);
* незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (тільки ч.1 ст.239-2 КК України);
* порушення законодавства про захист рослин (ст.247 КК України);
* незаконне полювання (тільки ч.1 ст.248 КК України);
* незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (тільки ч.1 ст.249 КК України);
* умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (тільки ч.1 ст.252 КК України);
* проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (тільки ч.1 ст.253 КК України);
* безгосподарське використання земель (тільки ч.1 ст.254 КК України);
* незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (тільки ч.1 ст.268 КК України);
* порушення вимог законодавства про охорону праці (тільки ч.1 ст.271 КК України);
* порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (тільки ч.1 ст.272 КК України);
* порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (тільки ч.1 ст.275 КК України);
* порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (тільки ч.1 ст.276 КК України);
* блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (тільки ч.1 ст.279 КК України);
* примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (тільки ч.1 ст.280 КК України);
* порушення правил повітряних польотів (тільки ч.1 ст.281 КК України);
* порушення правил використання повітряного простору (тільки ч.1 ст.282 КК України);
* самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (тільки ч.1 ст.283 КК України);
* ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст.284 КК України);
* неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст.285 КК України);
* знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст.290 КК України);
* групове порушення громадського порядку (ст.293 КК України);
* заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст.295 КК України);
* хуліганство (тільки ч.1 ст.296 КК України);
* незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини (тільки ч.1 ст.298 КК України);
* знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (тільки ч.1 ст.298-1 КК України);
* створення або утримання місць розпусти і звідництво (тільки ч.1 ст.302 КК України);
* незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (тільки ч.1 ст.309 КК України);
* посів або вирощування снотворного маку чи конопель (тільки ч.1 ст.310 КК України);
* незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (тільки ч.1 ст.311 КК Укранїни);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (тільки ч.1 ст.319 КК України);
* спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (тільки ч.1 ст.323 КК України);
* ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ст.335 КК України);
* ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст.337 КК України);
* незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст.339 КК України);
* опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (тільки ч.1 ст.342 КК України);
* втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст.343 КК України);
* погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (тільки ч.1 ст.350 КК України);
* перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст.351 КК України);
* перешкоджання діяльності Рахункової палати, члена Рахункової палати (ст.351-1 КК України);
* перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст.351-2 КК України);
* самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (тільки ч.1 ст.353 КК України);
* примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (тільки ч.1 ст.355 КК України);
* самоправство (ст.356 КК України);
* викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (тільки ч.1 ст.357 КК України);
* підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (тільки ч.1, 2, 4 ст.358 КК України);
* умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі (тільки ч.1 ст.360 КК України);
* завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (тільки ч.1 ст.371 КК України);
* розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (тільки ч.1 ст.381 КК України);
* введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (тільки ч.1 ст.384 КК України);
* відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст.385 КК України);
* перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст.386 КК України);
* розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст.387 КК України);
* ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст.389 КК України);
* умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст.389-1 КК України);
* невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (ст.390-1 КК України);
* порушення правил адміністративного нагляду (ст.395 КК України);
* втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст.397 КК України);
* представництво в суді без повноважень (ст.400-1 КК України);
* необережне знищення або пошкодження військового майна (тільки ч.1 ст.412 КК України);
*незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею (тільки ч.1 ст.435 КК України);
* незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (ст.445 КК України).

== Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків ==
Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України. Особливості початку досудового розслідування у формі дізнання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2662 статтею 298 КПК України].Керівник органу дізнання визначає дізнавача, який здійснюватиме досудове розслідування у формі дізнання. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2661 главою 25 КПК України.]

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 частині 3 статті 214 КПК], особливістю процедури дізнання, в порівняннні із процедурою досудового розслідування є слідчі або розшукові дії які можуть проводитися до моменту внесення відомостей до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n6746 статті 298-1 КПК України] введено нове поняття , таке як процесуальні джерела доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки.

Процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1048 статтею 84 КПК України], також є:
* пояснення осіб, результати медичного освідування,
* висновок спеціаліста,
* показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

== Строки розслідування кримінальних проступків ==
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом '''72 годин''' або '''20 діб,''' якщо підозрюваний не визнає вину або існує необхідність проведення додаткових слідчих (розшукових) дій або вчинення кримінального проступку неповнолітнім.

В окремих випадках про продовження строку дізнання прокурор виносить постанову для проведення додаткових слідчих і розшукових дій строк дізнання може бути продовжений прокурором до тридцяти днів.

Дізнавач зобов’язаний не пізніше '''72 годин''' з моменту затримання особи подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.

== Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків ==
'''''Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України, з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статтею 301 КПК України], а саме:'''''

''Дізнавач'' зобов’язаний у найкоротший строк, але '''не пізніше сімдесяти двох годин''' з моменту затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2 КПК України], '''''подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання''''' разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.

''Прокурор'' зобов’язаний '''не пізніше трьох днів після отримання матеріалів''' дізнання разом з повідомленням про підозру, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2] КПК України, '''протягом двадцяти чотирьох годин''' здійснити одну із зазначених дій:

* прийняти рішення ''про закриття кримінального провадження'', а в разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2] КПК України, - про негайне звільнення затриманої особи;
* ''повернути дізнавачу кримінальне провадження'' з письмовими вказівками про проведення процесуальних дій з одночасним продовженням строку дізнання до одного місяця та звільнити затриману особу (у разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2] КПК України);
* ''звернутися до суду з обвинувальним актом'', клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або про звільнення від кримінальної відповідальності;
* у разі встановлення ''ознак злочину'' ''направити кримінальне провадження для проведення досудового слідства.''
У випадку, передбаченому п. 3 частини другої ст.301 КПК України , '''''строк затримання особи не повинен перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання''''' до початку розгляду провадження про кримінальний проступок в суді.

У випадку, передбаченому п. 4 частини другої ст.301 КПК України, строк затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6440#n6749 статті 298-2] КПК України, зараховується до строку тримання особи під вартою.

<big>''У разі прийняття прокурором'' рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор зобов’язаний у межах строків, визначених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6440#n6749 статті 301] КПК України, '''забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику,''' '''потерпілому чи його представнику''' копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення - зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи зволікання з отриманням, вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання. '''Про відмову від отримання''' копій матеріалів дізнання чи неотримання таких копій '''складається відповідний протокол''', який підписується прокурором та особою, яка відмовилася отримувати, або прокурором, якщо особа не з’явилася для отримання копій матеріалів дізнання.</big>

==Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302''' КПК України'''], встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, '''прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Слідчий, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони '''будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку''' з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

'''''До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:'''''

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302 КПК України] та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302 КПК України] та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

==Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення==
Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок може бути звільнена від кримінальної відповідальності:

у зв'язку з дійовим каяттям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n198 стаття 45 КК України])

у зв'язку з примиренням винного з потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n201 стаття 46 КК України])

у зв'язку з передачею особи на поруки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n204 стаття 47 КК України])

у зв'язку зі зміною обстановки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 стаття 48 КК України])

у зв'язку із закінченням строків давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 стаття 49 КК України])

[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право ]]

Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування

2023-10-10T14:31:57Z

Tymur.kashapov: додано розділ "Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення"

=== Нормативна база ===
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон України від 17.06.2020 № 720-IX"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"]

== Поняття кримінального проступку ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
'''У зв'язку з чим порядок здійснення кримінального провадження відбувається з урахування змін до КПК України, внесеними відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2201-20#n2 Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" від 14 квітня 2022 року № 2201-IX]'''
|}

'''Кримінальний проступок''' - це передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн) або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. ( згідно ч.2. ст.12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ])

== Класифікація кримінальних правопорушень ==
Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Після внесення змін до ККУ було виключено поняття злочин середньої тяжкості, а всі злочини, які раніше так класифікувалися, вважатимуться нетяжкими.

'''Кримінальні правопорушення в ККУ поділяються на:'''
* кримінальні проступки (основне покарання не пов’язане з позбавленням волі, а штраф не перевищує 3 000 нмдг);
* злочини невеликої тяжкості (основне покарання — до 5 років позбавлення волі або штраф до 10 000 нмдг);
* тяжкі злочини (основне покарання — до 10 років позбавлення волі або штраф до 25 000 нмдг);
* особливо тяжкі злочин (основне покарання — понад 10 років позбавлення волі або штраф понад 25 000 нмдг).

== Перелік кримінальних проступків ==
'''Повний перелік кримінальних проступків''' (станом на 01 липня 2020 року):

* умисне легке тілесне ушкодження (ч.1, 2 ст.125 КК України);
* побої та мордування (тільки ч.1 ст.126 КК України);
* погроза вбивством (тільки ч.1 ст.129 КК України);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132 КК України);
* примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ч.4 ст.134 КК України);
* ненадання допомоги хворому медичним працівником (тільки ч.1 ст.139 КК України);
* насильницьке донорство (тільки ч.1 ст.144 КК України);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст.145 КК України);
* експлуатація дітей (тільки ч.1 ст.150 КК України);
* примушування до вступу в статевий зв'язок (тільки ч.1, 2 ст.154 КК України);
* порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму (тільки ч.1,2,3 ст.159-1 КК України);
* порушення недоторканості житла (тільки ч.1 ст.162 КК України);
* порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (тільки ч.1 ст.163 КК України);
* ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст.164 КК України);
* ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст.165 КК України);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (тільки ч.1 ст.168 КК України);
* перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст.171 КК України);
* грубе порушення законодавства про працю (тільки ч.1 ст.172 КК України);
* грубе порушення угоди про працю (ст.173 КК України);
* примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст.174 КК України);
* невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (тільки ч.1 ст.175 КК України);
* порушення недоторканності приватного життя (тільки ч.1 ст.182 КК України);
* порушення права на отримання освіти (тільки ч.1 ст.183 КК України);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст.184 КК України);
* крадіжка (тільки ч.1 ст.185 КК України);
* викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (тільки ч.1 ст.188-1 КК України);
* шахрайство (тільки ч.1 ст.190 КК України);
* заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст.192 КК України);
* незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст.193 КК України);
* погроза знищення майна (ст.195 КК України);
* самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (тільки ч.1 ст.197-1 КК України);
* умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (тільки ч.1 ст.209-1 КК України);
* порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (тільки ч.1 ст.213 КК України);
* розголошення комерційної або банківської таємниці (ст.232 КК України);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (тільки ч.1 ст.239-1 КК України);
* незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (тільки ч.1 ст.239-2 КК України);
* порушення законодавства про захист рослин (ст.247 КК України);
* незаконне полювання (тільки ч.1 ст.248 КК України);
* незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (тільки ч.1 ст.249 КК України);
* умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (тільки ч.1 ст.252 КК України);
* проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (тільки ч.1 ст.253 КК України);
* безгосподарське використання земель (тільки ч.1 ст.254 КК України);
* незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (тільки ч.1 ст.268 КК України);
* порушення вимог законодавства про охорону праці (тільки ч.1 ст.271 КК України);
* порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (тільки ч.1 ст.272 КК України);
* порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (тільки ч.1 ст.275 КК України);
* порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (тільки ч.1 ст.276 КК України);
* блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (тільки ч.1 ст.279 КК України);
* примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (тільки ч.1 ст.280 КК України);
* порушення правил повітряних польотів (тільки ч.1 ст.281 КК України);
* порушення правил використання повітряного простору (тільки ч.1 ст.282 КК України);
* самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (тільки ч.1 ст.283 КК України);
* ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст.284 КК України);
* неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст.285 КК України);
* знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст.290 КК України);
* групове порушення громадського порядку (ст.293 КК України);
* заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст.295 КК України);
* хуліганство (тільки ч.1 ст.296 КК України);
* незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини (тільки ч.1 ст.298 КК України);
* знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (тільки ч.1 ст.298-1 КК України);
* створення або утримання місць розпусти і звідництво (тільки ч.1 ст.302 КК України);
* незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (тільки ч.1 ст.309 КК України);
* посів або вирощування снотворного маку чи конопель (тільки ч.1 ст.310 КК України);
* незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (тільки ч.1 ст.311 КК Укранїни);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (тільки ч.1 ст.319 КК України);
* спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (тільки ч.1 ст.323 КК України);
* ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ст.335 КК України);
* ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст.337 КК України);
* незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст.339 КК України);
* опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (тільки ч.1 ст.342 КК України);
* втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст.343 КК України);
* погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (тільки ч.1 ст.350 КК України);
* перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст.351 КК України);
* перешкоджання діяльності Рахункової палати, члена Рахункової палати (ст.351-1 КК України);
* перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст.351-2 КК України);
* самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (тільки ч.1 ст.353 КК України);
* примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (тільки ч.1 ст.355 КК України);
* самоправство (ст.356 КК України);
* викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (тільки ч.1 ст.357 КК України);
* підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (тільки ч.1, 2, 4 ст.358 КК України);
* умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі (тільки ч.1 ст.360 КК України);
* завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (тільки ч.1 ст.371 КК України);
* розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (тільки ч.1 ст.381 КК України);
* введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (тільки ч.1 ст.384 КК України);
* відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст.385 КК України);
* перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст.386 КК України);
* розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст.387 КК України);
* ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст.389 КК України);
* умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст.389-1 КК України);
* невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (ст.390-1 КК України);
* порушення правил адміністративного нагляду (ст.395 КК України);
* втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст.397 КК України);
* представництво в суді без повноважень (ст.400-1 КК України);
* необережне знищення або пошкодження військового майна (тільки ч.1 ст.412 КК України);
*незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею (тільки ч.1 ст.435 КК України);
* незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (ст.445 КК України).

== Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків ==
Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2662 статті 298 Кримінальний процесуальний кодекс України], собливості початку досудового розслідування у формі дізнання. Повноваженнями слідчого під час проведення досудового розслідування наділяється (дізнання) дізнавач. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 частині 3 статті 214 КПК], особливістю процедури дізнання, в порівняннні із процедурою досудового розслідування слідчі або розшукові дії які можуть проводитися до моменту внесення відомостей до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2662 статті 298 Кримінальний процесуальний кодекс України] введено нове поняття , таке як процесуальні джерела доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки.

Процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1048 статтею 84 Кримінальний процесуальний кодекс України], також є:
* пояснення осіб, результати медичного освідування,
* висновок спеціаліста,
* показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

== Строки розслідування кримінальних проступків ==
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом '''72 годин''' або '''20 діб,''' якщо підозрюваний не визнає вину або існує необхідність проведення додаткових слідчих (розшукових) дій або вчинення кримінального проступку неповнолітнім.

В окремих випадках про продовження строку дізнання прокурор виносить постанову для проведення додаткових слідчих і розшукових дій строк дізнання може бути продовжений прокурором до тридцяти днів.

Дізнавач зобов’язаний не пізніше '''72 годин''' з моменту затримання особи подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.

== Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків ==
'''''Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України], з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статтею 301 Кримінального процесуального кодексу України], а саме:'''''

* слідчий зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із зазначених процесуальних документів:
1) проект рішення про закриття кримінального провадження;

2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].
У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити вищезазначені процесуальні документи.

* прокурор зобов’язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій:
1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].
* відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здійснюється слідчим у порядку, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

== Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні ==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302''' Кримінального процесуального кодексу України'''], встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, '''прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.'''

Слідчий, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони '''будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку''' з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

'''''До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:'''''

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України] та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України] та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

== <big>Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.</big> ==
Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок може бути звільнена від кримінальної відповідальності:

* у зв'язку з дійовим каяттям [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n194] (ст.45 КК України) ;

* у зв'язку з примиренням винного з потерпілим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n200] (ст.46 КК України);
* у зв'язку з передачею особи на поруки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n204](ст.47 КК України);
* у зв'язку із зміною обстановки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207](ст.48 КК України);
* у зв'язку із закінченням строків давності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210](ст.49 КК України).

