WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

2025-03-14T10:17:48Z

Tetiana.vashchenko: /* Законодавство України */

== Нормативна база ==
=== Законодавство України ===
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року № 649 " Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1212-16/conv?lang=en Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10 серпня 2016 року № 772 "Про затвердження Інструкції про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту"]
=== Норми міжнародного права ===
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004/print Європейська конвенція з прав людини]
* [https://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid=53844fb44 Керівництво з критеріїв та процедур визначення статусу біженця УВКБ ООН]
=== Практика Європейського суду з прав людини ===
* [https://www.refworld.org.ru/docid/535f6da94.html Суфі та Елмі проти Сполученого Королівства]
* [https://www.refworld.org.ru/pdfid/529348df4.pdf Сааді проти Італії]
* [https://www.refworld.org/cases,ECHR,5898aa734.html Кебе та Інші проти України]
* [https://www.refworld.org/cases,ECHR,4f2932442.html І.М. проти Франції]
* [http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/imbroshhia-protiv-shvejcarii-postanovlenie-evropejskogo-suda/ Імбріощія проти Швейцарії]
* [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-148095 Арас проти Туреччини]
* [http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/pdf/001-58154?TID=thkbhnilzk Дауд проти Португалії]
* [https://precedent.in.ua/2016/04/08/chahal-protyv-soedynennogo-korolevst/ Чахал проти Сполученого Королівства]
* [https://www.refworld.org.ru/type,CASELAW,,,57ebc9c44,0.html Ф.Г. проти Швеції]
== Загальні положення щодо оскарження рішень Державної міграційної служби щодо статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту ==
Для всіх рішень Державної міграційної служби щодо статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, передбачається дві процедури оскарження: '''адміністративна та судова.'''

'''''Адміністративна процедура.''''' Рішення територіальних підрозділів Державної міграційної служби України щодо статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, протягом п’яти днів з дня отримання повідомлення про рішення, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку до Державної міграційної служби України. В такому випадку, територіальний орган ДМС реєструє скаргу та продовжує строк дії довідки про звернення на захистом в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n199 ч. 1 та 3 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового, або тимчасового захисту»]). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення (п. 2.5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів]).

'''''Судова процедура''.''' Рішення територіальних підрозділів Державної міграційної служби України щодо статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, незалежно від адміністративного оскарження, можуть бути оскаржені до окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

В разі оскарження рішення в судовому порядку, територіальний орган ДМС продовжує строк дії довідки за захистом в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n205 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»]).

До територіального органу ДМС слід подати копію позовною заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, чи належним чином оформленої судової повістки. Продовження довідки на кожний наступний тримісячний термін здійснюється після отримання територіальним органом ДМС інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС (п. 2.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів]).

Якщо не було досягнуто успіху в адміністратвиному порядку оскарження, подальшому судовому оскарженню підлягає остаточне рішення, що було прийняте за адміністративною скаргою. Термін оскарження починається в день отримання остаточного рішення чи повідомлення про таке рішення.
== Рішення, які можуть оскаржуватися ==
''В рамках процедури розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, територіальний орган Державної міграційної служби послідовно приймає три рішення:''
* Про прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту чи про відмову в такому прийнятті;
* Про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в оформленні таких документів;
* Про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ці три типи рішень стосуються різних питань, приймаються на різних етапах розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Вони приймаються за різною процедурою та потребують дій з боку різних посадових осіб територіального органу Державної міграційної служби України. Для кожного з цих рішень існують особливості оскарження. Правильне визначення типу рішення, що оскаржується, має вирішальне значення для успіху оскарження.

При підготовці оскарження слід точно визначити яке саме рішення буде оскаржуватись.

В практиці відомі випадки, коли суди при розгляді позовів щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, фактично розглядають питання про те, чи є особа біженцем. При такому помилковому розгляді, суди фактично перевіряють не те, чи дотримана '''процедура''' прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, а дають відповідь на питання '''матеріального''' права про те, чи потрапляє особа під визначення біженця. Однак, відмова в оформленні документів можлива лише з конкретно встановлених '''процедурних''' підстав, зокрема якщо особа '''очевидно''' не є біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Якщо неможна стверджувати, що особа '''очевидно''' не є біженцем, та відсутнє зловживання правом на звернення (див. нижче) звернення особи за захистом має бути розглянуте '''по суті.''' На це неодноразово вказував Верховний Суд України. Наприклад, в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99521638 постанові від 10 вересня 2021 р. у справі № 120/192/20-а], Верховний Суд вказав: "рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнято відповідачем в порушення ст. 8-10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та встановленої процедури, так як УДМС України у Вінницькій області, фактично здійснило передчасний розгляд заяви по суті на стадії її попереднього розгляду та передчасно прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»".
=== Оскарження рішень про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ===
На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n73 ч. 6 ст. 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], Державна міграційна служба України може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо:
* заявник видає себе за іншу особу
* заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо раніше рішенням державної міграційної служби було встановлено відсутність умов, за яких заявник може вважатися біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо такі умови не змінилися.
Про відмову в прийнятті заяви територіальний орган ДМС ухвалює рішення, яке оформлюється наказом. Уповноважена особа територіального органу ДМС:
* видає заявнику письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови;
* під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб (п. 2.4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів]).
Підставами для оскарження рішень про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є:
* Неправильність висновку <ins>територіального </ins>органу Державної міграційної служби про те, що заявник видає себе за іншу особу.
* Неправильність висновку про те, що раніше щодо заявника було встановлено відсутність умов, за яких він може вважатися біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
* Неврахування того, що умови, за яких заявник може вважатися біженцем, змінилися для конкретного заявника.
Слід враховувати, що на даному етапі відбувається виключно оскарження процедурного рішення. Слід демонструвати відсутність формальних підстав для відмови в прийнятті заяви, або неправильність їх застосування. Звернення до фактичних матеріальних підстав відмови можливе у випадках, коли необхідно продемонструвати неправильність застосування формальних підстав. На приклад, звернення до інформації про країну походження може бути необхідним для доведення неправильності висновку територіального органу ДМС про незмінність ситуації заявника. Також слід брати до уваги, що рішення органу ДМС не повинно концентруватися на матеріальних підставах. На цій стадії розгляд заяви відбувається протягом доби prima facie, тобто на перший погляд. В прийнятті заяви може бути відмовлено лише в разі повної очевидності того, що заява не може бути прийнята (на приклад, коли вона повністю текстуально повторює попередню заяву), або якщо недвозначно та очевидно встановлено (наприклад, з відбитків пальців), що заявник видає себе за іншу особу.
=== Оскарження рішень про відмову в оформленні документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ===
На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n107 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], в разі, коли відсутні умови для відмови в прийнятті заяви, та заява прийнята до розгляду, ДМС (її територіальний орган) протягом '''п’ятнадцяти робочих днів''' з дня реєстрації заяви проводить співбесіду з заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання. В цьому полягає процедура попереднього розгляду заяви. Попередній розгляд стосується виключно питання прийнятності заяви і не стосується суті фактів та обставин, на які посилається заявник.

Ключовим елементом попередньої процедури є співбесіда заявника з працівником територіального органу Державної міграційної служби України, який (яка) веде його справу. Ця співбесіда є конфіденційною, однак за необхідності може залучатися перекладач. За бажанням особи, до участі в співбесіді може залучатися адвокат. Результати співбесіди оформлюються протоколом співбесіди, який приєднується до справи заявника.

При підготовці висновку щодо оформлення чи відмови в оформленні документів для визнання біженцем або особою, як потребує додаткового захисту, працівник Державної міграційної служби України використовує інформацію, наведену в заяві, а також дані, отримані під час співбесіди. У висновку також робиться посилання на інформацію по країні походження, в тому числі, сторінки використаних інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті та роз’яснюється співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди. Висновок обов’язково повинен включати точну та актуальну інформацію з декількох джерел (пп. 4.1 – 4.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв]).

Працівник територіального органу ДМС, який веде справу заявника, готує письмовий висновок про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або відмову в оформленні. Висновок затверджується наказом уповноваженої особи територіального органу ДМС ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n112 ч. 4 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається за заявами:
* Які є '''очевидно''' необґрунтованими, тобто в заявника відсутні умови, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n10 пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]);
* Які носять характер '''зловживання''', коли заявник з метою визнання його біженцем або особою, ка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, ким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо обставини, на які посилається особа, не змінилися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n115 (ч. 6 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»]).
В разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС '''протягом трьох робочих днів''' з дня прийняття рішення надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз’ясненням порядку оскарження рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n116 ч. 7 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]). Територіальний орган ДМС України '''протягом трьох робочих днів''' надсилає або видає під підпис заявнику чи законному представнику письмове повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з викладенням причин відмови і роз’ясненням порядку оскарження, про що робиться запис в журналі реєстрації повідомлень (пп. 4.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів]).