[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право ]]

Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії

2023-09-26T13:47:04Z

Tymur.kashapov: /* Корисні посилання */ Роз'яснення суддів ККС ВС з питань колаборації

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n3862 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2198-20#Text Закон України №2198-IX від 14 квітня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо ви знаєте про посадовців, які підтримують ідеї "руського міра" - "остаточного вирішення українського питання", пропагують капітуляцію українського народу, пропонують вам доєднатися до співпраці з ворогом або будь-яким іншим чином шкодять українській армії та народу, повідомте про це на пошту: '''stopzrada@nazk.gov.ua.'''

''За інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції України:'' https://www.facebook.com/NAZKgov/posts/336110675221418
|}
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2198-20#Text Законом України від 14 квітня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки»] (далі Закон) було доповнено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] (далі КК України) статтею '''111-2 Пособництво державі-агресору.'''

Відповідно до частиною п'ятою статті 49 КК України [[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності|'''строки давності не застосовуються''']] в разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114'''-2''' КК України проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 КК України.

Отже, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 111-2 КК України] є злочином проти основ національної безпеки України, тому строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не застосовуються.

== Склад кримінального правопорушення ==
'''Суб’єкт правопорушень за ст. 111-2 КК''' – загальний: громадянин України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком '''громадян держави-агресора.'''

'''За суб’єктивною стороною''' ці кримінальні правопорушення можуть бути вчинені у формі прямого або непрямого умислу. Кримінальне правопорушення вчиняється '''з''' '''метою''' завдати шкоди Україні.

'''Об’єктивна сторона''' має вираження у формі дій.

◆Першою такою дією є реалізація чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора '''з метою завдати шкоди Украйни.'''

◆Другою такою дією є добровільний збір, підготовка та/або передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора '''з метою завдати шкоди Украйни.'''

Місце і обстановка вчинення злочину. Законодавець не конкретизує, за яких умов обов’язково може бути вчинено вказане правопорушення, тобто і до тимчасової окупації певної території і вже під час такої окупації шляхом вчинення дій на користь окупаційної адміністрації держави-агресора, на відміну від положень за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 111-1 КК (Колабораційна діяльність),] за якими [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності|незаконні дії вчиняються переважно на тимчасово окупованій території тощо.]]

== Запобіжний захід ==
Окрім доповнення до КК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2198-20#Text Законом] також внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодекс України] (далі КПК Украйни).

Статтю [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 176 КПК України] доповнено частиною шостою такого змісту:

«Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114'''-1''', 258-258'''-5''', 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті»

Частину четверту статті 183 доповнено абзацом восьмим такого змісту:

"Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114'''-1''', 258-258'''-5''', 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України";

Тобто під час кримінального провадження (за наявності обґрунтованої підозри) застосовується лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя, виходячи з ризиків та інших обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, має право не визначати розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

== Санкція (покарання) ==
Дії передбачені статтею 111-2 КК України караються '''позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.'''

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104408418 Ухвала Київського районного суду у м. Харкова від 13 травня 2022 року у справі № 953/3149/22]

== Корисні посилання ==

* [https://hrvector.org/podiyi/22-05-03-art3 Кравчук О., Бондаренко М. Стаття "ПОСОБНИЦТВО ДЕРЖАВІ-АГРЕСОРУ: нові склади злочинів за ст. 111-2 Кримінального кодексу України"]
* [https://legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/robota-v-okupacziyi.pdf Буклет "Продовження виконання своїх трудових обов'язків під час окупації чи колабораціонізм: у чому різниця"]
* Як розмежовувати колабораційну діяльність і суміжні склади кримінальних правопорушень https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1299973/

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Правнича допомога

2023-08-03T14:14:42Z

Tymur.kashapov: внесено зміни відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2023 рік"]
== Поняття безоплатної правничої допомоги ==
[[Файл:Порядок звернення до МЦ або бюро для отримання БПД.jpg|міні|Порядок звернення до МЦ або бюро для отримання БПД]]
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел [[Файл:Безоплатна правова допомога.png|міні]]
== Первинна правнича допомога ==
=== Види первинної правничої допомоги ===
=== Безоплатна первинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи та обов’язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб ===
=== Безоплатна первинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: ===
#1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
=== Суб'єкти права на безоплатну первинну правничу допомогу ===
Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституцією України] мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
=== Суб'єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги ===
Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
# 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) центри з надання безоплатної правничої допомоги; {Пункт 3 частини першої статті 9 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023} 4) спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади; {Пункт 4 частини першої статті 9 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023} 5) юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку; {Частину першу статті 9 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018; в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023} 6) адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
== Безоплатна вторинна правнича допомога ==
=== Поняття безоплатної вторинної правничої допомоги ===
[[Файл:Розмір доходу на БВПД.jpg|міні]]
'''Безоплатна вторинна правнича допомога''' - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
=== Види безоплатної вторинної правничої допомоги ===
# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру.
=== Суб'єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу ===
Право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають такі категорії осіб:
* 1) повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" і "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 2) діти - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 5) особи, які відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України вважаються затриманими, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, а також на правничі послуги, передбачені пунктом 2 частини другої статті 13 цього Закону, у разі якщо такі особи є заявниками, визнані потерпілими або є свідками в іншому кримінальному провадженні, у зв’язку з незаконністю такого затримання, у разі порушення прав затриманої особи, застосування насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час затримання, до завершення відповідних проваджень; 6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, а також на правничі послуги, передбачені пунктом 2 частини другої статті 13 цього Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час перебування під вартою; 7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається захисник для здійснення захисту за призначенням, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, а також на правничі послуги, передбачені пунктом 2 частини другої статті 13 цього Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження; 8) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається захисник для проведення окремої процесуальної дії, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 9) особи, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 10) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою; 11) іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з моменту затримання; 12) особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з дня подання особою заяви про визнання особою без громадянства до прийняття остаточного рішення за заявою, а також під час оскарження відмови про визнання особою без громадянства, отримання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання; 13) особи, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів; 14) внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 15) особи, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, що пов’язані з оскарженням рішення про відмову в отриманні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання зазначеної довідки або з питань, пов’язаних із встановленням фактів, що мають юридичне значення стосовно таких осіб; 16) громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території або на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (у тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України; 17) ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 18) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, що пов’язані з отриманням такого статусу; 19) особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, та особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 20) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, що пов’язані з реабілітацією; 21) особи, які постраждали від торгівлі людьми, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених Законом України "Про протидію торгівлі людьми"; 22) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених законами України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" і "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"; 23) потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень; 24) особи, стосовно яких суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності недієздатних фізичних осіб та фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, звільнення від повноважень опікунів чи піклувальників таких осіб, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді; 25) особи, стосовно яких суд розглядає справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку або примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді; 26) викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням; 27) особи, які повідомили про активи, зазначені у пунктах 1, 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням; 28) особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 29) громадяни України, які звернулися з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з відновленням втрачених документів, необхідних для отримання компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону.
[[Файл:Документи, що підтверджують належність до категорій осіб постраждалих від домашнього насильства.jpg|міні|Документи, що підтверджують належність до категорій осіб постраждалих від домашнього насильства]]
19 листопада 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»].

Право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правничу допомогу.
=== Суб'єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги ===
[[Файл:Отримання БПД за кордоном.png|міні|Отримання БПД за кордоном]]
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:
# центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
# адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
=== Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ===
Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
# 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону; {Пункт 1 частини першої статті 20 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023} 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; {Пункт 3 частини першої статті 20 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023} 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону; {Частину першу статті 20 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 3022-IX від 10.04.2023} 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги. 2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
=== Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги ===
Надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у разі якщо:
# 1) особою подано неправдиві відомості з метою віднесення її до однієї з категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 2) обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до однієї з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону, припинили своє існування; 3) особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону; 4) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі; 5) особа відмовилася від отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, крім випадків, якщо участь захисника (адвоката) є обов’язковою; 6) особа, якій надається безоплатна вторинна правнича допомога, померла, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, крім випадків щодо реабілітації померлої особи, скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою; 7) особа подала повторне звернення з одного і того самого правового питання, з якого особі надавалася безоплатна правнича допомога, про що стало відомо після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 8) особа безпідставно не надає документів та доказів, що обґрунтовують вимоги особи щодо захисту її прав; 9) особа безпідставно не виконує обов’язки суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 2, 4, 5 частини другої статті 26-1 цього Закону. 2. За наявності підстав, передбачених пунктами 4, 7, 8 частини першої цієї статті, рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру. 3. За наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом або працівником центру, до якого додається копія документа, що підтверджує повноваження іншого захисника/представника, залученого особою. Копія рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги надсилається слідчому, дізнавачу, прокурору, слідчому судді чи суду. 4. У разі припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті особа, яка отримувала таку допомогу, зобов’язана відшкодувати вартість фактичних витрат, пов’язаних з наданням допомоги. 5. Надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється у разі повного виконання суб’єктом надання безоплатної вторинної правничої допомоги своїх зобов’язань. {Стаття 23 в редакції Законів № 2475-VIII від 03.07.2018, № 3022-IX від 10.04.2023}мує безоплатну вторинну правову допомогу, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою.
=== Підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які надають безоплатну вторинну правову допомогу ===
1. Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

2. Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі:

1) хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги;

2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов’язань за умовами договору;

3) відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом;

{Пункт 3 частини другої статті 24 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023}

4) зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;

5) припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;

6) неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;

7) припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;

8) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;

9) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;

10) наявності інших підстав, передбачених законом.

3. Під час заміни одного адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги іншим адвокатом або працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

4. Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті, центр з надання безоплатної правничої допомоги може запропонувати Координаційному центру з надання правничої допомоги виключити такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

{Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014; в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018}

== Див. також ==
* [[Правові послуги]]
* [[Договір про надання правової допомоги]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Правнича допомога

2023-08-03T13:47:08Z

Tymur.kashapov: Tymur.kashapov перейменував сторінку з Правова допомога на Правнича допомога: зміни внесені Законом України № 3022-IX від 10.04.2023}

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2023 рік"]
== Поняття безоплатної правової допомоги ==
[[Файл:Порядок звернення до МЦ або бюро для отримання БПД.jpg|міні|Порядок звернення до МЦ або бюро для отримання БПД]]
'''Безоплатна правова допомога''' - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Держава визначила два види безоплатної правової допомоги:

1) безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

2) безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
[[Файл:Безоплатна правова допомога.png|міні]]
== Первинна правова допомога ==
=== Види первинної правової допомоги ===
# надання правової інформації;
# надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
# складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
#надання консультацій, роз’яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок;
# надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та [[Медіація|медіації]].
=== Суб'єкти права на безоплатну первинну правову допомогу ===
Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституцією України] мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
=== Суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги ===
Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
# органи виконавчої влади;
# органи місцевого самоврядування;
# фізичні та юридичні особи приватного права;
# спеціалізовані установи;
#центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
== Безоплатна вторинна правова допомога ==
=== Поняття безоплатної вторинної правової допомоги ===
[[Файл:Розмір доходу на БВПД.jpg|міні]]
'''Безоплатна вторинна правова допомога''' - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
=== Види безоплатної вторинної правової допомоги ===
# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру.
=== Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу ===
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають такі категорії осіб:
* особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону];

* діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, - на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону];

* внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 цього Закону];
* громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону], з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
* громадяни України - власники земельних ділянок, які проживають у сільській місцевості, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 статті 13 цього Закону];
*громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закону], з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України
* особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону]
* особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону];
* особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 Закону]
* особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 Закону];
* особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону]
* особи, на яких поширюється дія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], - на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону], з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання;
* особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з дня подання особою заяви про визнання особою без громадянства до прийняття остаточного рішення за заявою, а також під час отримання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання;
* особи, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, - на правові послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 цього Закону, з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів;
* ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону]
* особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону], - до моменту прийняття рішення про надання такого статусу
* особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону], протягом розгляду справи в суді
* особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону], протягом розгляду справи в суді
* особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 Закону], стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією;
* особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону].
* потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту, - на правові послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 цього Закону, у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень";
* викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення - на всі види правових послуг, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 цього Закону];
*особи, стосовно яких згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"] встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, - на всі види правових послуг, передбачених частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text другою статті 13 цього Закону], на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
*громадяни України - у справах щодо втрати (знищення) документів, отримання (видачі) документів, встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, якщо така необхідність виникла внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (у тому числі з метою отримання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок цього).
[[Файл:Документи, що підтверджують належність до категорій осіб постраждалих від домашнього насильства.jpg|міні|Документи, що підтверджують належність до категорій осіб постраждалих від домашнього насильства]]
19 листопада 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»].

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.
=== Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги ===
[[Файл:Отримання БПД за кордоном.png|міні|Отримання БПД за кордоном]]
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:
# центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
# адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
=== Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ===
Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
# особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною першою статті 14 Закону];
# особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
# вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
# особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
# особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
=== Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги ===
Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі якщо:
# особою подано неправдиві відомості з метою віднесення її до однієї з категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
# обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до категорій осіб, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною першою статті 14 Закону], припинили своє існування;
# особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону];
# особа використала всі національні засоби правового захисту у справі;
# особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, оголошена в розшук у кримінальному провадженні;
# особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою.
=== Підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які надають безоплатну вторинну правову допомогу ===
Адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено у разі:
# Хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
# Неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за умовами договору;
#Відмови адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від виконання доручення/наказу Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом];
#Зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;
#Припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правової допомоги;
#Неналежного надання безоплатної вторинної правової допомоги працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
#Припинення трудового договору з працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
#Зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;
#Виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
#Наявності інших підстав, передбачених законом.
Під час заміни одного адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги іншим забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Адвокат, який призначається на заміну іншого адвоката, зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце до його призначення.
== Див. також ==
* [[Правові послуги]]
* [[Договір про надання правової допомоги]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Оформлення спадщини на земельний пай

2023-07-20T13:28:22Z

Tymur.kashapov: Внесено незначну зміну. Повернуто 6 місячний строк прийняття спадщини.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#top Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
== Загальні положення ==
'''Земельна частка (пай)''' — умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

''Спадкуванням'' є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 стаття 1216 ЦК України]).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 статті 1225 ЦК України]).

Спадкування здійснюється ''за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] або за [[Спадкування за законом|законом]]'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 стаття 1217 ЦК України]).

'''Детальніше див.''' "[[Оформлення права на спадщину]].
== Оформлення земельного паю у порядку спадкування ==
Для оформлення права власності на земельний пай у порядку спадкування спадкоємцю необхідно:

→ звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Така заява подається особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку у передбаченому законом порядку не відмовився від прийняття спадини, він вважається таким, що її прийняв. При цьому, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Загальний строк для прийняття спадщини дорівнює шести місяцям і починає вираховуватися з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим (постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text 469]).

→ після спливу 6-місячного строку з дня відкриття звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
#
До заяви необхідно додати наступні документи:
# [[Порядок реєстрації смерті|свідоцтво про смерть спадкодавця]] (видається [https://minjust.gov.ua/ddr/regional-offices відділом реєстрації актів цивільного стану] на підставі лікарської довідки про смерть);
# документи, що підтверджують родинний зв'язок спадкоємця зі спадкодавцем ([[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт]], [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційний номер платника податків]], свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);
# оригінал документів, які підтверджують факт володіння земельним паєм (Державний акт на права власності на земельну частку (пай), або Сертифікат на право на земельну частку (пай);
# довідку про [[Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів|нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю)]], яка видається [https://land.gov.ua/index.php/terorhany/ територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] або висновок [[Оціночно-земельна експертиза|оціночно-земельної експертизи]];
# витяг з Поземельної книги та довідки про відсутність обтяжень, обмежень.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину та реєструє право власності у [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]. З цього моменту особа є повноправним власником успадкованого земельного паю.

Часто виникає ситуація, коли був виданий документ на право власності на ім’я померлого, а кадастровий номер земельній ділянці присвоєно не було. Тоді нотаріус не зможе видати свідоцтво на спадщину спадкоємцю через відсутність земельної ділянки в земельному кадастрі, а, отже, і в реєстрі майнових прав на нерухоме майно.

Наступним кроком для спадкоємця буде звернення до землевпорядної організації за виготовленням технічної документації на земельну ділянку. Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб можна знайти за допомогою [https://land.gov.ua/reyestr_inzheneriv_zemlevporyadnykiv/ Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників.] Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельну ділянки здійснено не буде. Після розробки і узгодження документації в необхідних установах буде присвоєно кадастровий номер земельній ділянці, а відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Однак, трапляються випадки коли особа була внесена в державний акт на право колективної власності, але не отримала сертифікат. В такому випадку, щоб отримати земельний пай у спадок, потрібно [[Визнання права власності на пай, за умови неотримання спадкодавцем за життя сертифікату або помилкового невключення до списку власників|визнавати право власності на земельну ділянку]], звернувшись до суду.

'''УВАГА!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі, якщо до '''1 січня 2025 року''' власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись «незатребуваною». Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані [[Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі|безхазяйними]]. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позов до суду]] про визначення додаткового строку для оформлення.

'''Варто звернути увагу на правовій позиці Верховного суду про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часом її відкриття, а документ для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку '''([https://verdictum.ligazakon.net/document/94974095 Постанова Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року по справі N 609/1231/19])

Після отримання спадщини спадкоємцю необхідно [[Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)|'''виділити земельний пай в натурі''']].

== Спадкування паю, що знаходиться в оренді ==
Згідно із законодавством зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення [[Договір оренди земельної ділянки|договору оренди землі]].

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, '''протягом одного місяця''' з дня [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|державної реєстрації права власності]] на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України].

'''Повідомлення повинно містити:'''
* кадастровий номер (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
* найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
* місце проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
* платіжні реквізити (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
'''Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.'''

Дані дії є обов’язком нового власника, з метою недопущення несприятливих наслідків для нього у майбутньому (отримання орендної плати, внесення змін до договору, зупинення строків для поновлення дії договору на навий строк). Так, неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати, позбавляє орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплатити орендну плату у встановлений договором строк. Отже, він не несе відповідальність за невиконання зобов`язання щодо сплати орендної плати. Вказане відповідає правовому висновку викладеному у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87732935 постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18)]. Крім того, у вказаній постанові Верховний суд дійшов висновку, що за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки він не має фактичної можливості сплатити орендну плату новому власнику.

Отже, успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов'язки, що виникли у спадкодавця за договором. Причому, до закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.
=== Внесення спадкоємцем зміни в договір оренди ===
Після оформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору орендарю необхідно надати копію свідоцтва про право на спадщину, копію державного акта (виписки з Державного земельного кадастру) та копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору і обов'язково її зареєструвати.

Орендна плата за користування земельною ділянкою виплачується спадкоємцю у повному обсязі згідно з умовами договору оренди після оформлення права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкоємець бажає внести [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки|зміни до умов договору оренди землі]] (наприклад, щодо орендної плати) до закінчення терміну дії договору, укладеного орендарем з попереднім власником, він повинен звернутись з відповідною пропозицією до орендаря. У випадку недосягнення згоди з орендарем спір вирішується в судовому порядку.
== Див. також ==
* [[Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)]]
* [[Визнання права власності на земельну частку (пай)]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою|Як розрахувати орендну плату за пай]]
* [[Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я

2023-06-19T09:41:25Z

Tymur.kashapov: Внесено відомості з наказу Мінюсту від 03.09.2022 № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Постанова Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 № 9 "Про затвердження Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1463-13/paran24#n24 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2013 № 679 "Про затвердження Порядку утворення медичної консультативної комісії з підтвердження факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я та положення про неї"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1464-13/paran4#n4 Положення про медичну консультативну комісію з підтвердження факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2013 № 679]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0074-14 Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1095/1239 "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-22#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я від 04.03.2022 № 407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану»]
== Порядок встановлення факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я==
'''Фактом народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я''' (далі - факт народження дитини) є випадки, коли такими закладами не проводився огляд жінки та дитини, у тому числі на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (пункт 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 № 9]).

'''''Місцем народження дитини поза закладом охорони здоров'я може бути:'''''
* діти, які народилися в експедиції або в іншій віддаленій місцевості, де немає органів державної реєстрації актів цивільного стану;
* дитина народилася під час перебування матері на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі;
* дитина народилася, на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
* народження дитини жінкою, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі (пункти 5-7 глави 1 розділу III [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5]).
{| class="wikitable"
|-
| '''Зазначений перелік не є вичерпним.'''
|}
=== Заявники ===
'''Заявниками щодо підтвердження факту народження дитини є:'''
* жінка, яка народила дитину;
* її чоловік;
* родичі;
* інші особи;
* представники служби у справах дітей (пункт 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку]).
=== Куди звертатися?===
Встановлення факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я здійснюється '''медичною консультативною комісією''' (далі - комісія), яка утворюється Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1463-13/paran24#n24 Порядку утворення медичної консультативної комісії з підтвердження факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я та положення про неї, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2013 № 679].
=== Строк звернення для встановлення факту ===
Заявник повинен звернутись до відповідної комісії '''не пізніше одного тижня''' з імовірного дня народження дитини поза закладом охорони здоров’я, факт народження якої потребує підтвердження.
=== Перелік необхідних документів===
# письмова заява (у довільній формі);
# паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0221-06 обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні] або [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12/paran3#n3 виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого] за формою відповідно № 113/о або 027/о;
# результати аналізів, ультразвукового дослідження, проведених під час вагітності жінки, яка народила дитину поза закладом охорони здоров’я;
# копія [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0147-11 картки виклику медичної швидкої допомоги] за формою № 109/о;
# довідка про генетичну спорідненість між жінкою, яка народила дитину поза закладом охорони здоров’я, та дитиною;
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 медична довідку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу про огляд дитини, яка народилася поза закладом охорони здоров’я,] згідно з додатком 1 та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n30 медичну довідку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу про огляд жінки для підтвердження факту народження дитини] згідно з додатком 2;
# інші документи, які підтверджують надання медичної допомоги жінці у зв’язку з пологами (пункт 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку]).
{| class="wikitable"
|-
| Документи, зазначені у пунктах 3-8, подаються заявником у разі їх наявності.
У разі відсутності медичних довідок, зазначених у пункті 7, комісія приймає рішення про обов’язковий огляд жінки та дитини і направляє їх для проведення такого огляду. Рішення про підтвердження факту народження дитини приймається у разі, коли імовірна дата пологів жінки збігається з вірогідним віком дитини, або наявності довідки про генетичну спорідненість між жінкою, яка народила дитину поза закладом охорони здоров’я, та дитиною.
|}
=== Строк прийняття рішення ===
За результатами аналізу документів, комісія '''не пізніше 10 календарних днів''' з моменту їх отримання приймає рішення про підтвердження або відмову у підтвердженні факту народження дитини та складає [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n32 висновок за формою згідно з додатком 3] у двох примірниках.

Після підтвердження факту народження дитини заклад охорони здоров’я, під наглядом якого перебуває дитина, видає на підставі висновку комісії заявникові медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1151-06 формою № 103-1/о], яка є підставою для [[Отримання свідоцтва про народження дитини|проведення державної реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану]].

=== '''Особливості в період дії воєнного стану''' ===
На період дії воєнного стану на території України для забезпечення реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану медичні працівники закладів охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців (далі – надавачі медичної допомоги), які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, які проводили перший медичний огляд породіллі після пологів, в тому числі поза закладом охорони здоров’я, без можливості подальшого транспортування породіллі та новонародженого до відповідного надавача медичної допомоги або за умови її відмови від такого транспортування в обставинах підвищеної загрози життю та здоров’ю, на кожний випадок народження живої дитини заповнюють [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text Медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о)].

При цьому за умови відсутності можливості заповнення медичним працівником такого Медичного свідоцтва про народження медичний працівник зобов’язаний на кожний випадок народження живої дитини виписати довідку довільної форми в двох примірниках без проставляння печатки, яка обов’язково повинна містити відомості щодо:

# найменування надавача медичних послуг;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) медичного працівника;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) жінки, яка народила дитину;
# дату народження (число, місяць, рік) та стать новонародженого;
# назва населеного пункту в якому видана довідка;
# місце народження дитини (за інформацією, що надається жінкою, яка народила дитину, у разі коли місце видачі довідки не збігається із фактичним місцем народження);
# підпис медичного працівника;
# дата видачі довідки.

Один примірник такої довідки медичний працівник віддає жінці, яка народила дитину, а другий примірник передає на зберігання до відповідного надавача медичної допомоги.

Така довідка вважається документом, що підтверджує факт народження дитини та прирівнюється до заповненого Медичного свідоцтва про народження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text (форма № 103/о)].

Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я на період дії воєнного стану проводиться надавачами медичної допомоги шляхом заповнення лікарем (за лікарською спеціальністю «Акушерство і гінекологія», «Неонатологія», «Педіатрія», «Терапія», «Загальна практика - сімейна медицина») Медичного свідоцтва про народження (ф. № 103/о) після проведеного огляну жінки, яка народила дитину та дитини та за умови наявності у первинно-обліковій медичній документації жінки, в тому числі в електронній системі охорони здоров’я, відомостей, що підтверджують факт вагітності такої жінки.

== Підтвердження факту народження дитини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження ==
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' 07 травня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2217-20#Text Закон України від 21 квітня 2022 року № 2217-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України"], яким зокрема внесено зміни до частини третьої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"], відповідно до якої будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
|}

=== Заявники та перелік документів===
Жінка, яка народила дитину, її родичі, інші особи, уповноважені представляти її інтереси, звертаються до комісії з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території з письмовою заявою, складеною у довільній формі, щодо підтвердження факту народження дитини.

'''До заяви додаються:'''
# копія паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу;
# результати аналізів, ультразвукового дослідження, проведених під час вагітності жінки, яка народила дитину на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
# виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого;
# інші документи, які підтверджують надання медичної допомоги жінці у зв’язку з вагітністю та/або пологами (пункт 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку]).
Заявник або особи, уповноважені представляти його інтереси, під час подання заяви пред’являють паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує особу.

Документи подаються до комісії з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території (у разі їх наявності) особисто або через уповноваженого представника міжнародної гуманітарної організації, члени якої включені до складу комісії з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території, та можуть бути прийняті такою комісією тільки за умови, якщо вони видані представником міжнародної гуманітарної організації.

Документи, передбачені пунктом 1, у разі подання через представника міжнародної гуманітарної організації приймаються комісією з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території тільки за умови їх посвідчення жінкою, яка народила дитину, її родичами, іншими особами, уповноваженими представляти її інтереси, з проставленням підпису, ініціалів та прізвища, відмітки “Згідно з оригіналом”, дати засвідчення копії та представником такої міжнародної гуманітарної організації шляхом проставлення реквізитів такої організації, в тому числі печатки (за наявності).
=== Строк прийняття рішення===
'''Протягом двох днів''' після отримання документів, комісія з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території приймає рішення про огляд жінки та дитини і направляє їх для проведення такого огляду до закладу охорони здоров’я, розташованого на підконтрольній території.
=== Виїзд фахівців на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження ===
У разі відсутності можливості у жінки з дитиною, факт народження якої потребує підтвердження, прибути для проведення огляду в закладі охорони здоров’я, розташованому на контрольованій території, комісія з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території, '''протягом 10 календарних днів''' з дня отримання відповідної заяви приймає рішення про виїзд фахівців за спеціальностями “Акушерство та гінекологія”, “Неонатологія” та “Медична генетика” для проведення такого огляду.
{| class="wikitable"
|-
| Виїзд фахівців на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є добровільним та здійснюється за умови надання ними письмової згоди на виїзд та отримання відповідного дозволу на перетинання лінії зіткнення для в’їзду на тимчасово неконтрольовану (контрольовану) територію та виїзду з неї.
|}
За результатами проведення огляду дитини відповідні фахівці видають '''медичну довідку про огляд дитини''' для підтвердження факту народження згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 додатком 1], яка містить загальні відомості про ймовірну дату народження та стать дитини, її вагу, зріст та загальний стан її здоров’я на момент огляду.

За результатами проведення огляду жінки відповідні фахівці видають '''медичну довідку про огляд жінки''' для підтвердження факту народження нею дитини згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n30 додатком 2], яка містить загальні відомості про огляд жінки та висновок про ймовірну дату пологів (пункт 13 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку]).
==== Підстави проведення дослідження на генетичну спорідненість між жінкою і дитиною====
У разі коли огляд жінки та дитини, не проводився, видача висновку є можливою за умови проведення дослідження на генетичну спорідненість між жінкою і дитиною, а також надання документів, що підтверджують ймовірну дату народження дитини.

Для проведення дослідження на генетичну спорідненість між жінкою і дитиною, факт народження якої потребує підтвердження, та отримання відповідного висновку жінка, яка народила дитину, її родичі, інші особи, уповноважені представляти її інтереси, можуть звернутися до державної спеціалізованої установи, що є суб’єктом судово-експертної діяльності відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 до статті 7 Закону України "Про судову експертизу"] (далі - державна спеціалізована установа) (пункт 14 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку]).
==== Дії особи у разі неможливості прибуття до державної спеціалізованої установи для подання генетичного матеріалу====
У разі неможливості прибуття до державної спеціалізованої установи для подання генетичного матеріалу, забір цього матеріалу може здійснити уповноважений представник міжнародної гуманітарної організації, члени якої включені до складу комісії.

За результатами дослідження державна спеціалізована установа видає жінці, яка народила дитину, її родичам, іншим особам, уповноваженим представляти її інтереси, або представнику міжнародної гуманітарної організації '''довідку про генетичну спорідненість''' між жінкою, яка народила дитину на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та дитиною (пункт 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n28 Порядку]).
==== Порядок та строки прийняття рішення про підтвердження факту народження ====
Рішення про підтвердження факту народження дитини приймається, коли ймовірна дата пологів жінки збігається з вірогідним віком дитини, а також проведено огляд жінки та дитини або надано результати дослідження на генетичну спорідненість.

Рішення про підтвердження або відмову у підтвердженні факту народження дитини приймається комісією за результатами розгляду документів, '''не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання,''' про що складається висновок згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/9-2013-%D0%BF/paran32#n32 додатком 3] у двох примірниках.

На підставі висновку про підтвердження факту народження дитини комісія з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території '''не пізніше ніж протягом 2 календарних днів з дати складення висновку''' видає медичне свідоцтво про народження (із зазначенням дати його видачі) за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 формою № 103/о], яке засвідчується підписом керівника лікувального закладу, працівники якого входили до складу комісії.
{| class="wikitable"
|-
| Підстави відмови у встановленні факту народження дитини потрібно розглядати в рамках конкретного випадку. У разі відмови у підтвердженні факту народження дитини один примірник висновку негайно надсилається територіальним органам Національної поліції в Донецькій або Луганській областях, а другий залишається в матеріалах комісії з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території.
|}
== Судовий порядок встановлення факту народження дитини ==
У разі якщо документи про народження дитини відсутні, то державна реєстрація її народження проводиться на підставі рішення суду про [[Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях|встановлення факту народження в порядку окремого провадження]].
== Додатково ==
{| class="wikitable"
|-
| У випадку виявлення знайденої або підкинутої новонародженої дитини поза межами закладу охорони здоров'я, згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0074-14 наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1095/1239 "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку"], передбачено повідомлення працівників правоохоронних органів.
'''Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану'''В умовах воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування державна реєстрація народження фізичної особи та її походження проводиться з урахуванням таких особливостей:
1) державна реєстрація народження фізичної особи та її походження, народження якої відбулося під час дії воєнного стану в межах адміністративно-територіальної одиниці, що включена до затвердженого Міністерством юстиції України переліку адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану та в межах якої відділом державної реєстрації актів цивільного стану у зв’язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території України державна реєстрація народження фізичної особи та її походження не проводиться, може проводитися за заявою про державну реєстрацію народження, складеною у довільній формі, електронна копія (сканована копія, фотокопія) якої разом із електронними копіями (сканованими копіями, фотокопіями) медичного документа, що відповідно до законодавства є підставою для проведення державної реєстрації народження (далі - медичний документ про народження), та інших документів, необхідних для такої реєстрації, надсилається на адресу електронної пошти відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Управління державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Наказ Міністерства юстиції України від 03.09.2022 № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану."https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#n2
|
|}
== Див. також ==
* [[Отримання свідоцтва про народження дитини]]
* [[Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини]]
* [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території]]
* [[Встановлення факту народження особи]]
{| class="wikitable"
|+
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Вагітні жінки]]
[[Категорія:Діти]]

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель

2023-05-19T11:41:00Z

Tymur.kashapov: доповнено внесеними змінами, до статей Земельного Кодексу України

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
== Загальній огляд та підстави застосування мораторію ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 14 Конституції України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 1 Земельного кодексу України] земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Така охорона полягає у забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування та забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

'''Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] визначає, що землями '''сільськогосподарського призначення визнаються землі,''' '''надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.'''