При оскарженні рішень про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту слід виходити з процесуального характеру таких рішень. '''Мова йде про рішення про прийнятність заяви, а не про розгляд заяви по суті.''' Розгляд питання про можливість оформлення документів є другим процедурним фільтром, за допомого якого відсікаються від подальшої процедури неприйнятні заяви. При розгляді питання про прийняття заяви заява може бути не прийнята через її очевидну неприйнятність prima facie, тобто таку, яка не залишає в неупередженого спостерігача сумнівів щодо необґрунтованості з першого погляду. При розгляді питання про оформлення документів відбувається більш глибокий аналіз прийнятності заяви, що дозволяє виявити неочевидні з першого разу причини, з яких заява може бути визнана неприйнятною.
* Першою підставою для відмови в оформленні документів може бути '''очевидна''' відсутність в заявника умов, за яких він може вважатися біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. Ця очевидність має бути такою, що не потребує глибокого аналізу.
* Другою підставою є зловживання з боку заявника, коли заявник видає себе за іншу особу, або під час попереднього розгляду заяви було встановлено, що заявник вже звертався за статусом біженця чи додатковим захистом з тих самих підстав і отримав відмову.
Так само як і при оскарженні рішень про відмову в прийнятті заяви, при оскарженні рішень про відмову в оформленні документів слід концентруватися на процедурному аспекті проблеми. На цьому етапі не визначається чи є особа біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. Встановлюється виключно коректність процедури. Вирішальне значення має визначення порушень при дотриманні процедури, зокрема щодо встановлення факту очевидної відсутності в особи підстав претендувати на статус біженця чи додатковий захист, або факту звернення за захистом раніше та зловживання.

На відміну від ситуації з відмовою у прийнятті заяви, в ситуації з відмовою в оформленні документів присутня певна міра суб’єктивної оцінки. Слід звертати увагу на коректність такої оцінки. Особливо це стосується використання працівником територіального органу ДМС інформації по країні походження, повноти та точності такої інформації, достовірності джерел, наявності посилань на джерела та обґрунтованості висновків, що робляться на підставі дослідженої інформації по країні походження.
=== Підстави відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ===
Заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, які визнані прийнятними, розглядаються по суті. Рішення по суті приймається Державною міграційною службою України протягом місяця з моменту отримання з територіального органу ДМС особової справи заявника та висновку працівника, який веде справу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n139 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба приймає рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n147 ч. 5 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]). В разі незгоди з мотивувальною частиною висновку територіального органу ДМС, який розглядав справу, або з його пропозиціями, Державна міграційна служба може підготувати власний письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (п. 6.4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів]).

В разі прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особі, стосовно якої прийнято таке рішення направляється письмове повідомлення з викладенням причин та порядку оскарження такого рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n159 ч. 13 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]").

'''Умовами, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є:'''
* Вчинення особою злочину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людства і людяності;
* Вчинення поза межами України до прибуття в Україну злочину неполітичного характеру, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;
* Особа винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам ООН;
* Стосовно особи встановлено відсутність умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
* Особа до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* Особа до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього положення не поширюється на дітей, розлучених з сім’ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали в Україні, а також їхніх дітей та онуків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n75 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).
== Адміністративний порядок оскарження рішення про відмову в статусі біженця або особи, яка потребує додаткового захисту ==
=== Загальні положення ===
Біженець або особа, яка потребує додаткового захисту має право звернутися до [https://dmsu.gov.ua/ ДМС]
зі скаргою про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи зі скаргою про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В такому випадку ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 розділ VIII Правил розгляду заяв та оформлення документів] ). Особа має право брати участь в розгляді її справи, а також залучити адвоката для представлення своїх інтересів, у тому числі через [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги].
=== Строк розгляду ===
Протягом '''місяця''' з дня отримання особової справи (може бути продовжено, але не більше ніж на 3 місяці).
=== Види рішень за результатами розгляду скарги ===
* про задоволення скарги та скасування рішення територіального органу ДМС про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту '''<big>→</big>''' рішення направляється територіальному органу ДМС, який відмовив у вчиненні оскаржуваних дій, та протягом 7 робочих днів з дня отримання територіальний орган приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* про залишення скарги без розгляду.
=== Підстави залишення скарги без розгляду ===
* скаргу подано особою, яка не має права подавати таку скаргу;
* на розгляді в ДМС знаходиться (знаходилась) скарга на те саме рішення територіального органу ДМС;
* надійшло клопотання про відкликання скарги від особи, що подала скаргу або в інтересах якої подано скаргу іншою особою (крім випадків, якщо рішення оскаржено в інтересах дитини, розлученої із сім'єю);
* скаргу подано після закінчення встановлених строків (5 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову).
== Особливості судового оскарження рішення про відмову в статусі біженця або особи, яка потребує додаткового захисту ==
=== Матеріальні аспекти ===
В разі задоволення відповідного позову, суд може прийняти рішення або про зобов’язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про зобов’язання прийняти рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Відповідно, формулювання позовних вимог залежить від допущених порушень.

Формулювати позовні вимоги так аби суд зобов’язав Державну міграційну службу повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, доцільно тоді, коли має місце порушення процедури, яке призвело до неякісного розгляду заяви по суті. Наприклад, це можуть бути серйозні процесуальні порушення (ненадання матеріалів особової справи, прийняття рішення особою, яка не була вповноважена приймати таке рішення, очевидно помилковий висновок про наявність обставин, які не дозволяють надати особі статус біженця або додатковий захист, таких як скоєння злочину).

Формулювати позовні вимоги так, аби суд зобов’язав Державну міграційну службу прийняти рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, доцільно у випадках, коли заява особи невірно розглянута по суті, тобто були зроблені невірні висновки.

Найбільше значення при розгляді питання про оформлення документів чи прийняття рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового, або тимчасового захисту, має встановлення факту наявності обставин, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n9 чч. 1 та 13 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]. Мова йде про два різних набори обставин.
==== Щодо біженців ====
''Біженцем є особа,'' яка не громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n11 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).
При підготовці позовної заяви слід мати на увазі, що загроза переслідування характеризується як через об’єктивну можливість такого переслідування чи вже наявний факт переслідування, так і через наявність суб’єктивного побоювання стати жертвою переслідування за певною ознакою. І суб’єктивна і об’єктивна сторони побоювань заявника в їх сукупності повинні належним чином бути проаналізовані міграційним органом під час прийняття рішення за заявою. Наприклад, тільки факт відсутності переслідування особи в минулому чи відсутність документальних підтверджень факту переслідування не може слугувати підставою для висновку, що відсутні об’єктивні підстави вважати, що особа є біженцем.

Слід мати на увазі, що об’єктивні обставини в абсолютній більшості випадків не можуть бути підтверджені самою особою. Ненадання особою документального підтвердження можливості переслідування чи вже наявного переслідування в жодному випадку не може бути підставою для відмови в статусі біженця. Як вказує Агентство ООН у справах біженців, «випадки коли заявник може надати підтвердження своєї заяви – це скоріше виключення, ніж правило. В більшості випадків особа, яка рятується від переслідування, прибуває до країни в скрутному становищі, і часто навіть без особистих документів. Таким чином, хоча обов’язок надати докази лежить на заявнику, завдання встановлення та опрацювання відповідних фактів розв’язується разом з особою, що перевіряє …у випадках, коли викладене заявником уявляється правдоподібним, посадова особа має тлумачити сумніви на користь заявника» ([https://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid=53844fb44 Керівництво з критеріїв та процедур визначення статусу біженця, п. 196]).

Аналогічно, Пленум Вищого адміністративного суду України у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001760-09/conv?lang=en#o98 постанові від 25 червня 2009 року № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні"] вказав, що ненадання документального доказу усних тверджень не повинно бути перешкодою в прийнятті заяви чи прийнятті об'єктивного рішення щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, з урахуванням принципу офіційності, якщо такі твердження збігаються з відомими фактами та загальна правдоподібність яких є достатньою.

Оскільки сама ситуація біженства означає, що особа не може надати документальні підтвердження певних фактів (наприклад, факту протиправних дій щодо себе з боку держави чи недержавних груп), об’єктивні обставини встановлюються через визначення загальної ситуації в країні походження за допомогою інформації по країні походження. Основною вимогою до заявника є явна демонстрація суб’єктивних побоювань. Так, наприклад, особа може прямо заявляти, що відносно неї відбувається переслідування, та існує ризик для її життя, здоров’я чи свободи за ознакою належності до певної групи. В такому випадку, слід перевіряти чи підтверджуються ці суб’єктивні побоювання об’єктивними даними, відомими з ІКП (інформація по країні походження).

Слід мати на увазі, що належність особи до певної групи може бути неочевидною та не усвідомлюватись самою особою. Заявник може характеризувати свою ситуацію як особисту, хоча ця ситуація є типовою для багатьох осіб, які належать до певної групи. Наприклад, жінки шлюбного віку (слід мати на увазі, що в деяких спільнотах шлюбним віком вважається вік в 12 років чи навіть менше). Сам по собі факт того, що жінка має шлюбний вік, не є підставою для надання ній статусу біженця. Однак, якщо жінка чи дівчина походить з країни, регіону чи спільноти, де вона може бути примушена до вступу в шлюб, таке походження може означати, що така жінка чи дівчина належить до соціальної групи жінок, яким загрожує примусовий шлюб, і саме ця ознака може бути підставою для переслідування.