'''До земель сільськогосподарського призначення належать:'''
* сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
* несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
'''Заборона (мораторій) на продаж та відчуження сільськогосподарських земель означає, що власники землі не можуть вільно розпоряджатися нею, а лише у спосіб дозволений чинним законодавством.'''

У березні 1991 набув чинності перший український [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12 Земельний кодекс України]. На той час, умовою прийняття кодексу з приватною власністю на землю була вимога щодо запровадження мораторію на відчудження земельніх ділянок '''''на 6 років'''''. Це було реалізовано в новій редакції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12 Земельного кодексу України] в березні 1992 року, зокрема ст. 17 передбачала, що власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

В подальшому у 1990-х роках в Україні відбулась земельна реформа шляхом розпаювання земель колишніх радгоспів/колгоспів серед працівників та пенсіонерів цих підприємств.

Ухвалений 18 січня 2001 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2242-14#Text Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки] (паю)» встановив, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати ці частки (паї), – окрім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Та ухвалений 25 жовтня 2001 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] не лише визначив термін такої заборони відчуження до 1 січня 2005 року, але й поширив її як на земельні частки (паї), так і на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва незалежно від форми власності. Це й стало називатися «мораторієм на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення».

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України] до 1 січня 2024 року діє обмеження, а саме:
* '''загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення''' '''у власності громадянина''' України '''не може перевищувати ста гектарів'''. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;
* '''забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок''', які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), '''крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави''', передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), '''укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток''' (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
'''Забороняються відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності,''' відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), '''розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя''', '''крім передачі їх у спадщину.''' Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (п. 14-1розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України).]
== '''Скасування мораторію''' ==
31 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-IX], яким було знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до вищевказаного закону '''1 липня 2021 року скасовано мораторій (заборону) на продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель державної власності.'''

'''Набувати право власності''' на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:
* '''громадяни України,'''
* '''юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;'''
* '''територіальні громади,'''
* '''держава.'''
Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

Іноземці отримують право придбавати землю або частки в юридичних особах — власниках землі тільки в разі схвалення цього на референдумі.

За будь-яких умов заборона поширюється на:
* іноземців та їх юридичних осіб — в частині земель, що розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України;
* громадян держави, визнаної державою-агресором або державою-окупантом;
* осіб, які належать або належали до терористичних організацій;
* юридичних осіб, що належать іноземним державам;
* юридичних осіб, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);
* юридичних осіб, бенефіціарні власники (контролери) яких зареєстровані в офшорних зонах або державах з «чорного списку» FATF;
* осіб, стосовно яких застосовано санкції.
Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати '''десяти тисяч гектарів.'''

Розрахунки за цивільно-правовими угодами про відчуження землі провадяться в безготівковій формі; обов’язкова наявність у набувача землі документів, які підтверджують джерела походження коштів. Переважне право на придбання земельної ділянки (яке належить поточному орендарю) може бути передано ним іншій особі.

'''Ціна продажу''' виділених в натурі (на місцевості) '''земельних часток (паїв)''' '''не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.'''

З 2030 року скасовується мінімальна ціна продажу виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

Відповідно до '''ст. 131''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Земельного Кодексу України] врегульовано набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод:

1. Укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

2. Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб’єктом іншій особі, про що такий суб’єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки".

Припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності та/або у зв’язку з порушенням обов’язку щодо її відчуження протягом установленого законом строку визначено '''статтею 145''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Земельного Кодексу України], та припиняється з наступних умов:

1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

2. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов’язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

3. У разі порушення вимог статті 130 цього Кодексу щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності однієї особи, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, конфіскуються за рішенням суду.

4. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику"

== Корисні посилання ==
* [https://land.gov.ua Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]
== Див. також ==
* [[Продаж земель сільськогосподарського призначення (ринок землі)]]
[[Категорія:Право користування землями‎]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]

Порядок виконання вироку

2023-04-20T12:53:26Z

Tymur.kashapov: внесені відповідні доповнення, пов'язані зі змінами, внесеними до ст.ст.538, 539 КПК України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0118-19#Text Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 29 січня 2019 року № 270/5/94 "Про інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і Єдиним державним реєстром судових рішень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-90 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків»]
== Загальні поняття ==
'''Виконання вироку''' — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо та вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.

Обов’язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 129 Конституції України]. Умисне невиконання рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконання тягне кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1943 статтею 382 КК України.]
== Коли вирок суду підлягає виконанню ==
'''Вирок суду підлягає обов’язковому виконанню лише після набрання ним законної сили.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 Стаття 532 КПК України] зазначає, що вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом], набирає законної сили після закінчення строку [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції|подання апеляційної скарги]], встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Строк подання апеляційної скарги на вирок суду складає 30 (тридцять) днів з дня проголошення вироку (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3279 статті 395 КПК України]).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 стаття 533 КПК України]).
== Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні ==
Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 КПК України], звертається до виконання '''не пізніш як через три дні''' з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

Підставою для виконання суб’єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб’єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0118-19#Text порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України].

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державного казначейства, таке виконання здійснюється за [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава|процедурою безспірного списання]].

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в [[Відкриття виконавчого провадження|порядку, передбаченому законом про виконавче провадження]].

Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4103 стаття 535 КПК України)].

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати '''негайно''', підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4097 стаття 534 КПК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4109 Стаття 536 КПК] України встановлює випадки коли виконання вироку про засудження особи до [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправних робіт]], [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]], [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], [[Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців|тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців]], [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] може бути відстрочено:
# тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
# вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальний проступок]] або злочин, що не є особливо тяжким;
# якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.
Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, зазначених вище) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

'''Під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання:'''
# про відстрочку виконання вироку;
# про [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]];
# про [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким]], тобто покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п’ятнадцяти років призначеного судом покарання;
# про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
# про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
# про [[звільнення від покарання за хворобою]];
# про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
#про застосування до засуджених примусового годування;
# про направлення звільненого від [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|покарання з випробуванням для відбування покарання]], призначеного вироком;
# про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
# про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України;]
# про застосування покарання за наявності кількох вироків;
# про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді;
# про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];
# про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;
# про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);
# про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;
# про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого;
#інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
== Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку ==
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за '''клопотанням (поданням)''' прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.

Питання щодо звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого вирішується судом за клопотанням прокурора.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається:

→ '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 71, 131, 134, 14 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];

→ '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), 11, 13, 132 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];

→ '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 133 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України;]

→ '''до суду, який ухвалив вирок,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається '''протягом десяти днів''' з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України,] з урахуванням положень цього розділу.

Клопотання про звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого розглядається судом у день його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], з урахуванням положень цього розділу.

Клопотання (подання) про застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються '''протягом 24 годин''' з моменту надходження відповідного клопотання (подання) до суду суддею одноособово.

Судове засідання щодо розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого проводиться за участі прокурора.

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання]]. Строк дії ухвали про примусове годування засудженого не може перевищувати '''30 днів.''' У разі необхідності строк примусового годування може бути продовжений судом за клопотанням прокурора та за наявності обставин, передбачених частиною 2 ст.2061 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]. Подання апеляційної скарги на ухвалу про примусове годування засудженого зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце '''не раніше як через рік''' з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - '''не раніше як через шість місяців.'''

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо [[Судимість. Правові наслідки судимості|зняття судимості]] розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n515 статей 92-95 КК України.]

Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 131 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran4115#n4115 статті 537 КПК України], здійснюється в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]].
== Питання, які вирішуються судом після виконання вироку ==
Після відбуття покарання у виді [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] або [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]] суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про [[Судимість. Правові наслідки судимості|зняття судимості]] з цієї особи за її клопотанням.
== Див. також ==
* [[Призначення покарання за сукупністю вироків]]
* [[Порядок розгляду судом питання про виконання вироку суду іноземної держави]]
* [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Засуджені]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2023-04-20T12:00:54Z

Tymur.kashapov: /* Майно, яке не підлягає конфіскації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті 51 і 52 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України)].

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
* Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
* Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
* Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
* Один холодильник на сім’ю.
* Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
* Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
* Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
* Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
* Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
* Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
* Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
* Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
* Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2023-04-20T11:58:24Z

Tymur.kashapov: /* Майно, яке не підлягає конфіскації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті 51 і 52 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України)].

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
== Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

# === Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
# 1. Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
# 2. Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
# 3. Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
# 4. Один холодильник на сім’ю.
# 5. Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
# 6. Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
# 7. Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
# 8. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
# 9. Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
# 10. Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
# 11. Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
# 12. Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
# 13. Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2023-04-20T11:55:46Z

Tymur.kashapov: /* Майно, яке не підлягає конфіскації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті 51 і 52 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України)].

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
== Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):
1. Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
2. Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
3. Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
4. Один холодильник на сім’ю.
5. Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
6. Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
7. Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
8. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
9. Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
10. Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
11. Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
12. Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
13. Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Державний лісовий кадастр

2023-04-20T08:13:01Z

Tymur.kashapov: /* Документація державного лісового кадастру */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 року № 848 «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Закон України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"]
== Поняття державного лісового кадастру ==

Державний лісовий кадастр — кадастр, який містить відомості про екологічні, економічні та інші кількісні і якісні характеристики лісового фонду.
Дані державного лісового кадастру використовуються при державному управлінні лісовим господарством, організації його ведення, переведенні лісових земель в нелісові землі в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства і користуванням лісовим фондом, і при переведенні земель лісового фонду в землі інших категорій, визначенні розмірів платежів за користування лісовим фондом, оцінці господарської діяльності лісокористувачів і осіб, що здійснюють ведення лісового господарства.

== Завдання державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-2007-%D0%BF#Text Порядок ведення державного лісового кадастру] встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"].

Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

== Призначення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

== Складові частини державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр включає:
# облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;
# поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
# грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);
# інші показники.

== Документація державного лісового кадастру ==
Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, обстежень, первинного обліку лісів, національної інвентаризації лісів на підставі:
* матеріалів лісовпорядкування;
* рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
* актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;
* актів технічного приймання лісових культур;
* актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;
* актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.
Основним джерелом інформації, що використовується при складанні документації державного лісового кадастру, крім даних державного земельного кадастру та документів первинного обліку лісів, є документація державного лісового кадастру, складена при проведенні попереднього державного обліку лісів, таблиці класів віку, а також інформація щодо характеристики кожної лісової ділянки із таксаційної бази даних, створеної державною лісовпорядною організацією і постійно підтримуваної в актуалізованому стані.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1267-10#Text
Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України.
 
Документація кадастру поновлюється один раз на п’ять років.

== Порядок ведення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Облік лісів ==
Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Моніторинг лісів ==
Моніторинг лісів проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.
Моніторинг лісів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
== Портал відкритих даних (Єдиний державний веб-портал відкритих даних) ==
Відомості Державного лісового кадастру

https://data.gov.ua/dataset/341e5bd6-3855-4507-9a53-f95a9a1e3035

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Державний лісовий кадастр

2023-04-20T07:57:20Z

Tymur.kashapov: /* Завдання державного лісового кадастру */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 року № 848 «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Закон України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"]
== Поняття державного лісового кадастру ==

Державний лісовий кадастр — кадастр, який містить відомості про екологічні, економічні та інші кількісні і якісні характеристики лісового фонду.
Дані державного лісового кадастру використовуються при державному управлінні лісовим господарством, організації його ведення, переведенні лісових земель в нелісові землі в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства і користуванням лісовим фондом, і при переведенні земель лісового фонду в землі інших категорій, визначенні розмірів платежів за користування лісовим фондом, оцінці господарської діяльності лісокористувачів і осіб, що здійснюють ведення лісового господарства.

== Завдання державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-2007-%D0%BF#Text Порядок ведення державного лісового кадастру] встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"].

Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

== Призначення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

== Складові частини державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр включає:
# облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;
# поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
# грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);
# інші показники.

== Документація державного лісового кадастру ==
Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, обстежень, первинного обліку лісів, національної інвентаризації лісів на підставі:
* матеріалів лісовпорядкування;
* рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
* актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;
* актів технічного приймання лісових культур;
* актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;
* актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.
Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України.
 
Документація кадастру поновлюється один раз на п’ять років.

== Порядок ведення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Облік лісів ==
Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Моніторинг лісів ==
Моніторинг лісів проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.
Моніторинг лісів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
== Портал відкритих даних (Єдиний державний веб-портал відкритих даних) ==
Відомості Державного лісового кадастру

https://data.gov.ua/dataset/341e5bd6-3855-4507-9a53-f95a9a1e3035

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Державний лісовий кадастр

2023-04-20T07:55:57Z

Tymur.kashapov: /* Завдання державного лісового кадастру */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 року № 848 «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Закон України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"]
== Поняття державного лісового кадастру ==

Державний лісовий кадастр — кадастр, який містить відомості про екологічні, економічні та інші кількісні і якісні характеристики лісового фонду.
Дані державного лісового кадастру використовуються при державному управлінні лісовим господарством, організації його ведення, переведенні лісових земель в нелісові землі в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства і користуванням лісовим фондом, і при переведенні земель лісового фонду в землі інших категорій, визначенні розмірів платежів за користування лісовим фондом, оцінці господарської діяльності лісокористувачів і осіб, що здійснюють ведення лісового господарства.

== Завдання державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.
[[Порядок ведення державного лісового кадастру]] встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"].

Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

== Призначення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

== Складові частини державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр включає:
# облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;
# поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
# грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);
# інші показники.

== Документація державного лісового кадастру ==
Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, обстежень, первинного обліку лісів, національної інвентаризації лісів на підставі:
* матеріалів лісовпорядкування;
* рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
* актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;
* актів технічного приймання лісових культур;
* актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;
* актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.
Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України.
 
Документація кадастру поновлюється один раз на п’ять років.

== Порядок ведення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Облік лісів ==
Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Моніторинг лісів ==
Моніторинг лісів проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.
Моніторинг лісів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
== Портал відкритих даних (Єдиний державний веб-портал відкритих даних) ==
Відомості Державного лісового кадастру

https://data.gov.ua/dataset/341e5bd6-3855-4507-9a53-f95a9a1e3035

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Порядок виконання вироку

2023-03-20T14:19:31Z

Tymur.kashapov: до ч.1 пункту 3 ст.537 КПК України "про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким"; до ч.1 пункту 7 ст.537 КПК України доповнено підпунктом 7.1 "про застосування до засуджених примусового годування"; до ч.1 пункту 13 ст.537 КПК України підпунктом 13.4 "про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0118-19#Text Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 29 січня 2019 року № 270/5/94 "Про інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і Єдиним державним реєстром судових рішень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-90 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків»]
== Загальні поняття ==
'''Виконання вироку''' — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо та вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.

Обов’язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 129 Конституції України]. Умисне невиконання рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконання тягне кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1943 статтею 382 КК України.]
== Коли вирок суду підлягає виконанню ==
'''Вирок суду підлягає обов’язковому виконанню лише після набрання ним законної сили.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 Стаття 532 КПК України] зазначає, що вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом], набирає законної сили після закінчення строку [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції|подання апеляційної скарги]], встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Строк подання апеляційної скарги на вирок суду складає 30 (тридцять) днів з дня проголошення вироку (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3279 статті 395 КПК України]).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 стаття 533 КПК України]).
== Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні ==
Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 КПК України], звертається до виконання '''не пізніш як через три дні''' з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

Підставою для виконання суб’єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб’єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0118-19#Text порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України].