При визначення того, чи належить особа до національної соціальної, релігійної чи політичної групи є складним питанням рекомендується використовувати [https://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid=53844fb44 рекомендації Агентства ООН у справах біженці]в та іншу інформацію по країні походження з метою повного встановлення всіх обставин особи, які дозволяли б відносити особу до групи, яка піддається переслідуванням. Слід звертати увагу як на показання особи про її особистий досвід, так і на об’єктивні данні, відомі про особу, оскільки заявник може не усвідомлювати, що піддається переслідуванням за ознакою належності до певної групи та характеризувати свою ситуацію як загальну небезпеку чи загрозу. Необхідно звертати увагу на характер загрози, яку описує особа, на те, чи має ця загроза загальний характер (на приклад, чи походить вона від ситуації конфлікту), або створює особливий ризик саме для цієї особи, а також чи характеризує особа себе в певних термінах (на приклад, як представника певної національної чи соціальної групи), і чи існує специфічна загроза переслідувань для цієї групи, що підтверджувалася б інформацією по країні походження.

Водночас, твердження особи про те, що вона піддається переслідуванням за певною ознакою, слід перевіряти відповідно до актуальної інформації по країні походження.

Відносно деяких осіб, які звернулися за статусом біженця в Україні, відмова обґрунтовується тим, що вони виїхали з країни походження з підстав, не пов’язаних з біженством, і таких підстав на момент виїзду не існувало. Слід мати на увазі, що такі обставини характеризують особу як біженця ''sur place'', тобто такого біженця, який став біженцем вже під час перебування в країні, в якій він чи вона шукає притулку. Той факт, що особа виїхала не через можливість переслідування, і ці обставини виникли після виїзду особи, не може слугувати підставою для відмови особі в статусі біженця ([https://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid=53844fb44 Керівництво з критеріїв та процедур визначення статусу біженця, п. 94-96]).
==== Щодо осіб, які потребують додаткового захисту ====
Особа, яка потребує додаткового захисту – це особа, яка не підпадає під ознаки біженця, однак потребує захисту, оскільки змушена прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок таких побоювань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n24 п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]").
Поняття додаткового захисту випливає з міжнародно-правових зобов’язань України в галузі прав людини, зокрема статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n14 2 та 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], відповідно до яких нікого не може бути позбавлено життя, а також піддано катуванню, нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню. Держава несе відповідальність, зокрема, за те, щоб жодна особа, яка знаходиться на її території, під її контролем чи, в деяких випадках, звернулася до неї, не була видана в ситуацію, де вона може бути позбавлена життя чи піддана неналежному поводженню.

При оскарженні рішень про відмову в додатковому захисті по суті слід відштовхуватись від підстав, які обумовили звернення за захистом. В деяких випадках, мова йде про особисту загрозу особі. Наприклад, особі може загрожувати смертна кара чи ув’язнення в умовах, які дорівнюють нелюдському і такому що принижує гідність поводженню. Зазвичай, факт загрози може бути підтверджений документально, хоча може бути необхідним додаткове дослідження інформації по країні походження з метою визначення реальності загрози (наприклад, умов ув’язнення осіб в країні походження).

Однак, значно більш поширеною є ситуація, коли особа посилається на загальну ситуацію конфлікту та насильства в країні походження, яка не дозволяє ній вести нормальне життя, і повернення особи в обставини війни саме по собі становитиме нелюдське поводження. Так, Європейський суд з прав людини зазначив у справі "Суфі та Елмі проти Сполученого Королівства", що повернення особи у ситуацію громадянської війни може складати загрозу тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. При цьому, критеріями для оцінки інтенсивності та напруженості насильства в країні є використання сторонами методів або тактики війни, що збільшують ризик втрат серед цивільного населення або безпосередньо спрямованих проти цивільного населення, те чи є конфлікт локалізованим або всеохоплюючим, а також кількість осіб, які втратили життя чи були піддані катуванням чи нелюдському поводженню внаслідок конфлікту ([https://www.refworld.org.ru/docid/535f6da94.html Суфі та Елмі проти Сполученого Королівства, No 8319/07 та 11449/07, рішення від 28 червня 2011 р., § 217-241]).

Питання про те, чи становить ситуація в країні походження заявника такий конфлікт, повернення в який саме по собі призведе до загрози порушення фундаментальних прав заявника визначається залежно від конкретного випадку. При оскарженні таких рішень слід звертати увагу чи повно та всесторонньо було досліджено інформацію по країні походження, неврахування останніх подій, неврахування позицій Європейського суду з прав людини щодо повернення. Можна посилатися також на позиції УВКБ щодо повернення до конкретної країни, однак слід мати на увазі, що ці позиції не носять юридично обов’язкового характеру та є лише закликом до країн, які взяли на себе міжнародні зобов’язання щодо надання захисту, вести певну політику по відношенню до шукачів притулку з певного регіону.
=== Процедурні аспекти ===
Правильність процедури розгляду заяв про звернення за статусом біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, має не менше значення, ніж вірне вирішення справи по суті. В силу особливостей такого роду адміністративних проваджень, справа в принципі не може бути вірно розглянута по суті, якщо припущено значних порушень процедури розгляду. Оскарження процедурних порушень має таке саме значення, як і оскарження порушень при розгляді суті справи.

Процедура розгляду заяв про звернення за статусом біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, повинна відповідати національним і міжнародним стандартам, викладеним в праві України, міжнародному праві, рекомендаціях УВКБ ООН, органів Ради Європи, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Однак, основні вимоги, слідування яким достатнє для процесуально вірного розгляду органами ДМС заяв про звернення за статусом біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, містяться в Законі України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 "Про біженців та осіб, які потребують додаткового, або тимчасового захисту"] і в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правилах розгляду заяв та оформлення документів].

'''При підготовці позовної заяви слід звернути увагу на такі можливі порушення:'''

''Ненадання особі, яка висловлює бажання звернутися за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, можливості скласти відповідну заяву чи відмова прийняти таку заяву, що не оформлюється відповідним обґрунтованим рішенням''

Будь-яка посадова особа держави (співробітник міграційної служби, поліції, офіцер прикордонної служби, військовий, тощо), до якого звернувся іноземець або особа без громадянства, висловлюючи бажання отримати притулок в країні, зобов’язана негайно повідомити відповідну державну службу, яка розглядає заяви про звернення за захистом, про таку особу, та, за необхідності, надати такій особі умови для складання заяви, а також пересвідчитись, що особа перебуває в безпеці. Так, в справах [https://www.refworld.org.ru/pdfid/529348df4.pdf Сааді проти Італії (№ 37201/06, рішення від 28 лютого 2008 р.)] та [https://www.refworld.org/cases,ECHR,5898aa734.html Кебе та Інші проти України (№ 12552/12, рішення від 12 січня 2017 р.)] Європейський суд з прав людини зазначив, що навіть у випадку, коли особа ще не ступила на державну територію, але звертається до офіцера прикордонної служби, явно висловлюючи бажання отримати притулок, відмова такій особі в можливості звернутися за притулком становитиме порушення зобов’язань держави за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

В Україні обов’язок державних органів допомагати особам в зверненні за статусом біженця встановлюється як законом, так і окремими підзаконними актами. Розроблено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1212-16/conv?lang=en Інструкцію про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту].

Дії працівників Державної міграційної служби при зверненні до них особи, яка висловлює бажання звернутися за статусом біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту, або при отриманні ними інформації про таку особу, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правилами розгляду заяв та оформлення документів]. Відповідно до п. 2.1, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якої особисто звернулася особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник, зобов’язана зареєструвати це звернення, проінформувати заявника мовою, яку він/вона розуміє про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов’язку, за необхідності – забезпечити надання заявнику послуг перекладача, роз’яснює порядок звернення за безоплатною правничою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Нездійснення цих заходів та ненадання особі, яка висловила бажання звернутися за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, слід оскаржувати до окружного адміністративного суду як бездіяльність суб’єкта владних повноважень. В разі, якщо така бездіяльність супроводжувалася накладанням на заявника адміністративних штрафів, прийняттям рішення про примусове повернення чи зверненням до суду з позовною заявою про примусове видворення чи про затримання з метою ідентифікації і забезпечення примусового видворення, оскарження таких рішень не заважає зверненню до суду з позовом щодо бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

''Ненадання заявнику перекладача''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n111 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], заявнику, який не володіє українською або російською мовами, ДМС забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник за власним бажанням також може залучити перекладача за свій рахунок, або за рахунок інших осіб.

Неможна презюмувати знання особою мови. В справі [https://www.echr.com.ua/translation/sprava-vizgirda-proti-sloveni%D1%97-rishennya/ Візгірда проти Словенії (№ 59868/08, рішення від 02 грудня 2008 р.)], Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що навіть у випадках, коли існують підстави вважати, що особа має певні знання якоїсь мови, цій особі все одно слід надавати перекладача з такої мови, про яку особа заявляє, що вона володіє нею достатньо. В разі, якщо особа за власним бажанням письмово повідомляє, що не потребує перекладача, та не оскаржує в подальшому цю відмову (на приклад, через те, що особа не розуміла, що підписує відмову від перекладача), то такій особі перекладач може не надаватися. Однак, якщо особа не заявляє про відсутність потреби у перекладачі, перекладач має надаватися. Це стосується і випадків, коли особа має певні знання української чи російської мови, однак ця мова не є рідною для особи.