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державного казначейства, таке виконання здійснюється за [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава|процедурою безспірного списання]].

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в [[Відкриття виконавчого провадження|порядку, передбаченому законом про виконавче провадження]].

Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4103 стаття 535 КПК України)].

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати '''негайно''', підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4097 стаття 534 КПК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4109 Стаття 536 КПК] України встановлює випадки коли виконання вироку про засудження особи до [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправних робіт]], [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]], [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], [[Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців|тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців]], [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] може бути відстрочено:
# тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
# вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальний проступок]] або злочин, що не є особливо тяжким;
# якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.
Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, зазначених вище) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

'''Під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання:'''
# про відстрочку виконання вироку;
# про [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]];
# про [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким]], тобто покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п’ятнадцяти років призначеного судом покарання, зміни внесені в частину другу статті 31 КПК України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2690-20#n28];
# про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
# про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
# про [[звільнення від покарання за хворобою]];
# про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7.1. про застосування до засуджених примусового годування, зміни внесені до частини першої ст. 537 КПК України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2429-20#n17];
# про направлення звільненого від [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням|покарання з випробуванням для відбування покарання]], призначеного вироком;
# про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
# про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України;]
# про застосування покарання за наявності кількох вироків;
# про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді;
# про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]; про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого, зміни внесені у частину першу статті 537 КПУ України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2472-20#n70]
# про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;
# про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);
# про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;
# інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
== Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку ==
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за '''клопотанням (поданням)''' прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається:

→ '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];

→ '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];

→ '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України;]

→ '''до суду, який ухвалив вирок,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається '''протягом десяти днів''' з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України,] з урахуванням положень цього розділу.

Клопотання (подання) про застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються '''протягом 24 годин''' з моменту надходження відповідного клопотання (подання) до суду суддею одноособово.

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання]].

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце '''не раніше як через рік''' з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - '''не раніше як через шість місяців'''.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо [[Судимість. Правові наслідки судимості|зняття судимості]] розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n515 статей 92-95 КК України.]

Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran4115#n4115 статті 537 КПК України], здійснюється в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]].
== Питання, які вирішуються судом після виконання вироку ==
Після відбуття покарання у виді [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] або [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]] суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про [[Судимість. Правові наслідки судимості|зняття судимості]] з цієї особи за її клопотанням.
== Див. також ==
* [[Призначення покарання за сукупністю вироків]]
* [[Порядок розгляду судом питання про виконання вироку суду іноземної держави]]
* [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Засуджені]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2023-02-17T12:00:33Z

Tymur.kashapov: Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Зміни, внесені в розділ "Майно, яке не підлягає конфіскації"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
→ Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

→ Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті 51 і 52 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України)].

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
== Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):
# Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
# Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
# Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
# Один холодильник на сім’ю.
# Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
# Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
# Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
# Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
# Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
# Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
# Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
# Технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах..
# Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Право власності на ліси

2023-01-23T14:05:09Z

Tymur.kashapov: внесені зміни у розділ "Право комунальної власності на ліси"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Згідно з рішеннями обласних військових адміністрацій у період воєнного стану діє заборона на відвідування населенням лісів у 9 областях:
Київській, Волинській, Житомирській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій та Черкаській.

Детальніше див. на сайті [https://forest.gov.ua/news/zaborona-na-vidviduvannya-lisu-diye-u-9-oblastyah Державного агентства лісових ресурсів України]
|}
== Загальна інформація ==
Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісового кодексу України]).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Право власності на ліси: ==
=== Право власності на ліси та його форми ===
Згідно зі ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n37 Лісового кодексу України] ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України].

Ліси можуть перебувати в:
* державній;
* комунальній;
* приватній власності.
=== Суб’єкти права власності на ліси ===
Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
=== Право державної власності на ліси ===
У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
=== Право комунальної власності на ліси ===
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку . Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
=== Право приватної власності на ліси ===
Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Зацікавлені особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
=== Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси ===
==== Громадяни та юридичні особи, у приватній власності яких є ліси, мають право: ====
# власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом;
# на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
# продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
# споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.
==== Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: ====
# вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
# забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
# дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
# вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
# вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
# забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Ці переліки не є вичерпними, і законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.
== Припинення права власності на ліси ==
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом.

Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.
[[Категорія:Земельне право‏‎]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі та її розподіл

2022-12-15T14:52:29Z

Tymur.kashapov: внесено дані про рішення Конституційного суду України від 22.06.2022 року про неконституційність п.2 частини 2статті 40 Житлового кодексу України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/470-84-п Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/846-2021-%D0%BF#Text «Про порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей»: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719]
== Хто має право на отримання житла з державного та громадського фондів ==
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, тобто квартирний облік, ведеться відповідно до Житлового кодексу України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF#Text Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.]

Внутрішньо переміщені особи, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF#Text підпункті 8 пункту 13 цих Правил], беруться на квартирний облік у населеному пункті в межах території обслуговування органу соціального захисту населення, в якому вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності майнових прав чи прав власності на нерухоме майно, що розміщується на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Донецької та Луганської областей, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, розташованих на лінії розмежування, або житло яких зруйноване чи стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії, згідно з переліком адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. N 204 ( 204-2022-р ) (Офіційний вісник України, 2022 р., N 26, ст. 1458).
== Особи, які потребують поліпшення житлових умов ==
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
# забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом з радами профспілок;
# які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/189-84-%D0%BF постанови Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 "Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання"]);
# які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0052282-85 наказ Міністерства охорони здоров'я Української РСР від 08 лютого 1985 року № 52 "Про затвердження переліку хронічних захворювань, при яких особи, що на них страждають не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї"]);
# які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
# які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
# які проживають у гуртожитках;
# які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
# внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"].
Тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10); Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.

На квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).

Рішенням Конституційного суду України від 22.06.2022 року № 5-р(ІІ)/2022 у справі №3-39/2021(86/21) п.2 частини 40 Житлового кодексу України визнано неконституційним.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-22#n2
== Куди звернутися ==
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.

'''Заява про взяття на квартирний облік''' подається виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (для внутрішньо переміщених осіб - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об’єднанню (організації) за місцем їх роботи.

Заява підписується членами сім’ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
== Які документи необхідно подати до заяви про взяття на квартирний облік ==
До заяви додаються:
# довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено);
# довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).
Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи.

Внутрішньо переміщені особи особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" крім заяви про взяття на квартирний облік, подають такі документи:
# копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або копію довідки про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за формами згідно з додатками 1 і 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року;
# копію посвідчення встановленого зразка згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", що підтверджує статус особи як члена сім'ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни;
# копії документів, які підтверджують родинний зв'язок членів сім'ї з особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій;
# копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на кожного члена сім’ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника бойових дій;
# копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (видану згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Див. додатково консультацію [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8 "Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки"].
== Строк прийняття рішення про взяття громадянина на квартирний облік ==
Громадяни беруться на квартирний облік: за місцем проживання - рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів.
== Порядок затвердження плану розподілу жилої площі ==
Виконавчі комітети обласних і міських рад, які є замовниками по житловому будівництву, щороку, після затвердження державного плану економічного і соціального розвитку, складають і затверджують плани розподілу жилої площі, яка підлягає введенню в експлуатацію в поточному році.
== Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень ==
Громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
=== Кому надаються жилі приміщення у першу чергу ===
У першу чергу жилі приміщення надаються тим, що перебувають на квартирному обліку:
# сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;
# Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;
# особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
# особам, яким надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
# особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому Міністерством охорони здоров'я;
# особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;
# медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;
# особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту;
# особам з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп та особам з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
# учасникам бойових дій та учасникам війни;
# особам, які стали особам з інвалідністю I і II груп у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків;
# сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків;
# сім'ям осіб, які загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
# робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;
# матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня";
# багатодітним сім'ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей) і одиноким матерям;
# сім'ям при народженні близнят;
# учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;
# особам, які проживають у ветхих будинках, що не підлягають капітальному ремонту;
# іншим громадянам у випадках, передбачених законодавством України.
=== Кому надаються жилі приміщення поза чергою ===
Поза чергою жилі приміщення надаються:
# особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;
#особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
#громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
# особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
# дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
# дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі коли за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
# громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
# особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни;
# особам, на яких поширюється чинність [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] (стаття 10);
#сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
# особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;
# членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;
#працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз;
# в інших випадках, передбачених законодавством України.
== Підстави зняття громадянина з квартирного обліку ==
Громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:
# поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
# 1. одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
# припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством України;
# засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;
# подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік;
# скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
# отримання грошової компенсації відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/719-2016-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей"].
{| class="wikitable"
|+
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]] [[Категорія:Діти-сироти]] [[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]] [[Категорія:Реабілітовані особи]]
[[Категорія:Пільга щодо забезпечення жилою площею]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Підйомна допомога військовослужбовцям

2022-11-21T13:21:54Z

Tymur.kashapov: /* Розмір підйомної допомоги та її обчислення. */ на членів сім’ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім’ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби

=== '''Нормативна база:''' ===
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0247-18#Text Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, який затверджено наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 року.]
=== '''Що таке підйомна допомога?''' ===
Підйомна допомога '''-''' це допомога, яка виплачується військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та тим, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), у разі переїзду на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв’язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина).
=== '''Розмір підйомної допомоги та''' '''її обчислення.''' ===
Підйомна допомога виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім’ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

Обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов’язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім’ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім’ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби
=== '''Строки звернення за підйомною допомогою''' ===
виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
=== '''Що виплачується одночасно з підйомною допомогою?''' ===
Добові, які встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, що перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім’ї, який переїхав разом з ним.
=== '''Коли виникає право на отримання підйомної допомоги?''' ===
1) на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв’язку з призначенням на посаду; 2) на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; 3) на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
=== '''Ким виплачується підйомна допомога?''' ===
Виплата здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
=== '''Відповіді на найчастіші запитання:''' ===
Чи виплачується підйомна допомога після прийому військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за контрактом: ТАК.

Чи виплачується підйомна допомога у разі призначення військовослужбовців після закінчення військових навчальних закладів на посади у військові частини в населеному пункті за місцем дислокації цього військового навчального закладу, якщо члени сім’ї не переїжджали до військовослужбовця в період його навчання у цьому військовому навчальному закладі: ТАК.

Якщо багато переїздів, чи виплачується підйомні за всі переїзди: підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім’ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов’язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).

== Див. також ==
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Одноразова грошова допомога учасникам АТО]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Одноразова грошова допомога]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Міністерства]]

Засвідчення вірності копій документів

2022-10-19T13:47:10Z

Tymur.kashapov: Стандарт №55 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" втратив чинність.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0055609-03 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55]
== Способи засвідчення копій документів ==
* нотаріальне засвідчення копії документа;
* засвідчення копій документів посадовими особами органів державної влади;
* засвідчення копії документа фізичною особою.
== Нотаріальне засвідчення копії документа ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://notar.npu.ua/?fbclid=IwAR1DLX2Ihuo-K1b2c5VOxTsaXmuf_Un4lsvXTQIGqIxvPVTsu1QGMkvHvgY Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни]
|}
Вчинення цієї нотаріальної дії є правовою гарантією охорони прав громадян і забезпечує подальшу реалізацію важливих для громадян прав і обов’язків. Однією з нотаріальних дій, що вчиняються в державних нотаріальних конторах, є засвідчення вірності копій документів і виписок з них. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12/ed20211215#n733 У ст. 75 Закону України «Про нотаріат»] встановлено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Умови засвідчення вірності копій документів та виписок з них:
* відповідність документа з якого засвідчується вірність копії, вимогам закону. Це означає, що документ не повинен суперечити закону як за змістом, так і за формою.
* наявність юридичного значення документа. Ця вимога випливає з сутності цієї нотаріальної дії та означає, що документ, з якого засвідчується вірність копії, повинен стосуватися прав і законних інтересів громадян, мати значення для подальшої їх реалізації, а отже, створювати певні правові наслідки для громадянина.
* засвідчення вірності копії документа. Перевірка того факту, чи може нотаріус з представленого документа засвідчити копію.
Вимоги до документа, що посвідчується
Відповідність документа, з якого посвідчується копія, вимогам закону означає, що документ не повинен суперечити законові як за змістом, так і за формою. Документом, який суперечить законові, визнається такий, зміст якого є протиправним. Юридичне значення документа, копія якого засвідчується, полягає в тому, що він стосується прав і законних інтересів громадян, має значення для подальшої їх реалізації та створює певні правові наслідки для громадянина.

У деяких випадках виникає необхідність засвідчення вірності копії з копії документа. Така дія вчиняється нотаріусом, посадовою особою органів місцевого самоврядування, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана підприємством, установою, що видала оригінал документа ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12/ed20211215#n736 ст. 76 Закону України «Про нотаріат»]).
== Засвідчення копій документів посадовими особами органів державної влади ==
Засвідчення копій документів, що видаються органами державної влади, здійснюється на підставі національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації https://zakon.help/files/article/11494/%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3%204163_2020.pdf

Вимоги до оформлення документів», згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144 який з 1 вересня 2021 року набрав чинності .

З 01.09.2021 року юрособам треба оформляти службові документи саме згідно з ДСТУ 4163:2020, чия дія поширюється на державні органи, органи місцевого самоврядування, установи, підприємства, організації та інших юридичних осіб незалежно від їхнього функціонально– цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

Таким чином підприємства застосовують ДСТУ 4163:2020 обов'язково, а ФОПи можуть застосовувати цей стандарт за бажанням. Дія [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0055609-03 Стандарту № 55 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації».] припинено з 01 вересня 2021 року.

== Засвідчення копії документа фізичною особою ==
Законодавством України не регламентований порядок засвідчення копій документів фізичними особами.
Рекомендується на таких копіях проставляти:
* відмітку «Згідно з оригіналом»;
* особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище;
* дату засвідчення копії.
'''Документи, копії з яких забороняється засвідчувати'''

Забороняється засвідчувати:
* правильність копії (фотокопії) з документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо). Також не допускається засвідчення правильності копії (фотокопії) з додатка без пред’явлення основного документа (наприклад, витяг із залікової відомості);
* партійні квитки, профспілковий, військовий квитки, депутатські та службові посвідчення тощо;
* документів, що видаються органами охорони здоров’я: довідки лікувальних установ про народження дитини, лікарняні свідоцтва і фельдшерські довідки про смерть, довідки і висновки про наявність психічних захворювань;
* правильність копії з документів, які містять підчистки та дописки, необумовлені виправлення, закреслені слова;
* вірність копії перепусток для проходу в установу, посвідчень про відрядження військовослужбовців, довідок про перебування в партизанських загонах;
* документи, що написані олівцем, містять нечіткий, нерозбірливий текст, відбиток печатки стертий або такий, що не читається.
* трудові книжки у разі виїзду громадянина за кордон, бо трудові книжки не підлягають легалізації та вивозу за кордон. За запитами видаються архівні довідки.
== Оформлення виписки з документа ==
Посвідчення виписки з документа є можливим теж за певної умови: якщо в документі вміщено декілька не пов'язаних між собою питань, які можуть за своїм змістом існувати окремо одне від одного. Виписка має відтворювати повний текст частини документа з певного питання. Для прикладу розглянемо порядок оформлення виписки з трудової книжки. Вона повинна містити повний текст першої сторінки із зазначенням назви документа, прізвища, імені та по батькові власника, року народження, освіти, професії, а вже потім викладається зміст запису, необхідного громадянинові.
== Розмір ставок державного мита ==
Засвідчувати можна будь-яку кількість копій, реєструючи в реєстрі нотаріальних дій кожну копію, надаючи кожній з них окремий номер у реєстрі та '''стягуючи державне мито''' за кожну з них.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 ст.3 декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"], '''розмір державного мита, яке стягується державними натаріусами, посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад становить:'''
{| class="wikitable"
|-
| 1||за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за кожну сторінку)|| 0.01 неоподаткованого мінімуму доходів громадян
|-
|2|| за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ)|| 0.02 неоподаткованого мінімуму доходів громадян
|-
|}
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]

Вибір прізвища при розірванні шлюбу

2022-09-19T09:20:01Z

Tymur.kashapov: Уточнено порядок дій особи при бажанні змінити прізвище на дошлюбне

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n142 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 915 "Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19#n84 Постанова Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#Text Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито"]
== Право на зміну прізвища при розірванні шлюбу ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n170 ч.1 ст.28 Цивільного кодексу України], фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до чинного законодавства особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє попереднє дошлюбне прізвище, шляхом подання відповідної заяви до органів ДРАЦС .