''Ненадання заявнику правничої допомоги''

Право на безоплатну первинну правничою допомогу поширюється на іноземців та осіб без громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу", ч. 1 ст. 3]). Особи, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"] мають право на всі види вторинної правничою допомоги з моменту подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"]).

Співробітник Державної міграційної служби, до якого звернулася особа, яка заявляє про бажання бути визнаною біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, зобов’язаний роз’яснити такій особі порядок звернення про надання безоплатної правничою допомоги (п. 2.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правила розгляду заяв та оформлення документів]).

Надана особі правнича допомога повинна бути якісною. В разі, якщо допомога обмежується присутністю адвоката при здійсненні необхідних дій з заявою, і адвокат не прикладає активних зусиль для допомоги клієнту, право на правничу допомогу вважається порушеним. Так, Європейський суд з прав людини у справі [https://www.refworld.org/cases,ECHR,4f2932442.html І.М. проти Франції (№. 9152/09, рішення від 02 лютого 2012 р.]) щодо надання особі правової допомоги у справі про видворення зазначив, що надмірно короткий термін розгляду справи, з урахуванням перебування заявника під вартою та відсутності правової та лінгвістичної допомоги становить порушення Статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 151 рішення). Суд вказав, що коли заявник має допомогу адвоката тільки в суді, до того маючи лише коротку зустріч з ним, і не маючи можливості надати будь-які додаткові докази, це є порушенням конвенційних стандартів, особливо з урахуванням того, що особа намагалася подати заяву про притулок, однак не могла цього зробити, оскільки була затримана. В справі [http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Imbrioscia_v_Switzerland_24_11_1993.pdf Імбріощія проти Швейцарії (№. 13972/88, рішення від 24 листопада 1993 р.)], Європейський суд вказав, що коротка тривалість та складність процедури, до якої залучений адвокат, порушує право особи на правову допомогу, особливо коли органи влади не роблять нічого, аби відкласти цю процедуру. Той факт, що особа чи її адвокат не заперечують проти короткої тривалості дій, не знімає з держави відповідальності за порушення права особи на правову допомогу. У справі [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-148095 Арас проти Туреччини (No 2) (№. 15065/07, рішення від 18 лютого 2015 р.)], Європейський суд зазначив, що проста присутність адвоката при здійсненні процесуальних дій не створює ефективного права на правову допомогу. Пасивність адвоката не відповідає конвенційним стандартам (§ 40 рішення). У справі [http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/pdf/001-58154?TID=thkbhnilzk Дауд проти Португалії (№. 11/1997/795/997, рішення від 21 квітня 1993 р.)], ЄСПЛ зазначив, що «Конвенція створена аби гарантувати не права, що є теоретичними чи ілюзорними, а права, що є практичними та ефективними, і що призначення правового радника саме по собі не гарантує ефективності допомоги, яку він може надати….Від компетентних органів державної влади вимагається втручання…якщо бездіяльність з боку правового радника у наданні ефективного представництва є очевидною» (§ 38 рішення).

Таким чином, особі, яка висловлює бажання звернутися з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи вже перебуває в процедурі, має надаватися правова допомога належної якості. Якщо така допомога не надається, то будь-які дії відносно заяви особи, здійснені за відсутності належної правової допомоги, можуть бути оскаржені.

''Нероз'яснення можливості оскарження''

При прийнятті будь-якого негативного рішення за заявою особи (про відмову в прийнятті, відмову в оформленні документів, відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту), особі має письмово роз’яснюватись право на оскарження та порядок такого оскарження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n199 ч. 7 ст. 8, ч. 13 ст. 10, ч. 9 ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту")]. З порядком оскарження особа ознайомлюється під підпис ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11/ed2011090#n40 п. 2.4], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11/ed2011090#n89 п. 4.6] Правил), або такий порядок зазначається у відповідних рішеннях та направляється особі на пошту.

Відсутність роз’яснення можливості оскарження рішення, або очевидна неможливість для особи ознайомитися з таким роз’ясненням (на приклад, коли особа не володіє українською мовою, а повідомлення з роз’ясненням можливості оскарження надіслано ній на пошту українською мовою) може слугувати підставою для поновлення в суді строків судового оскарження рішень щодо статусу біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
== Використання інформації по країні походження ==
'''Інформація про країну походження''' – інформаційні звіти про становище в країнах походження біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, підготовлені Міністерством закордонних справ України, Державною міграційною службою України, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, національними та міжнародними організаціями, що спеціалізуються на зборі та виданні інформації або звітів (п. 1.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правила розгляду заяв та оформлення документів]).

Актуальна інформація про країну походження повинна використовуватися на всіх стадіях розгляду звернень за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту (п. 2.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів] ).

В усіх висновках, що приймаються по заяві (при оформленні документів або при вирішенні питання по суті), обов’язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел (п. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11/ed2011090#n83 4.3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11/ed2011090#n99 5.1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11/ed2011090#n172 7.6] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів]).

Пленум Вищого адміністративного суду України у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001760-09/conv?lang=en Постанові № 1] вказав, що підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Text Правил розгляду заяв та оформлення документів], інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження. Суди можуть використовувати інформацію про країни походження, розміщену на офіційних сайтах [https://dmsu.gov.ua/diyalnist/coi.html Державної міграційної служби України], [https://www.unhcr.org/ua/ Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців], а також на інформаційних носіях, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні, та інших носіях. При розгляді справ щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, необхідно враховувати, що інформація про країну походження належить до загальновідомої інформації.

З точки зору міжнародного права біженства та міжнародного права прав людини, використання повної, достовірної та актуальної інформації по країні походження, яка набувається з декількох надійних та неупереджених джерел, є необхідною передумовою правильної оцінки ризику, яка передує прийняттю будь-якого рішення по заяві особи, яка висловлює бажання отримати статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. У справі [https://precedent.in.ua/2016/04/08/chahal-protyv-soedynennogo-korolevst/ Чахал проти Сполученого Королівства (№ 22414/93, рішення від 15 листопада 1996 р.)], ЄСПЛ відзначив, що органи державної влади при розгляді справ шукачів притулку повинні проводити оцінку індивідуального ризику, який спіткає особу в разі повернення до країни походження (§ 83-86). У справі [https://www.refworld.org.ru/type,CASELAW,,,57ebc9c44,0.html Ф.Г. проти Швеції (№ 43611/11, рішення від 23 березня 2016 р.)], Суд зазначив, що така оцінка має відбуватися ''ex nunc'', тобто станом на момент прийняття кожного рішення (§ 115).

З практичної точки зору, це означає, що при оцінці ризику слід використовувати найбільш актуальну інформацію, що найбільш «наближена» до фактів про які зазначив заявник. Неприпустиме використання інформації загального характеру з малодостовірних чи недостовірних джерел. Наприклад, інформація про надання державі, де відбувається конфлікт, гуманітарної допомоги, ніяк не вказує на зменшення ризику загибелі через бойові дії. Неприпустиме використання заангажованої інформації, на приклад, повідомлень від однієї зі сторін в конфлікті про відсутність загрози для представників іншої сторони.

Інформацію найбільш загального характеру можна отримати від [https://mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/travel-advice Міністерства Зовнішніх Справ України]. Інформацію про ситуацію з правами людини в країні, а особливо щодо переслідувань чи загроз для окремих осіб чи груп, доцільно отримувати від [https://www.unhcr.org/country-reports.html Агентства ООН у справах біженців], яке готує періодичні доповіді по країнам походження біженців. Також доцільне використання інформації від моніторингових місій ООН (на приклад, [https://unama.unmissions.org/ Моніторингової місії ООН в Афганістані]) та інших міжнародних організацій в регіоні. Велику вагу може мати інформація від поважних міжнародних неурядових організацій в галузі прав людини, таких як [https://www.amnesty.org.ua/ Міжнародна амністія] та [https://www.hrw.org/ru Хьюман Райтс Вотч].

Для встановлення найбільш актуальної та конкретної інформації (на приклад, про те, під чиїм контролем на даний момент перебуває місто, з якого походить заявник) можна використовувати новинні ресурси, такі як [https://news.un.org/ru/ Центр новин ООН], сайти міжнародних інформаційних агентств, таких як [https://www.bbc.com/ukrainian BBC] та [https://www.aljazeera.com/ Al-Jazeera]. Однак, слід мати на увазі, що новинні ресурси можуть лише повідомляти окремі факти, однак них неможна використовувати для оцінки потреб в міжнародному захисті.

Невикористання інформації по країні походження, або використання інформації неналежної якості, при розгляді заяв про звернення за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, є підставою для оскарження прийнятих на підставі такої недостовірної інформації рішень.

'''''Посилання на рекомендовані джерела інформації про країни походження:'''''
* [https://www.refworld.org/ Refworld] – сайт, на якому розміщуються всі документи УВКБ ООН. Зручний пошук по країні походження
* [https://www.ecoi.net/ ECOI] – Європейська мережа інформації по країні походження. Містить документи ЄС, Ради Європи та окремих країн
* [https://www.unhcr.org/ УВКБ ООН]
* [https://www.amnesty.org/en/ Організація Міжнародна Амністія]
* [https://www.hrw.org/ru Хьюман Райтс Вотч]
* [https://news.un.org/ru/ Центр новин ООН]
{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' Узагальнення судової практики розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту (2008-2019 рік), підготовлено [https://www.unhcr.org/ua/ Представництвом Агентства ООН у справах біженців в Україні] -
[[Файл:Судова практика розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту.doc|міні|Судова практика розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту]] 
Детально див.: https://www.unhcr.org/ua/resources
|}
== Див. також ==
* [[Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту]]
----
{| class="wikitable"
|Підготовлено експертами ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ" за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні
|}
----
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]

Оренда житла з правом викупу

2025-03-14T09:56:38Z

Tetiana.vashchenko: Зміна назв НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 274 "Про затвердження Порядку оренди житла з викупом"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 " Про механізм впровадження Закону України] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF "Про приватизацію державного житлового фонду"]
== Визначення поняття ==
'''Договір оренди житла з викупом''' – особливий вид договору найму (оренди) житла, що може передбачати відступлення орендодавцем права вимоги боргу іншій особі – вигодонабувачу (частина 1 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

За договором оренди житла з викупом '''одна сторона - орендодавець''' передає '''другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю)''' житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендарю (частина 2 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно від підприємства-орендодавця до особи-орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом(частина 7 статті 8101[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Підприємство-орендодавець набуває право власності на попередньо обране особою-орендарем житло з метою подальшої передачі такого житла у довгострокову оренду з викупом такій особі та здійснює розпорядження таким житлом до його повного викупу.

Даний договір поєднує в собі риси договору оренди житла та договору купівлі-продажу житла. Чим детальніше буде описано правові взаємовідносини між орендарем і орендодавцем, тим менше ризиків і суперечок виникне.
== Сторони договору ==
'''Сторонами''' у договорі оренди житла з викупом є '''підприємство-орендодавець (далі - орендодавець) та особа-орендар (далі - орендар).'''

'''Орендодавцем''' є юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка набуває право власності на попередньо обране особою-орендарем житло з метою подальшої передачі такого житла у довгострокову оренду з викупом такій особі та здійснює розпорядження таким житлом до його повного викупу (частина 3 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Орендарем''' може бути тільки фізична особа. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.
== Предмет та мета договору ==
'''Предмет договору оренди''' – квартира або її частина, житловий будинок або його частина, що призначаються та придатні для постійного проживання в них (пункт 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

'''Мета договору''' – передача права власності на житло орендарю після сплати орендних платежів.
== Істотні умови договору ==
Договір оренди житла з викупом укладається відповідно до примірного договору, який затверджується Міністерством розвитку громад та територій і в якому '''зазначаються:'''
# найменування сторін;
# характеристика житла, що передається в оренду;
# строк, на який укладається договір;
# розмір, порядок формування, форма і строки внесення орендних платежів та умови їх перегляду;
# підстави дострокового розірвання договору;
# порядок повернення коштів у разі дострокового розірвання договору;
# формування резерву непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря;
# зобов’язання сторін;
# відповідальність сторін (пункт 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом] ).
== Права та обов’язки сторін ==
'''Орендодавець має право''' розпоряджатися придбаним житлом до його повного викупу орендарем.

'''Орендодавець зобов’язаний''' передати житло у користування орендарю у встановлений договором строк або достроково, за умови повної сплати орендних платежів.

''Крім того, орендодавець також зобов'язаний здійснювати капітальний ремонт житла, переданого у найм'' (частина 2 статті 819 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

До '''основних прав орендаря''' належить:
# право володіння та користування житлом, отриманим в оренду;
# після сплати орендних платежів у повному обсязі набуття права власності на таке житло;
# право достроково погасити платежі на викуп житла (пункт 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
'''Орендар зобов’язаний:'''
# сплатити за житло кошти початкового внеску, який є складовою частиною вартості житла, визначеної у договорі оренди (частина 3 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»];
# своєчасно сплачувати орендні платежі, тобто періодичні платежі, які орендар сплачує орендодавцю відповідно до умов договору оренди протягом усього строку дії договору. Вони складаються з: платежів на викуп обраного орендарем житла; винагороди (доходу) орендодавця частина 4 статті 820 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]). У свою чергу, винагорода (дохід) орендодавця визначається згідно з розміром процентної ставки, встановленої у договорі оренди (частина 6 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]);
# компенсувати орендодавцю витрати, пов’язані з вчиненням юридичних дій, а саме: страхові платежі; витрати на оформлення права власності на нерухоме майно; на державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна; нотаріальні послуги; резерви непередбачених витрат, пов’язані з обслуговуванням зобов’язань орендаря (частина 5 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]). Порядок компенсації вищепозначених витрат визначається договором оренди (пункт 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]);
# надати кошти для формування резервів непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря (частина 5 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]; пункт 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]). Розмір таких резервів не може перевищувати три відсотки вартості житла. Кошти з цих резервів у разі їх невикористання зараховуються як платежі орендаря на викуп житла (пункт 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]);
# сплачувати самостійно комунальні платежі (частина 7 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]). У випадку виникнення заборгованості з оплати спожитих житлово-комунальних послуг орендодавець погашає її за рахунок коштів відповідного резерву (пункт 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
# використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла, підтримувати його в належному стані, дотримуватися [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572] (пункт 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
# здійснювати поточний ремонт житла, переданого у найм, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 819 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України])
Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця (частина 2 статті 815 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Сплата орендних платежів у повному обсязі засвідчується '''актом''', що є невід’ємною частиною договору (пункт 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом])

Права та обов’язки орендаря за договором оренди житла з викупом '''входять до складу спадщини''' і переходять до його спадкоємців як за заповітом, так і за законом (частина 1 статті 12321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], пункт 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

Спадкоємці мають право ініціювати дострокового '''припинення договору''' оренди у порядку, визначеному законом (частина 3 статті 12321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Водночас вони мають право '''відмовитись від прийняття спадщини,''' до складу якої входять права та обов’язки орендаря, у порядку, встановленому статтею 1273 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] (частина 2 статті 12321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Форма договору ==
Договір оренди житла з викупом має '''письмову форму та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню''' (частина 2 статті 811 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Строк договору ==
Договір оренди житла з викупом укладається на '''довготривалий (до 30 років) строк,''' який визначається за домовленістю сторін (частина 2 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], частина 2 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»], пункт 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини другої статті 207 ЦК України] правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди житла, повинен бути підписаний наймачем, у іншому випадку він не є укладеним, а грошові кошти, сплачені на його виконання, мають бути повернуті як безпідставно набуті відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1212 ЦК України.]

Договір оренди житла з викупом припиняється у разі '''повної сплати орендних платежів у визначений строк або достроково'''.
== Розірвання договору ==
=== Добровільний порядок ===
Договір може бути розірваний '''за взаємною згодою сторін''' (частина 1 статті 651 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). У цьому випадку повернення сплачених коштів щодо вартості житла здійснюються відповідно до умов договору (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

Наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, '''у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.''' Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою (частина 1 статті 825 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Договір найму частини будинку, квартири, кімнат'''и (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору '''не пізніше ніж за два місяці''' (частина 3 сатті 825 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
=== Судовий порядок ===
Договір оренди може бути розірваний '''за рішенням суду''' на вимогу орендодавця у випадках, передбачених частиною 2 статті 825 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], а саме:
# невнесення наймачем плати за найм житла за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази;;
# руйнування або псування житла безпосередньо орендарем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла.

У цьому разі повернення коштів здійснюється відповідно до рішення суду (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

У разі розірвання договору '''оренди орендар та інші особи''', які проживають разом з ним, '''підлягають виселенню з житла без надання їм іншого житлового приміщення''' (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
== Реєстрація права власності ==
На підставі '''договору оренди житла з викупом''', який є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно (житло) від орендодавця до орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом (частина 7 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]), та '''акта щодо сплати орендних платежів''' здійснюється державна реєстрація права власності на житло орендаря).
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74475993 Постанова Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі N 6-60цс12]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74475993 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 127/14633/16-ц (провадження N 14-93цс18)]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/83413451 Постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року в справі N 727/6043/16-ц (провадження N 61-25714св18)]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90359317 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 909/337/19 (провадження N 12-35гс20)]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Отримання житла військовослужбовцями

2025-03-14T09:52:01Z

Tetiana.vashchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14 Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1081-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/715-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715 «Деякі питання будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 № 1597 " Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/728-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/719-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей »]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18 Наказ Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями»]
== Право на житло ==
Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 стаття 47 Конституції України] ).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловим Кодексом України], іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n207 пункту 1 статті 12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).
=== Військовослужбовці, які мають право на забезпечення житлом ===
Військовослужбовці '''строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період''', розміщуються '''в казармах (на кораблях)''' згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України]. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (Абзац другий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n207 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які '''мають вислугу на військовій службі 20 років і більше''', та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм '''один раз''' протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла (Абзац четвертий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n207 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці '''рядового, сержантського і старшинського складу''', які проходять військову службу за ''контрактом'' і '''не перебувають у шлюбі,''' розміщуються безплатно в спеціально пристосованих '''казармах''' у розташуванні військової частини, '''а сімейні - у сімейних гуртожитках'''. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред’являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина '''зобов’язана орендувати''' для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Для військовослужбовців '''офіцерського складу''' у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов’язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України (Абзац п’ятий пункту 1 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).