Шлюб між подружжям може бути припинено внаслідок його розірвання органами державної реєстрації актів цивільного стану або на підставі рішення суду за спільною заявою подружжя або за заявою одного із подружжя.

У разі розірвання шлюбу в органах ДРАЦС питання відновлення дошлюбного прізвища вирішується при державному розірванні шлюбу.

Відповідно до статей 106- 107 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] шлюб розривається органом державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя, яке немає дітей та за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім, або недієздатним. В інших випадках шлюб розривається в судовому порядку.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n551 Статтею 113 Сімейного кодексу України], передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, вирішення судом питання про прізвище, яке бажає мати той з подружжя, який змінював його під час державної реєстрації шлюбу, залежить від зазначення відповідних вимог у поданих до суду заяві або позові.

У разі, якщо питання про вибір прізвища не буде предметом розгляду суду, це призведе до необхідності повторного звернення особи та ухвалення судом додаткового рішення.

З огляду на викладене та з метою належної реалізації прав громадян, звертаємо увагу на необхідність відображення в заявах та позовах до суду інформації про вибір особою прізвища після розірвання шлюбу.
== Порядок зміни прізвища органом державної реєстрації актів цивільного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n142 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року за №2398VI], державну реєстрацію зміни прізвища проводить відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану за заявою фізичної особи за місцем її проживання за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. 
Механізм прийняття та розгляду заяв про зміну прізвища фізичних осіб — громадян України визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 за №915 (із змінами та доповненнями, далі порядок)]. 
Щоб повернути собі колишнє прізвище, після розірвання шлюбу в органах ДРАЦС відповідно до статей 106- 107 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] зацікавлена особа повинна звернутися в ДРАЦС і написати заяву, щодо свого наміру повернути прізвище, яке він або вона носила до шлюбу.

'''ЯКІ НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ЗМІНИ ПРІЗВИЩА:'''
* Письмова заява про повернення дошлюбного прізвища після розлучення;
* Документи, доступні для перевірки: рішення суду про розірвання шлюбу, де зазначено про бажання відновити дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу або свідоцтво про розірвання шлюбу;
* фотокартка;
* квитанція про сплату державного мита (крім випадків звільнення заявника від сплати державного мита) − у розмірі 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (5 грн. 10 копійок) та 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян − при повторній зміні прізвища (51 грн.) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#Text Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"].
Заява подається за умови пред’явлення паспорта громадянина України.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану розглядає заяву про зміну прізвища у тримісячний строк з дня її подання та видає свідоцтво про зміну імені.

Наступний крок - обміняти паспорт при зміні прізвища Після державної реєстрації зміни імені відділом державної реєстрації актів цивільного стану у паспорті громадянина України, а дипломатичним представництвом або консульською установою України у паспорті громадянина України для виїзду за кордон робиться відмітка про те, що паспорт у зв'язку із зміною імені підлягає обміну протягом місяця.
== Відповідальність за несвоєчасну заміну паспорта ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст.197 КУпАП] проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -тягнуть за собою попередження. 
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== Документи, які необхідні для зміни паспорта у зв'язку зі зміною прізвища ==
Для того, щоб отримати паспорт громадянина України у разі зміни прізвища, можна звернутись з заявою до будь-якого територіального підрозділу Державної міграційної служби або центру надання адміністративних послуг, якщо паспорт, який підлягає обміну, оформлений у формі пластикової картки типу ID, або до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем реєстрації, якщо обміну підлягає паспорт громадянина України у формі книжечки.

'''Для обміну паспорта заявник подає:'''
* заяву-анкету (заповнюється працівником територіального підрозділу Державної міграційної служби або адміністратором центру надання адміністративних послуг);
* паспорт, що підлягає обміну;
* довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
* документи, що підтверджують обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну (свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт);
* довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати.
== Підстави для відмови ==
# якщо заявник знаходиться під судом, слідством;
# якщо є непогашену або не зняту судимість;
# офіційне знаходження особи у розшуку Україною або іншими державами;
# подання недостовірних даних;
# подання неповного списку паперів;
# особа не є громадянином України.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в
установленому порядку оскаржена у суді.
[[Категорія: Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]

Правнича допомога

2022-08-19T12:05:47Z

Tymur.kashapov:

Оформлення спадщини на земельний пай

2022-07-20T14:29:50Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#top Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
|}
== Загальні положення ==
'''Земельна частка (пай)''' — умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

''Спадкуванням'' є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 стаття 1216 ЦК України]).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 статті 1225 ЦК України]).

Спадкування здійснюється ''за [[Спадкування за заповітом|заповітом]] або за [[Спадкування за законом|законом]]'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 стаття 1217 ЦК України]).

'''Детальніше див.''' "[[Оформлення права на спадщину]].
== Оформлення земельного паю у порядку спадкування ==
Для оформлення права власності на земельний пай у порядку спадкування спадкоємцю необхідно:

→ звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Така заява подається особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку у передбаченому законом порядку не відмовився від прийняття спадини, він вважається таким, що її прийняв. При цьому, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

'''Увага!''' В умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#top Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]).

→ після спливу 6-місячного строку з дня відкриття звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
#
До заяви необхідно додати наступні документи:
# [[Порядок реєстрації смерті|свідоцтво про смерть спадкодавця]] (видається [https://minjust.gov.ua/ddr/regional-offices відділом реєстрації актів цивільного стану] на підставі лікарської довідки про смерть);
# документи, що підтверджують родинний зв'язок спадкоємця зі спадкодавцем ([[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт]], [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційний номер платника податків]], свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);
# оригінал документів, які підтверджують факт володіння земельним паєм (Державний акт на права власності на земельну частку (пай), або Сертифікат на право на земельну частку (пай);
# довідку про [[Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів|нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю)]], яка видається [https://land.gov.ua/index.php/terorhany/ територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] або висновок [[Оціночно-земельна експертиза|оціночно-земельної експертизи]];
# витяг з Поземельної книги та довідки про відсутність обтяжень, обмежень.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину та реєструє право власності у [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]. З цього моменту особа є повноправним власником успадкованого земельного паю.

Часто виникає ситуація, коли був виданий документ на право власності на ім’я померлого, а кадастровий номер земельній ділянці присвоєно не було. Тоді нотаріус не зможе видати свідоцтво на спадщину спадкоємцю через відсутність земельної ділянки в земельному кадастрі, а, отже, і в реєстрі майнових прав на нерухоме майно.

Наступним кроком для спадкоємця буде звернення до землевпорядної організації за виготовленням технічної документації на земельну ділянку. Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб можна знайти за допомогою [https://land.gov.ua/reyestr_inzheneriv_zemlevporyadnykiv/ Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників.] Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельну ділянки здійснено не буде. Після розробки і узгодження документації в необхідних установах буде присвоєно кадастровий номер земельній ділянці, а відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Однак, трапляються випадки коли особа була внесена в державний акт на право колективної власності, але не отримала сертифікат. В такому випадку, щоб отримати земельний пай у спадок, потрібно [[Визнання права власності на пай, за умови неотримання спадкодавцем за життя сертифікату або помилкового невключення до списку власників|визнавати право власності на земельну ділянку]], звернувшись до суду.

'''УВАГА!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі, якщо до '''1 січня 2025 року''' власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись «незатребуваною». Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані [[Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі|безхазяйними]]. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позов до суду]] про визначення додаткового строку для оформлення.

Після отримання спадщини спадкоємцю необхідно [[Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)|'''виділити земельний пай в натурі''']].
== Спадкування паю, що знаходиться в оренді ==
Згідно із законодавством зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення [[Договір оренди земельної ділянки|договору оренди землі]].

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, '''протягом одного місяця''' з дня [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|державної реєстрації права власності]] на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України].

'''Повідомлення повинно містити:'''
* кадастровий номер (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
* найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
* місце проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
* платіжні реквізити (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
'''Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.'''

Дані дії є обов’язком нового власника, з метою недопущення несприятливих наслідків для нього у майбутньому (отримання орендної плати, внесення змін до договору, зупинення строків для поновлення дії договору на навий строк). Так, неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати, позбавляє орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплатити орендну плату у встановлений договором строк. Отже, він не несе відповідальність за невиконання зобов`язання щодо сплати орендної плати. Вказане відповідає правовому висновку викладеному у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87732935 постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18)]. Крім того, у вказаній постанові Верховний суд дійшов висновку, що за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки він не має фактичної можливості сплатити орендну плату новому власнику.

Отже, успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов'язки, що виникли у спадкодавця за договором. Причому, до закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.
=== Внесення спадкоємцем зміни в договір оренди ===
Після оформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору орендарю необхідно надати копію свідоцтва про право на спадщину, копію державного акта (виписки з Державного земельного кадастру) та копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору і обов'язково її зареєструвати.

Орендна плата за користування земельною ділянкою виплачується спадкоємцю у повному обсязі згідно з умовами договору оренди після оформлення права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкоємець бажає внести [[Зміна і поновлення договору оренди земельної ділянки|зміни до умов договору оренди землі]] (наприклад, щодо орендної плати) до закінчення терміну дії договору, укладеного орендарем з попереднім власником, він повинен звернутись з відповідною пропозицією до орендаря. У випадку недосягнення згоди з орендарем спір вирішується в судовому порядку.
== Див. також ==
* [[Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)]]
* [[Визнання права власності на земельну частку (пай)]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою|Як розрахувати орендну плату за пай]]
* [[Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я

2022-06-20T09:29:16Z

Tymur.kashapov:

Порядок користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку

2022-05-24T09:57:30Z

Tymur.kashapov: Виправлено граматичні помилки. Перевірено на відповідність НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій"]

== Поняття "прибудинкова територія ==
'''''Прибудинкова територія''''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

'''Прибудинкова територія включає:'''
* територію під житловим будинком (житловими будинками);
* проїзди та тротуари;
* озеленені території;
* ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
* майданчики для відпочинку дорослого населення;
* майданчики для занять фізичною культурою;
* майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;
* майданчики для господарських цілей;
* майданчики для вигулювання собак;
* інші території, пов'язані з утриманням та експлуатацією будинків та інших пов'язаних з ними об'єктів.

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] п'''рибудинкові території багатоквартирних будинків відносяться до земель житлової та громадської забудови'''.

Відповідно до пункту 6.1.1 ДСТУ-Н площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за формулою:

Т0 = Тф × (Б0/Б), де:

Т0 – земельна ділянка з прибудинковою територією багатоквартирного будинку, га;

Тф – фактична житлова територія мікрорайону (кварталу), га;

Б0 — кількість мешканців в багатоквартирному будинку, чол;

Б — кількість мешканців у мікрорайоні (кварталі), чол.

На нормативно-правовому рівні не визначено конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків, що є цілком виправданим, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу та виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями. Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 38 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).

== Суб'єкти права власності на прибудинкову територію ==
Суб'єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути: 
→ територіальні громади - на землі комунальної власності; 
→ держава - на землі державної власності; 
→ об'єднання власників багатоквартирного будинку.

== Право власності/користування прибудинковою територією ==
* Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території ''державної або комунальної власності'', надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
* Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, ''що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку'', передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, варто зауважити, що станом на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України так і не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, тому така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, '''визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації'''. 
'''У разі знищення (руйнування)''' багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, ''зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.'' 
'''Порядок використання земельних ділянок''', на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, '''визначається співвласниками'''. 
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку (частина друга статті 89 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]). '''Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.''' Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. 
Прибудинкова територія може перебувати у ''власності'', у ''постійному або тимчасовому користуванні'' певних суб'єктів. 
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з ''моменту державної реєстрації цих прав.'' 

[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія:Земельне право]]

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель

2022-05-20T06:49:09Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
== Загальній огляд та підстави застосування мораторію ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 14 Конституції України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 1 Земельного кодексу України] земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Така охорона полягає у забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування та забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] визначає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:
* сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
* несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
'''Морато́рій''' (від лат. Moratorius — що уповільнює, відстрочує) відстрочення виконання зобов’язань, що встановлюються урядом на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних подій (наприклад, війни, стихійних лих). Поширюється на всі зобов’язання (загальний мораторій) або лише на деяких їх види, або на окремі категорії боржників. (Мораторій // Юридична енциклопедія, ред. Ю.С. Шемшученко, К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001).

Заборона (мораторій) на продаж та відчуження сільськогосподарських земель означає, що власники землі не можуть вільно розпоряджатися нею, а лише у спосіб дозволений чинним законодавством.

У березні 1991 набув чинності перший український [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12 Земельний кодекс України]. На той час, умовою прийняття кодексу з приватною власністю на землю була вимога щодо запровадження мораторію на відчудження земельніх ділянок '''''на 6 років'''''. Це було реалізовано в новій редакції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12 Земельного кодексу України] в березні 1992 року, зокрема ст. 17 передбачала, що власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

В подальшому у 1990-х роках в Україні відбулась земельна реформа шляхом розпаювання земель колишніх радгоспів/колгоспів серед працівників та пенсіонерів цих підприємств.

Ухвалений 18 січня 2001 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2242-14#Text Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки] (паю)» встановив, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати ці частки (паї), – окрім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Та ухвалений 25 жовтня 2001 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/561-12#Text Земельний кодекс України] не лише визначив термін такої заборони відчуження до 1 січня 2005 року, але й поширив її як на земельні частки (паї), так і на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва незалежно від форми власності. Це й стало називатися «мораторієм на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення».

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України] до 1 січня 2024 року діє обмеження, а саме:
* '''загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення''' '''у власності громадянина''' України '''не може перевищувати ста гектарів'''. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;
* '''забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок''', які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), '''крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави''', передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), '''укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток''' (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
'''Забороняються відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності,''' відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), '''розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя''', '''крім передачі їх у спадщину.''' Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (п. 14-1р. Х Перехідних положень Земельного кодексу України).]

== '''Скасування мораторію''' ==

31 березня 2020 року Верховна Рада України проголосувала за законопроект № 2178-10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення»], яким було знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до вищевказаного закону, прийнятого 31 березня 2020 року, '''1 липня 2021 року скасовано мораторій (заборону) на продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель державної власності.'''

'''Набувати право власності''' на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть '''громадяни України, територіальні громади, держава'''. Іноземці отримують право придбавати землю або частки в юридичних особах — власниках землі тільки в разі схвалення цього на референдумі.

За будь-яких умов заборона поширюється на:
* іноземців та їх юридичних осіб — в частині земель, що розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України;
* громадян держави, визнаної державою-агресором або державою-окупантом;
* осіб, які належать або належали до терористичних організацій;
* юридичних осіб, що належать іноземним державам;
* юридичних осіб, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);
* юридичних осіб, бенефіціарні власники (контролери) яких зареєстровані в офшорних зонах або державах з «чорного списку» FATF;
* осіб, стосовно яких застосовано санкції.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності особи не може перевищувати '''ста гектарів.'''

Розрахунки за цивільно-правовими угодами про відчуження землі провадяться в безготівковій формі; обов’язкова наявність у набувача землі документів, які підтверджують джерела походження коштів. Переважне право на придбання земельної ділянки (яке належить поточному орендарю) може бути передано ним іншій особі.

'''Ціна продажу''' виділених в натурі (на місцевості) '''земельних часток (паїв)''' '''не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.'''

З червня 2023 набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть також юридичні особи, зі встановленими винятками.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності особи не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Дозволяється продаж державної землі.