'''Курсантам''' вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.

За військовослужбовцями, які проходять військову службу ''за призовом'' осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби (Абзац 8 Пункту 1 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).

Військовослужбовці, які проходять військову службу ''за призовом осіб офіцерського складу,'' та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу ''за призовом'' осіб '''офіцерського складу і не перебувають у шлюбі''', розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання '''одиноких''' громадян, '''а сімейні - у сімейних гуртожитках.'''

У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов’язана '''орендувати житло''' для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей зобов’язані '''вивільнити''' займане ними службове жиле приміщення '''у двотижневий строк''' з дня виключення зазначених військовослужбовців із списків особового складу військової частини".

За військовослужбовцями, які вступили на військову службу ''за контрактом'', зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання (пункт 2 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).

Забезпечення жилими приміщеннями в разі потреби поліпшення житлових умов сімей військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення та загинули (померли) або пропали безвісти, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Пункт 3 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).

За військовослужбовцями, які мають '''вислугу на військовій службі 20 років і більше,''' у разі їх направлення для проходження військової служби за межі України або переведення на службу до місцевості, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, бронюється жила площа, яку займали вони та члени їх сімей, на весь час їх перебування за межами України чи в зазначеній місцевості (пункт 4 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).
=== Особами з числа учасників АТО, які мають право на житло ===
Такими особами є:
# учасники бойових дій;
# особи з інвалідністю внаслідок війни;
# члени сімей загиблих.

'''Даним особам надаються такі пільги:'''

* '''першочергове''' забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
* '''першочергове''' відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;
* '''першочерговий''' ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
* одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім'ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків.

Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у '''першочерговому''' порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 пункти 14, 15 статті 12], пункти 18, 19 статті 13, пункти 15, 16 статті 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] ).

Учасники бойових дій, які дістали '''поранення, контузію або каліцтво''' під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - '''протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.'''

Розмір житлової площі, на яку мають право учасники АТО та члени їх сімей (дружина, неповнолітні діти, особи, які спільно проживають та пов'язані спільним побутом), складає 13,65 кв.м.

Учасники АТО можуть претендувати на отримання житла за наявності наступних підстав:
* проживання у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічних вимогам (це встановлюється інженерно-технічними працівниками ЖЕО, за участю представників громадськості та підтверджується актом обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком, технічним паспортом жилого будинку з даними про його фізичну зношеність, висновком проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану будинку (приміщення) та про неможливість (недоцільність) проведення капремонту, висновком органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам;
* забезпечення жилою площею, розмір якої є меншим встановленого законодавством рівня (визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок);
* наявність тяжких форм деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим військовослужбовець не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї (перелік захворювань визначено Додатком 3 до Наказу МЗ УССР від 28022085 № 52);
* проживання у гуртожитку;
* проживання за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках;
* проживання в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або проживання осіб різної статі, старших одне одного на дев'ять років, крім подружжя;
* проживання протягом тривалого часу (не менше п'яти років) за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності.
== Підстави отримання житла у позачерговому порядку ==
У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов жилі приміщення '''надаються:'''
* особам, звільненим з військової служби і визнаним '''особами з інвалідністю''' внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов’язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, (пункт 3 статті 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
* '''сім’ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби''', за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 3 статті 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»)];
* військовослужбовцям, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, '''при звільненні з військової служби в запас або у відставку''' за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів;
* у разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, яка відповідно до законодавства мала право на позачергове одержання житла, '''її сім'ї''' в тому самому порядку (частина 9 статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] ).
* військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини 4 статті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно до частини 10 статті 23 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»], жилі приміщення надаються '''позачергово''' за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби.
== Квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов ==
З підставами для поліпшення житлових умов, порядком постановки на облік та необхідних документах більш детально можна ознайомитися в статті: «[[Квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі та її розподіл]]».
== Грошова компенсація за неотримане житло ==
Члени сімей загиблих та особи з інвалідністю внаслідок війни І та ІІ групи мають право на грошову компенсацію в разі неотримання житла. Детальну інформацію можна отримати у статті: [[Грошова компенсація на житло особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей|«Грошова компенсація на житло особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей»]].
== Порядок відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва ==
Учасники бойових дій та особи прирівняні до них відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], у тому числі учасники антитерористичної операції, мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, про що детально описано в статті: [[Виділення земельної ділянки учаснику бойових дій|«Виділення земельної ділянки учаснику антитерористичної операції»]].

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку (частина 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві:
* військовослужбовцям;
* батькам;
* членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби;
* звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.
Детально описано в статті: [[Виділення земельної ділянки учаснику бойових дій|«Виділення земельної ділянки учаснику антитерористичної операції»]].

== Отримання довгострокових кредитів для індивідуальних забудовників на селі ==
=== Хто може отримати довгостроковий кредит? ===
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.

Позичальниками кредитів за рахунок кредитних ресурсів фондів можуть '''бути громадяни України, які постійно проживають (або переселилися для постійного проживання), будують об'єкти кредитування в сільській місцевості і працюють''' в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях сільського господарства, в особистих селянських господарствах, інших господарських формуваннях, що функціонують '''у сільській місцевості, соціальній сфері села''', а також на підприємствах, в установах та організаціях переробних і обслуговуючих галузей агропромислового комплексу, навчальних закладах, закладах культури та охорони здоров'я, розташованих у межах району, а також особи, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та абзацу четвертого пункту 1 статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], та громадяни України, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб (далі - індивідуальні забудовники).

Тобто, учасники бойових дій, члени сім’ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, які постійно проживають (або переселилися для постійного проживання) в сільську місцевість та працюють на підприємствах, установах, що функціонують в сільській місцевості мають право на '''першочергове отримання кредиту.'''

Право одержання кредиту відповідно до Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі (далі - Правил), надається індивідуальному забудовникові '''тільки один раз''' (пункт 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

Визначені у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правилах надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]) умови надання кредиту не поширюються на громадян України, які отримали на будівництво індивідуального житла позики, в тому числі банківські кредити, з пільгами за рахунок коштів бюджетів відповідно до інших нормативно-правових актів.

=== Які суми кредитування? ===
Сума кредиту визначається фондом з урахуванням рівня платоспроможності позичальника і не може перевищувати кошторисної вартості об’єкта кредитування та '''граничного розміру кредиту в сумі 300 тис. гривень для спорудження нового житлового будинку, 150 тис. гривень для реконструкції житлового будинку або добудови незавершеного будівництвом житла, 200 тис. гривень для придбання житла та 50 тис. гривень для спорудження інженерних мереж та підключення їх до існуючих комунікацій.'''

Сума кредиту може змінюватися відповідно до змін вартості будівництва, що виникли за період будівництва. У зв'язку з цим виконуються додаткові розрахунки та в установленому порядку вносяться зміни до кредитного договору (пункт 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

=== Які умови надання кредиту? ===
* Пільгова відсоткова ставка – '''3% річних''', для багатодітних сімей (троє та більше дітей), у тому числі усиновлених та/або таких, що перебувають під його опікою/піклуванням) – '''0%''' протягом дії кредитного договору починаючи з дати подання копії підтвердних документів (свідоцтва про народження дітей, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування);
* Військовослужбовцям, подружжю, в якому чоловік або дружина є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка, – з початку і до закінчення особливого періоду відсотки за користування кредитом не нараховуються;
* Резервістам та військовозобов’язаним, подружжю,в якому чоловік або дружина є резервістом чи військовозобов’язаним, що підтверджується довідкою військового комісаріату або військової частини про перебування на військовій службі – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення проходження військової служби в особливий період відсотки за користування кредитом '''не нараховуються''';
* Довгостроковий термін кредиту – '''до 20 років''', а для молодих сімей (подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) або неповним сім’ям (мати (батько) віком до 35 років) – '''до 30 років''', з внесенням за користування ним плати у розмірі трьох відсотків річних;
* '''Відсутність''' початкового внеску;
* Можливість вибору '''періодичності погашення кредиту щоквартальними платежами або до 30 листопада''' поточного року;
* Розрахунок максимальної суми кредиту і терміну погашення провадиться '''з урахуванням сукупного доходу сім’ї''';
* Дострокове погашення кредиту здійснюється без застосування штрафних санкцій;
* Обмежень за віком немає – подати заявку на кредит можуть дієздатні громадяни України від 18 років і старші (пункт 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