З 2030 року скасовується мінімальна ціна продажу виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

== Корисні посилання ==
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96#:~:text=%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F%2C%20%D0%86%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BB%D1%8C).- Ринок землі в Україні]

== Див. також ==
* [[Продаж земель сільськогосподарського призначення (ринок землі)]]
[[Категорія:Право користування землями‎]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2022-02-18T16:18:38Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням ==
Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже злочином може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак даний аспект юридичної відповідальності часто залишається в тіні проблем кримінального переслідування. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1358 ст.127 Кримінального процесуального кодексу України], підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. 
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом:
# добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження;
# відшкодування шкоди стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;
# відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ст. 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди ==
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди. (ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], ст.ст. 1166, 1167, 1177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) 

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні. 

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права у випадках, встановлених законом, цивільний позов може бути поданий прокурором . 

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором.

== Цивільний позов та порядок його подання ==
Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (відповідати вимогам встановленим ст.175 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. 

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. 

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. 

Подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). 

[[Файл:Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні.docx|міні|Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні]]

== Хто відшкодовує (компенсує) шкоду ==
Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення ==
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України.] Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] не врегульовані, до них застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750068 Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 910/4014/16]
[[Категорія: Подання цивільного позову у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Суди]]

Право власності на ліси

2022-01-20T08:25:13Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
== Загальна інформація ==

Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісового кодексу України]).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Право власності на ліси: ==
=== Право власності на ліси та його форми ===
Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в:
* державній;
* комунальній;
* приватній власності.
=== Суб’єкти права власності на ліси ===

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
=== Право державної власності на ліси ===
У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

=== Право комунальної власності на ліси ===
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що знаходяться у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку . Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

=== Право приватної власності на ліси ===
Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Зацікавлені особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

=== Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси ===
==== Громадяни та юридичні особи, у приватній власності яких є ліси, мають право: ====
# власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом;
# на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
# продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
# споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

==== Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: ====
# вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
# забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
# дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
# вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
# вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
# забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Ці переліки не є вичерпними, і законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

== Припинення права власності на ліси. ==
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом.

Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.

[[Категорія:Земельне право‏‎]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені

2021-11-20T16:14:55Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_242 Конвенція про згоду на вступ до шлюбу, шлюбний вік і реєстрацію шлюбу];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні»].

== Визначення змісту основних понять ==

Відповідно до статті 21 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], '''шлюбом''' є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Відповідно до статті 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_242 Конвенція про згоду на вступ до шлюбу, шлюбний вік і реєстрацію шлюбу] всі шлюби реєструються компетентним органом влади в відповідному офіційному реєстрі.

Відповідно до статті 207 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

'''Рідна дитина''' – це дитина яка зачата і (або) народжена у шлюбі від батьків за кровною спорідненістю.

'''Усиновлена дитина''' - дитина, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування і була усиновлена в прийомну родину (стаття 208 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відносини між усиновлювачем та усиновленою дитиною за своєю суттю прирівнюються до відносин батьків та дітей.

== Шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ==

Відповідно до статті 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], особи, які '''не можуть перебувати у шлюбі між собою:'''
* особи, які є родичами прямої лінії споріднення.
* двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.
* рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
* усиновлювач та усиновлена ним дитина.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, для цього необхідно подати до суду позовну заяву про скасування усиновлення.

Відповідно до частини 4 статті 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], відносною перешкодою укладання шлюбу є наявність правового зв'язку між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою дитиною, а також між усиновленими дітьми. Такі особи мають право на укладання шлюбу лише за рішенням суду.

Заборона шлюбів між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ними дитиною, між усиновленими дітьми пояснюється тим, що між усиновленою особою та усиновлювачем і його родичами за походженням виникають такі самі правовідносини, як і між родичами за походженням та моральними міркуваннями.

Оскільки відносини, що виникають у зв'язку з усиновленням, прирівнюються до відносин, що існують між родичами за походженням виходячи із принципів морально-етичного характеру, передбачено заборону також і на укладання шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною.

Спорідненість є юридичним фактом, з яким сімейний закон пов'язує настання важливих юридичних наслідків. Так, особи, які перебувають у спорідненості в передбачених законом випадках, не можуть взяти між собою шлюб.

Між цими особами шлюб може бути зареєстрований лише в разі скасування усиновлення.

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Скасування усиновлення щодо повнолітньої особи визначається у залежності від моменту здійснення усиновлення (до чи після досягнення повноліття). Якщо усиновлення мало місце до досягнення особою повноліття, то його скасувати за загальним правилом неможливо, за винятком встановлених у передбаченому законом порядку фактів протиправної поведінки усиновлювача чи усиновленого, що загрожувала життю, здоров'ю усиновленого, усиновлювача або інших членів сім'ї (напр., посягання на життя, побої, вчинення хуліганських дій тощо).

Дивіться також:[[Недійсність та скасування усиновлення дитини]]

== Судовий порядок ==
Детальна інформація за посиланням:[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]

== Документи, які потрібні для подачі заяви для державної реєстрації актів цивільного стану ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5], потрібно подати такі '''''документи:'''''
* рішення суду про скасування усиновлення;
* паспорти;
* свідоцтво про народження та дозвіл суду на вступ в шлюб, якщо хто-небудь з молодят неповнолітній;
* квитанція про оплату державного мита та послуг відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Суди]]

Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

2021-10-20T08:06:44Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування»]

== Фактичні шлюбні відносини ==

'''Фактичні шлюбні відносини''' (''цивільний шлюб'') — це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими.

'''Ознаки «фактичного шлюбу»'''
* особи проживають на одній території
* особи ведуть спільне господарство
* особи не реєструють свої відносини в органах державної влади

'''Спільна сумісна власність''' - відповідно до ч. 1 ст. 368 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] спільною сумісною власністю є спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них.

== Правовий статус майна, набутого за час спільного проживання ==

Відповідно до вимог ст. 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже для застосування до майнових відносин осіб, що перебувають у фактичному шлюбі ст. 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], ці стосунки мають мати такі ознаки:

* відбуваються між чоловіком та жінкою;
* ці чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі;
* між ними склалися усталені відносини характерні для подружжя.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України].
Фактично подружжя вправі закріпити режим майна, набутого під час спільного проживання, порядок користування роздільним майном жінки та чоловіка, правила, що стосуються витрат на утримання майна.

== Поділ майна осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі ==

'''Чоловік і жінка мають право поділити майно:'''
# за взаємною згодою;
# шляхом укладення нотаріально посвідченого договору;
# шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна.

Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

Стаття 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] не обмежує і не встановлює часу спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу для поділу спільно набутого майна — вони повинні довести суду початок і кінець такого проживання і набуття в цей період спірного майна.

Відповідно до п. 20 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], при застосуванні ст. 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК], що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності осіб що проживали в цивільному шлюбі, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

== Порядок звернення до суду ==

При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю та позовом про поділ майна слід зважати на одну з головних обставин — особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі.

Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в порядку окремого провадження подається до суду за місцем проживання заявника. Предметом доказування в заяві має бути:

# спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю;
# термін спільного проживання не менше п’яти років;
# мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна);
# відсутність спору. 

Позовна заява про поділ майна, набутого за час спільного проживання, пред’являється в суд за місцем проживання відповідача, а у разі, якщо спір виник з приводу нерухомого майна – за місцем знаходження майна або основної його частини. 
=== Вартість ===
Розмір судового збору за подання заяви в порядку окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 4 пункту 1 ч. 2 ст. 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

Розмір судового збору за подання позовної заяви становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

== Спадкування в цивільному шлюбі ==

Проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу (п. 21 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування»]). '''Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено до четвертої черги спадкоємців за законом.''' Щоб потрапити до четвертої черги спадкування, обов’язковим є проживання із спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. За таких умов, отримати спадщину, перебуваючи в четвертій черзі, можна лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг (тобто за відсутності у померлого дітей, батьків, братів, сестер, баби, діда, дядька, тітки). Спадщину можна отримати також якщо на користь особи, яка проживала з померлим однією сім’єю був залишений заповіт або якщо вона знаходилась на утриманні померлого.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

2021-09-20T09:02:14Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==
1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] 

== Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ==
Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 46 Кримінального кодексу України]).

Підставою цього виду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язкова сукупність таких умов, як:
* особа вчинила злочин вперше;
* кримінальне правопорушення належить до кримінальних проступків або нетяжких злочинів у випадку вчинення злочину з необережності;
* особа, яка вчинила такий злочин, примирилася з потерпілим;
* особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. 
Кримінальним проступком є передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Нетяжким злочином є передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини 2 і 3 статті 12 Кримінального кодексу України]) 

Корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються злочини, вчинені шляхом зловживання службовим становищем, передбачені наступними статтями (далі - ст.) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]: 
* ст. 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; 
* ст. 262 Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем; 
* ст. 308 Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; 
* ст. 312 Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; 
* ст. 313 Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням; 
* ст.320 Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; 
* ст. 357 Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження; 
* ст. 410 Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. 
Також, корупційними злочинам є кримінальні правопорушення, передбачені такими статтями Кримінального кодексу України, як: 
* ст. 210 Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням; 
* ст. 354 Підкуп працівника підприємства, установи чи організації; 
* ст. 364 Зловживання владою або службовим становищем; 
* ст. 364-1 Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми; 
* ст. 365-2 Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги; 
* ст. 368 Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; 
* ст. 368-2 Незаконне збагачення; 
* ст. 368-3 Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми; 
* ст. 368-4 Підкуп особи, яка надає публічні послуги; 
* ст. 369 Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі; 
* ст. 369-2 Зловживання впливом.
(примітка до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 45 Кримінального кодексу України])

== Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов ==

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 127 Кримінального процесуального кодексу України]).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 1,2,3 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України])

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 5 і 7 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України])

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною першою статті 326 Кримінальним процесуальним кодексом України], суд залишає позов без розгляду.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 1,2 і 3 статті 129 Кримінального процесуального кодексу України])

== Порядок кримінального провадження у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ==

У кримінальному провадженні може бути укладено такий вид угоди, як угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України])

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 1,2 і 3 статті 55 Кримінального процесуального кодексу України])

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтями 276-279 Кримінального процесуального кодексу України], повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України].([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 1 і 2 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України])

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

Слідчий, прокурор зобов’язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення. У разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження. У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.(частини 1, 3, 5, 6, 7, 8 статті 469 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України])

В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін (стаття 471 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є: 
# для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України; 
# для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.(стаття 473 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]) 
Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: 

- мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; 

- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; 

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. 

Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 

1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов’язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: 

- мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; 

- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; 

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України; 

3) характер кожного обвинувачення; 

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. 

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.
# Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. 
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.(стаття 474 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України])

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою статті 475 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].(стаття 475 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]Кримінального процесуального кодексу України)

У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.(стаття 475 [http://http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України])

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

2021-08-20T07:13:59Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

У розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
* скорочено види покарань та обмежено строки і розміри встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань, які застосовуються до повнолітніх злочинців;
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.
Чинним законодавством передбачено умови звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==

Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачено і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.

== Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи ==

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':

♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]] – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]] – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді арешту|арешт]] – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]];
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]].

== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]] (передбачені статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]]).

Відповідно до статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Частина друга статті 106 КК України передбачає, що до осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку;

2) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Частина третя статті 106 КК України визначає, що до осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання за кримінальний проступок;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==

Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.

== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 Кримінального кодексу України

2021-07-19T11:56:19Z

Tymur.kashapov: /* Об'єктивна сторона кримінального правопорушення */

== Нормативна база ==

* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"]
* Кримінальний кодекс України. Особлива частина. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.
== Поняття незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Відповідальність ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.#Text Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту]'''

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту -

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, -

караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

4. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті..

== Склад кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.#Text статтею 309 КК України] ==
=== Предмет кримінального правопорушення ===
'''Предметом кримінального правопорушення''', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною першою статті 309 КК України] є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Поняття та ознаки названих предметів даються в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80/page Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»] При цьому всі ці предмети (крім аналогів) передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770] (далі - Перелік). Перелік складається з чотирьох таблиць ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Таблиці І, II, ІІІ і IV]), кожна з яких включає [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Список № 1 і Список № 2, а Таблиця І — ще й Список № 3]. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Списки № 1 і 2 Таблиці І]), або обмежений, але щодо якого встановлюються заходи контролю різного ступеня суворості.

'''''Наркотичні засоби''''' — це включені до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку] речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини. Наркотичні засоби рослинного походження — похідні різних сортів конопель (анаша, марихуана, гашиш тощо), опійні препарати, кокаїн; синтетичні наркотики — це наркотики, синтезовані в хімічних лабораторіях (часто кустарних) з різних хімічних речовин (наприклад, перветин, метадон, фентаніл, фенамін, мело-квалон та ін.).

'''''Психотропні речовини''''' — це включені до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку] речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали. До психотропних речовин відносять мескалін, амфетамін, барбітал, діазе-пам, феназепам, ЛСД тощо.

'''Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин (далі - прекурсори)''' - це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку]. До прекурсорів відносять ацетон, етиловий ефір, соляну кислоту, сірчану кислоту, толуол тощо.

'''Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин''' — це заборонені для обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF Переліку], хімічна структура і властивості яких подібні хімічній структурі та властивостям наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють. Зазвичай виготовлення наркотиків-аналогів має місце при створенні нового фармацевтичного препарату, в ході якого визначається і вивчається низка речовин, які мають порівнянні властивості, але дещо відрізняються своєю молекулярною структурою.

Назви (міжнародні незареєстровані і хімічні) особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропних речовин подані відповідно в [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF списках № 1 і 2 Таблиці І Переліку]. Так, до особливо небезпечних наркотичних засобів віднесені, наприклад, героїн, кокаїновий кущ, кока лист, макова соломка (концентрат з макової соломки), ефедрин, опій. У свою чергу, особливо небезпечними психотропними речовинами визнані, наприклад, ка-тинон, ЛСД, ЛСД—25, парагексил, МДМА тощо.
=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
'''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.#Text статтею 309 КК України]''' виявляється в таких альтернативних діях, а саме незаконних:

1) виробництві;

2) виготовленні;

3) придбанні;

4) зберіганні;

5) перевезенні;

6) пересиланні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів.

'''Незаконне виробництво''' наркотичних засобів, психотропних речовин - усі дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин з хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують, здійснені всупереч установленому законом порядку.

'''Незаконне виготовлення''' наркотичних засобів, психотропних речовин - це всі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи їх переробку, здійсненні всупереч встановленого законом порядку. У результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини. Незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації.

'''Незаконним придбанням''' наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого тощо. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків нарковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також під час оперативної закупівлі відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]. У таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу злочину немає ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4]).
Незаконне придбання слід відрізняти від викрадення (шляхом крадіжки чи грабежу), привласнення та інших дій, за які відповідальність настає згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.#Text ст. 308 КК України]. Придбання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту фактичного заволодіння ними особою.

Під '''незаконним зберіганням''' потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту, коли такі засоби фактично почали перебувати у володінні винного.

'''Незаконне перевезення''' наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин. Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих засобів чи речовин ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4]). Судова практика також виходить з того, що зберігання особою під час поїздки наркотичного засобу у невеликому розмірі, придбаного для особистого використання, не може кваліфікуватись як незаконне перевезення наркотичних засобів. Перевезення наркотичних засобів визнається закінченим з моменту початку їх переміщення будь-яким видом транспорту.

'''Незаконне пересилання''' наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або в інший спосіб з одного місця в інше в межах території України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Для констатації об'єктивної сторони складу злочину достатньо вчинити хоча б одну із зазначених дій.
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
'''Суб'єктивна сторона''' характеризується прямим умислом та відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Відтак, мета зазначених дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, споживання наркотичних засобів чи речовин). Саме відсутність мети збуту є обставиною, за якою розмежовуються кримінальні правопорушення, передбачені [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 307 та 309 КК України]. При цьому в кожному випадку слід уважно досліджувати обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів, щоб не допускати помилок при кваліфікації.
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
'''Суб'єкт''' — загальний; особа, що досягла 16-річного віку, а за ч.3 за ознакою залучення неповнолітнього – яка досягла 18 років.

Якщо зазначені діяння вчиняє службова особа з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 307 та 364 КК України].