=== Куди і які документи подаються для отримання кредиту? ===
Особа, яка виявила бажання отримати довгостроковий кредит, подає до відповідного [https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/kredyt-dlia-vpo-ta-ato-oos фонду підтримки індивідуального житлового будівництва] на селі такі '''документи:'''
* заяву на ім’я керівника виконавчого органу фонду про надання кредиту;
* клопотання органу місцевого самоврядування про надання кредиту;
* паспорт громадянина України;
* довідку про склад сім’ї;
* довідку про доходи позичальника і членів його сім’ї,одержані за попередні шість місяців, та/або довідку,видану органом місцевого самоврядування, проведення особистого селянського господарства;
* довідку, видану органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про наявність(або відсутність) приватного житла;
* копію документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків придбання житла);
* проектно-кошторисну документацію або будівельний паспорт, вартість виготовлення яких може входити за згодою позичальника до суми кредиту (крім випадків придбання житла);
* довідку про працевлаштування на підприємстві, в установі та організації, що функціонує в сільській місцевості;
* заяву власника житла чи об’єкта незавершеного житлового будівництва про згоду продати його із зазначенням погоджених із позичальником ціни та інших істотних умов договору купівлі-продажу (в разі придбання житла);
* документи, що підтверджують статус осіб, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та абзацу четвертого пункту 1 статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

=== Який строк для прийняття рішення про надання кредиту? ===
Рішення про надання або про відмову у наданні індивідуальному забудовникові кредиту приймає виконавчий орган фонду на підставі поданих документів у термін '''не пізніше 30 днів з дати реєстрації''' заяви забудовника.

У разі прийняття '''рішення про відмову''' у наданні кредиту виконавчий орган або відділення фонду '''в місячний термін у письмовій формі повідомляє''' про це індивідуального забудовника з обґрунтуванням причин відмови.

У разі прийняття виконавчим органом фонду '''позитивного рішення''' щодо надання кредиту на придбання житла зазначений орган надсилає на ім’я власника такого житла '''гарантійний лист''' про перерахування на його особистий рахунок, відкритий фондом у банку, суми кредиту, отриманої позичальником до оформлення в установленому порядку договору купівлі-продажу житла.

Власник письмово повідомляє фонд про надходження гарантійного листа. Остаточні розрахунки за придбане позичальником житло проводяться фондом після оформлення договору купівлі-продажу житла і подання фонду засвідченої в установленому порядку копії зазначеного договору (пункт 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

=== Які способи забезпечення кредитного договору? ===
Зобов'язання позичальника за кредитним договором мають забезпечуватися такими '''способами:'''
* '''договором поруки''', оформленим в установленому порядку;
* '''договором про іпотеку будівель''', що споруджуються за рахунок кредиту, а у разі коли житло будується на земельній ділянці, яка належить позичальнику за правом приватної власності, - також про іпотеку земельної ділянки;
* '''договором застави іншого майна та майнових прав''' (пункт 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

=== Який порядок погашення кредиту? ===
Погашення кредиту та внесення плати за користування ним розпочинається позичальником '''через два місяці після завершення терміну''' використання кредиту, встановленого в пункті 18 цих [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил].
Погашення кредиту та внесення плати за користування ним може проводитися '''коштами та/або частково чи повністю сільськогосподарською продукцією власного виробництва за цінами та на умовах, визначених кредитним договором''', рівними частинами '''щоквартально, до 15 числа місяця''', що настає за звітним періодом, або '''до 30 листопада''' поточного року. Погашення позики в останній рік повинно бути проведено до закінчення терміну кінцевого погашення кредиту (пункти 20, 21 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил])

За '''еквівалент розрахунків''' при визначенні обсягу коштів або сільськогосподарської продукції, що підлягають сплаті в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування ним, береться 1 кг живої маси великої рогатої худоби за орієнтовними цінами на час укладення кредитного договору з уточненням у подальшому на час видачі та погашення кожної частини кредиту.

За бажанням позичальника може передбачатися '''дострокове погашення кредиту''' та/або внесення плати за користування ним. Фонди, в тому числі їх відділення, не мають права чинити перешкод позичальникам у реалізації цього права.

Забудовник може '''щороку вносити плату''' за користування кредитом починаючи з першого року його одержання, якщо це обумовлено кредитним договором (пункт 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил]).

За несвоєчасне погашення кредиту застосовуються '''штрафні санкції''' відповідно до укладеного кредитного договору.

Так, '''у разі порушення умов кредитних договорів, в тому числі у разі використання кредиту не за призначенням''', фонди мають право вимагати дострокового погашення кредиту та дострокового внесення позичальниками інших платежів, передбачених цими договорами. '''За прострочення платежу''' нараховується пеня з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення боргу.
За прострочення платежу '''пеня не нараховується таким позичальникам''' (за умови звернення їх або повнолітніх членів їх сімей з відповідною заявою):
* військовослужбовцям, подружжю, в якому чоловік або дружина є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка, - з початку і до закінчення особливого періоду;
* резервістам та військовозобов’язаним, подружжю, в якому чоловік або дружина є резервістом чи військовозобов’язаним, що підтверджується довідкою військового комісаріату або військової частини про перебування на військовій службі, - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення проходження військової служби в особливий період (пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1597-98-%D0%BF Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі]).

[[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Пільга щодо забезпечення жилою площею]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

2025-01-21T09:56:35Z

Tetiana.vashchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2255-20#Text Закон України від 12.05.2022 р. № 2255-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2011 року № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/990-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 "Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1127-16 Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері державної реєстрації, затверджена наказом Міністерства юстиції України 12 серпня 2016 № 2473/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерством юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/925-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 року № 925 "Деякі питання удосконалення механізмів захисту речових прав на земельні ділянки"]
== Загальні поняття щодо права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою та самовільного зайняття земельної ділянки та рейдерства ==
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають '''''з моменту державної реєстрації цих прав'''.'' Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 125, 126 Земельного кодексу України]).

'''''Самовільне зайняття земельної ділянки''''' – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/963-15 стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»]).

''Саме визначення '''«рейдерство»,''' не закріплено на законодавчому рівні і не визначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальному кодексі України (далі - КК України)] як окреме кримінально-каране діяння.'' При цьому низка норм кримінального законодавства (наприклад, положення статей — 190 «Шахрайство», 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», 205-1 «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців», 206-2 «Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] , 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» та ін.) містить ознаки кримінальних правопорушень, які можна трактувати як незаконне позбавлення права власності на нерухоме майно.
== Як убезпечити себе від рейдерського захоплення земель ==
У першу чергу слід потурбуватися про належне оформлення документів, що посвідчують право власності, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці і внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто інформація про ваше право власності або право користування земельною ділянкою має бути відображена в державних реєстрах.
=== Нотаріальне посвідчення правочину ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству "] власник земельної ділянки, нерухомого майна '''''має право''''' встановити вимогу нотаріального посвідчення договору та внесення змін до договору, якщо це договір про встановлення земельного сервітуту, оренди землі, надання прав користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, для забудови, або предметом якого є нерухоме майно чи його частина ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 14 Закону України «Про оренду землі»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 102-1 Земельного кодексу України]).

Вимога нотаріального посвідчення договорів дозволить унеможливити протиправне заволодіння майном.

'''Важливо!''' Вимога нотаріального посвідчення договору є ініціативною, а тому особа з даною вимогою має самостійно звернутись до нотаріуса.
=== Запровадження умови поновлення для деякої категорії договорів ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-20 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"] вносяться зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], якими запроваджується можливість зазначення в вичерпному переліку договорів ( договір оренди землі, договір про встановлення земельного сервітуту, договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.

Якщо сторони договору узгодили умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Обов'язковою умовою є те, що поновлення договору не потребує укладення додаткової угоди. Якщо якась із сторін вирішила відмовитись від поновлення договору, вона повинна, не пізніше чим за місяць до дати закінчення дії договору, подати до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п Державного реєстру речових прав на нерухоме майно] '''''заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.'''''

Дане нововведення допоможе уникнути спорів щодо часу припинення договорів, пов'язаних із користуванням землею.
== Основні поняття щодо подвійної реєстрації права оренди земельних ділянок ==
'''''Подвійна державна реєстрація права оренди земельних ділянок''''' – це ситуація, коли щодо однієї земельної ділянки наявні два зареєстрованих права оренди за різними орендарями.

''Найчастіше такі ситуації виникають через зміну процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок, яка відбулася 01 січня 2013 року.''

'''''З 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель.'''''

Замість цього проводиться '''''державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно''''' (до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель).
=== Як запобігти подвійній реєстрації ===
Перед укладанням договору оренди земельної ділянки та державною реєстрацію цього права буде за доцільне попередньо отримати витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку задля того, щоб володіти повною інформацію про чинні (припинені) правовідносини оренди.

Це пояснюється наступним чином, з метою запобігання виникненню подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки за різними орендарями, дотримання гарантій достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, '''''обов’язок державного реєстратора прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію''''' (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов’язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством.