'''Обтяжуючими обставинами цього кримінального правопорушення за ч.2 є''' вчинення дій, передбачених ч.1 цієї статті: 1) за попередньою змовою групою осіб, 2) протягом року після засудження за цією статтею , 3) предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

'''Обтяжуючими обставинами цього кримінального правопорушення за ч.3 є''' ст. 309 КК, а саме: дії, передбачені частинами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.#Text 1 або 2 ст. 309 КК,] вчинені: 1) із залученням неповнолітнього або 2) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах.

У випадках, коли наркотичний засіб або психотропну речовину було одночасно виготовлено і для власного вживання, і для збуту, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.#Text 307 і 309 КК.]

=== Звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 309 КК України ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Ч. 4 ст. 307 КК України] передбачає спеціальний вид обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України].

Передумовою такого звільнення є вчинення даною особою однієї чи кількох дій, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], незалежно від того, закінченими чи незакінченими вони були. Перелік зазначених дій є вичерпним. У випадку, якщо особа вчинила такі дії за наявності обтяжуючих чи особливо обтяжуючих обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 або 3 ст. 309 КК України], передумова такого звільнення відсутня.

Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], складається з двох елементів, а саме: добровільного звернення цієї особи до лікувального закладу і початку її лікування від наркоманії.

Суб'єкт звернення до лікувального закладу збігається із суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], тобто ним є особа, яка досягла 16-річного віку і вчинила кримінальне правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], і, крім того, захворіла на наркоманію, а потім добровільно звернулася до лікувального закладу.

Особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій у встановленому порядку медичним закладом встановлено діагноз «наркоманія» ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р.]). Під наркоманією у цьому Законі розуміють хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями 00Н чи Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України, і який характеризується психічною або фізичною залежністю від них.

Адресатом звернення цієї особи є лікувальний заклад, яким можуть бути як державні лікарні, диспансери, поліклініки, так і установи недержавної форми власності, зареєстровані у встановленому законом порядку (наприклад, поліклініки, медичні центри, кабінети тощо).

Під зверненням до лікувального закладу слід розуміти звернення у будь-який формі (усній, письмовій) із заявою про хворобу на наркоманію і бажання лікуватися від цієї хвороби. Таке звернення повинне мати місце після вчинення злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України], але до закінчення п'ятирічного строку давності.

Звернення визнається добровільним, якщо особа за своєю волею (необов'язково за своєю ініціативою) звертається до лікувального закладу, усвідомлюючи, що має можливість безперешкодно вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 309 КК України]. Якщо особа звертається до лікувального закладу у зв'язку з викриттям її участі у цьому злочині, таке звернення вважається не добровільним, а вимушеним.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на цій підставі, слід з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 п. 23 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4]).

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, якщо вона почала виконувати призначення лікаря. Про це може свідчити початок амбулаторного лікування, поміщення до стаціонару тощо. Якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу з проханням про лікування від наркоманії, але з будь-яких причин (наприклад через відсутність вільних ліжко-місць у лікарні, ліків чи належних спеціалістів тощо) все ж таки не розпочала таке лікування, то підстава для звільнення її від кримінальної відповідальності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. З ст. 309 КК України], відсутня.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Порядок виконання вироку

2021-03-31T07:46:25Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-90 Постанова Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків»]

== Загальні поняття ==
'''Виконання вироку''' — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо та вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням. 

Обов’язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.129 Конституції України]. Умисне невиконання рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконання тягне кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1943 ст.382 КК України.] 

== Коли вирок суду підлягає виконанню. ==

'''Вирок суду підлягає обов’язковому виконанню лише після набрання ним законної сили.''' 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 Стаття 532 КПК України] зазначає, що вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексом], набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Строк подання апеляційної скарги на вирок суду складає 30 (тридцять) днів з дня проголошення вироку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3279 ст. 395 КПК України]).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4089 ст. 533 КПК України]). 

== Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні. ==

Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. 

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

Підставою для виконання суб’єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб’єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державного казначейства, таке виконання здійснюється за процедурою безспірного списання.

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4103 ст. 535 КПК України)]. 

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4097 ст. 534 КПК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4109 Стаття 536 КПК] України встановлює випадки коли виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено: 

# тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
# вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за кримінальний проступок або злочин, що не є особливо тяжким;
# якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили. 

Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

'''Під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання:''' 
1) про відстрочку виконання вироку; 
2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 
3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; 
4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 
5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 
6) про звільнення від покарання за хворобою; 
7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 
8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 
9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 
10) про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України;] 
11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 
12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді; 
13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]; 
13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 
13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 
13-3) про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 
14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

== Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку ==
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. 

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається:
# '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
# '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України];
# '''до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України;]
# '''до суду, який ухвалив вирок,''' - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кодексу,] з урахуванням положень цього розділу. 
Клопотання (подання) про застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються протягом 24 годин з моменту надходження відповідного клопотання (подання) до суду суддею одноособово. 

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання. 

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців. 

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову. 

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n515 статей 92-95 Кримінального кодексу України.] 

Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran4115#n4115 статті 537 цього Кодексу], здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

== Питання, які вирішуються судом після виконання вироку ==
Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2021-02-26T11:02:55Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750068 Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 910/4014/16]

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням ==
Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже злочином може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак даний аспект юридичної відповідальності часто залишається в тіні проблем кримінального переслідування. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1358 ст.127 Кримінального процесуального кодексу України], підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. 
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом:
# добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження;
# відшкодування шкоди стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;
# відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ст. 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди ==
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди. (ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], ст.ст. 1166-1167 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) 

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні. 

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. 

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

== Цивільний позов та порядок його подання ==
Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (ст.175 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. 

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. 

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. 

Подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). 
[[Файл:Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні.docx|міні|Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні]]

== Хто відшкодовує (компенсує) шкоду ==
Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення ==
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України.] Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] не врегульовані, до них застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. 

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. 

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], ч.2 ст. 1177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

[[Категорія: Подання цивільного позову у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Суди]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2021-02-12T09:17:29Z

Tymur.kashapov: /* Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням ==
Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже злочином може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак даний аспект юридичної відповідальності часто залишається в тіні проблем кримінального переслідування. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1358 ст.127 Кримінального процесуального кодексу України], підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. 
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом:
# добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження;
# відшкодування шкоди стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;
# відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ст. 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди ==
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди. (ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], ст.ст. 1166-1167 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) 

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні. Юридичні особи можуть заявляти вимогу про відшкодування лише матеріальної шкоди. 

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. 

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

== Цивільний позов та порядок його подання ==
Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (ст.175 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. 

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. 

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні.
Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. 

Та подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). 
[[Файл:Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні.docx|міні|Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні]]

== Хто відшкодовує (компенсує) шкоду ==
Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення ==
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України.] Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] не врегульовані, до них застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому 

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. 

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], ч.2 ст. 1177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

[[Категорія: Подання цивільного позову у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Суди]]

Право власності на ліси

2021-02-05T15:17:13Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]

== Глосарій ==

Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісового кодексу України]). 

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). 

== Право власності на ліси: ==
=== Право власності на ліси та його форми. ===
Згідно зі ст. 7 ЛК України, ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституції України. 

Ліси можуть перебувати в:
* державній;
* комунальній;
* приватній власності.

=== Суб’єкти права власності на ліси. ===

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

=== Право державної власності на ліси ===
У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі КМ України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

=== Право комунальної власності на ліси ===
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що знаходяться у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку . Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законодавством.

=== Право приватної власності на ліси ===
Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. 
Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Зацікавлені особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі. 
Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. 
Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку. 

=== Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси ===
==== Громадяни та юридичні особи, у приватній власності яких є ліси, мають право: ====
# 1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом;
# 2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
# 3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
# 4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

==== Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: ====
# 1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
# 2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
# 3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
# 4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
# 5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
# 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. 

Ці переліки не є вичерпними, і законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

== Припинення права власності на ліси. ==
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. 
Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.

[[Категорія:Земельне право‏‎]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Державний лісовий кадастр

2021-02-05T15:15:28Z

Tymur.kashapov: Створена сторінка: Нормативна база * * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] * * [https://zakon...

Нормативна база

* * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 р. N 848 «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#Text Закон України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних"]

== Поняття державного лісового кадастру ==

Державний лісовий кадастр — кадастр, який містить відомості про екологічні, економічні та інші кількісні і якісні характеристики лісового фонду.
Дані державного лісового кадастру використовуються при державному управлінні лісовим господарством, організації його ведення, переведенні лісових земель в нелісові землі в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства і користуванням лісовим фондом, і при переведенні земель лісового фонду в землі інших категорій, визначенні розмірів платежів за користування лісовим фондом, оцінці господарської діяльності лісокористувачів і осіб, що здійснюють ведення лісового господарства. 

== Завдання державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. 
Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних". 
Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

== Призначення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України. 

== Складові частини державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр включає:
# облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;
# поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
# грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);
# інші показники.

== Документація державного лісового кадастру ==
Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, обстежень, первинного обліку лісів, національної інвентаризації лісів на підставі:
-
* рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
* актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;
* актів технічного приймання лісових культур;
* актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;
* актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.
Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та національної інвентаризації лісів.

== Порядок ведення державного лісового кадастру ==
Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету. 
Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Облік лісів ==
Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. 
Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. 
Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. 
Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. 
Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Портал відкритих даних (Єдиний державний веб-портал відкритих даних) ==
Відомості Державного лісового кадастру

https://data.gov.ua/dataset/341e5bd6-3855-4507-9a53-f95a9a1e3035

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Право власності на ліси

2021-02-05T11:09:21Z

Tymur.kashapov: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] * [https://zak...

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]

== Глосарій ==

Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісового кодексу України]). 

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). 

== Право власності на ліси: ==
=== Право власності на ліси та його форми. ===
Згідно зі ст. 7 ЛК України, ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституції України. 

Ліси можуть перебувати в:
* державній;
* комунальній;
* приватній власності.

=== Суб’єкти права власності на ліси. ===

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

=== Право державної власності на ліси ===
У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі КМ України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

=== Право комунальної власності на ліси ===
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що знаходяться у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку . Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законодавством.

=== Право приватної власності на ліси ===
Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. 
Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Зацікавлені особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі. 
Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. 
Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку. 

=== Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси ===
==== Громадяни та юридичні особи, у приватній власності яких є ліси, мають право: ====
# 1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом;
# 2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
# 3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
# 4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

==== Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: ====
# 1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
# 2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
# 3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
# 4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
# 5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
# 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. 

Ці переліки не є вичерпними, і законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

== Припинення права власності на ліси. ==
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. 
Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель

2021-02-05T09:42:31Z

Порядок виконання вироку

2016-12-21T20:21:31Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-90 Постанова Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків»]

Виконання вироку — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо та вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням. 

Обов’язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в ст. 1291 Конституції України. Умисне невиконання рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконанню тягне кримінальну відповідальність передбачену ст. 382 КК України. 

== Коли вирок суду підлягає виконанню. ==

Вирок суду підлягає обов’язковому виконанню лише після набрання ним законної сили. 

Стаття 532 КПК України зазначає, що вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги (ст. 395 КПК України), якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження поновлюється, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. 

== Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні. ==

Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.
Підставою для виконання суб’єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб’єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається довиконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 

Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання. (ст. 535 КПК України) 

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. (ст. 534 КПК України)

Стаття 536 КПК України встановлює випадки коли виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено: 

# тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
# вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;
# якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили. 

Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання: 

1) про відстрочку виконання вироку; 
2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 
3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; 
4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 
5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 
6) про звільнення від покарання за хворобою; 
7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 
8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 
9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 
10) про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 
11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 
12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді; 
13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 
13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 
13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 
13-3) про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 
14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

== Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку ==
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. 

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається:
# до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 КПК України;
# до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 КПК України;
# до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 КПК України;
# до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 КПК України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу. 
Клопотання (подання) про застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються протягом 24 годин з моменту надходження відповідного клопотання (подання) до суду суддею одноособово. 

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання. 

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців. 

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову. 

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України. 

Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

== Питання, які вирішуються судом після виконання вироку ==
Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Порядок виконання вироку

2016-12-21T20:13:18Z

Tymur.kashapov: Створена сторінка: == Нормативна база == * Конституція України * Кримінальний процесуальний кодекс України *...

== Нормативна база ==

* Конституція України
* Кримінальний процесуальний кодекс України
* Кримінально-виконавчий кодекс України
* ЗУ «Про виконавче провадження»
* Постанова Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків»

Виконання вироку — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо та вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням. 

Обов’язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в ст. 1291 Конституції України. Умисне невиконання рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконанню тягне кримінальну відповідальність передбачену ст. 382 КК України. 

== Коли вирок суду підлягає виконанню. ==

Вирок суду підлягає обов’язковому виконанню лише після набрання ним законної сили. 

Стаття 532 КПК України зазначає, що вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги (ст. 395 КПК України), якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження поновлюється, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. 

== Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні. ==

Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.
Підставою для виконання суб’єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб’єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається довиконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 

Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання. (ст. 535 КПК України) 

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. (ст. 534 КПК України)

Стаття 536 КПК України встановлює випадки коли виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено: 

# тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;
# вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;
# якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили. 

Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання: 

1) про відстрочку виконання вироку; 
2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 
3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; 
4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 
5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 
6) про звільнення від покарання за хворобою; 
7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 
8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 
9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 
10) про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 
11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 
12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді; 
13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 
13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 
13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 
13-3) про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 
14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

== Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку ==
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. 

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається:
# до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 КПК України;
# до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 КПК України;
# до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 КПК України;
# до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 КПК України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу. 
Клопотання (подання) про застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються протягом 24 годин з моменту надходження відповідного клопотання (подання) до суду суддею одноособово. 

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання. 

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців. 

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову. 

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України. 

Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

== Питання, які вирішуються судом після виконання вироку ==
Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2016-12-20T13:02:08Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму ВСУ № 13 від 02.07.2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже злочином може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак даний аспект юридичної відповідальності часто залишається в тіні проблем кримінального переслідування.

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням. ==

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. 

У випадку коли шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням не відшкодована в добровільному порядку, вона може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або така особа є неплатоспроможною, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. (ст. 127 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України])

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди. ==

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди. (ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], ст.ст. 1166-1167 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) 

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні. юридичні особи можуть заявляти лише про відшкодування матеріальної шкоди. 

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. 

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

== Цивільний позов та порядок його подання. ==

Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (ст.119 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. 

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. 

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні.
Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. 

Та подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

== Хто відшкодовує (компенсує) шкоду. ==

Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення. ==

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому 

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. 

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 КПК України, ч.2 ст. 1177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Суди]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2016-12-20T12:58:22Z

Tymur.kashapov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму ВСУ № 13 від 02.07.2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже злочином може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак даний аспект юридичної відповідальності часто залишається в тіні проблем кримінального переслідування.

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням. ==

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. 

У випадку коли шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням не відшкодована в добровільному порядку, вона може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або така особа є неплатоспроможною, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. (ст. 127 КПК України)

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди. ==

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди. (ст. 128, ст.ст. 1166-1167 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) 

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні. юридичні особи можуть заявляти лише про відшкодування матеріальної шкоди. 

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. 

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

== Цивільний позов та порядок його подання. ==

Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (ст.119 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. 

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. 

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні.
Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. 

Та подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 КПК України).

== Хто відшкодовує (компенсує) шкоду. ==

Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення. ==

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому 

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. 

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 КПК України, ч.2 ст. 1177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Суди]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2016-12-20T12:34:21Z

Tymur.kashapov: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon0.ra...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму ВСУ № 13 від 02.07.2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже злочином може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду. Однак даний аспект юридичної відповідальності часто залишається в тіні проблем кримінального переслідування.

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням. ==

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. 

У випадку коли шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням не відшкодована в добровільному порядку, вона може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або така особа є неплатоспроможною, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. (ст. 127 КПК України)

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди. ==

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди. (ст. 128, ст.ст. 1166-1167 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) 

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні. юридичні особи можуть заявляти лише про відшкодування матеріальної шкоди. 

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. 

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

== Цивільний позов та порядок його подання. ==

Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (ст.119 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження. 

Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. 

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні.
Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. 

Та подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 КПК України).

== Хто відшкодовує (компенсує) шкоду. ==

Шкоду завдану кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення. ==

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому 

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. 

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 КПК України, ч.2 ст. 1177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]