'''Також, до таких відомостей відносять:'''
* відомості з Державного земельного кадастру;
* відомості з Єдиного реєстру документів.
У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Порядку ведення Державного земельного кадастру], повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text пункт 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]).
=== Порядок звернення ===
'''Якщо в разі реєстрації права власності/оренди на земельну ділянку за іншою особою дане питання вирішується в досудовому порядку.'''

'''Для вирушення даного питання Вам потрібно звернутись до:'''
* ''правоохоронних органів'' '''(тел.: 102)''';
* ''мобільних точок доступу до системи безоплатної правової допомоги'' (в незалежності від Вашого місця реєстрації та проживання) з метою повідомлення про факт рейдерської атаки та консультування щодо подальших дій;
* ''регіональних оперативних штабів'', які працюють у режимі оперативного реагування на спроби рейдерських захоплень земель або вирощеного врожаю або зателефонувати на єдиний багатоканальний телефонний номер Міністерства юстиції України: '''044 364 23 93''''';''
* ''Колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації'' ''(Антирейдерська комісія)'' зі скаргою на дії реєстратора та проханням скасувати відповідну реєстраційну дію.
Крім того, власник об’єкту нерухомого майна (земельної ділянки) може подати до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, яку державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
== Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пункту б частини 1 стаття 211 Земельного кодексу України] громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться '''''за рішенням суду''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text стаття 212 Земельного кодексу України]).

Важливим кроком, щоб завадити рейдерам,залишається '''отримання ухвали про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій з земельною ділянкою''' на час розгляду справи. Або ж заборона усім без виключення державним реєстраторам вчиняти будь-які дії з майном компанії ([https://verdictum.ligazakon.net/document/99602576?q="заборона%20державним%20реєстраторам%20вчиняти" Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2021 р. у справі № 910/18567/20]). Кожна така справа має свої особливості, але в більшості випадків судова на стороні законного власника.
=== Адміністративна відповідальність ===
Самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу '''''на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' і '''''на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, карається '''''штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''''' або '''''арештом на строк до шести місяців.'''''
=== Кримінальна відповідальність ===
Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику '''''карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.'''''

Самовільне зайняття земельної ділянки, '''''вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею''''', або '''''групою осіб''''', або '''''щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель''''', карається '''''обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.'''''

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, '''''карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років'''''.

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин, передбачений частиною третьою цієї статті, '''''карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 197-1 Кримінального кодексу України]).
== Порядок звернення за отриманням консультації з питань діяльності Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (Антирейдерська комісія) ==
Основним напрямом діяльності Антирейдерської комісії є - здійснення контролю у сфері державної реєстрації та усунення порушень, які допустили державні реєстратори, притягнення останніх до відповідальності.

Будь-яка фізична або юридична особа, яка дізналася про факт незаконної перереєстрації земельної ділянки, що знаходиться у їх власності, на іншу особу, має право оскаржити Комісії або до суду.

'''Чи проводиться розгляд скарг під час дії воєнного стану та які є особливості?'''

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-п#Text до пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128,] розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану '''''проводиться без участі заінтересованих осіб.'''''

''Міністерство юстиції України розглядає скарги на:''
* рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
* на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
==== Порядок подання скарги до Колегій з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (Антирейдерська комісія): ====
* Подати скаргу до Мін'юсту у встановлений законом строк (протягом '''''60 днів''''' з моменту прийняття рішення, яке оскаржується, або з дня, коли особа дізналась чи могли дізнатися про порушення своїх прав).
* Вказати повне найменування (ім'я), місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), вказати адресу для листування, засоби зв’язку (номер телефона та/або електронна адреса) найменування (ім'я) представника, якщо скарга подається представником.
* У скарзі можливо передбачити бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також вказати в який спосіб скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
* Вказати номер та дату прийняття рішення державного реєстратора, яке оскаржується.
* Зазначити зміст оскаржуваного рішення (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника.
* Зазначити, чому скаржник вважає, що його права порушені.
* Обов'язково зазначити фразу «відомості про наявність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав відсутні».
'''Строки оскарження:'''
* рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, '''протягом 2-х місяців''' з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, '''але не пізніше одного року''' з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
* Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України '''протягом 1-го місяця''' з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але '''не пізніше 6-ти місяців''' з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
'''Скарги у сфері державної реєстрації можуть бути подані:'''
* Письмово за поштовою адресою: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001.
* Особисто за адресами: вул. Євгена Сверстюка, буд. 15, 1 – поверх. (скринька для прийому скарг та іншої кореспонденції Офісу протидії рейдерству), вул. Городецького, буд. 13, пров. Рильського, буд. 10, м. Київ.
* На офіційні електронні адреси: [[Mailto:callcentre@minjust.gov.ua|callcentre@minjust.gov.ua]], [[Mailto:themis@minjust.gov.ua|themis@minjust.gov.ua]].
* Через Портал державних послуг IGov за посиланням: '''[https://guide.diia.gov.ua https://igov.gov.ua/service/333/general]'''
'''Скаргу може бути повернено заявнику якщо:'''
* Скарга подана особою, яка не має на це повноважень,
* Скарга не містить відомостей про прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження);
* Не зазначено суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності;
* Не зазначено обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника;
* Не вказано дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов’язковим).
Скарга повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу '''''не пізніш як через 15 днів з дня її надходження'''''. Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання в установленому порядку.

У разі зазначення інформації про судовий спір стосовно нерухомого майна, з приводу якого подано скаргу, необхідно вказати усі обставини справи.

У разі наявності (виявлення наявності під час розгляду скарги) судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав, '''''Колегія відмовляє у розгляді скарги без розгляду її по суті'''.'' Таким чином, необхідно завчасно обрати спосіб захисту своїх прав – звернутися до Мін'юсту зі скаргою чи до суду з позовною заявою.
* Скаргу необхідно '''''підписати та зазначити дату її складання.'''''
'''''У разі подання скарги представником,''''' обов'язково додати '''''довіреність''''' на представництво інтересів чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копію такого документу, засвідченого в установленому порядку.
* Додати до матеріалів скарги засвідчені в установленому порядку '''''копії документів, що підтверджують факт порушення прав''''' скаржника у наслідок прийняття рішення про державну реєстрацію (за наявності).
'''Увага!''' При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності).

'''''Скарга, подана без урахування вищевказаних вимог Колегією по суті не розглядається.'''''
==== Випадки відмови у розгляді скарги ====
Існує низка випадків, коли Мін’юст може відмовити у розгляді скарги, та випадки, коли закон зобов’язує відмовити у задоволенні скарги:
* Скарга не відповідає вимогам, які прописані у законі (викладені вище);
* Якщо наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
* У випадку, якщо наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмету спору. Якщо відповідач визнав позов, чи між конфліктуючими сторонами була затверджена мирова угода;
* Якщо в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
* Якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень. Особа повинна підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення;
* Якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги (60 днів з моменту прийняття рішення державним реєстратором, або ж 60 днів з того моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про цей факт).
* Якщо розгляд порушених у скарзі питань не належить до компетенції Міністерства юстиції України.
Також розгляд '''''скарг щодо державної реєстрації, яка була вчинена на підставі рішення суду,''''' не відноситься до повноважень Міністерства юстиції.
==== Терміни розгляду скарги ====
Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян” - загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати '''''45 календарних днів з моменту надходження скарги''''' до Міністерства юстиції України.

При цьому скарга може бути відкликана на будь-якому етапі її розгляду Колегією.
Колегія готує висновок '''''протягом 2-3 тижнів''.'''

Висновок Колегії має містити:
* дату та місце проведення засідання Колегії;
* склад Колегії, що здійснював розгляд скарги у сферах державної реєстрації, та результати голосування ("за", "проти" чи "утримався");
* реквізити та суть скарги у сферах державної реєстрації;
* рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги у сферах державної реєстрації;
* мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;
* мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги у сферах державної реєстрації, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, що здійснювала розгляд відповідної скарги у сферах державної реєстрації. На підставі цього висновку Мін’юст приймає рішення у формі наказу.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи '''приймають рішення''', '''''яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України''''' чи відповідного територіального органу.

Крім того, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр#Text Законом України “Про звернення громадян”], засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін’юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
== Порядок оскарження рішення Колегія ==
Якщо особа, яка звернулась зі скаргою, '''''не згодна''''' з рішенням Міністерства юстиції України, '''''вона може звернутись до суду''.'''

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України], суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України] заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У свою чергу державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, особа вправі звернутись до суду із '''''позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.'''''
=== Підвідомчість справ суду для вирішення земельного спору ===
Земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються '''''господарськими судами''''', а всі інші – '''''в порядку цивільного судочинства''''', крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] віднесено до компетенції '''''адміністративних судів.'''''
[[Файл:Позовна заява про визнання протиправними та скасуваня наказів Головного управління Держгеокадастру та скасування державної ре.odt|міні]]
=== Документи для звернення до суду ===
Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву та додати до неї документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та інші документи відповідно до вимог законодавства залежно від виду судочинства ('''''цивільне, господарське, адміністративне''''').

В залежності від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне), в рамках якого розглядається земельний спір, позивачу (скаржнику) необхідно сплатити судовий збір з урахуванням положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»].
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Охорона земель]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]